Реферат: Управління активами і пасивами підприємства
--PAGE_BREAK--2.2 Управління оборотними активамиНормування— це процес обчислення частини оборотних активів (запасів та витрат), потрібної підприємству для забезпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.
Існує цілий ряд причин, що зумовлюють необхідність нормування на підприємствах (див. рисунок 2.2).
<img width=«558» height=«256» src=«ref-1_1570353834-27891.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_1»>
Рисунок 2.2. Причини, що визначають необхідність нормування
Нормування оборотних активів може здійснюватись трьома методами: методом прямого рахунку, аналітичним методом та методом коефіцієнтів.
Метод прямого розрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, так як враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з врахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.
Аналітичний метод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.
Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з врахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсягу виробництва – сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить в значно меншій мірі – малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх періодів тощо. [11, с.100]
Економічними показниками використання оборотних активів є фондовіддача, фондомісткість, прибутковість, оборотність, коефіцієнт оборотності, розмір вивільнення (замороження).
Фондовіддача— показник, що характеризує рівень виробництва валової (товарної) продукції на одиницю оборотних активів. Визначається він діленням обсягу виробництва валової або товарної продукції у вартісному вираженні на 1000 грн оборотних активів.
Фондомісткість— показник, що характеризує розмір оборотних активів, які використовуються у виробництві одиниці валової (реалізованої) продукції. Визначається він діленням величини оборотних активів на 1000 грн виробленої або реалізованої продукції.
Прибутковість— показник, що характеризує рівень окупності сукупних витрат виробництва або його складових, у тому числі оборотних активів. Визначається діленням обсягу балансового прибутку на 1000 грн середньорічної вартості оборотних активів.
Оборотні активи підприємств весь час перебувають у русі, проходячи послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу та реалізації. Послідовне проходження оборотними активами стадії кругообігу із зміною форм вартості називаєтьсяоборотністю.Оборотність характеризується тривалістю одного обороту у днях та кількістю обертів за певний (аналізований) період, тобто коефіцієнтом оборотності.
Тривалість одного обороту у днях, тобто оборотність оборотних активів, визначається за формулою
<img width=«137» height=«51» src=«ref-1_1570381725-1236.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_4»> (2,1)
де Д — кількість днів, за яку обчислюється оборотність (вважається, що місяць дорівнює 30 дням, квартал— 90, півріччя— 180, рік — 360 дням); Со — середній залишок оборотних активів за аналізований період*, грн;Р — сума обороту.[11,c. 210]
Таблиця 2.1. Розрахунок коефіцієнтів оборотності[3,c. 278-279]
<img width=«564» height=«229» src=«ref-1_1570382961-26156.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_7»>
<img width=«561» height=«209» src=«ref-1_1570409117-21858.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_10»>
<img width=«591» height=«143» src=«ref-1_1570430975-16893.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_13»>
<img width=«594» height=«81» src=«ref-1_1570447868-9172.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_22»>
2.3Управління необоротними активами
Сформовані на початку господарської діяльності підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними.
Основними задачами управління необоротними активами є:
— визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;
— визначення потреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів виробництва;
— визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (нове будівництво, розширення, конструкція, технічне переоснащення)
— забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та матеріальних активів;
— формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури;
Оновлення основних засобів на простій основі здійснюється за рахунок поточного, середнього та капітального ремонтів, а також придбання нових видів необоротних активів в межах існуючої на підприємстві потужності виробництва.
Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються:
— необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів господарської діяльності;
— залишок необоротних активів на початок планового періоду;
— планове вибуття необоротних активів у зв`язку з їх фізичним та моральним зносом.
При цьому залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки вирочних засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартістних показниках. Управління необоротними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналіз складу; сктруктури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивності оновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники:
1. Коефіцієнт участи операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства:
Ку – коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства.
<img width=«94» height=«33» src=«ref-1_1570457040-1251.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_24»>, (2,2)
Де, ВАс – середня вартість операційних необоротних активів.
