Реферат: Аналіз використання основних фондів підприємства

Міністерство освіти України

Запорізька державна інженерна академія

Факультет: Заочний

Кафедра: Бухгалтерський облік і аудит

Курс: Економічний аналіз

Пояснювальна записка

До курсового проекту (роботи)

На тему:

Аналіз використання основних фондів підприємства

Виконала: студентка гр. ОіА-07-2з

Родіна А.С.

Прийняв: ст. викладач

Безкоста Г.М.

м. Запоріжжя 2010 р.

 

Реферат

Обсягроботи: 46 стор., 7 таблиць, 27 літературних джерел

Напояснювальну записку до курсової роботи на тему „Аналіз використання основнихвиробничих фондів”

Метароботи – вивчення основних фондів виробництва, їх економія, а також виявленнярезервів та залучення їх до виробництва.

Упершому розділі розглянуто теоретичний матеріал, а саме: забезпеченістьпідприємства основними фондами, їх технічний рівень і стан, ефективністьвикористання основних фондів, використання обладнання та виробничихпотужностей.

Удругому розділі розглянуто та розраховано методику аналізу динамікифондовіддачі на прикладі підприємства ЗАТ „Промстройсервіс”.

Утретьому розділі розкрито резерви підвищення ефективності використання основнихвиробничих фондів.

основніфонди, показники фондовіддачі, показники фондоозброєності, коефіцієнтионовлення та вибуття, фондомісткість, виробнича потужність

Зміст

Вступ

1. Аналіз використання основнихвиробничихфондів

1.1 Аналіз забезпеченості підприємстваосновними фондами, їх технічного рівня і стану

1.2 Аналіз ефективності використанняосновних фондів

1.3 Аналіз використання обладнання тавиробничих потужностей

2. Аналіз використання основних фондівна ЗАТ „Промстройсервіс”

2.1 Аналіз динаміки фондовіддачі

2.2 Аналіз технічного рівня розвиткупідприємства

2.3 Аналіз ефективності використанняосновних фондів

2.4 Аналіз використання обладнання івиробничої потужності підприємства

3. Резерви підвищення ефективностівикористання основних фондів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Термін«аналіз» кожен студент вищого навчального закладу, незалежно від спеціальності,чув практично па кожному занятті. Навіть учні середньої школи у старших класахвикористовують його досить часто. Однак слід зауважити, що не слово можнарозуміти по-різному і вживати у багатьох значеннях та з різними відтінками.

Які більшість основоположних наукових термінів, термін «аналіз» запозичений згрецької мови. Грецьке «analysis» у перекладі означає «розподіляю», «відділяю».Тобто, у вузькому розумінні «аналіз» означає розподіл чогось слиною наскладові. Саме в такому значенні цей термін використовується цілим рядом наук,починаючи з природничих. Ще зі школи кожному відомо, що зрозуміти, пізнатиявища природи чи походження певних предметів неможливо без їхнього умовного чипрямого поділу па складові. Вивчення окремих складових дає в результатікомплексне уявлення про ціле. Адже саме поділ дозволяє «зазирнути» всерединупредмета, явища чи процесу.

Отже,аналіз с загальнонауковим методом дослідження та пізнання предметів, явищ іпроцесів. Оточуючу пас об'єктивну реальність можна пізнати тільки завдяки«розподілу» па складові. Однак задля отримання певного уявлення про об'єктидослідження та їх осмислення одного тільки аналізу замало. Необхідне поєднаннярезультатів вивчення, на основі чого виявляються взаємозв'язки тавзаємозалежність між окремими частинами предмета. Тобто, як загальнонауковийметод пізнання аналіз використовується завжди разом із синтезом. Оскільки піданаліз підпадає все, що нас оточує, і навіть те, що ми лише подумки уявляємо,то в загальнонауковому та практичному розумінні аналіз можна поділити набагатовидів залежно від об'єктів: хімічний, фізичний, біологічний, математичний,економічний і т. д.

Потребааналізувати виникла у людини разом із потребою осмислено діяти та оцінюватисвої дії. Розвиток людської діяльності призвів до розвитку аналітичнихздібностей людини та до поділу аналізу залежно від сфер діяльності. Урезультаті сьогодні можна констатувати факт, що без аналізу неможлива осмисленадіяльність людини.

Історіярозвитку науки доводить, що нові галузі знань виділяються в самостійні наукитоді, коли визначене коло питань практичної діяльності набуває важливогосамостійного значення і потребує поглибленої наукової розробки. Це прямостосується і економічної науки, яка досліджує та відображає економічнудіяльність людини. Розвиток продуктивних сил суспільства та виробничихвідносин, невпинне збільшення обсягів виробництва та розширення обмінупризводять до виділення в економічній науці окремої галузі — економічногоаналізу.

Сьогодніможна розрізняти макроекономічний або загальнотеоретичний економічний аналіз, імікроекономічний, або конкретно-економічний аналіз. Макроекономічний аналізвивчає економічні явища і процеси на рівні міжнаціональному, національному,міжгалузевому та галузевому, тобто на макрорівнях. Початок його розвиткуприпадає на XIX століття, хоча деякі його елементи можна прослідкувати навіть упрацях економістів XVI11 століття.

Мікроекономічнийаналіз (або аналіз господарської діяльності) застосовується для вивченняекономіки окремих підприємств. Як окрема галузь знань він виділився лише в XXстолітті завдяки двом обставинам: новим потребам практики та результатамрозвитку загальноекономічної науки. XX століття знаменується небаченими темпамирозвитку продуктивних сил суспільства. Разом із ними вдосконалюються івиробничі відносини. Загальні масштаби виробництва набагато перевищуютьможливості природної людської уяви. У зв'язку з ним інтуїтивні рішення,засновані в кращому вішалку на приблизному розрахунку, більше не задовольнялиуправлінських потреб. Виникла необхідність в оптимальних рішеннях, прийнятих наоснові комплексного аналізу складних економічних процесів.

Крімтого, будь-яка наука у результаті свого розвитку поділяється на галузі. Такийподіл здійснюється з двох причин: накопичення широкого обсягу знань танеобхідності задоволення нових потреб практики на основі розширення науковогоапарату. Саме в XX столітті з'являється необхідність прогнозувати та плануватидіяльність підприємств. Існуючі галузі економічної науки вже не моглизабезпечувати задоволення нових потреб практики. З'являється нова галузь знань,покликана створити наукове підґрунтя вирішення нових питань економічноїдіяльності.

Уподальшому викладі під терміном «економічний аналіз» буде розумітися восновному мікроекономічний аналіз.

Щож є конкретним об'єктом цієї науки?

Якзазначалося вище, потреба в аналізі виникла через потребу прийняттяобґрунтованих управлінських рішень. Тобто, аналіз с функцією системиуправління. Оскільки будь-які управлінські рішення на підприємствах приймаютьсяза результатами і задля продовження господарської діяльності, то об'єктоманалізу є саме господарська діяльність підприємства.

Господарськадіяльність підприємств — це складна сукупність виробничих відносин увзаємозв'язку з продуктивними силами. Вона складається з багатьох процесів, якіумовно можна об'єднати у такі групи:

- матеріально-технічні;

- економічні (ринкові);

- соціальні;

- природоохоронні та ін.

Матеріально-технічніпроцеси — не технічна і технологічна підготовка виробництва, забезпечення йоговиробничими ресурсами, функціонування основного та допоміжного виробництва.

Економічні(ринкові) процеси можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніхвідносять затрати праці, витрачання інших ресурсів, формування собівартості,розподіл та формування прибутку і т. ін. До зовнішніх — формування ринкових цінна продукцію, деякі види розрахунків (щодо податків і кредитів) і т. д. Ціпроцеси протікають одночасно з матеріально-технічними, але мають зовсім іншуприроду, зміст і форму прояву.

Соціальніпроцеси пов'язані зі створенням відповідних умов праці робітників, їх побуту тавідпочинку. Саме ця група обумовлює дію так званого людського (особистісного)чинника виробництва.

