Реферат: Реформування и в перехідній економіці України

Реферат

натему:

«Реформуваннягрошово-кредитної системи в перехідній економіці України»

План

Вступ--------------------------------------------------------------------------------------3ст.

1. Поняття грошової та кредитної системи----------------------------------------4ст.

1.1.Поняття грошової системи та її елементи--------------------------------------4ст.

1.2.Становлення грошової системиУкраїни---------------------------------------5ст.

1.3.Суть і структура кредитної системи--------------------------------------------7ст.

2. Реформування грошово-кредитної системи в перехідній-------------------8ст.

 економіці України

2.1. Грошова реформа в Україні (2-16 вересня 1996 р.)-------------------------8ст.

2.2. Грошово-кредитна політика НБУ---------------------------------------------11ст.

2.3. Механізм реалізації грошово-кредитноїполітики-------------------------12ст.

3. Сучасні стратегії грошово-кредитної політики----------------------------- 13ст.

Використана література------------------------------------------------------------- 16ст.

Вступ

Реальніпередумови для глибоко реформування адміністративно-командної економічноїсистеми України, створення відкритої соціально орієнтованої ринкової економікмвиникли після проголошення державного суверенітету України у серпні 1991року.Основою для вирішення цих завдань був її індустріальний, аграрно-технологічний,науковий та інтелектуальний потенціал-один з найважчих серед республік СРСР.Разом з тим позитивні економічні процеси, які стали помітним у перший періоднезалежності, все більше уповільнювались під впливом економічної кризи, якідедалі загастрювались.

Враховуючиназвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, всідержави, незалежно від їхнього устрою, доручають формування грошових системцентральним органам влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах зфедеративним усторєм, усунені не лише від формування грошових систем, а й відконтролю за функціонуванням їхніх окремих елементів.

Поняттягрошової системи та її елементи

Грошова система –форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавнимзаконом. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та іншівимоги, що регламентують відносини між су’єктами грошового обороту.

Грошова системаформується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як їїскладова. Тому в багатьох країнгах правові норми, що стосуються грошовоїсистеми, визначені безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед узаконах, які регламентують діяльність центальних банків. Цими законамицентральним банкам надаються широкі повноваження щодо регулювання грошовоїсистеми. Центральний банк  — це інституційний центр грошової системи. Йомуналежить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошовоїсистеми країни.

За сфероюохоплення економічних відносин грошова система  — явище надзвичайно містке,адекватне всьому грошовому обороту. Всі грошові потоки, незалежно від сфериекономіки, яку обслуговують, та форми, в якій вони здійснюються, є об’єктамирегулятивного впливу грошової системи.

У складі грошовоїсистеми можна відокремити такі підсистеми:

— системубезготівкових розрахунків;

— валютнусистему; систему готівкового обігу.

Кожна із вказанихпідсистем має свій особливий об’єктрегулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошовогообороту.

Грошова системакожної країни визначається її внутрішнім законодавством, тобто є явищем сутонаціональним. Кожна держава формує свою власну грошову систему, прагнучи надатиїй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вонизагрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенноїгрошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічноїсамостійності держави.

Занормативно-правового підходу до грошової системи в її складі можна відокремитикілька елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований. У грошовій системіУкраїни можна виділити такі елементи:

-  назва грошової одиниці;

-  масштаб цін;

-  види та купюрність грошовихзнаків, які мають статус законного платіжного засобу;

-  сегментація безготівковихгрошових розрахунків;

-  регламентація готівковогогрошового обороту;

-  регламентація режимувалютного курсу та опрацій із валютними цінностями;

-  регламентація режимубанківського процесу; державні органи, які здійснюють регулювання грошовогообороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

Назва грошовоїодиниці виникає, як правило, історично. Масштаб цін являє собою величинугрошової одиниці даної країни. Масштаб цін у сучасних умовах, як правило,змінюється стихійно, незалежно від волі держави, під впливом інфляційнихпроцесів в економіці. Тобто місце і роль масштабу цін у ціноутворенні істотнозмінилися. Уже не держава свідомо змінює масштаб цін з метою впливу на їхрівень, а стихійні процеси в ціноутворенні змінюють масштаб цін, новий рівеньякого в подальшому впливає на ціноутворення.

