Реферат: Амортизаційна політика підприємства

Вступ

Забезпеченняпевних темпів розвитку і підвищення виробництва можливе за умови інтенсифікаціївідтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ціпроцеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічногорівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшувати обсягвиробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижуватисобівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації й витрат наобслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу іприбутковість. Але це можливо лише за умов проведення ефективної амортизаційноїполітики підприємства.

Актуальність теми полягаєу необхідності здійснення підприємствами такої амортизаційної політики, щопризведе до ефективного використання основних фондів та до зменшення витрат, ітим самим до збільшення прибутку.

Об'єктомдослідженняє ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс»

Предметом дослідження єаналіз фінансового стану підприємства та формування ефективної амортизаційної політики.

Метою дипломної роботи є аналізамортизаційної політики підприємства.

Завдання,залежно від мети дипломної роботи наступні:

- розкрити зміст амортизаційної політики підприємства;

- розглянути методи нарахування амортизації;

- виявити забезпеченість підприємства основним фондами, шляхоманалізу наявності, складу та структури майна підприємства;

- провести аналіз ефективності використання основних фондів ТОВ з ІІ«Трансінвестсервіс» шляхом розрахунку відповідних показників;

- ознайомитись з методом амортизації, що застосовуєтьсяпідприємством, виявити переваги та недоліки;

- здійснити розрахунок альтернативного методу нарахування амортизаціїосновних фондів з метою ефективнішого їх використання

Дипломнаробота складається з трьох розділів:

Перший– містить теоретичні основи основних фондів та амортизаційної політики вринкових умовах господарювання;

Другий– аналіз практичної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю зіноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс», а саме аналіз використанняосновних фондів та реалізації амортизаційної політики підприємства.

Третійрозкриває основні шляхи покращення амортизаційної політики підприємства тамістить пропозиції щодо покращення амортизаційної політики і підвищенняефективності використання основних фондів ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс.

В роботі використано такі методи дослідженняяк:

- порівняння – зіставлені певні показники діяльності підприємства;

- групування – активи та пасиви підприємства згруповано длярозрахунку ліквідності балансу;

- метод відносних величин – обчислення коефіцієнтів ефективності,прибутковості, ліквідності та показників фінансової стійкості;

- аналіз та інші.

1.Теоретичні основи амортизаційної політики на підприємстві

 

1.1Сутність та структура основних фондів як основа формування амортизаційноїполітики

 

Підвищенняефективності використання основних засобів підприємств є одним з основнихпитань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблемизалежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції наринку.

Основнізасоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використанняїх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в орендуіншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій,термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. [3]

Згідноз діючою типовою класифікацією основні засоби групуються за їх функціональнимпризначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, завикористанням і належністю:

1. За функціональним призначенням та видом діяльності (виробнича,комерційна, банківська) ОЗ поділяють на такі класи:

- виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь увиробничому (комерційному, банківському) процесі або сприяють його здійсненню(будови, споруди, силові машини й устаткування, робочі машини і обладнаннятощо, які діють у сфері матеріального виробництва). Вартість основнихвиробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, уміру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальніінвестиції;

- невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої абопобічної участі у процесі діяльності і призначені здебільшого дляобслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови іспоруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничійсфері). На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засобине беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості навироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, якийзалишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничіосновні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цихзасобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це вкінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльностіпідприємства, на зростанні продуктивності праці.

2. За галузями народного господарства ОЗ поділяються на:промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.

3. За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремівиди:

- Земля;

- Будови;

- Споруди;

- Передавальне обладнання, машини й устаткування, які, в свою чергу,поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування,вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, обліковуючутехніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти,виробничий інвентар і приналежності, господарський інвентар), робочі тапродуктові тварини, багаторічні насадження і т. ін.

4. За використанням основні засоби поділяють на:

- діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві),

- недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу черезтимчасову консервацію підприємства або окремих цехів),

- запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначенедля заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Затакого групування визначають суму амортизації.

5. За ознакою належності основні засоби поділяють на:

- Власні;

- Орендовані – основні засоби, що показуються в балансі орендодавцяабо орендаря так, щоб запобігти можливості подвійного врахування одних і тихсамих засобів.

Власнізасоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу,допоміжного фінансування з відповідних джерел на розширення роботипідприємства, власних прибутків, коштів Амортизаційного фонду, спеціальнихфондів. Орендовані ОЗ показуються у балансі орендодавця, тим самим виключаєтьсяможливість подвійного обліку одних і тих же засобів.

Згідно з Законом України «Прооподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97 – ВР п. 8.2.1 під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платникомподатку для використання у господарській діяльності платника податкупротягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатаціютаких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується узв'язку з фізичним або моральним зносом. [1]

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей,вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені длявикористання у господарській діяльності платника податку,включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

- група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти тапередавальні пристрої, в тому числіжилі будинки та їх частини (квартири імісця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

- група 2 – автомобільнийтранспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутовіелектронні, оптичні,електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя доних;

- група 3 – будь-якіінші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 –електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засобизчитування або друку інформації, інші інформаційні системи,комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові),мікрофони і рації, вартість якихперевищує вартість малоцінних.

ЗгідноПоложення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 (далі П(С) БО №7) таІнструкцією №291 «Про застосування плану рахунків бухгалтерського облікуактивів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств іорганізацій» до основних засобів (далі ОЗ) належать матеріальні активи, якіпідприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва абопостачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійсненняадміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання(експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший зарік). [6]

Вартозазначити, що в даному визначенні нічого не говориться про мінімальну вартістьпредметів, що не включається при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складуОЗ. Проте підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартостіпредметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів.

Неналежать до основних засобів:

1. предмети терміном служби менше одного року незалежно від їхвартості;

2. предмети вартістю, що не перевищує границю вартості предметів, яківходять до складу малоцінних необоротних активів, визначеної підприємством;

3. спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємствсерійного і масового виробництва певних виробів або для виготовленняіндивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4. спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речінезалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5. формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства,незалежно від вартості й терміну служби.

Насьогодні П(С) БО №7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити доОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийнятирішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільшвідповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

Як ібудь-який актив, ОЗ відображається в балансі при додержанні двох умов:

1. існує імовірність одержання економічних вигод від йоговикористання;

2. оцінка ОЗ може бути достовірно визначена.

Відносноімовірності одержання економічних вигод підприємство має визначити цілівикористання такого ОЗ. Виходячи з визначення ОЗ за П(С) БО №7, такими цілямиє:

- використання ОЗ в процесі виробництва;

- використання ОЗ в процесі поставки товарів, виконання робіт інадання послуг;

- використання ОЗ для надання в оренду іншим особам;

- використання ОЗ для здійснення адміністративних ісоціально-культурних функцій.