Природоохоронніпроцеси пов'язані зі збереженням та покращенням навколишнього природногосередовища, очищення ґрунтів, води, повітря, збереження рослинного і тваринногосвіту.

Усіназвані процеси господарської діяльності підприємств відбуваються, як правило,одночасно. Вони тісно взаємопов'язані між собою. Однак їхня природа, зміст,закономірності здійснення різні. Вони є результатом дії функцій об'єктауправління, в основу яких покладено об'єктивні закони природи та суспільства.

Господарськадіяльність вивчається як в цілому, так і за окремими названими частинами(процесами), які також можуть виступати у ролі самостійних об'єктів аналізу.Адже щоб ефективно управляти нею, необхідно знати її зміст і закономірностіфункціонування як цілого, так і складових. Останнє, в свою чергу, даєможливість глибоко і взаємопов'язано вивчати зміст та розвивати елементисистеми управління.

Вищесказанедозволяє зробити деякі висновки щодо ролі економічного аналізу в сучаснихумовах. Управління виробництвом вимагає детальної інформації про тенденції тахарактер змін в економіці підприємства, її джерелом та методом осмислення єсаме економічний аналіз.

Первиннаінформація, що отримується управлінцями з бухгалтерських та інших джерел, є, якправило, голими цифрами, що самі по собі ні про що не свідчать. У процесіаналізу вона проходить спеціальну обробку: проводиться порівняння результатівдіяльності підприємства за ряд періодів з показниками інших підприємств галузі;визначається вплив різних чинників на величину результативних показників;виявляються недоліки, невикористані можливості; намічаються перспективи. Післятакої обробки розробляються і обґрунтовуються управлінські рішення.

Такимчином, економічний аналіз передує рішенням і діям, обґрунтовує їх. Він єосновою наукового управління виробництвом та забезпечує його ефективність.Тобто, економічний аналіз є функцією управління, яка забезпечує науковеобґрунтування рішень.

Аналізє засобом не тільки обґрунтування рішень, а й контролю за їх виконанням. Адже уході визначення ефективності впровадження рішення спочатку контролюютьдотримання всіх вихідних умов.

Особливароль аналізу полягає у визначенні резервів підвищення ефективності виробництва.За його результатами розробляються шляхи більш економного використанняресурсів, попереджуються надлишкові витрати та інші недоліки в роботіпідприємства. Це набуває надзвичайної актуальності в сьогоднішніх умовах, яківідрізняються зростанням дефіциту сировини та її постійним подорожчанням.Аналіз слугує підвищенню ефекти в пості виробництва.

1. Аналіз використання основнихвиробничих фондів1.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними фондами, їхтехнічного рівня і стану

Забезпеченістьпідприємства основними фондами у необхідній кількості та асортименті, ступіньїх використання є одним із вирішальних чинників підвищення ефективностівиробництва.

Цепитання вивчається за даними звітності, у якій відображається в згрупованомувигляді наявність фондів, їх рух, у тому числі введення в дію за аналізованийперіод. У ході аналізу порівнюють фактичну наявність основних фондів на підприємствіз плановою потребою в них.

Такепорівняння проводиться не лише в цілому, а й щодо окремих груп основних фондів.З мстою аналізу основні фонди можуть групуватися за різними ознаками:

1)за призначенням та галузевою належністю: промислово-виробничі фонди, виробничіфонди інших галузей, невиробничі фонди;

2)за характером участі у виробничому процесі: активна і пасивна частина основнихфондів;

3)за матеріальним складом: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини таустаткування, транспортні засоби та інші основні фонди;

4)за нормами амортизації: основні фонди 1-ї, 2-ї, 3-ї груп (згідно ззаконодавством про оподаткування прибутку підприємств).

Уході аналізу розраховують питому вагу окремих груп основних фондів у їхзагальному обсязі та відстежують її динаміку. Оскільки вирішальний вплив напотужність підприємства справляють робочі машини і виробниче обладнання, тосаме цю частину рекомендується виділяти при аналізі змін у складі основнихфондів.

Розраховуютьсяпоказники фондоозброєності та технічної озброєності праці. Показник загальноїфондоозброєності праці визначається як відношення середньорічної вартостіпромислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників унайчисельнішу зміну. Рівень технічної озброєності визначається відношеннямвартості виробничого обладнання до середньоспискової кількості робітників унайчисельнішу зміну. Аналізуються темпи зростання цих показників.

Проаналізувавшинаявність основних фондів та забезпеченість ними підприємства, слід звернутиособливу увагу на їх технічний стан. Показником технічного стану основнихфондів перш за все є ступінь їхнього зносу. Він визначається як відношеннярозміру зносу до первинної вартості основних фондів. Цей показник розраховуютьяк у цілому за всіма фондами, так і за їх складовими частинами на початок ікінець аналізованого періоду. Отримані його значення порівнюються. Аналізуєтьсятакож обернений показник — коефіцієнт придатності основних фондів. Йогорозраховують як відношення залишкової вартості до первинної вартості фондів.

Обчислюютьсятакож коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів. Вони одночаснохарактеризують зміну технічного стану та рух фондів. Коефіцієнт оновлення — цевідношення фондів, що надійшли за аналізований період, до їх наявності накінець періоду. Коефіцієнт вибуття — це відношення вартості вибулих зааналізований період основних фондів до їх вартості на початок періоду. Названікоефіцієнти аналізують у динаміці.

Натехнічний стан основних фондів значно впливає виконання планів капітального іпоточного ремонту.

Щобвизначити виконання плану щодо обсягів капітального ремонту, необхіднозіставити вартість фактично виконаного капітального ремонту з плановою сумоювитрат на ремонт. Таке ж зіставлення необхідно провести і в кількісному вимірі(за кількістю відремонтованих об'єктів).

Технічнийстан основних фондів залежить також і від термінів їх служби. Тому в ходіаналізу необхідно наявне на кінець періоду обладнання згрупувати за тривалістюйого експлуатації на підприємстві за даними технічних паспортів. За цієюознакою основні фонди поділяють на обладнання з тривалістю експлуатації до 5-тироків, від 5-ти до 10-ти, від 10-ти до 20-ти і більше 20-ти років.

Дляоцінки технічного рівня основних фондів визначається також питома вагапрогресивного обладнання (у тому числі автоматичного) у загальній йогокількості та вартості, її динаміка простежується протягом ряду періодів.

1.2 Аналіз ефективності використання основних фондів

Основнимузагальнюючим показником використання основних фондів є фондовіддача. Цевідношення обсягу товарної продукції за аналізований період до основнихвиробничих фондів. Використовується також обернений показник — фондомісткість.Його розраховують як відношення основних виробничих фондів до обсягу товарноїпродукції.

Перевагоюпоказника фондомісткості є те, що його чисельник може бути розкладений наскладові за окремими цехами і групами обладнання. Це дозволяє виявити впливвикористання техніки на кожній виробничій ділянці на узагальнюючий показниквикористання фондів.

Привизначенні фондовіддачі і фондомісткості обсяг продукції обчислюється увартісних, натуральних та умовних вимірниках. Основні виробничі фондивизначаються відповідно до вартості, зайнятої площі або в інших вимірниках,причому до уваги береться їх середній хронологічний розмір за аналізованийперіод (як правило — середньорічний).

Більшточно використання основних виробничих фондів відображає показник фондовіддачі,розрахований виходячи з обсягу продукції у натуральному вираженні. Протенатуральні та умовно-натуральні виміри обсягу продукції використовуються лишена підприємствах, що випускають продукцію одного виду, або продукцію, яку можнапривести до одного виду.

Длябільшості підприємств, що виготовляють широкий спектр виробів, зведеніпоказники фондовіддачі розраховуються виходячи з обсягу продукції у вартісномувиразі. При цьому, як правило, застосовується показник обсягу товарноїпродукції. Хоча можливе використання показників валової реалізованої продукціїта ін.

