Реферат: Залучені джерела фінансування підприємства в сучасних умовах господарювання

МІНІСТЕРСТВОФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКАДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КУРСОВАРОБОТА

здисципліни

„Економіка підприємства”

Тема роботи: „Залучені джерела фінансуванняпідприємства в сучасних умовах господарювання.”

 

 

Виконала студентка2-го курсу групи ФК-08-4

Сергеєва І.Є.

Дніпропетровськ2010р.

ЗМІСТ

ВСТУП

розділ 1. Інвестиціїяк джерела фінансування підприємства в умовах господарської діяльності

1.1 Економічний зміст інвестицій як джерелфінансування підприємства

1.2 Склад та структура інвестиційяк джерел фінансування підприємства

1.3 Джерела формування інвестиційних ресурсів

розділ 2. формування інвестиційної політики підприємствна прикладі Львівської області

2.1 Джерела фінансування інвестиційноїдіяльності підприємств України

2.2 Інвестиційна політика Львівської області

розділ 3. Шляхи поліпшенняінвестиційної діяльності в Україні

3.1  Проблеми залучення інвестицій в економікуУкраїни

3.2  Шляхи вирішення проблеми інвестиційноїдіяльності в Україні

ВисновОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Стабілізація національної економіки — це одна знайголовніших проблем економічної політики України на сучасному етапі розвитку.Її вирішення тісно пов'язане з підвищенням ефективності інвестицій, обсяги якихна нинішньому етапі економічного реформування досить обмежені. За цих умов,безперечно, підвищується відповідальність за вибір інвестиційних проектів і,звичайно, зростають вимоги до достовірності методів обґрунтування цього виборута оцінки їх ефективності.

Актуальність курсовоїроботи полягає в тому щоінвестиції виступають важливою умовою здійснення структурної перебудовинаціональної економіки, забезпечення технічного прогресу, підвищення показниківгосподарської діяльності на макро- та мікрорівнях.

Мета курсової роботи: аналізролі та значення іноземних інвестицій в розвитку України, а також впливіноземного інвестування на регіональний розвиток. Проблеми іноземногоінвестування в Україні та шляхи його   подолання.

Успішне проведенняринкових реформ в Україні не можливе без ефективної структурної інвестиційноїполітики, перебудови економіки з ціллю створення сприятливого інвестиційногоклімату. Корінним чином повинна змінитися діяльність інвесторів в умовахформування ринкового механізму в Україні.

Новіорганізаційно-правові відносини між суб’єктами інвестиційної діяльностіпотребують глибоких теоретичних і практичних знань для ефективного здійсненняінвестицій у всій різноманітності їх форм: фінансових, реальних,інтелектуальних, інновацій.

В першу чергу ринковізміни повинні здійснитися в інвестиційній сфері, що відігріє ключову роль длястабілізації економіки України.

Інвестиційна сферапотребує глибокого дослідження, оскільки вона відіграє особливу роль векономіці держави. Реформування інвестиційної діяльності, створення в Українісприятливого інвестиційного клімату буде сприяти оздоровленнюсуспільно-політичної ситуації в Україні, створить умови для залучення всіхможливих джерел інвестиційних ресурсів. Формування інвестиційного ринку єбагатоплановою загальнодержавною проблемою, в якій віддзеркалюються всідестабілізуючі фактори, що впливають на економічний розвиток вітчизнянихпідприємств.

Проблеми пошуку шляхівактивізації інвестиційної діяльності в Україні обумовили вибір темимагістерського дослідження.

РОЗДІЛ 1 Інвестиції якджерела фінансування підприємства в умовах господарської діяльності.

1.1 Економічний змістінвестицій як джерел фінансування підприємства

Підвищенняефективності виробництва і піднесення рівня господарювання у всіх ланкахекономіки, орієнтація народного господарства на досягнення високих кінцевихрезультатів вимагають подальшого вдосконалення всієї системи управління.

Успішне проведенняринкових реформ в Україні не можливе без ефективної структурної інвестиційноїполітики, перебудови економіки з ціллю створення сприятливого інвестиційногоклімату. Корінним чином повинна змінитися діяльність інвесторів в умовахформування ринкового механізму в Україні.

Новіорганізаційно-правові відносини між суб’єктами інвестиційної діяльностіпотребують глибоких теоретичних і практичних знань для ефективного здійсненняінвестицій у всій різноманітності їх форм: фінансових, реальних,інтелектуальних, інновацій.

