Реферат: Податкова система Франції
Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка
Економічнийфакультет
РЕФЕРАТ
на тему:
«Податкова системаФранції»
Київ 2008
Зміст
Вступ
1. Становлення національної податкової системи
2. Організація адміністрування податків
3. Податкові доходи центрального бюджету
4. Місцеві податки і збори
5. Боротьба з ухиленням від сплати податків
Висновки
Список використанихджерел
Вступ
Податковасистема Франції цікава тим, що саме в цій країні було розроблено i в 1954 р.запроваджено податок на додану вартість. На сьогодні податкова система Франціїстабільна у незмінності переліку податків i зборів, правил їх справляння, протеставки податків щороку переглядаються з урахуванням економічної ситуації танапряму економіко-соціальної політики держави. Характеризуючи податкову системуФранції, варто було б виділити її соціальну спрямованість, перевагу непрямихподатків, особливу роль прибуткового податку, врахування територіальнихаспектів, гнучкість системи у поєднанні з жорсткістю, широку систему пільг iзнижок, відкритість для міжнародних податкових угод. Сучасна Франція(Французька республіка) входить до клубу “Великої вісімки”, належить до групивисокорозвинених держав Заходу. Від останніх національна податкова системавирізняється лише деякими, але помітними особливостями. По-перше, для Франціївластиві високі соціальні податки – платежі та внески у фонди соціальногопризначення (більше 40% загальної суми обов’язкових платежів і податків упорівнянні з близько 30% в середньому по країнах Європейського Союзу).По-друге, структура французької податкової системи історично склалася такимчином, що фіскальне значення непрямого оподаткування (податків на споживання) узагальній сумі державних доходів перевищують долю прямих. Не випадково самеФранція – батьківщина податку на додану вартість. По-третє, в основі бюджетногопроцесу знаходиться принцип пріоритету ресурсів. На відміну від багатьох іншихкраїн, це означає затвердження парламентом спочатку доходної частини бюджету, апотім видаткової. По-четверте, всупереч давній традиції централізованогоуправління з початку 80-х років уряд проводить політику децентралізації, щополягає в розширенні прав місцевих органів самоврядування і супроводитьсявідповідним перерозподілом податкових надходжень. По-п’яте, відповідно до вимогуніфікації податкових систем в рамках Європейського Союзу протягом останньогодесятиліття спостерігається зниження ставок оподаткування з одночаснимрозширенням податкової бази за рахунок скасування пільг.
1. Становлення національної податкової системи
Генеральніштати (періодично скликувані станові збори аристократів) вперше декларуютьправило запровадження податків за законом, а не рішенням короля 1314 р.
Запровадженняоподаткування солі (gabelle) в формі соляної регалії (пізніше відкупу),скасоване через 450 років під час Великої Французької революції (1789 р.). 1341р.
Жаннад’Арк добилася від короля звільнення рідного села Домремі від податків(скасоване через 360 років у 1789 р.) 1429 р.
Введенняподатку на землі та будівлі (taille reelle) подушного податку (taillepersonnelle) 1439 р.
КорольФранциск I запроваджує продажу державних посад із фіскальною метою 1522 р.
Максимакардинала Ришельє: “Не слід переобтяжувати підданих податками, але не слід ібрати з них менше, ніж потрібно для потреб держави” 1640 р.
Введенняфіскальної монополії на тютюн 1674 р.
Невдаласпроба запровадити “королівську десятину” – 10%-й податок на доходи за проектомС. Вобана 1710 р.
“Планоподаткування всіх мешканців Франції”, (включаючи коней, биків, овець), запроектом Рішара де Глан’єра 1774 р.
Скасуваннясолідарної відповідальності (кругової поруки) при справлянні податків 1775 р.
Нереалізованафіскально-політична реформа за проектом А. Тюрго, що передбачала громадянськіправа лише для власників-платників податків 1776 р.
Виходитьу світ робота Жака Неккера “Про управління державними доходами Французькогокоролівства” 1784 р.
ВеликаФранцузька революція: скасування податкових імунітетів і церковної десятини;проголошення податків почесним обов’язком; введення податкового цензугромадянських прав; гільйотинування відкупщиків податків 1789–1794 рр.
Запровадженняподатку на спадщину та дарування 1798 р.
Податковийкадастр земель (закінчений у 1850 р.) 1807 р.
Першийв Європі акциз на буряковий цукор 1837 р.
Веденняфіскальної монополії на сірники 1871 р.
Запровадженняподатку на цінні папери 1872 р.
Запровадженняакцизу на автомобілі 1893 р.
Запровадженняприбуткового податку (різні проекти розглядалися з 1907 р.) 1916 р.
Запровадженняподатку з обороту 1920 р.
Запровадженняподатку на додану вартість 1954 р.
Реформаподатку на додану вартість 1968 р.
Реформасамоуправління та системи місцевих податків 1982 р.
Приведенняфіскального законодавства у відповідність із нормами Європейського Союзу 1992р.[1, с 305]
2.Організація адміністрування податків
Податковаслужба Франції знаходиться в складі Міністерства економіки, фінансів і бюджету,очолюваного міністром-делегатом із бюджету. Адміністрування податків здійснюютьГоловне податкове управління та Головне управління мита та інших надходжень.Структурно Головне податкове управляння складається з п’яти відділів:
відділ підготовки законодавства (функції: розробка проектівзаконів та інших нормативних актів в сфері оподаткування);
відділ загального управління податками (функції: забезпеченняакумуляції податкових надходжень у державному бюджеті);
відділ розгляду спорів (функції: розгляд скарг і підготовкаматеріалів для кримінального переслідування за податкові правопорушення);
відділ у справах земель і державного майна (функції: кадастроваоцінка земель, управління рухомим і нерухомим державним майном);
відділ кадрів (функції: кадрове забезпечення податкової служби).
Головнеуправління мита та інших надходжень організує роботу митних пунктів на кордонахФранції та всередині країни. Воно забезпечує нагляд за додержанням державноїзаборони на продажу зброї, наркотиків і т. ін., а також здійснює санітарнийконтроль зовнішньої торгівлі.
