Реферат: Місцеві фінанси

/>ТЕМА 1. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІДЕРЖАВИ

/> 

1.1 Формування науки промісцеві фінанси

місцеві фінанси фонд управління

Наукапро місцеві фінанси є окремою, самостійною галуззю фінансової науки. Процес їїформування відбувався у двох основних напрямках:

· По-перше, історично склалося так, що спочаткувиникла наука про державні фінанси, а потім від неї відокремилося самостійневчення про місцеві фінанси. Та ким чином, поняття «місцеві фінанси»виникло на противагу поняттю «державні фінанси».

· По-друге,вчення про місцеві фінанси як наука виникло також у процесі розширеннярозуміння предмета фінансової науки, коли фінансове господарство общин та іншихтериторіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включене доскладу публічного фінансового господарства.

Вченняпро місцеві фінанси як сукупність теоретичних положень про фінансовегосподарство та фінансову діяльність місцевих органів влади сформувалося в XIX ст. Наприкінці XIX ст. воно виокремилося в самостійнугалузь фінансовоїнауки. Це булопов'язано із завершенням становлення в більшості країн Західної Європи йПівнічної Америки органів місцевого самоврядування і регіональних органіввлади, конституційним визнанням прав комун, общин, муніципалітетів, регіонів,провінцій, штатів та інших адміністративно-територіальних утворень.

УРосії процес формування теорії місцевих фінансів як окремої галузі фінансовоїнауки розпочався після земської реформи 1864 р. В Українській НароднійРеспубліці під керівництвом Центральної Ради в 1917—1918 pp. робилися спроби українізаціїземського та міського самоврядування із збереженням його інститутів іфінансових основ. Але після ліквідації Центральної Ради робота припинилася.Відродження місцевих фінансів розпочалося в останній період горбачовськоїперебудови в 1990 p., коли вСРСР було визнано інститут місцевого самоврядування.

/> 

1.2 Сутність місцевих фінансівта причини їх появи

НаприкінціXIX – на початку XX ст. набуло поширення визначеннямісцевих фінансів як місцевого фінансового господарства адміністративниходиниць або як сукупності матеріальних засобів, які є в розпорядженніцих одиниць для досягнення їхньої мети. Термін «місцеве фінансовегосподарство » почав уживатися поряд із терміном «державнефінансове господарство», яким позначалися державні фінанси. Білявитоків понять місцеве фінансове господарство, державне фінансовегосподарство як складових публічного фінансового господарства стояли К. Pay, Л. Штейн, А. Вагнер та інші німецькі економісти.Словник братів Гранат дає таке визначення місцевих фінансів: «Фінанси – цесукупність матеріальних засобів, що є в розпорядженні держави і підлеглих їйодиниць самоврядування для досягнення мети цих політичних тіл. Планомірна їхнядіяльність, спрямована на досягнення необхідних матеріальних засобів і навитрачання їх, є фінансовим господарством, яке називається державним, якщосуб'єктом його є держава, або місцевим (земським, міським, общинним і т. ін.),якщо його ведуть органи місцевого самоврядування».

Усередньовічних державах міста (общини) могли мати повну автономію і не входитидо загальної системи організації державної влади. У сучасних правових державахмісцеві органи влади входять до загальної системи організації державної влади,і їхня компетенція визначається центральною владою. Але й сьогодні залишаєтьсяі зростає перелік таких справ, які правова держава вважає за доцільне передатидля розв'язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси.Це і є об'єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів.

Основнітеорії, що пояснюють суть і природу місцевого самоврядування як форми місцевоївлади:

1. Теоріяприродних прав общини. Вона сформувалася в роки Великої Французької революції 1789 р. Теорія ґрунтуєтьсяна тій ідеї, що є природні права общини за аналогією до природних прав людини і громадянина.

2. Державнатеорія місцевого самоврядування, сформована в середині XIX ст. німецькою школою юристів. В їїоснові лежить твердження, що органи місцевого самоврядування є органамидержавного управління і створюються державною владою для реалізації її функційта завдань на місцевому рівні.Таким чином, вони перебувають у структурі державної влади та їй підпорядковані.

3. Теоріягромадського самоврядування. Народилася вона також у Німеччині в другій половині XIX ст., трохи згодом її було названо теорією муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеїдвох попередніх. В основі цієї теорії лежить твердження, що органи місцевогосамоврядування мають власну, природну, а отже, суверенну компетенцію тільки усфері неполітичних відносин.