ОАс – середня вартість оборотних активів.
Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки – негативно.
2. Коефіцієнт зносу:
<img width=«67» height=«39» src=«ref-1_1570458291-1101.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_27»> , (2,3)
Де, Кз – коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізуємого періоду.
Зк – сума зносу.
ВАс – середня вартість необоротних активів.
Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення – навпаки позитивно.
3. коефіцієнт придатності необоротних активів:
<img width=«71» height=«39» src=«ref-1_1570459392-1311.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_30»> , (2,4)
Де, Кп – коефіцієнт придатності необоротних активів.
ВАз – залишкова вартість необоротних активів.
ВАп – первісна вартість необоротних активів.
Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки – негативно.
4. Період обороту необоротних активів:
<img width=«69» height=«39» src=«ref-1_1570460703-1184.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_33»> ,(2,4)
Де, По – період необороту необоротних активів;
ВАс – середня вартість необоротних активів;
Зс – середня сума зносу необоротних активів.
Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки – негативно.
5. Коєфіцієнт рентабельності:
<img width=«68» height=«39» src=«ref-1_1570461887-1173.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_36»> , (2,5)
Кр – коефіцієнт рентабельності необоротних активів;
Пч – чистий прибуток підприємства.
ВАс – середня вартість необоротних активів.
На основі проведеного аналізу визначається оптимальна сума необоротних активів в плановому періоді за формулою:
<img width=«287» height=«18» src=«ref-1_1570463060-2961.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_39»> (2,6)
Де, ВАо – оптимальна сума необоротних активів;
ВАк – вартість необоротних активів, які використовуються на кінець звітного періоду;
ВАн – вартість необоротних активів, які не використовуються у виробничому процесі на кінець звітного періоду;
КВА – приріст коефіцієнту використання необоротних активів у звітному періоді;
КОР – коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді.
Таким чином, фінансовий менеджер повинен забезпечувати ефективне використання грошових коштів, пов`язаних з придбанням, реконструкцією, розширенням та технічним переоснащенням необоротних активів. [2]
3. Методологічні основи управління пасивами підприємства
3.1 Принципи формування капіталу створюваного підприємства
Основною метою формування капіталу створюваного підприємства є залучення його достатнього обсягу для фінансування придбання необхідних активів, а також оптимізація його структури з позицій забезпечення умов подальшого ефективного використання.
Процес формування капіталу створюваного підприємства має певні особливості, основні з яких наведено нижче.
1. До формування капіталу створюваного підприємства не може бути залучено внутрішні джерела фінансових ресурсів, які на цій стадії його життєвого циклу відсутні. Так, потреба у власному капіталі створюваного підприємства не може бути задоволена за рахунок його прибутку, а потреба в позиковому капіталі — за рахунок поточних зобов'язань за розрахунками, які до початку функціонування підприємства ще не сформувалися.
2. Основу формування стартового капіталу створюваного підприємства становить власний капітал його засновників. Без внесення певної частини власного капіталу у створення нового підприємства залучити позиковий капітал досить складно (формування стартового капіталу створюваного підприємства виключно за рахунок позикового капіталу теоретично можливе, проте на практиці зустрічається дуже рідко).
3. Стартовий капітал, що формується у процесі створення нового підприємства, може бути залучено його засновниками в будь-якій формі. Такими його формами можуть виступати грошові кошти; різні види основних засобів (будівлі, приміщення, машини, устаткування); різні види матеріальних оборотних активів (запаси сировини, матеріалів. товарів, напівфабрикатів); різноманітні нематеріальні активи (патентні права на використання винаходів, права на промислові зразки й моделі, права використання торгової марки або товарного знаку та ін.); окремі види фінансових активів (різні види цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку).
4. Власний капітал засновників (учасників) створюваного підприємства вкладається в нього у формі статутного капіталу. Початковий розмір цього капіталу декларується статутом створюваного підприємства.
