Реферат: Порядок фінансування народного господарства в Україні

Особливості фінансування державнихпідприємств

В умовах переходу до ринкової економікив Україні повністю змінюється співвідношення між часткою видатків державних підприємств,що покривається за рахунок бюджетний безвідплатних асигнувань, та часткоювидатків, що покривається за рахунок комерційного кредитування, яке завжди маєвідплатний характер.

Незважаючи на те, що власникомдержавних підприємств й держава, в умовах ринкової економіки вона не фінансує100% обсягів видатків цих підприємств — повне бюджетне фінансування діяльностідержавних підприємств не допускається. Воно замінюється фінансуванням зарахунок власних коштів підприємств, широким використанням комерційних кредитівта виділенням часткового бюджетного фінансування у відповідності з державнимипрограмами підтримки розвитку тієї чи іншої галузі економіки. Навіть увипадках, коли підприємству не вистачає власних оборотних коштів, їх нестачаповинна покриватися за рахунок комерційних кредитів. Роль кредитів сьогоднізначно збільшується, тому що вони залучаються до формування значної часткиоборотних коштів державних та недержавних підприємств.

З іншого боку, держава як власникдержавних підприємств має право прямо втручатися у їх підприємницькудіяльність, встановлюючи додаткові вимоги та правила здійснення цієї<sup/>діяльності.В період переходу до ринкової економіки в Україні виник новий вид державнихпідприємств — казенні підприємства. Казенне підприємство — це державнепідприємство, що не підлягає приватизації. Особливості управління тафінансування діяльності казенних підприємств полягають в тому, що управлінняними здійснюють органи, уповноважені управляти відповідним державним майном —міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Ці ж органи здійснюютьпланування та фінансовий контроль за господарською діяльністю казенногопідприємства, затверджують його фінансовий план, визначають порядоквикористання чистого прибутку підприємства шляхом встановлення обов'язковихнормативів розподілу такого прибутку, затверджують умови та фонд оплати праці зурахуванням умов, передбачених галузевою угодою.

Порядок фінансуванняпромисловості та капіталовкладень

Діяльність суспільства пов'язана з необхідністюмайже безперервно створювати нові промислові та соціальні об'єкти — будинки дляжитла, культурно-соціального використання та виробництва, обладнання заводів,фабрик, окремих виробничих цехів необхідним оснащенням (автоматизованимилініями, станками, іншими основними фондами підприємств), а також фінансуванняїх реконструкції, капітального ремонту, проведення переобладнання тощо.

Фінансування капітальних вкладень — це заснована на правових нормах діяльність державних органів,комерційних банків та підприємств, установ і організацій усіх форм власності звизначення та використання джерел покриття прямих видатків на створення нових,розширення, реконструкцію та переоснащення існуючих виробничих тасоціально-культурних фондів, нормування витрат, планування, мобілізація тавикористання коштів Цих джерел з обов'язковим проведенням контролю за їхцільовим використанням та дотриманням встановлених норм.

Виділяють такі види капіталовкладень:

1) виробничі інвестиції, до яких відносятьсяінвестиції в устаткування, що є засобами виробництва підприємств;

2) інвестування у житлове будівництво, включаючивидатки по утриманню житлового фонду;

3) інвестування органів державного управління, до якихвідноситься створення, набуття та утримання адміністративних будівель таспоруд, що використовуються державними органами.

Вкладання коштів у військове устаткуваннярозглядається не як інвестиції, а як споживання органів управління.

У відповідності з принципомоптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів, капітальні вкладенняфінансуються діючими підприємствами насамперед з власних джерел, в другу чергу— за рахунок банківського кредитування і в останню — з коштів бюджету, яківиділяються на те чи інше підприємство з урахуванням пріоритетностівироблюваної ним продукції.

Процес роздержавлення та приватизаціїстворює умови для децентралізації та демонополізації економіки, зменшенняпитомої ваги державного сектору та збільшення недержавних інвестицій,вдосконалення механізму їх розподілу, розширення ринкових джерел капітальнихвкладень.

Інвестиціями є всі види майнових таінтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншихвидів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) абодосягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї,акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки,споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають завторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних,комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації,навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого видувиробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

права користування землею, водою,ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюютьсяу формі капітальних вкладень.