Оскількиінфляційні процеси стали хронічним явищем, виникла загроза постійного зменшеннямасштабу цін, що негативно впливає на функціонування грошей як міри вартості тадієвість системи цін.

Види такупюрність грошових знаків визначає визначає вищий законодавчий орган, якийнадає їм  статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державувідповідальність за їх забезпечення.

Право емісіїгрошових знаків та відповідальність за їхнє забезпечнення закон покладає напевний державний орган. Сьогодні таким органом, як правило, є центральний банккраїни. Випущені ним грошові знаки мають назву банківських білетів (банкнот). Вокремих винятках емісія грошовиих знаків може доручатися міністерству фінансів(його скарбниці). В такому разі грошові знаки називаються скарбничими білетами.Суттєва відмінність між цими видами грошових знаків полягає у різних механізмахїхньої емісії – порядку випуску в обсяг та вилученя з обігу.

Емісія скарбничихбілетів використовується безпосердньо для покриття бюджетних видатків ідопускається, як правило, в умовах глибокої кризи державних знаків.

Становленнягрошової системи України

У періодстановлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічноїта фінансовї кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійноїсправи, опановувати складний механізм грошової кредитної політики. Становищеускладнювала нескординованість економічної політики незалежних республік усфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. у республіціпанувала криза платіжних засобів. Тому з 10 січня 1992 р. в Україні булозапроваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення дорублевої готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу та відповідного збалансування грошової маси в обігу та відповідногообслуговування товарного ринку. Необхідність цього акта була викликана тим, що:

— вересня 1991 р.Україна практично не отримувала від ЦБРФ нових рублевих надходжень;

— напередодні1992 р. Україна вимушена була слідом за Росією піти на лібералізацію цін – їхмайже десятикратне підвищення.

Упровадженнякупоно-карбованця у структуру грошового обігу мало на меті:

-  використати системупаралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видівдоходів населення у новій грошовій одиниці мала розширитися поступово донаповнення товарного ринку;

-  поетапно запровадити в обігкупоно-карбованець, з тим щоб забезпечити йому не лише  достатню  купівельнуспроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем;

-  використати в обігукупоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову одиницю;

-  впровадити в обігнаціональну  повноцінну банкноту – гривню.

Позитивнийпотенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало.Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливішихфункцій ринкового господарства – функцію нагромадження. А без реалізації цієїфункції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складніпитання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання іззапровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престижУкраїни.

За цих умовособливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення дргого етапу грошовоїреформи – запровадження в обіг гривні. 25 серпня

1996 р. ПрезидентУкраїни підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», за яким:

1. З 2 по 16вересня 1996 р. в обіг уведена національна валюта України гривня та її сотачастина — копійка.

2. В обігвипущені банкноти номінальною вартістю 1,2,5,10,20,50,100 гривень та розміннамонета номінальною вартістю 1,2,5,10,25,50 копійок. Емісія українськихкарбованців була припинена.

3. Українськікарбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців за 1гривню, суми до 100 млн. українських карбованців обмінювалися на гривніготівкою, а понад 100 млн. крб. – зараховувалися на вклади в банках з правом їхвільного використання в гривнях.

4. Отже, нап’ятому році незалежності Українаотримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю – гривню.

Деномінінація –обмін усіх старих грошових знаків на нові і певній пропорції з одночаснимперерахунком у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій,балансової вартості фондів тощо.

Нуліфікація –оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними.

Девальвація –знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чиміжнародними валютно-розрахунковими одиницями.

Ревальвація –підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнароднихвалют.

Сутьі структура кредитної системи

Необхідною умовоюефективної організації кредиту як форми економічних відносин і невід’ємногоелемента процесу розширеного відтворення є функціонування кредитної системи.