5. Особливості формування статутного капіталу нового підприємства визначаються організаційно-правовими формами його створення. Таке формування регулюється державою. Так, державні нормативно-правові акти регламентують мінімальний розмір статутного капіталу підприємств, то створюються у формі відкритого акціонерного товариства й товариства з обмеженою відповідальністю. Щодо корпоративних підприємств, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, регламентується також порядок проведення емісії акцій, обсяг придбання пакету акцій його засновниками, мінімальний обсяг придбання акцій усіма акціонерами протягом передбаченого терміну відкритої підписки та деякі інші аспекти первинного формування капіталу.
6. Можливості та коло джерел залучення позикового капіталу на стадії створення підприємства вкрай обмежені. Хоча вважається, що хороша підприємницька ідея обов'язково отримає своє фінансування, це явне перебільшення (особливо в умовах економіки перехідного типу). Сучасна практика свідчить, шо фінансування нового бізнесу кредиторами є досить складним, а іноді і важко- вирішуваним завданням. При цьому на початковій стадії формування капіталу підприємства до його створення не може бути залучено такі позикові джерела, як емісія облігацій. податковий кредит та деякі інші.
7. Формування капіталу створюваного підприємства за рахунок зовнішніх джерел потребує, як правило, підготовки спеціального документа — бізнес-плану. Бізнес-план — це основний документ, який визначає необхідність створення нового підприємства й у якому в загальноприйнятій послідовності розділів викладені основні характеристики та прогнозовані фінансові показники новостворюваного підприємства. У бізнес-плані відбиваються, як правило, такі основні показники: загальна потреба в стартовому капіталі, необхідному для початку функціонування підприємства; схема фінансування нового бізнесу, пропонована його засновниками; очікувані строки повернення вкладеного капіталу інвесторам (кредиторам) та ін.
8. Для підготовки бізнес-плану засновники створюваного підприємства повинні здійснити певні передстартові витрати капіталу. Ці витрати пов'язані з оплатою праці розробників бізнес-плану і фінансуванням пов'язаних із цим досліджень. Передстартові витрати капіталу в суму статутного капіталу створюваного підприємства зазвичай не включаються.
9. Ризики, пов'язані з формуванням (і подальшим використанням) капіталу створюваного підприємства, характеризуються досить високим рівнем. Це зумовлює відповідно високий рівень вартості окремих елементів позикового капіталу, що залучається на стадії створення підприємства. [11,c. 289-291]
3.2 Управління власним капіталом підприємства
На діючому підприємстві власний капітал має певні основні форми (рисунок 3.1.)
<img width=«358» height=«176» src=«ref-1_1570466021-12682.coolpic» v:shapes="_x0000_i1040">
Рисунок 3.1 Форми функціонування власного капіталу підприємства
1. Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.
2. Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).
3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо. Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.
1. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.
5. Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.
Управління власним капіталом пов’язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами (таблиця 3.1.).
Таблиця 3.1. Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства [2]
<img width=«565» height=«111» src=«ref-1_1570478703-16020.coolpic» v:shapes="_x0000_i1041">
Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими основними етапами:
1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді.
2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.
3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.
4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.
5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.
6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.
Ефективне використання власного капіталу забезпечує фінансову стійкість і рівень платоспроможності підприємства. Тому першочергова увага повинна бути і приділена оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.
Оцінка вартості власного капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:
а) необхідність постійного коригування балансової суми власного капіталу в процесі здійснення оцінки.
