Реферат: Фінанси підприємств

Зміст

1. Оцінка платоспроможностіпідприємства

2. Установлення оптимальної потребипідприємств у виробничих засобах

3. Фінансова санація підприємства

Список використаної літератури

Тести

1. Оцінкаплатоспроможності підприємства

фінансовийплатоспроможність ліквідність банкрутство

В даний час, зпереходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійністьпідприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значенняфінансової стійкості і платоспроможності суб'єктів господарювання. Сьогодні,нажаль, більшість підприємств не можна характеризувати як стабільними татакими, що мають стійкий фінансовий стан. Саме в такий час особливо гостропостає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошукунових підходів до цієї проблеми.

Фінансовий станпідприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіхелементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністювиробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, щовідображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Отже, фінансовийстан можна характеризувати з позиції його ліквідності, платоспроможності,фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності таоборотності.

Під ліквідністюпідприємства розуміють його здатність розраховуватися за своїми фінансовимизобов'язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані дляпогашення боргів.

Такі активиназиваються ліквідними засобами. До них належать ті елементи оборотних засобів(і деяких основних), які можна порівняно швидко й легко реалізувати, а такожзалишки готової продукції на складах, дебіторська заборгованість (крімбезнадійної), цінні папери, кошти на поточному рахунку й на інших банківськихрахунках, у тому числі на депозитних рахунках, касова готівка.

Якщо станрозміщення підприємством запозичених ним фінансових ресурсів у виглядібанківських кредитів, кредиторської заборгованості та інших фінансовихзобов'язань відповідає умовам ліквідності, таке підприємство гарантоване відбанкрутства.

Поняття«ліквідність підприємства» і «платоспроможністьпідприємства» часто плутають.

Платоспроможність— це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов'язаннями, що вженастали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей набанківських рахунках або в готівці.

Щоб підтримуватипідприємство у платоспроможному стані, фінансова служба має дбати про те, щобйого суто грошові активи відповідали потребам щоденних платежів(постачальникам, у бюджет, робітникам і службовцям, іншим кредиторам). Втім,характеристика постійних значних залишків грошей на поточному рахункупідприємства як ознаки високої майстерності управління фінансовими ресурсами,високої ліквідності підприємства є помилковою. Динаміка залишків коштів напоточному рахунку характеризує не міру ліквідності підприємства, а його поточнуплатіжну готовність, поточну платоспроможність.

Майстерністьфінансового менеджера підприємства має проявлятися в тому, щоб на поточномурахунку і в касі грошей було б не менше (але й не більше!), ніж потрібно длявиконання поточних платежів, а решта їх повинна бути вкладена в матеріальні таінші ліквідні активи. Досягненню такого становища сприяє, зокрема, грамотнескладання платіжних календарів.

Вважається, що упідприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнюєрізниці між кредиторською заборгованістю усіх видів (зокрема й кредити, а такожзаборгованість робітникам і службовцям з оплати npalu), строки якої настаютьпротягом певного найближчого періоду (наприклад тижня або декади), і поточноюдебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуютьсяу той же період. Якщо, наприклад, така кредиторська заборгованість на 1 квітнястановить 920 тис. грн., дебіторська — 750 тис. грн., а залишок коштів напоточному рахунку — лише 60 тис. грн., то ступінь поточної платіжної готовностістановить:

60100 =353%920-750

Однією зповсякденних турбот фінансової служби є забезпечення повної платіжноїготовності підприємства, зниження якої часто тягне за собою великінепродуктивні витрати підприємства у вигляді пені за прострочку платежів.

Показникиліквідності характеризують платоспроможність підприємства у дещо ширшомурозумінні. Серед цих показників найбільше значення для ринкової економіки маютьвеличини співвідношень частини активів, які можуть бути реалізовані у певнийтермін, до суми зобов'язань, які за цей самий час повинні бути сплачені.Найуживанішими є такі два співвідношення.

Перше — цеспіввідношення між загальною сумою ліквідних активів і сумою поточнихзобов'язань, яке має назву «коефіцієнт покриття поточних пасивів».

Даний коефіцієнтпоказує, чи здатне підприємство за рахунок наявних коштів, мобілізації боргівна свою користь, реалізації запасів та інших активів задовольнити вимогикредиторів (постачальників, бюджету тощо), банків з короткотермінових кредитів,а також довготермінових, якщо строки повернення їх настають у близькомумайбутньому, розрахуватися з робітниками і службовцями за нарахованоюзаробітною платою, сплатити за всіма іншими фінансовими зобов'язаннямикороткотермінового характеру. Мова йде про поточні фінансові зобов'язання, якіпідлягають погашенню за період, що визначається терміном обіговості оборотнихкоштів підприємства.

