Реферат: Аналіз фінансового стану підприємства

ЗМІСТ

ВВЕДЕННЯ… 3

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУПІДПРИЄМСТВА… 5

1.1      Поняття, значення йзадачі аналізу фінансового стану підприємства.         5

1.1.1Фінансовий аналіз і аналіз фінансового стану… 5

1.1.2Внутрішній і зовнішній аналіз… 7

1.1.3Основні задачі аналізу… 8

1.2 Прийоми аналізу… 9

1.2.1Прийом порівняння… 9

1.2.2Прийом зведення й угруповання… 10

1.2.3Прийом ланцюгових підстановок… 10

1.2.4Прийом разниц… 11

1.3 Інформаційна база дляаналізу фінансового стану підприємства. 11

1.4 Роль аналізу фінансовогостану в розробці фінансової політики підприємства… 14

1.4.1Задачі фінансової політики підприємства й заходь проведені в ході реформи     14

1.4.2Методи фінансово-економічного аналізу… 16

1.4.3Система показників, використовуваних для аналітичної роботи… 17

1.5 Прогнозування й розробкамоделей фінансового стану об'єкта господарювання… 23

1.5.1Методи прогнозування фінансової стійкості… 24

РОЗДІЛ 2  МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ “ЗАВОДМЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ”… 27

3.1 Загальна характеристикаВАТ “Завод металоконструкцій”… 27

3.2 Зміст аналізу… 28

3.2.1Структура аналізу фінансового стану… 33

3.3 Загальна оцінка структурий динаміки бухгалтерського балансу. 35

  3.3.1Актив балансу… 35

3.3.2 Пасивбалансу… 37

3.3.3Оцінка динаміки складу й структури активу балансу… 39

3.3.4Оцінка динаміки  складу й структури пасиву балансу… 43

3.4 Аналіз фінансовоїстійкості підприємства… 45

3.4.1Абсолютні показники фінансової стійкості… 47

3.4.2Відносні показники фінансової стійкості… 51

3.5  Аналіз ліквідності йплатоспроможності підприємства… 56

3.5.1        Оцінкаліквідності балансу… 58

3.5.2Оцінка відносних показників ліквідності й платоспроможності… 63

3.5.3Аналіз рухові грошових коштів… 67

РОЗДІЛ 3 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 73

3.1      Оцінка діловоїактивності підприємства… 73

3.2      Оцінкарентабельності підприємства… 83

3.3 Рекомендації із впливу нафінансовий стан ВАТ “Завод металоконструкцій”  88

ВИСНОВОК… 92

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ… 94

Введення

Економічнареформа в Росії (процеси роздержавлення, демонополізації, приватизації) привеладо нових відносин у сфері господарської діяльності підприємств. Але зусилляорганів державної влади в ході реформи були спрямовані в основному напроведення ринкової макроекономічної політики, що не переломило негативнихтенденцій спаду виробництва й не створило реальних передумов для подоланняпромислової кризи. Основною перешкодою на шляху налагодження ефективногофункціонування ринкового механізму став — повільний процес перетворень на рівніокремих підприємств.

Одназ головних задач реформи — перехід до керування ресурсами підприємства наоснові аналізу його фінансово-економічної діяльності (стану).

Аналізфінансового стану окремо взятого господарюючого суб'єкта, що дозволяє виявитинедоліки організації фінансів, допомагає відповісти на питання про стабілізаціюфінансово-економічного положення країни в цілому.

Економічнестановище будівельного підприємства в суспільстві визначається його значимістюстосовно інших економічних систем (найчастіше більшим, чим саме будівельнепідприємство) — замовникам, економіці міста, регіону, галузі, держави.

Особливеположення будівельного комплексу серед інших проявляється в тім, що самебудівельні підприємства здійснюють формування капіталу (основних виробничихфондів). Однак ця ж особливість формує основні проблеми будівельних підприємств- в умовах економічного спаду для здійснення капітальних вкладень недостатньоабо взагалі немає фінансових ресурсів у суб'єктів економіки ( наслідком цього єнеплатоспроможний попит на будівельну продукцію).

Особливоважливим у зв'язку із цим є фінансовий аналіз. Тому що саме у фінансовихвідносинах і, відповідно, у фінансовому стані підприємств проявляються всіособливості взаємин між суб'єктами економіки.

Метоюданого дипломного проекту є розробка рекомендацій з поліпшення фінансовогостану ВАТ “Завод металоконструкцій”. Для здійснення цієї мети необхідно зробитиретельний аналіз фінансового стану даного підприємства. Для цього необхідновирішити наступні задачі:

·         Зробитианаліз стану й структури балансу;

·         Зробитианаліз фінансової стійкості;

·         Оцінитиплатоспроможність підприємства;

·         Зробитианаліз і оцінку фінансових результатів діяльності підприємства.

Розділ1 Сутність і призначення аналізу фінансового стану підприємства.

 

Поняття, значення й задачі аналізу фінансового станупідприємства.

Господарюючийсуб'єкт здійснює свою виробничу діяльність на ринку самостійно, але в умовахконкуренції. Конкуренція являє собою змагальність господарюючих суб'єктів, колиїхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них впливати назагальні умови обігу товарів на даному ринку й стимулюють виробництво тихтоварів, які потрібні споживачеві. Ринкові регулятори, з'єднуючись ізконкуренцією, утворять єдиний механізм господарювання, що змушує виробникавраховувати інтереси й запити споживача. Господарюючі суб'єкти вступають міжсобою в конкурентні відносини в боротьбі за споживача. Господарюючий суб'єкт,що програв у боротьбі, звичайно стає банкрутом.

Під банкрутствомгосподарюючого суб'єкта розуміється нездатність його задовольнити вимогикредиторів по оплаті товарів (послуг), забезпечити обов'язкові платежі в бюджеті позабюджетні фонди у зв'язку з перевищенням зобов'язань боржника над йогомайном. Щоб не стати банкрутом, що хазяює суб'єкт повинен постійно стежити загосподарською ситуацією на ринку й забезпечувати собі високу стійкість. Однієюз необхідних умов для забезпечення конкурентоспроможності є аналіз комерційноїдіяльності, у тому числі аналіз фінансового стану, тому що він дозволяє виявитинайбільш складні проблеми керування підприємства в цілому і його фінансовихресурсах зокрема.

1.1.1 Фінансовий аналіз і аналіз фінансового стану.

Аналізфінансового стану являє собою глибоке, науково обґрунтоване дослідженняфінансових відносин і руху фінансових ресурсів у єдиномувиробничо-торговельному процесі. Варто розрізняти поняття “фінансовий аналіз ”і “аналіз фінансового стану підприємства ”. Фінансовий аналіз — більше широкепоняття, тому що він включає поряд з аналізом фінансового стану ще й аналізформування й розподіли прибутку, собівартості продукції, реалізації й іншіпитання. Аналіз фінансового стану — це частина фінансового аналізу. Фінансовийстан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами,необхідної для нормального виробничого, комерційного й іншого видів діяльностіпідприємства, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання,фінансовими взаєминами з іншими суб'єктами господарювання платоспроможністю йфінансовою стійкістю. Здатність підприємства вчасно робити платежі свідчить пройого гарне фінансове становище.

Фінансовий станпідприємства (ФСП)-це економічна категорія, що відбиває стан капіталу в процесі його кругообігу йздатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.

У процесіпостачальницької, виробничої, збутової й фінансової діяльності відбуваєтьсябезперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерелїхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідокфінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступаєплатоспроможність.

Фінансовий станможе бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємствавчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі,переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність унесприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Фінансовий станпідприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів йоговиробничої комерційної й фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовийплани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становищепідприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву йреалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгуй суми прибутку і як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і йогоплатоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, апідсумком  грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, щовизначають результати господарської діяльності підприємства.

Стійке фінансовестановище у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпеченняпотреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складовачастина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпеченняпланомірного надходження й витрати грошових ресурсів, виконання розрахунковоїдисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного й позикового капіталу йнайбільш ефективне його використання.

1.1.2 Внутрішній і зовнішній аналіз

Істотна роль удосягненні стабільного фінансового становища належить аналізу. Розрізняютьвнутрішній і зовнішній аналіз фінансового становища.

Внутрішній аналіз здійснюється для потребкерування підприємством. Його ціль — забезпечити планомірне надходження коштіві розмістити власні й позикові засоби таким чином, щоб створити умови длянормального функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку йвиключення ризику банкрутства.

Зовнішній  аналіз здійснюється інвесторами,постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюють органами наоснові публікацій звітності. Його ціль — установити можливість вигідно вкластизасобу, щоб забезпечити максимум прибутку й виключити ризик втрати.

1.1.3 Основні задачі аналізу

Основнимизадачами як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу є:

1.   Загальна оцінка фінансовогостановища й факторів його  зміни;

2.   Вивчення відповідності міжзасобами й джерелами, раціональності їхнього розміщення й ефективностівикористання;

3.   Дотримання фінансової,розрахункової й кредитної дисципліни;

4.   Визначення ліквідності йфінансової стійкості підприємства;

5.   Довгострокове йкороткострокове прогнозування стійкості фінансового становища.

Для рішення цихзадач вивчаються:

—   Наявність,склад і структура засобів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни;наявність, склад і структура джерел засобів підприємства; причини й наслідкиїхньої зміни;

—   Стан,структура й зміна довгострокових активів;

—   Наявність,структура поточних активів у сферах виробництва й обігу, причини й наслідкиїхньої зміни;

—   Ліквідністьі якість дебіторської заборгованості;

—   Наявність,склад і структура джерел засобів, причини й наслідки їхньої зміни;

—   Платоспроможністьі фінансова гнучкість.

Аналіз ФСПґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показникибалансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.

Відносніпоказники аналізованого підприємства можна порівнювати:

—   cзагальноприйнятими “нормами” для оцінки ступеня ризику й прогнозираванияможливості банкрутства;

—   cаналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні й слабкісторони підприємства і його можливості;

—   с аналогічнимиданими за попередні роки для вивчення поліпшення або погіршення ФСП.

1.2 Прийомианалізу.

Аналізфінансового стану проводиться за допомогою наступних основних прийомів:порівняння, зведення й угруповання, ланцюгові підстановки, прийом разниц. Вокремих випадках можуть використовуватися методи журливого моделювання(регресивний аналіз, кореляційний -аналіз).

1.2.1 Прийом порівняння

Прийом порівнянняполягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановимизначеннями( норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Длятого щоб результати порівняння забезпечили правильні висновки аналізу,необхідно встановити порівнянність порівнюваних показників, тобто їхняоднорідність і однокачественность. Порівнянність аналітичних показниківзв'язана з порівнянністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи,інфляційних процесів і т.д.

1.2.2 Прийом зведення й угруповання

Прийом зведення йугруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці,що дає можливість зробити необхідні зіставлення й висновки. Аналітичніугруповання дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв'язок різнихекономічних явищ і показників, визначити вплив найбільш істотних факторів івиявити ті або інші закономірності й тенденції в розвитку фінансових процесів.

1.2.3 Прийом ланцюгових підстановок

Прийом ланцюговихпідстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів узагальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника.Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можнавиразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийомуланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітнийпоказник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Таказаміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовийпоказник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, щовпливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починаються з вихідноїбази, коли всі фактори дорівнюють базисному показнику. Ступінь впливу кожногофактору встановлюється шляхом послідовного вирахування: із другого розрахункувіднімається перший; із третього-другої й т.буд. Застосування методу ланцюговихпідстановок вимагає строгої послідовності визначення впливу  окремих факторів.Ця послідовність полягає в тім, що в першу чергу звертається увага на ступіньвпливу кількісних показників, що характеризують абсолютний об'єм діяльності,об'єм  фінансових ресурсів, об'єм доходів і витрат, у другу чергу — якіснихпоказників, що характеризують рівень доходів і витрат, ступінь ефективностівикористання фінансових ресурсів.

1.2.4 Прийом разниць

Прийом разницьполягає в тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця(відхилення від базисного показника) по досліджуваному  факторі й сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення (різниця) по кожному факторімножиться на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченнівпливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийнятевідхилення по кількісному факторі множити на базисний якісний фактор, авідхилення по якісному факторі — на звітний кількісний фактор.

Прийомланцюгових підстановок і прийом разниц є різновидом прийому, що одержало назву“елимінировання”. Елимінировання — логічний прийом, використовуваний прививченні функціонального зв'язку, при якому послідовно виділяється вплив одногофактору й виключається вплив всіх інших. Використання прийомів аналізу дляконкретних цілей вивчення стану аналізованого господарюючого суб'єктаскладається в сукупності методику аналізу.

 

1.3 Інформаційна база для аналізуфінансового стану підприємства.

Інформаційною базоюдля проведення аналізу фінансово-економічного стану підприємства служитьбухгалтерська звітність. Звітність організації (господарюючого суб'єкта ) — цесистема показників, що характеризує результати й відбиває умови її роботи заминулий період.

У звітністьвключені всі види поточного обліку: бухгалтерський, статистичний іоперативно-технічний. Завдяки цьому забезпечується можливість відбиття узвітності всього різноманіття підприємницької діяльності підприємства.

По характерівідомостей, що втримуються у звітах, розрізняють управлінську (внутрішню) іфінансову (зовнішню) звітності (мал. 1).

До фінансовоїзвітності пред'являється ряд вимог. Основні з них:

-доречність івірогідність інформації;

-значимістьданої  звітності.

Аналізфінансово-економічного стану підприємства в основному базується на фінансовій(зовнішньої) бухгалтерської звітності підприємства.