Суть кредитноїсистеми може бути виражена двояко:

-  як сукупність кредитнихвідносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ;

-  як сукупність кредитнихустанов країни.

Частішевикористовується друге визначення, котре є вужчим, але точніше характеризуєінституційну форму організації кредитних відносин у суспільстві через кредитніустанови, які акумулюють вільні кошти й надають їх у позику.

Процесформуванння і розвитку кредитної системи визначається двома об’єктивними економічними передумовами:

-  на певному етапі суспільногорозвитку з’являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності,пов’язаній із нагромадженням  та розподілом тимчасово вільних коштів суб’єктівринку;

-   розвиток товарноговиробництва й розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошових потоків,що спричинило необхідність їх організації й технічного обслуговування.

Перша передумовапов’язана з виникненням власне кредитних відносин саме через нерівномірність таасинхронність індивідуальних процесів відтворення. Друга передумова формуваннякредитної системи залежить від особливостей взаємодії суб’єктів ринку між собою черезкругооборот матеріальних цінностей і коштів в економіці.

Усі інститутикредитної системи поділяються на три основні групи:

-  центральний банк;

-  комерційнийбанк;

-  спеціалізованікредитно-фінансові інститути (парабанки).

Перші дві групистановлять окрему ланку організації кредитних відносин – банківську системукраїни, третя група формує відносно відособлену систему небанківських установ,що спеціалізуються на виконанні окремих операцій.

Грошовареформа в Україні (2-16 вересня 1996 р.)

На 5 роцінезалежності Україна отримала чи не найсуттєвіший атрибут незалежності –постійну, повноцінну грошову одиницю – гривню. Назва нової валюти вибрана невипадково. Україна має не лише давні традиції грошового обігу, а й не один разза багатовікову історію виготовляла власні гроші. У добу Київської Русі нашіпращури створили першу власну грошову систему, в якій основною одиницею, щовиконувала функції обмінної ваоюти, була гривня, відлита зі срібла або золота.Удруге нові паперові гроші – гривні – були випущені в обіг 17 жовтня 1918 р. Вобігу з’явилися гривні шести номіналів. Отож наша гривня  — одна з найстарішихна планеті грошових одиниць. Після тривалої перерви вона знову повернулася вУкраїну.

Необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилює актуальність проведенняекономічних реформ. Економічна політика України 1995 – першої половини 1996 р.,забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:

-  суттєво уповільниласьінфляція;

-  було знищене так званегрошове нависання, коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них;

-  зміцнів та стабілізувавсякурс національної валюти;

-  уповільнилися темпи зниженняпромослового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;

-  зросла активністьдомогосподарств як суб’єктів екноміки;

-  зросли доходи та заощадженнянаселення;

-  поліпшилися результатизовнішньоекономічної діяльності.

Значне зниженнятемпів інфляції розпочалося з лютого 1996 р. і набрало стабільного характеру. Учервні й липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1 % у серпні –105,7 % до попереднього місяця  (за 109,4 % у січні). Суттєво зменшився спадвиробництва в порівнянні з попереднім роком (3 14,1%  за січень-серпень 1995року до 3,7% за відповідний період 1996 р.) Зменшення обсягів валовоговнутрішнього продукту за цей період знизилося з 12,4%  до 9,5%.

Грошові доходинаселення в липні 1996 р. в порівняння з червнем зросли на 26 %.

Поліпшеннянапередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні було досягнутопослідовнішим і активнішим застосуванням ринкових механізмів, зокрема:запровадження неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету  шляхомпродажу державних цінних паперів, дальшою лібералізацією зовнішньоекономічноїдіяльності й валютного ринку, дотримання позитивного рівня облікової ставкиНаціонального банку України та процентних ставок на депозити й кредитикомерційних банків.

У цьому планіситуація в Україні напередодні грошової реформи значно різнилася від ситуації втаких країнах, як Естонія, Молдова, Німеччина

(1948 р.), звисокою інфляцією і навіть гіперінфляцією, і була близькою до ситуації вПольщі, Чехії, Аргентині.