Щостосується можливості достовірної оцінки виходячи з положень П(С) БО 7 таІнструкції №291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості ОЗ: історичнасобівартість, справедлива вартість.

Історичнасобівартість ОЗ визначається на рівні первісної оцінки ОЗ, котра включає всебе:

- фактичну вартість об'єкта основних фондів;

- вартість усіх податків і зборів, що включаються до ціни товару, завинятком ПДВ;

- витрати на транспортування;

- витрати на державну реєстрацію;

- витрати, пов'язані безпосередньо з приведенням об'єкта в робочийстан (витрати на підготовку будівельного майданчика, початкові та заготівельнівитрати, пов'язані з придбанням ОЗ, витрати на страхування, витрати наустановлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованихпідприємств і фахівців, включаючи прямі витрати на оплату праці працівників,пов'язаних з процесом введення ОЗ в експлуатацію) тощо.

Невключаються до складу первісної вартості ОЗ і відображаються у складі витрат:

- витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі ОЗ;

- понаднормативні суми відходів;

- понаднормативні витрати на оплату праці;

- загальногосподарські витрати.

Підсправедливою вартістю ОЗ розуміється вартість ОЗ, котру може бути отримано вопераціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.Згідно з додатком до П(С) БО 19 справедлива оцінка ОЗ визначається таким чином: [3]

- земля і будівлі – ринкова вартість;

- машини і обладнання – ринкова вартість, а у разі відсутності данихпро ринкову вартість – переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) завирахуванням зносу на дату оцінки;

- інші основні засоби – переоцінена вартість (сучасна собівартістьпридбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Якринкова вартість, можуть бути використані дані про біржову вартість, даніпрайс-листів тощо. Таке твердження ґрунтується на принципі обачливості, згідноз яким методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, мають запобігатизавищенню оцінок активів. Як переоцінена вартість (вартість їх відтворення всучасних умовах і цінах) може виступати експертна оцінка ОЗ, здійсненанезалежними експертами.

Виходячиз вимог Інструкції №291 зарахування на баланс ОЗ, придбаного за грошові коштиабо спорудженого підрядним способом, здійснюється за його первісною вартістю(історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується при проведенніпереоцінки такого ОЗ, при спорудженні ОЗ власними силами, при одержанні ОЗбезоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійснення бартернихоперацій з ОЗ.

Оцінкаспоруджуваного власними силами (господарським способом) ОЗ проводиться іззастосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість включає досебе прямі та накладні витрати, пов'язані з таким спорудженням. Не включаютьсядо складу первісної вартості такого об'єкта понаднормовані відходи,понаднормовані витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений дотакого спорудження. Також історична собівартість такого об'єкта не повиннаперевищувати його справедливої оцінки. Крім того, додатна різниця міжісторичною і справедливою вартістю відноситься до складу витрат підприємства івідображається у Звіті про фінансові результати.

Упроцесі господарської діяльності можливе проведення ремонтів, модернізацій таінших видів робіт з ОЗ. Відповідно до П(С) БО 7 в тому випадку, якщопідприємство проводить ремонт ОЗ, у результаті чого планується відновити йогопервісний ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт підприємствоне збільшує балансову вартість ОЗ, а відображає такі витрати у складі витратзвітного періоду. [7]

Якщотакі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта ОЗ, урезультаті яких передбачається, що функціональні можливості об'єктапокращаться, в результаті чого зростуть економічні вигоди від йоговикористання, сума витрат на такі поліпшення збільшує балансову вартість такогооб'єкта.

Вході господарської діяльності підприємство згідно з П(С) БО №7 має правопроводити переоцінки (дооцінки, уцінки), в тому випадку, якщо балансовавартість об'єкта істотно відрізняється (більше ніж на 10%) від йогосправедливої вартості. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість об'єктазбільшується (дооцінка), сума дооцінки відображається в статті «Іншийдодатковий капітал». Якщо в результаті переоцінки балансова вартістьзменшується (уцінка), сума уцінки відображається як витрати.

Упроцесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить тристадії.

Напершій стадії відбувається продуктивне використання основних засобів танарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні засоби в процесіексплуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою длясписання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесувиробництва. На першій стадії кругообігу основних засобів втрачається споживнавартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готовоїпродукції.

Надругій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, якіперебувають в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахуванняамортизаційних відрахувань.

Натретій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартостічастини основних засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основнихзасобів на нові за рахунок нарахованої суми зносу основних засобів.

Однакв кожній галузі економіки існують свої особливості формування та поновлення споживчоївартості основних засобів залежно від специфіки діяльності.

Розглянемовартість основних засобів України за видами економічної діяльності у 2007–2008рр., яка представлена в таблиці 1.1.1. [51]

 

Таблиця1.1.1. Вартість основних засобів України за видами економічної діяльності станомна 30 вересня 2009 року (млн. грн.)

Види економічної діяльності

основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові біологічні активи та інвестиційна нерухомість

/> />

залишкова вартість

знос

/>

на 1 січня 2009 р.

на 30 вересня 2009 р.

на 1 січня 2009 р.

на 30 вересня 2009 р.

/>

Усього

855822,2

838404,9

1816712,1

1814464,7

/> у тому числі: /> сільське господарство, мисливство, лісове господарство 1741,5 1856,4 1487 1834,5 /> промисловість 333255,9 341971,8 415992,1 440209,3 /> будівництво 20602,1 21237,4 21835,2 23618,9 /> торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 54025 57160,4 18397 22306,3 /> торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт 10078,9 10484,7 3916,8 4677,7 /> оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі 31765,4 33376,8 10551,6 12878,6 /> роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку 12180,7 13298,9 3928,6 4749,9 /> діяльність готелів та ресторанів 6973,3 7611,7 2751,1 3025,2 /> діяльність транспорту та зв'язку 164570,3 165698,5 1178611,7 1118073,5 /> фінансова діяльність 2837 2820,7 1193,9 1383,5 /> операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям 201710,1 223158,8 165429,3 190951,5 /> освіта 1051 1069,9 451,4 525,2 /> охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 3697,1 3821,9 2108,6 2306,2 /> надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту 11333,9 11342,2 8012,1 9743,2 />

Аналізуючинаведені дані слід підкреслити зростання зносу основних засобів, особливо втаких галузях як сільське господарство, промисловість, охорона здоров’я,комунальне господарство.

Зпредставлених даних можна зробити висновок, що промислові підприємства,підприємства, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренди, підприємстватранспорту та зв’язку володіють найбільшою часткою основних засобів.

1.2Зміст амортизаційної політики підприємства

 

Змістамортизаційної політики підприємства складає взаємодія економічних категорій таважелів, які виявляють свою дію через сутність і функції амортизації.

