Реферат: Фінансова санація та банкрутство підприємств

Державний вищий навчальний заклад

Запорізький національний університет

Міністерство освіти і науки України

Кафедрафінансів та кредиту

здисципліни:

“Фінансовасанація та банкрутство підприємств”

Виконала:студентка VI курсу

заочноговідділення

економічногофакультету

спеціальність «Фінанси»

групи 7-5140-2з

Перевірив: Кандидатек.наук

Доцент Богма О.С.

Реєстраційний№_________________

Підпис__________________________

Запоріжжя2010

ЗМІСТ

1.      Майновий (метод акумулювання активів) методоцінки вартості підприємства

1.1    Необхідність та види оцінювання майна

1.2    Майно як об’єкт оцінки

1.3    Ринкова та ліквідаційна вартість об’єктаоцінювання

1.4    Майновий підхід в оцінці майна

1.5    Порядок оцінки вартості майна

2.      Методи та програма санаційного аудиту

2.1 Сутність та основні завдання санаційного аудиту

2.2 Санаційна спроможність підприємства

2.3 Методи та програма санаційного аудиту

Використана література

1. Майновий (методакумулювання активів) метод оцінки вартості підприємства

1.1 Необхідністьта види оцінювання майна

Важлива проблема,з якою доводиться часто стикатися у процесі санації, реорганізації чиліквідації підприємств, полягає в оцінюванні вартості їх майна. Потреба в цьомупостає в таких основних випадках.

«У разібанкрутства та ліквідації підприємства, коли оцінювання має на меті визначитивартість ліквідаційної маси.

• Під часреорганізації підприємства — аби визначити базу для складання передавального чирозподільного балансу, а також встановити пропорції обміну корпоративних прав.

•У разі продажупідприємства як цілісного майнового комплексу — визначити реальну ціну продажумайна.

•У разі заставимайна та копи потрібно визначити кредитоспроможність (мета оцінки — визначитиреальну вартість кредитного забезпечення).

•У процесісанаційного аудиту з метою визначення санаційної спроможності — щоб розрахуватиефективність санації.

• Під часприватизації майна державних підприємств — знайти початкову ціну продажуоб'єкта приватизації.

Оцінюваннявартості майна підприємства належить до найскладніших фінансових проблем. Зметою вироблення уніфікованих підходів до методології та порядку проведенняоцінювання в 1981 році був створений Міжнародний комітет зі стандартів оцінкивартості майна. Ним було розроблено ряд стандартів та правил оцінювання:

· МСО 1: Ринковавартість як база оцінки.

· МСО 2:Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості.

· МСО 3:Оцінка з метою фінансової звітності і суміжної документації.

· МСО 4:Оцінка забезпечення позики, застави і боргових зобов'язань.

· Правило №1. Концепція оцінки діючого підприємства.

· Правило №2: Врахування токсичних і шкідливих речовин при оцінці.

· Правило №3: Оцінка основних засобів, машин та устаткування.

· Правило№4: Оцінка бізнесу.

Згідно звітчизняним законодавством, оцінюючи майно підприємства, слід керуватисяМетодикою оцінювання вартості майна під час приватизації. Встановлено, що длямайна, яке продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою. Для оцінюванняуповноважені на це органи (власники майна, арбітражний керуючий, Фонддержавного майна) мають право залучати на підставі договору експертів зоцінювання майна. Відповідно, розрізняють два способи оцінювання: масове таекспертне.

Масове оцінюваннямайна — це визначення вартості майна з використанням стандартної методології тастандартного набору вихідних даних без залучення експертів. Експертне йогооцінювання полягає у визначенні оціночної вартості майна експертом відповіднодо договору із замовником.

Оцінюючи майно,слід додержувати певних принципів До основних принципів оцінювання вартості майнапідприємства слід віднести такі1.

«Принципзаміщення — полягає в тому, що покупець не заплатить за об'єкт ціну, якаперевищує існуючу мінімальну ціну майна з аналогічною корисністю.