Головнізавдання реформи.

Головнимизавданнями грошової реформи були:

-  заміна тимчасової грошовоїодиниці – українського карбованця на національну валюту – гривню;

-  зміна масштабу цін;

-  створення стабільної грошовоїсистеми та перетворення грошей на важливий стимулюючий фактор економічного йсоціального розвитку.

Це передбачиловтримання фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи,прискорення розрахунків, залучення до банківської системи надлишкової готівки,забезепечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Характерреформи.

Вибір прозороговаріанта та неконфіскаційного типу грошової реформи був зумовленийнеобхідністю:

-  забезпечення повної довіринаселення до нової національної валюти, а отже, довіри до політики Уряду таекономічних реформ, які він проводить;

-  утримання стабільностігрошового, споживчого і валютного ринків України, запобігання інфляційноговибуху та порушенню стабільності валютного курсу, що могло б вплинути назниження життєвого рівня населення;

-  запобігання спекулятивнимопераціям під час обміну карбованців на гривні;

-  створення прийнятногосоціального клімату, зниження психологічного й соціального напруження всуспільстві  у зв’язку з проведенням грошовоїреформи.

Уряд іНаціональний банк України мусили брати до уваги й те, що напередодні реформи вготівковому обороті була велика маса грошей – 366 трлн. крб., яка заодночасного пред’явлення населенням не малареального покриття товарними запасами (їх було лише на 157 трлн. крб.) і немогла бути підтримана за рахунок резервів іноземної валюти, яких бракувало.

Підготовкадо грошової реформи.

Відповідно доУказу Президента України «Про грошову реформу в Україні» в країні  булопроведено низку підготовчих заходів:

-  створено розгалужену мережуобмінних пунктів комерційних банків (понад 10 тис.), у тім числі 1,8 тис. – назалізничних станціях, в аеропортах та інших багатолюдних місцях. Дляобслуговування пенсіонерів було залучено понад 14 тис. підприємств зв’язку, у тому числі в сільській місцевості – понад 11 тис. Створено близько 92 тис.комісій з обміну на підприємствах, в установах і організаціях. Цього булодостатньо для забезпечення нормальної роботи з обміну карбованців на гривню.

-  Усі установи банків тапідприємств зв’язку були забезпечені готівкою необхідних номіналів (банкнот імонет) для проведення обміну карбованців на гривні, а також нормативними,інструктивними та наочними матеріалами (буклетами та плакатами із зображеннямбанкнот і розмінної монети).

-  Проводилася широка роз’яснювальна робота через ЗМІ  щодохарактеру та механізму здійснення грошової реформи. У всіз регіонах Українибуло проведено наради-семінари, куди виїжджали відповідальні працівникиНаціонального банку України.

-  У цілодобовому режиміпрацювала електронна пошта Національного банку, яка забезпечувала безперебійнийзв’язок Національного банку зкомерційнимибанками та обласними управліннями НБУ. Цілодобово працювалиоперативні групи в банках.

Отже, банківськасистема України на кінець дня 1 вересня 1996 р. була готова до проведеннягрошової реформи.

Механізмпроведення реформи.

Відповідно доУказу Президента України грошова реформа в Україні проводилася з 2 по 16вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, щообмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купонокарбованців.Одночасно відбулося зменшення у тій самій пропорції всіх цінових показників тагрошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася в 100 000 разівсильнішою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаб цін, купівельнаспроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. Протеспіввідношення між товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Цеочевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумкисвідчать про те, що в цілому реформа проходила організовано, як найзручніше длянаселення і без значних соціальних конфліктів.

За час проведенняреформи Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132,5 млн.гривень. Випуск гривні здійснювався обміном на карбованці, видаванням коштів наоплату праці, закупку сільськогосподарських продуктів, з вкладів населення,підкріпленням відділень зв’язку, атакож іншими видачами.

Вилученняфальшивих грошей.