Розрахуємокоефіцієнт покриття поточних пасивів за даними балансу промисловогопідприємства на 1 січня 2002 р. (баланс див. у розділі 1).

На початок рокузагальна сума фінансових зобов'язань (139+ 1429) складала 1568 тис. грн., утому числі короткотермінових — 1429 тис. грн. Станом на 1 січня 2002 р.короткотермінові зобов'язання становили 1893 тис. грн. Суми оборотних коштів,вкладених у ліквідні активи:

на початок року:2549 — 19 = 2530 тис. грн.;

на кінець року:2950 — 21 = 2929 тис. грн.

(19 тис. грн. і21 тис. грн. — вартість неліквідних матеріалів.)

Існує певнезагальновизнане уявлення стосовно нормальної величини цього коефіцієнта.Вважається, що поточний фінансовий стан підприємства може бути визнанийзадовільним, якщо коефіцієнт покриття поточних пасивів близький до 2, тобтоякщо сума ліквідних оборотних активів приблизно у два рази перевищує сумупоточних зобов'язань. Це природно, бо оборотні активи підприємство маєформувати не тільки за рахунок позикових коштів, але й за рахунок власнихфінансових ресурсів. У наведеному прикладі підприємство має досить високийпоказник ліквідності за розглянутою ознакою, хоч за період з початку року вінсуттєво погіршав.

Другеспіввідношення, яке характеризує міру ліквідності підприємства, — цеспіввідношення так званих чистих ліквідних активів, тобто таких, які можна перетворитиу гроші негайно (а це товари, поточна заборгованість покупців, цінні папери,залишки на поточному та інших банківських рахунках, касова готівка), тапоточних фінансових зобов'язань підприємства.

Цей коефіцієнтхарактеризує здатність підприємства виконати свої зобов'язання перед усімакредиторами, якщо вони одночасно зажадають від підприємства повернення боргів(така ситуація в реальній господарській практиці цілком імовірна).

Нормальним щодоліквідності і фінансового стану підприємства вважається положення, за якого цейкоефіцієнт близький до одиниці.

Як відомо, упроцесі функціонування кожне підприємство формує фінансові ресурси як зарахунок власних джерел (статутний капітал, прибуток тощо), так і за рахунокзапозичених ресурсів. Не можна стверджувати, що повна відмова від банківськихкредитів чи інших позикових коштів (структура фінансових ресурсів у цьомувипадку називається простою, або консервативною) є показником стійкостіфінансового стану і високої ліквідності: без позикових коштів зменшуютьсяможливості підприємства розвивати виробництво, знижуються показникиефективності використання власних фінансових ресурсів. Але залучення позиковихкоштів має певні межі залежно від обсягу власних фінансових ресурсів. Томуфінансова служба повинна постійно контролювати співвідношення між власними йпозиковими коштами в загальному обсязі фінансових ресурсів, що знаходяться врозпорядженні підприємства, зважено підходити до прийняття рішень щодоодержання нових кредитів і появи інших нових боргів. Питома вага позиковихфінансових ресурсів підприємства у загальній сумі фінансових ресурсівназивається коефіцієнтом фінансової напруги.

Якщо цейкоефіцієнт сягає 0,5 і більше, то вважається, що підприємство знаходиться ускладному фінансовому становищі, а кредитори мають підстави вважати своївкладення в таке підприємство ризиковими.

Низькаліквідність підприємств спричинюється збитковою діяльністю або низьким рівнемрентабельності, нераціональним розміщенням фінансових ресурсів; все це можепризвести до банкрутства.

Під банкрутствомрозуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможністьюридичної особи задовольнити в установлений для цього термін висунуті до ньогокредиторами вимоги й виконати зобов'язання перед державним бюджетом.

Рішення пробанкрутство підприємств, згідно з чинним законодавством України, приймаєгосподарський суд. Заяву про банкрутство боржника до господарського судуподають кредитори, але й сам боржник має право на таку заяву.

2.Установлення оптимальної потреби підприємств у виробничих засобах

Підвищенняефективності використання основних засобів підприємств є одним з основнихпитань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблемизалежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції наринку.

Основні засоби —це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльностіпідприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, атакож предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання).Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничіосновні засоби.

Не належать доосновних засобів:

1) предметитерміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предметивартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від термінуслужби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основнихзасобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальніінструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масовоговиробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовленнянезалежно від їхньої вартості;

4) спеціальнийодяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості ітерміну служби;

5) формений одяг,призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості йтерміну служби.

Виробничі основнізасоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництватривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основнихвиробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, уміру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальніінвестиції.

Невиробничіосновні засоби — це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного йпобутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності іперебувають на балансі підприємства.

На відмінувід виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі впроцесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюютьсявони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають наобсяг виробництва, збільшення цих засобів пов’язане з поліпшенням добробутупрацівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається нарезультатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничізасоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такігрупи:

А. Будівлі і споруди.