Фінансовабухгалтерська звітність складається з декількох утворююче єдине ціле звітнихдокументів:

·      бухгалтерськогобалансу, форма № 1;

·      звіту проприбутки й збитки, форма № 2;

·      звіту прорух капіталу, форма № 3;

·      звіту прорух грошових коштів, форма № 4;

·      додатокдо бухгалтерського балансу, форма № 5

/>

Рис. 7.  Види звітності організаціїі їхня коротка характеристика

Оскількифінансова звітність — це документи, що показують результати діяльностіорганізації за певний період у минулому, те часто в зовнішніх аналітиків немаєіншого виходу, крім як оцінювати нинішній стан, ґрунтуючись на застарілихданих. Через того що аналитики зацікавлено насамперед в одержанні інформаціїпро те, що відбувається зараз і найімовірніше відбудеться в майбутньому, а непро те, що трапилося в минулому, то вони не повинні екстраполювати історичнуінформацію на нинішні умови й тим більше робити на її основі прогнози відносномайбутнього.

1.4 Рольаналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства.

Однієї із задачреформи підприємства є перехід до керування фінансами на основіфінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілейдіяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їхньогодосягнення. Результати діяльності будь-якого підприємства цікавлять якзовнішніх ринкових агентів (у першу чергу інвесторів, кредиторів, акціонерів,споживачів і виробників), так і внутрішніх (керівників підприємства,працівників адміністративно-управлінських структурних підрозділів, працівниківвиробничих підрозділів).

1.4.1 Задачі фінансової політики підприємства й заходипроведені в ході реформи

При проведенніреформи підприємства стратегічними задачами розробки фінансової політикипідприємства є:

·      максимізаціяприбутку підприємства;

·      оптимізаціяструктури капіталу підприємства й забезпечення його фінансової стійкості;

·      досягненняпрозорості фінансово-економічного стану підприємств для власників (учасників,засновників), інвесторів, кредиторів;

·      забезпеченняінвестиційної привабливості підприємства;

·      створенняефективного механізму керування підприємством;

·      використанняпідприємством ринкових механізмів залучення фінансових засобів.

У рамкахцих задач рекомендується виконати наступні заходи щодо ряду напрямків в областікерування фінансами:

·      проведенняринкової оцінки активів;

·      проведенняреструктуризації заборгованості по платежах у бюджет;

·      розробкапрограми мер по ліквідації заборгованості по виплаті заробітної плати;

·      розробкамер по зниженню не грошових форм розрахунків;

·      проведенняаналізу положення підприємства на ринку й вироблення стратегії розвиткупідприємства;

·      проведенняінвентаризації майна й здійснення реструктуризації майнового комплексупідприємства.

Слідзазначити той факт, що при розробці ефективної системи керування фінансамипостійно виникає основна проблема сполучення інтересів розвитку підприємства,наявності достатнього рівня коштів для проведення зазначеного розвитку йзбереження високої платоспроможності підприємства.

Значення аналізуфінансово-економічного стану складно переоцінити, оскільки саме він є тієюбазою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Аналізопирається на показники квартальної й річної  бухгалтерської звітності.Попередній аналіз здійснюється перед складанням бухгалтерської й фінансовоїзвітності, коли ще є можливість змінити ряд статей балансу, а також дляскладання пояснювальної записки до річного звіту. На основі даних підсумковогофінансово-економічного стану здійснюється вироблення майже всіх напрямківфінансової політики підприємства, і від того, наскільки якісно він проведений,залежить ефективність прийнятих управлінських рішень. Якість самого фінансовогоаналізу залежить від застосовуваної методики, вірогідності даних бухгалтерськоїзвітності, а також від компетентності особи, що приймає управлінське рішення вобласті фінансової політики.

1.4.2 Методи фінансово-економічного аналізу

Основнимикомпонентами фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства є:

·      аналізбухгалтерської звітності;

·      горизонтальнийаналіз;

·      вертикальнийаналіз;

·      трендовыйаналіз;

·      розрахунокфінансових коефіцієнтів.

1.4.2.1 Аналіз бухгалтерської звітності являє собоювивчення абсолютних показників, представлених у бухгалтерській звітності.

У процесі аналізубухгалтерської звітності визначаються склад майна підприємства, його фінансовівкладення, джерела формування власного капіталу, оцінюються зв'язки зпостачальниками й покупцями, визначається розмір і джерела позикових засобів,оцінюються розмір виручки від реалізації й розмір прибутку,

При цьому вартопорівнювати фактичні показники звітності із плановими (кошторисними) івстановити причини їхньої невідповідності.

1.4.2.2Горизонтальний аналіз складається в порівнянні показників бухгалтерськоїзвітності з показниками попередніх періодів.

Найпоширенішимиметодами горизонтального аналізу є:

·      простепорівняння статей звітності й аналіз їхніх різких змін;

·      аналіззмін статей звітності в порівнянні зі змінами інших статей.

При цьомуособлива увага варто приділяти випадкам, коли зміна одного показника поекономічній природі не відповідає зміні іншого показника.

 

1.4.2.3Вертикальний аналіз проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності взагальному підсумковому показнику й наступному порівнянні результату з данимипопереднього періоду.

 

1.4.2.4 Трендовый аналіззаснований на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд роківвід рівня базисного року.

1.4.3 Система показників, використовуваних дляаналітичної роботи

При проведенніаналізу варто враховувати різні фактори, такі як ефективність застосовуванихметодів планування, вірогідність бухгалтерської звітності, використання різнихметодів обліку (облікової політики), рівень диверсифікованості діяльності іншихпідприємств, статичність використовуваних коефіцієнтів.

Деякі показники,що рекомендуються для аналітичної роботи (для розробки фінансової політикиособливе значення має вибір системи показників, оскільки вони є основою дляоцінки діяльності підприємства зовнішніми користувачами звітності, такими якінвестори, акціонери, кредитори), представлені в табл.1.

Таблиця 1

Деякі показники,що рекомендуються для аналітичної роботи

Найменування показника Що показує Як розраховується Коментарі

 

1 2 3 4

 

Показники ліквідності

 

Загальний коефіцієнт покриття Достатність оборотних коштів у підприємства, які можуть бути використані їм для погашення своїх короткострокових зобов'язань Відношення поточних активів(оборотних коштів) до поточних пасивів (короткостроковим зобов'язанням) Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути досить, щоб покрити свої короткострокові зобов'язання. Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж в 2 рази вважається також небажаним, оскільки свідчить про нераціональний вкладенням підприємством своїх засобів і неефективному їхньому використанні

 

Коефіцієнт термінової ліквідності Прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами Відношення коштів і короткострокових цінних паперів плюс суми мобілізованих засобів у розрахунках з дебіторами до короткострокових зобов'язань 1 і вище. Низькі значення вказують на необхідність постійної роботи з дебіторами, щоб забезпечити можливість обігу найбільш ліквідної частини оборотних коштів у грошову форму для розрахунків зі своїми постачальниками

 

Коефіцієнт ліквідності при мобілізації засобів Ступінь залежності платоспроможності компанії від матеріально виробничих запасів і витрат з погляду необхідності мобілізації коштів для погашення своїх короткострокових зобов'язань Відношення матеріально-виробничих запасів і витрат до суми короткострокових зобов'язань 0,5-0,7

 

Показники фінансової стійкості

 

Співвідношення позикових і власних засобів Скільки позикових засобів залучило підприємство на 1 руб. вкладених в активи власних засобів Відношення всіх зобов'язань підприємства(кредити, позики й кредиторська заборгованість) до власних засобів Значення співвідношення повинне бути менше 0,7. Перевищення зазначеної границі означає залежність підприємства від зовнішніх джерел засобів, втрат фінансової стійкості(автономності)

 

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами Наявність власних оборотних коштів підприємства, необхідних його фінансової стійкості Відношення власних оборотних коштів до загальної величини оборотних коштів підприємства Нижня границя-0,1. Чим вище показник(близько 0,5), тим краще фінансовий стан підприємства, тим більше в нього можливостей у проведенні незалежної фінансової політики

 

Коефіцієнт маневреності власних  оборотних коштів Здатність підприємства підтримувати рівень власного оборотного капіталу й поповнювати оборотні кошти якщо буде потреба за рахунок власних джерел Відношення власних оборотних коштів до загальної величини власних засобів(власного капіталу) підприємства 0,2-0,5. Чим ближче значення показника до верхній рекомендувати^ся границе, щоМ, тим більше можливостей фінансового маневру в підприємства

 

Інтенсивність використання ресурсів

 

Рентабельність чистих активів по чистому прибутку Ефективність використання засобів, що належать власникам підприємства. Служить основним критерієм при оцінці рівня котирування акцій на біржі Відношення чистого прибутку до середнього за період величині чистих активів Рентабельність чистих активів по чистому прибутку повинна забезпечувати окупність вкладених у підприємство засобів акціонерів

 

Рентабельність реалізованої продукції Ефективність витрат, зроблених підприємством на виробництво й реалізацію продукції Відношення прибутку від реалізованої продукції до об'єму витрат на виробництво реалізованої продукції Динаміка коефіцієнта може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за собівартістю реалізованої продукції

 

Інші показники рентабельності фондо-, энерго-, материало-ємності

І т.п.

 

Показники ділової активності Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу Швидкість обороту матеріальних і грошових ресурсів підприємства за аналізований період або скільки рублів обороту(виторгу) знімає з кожного рубля даного виду активів Відношення чистого виторгу від реалізації до середнього за період величині вартості матеріальних оборотних коштів, коштів і короткострокових цінних паперів Нормативного значення ні, однак зусилля керівництва підприємства у всіх випадках повинні бути спрямовані на прискорення оборотності. Якщо підприємство постійно прибігає до додаткового використання позикових засобів (кредити, позики, кредиторська заборгованість), значить сформована швидкість обороту генерує недостатню кількість коштів для покриття витрат і розширення діяльності

 

Коефіцієнт оборотності власного капіталу Швидкість обороту вкладеного власного капіталу або активність коштів, якими ризикують акціонери Відношення чистого виторгу від реалізації до середнього за період об'єму власного капіталу Якщо показник рентабельності власного капіталу не забезпечує його окупність, то даний коефіцієнт оборотності означає бездіяльність частини власних засобів, тобто свідчить про нераціональність їхньої структури. При зниженні рентабельності власного капіталу необхідно адекватне збільшення оборотності

 

Для попередньоїоцінки фінансово-економічного стану підприємства вищенаведені показники варторозділити на перший і другий класи, що мають між собою якісні розходження (мал.2).

/>

Рис. 2. Класифікація відноснихпоказників

У перший класвходять показники, для яких визначені нормативні значення. До їхнього числаставляться показники ліквідності й фінансової стійкості. При цьому як зниження значень показників нижче нормативних, так і їхнє перевищення, а також їхній рухв одному з названих напрямків варто трактувати як погіршення характеристиканалізованого підприємства. У такий спосіб варто виділити кілька станівпоказників першого класу, які представлені в табл.2.

Таблиця 2

Стан показниківпершого класу

/>

Наведенів табл. 2 можливі стани можуть характеризуватися в такий спосіб:

стан 1.1-значення показників перебуває в межах діапазону нормативних значень, щорекомендується,(далі йменується “коридор ”), але в його границь. Аналіздинаміки зміни показників показує, що він рухається убік найбільш прийнятнихзначень (рух від границь до центра “коридору ”). Якщо група показників даногокласу перебуває в стані 1.1, то відповідному аспекту фінансово-економічногоположення можна дати оцінку “відмінно ”;

стан 1.2-значення показників перебувають у рекомендуються границях, що М, а аналізпоказників показує їхня стійкість. У цьому випадку по даній групі показниківфінансово-економічний стан підприємства можна визначити як “відмінне ”(значення стійко перебувають у середині “коридору ”), “гарне ” (значення воднієї із границь “коридору ”);

стан 1.3-значення показників перебувають у рекомендуються границах, щоМ, але аналіздинаміки вказує на їхнє погіршення (рух від середини “коридору ” до йогограниць). Оцінка аспекту фінансово-економічного стану — “добре ”;

стан 2.1-значення показників перебувають за межами що рекомендуються, алеспостерігається тенденція до поліпшення, У цьому випадку залежно від відхиленнявід норми й темпів руху до неї фінансово-економічний стан може бутиохарактеризоване як “гарне ” або “задовільне ”;

стан 2.2-значення показників стійко перебувають поза “коридором, що рекомендується,”.Оцінка — “задовільно ” або “незадовільно ”. Вибір оцінки визначається величиноювідхилення від норми й оцінками інших аспектів фінансово-економічного стану;

стан 2.3 — значення показників за межами норми й увесь час погіршуються. Оцінка — “незадовільно”.

У другий класпоказників входять ненормовані показники, значення яких не можуть служити дляоцінки ефективності функціонування підприємства і його фінансово-економічногостану без порівняння зі значеннями цих показників на підприємствах, щовипускають продукцію, аналогічну продукції підприємства, і виробничіпотужності, що мають, порівнянні з потужностями підприємства, або аналізутенденції зміни цих показників. У цю групу входять показники рентабельності,характеристики структури майна, джерел і стану оборотних коштів.

По даній групіпоказників доцільно опиратися на аналіз тенденцій зміни показників і виявлятипогіршення або поліпшення. Таким чином, друга група може бути охарактеризованалише наступними станами:

“поліпшення ” — 1;

“стабільність ” — 2;

“погіршення ” — 3.