1. Класична концепція базується на принципах теорії вартості таоб'єктивних закономірних процесах обігу засобів праці. В її основі лежить ідеяпостійної заміни основних засобів, їх відтворення в любій новій натуральнійформі, яка б відображала досягнення науково-технічного прогресу, а незабезпечення повернення авансованої вартості на створення засобів праці.Характерною рисою є відсутність технічної прив'язки заново створених основнихзасобів з їх попередньою натуральною формою. Згідно цієї концепції амортизаціяповинна забезпечити відтворення основних засобів по вартості, яка б відображаласучасні суспільно-необхідні затрати праці на їх створення. Амортизаційний фондформується в залежності від потреб відтворення засобів праці. Тому нарахуванняамортизаційних відрахувань, в даному випадку, здійснюється з відтворювальноївартості основних засобів, базою для визначення якої являється балансовавартість. Остання приводиться у відповідність грошовим потребам відтвореннязасобів праці у новій натуральній формі шляхом періодичних переоцінок. Це можебути як дооцінка так і уцінка.

На перший погляд, негативним моментом класичної концепціїамортизації можна вважати те, що у випадку зменшення початкової вартостіосновних засобів, внаслідок морального зносу (проведення уцінки) буде матимісце недонарахування амортизації. Таке явище не дає змоги акумулювати вамортизаційному фонді такий обсяг фінансових ресурсів, який би за своєювеличиною відповідав розміру раніше авансованих грошових коштів. Це в своючергу змушує виробника до прискорення обороту основних засобів таінтенсифікації процесу їх відтворення, що характеризується вже позитивно. Отже,класична концепція амортизації передбачає необхідність відтворення зношених засобівпраці за однаковою відновлювальною вартістю.

2. Економічна (бухгалтерська) концепція амортизації ґрунтується не напотребах відтворення, а на необхідності перенесення частини вартості основнихзасобів на вартість продукції, виробленої за їх допомогою у такій величині, якаб точно відображала втрату вартості засобів праці в процесі виробництва тавнаслідок морального зносу. Економічна концепція менш вимоглива стосовнокритеріїв ефективності використання амортизаційного фонду. Її завданням єпокриття затрат понесених на виготовлення продукції.

3. Фіскальна (податкова) концепція амортизації передбачає звільненнявід оподаткування частини прибутку на суму нарахованої амортизації. Нормиамортизаційних відрахувань та методика їх нарахування встановлюється податковимзаконодавством. Як правило, в такому випадку норми амортизаційних відрахуваньперевищують економічно обґрунтовані норми. Даній концепції більш притаманнийрегулюючий характер.

Шляхом збільшення норм амортизаційних відрахувань можна посилитивнутрішній інвестиційний потенціал та покращити фінансове становищепідприємств. А внаслідок їх зменшення будуть збільшенні надходження додержавного бюджету. Таким чином, нарахування амортизації в податкових ціляхрегулює відносини підприємств з бюджетом у відповідності з державною політикоюекономічного розвитку.

Таким чином, враховуючи наявність різних точок зору, розкритих векономічній літературі, та узагальнюючи велику кількість поглядів на окремісторони амортизації, можна відмітити наступні її риси:

1. Амортизація являється найбільш важливішим моментом кругообігуосновних засобів;

2. Одні автори ототожнюють поняття «амортизації» з поняттям «амортизаційнівідрахування». Але ж амортизація представляє собою процес перенесення вартостізасобів праці на заново створений продукт, а амортизаційні відрахуванняявляються вартісним вираженням втраченої вартості основних засобів в процесівиробництва продукції та внаслідок їх морального зносу.

3. Амортизація одночасно поєднує риси статей витрат, які зменшуютьбалансовий прибуток та риси статей доходу і при цьому не впливає на рухгрошових засобів. В першому випадку амортизація виступає
елементом витрат на виробництво не пов'язаних з відтоком грошових засобів увигляді амортизаційних відрахувань, які включаються у собівартість виробленоїпродукції. В другому випадку амортизація представляє собою частину виручки відреалізації продукції, яка не приносить додаткового притоку грошових засобів.

4. Завдячуючи амортизації як економічному процесу, втрачена вартістьосновних засобів в процесі виробництва продукції, не втрачається, азберігається, акумулюючись в амортизаційному фонді.

5. Теорія амортизації не повинна протиставляти одну концепціюамортизації іншій. Кожна з них є важливою з точки зору забезпечення ефективноїзаміни засобів праці.

Амортизація виконує дві узагальнюючі функції: податкову(фіскальну) та економічну. [11]

Податкова (фіскальна) функція виявляється через податковуамортизацію, яка є елементом податкової політики держави. Ця функціяамортизації реалізується завдяки нормам статті 8 Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств». Основні фонди й амортизація виділяються уконтексті самого закону про прибуток. Їм присвячена окрема стаття – стаття 8 «Амортизація».Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 цієї статті під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесеннявитрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованогоприбутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Причому сумаподаткової амортизації, нарахованої відповідно до норм цієї статті, невключається в загальну суму валових витрат, а є самостійним показником, що береучасть (нарівні з валовими витратами) в розрахунку оподатковуваного прибутку.Тобто поступово зменшується скоригований валовий дохід у межах сум нарахованоїамортизації. Нараховується податкова амортизація згідно з цим закономщокварталу.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. №349-IV внесенозміни до закону про прибуток, у тому числі й до ст. 8. Починаючи з01.01.2004 р. значно підвищено норми амортизації, що залежать відамортизаційної політики держави і, відповідно, зменшиться розмір прибутку дооподаткування. [1]

Економічна функція амортизації виявляється через механізмекономічної амортизації і полягає в тому, що завдяки амортизації кошти знеоборотних активів перетворюються в оборотні. Ця функція амортизаціїбезпосередньо витікає з бухгалтерського (фінансового) обліку. У цьому обліку зпочатку липня 2000 р. відповідно до П(С) БО 7 «Основні засоби» підтерміном «амортизація» слід розуміти систематичний розподіл вартості, якаамортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання(експлуатації). У змінах, внесених у П(С) БО 7 наказом Міністерства фінансівУкраїни від 25.11.2002 р. №989, є також визначення зносу основних засобів.Знос – це сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисноговикористання. При зростанні суми амортизації (зносу) у поточному періоді чистийдохід підприємства зменшується, а надходження (грошовий потік) збільшуються.Амортизація згідно П(С) БО 16 «Витрати» та п. 30 П(С) БО 7 «Основнізасоби» відноситься до складу витрат.

Підприємства самостійно, завдяки амортизаційній політиці,встановлюють розміри економічної амортизації, від якої залежить розмір прибуткупідприємства. Це визначено п. 28 П(С) БО 7, однак жодних рекомендацій провикористання тільки одного методу нарахування амортизації або прямих заборон навикористання різних методів щодо одного з об'єктів основних засобів у стандартінемає. Крім того зазначено, що метод амортизації об'єкта переглядається у разізміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.

