Реферат: Податок на додану вартість і його роль в формуванні доходів бюджету
--PAGE_BREAK--1.4 База оподаткуванняБаза оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Податок розраховується за наступною формулою:
ПДВ = ПВ*Спдв,
де ПВ — продажна вартість без ПДВ;
Спдв — ставка податку.
У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Для товарів, які імпортуються, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Податок розраховується за наступною формулою;
ПДВ = (МВ+НВ М+А) • Спдв,
де МВ — митна вартість в грн.;
НВ — накладна витрати, пов'язані з імпортом (транспорт, вантажні послуги тощо), грн.;
М — мито, грн.;
А — акцизний збір (при імпортуванні підакцизних товарів);
Спдв — ставка податку.
Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.
Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку — постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку — постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.
Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку-постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:
а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;
б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів [8].
1.5 Ставка податку
На сьогодні законодавчо встановленні дві ставки для нарахування
податку на додану вартість:
-20%;
-0 %.
Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткуванння, та операцій, до яких застосовується нульова ставка оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
При цьому закон встановлює вичерпний перелік операцій, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість. До них відносяться операції з:
— експорту товарів та супутніх такому експорту послуг. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією;
— поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;
— поставки для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування; поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників;
— поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України:
— поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України;
Нульова ставка податку не застосовується, якщо товари (супутні послуги), що експортуються, звільняються від оподаткування.
Особливу увагу необхідно приділити визначенню місця поставки товарів або послуг що експортуються. Ці умови регламентуються п. 6.4. та 6.5. Закону | України «Про податок на додану вартість» [14].
1.6 Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті або відшкодуванню з бюджету
Відповідно до закону підприємство має можливість при певних умовах обрати для себе податковий період який буде дорівнювати календарному місяцю або календарному кварталу.
Звітний (податковий) період — період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Основна маса платників повинна застосовувати місячний період. Хто ж має право обрали для себе квартальний період?
Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищує 300000,00 грн. може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року. У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує зазначену суму, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.
Протягом обраного податкового періоду платник веде облік податкового кредиту та податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання — загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.
Датою виникнення податкових зобов'язань із поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти — дата оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої-дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг), або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку — відповідно такого експортера або імпортера.
З 1 липня 2005 р. підприємство має право вибрати касовий метод податкового обліку при умові, що протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300 000,00 грн. Порядок реєстрації та застосування регламентується п.7.3.9- Закону. Основою застосування цього методу є те, що зобов'язання платника податку нараховуються за датою отримання коштів за товари, роботи, послуги. Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до імпортних та експортних операцій та операцій з поставки підакцизних товарів.
Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту чи досягає обсягу оподатковуваних операцій, що перевищує 300 000.00 грн.
Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Податковий кредит звітного період складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
— придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
— придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
Сума податку, нарахована (сплачена) туристичним оператором у зв'язку з придбанням (створенням) туристичного продукту, не підлягає включенню до складу його податкового кредиту та включається до складу його валових витрат.
У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
— або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
— або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту надається лише при наявності первинного документа. До них відносять:
— податкову накладну;
— вантажно митну декларацію;
— касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіксального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
— транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця;
Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:
— порядковий номер податкової накладної;
— дату виписування податкової накладної;
— повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість;
— податковий номер платника податку (продавця, покупця);
— місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість:
— опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
— повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача:
— ціну поставки без врахування податку;
— ставку податку і відповідну суму податку у цифровому значенні;
— загальну суму коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняті платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такою платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Таким чином платник податку по закінченні податкового періоду розраховує загальні суми податкового зобов'язання та кредиту. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.
Сума податку, що підлягає сплаті або відшкодуванню за результатами податкового періоду визначається за формулою:
СП = ПЗ-ПК,
де: СП — сума податку, що підлягає сплаті або відшкодуванню;
ПЗ — податковий зобов'язання звітного періоду;
ПК — податковий кредит звітного періоду:
В разі отримання позитивного значення ця сума підлягає сплаті до бюджету у терміни, визначені для звітного податкового періоду.
В разі отримання негативного значення — ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню. Бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.
При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається
у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:
а) особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження основних фондів); не проводила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців;
б) особа, яка є суб'єктом оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від загального, встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Зведені результат обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону [14].
Розділ 2. Особливості оподаткування деяких операцій
2.1 Оподаткування при реалізації товару за договором комісії (консигнації)
У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів,
отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі — комісіонера) здійснювати поставки товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі — комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена законом як перша подія, а датою збільшення суми податковою кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Комісія передбачає передачу товару від комітента комісіонеру для подальшої реалізації. При цьому не переходить право власності на товар від комітента до комісіонера. При цьому зобов’язанняу комітента виникають лише після отримання коштів.
Розглянемо приклад:
продолжение
--PAGE_BREAK--Приклад 1
ТОВ «А » — комітент в квітні передає ТОВ «В » комісіонеру для реалізації товар на суму 600 тис. гри. в т.ч. ПДВ. В травні ТОВ «В» отримало від ТОВ «А » кошти за реалізований товар в сумі 360 тис. грн.