Для виряджаючипоказників можуть бути визначені “коридори ” оптимальних значень залежно відїхньої приналежності до різних видів діяльності й інших особливостейфункціонування підприємств.

Поділ группоказників на два класи значною мірою умовно і є поступкою недостатньоїрозвиненості розглянутого аналітичного інструмента. З метою одержання більшеоб'єктивної оцінки фінансово-економічного стану підприємства доцільно зіставитистану показників першого й другого класу. Таке зіставлення представлене втабл.3.

Таблиця 3

Зіставленнястанів показників першого й другого класу

Стан показників першого класу Стан показників другого класу Оцінка 1.1 1 Відмінно 1.2 Відмінно, добре 1.3 2 Добре 2.1 Добре, задовільно 2.2 3 Задовільно, незадовільно 2.3 Незадовільно

Використовуючитаке зіставлення, можна одержати й середню інтегральну оцінку, і зіставленняекспрес-оцінки фінансово-економічного стану підприємства по окремих групахпоказників. Разом з тим дані оцінки, будучи індикаторами економічноїекспрес-діагностики фінансового стану підприємства, не вказують керівництву підприємстванапрямків удосконалювання організації керування їм.

 

1.5 Прогнозування й розробкамоделей фінансового стану об'єкта господарювання.

Розробкапрогнозних моделей фінансового стану підприємства необхідна для вироблення генеральноїфінансової стратегії по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами, оцінкийого можливостей у перспективі. Вона повинна будуватися на основі вивченняреальних фінансових можливостей підприємства, внутрішніх і зовнішніх факторів іохоплювати такі питання, як оптимізація основних і оборотних коштів, власногой позикового капіталу, розподіл прибутку, інвестиційну й цінову політику.Основна увага  при цьому приділяється виявленню й мобілізації внутрішніхрезервів збільшення грошових доходів, максимальному зниженню собівартостіпродукції й послуг, виробленню правильної політики розподілу прибутку,ефективному використанню капіталу підприємства на всіх стадіях його кругообігу.

1.5.1 Методи прогнозування фінансової стійкості

Звичайновиділяють чотири методи прогнозування фінансової стійкості суб'єктагосподарювання:

·         экстрополяцию;

·         методстроків оборотності;

·         методбюджетування;

·         методпопередніх (прогнозних) балансів.

1.5.1.1Екстрополяція

При використанніпершого методу виходять із припущення про існування прямої залежності міжоборотним капіталом і об'ємом продажів, що може бути виражена за допомогоюпростого коефіцієнта (відношення чистого оборотного капіталу до об'ємупродажів). Або за допомогою рівняння зв'язку:

Y=a+bx ,

Де  a- постійнавеличина чистого оборотного капіталу;

b- коефіцієнтрегресії, що відбиває ступінь залежності оборотного капіталу від об'ємупродажів.

Знаючи величинуцих коефіцієнтів і прогнозований об'ємів продажів, можна визначити потреба вчистому оборотному капіталі (фінансово-експлуатаційну потребу в оборотнихкоштах).

Однак цей методдосить спрощений, тому що враховує єдиний фактор — об'єм продажів, тоді якрівень потреби в короткостроковому фінансуванні багато в чому залежить відстроку оборотності запасів, дебіторської й кредиторської заборгованості й т.д.

1.5.1.2Метод строків оборотності

Другий методвизначення чистого оборотного капіталу заснований на вивченні тривалостівиробничо-комерційного циклу: період оборотності запасів плюс періодоборотності дебіторської заборгованості мінус період оборотності кредиторськоїзаборгованості, помножений на одноденний оборот по реалізації.

Однак цей методмає свої недоліки, тому що строки оборотності не є нормативними, а змінюютьсяпід впливом різних факторів і тому у свою чергу вимагають прогнозування йуточненні.

1.5.1.3 Методбюджетуваннязаснований на плануванні надходження й витрати коштів, у тому числі відосновної, інвестиційної й фінансової  діяльності, докладно описанийО.Ф.Єфімовій «Фінансовий аналіз». Розрахунок відхилень міжнадходженням і виплатами показує планована зміна коштів і створює основу дляприйняття відповідних управлінських рішень. Прогнозування грошових потоківдозволяє визначити розміри надлишку й недоліку готівки в обороті підприємства.Реальність прогнозів надходження й витрати коштів залежить від ступеня їхньоїневизначеності.

1.5.1.4Метод попередніх прогнозних балансів

Одним з методівфінансового прогнозування є складання прогнозного звіту про прибутки й збитки йпрогнозний баланс, найбільше повно освітленого Д.А Панковым«Бухгалтерський облік і аналіз у закордонних країнах.» Прогнозназвітність може складатися на кінець кожного місяця, кварталу, року. Вонадозволить установити й оцінити зміни, які відбудуться в активах підприємства йджерелах їхнього формування в результаті господарських операцій на планованийперіод часу.

Прогнозний балансможе складатися на підставі системи планових розрахунків всіх показниківвиробничо-фінансової діяльності, а також на підставі динаміки окремих статейбалансу і їхніх співвідношень. Більшу допомогу при розробці прогнозноїфінансової звітності й моделей фінансового стану підприємства можуть зробитикомп'ютерні програми по фінансовому моделюванню.

Зіставленняпрогнозних значень статей балансу з фактичними на кінець звітного періодудозволить установити, які зміни відбудуться у фінансовому стані підприємства,що дасть можливість внести корективи в його виробничу й фінансову стратегію.

Розділ2  Методика аналізу фінансового стану ВАТ “Завод металоконструкцій ”.

3.1 Загальнахарактеристика ВАТ “Завод металоконструкцій ”

Організаційноправова форма підприємства — відкрите акціонерне товариство.

Ліцензіяна здійснення будівельних робіт, видана на підставі рішення федеральноголіцензійного центра 02 грудня 1997р. Надає підприємству право на здійсненнянаступних видів робіт:

I.         Виконанняпроектних робіт длябудинків і споруджень другого рівня відповідальності.

q  Будівельнепроектування й конструювання:

·         Будівельніконструкції, вузли й деталі;

·         Фундаменти.

II.       Виконаннябудівельно-монтажних робіт для будинків і споруджень другого рівня відповідальності.

q  Піднесеннянесучих і конструкцій, що обгороджують, будинків і споруджень:

·         Монтажметалоконструкцій і установка арматури.

III.     Виробництвоокремих видів будівельних матеріалів, конструкцій і виробів.

q  Виробництвонесучих металевих будівельних конструкцій і виробів першої й другої групи — виготовлення металоконструкцій і виробів для мостів, шляхопроводів, тунелів,морських і річкових причальних споруджень.

IV.     Інжиніринговіпослуги.

q  Розробкатендерної документації для підрядних торгів:

·         Проведенняпопередніх досліджень;

·         Сприянняв проведенні торгів;

·         Розробкаумов предквалификационного відбору здобувачів;

·         Експертизаоферт;

·         Видачарекомендацій з визначення переможця торгів;

·         Консультаціїза умовами контракту.

Слідзазначити, що за останні 3 роки “Завод металоконструкцій одержав великукількість замовлень від вітчизняних і закордонних компаній (див.Табл.4).Найвідоміші з них:

·         Виготовленняметалоконструкцій каркаса виробничого корпуса пивоварного заводу “Відень”.Генпідрядник ЗАТ “Унисто”.Об'єм поставки 289 тонн 1998 рік.

·      Пивоварнийзавод “Балтика”. Металоконструкції транспортно-пішохідної галереї.Генпідрядник: ВАТ “Стальконструкция”. Об'єм поставки 90 тонн, 1999 рік.

·      Самевелике будівництво в Європі в 1998 році тютюнова фабрика “Пилип Моррис”.Генпідрядник — фінська компанія “Skanska Oy”. Замовлення на виготовлення ймонтаж металоконструкцій був отриманий у результаті твердого відбору середдекількох претендентів — вітчизняних і закордонних компаній. Початокбудівництва 1998 рік, закінчення — 1999 рік. За час будівництва ВАТ “Заводметалоконструкцій” виготовив і змонтував 2150 тонн металоконструкцій. При цьомувід замовника не отримано ні однієї рекламації.

3.2 Змістаналізу

Існуєрізноманітна економічна інформація про діяльність підприємства й множинаспособів аналізу цієї діяльності.

Аналізфінансово-економічного стану підприємства по даним зовнішньої фінансовзвітності є класичним способом аналізу. Його проведення включає наступні етапи:

Збір інформації й оцінка її вірогідності, відбір даних з формбухгалтерської звітності за необхідний період часу.

Перетворення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичну форму.

Характеристика структури звіту (вертикальний аналіз) і зміни Розрахунки йугруповання показників по основних напрямках аналізу.

Виявлення й зміна груп показників за досліджуваний період.

Установлення взаємозв'язків між основними досліджуваними показниками йінтерпретація результатів.

Підготовка висновку про фінансово-економічний стан підприємства.

Виявлення “вузьких місць” і пошук резервів.

Розробка рекомендацій з поліпшення фінансово-економічного станупідприємства.

3.2.1 Структура аналізу фінансового стану

Структура аналізуфінансово-економічного стану підприємства складається з оцінки п'яти основнихблок-параметрів (рис. 3)

Ці блоки, будучи взаємозалежними, являють собою структуру аналізу, напідставі якої виробляються розрахунки й угруповання показників, що даютьнайбільш точну й об'єктивну картину поточного економічного стану підприємства.

Аналізфінансово-економічного стану підприємства не представляє складності принаявності всіх необхідних даних і припускає невеликі витрати часу длядослідження тактичних аспектів діяльності підприємства./>

/>        

Рис.3 Структура аналізу фінансовогостану підприємства

3.3 Загальнаоцінка структури й динаміки бухгалтерського балансу

Аналізфінансового стану підприємства починається з вивчення бухгалтерського балансу,його структури, складу й динаміки. Для цього необхідно розглянути наступніпитання:

·      Основніконцепції балансу;

·      Значенняй функції балансу;

·      Будовабухгалтерського балансу.

Бухгалтерськийбаланс – цеінформація про фінансове становище господарюючої одиниці на певний момент часу,що відбиває вартість майна підприємства й вартість джерел фінансування.

Бухгалтерськийбаланс — спосіб відбиття в грошовій формі стану, розміщення, використаннязасобів підприємства по їхньому відношенню до джерел фінансування.

У ринковійекономіці бухгалтерський баланс — основне джерело інформації, за допомогоюякого широке коло користувачів може :

·      Ознайомитисяз майновим станом підприємства;

·      Визначитизаможність підприємства: чи зуміє організація виконати свої зобов'язання передтретіми особами — акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями й ін.;

·      Визначитикінцевий фінансовий результат роботи підприємства й ін.

/> 

3.3.1 Актив балансу

Підактивами звичайно розуміють майно (ресурси підприємства), у яке інвестованігроші. Статті активу розташовуються залежно від ступеня ліквідності(рухливості) майна, тобто від того, наскільки швидко даний вид активу можепридбати грошову форму. Розділи активу балансу також будуються в порядкузростання ліквідності

Необоротніактиви (іммобілізовані засоби):

·         Нематеріальніактиви (патенти, авторські права, ліцензії, торговельні марки й інші коштовні,але не упредметнені активи, контрольовані підприємством);

·         Основнізасоби (майно, будинки, устаткування, земля, тобто матеріальні активи звідносно довгим терміном корисної служби);

·         Капіталовкладення(незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення й ін.).

Оборотні активи (мобільні засоби):

·      Запаситоварно-матеріальних цінностей і витрати (сукупність статей, які характеризуютьмайно:

a)           Хранящеесядля реалізації;

b)          виробництва,Що Перебувають у процесі, для реалізації;

c)           Постійновитрачаються на виробництво продукції);      

·    Дебіторськазаборгованість;

·    Короткостроковіфінансові вкладення (капіталовкладення в цінні папери, інвестиції й ін.);

·    Кошти.

Оборотніактиви більше ликвидны, чим внеоборотные. Це обумовлено тим, що внеоборотныеактиви представляють ту частину майна підприємства, що не призначена дляпродажу, а постійно використовується для виробництва, зберігання йтранспортування продукції. Оборотні активи беруть участь у постійному цикліперетворення їх у кошти. У свою чергу, їх також можна розділити по ступеніліквідності: найбільш ліквідні оборотні активи — кошти, цінні папери, далі поступені убутної ліквідності треба дебіторська заборгованість, запаси й витрати.

3.3.2 Пасив балансу

Пасивбухгалтерського балансу відбиває джерела фінансування засобів підприємства,згруповані на певну дату по їхній приналежності й призначенню. Іншими словамипасив показує:

·    Величинузасобів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства;

·    Ступіньучасті в створенні майна підприємства.

Узакордонній практиці існує трохи інше тлумачення сутності пасиву балансу — цезобов'язання за отримані цінності або вимоги на отримані підприємством ресурси(активи).

Данівизначення не суперечать один одному, але в сучасній концепції бухгалтерськогообліку останнє більш переважно.

Дляаналітичних досліджень і оцінки структури пасиву всі зобов'язання групують понаступних ознаках:

1. Юридичніприналежності:

·         Зобов'язанняперед власниками підприємства (власний капітал);

·         Зобов'язанняперед третіми особами — кредиторами, банками й т.п. (позиковий капітал);

2. Терміновостіповернення зобов'язань:

·         Засобитривалого користування;

·         Засобикороткострокового користування.

Слід зазначити,що зобов'язання перед власниками становлять практично постійну частину пасивубалансу, не підлягаючому погашенню під час діяльності організації. Зобов'язанняперед третіми особами мають різні строки повернення: менш одного року — короткострокові, більше одного року — довгострокові.