В першу чергу ринковізміни повинні здійснитися в інвестиційній сфері, що відіграє ключову роль векономіці.

Комплекс галузей івиробництва, що утворює інвестиційну сферу, покликаний забезпечити стабілізаціюекономіки і розширення виробництва.

Стабілізаціяекономічного стану України повинна позитивно вплинути на інтенсифікаціювиробничого процесу, а також повинен вплинути інвестиційний ринок, який в Українітільки формується.

У відповідності доЗакону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиціями є всі види майнових іінтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької і іншихвидів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток чи досягаєтьсясоціальний ефект.

 Такимицінностями можуть бути: грошові засоби, цільові банківські вклади, паї, акції іінші цінні папери, рухоме й нерухоме майно, сукупність технічних,технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічноїдокументації; права використання землі, води, ресурсів, споруд, обладнання іінших цінностей.

Сукупність вказанихцінностей, що обертаються на ринку, прийнято відносити до об’єктівінвестиційної діяльності.

Інвестиції відіграютьнадзвичайно велику роль в розвитку і ефективному функціонуванні економіки. Длятого, щоб визначити цю роль, розглянемо два поняття – валові і чистіінвестиції.

Валові інвестиціїпредставляють собою загальний обсяг інвестованих засобів в певному періоді,направлених на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на прирісттоварно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиціїпредставляють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційнихвідрахувань в певному періоді.

Динаміка показникачистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни на тому чиіншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій складає негативну величину (тобтоякщо обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань), цеозначає зниження виробничого потенціалу і як наслідок – зменшення обсягувипуску продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто якщо обсягвалових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це свідчить провідсутність економічного росту. І, нарешті, якщо сума чистих інвестицій складаєпозитивну величину (тобто обсяги валових інвестицій перевищує сумуамортизаційних відрахувань), це означає, що економіка знаходиться на стадіїрозвитку, так як забезпечується розширене відтворення її виробничогопотенціалу.

інвестиція економіка фінансування

1.2 Склад та структураінвестицій як джерел фінансування підприємства

Для сутнісно-змістовоїхарактеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення маєвизначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнімфункціонально-елементним складом (рис. 1.1).

/>

Рис. 1.1. Функціонально-елементнийсклад інвестицій підприємства.

Залежно від того, девкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні(вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішніінвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиціїозначають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій,облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі даютьправо на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичноїекономії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, абофіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має ретельної вартості(на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).[11]

Реальні інвестиції —це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства(суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових«капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшогоприбутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практицігосподарювання за ними закріпилась інша назва — капітальні вкладення.

Зовнішні пряміінвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить неменше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестицій,менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проектуназиваються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення прямих іпортфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабіві частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищенняефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб’єктів господарювання.[11]

1.3 Джерела формуванняінвестиційних ресурсів

Визначальним джерелом формуванняпозичкових інвестиційних ресурсів є звичайно довгострокові кредити банків, алеза умови кризового стану економіки країни їх можна використати лише в дужеобмежених масштабах.

Емісія облігацій фірмияк джерело формування інвестиційних ресурсів є доступною тільки фірмам звеликими розмірами статутного фонду.

Відповідно до законодавстваУкраїни емісія не повинна перевищувати 25% від суми статутного фонду. Проте це джерелоформування інвестицій не набуло поки великого поширення через нерозвиненістьфондового ринку і незначні розміри статутного фонду багатьох фірм.[13]

Інвестиційний лізинг єоднією з перспективних форм залучення  позичкових ресурсів. Його можна вважати різновидомдовгострокового  кредиту, що надається у натуральній формі, тобто як довгостроковаоренда різноманітного устаткування і транспортних засобів.   Інвестиційний селенг— це порівняно нова форма залучення інвестиційних ресурсів, яка полягає у передачівласником права  користування і розпорядження своїм майном за певну плату. До такогомайна можуть належати будівлі, споруди, сировина і матеріали, цінні папери,продукти інтелектуальної праці.   Із залучених джерел фінансування інвестицій насампереднеобхідно назвати емісію акцій (акціонерний капітал) та інвестиційнихсертифікатів, що її можуть здійснювати виробничі фірми та інвестиційні фонди чикомпа-нії. Для підприємств інших організаційно-правових форм (крім акціонернихтовариств) основною формою додаткового залучення капіталу може стати збільшеннястатутного фонду за рахунок нових внесків (паїв) вітчизняних і зарубіжнихінвесторів.[13]

Вітчизняний і зарубіжнийдосвід, а також аналітична оцінка фірми, з усього розмаїття джерел формування інвестиційнихресурсів варто вибирати передовсім найдоступніші, найреальніші, найефективніші тощо.Визначення методів фінансування інвестиційних програм і проектів дозволяєрозрахувати пропорції в структурі джерел інвестиційних ресурсів.