Банківськоюсистемою України вживалися заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивихгрошей. У процесі проведення реформи комерційні банки вилучили фальшивихкарбованців на загальну суму 6,5 млрд. крб. Найбільші обсяги фальшивих грошейбуло виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівській, Запорізькій,Є Чернівецькійобластях та в АРК.

Підсумкигрошової реформи.

Проведення грошовоїреформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискореннярозрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпеченнястабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Головнимдосягненням було утримання стабільності грошового, споживчого й валютногоринків. Прогнози щодо наслідків реформи, які були розроблені Урядом іНаціональним банком України, цілком справдилися.

По-перше, вдалосяутримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7 % — за серпень, 2,0 % — завересень, 1,5 % — за жовтень.

По-друге, зперших днів реформи Національний банк України підтримував стабільний курсгривні до іноземних валют – 176 гривень за 100 дол. США, що відповідало курсу,який склався у карбованцях напередодні грошової реформи.

По-третє,проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошовокредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів готівки в обігу натлі певного зростання цін та відчутне збільшення ліквідності комерційнихбанків.

Грошова реформа вУкраїні була надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої створеноодин з невід’ємних атрибутів державності.Такий широкомаштабний захід, який передбачав  би повну заміну в готівковомуобороті за короткий строк грошових знаків, зміну масштабу цін і переведеннявсієї грошової системи, включаючи й безготівкові розрахунки, на нову грошовуодиницю – гривню, В історії України проводиться вперше

Грошова реформаполіпшила стан фінансово-грошової системи й створила умови для позитивнихсоціально-економічних змін.

Грошово-кредитнаполітика НБУ

Як і для всіхцентральних банків світу, основною функцією Національного банку України єпідтримування стабільності національної валюти.

ДіяльністьНаціонального банку наочно підтверджує добре відомі у світі істини  — колипрацюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова системафункціонує нормально, а ватрість національних грошей постійно зміцнюється  якна внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так і на зовнішньому –через зміцнення їхнього  обмінного курсу.

Поступово длярегулювання стану грошово-кредитного ринку Національним банком України булизапроваджені чи почали використовуватися у нормальному режимі такі інструментигрошової політики:

-  Облікова ставка Національногобанку, як базова ціна національної валюти, а також заходи для регулювання рівняпроцентних ставок банківської системи;

-  Обов’язкове резервування залучених коштівкомерційних банків;

Селективніспособи реалізації грошово-кредитної політики центрального банку можуть включати:регламентацію умов видачі окремих видів позик різним категоріям клієнтів;встановлення кредитних «стель»  і граничних норм річного приросту позик;обмеження окремих видів банківських операцій; встановлення граничної маржі підчас проведення окремих типів кредитних операцій; лімітування операцій з облікута переобліку векселів; встановлення верхньої межі процентних ставок на вкладиабо на кредити та деякі інші види обмежень.

-  Операції з підтримуванняліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне кредитуваннята операції РЕПО;

-  Запровадження в обіг новогофінансвого інструменту – державних цінних паперів та операцій з ними нагрошово-кредитному ринку;

-  Операції на валютному ринкудля підтримування курсу національної валюти.

Можна впевненосказати, що тепер Національний банк України володіє всіма методами таінструментами для забезпечення регулювання грошово-кредитного ринку.

Механізмреалізації грошово-кредитної політики

Центральний банкяк головний органдержаного регулювання економіки в межах своїх повноваженьздійснює комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики,що, як правло, однакові в переважній більшості країн. Оскільки центральний банкне обслуговує безпосередньо суб’єктів господарювання, можливостй його впливу наекономічні процеси та грошовий обіг значною мірою зумовлюються взаємодією зкомерційними банками, депозитно-позичкові операції яких є головним джереломемісії і визначають обсяг  та структуру грошової маси. Тому механізм реалізаціїгрошово-кредитної політики центрального банку передбачає насамперед вплив накредитну діяльність комерційних банків. Усі методи такого впливу поділяються назагальні  й селективні(вибіркові). Загальні методи забезпечують впливцентрального банку на кредитний ринок у цілому, а селективні уможливлюютьрегулювання окремих видів кредитної діяльності  комерційних банків. До загальнихметодів реалізації грошово-кредитної політики належать:

1) політикаоблікової ставки;

2) операціїна відкритому ринку;

3) змінанорм обов’язкових резервів.