При проведенніаналізу балансу необхідно враховувати наступне:

·      Фінансоваінформація, закладена в бухгалтерський баланс, носить історичний характер,тобто показує положення підприємства на момент складання звітності;

·      В умовахінфляції відбувається необ'єктивне відбиття в тимчасовому інтервалі результатівгосподарської діяльності;

·      Фінансовазвітність несе інформацію тільки на початок і кінець звітного періоду, і томунеможливо вірогідно оцінити зміни, що відбуваються протягом цього періоду.

Ще один важливийаспект аналізу структури балансу — це визначення взаємозв'язків між активом іпасивом балансу (мал.4), тому що в процесі виробничої діяльності йде постійнатрансформація окремих елементів активу й пасиву балансу. Кожна група пасивуфункціонально пов'язана з певною частиною активу балансу.

/>

Рис. 4 Взаємозв'язку між активом іпасивом

Наприклад,короткострокові кредити призначені для поповнення оборотних коштів. Деякачастина довгострокових зобов'язань фінансує як оборотні, так і необоротніактиви. Уважається, що в нормально функціонуючого підприємства оборотні активиповинні перевищувати короткострокові пасиви, тобто частина поточних активівпогашає короткострокові пасиви, інша частина погашає довгостроковізобов'язання, що залишилося йде на поповнення власного капіталу (стає власністювласника підприємства).

Дляаналітичних досліджень і якісної оцінки динаміки фінансово-економічного станупідприємства рекомендується об'єднати статті балансу в окремі специфічнігрупи(табл. 5). Ціль — створення агрегированного балансу, що використовуєтьсядля визначення важливих характеристик фінансового стану підприємства йрозрахунку ряду основних фінансових коефіцієнтів.

Таблиця 5

Баланс підприємства в агрегированном виді

Актив Усл. обозн. Пасив Усл. Обозн. 1. Іммобілізовані засоби (внеоборотные активи) F 1. Джерела власних засобів Ис 2. Мобільні засоби (оборотні активи) Rа 2. Кредити й позикові засоби К Запаси й витрати Z Довгострокові кредити й позикові засоби Кт Дебіторська заборгованість rа Короткострокові кредити й позикові засоби Кt Кошти й короткострокові фінансові вкладення Д Кредиторська заборгованість Rр Баланс В Баланс В

3.3.3 Оцінка динаміки складу й структури активубалансу

За допомогоюгоризонтального (тимчасового ) і вертикального (структурного) аналізу можнаодержати найбільш повне подання об якісних змінах, що мали місце, у структуріактиву, а також динаміки їхніх змін.

На основі даниханалітичної таблиці (табл.6 ) можна зробити наступні висновки:

·       Вартістьактивів 98р. у порівнянні з 97р. збільшилася на 11.1%). Це говорить простабілізацію діяльності підприємства. Для полегшення аналізу фінансового станубудемо порівнювати дані 98р. з даними 97 р.

·      Збільшеннявартості майна на 77361 р супроводжуєтьсявнутрішніми змінами в активі: при зменшенні вартості необоротних активів на -2 065964 (зниження на 2.2%) відбулося збільшення оборотних коштів на 13 781849  Їхню питому вагу на кінець року склав 18,5%(приріст на 9,8 пунктів);

·      Зменшення вартості необоротних активів у ціломувідбулося внаслідок зменшення нематеріальних активів на 21% і зниження вартостіосновних засобів на 4%. Збільшення вартості незавершеного будівництва  на 0,1%не вплинуло на загальну тенденцію зниження, незважаючи на те, що питома ваганезавершеного будівництва дуже високе (близько 41% від всіх активів, приблизностільки ж, скільки й основні фонди);

·      Основне фінансування було спрямовано на поповненняоборотних коштів. Із всіх груп оборотних активів спостерігається зниженнятільки незавершеного виробництва (на 67 %) і короткострокові вкладення булиприпинені (82402). Поряд зі збільшенням повільно реалізованих активів(запаси йвитрати на 7 784 140 ( темп росту-284,9%) у томучислі матеріали на 4 593 380 (темп зростання — 360,6%) іготова продукція на 2 444 100 (темп росту —  217,6%),виросли також швидко реалізованих активи (дебіторська заборгованість <12місяців на 4 456 423) і найбільш ліквідні активи – коштина  2 061 286 (темп зростання — 3349,4%).При цьомуосновними причинами росту залишків готової продукції можуть бути: неритмічнийвипуск, невідповідність графіка поставок готової продукції плану перевезень,затримка оформлення транспортних документів і ін.

На основізагальної оцінки активу балансу виявлене збільшення загального потенціалупідприємства за звітний період. З огляду на різке зниження активів запопередній рік: загальна вартість майна знизилася в 98 р. на 37% у порівнянні з96 р., хоча це не свідчить про спад господарської діяльності підприємства. Томущо зниження вартості майна відбулося внаслідок продажу частини  невиробничихосновних фондів(див. додаток до бухгалтерського балансу 3 “Амортизируемоємайно”), що, у сукупності з поповненням оборотних коштів, дозволило збільшитичастку оборотних коштів у загальній сумі активів підприємства, що в 96 р. булакатастрофічно низкою(4,4%) Це розцінюється як позитивна тенденція: можливістьзбільшення оборотності активів є передумовою до поліпшення фінансовоїдіяльності. На (рис 5, стор. 41) показані відносні зміни об'ємів оборотних івнеоборотных засобів підприємства за звітний період.

3.3.4 Оцінка динаміки складу й структури пасивубалансу

Для оцінкимайнового потенціалу підприємства проводиться аналіз динаміки складу йструктури зобов'язань (пасиву) балансу.

Дані аналітичноїтаблиці 7 показують:

·      Рістпасиву балансу в 98р. у порівнянні з 97р. іде тільки за рахунок збільшенняпозикових засобів на 11 927 703  більш ніж в 2 рази ( темп росту — 239%).При цьому величинавласного капіталу залишилася незмінною. Але в цьому випадку таке інтенсивнезростання позикового капіталу не повинен лякати, тому що власних засобівпідприємства однаково значно більше чим позикових.

·      Найбільшоїуваги в пасивах заслуговує частка короткострокових зобов'язань, у першу чергукредиторської заборгованості. Фактично вона означає безкоштовне користуваннязасобами кредиторів. Отже ріст пасивів тільки за рахунок росту кредиторськоїзаборгованості на 12 407 365   (темп росту- 254%), а зокрема збільшення авансівотриманих на  11 649 207 (темп росту- 547%) можна оцінюватитільки позитивно. Питома вага кредиторської заборгованості в структурізобов'язань підприємства зріс на 12,4 пункти (з 4,9% в96 р.до 17,3% в 98 р.) Обертає на себе увага той факт, що в складікороткострокових пасивів практично відсутній короткострокові кредити банків.

·      Порівнюючидані 98г з даними 96р. значне скорочення пасивів (з 176 582 371  до 118 588 991) відбувається в результаті продажу будинків, машин івстаткування. Отже власні засоби підприємства зменшилися з 167 786745  до 98 059 310.Зокрема значно скоротився додатковийкапітал на 37 % і фонд соціальної сфери скоротився практично на 100 %.

·      У ціломуспостерігається висока автономія підприємства (висока питома вага власного капіталу- 95,0% в 96р. і 82,7%в 98р.) і низький ступінь використання позикових засобів. На малюнку 6 показанізміни об'ємів короткострокових зобов'язань і власного капіталу підприємства зазвітний період.

3.4 Аналізфінансової стійкості підприємства

Однієї з основнихзадач аналізу фінансово-економічного стану є дослідження показників, щохарактеризують фінансову стійкість підприємства. Фінансова стійкістьпідприємства є певним ступенем забезпечення запасів і витрат власними йпозиковими джерелами їхнього формування, співвідношенням об'ємів власних іпозикових засобів і характеризується системою абсолютних і відноснихпоказників.

3.4.1 Абсолютні показники фінансової стійкості

У ході виробничоїдіяльності на підприємстві йде постійне формування (поповнення) запасівтоварно-матеріальних цінностей. Для цього використовуються як власні оборотнікошти, так і позикові (довгострокові й короткострокові кредити й позики).Аналізуючи відповідності або невідповідність (надлишок або недолік) засобів дляформування запасів і витрат, визначають абсолютні показники фінансовоїстійкості.

1.     Наявністьвласних оборотних коштів.

Визначається якрізниця величини джерел власних засобів і величини основних засобів і вкладень(внеоборотных активів):

Еc = Иc — F,

Де Еc – наявність власних оборотнихкоштів;

Иc – джерела власних засобів(підсумок роздягнуло “Капітал і   резерви”)

F – основні засоби й вкладення( підсумок роздягнула “Внеоборотные активи”.)

2.     Наявністьвласних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел для формуваннязапасів і витрат.

Визначаєтьсяяк сума власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик:

Ет = Ес + Кт =(Ис + Кт) — F,

Де Ет- наявність власних оборотнихкоштів і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат;

Кт- довгострокові кредити йпозикові засоби (підсумок разд. “Довгострокові пасиви”).

3.     Загальна величина основних джерел засобів дляформування запасів і витрат.

Розраховуєтьсяяк сума власних оборотних коштів, довгострокових і короткострокових кредитів іпозик:

Еå = Ет + Кt = (Ис + Кт + Кt) – F.

Де Еå- загальна величина основних джерелзасобів для формування запасів і витрат ;

Кt- короткострокові кредити йпозики (підсумок разд. Балансу “Довгострокові пасиви”).

На підставі цихтрьох показників, що характеризують наявність джерел, які формують запаси йвитрати для виробничої діяльності, расчитываются величини, що дають оцінкурозміру (достатності) джерел для покриття запасів і витрат:

1.     Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотнихкоштів:

± Ес = Ес – Z,

2.     Надлишок(+) або недолік (-) власних оборотних і довгострокових позикових джерелформування запасів і витрат:

±Ет = Ет – Z = ( Ес + Кт ) -Z

3.     Надлишок(+) або недолік (-) загальної величини основних джерел для формування запасів івитрат:

±Е∑ = Е∑ — Z = ( Еc + Кт + Кt ) — Z .

Показникизабезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування (±Ес; ±Ет ;±Е∑ ) є базою для класифікації фінансовогостановища підприємства по ступені стійкості.

Привизначенні типу фінансової стійкості використовується тривимірний(трикомпонентний) показник:

/> <td/> />
Де  X1 =±Ес; X2=±Ет; X3=±Е∑./> <td/> />
Функція S(x) визначається в такийспосіб:

Виділяютьсячотири основних типи фінансової стійкості підприємства (табл. 8 )

Таблиця 8

Типи фінансовоїстійкості підприємства

Типи фінансової стійкості Тривимірний показник Використовувані джерела покриття витрат Коротка характеристика 1. Абсолютна фінансова стійкість S = (1,1,1) Власні оборотні кошти Висока платоспроможність; підприємство не залежить від кредиторів 2. Нормальна фінансова стійкість S = ( 0,1,1) Власні оборотні кошти плюс довгострокові кредити

Нормальна платоспроможність;

Ефективне використання позикових засобів;

 висока прибутковість виробничої діяльності

3. Нестійкий фінансовий стан S =(0,0,1) Власні оборотні кошти плюс довгострокові й короткострокові кредити й позики

Порушення платоспроможності;

Необхідність залучення додаткових джерел;

Можливість поліпшення ситуації

4. Кризовий фінансовий стан S=(0,0,0) _

Неплатоспроможність підприємства;

Грань банкрутства

.

Аналізуючи й оцінюючифінансову стійкість підприємства (табл. 9), можна сказати, що воно перебуває внестійкому фінансовому стані, причому це положення фіксується як на початок,так і на кінець періоду. Такий висновок зроблений на підставі наступнихвисновків:

·      Запаси йвитрати повністю покриваються тільки за допомогою суми власних оборотних коштівдовгострокових і короткострокових позик, причому ця сума росте дуже інтенсивно(темп росту 215%).Це в який те мері говорить про можливість стабілізаціїситуації.

·      Але, зіншого боку, темп росту загальної величини основних джерел формування запасів івитрат відстає від темпів росту величини запасів і витрат (215,2< 284,9).

·      Головноюпричиною нестійкого фінансового стану є недолік власних оборотних коштів. Цепояснюється занадто великою часткою внеоборотных активів у загальній суміактивів підприємства. Отже, незважаючи на дуже високий зміст власних засобів усумі пасиву (91,9% в 97 р. И 82,7% в 78 р.), ці засоби майжеповністю йдуть на формування внеоборотных активів. Тобто причина недоліку власнихзасобів для формування запасів і витрат криється в активі балансу.(актив на 78%складається із внеоборотных засобів)

·      Позитивноможна оцінювати як ріст власних оборотних коштів на 58,2%(за рахунок зменшеннявнеоборотных активів, у результаті продажу частини невиробничих фондів), так ізбільшення короткострокових позик і кредитів в основному за рахунок авансівотриманих. У такий спосіб підприємство намагається компенсувати недолік власнихоборотних коштів за рахунок збільшення кредиторської заборгованості.

·      Ще однимнегативним моментом є занадто сильний ріст величини запасів і витрат: темпросту  284,9% необґрунтований збільшенням виробництва (виторг від реалізаціїпродукції виросла тільки на 40%) Відволікання засобів у зайві запаси — одна зосновних причин нестійкого фінансового становища. Причини їхнього утвореннявивчаються при внутрішньому аналізі виробничих запасів, виробничих витрат іготової продукції. Основні причини зайвих виробничих запасів можна об'єднати втри основні групи: нереальність планових розрахунків; відхилення фактичногонадходження від розрахункового; відхилення фактичної витрати відрозрахункового. На мал.7 показані зміни відносних об'ємів власних оборотнихкоштів, запасів і витрат підприємства за звітний період.

