Реферат: Аналіз фінансового стану підприємства
Аналізфінансового стану
Завданнябухгалтерського обліку для аналізу
Аналізфінансово-майнового стану та аналіз фінансово-господарської діяльностіпідприємства можливий лише за наявності вихідних даних для його проведення.Вихідні дані, в свою чергу, можна почерпнути лише з даних бухгалтерськогообліку. До того ж не абияк поставленого, а зробленого на базі реальних подій,тобто тих, що насправді відбулися у господарстві, а не тих, що лишезадокументовані, аби менше податків сплачувати. У противному разі фінансові показники,добуті аналізом, будуть перекрученими, тобто такими як і той бухоблік, щохворий на витратоманію. І як наслідок — користі з проведеного аналізу не буде.Не забувайте, що фінансовий аналіз вашого підприємства перш за все потрібен вамсамим.
Взагалі, поравідходити від практики ведення бухгалтерського обліку «для когось».Наприклад, для податкових інспекторів. Тим паче, що, як ми всі давнопереконалися, бухгалтерський облік нашим податківцям менш за все потрібен. Доречі, дані податкового обліку (валові доходи і валові витрати) зовсім не вартозастосовувати при аналізі, оскільки вони не містять жодного фінансовогопоказника.
Важливістьдостовірності облікових даних
1. Організаціяперевірки боргових прав і зобов'язань
Бухгалтери добрезнають, що арифметичний збіг дебету з кредитом означає лише дотриманняподвійності в записах, але не завжди є ознакою правильності визначенняфінансового результату або фактичної наявності активів, у тому числі борговихправ, а також достовірності виведення величини боргових зобов'язань. Важливуроль відіграють первинні документи, що надійшли до бухгалтерії, правильність їхоформлення та ще те, як бухгалтер зрозумів той чи інший документ. Можливо, тутпотрібна допомога керівника.
Отже, в той день,на який ви з бухгалтером домовились звірити достовірність облікових даних зреальним, на вашу думку, станом справ, бухгалтер повинен покласти на ваш стілвизначену ним дебіторську і кредиторську заборгованість у розрізі всіхзовнішніх суб'єктів, котрі мали справу з підприємством. Якщо при перегляді цихзалишків у вас виникатимуть запитання — бухгалтер повинен пояснити, яким чиномвиникло те чи інше сальдо розрахунків, тобто відтворити картину від самогопочатку даної угоди. Може статися, що для закриття розрахунків не вистачаєвідповідного первинного документа (накладної, акта тощо). Його необхіднопередати бухгалтеру для проведення. Можлива також ситуація, коли бухгалтер незрозумів зміст документа і помилково закрив розрахунки зовсім з іншимсуб'єктом. Таке трапляється нерідко, особливо при наявності значної кількостідебіторів і кредиторів, та ще у разі коли відбуваються розрахунки по закриттюоднієї угоди між трьома або більше учасниками. Проводки по таких угодах миназиваємо «павуками», в них легко заплутатись, керуючись лишедокументами, тому іноді вони потребують додаткових пояснень. Це тим більшенеобхідно, коли виявляється, що документи від самого початку були неправильнооформлені і ця неправильність стала причиною помилок у бухгалтерськихпроведеннях.
Перевірка правильностівідображення боргових прав (дебіторів) і боргових зобов'язань (кредиторів) єдуже важливою справою, оскільки операції, котрі проводяться по цих рахунках,мають значний вплив на формування підсумкового балансу, який ви збираєтесьаналізувати.
Щодо перевіркинаявності матеріальних активів, що входять до складу основних і поточних, то їїзовсім необов'язково проводити щомісяця. Це завдання виконує інвентаризація,яка систематично проводиться згідно з офіційно встановленими термінами, а такожвнутрішнім розпорядком підприємства.
Після перевіркиправильності виведення сальдо розрахунків по дебіторах і кредиторах можнапереходити до перевірки формування дохідної і витратної частини бухгалтерськогообліку, тобто найважливіших оборотів по рахунках, а саме тих, що беруть участьу формуванні фінансового результату.
2. Як порахуватидоходи
З доходаминеважко розібратися. Варто лише скласти разом суми по накладних, за якимипровадився відпуск товарно-матеріальних цінностей, а також робіт, послуг інематеріальних активів на сторону (незалежно від термінів їх оплати).Відображені в цінах реалізації, вони будуть оборотами по кредиту р. 46(реалізація) або різних його субрахунків (у разі ведення двох або більше видівдіяльності).