Головнеуправління обліку визначає обсяг державних доходів на основі даних проподаткові надходження, що надходять від управлінь податків і мита, іншихдержавних відомств.
Чисельністьподаткової служби складає близько 80 тис. працівників, зайнятих у 830податкових і 16 інформаційних центрах. Відомо, що персонал податкових органівпідбирають шляхом ретельного відсіву. Співробітники податкових центріврозраховують податкову базу по кожному податку, збирають податкові платежі,контролюють правильність сплати податків. Справляння податків регламентуєтьсяподатковим кодексом, який вважають взірцевим для інших країн. Щороку кодексуточнюють при затвердженні закону про бюджет і видають коментарі до кодексу.
Проподатковий контроль у Франції дають уявлення деякі деталі системи покарань і організаціїподаткових перевірок. Так, за несвоєчасне подання декларації податок стягуєтьсяв повній сумі з одночасним накладанням штрафу в розмірі 0,75% на місяць (9% нарік). Якщо дохід прихований навмисне з метою ухилення, то штраф складає від 40до 80% від суми нарахованого податку. В разі регулярного применшення доходівподатки стягують у безспірному порядку з рахунків платника. При серйознихпорушеннях податкового законодавства (фальсифікація документів тощо)передбачається кримінальна відповідальність, аж до тюремного ув’язнення.
Яквідмічає один з українських дослідників, у Франції на відміну від Українизвинувачення в ухиленні від сплати податків юридичної особи пред’являють лишекерівникові підприємства, а в разі переплати податків відповідна різницяповертається негайно з відсотками. Списання боргів (податкова амністія)проводиться під час президентських виборів (один раз у п’ять років).
ДляФранції властиві загальноприйняті у світовій фіскальній практиці санкціїкримінального й адміністративного характеру за податкові правопорушення.Окремої уваги заслуговує оригінальний виправно-виховний захід: суд післярозгляду справи про ухилення від сплати податків шляхом обману дає дозвіл наповторювану протягом трьох місяців публікацію вироку в засобах масовоїінформації, а також повідомляє про винесений вирок по місцю роботи абопроживання засудженого.
Впроцесі збору й обробки податкової інформації інтенсивно застосовуютьсякомп’ютеризовані технології. Податкова служба має спеціальний підрозділ, щозаймається питаннями спрощення документообігу та автоматизації розрахунків.Декларації обробляються в спеціальних обчислювальних центрах, кожний з якихобслуговує кілька десятків податкових центрів, а також забезпечує обмінподатковою інформацією та послугами. Наприклад, у разі потреби певнийобчислювальний центр може взяти на себе обробку декларацій іншого центру,перевантаженого роботою в даний час [4, с.167].
Податковийпроцес здійснюється за єдиною державною системою бухгалтерського обліку,обов’язковою для всіх категорій платників податків. При цьому допускаєтьсяспрощений бухгалтерський облік для дрібних фірм. На всіх підприємствах, щознаходяться на території Франції, в тому числі іноземних, незалежно від видуїхньої діяльності (промисловість, будівництво, сільське господарство, торгівлятощо) для обліку витрат на виробництво продукції, виконання робіт і послуг,визначення фінансових результатів використовується єдиний план рахунків. Цезабезпечує узагальнення фінансових показників по всій країні, що важливо дляскладання прогнозів розвитку економіки, формування проектів державного бюджету,ведення національної статистики; полегшує проведення аналізуфінансово-господарської діяльності підприємств, а також здійснення податковогоконтролю; вносить впевненість у дії підприємців; створює умови для належноїавтоматизованої обробки інформації.
Роботапо перегляду та вдосконаленню плану рахунків покладена на національну Радубухгалтерського обліку – суспільний міжвідомчий орган, до складу якого входятьпредставники приватного бізнесу, державних інститутів, вищих навчальнихзакладів, професійних спілок. Раду очолює відповідальний працівник Міністерстваекономіки і фінансів Франції, кому підпорядкований робочий апарат, щоскладається з висококваліфікованих фахівців в галузі бухгалтерського обліку.
Основнафункція Ради полягає в удосконалюванні бухгалтерського й аналітичного обліку напідприємствах, приведення його у відповідність з вимогами економічного розвиткукраїни та фіскальними інтересами держави. Важливо, що дискусії по методологіїобліку можуть вестися до ухвалення рішення, після його прийняття воно стаєнормою, обов’язковою для всіх підприємств і комерційних організацій. РоботаРади ведеться на основі короткострокових планів, інформаційною базою для якихслужать матеріали парламентських дебатів по проекту бюджету. Поряд зустановленням правил обліку витрат і фінансових результатів Рада приділяєвелику увагу спрощенню обліку, а також питанням уніфікації оподаткування таобліку відповідно вимогам ЄС. Кінцевим результатом роботи Ради служитьперіодичний випуск нової редакції плану рахунків.
3.Податкові доходи центрального бюджету
Напочаток XXI ст. питома вага податків у ВВП Франції дорівнювала 45,8%, щоприблизно на 5 процентних пунктів вище від середньої норми оподаткуваннякраїнах Європейського Союзу. Дольова частка окремих податків у ВВП складала:прибутковий податок – 8,1%; податок на прибуток підприємств (компаній,корпорацій) – 2,9%; внески на соціальне страхування – 16,6%; податки наспоживання (товари і послуги) – 12,3%; інші податки – 5,9%·.
Структурубюджетних доходів від податкових надходжень, обов’язкових платежів і внесківвідображають такі дані (в %%): прибутковий податок – 12,2; податок на прибутоккорпорацій – 5,2; внески у фонди соціального призначення – 43,3; податок назаробітну плату – 1,8; податок на майно – 4,8; податки на товари і послуги –29,4; інші податки – 3,3%.