3.4.2 Відносні показники фінансової стійкості

Фінансовастійкість підприємства характеризується станом власних і позикових засобів іаналізується за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базоюдля розрахунку таких коефіцієнтів є абсолютні показники активу й пасиву балансу, а також показники, розглянуті в розділі 3.4.1

Оцінкафінансової стійкості підприємства проводиться за допомогою досить великоїкількості відносних фінансових показників (табл. 10).

Таблиця 10.

Фінансовікоефіцієнти, застосовувані для оцінки фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт Що показує Як розраховувати Коментарі 1 2 3 4 1. Коефіцієнт автономії Характеризує незалежність від позикових засобів. Показує частку власних засобів у загальній сумі всіх засобів підприємства

Ка = Ис/ В

Відношення загальної суми всіх засобів підприємства до джерел власних засобів

Мінімальне граничне значення на рівні 0,5.

Перевищення вказує на збільшення фінансової незалежності, розширення можливості залучення засобів з боку

2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів Скільки позикових засобів залучило підприємство на 1 руб. вкладених в активи власних засобів

Кз/з = (Кт + Кt)/Иc

Відношення всіх зобов'язань до власних засобів

Кз/з < 0,7

Перевищення зазначеної границі означає залежність підприємства від зовнішніх джерел засобів, втрату фінансової стійкості (автономності)

3. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами

Наявність у підприємства власних оборотних коштів, необхідних для його фінансової стійкості.

Критерій для визначення неплатоспроможності (банкрутства) підприємства

До = Ес / Rа=

(Ис –F)/Rа

Відношення власних оборотних коштів до загальної величини оборотних коштів підприємства

До≥0,1

Чим вище показник(0,5), тим краще фінансовий стан підприємства, тим більше в нього можливостей проведення незалежної фінансової політики

4. Коефіцієнт маневреності Здатність підприємства підтримувати рівень власного оборотного капіталу й поповнювати оборотні кошти за рахунок власних джерел

Км = Ес /Ис

Відношення власних оборотних коштів до загальної величини власних засобів (власного капіталу підприємства

0,2-0,5

Чим ближче значення показників до верхньої границі, тим більше можливість фінансового маневру в підприємства

5. Коефіцієнт співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів Скільки внеоборотных засобів доводиться на 1 руб. оборотних активів

Км/і = Rа/F

Відношення оборотних коштів до внеоборотным активів

Чим вище значення показників тим більше засобів підприємство вкладає в оборотні кошти 6. Коефіцієнт майна виробничого призначення Частку майна виробничого призначення в загальній вартості всіх засобів підприємства

Кп.їм = (Z+F)/В

Відношення суми внеоборотных активів і виробничих запасів до підсумку балансу

Кп.їм≥0,5

При зниженні показника границі, що рекомендується нижче, доцільне залучення довгострокових позикових засобів для збільшення майна виробничого призначення

7. Коефіцієнт прогнозу банкрутства Частка чистих оборотних активів у вартості всіх засобів підприємства

Кпб = (Rа – Кt)/В

Відношення різниці оборотних коштів і короткострокових пасивів до підсумку балансу

Зниження показників свідчить про те, що підприємство зазнає фінансових труднощів

Розрахунокі аналіз відносних коефіцієнтів істотно доповнює оцінку абсолютних показниківфінансової стійкості.

·         Напідставі дані таблиці 11. можна зробити висновок, що фінансова незалежністьпідприємства висока. Це підтверджується високими значеннями коефіцієнтаавтономії (Ка=0,83) і співвідношення позикових і власних засобів (Кз/з=0,21).Незначне зменшення показника автономії (на 10%) і ріст Кз/з на 139% практичноне впливають на стан фінансової стійкості з — за занадто високого відношеннявласних засобів до позикового.  Але це показники не відбивають повністю станфінансової стійкості підприємства, тому що в нашім випадку власні засобипідприємства іммобилизировані у необоротне активи.

·         З оглядуна, що на стійкість фінансового становища впливає в основному показникзабезпеченості власними засобами (До) він указує на можливість підприємствапроводити незалежну фінансову політику. Деяке зниження цього коефіцієнтавідбувається не через зменшення власних оборотних коштів підприємства а зарахунок різкого росту оборотних активів(а саме — запасів і витрат), алекоефіцієнт не виходить за межі припустимого.

·         Спостерігаєтьсяріст коефіцієнта маневреності на 58%, що дає надію на здатність підприємстванадалі збільшити власний оборотний капітал, тому що зараз воно не можепокривати оборотні кошти за рахунок власних джерел. Це пов'язане з тим, щобільша частина засобів вкладенні у внеоборотные активи, що підтверджуєтьсянизьким значенням коефіцієнта співвідношення мобільних і іммобілізованихзасобів (Км/і=0,24 темп росту — 275%)

·         Коефіцієнтмайна виробничого призначення занадто високий >> 0,5, тому, у цьомувипадку, його незначне зниження можна розцінювати позитивно.

Урезультаті аналізу фінансової стійкості підприємства на основі абсолютних івідносних показників можна зробити висновок:

Підприємствоперебуває на грані нормального й нестійкого стану (при розгляді абсолютнихпоказників).  Але все-таки фінансова незалежність підприємства висока(коефіцієнт автономії й Кз/с) причому спостерігається ріст фінансової стійкостіпідприємства(при розгляді динаміки відносних показників фінансової стійкості).

3.5 Аналізліквідності й платоспроможності підприємства

В умовах масовоїнеплатоспроможності й застосування до багатьом підприємствам процедурбанкрутства (визнання неспроможності) об'єктивна й точна оцінкафінансово-економічного стану здобуває першорядне значення. Головним критеріємтакої оцінки є показники платоспроможності й ступінь ліквідності підприємства.

Платоспроможність підприємства визначаєтьсяйого можливістю й здатністю вчасно й повністю виконувати платіжні зобов'язання,що випливають із торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру.Платоспроможність впливає на форми й умови комерційних справ, у тому числі наможливість одержання кредиту.

Ліквідність підприємства визначаєтьсянаявністю в нього ліквідних засобів, до яких ставляться готівка, кошти нарахунках у банках і легкореалізовані елементи оборотних ресурсів. Ліквідністьвідбиває здатність підприємства в будь-який момент робити необхідні витрати.

Ліквідність іплатоспроможність як економічні категорії не тотожні, але на практиці вони тіснозв'язані між собою.

Ліквідністьпідприємства відбиває платоспроможність по боргових зобов'язаннях. Нездатністьпідприємства погасити свої боргові зобов'язання перед кредиторами й бюджетомприводить його до банкрутства. Підставами для визнання підприємства банкрутом єне тільки невиконання їм протягом декількох місяців своїх зобов'язань передбюджетом, але й невиконання вимог юридичних і фізичних осіб, що мають до ньогофінансові або майнові претензії.

Поліпшенняплатоспроможності підприємства нерозривно пов'язане з політикою керуванняоборотним капіталом, що націлена на мінімізацію фінансових зобов'язань. Іншимисловами, прибуток — довгострокова мета, але в короткостроковому плані навітьприбуткове підприємство може збанкрутувати через відсутність коштів.

Для оцінкиплатоспроможності й ліквідності можуть бути використані наступні прийоми (мал.7):

/>

Рис.7 Прийоми проведення оцінкиплатоспроможності й ліквідності підприємства

Оцінка ліквідності балансу.

Головна задачаоцінки ліквідності балансу — визначити величину покриття зобов'язаньпідприємства по його активах, строк перетворення яких у грошову форму(ліквідність) відповідає строку погашення зобов'язань (терміновостіповернення).

Для проведенняаналізу актив і пасив балансу групуються(мал. 8 ) по наступних ознаках:

·      Поступені убування ліквідності (актив);

·      Поступені терміновості оплати (погашення) (пасив).

/>

Рис.8 Угруповання статей активу йпасиву для аналізу ліквідності балансу

Активи залежновід швидкості перетворення в кошти розділяються на наступні групи:

А1 – найбільшліквідні активи. Доних ставляться кошти підприємств і короткострокові фінансові вкладення (стор.260 + стор.250 ).

А2 – швидко реализуєміактиви. Дебіторськазаборгованість та інші активи  (стор. 240 + стор. 270 ).

А3 – повільно реализуєміактиви. До нихставляться статті з разд. “Оборотні активи ”  (стор. 210 + стор. 220 — стор.217 ) і стаття “Довгострокові фінансові вкладення ” з разд. “необоротне активи” (стор. 140 ).

А4 – трудно реализуеміактиви. Цестатті разд “необоротне активи ” (стор.110 + стор. 120 — стор.140).

Угрупованняпасивів відбувається по ступені терміновості їхнього повернення:

П1 – найбільшкороткострокові зобов'язання. До них ставляться статті “Кредиторська заборгованість ” і“Інші короткострокові пасиви ” (стор. 620 + стор. 670 ).

П2 –короткострокові пасиви. Статті “Позикові засоби ” і інші статті роздягнула“короткострокові пасиви ” (стор. 610 + стор. 630 + стор. 640 + стор. 650 +стор. 660).

П3 –довгострокові пасиви. Довгострокові кредити й позикові засоби (стор. 510 + стор. 520 ).

П4 – постійніпасиви. Статтіразд. “Капітал і резерви ” (стор. 490 — стор. 217).

Привизначенні ліквідності балансу групи активу й пасиву зіставляються між собою(мал. 8)

Умовиабсолютної ліквідності балансу:

А1?П1; А2? П2; А3? П3; А4? П4.

Необхідноюумовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших нерівностей. Четвертанерівність носить так званий балансуючий характер: його виконання свідчить пронаявність у підприємства власних оборотних коштів (Ес = Ис — F).

Теоретичнонедолік засобів по одній групі активів компенсується надлишком по інший, але напрактиці менш ліквідні засоби не можуть замінити більше ліквідні.

ЗіставленняА1 — П1 і А2 — П2 дозволяє виявити поточну ліквідність підприємства, щосвідчить про платоспроможність найближчим часом. Порівняння А3 — П3 відбиваєперспективну ліквідність, на її основі прогнозується довгострокова орієнтовнаплатоспроможність.

Аналізліквідності балансу проводиться за допомогою аналітичної табл.12, за даними який можна зробити  висновок що баланс підприємства не відповідає всімкритеріям абсолютної ліквідності.

·         Тому щоА1<<П1, то підприємство не може відповідати за своїми обов'язкаминайближчим часом. Незважаючи на дуже високий ріст коштів (темп росту 3349%), якінаприкінці року є єдиним джерелом найбільш ліквідних активів, кредиторськазаборгованість також росте на 153%, що не дозволяє говорити про поліпшеннястану текушей ліквідності підприємства.

·         Аналізуючидовгострокову орієнтовну платоспроможність, можна сказати, що підприємство повністювідповідає умовам ліквідності (А2> П2 і А3 >П3)

·         Прививченні балансу варто звернути увагу на один дуже важливий показник — чистийоборотний капітал, або чисті оборотні кошти. Це абсолютний показник задопомогою якого також можна оцінити ліквідність підприємства. Чистий оборотнийкапітал дорівнює різниці між підсумками роздягнула “Оборотні активи ” іроздягнула “Короткострокові пасиви ”. Зміна рівня ліквідності визначається позміні показника чистого оборотного капіталу. Він становить величину, оставшуюсяпісля погашення всіх короткострокових зобов'язань. Отже, ріст цього показника-  підвищення рівня ліквідності підприємства (табл.13).

Таблиця13

Обчисленнячистого оборотного капіталу

Показники На початок року, руб. На кінець року, руб. 1.Оборотні активи 8 140 620 21 922 469 2.Короткострокові пасиви 8 496 978 20 489 882 3.Чистий оборотний капітал (1-2) -356 358 1 432 587

Уцьому випадку ріст чистого оборотного капіталу говорить про ріст ліквідностібудівельного підприємства.

3.5.2 Оцінка відносних показників ліквідності йплатоспроможності

Дляякісної оцінки платоспроможності й ліквідності підприємства крім аналізуліквідності балансу необхідний розрахунок коефіцієнтів ліквідності (табл. 14)

Цільрозрахунку — оцінити співвідношення наявних активів, як призначених длябезпосередньої реалізації, так і задіяних у технічному процесі, з метою їхньоїнаступної реалізації й відшкодування вкладених коштів і існуючих зобов'язань,які повинні бути погашені підприємством у майбутньому періоді.

Розрахунокґрунтується на тім, що види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності.Тому для оцінки платоспроможності й ліквідності підприємства застосовуютьсяпоказники, які різняться залежно від порядку включення їх у розрахунокліквідних засобів, розглянутих як покриття короткострокових зобов'язань.

Таблиця14

Фінансовікоефіцієнти, застосовувані для оцінки ліквідності

Підприємства

Коефіцієнт Що показує Як расчитывается Коментарі

! Коефіцієнт поточної ліквідності

(покриття

Достатність оборотних коштів підприємства, які можуть бути використані їм для погашення своїх короткострокових зобов'язань.

