Реферат: Формирование и использование финансов в акционерном обществе

Міністерство освітиУкраїни

Кафедра “Фінанси і кредит”

Курсова робота

з курсу “Фінанси”

на тему:”Формування та використання

фінансів в акціонерному товаристві”

Дата здачі роботи

“10” січня 2000р.

Херсон 2000

Зміст

Вступ ________________________________________________3

Глава1.Джерела формування фінансових коштів

1.1.Прибуток і амортизаційні відрахування_____________5

1.2.Кредиторська заборгованість такошти від продажу цінних паперів_________________________________________15

1.3.Кредит________________________________________17

1.4.Інші надходження фінансових коштів______________19

Глава2.Основні техніко-економічні показники роботи дослідного хлібозавода

2.1.Історична довідка іхарактеристика потужності____22

2.2.Склад і структураперсоналу_____________________24

2.3.Асортиментпродукції___________________________24

Глава3.Аналіз фінансового стану акціонерного товариства

3.1.Аналіз джерел фінансовихресурсів і їх використання_26

3.2.Аналіз використання майна______________________33

3.3.Розрахункові таблиці____________________________37

Висновок_____________________________________________39

Використаналітература_______________________________40

Вступ

Фінанси акціонерних товариств, об'єднань,підприємств і галузей являють собою систему економічних взаємозв'язків, пов'язаних ізкругообігом коштів, утворенням, використаннямгрошових прибутків, контролем за виробництвом, розподілом, використаннямнаціонального продукту.

Функціонуванняфінансово-кредитної системи безпосередньо залежить від ступенявикористання товарно-грошових відносин у керуванні й організації господарських відносин. Подія, що сталася у минулому і стосувалася згортання товарно-грошових відносин (із 1920-1923р. до кінця 80-х початку 90-х років панувалиадміністративно-командні методи господарюваня) негативно позначилася на стані економіки.Незважаючи на спроби економічних реформ 1965-го,1979-го,80-хроків, практично тільки зараз розроблються рішучі кроки, щоб вартіснікатегорії: гроші, ціна, фінанси, кредит почали активно впливати на розвитокекономіки. На сучасному етапі гроші, фінанси поступово стають самостійним івирішальним ресурсом виробництва.За матеріальним змістомфінанси — це цільові фонди грошових коштів, що у сукупності представляютьсобою фінансові ресурси акціонерного товариства.

Відповідно до Закону України«Про підприємство», фінансові ресурси підприємств – це переважноприбуток і амортизаційні відрахування, прибутки від цінних паперів, пайовівнески, кошти спонсорів.

Поряд з цим фінансиакціонерного товариства займають одне з головних місць у відтворювальномупроцесі, формуванні власних грошових фондів і ценралізованих фінансовихресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з бокукеруючих органів.

Перехід до ринкової системи викликав серйозні зміни всієї фінансової системи ів першу чергу її основної ланки – фінансів акціонерного товариства. Фінансовіумови господарювання притерпіли суттєвих змін, котрі знайшли своє відображенняв лібералізації економіки, зміні форм власності, проведенні широкомаштабноїприватизації, зміні умов державного регулювання, введення системи стягненняподатків з підприємств. В результаті проведених в країні реформ з’явились: недержавний сектор економіки, сучасна банківська система , ринки товарів іпослуг, капіталу. Але головним надбанням, на мою думку, є те, що з’явилисяумови для початкового формування, так званого, середнього класу піпдприємців.Тобто почали народжуватись вже зовсім нові або частково реорганізованіакціонерні товариства, які мають на меті виробництво конкурентно-спроможноїпродукції, а головне – це отримання високих прибутків від своєї діяльності. Априбуток, як відомо, виступає головним джерелом формування фінансових коштівакціонерного товариства, розширеного виробництва, росту доходів підприємстваі його власників.Нарешті, підприємництво чітко орієнтоване на одержанняприбутку, чим в умовах розвинутої конкуренціїдосягається і задоволення суспільних потреб. Це найважливішапередумова і причина зацікавленості в результатах финансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципуна ділі залежить не тільки від наданоїакціонерним товариствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї частки прибутку, що залишається в розпорядженніпідприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити такеекономічне середовище, в умовах якого вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувативитрати. Цієї мети можна досягти лишеприоптимальній організації фінансів на підприємстві, котра дозволить не лишезакріпити фінансовий стан акціонерного товариства, але й забезпечити фінансовустабілізацію в країні .

1. Джерела формування фінансових коштів

1.1.Прибуток і амортизаційні відрахування

Відповідно до Закону України “Пропідприємства” від 25 листопада 1998 р. “підприємство — це самостійний суб'єкт,що господарює, створений для ведення господарчої діяльності, що здійснюється з метоюотримання прибутку і задоволення суспільних потреб”.[2]

Якправило, акціонерне товариство виступає юридичною особою, що визначаєтьсясукупністю ознак: відокремленістю майна,відповідальністю по зобов'язаннях цим майном, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступом від свого імені. Відокремленість майна виражається наявністюсамостійного бухгалтерського балансу, на якому значиться майно акціонерноготовариства.

Фінансовівідносини акціонерного товариства виникаютьтоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних коштів підприємства, його прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, щоутворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

Організаціягосподарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобтопочаткового капіталу, що утворюється з внесків засновниківакціонерного товариства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливішеджерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні засоби утворення статутного капіталу залежать відорганізаційно — правової форми акціонерного товариства.

Пристворенні акціонерного товариства статутний капітал направляється на придбанняосновних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних дляведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбанняліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим чинником при утворенні прибутку. Таким чином, початковийкапітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, щовиражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вонаприймає грошову форму — форму виручки відреалізації зроблених товарів, що надходить нарозрахунковий рахунок акціонерного товариства.

“Виторг-це ще не прибуток,але джерело відшкодування витрачених навиробництво продукції коштів та формуваннягрошових фондів і фінансових резервів підприємства.”[13,с.45] В результаті використання виторгу з її виділяються якісно різні складовічастини створеної вартості.

Насампередце пов'язано з формуванням амортизаційногофонду, що утворюється у вигляді амортизаційнихвідрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальнихактивів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворенняамортизаційного фонду є продаж зробленихтоварів споживачу і надходження виторгу.

Оскількиматеріальну основу утворюваного товару складають сировина, матеріали, покупні комплектуючівироби і напівфабрикати, їхня вартість поряд з іншимиматеріальними витратами: зносом основнихвиробничих фондів, заробітною платою робітниківскладають витрати підприємства по виробництвупродукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що невитрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товарів оборотні коштивідновляються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукціївідшкодовуються.

Відокремлення витрат у виглядісобівартості дає можливість зіставити отриманий від реалізації продукції виторг і зроблені витрати.Зміст інвестування коштіву виробництво продукції відображається в одержанні чистого прибутку, і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємствоодержує його у вигляді прибутку.

Прибуток,що залишається в розпорядженні акціонерного товариства — це багатоцільоведжерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можнавизначити як нагромадження і споживання.Пропорції

розподілуприбутку на нагромадження і споживаннявизначають перспективи розвитку акціонерне товариства.