Політикаоблікової ставки – це регулювання оплати (процента) за позики, які центральнийбанк надає комерційним банкам, що впливає на їхню здатність розширюватикредитні операції.

Операції навідкритому ринку полягають у купівлі або продаж центральним банком ціннихпаперів з метою впливу на ресурси комерційних банків.

Політикаобов’язкових резервів. Політика резервних вимог центрального банку щодокомерційних банків існує в багатьох країнах світу  застосовується з метоюзабезпечення ліквідності банків та грошово-кредитного реголювання.

Обов’язкові (мінімальні) резерви – цебезпроцентні вклади комерційних банків у центральному банку, розмір якихвстановлюється  у визначеній пропорції до банківських зобов’язань. Резервні вимоги можуть виставлятисядо всіх банківських пасивів або тільки до окремих відив банківських зобов’язань.

Зміна нормобов’язкових резервів регулює ресурси комерційних банків, що їх вони зобов’язанізберігати  в центральному банкові. Сума коштів, що зберігаються,  встановлюєтьсяу певному процентному відношенні  до величини дипозитів банку.

Сучасністратегії грошово-кредитної політики

Грошово-кредитнаполітика –  це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягненнязаздалегідь визначених соціально-економічних цілей і заходів щодо рагулюваннягрошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни.

За характеромстратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром, існують такі видигрошово-кредитної політики:

1. Режиммонетарного таргетування;

2. Режимвалютного таргетування;

3. режимінфляційного таргетування.

Режиммонетарного  таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, якіспрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства, з метоюзабезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу.

Цільовий показникгрошової маси визначається з розрахунків прогнозованого  показника інфляції,оцінок зростання реального ВВП інших показників соціально-економічногорозвитку.

Перевагитакого режиму:

-  високий рівень координації монетарноїі макроекономічної політики країни;

-   можливість швидкого реагування збоку центрального банку на зміну таргенту.

Умовиефективного запровадження:

-  стабільність попиту на гроші, щопередбачає наявність довгострокової фінансової стабільності системи;

-  наявність ефективного контролю зазміною грошової маси.

Режимвалютного таргетування – це комплекс  заходів грошово-кредитної політики, щопередбачає підтримку стабільності обмінного курсу щодо певної резервної валютиабо кошика валют.

Переваги відзапровадження такого режиму:

-  мета центрального банку і методи їїдосягнення є зрозумілими для суспільства і не потребують додаткових роз’яснень;

-  прив’язка валютного курсу до валютикраїн з низькою інфляцією викликає довіру суб’єктів господарювання домакроекономічних показників.

Основнимрезультатом впровадження такого режиму є зниження загального рівня інфляційнихоцікувань у суспільстві, стабільність цін на товари, що експортуються.

Недоліки відвпровадження таргетування валютного курсу:

-  високий рівень залежності монетарноїполітики центрального банку від зовнішньо-економічних факторів;

-   у випадку значного рівня доларизаціїіснують ризики дестабілізації фінансової системи  внаслідок впливу валютнихкриз;

-  за умови відкритості економічнихсистем, зросте притік короткострокового (переважно) спекулятивного іноземногокапіталу.

Таргетуванняінфляції –обранння найбільш реального показника інфляції, якого можна досягти, протягомвизначеного часового періоду, використовуючи інструменти грошової кредитноїполітики і комунікаційні канали.

Монетарнийрежим інфляційного таргетування – комплекс заходів, що застосовує центральний банк вмежах власної компетенції, з метою запобігання розриву між заздалегідьоголошеним показником інфляції (таргентом) і фактичним його значенням.Відсутність такого розриву є необхідною умовою стабільності національноїгрошової одиниці.