Характеризує запас міцності, що виникає внаслідок перевищення ліквідного майна над наявними зобов'язаннями

Кп = Rа/Кt

Відношення поточних активів (оборотних коштів) до поточних пасивів (короткостроковим зобов'язанням)

1≥ Кп ≥2

Нижня границя вказує на те, що оборотних коштів повинне бути досить, щоб покрити свої короткострокові зобов'язання. Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж у два рази вважається небажаним, оскільки це свідчить про нераціональне вкладення своїх засобів і неефективному їхньому використанні

2. Коефіцієнт критичної (термінової) ліквідності Прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами

Ккл = (Д +rа)/Кt

Відношення коштів і короткострокових фінансових вкладень плюс суми мобільних засобів у розрахунках з дебіторами до поточними пасивами

Ккл ≥1

Низьке значення вказує на необхідність постійної роботи з дебіторами, щоб забезпечити можливість обігу найбільш ліквідної частини оборотних коштів у грошову форму для розрахунків

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом.

Характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу

Кал = Д/Кt

Відношення коштів і короткострокових фінансових вкладень до поточних пасивів

Кал ≥ 0,2 — 0,5

Низьке значення вказує на зниження платоспроможності підприємства

Удосліджуваному методі закладені обмеження інформативного характеру, тому приведенні аналізу платоспроможності й ліквідності підприємства з використаннямкоефіцієнтів ліквідності зовнішній аналітик може стикнутися з деякимитруднощами, наприклад такими:

·      Статичність показників.Представлені коефіцієнти одномоментни, розраховуються на основі балансовихданих, складених на певну дату;

·      Мала інформативність для прогнозування.Важко визначити, чи здатне підприємство генерувати кошти в об'ємі, достатньомудля здійснення інвестицій;

·      Неповноцінна й недостатня інформаційнабаза для розрахунку. Це пов'язане з обмеженнями,закладеними у фінансову звітність. Підприємство на основі проведеної обліковоїполітики може показувати в балансі завищені значення дебіторськоїзаборгованості (за рахунок неліквідних статей) і вести неповний облікзобов'язань. У цьому випадку показується сума основного боргу без відсотків завикористання позикових засобів і ін.

Головнедостоїнство показників — простота й наочність — може обернутися істотнимнедоліком — неточністю висновків. Тому варто обережно підходити до оцінціплатоспроможності підприємства цим методом.

Такимчином, аналіз коефіцієнтів ліквідності показує (табл. 15.):

·         Коефіцієнтабсолютної ліквідності<<нормативного значення (Кал=0,1).Це говорить проможливість погашення короткострокової заборгованості підприємством найближчимчасом тільки на 10%.

·         Коефіцієнткритичної (термінової) ліквідності також набагато нижче нормативного(Ккл=0,48). Це говорить про ризик низької платоспроможності підприємства вкороткостроковому періоді, тому що підприємство може покрити зобов'язання лише50% кредиторів за допомогою всіх мобільних засобів.

·         У якостібазового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два іншихкоефіцієнти використовуються якщо буде потреба поглибленого аналізу длявідбиття впливу окремих статей поточних активів. У нашім випадку коефіцієнтпоточної (загальної) ліквідності перебуває в нижньої границі нормативногозначення, але це вже говорить про те, що в підприємства досить оборотнихкоштів, які можуть бути використані їм для погашення своїх короткостроковихзобов'язань.

Узахідній практиці для оцінки ліквідності підприємства використовуєтьсянормативний метод порівняння, при якому розрахункові значення порівнюють зісреднеотраслевыми. У Росії для визначення оптимальних значень показниківліквідності підприємств різних сфер діяльності не існує достовірноїстатистичної бази. Тому в Російській практиці варто звертати увагу насампередна динаміку змін коефіцієнтів.

·         Динаміказначень коефіцієнтів як загальної ліквідності, так і інших коефіцієнтівліквідності, указує на поліпшення в забезпеченості оборотними коштами (див.Табл.15).Причиною цього з'явилося збільшення частки поточних активів узагальній сумі активів підприємства в порівнянні з 1997р. (темпросту-269%).Крім цього, спостерігається різкий ріст дебіторської заборгованості<12 мес.(темп росту-233%) і коштів -найбільш ліквідних активів(темпросту-3349%). Але, незважаючи на таке інтенсивне зростання перерахованих вищеактивів, ріст коефіцієнтів ліквідності не настільки значний. Тому що поряд зростом поточних активів, цього року спостерігалося також інтенсивне зростанняпоточних пасивів (темп росту короткострокової кредиторськоїзаборгованості-254%).

Такимчином, оцінка відносних показників ліквідності й платоспроможності ще разпідтверджує результати аналізу ліквідності балансу. Підприємство в перспективіплатоспроможне й здатно відповідати за своїми обов'язками. Хоча для погашенняпоточних зобов'язань, підприємству знадобиться великий проміжок часу, достатнійна обналичивание труднореали- зуемых активів.

3.5.3 Аналіз руху грошових коштів

Розглянемо йпроаналізуємо звіт про рух грошових коштів (форма №4), що був уведений до складуросійської звітності в 1996році. Даний аналітичний документ про змінуфінансового стану складений на основі методу дослідження потоку коштів.Необхідність аналізу цього документа фінансової звітності обумовлена тим, що вгосподарській діяльності часом складається досить парадоксальна ситуація, колиприбуткове підприємство не може зробити розрахунки зі своїми працівниками йконтрагентами.

Головна метааналізу грошових потоків — оцінити здатність підприємства генерувати кошти врозмірі й у строки, необхідні для здійснення планованих витрат.Платоспроможність і ліквідність підприємства найчастіше є залежним відреального грошового обігу підприємства у вигляді потоку грошових платежів, щопроходять через рахунки господарюючого суб'єкта. Тому аналіз грошових потоківістотно доповнює методику оцінки ліквідності й платоспроможності й даєможливість більш об'єктивно оцінити фінансове благополуччя підприємства.

У цей час звітпро рух грошових коштів покликаний у світовій практиці основним джерелом данихдля аналізу фінансового стану підприємства.

У складі звітувиділяють три основних роздягнула по характері руху (надходження й витрата)коштів:

·поточна діяльність;

·інвестиційна діяльність;

·фінансова діяльність.

Поточна (основна)діяльність — основнастатутна діяльність підприємства: одержання виторгу від реалізації, сплата порахунках постачальників, аванси, одержання короткострокових кредитів і позик,розрахунки з бюджетом, виплата заробітної плати, виплачені й отримані відсоткипо кредитах і позикам.

Інвестиційнадіяльність пов'язанаіз придбанням або реалізацією, створенням довгострокових активів, надходженнямдивідендів, відсотків.

Фінансовадіяльність пов'язаназ надходженням коштів внаслідок одержання кредитів і позик, фінансовихвкладень, погашенням заборгованості по отриманим раніше кредитах, виплатою дивідендів.

У світовий іросійську обліково-аналітичну практику підприємства звітують про рух грошовихкоштів, використовуючи або прямій, або непрямий метод. Принцип складання звітуцими методами однаковий — необхідно виділити по можливості всі операції, що зачіпаютьрух грошових коштів. Але необхідно враховувати також і деякі розходження міжзазначеними методами. (мал.9 ).

Звіт прорух грошових коштів у бухгалтерській звітності складається по прямому методі,що використовується як приклад при аналізі платоспроможності й ліквідності. Длябільше детальної оцінки взаємозв'язку фінансового результату (прибутку абозбитку) і зміни величини коштів на рахунках підприємства можна використовуватинепрямий метод. Але з — за трудомісткості проведення й складності він не розглядаєтьсяв даній роботі.

/>

Рис. 9 Характеристика методів зіставлення звіту про рух грошових коштів

Дляпроведення аналізу руху грошових коштів будемо застосовувати моделі,застосовувані в таблиці 16. Аналіз дані таблиці показує, що:

·         Основнимджерелом припливу коштів був виторг від реалізації товарів, продукції, робіт іпослуг. Її питома вага склала 88% від суми всіх надходжень. Реалізація основнихзасобів, аванси й кредити становлять у сумі всього 12% від суми всіхнадходжень. Таким чином, у підприємства спостерігається дуже слабка залежністьвід позикових засобів, що позитивно впливає на платоспроможність підприємства.Приплив коштів відбувається тільки по поточній діяльності.

·         Середнапрямків по витраті отриманих засобів значну вагу мають оплата зроблених товаріві послуг — 53%, оплата праці — 19% і відрахування на соціальні потреби — 7%.Таким чином, використання коштів відбувається, також як і надходження, тількипо поточній діяльності. Тобто, рух грошових коштів заводу не зачіпаєінвестиційної й фінансової сфери діяльності.

Розділ3 Оцінка ефективності господарської діяльності

 

Завершальниметапом аналізу фінансово — економічного стану підприємства є оцінкаефективності господарської діяльності.

У даній роботіаналіз ефективності проводиться за даними бухгалтерської звітності і єзагальною оцінкою сформованої ситуації на досліджуваному об'єкті. Дляпоглибленого аналізу минулого притягнуті дані внутрішньої звітностігосподарюючого суб'єкта. Ціль аналізу для зовнішнього користувача інформації — одержати невелике число ключових параметрів, що дозволяють дати точну оцінку якпоточного стану об'єкта, так і перспектив, що очікують, розвитку. Ефективністьгосподарської діяльності підприємства характеризується двома показниками:

·діловою активністю, що відбиває результативність роботипідприємства щодо величини авансованих ресурсів або величини їхнього споживанняв процесі виробництва;

·рентабельністю (прибутком або прибутковістю), що відбиває отриманийефект щодо ресурсів або витрат, використаних для досягнення даного ефекту.

Оцінка ділової активності підприємства

Ділову активністьпідприємства можна представити як систему якісних і кількісних критеріїв.

Якісні критерії — це широта ринківзбуту (внутрішня й зовнішніх), репутація підприємства конкурентоспроможність,наявність стабільних постачальників і споживачів і т.п. Такі неформалізованікритерії необхідно зіставляти із критеріями інших організацій, аналогічних посфері додатка капіталу.

Кількіснікритерії діловоїактивності визначаються абсолютними й відносними показниками. Серед абсолютнихпоказників варто виділити об'єм реалізації зробленої продукції (робіт, послуг),прибуток, величину авансованого капіталу (активи підприємства). Доцільновраховувати порівняльну динаміку цих показників. Оптимальне співвідношення

Тп > Тв > Так > 100%,

Де Тп — темп зміни прибутку;

Тв – темп зміни виторгу відреалізації продукції (робіт, послуг);

Так – темп зміни активів (майна)підприємства.

Наведенеспіввідношення одержало назву “золотого правила економіки підприємства ”:прибуток повинна зростати більше високими темпами, чим обери реалізації й майнапідприємства. Це означає наступне: витрати виробництва й обігу повиннізнижуватися, а ресурси підприємства використовуватися більш ефективно. Однак напрактиці навіть у стабільного підприємства в деяких випадках можливе відхиленнявід цього співвідношення. Причини можуть бути різні: великі інвестиції,освоєння нових технологій, реорганізація структури керування й виробництва(стратегічні зміни, організаційний розвиток), модернізація й реконструкція йін. Ці заходи найчастіше викликані впливом зовнішнього середовища (зовнішньогооточення) і вимагають значних фінансових вкладень, які окупляться й принесутьвигоду в майбутньому.

Відносніпоказники ділової активності характеризують рівень ефективності використанняресурсів (матеріальних, трудових і фінансових). Пропонована система показниківділової активності (табл.17) базується на даних фінансової звітностіпідприємства. Ця обставина дозволяє по даним розрахунку показників контролюватизміни у фінансовому стані підприємства.

Таблиця 17.

Система показників діловий активності підприємства

Показник Формула розрахунку Коментарі 1 2 3 Виторг від реалізації (V) - - Чистий прибуток (Рr ) Прибуток звітного року мінус податок на прибуток (ф.№2, 140-150) Чистий прибуток – це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після розрахунків з бюджетом по податку на прибуток Продуктивність праці (Пт) Пт =  V / Чр Ріст показника свідчить про підвищення эфективности використання трудових ресурсів. Чисельність працівників – ф. №5, разд. 8 (стр850) Фондовіддача виробничих фондів (Ф) Ф = V /  Fср Відбиває эфективность використання основних засобів і інших внеоборотных активів. Показує, скільки на 1 руб. Вартості внеоборотных активів реалізовано продукції Коефіцієнт загальної оборотності капіталу (Ок) Ок =  V/ R аср Показує швидкість обороту всіх засобів підприємства Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ооб) Ооб =  V / Zср Відбиває швидкість обороту матеріальних і грошових ресурсів підприємства за аналізований період, або скільки рублів обороту (виторгу) доводиться на кожний рубль даного виду активів Коэфициент оборотності матеріальних оборотних коштів (Ом.ср) Омср =V / Z порівн Швидкість обороту запасів і витрат, тобто число оборотів за звітний період, за який матеріальні оборотні кошти перетворюються в грошову фогму Середній строк обороту дебіторської заборгованості (Сд/з) З д/з = 365 / од/з Показник характеризує тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в днях. Зниження показника – благополучна тенденція Коэфициент оборотності дебіторської заборгованості (Од/з) ПРО д/з =  V/ rа.ср Показує число оборотів за період комерційного кредиту, надаваного підприємством. При прискоренні оборотності відбувається зниження значення показника, що свідчить про поліпшення розрахунків з дебіторами Середній строк обороту матеріальних засобів (Див.порівн) Див.порівн = 365 / Ом.ср Тривалість обороту матеріальних засобів за звітний період Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Ок/з) ПРО к/з = V / rр.ср Показує швидкість обороту заборгованості підприємства. Прискорення несприятливо позначається на ліквідності підприємства; якщо Ок/з < Од/з Можлива остача коштів у підприємства Тривалість обороту кредиторської заборгованості (Ск/з) ПРО к/з =  365 / О к/з Показує період, за який підприємство покриває термінову заборгованість. Уповільнення оборотності, тобто збільшення періоду, характеризується як сприятлива тенденція Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Оск) Про ск =  V / И с. Порівн Відбиває активність власних засобів або активність коштів, якими ризикують акціонери або власники підприємства. Ріст у динаміку означає підвищення ефективності використовуваного власного капіталу Тривалість операційного циклу (Цо) Цо = Сд/з + Див.порівн Характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси перебувають у матеріальних засобах і дебіторській заборгованості. Необхідно прагне до зниження значення даного показника Тривалість фінансового циклу (Цф) Цф = Цо – Ск/з Час, протягом якого фінансові ресурси відвернені з обороту. Ціль керування оборотними коштами – скорочення фінансового циклу, тобто скорочення операційного циклу й уповільнення строку обороту кредиторської заборгованості до прийнятного рівня Коефіцієнт стійкості економічного росту (Курей)

Курей = ( Рс-Д)/Ис.порівн * 100% =

Рр/Ис.порівн * 100%

Характеризує стійкість і перспективу фінансового розвитку підприємства. Визначає можливості підприємства по розширенню основної діяльності за рахунок реінвестування власних засобів. Показує якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства

Умовні позначки:

Чр — Среднсписочна чисельність працівників;

Fср — середня за період вартість необоротних активів;

Вср — середній за період підсумок балансу;

Rа порівн. — середня за період величина оборотнихактивів;

Z порівн. — середня за період величина запасів івитрат;

rа порівн. — середня за період дебіторськазаборгованість;

rр порівн. — середня за період кредиторськазаборгованість;

І з порівн. — середня за період величина власногокапіталу резервів;

Д — дивіденди, виплачувані акціонерам;

Рр — прибуток спрямована на розвиток виробництва(реінвестований прибуток).