“Прибуток від реалізації продукції –представляє собою різницю між виторгом від реалізації продукції без податку надодану вартість, акцизів, експортних тарифів і витратами на виробництво іреалізацію, включених у собівартість продукції”.[7, с.67]Виторг від реалізації продукції визначається або по мірі її оплати (прибезготівкових розрахунках – по мірі надходження фінансових коштів за товари нарахунки у банки, а при розрахунках готівкою – по надходженням коштів у касу),або по мірі відвантаження товарів і представлення покупцю розрахунковихдокументів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції визначаєтьсяакціонерним товариством на довгостроковий період виходячи з умов господарюванняі укладених договорів. В галузях товарного обігу (торгівля, громадськехарчування, заготівля) замість категорії “виторг від реалізації продукції”використовується категорія “товарооборот”. Зміст товарообороту становлятьекономічні відносини, пов”язані з обміном грошових доходів на товари в порядкукупівлі-продажу. В іноземній практиці часто використовується замість терміна“виторг” термін “валовий доход”.

Прибуток від іншої реалізації – представляє собою прибуток,отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна господарюючогосуб”єкта, відходів, нематеріальних активів і т.д.Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виторгом відреалізації і витратами на цю реалізацію. При встановленні прибутку відрелізації основних фондів і іншого майна враховується різниця між продажноюціною і первісною, або залишковою вартістю цих фондів і майна. Прицьому залишкова вартість майна застосовується до основних фондів,нематеріальних активів, малоцінним і швидкозношуваним речам. Залишкова вартість– це балансова вартість за мінусом зноса. Доходи відпозареалізаційних операцій включають:

¨ доходи,отримані від дольової участі в діяльності іншихгосподарюючих

суб’єктів, дивіденди поакціям, доходи по облігаціям і іншим цінним паперам, належачих господарюючомусуб’єкту;

¨ доходи від здачи майна в аренду;

¨ доходи від дооцінки виробничих запасів іготової продукції;

¨ присуджені або визнані боржником штрафи,пеня, неустойка, інші види санкцій за порушення умов господарчих договорів, атакож доходи від відшкодування спричинених збитків;

¨ прибуток минулих років, виявлений у звітньомуроці;

¨ позитивні курсові різниці по валютнимрахункам, а також операції в іноземній валюті;

¨ суми коштів, отримані безоплатно від іншихпідприємств при відсутності спільної діяльності;

¨ інші доходи від операцій, безпосередньо непов’язанихз виробництвом і реалізацією продукції;

Балансовийприбуток –представляє собою суму прибутків відреалізації продукції, від іншої реалізації і доходів по позареалізаційнимопераціям за вирахуванням витрат по них. При цьому слідзауважити, що доходи від дольової участі в інших господарюючих суб’єктах,доходи по цінним паперам оподатковуються по іншій ставці, ніжприбуток. Тому ці доходи потрібно відокремлювати від оподаткованого прибутку вокрему групу.

Господарюючийсуб’єктсамостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбаченестатутом.

Балансовий прибуток Прибуток, що неоподатковується Прибуток, що оподатковується Чистий прибуток Податок на прибуток Резервний фонд Фонд нагрома-дження Фонд споживання

Соціальні потреби Благодійні цілі Тант'єма Відсотки по облігаціям Дивіденди по привілейованим акціям Дивіденди по звичайним акціям /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Схема1. Розподіл балансового прибутку.

Резервнийфондстворюється суб’єктамина випадок припенення їх діяльності для відшкодування кредиторськоїзаборгованності. Він є обов’зковимдля акціонерного товариства, кооператива, акціонерного товариства з іноземнимиінвестиціями. Акціонерні товариства зараховують дорезервного фонду також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною іномінальною ціною акцій, отриману при їх реалізації по ціні, яка перевищуєномінальну вартість. Ця сума не підлягає якому-небудь використанню аборозподілу, крім випадків реалізації акцій по ціні нижчий за номінальнувартість. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплатупроцентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадкунедостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного фондуі в інші подібні по призначенню фонди відбувається до досягненнярозмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25%статутного фонду, а для акціонерного товариства – не менше 15%.

Фонди нагромадження і фонди споживання– цефонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбаченоустановчими документами. Фонд нагромадження представляє собою джерелокоштів господарюючого суб’єкта, акумулюючого прибуток, і інші джереладля створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д.Фонд нагромадження відображає зростання майнового стану господарюючого суб’єкта,збільшення його власних засобів. Разом з тим операції по придбанню і створеннюнового майна господарюючого суб’єкта не зачипаютьфонд нагромадження.

Фонд споживання представляє собою джерело фінансових коштів акціонерноготовариства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку іматеріальному заохоченню колектива. До фондів споживання перераховуютьсянаступні виплати в грошовій і натуральній формах:

— суми,нараховані на оплату праці;

— доходипо акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно господарюючого суб’єкта,нараховані до виплат робітникам;

— сумапредставлених господарюючим суб’єктом трудових і соціальних пільг;

“Амортизація–економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєївартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію з наступнимнагромадженням коштів для відтворення основних засобів”.[9, с.93]Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних фондів іздійснюється з метою повної заміни основних фондів при вибутті. Сума амортизаційнихвідрахувань залежить від вартості основних фондів, часу їх використання, витратна модернізацію. Амортизація нараховується відповідно до балансової вартостіосновних фондів, вона є елементом виробничих витрат, включається в собівартістьпродукції і відшкодовується при її реалізації. В умовах ринкових відносинамортизаційні відрахування є сталим джерелом формування фінансових ресурсів,розмір яких істотно впливає на економіку акціонерного товариства. Практикасвідчить, що висока питома вага відрахувань збільшує витрати виробництва,знижує конкурентноспроможність продукції, зменшує обсяг прибутку і скорочуєможливості підвищення економічного рівня розвитку акціонерного товариства. Зіншого боку, знижена питома вага відрахувань продовжує строк обігу засобів,вкладених у придбання основних фондів, і, як наслідок, знижуєконкурентноспроможність продукції, призводить до втрати позицій акціонерноготовариства на ринку.

Всемайно, яке підлягає амортизації об”єднано в чотири категорії:

1) будівлі,споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

2) транспортнізасоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, офісне обладнання;побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи,включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробкиінформації;

3) іншіосновні фонди, що не ввійшли до попередніх груп;

4) нематеріальніактиви;

Річні норми амортизації встановлюють у процентах до балансової вартості кожноїз груп основних фондів на початку звітнього періоду в таких розмірах: 1-шакатегорія – 5%, 2-га – 25%, 3-тя – 15%. При цьому проводиться щоквартальнаіндексація при інфляціїї понад 102,5%. У відношенні до нематеріальних активівамортизаційні відрахування відбуваються рівними часткамина протязі строку існування цих активів. У випадку якщо строк використанняактивів встановити неможливо, строк амортизації встановлюється на десять років.

Прибуток і амортизаційні відрахування єрезультатом кругообігу коштів, вкладених увиробництво, і відносяться до власнихфінансових ресурсів акціонерного товариства, якими вони розпоряджаютьсясамостійно.

Оптимальневикористання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначеннюдозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

Призначення амортизаційних відрахувань – забезпечувати відтворення основнихвиробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційнихвідрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні акціонерноготовариства, її значна частина у вигляді податківнадходить у бюджет, що визначає ще одну сферуфінансових відносин, що виникають міжакціонерним товариством і державою з приводу розподілу створеного чистогоприбутку.

