Реферат: Оподаткування малого бізнесу
Оподаткуваннямалого бізнесуКурсова робота з фінансів
Вступ
Актуальність теми дослідження. Підприємництво є головним елементом ринковогосередовища. Воно забезпечує вирішення багатьох соціально-економічних проблемперехідного періоду і до становлення ринкових відносин: сприяє насиченню ринкутоварами та послугами, наповненню доходної частини бюджету, стимулює структурнізміни в економіці, створює робочі місця.
Практично всі державиздійснюють регулювання підприємницької діяльності шляхом намагання оптимізуватидію двох протилежних її функцій: стимулюючої, яка сприяє свободі розвиткупідприємництва, і фіскальної, яка забезпечує виконання державою своїхповноважень. Підприємництво в Україні розвивається вже понад 15 років, але воноще не зайняло значної ніші в її господарському комплексі. Однією з головнихпричин цього є часті зміни фіскальної політики щодо даного сектора економіки,що призводить до хвилеподібності періодів його розвитку.
Держава постійношукає нові форми організації виробництва, шляхи підвищення розвитку економіки ізменшення податкового тягаря, що лягає на плечі підприємств. Для досягненняцієї мети держава постійно шукає нові прогресивні способи і системи оподаткування.На сучасному етапі розвитку економіки України великі підприємства переживаютькризу, відбувається розукрупнення підприємств, і розвиток економіки залежитьвід діяльності малого бізнесу, малих підприємств всіх форм власності.
Питаннядоцільності збереження чинних спрощених режимів оподаткування набуває дедалізначнішого суспільного резонансу й особливої актуальності. Щоб неупередженодати на нього відповідь, ретельно розглянемо наслідки використання в Україніцих режимів за весь період дії відповідних законодавчих актів.
Різним аспектампроблеми формування регуляторної політики реформування податкової системиУкраїни присвячені роботи таких відомих вітчизняних фахівців – науковців іпрактиків, – як В.П. Вишневський, Ю.Б. Іванов, М.П. Кучерявенко та ін. Але проблемисистемного аналізу створення сприятливого бізнес-середовища шляхом впровадженняспеціальних систем оподаткування та обґрунтування напрямків їх подальшого розвиткуще не знайшли достатнього науково-теоретичного та методичного вирішення, що спричиняєневизначеність та практичні складнощі їх застосування.
Вагомий внесок удослідження впливу чинної податкової системи на діяльність вітчизняних підприємствзробили українські вчені Поддєрьогін A.M., Загорський B.C., Каламбет С.В., ОнишкоС.В., які піднімали проблеми удосконалення формування податкової системи, удосконаленняподаткового механізму, виконання податкових зобов'язань тощо.
Таким чином, практична значимість вказаних проблемдля економіки України і зумовлює актуальність дослідження курсової роботи, а такожпредмет, об’єкт та мету дослідження.
Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичніаспекти оподаткування в Україні.
Предметом дослідження курсової роботи є особливостіоподаткування малого бізнесу.
Метою курсової роботи є дослідження проблеми особливостейоподаткування малого бізнесу.
Метою курсової роботи зумовлено виконання такихзавдань:
– дослідити спрощені режими оподаткування в системі державноїпідтримки малого підприємництва;
– дати порівняльну характеристику традиційних підходівта альтернативних моделей оподаткування малого бізнесу;
– охарактеризувати проблеми та недоліки оподаткуваннямалого бізнесу в Україні, напрями вдосконалення.
Розділ 1. Спрощені режими оподаткування в системі державної підтримки малогопідприємництва
В умовах сучасногорозвитку ринкових відносин на Україні особлива увага з боку держави приділяєтьсярозвитку підприємництва та малого бізнесу. Підприємства малого бізнесу по своїйсуті є суб'єктами ринкової інфраструктури, які самостійно здійснюють свою виробничу,торговельну й інші види діяльності та при цьому можуть розраховувати тільки на своїможливості. Головним джерелом отримання фінансових коштів цих підприємств є грошовізасоби, які отримані від реалізації виробленої продукції, виконання робіт або наданняпослуг. У сучасних умовах розвитку банківської та кредитної системи України отриманнякредитів та різних позик стає проблематичним, тому і підприємство повинно розраховуватитільки на свої можливості [19].
Відповідно до чинногозаконодавства малі підприємства мають право запроваджувати спрощену систему оподаткуваннядоходів. Сутність спрощеної системи оподаткування полягає в тому, що для малих підприємствустановлюється єдиний податок у визначеному відсотку до виручки від реалізації продукціїзамість цілого ряду податків, а саме: податку на прибуток, плати за землю, зборуза спеціальне використання природних ресурсів, збору на відрахування до пенсійногофонду, збору на обов'язкове соціальне страхування, комунального податку, збору доДержавного інноваційного фонду.
Для переходу до спрощеноїсистеми оподаткування суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органуДержавної податкової адміністрації за місцем державної реєстрації не пізніше ніжза один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установленихподатків та обов'язкових платежів у поточному році. Новостворені та зареєстрованів установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на правозастосування спрощеної системи оподаткування до податкового органу за місцем їхреєстрації, уважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування з того кварталу,в якому здійснено державну реєстрацію.
Єдиний податок: нормативна база та основні характеристики
Спрощена система оподаткування, обліку і звітностісуб'єктів малого підприємництва, яка передбачає сплату єдиного податку, є сьогоднінайпоширенішою з альтернативних систем оподаткування. Перехід на єдиний податокв Україні започаткований з 1 січня 1999 року.
Законодавчу базу єдиного податку склали норми УказуПрезидента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Нова редакція даногоУказу була прийнята Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Провнесення змін в Указ президента України від 03.07.98 р. №727/98 „Про спрощенусистему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва“,який набрав сили з 19.09.99 р. і застосовується зараз.
Єдиний податок відноситься до прямих загальнодержавнихподатків. Він сплачується суб'єктами малого підприємництва за рахунок власних коштіві включається в ціну товару на стадії виробництва у виробників незалежно від фінансовогой майнового стану платників. Так як єдиний податок справляється саме в момент виникненнядоходу, а не при його використанні, то за економічним змістом об'єкта оподаткуваннявін відноситься до податків на доходи [15, 261].
Спрощена система оподаткування, обліку та звітностіможе бути застосована тільки суб'єктами малого підприємництва. Так на єдиний податокможуть перейти:
– фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльністьбез створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членівїх сімей протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізаціїпродукції за рік не перевищує 500 тис. грн.;
– юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності,в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручкияких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн. грн.
Перехід на єдиний податок звільняє юридичну особувід сплати:
– податку на прибуток;
– плати (податку) за землю;
– збору за спеціальне використання природних ресурсів;
– збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
– збору на обов'язкове соціальне страхування;
– відрахування на будівництво і ремонт автодоріг;
– комунального податку;
– плата за патенти;
– збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівліі сфери послуг;
– внесків у Фонд соціального захисту інвалідів.
Схема розрахунку єдиного податку показана на рисунку14.1.
Юридичні особи можуть самостійно обрати одну ізставок єдиного податку:
– 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати ПДВ;
– 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг), за винятком акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиногоподатку.
Базою оподаткування у юридичних осіб – суб'єктівмалого підприємництва є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)без урахування акцизного збору. Для платників єдиного податку за ставкою 10% в базуоподаткування не включаються також суми ПДВ, бо нараховувати їх такий платник немає права. Стосовно ж акцизного збору, то ця норма вже втратила свою актуальністьу зв'язку з тим, що виготовлення та імпорт підакцизних товарів вилучені з припустимоїсфери діяльності суб'єктів малого підприємництва.
Під виручкою від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг) слід розуміти суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльностіна розрахунковий рахунок чи (і) в касу за здійснення операцій з продажу продукції(товарів, робіт, послуг).
Перехід на спрощену систему оподаткування для юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльностіможливий з будь-якого податкового періоду, а для єдиного податку тривалість податковогоперіоду дорівнює кварталу. Таким чином, протягом року існує чотири дати, з якихможна перейти на спрощену систему оподаткування: 1 січня, 1 квітня, 1 липня і 1жовтня.
З метою переходу на єдиний податок, юридична особаподає письмову заяву встановленого зразка до органу державної податкової службиза місцем реєстрації із зазначенням ставки податку. Терміни подання заяви – не пізнішеніж: за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) кварталу.
Орган державної податкової служби протягом 10 днівз моменту подання заяви має видати Свідоцтво, а в разі негативного результату платникунадається вмотивоване рішення щодо відмови у його видачі в письмовій формі. Терміндії Свідоцтва – 1 рік.
Перехід підприємства на єдиний податок передбачаєведення Книги обліку доходів і витрат, яка за своєю суттю є базовою формою податковогообліку з даного податку. В ній у хронологічному порядку на підставі первинних документівздійснюються записи про операції, що відбулися у звітному періоді.