При цьому коригуванню підлягає тільки та частина власного капіталу, що використовується, бо новий власний капітал, що залучається, оцінений у поточній ринковій вартості;
б) оцінка вартості нового власного капіталу, що залучається, носить ймовірний характер. Залучення основної суми власного капіталу контрактних зобов’язань не містить (за винятком емісії привілейованих акцій), а є лише розрахунковими плановими величинами, що можуть бути скориговані за результатами майбутньої господарської діяльності;
в) суми виплат власникам капіталу входять до складу оподаткованого прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позиковим. Виплати власникам капіталу у формі відсотків і дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, у той час як виплати відсотків за позиковий капітал здійснюються за рахунок витрат (собівартості). Це визначає більш високий рівень вартості нового власного капіталу, що залучається порівняно з позиковим;
г) залучення власного капіталу пов’язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик.[12]
3.3 Управління позиковим капіталом підприємства
У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає потреба в притягненні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством, приведена в таблиці 3.2
Таблиця 3.2. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством за основними ознаками
<img width=«550» height=«318» src=«ref-1_1570494723-36755.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_5»>
Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів включає такі основні етапи:
1. Аналіз залучення використання позикових засобів у попередньому періоді.
2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді.
3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів.
4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел.
5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі.
6. Визначення форм залучення позикових засобів.
7. Визначення складу основних кредиторів.
8. Формування ефективних умов залучення кредитів.
9. Забезпечення ефективного використання залучених кредитів.
10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити. [12]
Оцінка вартості позикового капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:
а) відносна простота формування базового показника оцінки вартості. Таким базовим показником, що підлягає наступному коригуванню, є вартість обслуговування боргу у формі відсотка за кредит, купонної ставки за облігацією тощо. Даний показник прямо обговорений умовами кредитного договору, умовами емісії або інших форм контрактних зобов’язань підприємства;
б) урахування в процесі оцінки вартості позикових засобів податкового коректора, тому що виплати щодо обслуговування боргу – відсотки за кредит і інші форми цього обслуговування відносять на собівартість продукції, вони зменшують розмір оподаткування бази підприємства, а відповідно, знижують розмір вартості позикового капіталу на ставку податку з прибутку.
в) вартість залучення позикового капіталу має високий ступінь зв’язку з рівнем кредитоспроможності підприємства, що оцінюється кредитором. Чим вище рівень кредитоспроможності підприємства за оцінкою кредитора, тобто чим вище його кредитний рейтинг на фінансовому ринку, тим нижча вартість позикового капіталу, що залучається цим підприємством. Найменша ставка відсотка за кредит у будь-якій його формі – ставка «прайм райт» – установлюється кредиторами для так званих «першокласних позичальників»;
г) залучення позикового капіталу завжди пов’язано з поворотним грошовим потоком не тільки щодо обслуговування боргу, але і щодо погашення зобов’язання за основною сумою цього боргу. Це генерує особливі види фінансових ризиків, найбільш небезпечні за своїми наслідками, що призводять підприємства, інколи до банкрутства. Такі ризики проявляються незалежно від форм і умов залучення позикового капіталу. Водночас зниження рівня даних ризиків викликає, як правило, підвищення вартості позикового капіталу. Так, ставка відсотка за довгостроковим кредитом в усіх його формах, що дозволяє підприємству знизити ризик неплатоспроможності в поточному періоді, завжди вище, ніж за короткостроковим.
Особливості оцінки й управління вартістю позикового капіталу в розрізі базових його елементів:
1. Вартість фінансового кредиту:
· банківського кредиту;
· фінансового лізингу.
2. Вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій.
3. Вартість товарного (комерційного) кредиту:
· у формі короткострокової відстрочки платежу;
· у формі довгострокової відстрочки платежу, оформленої векселем.
4. Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості.[2]
продолжение
--PAGE_BREAK--4. Фінансовий аналіз холдингової компанiї «АвтоКрАЗ» у формi вiдкритого акцiонерного товариства
4.1 Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу і звіту про фінансові результати
На основі даних фінансової звітності (баланс – форма 1 та звіт про фінансові результати – форма 2) необхідно провести оцінку фінансового стану підприємства, зробити висновки та дати рекомендації щодо його поліпшення.