Длярозрахунку застосовують абсолютні підсумкові дані за звітний період по виторзі,прибутку й т.п. Але показники балансу розсчитані на початок і кінець періоду,тобто Мають одномоментний характер. Це вносить деяку неясність в інтерпрітациюданих розрахунку. Тому для розрахунку коефіцієнтів застосовують показники, розсчитанідо усереднених значень статей балансу. Можна також використовувати дані накінець роки.

Дляпервісної оцінки ділової активності заводу металоконструкцій доцільно будескласти наступну таблицю:

Показник 1997 р. 1998 р. Темп росту Виторг 26 963 081 37 908 246 140,6% Прибуток (чиста) 776 626 802 875 103% Активи (майно) підприємства 106 661 288 118 594 192 111%

“Золотеправило економіки підприємства ” у цьому випадку не виконується тому що Тп <Тв, але це правило може виконуватися тільки при ідеальних зовнішніх і внутрішніхумовах. Тому що ми розглядаємо реальне підприємство, можна тільки оцінитивідхилення від даної умови:

·              Позитивноможна оцінювати вже хоча б те, що всі три показники ростуть, а це в умовахнашої економіки зустрічається дуже рідко.

·              Виторгвід реалізації продукції виростає на 40,6%, тоді як прибуток (чистий прибуток)практично не міняється (темп приросту всього 3%). Причини цього будутьрозглянуті далі

·              Активипідприємства ростуть на 11%. Їхній ріст обумовлений ростом труднореализуемыхоборотних активів (запасів і витрат), при незначному зменшенні внеоборотныхактивів.

Розглянемоприклад розрахунку показників ділової активності Таблиця 18:

1.        Виторгвід реалізації продукції виріс дуже значно (на 10 945 165 руб), причинами цього є крім збільшення об'ємів випущеноїпродукції, ще й ріст цін на випускається продукцию, щоМ. Якщо перша причинапозитивно впливає на фінансові результати то друга може мати на них негативнийвплив, тому що поряд з ростом цін на випускається продукцию, щоМ (зв'язаний, восновному, з інфляційними процесами) ростуть ціни на матеріали, що збільшуєсобівартість продукції,  отже, зменшує прибуток від реалізації й, у кінцевомурезультаті, веде до зниження чистого прибутку.

2.        Чистий прибуток виріс на 26 249руб. Але зростаннячистого прибутку становить усього 3%, що погано позначається на рентабельності.При струмом випередженні росту виторгу над зростанням чистого прибутку, прийдерозглянути прибуток більш докладно, для виявлення причин такої низькоїрентабельності.

Назміну балансової, а значить і чистого прибутку, впливають багато факторів.Балансовий прибуток складається з:

1)        Прибуткувід реалізації продукції й послуг. На неї впливає:

—   Об'ємпродажу продукції

ü  Змінаперехідних залишків готової продукції

ü  Випусктоварної продукції

ü  Зміназалишків відвантаженої продукції

—   Структуратоварної продукції

—   Ціниреалізації

ü  Якістьтоварної продукції

ü  Ринкизбуту продукції

ü  Інфляційніфактори

2)        Прибутоквід іншої реалізації

—   Прибутоквід продажу товарно-матеріальних цінностей

—   Прибутоквід реалізації продукції підсобних господарств

—   Прибутоквід реалізації основних фондів і нематеріальних активів

3)        Позареалізаційніфінансові результати

—   Прибутоквід участь на паях у спільних підприємствах

—   Прибутоквід здачі в оренду основних засобів землі

—   Отриманій виплачені пени й штрафи

—   Збиткивід списання дебіторської заборгованості

—   Збиткивід стихійних лих

—   Доходи поакціях, облігаціях, депозитах

—   Доходи йзбитки по валютних операціях

Розглянемопричини недостатнього зростання прибутку на нашім підприємстві:

По-перше,при росту виторгу на 40,6%, собівартість реалізації продукції (частка якої увеличині виторгу від реалізації продукції дуже велика -96,8%) росте на41,4%(табл. 20) що в сукупності з ростом комерційних витрат, дозволяє прибуткувід реалізації продукції збільшитися всього на 22,5 %.(см.Табл21).

Таблиця 20 Динаміка зміни собівартості по елементах витрат Найменування показника 1997г доля. вага статті витрат 1998г доля. вага статті витрат абсолютн. Зміни відносить зміни Матеріальні витрати 12 435 317 51% 17 871 000 48% 5 435 683 144% Витрати на оплату праці 5 647 077 23% 8 083 728 22% 2 436 651 143% Відрахування на соціальні потреби 2 083 984 9% 3 013 156 8% 929 172 145% Амортизація основних засобів 1 365 924 6% 2 137 900 6% 771 976 157% Інші витрати 2 765 605 11% 5 813 416 16% 3 047 811 210% Разом по елементах витрат 24 297 907 100% 36 919 200 100% 12 621 293 152% Із загальної суми витрат віднесено на невиробничі рахунки 66 415 11 896 -54 519

Прибуткувід реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьохфакторів першого рівня співпідпорядкованості: об'єму реалізації продукції; їїструктури; собівартості й рівня среднереализационных цін.

Об'ємреалізації продукції може зробити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшенняоб'єму продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшенняприбутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні об'єму продажіввідбувається зменшення суми прибутку.

Структуратоварної продукції може робити як позитивне, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщозбільшується частка більше рентабельних видів продукції в загальному об'єміреалізації, то сума прибутку росте й, навпаки, при збільшенні питомої вагинизькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартістьпродукції й прибуток перебувають в обернено пропорційній залежності: зниження собівартостіприводить до відповідного росту суми прибутку, і навпаки.

Змінарівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо пропорціональнійзалежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

По-друге,при значному збільшенні прибутки від фінансово-господарської діяльності -на79%(у результаті різкого зростання операційних доходів на 1173896 руб. При продажіосновних фондів(табл.6), прибуток звітного періоду росте всього на 1,7%. Цепоходить із за великого росту позареалізаційних витрат на311%.

Позареалізаційнізбитки значною мірою є результатом порушення договірної дисципліни й свідчатьпро те, що на підприємстві погано забезпечується схоронність власності.Позареалізаційні доходи й витрати від штрафів, пені, неустойок у деякихвипадках є результатом поганої постановки обліку (наприклад, прибуток минулихроків, виявлена у звітному році). Позареалізаційні доходи й витрати вивчаютьсяв динаміку за ряд звітних періодів. Ретельно з'ясовуються причини їх (особливопо штрафах), намечаются заходу щодо скорочення й недопущенню позареалізаційнихзбитків, штрафних санкцій, більшу частину яких становлять штрафи за порушеннядоговорів поставок.

3.        Рістпродуктивності праці можна оцінювати позитивно завжди, тим більше що незважаючина ріст чисельності працівників на (502-423=79 чоловік), отже, збільшеннясобівартості продукції на41% за рахунок збільшення витрат на оплату праці на43%, виторг від реалізації теж росте на 40,6%, а прибуток від реалізації ростена 22,5 %.

4.        Темпросту фондовіддачі -238%, указує на те, що у звітному році внеоборотные активистали використовуватися в 2,4 рази більш ефективно, ніж у попередньому році. Цевідбувається через неефективне використання основних фондів в 97 році. Отже,при продажу частини основних(невиробничих) фондів, які були в надлишку, щозалишилися основні фонди стали використовуватися більш ефективно, а виторгзбільшився.

5.        Позитивнооцінюється також високий ріст коефіцієнта загальної оборотності капіталу(238%). Це відбувається через зміну структури активу. Збільшення часткиоборотних активів у загальній сумі активів майже в 2,5 рази дозволило,збільшити виторг від реалізації продукції на 40,6%.

6.        Збільшенняоборотних активів і величини запасів і витрат більш ніж в 2 рази при ростувиторгу всього на 40%, привело до зменшення коефіцієнтів оборотності оборотнихкоштів і матеріальних оборотних коштів. Отже середній строк оборотуматеріальних засобів збільшився з 68 днів до 78 днів. Звичайне зменшеннякоефіцієнтів оборотності оборотних активів говорить про зниження ділової активностіпідприємства й розцінюється негативно. Але тому що на нашім підприємстві строкиобороту матеріальних активів занадто (неправдоподібно) низки, їхнє збільшенняговорить лише про збільшення суми оборотних активів і запасів, дефіцит якихпотрібно заповнити й уповільнення оборотності в цьому випадку не можнаоцінювати негативно.

7.        Рісткоефіцієнта оборотності власного капіталу на 131% трохи вище, ніж рісткоефіцієнта загальної оборотності капіталу (темп росту — 212%) показує дужегарний результат вкладення засобів, якими ризикують власники підприємства. Цеговорить про те, що власний капітал використовується набагато більш ефективно,ніж раніше.

8.     Якщорозглядати тривалість операційного циклу окремо, його незначний ріст (на 28%)можна розглядати негативно, тому що він указує на вповільнення оборотностідебіторської заборгованості й матеріальних засобів і, як наслідок,спостерігається вповільнення оборотності всього оборотного капіталу. Але, якщорозглядати цей показник у сукупності з показником тривалості фінансового циклу,що протягом усього розглянутого періоду має негативне значення, те його рістможна розглядати вже позитивно, тому що ця тенденція надалі дозволитьперебороти тривалості фінансового циклу нульову оцінку.

Оцінка рентабельності підприємства

Рентабельність- один з основних вартісних якісних показників ефективності виробництва напідприємстві, що характеризує рівень віддачі витрат і ступінь використаннязасобів у процесі виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг). Якщоділова активність підприємства у фінансовій сфері проявляється насамперед ушвидкості обороту ресурсів, то рентабельність підприємства показує ступіньприбутковості його діяльності.

Существленновпливають на аналіз фінансового стану підприємства й формулювання висновківнаступні особливості показників рентабельність:

Історичнийаспект. Показники рентабельність відбиваютьрезультативність роботи підприємства за звітний період. Як ми вже відзначали, угосподарській діяльності підприємства можуть відбуватися зміни, що вимагаютьвеликих інвестицій і витрат (див. Розділ 3.3.5). Але планований довгостроковийефект показники рентабельність не відбивають. Тому зниження рівня рентабельністьв розглянутому періоді не завжди варто розцінювати як негативну тенденцію.

Розрахунокпоказників. Чисельник і знаменник показника виражені вгрошовій формі, але в різній купівельній спроможності й ліквідності. Чисельникпоказника — прибуток. Вона динамічна, у ній відбивається рівень цін, кількістьзробленої продукції, результати діяльності за минулий період. Знаменникомпоказника в або власний капітал (Ис), або необоротне активи (F). Хоча вонимають вартісну оцінку, але це облікова вартість (зафіксована в обліковійдокументації), що може істотно відрізнятися від поточної (ринкової) оцінки.

Сферадіяльності підприємства. Основний критерій — ризик убізнесі. Виробництво може супроводжуватися одержанням високого прибутку, алеціною більшого ризику й нестійкості на ринку

Основніпоказники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

1.     Показники прибутковості продукції. Розраховуютьсяна основі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) і витрати навиробництво (рентабельність продажів, рентабельність основної діяльності).

2.     Показники прибутковості майна підприємства.Формується на основі розрахунку рівня рентабельності, залежно від зміни розмірумайна (рентабельність усього капіталу, рентабельність основних засобів і інших необоротнихактивів).

3.     Показники прибутковості використовуваного капіталу.Розраховується на базі інвестіруємого капіталу (рентабельність власногокапіталу, рентабельність перманентного капіталу).