Амортизаційнівідрахування і частина прибутку, що спрямовуютьсяна нагромадження, складаютьгрошові ресурси акціонерного товариства, використовувані на його виробничий інауково — технічний розвиток, формування фінансових активів — придбання ціннихпаперів, внески в статутний капітал іншихпідприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовуванана нагромадження, направляється на соціальнийрозвиток акціонерного товариства. Частина прибутку використовується наспоживання, в результаті чого виникають фінансові відносиниміж акціонерним товариством і особами, як зайнятими, так і не зайнятимина підприємстві.

Усучасних умовах господарювання розподіл і використання амортизаційнихвідрахувань і прибутку на підприємствах не завжди супроводжується створеннямвідособлених грошових фондів. Амортизаційний фонд як такий не формується, а вирішення запитанняпро розподіл прибутку у фонди спеціального призначення залишено в компетенціїакціонерного товариства, але це не змінює сутності розподільних процесів, щовідбивають використання фінансових ресурсів акціонерного товариства.

Оскількифінанси акціонерного товариства як відносини є частиною економічних відносин,що виникають у процесі господарськоїдіяльності, принципи їхньої організації визначаються основами господарської діяльності акціонерного товариств.Виходячи їх цього, принципи організації фінансів можна сформулювати в такийспосіб: самостійність в області фінансовоїдіяльності, самофінансування, зацікавленість у результатахфінансово — господарськоїдіяльності, відповідальність за її результати, контроль за фінансово — господарськоюдіяльністю акціонерного товариства.

Самофінансування — обов'язкова умова успішної господарськоїдіяльності підприємств в умовах ринкової економіки. “Цей принцип базується наповній окупності витрат по виробництвупродукції і поширенню виробничо-технічноїбази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні ікапітальні витрати за рахуноквласних джерел”.[13, с.54]При тимчасовій недостатності в коштах потребав них може забезпечуватися за рахуноккороткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде пропоточні витрати, і довгостроковібанківські кредити, використовувані на капітальні вкладення.

Господарська діяльність акціонерного товаристванерозривно пов'язана з його фінансовоюдіяльністю. Акціонерне товариство самостійно фінансує всінапрямки своїх витрат відповідно до виробничихпланів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, інвестуючи їх у виробництво продукції з метою одержання прибутку.

Фінансовіресурси акціонерного товариства, що спрямовуютьсяна його розвиток, формуються не тільки за рахунок:амортизаційних відрахувань; прибутку, одержуваної від усіх видів господарськоїі фінансової діяльності але й від:

· додатковихпайових внесків учасників у товариствах;

· коштів, одержуваних від випускуоблігацій;

· коштів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в акціонерних товариствах відкритого і закритого типів;

· довгостроковогокредиту банку й інших кредиторів (крімоблігаційних позик);

· інших законних джерела (наприклад, добровільних безоплатних внесків підприємств, організацій,громадян).

Принципсамофінансування поки не може бути забезпечений на підприємствах, що випускаютьнеобхідну споживачу продукцію з високими витратамина її виробництво й забезпечуючих недостатнійрівень рентабельності по різних об'єктивних причинах. До них відносяться підприємства житлово-комунальногогосподарства, пасажирського транспорту, сільськогосподарські й інші підприємства, що одержують асигнування збюджету. Те ж характерно і для підприємств оборонного значення, господарська діяльність яких не може вважатися підприємницькою і фінансується за рахунок коштів,отриманих відреалізації продукції, тому для цього існують інші джерелафінансових ресурсів, а звідси і шляхи їх використання:

Таблиця 1 Джерела фінансових ресурсів і шляхи їх використання Джерела фінансових ресурсів Використання фінансових ресурсів капітал Інвести-ції в невиро-бничу сферу Витра-ти на спожи-вання Фінанс-овий резерв прямі інвес-тиції Венчур-ний капітал Портфе-льні інвести-ції аннуітет 1 2 3 4 5 6 7 8 Прибуток

Амортизаційні відрахування

Кредиторська заборгованість

Кошти, отримані від продажу цінних паперів

Пайові внески

Страхові внески

Продовження таблиці 1

1 2

Кредит і позички

Кошти від реалізації майна

Інші надходження

1.2. Кредиторськазаборгованість та кошти, отримані від продажу цінних паперів

Кредиторська заборгованість – це перш за все заборгованість по заробітній платні, відрахуваннямдо позабюджетних фондів, пов”язані з фондом оплати праці, резерв майбутніхплатежів і ін. Утворення заборгованості позаробітній платні викликане тим, що між строком її нарахування і днем виплати єдеяка кількість днів за роботу, в які господарюючий суб”єкт ще повиненвиплатити робітникам. “Резерв майбутніх платежів створюється за рахунокнагромадження коштів, призначених на оплату майбутніх відпусток робітників.Вказані кошти не належать підприємству або мають цільове призначення. Протевони постійно знаходяться у підприємства, котре використовує їх на свій розсуддо момента погашення даної заборгованості”. [7, с.74]

Кошти, отримані від продажу цінних паперів. Цінні папери представляють собою грошові документи. Вони можутьіснувати в формі відокремлених документів або записів на рахунках. До нихвідносяться акції, облігації, векселі, заставні свідоцтва, страховий поліс іін.

Пайовий внесок – представляє собою суму грошового внеску, сплаченуюридичною або фізичною особою при вступі до спільного підприємництва. Пайовий внесок є обов”язковим для вступу до товариства з обмеженоювідповідальністю, змішаного товариства, спільного українсько-іноземноготовариства. Він вноситься: грошовими коштами; шляхом передачи у власністьакціонерного товариства майна і інших матеріальних цінностей, прав користуванняземлею, водою і іншими природними ресурсами; майнових прав (в тому числі навикористання вираходів, “ноу-хау”); шляхом представлення майна у користуваннягосподарюючого суб”єкта без відшкодування на протязі деякого проміжку часувитрат володаря (на утримання, ремонт, амотизацію будівель, приміщень,обладнання, інструментів, транспорту); шляхом відрахувань від заробітної платиробітників на протязі деякого проміжку часу.

““Ноу-хау”(знаю як) – комплекс різноманітних науково-технічних,економічних, соціальних знань, які практично необхідні для певної діяльності,але ще не стали загальним надбанням”.[11, с.181]

При визначенні ціни “ноу-хау” необхідно пам”ятати, що вонаокупиться майбутнім прибутком, якиц отримає користувач, в іншому випадку унього буде менший прибуток або його не буде зовсім. В світовій практиці ціна“ноу-хау” складає 5% від майбутнього прибутку, але є випадки, коли вона досягає20%.

Існує декілька способів оплати “ноу-хау”. Основні з них:

ü роялті – поступові виплати за “ноу-хау” пропорційно визначенимпоказникам в ході його використання. Роялті зазвичай нараховується з прив”язкоюдо показників зростання прибутку або зростання випуску продукції і т.д.;

ü паушальний платіж одночасовий, обговорений раніше платіж.Паушальні платежі використовуються, коли важко спрогнозувати ефект дії«ноу-хау» або вартість ліцензій невелика;

ü “кост-плас” – виплати за додаткові послуги по узгодженим розцінкамповерх обговореної ціни;

Інвестиційний внесок представляєсобою джерело самокредитуван- ня діяльності акціонерного товариства.Інвестиційний внесок – це грошовий внесок робітника в розвиток даногоакціонерного товариства, котре вкладнику нараховує відсоток в розмірі і встроки, визначені договором або положенням про інвестиційний внесок.

