Реферат: Напрямки оптимізації системи правового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів

--PAGE_BREAK--Основною формою стимулювання платника податку є звільнення його від податку взагалі. Саме цей підхід і був використаний по відношенню до громадян України. Відповідно до чинного законодавства до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: виграші за облігаціями державних позик та державними лотереями, проценти і виграші по вкладах в установах банків, по ощадних сертифікатах та державних казначейських зобов'язаннях; суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних збережень на поточних (депозитних) рахунках банків України, в тому числі і в іноземній валюті; суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності; суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»[5].
На підставі існуючих пільг щодо оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб можна зробити деякі висновки. По-перше, слід зазначити, що більша частина зазначених доходів — це пасивні доходи, отримувані фізичними особами від розміщення ними власних коштів на окремих сегментах фінансового ринку. Тобто, в першу чергу, заохочуються довгострокові вкладення, а не операції з фінансовими інструментами. По-друге, можна чітко визначити сегменти фінансового ринку, на які спрямовуються кошти громадян — це грошовий ринок та ринок банківських позичок. Фактично у привілейованому становищі перебувають два суб’єкти-позичальники — держава та банки, які за рахунок зазначених пільг мають можливість зниження плати за позичені ресурси. По-третє, на фондовому ринку єдина операція, яка має пільгове оподаткування — це реінвестування отриманих доходів в придбання акцій, реконструкцію та розширення виробництва. Виключення ж не реінвестованих дивідендів по корпоративних правах з оподатковуваного доходу не можна вважати пільгою, оскільки ці доходи вже були оподатковані у джерела виплати.
Доходи від вкладень в інші інструменти фондового ринку (наприклад, за корпоративними облігаціями та облігаціями місцевих позик) оподатковуються у джерела виплати за ставкою 13%. Все це не робить фондовий ринок занадто привабливим для фізичних осіб у порівнянні з грошовим ринком і, насамперед, ринком банківських позичок. По-четверте, існуюча система прибуткового оподаткування фізичних осіб, як і всі інші податки в Україні, містить логічні помилки та демонструє слабке знання розробниками податкового законодавства спеціального законодавства про цінні папери. Зокрема, Декретом встановлено звільнення від оподаткування виграшів за облігаціями державних позик, в той час коли в Україні не існує такої форми доходу за облігаціями державних позик як виграш. Натомість, доходи, фактично сплачувані власникам державних облігацій у вигляді процентів або дисконту, випали з поля зору законодавців, що призвело до економічно невиправданого оподаткування цих доходів за ставкою 13% у джерела виплати.
Економічний розвиток України потребує залучення значного інвестиційного капіталу. Економічно виправданим і найбільш прийнятним механізмом є залучення капіталу через емісію цінних паперів. Для ефективного використання цього механізму слугує фондовий ринок з відповідною інституційною структурою, яка відображає як взаємовідносини населення, підприємств і держави у формуванні, розподілі й використанні фінансових ресурсів, так і економічну модель суспільства. Фондовий ринок є і передумовою, і наслідком розвитку економіки країни а рівень його капіталізації свідчить про потужність як підприємств певних галузей, так і всієї економіки країни.
З огляду на українські умови господарювання особливого значення набуває розв’язання податкових протиріч під час формування капіталу акціонерних товариств, створення прошарку ефективного власника і руху пожвавлення фінансових ресурсів через систему механізмів фондового ринку.
Головні надії і сподівання на поліпшення податкового законодавства останнім часом все частіше пов’язують з прийняттям Податкового Кодексу України (ПК). При цьому розробка ПК ототожнюється з реформуванням всієї податкової системи, її удосконаленням та лібералізацією[6].
В проекті нового Податкового Кодексу Кабінет міністрів пропонує оподатковувати результати операцій з торгівлі цінними паперами за кожним окремим цінним папером (на відміну від чинного Закону, який передбачає оподаткування за видами цінних паперів). Однак це є нереальним, досить обтяжливим для платника податку з точки зору практичного впровадження такого нововведення. Крім того, введено низку додаткових новел щодо оподаткування цінних паперів, які потребують додаткового вивчення, обґрунтування із залученням до цієї роботи спеціалістів фондового ринку.