Крім Книги обліку доходів і витрат, суб'єкт малогопідприємництва зобов'язаний вести ще й касову книгу.
Звітний період при спрощеній системі оподаткуваннядорівнює податковому, тобто податкова звітність подається в органи державної податковоїслужби після закінчення кожного кварталу.
Суб'єкти малого підприємництва – юридичні особиподають до органу державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступнихза останнім календарним днем звітного кварталу:
– розрахунок про сплату єдиного податку;
– декларацію про сплату податку на додану вартість (вразі обрання ставки 6%);
– платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітнийперіод з позначкою банку про зарахування коштів [15, 264].
Термін сплати податку – протягом 10 календарнихднів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого дляподання податкової декларації.
Юридичні особи – суб'єкти малого підприємництвасплачують єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштівперераховують суми єдиного податку в таких розмірах:
– до Державного бюджету України – 20 %;
– до відповідного місцевого бюджету – 23 %;
– до Пенсійного фонду України – 42 %;
– на обов'язкове соціальне страхування – 15 %.
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальністьза правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиногоподатку згідно з законодавством України, тобто будь-які спеціальні норми щодо пеніі штрафних санкцій для єдиного податку не застосовуються.
Для громадян-підприємців доцільність переходу наспрощену систему оподаткування визначається трохи іншими обставинами, ніж для юридичнихосіб, оскільки ряд принципових положень Указу і нормативних документів істотно відрізняється.Це стосується не тільки умов, яких необхідно дотримуватися при переході на спрощенусистему, але й суттєвих ознак єдиного податку.
Так, ставки єдиного податку встановлюються місцевимирадами за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в фіксованих сумаху залежності від виду діяльності. Завдяки такій обставині підприємець заздалегідьзнає суму податку, що підлягає місячній сплаті. Причому ця сума не залежить ні відвиручки, ні від чистого доходу такого підприємця.
Суб'єкт малого підприємництва має право перейтина спрощену систему оподаткування, обліку і звітності один раз протягом календарногороку. Підставою для переходу на єдиний податок є заява, яку він подає у письмовійформі до органу державної податкової служби. Термін подання заяви – не пізніше ніжза 15 календарних днів до початку кварталу, з якого він обирає оподаткування доходівза спрощеною системою. Тобто граничні терміни подання заяви становлять 16 грудня,16 березня, 15 червня та 15 вересня.
У заяві, крім об'єктивної інформації про громадянина-підприємця,зазначаються відомості про:
– види діяльності, які будуть здійснюватися в роботі заспрощеною системою оподаткування;
– місце здійснення підприємницької діяльності;
– обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) з початку календарного року. У випадку, коли перехід на єдиний податок здійснюєтьсяз початку року, то вказується розмір виручки за попередній рік;
– чисельність працівників, з якими укладено трудові угоди,що передбачають оплату їх праці не нижче мінімального розміру заробітної плати надень складання заяви [15, 265].
При подачі заяви одночасно подається квитанціяпро сплату податку не менш, ніяк за календарний місяць.
Орган державної податкової служби за місцем державноїреєстрації суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – за наявності платіжногодокумента про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів післяотримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.
Свідоцтво може бути видане на той термін, що вказуєтьсягромадянином-підприємцем в заяві, але в межах календарного року.
Відповідно до діючого законодавства. Свідоцтво,а також Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податкуповинні знаходитися на робочому столі платника або найманого працівника та пред'являтисяпредставникам контролюючих органів, які мають відповідні функціональні повноваженняна здійснення перевірки.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб – суб'єктівпідприємницької діяльності встановлюється місцевими радами по місцю державної реєстраціїв межах від 20 до 200 грн. за календарний місяць.
Чинним законодавством встановлений один критерій,за яким ставки єдиного податку можуть бути диференційовані органами місцевої влади,– вид підприємницької діяльності.
У випадку, коли фізична особа – суб'єкт малогопідприємництва – здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установленорізні ставки єдиного податку, їй необхідно придбати одне свідоцтво і сплачуватиєдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Це правило застосовуєтьсянезалежно від того, де здійснюється ця підприємницька діяльність: в межах адміністративно-територіальноїодиниці чи на всій території України.
Якщо підприємець використовує в своїй діяльностінайману працю чи працю членів своєї сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на50% за кожну особу. У випадку одночасного здійснення декількох видів підприємницькоїдіяльності ця надбавка розраховується, виходячи з більшої з цих ставок, незалежновід того, яким з видів діяльності займається цей конкретний найманий працівник.
При прийомі нових працівників за кожного з нихв органах державної податкової служби оформляється довідка про трудові відносинифізичної особи з платником єдиного податку, а також здійснюється доплата податкуз моменту прийому його на роботу, але не менш, ніж за повний місяць. У випадку звільненняпрацівника платник податку зобов'язаний повернути довідки в податкову інспекцію.
Громадяни-підприємці, що вибрали спрощену системуне сплачують:
– прибутковий податок з громадян (тільки у частині доходівнайманих працівників);
– плату (податок) за землю;
– збір за спеціальне використання природних ресурсів;
– збір на обов'язкове соціальне страхування;
– податок на промисел;
– збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
– збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівліі сфери послуг;
– внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;
– плата за торгові патенти.
Податковий облік у фізичних осіб має певну специфіку,яка визначається відсутністю прямого зв'язку кінцевих результатів діяльності підприємцяз розміром його податкових зобов'язань. Внаслідок цього інформація податкового облікута звітності фізичної особи може бути використана лише для контролю за дотриманнямним встановлених обмежень щодо виду діяльності, обсягів виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) та кількості найманих працівників.
Діючим законодавством передбачена обов'язковістьзаповнення наступних граф Книги обліку доходів і витрат:
– період обліку;
– витрати на виробництво продукції;
– сума виручки (доходу);
– чистий дохід.
Фізичні особи – платники єдиного податку – маютьправо не застосовувати під час розрахунків із споживачами електронно-касові апарати.
Для платників єдиного податку – фізичних осіб –встановлений квартальний податковий період, який одночасно є й звітним періодом.Тобто періодичність подання звітності – один квартал.
Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця наокремий рахунок відділень Державного казначейства України, які наступного дня післянадходження коштів перераховують суми податку в таких розмірах:
– до місцевого бюджету – 43%;
– до Пенсійного фонду України – 42%;
– на обов'язкове соціальне страхування – 15% [15, 268].
Таким чином, єдина відмінність від порядку розподілукоштів єдиного податку юридичних осіб полягає в тому, що сума бюджетних платежівне розподіляється між державним та місцевим бюджетами, а повністю спрямовуєтьсядо місцевого бюджету.
Отже, Відповіднодо Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності,суб'єктів малого підприємництва“ з 1 січня 1999 p. введена спрощена системаоподаткування малого підприємництва. Вона передбачає заміну сплати сукупності встановленихзаконодавством України всіх видів податків і зборів (загальна система оподаткування)сплатою єдиного податку, що вираховують за результатами господарської діяльностіза звітний період.
Перейти на сплатуєдиного податку можуть юридичні особи суб'єкти підприємницької діяльності будь-якоїорганізаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельністьпрацівників не перевищує 50 осіб за рік і обсяг виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. грн. за рік.
Розділ 2. Порівняльнахарактеристика традиційних підходів та альтернативних моделей оподаткування малогобізнесуВідповідно до чинногозаконодавства існує три системи оподаткування приватних підприємців:
– спрощена система оподаткуванняприватних підприємців (єдиний податок);
– оподаткування за фіксованимподатком;
– традиційна система оподаткування.
Традиційна системаоподаткування. Традиційна система оподаткування приватного підприємства – це стягненняприбуткового податку. Відповідно до Декрету КМУ „Про прибутковий податок згромадян“ та Інструкції про прибутковий податок приватні підприємці сплачуютьприбутковий податок протягом року шляхом перерахування до бюджету авансованих платежіву розмірі 25% його річної суми. Суму прибуткового податку за рік визначають на основідекларації, яку подає приватний підприємець. Якщо підприємець тільки розпочинаєсвою діяльність, він подає декларацію про доход, очікуваний у поточному році. Розмірподатку обчислюють за ставками, визначеними Указом Президента України від 13.09.1994р. „Про збільшення неоподатковуваного мінімуму і ставки прогресивного оподаткуваннядоходів громадян“ (зі змінами і доповненнями). Встановлено два способи визначеннясукупного чистого доходу приватного підприємця, з якого сплачують прибутковий податок:
1) СД = ДВ– ЗД
2) СД = ДВ– ЗН
де СД – сукупнийчистий доход;
ДВ – валовийдоход (виручка у грошовому і натуральному вираженні);
ЗД – документальнопідтверджені витрати., безпосередньо пов'язані з одержанням, доходу;
ЗН – витрати,визначені за нормами, передбаченими Інструкцією про прибутковий податок з громадян.