1.3. Кредит

Кредит–буквально означає «розпорядження визначеноюсумою грошей на протязі деякого часу, тобто ті, у кого є надлишок коштів,можуть їх давати в кредит тим, хто відчуває нестачу або має потребув додаткових сумах». [18, с.21]

Вданий час кредит має величезне значення. Він вирішує проблеми, що стоять перед всієюекономічною системою. Так за допомогою кредиту можна перебороти труднощі, пов'язаніз тим, що на одній ділянці визволяютьсятимчасово вільні кошти, а на інших виникає потреба в них. Кредит акумулюєкапітал, що визволився, тим самим, обслуговує приливкапіталу, що забезпечує нормальний відтворювальний процес. Також кредит прискорює процес грошового обігу, забезпечує виконання цілого ряду відносин:страхових, інвестиційних, грає велику роль урегулюванні ринкових відносин.

Джереломпозичкового капіталу служать, по-перше, коштищо вивільняються з кругообігу: засоби,призначені для відновлення основного капіталу(тобто амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, що вивільняється вгрошовій формі в зв'язку з розбіжністю часу продажу товарів і купівлі сировини, палива, матеріалів. Капітал,тичасово вільний у період між надходженням коштів від реалізації товарів івиплатою заробітної плати.

Іншим джерелом позичкового капіталу виступаютьгрошові прибуток і нагромадження приватного сектора. Потрібно відзначити, щопочинаючи з 50-60 років нашого сторіччя існує тенденція підсилення залучення грошовихзаощаджень працюючих і службовців. Цьомусприяли, у першу чергу, поліпшення соціально-економічного становища розвиненихкраїн; зміни в структурі споживання.

Уякості третього джерела позичкового капіталу виступають грошові нагромадження держави, розміри яких визначаютьсямасштабами державної власності і долей валовогонаціонального продукту.

Такимчином, можна зробити висновок, що тимчасововільні кошти, що виникають на основі кругообігу промислового і торговогокапіталу, грошові нагромадження приватного сектора і держави утворюють джерелапозичкового капіталу.

Кредитвиступає в двох головних формах: комерційного і банківського, що розрізняються по складуучасників, об'єкта позичок, динаміці, розміру відсотка і сфери функціонування.

Комерційнимкредитом називають кредит, наданий одним функціонуючим підприємцем іншому у виглядіпродажу товарів із відстрочкою платежу. Комерційний кредитоформляється векселем, його об'єктом єтоварний капітал. Він обслуговує кругоборот промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання.Особливістю комерційного кредиту є те, щопозичковий капітал тут зливається із промисловим. Метакомерційного кредиту — прискорити реалізацію товарів і одержання прибутку.Розміри цього кредиту обмежені величиноюрезервних кредитів промислових і торгових капіталів. Передача цих капіталівможлива тільки в напрямках, визначених умовоюугоди: від підприємця, на підприємстві якого виробляютьзасоби виробництва, до підприємців, на підприємствах якого вони споживаються,або від підприємця, що виробляє товари, доторгових фірм, що реалізують їх.

Потрібновідзначити, що комерційний кредит має обмежені можливості, тому що його можнаодержати не у всякого кредитора, а лише в того,хто виробляє сам товар. Він обмежений порозмірах (тимчасовим вільним капіталом), має короткостроковий характер, апозичальник часто потребує в довгостроковомукредиті.

Обмеженістькомерційного кредиту переборюється банківським. Банківськийкредит дається у вигляді грошової позички, банками й різноманітнимикредитно-фінансовими установами підприємцям і іншим позичальникам. Об'єктом банківськогокредиту виступає грошовий капітал, що відокремився від промислового. Угода позички тут відділена від актів купівлі-продажу. Позичальником може бути фірма,держава, приватний сектор, а кредитором — кредитно-фінансові установи. Метою кредитора єодержання прибутку у вигляді відсотка. Кредиторнадає позичковий капітал позичальнику на умовах повернення, терміновості ісплати відсотка.

Якбуло відзначено вище, банківський кредит переборює кордоникомерційного кредиту, тому що він не обмежений напрямком, термінами і сумами кредитних угод. Сфера його використання ширша: комерційний кредитобслуговує лише обіг товарів, банківськийкредит — і нагромадження капіталу,перетворюючи в капітал частину грошових прибутків і заощаджень усіх прошарків суспільства.

Востанній період великезначення має лізинг. “Лізинг — довгострокова оренда машин, устаткування,транспортних засобів, споруд виробничогопризначення з погашенням заборгованості протягом декількохроків”.[19, с.68] Використаннялізингу має свої переваги, оскільки «при цій формі співробітництва дляперебудови виробництва на базі сучасної технології і випускупродукції, що відповідає самим суворим вимогам ринку,не потрібно споконвічних володінь важливих коштів. Всі витрати на даному етапі покривають лізинговікомпанії. Лізинг не є банківською операцією увузькому значенні слова. Він відноситься до близькоїдо банківської форми фінансування, що може здійснюватися торгово-промисловимипідприємствами як побічна операція. Але в першу чергу це компетенція спеціальностворених лізингових товариств.

Останнімчасом одержали широке поширення іпотечний кредит і овердрафт. Іпотечний кредит — це довгостроковіпозички під заставу нерухомості (землі, виробничих і житловихбудинків). Основним його джерелом служить емісія іпотечних облігацій корпораціями ібанками. Овердрафт, надається приватним особам,що мають право платежу чеками в сумі,якаперевищуює залишок на рахунках. Овердрафт припускаєтьсяу відомих межах, наприклад, у суму місячногоокладу на термін не більш 15 днів. Протягом установленого строку клієнт зобов'язаний погаситивиникшу заборгованість, після чого він одержує право на новий кредит у вигляді овердрафта.

В даний час величезне значення для нормальногофункціонування всієї економічної системи вцілому мають державний і міжнародний кредит. Державним кредитомназивають сукупність кредитних відносин, у яких позичальником або кредиторомвиступають держава, місцеві органи влади стосовно громадян і юридичних осіб. Державнийкредит виражає відносини в грошовій формі міждержавою з одного боку, і фізичними або юридичними особами з іншого, частіше усього з банками, страховимикомпаніями і підприємцями. Кредит буде державниму тому випадку, коли в якості учасника позичкової угодивиступають центральний уряд або місцеві органи влади. У цьому відношенні його можна порівняти з іншими формами кредиту, у першу чергу з банківським,де обов'язковим учасником позичкової угоди є банк.

Рухкапіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов'язанез наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості ісплати відсотків, називають міжнароднимкредитом. У якості кредиторів і позичальників виступають банки,підприємства, держави, міжнародні і регіональні організації.

Формиміжнародного кредиту можна класифікувати поголовних ознаках, що характеризує окремі стороникредитних відносин.

Построках міжнародні кредити підрозділяються накороткострокові — до 1 року, середньострокові — від 1 року до 5 років ідовгострокові — понад 5 років.

Міжнароднийкредит виконує такі функції:

v перерозподілпозичкових капіталів між країнами з метою забезпечення безупинного процесувідтворення для досягнення максимального прибутку;

v економіявитрат обігу в сфері міжнародних розрахунківвнаслідок розвитку безготівкових платежів;

v прискоренняконцентрації і централізації капіталу.

Такожміжнародний кредит, розсуваючи межііндивідуального нагромадження, сприяєстворенню нових фірм. Тобто можна сказати, щоміжнародний кредит виконує ті ж функції, що й іншіформи кредиту, тільки в міжнародному аспекті.