Згідно пункту 29 П(С) БО 7 амортизація нараховується щомісяця.

1. Інвестиційна функція амортизації передбачає акумулювання вамортизаційному фонді амортизаційних відрахувань як фінансового ресурсувідтворення основних засобів, тобто забезпечення процесу кругообігу засобівпраці грошовими засобами, необхідними для їх відтворення. Інвестування можебути як на просте відтворення так і на розширене.

2. Відтворювальна функція регулює відповідність нарахованоїамортизації рівню зношення основних засобів. Вона виникає внаслідок втрачаннязасобами праці в процесі виробництва своєї вартості і має за ціль забезпеченняподальшого процесу виробництва. Відтворювальна функція амортизації повиннавраховувати розвиток науково-технічного прогресу, оскільки останній збільшуєрозрив між фактично перенесеною вартістю на заново створену продукцію таморальним зносом.

3. Стимулююча функція проявляється в створенні умов для прискореногооновлення основних засобів. Ця функція базується на тому, що амортизаційнийфонд являється власним джерелом грошових засобів підприємства, яке має своєцільове призначення – відтворення основних засобів. Крім цього, на величинунарахованої амортизації зменшується розмір отриманого прибутку, що підлягаєоподаткуванню. Стимулююча функція знаходить свій прояв у застосуванні прискоренихметодів амортизації та наданні державою різного роду податкових пільг. Це даєзмогу підприємствам акумулювати в своєму розпорядженні більше грошовихресурсів, що покращує їх фінансове становище та посилити виробничо-технічнийпотенціал.

4. Інноваційна функція амортизації забезпечує відтворення засобівпраці на новому технічному рівні у відповідності із розвиткомнауково-технічного прогресу. На сьогоднішній день, реалізація цієї функціївимагає, прискореного кругообігу основних засобів, оскільки за останні рокисуттєво зросли темпи розвитку науково-технічного прогресу.

5. Науково-технічна функція полягає в сприянні розвитку таприскорення темпів науково-технічного прогресу. Ефективний амортизаційниймеханізм та раціональна амортизаційна політика забезпечують відтворенняосновних засобів на новій, більш досконалій основі, що в свою чергу сприяєподальшому розвитку виробничо-технічного потенціалу як окремих підприємств, такі держави в цілому.

6. Калькуляційна функція полягає у визначенні витрат на виробництвота реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включаєтьсячастина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва цієїпродукції.

7. Податкова функція реалізовує взаємовідносини підприємств тадержавної влади з питань розподілу прибутку.

Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функційамортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішуватипроблеми, які пов'язані з оцінкою засобів праці, встановленням оптимальнихстроків використання основних засобів, визначенням методів нарахуванняамортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням тавикористанням амортизаційного фонду, тобто дозволить проводити ефективнуамортизаційну політику.

1.3Методи амортизаційної політики

Важливими моментами при формуванні амортизаційної політики напідприємствах є норма амортизації та проблема вибору оптимального методунарахування амортизації. Практика зарубіжного досвіду показує, що в світііснують певні закономірності при встановленні норм амортизації. Необхідновстановлювати таку норму амортизації, яка буде враховувати ступінь завантаженняосновних фондів, їх змінність, відповідати технічному рівню основних засобів іхарактеру їх використання; розробити систему граничної межі для норм амортизації,після чого підприємства самі собі будуть вибирати оптимальний термінвикористання основних фондів, враховуючи власні можливості, аналітичні прогнозита інші показники.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

- методи амортизації, що базуються на часі використання основнихзасобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишковоївартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

- метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманихвід використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничийметод нарахування амортизації.

Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різномурівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу.Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваностіпідприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільнийметод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характернийрівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періодуексплуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частиниосновних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.

Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартостінайбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин,механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що привикористанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації,коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі,але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основнихзасобів амортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саместосується і кумулятивного методу. [45]

Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часомамортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання зурахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, іншихфакторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємстваперелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того жоб'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.

Розглянемо особливості використання кожного з методів: [18]

1. Прямолінійний метод. Прямолінійний метод амортизації за П(С) БО №7полягає у тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості, якаамортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійногометоду можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається за формулою (1.1):

/> (1.1)

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

/> — амортизуюча вартість об’єкту,грн.;

Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.

Місячна сума амортизації визначається за формулою (1.2):

/> (1.2)

де В – місячна сума амортизації, грн.;

А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартістьоб’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягомтерміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що суманарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єктаосновних засобів.

При застосуванні цього методу:

- річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатаціїоб’єкта;

- сума зносу накопичується рівномірно;

- залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшуєтьсядо рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні невраховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничоїпотужності основних засобів в різні роки експлуатації. Застосування цьогометоду не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів нестворену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частинавартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

2. Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизаціїоб’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту напочаток звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі рокуоб’єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множеннязалишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:

За ПБО №7 це метод, за яким річна сума амортизації визначається якдобуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісноївартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею тарезультатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта зрезультату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первіснувартість. Нарахування амортизації проводиться щомісячно (1.3):

/> (1.3)

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

/>-залишкова вартість об’єктаосновних засобів, грн.;

/>-річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно занаступною формулою (1.4):

/> (1.4)

де />-річна норма амортизації (вчастинах);

/>-термін корисного використанняоб’єкта основних засобів, років;

/>-ліквідаційна вартість об’єктаосновних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

/> — початкова (залишкова) вартістьоб’єкта основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванніамортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкта основнихзасобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю «замортизований»на протязі року.

Відзначимо, що у відповідності до П(С) БО №7 базою для нарахуванняамортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початокзвітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основнихзасобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою длянарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами,якщо об'єкт основних засобів були введений в експлуатацію в липні, то з серпняпо грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхоммноження первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступногозвітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатисяшляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.

Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, щоамортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично цебуває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується нез початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строкуексплуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємствоможе прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частинувартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційноювартістю.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно норміамортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації,тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахованаметодом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанніпрямолінійного методу можна представити як:

/> (1.5)

де А – річна сума амортизаційних відрахувань за рік, грн.;

Са – вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу,що розглядається:

/> (1.6)

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової «наявності»ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримуєтьсяправило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином,щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не меншайого ліквідаційної вартості.

4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добутокамортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

/> (1.7)

де />– кумулятивний коефіцієнт;

/>– первісна вартість;

/>– ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років,що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чиселроків корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

/> (1.8)

де /> — кількість років, що залишилисядо кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

/>– сума чисел років корисноговикористання об’єкта основних засобів.

