Реферат: Міжнародний лізинг

ВСТУП
Історія лізингу є далеко не новою, хоча сам термін з’явився зовсім недавно. Лізингові угоди були виявлені ще за часів Аристотеля. Зокрема, глиняні таблички, знайдені в шумерському місті Ур, містять відомості про оренду сільськогосподарських знарядь, землі, водяних джерел, волів та інших тварин.

На початок ХХ сторіччя, у зв’язку із розвитком промисловості та виробництва, зросла кількість товарів, що здавалися в оренду. Подальший розвиток орендних операцій призвів до необхідності розмежування договорів лізингу й оренди-продажу. Тут слід зазначити, що лізингові відносини мало чим відрізнялися від орендних, тобто були взаємопов’язаними. Розрізняти їх почали трохи пізніше.

Часто лізинг розглядають як звичайну оренду, що є помилковим, оскільки оренда передбачає короткострокове користування та повернення майна, а лізинг — довгострокове фінансування, сервісні послуги, а також можливий перехід права власності на майно орендарю після виплати всіх лізингових платежів.

Поряд з іншими фінансово-кредитними інструментами фінансового забезпечення, оновлення та розширення основних фондів підприємств в Україні, тема лізингу сьогодні надзвичайно актуальна. Як дуже вигідний інструмент інвестиційної політики, він має величезне значення для розвитку виробництва в період спаду економіки в країні. В період економічних потрясінь, безробіття, низької платоспроможності українських підприємств цей вид діяльності – через свою особливу економічну природу – здатний зробити вагомий внесок в підйом та розвиток національної економіки, а на міжнародному рівні – створити і закріпити нові зв’язки з іноземними інвесторами.

Актуальність роз­витку лізингової діяльності полягає, також, у необхідності технічного переоснащення та оновлен­ня основних фондів існуючих підприємств, запровадження нових резуль­татів в межах у процес виробництва, а також у потребі роз­ширення матеріально-технічної бази малих та середніх підприємств у рамках програм розвитку малого та середнього бізнесу.

Використання міжнародного лізингу як методу залучення інвестицій в економіку України є особливо корисним в сучасних умовах дефіциту капі­тальних вкладень за рахунок власних коштів підприємств, відсутності не­обхідної державної підтримки, недостатнього обсягу прямих іноземних ін­вестицій, обмеженого доступу до довгострокових кредитних ресурсів. Сві­това практика свідчить, що ці проблеми притаманні більшою чи меншою мірою як Україні, так і іншим країнам в умовах переходу до ринкової економіки. Таким чином, лізинг є дієвим чинником стимулювання притоку інвес­тицій в основний капітал та економічного зростання цих країн в цілому.

Лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Досвід іноземних країн підтверджує цю точку зору.

Мета роботи – дослідити сутність та поняття міжнародного лізингу, проаналізувати стан та перспективи розвитку міжнародного лізингу в країнах Європи та в провідних країнах світу, дослідити стан, проблеми та перспективи лізингу в Україні.

Дослідженням питання лізингу займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці: Н.Внукова, А.Загородній, О.Луб’яницький, Л.Мельник, В.Міщенко, А.Мокій, В.Пинзеник, Н.Слав’янськ, Ю.Сосюр­ок, В.Трач, Т.Унковська, А.Фукс, Г.Холодний, Г.Черевко, Н.Шульга та інші. У дослідження лізингового механізму інвестування вагомий внесок зробили такі автори, як П.Андерсон, П.Біагі, Р.Вансіл, Н.Васільєв, В.Газ­ман, Дж.Галлардо, Г.Галпер, Г.Гендерсон, І.Герчикова, М.Гордон, В.Горє­микін, Е.Кабатова, Д.Лоуренс, Д.Майєс, Дж.Мартін, Р.Олсен, А.Офер, Л.Прилуцький, Е.Тодер, А.Форд, Л.Шал та інші.

Об’єктом роботи є стан та перспективи розвитку лізингу на міжнародному рівні.

Предметом роботи є відносини, які виникають між суб’єктами, що здійснюють лізингову діяльність, яка виходить за межі національних кордонів.

Метод роботи – пошуковий, описовий та порівняльний аналіз.

Інформаційною базою для написання цієї роботи слугували монографії вчених, які вивчали це питання, збірники наукових статей, підручники, газети, журнали.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ

Сутність та поняття міжнародного лізингу


Міжнародний лізинг можна вважати формою експорту-імпорту капі­талів, оскільки причини міграції капіталів є мотивами для експортних та імпортних лізингових операцій. Вони також виступають додатковим важли­вим джерелом збуту продукції, особливо дорогого високотехноло­гічного обладнання. Крім того, міжнародний лізинг можна розглядати як екологічно зорієнтований і інноваційний інструмент в умовах обмежених фінансових ресурсів, оскільки підприємства-лізингоодержувачі, викорис­товуючи новітні екологічно безпечні технології, мають можливість еконо­мити на видатках, пов’язаних з забрудненням довкілля.

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі в більшості залежить від вірного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях.

Тому перш за все потрібно вияснити, в чому сутність лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише всебічне пізнання економічного механізму та переваг, що закладені в системі лізингу, дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій діяльності.

Введення в економічну лексику терміну «лізинг» (від англ. «to lease»), що означає «орендувати» або «брати в оренду», пов'язують з операціями телефонної компанії «Белл», керівництво якої в 1877 році ухвалило рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Проте перше суспільство, для якого лізингові операції сталі основою його діяльності, було створено тільки в 1952 році в Сан-Франциско американською компанією «UNITED STATES LEASING CORPORATION», і, таким чином, США стали батьківщиною нового бізнесу.

Досвід лізингової діяльності США і Англії в СРСР не використовувався. Тільки під час II-ї Світової війни радянські громадяни познайомилися з поняттям лізингу («lend-lease»). США поставляло своїм союзникам по блоку зброю, продовольство, автомобільну техніку, медикаменти і т.д. Проте відразу після війни слово «лізинг» зникло з української лексики більш ніж на чотири десятиріччя. І лише на початку 90-х років українськийуряд звернув увагу на лізинг, використовуючи його для стимулювання інвестиційної діяльності.

Як у будь-якого складного економічного поняття у лізингу є безліч визначень. Відносно економічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням. Перш за все, лізинг, — слово англійського походження, похідне від дієслова «to lease» — брати і здавати майно в тимчасове користування.

Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм вияву цього нового кредитного інструменту, але все-таки можна привести ще одне — визначення Європейської федерації національних асоціацій по лізингу устаткування (Leaseurope): «Лізинг — це договір оренди заводу, промислових товарів, устаткування, нерухомості для використовування їх у виробничих цілях орендарем, тоді як товари купують орендодавцем, і він зберігає за собою право власності».Міжнародний лізинг — договір між орендарем і орендодавцем, що знаходитьсяв різних країнах.