Підприємець самостійноприймає рішення про використання одного з двох способів визначення сукупного чистогодоходу.
При остаточному розрахункусуми прибуткового податку враховують суми плати за патент і суми авансованих платежівподатку, сплачених протягом року.
Для сплати авансованихплатежів встановлені такі терміни: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до15 листопада. У разі зміни протягом року доходу підприємця в межах 50% і більшепорівняно з очікуваними, податкові органи здійснюють перерахунок сум податку затермінами сплати, що не настали.
При традиційній системіоподаткування приватний підприємець зобов'язаний вести Книгу обліку доходів і витрат.Вона повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою державної податковоїадміністрації і затверджена підписом.
Приватні підприємцізобов'язані подавати податковому органу декларації за результатами роботи кожногозвітного кварталу і року у терміни, визначені Законом України „Про порядокпогашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовимифондами“:
– за квартал – протягом40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу;
– за рік – протягом 60 календарнихднів, що настають за останнім календарним днем звітного року.
Оподаткування зафіксованим податком. Рішення про спосіб оподаткування доходів за фіксованим податкомприватний підприємець приймає самостійно.
Відповідно до Декретупро прибутковий податок з громадян, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльністьбез створення юридичної особи, мають право обрати спосіб оподаткування доходів,отриманих від цієї діяльності за фіксованим розміром податку шляхом придбання патентуза умови, якщо:
– кількість найманих працівників,включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, неперевищує п'яти;
– валовий доход такого громадянинавід самостійного здійснення підприємницької діяльності чи з використанням найманоїпраці за останніх 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту,не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
– він здійснює підприємницькудіяльність з продажу товарів і надання супутніх послуг на ринку з обов'язковою сплатоюринкового збору згідно із законодавством [22, 215].
Ринковий збір стягуютьз продажу товарів у павільйонах, на критих і відкритих столах, на майданчиках, завтомобілів, візків, мотоциклів тощо.
Не дозволяють застосуванняфіксованого податку при здійснення торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновим виробами.
Розміри фіксованогоподатку встановлює відповідна місцева рада залежно від територіального розташуваннямісця торгівлі й не можуть бути менше 20 грн. та більше 100 грн. за календарниймісяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність.
Для придбання патентуна здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податоквстановлюють у розмірі 100 грн.
Якщо підприємницькудіяльність здійснюють з використанням найманої праці або за участі членів сім'їпідприємця, розмір фіксованого податку збільшують на 50% на кожну особу. У разідодаткового залучення найманих працівників, платник фіксованого податку самостійнодоплачує 50% від суми встановленого податку з розрахунку на кожну особу і повідомляєпро це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту втерміни, передбачені для його видачі.
Патент видають натермін від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованогоподатку. Якщо протягом терміну дії патенту відповідна місцева рада змінює розмірфіксованого податку, перерахунок його не здійснюють.
Зміни до патентувносить посадова особа ДПІ. Передача патенту іншим особам заборонена.
Платника фіксованогоподатку звільняють від сплати:
– прибуткового податку;
– нарахувань на фонд оплатипраці;
– податку на промисел;
– збору до Фонду Українисоціального захисту інвалідів;
– придбання торговельногопатенту відповідно до Закону „Про патентування деяких видів підприємницькоїдіяльності“.
Доходи найманих працівниківприватного підприємця – платника фіксованого податку обов'язково обкладаються прибутковимподатком.
Для приватного підприємця– платника фіксованого податку ведення книги обліку доходів і витрат не обов'язкове.Разом з цим, якщо приватний підприємець здійснює інші види діяльності, за якимиумови переходу на фіксований податок не дотримані, то потрібно вести книгу облікудоходів і витрат за ними.
Приватний підприємець,який сплачує фіксований податок щокварталу, після закінчення звітного року подаєдекларацію про доходи. Терміни подання декларації аналогічні термінам їх поданняпри традиційній системі оподаткування.
Приватні підприємці– платники фіксованого податку при продажу непідакцизних товарів за готівку маютьправо не застосовувати реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки.При продажу підакцизних товарів за готівку такі суб'єкти підприємницької діяльностіможуть не застосовувати реєстратори розрахункових сегрегацій, а використовуватирозрахункові книжки і книги обліку розрахункових операцій.
Оподаткування заєдиним податком. Відповідно до Указу Президента України „Про спрощену системуоподаткування, обліку та звітності“ приватний підприємець має право вибратиспосіб оподаткування доходів за єдиним податком.
Умови переходу насплату єдиного податку наступні:
– кількість осіб, що перебуваєз приватним підприємцем у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, не перевищує10 осіб (при цьому враховують кількість, а не середньооблікову чисельність, як увипадку з юридичними особами);
– обсяг виручки від реалізаціїпродукції (робіт, товарів, послуг) не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізаціївважають фактично отриману на поточний рахунок суму за здійснення операцій з продажупродукції (товарів, робіт або послуг). При реалізації основних фондів виручка — це різниця між сумою, отриманою від продажу цих фондів, та їх залишковою вартістю.
Не мають права перейтина спрощену систему оподаткування, обліку та звітності приватні підприємці, якіздійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами та пально-мастильнимиматеріалами; приватні підприємці, які діють у сфері грального бізнесу; які придбалиспеціальний патент [22, 216].
Порядок переходуна сплату єдиного податку регламентує Указ Президента України „Про спрощенусистему оподаткування, обліку та звітності“ і Порядок видачі Свідоцтва просплату єдиного податку.
Для переходу на спрощенусистему оподаткування обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва не пізнішеніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) подаєписьмову заяву до органу державної податкової служби за місцем реєстрації. При цьомуобов'язкова умова для подання заяви – це сплата усіх встановлених податків і обов'язковихплатежів. Перехід на сплату єдиного податку здійснюють з наступного звітного кварталу.Новостворені суб'єкти малого підприємництва мають право стати платниками єдиногоподатку з кварталу їх державної реєстрації.
Орган державної податковоїслужби зобов'язаний на основі заяви, а також платіжного документа про сплату єдиногоподатку за період, не менший ніж календарний місяць, безплатно видати приватномупідприємцю упродовж десяти робочих днів Свідоцтво про право на сплату єдиного податкуабо письмову вмотивовану відмову.
Рішення про перехідна сплату єдиного податку приватний підприємець може прийняти на більше одного разуза календарний рік.
Платники єдиногоподатку відмову від застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітностіі повернення до раніше встановленої системи оподаткування можуть здійснювати з початкунаступного кварталу. При цьому необхідно також подати заяву до органів податковоїслужби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного кварталу.
Якщо платник єдиногоподатку здійснює діяльність із залученням найманих працівників, то на кожну особувидають довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку.
Після закінченнятерміну дії Свідоцтва воно підлягає поверненню разом з усіма довідками протягомп'яти днів.
Для приватних підприємцівставки єдиного податку встановлюють місцеві ради за місцем їх державної реєстраціїзалежно від виду діяльності. Вони не можуть становити менше 20 грн. та більше 200грн. на місяць.
Якщо приватний підприємецьздійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлені різні ставкиєдиного податку, він придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок, що не перевищуємаксимальної ставки.
Якщо платник єдиногоподатку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або заучасті у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставку єдиного податку збільшуютьна 50% за кожну особу.
При збільшенні чисельностіпрацівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повиненздійснити доплату за кожного додаткового найманого працівника не менше ніж за повниймісяць з початку діяльності таких працівників і одержати для них відповідні довідки.
Приватного підприємця– платника єдиного податку звільняють від сплати:
– податку на додану вартість;
– податку на доходи фізичнихосіб (прибуткового податку);
– плати (податку) за землю;
– збору на обов'язкове соціальнестрахування:
– збору на обов'язкове державнепенсійне страхування;
– збору на видачу дозволуна розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
– внесків до Державногофонду сприяння зайнятості населення;
– плати за патенти.
Приватні підприємці– платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касовіапарати для проведення розрахунків зі споживачами.
При продажу товарів(крім підакцизних) приватний підприємець може не використовувати реєстратори розрахунковихоперацій і книг обліку розрахункових операцій. При торгівлі підакцизними товарамиєдиноплатники також можуть працювати без реєстраторів розрахункових операцій, алез обов'язковим веденням книг їх обліку.
Приватний підприємець– платник єдиного податку зобов'язаний вести Книгу обліку доходів і витрат. Якщоу діяльність залучені наймані працівники, таку книгу веде кожен найманий працівник,що займається реалізацією товарів.
Книгу обліку доходіві витрат, яку веде підприємець, заповнюють на основі даних книг усіх найманих працівників,з наступним визначенням підсумкового фінансового результату. До Книги обліку доходіві витрат приватний підприємець заносить лише документально підтверджені витрати.