Упроцесі аналізу вивчається динаміка фондовіддачі та фондомісткості, виконанняплану за ними. З метою поглиблення аналізу ефективності використання основнихфондів показник фондовіддачі визначається за всіма основними фондами, основнимифондами виробничого призначення, активною частиною основних фондів.

Розраховуючифондовіддачу на основі вартісних показників, слід привести всі вихідні дані допорівнюваного вигляду. Обсяг необхідно скоригувати на зміну оптових цін таструктурні зрушення, а вартість основних фондів — на їх переоцінку.

Назміну рівня вартісного показника фондовіддачі впливає ряд чинників різногорівня:

— чинники 1-го рівня — зміначастки активної частини фондів у їх загальній сумі та зміна фондовіддачіактивної частини фондів;

— чинники 2-го рівня — змінаструктури, часу роботи та середньогодинного виробітку технологічногообладнання;

— чинники 3-го рівня —заміна обладнання та його модернізація.

Розрахуноквпливу чинників 1-го рівня на фондовіддачу можна провести за допомогою способуабсолютних різниць. Вплив зміни частки активної частини основних фондіврозраховується за формулою:

∆ФВ= (ПДАф – ПДАпл) х ФВАпл,

де∆ФВ — зміна фондовіддачі;

ПДАф,ПДАпл — частка активної частини основних фондів у загальній їх сумі фактично таза планом;

ФВАпл— фондовіддача активної частини фондів за планом.

Впливзміни фондовіддачі активної частини основних фондів розраховується за формулою:

∆ФВ= ПДАф х (ФВАф – ФВАф – ФВАпл), де

ПДАф—частка активної частини основних фондів у загальній їх сумі фактично;

ФВАф,ФВАпл — фондовіддача активної частини фондів фактично та за планом.

Фондовіддачаактивної частини фондів (якщо цією частиною вважати лише технологічнеобладнання) залежить від структури технологічного обладнання, часу його роботи,середньогодинного виробітку (чинники 2-го рівня). Тобто її можна подати увигляді формули:

ФВА= К х ТОД х ГВ/ОВФА, де

К— кількість одиниць технологічною обладнання;

ТОД— час роботи одиниці обладнання;

ГВ— середньогодинний виробіток обладнання;

ОВФА— вартість активної частини основних виробничих фондів.

Часроботи обладнання можна подати таким чином:

ТОД= Д х КЗМ х ТЗМ, де

Д— кількість днів роботи;

КЗМ— коефіцієнт змінності;

ТЗМ— середня тривалість зміни.

Усвою чергу, вартість активної частини основних виробничих фондів можна подати увигляді добутку:

ОВФА=К х В, де

К— кількість одиниць технологічного обладнання;

В— середня вартість одиниці технологічного обладнання у порівнюваних цінах.

Враховуючице, фондовіддача активної частини фондів може бути розрахована за формулою:

ВФА= (К х Д х Кзм х Тзм х ГВ)/(К х В) = (Д х Кзм х Т зм х ГВ)/ (В).

Виходячиз наведеної моделі, розраховують вплив окремих чинників на зміну рівняфондовіддачі активної частини основних фондів. При цьому використовуєтьсяприйом ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку такий:

1)визначається відхилення фактичного рівня фондовіддачі активної частини основнихфондів від планового:

(ФВАф- ФВАпл);

2)визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 1(при фактичній середній вартості одиниці обладнання та планових інших складовихформули):

ФВАум1= (Дпл х Кзм пл х Т зм пл х ГВпл) / (Вф);

3)визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 2(при фактичній структурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів таінших планових складових формули):

ФВАум2= (Дф х Кзм пл х Т зм пл. х ГВпл,) / (Вф);

4)визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 3(при фактичній структурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів,фактичному коефіцієнті змінності та інших планових складових формули):

ФВАум3= (Дф х Кзм ф х Т зм пл х ГВпл) / (Вф);

5)визначаєтьсяумовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 4 (при фактичнійструктурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів, фактичномукоефіцієнті змінності, фактичній середній тривалості зміни та плановомусередньогодинному виробітку):

ФВАум4= (Д х Кзм ф х Т зм ф х ГВпл) / (Вф);

6)визначається вплив чинників на зміну фондовіддачі активної частини основнихфондів:

а)структури обладнання: (ФВАум1 — ФВАпл);

б)цілодобових втрат часу роботи обладнання: (ФВАум2 — ФВАум1);

в)коефіцієнта змінності роботи обладнання: (ФВАум3 — ФВАум2);

г)тривалості зміни: (ФВАум4 — ФВАум3);

ґ)средньогодинного виробітку: (ФВАф — ФВАум4).

Щобдізнатися, як ці чинники вплинули на загальну фондовіддачу всіх фондів,необхідно обсяг впливу кожного чинника на фондовіддачу активної частиниосновних фондів (розрахований за п. 6а — 6г) помножити на фактичну питому вагуактивної частини основних фондів у загальній сумі ОВФ.

Чинники3-го рівня починають діяти у випадку впровадження заходів НТП, що призводять дозаміни обладнання або його модернізації. У ході аналізу спочатку необхідноз'ясувати їх вплив на фондовіддачу активної частини основних фондів. Розрахунокпроводять за формулою:

∆ФВА= (∑Ті х ГВн — ∑Ті х ГВс) / ОВФАф, де

Ті— час роботи і-го обладнання з моменту введення до кіпця звітного періоду;

ГВн,ГВс — виробіток продукції за одну машино-годину після і до заміни(модернізації) і-го обладнання.

Впливчинників 3-го рівня на загальну фондовіддачу всіх фондів визначається шляхоммноження отриманого результату на фактичну питому вагу активної частиниосновних фондів у загальній сумі ОВФ.

Уході аналізу необхідно також з'ясувати вплив зміни величини основних фондів таїх фондовіддачі на зміну обсягу виробництва продукції. При цьому використовуютьприйом абсолютних різниць, врахувавши, що якісним чинником є фондовіддача. Щобз'ясувати вплив зміни величини виробничих фондів на обсяги річного виробництва,необхідно відхилення від плану за їхньою середньорічною вартістю помножити напланову фондовіддачу. Щоб з'ясувати вплив зміни фондовіддачі на обсяги річноговиробництва, необхідно її відхилення від плану помножити на фактичнусередньорічну вартість основних виробничих фондів.

1.3 Аналіз використання обладнання та виробничих потужностей

Показниквикористання виробничої потужності є найбільш узагальнюючим показникомефективності використання основних виробничих фондів.

Виробничапотужність підприємства — це максимально можливий випуск продукції при наявномурівні техніки, технології, організації виробництва. Ступінь використаннявиробничих потужностей аналізується на основі таких показників:

1)загального коефіцієнта використання виробничих потужностей (фактичний абоплановий обсяг виробництва продукції/середньорічна виробнича потужністьпідприємства);

2)інтенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей (середньодобовий випускпродукції/середньодобова виробнича потужність);

3)екстенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей (фактичний абоплановий фонд робочого часу / розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий длявизначення виробничої потужності).

Досліджуєтьсядинаміка цих показників та виконання плану з їх рівня. Якщо сумарнасередньорічна потужність недостатньо використовується, то необхідно встановити,випуск яких саме видів виробів негативно впливає на загальний рівеньвикористання потужностей.

Потімз'ясовуються причини неповного використання потужностей за цими видами виробіві намічаються заходи щодо їхнього усунення, зокрема шляхом підвищенняпропускної спроможності відстаючих виробничих ділянок. Визначаються також:виробничі ділянки, які перевищують проектну потужність, що дозволяє переглянутипочаткові розрахунки виробничої потужності в бік її збільшення.

Аналізуєтьсятакож рівень використання виробничих площ (випуск продукції у гривнях на І м2виробничої площі).

Поглибленийаналіз використання потужностей пов'язаний із перевіркою використання робочихмашин та обладнання.