розділ2. Формування інвестиційноїполітики підприємств на прикладі львівської області

2.1 Джерела фінансуванняінвестиційної діяльності підприємств України

В обсяги інвестицій восновний капітал (капітальних вкладень) включені витрати на будівництво,реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих підприємств усіхвидів економічної діяльності, витрати на будівництво об'єктів житлово-цивільногопризначення, витрати на придбання машин та обладнання без здійсненнякапітального будівництва. Індекси інвестицій в основний капітал до попередньогороку обчислені за даними обсягів інвестицій у порівняних цінах. (рис2.1)

/> 

Рис 2.1 Індексиінвестицій в основний капітал.

З побудованого графікавидно, що з 1991 до 1998 року прослідковується тенденція до зменшення індексівінвестицій в основний капітал, а потім — постійне помірне збільшення.

Побудуємо в однійплощині графіки, які ілюструють динаміку валового внутрішнього продукту, інвестиційв основний капітал та обсягів виробництва у промисловості протягомдосліджуваного періоду [1].

/>

Рис.2.2 Індексиреального ВВП та інвестицій в основний капітал

На побудованихграфіках чітко прослідковує, що загальна тенденція динаміки зберігається длявсіх величин (інвестицій в основний капітал, валового внутрішнього продукту таобсягів виробництва у промисловості).

Тепер наведемостатистичні дані про результати інвестування в період збільшення індексівінвестицій в основний капітал. В табл.2.1. наведені дані [1; 4] про інвестиціїв основний капітал за джерелами фінансування в Україні за 2000 — 2005 рр. вмлн. гривень у фактичних цінах.

Таблиця 2.1. Інвестиції в основний капітал у фактичнихцінах за джерелами інвестування в Україні за 2000 — 2005 рр.

Вид джерела фінансування Рік 2000 2001 2002 2003 2004 2005 Всього 12401 13958 17552 23629 32573 37178 у тому числі за рахунок коштів держбюджету 1043 1029 1341 1210 1749 1863 коштів місцевих бюджетів 436 585 686 975 1332 1365 власних коштів підприємств, організацій 9330 10081 12370 16198 21770 24470 коштів іноземних інвесторів 133 421 677 1400 1413 2068 коштів населення на індивідуальне житлове 1001 1049 1113 1176 1415 1573 кредитів банків та інших позик 132 391 1400 1985 інших джерел фінансування 458 793 1233 2279 3494 3854

Заданими статистичного щорічника України (2005 рік) сформуємо табл. 2.2, в якійнаведено обсяг інвестицій в основний капітал та основні макроекономічніпоказників за 2000 — 2005 рр. [2].

Таблиця2.2.

Основні макроекономічні показники 2000 2001 2002 2003 2004 2005 Інвестиції в основний капітал (у факт, цінах), млн. грн. 12,4 14,0 17,6 23,6 32,6 37,2 Валовий внутрішній продукт (у факт, цінах), млн. грн. 93365 102593 130442 170070 204190 220932 у розрахунку на одну особу, грн. 1842 2040 2614 3436 4195 4583 Доходи населення, млн. грн. 50069 54379 61865 86911 157996 186365 Індекс споживч. цін(грудень до грудня попереднього року), відсотків 110,1 120,0 119,2 125,8 106,1 99,4 Бюджет (доходи), млн. грн. 28112,0 28915,8 32876,4 49117,9 54934,6 61954,3 Експорт товарів і послуг, млн.дол. 19,0 16,4 15,2 18,1 19,8 22,0 Імпорт товарів і послуг, млн. дол. США 18,5 16,1 12,9 15,1 16,9 18,2 Кількість зайнятих економічною діяльністю, млн. 22,6 22,3 21,8 21,3 21,0 21,4

За наведеними данимиробимо висновок, що збільшення інвестицій в основний капітал (у фактичнихцінах) за період з 2000 по 2005 роки супроводжується збільшенням такихпоказників економіки, як: ВВП, дохідна частина бюджету, доходи населення. Удинаміці експорту та імпорту товарів та послуг загальної тенденції непрослідковується. Це можна пояснити, керуючись тим, що стимулюючий ефектмультиплікатора залежить від багатьох факторів.