Закон України Про лізинг дає наступне визначення терміну «лізинг»: «Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів».

Визначення об’єкта лізингу є суттєвою умовою, без якої угода вважається недійсною.

Головною обов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними піприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:

Рухоме майно:

обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);

будівельна техніка;

засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;

оргтехніка, конторське обладнання;

ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми і т.ін.;

нерухоме майно:

будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.

Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізиногову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу.

Лізингодавцями можуть бути:

банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги — оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

брокерські лізингові фірми;

будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

страхові та пенсійні фонди.

Другим учасником лізингової угоди є будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, — лізингоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

Постачальником (продавцем) об’єкту лізингу може бути підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

Таким чином, лізинг — це особливий вид підприємницької діяльності, який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій.

Форми, види міжнародного лізингу та класифікація лізингових угод

Світова практика виробила численні види лізингових операцій. Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що укладається суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Міжнародний лізинг буває:

прямий експортний;

прямий імпортний;

транзитний (непрямий).

Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн. Привабливість цього виду лізингу полягає в такому:

лізингодавець має можливість одержати експортний кредит у своїй країні і тим самим розширити ринок збуту власних товарів і послуг;

орендатор забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування і прискорене технічне переоснащення виробництва.

Експортна лізингова операція — міжнародна операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми і надає в найм іноземному лізингоодержувачу (рис. 1.1.).

/>

Рис. 1.1. Спрощена модель експортного лізингу
Імпортна лізингова операція — лізингова операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми і надає його вітчизняному лізингоодержувачу (рис. 1.2).
/>

Рис. 1.2. Спрощена модель імпортного лізингу
Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, котрий перебуває в третій країні (рис.1. 3).
/>

Рис. 1.3. Спрощена модель транзитного міжнародного лізингу
Міжнародна практика напрацювала наступні форми лізингових угод.

1. Стандартний лізинг. При цій формі лізинга виробник обладнання продає його лізинговій компанії, яка здає це обладнання в лізинг споживачеві. При цьому між виробником та лізингоотримувачем не виникають правові відносини. Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленістю виробник, а лізингодавець не втручається в питання технічного обслуговування.

2. Зворотній лізинг («ліз-бек»). Полягає у продажу промисловим підприємством частини його власного майна лізингової компанії з одночасним підписанням договору про його оренду. В такій операції тільки два учасники: орендар майна (колишній власник) і лізингова компанія (новий власник). Така операція дає можливість підприємству отримати грошові кошти за рахунок продажу засобів виробництва, не припиняючи їх експлуатацію, і використовувати їх для нових капітальних вкладень. Рентабельність даної операції буде тим вище, ніж доходи від нових інвестицій більше суми орендних платежів. Операції поворотного лізингу викликають зменшення балансу підприємства, оскільки вони ведуть до зміни власника майна.

До такої операції можна вдаватися і тоді, коли у підприємства досить низький рівень доходів, і, отже, воно не може повністю скористатися пільгами по прискореній амортизації і оподаткуванню прибутку. Воно скоює операцію, і лізингова компанія одержує його податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної платні.

Оскільки часто лізингову компанію не вистачає власних засобів для здійснення лізингових операцій, то вона може привертати їх. Така операція отримала назву лізингу з додатковим залученням засобів. Підраховано, що понад 85% всіх лізингових операцій є лізингом із залученням засобів. Орендодавець бере довгострокову позику у одного або декількох кредиторів на суму до 80% вартості здаються в оренду активів (без права регресу на орендаря), причому орендні платежі і устаткування служить забезпеченням позики.

3. «Мокрий лізинг». Цей різновид лізингу передбачає додаткові послуги лізингдавця лізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання, ремонт, страхування, інколи управління виробництвом.

4. «Чистий лізинг». В данному випадку всі обовязки, пов'язані з експлуатацією обладнання, виконує лізингоотрімувач. Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всі витрати, пов'язані з використанням обладнання. Лізингоотримувач зобов'язаний утримувати обладнання в робочому стані, обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його в доброму стані з урахуванням нормального зносу лізингодавцю. Лізингодавець не відповідає за дії, повязані з використанням лізингоотримувачем майна. Але він несе відповідальність, повязану з можливими діями влади чи інших організацій країни, де використовується обладнання.

5. Лізинг на залишкову вартість обладнання. Використовується по відношенню до обладнання, що вже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє протягом 1-4 років.

6. Лізинг з повним обслуговуванням. Подібний до «мокрого» лізингу, але угода передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання, здійснює поставку необхідних сировинних матеріалів для роботи даного обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та надає деякі інші послуги.

7. Лізинг постачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек». Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач зобов'язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є обов'язковою.

8. Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.

9. Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає ассоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання обєкту лізингу, а лізингова компанія — організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг.

Отже, різновиди міжнародного лізингу, були напрацьовані в результаті розвитку міжнародних відносин, в залежності від умов лізингової операції та зобов’язань сторін, які беруть участь в ній. Усі види та форми міжнародного лізингу використовуються в повній мірі на практиці у різних країнах світу.
1.3.Переваги та недоліки міжнародного лізингу
Як нам відомо, в кожному економічному процесі, операції, зміні є свої переваги та недоліки, лізинг не є виключенням.

Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг перед звичайною позикою:

Лізинг припускає 100%- не кредитування і не вимагає негайного початку платежів. При використанні звичайного кредиту для купівлі майна підприємство повинне близько 15% вартості покупки оплачувати з власних засобів. При лізингу контракт полягає на повну вартість майна. Орендні платежі звичайно починаються після поставки майна орендарю або пізніше.

Дрібним і середнім підприємствам простіше отримати контракт по лізингу, ніж позику. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки передбачається, що забезпеченням операції є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу ж забирає своє майно.

Лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування. Позика завжди припускає обмежені терміни і розміри погашення. Лізингові платежі за домовленістю сторін можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.д., а суми платежів — відрізнятися один від одного. Ставка може бути фіксованою і плаваючою. Іноді погашення може здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, проведених на устаткуванні, узятому в лізинг, або може бути компенсовано зустрічною послугою, що дозволяє підприємствам без різкої фінансової напруги поновляти виробничі фундації. Орендна плата відноситься на витрати виробництва і знижує лізингоодержувачу оподаткований прибуток.

Ризик старіння устаткування цілком лягає на орендодавця. Орендар має нагоду поступового оновлення свого парку устаткування.