Найбільшважлива дохідна стаття державного (центрального) бюджету Франції – податок надодану вартість(TVA, taxe sur la valeur ajoutée), запроваджений у 1954р. на операції виробничого та комерційного характеру. Тридцять років тому водній із перших публікацій в Україні на тему податку на додану вартість (ПДВ)було відзначено, що цей податок – найновіша, найдосконаліша і, можливо, остаточнаформа еволюції універсальних акцизів, за якою майбутнє [3].
Провідноюланкою бюджетної системи Франції є податок на додану вартість, який враховуєхарактер здійснюваної операції i не залежить від фінансового стану платникаподатків. Об’єктом оподаткування є продажна ціна товару i послуги. Крімроздрібної ціни до об’єкта оподаткування включаються збори i мита без ПДВ. Іззагальної суми вираховується розмір податку, сплаченого постачальникам сировиниi напівфабрикатів.
Існуєчотири види ставок ПДВ: 18,6% — нормальна ставка на всі види товарів i послуг;33,33% — гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% —пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% — натовари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголюi шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція дозниження ставок i переходу до двох ставок — 18,6% i 5,5%.
ЗаконодавствомФранції передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування приекспортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці iпродажу. Крім того, від сплати ПДВ звільняються такі види діяльності: медицинаi медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійногохарактеру; страхування та гральний бізнес.
УФранції існує перелік видів діяльності, що надає право обирати між ПДВ iприбутковим податком, а саме: надання в оренду приміщень для будь-якого видуекономічної діяльності; фінанси i банківська справа; літературна, спортивна, артистичнадіяльність; муніципальне господарство. Пільги мають підприємства, які роблятьінвестиції, шляхом вирахування з ПДВ сум, що спрямовуються на інвестиції.
РозрахунокПДВ здійснюється самими підприємствами, а у разі спрощеного обліку — податковоюслужбою. Малі підприємства (з товарообігом менш як 3 млн. євро i менш як 0,9млн. євро в сфері послуг) можуть заповнювати декларацію протягом рокурозрахунково.
ПДВвноситься до бюджету щомісяця на основі декларацій, які подають підприємства доподаткових центрів разом із чеком на сплату податку. Існують квартальні тарічні терміни сплати ПДВ залежно від товарообігу. Відшкодування ПДВ приекспорті здійснюється щомісяця, для інших видів діяльності — щокварталу. Якщопідприємство має товарообіг менше ніж 300 000 євро, то підприємства сплачуютьПДВ у вигляді постійної суми. Якщо сума ПДВ менша ніж 1350 євро, то такіпідприємства звільняються від його сплати. Крім того, пільга надається дрібнимремісникам, якщо ПДВ менше ніж 20 000 євро.
Слідзазначити, що у Франції при такій гнучкості ПДВ забезпечує 45% усіх податковихнадходжень, а це говорить про його ефективність.
Установленоп’ять видів пільг, які звільняють від сплати ПДВ:
Маліпідприємства – у тих випадках, якщо їх оборот за фінансовий рік не перевищує 70тис. франків (тепер установлена еквівалентна сума в євро).
Всіоперації, пов’язані з експортом. Суб’єкти підприємництва, які здійснюютьекспортні угоди, користуються правом на відшкодування сплаченого ними ПДВ зацінності, куплені у постачальників та використані при виробництві експортноїпродукції або робіт і послуг.
Банківськаі фінансова діяльність.
Послугиприватних лікарів і викладачів.
Сільськегосподарство і рибальство.
Державніустанови, що здійснюють адміністративні, соціальні, культурні і спортивніфункції.
ПДВсплачується один раз у місяць згідно поданої декларації.
Крімподатку на додану вартість, оподаткування споживання, зазвичай, здійснюється задопомогою акцизів на нафтопродукти; електроенергію; спиртні напої та пиво;мінеральну воду; тютюнові вироби; цукор і кондитерські вироби; деякіпродовольчі товари, вироблені з олійних і зернових культур; сірники;дорогоцінні метали та ювелірні вироби; витвори мистецтва й антикваріат;страхові та біржові операції; гральний бізнес; видовищні заходи; телевізійнурекламу.
Провисоту акцизів дають уявлення ставки на деякі товари. Франція належить донайкрупніших у світі виробників вина, виноробство – одна з провідних галузейнаціональної економіки. Акциз на вино знаходиться в межах від 350 до 9060франків у залежності від ґатунку в перерахунку на галон чистого спирту, тобтокращі за якістю вина оподатковуються в десятки разів вищими ставками відординарних вин. Ставка акцизу на бензин установлена на рівні 347,42 франків нагалон (4,5 л); на цигарки до 2003 р. ставка акцизу складала 58% від ринковоївартості, а в жовтні 2003 р. була підвищена ще на 30%; на олію – 22,5 франківна тонну.
Середпрямих податків у французькій податковій системі домінує прибутковеоподаткування фізичних і юридичних осіб (корпорацій).
Прибутковийподаток із фізичних осіб забезпечує близько 1/5 доходів державного бюджету.Податок поширюється на сукупність доходів, одержану фізичною особою протягомроку з джерел як у самій Франції, так і за кордоном, а саме: заробітну плату,пенсію, ренту, доходи від усіх видів комерційної й некомерційної діяльності,винагороди. Платником даного податку вважають так звану фіскальну одиницю –сім’ю в складі подружжя та осіб, які знаходяться на утриманні. Для самітнихфіскальною одиницею є відповідно сама людина.
Данийподаток становить 20% податкових доходів бюджету, це пов’язано з історичнимиособливостями i з тим, що уряд використовує прибутковий податок для здійсненнясвоєї соціальної політики: в умовах нерозвинутості суспільних фондів споживанняприбутковий податок є інструментом стимулювання сім’ї, надання допомогималозабезпеченим. На прибутковий податок покладено функції стимулювання вкладівнаселення у заощадження, нерухомість, придбання акцій. Усе це створює складнусистему розрахування податку i застосування численних пільг i вирахувань. Так,з 25 млн. платників фактично сплачують податок лише 15 млн., або 52%.Потенційні платники — усі фізичні особи, а також підприємства i кооперативи, щоне є акціонерними товариствами. Податок обчислюється за єдиною прогресивноюшкалою з огляду на економічні, соціальні умови, сімейне становище i вік кожногоплатника. Ставки прогресії — від 0 до 56,8% залежно від доходів. Щороку шкалауточнюється, що дає змогу враховувати інфляційні процеси.