Так, якщо збільшуютьсяподатки, то розміри віддачі державних витрат знижуються. Якщо імпорт є доситьзначним, то частина «нових» доходів уходить за кордон, зростає ймовірністьдефіциту платіжного балансу [12].

Найпоширенішоюпомилкою в контексті аналізу інвестицій є хибне уявлення про те, що врезультаті здійснення інвестиційної діяльності одна зі сторін обов'язковозалишається у виграші, а інша — програє. Звичайно, на практиці така ситуаціяможлива. Хоча, як правило, у світовій економіці інвестування пов'язане ізвзаємним виграшем. Інвестор дістає доступ до ринків дешевої робочої сили чисировини, збуту продукції, зменшує свої ризики шляхом міжнародноїдиверсифікації капіталу. Сторона, яка приймає, заповнює «нішу» унаявних інвестиційно-фінансових ресурсах, вирішує низку соціально-економічнихпроблем.

Дослідженняінвестиційного макросередовиша в Україні свідчить про те, що, з одного боку,ключову роль у його формуванні відіграє уряд, який визначає амортизаційну,грошово-кредитну, бюджетну, податкову політику тощо. З другого, на динамікуінвестицій істотно впливає ступінь розвитку фінансової та фондовоїінфраструктури вітчизняної економіки. Не менш суттєвим є й те, що між цимивизначеннями існує рефлективний зв'язок, тобто вони взаємопов'язані, а напрямвпливу може бути двостороннім. Наприклад, кредитна й інвестиційна репутаціяуряду впливає на фондові індикатори. І навпаки, низька активність портфельнихінвесторів на внутрішньому ринку країни є показником недовіри інвесторів до їїекономічної політики. Загалом же це свідчить про необхідність використанняусього комплексу важелів (державних і ринкових) для формування привабливогоінвестиційного середовища і залучення потрібного обсягу інвестиційних ресурсіву вітчизняну економіку.[10;3]

2.2 Інвестиційна політика Львівської області

Дослідження в різнихгалузях економіки України свідчить про те, що за останні роки в результатіреалізації комплексу ринкових реформ та створення конкуренції спостерігаютьсяпозитивні зрушення в інвестиційно-інноваційній діяльності. Аналіз інвестиційноїдіяльності суб’єктів господарської діяльності різних форм власності за1995-2008рр. відображає суттєві зрушення в напрямі збільшення частки інвестиційв основний капітал підприємницькими структурами з недержавними формамивласності. Однак у цілому умови реформування відносин власності та проблемніпитання перехідної економіки негативно вплинули на інвестиційну діяльністьрізних форм господарювання, знизивши обсяги інвестицій в основний капітал.

Аналізуючиінвестиційну політику Львівщини, спостерігаємо недостатність внутрішньогокапіталу для фінансування інвестиційного розвитку як наслідок низької здатностідо самофінансування та фінансування інститутами фінансового ринку. Одним ізнайважливіших джерел інвестування економіки регіону виступають банківські інвестиційнікредити.

Дослідження показали,що на кредитну діяльність банківських установ впливає в цілому складнаекономічна ситуація в країні, водночас характерним є зростання обсягівкредитних вкладень у національну економіку. Разом з тим із збільшеннямзагального обсягу кредитних вкладень відбулося зростання заборгованості задовгостроковими кредитами більш ніж у 15 разів порівняно з 1996р., яка станомна 1 січня 2008 р. становила 297 млн. грн. За даними дослідження простежуєтьсятенденція щодо збільшення частки довгострокових та скорочення короткостроковихкредитів, незважаючи на їх зростання, зазначений обсяг довгострокових кредитівє незначним порівняно з потребами економіки.

Аналіз структуриджерел інвестування свідчить, що серед них найактивнішу роль відіграють власнікошти підприємств (71,4%) та іноземні інвестиції (10,3%). Усі інші джерелаінвестиційного забезпечення характеризуються незначною питомою вагою: коштидержавного та місцевого бюджетів (6,4%), кредити банків (4,4%), кошти населення(0,9%), кошти вітчизняних інвесторів (0,6%).