Достатньо простий облік майна, що орендується. Основними принципами Євроліза (Європейське об’єднання національних лізингових союзів з штаб-квартирою в Брюсселі) по обліку лізингових операцій є публікація орендарем своїх фінансових зобов'язань, витікаючих з лізингових відносин, і проведення обліку і амортизації лізингуємого майна по балансу підприємства. Цифрова інформація за зобов'язаннями на дату складання балансу може бути представлена у формі додатку до балансу. При цьому слід відобразити: суму орендних платежів в даному фінансовому році; загальну суму орендних платежів за період контракту і їх поточну вартість. В багато яких країнах законодавство встановлює для підприємств обов'язкове співвідношення власного і позикового капіталів. Оскільки майно за лізинговою угодою ураховується по балансу орендодавця, то орендар може розширити свої виробничі потужності, не торкнувшись цього співвідношення.

Платежі по лізингу ведуться з суми прибутку від устаткування, що використовується, і не підлягають оподаткуванню, оскільки є орендною платнею. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити використовування фінансових ресурсів орендаря. Сума платежів по лізингу фіксується при підписанні договору і не залежить від коливань валютного курсу і змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.

При міжнародних лізингових операціях орендар одержує податкові пільги країни орендодавця, що виявляється в зниженні виплат, а також додаткові послуги (в основному при оперативному лізингу) орендодавця або його представників (технічне обслуговування і ремонт устаткування, що орендується, консультації по його експлуатації, передача ноу-хау, поставка запчастин і ін.).

Міжнародна Валютна Фундація не враховує суму лізингових операцій в підрахунку національної заборгованості, тобто існує можливість перевищити ліміти кредитної заборгованості, встановлюваної фундацією по окремих країнах .

Але лізинговим операціям властиві і недоліки:

орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування (зокрема через інфляцію);

якщо це фінансовий лізинг, а науково-технічний прогрес робить виріб застарілим, проте орендні платежі не припиняються до кінця контракту;

складність організації;

вартість лізингу більше позики, але не можна забувати, що ризик застарілого устаткування лягає на орендодавця, а тому він бере велику комісію для компенсації.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
2.1. Порівняльна характеристика розвитку лізингових стосунків в США,

Японії і Західній Європі
Фінансування орендних операцій різних видів техніки і устаткування завжди активно застосовувалося в США. Перший орендний договір персональної власності був зареєстрований в Північно-Американських Сполучених Штатах ще в початку XVIII ст..

У 40-х роках XX ст… торгівельний агент з Чикаго Золлі Френк вперше запропонував довгострокову оренду автомобілів. Через півстоліття сукупні доходи лізингу автотранспортних засобів перевищують 50 млрд. дол. в рік. Справжня революція в орендних стосунках сталася в Америці на початку 50-х років.

У оренду почали здаватися спочатку в невеликих об'ємах, а потім масово засоби виробництва: технологічне устаткування, машини, механізми, судна, літаки і так далі Уряд США по гідності оцінив це явище — воно оперативно розробило і реалізувало державну програму його стимулювання.

Першим акціонерним суспільством, для якого лізингові операції стали основним видом діяльності, є створена в 1952 р. в Сан-Франциско відома американська компанія United States Leasing Corporation. Засновником компанії є Генрі Шонфелд. Спочатку він створив компанію тільки для однієї конкретної операції. Потім зрозумів, що лізинговий бізнес може стати дуже перспективним, і в результаті на світло з'явилася United States Leasing Corporation. Лізингові операції досить швидко перетнули кордони США, і, отже, з'явилося таке важливе для розвитку лізингового бізнесу поняття, як «міжнародний лізинг». Через декілька років компанія почала відкривати свої філії в інших країнах (перш за все в Канаді в 1959 р.). Надалі компанія почала іменуватися United States Leasing International.

У 2006 р. об'єм лізингових операцій в США склав 168,9 млрд. дол., що перевищило результат попереднього року на 5,1%, і, мабуть, цей темп зберігатиметься завдяки розширенню сервісних послуг і активному просуванню на ринки країн, що розвиваються.

США припадало на частку більше 9/10 північноамериканського лізингового ринку, або 39,5% спільного об'єму світового лізингу.

Лізинг в США є основним інвестиційним інструментом, на долю якого впродовж багатьох років доводиться більше 30% інвестицій в устаткування.

На першому етапі розвитку сучасного лізингового бізнесу в США банкам заборонялося (до 1963 р.) брати участь в операціях як лізингодавцям. Проте банки не дистанціювалися від лізингу, а, навпаки, охоче брали участь в лізингових операціях як кредитори лізингових компаній (див. таблицю 2.1.).

Лізингові операції дозволяли застосовувати гнучкі схеми платежів, здійснювати позабалансовий метод обліку майна. Ці обставини істотно сприяли швидкому розвитку лізингу в США. Крім того, мала місце і державна підтримка лізингу. Вона передбачала надання податкових, інвестиційних, амортизаційних пільг.

Безпосередні виробники устаткування, такі всесвітньо відомі компанії, як General Electric, IBM, General Motors, AT&T Capital Corp., Rank Xerox, Caterpillar, Hewlett Packard і ін., добре усвідомивши переваги лізингу, почали створювати дочірні лізингові підприємства (так звані кептивні — captives). В середині 90-х років спільні об'єми портфелів лізингових замовлень біля цих компаній коливалися від 2,5 до 41,3 млрд. дол., а річні об'єми нового лізингового бізнесу — від 1,2 до 16,8 млрд. дол. Причому деякі з цих компаній або стали операторами російського лізингового ринку після установи відповідних дочірніх компаній, або присутні на російському лізинговому ринку як постачальники устаткування.
Таблиця 2.1.
--PAGE_BREAK--
Рік
--PAGE_BREAK--
Види активів
--PAGE_BREAK--
Число нових контрактів

Середня вартість1 договора лізингу, тис. євро

SG Equipment Finance

8917,418

18020,269

130631

68,3

BNP Paribas Lease Group

8312,908

15030, 6

250083

33,2

Credit Agricole Leasing

3766,805

11831,198

69383

54,3

RCI Banque

3277,518

5132,496

218632

15

Arval

2955,02

5952,315

172147

17,2

NATIXIS Lease

1968,32

6204

17481

112,6

Всього:

29197,989

67395,999

858357

34

Представлені в таблиці 2.7. шестеро лізингодавців тримали 80,9% лізингових операцій у країні, а на частку перших двох лізингодавців — SG Equipment Finance і BNP Paribas Lease Group доводилося 47,7%.

Обсяг заборгованості лізингоотримувачів за діючими договорами (лізинговий портфель) у першої шістки перевищував вартість нового бізнесу в 2,308 рази. Середня вартість укладених договорів лізингу становить всього 34 тис. євро, тому що висока питома вага лізингу легкового автотранспорту. Цей показник значно менший, ніж в інших європейських країнах — лідерах лізингового ринку.