• Принципкорисності — зводиться до того, що об'єкт має вартість лише тоді, коли він єкорисним для потенційного власника. Корисність може бути пов'язана зочікуванням майбутніх доходів чи інших вигод.

Принципоптимального розміру — полягає в тому, що найвищим попитом користуються об'єктиоптимальних розмірів.

Принцип змінивартості — вартість об'єкта оцінювання постійно змінюється зі зміноювнутрішнього стану та під дією зовнішніх чинників.

Принципефективного використання — серед усіх можливих варіантів експлуатації об'єктавибирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональниххарактерне гик.

Принцип розумноїобережності оцінок — оцінювач має критично (із розумним упередженням) ставитисядо всієї інформації, яку йому надає адміністрація об'єкта оцінювання, і, позмозі, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел.

•Принципальтернативності оцінок — використання різних методів оцінювання та порівнянняпоказників вартості, здобутих у результаті застосування альтернативних методів.

Розглянемонайпоширеніші види оцінювання вартості підприємства в цілому та його окремихмайнових об'єктів. Вибір тою чи іншого методу залежить від характеру об'єктаоцінювання.

Залежно відоб'єкта розрізняють такі види експертного оцінювання майна:

· експертнеоцінювання цілісних майнових комплексів підприємств;

· експертнеоцінювання акцій (часток, паїв) у статутних фондах господарських товариств;

· експертнеоцінювання нематеріальних активів;

· експертнеоцінювання рухомого майна;

· експертнеоцінювання нерухомості.

Особливо складнооцінити вартість підприємства як цілісного майнового комплексу, а такожкорпоративні права суб'єкта господарювання, якщо ці права не котируються набіржі.

1.2 Майно якоб’єкт оцінки

Об’єкт оцінки –майно та майнові права, які підлягають оцінки. Об’єкти оцінки класифікуються зарізними ознаками:

· об’єктоцінки у матеріальній формі нерухомого майна. Нерухоме майно – земельна ділянказ поліпшеннями або без них, які з нею нерозривно пов’язані, будівлі, споруди,їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належать до нерухомогомайна. Рухоме майно – матеріальні об’єкти, які можуть бути переміщенні беззаподіяння їм шкоди. До рухомого майна належать майно у матеріальній формі, якіне є нерухомістю.

· Об’єктиоцінки у нематеріальній формі – об’єкти оцінки, які не існують у нематеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. Дооб’єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси, а також іншімайнові права.

· Об’єкти уформі цілісного майнового комплексу – об’єкти, сукупність активів, які даютьзмогу проводити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексамипідприємства, структурні підрозділи.

1.3 Ринкова таліквідаційна вартість об’єкта оцінювання

Ринкова вартість– вартість за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна надату оцінки за угодою, укладеної між покупцем та продавцем після проведеннявідповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи,розсудливо і без примусу.

Ліквідаційнавартість – вартість яка може бути отримана за умови продажу об’єкта оцінки устрок що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягомякого воно може бути продане за ціною яка дорівнює ринковій вартості.

Строк експозиції– строк, протягом якого об’єкт оцінки може бути виставлений для продажу наринку за найвищою ціною.

1.4 Майновийпідхід в оцінці майна

Згідно з майновимпідходом вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів(основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів, тощо), що складаютьціннісний майновий комплекс, за мінусом зобов’язань. Основним джереломінформації за даного підходу є баланс підприємства. У рамках цього підходурозрізняють такі основні методики:

· оцінка завідповідною вартістю активів (витратний підхід)

· методрозрахунку чистих активів;

· розрахунокліквідаційної вартості;

розглянемодетальніше на методі витратного підходу.

Метод оцінки завідповідною вартістю досить часто використовується в в ході оцінки майна підчас приватизації державних підприємств. Зазначимо, що використання даногометоду є виправданим, якщо балансова та ринкова вартість активів істотно невідрізняється між собою.