В залежності від того, яку політику проводить держава, будується і її податкова система. Якщо пріоритетним завданням є стратегічний розвиток реального сектора економіки, підтримка вітчизняного товаровиробника, заохочення інвестицій та реінвестицій у виробництво — тоді повинні стимулюватись довгострокові нагромадження, а отже, звільнятись від оподаткування інвестиції у виробництво. Якщо ж проблема лише в наповненні бюджету за всяку ціну, коли мета виправдовує засоби, — тоді повинні діяти перш за все фіскальні складові системи оподаткування, а стимулюючі функції — мають чекати на кращі часи. З метою створення сприятливих умов для розвитку фондового ринку, зростання залучення заощаджень населення в цінні папери, активізації механізму інвестицій в економіку через випуск цінних паперів, проектом Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2008-2012 рік передбачено подання до Верховної Ради України в І кварталі 2007 р. проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств“. Основними виконавцями цього законопроекту визначені Державна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та Міністерство юстиції. Необхідність звільнення від оподаткування операцій з цінними паперами та доходів по них зумовлена, з одного боку, незначними надходженнями податків та інших обов’язкових платежів від фондового ринку (близько 28 млн. грн. в 2005 р.), а з іншого — повним пригніченням інвестиційної діяльності в країні, яке відбулося значною мірою через дестимулюючу фіскальну орієнтацію діючої системи оподаткування. Перш за все це стосується застосування таких норм податкового законодавства:
-         оподаткування в момент отримання позикових коштів, що залучаються боржником шляхом випуску боргових цінних паперів (корпоративних облігацій, ощадних сертифікатів, інших цінних паперів з обмеженим строком дії);
-         оподаткування в момент залучення коштів спільного інвестування, отриманих інвестиційним (взаємним) фондом шляхом розміщення пайових цінних паперів, що не мають статусу корпоративних прав;
-         подвійне оподаткування дивідендів для власника корпоративних прав — нерезидента у разі їх репатріації;
-         оподаткування на боці емітента коштів, які вносяться інвестором у рахунок інвестиційних зобов’язань як обов’язкова умова конкурсного придбання у держави пакету акцій підприємства, що приватизується;
-         оподаткування на боці інвестора сум індексації статутного фонду в розмірі індексації балансової вартості основних засобів;
-         оподаткування у джерела виплати доходів масового (публічного) інвестора — громадян, отриманих від продажу належних їм цінних паперів юридичним особам, в порядку, установленому для оподаткування доходів на оплату праці, що призводить до викривлення бази оподаткування та безпідставного завищення податкових зобов’язань. 
Як наслідок, через блокування джерел надходження інвестиційних ресурсів в народне господарство істотно звузилась економічна база справляння податків та інших обов’язкових платежів, скоротилось використання окремих фінансових інструментів фондового ринку. Залишається лише сподіватися, що розроблені законопроекти, спрямовані на розблокування фондового ринку та поліпшення інвестиційного клімату в Україні дійсно будуть прийняті і реально запрацюють.

3. Шляхи вдосконалення українського законодавства в сфери оподаткування операцій на ринку цінних паперів Ринок цінних паперів України знаходиться на етапі вирішальних зусиль для переходу із статусу механізму обслуговування процесів перерозподілу капіталу в повноцінний сегмент економіки, який є головним мірилом розвитку та багатства країни, механізмом залучення та збереження коштів населення, засобом накопичення  та перерозподілу активів від неприбуткових до прибуткових галузей та суб’єктів господарювання.
Особливу вагу набувають питання розвитку ринку цінних паперів з огляду на процеси глобалізації та євроінтеграції, які в найближчі часи проходитиме економіка України. Необхідно врахувати національні інтереси  та зберегти важелі впливу на ці процеси.
Отже, найважливішими проблемами, які потребують вирішення в найближчий час є такі: захист прав інвесторів, зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості, удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів і деривативів, сприяння запровадженню нових інструментів та поліпшенню їх інвестиційних характеристик, інституціалізація фондового ринку, розбудова національної депозитарної системи, державне регулювання.
Одним з  найважливіших  чинників  поліпшення   інвестиційного клімату  в  Україні  є  створення  адекватного  ринковій економіці правового поля.
З цією метою на державному рівня необхідно зробити наступне:
-         проводити роботу,  пов'язану з укладенням  міждержавних угод  про  заохочення  і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування,  обміном інформацією про нормативно-правові акти  в сфері    інвестиційної    діяльності,    формуванням    стабільної законодавчої бази та умов провадження підприємницької діяльності;
-         розширювати співробітництво  з   Міжнародним   валютним фондом,  Світовим  банком  і  Європейським банком реконструкції та розвитку  в  питаннях   надання   фінансової   допомоги   Україні, здійснювати заходи для прискорення процесу вступу України до СОТ.
Для поступової  адаптації  національного   законодавства   до законодавства  Європейського  Союзу  та  до вимог СОТ повинні бути прийняті нормативно-правові акти, що регулюватимуть питання:
-         подальшого реформування податкової системи;
-         формування нормативно-правової     бази,     що     сприятиме функціонуванню фондового ринку;
-         захисту внесків  громадян із страхування їх життя,  здоров'я, на недержавне пенсійне забезпечення.