Економічнийзміст – зниженняінфляціних оцікувань суб’єктів господарювання шляхом підвищення довіринаселення до грошово-кредитної політики центрального банку.

Основніхарактеристики режимутаргетування інфляції:

-  оголошення цільового рівня інфляції;

-  нормативне визначення лише однієїмети  грошово-кредитної політики – низького і стабільного рівня інфляції;

-  широке розповсюдження інформації пропоточний стан інфляції та можливості досягнення поставленої цілі.

Видиінфляційного таргетуванн:

-  залежно від поточних умоввпровадження: повне, вибіркове, спрощене;

-  залежно від гнучкості: відхилення відпоставленої цілі в межах визначеного діапазону або точне дотриманнняпоставленого таргету;

-  залежно від гризонту встановлення:короткострокове (один рік), середньострокове (два-три роки), довгострокове(більше трьох років):

-  залежно від комбінації органівдержавного управління, що приймають рішення про оголошення рівня інфляції: Уряду співпраці з Центральни банком або Центральний банк у співпраці з Урядом;

-  залежно від можливості відхилення віддосягнення поставленої цілі: безумовне або з визначеними умовами  (у випадкуфорс-мажорних або шокових для економіки обставинах.

З даними МВФ у2005 році. інфляційне таргетування застосували 22 країни.

Первага режимуінфляційного таргетування:

-  забезечення високого рівня довіри збоку населеня до політики центрального банку та зниження інфляційних очікувань;

-  забезпечення гнучкої валютно-курсовоїполітики центрального банку;

-  зменшення економічних витратвнаслідок усунення невизначеності в суспільстві щодо можливих кроківгрошово-кредитної політики;

-  створення умов для збалансованогорозвитку всіх секторів і галузей економіки, що забезпечить сталий економічнийрозвиток країни;

-  збереження в умовах нестабільногопопиту на гроші ефективності монетарної  політики та посилення її дієвості;

-  динаміка інфляційних процесів(особливо в країнах з перехідною економікою) знаходиться під впливом факторів,які не достатньо контролюються центральним банком;

-  замість встановлення в якостіцільового показника індексу споживчих цін, центральніф банки використовуютьпоказники “базової інфляції”, які є “очищенням” від впливу зовнішніх факторів.Це може призвести до нерівного трактування суб’єктами економічної діяльності поточного стану економіки.

Недолікитаргетування інфляції

Не зважаючи нате, що жодна з країн, яка впровадила рекжим таргетування інфляції не відмовиласьвід цієї монетарної стратегії, більшість з них відчуває суттєві проблеми удотриманні цільового показника:

-  Чехія (1998 р.): цільовий показник “чистої інфляції” знаходився в рамках заданогокоридору лише протягом одного тривалого переоду (вересень 2001 – травень2002р.).

-  Польща (1999 р.): цільовий показникінфляції знаходився в межах “коридору” лише 3 рази (серепень 1999р.,  січень-червень 2001 р., січень-травень2004 р.).

-  Угорщина (2001 р.): цільовий показникзнаходився в межах “коридору” протягомперіода з червня 2002 р. по листопад 2003 р.

Причини, що змушуютьпереглянути діючу грошово-кредитну політик:

— посилення залежностіекономічного розвитку від зовнішнього сектору та недостатній розвитоквнутрішнього ринку;

— зостання цін напродукцію українських експортерів, що призводить до зростання цін на аналогічнупродукцію на внутрішьому ринку;

 - високий рівеньінфляційних очікувань;

 - існуваннясуперечностей між цілями монетарної політики.

Використаналітература

1. Основнізасади грошово-кредитної політики на 2007 рік // Фінансовий ринок України –2007.№ 5-6. с. 3-6

2. Борщ Л.М.

Грошово-кредитнаполітика та її вплив на інвестиційний процес // Фінанси України – 2005 № 12 с.16-24.

3. Сучасністратегії грошово-кредитної політики // Фінансовий ринок України. 2006-№11 с.3-5.