1.4.Іншінадходження фінансових коштів

Доджерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових коштів зарахунок благодійних внесків (меценацтво), страхових внесків, від продажузакладеного майна боржника, спонсорських внесків і т.д. Спонсор – цеюридична або фізична особа, яка финансує якийсь захід. Спонсорство – це двостороннійпроцес. Підприємство отримує необхідні йому фінансові ресурси, а спонсор –деяку вигоду у вигляді підвищення його іміджу і престижу, рекламу, підготовкукваліфікованих спеціалістів, а також у формі прямого прибутку відпрофінансованого ним захода.

2.Основні техніко-економічні показники роботи дослідного хлібозавода

2.1.Історична довідка і характеристика потужності

Київський дослідний хлібозавод став до ладу 1965 року (тоді це був хлібозавод№9 і мав проектну потужність 65 тонн хлібобулочних виробів за добу). У ті часикількість населення міста інтенсивно зростала, а тому вже наступного року узв”зку з підвищенням попиту на хлібобулочні вироби було введено ще одну третюпіч БН-50. Згодом модернізували кілька виробничих ліній. Зокрема, замістьпершої встановлено дослідну лінію А2-ХЛП з піччю ПХК-16. Щоб полегшити працюпекарів, на чотирьох лініях облаштували автоматичні укладальники тістовихзаготовок у люльки вистоювальної шафи й механізували їх пересадку на під печі.

Основна й додаткова сировина – сіль, цукор, дріжджове молоко, безводний рідкийжир, олія – надходять і зберігаються безтарним способом. Це полегшує працюдозувальника і дає змогу легко транспортувати компоненти для приготуваннянапівфабрикатів. У 1975 році на автоматичний режим переведено компресорневідділення. А через два роки завод набув статусу дослідного і став базовим підприємствомпо випробовуванню нової техніки і технології.

Наприкінці 1979 року потужність дослідного вже зросла до 93 тонн хлібобулочнихвиробів за добу, рівень же механізації підвищився до 84%. Два роки по тому,після реконструкції, добова продуктивність заводу зросла ще на 22 тонни.Незабаром другу лінію по виробництву дрібноштучної продукції переобладнали набезперервне приготування тіста і ввели в дію установку для підготовкимолочно-цукро-сольового розчину. Завдяки цьому було прискорено і збільшеновипуск популярної булочки “Дніпровська”. Протягом останнього десятеліття накількох лініях старі печі замінено на нові; з”явилися укладальний автоматготових виробів і ланцюгові доріжки для транспортування порожніх контейнерів уцех; введено в дію комплекс механічних майстерень і побутові приміщення зсауною.

Сьогодні дослідний хлібозавод є одним з найпереспективніших підприємств вУкраїні. В минулому році виробнича потужність заводу становила 109,4тис.тхлібобулочних виробів при 375 працюючих. На підприємстві встановлено 6виробничих ліній по виробництву 12 видів продукції. Завод працює в три зміни,сім днів на тиждень. Структура підприємства — безцехова.25 % продукції випускається в упакованому вигляді.

Таблиця 2

Основні техніко-економічні показники дослідного хлібозавода за 1997-1998роки

Показники

1997 рік

1998 рік

1998 к 1997 р. в %

Виробнича потужність (тон/рік)

113,0

109,4

96,8%

Выпуск продукції

24 282,3

30 696

126,4%

Коефіціент використання вироб. потужності

76,5

87,6

114,5%

Об'єм продаж (тис.грн)

17 799,6

19 453,5

109,3%

Основні виробн. фонди

3 748,0

4 162,4

111,1%

Чисельність працюючих (чол.)

354

375

105,9%

Об'єм продаж на одного працюючого (тис.грн)

50 281

51 876

103,2%

Направлено на оплату праці (тис.грн)

933,9

1 055,4

113,0%

Средньомісячная оплата праці (грн)

77,8

88,0

113,1%

Повна собівартість продукції (тис.грн)

1 950,5

2 067,7

106,0%

Балансовий прибуток (тис.грн)

3 407,3

3 614,2

106,1%

Прибуток від продажу

3 396,9

3 611,9

106,3%

Рентабельність продукції в цілому %

37,1%

38,8%

104,6%

2.2.Склад і структура персоналу

Директор Замісник директора

Плановий відділ Відділ кадрів Головний инженер Відділ праці Гуртожиток Начальник МТЗ Маркетинг. Відділ

Виробнича лабораторія Інженер по тех.безпеки Мат.склад Склад сировини

Головний механік Головний технолог Завідуючий виробництвом Головний енергетик

Механічна майстнрня Начальник ПСГ завода /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Схема2. Структура персоналу

В 1997 році на підприємстві працювало 354чоловік, у тому числіпромислово-виробничий персонал 338 чол., з них робітники 294 чол., службовці 44чол. У 1998 році середньо-спискова чисельність склала вже 375 чол., у тому числіпромислово-виробничий персонал 352 чол., з них 312 робітників і 40 службовців.У 1998 році було прийнято на роботу 21 чол. Віковий складпрацюючих на підприємстві від 18-24 років – 14%,25-35 років -43%, 35-50 років 20%, 50 і старше 23%. Складфонду оплати праці в 1997 році склав у робітників 1107 тис.грн,у службовців 453,3 тис.грн, У 1998 році фондзаробітної плати збільшився і склав уробітників 1169,7 тис.грн, у службовців 481,3тис.грн.

2.3.Асортимент продукції

Свогочасу на полицях хлібних магазинів столиці з”явилися батони, упаковані вполіетиленову плівку. Вперше новинку було впроваджено на досдідному заводі –тут став до ладу відповідний пристрій для пакування. Нині в такий же прозорий“одяг”, що продовжує збереження товарних і смакових якостей головного продукту,вдягають вже й хліб інших сортів. За останнє десятеліття на підприємстві булоповністю оновлено асортимент хлібобулочних виробів. Звичайно тепер він єсвоєрідним відбитком нинішніх економічних умов. Потенційні ж можливості заводущодо асортименту й продукції ще далеко не вичерпані.

Таблиця 3

Випуск продукції в асортименті

№

Назва продукту

Випуск продукції (тис.т)

1997

1998

Хліб пшеничний

6529,3

9218,9

Хліб пшеничний в упаковці

16,6

66,6

Хліб домашній

3626,7

4135,8

Хліб білий

64,5

---

Арнаут український

7151,1

7431,4

Арнаут український в упаковці

492,7

173,7

Батон дорожний

7916,5

6541,9

Батон дорожний в упаковці

461,8

224,5

Булочка кунцівська

1257,5

---

Булочка „малятко“

420,4

2885,9

Булочка „малятко“ в упаковці

---

Всього

27937,1

30695,7

3.Аналіз фінансового стану підприємства

3.1.Аналіз джерел фінансових ресурсів і їхвикористання.

Внутрішній аналіз структури джерел фінансуванняпов'язаний з оцінкою альтернативнихваріантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріямивибору є умови залученняпозикових коштів, їх „ціна“, ступіньризику, можливі напрямки використання і т.д.

Узагальному випадку поза залежністю відорганізаційно-правових типів і форм власностіджерелами формування майна будь-якого підприємства євласні і позикові кошти.