Стратегічною метою податкової політики є створення стабільної податкової системи, яка забезпечувала б достатній обсяг надходжень до  бюджетів  усіх  рівнів,  ефективне  функціонування  економіки, створення  умов  для  подальшого  інтегрування України до світової економіки[7].
Основним завданням податкової реформи є:
-         зниження податкового навантаження шляхом скорочення  переліку податків,  зборів  (обов'язкових платежів),  зменшення податкового навантаження  на  фонд  оплати  праці  для  формування  солідарних соціальних   фондів  та  перехід  до  формування  персоніфікованих фондів;
-         розширення бази оподаткування шляхом  скасування  пільг,  які безпосередньо   не   пов'язані  з  інноваційною  та  інвестиційною діяльністю;  запровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктами  -  платниками  податків;  запровадження  оподаткування нерухомості;
-         стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств з  удосконаленням  умов  оподаткування,  що  стимулюють поновлення основних виробничих фондів та розвиток малого бізнесу;
-         підвищення рівня  сплати  податків  і  зборів   (обов'язкових платежів);
-         недопущення подвійного оподаткування нерезидентів.
Захист прав інвесторів. Проблема захисту прав інвесторів є найголовнішою на фондовому ринку України. Конфлікти в акціонерних товариствах, обумовлені недосконалістю законодавства та хибною практикою корпоративного управління, обумовлюють недовіру інвесторів до основних фінансових інструментів фондового ринку. Як показують судові спори, найчастіше конфлікти виникають із приводу загальних зборів АТ. У судах оскаржуються питання скликання зборів, визначення кворуму, легітимність прийняття рішень, делегування повноважень, затвердження установчих документів, формування органів управління АТ. Слідом йдуть конфлікти, що стосуються господарської діяльності акціонерних товариств, а саме: виплати дивідендів, проведення додаткових випусків акцій, створення дочірніх підприємств, реорганізації товариства, здійснення операцій по розпорядженню значними активами АТ, несплати послуг реєстроутримувача як засобу уникнення зобов’язань перед акціонерами. Поряд із цим значна кількість судових спорів стосується питань переходу прав власності: продажу акцій закритого акціонерного товариства та реалізації прав за цінними паперами. Також потребує реформування система оподаткування отриманого прибутку за цінними паперами, адже це є основним стимулом для розвитку інвестиційної діяльності в Україні[8].
Акції не виконують функції засобу залучення капіталу, їх роль зведена до засобу перерозподілу капіталу та недружніх поглинань. Емітенти акцій не зацікавлені розкривати інформацію для інвесторів, виставляти для відкритого продажу навіть невеликі пакети акцій, платити дивіденди. Тому цей інструмент фондового ринку не є привабливим для зовнішніх інвесторів.
Розв'язання проблеми лежить у правовій, економічній та етичній площині.
У правовій площині проблема може бути розв'язана двома шляхами[9].       Перший шлях – прийняття Закону  України „Про акціонерні товариства“, проект якого у різних варіантах неодноразово подавався  до Верховної Ради ще з 2000 року. У ньому зацікавлені дрібні акціонери та портфельні інвестори, але цей закон не сприймається крупними акціонерами та менеджментом АТ, які мають потужне лоббі у парламенті. Домовленостей між конфліктними групами до цього часу не вдалось досягнути. Переговори можуть бути продовжені, але передумовою їх успіху, на наш погляд, є повне виключення з тексту законопроекту положення про закриті акціонерні товариства, акції яких за своєю суттю не є ані ринковим інструментом, ані об'єктом регулювання  Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Також тут повинні бути визначені пільги щодо оподаткування доходу по цінним паперам, на зразок податкових пільг країн з розвиненою ринковою економікою (дане питання розглядалося у попередньому розділі).
Другий шлях – внесення термінових змін до Закону України „Про господарські товариства“ з метою запобігання корпоративних конфліктів. При цьому поле для консенсусу може бути набагато ширше. Принципово потрібно:
-         виписати процедуру скликання та проведення загальних зборів,
-         унеможливити розмивання та переведення капіталу без згоди всіх акціонерів,
-         забезпечити рівне право на придбання відповідної частки нових емісій акцій за номінальною вартістю всіма акціонерами,
-         забезпечити повний та вільний доступ до інформації акціонерного товариства всіх акціонерів,
-         розмежувати правила функціонування відкритих та закритих акціонерних товариств.
Однак тільки це не створить в Україні ринок акцій. Якщо дійсно дбати про функціонування вільного фондового ринку у певному економічному просторі, необхідно створити правове поле для виникнення нових інституцій, які не були б обтяжені наслідками приватизації та створювались для залучення капіталу з ринку. З цією метою необхідно в нормативних документах про регулювання діяльності акціонерних товариств передбачити наступне:
    продолжение
--PAGE_BREAK--