До складу доходіввід реалізації повинно увійти як усе те, що відпускалося в кредит (Дт 62 Кт46), так і за готівку (Дт 50 Кт 46). При цьому не слід забувати відпуск ТМЦ урахунок погашення заборгованості по заробітній платі (Дт 70 Кт 46) ібезоплатний відпуск ТМЦ або надання послуг (Дт 88 Кт 46).
Довідка«ГК»:
Основні формизвітності, що використовуються при аналізі фінансового стану:
Форма 1 — Баланс;
Форма 2 — Звітпро фінансові результати та їх використання;
Форма 3 — Звітпро фінансово-майновий стан (складається, як правило, раз на рік, але прибажанні ніщо не заважає робити це частіше).
Позареалізаційнідоходи підприємства поповнюються також різними безоплатними надходженнями.Обходячи р. 46, вони одразу потрапляють до оборотів по кредиту р. 80«Прибутки і збитки поточного року». Крім того, бувають також іншіпозареалізаційні надходження. У тому числі і грошові. Їх теж необхідноврахувати.
Від загальноїсуми оборотів по кредиту р. 46 одразу слід відкинути величину ПДВ — вона неваша, а тому до складу реалізації не повинна входити. Якщо на даному етапіперевіряєте торговельну діяльність, відкиньте від отриманої суми ще й величинусобівартості товарів, що увійшли до складу реалізованих. Залишиться валовийдохід (не плутати з податковим валовим доходом!).
3. Як перевіритисклад витрат
Витратну частинуперевіряти слід у порядку, зворотному до того, за яким її формують бухгалтери.Тобто спочатку беріть до уваги загальну величину витрат, потім перевіряйтекожну статтю або елемент, з яких склалися витрати; в свою чергу, кожен з елементіврозкладайте на ті величини, з яких отримана його сума. Наприклад, якщо сумаоборотів по кредиту р. 71 (розрахунки з підзвітними особами), що увійшла додебетових оборотів того чи іншого витратного (20, 23, 44 і т. ін.) рахунка,видалася вам занадто великою або малою, одним словом, підозрілою, — знайдіть тівеличини, з яких вона склалася (відрядження і різні господарські витрати). Дляцього відкрийте відомість по цих розрахунках, а якщо і вона по якихось позиціяхне допоможе, зверніться до первинних документів (авансових звітів). Так, згоридонизу, від синтетичних реєстрів через аналітичні аж до первинних документів,перевіряється формування витратної частини. Це відомий аудиторський метод.
Позитивна різницяв оборотах по кредиту р. 46 і оборотах по дебету цього рахунка становитьприбуток, отриманий по відповідному виду діяльності, негативна — збитки. Тутхочеться звернути увагу читачів на те, що обороти по кредиту р. 46 не повиннібути «засміченими» тими операціями, які не є насправді доходами відреалізації. Практика показує, що деякі бухгалтери у разі отримання збитків,замість того, щоб відобразити їх червоним кольором по дебету р. 46 і кредиту р.80, списують їх величину з кредиту р. 46 в дебет р. 80 чорним кольором, якзвичайно. Все ніби правильно, одне погано: сума збитків штучно збільшуєвеличину доходів від реалізації та робить облік некрасивим і малопридатним длябліцаналізу. Крім того, по «засмічених» оборотах важко орієнтуватисяпри складанні звітних документів. Не варто боятися червоного кольору. Ним нелише помилки виправляють, але й збитки показують, і величину торгових націнокна реалізацію списують, і у деяких інших випадках застосовують.
Звітні форми — база даних для аналізу
Переконавшись удостовірності облікових даних, можна дозволити бухгалтеру складати звітніформи, а дочекавшись, коли вони будуть перед вами, — братися до аналізу.
Однак аналіз буденеповним, якщо не порівнювати отримані показники з тими, що були виведені напочаток звітного періоду.
Якщо ви бажаєтепроаналізувати фінансово-майновий стан підприємства, використовуйте ф.1 і ф.3,щоправда, іноді можна обійтися одним лише балансом; якщо предметом вашогоаналізу є фінансово-господарська діяльність, використовуйте ф.1 і ф.2,застосовуючи при цьому деякі розшифрування по видах діяльності. Разом це й будеаналізом фінансового стану. Фінансового з точки зору отриманих результатів тазабезпечення статутної діяльності відповідними фінансовими ресурсами, тобтознаходження джерел покриття: власних і позикових. Фінанси — це перш за вседжерела, тобто справжні кошти, а не та грошова маса, якою ми володіємо на певнудату.