Інвестиційна діяльність здійснюється наоснові:

інвестування, здійснюваногогромадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілкамиі товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншимиюридичними особами, заснованими на колективній власності;

державного інвестування, здійснюваногоорганами влади і управління України, Кримської АРСР, органів місцевогосамоврядування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичковихкоштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних іпозичкових коштів;

іноземного інвестування, здійснюваногоіноземними громадянами, юридичними особами та державами;

спільного інвестування, здійснюваногогромадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Інвестиційна діяльність може здійснюватисьза рахунок:

¾власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційнівідрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошовінагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

¾позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківськіта бюджетні кредити);

¾залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажуакцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

¾бюджетних інвестиційних асигнувань;

¾ безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій,підприємств і громадян.

Державне інвестування здійснюють органидержавної законодавчої та виконавчої влади України, Автономної Республіки<sup/>Кримта органів місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетнихфондів та позичених коштів, а також державні підприємства й установи за рахуноквласних коштів і кредитування.

За інвестовані кошти провадитьсякапітальне вкладення у вигляді капітального будівництва, фінансування видатківрозвитку діючих підприємств, а також їх реконструкція та технічнепереозброєння.

Нове будівництво — це спорудження комплексу об'єктів основного, допоміжного таобслуговуючого призначення новозбудованих підприємств, будинків та споруд, атакож філій та окремих виробництв, котрі після введення в експлуатаціюутримуватимуться на самостійному балансі.

Нове будівництво підприємств державноїформи власності може бути включене у план наступного періоду виключно за умови,що потужності існуючих державних підприємств цієї галузі використовуютьсяповністю з урахуванням можливості їх технічного переоснащення, реконструкції таремонту.

Розширення підприємств — це спорудження додаткових виробництв на діючих підприємствах, а такожбудівництво нових і розширення вже існуючих цехів, об'єктів основного,допоміжного та обслуговуючого призначення на території цих підприємств або намайданчиках, що межують з ними, аби створити додаткові чи нові виробничіпотужності. До розширення діючих підприємств належить також утворення філій тавиробництв, що входять до їх складу, які після введення їх в експлуатацію неперебуватимуть на самостійних балансах.

Реконструкція діючих підприємств — це перебудова існуючих цехів та об'єктів основного, допоміжного йобслуговуючого призначення, пов'язана з вдосконаленням виробництва та підвищеннямйого техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічногопрогресу. Реконструкція, як правило, провадиться без розширення діючих площбудинків та споруд на основі комплексних проектів реконструкції всьогопідприємства з метою збільшити виробничі потужності, поліпшити якість тазмінити номенклатуру вироблюваної продукції.

Технічне переозброєння діючихпідприємств — це комплекс заходів для поліпшеннятехніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на підставівпровадження передової техніки, технології, механізації та автоматизаціївиробництва, модернізації та заміни застарілого й фізично спрацьованогообладнання на нове, продуктивніше, а також вдосконалення загальнозаводськогогосподарства й допоміжних служб. Технічне переозброєння провадиться на тихсамих виробничих площах за проектами і кошторисами на окремі об'єкти та видиробіт, але на підставі розробленого єдиного техніко-економічного обґрунтування.Технічне переозброєння підприємств спрямоване на інтенсифікацію виробництва здодержанням вимог охорони навколишнього середовища, збільшення виробничихпотужностей, випуску продукції та поліпшення її якості, Капітальнебудівництво здійснюється за індивідуальним і типовим проектом. Заіндивідуальними проектами проектування здійснюється в два етапи: 1-й етап —розробка техніко-економічного обґрунтування із зведеним кошторисно-фінансовимрозрахунком, на підставі якого визначається обсяг фінансування та джерела; 2-йетап — розробка робочих креслень із зведеним кошторисно-фінансовим розрахунком.Зведений кошторисно-фінансовий розрахунок до робочих креслень є підставою длярозрахунків замовника з підрядчиком за виконані роботи. Отже, на першому етапістосунки регулюються фінансово-правовими нормами; на другому етапі —фінансово-правовими та цивільно-правовими нормами.