Сума чисел років – це результат сумування порядкових номерів тихроків, протягом яких функціонує об'єкт.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел роківвизначають по формулі кумулятивного числа:

/> (1.9)

де N – строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартостіта кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методологіїбухгалтерського обліку наведена нижче:

- у перші роки, коли інтенсивність використання об’єкту максимальна,амортизується більша частина його вартості;

- у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, щоамортизується;

- забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонтоб'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації безвідповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахуноктого, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.

5. Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизаціїздійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом завесь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницяхвиробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичногомісячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношеннямамортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції(робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основнихзасобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, щоамортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати заформулою:

/> (1.10)

де />– норма амортизації, частка;

/>– первісна вартість об'єктаосновних засобів, грн.;

/>– ліквідаційна вартість об'єктаосновних засобів, грн.;

/>– розрахунковий обсяг діяльності(виробництва), одиниці.

При використанні даного методу сума амортизації, що визнаєтьсявитратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанніданого методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційнообсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманийдохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітномуперіоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, виробленої з його участю в цихзвітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат,амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницямвиробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі первинновизначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу зпочатку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьомустверджується, що більшість виробничих активів беруть участь у створенні доходу(і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються увиробництві, а не просто з часом.

Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теждуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати втому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукціїактивом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, колиекономічна вигода того чи іншого необоротного активу зменшується у зв'язку зексплуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом часу на нього. Цейметод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратамипоточного періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідногонеоборотного активу неоднаково в різні періоди. Однак, незважаючи на всі плюси,цей метод у за кордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскількинеможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої звикористанням того або іншого необоротного активу.

6. Методи, передбачені податковим законодавством

Порядок нарахування амортизації в податковому облікурегламентований ст. 8 й 9 Закону про податок на прибуток й полягають внаступному: [1]

- принципи й механізм нарахування амортизації єдині для всіхплатників податку на прибуток незалежно від форми власності йорганзаційно-правової форми господарювання;

- передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;

- при визначенні балансової вартості основних фондів враховуютьсявитрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основнихфондів, а також фактично нарахована сума амортизації;

- стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовується груповийметод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахункуамортизаційних відрахувань;

- установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіхплатників) норми амортизаційних відрахувань.

Для податкового обліку амортизація є окремою статтею, що зменшуєоподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток підтерміном – «амортизація основних фондів» мається на увазі поступове віднесеннявитрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшенняскоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційнихвідрахувань.

Об’єктом для нарахування амортизації відповідно до п. п. 8.1.2 ст. 8 Закону про податок на прибуток є витрати, пов'язані з:

а) придбанням основних фондів для власного виробничого використання,включаючи витрати на придбання худоби й придбання, закладку й вирощуваннябагатолітніх насаджень до початку плодоносіння;

б) самостійним виготовленням основних фондів для власнихвиробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам,які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

в) проведенням всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації йінших видів поліпшення основних фондів;

г) капітальним поліпшенням землі, не пов'язаним з будівництвом, асаме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшенняземлі.

Згідно з п. п. 8.3. 1 ст. 8 даного Закону сумаамортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки(розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації,визначених п. 8.6 ст. 8 Закону про податок на прибуток, до балансовоївартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизаціїздійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а дляосновних фондів груп 2, 3 й 4 – з кварталу, що є наступним за кварталомоприбуткування матеріальних цінностей, які входять до складу цих груп незалежновід фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Основні фонди, що підлягають амортизації відповідно до Закону проподаток на прибуток, підрозділяються на чотири групи залежно від цільовогопризначення й функцій, що виконують. Виходячи з такого розподілу, визначенийпорядок віднесення об'єктів і норми нарахування амортизації окремо по кожнійгрупі:

- група 1 – 2 процента;

- група 2 – 10 процентів;

- група 3 – 6 процентів;

- група 4 – 15 процентів.

Відповідно до положень Закону про податок на прибуток базою длянарахування амортизації є балансова вартість відповідної групи основних фондів(для групи 1 – окремого об'єкта) на початок звітного кварталу (далі – розрахунковийквартал). При цьому сума амортизаційних відрахувань звітного періодувизначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного зрозрахункових кварталів, що входять у такий звітний період. [1]

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єктаосновних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу для нарахуванняамортизації розраховується по формулі:

/> (1.11)

де а – розрахунковий квартал;

а – 1 – попередній квартал перед розрахунковим кварталом;

/>– балансова вартість групи(окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

/>– балансова вартість групи(окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передуваврозрахунковому;

/>– сума витрат, понесених напридбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій,модернзацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації,протягом кварталу, що передував розрахунковому;

/>– сума виведених з експлуатаціїосновних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу,що передував розрахунковому;

/>– сума амортизаційних відрахувань,нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Для балансової вартості об'єктів основних фондів групи 1 п. п. 8.3.7 ст. 8 Закону про податок на прибуток установлена гранична величина – стонеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при досягненні якої нарахуванняамортизації припиняється. Залишкова вартість такого об’єкту відноситься доскладу валових витрат відповідного податкового періоду, а вартість такогооб’єкту прирівнюється нулю.

Що стосується обліку балансової вартості основних фондів груп 2, 3й 4, то на відміну від основних фондів групи 1 він ведеться по сукупнійбалансовій вартості відповідної групи основних фондів незалежно від часувведення в експлуатацію таких основних фондів. Нарахування амортизації дляосновних фондів груп 2, 3 й 4 відповідно п. п. 8.3.8 ст. 8 Закону проподаток на прибуток здійснюється до досягнення балансової вартості групинульового значення.

П(С) БО №7 передбачає те, що підприємства самостійно вирішують,який один метод нарахування амортизації вони вибирають, велике економічнезначення має визначення строків корисного використання об’єктів та формування вартості,яка амортизується.

Таким чином, ми можемо зробити такі висновки:

1.Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метоювикористання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг,здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних ісоціально-культурних функцій, термін корисного використання (експлуатації) якихбільше одного року. Основні засоби групуються за їх функціональнимпризначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використаннямі належністю.

1. Розглядаючи економічну природу амортизації ми можемо виділити триконцепції амортизації: класичну, економічну та фіскальну:

- Класична концепція базується на принципах теорії вартості таоб'єктивних закономірних процесах обігу засобів праці;

- Економічна (бухгалтерська) концепція амортизації ґрунтується не напотребах відтворення, а на необхідності перенесення частини вартості основнихзасобів на вартість продукції, виробленої за їх допомогою у такій величині, якаб точно відображала втрату вартості засобів праці в процесі виробництва тавнаслідок морального зносу;

- Фіскальна (податкова) концепція амортизації передбачає звільненнявід оподаткування частини прибутку на суму нарахованої амортизації.