УXX ст. сталися значні зміни ворганізації місцевого самоврядування в більшості європейських країн та його певнауніфікація. У 1985 р. підписано Європейську хартію про місцеве самоврядування,яка заклала загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування.У листопаді 1996 р. до Європейської хартії про місцеве самоврядуванняприєдналася Україна.

Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави ітоварно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявністьтериторіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються наїхні органи влади.

Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використаннягрошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами владипокладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

/>1.3 Місцеві фінанси яксистема

Фінансимісцевих органів влади як система включають у себе кілька основнихвзаємопов'язаних структурних елементів:

· видатки;

· доходи;

· способиформування доходів;

· інститутисистеми;

· суб'єктисистеми;

· об'єктисистеми;

· відносиниміж суб'єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1 Система місцевих фінансів

Елементи системи Структура елементів системи Видатки Поточні, розвитку, на фінансування власних повноважень, обов'язкові, факультативні, на фінансування делегованих повноважень Доходи Власні, закріплені, передані, податкові, неподаткові Способи формування доходів Місцеві податки і збори; частки загальнодержавних податків; комунальні платежі; доходи від майна та землі, що належать місцевій владі; доходи комунальних підприємств; кредити; комунальні позики; трансферти Місцеві фінансові інститути Громадські послуги; самостійні місцеві бюджети; комунальна форма власності; позабюджетні валютні та цільові фонди; місцеві податки і збори; комунальний кредит; фінанси комунальних підприємств; комунальні платежі Суб'єкти Територіальні громади; міські, селищні та сільські ради; голови міст, селищ і сіл; обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації і ради; Рада Міністрів та Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Міністерство фінансів України; Кабінет Міністрів та Верховна Рада України Об'єкти Фінансові ресурси у фондовій і нефондовій формах Взаємовідносини Між суб'єктами системи; між місцевими фінансами та іншими ланками фінансової системи держави

Головнимелементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точнимвідображенням функцій і завдань, що покладаються на місцеву владу.

Видаткимісцевих органіввлади, залежно від їхніх завдань, поділяються на декілька функціональних видів:

· обов'язковівидатки: видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, якіпокладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певнихстандартів послуг у масштабах всієї країни. До обов'язкових видатків належатьтакож видатки місцевих органів влади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками;

· видатки,що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільнихабо факультативних обов'язків;

· видаткидля реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Крімфункціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічногопризначення. У зв'язку з цим законодавство більшості країн вирізняє дві великігрупи видатків:

· поточні(адміністративні) видатки;

· капітальні(інвестиційні) видатки.

Доходимісцевих органіввлади може бути класифіковано за їхніми джерелами та за економічною природою.За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:

· податковідоходи;

· неподатковідоходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та відгосподарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) формивласності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

· доходи зарахунок кредитів і позик;

· трансфертивід центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

Заекономічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на:

· власнідоходи: доходи,що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень І зарахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належатьмісцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та відгосподарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств, комунальніплатежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик;

· переданідоходи: доходи,що передаються місцевій владіцентральною владою або органами влади вищого територіального рівня.

ВУкраїні за економічною природою доходи місцевих органів влади, згідно іззаконодавством, поділяються на власні, закріплені та регульовані:

· закріпленідоходи – цеодна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі;

· регульованідоходи – цетакож одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органамвлади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетівтериторій нижчого адміністративного рівня.

Основнимспособом формування доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих країн є місцевіподатки і збори. Важливими способами є комунальні платежі, доходи відкомунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств,залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик.Велику роль відіграють дотації та інші трансферти, закономірним явищем упрактиці надання яких є перехід у більшості країн від спеціальних (цільових)трансфертів до загальних субсидій.

ВУкраїні основним способом формування доходів місцевих органів влади нині євідрахування від регульованих доходів. Місцеві податки і збори, кредити та іншіспособи формування доходів місцевих органів влади, характерні для розвинутихіндустріальних країн, в Україні відіграють незначну роль.

Підінститутами в системі місцевих фінансів, з одного боку, слід розумітисукупність норм права, звичаїв, традицій, культурних зразків. З другого – цесукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевихфінансових систем. У системі місцевих фінансів з'явились і розвиваються такіінститути, як самостійний місцевий бюджет, позабюджетні, валютні та цільовіфонди, комунальна власність, місцеві податки і збори, комунальний кредит,комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальніплатежі, поточні видатки і видатки розвитку, поточний бюджет і бюджет розвиткута ін.