За результатамианалізів можна зробити висновок, що для залучення потенційних джерелінвестування необхідно створити умови для їх трансформації в реальні джерелаінвестиційних ресурсів та збільшення інвестиційної привабливості регіонів.Важливу роль у процесі інвестування в підприємницьку діяльність маютьвідігравати додаткові ресурси, що виникають в економіці внаслідок їх ринковихперетворень(кошти від приватизації, використання можливостей внутрішнього тазовнішнього фондового ринків та небанківських фінансово-кредитних установ, відстворення сприятливих економічних умов для залучення вільних грошовихзаощаджень, активізації процесів банківського інвестиційного кредитування,лізингу)[6].

Недостатняінвестиційна привабливість окремих регіонів впливає на розподіл обсягівінвестицій. Зокрема, спостерігається значна нерівномірність капітальнихвкладень в галузі господарського комплексу регіону в розрізі районів та містобласного підпорядкування. Інвестиційні ресурси, як правило, спрямовуються упідприємства м. Львова – 454,04 млн грн.(51,6%), Стрийського району – 75,5 млнгрн.(8,6%) та Яворівського району – 38,4 млн грн. (4,4%). Найбільший дефіциткапіталовкладень зафіксовано в Перемишлянському – 3,8 млн грн.(0,44%), Турківському– 3,1 млн грн.(0, 36%) та Старосамбірському районі – 2,8 млн грн.(0,32%).Аналогічна ситуація спостерігається з розподілом іноземних інвестицій.Регіональна структура розподілу прямих іноземних інвестицій є нерівномірною,оскільки найбільші обсяги інвестицій припадають на м. Львів (64% до загальногообсягу інвестицій), Яворівський район – 10%, Камянка-Бузький район – 3,9%, адля інших районів та міст Львівщини питома вага прямих іноземних інвестиційколивається від 3,3 до 0,1%.

Це свідчить про необхідністьнадання гірським регіонам та депресивним територіям статусу і прав територійпріоритетного розвитку, створення належного податкового середовища з метоюпідвищення їх привабливості для вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Такі регіони мають значний потенціал іможуть стати регіонами соціально-економічного зростання.

Інвестиційну політикуЛьвівської області можна охарактеризувати як ресурсно-привабливу. ПривабливістьЛьвівського регіону визначається такими чинниками:

- високими темпами ринковогорозвитку;

- високим рівнем освітинаселення, кваліфікованою робочою силою;

- великою часткою новітніхгалузей промисловості;

- широкою мережеюнауково-дослідних установ;

- розвиненоютелекомунікаційною мережею;

- багатим ресурснимпотенціалом;

- міжнародними транспортнимикоридорами, що проходять територією області;

- широкими можливостями длявідпочинку та рекреації.

Важливим аспектом,який стимулюватиме надходження інвестицій в економіку регіону, є інноваційнадіяльність. Аналіз економічних данин Львівщини свідчить про скороченняінноваційних процесів, що характеризується зменшенням числа і питомої вагиінноваційно-активних підприємств. На даний час для інноваційної діяльності нарегіональному рівні характерною є низка проблем, до яких слід віднести відсутністьдієвих та ефективних програм інноваційного розвитку, відсутність пільг щодоактивізації інноваційної діяльності в регіоні. Передусім необхідно вирішитипроблему системного, сформованого га основі чіткого визначення пріоритетівпідходу щодо розвитку провідних галузей економіки на регіональному рівні,сформувати належну законодавчо-нормативну базу та розробити ефективніінноваційні програми, які б передбачали створення сприятливого економічногосередовища для реалізації проекту «інновації — інвестиції» відповідно доінтересів усіх його учасників, що дасть змогу збільшити обсяги надходженняресурсів для реалізації інноваційних проектів.

Отже, основнимифакторами, що можуть привабити інвестиції в підприємницький сектор регіону,зокрема Львівщини, є значний ринок збуту з величезними потенційнимиможливостями, дешевою робочою силою та окремими видами природних ресурсів.Потенційних інвесторів може привабити: норма прибутку, яка б ураховувала преміюза ризик, інфляцію та інші негативні інвестиційні фактуро; тимчасові низькіприбутки при забезпеченні інших цілей інвестування – закріплення на ринку,адаптація до регіональних умов підприємницької діяльності, тобто формуванняоснови для отримання прибутку у майбутньому.

Пріоритетним завданняморганів державної влади на всіх рівнях Львівщини є збільшення залученняінвестицій на основі програми «Назустріч інвесторам» та Стратегія розвиткуЛьвівщини до 2015 року.

До чотирьохстратегічних цілей Львівської області належать [6]:

1. Львівщина – регіон сталогоекономічного й підприємницького розвитку.