Прибутковийподаток повинні сплачувати всі мешканці Франції з доходів, отриманих у країніта за кордоном з урахуванням угод. Принципова особливість — оподаткуваннюпідлягає дохід не фізичної особи, а сім’ї. Якщо платник неодружений, дляоподаткування — це сім’я з однієї особи. Податок сплачується особами починаючиз 18-річного віку. Оподаткування здійснюється за сукупним доходом, заявленим удекларації, що складається самим платником раз на рік щодо доходів запопередній рік. Це ускладнює контроль за повнотою справляння, сповільнює оборотнадходження податку до бюджету. Крім того, якщо протягом року доходизменшилися, можуть виникнути проблеми зі сплатою. Доходи платника податківподіляються на сім категорій: плата за роботу за наймом; земельні доходи (віднадання в оренду землі та будівель); доходи від оборотного капіталу (дивідендиi відсотки); доходи від перепродажу будинків; цінних паперів; доходи відпромислової i торговельної діяльності підприємств, що не є акціонернимитовариствами; некомерційні доходи (доходи осіб вільних професій);сільськогосподарські доходи.
Длякожної із семи категорій своя методика розрахунку. Загальним правиломобчислення для визначення чистого доходу є те, що утримуються всі виробничівитрати, які забезпечували доходи. Вираховуються витрати на утриманняпрестарілих батьків i на добродійність. Для розрахунку податку чистий дохідсім’ї розподіляється на частини, потім визначається сума податку завідповідними ставками на кожну частину. Загальний розмір податку визначаєтьсядодаванням сум податку за кожною частиною. Така схема дозволяє зменшитиподатковий тягар i створити пільги багатодітним сім’ям. Після розрахункувеличини податок може бути скорочений на 25% суми витрат, пов’язаних зутриманням дітей у дошкільних закладах, наданням допомоги престарілим, сплатоювідсотків за кредитом, страхуванням життя, придбанням акцій.
ДляФранції властиві особливі правила оподаткування доходів, одержаних від операційіз нерухомістю, цінними паперами та іншим рухомим майном.
Так,дохід, одержаний у результаті продажі нерухомого майна, вважаєтьсяоподатковуваним доходом у рік продажі. При цьому нульова ставка діє повідношенню до продажі будинку або квартири фактичного проживання, від першоїпродажі, а також від продажі нерухомості, що знаходилася у власності не менше32 років. Диференціація ставок залежить від терміну знаходження будівель увласності продавця. За максимальною ставкою оподатковуються доходи відреалізації нерухомості, проданої в перші 2 роки після її придбання. Вочевидь,що подібний порядок запроваджений із метою перешкоджання спекулятивнимопераціям із нерухомим майном.
Прибутокодержаний від операцій із цінними паперами, оподатковуються за ставкою 16% увипадку, якщо величина прибутку перевищує 307600 франків (цей показник бувустановлений ще в 90-ті роки і цілком можливо вже переглянутий).
Прибуток,одержаний від операцій з іншим рухомим майном, (крім цінних паперів),оподатковується у випадку, коли сума угоди перевищує 20000 франків. Длявитворів мистецтва встановлені дві ставки: 4,5% і 7% – для предметів мистецтва,для виробів із дорогоцінних металів – 7,5%.
Посуті характер прибуткового оподаткування мають фіскальні збори, об’єктом якихслужить фонд оплати праці (ФОП). До них відносяться цільові податки соціальногохарактеру: податок на заробітну плату, податок на розвиток професійної освіти(учнівство), цільовий збір на професійну підготовку, збір на будівництво житла.
Податокна заробітну плату стягується на основі річного ФОП певного працівника вгрошовій і натуральній формах. Установлена прогресивна шкала оподаткування: прирічному обсязі ФОП до 35,9 тис. франків – 4,5%; від 35901 до 71700 фр. – 8,5%;при перевищенні 71,7 тис. – 13,5%.
Податокна розвиток професійної освіти (учнівство) справляється на базі річного ФОП заставкою 0,5% і надбавкою 0,1%.
Цільовийзбір на професійну підготовку в розмірі 1,2% річного ФОП кожного працівникавстановлений із метою фінансування професійної (пере)підготовки на всіхприватних підприємствах, де кількість працюючих перевищує 10 осіб. Привикористанні тимчасової робочої сили ставка збільшується до 2% ФОП. Крім того,справляється додатковий збір (0,3% річного ФОП), який призначений дляпрофесійної підготовки молоді.
Об’єктомоподаткування збором на будівництво житла є той же річний обсяг ФОП, ставказбору – 0,65% ФОП кожного працюючого. Якщо працівників більше 10, роботодавецьзобов’язаний приймати участь у фінансуванні житлового будівництва в формі позикабо прямих інвестицій.
Згаданіцільові збори соціального спрямування не можна розцінити інакше, як ознаку соціальногохарактеру французької держави.
Податокна спадщину і дарування запроваджений у 1798 р. як частина соціальнихбуржуазно-демократичних перетворень у часи Великої французької революції.Суб’єкти податку: резиденти (спадкоємці та реципієнти) в усіх випадках переходуправа власності, а також нерезиденти при переході права власності на майно, щознаходиться на території Франції. Ставки для майна, що переходить у власністьяк у порядку спадщини, так і дарування, єдині. Майно оцінюється за ринковоювартістю.