Протягом п'яти днівпісля закінчення звітного кварталу єдиноплатник – приватний підприємець подає Звітсуб'єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку.
Приватні підприємці– платники єдиного податку, які побажали залишитися платниками ПДВ, не пізніше 20числа місяця, що настає за звітним періодом, подають податкову декларацію щодо ПДВ.
Щоквартально, до15 числа місяця, що настає за звітним періодом, приватний підприємець зобов'язанийподавати до податкового органу за місцем проживання довідку за ф. №8-ДР „Довідкапро суми виплачених доходів і утриманих із них податків фізичних осіб“.
Таблиця 1 Порівняльна характеристикасистем оподаткування приватних підприємців
Показники Спрощена система оподаткування (єдиний податок) Оподаткування за фіксованим податком приватних підприємців Традиційна система оподаткування Умови застосування 1. Кількість осіб, які перебувають з приватним підприємцем у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, не повинна перевищувати 10. 1. Кількість осіб, які перебувають із приватним підприємцем у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, не повинна перевищувати 5. Ніяких умов законодавством не передбачено 2. Розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинен перевищувати 500 тис. грн. 2. Приватний підприємець здійснює діяльність із продажу товарів, послуг на ринках і є платником ринкового збору. 3. Валовий доход приватного підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності чи з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Сфера застосування Будь-які види діяльності, крім торгівлі лікеро-горілчаними і тютюновими виробами і пально-мастильним матеріалами, підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу Діяльність із продажу товарів надання супутніх такому продажу послуг на ринках, крім торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами Не обмежена Розмір податку Від 20 до 200 грн. на місяць. Розмір єдиного податку збільшують на 50% за кожного найманого працівника, який бере участь у підприємницькій діяльності Від 20 до 100 грн. на місяць. Розмір фіксованого податку збільшують на 50% за кожного найманого працівника, який бере участь у підприємницькій діяльності Суму податку визначають податкові органи за шкалою утримання прибуткового податку залежно від доходу, задекларованого приватним підприємцем за підсумками року. При цьому приватний підприємець має право користатися пільгами Мінімальний термін роботи за обраною системою оподаткування Квартал Місяць Мінімальний термін роботи за цим способом оподаткування доходів не встановлено Податки і збори, від сплати яких звільняють приватного підприємцяЗвільнені від сплати:
– прибуткового податку;
– плати (податку) на землю:
– внеску до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
– внеску до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
– внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;
– внесків до Фонду соціального захисту інвалідів
Звільнені від сплати:
– податку на промисел;
– збору до Пенсійного фонду;
– внеску до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
– внеску до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
– внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;
– плати за торговельний патент;
– збору за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
– збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
– плати за патенти
Не звільняють Облік доходів і витрат Книга обліку доходів і витрат за формою №10 Книга обліку доходів і витрат за формою №10 не ведеться Облік доходів і витрат обов'язково повинні вести у Книзі обліку доходів і витрат за формою №10 Використання РРО РРО не використовують РРО не використовують Зобов'язані використовувати РРО на загальних підставах Використання КОРО і РК Не використовують КОРО і РК, крім випадків реалізації підакцизних товарів Не використовують КОРО і РК, крім випадків реалізації підакцизних товарів Використовують КОРО і РК, якщо підприємець здійснює свою діяльність у сфері, передбаченій Постановою КМУ від 23.08.2000 p. №1336 „Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг» пдв Платники єдиного податку можуть як бути (за власним бажанням), так і не бути платниками ПДВ Не є платниками ПДВ Є платниками ПДВ на загальних підставахЯкщо використаннятрадиційної системи оподаткування не вимагає від підприємця ніяких додаткових застережень,то перехід на оподаткування за фіксованим податком або єдиним податком висуває рядвимог, використання яких приватним підприємцем обов'язкове.
Розділ 3. Проблемита недоліки оподаткування малого бізнесу в Україні, напрями вдосконаленняЕфективність діяльностіпідприємств малого бізнесу залежить, в першу чергу, від прибутку, який воно можеотримати від своєї діяльності. Тому стає дуже важлива проблема максимізації отриманихвалових доходів при мінімізації валових витрат. У цьому випадку особливе значенняналежить структурі витрат, однією з частин яких є податкові платежі, які фізичніта юридичні особи повинні сплачувати до державного та місцевого бюджетів. Тому перехідна спрощену систему оподаткування підприємств малого бізнесу має дуже велике значення.
Згідно з Указом ПрезидентаУкраїни №727/98 від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» всі платники єдиного податкуподіляються на фізичних та юридичних осіб, при цьому для них встановлюються різніобмеження чисельності працюючих та обсягів діяльності.
Діюча зараз спрощенасистема оподаткування має позитивні риси, які досить суттєво відрізняють її відзвичайної системи оподаткування.
1. У підприємствамалого бізнесу (чи то фізична або юридична особа) з'являється можливість виборутієї системи сплати податку, яка найбільшою мірою його задовольняє і найбільш вигіднадля нього.
2. При сплаті єдиногоподатку платник його звільняється від сплати інших 13 податків та обов'язкових платежіві зборів, що в цілому зменшує загальну суму податкових платежів і дає можливістьзменшити валові витрати.
3. Зменшення валовихвитрат дозволяє отримати більший розмір валового прибутку, а за умови, якщо платникпри цій системі не сплачує податок на прибуток, він, по суті, стає для нього чистим,тобто використовується для розподілу за самостійно визначеними напрямками.
4. Перехід на сплатуєдиного податку дозволяє платнику досить точно розрахувати суму податкових платежів,визначити розмір отриманого доходу та в цілому розрахувати економічну стратегіюна майбутнє.
5. Для отриманнясвідоцтва про перехід на сплату єдиного податку існує одна з головних умов – попереднясплата всіх раніше встановлених податкових платежів за попередній звітний період,тобто зменшення кількості боргів з оплати податкових платежів різними підприємцямиі зменшення загальної заборгованості перед бюджетом [19].
Але діюча спрощенасистема оподаткування підприємств малого бізнесу при всіх позитивних рисах має інедоліки. До них можна віднести наступні:
1. Ставки оподаткуванняєдиного податку хоча і мають межі, але визначення її в кінцевому розмірі носитьсуб'єктивний характер і здійснюється місцевими органами влади. Як свідчать проведенідослідження, з урахуванням того, що ці платежі є фінансовим джерелом місцевих органіввлади, то і ставки встановлюються на рівні максимальної межі.
2. Термін, на якийвидається відповідне свідоцтво на єдиний податок, – один рік. При цьому вартістьподатку платник повинен сплачувати постійно, незважаючи на те, що в окремі періодироку він може взагалі в зв'язку з об'єктивними причинами (хвороба, відпустка таінше) не працювати і не отримувати доходів. Більшість підприємств малого бізнесуутворюються в сфері торгівлі та побутового обслуговування населення. Для цих суб'єктівіснує така система оподаткування, як придбання торговельного патенту та спеціальноготорговельного патенту. Законодавчою базою при цьому є Закон України від 23 березня1996 року №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».Цим Законом визначаються платники торговельного та спеціального торговельного патентута обмеження, які вони мають. Вартість торгового патенту визначається місцевимиорганами самоврядування за один календарний місяць і залежить від місця його придбання.Такі ж ставки цього податку існують і для підприємств побутового обслуговуваннянаселення. Існують особливості при сплаті торгового патенту. Термін дії торговогопатенту – один рік. До позитивних рис цього податку потрібно віднести:
1. Торговий патентможливо придбати і на короткостроковий термін – від 1 до 15 днів, при цьому вартістьвстановлюється в фіксованому розмірі – 10 грн. за один день.
2. Чинним законодавствомвизначаються окремі види реалізації виробів (у першу чергу, первинного споживання– хліб, борошно, сіль та інші), які можуть здійснюватись без придбання торговогопатенту. Крім того, чинним законодавством передбачається можливість придбання спеціальноготоргового патенту, вартість якого визначається місцевими органами самоврядуванняі розмір його не обмежується. Суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав цейпатент, звільняється від сплати 10 інших податкових платежів [19].
Але діюча системасплати єдиного податку для підприємств малого бізнесу при цьому має і недоліки.До них відносяться наступні:
1. Ставка спеціальноготоргового патенту в кінцевому розмірі носить суб'єктивний характер і визначаєтьсямісцевими органами влади.
2. Згідно з чиннимзаконодавством цей патент не має кількісних обмежень ставок і може бути занадтовеликим для підприємства.
3. У деяких випадках,коли суб'єкт підприємницької діяльності отримав цей патент і здійснює операції поімпорту або пересиланню товарів на митну територію України для їх використання абоспоживання, то він повинен сплачувати ПДВ.