2. Львівщина – ворота Українидо Європейського Союзу.

3. Львівщина – регіонвисокоосвічених людей, інноваційного потенціалу та технологічно розвинутихкомпаній.

4. Львівщина – регіон чистогота привабливого довкілля, культури, туризму та рекреації.

Чималим поштовхомрозвитку області є проведення в Україні Євро-2012. Тим самим інвесторамстворюються широкі можливості для реалізації інвестиційних проектів.

Пріоритетнимиінвестиційними проектами Львівської області є: реконструкція Міжнародногоаеропорту «Львів»(вартість проекту – 166,1 млн дол. США, в тому числі коштиінвестора 97,2 млн дол. США); будівництво та експлуатація шахти Любельська(необхідні інвестиції 40 млн дол.США для видобутку коксівного вугілля підземнимспособом із застосуванням високоефективних технологій).

За розпорядженнямКабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 р. «Про схвалення концепціїстворення індустріальних (промислових) парків у Львівській області» визначеністартові майданчики для облаштування промислових парків. Один з такихпромислових парків – «Черляни» розташований на земельній ділянці площею 510 га на відстані 52 км до кордону з Європейським Союзом.

Виходячи зпершочергових завдань економічної політики, пріоритетними будуть ті напрямиінвестування, які спроможні за порівняно короткий термін забезпечити відчутнізрушення в економіці регіону. Для Львівщини це такі галузі і виробництва: зкоротким терміном окупності (туризм і рекреація, легка, харчова промисловість),суттєвим мультиплікативним ефектом, тобто розвиток яких дає значний поштовх дляекономічного зростання супутніх виробництва (такими є, зокрема, виробництвоскладної техніки, машин, обладнання), із значним експортним потенціалом і конкурентоспроможністю.

У Львівській областіпроводиться активна політика щодо залучення іноземних інвестицій. На одногомешканця у 2007 р. припадало понад 323 дол. США іноземних інвестицій, вкладенняв економіку області здійснили партнери з 62 країн. Найактивнішими інвесторами єПольща, Німеччина та Угорщина (рис.1).

/>

Пріоритетною дляіноземного інвестування є промислова та фінансова сфери діяльності. Динамічнорозвиваються торгівельна діяльність та сфера послуг, що зумовлена вигіднимгеографічним положенням області. Важливу роль відіграє мале підприємництво. Вобласті функціонує понад 120 тис. малих підприємств та 93,3 тис. підприємців — фізичних осіб. На 10 тис. осіб на Львівщині припадає 68 малих підприємствпорівняно з 66 підприємствами по Україні [6]. Привабливими сферами для малогобізнесу є машинобудування, легка та харчова промисловість, виробництво деревинита виробів з неї (рис. 2).

/>

За 9 місяців 2008 р.внесено 164, 7 млн. дол… США іноземних інвестицій, що у 2,2 раза більше, ніж упопередньому році. Всього в економіку області внесено 653,2 млн дол. США. Заобсягами залучених інвестицій область входить у десятку найбільш привабливихтериторій (8-ме місце в Україні), а серед західних регіонів посідає першемісце. На даний час в області працюють інвестиції з 61 країни світу. Найбільшактивно інвестують в область ділові партнери зазначені на рис.3.

/>

Рис.3 Країни, щоактивно інвестують у Львівську область.

Так, Польща інвестує угалузі тваринництва; Німеччина – у виробництво автомобільних кабельних мереж;Данія – у виготовлення меблів. Очікуються значні інвестиції у виготовленнясучасних будівельних матеріалів та розвиток фінансової інфраструктури області.

Основою інвестиційноїполітики у регіоні та в країні в цілому має стати максимальний розвитокпідприємницької ініціативи суб’єктів економічної діяльності. Приватнаініціатива у поєднанні з інноваційно-технологічними досягненнями забезпечуєпозитивний вплив на конкурентоспроможність вітчизняної продукції танаціональної економіки [7], сприяє збільшенню обсягів заощаджень населення таспрямовує їх на ефективний економічний розвиток [8] та вирішення питаньсоціального захисту.