Активипідприємства, тобто все наявне майно і цінності разом з борговими правами,розташовані у лівій частині балансу. При цьому вони згруповані за господарськимпризначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності.Перший розділ — основні активи, другий і третій — поточні, тобто ті, щообертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок — тим вищаліквідність облікованих там активів.
Пасиви (правасторона балансу) — це джерела утворення активів, тобто кошти власні (р. І) іпозикові (р. ІІ і р. ІІІ). У свою чергу позикові кошти поділяються на фінансовізобов'язання (кредити), які можуть бути довгостроковими (р. ІІ) і поточнізобов'язання (р. ІІІ), тобто по тих коштах, що ніхто насправді не мав на метівам позичати, вони утворюються поточною господарською діяльністю. Середостанніх є ще так звані стійкі пасиви: зарплата, заборгованість перед бюджетом,органами соціального страхування та позабюджетними фондами.
Баланс — цезвітний документ, який складається на базі тих залишків (сальдо), якіпідприємство має станом на певну дату. Дебетові сальдо з головної книгизаписуються до активів, кредитові — до пасивів.
Зменшують(точніше, коригують) суму активів деякі контрактивні статті. До їх числаналежать: знос ОФ, знос МШП і торгова націнка — всі ці рахунки, незважаючи нате що завжди мають кредитові сальдо, записуються на зменшення обліковоївартості відповідних їм активів: основних засобів, МШП, товарів, відтворюючитаким чином їх справжню балансову вартість. Величину зносу ОФ і МШП, а такожвеличину торгової націнки на ще не реалізовані товари не можна віднести дочисла пасивів, оскільки вони не відображають ні зобов'язань, ні капіталу.
Зменшують(коригують) суму пасивів деякі контрпасивні статті: збитки, а також перевитратицільових фондів. Ніхто ж не заперечуватиме, що дебетове сальдо фінансовихрезультатів (збитки) не може бути віднесеним до активів як таке, що невідображає якихось цінностей: ні наявних, ні очікуваних. Збитки зменшуютьрозмір власного капіталу, тому записуються до першого розділу пасиву зі знакоммінус. Так само негативно впливають на розмір власного капіталу дебетові сальдопо фондових рахунках, тобто витрати, не перекриті цільовим фінансуванням. Цевитрати ще не заробленого прибутку.
Звіт профінансово-майновий стан складається як із залишків, так і з оборотів постаттях, що відображають як майно підприємства (основні засоби, нематеріальніактиви, товари, запаси, незавершене виробництво і т. ін.), так і його фінансовіресурси (статутний фонд, фонди спеціального призначення та цільовогофінансування, ресурси зовнішніх надходжень, у тому числі бюджетних, і т. ін.).Крім того, у ф.3 містяться докладні довідки про проведені переоцінки, наявністьвласних оборотних коштів, недостачі і псування тощо. Форма 3 просто докладнішерозгортає перед користувачем картину, відображену у формах 1 і 2, і потрібналише у разі проведення поглибленого аналізу.
Слід ще сказати,що аналіз фінансового стану можна проводити і на базі даних самої лише головноїкниги, адже саме з неї переносяться дані до звітних форм. Щоправда, узгрупованому вигляді. Головна книга, як найважливіший синтетичний реєстр, це ібаланс, і звіт про фінансові результати, і звіт про фінансово-майновий стан, івзагалі все, що бажаєте знати про своє підприємство під однією обкладинкою.Однак, щоб по ній вміти аналізувати, потрібен досвід головного бухгалтера. Дляголовного бухгалтера правильно складена головна книга читається як роман. Іншимкористувачам, у тому числі і керівникам, потрібна інформація на одному аркуші.Для цього складаються вищеназвані звітні форми, затверджені за єдиним зразком.
Довідка«ГК»:
Баланс та звітдоповнюють один одного
Якщо Баланс, якзвітний документ, відображає сальдо по рахунках, згрупованих у статті, то Звітпро фінансові результати складається з оборотів по найважливіших рахунках:реалізація, витрати, податки, фонди і т.ін. Отже, Баланс — це документ про станНА певну дату, Звіт про фінансові результати — це документ про діяльність ЗАпевний період.
Аналіз динамікивалюти балансу та його структури
Зростання валютибалансу порівняно з попереднім періодом — то добрий знак, але слід звернутиувагу на те, за рахунок чого вона зросла. Дуже добре, якщо це вийшло за рахунокзбільшення власного капіталу або хоча б його разом зі збільшенням сумипозикових коштів, однак над збільшенням одних тільки боргових зобов'язань вартозамислитись. Дуже погано, коли збільшення кредиторської заборгованостівідбувається при низькій ліквідності активів (про ліквідність дивіться нижче).