Представляє інтерес зміна структури лізингу обладнання у Франції. Для порівняння можна порівняти дані ASF за 2005 і 2000 рік.

Найбільшим коливань були схильні такі сегменти ринку як лізинг обладнання (6,3 %) та автотранспорт — у сукупності збільшення тут склало 7,1%.

Основна маса договорів лізингу обладнання (87,8%) полягає в країні на термін від 2 до 5 років, ще 10% — на строк від 5 до 10 років. На більш ніж 10-річний період полягає менше 2% договорів.

У Франції традиційно популярний лізинг нерухомості. Закон надав режим податкової відкритості «компаніям з нерухомості в торгівлі і промисловості», винятковим об'єктом діяльності яких була оренда приміщень для виробничих потреб. Більшість договорів лізингу нерухомості (90%) укладаються на термін від 8 до 16 років. Менш ніж на 8 років полягає лише 10% договорів. Однак середня вартість договорів лізингу нерухомості не настільки велика. Наприклад, у що спеціалізується на цьому бізнесі компанії NATIXIS Lease даний показник становив у 2006 році всього 112,5 тис. євро.

Дуже розвинений лізинговий бізнес в знаменитому французькому банку Societe Generale. Тут була створена одна з найбільш розгалужених в світі лізингових структур Sogelease, розташованих по всьому світу. За сумарним обсягами — це один з найбільших лізингодавців у світі та Європі. Фінансування лізингу здійснюється по таких п'яти основних груп майна: транспортна (кораблі, літаки, контейнери, трайлери); нафтова (платформи, баржі і суду, заводи); міські будівлі та обладнання для громадських робіт; великі інвестиційні програми в області інформаційних технологій, створення і модернізації промислових і будівельних підприємств; медичний сектор. Терміни лізингу в компаніях банку Societe Generale варіюються від 3 до 18 років залежно від терміну життя майна. У Росії великим оператором лізингу цього банку є компанія «БСЖВ Лізинг».

Другий найбільший лізинговий оператор — BNP Paribas Lease Group, який утворився при злитті в 2000 році UFB Locabail і BNP Lease. Тут працює 2385 співробітників, у тому числі 1544 у 59 офісах у Франції і 841 — в інших 14 країнах. На долю цього лізингодавця припадає понад 20% лізингового ринку Франції.

Можна зробити висновок, що лізинг досить стрімко розвивається в Європі і кількість лізингових операцій швидко зростає. В кожній країні ринок лізингу контролюється і оподатковується по своєму.
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ
3.1. Стан розвитку лізингу в Україні
На відміну від світових економічних тенденцій у сільському господарстві України в середині 90-х років створились складні фінансові умови. Перехід до ринкової економіки, перебудова відносин власності, інші чинники призвели до фінансової кризи сільськогосподарського виробництва. Селяни у десять разів зменшили обсяги закупівель техніки. Підприємства сільськогосподарського машинобудування, не маючи збуту, — зупинялись. У банкірів також не було ні зайвих коштів, ні проблем із розміщенням наявних. Треба було терміново шукати вихід.

В Україні знайшлись ініціатори, серед яких був і почесний Президент НАК «Украгролізинг» В.Ф. Шпак, які спробували вийти із цієї ситуації, пристосувавши основні відомі у світі засади лізингової діяльності до умов України. Це дало змогу залучити частину державних коштів до лізингових інвестицій.

Головна відмінність українського лізингу полягає в тому, що основним інвестором виступає держава, надаючи НАК «Украгролізинг» бюджетні кошти на певний термін. Компанія ж, придбаваючи й передаючи сільськогосподарські машини у фінансовий лізинг, повертає кошти до бюджету, регулярно збираючи лізингові платежі з лізингоодержувачів. Сільськогосподарська техніка й обладнання передаються терміном на п’ять-сім років. При цьому плата за користування коштами дорівнює 7 відсоткам від невідшкодованої суми, що у перерахунку на 5 років становить лише 2,8 відсотка річних від первісної вартості. Більш дешевих коштів для лізингоодержувачів не існує. До того ж 2,8% річних значно менші від рівнів річної інфляції, які фіксуються впродовж останніх років, і, таким чином, відсоткові платежі лізингоодержувачів компенсуються з лишком.

Але ж і Державний бюджет України не безрозмірний. Тому фінансовий лізинг до цього часу ще не зайняв у нас належного місця. Хвиля усвідомлення переваг лізингу ніяк не докотиться до України. Навіть у кращі часи лізингові інвестиції в технічне переозброєння сільськогосподарського виробництва не перевищували 12 відсотків до обсягу фактичних витрат на придбання техніки і двох відсотків до обсягів, необхідних для простого відтворення наявного парку машин.

Вони не йдуть ні в які порівняння з показниками найбільш розвинутих країн. В Україні, щоб вийти на їх рівень, бюджетні видатки повинні становити 750 – 800 млн. грн., а стосовно потреб для простого відтворення наявного парку машин – не менше 3-4 млрд. грн.

Основні результати дослідження ринку лізингу в Україні за 2008 рік в порівнянні з попереднім роком проведеного Асоціацією «Українське Об’єднання Лізингодавців» спільно з Держфінпослуг представлені наступними даними:

в 2008 році спостерігалося зростання питомої ваги короткострокових договорів фінансового лізингу (до 5 років включно), що спричинене нестабільністю політичної та економічної ситуації в країні (це зробило довгострокові інвестиції високо ризикованими);

серед договорів фінансового лізингу переважали угоди в галузі транспорту, сільського господарства, будівництва. Це пов’язане з стрімким розвитком даних галузей в 2007, на початку 2008 рр. Наразі дані галузі вважаються ризикованими для інвестування, що спричинене падінням попиту і цін на дану продукцію;

найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт, сільськогосподарська техніка, будівельне та поліграфічне обладнання (що в принципі дублює основні галузі, в сфері яких переважають договори лізингу).

основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2008 році є банківські кредити (47,1%), власні кошти (21,75%) лізингових компаній, причому слід зауважити стрімке зростання їх питомої ваги в порівнянні з минулим періодом. Значно скоротилося фінансування за рахунок позикових коштів юридичних осіб. Такі процеси в деякій мірі пов’язані з кризою ліквідності навесні поточного року, практичною відсутністю внутрішнього та зовнішнього фінансування в кінці 2007 року.

кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2008 р. виросла у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року і склала 9 766 договорів. У вартісному вираженні обсяг договорів склав 9,98 млрд. грн. ( 6,9 млрд. грн. в більшій мірі в зв’язку з фінансовою кризою, значним скороченням обсягів внутрішнього та зовнішнього фінансування);

вартість діючих договорів фінансового лізингу на кінець 2008 р. становила 28,5 млрд. грн., що на 8,3 млрд. грн. більше у порівнянні з 2007 р.; в кількісному вираженні їх обсяг становив 17 586 угод. Такі тенденції пов’язані зі зростанням обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців, швидким розвитком фінансових ринків України, а також кращим доступом до кредитних ресурсів за останні періоди. Причому слід зазначити, що по результатам 3 кварталів 2008 р. вартість діючих лізингових угод складала 29,5 млрд. грн., за рахунок стрімкого скорочення обсягів фінансування в 4 кварталі він зменшився приблизно на 1 млрд. грн.

в структурі лізингових платежів переважають погашення вартості предмету лізингу — 68,78%, а також комісія лізингодавця — 24,32%.

В зв’язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, нестабільністю політичної ситуації, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, в найближчі роки можна очікувати значне скорочення обсягів лізингового кредитування та призупинення зростання лізингового ринку, що спостерігалося в останні роки. Проте в структурі капітальних інвестицій частка лізингу може вирости за рахунок обмеженням обсягів банківського кредитування.

Під укладеними договорами розуміються підписані договори за звітний період незалежно від фактичних подій за ними (передоплата, передача майна та ін.). Вони включають в себе вартість обладнання, що передається в лізинг, з врахуванням комісійних платежів.

Кількість укладених з лізингоотримувачами договорів в 2008 році виросла на 491 угоду і склала 9 766. У вартісному виразі їх обсяг зменшився до 9,98 млрд. грн. (на 6,9 млрд. грн.). Це пов’язано з погіршенням доступу до кредитних ресурсів, зростанням ставок по банківських кредитах в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а також кризовими явищами в економіці. Слід зауважити про зменшення середньої вартості лізингової угоди за 2008 р. в порівнянні з 2007 р. на 0,8 млн. грн. (до 1,02 млн. грн.).
/>

Рисунок3.1. Загальна вартість та кількість укладених лізингових угод за 2008 р. в порівнянні з минулим роком

/>

Рисунок3.2. Кількість та вартість укладених лізингових угод протягом кварталу за 2007 — 2008 рр., млн. грн.

З наведеної Діаграми видно тенденцію до зменшення вартості лізингових угод, укладених за квартал. Причому, слід відмітити стрімкий спад в 2008 р., що пов’язане з кризою ліквідності навесні 2008 р. (крім того, незначний вартісний обсяг лізингових договорів в цьому кварталі частково спричинений «затишшям» на ринках в даний період — зимові свята і т.п.), фінансовою та економічною кризою, що зараз спостерігається.

/>

Рисунок3.3. Загальна вартість лізингових угод, укладених протягом кварталу, за 2006 — 2008 рр., млн. грн.
/>

Рисунок3.4. Придбані для операцій фінансового лізингу за звітний період об’єкти лізингу, млн. грн.

Під вартістю придбаних активів розуміється загальна вартість майна, яка передається в лізинг згідно укладених договорів фінансового лізингу за звітний період (винагорода лізингодавцю, відсотки за кредит тощо не включаються).

Під діючими договорами фінансового лізингу розуміються лізингові угоди, зобов’язання за якими не виконані на кінець звітного періоду. Вони включають в себе зобов’язання по погашенню вартості предметів лізингу з врахуванням комісійних платежів.

Вартість та кількість діючих договорів фінансового лізингу на кінець 4-ого кварталу 2008 р. становила 28,5 млрд. грн., що на 8,3 млрд. грн. більше у порівнянні кінцем періодом 2007 р. Кількість діючих договорів також має позитивну динаміку: збільшення загального обсягу лізингових угод склало 2 484 договорів (17 586 договорів станом на кінець 4-ого кварталу поточного року) у порівнянні з кінцем 2007 року.

Такі тенденції пов’язані зі зростанням обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців, швидким розвитком фінансових ринків України, а також кращим доступом до кредитних ресурсів за останні періоди в 2007 — на початку 2008 рр.

Але при цьому слід зауважити, що порівняно з кінцем 3 кварталу 2008 року вартість діючих договорів на кінець року зменшилась на 1 млрд. грн. (з 29,5 млрд. грн.), що спричинене фактичним призупиненням фінансування в зв’язку з кризою в економіці, а також на фінансовому ринку.

Поквартальна динаміка вартості діючих лізингових угод відображена на Риунках 3.6., 3.7.

/>

Рисунок3.5. Вартість та кількість діючих договорів на кінець 2008 р. в порівнянні з минулим роком
/>

Рисунок3.6. Поквартальна розбивка діючих лізингових угод, зобов'язання за якими не виконано на кінець звітного періоду, 2007 — 2008 рр.

/>

Рисунок3.7. Вартість діючих лізингових угод на кінець кварталу за 2006 — 2008 рр., млрд. грн.
Вартісний розподіл діючих договорів фінансового лізингу за обладнанням та галузями народного господарства.

Основна частка в структурі лізингового портфелю припадає на транспортні засоби — в поточному періоді вона складає 54,56%, причому її частка дещо скоротилася. Крім того, популярними предметами лізингу є техніка, машини та устаткування для сільського господарства (8,06% за 2008 р.), а також комп’ютерна техніка і телекомунікаційне обладнання (5,58% за 2008 р.). Хоча на приведеній Діаграмі не видно частку будівельного обладнання (воно включене в категорію «Інші»), вони займають значне місце в структурі лізингових угод.

/>

Рисунок3.8. Структура договорів фінансового лізингу за видом обладнання станом на кінець 2008 р. в порівнянні з минулим періодом
В структурі лізингових угод за галузями народного господарства переважає транспортна галузь, сфера послуг, будівництво, сільське господарство в обидва періоди, що аналізуються.

Значне зростання цін на с/г продукцію, стабільний попит на дану продукцію і прогнози значної врожайності привели до зростання частки сільського господарства. Проте, в зв’язку з рекордними показниками врожаю поточного року ціни на с/г продукцію значно впали (по деяким культурам — нижче собівартості), що відповідно призвело до падіння кредитоспроможності с/г виробників. Це дає можливість прогнозувати подальше скорочення частки сільського господарства в загальній структурі договорів, так як дана галузь характеризується підвищеним рівнем ризику для інвестування.

В зв’язку з стрімким зростанням цін на об’єкти нерухомості, підвищеним попитом на нерухомість, питома вага будівельної галузі збільшилась в 2008 р. практично вдвічі. Проте, в другій половині поточного періоду ситуація різко змінилася — спостерігаються кризові явища в сфері будівництва, падіння попиту і цін на нерухомість, відсутність фінансування. Виходячи з цього, можна прогнозувати майбутнє скорочення їх питомої частки на ринку лізингу.

Падіння частки транспорту в 2008 році порівняно з минулим спричинене стрімким розвитком будівельної та сільськогосподарської галузі на початку 2008 р., що призвело до їх активного фінансування.