розділ3. Шляхи поліпшення інвестиційної діяльності в Україні

3.1 Проблеми формуванняінвестиційного клімату України

ВУкраїні дедалі більше дається взнаки нечіткість інвестиційної стратегії, анепрозорість процесу обговорення та формування інвестиційних та інноваційнихпріоритетів розвитку національної економіки перешкоджає виробленню об'єктивнихцілей та напрямків цієї політики, послаблює суспільну легітимність урядовоїполітики у цій сфері. В суспільстві, а також серед економічної еліти, вженазріло розуміння того, що без докорінних змін практики впровадження тамеханізмів реалізації декларованих в національному законодавстві норм забезпеченняінвестиційного клімату Україна буде позбавлена гідних перспектив у міжнародномуподілі праці.

Існуючів Україні перешкоди реалізації пріоритетів формування інвестиційного кліматумають системний характер і охоплюють правову, економічну, науково-технологічнута фінансову складові. Ключовими характерними особливостями, які стримуютьполіпшення інвестиційного клімату, є:

1.Відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій,який є прийнятним та наслідується усіма політичними «командами» й орієнтованийна забезпечення усім суб'єктам економічних відносин рівних економічних прав таобов'язків у здійсненні фінансово-економічної діяльності. Суттєвою вадоюрозбудови сприятливого інвестиційного клімату є фокусування політики переважнона розвитку великого бізнесу і відставання у здійсненні регуляторної реформи,що гальмує розвиток підприємницького середовища в країні.

Зосередженнязаходів державних стратегій і програм на розподілі державних коштів чи наданніпреференцій окремим групам господарюючих суб'єктів призвело до викривленняконкурентних можливостей на національному ринку та непрозорості в сферірозподілу ресурсів, не дозволило сформувати на державному рівні єдиненормативно-правове поле реалізації економічної діяльності, яке у кінцевомупідсумку і формує високо мотиваційний інвестиційний клімат, привабливий длявітчизняних та іноземних інвесторів. Важливим негативним наслідком створення«інвестиційного клімату для обраних» стала втрата довіри суспільства до влади.

2.Обмеженість потенціалу залучення ПІІ в Україну через приватизацію державнихпідприємств. Попри існування певної кількості державних підприємств, під якіможна залучати інвестиції, перспектива розвитку цього джерела залученняінвестицій є обмеженою вже у короткостроковому періоді. Подальше залучення ПІІв економіку України залежатиме від оперативності усунення невиправданих витрат,ризиків і бар'єрів для конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснюватиінвестиції. Малоперспективними є також сподівання виграти в конкуренції зазалучення інвестицій на основі низької вартості трудових ресурсів, оскільки цейчинник дозволяє залучати інвестиції лише в сировинні та низькотехнологічнісектори економіки.

3.Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи. Так, заданими Світового Банку, Україна за рівнем якості середовища для здійсненнягосподарської діяльності посідає 128 місце з 175 країн, поступаючись всімкраїнам Центрально-Східної Європи, та навіть більшості пострадянських країн,таким як Вірменія (34), Грузія (37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія(96), Азербайджан (99), Молдова (103).

4.Суттєве податкове навантаження. Ставка податку на прибуток в Україні (25 %) євищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи проте, зважаючи нависоку порівняно з країнами ЄС прибутковість вкладення капіталу, ця різниця неє значною перепоною для інвестицій. Водночас стримуючим чинником для поліпшенняінвестиційного клімату є механізм адміністрування податків, зборів таобов'язкових платежів, а також непрогнозованість дій уряду щодо встановлення таадміністрування інших податків та податкових платежів;

5.Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, атакож низький рівень захисту інвесторів. Значним є відставання за цимипоказниками України від «країн-еталонів», з розвиненим корпоративнимзаконодавством та менеджментом. Зокрема, найбільше відставання спостерігаєтьсяза критерієм розкриття інформації, що ускладнює прихід на український ринокіноземних інвесторів, а також підвищує ризики придбання пакетів акцій, які не єконтрольними, внаслідок зростання витрат на вивчення потенційних партнерів тазагроз втрати оперативного управління інвестиціями.

6.Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного управління,що обумовлює виникнення конфліктів та протистоянь із залученням силовихорганів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості.Зокрема, найгострішими проблемами є непрозорість системи реєстрації таможливість викривлення відомостей про акціонерів, розмивання капіталу внаслідокдодаткових емісій акцій, блокування проведення зборів акціонерів тощо.Неврегульованим залишається питання прав міноритарних акціонерів, що знижуєгарантії захисту прав власників та значно підвищує ризики інвестицій векономіку України.

7.Негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок відсутностімасових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом рекламинаціонального інвестиційного клімату; низький рівень підготовки суб'єктівнаціональної економіки до формування інвестиційних пропозицій; значнідиспропорції регіонального та галузевого розвитку, що обумовлюють концентраціюінвестицій у вузьких сегментах ринків та територій; застарілість інфраструктуритощо.