Розробка кошторисної документації затиповими проектами з урахуванням виконання геологічних досліджень, прив'язки набудівельному майданчику здійснюється в один етап — розробка робочих креслень іззведеним кошторисно-фінансовим розрахунком, який є підставою для розрахунківзамовлення з підрядником за виконані роботи. Будови, залежно від терміну їхвиконання, поділяються на задільні — першого року початку будівництва;перехідні — розпочаті попереднього року, Що тривають нинішнього й переходять нанаступний рік; пускові — це будови, закінчення яких має відбутися в планованомуроці. Під час розподілу фінансування для забезпечення будівництва перевагавіддається пусковим об'єктам.

Фінансування видатків місцевих бюджетівна капітальні вкладення здійснюється у відповідності з Інструкцією Мінфіну таНаціонального банку України «Про порядок фінансування коштів місцевих бюджетівна капітальні вкладення» від 04.02.94. Фінансування капітальних вкладень зарахунок місцевих бюджетів здійснюється шляхом перерахування коштів платіжнимидорученнями з основних поточних бюджетних рахунків на поточні бюджетнірахунки головних розпорядників коштів та підприємств, організацій і установ.Державна кредитна підтримка державним та комунальним підприємствам надається назагальних умовах їхньої кредитоспроможності під затверджені проективикористання коштів, бізнес-плани, плани структурної перебудови, проектисанації підприємств. Надання коштів у таких випадках здійснюється під заставумайна підприємств або векселів, одержаних цими підприємствами від споживачівїхньої продукції. Рішення про надання кредиту й про розмір ставки закористування ним або про відмову надати кредит, оформлюється спільнимпротоколом, який є підставою для укладання кредитних угод між Національнимбанком України та комерційними банками.

На Національний банк України покладеноорганізацію роботи щодо надання державної кредитної підтримки, обліку тапроведення розрахунків з підприємствами, а також за цільовим використаннямдержавної кредитної підтримки.

Особливості фінансування АПК

Агропромисловий комплекс є найважливішоюскладовою частиною господарського механізму України. Умови створення тафункціонування формувань агропромислового комплексу, їх права та обов'язкивстановлюються законом України «Про колективне сільськогосподарськепідприємство» від 14 лютого 1992 року, «Про селянське (фермерське)господарство» в редакції закону від 22 червня 1993 року, «Про особливостіприватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 року. Заумов формування вільного ринку продукції сільського господарства для сталогофункціонування економіки України здійснюється бюджетне фінансування.

Одним з видів фінансування витратагропромислового сектору є державні контракти та державне замовлення напоставку сільськогосподарської продукції, необхідної для задоволення потребУкраїни відповідно до пріоритетів соціально-економічного розвитку, що їхвизначає Верховна Рада України. Державне замовлення забезпечується коштамидержавного бюджету України і доводиться підприємствам, організаціям усіх формвласності. Відносини сторін у процесі поставок продукції сільськогогосподарства за державними замовленнями регулюються державним договором(контрактом). Відносини колективних сільськогосподарських підприємств,організацій та інших формувань усіх форм власності з державою регулюються задопомогою бюджетного фінансування, кредитування, пільгового оподаткування,страхування тощо.

За рахунок коштів Державного тамісцевих бюджетів здійснюється будівництво у сільській місцевості об'єктівохорони здоров'я, освіти, культури, фізичного виховання, спорудженняводопроводів, каналізаційних систем і споруд, ліній електропередач тагазопроводів, будівництво доріг та благоустрій територій, будівництво об'єктівпобуту, а в районах з браком трудових ресурсів — спорудження житла.

Державне інвестування розвиткусоціальної сфери села покладене на органи державної виконавчої влади на місцях,які зобов'язані в суворо цільовому порядку ефективно використовувати державніцентралізовані капіталовкладення.

Повністю за рахунок коштів Державногота місцевих бюджетів утримуються станції по боротьбі з шкідниками та хворобамисільськогосподарських рослин (карантинні служби, станції для боротьби з ерозієюґрунтів).

Під ветеринарною медициною слідрозуміти комплекс заходів для профілактики захворювання тварин, їх лікування,скорочення втрат від хвороб, яловості та падежу, підвищення якості сировини тапродуктів тваринного походження, запобігання та боротьби з хворобами, спільнимидля тварин і людей, одержання екологічно чистих продуктів харчування.