/>

Рисунок3. 9. Вартісний розподіл діючих договорів фінансового лізингу за галузями господарства на кінець 2008 р. в порівнянні з 2007 р.
/>
Рисунок3.10. Середній термін дії лізингових угод на кінець 2008 р. (частка компаній з відповідними термінами лізингових угод у загальній кількості) в порівнянні з минулим роком

В наведеному Рисунку 3.10. показано кількісний розподіл лізингових угод в залежності від їх терміну дії. Середній строк дії договорів фінансового лізингу більшості лізингових компаній складав від двох до п’яти років включно, причому частка договорів з таким терміном дії в поточному році збільшилась.

Зростання частки короткотермінових договорів в 2008 р. пов’язане з підвищенням ризикованості довгострокових проектів в зв’язку з нестабільністю економічної та політичної ситуації, кризовими явищами в цьому році.

/>

Рисунок3.11. Вартісний розподіл договорів фінансового лізингу відповідно до термінів фінансування на кінець 2007, 2008 рр.
Вартісний розподіл договорів фінансового лізингу дещо відрізняється в 2008 і 2007 рр. Так, найбільша частка в поточному періоді належить короткотерміновим лізинговим угодам (до 5 років включно), тоді як в минулому — договорам від 5 до 10 років включно. Як вже зазначалося, це спричинене нестабільністю економічного та політичного середовища в поточному періоді.

На Рисунку 3.12. представлено структуру джерел фінансування лізингових операцій за 2008 р. в порівнянні з 2007 р. Основним джерелом фінансування протягом поточного періоду є банківські кредити (47,1%), в той час як в минулому періоді на них припадало лише 3 частина. Спостерігається збільшення частки фінансування за рахунок власного капіталу лізингодавця. Фінансування за рахунок позикових коштів юридичних осіб значно скоротилося в порівнянні з минулим періодом. Такі процеси в деякій мірі пов’язані з кризою ліквідності навесні поточного року, практичною відсутністю внутрішнього та зовнішнього фінансування.

Слід зауважити про те, що в поточному році значно зросли авансові внески по лізингу в зв’язку з кризовими явищами на фінансових ринках, підвищенням ризикованості інвестицій.

/>

Рисунок3.12. Структура фінансування лізингових операцій протягом 2008 р. в порівнянні з минулим періодом
Придбані для операцій фінансового лізингу за звітний період об’єкти лізингу за групами основних фондів.

Найбільшою популярністю користуються предмети 2 та 3 групи основних засобів (за 2008 р.: 96,3%; у вартісному виразі 8897,8 млн. грн.) на протязі періодів, що аналізуються, куди відноситься транспорт, обладнання, техніка, машини, устаткування. В зв’язку з тим, що лізингові операції з нерухомістю практично відсутні (що загострюється також кризою на ринку будівництва, падінням попиту на нерухомість та відповідно цін, відсутністю платоспроможних споживачів на даний час), частка 1 групи найменша.
/>

Рисунок3.13. Вартісний розподіл придбаних предметів лізингу за групами основних засобів за 2008 р. в порівнянні з попереднім періодом
В структурі лізингових платежів основну частку займають погашення вартості предмету лізингу — 68,78%, а також комісія лізингодавця — 24,32%. В зв’язку із зростанням ризикованості інвестиційного кредитування в поточному році, питома вага комісійної винагороди та компенсації відшкодування відсотків за кредитами зросла. Крім того, ще одним фактором зростання питомої ваги комісійних платежів є девальвація гривні, курсові різниці від якої закладаються в комісійні платежі клієнта.

Рисунок3.14. Структура лізингових платежів за 2008 р. в порівнянні з минулим роком

/>

Отже, роблячи висновки, можна відмітити, що український ринок розвивається стрімко, але досить повільними темпами.
3.2. Проблеми та перспективи розвитку лізингу в Україні
В Україні лізинг як форма товарного кредитування перебуває на початкових етапах формування, а ринок лізингових послух має великий потенціал. Стабільність його розвитку гарантується законодавчо-нормативним забезпеченням цього бізнесу та діяльністю компаній, які надають послуги лізингу. Загальні теоретичні питання економічної природи лізингу а також аспекти надання лізингових послуг у вітчизняних реаліях, вплив лізингу на інвестиційні процеси розглядаються у працях науковців.

Разом із тим більш глибокого дослідження й оцінки потребують можливості й потенціал надання вітчизняними фінансовими компаніями лізингових послуг, систематизація проблем, що виникають, та необхідність розробки конкретних механізмів подальшого стимулювання розвитку ринку лізингу в Україні. Лізингова послуга є різновидом фінансової послуги, яка відображає взаємовідносини між лізинговими компаніями та їхніми клієнтами.

Рівень розвитку лізингових послуг у країні визначають: нормативно-правове регулювання ринку лізингу; державна підтримка; макроекономічні умови; стан інвестиційного ринку; можливості бухгалтерського й податкового обліку. Незважаючи на перспективність цього бізнесу для всіх причетних суб'єктів, порівняно зі світовим ринком частка України є мізерною, оскільки є дуже багато проблем, які гальмують розвиток цього ринку.

Серед них можна виокремити наступні:
    продолжение
--PAGE_BREAK--
брак стартового капіталу у лізингових компаній для фінансування своїх послуг;

відсутність податкових пільг при здійсненні фінансування лізингових операцій;

незначні терміни дії лізингових угод;

слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг;

невідповідність вітчизняного законодавства нормам міжнародного лізингового права;

виражена тенденція вітчизняного лізингового ринку до залежності від імпорту;

нестабільна економічна ситуація в країні як головна причина коротко терміновості дії укладених угод;

відсутність саморегулювання на ринку лізингових послуг;

незацікавленість банків у довгостроковому кредитуванні лізингових угод;

недостатня фінансова стійкість лізингодавців.

Розв'язання цих проблем потребує комплексного підходу й можливе лише за умови прийняття урядом програми розвитку ринку лізингових послуг. Основними напрямками в рамках цієї програми мають бути: удосконалення законодавчої бази; сприяння розвитку інфраструктури ринку лізингових послуг; розвиток системи гарантій і страхування предметів лізингу; розробка комплексу заході для збільшення іноземних інвестицій під програми лізингу; посилення зацікавленості банків через систему пільг у довгостроковому кредитуванні лізингових угод; підготовка рекомендацій щодо структури лізингових компаній.

У програмі слід передбачити механізм підвищення ефективності подання лізингових послуг через консультаційні центри, які матимуть функції безкоштовної допомоги потенційним клієнтам щодо пошуку найоптимальнішої схеми лізингу. При цьому лізингові компанії створюють спільну базу даних клієнтів, а компанія — лізингодавець повинен буде виплатити комісійні тій лізинговій компанії, яка внесла дані клієнта до бази даних.