4. Також не звільняютьсявід сплати податку на прибуток доходи, які отримані від цінних паперів та доходивід фрахту транспортних засобів. Але в цілому потрібно визначити, що реформуваннясистеми оподаткування і, в першу чергу, малого бізнесу в Україні має позитивні наслідки,сприяє розвитку цієї сфери діяльності за рахунок збільшення прибутковості підприємства,підвищенню матеріального добробуту власників підприємства та розширенню сфери діяльності [19].
У своєму виступіна засіданні «круглого столу» 17 вересня 2003 р. «Національна програмарозвитку малого підприємництва: стан виконання та заходи на 2004 рік» тодіще голова Держпідприємництва І.Г. Богословська казала: "І останнє – це соціальніплатежі для спрощенців, тобто тільки одне маленьке питання в реформуванні спрощеноїсистеми оподаткування. Уже два тижні поспіль ми працюємо дуже наполегливо, ми фактичнопримусили Міністерство фінансів розкрити нам інформацію про те, що воно готує доподання до Верховної Ради. Це дало нам підставу створити свою робочу групу. І мипрацюємо дуже плідно кожен день, ми розробили вже пропозиції комітету щодо того,якими ми бачимо напрямки трансформування системи.
Зараз ми прагнемоотримати інформацію щодо позиції Мінфіну з тим, щоб після цього провести обговорення.Це, безумовно, буде обговорення не для широкого кола громадськості. Адже спочаткуповинні з'ясувати позиції ми, професіонали, фахівці, потім – громадськість, а вжепісля того проведемо громадське обговорення, оскільки до кінця року ми з вами повинніприйняти закон про спрощену систему.
Нині спрощена системапрацює не на тих, для кого вона задумувалася. Нині спрощена система працює на макробізнес,на величезні компанії, які за рахунок спрощеної системи подрібнюють фінансові потокинавіть неюридичних осіб. Ніде підприємство чи завод не дробиться на маленькі підприємства,натомість роздрібнюють фінансові потоки і фактично не сплачують податків. І томуі Мінфін, і податкова кричать, що спрощена система гробить державу Але ж вона створюваласядля тих малих і середніх підприємців, хто хоче мати власний бізнес. Відтак ми повиннівідрубати ті хвости, які дозволяють тим, для кого ця система не призначена, використовуватиїї і таким чином спричиняти соціальне неприйняття спрощеної системи тими людьми,які фактично живуть на соціальні дотації чи соціальну допомогу або пенсії" [21].
З метою подальшогоудосконалення нормативної бази і створення сприятливих умов для розвитку малогопідприємництва пропонується узгодити статті Господарського та Цивільного КодексівУкраїни, доповнивши Господарський Кодекс України статтею 419 «Спеціальні режимирозвитку малого підприємництва», куди включити відповідні норми відносно: єдиногоподатку; спеціального торговельного патенту; спеціального режиму інноваційного малогобізнесу із закону про інноваційну діяльність та інших, У цій статті також необхіднопередбачити можливість введення диференційованої шкали оподаткування в залежностівід розміру капіталізації підприємства. Це необхідно зробити з метою стимулюваннязростання бізнесу та переходу його від малого до середнього та великого. Це, в своючергу, повинно створити необхідну правову основу для подальшого включення відповіднихнорм до Податкового Кодексу України.
Також пропонуєтьсявикласти п. 7 статті 63 «Види та організаційні форми підприємств» ГосподарськогоКодексу України у такій редакції:
«7. Підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу валовогодоходу від реалізації продукції за рік, можуть бути віднесені до мікропідприємств,малих, середніх або великих підприємств.
Мікропідприємствами(незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньообліковачисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує десяти осіб, а обсягвалового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищуєсуми, еквівалентної двомстам тисячам євро за середньорічним курсом Національногобанку України щодо гривні.
Малими (незалежновід форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельністьпрацюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує, в залежності від галузі, п'ятнадцяти– двохсот осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)за цей період не перевищує суми, еквівалентної відповідно п'ятистам тисячам – одномумільйону євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.Галузеві особливості малих підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України,
Великими визнаютьсяпідприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий)рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт,послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічнимкурсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємствавизнаються середніми» [21].
Приклад із життянаших сусідів. Після приватизації лісового господарства в Польщі держава в особіаналога наших держлісгоспів контролює вирощування, рубку й охорону лісу. Але валкою,трелюванням, вивезенням, переробкою лісу займаються колишні працівники лісгоспів,які працюють за аналогом нашого єдиного податку й одержали під час приватизаціїу власність виробничі фонди! Приміром, тракторист викупив за залишковою ціною тракторабо за свої гроші, або в кредит під заставу цього трактора з умовою збереження роботипротягом шести років на попередньому місці й на тому самому тракторі. Далі людиоб'єднувалися як суб'єкти малого бізнесу.
У Польщі «будуваликапіталізм» так, як у нас не вдалося побудувати соціалізм: спочатку «землю– селянам, а фабрики – робітникам», потім – «лад цивілізованих кооператорів».Польща тепер експортує товари глибокої переробки: сировину продавати невигідно черезвисокі зарплати і, відповідно, рівень життя.
Заяви віце-прем'єраМ. Азарова про неможливість співіснування звичайної і спрощеної систем оподаткуванняне витримують критики. Крім згаданої Польщі, «спрощенка» є в багатьохкраїнах – від Британії до багатої нафтою Аравії. Радикальне зниження податків –це поки що суцільна фікція: спроба знизити ПДВ до 17 % провалилася. Зниження прибутковогоподатку мало що вирішує. Потрібно заплатити 13 % прибуткового, 37,5 % нарахувань,20 % ПДВ, усього – 86 коп. податків на 1 грн. зарплати, при цьому – ні копійки нарозвиток [21].
Зараз близько половининаселення України у працездатному віці змушено тією або іншою мірою шукати засобівдо існування у сфері малого бізнесу. Низький рівень, а то й повна відсутність заробітноїплати спонукають громадян вдаватися до занять підприємницькою діяльністю в різнихформах – від легальної аж до тіньової і кримінальної. У наших співгромадян є необхідністьі здібності до підприємницької діяльності, але, на жаль, не завжди є можливістьі необхідні умови, щоб розпочати свою власну справу. Головною причиною такого становищає недосконалість правового поля, в якому змушений функціонувати сектор малого підприємництва.
Відносини з підприємствамиплатниками податків доцільно диференціювати в залежності від їхньої величини, тобтообсягу бюджетних зобов'язань, а також ролі і місця в економічній системі країниі регіону. Диференціацію доцільно поширити на зміст, обсяг і періодичність звітностіі частоту перевірок.
Події останньогочасу, а саме: скасування у 2003 році спеціального торгового патенту, збільшенняу проекті закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» ставокєдиного та фіксованого податків, відставки голови Держпідприємництва та міністраекономіки та з питань європейської інтеграції України – свідчать про відсутністьв Україні стратегії та політики, спрямованих на створення сприятливих податковихумов для розвитку малого підприємництва [21].
Як свідчить світовийдосвід, в основу оподаткування малого бізнесу, повинен бути покладений принцип стимулюванняросту його капіталізації шляхом впровадження диференційованої шкали оподаткування,в залежності від обсягів обороту та вартості основних виробничих фондів. Слід відзначити,що у вітчизняній історії ще за часів царату та «нової економічної політики»20-х років минулого сторіччя використовувалися відповідно 10-ти та 6-ти розряднішкали оподаткування. Цю ідею можна застосувати до сучасних умов розвитку підприємництвав Україні, оскільки вона знаходить своїх прибічників і у підприємницькому середовищі.
Узагальнюючи сказанеорієнтовно пропонується введення наступної шкали оподаткування з прив'язкою її дорозміру мінімальної заробітної платні (табл. 2)
Таблиця 2 Шкала ставок єдиного податку,яка пропонується з урахуванням розміру бізнесу
Розряд Характеристика Обсяг продажу, послуг на рік (тис. євро) Максимальна ставка єдиного податку, у мінімальних зарплатах (m) кількість працівників Мінімальна сплата за працівника, у відсотках єдиного податку 1 Особиста діяльність або торгівля на базарах и ринках з лотків однією особою 20 m – – 2 Без створення юридичної особи за допомогою двох членів сім'ї або працівників, торгівля з кіосків, будок, наметів 100 1,5 · m 2 80% 3 Фізичні особи, мікропідприємства 100 1,5 · m 5 70% 4 Фізичні особи, мікропідприємства 200 2 · m 10 50% 5. Малі підприємства 400 2,25 · m 20 42% 6 Малі підприємства 500 2,5 · m 100 36% 7 Малі підприємства 1000 4 · m 200 21 %Однак ця гіпотезапотребує додаткових розрахунків та моделювання із залученням та використанням інформаціїподаткової адміністрації. Як математичний апарат дослідження пропонується використатитакі положення теорії марківських процесів та динамічного програмування.