Б. Передавальніпристрої.

В. Машини таустаткування,

у тім числі:

¨  робочі машини та устаткування;

¨  вимірювальні та регулюючі прилади;

¨  лабораторне устаткування;

¨  обчислювальна техніка;

¨  транспортні засоби.

Г. Виробничий ігосподарський інвентар.

Д. Інші основнізасоби.

Співвідношенняокремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшенняструктури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої вагиактивної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартостіпродукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

На рис 2.1наведено склад основних виробничих засобів підприємства.

Для обчисленняамортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 —будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

Група 2 —автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутовіелектронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючиелектронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробкиінформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різнеконторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 — іншіосновні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини йустаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству небайдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Вонозаінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування,тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва іхарактеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпеченнянормального функціонування активних елементів основних виробничих засобівнеобхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

/>

Рис. 2.1. Складосновних виробничих засобів підприємств

Структураосновних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народногогосподарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальнійвартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості(близько 44%); споруд — у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв— в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин — на підприємствахмашинобудівного комплексу (45%).

Основнимифакторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств,є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування,кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний факторпо-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуруосновних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізаціїустаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленнямдодаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективногоустаткування.

Відтворенняосновних виробничих засобів — це процес безперервного їх поновлення.Розрізняють просте та розширене відтворення.

Простевідтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коливідбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старогоустаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попереднявиробнича потужність.

Розширеневідтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобівабо придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівеньпродуктивності устаткування.

Процесвідтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основнівиробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) упроцесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рухїхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуваннямамортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частковоперенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основнівиробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, щостворює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесігосподарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить тристадії.

На першій стадіївідбувається продуктивне використання основних виробничих засобів танарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засобив процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставоюдля списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершенняпроцесу виробництва. На першій стадії кругообороту основних виробничих засобіввтрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься навартість готової продукції.

На другій стадіївідбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували впродуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційнихвідрахувань.

На третій стадіїв процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частиниосновних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношенихосновних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основнихзасобів.

Оборот основнихвиробничих засобів показано на рис. 2.2

./>

Рис. 2.2. Оборотосновних виробничих засобів на підприємстві

Простевідтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміназношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонтдіючих основних засобів.

Запростого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основнихвиробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джереломфінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. Зарозширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне іякісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змінє використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідністьоновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначаєтьсяпередовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукуєпідприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів зметою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів упридбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій таіншого поліпшення основних виробничих засобів.

Для забезпеченнявідтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхньогостану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів єважливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесівиробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступіньфізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахуванняамортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, якметод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, якспосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, якспосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничогопроцесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Показники стану йефективності використання основних засобів можна об’єднати в три групи, якіхарактеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) станосновних засобів; 3) ефективність використання основних засобів .

До показників, якіхарактеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать:фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основнихвиробничих засобів у майні підприємства.

3. Фінансовасанація підприємства

Одним із засобівподолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансовасанація. В чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін«санація» походить від латинського «sanare» іперекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує цепоняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутствомпромислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способомоб'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішоюкомпанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізаціїгрошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядовихсубсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повноїабо часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Згідно із ЗакономУкраїни «Про банкрутство» 1992 p., під санацією розуміють задоволеннявимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державнимицільовими фондами. Згідно з таким підходом санація є лише інститутом переведенняборгу. З цим теж аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон пробанкрутство, ухвалений 1999 року, розрізняє поняття «санація» та«досудова санація». Згідно із Законом «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація — цесистема заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство зметою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована наоздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязіабо частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів ікапіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктівпідприємницької діяльності. Досудова санація — система заходів для відновленняплатоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника зметою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних,організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних,фінансово-економічних, правових питань і провадяться згідно з чинним законодавствомдо початку порушення справи про банкрутство.

Власне тлумаченняпоняття «санація» має Національний банк України. Згідно з версією НБУрежим фінансової санації — це система не примусових та примусових заходів,спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу донеобхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності таусунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку,призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідківцих порушень. У Законі України «Про страхування» є ще одне, доситьоригінальне трактування терміна «санація». Згідно з ним, примусовасанація страхової компанії передбачає:

— проведеннякомплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у томучислі обов'язкової аудиторської перевірки;

— установленнязаборони на вільне користування майном страховика та прийняття страховихзобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

— установленняобов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;

— прийняттярішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Інакше кажучи,санація — це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привестипідприємство до фінансового оздоровлення. Особливе місце в процесі санаціїналежить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансовівідносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх ізовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансуваннясанації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; наповоротній або безповоротній основі.