Уцілому інформація про розмір власних джерелподана в I розділі пасиву балансу (див.Додатки). До них, у першу чергу, відносяться:

статутнийкапітал – вартісний відбиток сукупного внеску засновників (власників) у майно акціонерноготовариства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тількиза рішенням засновників підприємства і внесеннювідповідних змін в установчі документи. У1997році на дослідному хлібозаводі статутний фонд становив 1274,7тис.грн.Згідно з засновницькими документами у 1998 році статутний фонд не змінився;

резервнийфонд – джерело власних коштів,створюваний акціонерним товариством,відповідно до законодавства, шляхом відрахувань від прибутку. Резервний фондмає строго цільове призначення — використовується на виплату прибутків засновникам при відсутності або недостатностіприбутку звітного року, на покриття збитків акціонерного товариства за звітнийрік і ін. Згідно даних балансу резервний фонд у 1997 році становив 2,6тис.грн,а у 1998 був збільшений до 10,8тис.грн;

фондиспеціального призначення – джерела власних коштів акціонерного товариства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається врозпорядженні підприємства, на 1997 рік становили 203,7тис.грн, а на 1998рік–263,5тис.грн;

нерозподіленийприбуток – частина чистого прибутку, що не була розподіленаакціонерним товариством за станом на дату упорядкування звіту.

На1997 рік він склав 3407,3тис.грн, а на 1998 рік – 3614,2тис.грн;

Даніпро склад і динаміку позикових коштів відбиваються в II розділіпасиву. Дослідний хлібозавод не відноситься до підприємств, які активновикористовують банківські чи іншого роду кредити. За даними балану, як за 1997,так і за 1998 роки хлібозавод кредитів не брав, а звідси і дані про позиковікошти у нього відсутні (2-га частина пасиву). Що стосується короткостроковихпасивів, то такі мали місце за даний період, хоча й складають не значну йогочастину. Кредиторська заборгованість склала 595,5тис.грн у 1997р. і670,8тис.грн – у 1998р., з них за товари і послуги, строк сплати яких не настав– 141,7тис.грн(320,5), з бюджетом – 96,2тис.грн(109,8), по позабюджетним платежам– 23,5тис.грн(27,8), по страхуванню – 17,1тис.грн(41,4), по оплаті праці –60,2тис.грн(71,0), з дочірніми підприємствами – 7,1тис.грн(28,3), з учасниками– 2,2тис.грн(4,7), з іншими кредиторами – 180,2тис.грн(141,2), іншікороткострокові пасиви – 145,9тис.грн(66,0).

Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінкиїхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим поданіджерела власних коштів, обсяг фондівспеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток.

Потімпереходять до поелементного вивчення кожногоджерела, маючи у вигляді їхню різноманітнуроль у функціонуванні підприємства.

Так,при аналізі статутного капіталу насамперед оцінюють повноту його формування,з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновниківне виконав (частково виконав) свої зобов'язання по внеску в статутний капітал.У дослідного хлібозавода статутний капіталпротягом 1997 – 1998 років знаходиться на рівні 1274,7тис.грн і оплаченийцілком. У 1999 році завод планує збільшити свій статутний капітал.

Даліварто переконатися в стабільності величинистатутного капіталу протягом звітного періоду й їївідповідності даним, зафіксованим в установчихдокументах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку взалежності від організаційно-правової форми створення акціонерного товариства. Дослідний хлібозавод єакціонерним товариством відкритого типу,причому 51% акцій знаходится у власності держави, 49% акцій заводу викупленітрудовим колективом. Всі акції є іменними і власники акцій не мають правапередавати або продавати свої акції іншим особам.

Важливезначення для оцінки ефективності діяльностіпідприємства має динаміка розміру фондівспеціального призначення (нагромадження іспоживання). При цьому аналіз повинний враховувати різноманітну функціональнуроль зазначених фондів у механіці фінансуваннядіяльності акціонерного товариства. Тому аналіз випливаєз відомості роздільно в частині коштів, що спрямовуютьсяна виробничі потреби(інвестування і поповнення оборотних коштів) і потребиспоживання.

Таблиця4

Використання прибутку

Наіменування напрямків

1997

1998

1998/1997 у %

1 2 3 4 Платежі до бюджету 1049,3 892,1 85,0 Відрахування в резервний фонд 117,9 136,1 115,4 Виробничий розвиток 645,3 827,8 128,3 Соціальний розвиток 587,2 692,9 118,0 Заохочування 537,6 584,9 108,8 Дивіденди 94,3 54,4 57,7 Інші цілі 139,9 426 304,5

За 1998 рік акціонерне товариство перерахувало у фонд нагромадження827,8тис.грн, а у фонд споживання було перераховано 1332,2тис.грн. Нафінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення зотриманого прибутку було відвернено 12,3тис.грн, що на 18,8тис.грн менше ніж у1997р. Якщо порівняти суму, направлену у фонд нагромадження, із початковою вартістю основних коштів, те очевидно, що підприємство не плануєпоступове переустаткування виробництва. Проте я вважаю,що Дослідному хлібозаводу і непотрібно відраховувати більше коштів у фонди нагромадження,тому що коефіцієнт зносу основних коштів пороках знижується невисокими темпами, так на початок 1997 року він складав 9%, на початок 1998 року — 8% на початок1999 року складав 10%.

Важливимпитанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування акціонерне товариства іраціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Рівеньсамофінансування розраховується за допомого нуступних коефіціентів:

1.Коефіціентфінансової стійкості (Кс) –це співвідношення власних і запозичених коштів:

/>,

де М – власні кошти, К – позикові кошти, З – кредиторськазаборгованість.

Чим вища величина даного коефіціента, тим стійкіший фінансовийстан акціонерного товариства. За даними дослідного хлібозавода цей показник заостанні роки по-троху зростає. Так у 1997 році він становив 5,67, а в 1998 році– вже 6,15. Це свідчить про те, що фінансовий стан завода постійнополіпшується.

2.Коефіціентсамофінансування (Ксф) :

/>,

де П – прибуток, направлений у фонд нагромадження, А– амортизаційні відрахування.

Даний коефіціентпоказує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власніджерела перевищують запозичені кошти.

Коефіціент самофінансування характеризує деякийзапас фінансової міцності акціонерного товариства. Чим більша величина цьогокоефіціента, тим вище рівень самофінансування. На дослідноу хлібозаводі вінсклав 0,87 – у 1997р. і 1,39 – у 1998р… Отже, рівень самофінансування зріс,тобто об’єм власних джерел фінансування виробничо-торгівельного процесу заводув 1,39 разу перевищує величину запозичених коштів.

3.Коефіціент стійкості процесу самофінансування (К):

Цей кофіціент показує частку власних коштів,направлених на розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тимсталіший процес самофінансування на акціонерному товаристві. У 1997р. часткавласних коштів складала 15%, а в 1998р. – 23%. Це означає, що частка власнихкоштів, направлена на розширення виробництва зросла на 8%, процес самофінансування став більш стійким.

4.Рентабельність процеса самофінансування (Р):

/>,

де ЧП – чистий прибуток.

Рентабельність процеса самофінансування є не щоінше, як рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельностіпоказує величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власнихфінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування. Вданому прикладі цей коефіцієнт досить високий і складає 75% — у 1997р. і 90% — у 1998р. Це означає, що з 1грн вкладених власних коштів ми отримаємо у 1998р.90 коп доходу.

5. Коефіцієнт незалежності (Кн):

Коефіціент незалежності характеризує частку власних джерел у загальномуобсязі джерела.

6. Коефіцієнт інвестування (власних джерел) (Кі):

Коефіцієнт інвестування показує, у який степені джерелавласних коштів покривають проведені інвестиції.