2. До методів нарахування амортизації відносяться:

- метод прямолінійного списання;

- метод зменшення залишкової вартості;

- метод прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний метод;

- виробничий метод;

- метод, передбачений податковим законодавством.

3. Підприємства самостійно, завдяки амортизаційній політиці,встановлюють розміри економічної амортизації, від якої залежить розмір прибуткупідприємства. Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функційамортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішуватипроблеми, які пов'язані з встановленням оптимальних строків використанняосновних засобів, визначенням методів нарахування амортизації, розробленнямнорм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням амортизаційногофонду, тобто дозволить проводити ефективну амортизаційну політику.

2.Аналіз результатів реалізації амортизаційної політики на основі діяльності ТОВз ІІ «Трансінвестсервіс»

 

2.1.Економічна характеристика підприємства

 

Вдипломній роботі наведена економічна характеристика підприємства на прикладіТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями«Трансінвестсервіс» (далі ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» або «ТІС»), якезареєстровано в 1994 році відповідно до свідоцтва про державну реєстраціююридичної особи.

ВідповідноСтатуту Товариство є власником майна, переданого йому засновниками у власність,продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності,отриманих доходів, іншого майна, отриманого на умовах, які не суперечатьчинному законодавству. Товариство може реалізовувати право власності шляхомвідчуження, а саме: укладати з іншими юридичними та фізичними особами угодипродажу, оренди та ін.

Підприємствовнесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій. Йогомісцезнаходження: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Візирка, вул. Чапаєва, 50,67543. Форма власності по класифікації форми власності – приватна, видидіяльності по класифікації видів економічної діяльності (КВЕД):

63.11.0Транспортна обробка вантажів

63.40.0Діяльність транспортних агентств

Підприємствоє платником податку на прибуток на загальних підставах за ставкою 25% таподатку на додану вартість. У підприємства є розрахункові рахунки в комерційнихбанках.

Стивідорнакомпанія «Трансінвестсервіс» є однією з крупніших приватних морських компанійдержави по оцінці Національного морського рейтингу, і займає п’яте місце середдержавних портів та приватних терміналів. Загальна сума інвестиційних вкладівкомпанії в морську галузь України перевищує 350 мільйонів доларів США. [52]

За 15років діяльності побудовано 6 причалів загальною довжиною більш 1300 метрів таглибиною 14–16 метрів:

1. причал №15 – побудований компанією як допоміжний причал зерновоготерміналу для невеликих суден.

2. причал №16 – крупніший зерновий термінал Чорного моря (об’ємперевалки вантажів в 2008–2009 років – 4,7 – 4,3 млн. т), добудований «ТІС» у1999 році.

3. причал №17 – термінал «ТІС – Міндобрива» – крупніший в Україніпісля Одеського припортового заводу термінал по перевалці добрив на експорт, довжина– 250 метрів, глибина – 15 метрів.

4. причал №18 – термінал «ТІС-Руда» спільне підприємство «ТІС» и «Ferrexpo»(Полтавський ГОК) по перевалці залізорудної сировини, побудований у 2004 році,довжина – 250 метрів, глибина – 15 м.

5. причал №19–20 – крупніший в СНД вугільно-рудний термінал(потужність 12 млн. т.). Причали побудовані в 2008 році, довжина – 500 метрів,глибина – 15 метрів. Місткість складів – 12 мільйонів тон.

6. причал №21–22 – новіший на Чорному морі контейнерний термінал.

Затаких прискорених темпах розвитку активно залучались кошти інвесторів.

Зароки діяльності підприємство показало добрі показники та високуконкурентоспроможність по вантажообігу не лише на території України, а і позаїї межами. Розглянемо дані вантажообігу 25 крупніших портів і терміналів Чорногоморя, до яких належить і стивідорна компанія «Трансінвестсервіс» за 2008–2009роки наведені в таблиці 2.1.1.

Таблиця2.1.1. Загальний вантажообіг 25 крупніших портів і терміналів Чорного моря (млн.т.)

№

 

Порти та термінали

 

Загальний вантажообіг 25 крупніших портів і терміналів Чорного моря (млн. т.)

Абсолютна зміна

Відносна зміна

Питома вага грузооб. в загальному підсумку

2008

2009

2009 р.

до 2008 р.

2009 р.

до 2008 р.

2008

2009

1 Новоросійський МТП (РФ) 72,8 80,8 8,00 110,99 19,19 22,51 2 Констанца (Рум.) 61,8 42,0 -19,80 67,96 16,29 11,70 3 КТК порт (РФ) 31,5 34,6 3,10 109,84 8,30 9,64 4 Одеський МТП 34,6 28,0 -6,60 80,92 9,12 7,80 5 Туапсинский МТП (РФ) 19,4 18,4 -1,00 94,85 5,11 5,13 6 Южний МТП 21,7 17,8 -3,90 82,03 5,72 4,96 7 Ільїчевський МТП 18,9 16,3 -2,60 86,24 4,98 4,54 8 Маріупольский МТП 15,9 13,4 -2,50 84,28 4,19 3,73 9 Эрдемир (Турция) 11,0 12,0 1,00 109,09 2,90 3,34 10 «ТІС» 6,9 9,9 3,00 143,48 1,82 2,76 11 Нафтотермінал «Южний» 7,7 9,5 1,80 123,38 2,03 2,65 12 Нефтехим Бургас (Болгария) 10,7 9,0 -1,70 84,11 2,82 2,51 13 Николаевский МТП 9,2 8,0 -1,20 86,96 2,42 2,23 14 Батуми (Грузія) 8,6 7,8 -0,80 90,70 2,27 2,17 15 Варна (Болгарія) 7,7 6,7 -1,00 87,01 2,03 1,87 16 Поти (Грузия) 8,1 6,1 -2,00 75,31 2,13 1,70 17 Ізмаїльский МТП 6,8 5,2 -1,60 76,47 1,79 1,45 18 Керченский МТП 4,3 4,7 0,40 109,30 1,13 1,31 19 Днепро-Бугский порт 4,4 4,6 0,20 104,55 1,16 1,28 20 «Авлита» (Севастопіль) 3,9 4,5 0,60 115,38 1,03 1,25 продовження 21 «Нибулон» (Николаїв) 2,9 4,5 1,60 155,17 0,76 1,25 22 Ника-Терра (Україна) 3,5 4,2 0,70 120,00 0,92 1,17 23 «Югнефтехимтранзит» (РФ) 2,9 4,2 1,30 144,83 0,76 1,17 24 Бургас (Болгарія) - 3,6 - - - 1,00 25 Херсонский МТП 4,2 3,2 -1,00 76,19 1,11 0,89 Всього 379,4 359,0 -20,40 100,00 100,00

Аналізуючинаведені дані можна зробити висновок, що вантажообіг крупніших портів татерміналів Чорного моря в 2009 році знизився на 20,4 млн. т. через фінансовукризу, однак компанії «Трансінвестсервіс» вдалося збільшити свій вантажообіг на3 млн. тонни або на 43,48%, що призвело до підвищення питомої ваги вантажообігу«ТІС» в загальному вантажообігу на 1% (рис. 2.1.)