До основнихнедоліків методу слід віднести те, що на практиці балансова вартість, активівмайна ніколи не відповідає їх ринковій вартості.

Достовірністьоцінки підвищується, якщо отриману вартість скоригувати на приховані прибуткичи збитки підприємства.

1.5 Порядокоцінки вартості майна

Щоб«правильно організувати роботу з оцінювання вартості майна, необхіднододержувати певної послідовності дій, вибравши оптимальну для конкретногооб'єкта методику оцінювання. Загалом оцінювання вартості майна підприємстваскладається з таких етапів:

1. Збірінформації про об'єкт оцінювання.

2. Інвентаризаціямайна.

3. Аудиторськаперевірка фінансової звітності підприємства.

4. Складання актаобстеження та технічного стану об'єкта оцінювання.

5. Експертне абомасове оцінювання.

6. Складання актаоцінювання вартості майна або звіту про його експертне оцінювання та висновківексперта про оцінну (ліквідаційну) вартість майна.

7. Затвердженнярезультатів оцінювання.

2. Методи та програмасанаційного аудиту

2.1 Сутністьта основні завдання санаційного аудиту

У вітчизнянійнауково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит» досі приділялося дужемало уваги, оскільки здебільшого економісти не вбачали істотної різниці міжзвичайним аудитом та аудитом, здійснюваним на підприємствах, що перебувають уфінансовій кризі. З прийняттям Закону України «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якимпередбачена можливість досудової санації, а також санації підприємства іукладання мирової угоди під час провадження справи про банкрутство, питанняпроведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайної актуальності.Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного суду щодо застосуванняпроцедури санації чи мирової угоди істотно залежить від висновків санаційногоаудиту досліджуваного підприємства.

Зазначеним Закономпередбачено, зокрема, що для з’ясування фінансового стану боржника суддя напідготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство можепризначити експертизу фінансового стану та наявного в підприємства планусанації. Окрім цього, якщо боржник звернеться до суду із заявою про порушеннясправи про своє банкрутство, на підготовчому засіданні з’ясовуються ознаки йогонеплатоспроможності. Арбітражний суд в ухвалі щодо порушення справи пробанкрутство може зобов’язати боржника подати аудиторський висновок або провестиаудит. Якщо в боржника немає для цього коштів, арбітражний суд може призначитиаудит за рахунок кредитора лише за згодою останнього. У такому разі йдеться, зодного боку, про аудит з метою встановити наявність підстав для порушеннясправи про банкрутство, а з іншого — про санаційний аудит, що має визначитидоцільність санації підприємства.

Які жінституціональні та функціональні особливості санаційного аудиту?

Загалом аудит —це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності,іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктівгосподарювання, мета якої — перевірити достовірність їх звітності, визначитиповноту та відповідність чинному законодавству здійснюваного обліку та сформувативисновки про реальний фінансовий стан підприємства.

Аудиторські послуги можутьнадаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з нимиекспертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності,оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших аспектівекономіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних іфізичних осіб. Аудит проводиться зовнішніми, незалежними від підприємстваорганами, найчастіше спеціалізованими аудиторськими фірмами або аудиторами. Доосновних принципів аудиту належать:

· цілісністьта повнота;

· об’єктивність;

· незалежність;

· конфіденційність;

· компетентність;

· документальнеоформлення.

Ці принципи єосновою всіх міжнародних норм аудиту і повністю стосуються й санаційногоаудиту.

Санаційний аудитє окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості якщодо методів, так і щодо об’єктів і цілей проведення. Характерним длясанаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають уфінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санаційну спроможністьпідприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявноїсанаційної концепції.

Необхідністьпроведення санаційного аудиту зумовлена тим, що користувачам потрібна інформація профінансовий стан суб’єкта господарювання та реальність санаційної концепції.