Вокремих країнах до таких інститутів належить і комунальне страхування. Узарубіжних країнах ключова роль також належить інституту громадських послуг.

Головнимсуб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевогосамоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

Вінших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевихфінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області,округи та інші адміністративно-територіальні утворення.

Об'єктамисистеми місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються тавикористовуються місцевими органами влади для виконання покладених на нихфункцій і завдань. Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як уфондовій, так і в нефондовій формах. Головними фінансовими фондами місцевихорганів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільовіфонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та ін. Ресурси, щозалучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, відрозміщення місцевих позик, та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовійформі.

/> 

1.4Функції місцевих фінансів

Основніформи впливу (функції) місцевих органів влади, їхніх фінансів на економіку тасоціальну сферу держави:

· По-перше,до фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частинавалового внутрішнього продукту (ВВП). Череззазначені системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП.Функції соціально-економічного регулювання, які забезпечують фінанси місцевихорганів влади, не обмежуються вилученням, розподілом і перерозподілом частиниВВП. Місцеві органи влади, подібно до держави, у сфері своєї компетенціїздійснюють також і нормативне (правове) регулювання соціально-економічноїдіяльності, тобто вони встановлюють певні правила поведінки господарюючихсуб'єктів.

· По-друге,місцеві фінанси є фіскальним інструментом. Це дозволяє забезпечувати ресурсамирозв'язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади.

· По-третє,фінанси місцевих органів влади є інструментом забезпечення громадських послуг.Місцеве самоврядування, як і держава, є інститутом, що надає громадськіпослуги.

· По-четверте.Місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання.

Крімзазначених форм впливу на економіку та соціальну сферу, є й інші, наприклад,пов'язані з виконанням делегованих повноважень центральної влади. На Заході їхназивають агентськими повноваженнями. У цій сфері – проблеми громадськоїбезпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання законності, державногонагляду і державної реєстрації та ін.

/> 

1.5Територіальна громада: поняття, функції, роль, правовий статус

Територіальнийколектив – цевизнана в праві місцева спілка людей публічного характеру або місцева публічнаспілка. Таким чином, територіальний колектив є формою організації місцевоївлади.

УКонституції України, прийнятій у 1996 p., територіальнийколектив названо територіальною громадою.

Територіальнагромада – цесукупність громадян України, котрі спільно проживають у міському чи сільськомупоселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус. На відміну від простої територіальноїодиниці, поселення, яке має статус територіальної громади, наділяється певнимиправами. Передусім, це право на самоврядування.

Функціїтериторіальної громади відображаються у Конституції України (стаття 143). Територіальні громадибезпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування:

· управляютьмайном, що є в комунальній власності;

· затверджуютьпрограми соціально-економічного та культурного розвитку, контролюють їхвиконання;

· затверджуютьбюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їхвиконання;

· встановлюютьмісцеві податки і збори згідно із законом;

· забезпечуютьпроведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів;

· утворюють,реорганізують і ліквідують комунальні підприємства, організації й установи, атакож здійснюють контроль за їхньою діяльністю;

· вирішуютьінші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Територіальнагромада має такі правові ознаки:

· наділяєтьсяправом юридичної особи;

· може бутисуб'єктом цивільно-правових відносин;

· має правоздійснювати господарські операції, набувати і відчужувати майнові права,входити в зобов'язання, вести процеси, стягувати примусові збори зі своїхчленів на задоволення спільних потреб;

· має правона формування власного бюджету, створення позабюджетних, валютних, страхових,резервних та інших цільових фондів грошових ресурсів;

· єсуб'єктом підприємницької діяльності у сфері надання громадських послуг;

· має правобути засновником підприємств, мати частку в статутних фондах господарськихтовариств, отримувати доходи від дивідендів;

· єсуб'єктом фінансово-кредитних відносин, може розміщувати місцеві позики,отримувати кредити в банківських установах і надавати кредити фізичним іюридичним особам, має право створювати комунальні банки, довірчі та страховітовариства, пенсійні фонди та інші комунальні фінансово-кредитні установи,виступати гарантом кредитів;

· територіальнагромада користується, володіє та розпоряджається майном комунальної власності.Майно комунальної власності належить територіальній громаді на правахколективного володіння її членами.