Марківські процесиописують поведінку такої стохастичної (імовірнісної) системи, для якої задана матрицяймовірностей переходів Р = {pіj} з одного стану до іншого та вектор-рядокпочаткового стану П(0) [21]. Для спрощення розрахунків можна уявити державу як систему з дискретним часом,в межах якої перехід підприємницьких структур, які працюють на єдиному податку,з одного розряду до іншого відбувається через фіксований інтервал часу (місяць,квартал, рік). Кількість фіксованих станів, у яких може опинитися суб'єкт підприємницькоїдіяльності буде дорівнювати кількості розрядів єдиного податку плюс початковий стан(пересічного громадянина, в якому підприємець також може опинитися внаслідок банкрутстваабо припинення підприємницької діяльності) та стан переходу на іншу систему оподаткування.Однак питома вага останнього стану настільки незначна, що його можна практично небрати до уваги в наших розрахунках.
Для наших умов кількістьможливих фіксованих станів буде дорівнювати: i,j = 8. Тоді можна ввести матрицюпереходів
Р = {pіj}
де pіj– умовна ймовірність переходу зі стану і до стану j. При цьому
/>, для усіх і = 1,8, Pij≥ 0.
Р = 0,9 0,05 0,03 0,02 0,1 0,8 0,05 0,05 0,1 0,1 0,7 0,1 0,1 0,01 0,09 0,7 0,1 0,05 0,05 0,1 0,1 0,7 0,1 0,05 0,05 0,05 0,05 0,1 0,6 0,1 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01 0,05 0,85 0,05 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01 0,04 0,9Завдамо вектор-рядокймовірностей початкових станів
П(0) = (р10,р20р80), де />
Оскільки відсутнястатистична база, на підставі якої можна робити узагальнення щодо кількості і питомоїваги кожного розряду підприємців, зробимо власні умовні оцінки щодо значення початковихстанів, виходячи з того, що питома вага зайнятих як у приватному підприємництвітак і у малих підприємствах, не перевищує 10 % працездатного населення, а питомавага малих підприємств з чисельністю працюючих до 10 осіб складає майже 90% їх загальноїкількості. П (0) = (0,8; 0,05; 0,04; 0,04; 0,03; 0,02; 0,01; 0,01). Знайдемо ймовірностістанів після 1 такту роботи.
Ймовірність р1(1)= /> і такдалі
Ця система, яка описанамарківським процесом з 8-ма станами, може за кожен такт роботи (наприклад, місяць,квартал, рік) приносити державі дохід у вигляді фіксованого податку. Розміри доходівсистеми у разі переходу із стану і до стану j, або якщо система залишається в томуж самому стані, утворюють матрицю доходів
V = {Vij}при і, j = 1, 8
Ця матриця у нашомувипадку умовно буде мати вигляд:
V = 0,45m m 3,9m 6,75m 12m 21,15m 92,5m 172m 0,45m m 3,9m 6,75m 12m 21,15m 92,5m 172m 0,45m m 3,9m 6,75m 12m 21,15m 92,5m 172m 0,45m m 3,9m 6,75m 12m 21,15m 92,5m 172m 0,45m m 3,9m 6,75m 12m 21,15m 92,5m 172m 0,45m m 3,9m 6,75m 12m 21,15m 92,5m 172m 0,45m m 3,9m 6,75m 12m 21,15m 92,5m 172m 0,45m m 3,9m 6,75m 12m 21,15m 92,5m 172mДля розрахунків верхньоїмежі сум, які держава зможе отримати у вигляді єдиного податку, ми маємо зробититакі припущення:
1) податок суб'єктамипідприємницької діяльності сплачується, виходячи з максимального розміру ставкиєдиного податку для відповідного розряду;
3) заробітна платняпрацюючих приймається на рівні мінімальної і умовно дорівнює – m;
3) чисельність працюючихприймається на рівні верхньої межі для відповідного розряду згідно з табл. 2.
Завдання може бутисформульоване у такій спосіб: яким буде середній дохід системи (держави) від одногопредставника кожного розряду за N наступних кроків (періодів), якщо у цей час системаперебуває у стані і. Якщо ми визначимо цей дохід як Vi(n), тоді зможемо розрахуватийого так
/>
де і, j = 1, 8
Якщо визначимо
/>
через qі,то її можна розглядати як очікуваний (середній) дохід від одного представника відповідногорозряду оподаткування в момент виходу системи зі стану і.
Такий підхід дозволяєрозробити відповідні кількісні оцінки і може бути використаний як на загальнодержавному,так і на регіональному рівні, під час розробки відповідних прогнозних оцінок надходженьдо місцевих бюджетів від платників єдиного податку.
Напрямками подальшихрозвідок може бути, по-перше, проведення відповідних розрахунків за наявності відповіднихстатистичних даних з податкової статистики або з анкетних опитувань, а по-друге,використання моделей марківських процесів з доходами з метою створення сприятливихумов для формування стратегій суб'єктів підприємницької діяльності, спрямованихна перехід до більш високого податкового розряду, тобто від простих форм організаціїпідприємницької діяльності до більш складних.
оподаткування малий бізнесВисновки
Отже, відповіднодо чинного законодавства малі підприємства мають право запроваджувати спрощену системуоподаткування доходів. Сутність спрощеної системи оподаткування полягає в тому,що для малих підприємств установлюється єдиний податок у визначеному відсотку довиручки від реалізації продукції замість цілого ряду податків, а саме: податку наприбуток, плати за землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів, зборуна відрахування до пенсійного фонду, збору на обов'язкове соціальне страхування,комунального податку, збору до Державного інноваційного фонду.
Відповідно до чинногозаконодавства існує три системи оподаткування приватних підприємців:
– спрощена система оподаткуванняприватних підприємців (єдиний податок);
– оподаткування за фіксованимподатком;
– традиційна система оподаткування.
Якщо використаннятрадиційної системи оподаткування не вимагає від підприємця ніяких додаткових застережень,то перехід на оподаткування за фіксованим податком або єдиним податком висуває рядвимог, використання яких приватним підприємцем обов'язкове.
Ефективність діяльностіпідприємств малого бізнесу залежить, в першу чергу, від прибутку, який воно можеотримати від своєї діяльності. Тому стає дуже важлива проблема максимізації отриманихвалових доходів при мінімізації валових витрат. У цьому випадку особливе значенняналежить структурі витрат, однією з частин яких є податкові платежі, які фізичніта юридичні особи повинні сплачувати до державного та місцевого бюджетів. Тому перехідна спрощену систему оподаткування підприємств малого бізнесу має дуже велике значення.
Для переходу фізичноїособи на сплату єдиного податку вона повинна отримати свідоцтво платника єдиногоподатку за місцем її державної реєстрації. Ставки єдиного податку встановлюютьсямісцевими органами влади і залежать від виду діяльності, зацікавленості цих органіву її розвитку, стану інфраструктури підприємництва й інше. Якщо на малому підприємстві,платником єдиного податку якого є фізична особа без утворення юридичної особи іна ньому працює більш ніж 10 робітників, то в цьому випадку ставка єдиного податкузбільшується на 50% на кожну додатково працюючу особу.
Якщо платник податкуюридична особа, то ставку податку має право вибирати сам платник: 6% від суми виручкивід реалізації продукції (товарів, послуг) без урахування акцизного збору в разісплати податку на додану вартість; 10% від суми виручки від реалізації продукції(товарів, послуг) без урахування акцизного збору в разі включення ПДВ до складуєдиного податку.
Література
1. Указ Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99«Про внесення змін в Указ президента України від 03.07.98 р. №727/98 „Проспрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва“,який набрав сили з 19.09.99 р.
2. Александров А.М. Финансысоциализма. – М.: Финансы, 1965.
3. Андрущенко В.Л. Фінансовадумка Заходу у XX столітті (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державнихфінансів). – Львів: Каменяр, 2000.
4. Бланкарт Ш. Державні фінансив умовах демократії. – К.: Либідь, 2000.
5. Василик О.Д. Державніфінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2002.
6. Василик О.Д. Теорія фінансів.– К.: НІОС, 2000.
7. Василик О.Д., Павлюк К.В.Удосконалення податкової системи України // Фінанси України. – 1997. – №10.
8. Гега П.Т., Доля Л.М. Основиподаткового права: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Т-во „Знання“,КОО, 2003. – 302 с.
9. Годме П.М. Финансовоеправо. – М.: Прогресс, 1978.
10. Данілов О.Д., ЖеребнихA.M. Оподаткування прибутку та відрахування до цільових фондів: Навчальний посібник.– Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 459 с.
11. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування: Навч.посібник. – К.: Парламентське вид-во, 2001. – 216 с.
