Реферат: Фінансовий контроль державних коштів

--PAGE_BREAK--ТЕМА 6 Термінологічний словник за темою
Акциз – непрямий податок, що стягується на внутрішньому ринку з виробника або виробника товару.
Амортизація основних засобів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Валовий доход — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Єдиний митний тариф України — це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.
Загальнодержавні податки – податки, встановлювані центральними органами законодавчої влади і стягувані на всій території країни.
Місцеві податки – податки, що встановлюються місцевими органами влади і є джерелом наповнення місцевих бюджетів.
Мито, що стягується митницею – це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
Мито адвалерне – це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом.
Мито комбіноване — це мито, яке поєднує ознаки адвалерного і специфічного мита.
Мито специфічне – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом.
Об’єкт оподаткування – прибуток або майно, стосовно якого обчислюються податки.
Одиниця оподаткування – це одиниця виміру оподатковуваного об’єкта, стосовно якого визначаються нормативи і ставки обкладання. Встановлюються у твердих розмірах (у гривнях на одиницю обкладання) або у відсотках.
Платник податку – фізична або юридична особа, що безпосередньо вносить певний вид платежу в бюджет.
Податковий період – термін, за який відбувається нарахування і сплата податку.
Податкова пільга – часткове або повне звільнення об’єктів, платників тощо від оподаткування.
Податкова квота – питома вага податкових платежів у доходах платника (носія) податків.
Об'єктом оподаткування прибутку є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
Система оподаткування – це взаємопов’язана сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет; внесків у державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законом порядку.
ТЕМА 7 Термінологічний словник за темою
Бюджет – сукупність фінансових відносин з приводу формування, розподілу та використання фондів грошових засобів у розпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, призначених для забезпечення суспільних потреб.
Бюджетна система країни – це законодавчо закріплена сукупність бюджетів, запроваджена на території держави.
Бюджетний період – термін, на який складається бюджет і протягом якого діє затверджений бюджет.
Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність з приводу складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання, контролю їх складання та виконання, складання та розгляду звітів про виконання бюджетів.
Бюджетний устрій країни – це сукупність елементів, що характеризують структурну будову бюджету держави, взаємозв’язок її ланок, розмежування бюджетних прав та повноважень, доходів та видатків між ланками бюджетної системи.
Учасники бюджетного процесу — органи та посадові особи, наділені законодавством бюджетними повноваженнями.
Державний бюджет – провідна ланка підсистеми державних фінансів, що забезпечує процеси формування, розподілу та використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для задоволення загальносуспільних потреб.
Опишіть порядок складання, розгляду, затвердження, виконання та контролю за виконанням державного бюджету.
Місцевий бюджет – частина фінансових відносин з приводу формування, розподілу та використання фондів грошових засобів у розпорядженні органів місцевого самоврядування, призначених для забезпечення потреб територіальної громади або сукупності територіальних громад.
Доходи бюджету — сукупність фінансових відносин з приводу формування фондів грошових засобів у розпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, призначених для забезпечення суспільних потреб.
Видатки бюджету — сукупність фінансових відносин з приводу розподілу та використання фондів грошових засобів у розпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, призначених для забезпечення суспільних потреб.
Бюджетна класифікація – єдине систематизоване групування доходів, видатків, джерел фінансування дефіциту бюджету та державного боргу за однорідними ознаками.
Зведений бюджет – це сума показників бюджету нижчого рівня та базового адміністративно-територіального утворення, що використовується для цілей аналізу, бюджетного планування, прогнозування тощо і законодавчо не закріплюється.
Бюджетна рівновага – стан бюджету як фінансового плану, що характеризується відповідністю обсягів прогнозованих бюджетних надходжень та запланованих ( нормованих ) видатків бюджету.   Бюджетний надлишок — стан бюджету як фінансового плану, що характеризується перевищенням обсягів прогнозованих бюджетних надходжень над запланованими ( нормованими ) видатками бюджету.
Бюджетний дефіцит — стан бюджету як фінансового плану, що характеризується перевищенням запланованих ( нормованих ) видатків бюджету над обсягом прогнозованих бюджетних надходжень
ТЕМА 8 Термінологічний словник за темою
Аквізиція — діяльність страховика чи страхового посередника щодо залучення клієнтів і укладення нових договорів страхування.
Актуарні розрахунки – це економіко-математично-статистичні методи розрахунку тарифних ставок. За допомогою цих розрахунків визначається собівартість послуги страховика, страхові платежі, витрати на ведення справи з обслуговування договору страхування.
Актуарій – (гр. обліковець, скорописець) – фахівець зі страхової справи, предметом діяльності якого є розробка наукових методів розрахунку тарифних ставок, резервів, премій, обсягу страхового ризику і т.ін.