Розрахунокпоказників, що характеризують рентабельність підприємства (табл. 22) заснованийна визначенні середньорічних величин, що необхідно для приведення чисельника йзнаменника дробу в порівнянний вид. Це обумовлено тим, що прибуток ураховуєтьсянаростаючим підсумком з початку року й за весь звітний період. Величина вчисельнику, наприклад розміри власного капіталу, може істотно мінятися.

Таблиця 22.

Розрахунок показниківрентабильности підприємства

Показник Формула для розрахунку Коментарі Рентабельність продажів (Rп) Rп = Рр / V Показує прибутковість реалізації, т.е на скільки рублів потрібно реалізувати продукції, щоб одержати 1 руб. Прибутку. Прямо пов'язаний з динамікою ціни реалізації продукції, рівнем витрат на виробництво Рентабельність основної діяльності (Rод) Rод =  Рр / З Показує прибуток від понесених витрат на виробництво продукції. Доповнює показник рентабельності продажів. Динаміка коэфициента може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за собівартістю реалізованої продукції Рентабельність усього капіталу підприємства (Rк) Rк = Рч / Вср Визначає ефективність усього майна підприємства При порівнянні рентабельності капіталу з рентабельністю продукції й величиною ставки по банківському кредиті можна зробити висновок або про невиправдане завищення кредитної ставки, або про незадовільне використання капіталу підприємства Рентабельність внеоборотных активів(Rf) Rf = Рч / Fср Вимірює величину чистого прибутку, що доводиться на одиницю вартості внеоборотных активів Рентабельність власного капіталу (Rск) Rск = Рч / Ис.порівн Отражаер ефективність використання засобів, що належать власникам підприємства Основний критерій при оцінці рівня котирування акцій на біржі

Умовні позначки:

Рр — прибуток відреалізації продукції (ф. № 2, стор.050)

З — собівартістьреалізації продукції (ф. № 2, стор. 020)

Рч — чистийприбуток, після сплати податку на прибуток (ф. № 2, стр 160 = стр 140 — стор.150)

Запідсумками таблиці 23 можна сказати, що ступінь прибутковості діяльностіпідприємства невисока, тому що всі показники рентабельності дуже низькі..розглянемо динаміку показників рентабельності:

Таблиця23

/> <td/> />
Розрахунок показників рентабельностіпідприємства

·         Погіршенняпоказників рентабельності продажів і рентабельності основної діяльності вказуєпро велику частку витрат у ціні продукції. Але тому що стан будівельного ринкуне дозволяє збільшувати ціну на продукцію, тому що через перевищення пропозиціїнад попитом, підприємство ризикує втратити своїх покупців і замовників, отжединаміка коефіцієнтів свідчить про необхідність посилення контролю засобівартістю реалізованої продукції.

·         Розглядаючипоказники рентабельності всього капіталу підприємства, можна сказати, що майнопідприємства використовується дуже неефективно. Рентабельність капіталунабагато нижче рентабельності продукції (0,71<<2,7). І, навіть такийзначний ріст показника (на 0,26%), не дає надії на те, що в найближчомумайбутньому показник рентабельності всього капіталу підприємства не тількинаблизиться до величини ставки по банківському кредиті, але хоча б перевищитьпоказник рентабельності продажів.

·         Те жможна сказати й аналізуючи показники рентабельності необоротних активів івласного капіталу. Тому що майно підприємства (необоротне активи) сформовані зарахунок власних коштів і їхня рентабельність дуже низька, це говорить про тімщо власний капітал використовується не раціонально, більший прибуток можна булоб одержати, вкладаючи кошти в банк під відсотки або в інше, більше прибутковепідприємство. Отже, щоб не прибігати до надзвичайних заходів, варто переглянутиструктуру активів підприємства й заохочувати надалі збільшення частки оборотнихактивів у сумі всіх активів підприємства. Повинна разсмотреться такожможливість продажу частини основних засобів, здача їх в оренду або, при відсутностівільних основних виробничих і невиробничих засобів, можливість вкладеннявласних засобів у модернізацію виробничих основних фондів, з метою збільшенняефективності їхнього використання. Тому що в підприємства спостерігаєтьсявелика кількість незавершеного будівництва, приблизно рівне основним засобам(38,7% від суми всіх активів підприємства), керівництво повинне розглянути всіможливі варіанти зменшення цієї кількості незавершеного будівництва внайкоротший термін.

Назакінчення ще раз підкреслимо, що бухгалтерська (фінансова) звітність безпорівняння коштовна тільки наполовину, тому що для повного аналізу фінансово — економічного стану підприємства необхідне зіставлення його даних з даними іншихпідприємств або зі звітністю підприємства за минулі роки. У цей час урозвинених країнах багато компаній включають у звіт короткі відомості про своюдіяльність за останні десять років. Це одержує все більше визнання, тому щодозволяє більш повно аналізувати поточну діяльність підприємства й робитидостовірні економічні прогнози на майбутнє.

3.3 Рекомендаціїіз впливу на фінансовий стан ВАТ “Завод металоконструкцій”

Проаналізувавшифінансовий стан “Заводу металоконструкцій”, можна зробити наступні висновки:

·      Зниженнязагальної вартості майна за два досліджуваних роки на 37% не говорить про спадгосподарської діяльності підприємства, тому що він відбувається в сукупності зростом частки оборотних активів, що вказує на збільшення засобів в обороті, щодозволяє збільшити обсяг виробництва й, при наявності платоспроможного попиту,збільшити виторг.

ü Рекомендуєтьсяраціональне керування поточними активами, тобто вміле балансування міжризиками. Одні ризики пов'язані з недоліком поточних активів, а значить ізпогрозою зриву виробничих планів із за недостачі сировини й матеріалів абовідсутності можливості задовольнити запити споживачів. Інші ризики обумовленінадлишком поточних активів, а це приводить до заморожування коштів у сировині,дебіторській заборгованості й т.д.

Витрати й ризики, пов'язані з недоліком оборотних коштів: Витрати й ризики, пов'язані з надлишком оборотних коштів:

— затримки в постачанні сировиною й матеріалами і як наслідок збільшення тривалості виробничого циклу й ріст витрат;

— додаткові витрати на рішення питань фінансування;

— невиконання в строки договірних обязятельств через невартий заділ.

— запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти;

— ріст витрат на зберігання надлишків запасів;

— боржники можуть відмовитися платити або збанкрутувати;

— більше високий обем товарно-матеріальних запасів і незавершеного виробництва збільшує податок на майно

— інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості, коштів

Таким чином,можна зробити висновок, що оптимальний рівень поточних активів дозволитьмаксимізувати прибуток при прийнятному рівні ліквідності й комерційного ризику.Тобто поточні активи повинні бути мінімальні, але достатні для успішної йбезперебійної роботи підприємства. 

·      Рістпозикових засобів за 1997г у два рази не можна оцінювати негативно. Дляпідприємств, що функціонують в умовах розвинених ринкових відносин нормальнимположенням, що забезпечує досить стабільне фінансове становище в очахінвесторів і кредиторів, уважається відношення власних джерел до загальної сумина рівні 60%(тоді як у нашім випадку  це відношення значно менше).

ü Рекомендуєтьсявтримувати наявний рівень власних засобів, тому що в залученні позиковихзасобів немає необхідності. Ріст коефіцієнта оборотності власного капіталувказує на збільшення ефективності використання власного капіталу, але показникирентабельності власного капіталу настільки низки, що більший прибуток можнабуло б одержати при вкладенні цих засобів у банк під відсотки. Тому що основначастина власних засобів іде на формування необоротних активів, потрібнорозглянути можливість зміни структури необоротних активів, зокрема, спробуватизмінити частки основних фондів і незавершеного виробництва .

·      Хочафінансова незалежність підприємства дуже висока(До автономії й К с/з вищенорми), підприємство однаково не можна віднести до абсолютно стійкого типу,тому що, поряд з високими показниками величини власних засобів, власнихоборотних коштів підприємства недостатньо для покриття всіх запасів і витрат.

ü Рекомендуєтьсяпровести більше глибокий аналіз запасів і витрат і виявити причини такогоінтенсивного зростання (темп росту 215%), тому що відволікання засобів у зайвізапаси — одна з основних причин нестійкого фінансового становища.

·      Аналізплатоспроможності підприємства показав дуже гарні результати. Хоча коефіцієнтабсолютної ліквідності низький, тобто підприємство не може відповідати на своїзобов'язань найближчим часом, у довгостроковому періоді в підприємства доситьоборотних коштів, які можуть бути їм використані для погашення своїхкороткострокових зобов'язань.

ü Рекомендуєтьсявтримувати наявний рівень платоспроможності (немає необхідності користуватисяпозиковими засобами й вдаватися до допомоги банків для поповнення оборотнихкоштів, корисніше мобилизировать свої засоби) тому що це дасть можливістьпідприємству уникнути банкрутства.

·      При ростувиторгу від реалізації продукції й послуг на 40,6%, прибуток від реалізаціїросте всього на 22,5%. При цьому, обтяжуючою обставиною є дуже високий рівеньвитрат на виробництво й реалізацію продукції (собівартість — 96,8%).

ü Рекомендується,при неможливості збільшенні ціни, зниження собівартості продукції. Одним зосновних і найбільш радикальних напрямків фінансового оздоровлення підприємстває пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва йдосягненню беззбитковості роботи за рахунок більше повного використаннявиробничої потужності підприємства, підвищення якості й конкурентоспроможностіпродукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудовихі фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат і втрат. Основна увагапри цьому необхідно приділити питанням ресурсозбереження: впровадженняпрогресивних норм, нормативів і ресурсосберегаючих технологій, використаннявторинної сировини, організація діючого обліку й контролю за використаннямресурсів, вивчення й впровадження передового досвіду в здійсненні режимуекономії, матеріального й морального стимулювання працівників за економіюресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Висновок

В останні рокинамітилися окремі позитивні зрушення по ряду основних показників економіки:закріпився досить низький рівень інфляції, трохи зріс об'єм промисловоїпродукції, збільшилася реальна заробітна плата, виріс ринковий товарообіг.

Однак на тліпозитивних тенденцій, що з'явилися, насторожує спав інвестицій в основнийкапітал. Зі скасуванням централізованої планової економіки, коли держава булаголовним інвестором і замовником, багато будівельних підприємств не можуть використовувативесь свій виробничий потенціал, платоспроможний попит упав, виросла конкуренціяміж будівельними підприємствами.

Але, не дивлячисьна це, “Завод металоконструкцій ” не тільки зберіг своє положення на ринкубудівельної продукції, але й, завдяки високій якості виробів і новітніхтехнологій виробництва й монтажу металоконструкцій, зміг за останні кількароків збільшити число замовників, отже збільшити обсяг робіт і виторг.

В умовах твердоїконкуренції, для того, щоб виграти в підрядних торгах, необхідно запропонуватимінімальну ціну. Це змушує підприємство мінімізувати власний прибуток, урезультаті рентабельність падає. Це пояснює високу частку собівартості увиторзі від реалізації продукції (96,8%).

Отже основноюзадачею керівництва підприємства є виявлення резервів по зниженню витрат навиробництво продукції.

Другою проблемою,виявленої при оцінці ефективності господарської діяльності підприємства, булинизькі показники прибутковості майна підприємства й власного капіталу. Цеговорить про низьку ефективність використання власного капіталу й усьогокапіталу підприємства в цілому. Необхідна мобілізація власних засобів із необоротнихактивів у поточні активи, що приведе до збільшення оборотності активів, щозбільшить ефективність виробництва.

У цілому, урезультаті аналізу фінансового стану “Заводу металоконструкцій ”, спостерігається ріст фінансової стійкості підприємства, ріст йогоплатоспроможності, поліпшення показнику ділової активності(виторг, чистийприбуток, фондовіддача, продуктивність праці), хоча показники рентабельностіусе ще залишаються на дуже низькому рівні.

Списоклітератури

1.        БалабанівИ. Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта: Учеб. Посібник. — М.:”Фінанси й статистика”, 1994. — 80 с.

2.        БыкадоровВ.Л., Алексєєв П.Д. Фінансово-економічний стан підприємства: Практичнийпосібник. — М.:”Видавництво ПРІОР”, 2000. — 96 с.

3.        ЄфімоваО.В. Фінансовий аналіз. М.:”Бухгалтерський облік”,1998

4.        КовальовВ.В. Аналіз фінансового стану й прогнозування банкрутства. — Спб.:”Аудит-Ажур”. 1997

5.        КовальовВ.В. Фінансовий аналіз: керування капіталом, вибір інвестицій, аналіз звітності.М.:”Фінанси й статистика”, 1998.

6.        КовалевскийГ.В. Системний аналіз використання резервів будівельних організацій. — М:“Стройиздат”, 1989.- 167 с.

7.        КричевскийН.А. Як поліпшити фінансовий стан підприємства.М.:”Бухгалтерський облік”- 1997.

8.        ПетровВ.В., Ковальов В.В. Як  читати баланс. М.:”Фінанси й статистика”, 1993

9.        РусакН.А., Стражев В.И. Мигун О.Ф. і ін. Аналіз господарської діяльності впромисловості: Підручник /Під общ. ред. Стражева В. И. — Мінськ:”Вища школа”,1998. — 398 с.

10.     СавицькаГ.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: 4-е изд., переробіт. І доп. — Мінськ: ТОВ”Нове видання”, 1999.-688с.

11.     ШереметА.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового аналізу. М.” ИНФРА-М”, 1996

12.     Економікабудівництва/Під ред. Степанова И.С. М.:”Юрайт”.,1998. — 416 с.