Неоподатковується майно, що за заповітом переходить на користь держави, органівмісцевого самоврядування, добродійних організацій у самій Франції або в іншихкраїнах, де діє система оподаткування спадщини і дарувань, аналогічнафранцузькій. Крім того, з вартості спадщини і дарування підлягають вирахуваннюприйняті у Франції та в інших західних країнах так звані довічні сімейніануїтети за принципом дожиття. Тобто, всю суму виплат одержує той (та) зподружжя, хто переживе другого. Нагадаємо, що ануїтет – різновид довічноїдержавної позики, згідно умов якої кредитори держави (в даному випадку сімейнапара) одержують ренту до смерті останнього з них. При цьому виплати одному зподружжя починаються лише після смерті другого і продовжуються до його кончини,іншими словами, – переходять йому (їй) у неоподатковувану спадщину.
Аналогічнимчином переходять у спадщину чоловікові (жінці) або родичу по прямій лініївиплати по страхуванню життя.
Неоподатковуваниймінімум для подружжя, нащадків по прямій лінії та батьків складає 275 тис.франків (для непрацездатних – 300 тис.), для братів і сестер – 100 тис. Длярешти категорій спадкоємців оподатковується спадщина, вартістю вище 10 тис.франків. Ставки податку в діапазоні від 5 до 60% диференційовані за двомаознаками: в залежності від вартості майна та за трьома степенями спорідненняспадкоємців.
Оригінальноюрисою оподаткування спадщини у Франції є несподівана для даного виду податкуекологічна, природоохоронна спрямованість. Так, на 75% знижується рівеньоподаткування, якщо у спадщину переходять ліси, лісопосадки, а також земельнавласність, передана у довгострокову оренду.
Податокна акціонерні товариства
Часткаподатку на прибуток акціонерних товариств у загальній сумі податковихнадходжень становить 10% i має тенденцію до зниження, що пов’язано з постійнимзменшенням розміру ставки. Цей податок справляється лише з акціонернихтовариств. Дохід юридичних осіб, що не є акціонерними товариствами,оподатковується за правилами оподаткування фізичних осіб.
Акціонернітовариства оподатковуються незалежно від виду власності. Об’єктом оподаткуванняє чистий дохід з усіх видів діяльності. Ставка становить 39% сумиоподатковуваного доходу i 42%, якщо цей дохід спрямовано на виплату дивідендів,а не на розвиток.
Сплатаздійснюється п’ять разів на рік: чотири рази — авансовими платежами заспеціальною формою, виходячи з даних минулого року, п’ятий — за фактичнимирезультатами за рік на основі декларації.
Крімтого, у Франції існує податок на акціонерні товариства, що мають самостійніфілії. Він обумовлений правилом повної відповідальності філії фірми за кінцевийрезультат. Відповідно до цього правила дохід кожної філії фірми оподатковуєтьсяокремо незалежно від результатів у цілому по фірмі.
Дляновостворених акціонерних товариств існують визначені пільги протягом п’ятироків. Залежно від часу існування підприємства пільги застосовуються: дляакціонерних товариств, що працюють до двох років, у розмірі 100%, 3 роки — 75%,4 — 50%, 5 — 25%, 6 років i більше — 0%. Збиткові підприємства сплачуютьподаток, виходячи з обсягу товарообігу: податок у розмірі 4000 євро при оборотіменше ніж 1 млн. євро, 6000 євро при обороті від 1 до 2 млн. євро, 8500 європри обороті від 2 до 5 млн. євро, 11 500 євро при обороті 5 — 10 млн. євро, 17 000євро при обороті понад 10 млн. євро.
Сумуприбутку вираховують як різницю між валовим доходом (виручкою) і затратами,понесеними у зв’язку з одержанням прибутку (заробітна плата, найом і утриманнявиробничих приміщень, придбання сировини та матеріалів, оплата процентів закредити та ін.). Небезінтересно зауважити, що у Франції до затрат, на суму якихскорочуються видатки, не відносяться так звані представницькі видатки, а такожштрафи на керівників підприємства.
Амортизаційнівідрахування нараховують у Франції як прямолінійним, так і прискореним методомі, звісно, списуються на затрати підприємства. Прискорена амортизаціяпоширюється, зокрема, на комп’ютерне програмне забезпечення (списується 100%протягом року), а також на обладнання, призначене для поліпшуваннянавколишнього середовища та економії енергії.
Неоподатковується прибуток, направлений у резервні фонди для покриття виробничихвитрат або можливих збитків у майбутньому, пов’язаними з зарубіжнимиінвестиціями, змінами кон’юнктури ринку, кредитними ризиками, списаннямбезнадійних боргів. Виручка від продажі активів оподатковується як звичайнийдохід. Але, направлена в резервний фонд виручка від продажі активів, якимикористувалися більше двох років, оподатковується за пониженою ставкою 19%. Зрозуміло,такий порядок стимулює позбавлення від старого обладнання.
Сплатаподатку на прибуток здійснюється в чотири терміни: до 20 числа лютого, травня,серпня, листопада.
Всилу інтенсивних зовнішньоекономічних зв’язків, особливо в межах ЄвропейськогоСоюзу, ретельно регламентовано оподаткування французьких компаній за кордоном йіноземних корпорацій – у Франції. З метою недопущення подвійного оподаткуванняз іншими країнами укладені податкові конвенції, котрі передбачають правовиняткового оподаткування в одній із країн за принципом: або за місцемпоходження доходу, або за місцезнаходженням одержувача (власника) доходу. Так,прибутки промислового і торгового походження, а також доходи від нерухомості,оподатковуються в тій країні, де на постійній основі розташовані суб’єктиоподаткування або знаходиться їхнє майно.
Поширеніу Франції податки на власність і майно в деяких джерелах фігурують під іншиминазвами: податок на доходи від грошових капіталів, податок на приріст капіталу,податок на доходи від нерухомості, податок на спекулятивні надприбутки прибудівництві та продажі нерухомості.
Оподаткуваннюпідлягають: нерухоме майно (будівлі та споруди, обладнання промислових ісільськогосподарських підприємств), рухоме майно (акції та облігації, кошти напоточних рахунках), права власності. Деякі види майна повністю або частковозвільнені від податку (майно, використовуване з метою професійної діяльності,предмети старовини та ін.). Згідно установленого обмеження, загальна сумаподатку на власність і прибуткового податку не повинна перевищувати 85% доходуплатника. Прогресивну шкалу ставок демонструє табл. 3.1.