Ступіньзалучення обладнання до виробничого процесу аналізується на основі такихпоказників:

1)коефіцієнта використання парку наявного обладнання (кількість обладнання, щовикористовується у виробництві /кількість наявною обладнання);

2)коефіцієнта використання парку встановленого обладнання (кількість обладнання,що використовується у виробництві / кількість встановленого обладнання).

Уході аналізу розраховують потенційний резерв збільшення виробництва продукціїза рахунок збільшення кількості задіяного обладнання. Для цього необхіднорізницю між кількістю наявного та встановленого обладнання помножити наплановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.

Розрізняютьекстенсивне (за часом) та інтенсивне (за потужністю) використання обладнання.

Припроведенні аналізу екстенсивного використання обладнання застосовують балансчасу його роботи, який включає такі показники:

1)календарний фонд часу (Тк) ((кількість календарних днів за аналізований період)х (24 години) х (кількість одиниць встановленого обладнаний);

2)режимний фонд часу (Тр) ((кількість робочих днів за аналізований період) х(кількість-годин роботи щодня з урахуванням коефіцієнта змінності) х (кількістьодиниць встановленого обладнання)):

3)плановий фонд часу (Тпл) (відрізняється від режимного на час планового ремонтута модернізації обладнання);

фактичнийфонд відпрацьованого часу (Тф).

Порівнюючиплановий фонд часу і фактичний, визначають позапланові простої обладнання. Щобвизначити їх вплив на випуск продукції, необхідно кількість станко-годинпозапланових простоїв помножити на середній плановий виробіток продукції заодну станко-годину.

Зметою характеристики використання часу роботи обладнання розраховують такікоефіцієнти:

1)коефіцієнтвикористання календарного фонду часу:

Кк= Тф / Тк;

2)коефіцієнт використання режимного часу:

Кр= Тф / Тр;

коефіцієнтвикористання планового часу:

Кпл= Тф / Тпл.

Порядз названими показниками розраховують питому вагу простоїв у календарному фондічасу

ПВпр= час простою /Тк.

Інтенсивневикористання обладнання аналізується на основі зіставлення фактичних показниківвипуску продукції за одну станко-годину з плановими і з показниками попередніхперіодів. Тобто, іншими словами, досліджується зміна випуску продукції заодиницю часу в середньому на одну машину. Обсяг продукції при цьому виражаєтьсяне тільки у вартісних, а й у натуральних або умовних вимірниках.

Показникомінтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт його ітенсивного навантаження, щорозраховується за формулою:

Кінт= ГВф / ГВпл, де

ГВф,ГВпл — фактичний та плановий середньогодинний виробіток одиниці обладнання.

Узагальнюючимпоказником, призначеним для комплексної характеристики роботи обладнання, єкоефіцієнт інтегрального навантаження. Він розраховується як добутоккоефіцієнтів використання планового часу роботи обладнання та інтегральногонавантаження обладнання:

ІК= Кпл х Кінт.

Уході аналізу досліджують динаміку названих показників, виконання плану тапричини зміни.

Аналізекстенсивного та інтенсивного використання обладнання рекомендується проводитиокремо за новою і старою технікою. Це дає можливість визначній ефективністьвпровадження нової техніки і розробити заходи щодо поліпшення її використання.

Заключниметапом аналізу використання основних фондів є розрахунок резервів збільшеннявипуску продукції. Серед таких резервів виділяють: введення в діюневстановленого обладнання, заміну і модернізацію обладнання, скороченняцілоденних та внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності таінтенсивності використання обладнання.

Резервизбільшення випуску продукції у результаті введення в дію нового обладнаннявизначаються шляхом множення додаткової кількості обладнання на фактичнийсередньорічний його виробіток.

Резервиза рахунок скорочення простоїв розраховують шляхом множення відповідноїкількості часу на кількість одиниць обладнання і на фактичний середній йоговиробіток за одиницю часу.

Підрахунокрезервів збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнтазмінності (тобто у результаті кращої організації виробництва) здійснюють шляхоммноження його приросту на можливу кількість днів роботи всього парку обладнанняі на фактичний змінний виробіток.

Щобвизначити резерви збільшення випуску продукції в результаті підвищеннясередньогодинного виробітку обладнання, необхідно спочатку з'ясувати можливостізростання виробітку за рахунок модернізації, більш інтенсивного використаннятехніки, впровадження заходів НТП. Отримані результати множать на можливукількість годин роботи обладнання та на кількість одиниць обладнання.

основний фонд резервфондовіддача

2. Аналіз використання основнихфондів на ЗАТ „Промстройсервіс”2.1 Аналіз динаміки фондовіддачі

Розглянемометодику аналізу динаміки фондовіддачі в звітному році в порівнянні з базовимна прикладі підприємства ЗАТ «Промстройсервіс».

Таблиця 2.1

Динамікафондовіддачі в звітному році впорівнянні з базовим

Найменування Позначення Базовий рік Звітний рік 1. Валовий об’єм виробленої продукції, тис. грн. Ов 1437,4 1682,7 2.Середньорічна балансова вартість виробничих основних фондів ПОФ 158,1 200,9 3. Зокрема активних ПОФа 77,3 94,6 4. З них робочі машини і устаткування МО 40,5 50,9 5. Машино-дні робочих машин і устаткування в господарстві МД 6570 6353 6. Зокрема: В роботі МДр 5181 5008 у ремонті і в очікуванні ремонту МДрем 763 916 7. Відпрацьовано робочими машинами і устаткуванням машино-змін МЗ 7412 8090 8. Те ж машино-годин МГ 39138 41665

Цінина продукцію підприємства і балансова оцінка виробничих основних фондів зрослив звітному році, відповідно, на 17,68% і 11,14%.

Згідноформули:

Ф= Ов / ПОФ,

фондовіддачав звітному році склала 8,3758 грн., а в базисному — 9,0917 грн. (відповідно:1682,7/200,9; 1437,4/158,1). Отже, вона знизилася на 0,7159 грн., або на 7,87%.

Дляаналізу чинника зниження фондовіддачі розрахуємо по моделі:

Ф= Уа х Ум х (1/С) х Д х Ктг х Кр х Ксм х Чм х Вчм,

де:

— частка активної частини виробничих основних фондов (Уа);

— частка робочих машин і устаткування в складі активних основних фондів У(м);

— доводиться машин і устаткування на одиницю їх вартості або чим нижче балансовавартість однієї одиниці машин і устаткування (1/С);

— календарний період (Д);

— коефіцієнт технічної готовності парку робочих машин і устаткування (Ктг);

— коефіцієнт випускала на лінію або в роботі (Кр);

— кількість годин фактичної роботи в зміну (Чм);

— годинне вироблення машин в основному виробництві (Вчм);

— коефіцієнт змінності роботи (Ксм).

Їїмультиплікатори-чинники за обидва роки і визначимо індекси зміни кожного з нихза формулою:

Ф’= Ф0 х іа х імо х істр х (1/іцф) х ід х ітд х ір х ісм х іч х і’вчм х іцп.

Длязручності обчислень і аналізу їх результатів всі розрахунки зведемо в таблиці2.2.