Асистанс – перелік послуг (в рамках договору страхування), які надаються при настанні страхового випадку (хвороби, нещасного випадку) через медичне, технічне і фінансове сприяння. Широко використовується в зарубіжних країнах при страхуванні подорожуючих під час поїздок за кордон.
Вигодонабувач — особа, визначена страхувальником для отримання належних сум страхових виплат у разі, якщо страхувальник (застрахований) не буде здатний скористатися ними самостійно.
Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі з нагляду за страховою діяльністю, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.
Витрати страховика – сукупність усіх витрат страховика з надання послуг як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат, пов’язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії.
Доходи страховика – загальна сума доходів, що формуються від основної (страхової) діяльності, від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страховика та від інших операцій.
Зароблені страхові премії – частки від сум надходжень страхової премії, що відповідають ризикам, які вже минули на звітну дату.
Застрахований – особа, яка бере участь в особистому страхуванні, де об’єктом страхового захисту є її життя, здоров’я і працездатність, і має право на отримання страхової суми згідно з договором.
Інкасаційні витрати – це витрати, пов’язані із обслуговуванням готівкового обігу з надходження страхових платежів.
Контрибуція – це право страховика звертатися до інших страховиків, які за попередніми полісами несуть відповідальність перед одним і тим же страхувальником з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.
Нещасний випадок – пожежа, дорожньо-транспортна пригода, катастрофа, отруєння хімічними продуктами чи інша подія, яка спричинила смерть або каліцтво застрахованої особи.
Ліквідаційні витрати – витрати з ліквідації збитків, спричинених страховим випадком: на оплату праці ліквідаторам; судові витрати; поштово-телеграфні.
Незароблені страхові премії — частки від сум надходжень страхової премії, що відповідають ризикам, які ще не минули станом на звітну дату.
Нетто — премія — внесок, необхідний для формування страхового фонду, з якого здійснюються страхові виплати за даним видом страхування.
Нетто — ставка — частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика, спрямованих на здійснення страхових виплат.
Об’єкт страхування – майновий інтерес страхувальника, пов’язаний з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника(особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій особі (страхування відповідальності).
Організаційні витрати – витрати, пов’язані із заснуванням страхової компанії, що їх відносять до активів страховика, інвестицій.
Правила страхування – розробляються страховиком на кожний вид страхування і погоджуються з уповноваженим органом з нагляду за страховою діяльністю.
Превенція – попереджувальна діяльність.
Прибуток страховика – різниця між доходами від страхової діяльності та собівартістю страхових послуг.
Страхова вартість – це вартість, що її встановлює страхувальник, оцінюючи об’єкт страхування.
Страхова подія – подія, передбачена договором страхування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов’язок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або виплатити страхове забезпечення страхувальникові.
Страхова премія (внесок, платіж) – плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язався відшкодувати страхувальникові у разі виникнення матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.
Страховий маркетинг – система організації діяльності страхового товариства (компанії), що базується на попередньому вивченні стану страхового ринку і перспектив попиту на страхові послуги, визначенні завдань поліпшення організації роботи з реалізації наявних у розпорядженні страховика послуг і на розробці нових видів страхових операцій.
Страховий ризик – ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування.
Страховий ринок — особлива сфера грошових відносин, де обєктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга, а саме страховий захист і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.        
Страхова сума – межа грошових зобов’язань страховика щодо компенсації завданих страховою подією збитків страхувальникові (застрахованому).
Страховий тариф – ставка страхової премії з одиниці страхової суми.
Страховик – організація, що за певну плату приймає на себе зобов’язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією.
Страхувальник – юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір на страхування, сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.
Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Суброгація – це передача страхувальником страховику права на отримання спричиненої шкоди з третіх (винних) осіб в межах здійснених страхових виплат.
Управлінські витрати – загальні управлінські витрати та витрати з управління майном.
Форми страхування – порядок організації страхування на засадах добровільності або обов’язковості.
Франшиза – частина збитку, яка не відшкодовується страховиком.
Чистий прибуток страховика – прибуток, який залишається після сплати податків.
ТЕМА 9 Термінологічний словник за темою
Валютний дериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Національним банком України;
Гудвіл — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку.
Депозит (вклад) — кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів — Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ — державним органом, визначеним законом.
До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однієї сторони договору перед іншою.
Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.
Дивіденд — платіж, який здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.
Зворотний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.
Інвестиційний податковий кредит — це відстрочка плати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.
Корпоративні права — право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. 
    продолжение
--PAGE_BREAK--