7. Іншимпоказником, що характеризує використання власних коштів акціонерноготовариства, є оборотний капітал, щовизначається як різниця поточних витрат ікороткострокових зобов'язань. Іншими словами,підприємство має оборотний капітал доти, доки поточні активи перевищуютькороткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідно).

Уцьому зв'язку корисно визначити, яка частинавласних джерел коштів вкладений у найбільшемобільні активи. Для цього розраховується так називаний коефіцієнтманевреності.

У нашому прикладі коефіцієнт маневреності склав0,17 у 1997р. і 0,14 у 1998р. (див.роз.3.4.) Ці значення коефіцієнта маневреності є не дуже високими, тому фінансовий станзаводу не можна вважати ідеальним. Іноді в спеціальній літературі в якостіоптимального розміру коефіцієнтарекомендується 0.5.

Залучення позикових коштівдозволяє акціонерному товариству оплатити термінові зобов'язання, а також є засобом розширеннясвоєї діяльності. При цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів(позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.) мають для акціонерноготовариства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках банку. Плата побанківських відсотках ставитьсяна собівартість продукції і на чистий прибуток.

Прирозрахунках із постачальниками і підрядчикамиплата за тимчасове користування коштамикредиторів, як правило, не береться, хоча у випадку невчасної оплатиакціонерному товариству доведеться заплатитипеню (у відсотках від суми договору) за кожнийдень прострочення. У умовах широко поширеного в нашій країні порядкупопередньої оплати продукції додатковим безкоштовнимджерелом фінансування багатьох підприємств-товаровиробників стали сума коштів, що надходитьвід їхніх покупців. При цьому практика показує, що період між часом надходженнягрошей на розрахунковий рахунок підприємства ічасом відвантаження в багатьох випадках вимірюються місяцями.

За підсумками цих розрахунків (див.роз. 3.4.) можна зробити висновки про те, що підприємство практично не прибігає до використання позикових коштів, а в II розділіпасиву значно переважають фонди споживання. Питома вага джерел фінансування, щоможуть використовуватися тривалий час складає85% і 86% відповіно пороках від усіх джерел фінансування акціонерного товариства.Коефіцієнт інвестування власних джерел дорівнює 110% у – 1997р. і 109% у –1998р., це значить, що підприємство може робитизаміну устаткування виробничого і невиробничого призначення не прибігаючи довикористання позикових коштів.

Структурапасивів дослідного хлібозавода свідчить про те, що акціонерне товариство можестійко працювати незалежно від кон'юнктури ринкукредитних ресурсів, тому що воно може фінансувати усю свою господарську діяльність із власних джерел коштів і “безкоштовно”притягнутих коштів тобто кредиторськоїзаборгованості.

3.2.Аналіз ефективності використання майна

Функціонуванняакціонерного товариства залежить від його спроможностіприносити необхідний прибуток. При цьому варто мати на увазі, що керівництво акціонерного товариства має значну свободу в регулюванні розмірівфінансових результатів. Так, виходячи з прийнятоїфінансової стратегії, акціонерне товариство маєможливість збільшувати або зменшувати розмірбалансового прибутку за рахунок вибору тогоабо іншого способу оцінкимайна, порядку його списання, установлення термінавикористання і т.д.

До питань облікової політики, що визначає розмір фінансового результату діяльностіакціонерного товариства, у першу чергу, ставлятьсятакі:

— вибір способу нарахування амортизації основних засобів;

— вибір методу оцінки матеріалів, відпущених івитрачених на виробництво продукції, робіт, послуг;

— визначення способу нарахування зносу по малоцінним і предметах, що швидкозношуються, при їхній експлуатації;

— порядок віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат(шляхом безпосереднього їхнього списання на собівартість в міру уточнення витрат або за допомогою попереднього утворення резервів майбутніх витрат і платежів);

— склад витрат, віднесених безпосередньо на собівартість конкретного виду продукції;

— склад непрямих витраті спосіб їхнього розподілу і ін.

Цілком зрозуміло, що акціонерне товариство, разом обравши той або інший засіб формування собівартості реалізованоїпродукції і прибутку, буде притримуватися його протягом усього звітного періоду(не менше року), а всі подальші зміни в обліковій політиці повинні мати вагомі підставиі неодмінно обговорюватися.

У цілому, результативність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватисяза допомогою абсолютних і відносних показників.

Існує і використовується система показниківефективності діяльності, серед них коефіцієнт рентабельності активів(майна).

Цей коефіцієнт показує, який прибуток одержуєакціонерне товариство з кожної гривні,вкладеної в активи. По моїх розрахунках (див.роз.3.4.) по дослідномухлібозаводу коефіцієнт рентабельності активів (по деякимджерелах він називається — Коефіцієнт рентабельності капіталу, незважаючи нате, що “капітал” це пасиви підприємства, але їхнє підсумкове значення дорівнюєпідсумковому значенню активів підприємства і результат утворюєтьсяоднаковий). дорівнює за 1997 рік 0,63 а за 1998 рік 0,76 тобто на кожнувкладену гривню підприємство дістало прибуток63 і 76 коп відповідно.

У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї сукупності активів,так і рентабельність поточних активів.

Побалансовим даним за 1997 рік цей коефіцієнт склав0,82, а за 1998 рік він склав 0,96

Показникприбутку на вкладений капітал, названий також рентабельністю власногокапіталу, визначається по формулі:

Подослідному хлібозаводу він склав у 1997 році –0,74, а в 1998 році 0,88. Деяке підвищення цього коефіцієнта можна пояснититим, що в 1998 році відбулося незначнезбільшення додаткового капіталу і фондів нагромадження,а також зріс рівень виробничої потужності.

Іншийважливий коефіцієнт — рентабельність реалізованої продукції - (рентабельністьпродажів) розраховується по формулі:

Значення цього коефіцієнта показує, якийприбуток має акціонерне товариство з кожної гривніреалізованої продукції. Тенденція до його зниження дозволяє припуститискорочення попиту на продукцію підприємства.

Зниженнякоефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути викликано змінами вструктурі реалізації, зниження індивідуальної рентабельності виробів, щовходять у реалізовану продукцію, і ін. Але в нашому випадку цей коефіцієнт за 2року практично не змінився і склав 0,16 у 1997році і 0,14 у 1998 році. Це свідчить про те,що продукція заводу користується постійним попитом, що цілком зрозуміло, томущо продукція хлібної промисловості є “товаромпершочергової необхідності”.

3.3.Розрахунковітаблиці

Таблиця 5

Розрахункова таблиця за 1997 рік

№

Назва коефіцієнту

Позначення

Розрахунок

Результат

1 2 3 4 5

Коефіцієнт фінансової стійкості Кс 4597,0/810,7 5,67

Коефіцієнт самофінансування

Ксф

(645,3+62,2)/810,7 0,87

Коефіцієнт стійкості процесу самофінансування

(645,3+62,2)/4597,0 0,15

Рентабельність процесу самофінансування

(62,2+3407,3)/4597,0 0,75

Коефіцієнт незалежності

Кн

4597,0/5407,7*100% 0,85

Коефіцієнт інвестування (власних джерел)

Кі

4597,0/4174,7*100% 1,10

Коефіцієнт маневреності

Км

789,7/4597,0*100% 0,17

Рентабельність активів

Р(активів)

3407,3/5407,7*100% 0,63

Рентабельність поточних активів

Р(пот.акт.)