Зменшення валютибалансу «сигналізує» про деяке згортання діяльності підприємства.Отже, слід зупинитися на виявленні причин згортання. Тут єдиний для всіхдіагноз поставити неможливо, причини у кожного свої, і кому як не керівниковізнати, чому зменшилася сума активів. Багато залежить від того, по яких саместаттях спостерігається зменшення. Не зовсім правильною є думка, ніби зменшеннявалюти балансу призводить до втрати платоспроможності. Іноді це буває наслідкомтак званого «чищення» балансу, а саме: звільнення від зайвих зв'язківз іншими суб'єктами.
Динаміку змін уструктурі активів і пасивів можна простежити простим порівнянням абсолютнихвеличин залишків по кожній статті балансу на кінець періоду із залишками напочаток. Таким порівнянням підлягають також і підсумкові величини по розділах.
Ознакоюнезадовільної роботи є наявність простроченої дебіторської і кредиторськоїзаборгованості:
— товаривідвантажені, не сплачені в строк;
— розрахунки здебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк;
— довгостроковікредити та позики, що не погашені в строк;
— короткостроковікредити та позики, що не погашені в строк;
— розрахунки зкредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк.
У разі виявленнясум по таких статтях слід вимагати надання аналітичних розшифрувань у розрізікожного дебітора (кредитора) для прийняття рішень щодо ліквідації такого родузаборгованостей. Тривожним сигналом може служити зростання абсолютних величинпо цих статтях порівняно з попереднім звітним періодом.
У такому разіварто оцінити платоспроможність підприємства і визначити коефіцієнтліквідності.
Довідка«ГК»:
Валюта балансу — це загальний підсумок всіх статей Активу або Пасиву балансу.
Платоспроможністьпідприємства і ліквідність його активів
Найбільшліквідними активами є грошові кошти (ними одразу можна покрити борги), а такожпоточна дебіторська заборгованість. При цьому прострочена дебіторськазаборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо їїпогашення, тобто коли є впевненість у скорому її перетворенні на грошові кошти.До високоліквідних активів належать також цінні папери, котрі враховуються ускладі короткострокових фінансових вкладень, тобто ті, що знаходяться утретьому розділі активів.
Менш ліквіднимиактивами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.
Враховуючиправило зростаючої ліквідності, фахівці розрізняють три рівні платоспроможностіпідприємства:
— грошова;
— розрахункова;
— ліквідна.
Коефіцієнтгрошової платоспроможності К.г.п. (його ще називають коефіцієнтом абсолютноїліквідності) визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштіві короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитахта поточної кредиторської заборгованості:
Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення
К.г.п. =----------------------------------------------------------------------------------
П.р.II + П.р.III
фінансовиймайновий господарський баланс
Грошові кошти — назва статті Активу балансу (підсумок рядків з 260 до 290), див. стор. 12спецвипуску «Звіт».
Короткостроковіфінансові вкладення — назва рядка Активу балансу (рядок 250), див. стор. 11«Звіту».
П.р.II — підсумокII розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 «Звіту»;
П.р.III — підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 «Звіту».
Визначте цікоефіцієнти на початок і кінець звітного періоду та порівняйте їх між собою.Таким чином, стане зрозумілим: зросла грошова платоспроможність підприємства чизменшилась протягом звітного періоду. Значення цього коефіцієнта не повиннобути менше 0,2. Але вище 0,35 не завжди потрібно, оскільки надмірний залишоккоштів свідчить про неефективне їх використання.
Коефіцієнтрозрахункової платоспроможності К. р.п. визначається відношенням суми залишківпо статтях коштів, короткострокових фінансових вкладень, дебіторів, товарів іготової продукції до суми залишків по непогашених кредитах та поточноїкредиторської заборгованості:
(А.р.ІІ + А.р.ІІІ) — Запаси і НЗВ
К. р.п. =---------------------------------------------------------------
П.р .ІІ + П.р.ІІІ
А.р.II — підсумокII розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 «Звіту»;
А.р.III — підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12«Звіту».
Запаси — балансова вартість виробничих запасів (рядок 080 Активу балансу), див. стор. 9«Звіту»;
НЗВ — балансовавартість незавершеного виробництва (рядок 110 Активу балансу), див. стор. 9«Звіту».