Відображення операцій в обліку див. у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Комісійна винагорода, що підлягає сплаті комісіонеру, визначена в розмірі 2% від реалізованого товару
Місяць
Зміст операції
Бухгалтерський запис
Сума, тис. грн.
Дебет
Кредит
1
2
3
4
5
Облік у комітента
Квітень
Відвантаження товару
28 “Товар на реалізації"
28 «Товар на складі»
600
Травень
Отримання коштів
311
361
360
Відображається реалізація товару
902
28 “Товар на реалізацію"
600
361
702
600
Нарахована комісійнавинагорода(360x2/100)
93
685
7,2
Облік у комісіонера
Квітень
Отримано товар на реалізацію за договором комісії
024
600
Травень
Реалізовано комісійний товар
024
360
Перераховані кошти за товар комітенту
631
З11
360
Оприбутковано товар
28
631
300
Відображено податковий кредит
641
631
60
Нарахована комісійна винагорода
361
703
7,2
У випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність
з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування мас такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку — експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою 20% та не включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються [4].
2.2 Оподаткування при придбанні товару (послуг) за договором доручення
У разі коли платник податку (далі — повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі — довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням [14].
2.3 Оподаткування при використанні зворотної тари
Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строки не більше дванадцяти календарних місяців, з моменту отримання зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача [3].
2.4 Оподаткування при застосуванні векселів в якості оплати (відстрочення)
облік податок доданий вартість
У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі — вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями — договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями — договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Для цілей оподаткування згідно з Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
2.5 Оподаткування при ліквідації основних засобів
Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, втому числі в разі викрадання основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.
У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.
2.6 Оподаткування туристичної діяльності
Туризм — тимчасовий від'їзд фізичної особи з місця постійного проживання на строк у межах України від 1 до 365 діб, включаючи день від'їзду та приїзду; за межі України від 1 до 183 діб, включаючи день від'їзду та приїзду. Не вважається туризмом від'їзд фізичної особи з місця постійного проживання з метою працевлаштування, внаслідок виконання професійних обов'язків, з іншими підприємницькими цілями або з метою зміни громадянства або отримання виду на проживання чи права на роботу в іншій країні або в сімейних справах.
Туристичний ваучер (путівка) — документ визначеної форми, що дає право туристу на отримання туристичної послуги або їх комплексу згідно з умовами письмового договору з туристичного або екскурсійного обслуговування.
Туристичний оператор — особа, що поставляє туристичний продукт від власного імені, має ліцензію на туроператорську діяльність та для якої цей вид діяльності є виключним відповідно до закону.
Туристичний агент-особа, що поставляє туристичний продукт від імені туристичного оператора та має ліцензію на турагентську діяльність відповідно до закону.
Туристичні послуги — послуги з розміщення у готелі (мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового проживання), харчування, транспортного, ексурсійно-інформаційного та іншого туристичного обслуговування (включаючи послуги з страхування туристів) або їх комбінації.
Туристичний продукт-сукупність туристичних послуг, які придбаються туристичним оператором та поставляються туристу таким туристичним оператором або за його дорученням — туристичним агентом, за обов'язкової наявності туристичної послуги з розміщення туриста та якнайменше однієї іншої туристичної послуги. Для цілей нарахування ПДВ туристичний продукт вважається товаром.
Базою оподаткування при поставці туристичного продукту туристичним оператором на користь фізичних осіб, які безпосередньо споживають цей продукт, є винагорода такого туристичного оператора, а саме різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (без урахування цього податку) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (без урахування ПДВ).
При поставці туристичного продукту туристичним оператором на користь інших осіб базою оподаткування є вартість таких туристичних послуг (без урахування ПДВ).
Базою оподаткування для операцій, які здійснюються туристичними агентами, є комісійна винагорода, яка нараховується (виплачується) туристичним оператором на користь такого туристичного агента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту.
Поставка туристичного продукту з місцем його надання на митній території України може здійснюватися виключно резидентом, який має відповідну ліцензію та відповідає вимогам чинного законодавства [14].
2.7 Сплата податку на додану вартість податковим векселем при імпорті продукції
Податковий вексель — це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
Тепер платники податку при імпорті товарів на митну територію України та при умові оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларацій) можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку. Податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю, які зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його неоплати платником у строк.
Сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня поставки такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів. У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку.
Розглянемо приклад:
Приклад 2
Таблиця 2.2
Відображення сплати ПДВ векселем при імпорті товарів
№ п/п
Зміст операції
Бухгалтерський запис
Сума
Дебет
Кредит
1
2
3
4
5
1.
Отримано товар від постачальника у квітні
28
632
500
2.
Видано вексель на суму ПДВ (право на податковий кредит не виникає)
644
621
100
3.
Відображено ПДВ у складі зобов'язань у травні
643
641
100
4.
Відображаємо погашення векселя
621
643
100
5.
Відображено податок у складі податкового кредиту за червень
641
644
100
Платник податку може самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;
Дія цього пункту не поширюється на операції з імпортування на митну територію України підакцизних товарів та товарів, що відносяться до товарних груп 1 -24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також на операції з імпортування на митну територію України будь-яких товарів що здійснюється особами, що були зареєстровані як платники цього податку менш ніж дванадцять календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке імпортування, чи тих, які є суб'єктами оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування [9].