/>/>

Рис. 2.1.Питома вага вантажообігу «ТІС» за 2008–2009 роки

МайноТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» складається з основних та оборотних коштів, атакож інших цінностей. Джерелами формування майна Товариства є:

1. Грошові та матеріальні внески засновників;

2. Доходи від власної господарської діяльності;

3. Кредити банків та інших кредиторів;

4. Інші джерела, не заборонені законодавством України.

Зупинимосьна основних фондах підприємства, для цього розглянемо динаміку основних засобівза 2007–2008 роки, наведена на рис.

Аналізуючинаведені дані слід підкреслити збільшення основних фондів підприємства, що єпозитивним моментом в діяльності підприємства за умов оновлення діючоговиробничого обладнання.

Аналізуючиструктуру майна підприємства, ми можемо зробити висновок, що за 2007–2009 рокинеоборотні активи зростали, а саме в 2008 році необоротні активи зросли на 27185,2тис. грн. Це сталося за рахунок збільшення основних засобів на 27190,6 тис. грн.та зменшення нематеріальних активів на 5,4 тис. грн. тис. грн. тис. грн. В 2009році необоротні активи зросли на 27075 тис. грн. за рахунок збільшення основнихзасобів на 27079 тис. грн. та зменшення нематеріальних активів на 4,2 тис. грн.

Слідпідкреслити зростання основного капіталу, а це свідчить, що значних змін вхарактері виробництва не виникло. Але це також свідчить про значний ступіньпов’язаності капіталу в основних засобах, а це є ризиком заморожування капіталу,або його втрати у зв’язку з фізичним та моральним зносом, що підвищує ризикнеліквідності.

Заринкових відносин важливе значення набуває вибір оптимальної структури джерелфінансування капіталу підприємства. Фінансування підприємств здійснюється зарахунок власних і залучених коштів.

Структураджерел фінансування капіталу підприємства залежить від багатьох факторів, асаме:

– відоподаткування доходів підприємства;

– відтемпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

– відструктури активів підприємства;

– відстану ринку капіталу;

– відвідсоткової політики комерційних банків;

– відінвестиційного клімату в державі;

– відрівня управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.

Найприйнятнішимдля підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.

Необхідноврахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не приводить довиникнення зобов’язань, а фінансування за рахунок позичкового капіталу викликаєфінансові зобов’язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всізовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ціресурси с предметом особливої уваги менеджерів підприємства.

Аналізуючиструктуру джерел формування капіталу слід зазначити, що загальна сума джерел за2007–2009 роки зростала, а саме:

1. в 2008 році загальна сума джерел збільшилась на 37589,3 тис. грн.за рахунок збільшення власних джерел на 38126,3 тис. грн. та зменшенняпозикових на 537 тис. грн.;

2. у 2009 році загальна сума джерел зросла на 74772,7 тис. грн. зарахунок збільшення власних джерел на 64485,2 тис. грн. та позикових на 10287,5тис. грн.;

3. при аналізі динаміки джерел формування капіталу 2009 року до 2007року спостерігаємо їх зростання на загальну суму 112362 тис. грн., а саме зарахунок зростання власних джерел на 102611,5 тис. грн. та позикових на 9750,5тис. грн.

Знаведених даних в таблиці ми можемо зробити висновок, що підприємство працює навласному капіталі, і лише незначна частина позикових джерел в загальнійструктурі капіталу. Високий показник власності дає можливість забезпечитистабільну структуру капітал.

2.2Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства

 

Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовахобмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціональноговикористання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стаютьзавдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів інасамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде пропідвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання таотримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бутирозроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основнихзасобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні напідприємствах резерви підвищення їх ефективності.

Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведеносвоєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організаціїприскореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленнюорганізації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічногообслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форморганізації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних системматеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників;залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів длямодернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосуваннялізингових операцій.

Показники стану й ефективностівикористання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1. забезпеченняпідприємства основними засобами;

2. стан основнихзасобів;

3. ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризуютьзабезпеченість підприємства основними фондами, належать: фондомісткість,фондовіддача, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів у майніпідприємства.

Таблиця 2.2.1. Показники забезпеченняпідприємства основними фондами

№

Показники

Роки

Зміна (+, -) до базисного року

2007

2008

2009

2008 р. до 2007 р.

2009 р. до 2008 р.

2009 р. до 2007 р.

1 2 3 4 5 6 1 Фондовіддача 0,57 0,51 0,62 -0,06 0,11 0,05 2 Фондомісткість 1,75 1,96 1,61 0,20 -0,35 -0,14 3 Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів 0,83 0,81 0,69 -0,02 -0,12 -0,14 4 Питома вага основних фондів у необоротних активах, % 96,18 0,94 0,81 -95,24 -0,13 -95,38

/>

Рис. 2.3. Забезпеченість підприємстваосновними фондами

Аналізуючи наведені в таблиці 2.2.1 дані,можна зробити наступні висновки:

1. в 2008 році спостерігалось зниження показника фондовіддачі на0,06, що є негативним у діяльності підприємства, оскільки свідчить про зниженнярічного випуску продукції на одиницю вартості основних фондів, а отже призвелодо зростання показника фондомісткості на 0,2, тобто збільшення величиниосновних фондів, що припадає на одиницю вартості випуску продукції. Аналізуючикоефіцієнт реальної вартості активів слід зазначити його зменшення на 0,02, щосвідчить про зменшення основних фондів в загальному майні підприємства.

2. в 2009 році спостерігалось зростання показника фондовіддачі на0,11, що свідчить про збільшення річного випуску продукції (послуг) на одиницювартості основних фондів, а отже призвело до зниження показника фондомісткостіна 0,35, тобто зменшення величини основних фондів, що припадає на одиницювартості випуску продукції. Коефіцієнт реальної вартості активів знизився у0,12 р., що свідчить про зменшення основних фондів в загальному майніпідприємства.

3. аналізуючи дані за 2009 рік відносно показників 2007 року, слідзазначити, що у 2009 році показник фондовіддачі зріс на 0,05, а показникфондомісткості знизився на 0,14; коефіцієнт реальної вартості активів знизивсяу 0,14 р. Наведені дані свідчать про позитивні зміни в діяльностіпідприємства.

Станосновних фондів характеризують через такі коефіцієнти:

1. коефіцієнт зносу;

2. коефіцієнт придатності.

Коефіцієнтзносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витративиробництва у попередніх періодах. Визначається відношення суми зносу основнихфондів до їх балансової вартості.