--PAGE_BREAK--
--PAGE_BREAK--4.2 Факторний аналіз результату операційної діяльності підприємства
Таблиця 4.3 — Дані для факторного аналізу результату операційної діяльності
Стаття
Код
За звітний
За попередній
Абсолютна зміна
рядка
період
період
1
2
3
4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
10
1221985
1098639
123346
Податок на додану вартість
15
-96282
-81005
-15277
Інші вирахування з доходу
30
-54
54
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
40
-931460
-1017658
86198
Інші операційні доходи
60
724471
568440
156031
Адміністративні витрати
70
-54998
-41257
-13741
Витрати на збут
80
-65189
-30027
-35162
Інші операційні витрати
90
-733302
-572312
-160990
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток
100
65225
65225
збиток
105
-75234
75234
Взявши за основу частину звіту про фінансові результати операційної діяльності, не будемо враховувати дані які мали нульове значення, і дані, що використовувалися для проміжних підсумків. Враховуючи ці вимоги отримана таблиця 4,3. Розрахунок фінансового результату будемо проводити в наступному вигляді
Фінансовий результат від операційної діяльності = Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — Податок на додану вартість- Інші вирахування з доходу — Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) + Інші операційні доходи- Адміністративні витрати- Витрати на збут — Інші операційні витрати (3,1)
Оскільки модель мультиплікативна (складові додаються чи віднімаються), то величина зміни кожного фактора буде дорівнювати величині впливу цього фактору на модель в цілому. Іншими словами якщо дохід збільшився на 123346 тис. грн. то і фінансовий результат від операційної діяльності під дією цього фактора збільшився на 123346 тис. грн. В таблиці 4.3 розраховані зміни кожного з факторів. Саме на таку величину вони впливають і на операційний прибуток.
4.3 Коефіцієнтний аналіз фінансово-господарської діяльності
Таблиця 4.4 — Коефіцієнтний аналіз фінансово – господарської діяльності за 2008 рік
Коефіцієнт
Формула
2008
Характеристика
Показники майнового стану
Коефіцієнт зносу основних засобів
р.030 Ф1/р.031 Ф1
0,909
знос основних засобів/початкова вартість
Коефіцієнт оновлення основних засобів
збільшення р. 031Ф1/р.031 Ф1
-0,014
Частка оборотних виробничих активів у загальній сумі активів
р.100+р.120+р.270 Ф1/р.280 Ф1
0,045
оборотні виробничи активи/активи
Коефіцієнт мобільності активів
р.260+р.270 Ф1/р.080 Ф1
1,704
оборотні активи/необоротні активи
Показники ділової активності
Коефіцієнт обортності обігових коштів
р.035 Ф2/р.260 Ф1 (гр.3/2+гр.4/2)
0,445
чистий дохід/оборотні активи
Коефіцієнт оборотності запасів
р.035 Ф2/р.100,120,130,140? Ф1
4,097
чистий дохід/запаси
Період одного обороту запасів
365* р.100,120,130,140 Ф1/р.035Ф2
89,088
запаси*365/чистий дохід
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
р.035 Ф2/(р.150-210Ф1 гр.3/2+гр.4/2)
0,659
чистий дохід/дебіторська заборгованість
Показники рентабельності
Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком
р.220 Ф2/р.280 Ф1 (гр.3/2+гр.4/2)
0,016
чистий прибуток/пасив
Рентабельність власного капіталу
р.220 Ф2/р.380 Ф1 (гр.3/2+гр.4/2)
0,048
чистий прибуток/власний капітал
Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком
р.220 Ф2/р.035
0,059
чистий прибуток/чистий дохід
Період окупності капіталу
р.280 Ф1 (гр.3/2+гр.4/2) /р.220 Ф2
62,523