3.2 Шляхи вирішення проблемиінвестиційної діяльності в Україні

Враховуючиобставини, що були розкриті у пункті 3.1 і усвідомлюючи важливість поліпшенняінвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткостроковуперспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази дляпідвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату йформування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняноїекономіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів з послідовноїдеполітизації економіки, формування єдиних стратегічних цілей та послідовностіекономічних реформ, незмінних за приходу до влади будь-яких політичних команд,забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свободінвестора. Зокрема:

1. Підготуватиплан дій щодо забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у межахпроголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, залучити до йогорозробки та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органівдержавної влади та бізнесу.

2.Розробитирегіональні плани підвищення інвестиційної привабливості областей з урахуваннямособливостей їх поточних рейтингів інвестиційної привабливості, забезпечитидержавний моніторинг їх виконання як одного з критеріїв успішності діяльностімісцевих державних адміністрацій.

3. Поширитиреалізацію обласними державними адміністраціями навчальних програм середбізнесменів з підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційнихбізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управлінняінвестиційними проектами. Передбачити механізми надання державою послуг щодопідвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційної діяльності.

4. Суттєворозширити спектр заходів конкурентної політики, зокрема — щодо запобіганняантиконкурентним діям національних та іноземних інвесторів на українськомуринку, удосконалити методики та критерії виявлення проявів недобросовісноїконкуренції з урахуванням реалій сучасної української економіки (останній УказПрезидента “Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 рр.” бувприйнятий 19.02.2003 р.).

5. Підготуватиперелік заходів щодо посилення відповідальності представників органіввиконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних таінших дискримінаційних дій щодо інвесторів.

6. Поширитипрактику укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємнихзобов'язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політикидержави на певних ринках на визначений середньо- і довгостроковий період часу.

7. Сформуватина основі спільної розробки Міністерства фінансів, Міністерства економіки,Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства промислової політики,Міністерства палива та енергетики, а також галузевих об'єднань підприємців довгостроковупрограму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної,транспортної та енергетичної інфраструктури.

ВИСНОВОК

Підводячи підсумок, необхідносказати, що загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним.Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризиУкраїну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам зіноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті утій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає наінвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення намісці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземноюучастю, які претендують на пільгове оподаткування.

Необхідно намагатися створитисприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й длявітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші на здійснення інвестицій.Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилученьі свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а такожстабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.

Нинішня ситуація в Україніпідтверджує ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах, тодічасткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативнихрезультатів. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної таінноваційної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливетільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринковихреформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи)вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище йнададуть економіці стимули ефективного розвитку.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Статистичний щорічник країни за 2004р.-К.,Держкомстат України, 2005р.-658c.

2. Опищенко В.А. Сучасні напрямки формування інвестиційної політики вУкраїні // Економіка України – 2005 -№10.

3. Іваненко-Свинцицька І.Є. Інвестиційний клімат в Україні: його формування,ключові моменти та характеристики // Формування рин6кових відносин України –2005 -№9.

 4. Симоненко Л.І. Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідноїекономіки // Фінанси України – 2005 -№5.

5. Стельмах М.В., Бутов А.М. Фінансовийменеджмент: Курс лекцій. – Тернопіль: ТАНГ, 2002. – 124 с.

6. Стратегія розвитку Львівщини до 2015 року[Електронний ресурс]: Головне управління економіки Львівської Обласної ДержавноїАдміністрації. – Режим доступу: www.loda.gov.ua

7. Економічний розвиток і державна політика:Навч.посіб. / [Ю.Бажал, О. Мертенес та ін.]; За заг. Ред… Ю. Єханурова, І.Розпутенка. – К,: вид-во УАДУ, 2001. – С.233-242.

8. Кілієвич О., Мертенс О.Мікроекономіка дляаналізу державної політики: Підручник. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи»,2005. – Розд.8.

9. Економічний аналіз. Навчальний посбуник./За ред.д.е.н., академіка НАН України, проф.М.Г.Чумаченка. – Київ, 2001.

10. Сергієнко О.М. Стратегічні напрямки інвестиційного розвитку України.//Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. Вип..1(32)-К.,2004;

11. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теоріїінвестицій. — К.: КНЕУ, 2004. — 160с.