Таблиця 2.2

Розрахунокіндексів чинників фондовіддачі

Чинники Мультиплікатори Базовий рік Звітний рік Індекси Уа ПОФа/ПОФ 0,4889 0,4709 0,9632 Ум МО/ПОФа 0,5239 0,5380 1,0269 1/С (МД/Д)/МО 0,4444 0,3419 0,7693 Д МД/(МД/Д) 365 365 1,0000 Ктг (МД – Мдрем)/МД 0,8839 0,8558 0,9682 Кр МДр/(МД – Мдрем) 0,8922 0,9211 1,0324 Ксм МС/МДр 1,4306 1,6154 1,1292 Чм МЧ/МС 5,2804 5,1502 0,9753 Вчм Ов/МЧ 0,03673 0,04039 1,0996 Ф Ов/ПОФ 9,0917 8,3758 0,9213

Аналізприведених в табл.2.2 результатів показує, що на підприємстві в звітному році:

1)погіршилась структура виробничих основних фондів, зокрема, знизилася на 3,68%частка активних фондів (іа = 0,9632), з 2,25 тис. грн. (1 / 0,4444) до 2,92тис. грн. (1 / 0,3419) зросла балансова вартість однієї одиниці робочих машин іустаткування, що є наслідком зміни видової структури і вартості машин іустаткування. Правда, позитивним моментом є зростання частки робочих машин іустаткування на 2,69%;

2)знизився коефіцієнт технічної готовності парку машин і устаткування на 3,18%(ітг = 0,9682), збільшилися простої машин і устаткування в ремонтах і вочікуванні ремонту;

3)підвищився рівень використання робочого часу машин і устаткування: на 3,24%зріс коефіцієнт використовування справних машин і устаткування в роботі, на12,92% збільшився коефіцієнт змінності їх роботи (до 1,62), хоча знизивсярівень корисного використання внутрізмінного часу роботи на 2,47% (iчм =0,9753) або на 0,13 години на кожну з 8090 відпрацьованих машино-змін;

4)майже на 10% (івчм = 1,0996) зросло вироблення валової продукції на 1 маш.-год,що пояснюється зміною саме вироблення продукції і зростанням цін на неї;

5)фондовіддача знизилася, як ми вже знаємо, на 0,7159 грн. або на 7,87% (іф =0,9213).

Узниженні фондовіддачі є дві складові: цінова і технологічна. Як відомо, ціни напродукцію підприємства зросли в звітному році на 17,68%. Це дасть підставурозчленувати індекс годинного вироблення (івчм = 1,0996) на два субіндекси: іцпі і’вчм, де і’вчм — індекс годинного вироблення машин в зіставних цінах(звітного року). Оскільки івчм = 1,0996, а іцп = 1,1768, то і’вчм = 0,9344, щоговорить про дійсне падіння годинного вироблення машин на 6,56%.

Іззвітності підприємства відомо, що в звітному році зросла вартість робочих машині устаткування на 11,14%, тобто іцф = 1,1114. З цього виходить, що і1/с =0,7693 також слід розчленувати на два: iстр і 1/іцф, де iстр — зміна середнійбалансовій вартості однієї одиниці машин і устаткування виключно за рахуноконовлення і вибуття машин. Оскільки і1/с = 0,7693, a іцф = 1,1114, то

Iстр= 0,7693/(1/1,1114) = 0,8550,

щоговорить про дійсне погіршення видової структури машин і устаткування, щовиразився в зростанні їх одиничної вартості і відносному (на 1 тис. грн)зменшенні кількості.

Такимчином, в індексі фондовіддачі іф = 0,9213 цінова (головним чином, зовнішня)складова рівна

іц= іцп/іцф = 1,1768/1,1114 = 1,0588,

атехнологічна (внутрішньогосподарча)

ім= іф/іц = 0,9213/1,0588 = 0,8701,

щодоводить, що фондовіддача насправді впала не на 7,83%, а на 12,99%.

Отже,для аналізу чинника зниження фондовіддачі в звітному році на 0,7159 грн далівикористовується динамічна модель:

Ф’= Ф0 х іа х імо х істр х (1/іцф) х ід х ітд х ір х ісм х іч х і’вчм х іцп.

Длянашого прикладу маємо (див. табл.2.2)

8,3758= 9,091 7 х 0,9632 х 1,0269 х 0,8550 х (1/1,1114) х 1,0000 х

х0,9682 х 1,0324 х 1,1292 х 0,9753 х 0,9344 х 1,1768.

Аналізчинника виконується логарифмічним методом по формулі, яка в даному випадкуприймає вигляд

∆Фі= ∆Ф (lg ii/ lg iф).

Розрахованіоцінки впливу чинників на фондовіддачу зведені в таблиці 2.3.

Отже,фондовіддача знизилася в звітному році на 0,7159 грн. на кожну гривнюбалансової вартості виробничих основних фондів, або на 7,87%. З 11 чинниківчотири зумовили підвищення фондовіддачі на 2,99 три, або на 32,92% до базисногороку, зокрема:

— зростання цін на продукцію підприємства+1,42 грн. +15,64%;

— зростання коефіцієнта змінності роботи машин і устаткування +1,06 грн. +11,67%;

— підвищення коефіцієнта використання машин устаткування в роботі+0,28 грн. +3,06%;

— зростання частки робочих машин і устаткування в вартості активних виробничих основнихфондів+0.23 грн. +2,55%.

Таблиця 2.3

Впливчинників на фондовіддачу

Чинники і Індекси іі lg іі lg іі /lg іф ∆Фі Те ж, в % к базовому року Уа 0,9632 -0,01628 0,45730 -0,32738 -3,60 Ум 1,0269 0,01153 -0,32388 0,23187 2,55 1/С’ 0,8550 -0,06803 1,91096 -1,36806 -15,05 Цф 1/1,1114 -0,04587 1,28848 -0,92242 -10,15 Д 1,0000 Ктг 0,9682 -0,01403 0,39410 -0,28214 -3,10 Кр 1,0324 0,01385 0,38904 0,27851 3,06 Ксм 1,1292 0,05277 -1,48230 1,06118 11,67 Чм 0,9753 -0,01086 0,30506 -0,21839 -2,40 В’чм 0,9344 -0,02947 0,82781 -0,59263 -6,52 Цп 1,1768 0,07070 -1,98596 1,42175 15,64 Ф 0,9213 -0,03560 1 -0,7159 -7,87

Рештачинників викликала падіння фондовіддачі на 3,71 грн., або на 40,79% добазисного року, зокрема:

— погіршення видової структури робочих машин і устаткування -0,37 грн-15,05%;

— зростання цін на виробничі основні фонди падіння годинного вироблення машин і устаткування- 0.92 грн. -10,15%;

— зниження коефіцієнта технічної готовності робочих машин і устаткування -0,59грн. -6,52%;

— зниження частки активних виробничих основних фондів -0,28 грн.-3,10%;

— зменшення корисного використання змінного -0.33 грн.-3,60%;

— робочого часу машин і устаткування-0.22 грн. -2,40%.

Зарахунок цінових чинників, що відображають вплив зовнішніх умов господарювання,фондовіддача підвищилася на 0,50 грн. (1,42 — 0,92), а за рахунок технологічноїскладової, що відображає вплив внутрішньогосподарчих чинників, — знизилася на1,22 грн (-0,72 — 0,50).

/>2.2 Аналізтехнічного рівня розвитку підприємства

Таблиця 2.4

Наявність,рух і структура основних фондів.

Група основних Наявність на початок року Надійшло за рік Вибуло за рік Наявність на кінець року Млн. грн. питома вага, % млн. грн. питома вага, % млн. грн. питома вага, % млн. грн. питома вага, % Промислово-виробничі основні фонди 13200 91.0 2500 92.6 900 64.3 14800 93.7 Невиробничі основні фонди 13000 9.0 200 7.4 500 35.7 1000 6.3

Всього основних фондів

В тому числі: активна частина

14500

7650

100.0

52.75

2700

2250

100.0

83.3

1400

750

100.0

53.6

15800

9150

100.0

57.9

Визначимовартість основних фондів на кінець року :

ОФк(вир) = 13200 + 2500 — 900 = 14800 млн. грн.

ОФк(невир) = 13000 + 200 — 500 = 13000 млн. грн.

ОФк(всього) = 14500 + 2700 — 1400 = 15800 млн. грн.

ОФк(акт) = 7650+ 2250 — 750 = 9150 млн. грн.