3407,3/4174,7*100% 0,82

Рентабельність власного капіталу

Р(вл.кап.)

3407,3/4597,0*100% 0,74

Рентабельність реалізованої продукції

Р(р.прод.)

3407,3/21578,7*100% 0,16

Таблиця 6

Розрахункова таблиця за 1998 рік

№

Назва коефіцієнту

Позначення

Розрахунок

Результат

1 2 3 4 5

Коефіцієнт фінансової стійкості Кс 4110,3/670,8 6,13

Коефіцієнт самофінансування

Ксф

(827,8+101,3)/670,8 1,39

Продовження таблиці 6

4 5

Коефіцієнт стійкості процесу самофінансування

(827,8+101,3)/4110,3 0,23

Рентабельність процесу самофінансування

(101,3+3614,2)/4110,3 0,90

Коефіцієнт незалежності

Кн

4110,3/4781,1*100% 0,86

Коефіцієнт інвестування (власних джерел)

Кі

4110,3/3779,5*100% 1,09

Коефіцієнт маневреності

Км

575,0/4110,3*100% 0,14

Рентабельність активів

Р(активів)

3614,2/4781,1*100% 0,76

Рентабельність поточних активів

Р(пот.акт.)

3614,2/3779,5*100% 0,96

Рентабельність власного капіталу

Р(вл.кап.)

3614,2/4110,3*100% 0,88

Рентабельність реалізованої продукції

Р(р.прод.)

3614,2/25149,5*100% 0,14 Висновок

Фінанси займаютьособливе місце в економічних відносинах. Їхняспецифіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, маютьрозподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромадженьсуб'єктів господарської діяльності сфериматеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.

Фінанси акціонерних товариств, будучичастиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення,розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузейнародного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом,оскільки підприємство є формою підприємницькоїдіяльності.

В ході курсової роботи ми розглянули більшдетально джерела формування фінансових ресурсів акціонерного товариства та їхвикористання на прикладі київського дослідного хлібозавода. Підводячи підсумок всьомунаписаному можна зробити такі висновки про фінансово-економічну діяльністьакціонерного товариства: кінцевий фінансовий результат залежить від багатьох чинників і показників, деякі з них впливають нафінансові надходження негативно, а деякі позитивно.

Так, незважаючи на досить великий приріствиторгу від реалізаціх продукції прибуток збільшився на менш значну величину.Це пояснюється перш за все не внутрішніми, а зовнішними причинами, насампередсистемою оподаткування. Хоча не дивлячись на це дослідний хлібозаводзнаходиться на п”ятому місці в місті Києві за величиною отриманого прибуткусеред всіх хлібозаводів, а їх, як відомо дванадцять. Що стосується загальнихпоказників роботи заводу, то вони більш-менш сталі: не відбувається плинністькадрів, не зменшується потужність виробництва, поліпшується соціальний добробутпрацюючих і т.д. Проаналізувавши процес надходження і використання фінансовихресурсів, ми прийшли до висновку про те що акціонерне товариство не прибігає до використання позикових коштів, не отримає ніяких дотацій з боку держави, а єдиним короткостроковим пасивом має кредиторськузаборгованість. Джерелами фінансових коштів залишаються лише прибуток відреалізації продукції та амортизаційні відрахування. Ці ж джерела використовуються акціонерним товариством і дляфінансування розширеного відтворення, капітальних вкладень, фондівнагромадження і споживання. Отже можна зробити висновок, що акціонернетовариство існує і розвивається виключно за власні кошти. Проте не дивлячись надосить сприятливий стан хлібозаводу він аж ніяк не захищений від всілякого родупроблем, які можуть виникнути в будь-який момент, а для цього потрібнорозроблювати і впроваджувати ряд запобігаючих цілей.

Правліннюхлібозаводу, на мою думку, можна запропонувати такішляхи по удосконаленню господарськоїдіяльності:

1) Використаннястратегії гнучкого реагування на зміну попиту і пропозиції на ринкухлібобулочної продукції, тобто своєчасне збільшення або оновлення асортиментупродукції;

2) Покращеннясмакових характеристик продукції та впровадження технологій, які продовжуютьтермін зберігання продукції. Насамперед це стосується пакування хліба вполіетиленову плівку;

3) Розробкасистеми використати їх на розширене відтворення тарозробку нових технологій; швидкого збуту продукції, яка дозволитьшвидко отримувати “живі” гроші та одразу

4) Своєчасназаміна старого та зношеного устаткування;

Запропоновані шляхи, на мою думку, змогли б дещозмінити фінансовий стан дослідного хлібозаводу та збільшити обсяг фінансовихнадходжень, проте це вже не так і легко, оскільки на це потрібен час і знову жтакі досить значні кошти.

Використаналітература:

1. Закон України “Прооподаткування прибутку підприємств”, від 28.12.94 в редакції від 29.12.98.

2. Закон України “Пропідприємство” від 25 листопада 1998 року

3. Закон України “Процінні папери і фондову біржу” від 18.06.91.

4. Указ ПрезидентаУкраїни №447 “Про випуск державних облігацій національних ресурсів”, від12.10.93 (втратив чинність”.

5. Указ ПрезидентаУкраїни №912/95, №1923/98 “Про облігації зовнішньої державної позики в Україні(1995 року)”, від 5.10.95, і від 10.07.98

6. Постанова КМУ№586-94“Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року” (а також№78-96 — 1996, №2-97 — 97, №1500-97 — 98, №1-99 — 99 років).

7. Балабанов И.Т.“Основи финансового менеджмента”// Москва 1994р., с.381 Шеремет А.Д.,Сайфулин Р.С. ”Методика финансового анализа”// Москва “Инфра-М” – 1995 г.

8. Баланси и додатки добалансів за 1997 і 1998 роки.

9. Заїнчковський А.О.“Економіка підприємств харчової промисловості”// Київ “Урожай” – 1998 р.

10. Звіти про фінансовірезультати за 1997 і 1998 роки.

11. Кісельов А.П. «Основибізнесу»// Київ «Вища школа», 1998р,

12. Климко Г.Н. “Основиекономічної теорії”// Київ “Знання” – 1997 р.

13. Колчина Н.В. “Финансыпредприятия”// Москва “Финансы” – 1998 г.

14. Коробов В.А. “Финансыпредприятия”// Москва “Инфра” – 1997 г.

15. Кэмпбелл Р.Макконнелл Стэнли Л. Брю “Экономикс” т.2 // Москва “Республика” – 1995 г.

16. ЛеоновД.А., Федоренко А.В. “Податкове стимулювання інвестицій, або як це робиться вУкраїні”//Українська інвестиційна газета, 6.04.99.

17. Нікбахт Е. ГроппелліА. ”Фінанси”// Київ “Основи” – 1992 р.

18. Обухов Н.П. ”Кредитный рынок и денежнаяполитика”// Москва ”Финансы” – 1995 г.

19. Симонов В.В.«Кредитная система и государственное регулирование»// Москва «Деньги и кредит»1992г,

еще рефераты

Еще работы по финансам

Реферат по финансам

Формирование инвестиционного портфеля с использованием облигаций

15 Июля 2015

Реферат по финансам

Формирование портфеля ценных бумаг коммерческого банка

15 Июля 2015

Реферат по финансам

Формирование финансового результата

15 Июля 2015

Реферат по финансам

Формування основних фондів підприємства

15 Июля 2015