12. Державні фінанси: Теоріяі практика перехідного періоду в Центральній Європі. – К.: Основи, 1998.
13. Кожем'якіна С.М., Козачук,Н.Ф. Доцільність переходу малих підприємств до спрощеної системи оподаткування //Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – №4. – С. 119-123.
14. Копченко І. Оцінка процесувпровадження спрощених систем оподаткування суб'єктів малого підприємництва на прикладіавтономної республіки Крим // Банківська справа. – 2004. – №4. – С. 57-62.
15. Крисоватий A.I., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник. –Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с.
16. Кукукина И. Управлениефинансами: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2001.
17. Кучерявенко Н.П. Основыналогового права. – Харьков: Эспада, 1996.
18. Либерман Я.Г. Государственныйбюджет СССР в новых условиях хозяйствования. – М.: Наука, 1970.
19. Литвиненко Я.В., ЛитвиненкоТ.Є Шляхи удосконалення системи оподаткування малого підприємництва на Україні //Вісник Податкової служби України. – 2001. – № 8. – С. 17-19.
20. Луніна І. Державні фінансив перехідний період. – X.: Форт, 2000.
21. Ляшенко В.І. Моделювання напрямків удосконаленнязастосування фіксованого податку в Україні // Вісник академіїекономічних наук України. 2004. – №1. – С. 60-66.
22. Панасюк В.М., КовальчукЄ.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш,2002. – 260 с.
23. Федосов В.М. Современныйкапитализм и налоги: вопросы методологии и теории. – К., 1987.
24. Федосов В.М., Опарін В.М.,П'ятаченко Г.О. Податкова система України. – К.: Либідь, 1994.
25. Финансы: Учебник для вузов.– М.: Юрайт-Перспектива, 2000.
26. Финансы: Учебное пособие.– М.: ФиС, 2000.
27. Фінанси підприємств: Підручник/ Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. тадоп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
28. Юрій C.I., КвасовськийО.Р. Фіскальна і стимулююча ефективність спрощених режимів оподаткування для приватнихпідприємців // Фінанси України. – 2002. – №8. – C. 63-70.
29. Юрій С.І. Бюджетна системаУкраїни. – К.: НІОС, 2000.
Додаток 1
/>
Додаток 2
/>
Додаток 3
/>
Додаток 4
/>
Додаток 5
/>
Додаток 6
/>
Доповнення
Фіскальна і стимулююча ефективність спрощених режимів оподаткування дляприватних підприємцівПитання доцільностізбереження чинних спрощених режимів оподаткування набуває дедалі значнішого суспільногорезонансу й особливої актуальності. Щоб неупереджено дати на нього відповідь, ретельнорозглянемо наслідки використання в Україні цих режимів за весь період дії відповіднихзаконодавчих актів.
Зупинимося, зокрема,на фіскальній і стимулюючій ефективності кардинально спрощених методів фіску дляприватних підприємців, бо, по-перше, підприємці без статусу юридичної особи становлятьпереважну більшість серед суб'єктів малого бізнесу. Так, якщо порівнювати чисельністьчинних малих підприємств і підприємців – фізичних осіб в Україні, то упродовж 1991-2001років кількість останніх в окремі роки була вищою у 2,7-9 разів, а в середньомуза десятиріччя – у 5,9 рази. По-друге, як свідчить запропонований розробниками проектглави 98 Податкового кодексу „Спрощена система оподаткування, обліку та звітностісуб'єктів малого підприємництва“, він найбільше зачіпає інтереси саме цієїкатегорії.
На етапі становленнямалого бізнесу і пошуку ефективних технологій його оподаткування перелічені в курсовійроботі спрощені способи фіску для підприємців без статусу юридичної особи загаломзарекомендували себе позитивно у різних аспектах. Головним чином завдяки їм у складнихнесприятливих соціально-економічних обставинах чисельність зареєстрованих суб'єктівпідприємницької діяльності – фізичних осіб упродовж 1999-2003 років неухильно зросталау середньому майже на 100 тис. осіб щорічно. Нині в Україні ця цифра сягнула приблизно1 млн. 250 тис. осіб, причому майже половина з них працюють за спрощеними податковимисхемами. (Для порівняння, серед суб'єктів малого бізнесу – юридичних осіб спрощенийпорядок розрахунків із державною скарбницею обрало лише кожне третє чинне мале підприємство.)
Протягом 2003 рокуз доходів, одержаних приватними підприємцями, що надали перевагу спрощеним методамоподаткування, надійшло до зведеного бюджету України понад 1,2 млрд. грн. податків(без урахування податків і зборів, які вони сплачують на загальних підставах), утому числі фіксованого податку – 230 млн. грн. (кількість платників – близько 320тис. осіб), єдиного податку – 980 млн. грн. (кількість платників – близько 270 тис.осіб). Крім цього, у січні – вересні 2002 за трудовими угодами у підприємців платниківфіксованого та єдиного податків працювало приблизно півмільйона громадян, котримбуло виплачено заробітну плату на суму понад 200 млн. грн., з якої, до речі, булоутримано і перераховано до бюджетів місцевого самоврядування ще 41 млн. грн. прибутковогоподатку.
Однією з основнихумов переходу на спосіб оподаткування підприємницьких доходів від ринкової торгівлій надання супутніх їй послуг за фіксованим розміром податку є обов'язкова регулярнасплата ринкового збору. Звідси випливає, що обсяги надходжень фіксованого податкуй ринкового збору значною мірою взаємопов'язані. Тому для аналізу фіскальної ефективностізазначеного радикально спрощеного методу оподаткування доречно використовувати обидваці показники (табл. 1).
Таблиця 1 Динаміка надходжень фіксованогоподатку на доходи від підприємницької діяльності й ринкового збору за 1999-2003роки (за даними ДПА України)
Показники 1999 2000 2001 2002 2003 Темпи приросту, % 2000/ 1999 2001/ 2000 2002/ 2001 2003/ 2002 Фіксований податок, млн. грн. × 127,1 196,4 229,6 230,0 × 54,5 16,9 0,2 Ринковий збір, млн. грн. 89,8 129,3 168,4 202,4 200,0 44,0 30,2 20,2 –1,2 Разом, млн. грн. × 256,4 364,8 432,0 430,0 × 42,3 18,4 –0,5 Питома вага у загальних надходженнях податків і зборів (обов'язкових платежів), які контролюються податковими органами, % × 1,09 1,28 1,35 1,17 × × × ×Навіть при певнихтехніко-методичних вадах фіксований (патентний) податок виявився привабливішою формоюоподаткування підприємців – ринкових торгівців, аніж загальна система фіску на умовахсплати авансових платежів і щоквартального подання декларацій. Так, якщо на початкуйого запровадження в Україні відповідні патенти придбали близько 147 тис. осіб,або 27% суб'єктів підприємництва – фізичних осіб, що займалися торговельною діяльністю,то на кінець 2003 року чисельність платників фіксованого податку становила близько320 тис. осіб (близько 26% усіх зареєстрованих приватних підприємців), тобто збільшиласяу понад 2 рази. Закономірно, що надходження від „патентного“ податку заперіод 1999-2003 років також зросли у 1,8 рази. А ринкового збору у 2003 році булосплачено приблизно у 2,2 рази більше, ніж у рік перед введенням зазначеного спрощеногоподаткового режиму.
Найвищі темпи приростуфіксованого податку й ринкового збору спостерігалися у 2001-2002 роках (хоча вжетоді намітилася тенденція до їх сповільнення). Саме у цей період частка сумарнихнадходжень обох фіскальних платежів у загальній сумі сплачених податків і зборів,які контролюються ДПА України, збільшилася з 1,1 до 1,4%. Проте у 2003 році показникиобсягів їх сплати практично стабілізувалися на рівні минулого року, а питома ваганавіть знизилася (див. табл. 1), чому є низка пояснень.
По-перше, з об'єктивнихпричин торговельна площа ринків не може постійно розширюватися. До того ж створеннянових ринків і обладнання нових торгових місць у вже чинних межах потребує значнихкапіталовкладень і часу на їх освоєння. Зрозуміло, що кількість осіб, які здійснюютьпідприємницьку діяльність на умовах сплати фіксованого податку, безпосередньо залежитьвід вищевказаних факторів.
По-друге, новостворениміндивідуальним підприємцям дуже складно конкурувати з тими, хто розпочав бізнес-турикілька років тому. Адже, за оцінками самих торгівців, останнім часом для початкуконкурентоспроможного власного бізнесу на ринку необхідно 3-5 тис. дол. США, щопід силу далеко не всім підприємцям-початківцям.