Даніз таблиці 2.4. показують, що за звітний період відбулися суттєві зміни внаявності та структурі основних фондів. Вартість основних фондів зросла на 1300млн. або на 9 %, в тому числі основних виробничих фондів на 1600 млн. грн.,або на 12 %. Збільшилась доля ОВФ в загальній сумі основних фондів на 1,1 % івідповідно зменшилась доля невиробничих фондів в зв’язку з приватизацієюжитлового фонду. Значно зросла питома вага активної частини фондів з 52.75 до57.9 %, що варто оцінити позитивно.

Таблиця 2.5

Наявністьосновних фондів по повній балансовій вартості

На початок звітного періоду

На 1 лютого

На 1 березня

На 1 квітня

На 1 травня

На 1 червня

На 1 липня

14500

14600

14700

14800

14900

14700

15000

На 1 серпня

На 1 вересня

На 1 жовтня

На 1 листопада

На 1 грудня

На кінець звітного періоду

15100

15300

15500

15700

15800

15800

Розрахуємосередню річну вартість основних фондів. При розрахунку за формулою середньоїхронологічної отримаємо середню річну вартість основних фондів, яка дорівнює :

/>

Привикористанні ж спрощеного способу отримаємо:

/>

Задопомогою таблиці 2.5 проведемо аналіз руху й технічного стану ОВФ, для цьогорозрахуємо такі показника :

коефіцієнтпоновлення:

/>

коефіцієнтвибутку:

/>

коефіцієнтприросту:

/>

коефіцієнтзносу:

/>

коефіцієнтпридатності:

/>

/>2.3 Аналізефективності використання основних фондів

Розрахуємовплив зміни питомої ваги активної частини фондів в їх загальній сумі і змінифондовіддачі активної частини фондів способом абсолютних різниць:

/>

Таблиця 2.6

Початковаінформація для аналізу фондовіддачі

Показник План Факт +, - Об’єм випуску продукції (ВП) млн. грн. 96000 100800 +4800

Середньорічна вартість млн. грн.:

основних виробничих фондів (ОВФ)

активної частини (ОВФ@)

одиниці обладнання (Ц)

12715

7680

120

14000

8400

127.27

+1285

+720

+7.27

Питома вага, коефіцієнт :

активної частини фондів (ПВ@)

0.604 0.60 -0.004

Фондовіддача, грн.:

активної частини (ФВ@)

7.55

12.5

7.20

12.0

-0.35

-0.50

Середньорічна кількість технологічного обладнання (к) 64 66 +2 Відроблено за рік усім обладнанням(Т), тис.год. 240 226.51 -13.49

В тому числі одиницею обладнання :

годин (Тод)

змін (ЗМ)

днів (Д)

3750

500

250

3432

470.4

245

-318

-29.6

-5

Коефіцієнт змінності роботи обладнання (К зм)

2 1.92 -0.08 Середня тривалість змін (Тр), год. 7.5 7.3 -0.2

Виробка продукції за 1 машино — год.

(середньогодинна виробка) (СВ), тис. грн.

400 445 +45

Розрахуємовплив факторів на приріст фондовіддачі обладнання способом ланцюговихпідстановок:

/>

/>

Врезультаті зміни структури обладнання рівень фондовіддачі зменшився на 0.7143грн. (11.7857 — 12.5).

/>

Зниженняфондовіддачі на 0.2357 грн. (11.55-11.7857) є результатом понадплановихцілоднівних простоїв обладнання (в середньому по 5 днів на кожну одиницю).

/>

Зарахунок зменшення коефіцієнту змінності роботи обладнання його фондовіддачазменшилась на 0.462 грн. (11.088 — 11.55)

/>

Взв’язку з тим, що фактична тривалість зміни нижче планової на 0.2 год., річнавиробка одиниці обладнання зменшилась на 37.6 млн. грн., а фондовіддача — на0.2957 грн.

Прифактичній виробці обладнання фондовіддача складає:

/>

щона 1.2077 грн. вище, ніж при плановій.

Змінафондовіддачі ОВФ за рахунок:

структуриобладнання — 0.7143 * 0.60 = — 0.42858 ;

цілоднівнихпростоїв — 0.2357 * 0.60 = — 0.14142 ;

коефіцієнтазмінності — 0.4620 * 0.60 = — 0.27720 ;

внутризміннихпростоїв — 0.2957 * 0.60 = — 0.17742 ;

середньогодинноївиробки +1.2077 * 0.60 = +0.72462 .

Разом- 0.50 — 0.30

Розрахуємовплив факторів третього порядку на рівень фондовіддачи:

/>

/>

Змінуфондовіддачі за рахунок соціальних факторів визначимо сальдовим методом :

/>

Щобдознатися, як зміниться об’єм виробництва продукції, необхідно змінуфондовіддачі ОВР за рахунок кожного фактора помножити на фактичні середньорічнізалишки ОВР. Результати розрахунку приведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Результатифакторного аналізу фондовіддачі.

Фактор Зміна фондовіддачі, грн.

Зміна виробництва про

дукції, млн. грн.

активної частини ОВФ ОВФ

Першого рівня

Середньорічна вартість ОВФ

Доля активної частини фондів

3.Віддача активної частини фондів

+ 1285 * 7.55 = + 9700

— 0.05 * 14000 = — 700

— 0.30 * 14000 = — 4200

Разом — 0.35 +4800

Другого рівня

Структура обладнання

Цілоднівні простої

Коефіцієнт змінності

Внутризмінні простої

Середньогодинна виробка

— 0.7143 * 0.60 = — 0.42858 * 14000 = — 6000

— 0.2357 * 0.60 = -0.14142 * 14000 = -1980

— 0.4620 * 0.60 = — 0.27720 * 14000 = — 3881

— 0.2957 * 0.60 = — 0.17742 * 14000 = — 2484

+1.2077 * 0.60 = +0.72462 * 14000 = +10145

Разом — 0.50 — 0.30 * 14000 = — 4200

Третього рівня

Заміна обладнання

Упровадження заходів НТП

Соціальні фактори

+0.707 * 0.60 = +0.4242 * 14000 = +5936

+0.414 * 0.60 = + 0.2484 * 14000 = +3478

+0.0867 * 0.60 = +0.05202 * 14000 = +728

Разом +1.2077 +0.72462 +10145 /> /> /> />

Зтаблиці видно, що негативний вплив на рівень фондовіддачі і об’єм виробництвапродукції чинять зменшення долі активної частини фондів, збільшення долідорогого обладнання, понадпланові цілоднівні і внутризмінні простої техніки. Впроцесі наступного аналізу потрібно визначити причини простоїв і знайти резервиїх скорочення. За рахунок цього випуск продукції може збільшитись на 8345 млн.грн. (1980 + 3881 + 2484).

 

2.4 Аналіз використання обладнання і виробничої потужностіпідприємства

Розрахуємовплив К і, Д і, К зм і, Тр і,СВі на зміну об’єму виробництва продукції способами ланцюговоїпідстановки, абсолютних і відносних різниць за допомогою даних з табл. 2.7.

Розрахунокспособом ланцюгової підстановки:

ВПпл = 64* 250 * 2 * 7.5 * 0.4 = 96000 млн. грн.,

ВПум1 = 66* 250 * 2 * 7.5 * 0.4 = 99000 млн. грн.,

ВПум2 = 66* 245 * 2 * 7.5 * 0.4 = 97020 млн. грн.,

ВПум3 = 66* 245 * 1.92 * 7.5 * 0.4 = 93139 млн. грн.,

ВПум4 = 66* 245 * 1.92 * 7.3 * 0.4 = 90655 млн. грн.,

ВПф = 66* 245 * 1.92 * 7.3 * 0.445 = 100800 млн. грн.,

/>ВП к =99000 — 96000 = +3000 млн. грн.,

/>ВП д =97020 — 99000 = — 1980 млн. грн.,

/>ВП к зм =93139 — 97020 = — 3881 млн. грн.,

/>ВП тр =90655 — 93139 = -2484 млн. грн.,

/>ВП св =100800 — 90655 = +10145 млн. грн.,

Розрахунокспособом абсолютних різниць :

/>ВП к =(66 — 64) * 250 * 2 * 7.5 * 0.4 = +3000 млн. грн.,

/>ВП д =66 * (245 — 250) * 2 * 7.5 * 0.4 = — 1980 млн. грн.,

/>ВП к зм =66 * 245 * (1.92 — 2) * 7.5 * 0.4 = — 3881 млн. грн.,

/>ВП тр =66 * 245 * 1.92 * (7.3 — 7.5) * 0.4 = -2484 млн. грн.,

/>ВП св =66 * 245 * 1.92 * 7.3 * (0.445 — 0.4) = +10145 млн. грн.,

Результатифакторного аналізу показують, що план випуску товарної продукції перевиконанийза рахунок збільшення кількості обладнання і виробки продукції за однумашино-годину. Понадпланові цілоднівні, внутризмінні простої обладнання йзниження коефіцієнту змінності викликали зменшення об’єму товарної продукції насуму 8345 млн. грн., або на 8.7 % відносно до плану. Отже, більш повне використанняобладнання на даному підприємстві можна розглядати як можливий резервзбільшення виробництва продукції.