Велике значення в економіці тасоціальному розвитку України має раціональне використання природних ресурсів,забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини та охоронанавколишнього середовища.

Фінансування заходів для охорони навколишньогоприродного середовища здійснюється за рахунок коштів Державного бюджетуУкраїни, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевихбюджетів, позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, щостворюються у складі позабюджетного фонду стабілізації економіки України,позабюджетних фондів Автономної Республіки Крим та органів місцевогосамоврядування, за рахунок коштів підприємств, установ і організацій, а такождобровільних внесків та інших коштів.

Для фінансування заходів щодо охоронинавколишнього природного середовища утворюються республіканський та місцевіфонди охорони навколишнього природного середовища.

Місцеві фонди охорони навколишньогоприродного середовища утворюються в межах єдиного фонду відповідної місцевоїради за рахунок:

— платежів, що надходять відпідприємств, установ, організацій та громадян за забруднення навколишньогоприродного середовища;

— адміністративні штрафи за порушеннянорм і правил охорони навколишнього середовища, а також сум, що надійшли врахунок відшкодування збитку, що його завдано природному середовищу врезультаті господарської чи іншої діяльності;

— добровільних внесків підприємств,установ, організацій та громадян на певні цілі або без вказівки на цільовепризначення;

— надходжень від реалізаціїконфіскованого відповідно до чинного законодавства майна, що було предметомекологічного правопорушення.

Формування Державного фонду охорони навколишнього природного середовищавідбувається за рахунок відрахувань з місцевих фондів охорони навколишньогоприродного середовища, згідно нормативів, що їх визначає Верховна Рада України,а також з добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Порядок фінансуванняжитлово-комунального господарства

Багатогалузевий комплексжитлово-комунального господарства включає житловий фонд і об'єкти комунальногогосподарства: водопостачання, водовідвід, житлопостачання, газопостачання,дорожнє господарство і благоустрій, місцевий електротранспорт та інші служби,що надають послуги населенню, промисловим та іншим споживачам усіх формвласності. В умовах перехідної економіки та проведення приватизації житловогофонду України, фінансування житлово-комунального господарства зазнає суттєвихзмін.

До початку приватизації житла тапроведення цінової реформи в галузі житлово-комунального господарства, цейсектор економіки майже повністю був дотаційний: до жовтня 1994 року платежінаселення за використані житлово-комунальні послуги покривали лише біля 4% собівартостіцих послуг, 96% собівартості покривалися з консолідованого бюджету України.Такі надмірні дотації житлово-комунальному сектору суттєво вплинули нафінансове становище країни, відчутно збільшуючи дефіцит консолідованогобюджету. Таким чином, особливість фінансування житлово-комунального сектораполягає в тому, що доходи підприємств галузі формуються за рахунок:плати за нежилі приміщення, що є комунальною власністю та здаються в оренду;квартирної плати та плати за надання житлово-комунальних послуг населенню. Асобівартість житлово-комунальних послуг населенню, в свою чергу, оплачується зтрьох джерел: 20% покривається за рахунок прямих дотацій підприємствамжитлово-комунального сектора з консолідованого бюджету України, 80% — зарахунок платежів населення, коштів державних житлових субсидій та державнихкоштів, за рахунок яких покривається вартість існуючих пільг громадян щодооплати житлово-комунальних послуг (поступова зміна співвідношення частини, щофінансується за рахунок населення, і частини, що фінансується за рахунокконсолідованого бюджету України, наведена у таблиці 2 додатка).

Житлова субсидія — це адреснабезготівкова державна допомога сім'ям для відшкодування витрат на оплатукористування (утримання) житла, водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення,вивезення побутового сміття та рідких нечистот, електропостачання (надалі —субсидія на житлово-комунальні послуги), а також на придбання скрапленого газута палива. у випадку, коли ці витрати у межах санітарної норми загальної житловоїплощі та нормативів споживання житлово-комунальних послуг, скрапленого газу тапалива перевищують встановлену Кабінетом Міністрів України часткусередньомісячного сукупного доходу сім'ї, сім'я може звернутися за субсидією.