Фінансування як самої програми розвитку ринку лізингових послуг так і створення консультаційних центрів має здійснюватися частково за рахунок бюджету зацікавлених підприємств і компаній, а також за можливої участі у фінансуванні міжнародних фінансових організацій.

Попри широку розповсюдженість лізингу у розвинутих країнах, в економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Лише 16.12.1997р. в Україні прийнято закон «Про лізинг», який, до речі, оцінюється спеціалістами досить критично. Якщо для вітчизняних лізингових компаній, котрі тільки-но почали виникати й розвиватися в Україні, відсутність спеціального законодавства до певної міри не була серйозною перешкодою, а в окремих випадках — навіть навпаки, якимось чином сприяла їх фінансовим успіхам, то великі лізингові компанії Заходу аж тепер, після прийняття згаданого закону, мають можливість серйозно працювати на ринку України.

Як зазначають спеціалісти, хоч основні положення закону «Про лізинг» і відповідають основам теорії лізингу, однак можливості застосування цього документа нині в Україні досить обмежені й ті компанії, які ще в 1997 р. могли розвивати свою лізингову діяльність, сьогодні, після прийняття закону, стоять перед перспективою її згортання. У цьому плані Україна значно відстає від Росії та Білорусі, не кажучи вже про Польщу. В Польщі, так само як і в нашій країні, лізингові операції здійснюються спеціалізованими компаніями, які підконтрольні банкам. Але їхня форма організації лізингу має ряд суттєвих переваг:

1. Лізингова фірма, що контролюється банком, отримує можливість залучати пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким звичайно фінансується власна діяльність банку.

2. Банки мають у своєму розпорядженні великі можливості по встановленню справжньої платоспроможності лізингоодержувача. Це дозволяє даному типу лізингових компаній приймати рішення на підставі більш достовірної інформації.

3. Взаємодія лізингової компанії і банку дозволяє використовувати широкий спектр інструментів оптимізації комерційної діяльності. Одним із таких інструментів, ща широко практикується у Польщі, став форфейтинг. В даному випадку переуступка арендодавцем прав по отриманню платежів від арендатора банку за поставлене раніше устаткування суттєво полегшує останньому розпорядження заставним майном арендатора.

За рівнем розвитку лізингових взаємовідносин ми перебуваємо десь на рівні 1990 р. названих країн. Втрачено багато часу. В країнах Прибалтики лізинг розвинувся вже так широко, що розповсюджується навіть на побутові товари широкого вжитку для населення.

У законі «Про лізинг»зовсім не знайшла відображення проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів. Світовий лізинговий бізнес не може ефективно впроваджуватися в Україні шляхом договорів з українськими лізинговими компаніями, які потім самі могли б виступати по лізингованих об’єктах лізингодавцями.

Така схема була поширена на початковому етапі розвитку лізингу в сусідніх країнах, наприклад, у Білорусі. І це правильна схема, оскільки лізингові компанії, що виникають на пострадянській території, нечисленні, малопотужні й не володіють достатньою мірою технікою лізингування. Вітчизняним лізинговим компаніям також потрібна операція сублізингу, оскільки при відсутності замовлень лізингоодержувач змушений сам вдаватися до сублізингу.

Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку — транспортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.

Українські компанії до лізингу відносяться набагато холодніше, ніж їх західні колеги. Пов’язано це з тим, що Україна не надто пестить фінансові структури і промисловість сприятливими умовами для проведення таких угод, і з відсутністю у самих фінансових структур потрібної кваліфікації. Проте, не дивлячись на це, лізингом в Україні вже намагаються займатися. Це, зокрема, командитне товариство «Лізингова компанія «Укрінтерлізинг», страхова компанія «АСКА» (страхування лізингових угод), лізингова компанія «Оптимус», заснована на польському капіталі та деякі інші.

Тепер спробуємо перерахувати лише деякі виграшні для української економіки проекти, які можна було б здійснити за допомогою лізингу.

По-перше, лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає можливість купувати сучасніше устаткування та технології, а також нарощувати збут виготовленої продукції і ставати ефективним важелем маркетингу для виробників.

Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр.

Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіабудівну промисловість, виходячи з того, що тепер повітряні вантажі — найприбутковіші і що держава володіє найкращим в світі вантажним літаком АН-225 „Мрія“ і має зручне геополітичне становище, яке дозволяє контролювати перевезення по напрямках: Західна Європа — Близький Схід, Близький Схід — Північна Америка (через Північний полюс), Західна Європа — Далекий Схід. Потрібно додати, що АЕРОФЛОТ Росії взяв в лізинг 5 аеробусів „А-310“, які дають йому 15% всіх валютних надходжень. Україна має в лізингу 2 аеробуси „Боінг 737“, які повністю себе окуплюють, але це викликає невдоволення вітчизняних літакобудівників, оскільки валюта йде за кордон, тому нам потрібно брати не іноземні літаки, а власні. До речі, акціонерна російська міжнародна авіакомпанія АЕРОФЛОТ створила самостійний підвідділ, який займається вантажними перевезеннями, — АЕРОФЛОТ-карго; проте він використовує менші за потужностями літаки АН-124 Руслан та Ту-204С, тому Україна має поки що значні переваги в цьому секторі ринку повітряних транспортних перевезень.

Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійно-жирові, маргаринові, шкіро-переробні та інші заводи під гарантії уряду. В Україні такою справою вже зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на так званих компенсаційних умовах (угодах).

Ще потрібно зазначити, що за спостереженнями спеціалістів, фінансовий лізинг в Україні недієздатний. Ефективніший і перспективніший оперативний лізинг.

На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних взаємовідносин у нас блокується ще й відсутністю чіткої узгодженості в діях різних відомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому свої інтереси, податкова — свої і т.д. Без досягнення такої узгодженості перспективи широкого розвитку лізингу в Україні досить сумнівні.

5 квітня 2001 року Верховна Рада України прийняла законопроект «Про внесення змін в Закон України «Про лізинг»», який, по суті, є новою редакцією цього Закону. Види і форми лізингу практично не змінюються (фінансовий, оперативний, зворотний, міжнародний, роздільний). Законопроект достатньо чітко допускає існування інших форм, прямо не заборонених законом (тільки не уточнює, яких саме). Треба відмітити, що присутність такої постановки питання значно розширить можливості учасників лізингових операцій.