П.р.II — підсумокII розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 «Звіту»;
П.р.III — підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 «Звіту».
Значення цьогокоефіцієнта на початок і кінець періоду теж порівнюють між собою. Слід сказати,що коефіцієнт розрахункової платоспроможності завжди вищий за коефіцієнтгрошової платоспроможності, адже при його визначенні в чисельнику, крім коштіві короткострокових фінансових вкладень, враховуються й інші, хоча й меншліквідні, активи.
Коефіцієнтліквідної платоспроможності К. л. п. визначається відношенням загальної сумипоточних активів (розділ ІІ + розділ ІІІ) до загальної суми фінансових іпоточних зобов'язань:
А.р.ІІ+ А.р.ІІІ
К. л.п. =--------------------------------
П.р.ІІ + П.р.ІІІ
А.р.II — підсумокII розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 «Звіту»;
А.р.III — підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12«Звіту».
П.р.II — підсумокII розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 «Звіту»;
П.р.III — підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 «Звіту».
Бажано, щоб цейкоефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить упідприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх борговихзобов'язань. Однак найчастіше користуються середнім коефіцієнтом ліквідності К.лікв. (сер.), без урахування різних рівнів платоспроможності. Він визначаєтьсявідношенням суми поточних активів до суми поточних зобов'язань:
А.р.ІІ + А.р.ІІІ
К. лікв. (сер.) =-----------------------------------------------
П.р.ІІІ
А.р.II — підсумокII розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 «Звіту»;
А.р.III — підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12«Звіту».
П.р.III — підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 «Звіту».
Це дає можливістьвизначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткостроковихзобов'язань. Щоправда, середній коефіцієнт ліквідності не завжди може бутиправдивим. Іноді він може лише потішити душу керівника, але не допоможе уреальному житті. Адже запаси і продукція у стадії незавершеного виробництва нетак скоро перетворюються на гроші, як цього хотілося б. Тому реальнішимвважається так званий коефіцієнт критичної ліквідності. Коефіцієнт критичноїліквідності К. лікв. (крит.) визначається відношенням величини поточних активівза мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточнихзобов'язань.
(А.р.ІІ + А.р.ІІІ) — Запаси і НЗВ
К. лікв. (крит.)= ------------------------------------------------------------------
П. р.ІІІ
А.р.II — підсумокII розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 «Звіту»;
А.р.III — підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12«Звіту».
Запаси — балансова вартість виробничих запасів (рядок 080 Активу балансу), див. стор. 9«Звіту»;
НЗВ — балансовавартість незавершеного виробництва (рядок 110 Активу балансу), див. стор. 9«Звіту».
П.р.III — підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 «Звіту».
Вельми бажано,щоб цей показник дорівнював одиниці. Але на практиці це буває нечасто, і томуможна задовольнитись його значенням 0,8-0,9.
У разі колиактиви виявляються низьколіквідними, існує загроза потрапити у скрутнефінансове становище. Проте надто висока ліквідність (коефіцієнт ліквідностізначно перевищує одиницю) говорить про недоліки у використанні поточнихактивів, що тягне за собою пониження показника прибутковості (рентабельності).
Якщо відношеннямсуми поточних активів до суми поточних зобов'язань визначається середнійкоефіцієнт ліквідності, то різниця між цими двома величинами визначає величинуоборотного (робочого) капіталу ОК:
ОК = (А.р.ІІ +А.р.ІІІ) — П.р.ІІІ
А.р.II — підсумокII розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 «Звіту»;
А.р.III — підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12«Звіту».
П.р.III — підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 «Звіту».
Цей показниксвідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпеченавласними фінансовими ресурсами. При наявності на балансі довгостроковихкредитів їх теж слід врахувати, адже довгострокові кредити спрямовуються накапітальні вкладення і не повинні брати участі у поточній господарськійдіяльності.
У разінеобхідності можна проаналізувати структуру активів визначенням питомої вагикожної зі статей у загальній сумі валюти балансу. Визначати їх зростання(зменшення) порівняно зі станом на початок звітного періоду. При цьому значнезростання залишків по статтях запасів і витрат не завжди є ознакою розширеннявиробництва. Це може бути викликано вповільненням обороту цих активів.
Для того, щобзробити правильний висновок, необхідно застосувати інші коефіцієнти, визначенняяких потребує не лише даних Балансу (сальдо), а й Звіту про фінансовірезультати (обороти). Наприклад, коефіцієнт оборотності запасів.