Замовниками санаційного аудитупідприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:

· нинішніта потенційні власники корпоративних прав підприємства (якщо приймаєтьсярішення про збільшення статутного капіталу);

· андеррайтери(якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії);

· позикодавець,наприклад банківський консорціум (якщо вирішується питання про наданнясанаційного кредиту);

· самепідприємство (якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди тапроведення санації під час провадження справи про банкрутство);

· потенційнийсанатор (якщо вирішується питання про санацію підприємства реорганізацією);

· державніоргани (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційноїпідтримки).

Зовнішнімзамовникам аудиту потрібна обґрунтована інформація, яка має підтвердити, що:

1) дані профінансово-майновий стан боржника є достовірними і повними;

2) плансанації є реалістичним;

3) вибранонайраціональніший із можливих варіантів розвитку підприємства.

Вони доручаютьаудиторові провести економіко-правову експертизу наявної санаційної концепціїта зробити висновки про доцільність вкладання коштів в об’єкт санації.Висновок спеціаліста потрібний і тому, що користувачі не мають доступу довідповідних джерел інформації та спеціальних знань для її оцінювання.

Санаційний аудитможна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівняінформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намірузяти участь у фінансовій санації підприємства.

Санаційний аудит проводять зовнішні аудитори в тіснійспівпраці з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу.Особи, які здійснюють санаційний аудит, мають бути не лишевисококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостяхдіяльності того чи іншого підприємства. У правовому та економічному плані аудитормає бути повністю незалежним як від підприємства, котре він перевіряє, так івід замовникааудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).

Загалом санаційний аудит складається з таких етапів:

1) ідентифікація даних;

2) експертиза;

3) висновки;

4) вироблення рекомендацій.

Ідентифікація даних — це збір інформації, напідставі якої можна судити про справжнє становище підприємства. Під експертизоюрозуміється всебічний аналітичний процес, спрямований на здобуттяоб’єктивних висновків про поточний і перспективний стан об’єкта аудиту. Даніекспертизи, наявні докази та їх комплексний аналіз створюють підґрунтя для висновківпро санаційну спроможність підприємства та рекомендацій щодо вдосконаленнясанаційної концепції.

Розробка санаційної концепції не є безпосереднімзавданням санаційного аудиту. Як уже зазначалося, готують санаційну концепціюабо внутрішні аналітичні служби підприємства, або сторонні особи: консалтинговіфірми, професійні керуючі санацією т. ін., хоча іноді аудитори беруть активнуучасть у розробці плану санації.

Зауважимо, що санаційний аудит не слід ототожнювати зпричинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюєтьсяпід час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації.Незважаючи на те, що в обох випадках використовуються одні й ті самі методианалізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційнимаудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складовупроцесу розробки плану санації, у другому — про перевірку достовірності тареальності наведених у плані санації даних.

2.2 Санаційна спроможність підприємства

Головним критерієм прийняттярішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність.Водночас кінцевою метою фінансової санації суб’єкта господарювання є забезпеченняйого життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможністьвизначається здатністю підприємства до виживання.

Санаційнаспроможність — ценаявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових,організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатністьдо успішного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційноїспроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепціїта потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) стійкихпозицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації;

б) конкурентнихпереваг;

в) виробничого такадрового потенціалу;

г) реальної тадієвої санаційної концепції.

Економічними критеріямистійкої санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпеченняліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Цікількісні та якісні характеристики тісно взаємозв’язані. Так, досягненняконкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквідності таплатоспроможності, тоді як орієнтація виключно на забезпечення ліквідності даєзмогу підтримати життєздатність підприємства лише в короткостроковому періоді.

Санаційно-спроможнимпідприємство буде тоді, коли продисконтована очікувана вартість майбутніхактивів (за умови успішної санації) перевищуватиме вартість його ліквідаційноїмаси перед проведенням санації.