На відміну від діючого Закону, в цьому законопроекті із числа об’єктів лізингу виключено державне майно. Якщо діючий Закон допускає таку можливість, згідно з умовою узгодження з органом, який здійснює управління цим майном в порядку, установленим Кабінетом Міністрів України, то в законопроекті існує заборона на передачу в лізинг державного і комунального майна. І якщо заборона відносно державного майна може просто подобатись або ні, то обґрунтованість такої заборони відносно комунального майна, в крайньому випадку, визиває сумніви, беручи до уваги постійні декларації, відносно створення умов для реального становлення місцевого самоуправління і надання реальних прав по управлінню комунальним майном комунальним органам.

Позитивним моментом законопроекту треба вважати принципіальну можливість здійснення і упорядочення операцій сублізингу. Більш докладно виписані умови дострокового припинення договору лізингу і повернення предмета лізингу в безперечному порядку, зокрема, умови, при яких лізингоодержувач чи лізингодавець мають право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку.

В законопроекті знято обмеження діючого Закону відносно права викупу об’єкта лізингу лізингоодержувачем не раніше строку, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, а також йдеться мова про порядок повернення лізингових платежів в випадку дострокового розірвання договору лізингу по провині лізингодавця.

Однак і запропонована нова редакція Закону «Про лізинг» не узгоджується з деякими пропозиціями о внесенні змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, в одному із представлених на розгляд законопроектів пропонується чітко визначити умови, при яких лізингову операцію можна вважати операцією фінансового лізингу.

Такими умовами пропонується визначити:

об’єкт лізингу передається на строк, складаючий більшу частину запланованого строку експлуатації основного фонду;

лізингоодержувач повинен чи має право придбати об’єкт лізингу в свою власність після закінчення строку дії лізингового договору;

спільна сума лізингових платежів дорівнює чи перебільшує звичайну ціну об’єкта лізингу на момент його передачі.

Крім цього, пропонується доповнити Закон окремим підпунктом, який визначає порядок оподаткування операцій лізингу. Зокрема, передбачається, що:

при передачі майна в оперативний лізинг (оренду) лізингодавець збільшує суму валових доходів, а лізингоодержувач – суму валових витрат на суму начисленого лізингового платежу;

передача майна в фінансовий лізинг (оренду) з метою оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому лізингодавець збільшує валові доходи, зменшує відповідну групу основних фондів, а лізингоодержувач збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об’єкта фінансового лізингу. При нарахуванні лізингового платежу лізингодавець збільшує валові доходи, а лізингоодержувач — валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу. В випадку, якщо в майбутніх податкових періодах лізингоодержувач повертає об’єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об’єкту в свою власність, така передача прирівнюється з метою оподаткування до зворотного продажу лізингоодержувачем такого об’єкту лізингодавцеві по звиклій ціні.

На розгляді в Верховній Раді є і пропозиції регулювання окремих аспектів оподаткування на додану вартість операцій лізингу.

Зокрема, пропонується уточнити механізм оподаткування на додану вартість операцій фінансового лізингу, а точніше, передбачити, що не оподатковується не повна сума лізингових платежів по умовам фінансового лізингу, а тільки її частина в частині процентів, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу.

Чітко відокремлені:

дата виникнення податкових зобов’язань при здійсненні операцій по наданню майна в фінансовий лізинг – дата передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу;

дата виникнення права лізингоодержувача на податковий кредит для операцій фінансової оренди (лізингу) – дата прибуткування об’єкта фінансового лізингу таким лізингоодержувачем.

В короткостроковій перспективі на ринку лізингу можна прогнозувати:

підвищення вимог лізингових компаній до фінансового стану потенційних клієнтів;

орієнтування на діючій клієнтській базі з позитивною кредитною історією;

підвищення авансових внесків лізингоотримувачів (на 10-15%);

підвищення процентних ставок (на 2-3%);

скорочення термінів фінансування (до трьох років);

скорочення середньої вартості лізингової угоди, підвищення попиту на більш дешеві види техніки;

переорієнтування на більш ліквідні предмети лізингу;

скорочення частки будівельної сфери, сільського господарства в структурі договорів фінансового лізингу;

в зв’язку з прогнозами значного підвищення проблемної заборгованості (по прогнозам деяких аналітиків — до 50-60%) лізингові компанії в поточному році будуть орієнтуватися на підвищення контролю над дебіторською заборгованістю і проблемними активами, розробці стратегії по роботі з проблемною заборгованістю і вилученні предметів лізингу;

розвиток ринку б/в техніки;

підвищення попиту на лізинг автомобілів зі сторони фізичних осіб в зв’язку із значним обмеженням і погіршенням умов банківського авто кредитування;

підвищення попиту на фінансування в національній валюті, що обумовлено значною девальвацією української валюти, її нестабільністю;

закриття невеликих лізингових компаній в зв’язку з погіршенням платіжної дисципліни клієнтів, відсутністю фінансування, неспроможністю розрахуватися за своїми зобов’язаннями перед кредиторами;

скорочення об’ємів лізингового кредитування в 2009 році в зв’язку з відсутністю зовнішнього та внутрішнього фінансування, внутрішнього платоспроможного попиту;

щодо лізингу автотранспорту додатковими причинами до падіння обсягів фінансування є підвищення транспортного збору при реєстрації імпортного авто, тимчасове підвищення митних зборів, повернення податкових пільг українським автовиробникам.

Роблячи підсумки, можна сказати, що недосконале законодавство про лізинг потребує негайного урегулювання. В випадку прийняття рішення по цим питанням було б логічним погодити положення основного законопроекту про лізинг з законопроектами, які регулюють оподаткування таких операцій.
ВИСНОВКИ

Отже, лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів

Також, лізинг — один із головних механізмів фінансової підтримки суб'єктів підприємництва, тому що це — строкове, цільове і платне користування майном відповідно до умов, визначених конкретним договором/контрактом, а також довгострокова/довготермінова оренда обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення тощо (використовується як одне з позикових джерел Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг у порівнянні з іншими формами інвестування.

Разом з тим лізингу властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування. Ще одним недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.

З використанням лізингу ефективність орендованого устаткування зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із створеної ситуації.

Стан міжнародного ринку лізингу на високому рівні. Найвпливовішими країнами в сфері лізингу є: США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція та Італія. В цих країнах уряд набагато раніше зрозумів вигідність його використання. Не зважаючи на кризи минулих років, ці країни змогли швидко адаптуватись до умов на сучасному ринку лізингу. Причиною цього є не лише досконале законодавство, хороше фінансування, а й менталітет населення.

Активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Наша країна поступово поліпшує свій стан на лізинговому ринку, але в порівнянні, навіть, з країнами колишнього СРСР дуже повільно.

Нажаль Україні ще далеко до світових та європейських показників, але ми маємо перспективи та передумови для розвитку нашої економіки, у тому числі і для збільшення кількості та якості лізингових операцій. Ми довели це підвищивши показники за останні 5 -7 років.