Держава також фінансує вартість пільг,які має населення щодо оплати житлово-комунальних послуг. У відповідності зстаттею 28 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня1997 року, встановлення тарифів щодо оплати комунальних послуг, що надаютьсяпідприємствами та організаціями комунальної власності, відноситься до віданнявиконавчих органів сільських, селищних та міських рад. Дотації на покриттярізниці між оплатою відсотку собівартості послуг, що встановлені і сплачуютьсянаселенням за відповідними тарифами, та повної собівартості цих послуг.

За рахунок коштів місцевих бюджетівтакож фінансується оновлення парку електротранспорту (тролейбусів, трамваїв) івиконується капітальний ремонт житлового фонду.

Витратипідприємств житлово-комунального господарства складаються: з заробітної плати,нарахувань на заробітну плату, внесків у фонд ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи, у Фонд зайнятості населення, плати за використануводу, тепло, електроенергію, надання інших послуг між підприємствами всерединігалузі комунального господарства, витрат на матеріали, запасні частини,амортизаційні відрахування та інші витрати.

Необхідно зазначити, що проблема ефективногофінансування житлово-комунального сектора в Україні ще не вирішена — країналише розпочала свою житлову реформу. Верховною Радою України та КабінетомМіністрів України готується для прийняття новий Житловий Кодекс та іншінормативні акти, що вдосконалюють правову базу галузі взагалі та проблемифінансування її видатків зокрема.

Правові основи фінансування енергетикита транспорту

Енергетичний комплекс, очолюванийМіністерством енергетики України, включає в себе атомні, теплові йгідротехнічні електростанції, систему підстанцій і ліній електропередач, якізабезпечують подачу електроенергії на території України в суміжні державизгідно міждержавних угод. До складу комплексу входять промислові підприємства,які випускають продукцію електроенергетики, науково-дослідні інститути йконструкторські бюро, управління та організації енергозбуту, установисоціальної сфери, що знаходяться на балансі підприємств галузі.

Увесь комплекс складається із станцій,підприємств, організацій та установ державного підпорядкування і невеликоїкількості організацій, що забезпечують експлуатацію електричних мереж натериторіях районів, міст і облік споживання електроенергії — місцевого тарегіонального підпорядкування.

Фінансові ресурси підприємств комплексуформуються здебільшого за рахунок реалізації продукції, енергоносіїв, виконанняробіт або надання послуг.

До складу собівартості продукції(електроенергії), виконаних робіт, послуг підприємств і організацій енергетикита електрифікації входять: заробітна плата, нарахування на заробітну плату,внески у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у Фондзайнятості, амортизаційні відрахування, витрати на сировину, матеріали, пальнета мастильні матеріали, поточні ремонти й інші витрати.

Після сплати податку на прибуток згідночинного законодавства України підприємства галузі формують фонди економічногостимулювання: фонд розвитку виробництва, науки й техніки; фонд соціальногорозвитку; фонд матеріального заохочення.

Підприємствам галузі надано правоутворювати страхові та резервні фонди, а при розрахунках за вільно конвертованувалюту — валютні фонди.

З Державного бюджету Україниінвестуються капітальні вкладення загальнодержавного значення для спорудженняоб'єктів електроенергетики та електрифікації. За рахунок коштів місцевихбюджетів фінансуються роботи, пов'язані з ремонтом і поточним доглядом заоб'єктами — внутрішньорайонних та міських електромереж. У Державному бюджетіУкраїни щороку передбачаються асигнування на фінансування заходів, пов'язаних звиведенням з експлуатації об'єктів Чорнобильської АЕС.

Література

1. Дадашев Б.А.Удосконалення фінансово-кредитногообслуговування сільського господарства// Економіка АПК.- 2003.-№11.-с.70

2. Колотуха С.М. Удосконалення кредитуваннясільськогосподарського виробництва// Економіка АПК.- 2004.-№ 3.-с.108

3. Онищенко О.М. Проблема заставного кредитуваннянових господарських структур// Економіка АПК.- 2002.-№ 9.-с.3

4.Пиріг Г.І. Удосконаленнякредитних відносин в аграрному секторі економіки// Економіка АПК.- 2004.-№1.-с.106

5.Третяк О.М. Кредитніспілки як ефективна форма мікрокредитування// Економіка АПК. — 2002.- №7.-с.100