3. Резерви підвищення ефективностівикористання основних фондів

Однієюз найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва,насамперед за рахунок підвищення його ефективності й більше повноговикористання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхіднораціональніше використати основні фонди.

Збільшенняобсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:

1)запровадження в дію основних фондів;

2)поліпшення використання діючих основних фондів.

Прирістосновних фондів промисловості, її галузей і підприємств досягається завдякиновому будівництву, а також реконструкції й розширенню діючих підприємств.

Реконструкціяй розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основнихфондів підприємств, одночасно дозволяють краще використати наявний упромисловості виробничий апарат.

Вирішальнучастину приросту продукції в цілому по промисловості одержують із діючихосновних фондів, які в кілька разів перевищують щорічно нові фонди, що вводять.

Однієїз головних причин, що погіршують показник фондовіддачі, є повільне освоєнняпідприємств, що вводять у дію.

Однієїз найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальнихвкладень і основних фондів є своєчасне уведення в експлуатацію нових основнихфондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення строківуведення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержатипотрібну для народного господарства продукцію з технічно більше зробленихосновних фондів, прискорити їхній оборот і тим самим сповільнити настанняморального зношування основних фондів підприємств, підвищити ефективністьсуспільного виробництва в цілому.

Поліпшеннявикористання діючих основних фондів і виробничих потужностей промисловихпідприємств, у тому числі знову уведених в експлуатацію, може бути досягнутезавдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничихпотужностей і основних фондів;

2)підвищенню екстенсивності їхнього навантаження. Більше інтенсивне використання виробничих потужностейі основних фондів досягається, насамперед, за рахунок технічного вдосконалюванняостанніх.

Інтенсивністьвикористання основних фондів підвищується також шляхом удосконалюваннятехнологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базіоптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини,його підготовки до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якостівипускає продукции, що; ліквідації штурмівщини й забезпечення рівномірної,ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду іншихзаходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці йзабезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, на одиницювстаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Інтенсивнийшлях використання основних фондів діючих підприємств включає, отже, технічнеїхнє переозброєння, підвищення темпів відновлення основних фондів. Досвідроботи ряду галузей промисловості показує, що швидке технічне переоснащеннядіючих фабрик і заводів особливо важливо для тих підприємств, де має місцебільше значне зношування основних фондів.

Поліпшенняекстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшеннячасу роботи діючого встаткування в календарний період (протягом зміни, доби,місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості й питомої вагидіючого встаткування в складі всього встаткування, наявного на підприємстві й уйого виробничій ланці.

Науспішне рішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничихпотужностей і росту продуктивності праці значно впливає створення великихвиробничих об'єднань. Разом із цим необхідно більше уваги звернути на розвитокспеціалізації виробництва й технічного переозброєння діючих підприємств,висновок із цих підприємств невластивої їхньому профілю продукції, створенняспеціалізованих промислових об'єктів у тяготіючих до великих індустріальнихцентрів невеликих і середніх містах, де є резерви робочої чинності.

Проводячикурс на розвиток спеціалізації діючих підприємств, варто мати на увазі, що цеспрощує їхню виробничу структуру, вивільняє робочу чинність із допоміжних іобслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другої зміни основних цехів іпідвищує коефіцієнт змінності.

Найважливішоюумовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів,і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людейз важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Важливийрезерв підвищення ефективності використання основних фондів діючих підприємствукладений у скороченні часу внутрізмінних простоїв устаткування, які на рядіпромислових підприємств досягають 15-20% усього робочого часу.

Поліпшеннявикористання основних фондів залежить значною мірою від кваліфікації кадрів,особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми,агрегати й інші види виробничого встаткування.

Любоюкомплекс заходів щодо поліпшення використання основних фондів, розроблювальнийу всіх ланках керування промисловістю, повинен передбачати забезпечення ростуобсягів виробництва продукції, насамперед за рахунок більше повного йефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більшеповного використання машин і встаткування, підвищення коефіцієнта змінності,ліквідації простоїв, скорочення строків освоєння потужностей, що вводять зновув дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

Величезнезначення в поліпшенні використання основних фондів має матеріальне стимулюванняробітників.

Поліпшитивикористання основних фондів можна насамперед шляхом модернізації машин івстаткування. Модернізація означає вдосконалення діючих машин і встаткуваннятак, щоб вони відповідали сучасному рівню й були найбільш економічні. Із цієюметою збільшують потужність верстатів, машин, поліпшують режими виробничихпроцесів, застосовують пристосування, що дозволяють провадити одночасну обробкудекількох виробів; механізують допоміжні й транспортні операції; оснащуютьверстати, агрегати коштами автоматичного керування й контролю, копіювальнимиустроями й т.д.

Щобполіпшити використання основних фондів треба також збільшувати час роботивстаткування в зміну, добу, місяць. А для цього необхідно ліквідувати простої,аварії, шляхом ретельного догляду за верстатами й устаткуванням, своєчасного іякісного ремонту їх; скорочувати витрати часу на допоміжні операції,підвищувати змінність роботи; впроваджувати графік ритмічності завантаженнявстаткування.

Важливимикоштами поліпшення використання основних фондів служить підвищенняінтенсивності їхньої роботи, тобто збільшення випуску продукції в одиницю часу(годину, зміну, добу) на одиницю встаткування або на одиницю виробничої площі.

Цедосягається за рахунок організації потокового виробництва, удосконалюваннятехнології, збільшення швидкості обробки матеріалів і т.д.

Таксамо основними напрямками підвищення рівня завантаження основних фондів є:

- збільшення кількостідіючого встаткування;

- підвищення кваліфікаціїслужбовців;

- підвищення коефіцієнтазмінності;

- раціональне використанняпасивної частини основних фондів за рахунок більше раціонального розміщенняверстатів і встаткування, за рахунок надземних і підземних транспортнихзасобів, за рахунок ліквідації човникових схем руху й т.д.;

- ліквідація шлюбу,підвищення виходу придатного;

- удосконалювання системиструктури керування;

- прискорення реалізаціїпродукції за рахунок грамотних, великих маркетингових досліджень, вивченняпотреб, за рахунок підвищення якості продукції, за рахунок удосконалюваннясистеми ціноутворення, за рахунок диверсифікованості ринку;

- матеріальне стимулюванняповноти використання основних фондів;

- удосконалюванняоперативного планування й поліпшення організації робочого місця;

- підвищення трудовоїдисципліни;

- раціональне використаннятранспортних засобів;

- поліпшення побутуробітників;

- поліпшення умов праці йдотримання техніки безпеки;

- удосконалюваннянормування;

- перехід на безвідхіднітехнології, комплексне використання сировини;

- удосконалювання підготовкисировини й матеріалів до виробничого процесу;

- удосконалювання обліку йаналізу використання основних фондів;

- впровадження науковоїорганізації праці;

- ріст частки активноїчастини основних фондів.