пасив/чистий прибуток
Показники фінансової стійкості
Власні оборотні кошти (ВОК)
р.380 ф1+р430Ф1+р.480 ф1-080р. Ф1
614996
Власний капітал +Довгострокові зобовязання +Забезпечення витрат і платежів — Оборотні активи
Маневреність робочого капіталу
р.100-140 Ф1/(р.260 Ф1-р .620 Ф1)
0,504
грошові кошти та їх еквіваленти/робочий капітал
Коефіцієнт фінансової незалежності
р.380 Ф1/р.640 Ф1
0,300
власний капітал/пасив
Показник фінансового лівериджу
р.480 Ф1/р.380 Ф1
0,662
Довгострокові зобовязання/власний капітал
Коефіцієнт фінансової стійкості
р.380 Ф1+430 Ф1+р.630/р.480 Ф1+р.620
0,410
власний капітал/позиковий капітал
Показники ліквідності
Коефіцієнт покриття
р.260 Ф1/р.620 Ф1
1,352
оборотні активи/поточні зобовязання
Коефіцієнт швидкої ліквідності
р.260 — (р.100-140) Ф1/р.620 Ф1
1,174
оборотні активи — запаси/поточні зобовязання
Коефіцієнт миттєвої ліквідності
р.230+р.240 Ф1/р.620 Ф1
0,003
грошові кошти та їх еквіваленти/поточні зобовязання
Аналізуючи показники стану основних засобів слід відзначити величину коефіцієнту зносу 0,909 що є негативним показником, коефіцієнт оновлення має невелике від’ємне значення, що свідчить про відсутність оновлення обладнання. Частка оборотних виробничих активів є дуже низькою. Проте такий стан пояснюється специфікою діяльності підприємства.
Показники ділової активності підприємства є середніми, що знову таки пояснюється специфікою діяльності підприємства. Показники рентабельності підприємства є низькими. Коефіцієнт фінансової незалежності також низький Показники ліквідності є досить значними, окрім коефіцієнту миттєвої ліквідності.
4.4 Визначення типу фінансової стійкості
Таблиця 4.5- Визначення типу фінансової стійкості підприємства
2009
Власні оборотні засоби
р.380 Ф1 – р. 080Ф1
-328005
Власні оборотні засоби довгострокові джерела формування запасів
р.380 Ф1 – р. 080 Ф1+р.480 Ф1
610794
Величина основних джерел фінансування
р.380 Ф1 – р. 080 Ф1+р.480 Ф1+р.500Ф1
1195604
Фс
р.380 Ф1 – р. 080Ф1 – р.100-140Ф1
-542497
Фс+д
р.380 Ф1 – р. 080 Ф1+р.480 Ф1- р.100-140Ф1
396302
Фо
р.380 Ф1 – р. 080 Ф1+р.480 Ф1+р.500Ф1- р.100-140Ф1
1195604
На основі цих даних розраховується трьох компонентний показник S
S =(Фс; Фс+д; Ф0)
Там где Ф>0 ставимо 1, де менше 0 – ставимо 0
S =(1;1;1) – абсолютна фінансова стійкість
S =(0;1;1) – нормальна фінансова стійкість
S =(0;0;1) – нестійкий фінансовий стан
S =(0;0;0) – кризова фінансова стійкість
Таким чином маємо ситуацію S =(0;1;1) – нормальна фінансова стійкість.
4.5 Визначення операційного та операційно-фінансового циклу підприємства
Таблиця 4.6 Розрахунок операційного і фінансового циклу підприємства
2008
Коефіцієнт обороту запасів
р.040Ф2/(р.100-140) (ре.3Ф1/2+ре.4Ф1/2)
3,390
Період обороту запасів
365/коефіцієнт обороту запасів
107,666
Коефіцієнт обороту деб. Заборгованості
р.035Ф2/(р.150-210)(ре.3/2+ре.4/2)
0,660
Період обороту деб. Заборгованості
365/період обороту деб. Заборогованості
553,403
Коефіцієнт обороту кредиторської заборгованості
р.040Ф2/(р.530)(ре.3/2+ре.4/2)
7,450
Період обороту редиторської заборгованості
365/період обороту кред. Заборгованості
48,991
Період операційного циклу
Період обороту запасів+Період обороту деб. Заборгованості
661,069
Період фінансового циклу
Період операційного циклу – період оброту кред. Заборгованості
612,078
продолжение
--PAGE_BREAK--
еще рефераты
Еще работы по финансам