Податкомна будівлі, що належать іноземним компаніям, за ставкою 3% оподатковуєтьсянерухома власність діючих у Франції компаній, але головний офіс яких знаходитьсяза межами Франції.
Таблиця3.1
Оподаткуваннявласності у Франції
Вартість майна, тис. франків Ставка податку, % До 4260 від 4260 до 6920 0,5 від 6920 до 13740 0,7 від 13740 до 21320 0,9 від 21320 до 41280 1,2 понад 41280 1,5Податокна оренду за ставкою 2,5% справляється з орендодавця при здачі в орендунерухомого майна, якщо річна орендна плата перевищує 12 тис. франків.
Податокна автотранспортні засоби, що знаходяться у власності юридичних осіб (завинятком автомобілів, які використовуються з виробничими цілями або старші 10років). Рівень ставок залежить від потужності двигуна.
Податокна автотранспортні засоби, вага яких перевищує 16 т, справляється за шкалоюфіксованих ставок у межах від 50 до 3600 франків. Має альтернативний режимсплати: щоквартально, щоденно в розмірі 1/25 щоквартальної ставки, в моментперетину митного кордону (для автомобілів, зареєстрованих за кордоном).
Реєстраційніподатки і гербові збори збирають при оформленні прав власності в момент переходувласності від одної особи до іншої. Податок (збір) справляється придобровільній або по суду продажі, перепродажі, переуступці майна. Ставкидиференційовані в залежності від характеру і вартості угоди: при передачі праввласності на майно – від 13,4 до 15,4%; при передачі долі участі – 1–4,8%; приреєстрації створеної компанії – 1%. В деяких випадках реєстраційний податоксправляється за фіксованою ставкою в євро.
Навітьтакі скромні платежі як реєстраційний податок чи гербовий збір мають не тількифіскальне значення, але й можуть бути пристосованими для виконання регулюючоїсоціально-економічної ролі. Так, у Франції явно заохочувальний характер маєзменшення ставки реєстраційного збору при продажі житлового будинку при умові,що він не буде перепроданий протягом трьох місяців. Понижені ставки поширюютьсятакож на угоди по купівлі лісних насаджень і власності, призначеної длясільськогосподарського виробництва; на нерухомість, продану суспільним ірелігійним організаціям та деякі інші. Повністю звільнені від сплатиреєстраційного збору придбання, зроблені центральними і місцевими органамидержавної влади, науковими установами та освітніми закладами, благодійнимиорганізаціями.
4.Місцеві податки і збори
Порядіз загальнодержавними податками існує багато місцевих, які встановлюють місцевіоргани самоврядування, вони ж визначають їх ставки та порядок сплати.
Земельнийподаток. Якщо ділянка землі забудована, податок стягується з усієї площі йстосується усієї нерухомості, яка є: споруди, будинки, сільськогосподарські таінші будови, пристрої промислового або комерційного використання. Частка, якаоподатковується, дорівнює 1/2 кадастрової орендної вартості ділянки.
Щодоцього податку встановлюються пільги, а з деякої власності він узагалі нестягується, наприклад, з державної власності, що знаходиться за межами міст іпризначена для сільськогосподарського використання, з фізичних осіб, старших 75років, та ін.
2.Податок на незабудовані ділянки стосується площі під забудову.
Базоюоподаткування є кадастровий дохід. Він становить близько 80 % кадастровоїорендної вартості ділянки. Від сплати податку тимчасово можуть звільнятисяділянки, які знаходяться у державній власності.
3.Податок на житло сплачують як власники житла, так й ті, хто його орендує. Удеяких випадках малозабезпечені можуть звільнятися від його сплати.
4.Професійний податок. Ним оподатковуються юридичні та фізичні особи, якізаймаються професійною діяльністю і не одержують при цьому заробітної плати.База для оподаткування розраховується як сума орендної вартості нерухомості,якою володіє платник і використовує для своєї професійної діяльності, або яквідсоток від заробітної плати, яка виплачується співробітникам, а такожвідсоток від одержаного доходу.
Податокна прибирання територій.
Митона утримання сільськогосподарської палати.
Митона утримання торгово-промислової палати.
Митона утримання палати ремесел.
Місцевізбори за освоєння родовищ.
Зборина установку електроосвітлення.
Митоза використання устаткування.
Митоз автотранспортних засобів.
Туристськийзбір.
Податокза перевищення допустимого ліміту щільності забудови.
Податокза перевищення межі питомої зайнятості площі.
Податокна озеленення та ін… [6, с. 105 ].
У80-х роках ХХ ст. у Франції була проведена реформа місцевого самоуправління.Законом “Про права і свободи комун, департаментів, регіонів” від 2 березня 1982р. було врегулювано розмежування повноважень, розподіл фінансових ресурсів міжорганами державної та місцевої влади, адміністративну організацію регіонів,форми співробітництва між різними територіальними структурами. У результатідеякої децентралізації управління питома вага місцевих бюджетів досягла 60%загального обсягу бюджетних коштів держави. При формуванні місцевих бюджетіввідповідні органи влади самостійно визначають ставки податків, на які поширеніїхня компетенція, але в межах установленого актом Національних зборів(парламентом Франції) максимального рівня.
Напочаток XXI ст. склалася система з 16 місцевих податків і зборів, а саме:земельний податок на забудовані ділянки; земельний податок на незабудованіділянки; податок (збір) на прибирання територій; податок на житло; професійнийподаток; збір на утримання сільськогосподарської палати; збір на утриманняторгово-промислової палати; збір на утримання палати ремесел; місцевий збір наосвоєння рудників; збір на установку електроосвітлення; збір за використовуванеобладнання; податок на продаж будівель; збір з автотранспортних засобів;податок на перевищення допустимого ліміту щільності забудови; податок на перевищенняліміту зайнятості території; збір на озеленення.