/>, де (2.1)

Кз– коефіцієнт зносу;

Зо– сума зносу;

Фк– балансова вартість основних фондів;

Показникзносу може визначатись також у відсотках на початок і кінець звітного періоду ідає змогу оцінити стан основних фондів.

Коефіцієнтпридатності розраховується за формулами:

Кп=1-Кз, або Кп = 100% – Кз, де (2.2)

Кп– коефіцієнт придатності основних фондів;

Кз– коефіцієнт зносу;

Коефіцієнтпридатності показує, яка частина основних фондів придатна до експлуатації впроцесі господарської діяльності.

/>

Рис. 2.4.Показників стану основних засобів

 

Аналізуючинаведені дані можна говорити про незначне збільшення коефіцієнту зносу протягом2007–2009 років, але варто зазначити і те, що коефіцієнт придатності єдостатньо високим і свідчить про оновлення основних засобів.

Розрахувавшипоказники рентабельності за 2007–2009 роки ми спостерігаємо їх зростання, ітаке збільшення коливається з 2,98% до 28% в середньому за період, щоаналізується. Така динаміка свідчить про покращення ефективності використанняактивів підприємства. Підприємство повинно докладати всіх зусиль, щоб показникирентабельності надалі тільки зростали.

Показник суми прибутку на 1 гривнюосновних фондів протягом 2008–2009 років зростав, а саме на 0,03 коп., щосвідчить про більш ефективне використання основних фондів підприємства.

/>

Рис. 2.5.Динаміка ефективності використання майна

Однієюз ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність таготовність постійно виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строксплати яких настав – платоспроможність.

Необхідністьаналізу стану ліквідності підприємства зумовлюється насамперед тим, що жодне зних в умовах ринкової економіки не гарантоване від банкрутства, тобтостановища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнаєфінансового краху.

Аналізуючиліквідність балансу за 2007–2009 роки, ми можемо зробити висновок, що він не єабсолютно ліквідним, оскільки не виконується наступна залежність: А1>П1;А2>П2; А3>П3; А4<П4.

Результатипорівняння перших двох груп свідчать про поточну ліквідність, третьої групи – проперспективну ліквідність, оскільки тут розглядаються майбутні надходження тавитрачання.

Найбільшліквідні активи за 2007–2009 роки не покривають найбільш термінові пасиви заперіод, що аналізується, а отже, не можуть забезпечити негайне здійсненняпоточних розрахунків. При цьому брак коштів за однією групою активівкомпенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальнійплатіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Аналізуючиосновні показники ліквідності балансу за 2007–2009 роки ми можемо зробитивисновок про позитивну тенденцію показників ліквідності, а порівнюючи їх знормативними значеннями, то вони перевищують в 2 і більше разів.

Важливоюумовою життєдіяльності і основою фінансового стану підприємства в ринковійекономіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дужебагато факторів

Фінансовастійкість – характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яказабезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумівикористовуваних фінансових засобів.

Оцінкафінансової стійкості має на меті об’єктивний аналіз величини та структуриактивів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансовоїстабільності й незалежності.

За 2007–2009роки на підприємстві спостерігається надлишок власних оборотних коштів дляформування запасів та витрат, що є ознакою абсолютної стійкості фінансовогостану підприємства, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічаєтьсядуже рідко.

Аналізуючиосновні відносні показники фінансової стійкості за 2007–2009 роки вартопідкреслити:

1. власні обігові кошти в протягом періоду, що аналізується постійнозростали, а саме: в 2008 році на 5351,8 тис. грн. або 28,38% та в 2009 році на1014,6 тис. грн. або 4,19%. тис. грн. В 2009 році власні обігові коштизбільшились відносно 2007 року на 33,76%. Це є позитивним, оскільки це означає,що підприємство не лише здатне платити поточні борги, а й може розширитивиробництво;

2. коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами заперіод, що аналізується зазнав наступних змін: в 2008 році спостерігаєтьсянезначне зростання коефіцієнта – на 1,87, однак вже в 2009 році він знизився на24,63%. Таке зменшення є негативним, оскільки зменшує можливість перетворенняактивів у ліквідні кошти;

3. маневреність робочого капіталу у 2008 році знизилась на 0,027 12,98%,однак вже у 2009 році вона зросла на 75,14%. Таке збільшення показника означаєзбільшення запасів, що призводить до уповільнення оборотності обігових коштів,а в умовах інфляції – до залучення дорогих кредиті, що зменшуєплатоспроможність підприємства;

4. маневреність власних обігових коштів протягом періоду, щоаналізується зростала, а саме: в 2008 році – на 0,025 або 51,02%, у 2009 році –на 0,277 або 274,32%. Відносно 2007 року в 2009 цей показник зріс на 465,31%.Це є позитивним, оскільки забезпечує свободу фінансового маневру;

5. Коефіцієнт покриття запасів за період, що аналізується зазнавнаступних змін: у 2008 році коефіцієнт зріс на 0,023 або на 0,36%, однак у 2009році коефіцієнт знизився у на 1,823 або на 28,23%. Це є негативним в діяльностіпідприємства, оскільки означає зменшення власних коштів, довгострокивих такороткострокових зобов’язань на одиницю коштів, що вкладені в запаси;

6. коефіцієнт фінансової незалежності за період, що аналізуєтьсязазнав таких змін: у 2008 році збільшився у 0,008 рази або на 0,83%, але вже у2009 він знизився у 0,029 рази або на 2,97%. Цей показник є достатньо високимпротягом 2007–2009 років, оскільки нормативне значення дорівнює 0,5. Однак йогозменшення є негативним, оскільки характеризує можливості підприємствавиконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, його незалежністьвід позикових джерел;

коефіцієнтфінансової залежності у 2008 році знизився у 0,009 рази або на 0,87%, але у2009 році він зріс у 0,032 рази або на 3,12%. Збільшення показника є негативниммоментом, оскільки відображає зростання залежності від позикових джерел;

7. коефіцієнт фінансової стабільності у 2008 році зріс у 10,093 рази абона 34,57%, однак вже у 2009 році він знизився у 21,752 рази або на 55,36%.Відносно 2007 році коефіцієнт фінансової стабільності у 2009 році знизився на39,93%. Зниження є негативним моментом, оскільки відображає забезпеченістьзаборгованості власними коштами. Однак значення коефіцієнту фінансовоїстабільності є на високому рівні і відображає перевищення власних коштів надпозиковими, що свідчить про фінансову стійкість підприємства;

8. Коефіцієнт фінансової стійкості в цілому за період, щоаналізується зазнав наступних змін: у 2008 році його значення зросло на 0,83%,а у 2009 році зниження коефіцієнту фінансової стійкості на 2,97%. Однак вінзнаходиться в межах нормативного значення Кф.с. = 0,85 – 0,90.