По-третє, після введенняспрощеної системи оподаткування, обліку і звітності для суб'єктів малого бізнесупідприємці, які були змушені штучно „заганяти“ свою діяльність у межі,визначені для фіксованого податку, отримали право обрати вигідніший спосіб фіску.Так, незначне збільшення верхнього граничного рівня ставки єдиного податку до 200грн. компенсується можливістю істотно диверсифікувати власний бізнес і нарощуватийого щорічні обсяги до 500 тис. грн. без необхідності повернення до загальноприйнятогопорядку оподаткування. А диверсифікація й укрупнення масштабів фінансово-господарськоїдіяльності привабливі ще тим, що знижують ризик банкрутства.
На відміну від фіксованогоподатку, який є прерогативою лише суб'єктів підприємництва без створення юридичноїособи, згідно з Указом Президента України від 03.07.98 p. № 727 „Про спрощенусистему оподаткування, обліку та звітності“(в редакції Указу Президента Українивід 28.06.99 p. № 746/99, далі – Указ № 746/99) єдиний податок можуть застосовуватиі малі підприємства, і громадяни-підприємці, які задовольняють установлені вимоги.При цьому існують особливості у методиці справляння єдиного податку із суб'єктівмалого бізнесу – фізичних осіб, і вони помітно впливають на вибір організаційно-правовоїформи здійснення підприємницької діяльності виходячи з фіскальних міркувань.
Хоча чинна спрощенасистема оподаткування має достатньо „вузьких місць“, при запровадженнієдиного податку в Україні усе-таки вдалося уникнути глобальних системних помилок,характерних для спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва– фізичних осіб у Російській Федерації, що дало позитивні результати. Упродовж 2000-2002років кількість громадян-підприємців – платників єдиного податку збільшилася з 66,1до майже 270 тис. осіб, тобто більш як у 4 рази, а їх питома вага у загальній чисельностізареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб зросла із 6,2до 21,6%, або в 3,5 рази.
На фоні чотириразовогопідвищення кількості платників єдиного податку зростання його надходжень від громадян-підприємцівбуло набагато вагомішим – у 16,8 рази. І хоча їх питома вага у загальному обсязісплачених податків і обов'язкових платежів (зборів), які контролюються ДПА України,незначна – 2,7% (разом із надходженнями єдиного податку від малих фірм трохи більшеяк 4%), проте для окремих регіонів зазначений податок уже став одним із помітнихджерел формування дохідної частини місцевих бюджетів (табл. 2).
Особливістю спецпатентупорівняно із єдиним податком є те, що Законом України „Про патентування деякихвидів підприємницької діяльності“ від 23.03.96 р. № 98/96-ВР із наступнимизмінами та доповненнями (далі – Закон про патентування № 98/96-ВР) для суб'єктівбізнесу – індивідуальних підприємців і підприємств передбачено однакові обмеженняй однаковий порядок його придбання (незначні відмінності можуть бути хіба що в методицівстановлення плати за спецпатент).
Таблиця 2 Динаміка суми надходжень єдиногоподатку від суб'єктів малого бізнесу – фізичних осіб в Україні за період 2001-2003років (розраховано за даними ДПА України)
Показники 2001 2002 2003 Загальна сума фактично сплаченого єдиного податку в Україні, млн. грн. 58,3 225,5 980,0 Ланцюгові темпи зростання надходжень єдиного податку в Україні, разів × 3,9 4,3 Частка сплаченого єдиного податку в загальній сумі надходжень податків і зборів, які контролюються податковою службою України, % 0,2 0,7 2,7Якщо говорити прорезультати експерименту із впровадження спецпатенту в окремих регіонах України,то вони виявилися досить успішними. За інформацією центрального податкового органукраїни, у період 2000-2002 років кількість придбаних спеціальних торгових патентів(юридичними і фізичними особами) збільшилася з 2985 до 7320, тобто на 145%, у томучислі ланцюгові темпи приросту в 2000 і 2001 роках відповідно становили приблизно104 й 20%. За аналогією з єдиним податком, сума коштів, яка надійшла від продажуспецпатентів, зросла ще суттєвіше – із 3945,8 до 31602,1 тис. грн., або у 8 разів,у тому числі в 2001 році – в 4,1 рази, а в 2002-му – в 1,9 рази (порівняно з відповіднимпопереднім роком).
Протягом 9 місяців2002 року на територіях, де проводився експеримент, із 8907 суб'єктів підприємництва,діяльність яких підлягає патентуванню (без урахування м. Білгорода-Дністровського,смт Затоки, смт Сергіївки, в котрих експеримент розпочався лише з 02.06.2002 p.),спеціальні торгові патенти придбали 5908 суб'єктів господарювання, або 66,3%. Цеперевищує такий же показник за аналогічний період 2001 року на 583 суб'єкти, абона 10,9%.
На цих територіяхсуб'єктами підприємницької діяльності за 9 місяців 2002 року було придбано всього14887 торгових патентів, із яких спецпатенти становили 8700, або 58,4% від загальноїкількості. Порівняно з відповідним періодом 2001 року кількість останніх зрослана 1243, або 16,7%.
За цей період суб'єктамипідприємництва – власниками спецпатентів було сплачено загалом до бюджетів усіхрівнів і державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) насуму 30898,2 тис. грн.
А проте надто мажорнаоцінка чинних методів кардинально спрощеного оподаткування також неприпустима, бопрактика їх застосування виявила багато серйозних недоліків і проблем, що призводятьдо погіршення їхнього іміджу в очах підприємців, найманих ними працівників і казни.Тому вирішення цих складних спірних питань передбачає пошуки компромісу між інтересамизгадуваних сторін, які так чи інакше зачіпають альтернативні схеми оподаткування.
Слід також зазначити,що через значну схожість положень нормативних актів, котрі регламентують порядоксправляння єдиного і фіксованого податків та придбання спецпатенту, вади й проблеми,пов'язані з їх функціонуванням, багато в чому тотожні.
Серйозна проблема,яка підриває довіру держави до спрощених методів оподаткування, – їх використаннядля ухилення від сплати податків. Відсутність надійних механізмів захисту й контролюу технологіях справляння єдиного і фіксованого податків, придбання спецпатенту завдаютьвідчутних збитків державній скарбниці у вигляді помітного зменшення податкових надходжень.
Досить популярнимиформами таких фіскальних правопорушень стали:
– залучення підприємцями,які застосовують спрощені схеми розрахунків із казною, найманих осіб без укладаннятрудових угод, оформлення трудових книжок, без отримання у податкових інспекціяхдовідок про трудові відносини з платником єдиного податку чи запису реалізаторіву патентах на право сплати фіксованого податку;
– приховування обсягів виручки(валового доходу), котрі перевищують гранично допустимі ліміти, що дає змогу працюватиза спрощеними режимами оподаткування;
– »відмивання"через спрощені методи оподаткування «тіньових» коштів шляхом укладенняфіктивних господарських договорів зі сплатою за це мінімальних «комісійних»тощо.
Крім того, спостерігаютьсячасті порушення підприємцями, які перейшли на альтернативні спрощені схеми фіску,вимог трудового законодавства щодо надання оплачуваних відпусток найманому персоналу,оплати його праці на рівні не нижчому від встановленої мінімальної зарплати (165грн. на місяць). Працюючи повний робочий день, наймані особи у більшості випадківотримують винагороду в значно меншому розмірі, ніж прожитковий мінімум і навітьмінімальний заробіток. Тому вони вдаються до обважування й обраховування покупців.У кінцевому підсумку це також дискредитує спрощені форми оподаткування в очах споживачіві самих осіб, котрі перебувають із такими підприємцями у трудових відносинах.
Також існують проблеми,пов'язані з неоднозначним (суперечливим), а іноді упередженим трактуванням окремихположень згадуваних раніше законодавчих актів із боку податківців та інших владнихструктур.
Чи не найбільшу полемікувикликає питання необхідності нарахування, утримання і перерахування приватнимипідприємцями – платниками єдиного податку прибуткового податку з доходів, які виплачуютьсянайманим працівникам разом із членами сім'ї, та подання відповідних відомостей доподаткових органів. Так, якщо звернутися до основного нормативно-правового акта,що регламентує порядок застосування спрощеної системи оподаткування, – Указу № 746/99,то в ньому немає прямих указівок із цього приводу.
Судячи з проведеногонами аналізу, фіскальний і стимулюючий потенціал радикально спрощених технологійоподаткування в Україні далеко не вичерпаний. Щоб його максимально реалізувати,необхідно докласти багато зусиль до створення універсальної (єдиної), досконалішоїмоноподаткової моделі для всіх суб'єктів малого підприємництва незалежно від організаційно-правовоїформи й форми власності. А пропозиції щодо їх скасування на сучасному етапі соціально-економічногорозвитку України просто суперечать здоровому глузду і видаються не чим іншим, яклобіюванням інтересів великого і середнього бізнесу, яким після запровадження такихальтернативних податкових режимів стало важче конкурувати з малою приватною економікою.