Невсі з названих податків і зборів звичні для українського читача. Утім, не всі зних мають істотне фіскальне значення, назви деяких із них говорять самі засебе. Тому більш докладного розгляду заслуговують лише окремі податки, до якихможна віднести земельний податок, податок на житло, професійний податок.
Земельнимподатком на забудовані ділянки оподатковується 50% кадастрової або орендноївартості нерухомості та земельних ділянок, призначених для промислового ікомерційного використання. Звільнені від податку: державна власність; будівлісільськогосподарського призначення; житлові будинки і квартири, що належатьфізичним особам, старшим 75 років, а також особам, які одержують допомоги зсоціальних фондів або виплати по інвалідності.
Земельнийподаток на незабудовані ділянки справляється на основі 80% кадастрової абоорендної вартості ділянки під забудову, а також полів, лісів і боліт, якізнаходяться в приватній власності. Від даного податку повністю звільненідержавні землі, тимчасово – площі з штучними лісонасадженнями (вірогідно домоменту комерційної експлуатації лісу) та деякі інші.
Податокна житло сплачують власники і/або орендарі житлових приміщень (будинків іквартир). Малозабезпечені повністю або частково звільняються від даногоподатку.
Ставкиземельного податку і податку на житло визначаються кожним органом місцевогосамоуправління зокрема, але не можуть перевищувати більше ніж у 2,5 разисередню ставку попереднього року на регіональному або загальнонаціональномурівні.
Професійнийподаток (taxe professionnelle, що у деяких джерелах перекладають як промисловийподаток) накладається на осіб, за роботу яких заробітна плата безпосередньо невиплачується. Найбільш численна категорія платників даного податку – так званіособи вільних професій (письменники, журналісти, художники, артисти та ін.,крім медичних сестер і доглядальниць, а також власників автомобілів, зайнятихвізникуванням). Ставка податку визначається кожною адміністративно-територіальноюодиницею окремо в залежності від двох критеріїв: від оціночної вартостіприміщення, котре платник використовує для своєї діяльності, та величини доходуплатника. Ставка професійного податку не може перевищувати 3,5% суми доданоївартості, створеної платником протягом року. Додана вартість визначається якрізниця між сумою одержаного доходу і затратами в поточних цінах, пов’язаними зпрофесійною діяльністю. Можливі різні скидки в залежності від станувикористовуваних приміщень, степені амортизації обладнання, динаміки цін.
Платникподатку подає декларацію з відповідною інформацією.
5.Боротьба з ухиленням від сплати податків
УФранції при боротьбі з ухиленнями від сплати податків податкові центриволодіють інформацією з банківських баз даних: до них надходить інформація прокожен відкритий рахунок, великий переказ грошей, який формально може статиприводом для детальнішої перевірки декларації, заповненої самим платникомподатків.
Крімтого, податкові центри користуються окремими базами даних щодо земельногооподаткування, щодо податків на житло, а також базами даних щодо наявностіскакових коней, яхт, літаків. Податкові центри володіють також інформацією пропокупки автомобіля, нерухомості i навіть про декларації, що заповнює платникподатків при прийомі на роботу.
Податковіоргани активно співпрацюють i обмінюються інформацією з митницею, поліцією iтакими компаніями, як «Франс-Телеком», «Електрисіте де Франс» та «Газ деФранс».
Такийобсяг інформації дає змогу в будь-який момент, не встаючи з робочого місця,перевірити правдивість декларації про доходи, поданої платником податків, якийвідтепер не може таємно від податкового відомства відкрити банківські рахунки,наприклад, у Парижі, Ліллі та Марселі.
Первиннаобробка інформації комп’ютеризована: кожна декларація ретельно перевіряється накомп’ютері. Привернути підвищену увагу інспектора може будь-що: навітьнезрозуміле підвищення витрат на догляд за дітьми. Підозріле досьє знову«заганяється» до комп’ютера, що перевіряє його за спеціальною програмою. I наекрані з’являються всі дані, які стосуються фінансового стану платникаподатків, включаючи поточні доходи, адресу його наймача, сімейне становище заостанніх три роки. Якщо цього недостатньо, включається ще одна програма, якаперевіряє останні адреси платника податків. Третя програма повідомляє про йогонерухомість, про акти на купівлю-продаж, дарчі тощо, щоб оцінити, наскількидостовірна ціна операції, яку здійснено. Якщо ціна не збігається із заявленимидоходами — бути предметному розгляду.
Протесамої інформатики недостатньо. Спеціальний відділ Національної дирекціїподаткових розслідувань, штаб-квартира якої знаходиться в паризькому передмістіПантене, щодня опрацьовує пресу: особливою увагою користуються рубрикиоголошень про купівлю-продаж, наймання, а також світська хроніка.
Іншівідділи — загальною чисельністю до 1300 осіб — займаються збиранням інформаціїбезпосередньо на місцях, використовуючи контакти в поліції, меріях, банках,ресторанах i навіть серед торговців автомобілями. Саме цим відділам вдаєтьсяіноді вийти на слід, «залишений» тіньовою економікою.
Податковіінспектори охоче користуються i неформальними джерелами інформації, зокремаанонімними листами, показаннями сусідів, інформаторів. Податкова адміністраціяофіційно преміює інформаторів, але лише після того, як стягне з неплатникасуму, яку він заборгував, разом зі штрафами. А от інспектори працюють лише зазарплату — вони не одержують премії, пропорційної коштам, що заощадилидержавній скарбниці.
Нововведеннямостанніх років став не просто обмін інформацією між податковим відомством iполіцією, а й спільні операції. Майже п’ятдесят податкових інспекторів, якімають одночасно посвідчення співробітника поліції i працівника податковихорганів, зайняли кабінети у відділеннях кримінальної поліції.