Метою фінансовоїсанації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення,поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств,скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталута формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційнихзаходів виробничо-технічного характеру.

Санація носитьтільки довго та середньостроковий характер.

Санація ( 4блоки):

1. Соціальнізаходи;

2. Організаційні заходи;

3. Виробничо-технічнізаходи;

4. Фінансово – економічнізаходи.

Заходи даногохарактеру відображають фінансові відносини, що з'являються в процесі мобілізаціїта використання внутрішніх та зовнішніх джерел оздоровлення підприємства .

Випадкипроведення санації підприємства :

— за ініціативоюсуб'єкта господарювання, який знаходиться в кризі якщо існує загрозанеплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому.

Рішення просанацію приймається до звернення кредиторів в Арбітраж із заявою про оголошеннябанкрутом даного підприємства ( то же через газету).

Після того, якборжник з власної ініціативи звернувся в Арбітраж із заявою про порушеннясправи про своє банкрутство ( якщо підприємство фінансово неспроможні, абоіснує реальна загроза такої неспроможності). Право вибору умов санації,реорганізації – за боржником. Одночасно з подачею заяви боржник повиненпредставити в Арбітраж список дебіторів-кредиторів, баланс, і т.д. інформаціюпро фін-майновий стан підприємства + має запропонувати умови проведення своєїсанації. Право вибору санатора — за підприємством.

По закінченнімісячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі ВР чиКМ( Голос У, Урядовий кур'єр) оголошення про банкрутство даного підприємства — якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, які бажають задовольнитьвимоги кредиторів до боржника та представили акцептовані Комітетом кредиторівта Арбітражем пропозиції щодо санації чи реорганізації підприємства.

У випадку згодикредиторів з умовами та механізмом задоволення їх претензій Арбітраж приймаєрішення про припинення провадження справи про банкрутство та про проведеннясанації підприємства .

— за ініціативоюфін-кред установи. У відповідності до закону “ Про банки та ...” установа банкумає право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможнім( не повернули кредит)використати комплекс заходів щодо його санації, в т.ч.: 1) передати оперативнеуправління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; 2)Реорганізувати боржника; 3) Змінити порядок платежів; 4) Направити на погашеннязаборгованості виручку і т.д.

— за ініціативоюзаставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У випадкуневиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексупідприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договоромзаходи щодо оздоровлення фін. Стану боржника, включаючи призначення своїхпредставників в керівництво підприємства, обмеження в праві розпоряджатисявиробленою продукцією. Та іншим майном підприємства. Якщо санаційні заходи непризвели до поновлення платоспроможності, то заставодержатель має правозвернутися в Арбітраж з вимогою про стягнення майна, яке є в іпотеці( аоскільки цілісний майновий комплекс – це фактично усе підприємство, тозаставодержатель тут становиться фактичним володарем підприємства — боржника ).

— за ініціативою Агентствапо запобіганню банкрутств підприємств та організацій( далі – Агентства).Післявнесення боржника в Реєстр неплатоспроможних підприємств, Агентствоуповноважене здійснювати управління його майном та розробляти пропозиції щодофінансової санації підприємства .

За джереламимобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію.Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунокйого власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (беззалучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санаціяхарактеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та іншихкредиторів, клієнтів, держави.

Списоквикористаної літератури

1. О.П.Кириленко.Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. — Тернопіль: Економічнадумка, 2000.- 182 с.

2. Фінансовасанація та банкрутство підприємств: Навч. посібник, Терещенко О.О.—К КНЕУ,2004

3. Фінанси:Навч.-метод. посібник, Романенко О.Р., Огородник С.Я., Зязюн М.С.—К: КНЕУ,1999.-152с.

4. Фінансипідприємств: Підручник/Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. 3-тєвид.,—К.: КНЕУ,2001

5. Фінансипідприємств: Підручник/за ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тєвид.-К.: КНЕУ,2000.-350 с.

6. «Формуванняринкової економіки. Спеціальний вип. Фінанси: Навч.-метод. посіб., О.Р.Романенко,С.Я.Огородник, М.С.Зязюн, А.А.Славкова.—К.: КНЕУ2003

Тести

А.Оборотні виробничіфонди — це оборотні кошти у виробничих запасах та виробництві.

Б. Назвітьскладові від іншоїзвичайної діяльності.

3. Доходвід реалiзації фінансовихінвестицій.

4.Відсотки, нараховані за депозитним рахунком підприємства в банку.

В.Назвіть суб’єкти малого підприємства ( юридичних осіб ), які не можуть бути переведеніна сплату єдиного податку.

1. Довiрчетовариство.

З.Фінансово — кредитні та небанкiвськi фінансові установи.

4. Страховакомпанія.

Г. Акредитиввідкличний — це такий,що його можна змінити або анулювати без згоди постачальника.