З правовогопогляду санаційно-спроможним підприємство буде в тому разі, якщо воно здатнепідтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто якщо єдостатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності,аби кредитори не мали підстав звернутися із заявою до арбітражного суду,порушуючи справу про банкрутство.

З метоювизначення санаційної спроможності підприємства під час санаційного аудитувирішуються такі завдання:

· аналізуєтьсяфінансово-господарська діяльність підприємства;

· визначаютьсяпричини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;

· виконуєтьсяпорівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;

· здійснюєтьсяекономіко-правова експертиза наявної в нього санаційної концепції;

· оцінюютьсяризики, пов’язані з реалізацією санаційної концепції;

· робитьсявисновок про доцільність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання.

2.3 Методи тапрограма санаційного аудиту

Санаційний аудитє найважливішою складовою процедури санації та відіграє вирішальну роль умобілізації підприємством фінансових ресурсів. Він полягає в перевірці повноти,достовірності та ефективності поданої санаційної концепції. Під час санаційногоаудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належатьтакі:

· опитування(анкетування) співробітників;

· факторнийаналіз відхилень;

· аналізсильних і слабких сторін (СОФТ-аналіз);

· розробкасценаріїв;

· портфельнийаналіз;

· методланцюгових підстановок;

· нуль-базисбюджетування;

· вартіснийаналіз;

· трендовийаналіз.

Як бачимо, методи санаційногоаудиту загалом збігаються з методами контролінгу. Перш ніж проводити аудит,аудитор має підготувати в письмовому вигляді програму санаційного аудиту, якавизначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей. До програмипотрібно включити завдання аудиту з кожного напрямку, щоб вона допомагалаконтролювати виконувану роботу.

Готуючи зазначенупрограму, аудитор може передбачати залучення для виконання певних завдань іншихаудиторів, консультантів та експертів з окремих питань.

Наведемо перелік питань, якідоцільно включити до такої програми.

1. Вивчення наявної санаційноїконцепції (плану санації) та збір необхідної інформації.

2. Оцінювання відбитих у планісанації вихідних даних про підприємство:

а) аналіз виробничо-господарськоїдіяльності;

б) аудит фінансового станупідприємства;

в) дослідження ситуації підприємствана ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.

3. Перевірка правильності визначенняпричин кризи та сильних і слабких сторін підприємства.

4. Експертна оцінка запланованихсанаційних заходів.

5. Правова оцінка діяльностіпідприємства та запропонованої санаційної концепції.

6. Оцінка ефективності санації.

7. Оцінка ризиків.

8. Оформлення висновку про результатиаудиту.

Програма аудитумає переглядатися, якщо у процесі її виконання виявляються додаткові істотніобставини та факти.

Використаналітература

1. ТерещенкоО.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.посібник-К.: КНЕУ,2000.-412с.

2. ЗаконУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» // Голос України. — 1999. — 30 липня .

3. ЗаконУкраїни «Про підприємства в Україні» // Там само. — 1991. — 27 березня.

4. ПостановаКабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок санаціїдержавних підприємств»// Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — №5.

5. БалабановИ. Т. Основыфинансового менеджмента. Как управлять капиталом. — М.: Финансы и статистика,1995.

6. БланкИ. А.Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.

7. БланкИ. А. Основыфинансового менеджмента. — К., 1999. — Т. 1, 2.

8. ДжеймсВан Хорн.Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996.

9. Контроллингв бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга ворганизациях/ А. М. Карминский и др. — М.: Финансы и статистика, 1998.

10.  Контроллинг как инструмент управленияпредприятием / Под ред. Н.Г. Данилочкиной. — М.: Аудит, 1998.

11.  Брігхем Є. Ф. Основи фінансовогоменеджменту. — К., 1997.

12.  Національний банк і грошово-кредитнаполітика: Підручник / За ред.проф. А.М. Мороза та доц. М.Ф. Пуховкіної. — К.:КНЕУ, 1999.