Крімтого, податкові інспектори відповідно до законодавства мають право наознайомлення зі справою, що розглядається у суді. Особливо їх цікавлять досьє,що стосуються фінансових махінацій i зловживань, таємного фінансуванняполітичних партій i функціонування так званих чорних кас. Зрештою, податковевідомство користується послугами приватних детективів, хоча офіційно iзаперечує цю практику.
Найчастішедо «контрольних тенет», розставлених податковими інспекторами, потрапляютьпересічні платники податків. Досьє звичайного службовця перевіряється приблизнораз на 8 років, нотаріуса — на 28 років, перукаря — на 40 років, лікаря — на 50років, а селянина — на 134 роки.
Привілейованимиособами займається особлива служба — Національна дирекція перевірки податковоїситуації. У її віданні, зокрема, перебувають великі політичні діячі. Свояградація й у підприємств — кожному, як кажуть, свій контролер. Малі фірми (до 5млн. євро обороту) перевіряються відносно швидко — досить i трьох місяців.Великими багатонаціональними компаніями займається Дирекція національноїміжнародної перевірки, де працюють близько 250 осіб. Такі підприємстваперевіряються грунтовно раз на 6 — 7 років. Причому тривалість перевірки можесягати одного року.
Відповідальністьза несплату податків
Податковіоргани не розцінюють як злочин порушення, що не перевищують 5% прибутковогоподатку. I все-таки заборгованість потрібно сплатити з відсотками — 0,75% намісяць.
Щодоухилення від сплати податків, то воно досить жорстко карається згідно іззаконодавством Франції. За несвоєчасне подання декларації до податковоговідомства накладається штраф у розмірі 10% податкової суми. У разі якщо терміннесвоєчасного подання перевищує місяць, штраф становитиме 40%, якщо ждекларацію не подано i після повторного нагадування, сума штрафу збільшиться щевдвічі. Теоретично може загрожувати навіть таке покарання, як позбавлення правводія терміном до 3 років.
Зліснеухилення від сплати податків тягне за собою тюремне ув’язнення строком відодного до п’яти років i накладення штрафу від 5 до 250 тисяч євро, невраховуючи повернення всієї суми i відсотків за прострочений період[ 3].
Щобзмусити неплатника повністю розрахуватися з державою, існують i такі способи,як накладення арешту на банківські рахунки, зарплату i навіть опис майна.
Водночасзаконодавство передбачає для платника податків можливості щодо оспорюваннярішення податкових органів, включаючи звернення до судових інстанцій.
Висновки
Особливості оподаткування уФранції пов’язані з історичним розвитком політичної системи й економіки країни.Податкова система відрізняє, насамперед, системність на широкій законодавчійоснові, яка базується на положенні про те, що всі заходи щодо оподаткуванняперебувають у компетенції парламенту.
Податкиу Франції становлять близько 90% дохідної бази централізованого бюджету.Переважаючим податком за сумою надходжень є непрямі, і у першу чергу – ПДВ.
З1982 року у Франції активно проводиться політика децентралізації, що полягає врозширенні прав місцевих органів місцевого самоврядування і в галузіблагоустрою, професійної підготовки кадрів, екології тощо.
ПДВ єпровідною ланкою бюджетної системи Франції, яка, як відомо, стала в 1954 роцібатьківщиною ПДВ.
Сплатаподатку залежить від характеру угоди. Ставка ПДВ не пов’язана з ціною товару.Об’єктом оподаткування є продажні ціна товару або послуги.
Операції,пов’язані з зовнішнім ринком, від ПДВ звільнено.
Основнаставка податку – 18,6%. Підвищена ставка (22%) застосовується до деяких видівтоварів. (автомобілі, алкоголь, парфумерія, тощо).
Відсплати податку звільняються:
— державні установи, діяльність яких пов’язана з виконанням адміністративних,соціальних, виховних, спортивних функцій;
— сільськогосподарське виробництво;
— деякі вільні професії: приватна викладацька діяльність, приватні лікарі.
Одниміз податків на споживання є акцизи, деякі з яких стягуються на користь державі,інші перераховуються до бюджетів місцевих органів управління.
Допідакцизних товарів відносять алкогольні напої, тютюнові вироби, сірники,запальнички, дорогоцінні метали, цукор і кондитерські вироби, пиво тощо.
Поряді з ПДВ податок на компанії відносяться до податків, що дають найбільшенадходжень до державного бюджету. Об’єктом оподаткування є чистий прибуток. Цейподаток сплачується п’ять разів на рік.
Доподатків на споживання слід віднести і мита. Основне завдання мита – охоронавнутрішнього ринку.
Найважливішемісце в групі прибуткових податків Франції займає прибутковий податок зфізичних осіб, що стягується що року з доходу. Цей податок має прогресивнийхарактер і ставку від 0% до 56,8%.
Великідоходи приносять бюджету Франції податки на власність.
Отже,коротко розглянувши основні податки Франції, можна відмітити особливості танедоліки.
Особливістьполягає в тому, що на відміну від інших країн, у Франції існує суворий поділподатків, що надходять до бюджетів.
Такожперевагою є те, що основна ставка ПДВ 18,6%. Це порівняно мала ставка протиінших країн і, все одно, бюджет має найбільші надходження від цього видуподатків.
Ще однієюперевагою є те, що у Франції не оподатковуються доходи, що не перевищують 18140франків.
Основнінедоліки податкової системи:
— наявність численних перехідних видів податків;
— нераціональна структура.
Списоквикористаних джерел
1. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн:Навчальний посібник. – К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с. — www.vuzlib.net/taz_zk/_index.htm
2. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування:Навч. Посібник. – К.: 2001. – 216 с.
3. КИРІЄНКО Н. Податкова система Франції //Вісник податковоїслужби України -№24.2007р
4. Литвиненко Я. В., Якушик І. Д. Податкові системи зарубіжних країн:Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004. — 208 с. — Бібліогр.: с. 203.
5. Миргородська Л.О. фінансова система зарубіжних країн: Навчальнийпосібник. – Київ: Ценр навчальної літератури, 2003. – 240с
6. Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В.Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – 544 с.