Розділ 3. Роль податку на додану вартість в державний бюджет
3.1 Аналіз надходжень податку на додану вартість до зведеного бюджету України
Україна переживає економічну кризу. Одним з головних чинників є податкова система. З одного боку, вона не забезпечує державу достатніми і надійними доходами, що породжує фінансову кризу держави на макрорівні, а з другого — підриває фінансову базу підприємницьких структур, чим вимовлює кризу в мікроекономічному середовищі.
З огляду на це, виникає потреба у глибокому аналізі способів мобілізації доходів держави, обґрунтування напрямків, форм і методів підвищення результативності її фінансової діяльності.
У країнах із розвинутою ринковою економікою державні доходи становлять значну частину валового внутрішнього продукту і мають величезний вплив на його перерозподіл і розширене відтворення.
У всіх постсоціалістичних економіках у період переходу до ринку частка державних доходів у ВВП стала зменшуватися. Також тенденція і спостерігалася в Україні. Питома вага доходів Зведеного бюджету у ВВП становила у 2004 році 43,5%, у 2005 році – 38,1%, у 2006 – 37,1%, у 2007 році – 29,4%, у 2008 році – 27,7%.
Світовий досвід підтверджує, що існують різні фінансові способи мобілізації доходів держави. У найзагальнішому вигляді їх поділяють на податкові й неподаткові. Однак на сучасному етапі найважливішу роль відіграє податкова діяльність.
Основним джерелом доходів бюджетів базового рівня є регулюючі доходи, перш за все — прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, з прямих податків, та ПДВ, з непрямих податків.
Однак, як перелік регулюючих доходів, так і нормативи їх розподілу між державними і місцевими бюджетами постійно переглядаються.
Спочатку ПДВ був одним з основним регулюючих доходів місцевих бюджетів, а пізніше він став спрямовуватися до Державного бюджету України.
Державний бюджет України — це централізований фонд фінансових ресурсів держави, які використовуються для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України. В організаційному аспекті бюджет — це план утворення і використання фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави.
Сукупність всіх бюджетів є Зведеним бюджетом України, який використовується для аналізу визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку.
Як вже відомо, основним джерелом формування доходів Зведеного бюджету України виступають податки.
В 2008 році податкові надходження склали 76% доходів Зведеного бюджету України.
Із них податок на додану вартість складає 25% Зведеного бюджету України, податок на прибуток з підприємств 19%, прибутковий податок з громадян 12%, акцизний збір – 4%. Найбільшу частку займає ПДВ (1/4 частину Зведеного бюджету України).
Зупинимось детальніше на аналізі ПДВ в доходній частині Зведеного бюджету. В доходній частині бюджету України податок на додану вартість за період 2005 – 2008 років мав досить помітні коливання. З 2007 року надходження від податку на додану вартість зменшились, але залишається домінуючим.
З точки зору формування надходжень у бюджет податок на додану вартість серед непрямих податків займає перше місце. Це пов’язано з більшим переліком товарів, та з меншою залежністю від циклу економічної кон’юнктури. Більш детальніше зміни надходжень від ПДВ можна прослідкувати по таблиці 3.1.
Як видно з даних таблиці 3.1. протягом 2005 – 2007 років відбувалося постійне зростання надходжень від податку на додану вартість: у місцеві бюджети у 2005 – 2006 роках надходження склали відповідно 3004,4 млн. грн. (66,3%) і 3480,9 млн. грн. (55,7%), що помітно перевищує надходження до Державного бюджету: у 2005 році на 32,6%, а у 2006 році на 11,0%. У 2007 – 2008 роках надходження до Зведеного бюджету відбувалося вже тільки з Державного бюджету України. Хоча воно і забезпечило стовідсоткове надходження, але в 2008 році відбулося помітне зниження – на 782,2 млн. грн., менше ніж у попередньому році.
Таблиця 3.1
ПДВ у бюджетах України в 2005–2008 роках
Показники
2005
2006
2007
2008
Зведений бюджет, млн. грн. в т. ч.:
4529,9
6246,2
8242,3
7460,1
Державний бюджет всього
у % до Зведеного бюджету України
1525,5
33,7
2765,3
44,3
8242,3
100,0
7460,1
100,0
Місцеві бюджетивсього
у % до Зведеного бюджету України
3004,4
66,3
3480,9
55,7
—
—
—
—
Але, якщо враховувати індекс інфляції, реальні надходження як від податку на додану вартість, так і інших податків, постійно зменшуються. Такі дані свідчать насамперед про те, що в Україні зменшився обсяг виробництва, а також відбувається приховування податків, і не останнє місце займає той факт, що після прийняття нової редакції Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. було прийнято ще десятки законів про внесення в нього змін та доповнень. За таких умов значна кількість платників цього податку майже автоматично поповнює кількість потенційних порушників, а отже значні суми не надходять до бюджету, через неможливість своєчасно простежити усі зміни та застосувати їх на практиці [6].
продолжение
--PAGE_BREAK--
еще рефераты
Еще работы по финансам