/>/>/> 

 

Висновки

Вроботі були розглянуті такі питання, як сутність, класифікація і напрямкивикористання основних фондів. Також приведені теоретичні і методичні аспектианалізу й оцінки складу, структури і використання основних фондів.

Основніфонди підприємств формуються шляхом технічного переозброєння, реконструкції,створення нових і капітального ремонту діючих основних фондів. Підприємстваотримують ці фонди за платню і безкоштовно.

Упроцесі створення матеріально-технічної бази виробництва зростає рольінтенсифікації виробництва, що передбачає підвищення ефективності використанняосновних виробничих фондів. Це зумовлено рядом причин. По-перше, покращеннявикористання основних фондів означає зменшення витрат праці на одиницюпродукції. По-друге, інтенсифікація виробництва приводить до економії засобівна нові капіталовкладення, покращенню співвідношення між фондом споживання іфондом накопичення, забезпечує тривалість темпів економічного зростання.

Підвищенняефективності основних виробничих фондів може бути досягнуто в першу чергу зарахунок кращого використання виробничих потужностей, більш раціональногоздійснення капітальних вкладень у будівництво і реконструкцію.

Можнавиділити такі основні напрямки покращення використання основних виробничихфондів і виробничих потужностей:

- екстенсивне покращення — збільшення часу роботи обладнання в календарному періоді, збільшення питомоїваги обладнання у складі всього обладнання, що є на підприємстві;

- інтенсивне покращення — підвищення ступню загрузки обладнання в одиницю часу шляхом модернізації діючихмашин і обладнання, встановлення оптимального режиму роботи активної частиниосновних фондів;

- удосконалення структуриОВФ — поряд з ведучими цехами пропорційний розвиток допоміжного виробництва;

- швидке засвоєння зноввводимих потужностей.

Ефективністьвикористання основних виробничих фондів значною мірою залежить від їхвідтворення.

Аналізпроцесу відтворення виробничого апарату України показує, що в періодекономічної кризи саме ця сфера виявилася найбільш вразливою. Становленняринкових відносин суттєво вплинуло на структуру джерел фінансування капітальнихвкладень, підвищивши в останні роки частину власних коштів підприємств майжена 70 %. Однак слід враховувати, що в умовах високих темпів інфляції,платіжної кризи, зниження обсягів виробництва і необгрунтованого зростання цінвнаслідок монопольного становища товаровиробників реальні можливості реалізаціїкоштів на інвестиційні цілі дуже обмежені.

Якнаслідок, інвестиційні можливості більшості суб’єктів господарюваннязменшуються, скорочуються, скорочуються об’єми централізованого і децентралізованогофінансування, а також освоєння капітальних вкладень. Основні фонди старіють,фінансові ресурси для їх відтворення відсутні.

Вихідіз становища, яке склалося, полягає в такому :

1.При кризовому стані економіки закономірним є здійснення її структурноїперебудови, яка супроводжується, з одного боку, знеціненням основного капіталув галузях, що не відповідають потребам національної економіки та її місцю усвітовому поділі праці, а з другого — розвитком прогресивних галузей, які всебічнозабезпечуються державною підтримкою. Тому немає рації створювати однакові умовивідтворення і функціонування для всіх галузей, незалежно від їх відповідностіпотребам суспільства. Однак при цьому необхідно створювати сприятливі умови дляінвестування прогресивного технічного оновлення виробництва, розвиткупрогресивних галузей і виробництв шляхом :

— пільгових кредитів, оподаткування;

— розширення масштабів застосування прискореної амортизації ;

— розширення сфер використання амортизаційного фонду;

— введення механізму відшкодування різниці між фактично нарахованою амортизацієюі відновною вартістю ОФ за рахунок прибутку (з відповідним зниженням обсягуоподаткування) ;

— цільового державного фінансування;

— стимулювання підприємницької діяльності;

— пільг стратегічним інвесторам при приватизації.

2.Враховуючиособливості оцінки вартості основного капіталу (передусім можливість йогознецінення), доцільно більш гнучко визначити вартість майна, що приватизується,а також передбачити пільги для стратегічних інвесторів — у тому числі і в особітрудових колективів, які беруть на себе зобов’язання здійснити технічнепереозброєння виробництва.

Такимчином, здійснення комплексу заходів щодо об’єктивної оцінки основних фондів тапідвищення фінансових можливостей підприємств для цілей технічного оновленнястворить умови для активізації інвестиційної та виробничої діяльності ісприятиме подоланню кризових явищ в економіці.

/>Списоквикористаної літератури

1.  Общая теория финансов. Под редакцией проф.чл.-корр. РАЕН Л.А.Дробозиной. Москва: «Банки и биржи» Издательское объединение«ЮНИТИ», 2000. — 255 с.

2.  Глен А. Велш, Деніел Г. Шорт. Основифінансового обліку. Київ: «Основи», 2002. — 943 с.

3.  Г.В. Савицкая. Анализ хозяйственнойдеятельности предприятия. Учебное пособие. Минск: ИП «Экоперспектива», 2003. — 498 с.

4.  Шеремет А.Д. Сайфулин Р.Ф. Финансы предприятия. М., Издательство «Инфра М», 2004. — 343 с.

5.  В.Е. Адамов, С.Д. Ильенкова, Т.П. Сиротина,С.А. Смирнов. Экономика и статистика фирм. Москва: «Финансы и статистика»,2002. — 240 с.

6.  Н. Герасимчук. Источники и структуракапитальных вложений // Экономика Украины — №12 — 2003 г. — с.16-24.

7.  Б. Панасюк, О. Панасюк. Інвестування за рахуноквнутрішніх резервів // Економіка України — №3 — 2002 р. — с.4-17.

8.  О.Рудченко, Н.Омельянчик, М.Тютюн. Методичніпідходи до регулювання процесу відтворення основних фондів // ЕкономікаУкраїни- №2 — 2002 р. — с.52-58.

9.  Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорияэкономического анализа. – М., 1998.

10.  Горфинкель В.Я. Экономика предприятия. – М.,2001.

11.  Деркач Д.И. Анализпроизводственно-хозяйственной деятельности промышленных предприятий. – М.:Статистика, 2000.

12.  Житна І.П., Нескреба А.І. Економічний аналізгосподарської діяльності. – К, 2004.

13.  Каракоз И.И., Самбарский В.А. Теорияэкономического анализа. – К., 2004.

14.  Осмоловский В.В. Стражев В.И. Теория анализахозяйственной деятельности. – Минск, 2004.

15.  Рудченко О., Омельянчик Н., Табак М.Методические подходы к регулированию процесса воспроизведение основных фондов// Экономика Украины. — №2. — 2002.

16.  Савицкая Г.В. Анализ хозяйственнойдеятельности предприятия. Учебное пособие. – Минск: Экоперспектива, 2003.

17.  Сафронов Н.А. Экономика предприятия. – М.:Юристъ, 2003.

18.  Хелферт. Техника финансового анализа. – М.,2002.

19.  Шеремет А.Д. Сайфулин Р.Ф. Финансыпредприятия. – К.: Инфра М, 2004.

20.  «Экономика предприятий» /под редакциейСеменова Л.А./ М. 2001г.

21.  Балабанов И.Г. Финансовый менеджмент: Учебник.–Москва: Финансы и статистика, 1999.

22.  Родионова В.М. Финансы. – М.: Финансы истатистика, 1998.

23.  Сергеев И.В. “Экономика предприятия”: Учеб.Пособие.-2-е изд., — М.: Финансы и статистика, 2005.

24.  Экономика предприятия: Учебник / Под ред. О.И.Войкова. – 2-е изд. – М., 2005.

25.  Рузавин Г.И. Основы рыночной экономики: Учеб.Пособие – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2001.

26.  Экономика предприятия: Учебник / Под ред. Н.А.Сафронова. – М.: Юность, 2005.

27.  Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономикапредприятия: учеб. Пособие. – М., 2005.