Реферат: Основи фінансового інвестування

--PAGE_BREAK--За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:
o      вартість будівельно-монтажних робіт;
o      вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;
o      інші капітальні роботи й витрати.
До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.
Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.
В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.
За результатами спеціальних досліджень та оцінкою фахівців, оптимальним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте й розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такій пропорції нині змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення окремих часток загальної суми чистих капітальних вкладень становить орієнтовно: технічне переозброєння і реконструкція діючих промислових підприємств — 50—60; розширення підприємств — 15—20; нове будівництво — 20—35%.
Переважне спрямування капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію та розширення існуючих підприємств триватиме і в найближчій перспективі розвитку народного господарства України.
Характеристика фінансових інвестицій
За чинним законодавством фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю над підприємством-емітентом тощо.
Фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у тому, що:
o      здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;
o      дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;
o      є незалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;
o      дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко i дешево;
o      підприємство має можливість вкладати кошти як в без ризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;
o      потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);
o      виникає необхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон'юнктури.
Переважно поняття фінансові інвестиції пов’язане з цінними паперами, цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів. Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.
Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими і простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг останніх фіксується в книзі реєстрації акцій відповідних товариств. До неї вносяться відомості про власника акцій, час їхнього придбання та кількість у кожного акціонера. Щодо акцій на пред'явника, то реєструється лише їхня загальна кількість.
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на першочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Вони можуть випускатися із фіксованим у відсотках від їхньої номінальної вартості розміром щорічного дивіденду. Тоді дивіденди товариство мусить виплачувати в зазначеному розмірі, незалежно від абсолютної величини одержаного прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року буде недостатнім, виплату дивідендів на такі акції треба проводити за рахунок резервного фонду акціонерного товариства.
Випуск усіх видів акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства в разі перетворення останнього на акціонерне товариство. До цього треба додати, що привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.
Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації всіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах.
Випускаються облігації двох видів:
o      облігації внутрішньої державної та місцевої позик;
o      облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.
Облігації внутрішньої державної і місцевої позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару, під який вони випускаються. Облігації, що призначаються для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні мати купонні листки на виплату відсотків.
Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної та місцевої позик ухвалюють відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві органи влади, а облігацій підприємств — емітент з оформленням відповідним протоколом. Підприємства (акціонерні товариства) можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених акцій.
Кошти, одержані від реалізації облігацій позичкового характеру, направляються відповідно до державного та місцевого бюджетів, а також до позабюджетних фондів місцевих адміністрацій. Виплата доходу на придбані облігації здійснюється згідно з умовами їхнього випуску. Проте дохід на облігації цільової позики (безвідсоткові облігації) не виплачується. Власникам таких облігацій надається лише право придбати відповідні товари або послуги, під які випущено цей вид цінних паперів. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації, а коли товар стане дешевшим, власнику виплачується різниця між вартістю облігації та ціною товару.
Казначейські зобов’язання України — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються три різновиди казначейських зобов'язань:
o      довгострокові — з терміном чинності від 5 до 10 років;
o      середньострокові — від 1 до 5 років;
o      короткострокові — до одного року.
Рішення про емісію довго- і середньострокових казначейських зобов'язань ухвалює Кабінет Міністрів, а короткострокових — Міністерство фінансів України. Ціна продажу казначейських зобов'язань встановлюється залежно від часу їхнього придбання в межах строку чинності. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.
Ощадний сертифікат за формою і змістом — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку як самого депозиту, так і відсотків на нього. Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний відсоток на визначений термін) або до запитання, іменними та на пред'явника. Іменні ощадні сертифікати обігу не підлягають, їхнє відчуження іншим особам не допускається. Цей вид цінних паперів (як і облігації) фізичні особи можуть придбати тільки за рахунок особистих коштів, а підприємства (організації) — за рахунок чистого прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні. Виплата доходу на ощадні сертифікати здійснюється за умови пред'явлення їх для оплати в банк-емітент. Якщо власник ощадного сертифікату вимагає повернення депонованих на певний термін коштів раніше за обумовлений строк, то йому виплачується менший відсоток, що узгоджується з власником у момент внесення ї коштів на депозитний рахунок.
Вексель є окремим видом цінних паперів, який засвідчує без умовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють простий і переказний вексель. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власнику векселя після зазначеного строю відповідну суму. Переказний вексель (тратта) – це письмовий наказ векселедержателя (трасанта), адресований платнику (трасату) сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у визначений строк. При цьому трасат стає боржником тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши ш ньому свій підпис.
У процесі обігу вексель передається одним держателем іншому з допомогою передавального напису — індосаменту. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт та платіж за векселем. Вексельні зобов'язання можуть бути додатково гарантовані за допомогою авалю — вексельного поручництва. Своєчасна оплата векселя погашає всі вексельні зобов'язання. У разі відмови від платежу векселедержатель може вчинити судовим позов проти акцептанта. Крім того, якщо вексель не акцептоване або не оплачено, він має право вимагати сплати векселя способом регресу (зворотної вимоги) від інших відповідальних осіб (векселедавця, індосанта, аваліста), солідарне зобов'язаних перед векселедержателем.
В Україні донедавна в обігу перебував особливий вид державних цінних паперів, що засвідчував право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації певної частки майна державних підприємств, — приватизаційні папери (майнові сертифікати) їхню емісію здійснював Національній банк України, а видачу громадянам України організовували місцеві відділення Ощадного банку України. Згідно з чинним законодавством України видані громадянам приватизаційні майнові сертифікати підлягали обміну на акції вітчизняних підприємств, що приватизувалися.
Сукупність різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в Україні, поділяють на три групи. До першої з них належать пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини майна за ліквідації емітента. Друга група охоплює боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емітента. Третю групу становлять похідні цінні папери, механізм обігу яких зв'язаний із пайовими борговими цінними паперами та іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.
Класифікація фінансових інвестицій Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:
o        інвестиційні операції з традиційними інструментами;
o        придбання похідних цінних паперів (деривативів);
o        депозитні операції підприємств;
o        пайова участь у спільних підприємствах.
Такі форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання дoxiдниx цінних паперів, були розглянуті раніше у цьому розділі. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.
Щодо депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства. Депозитні операції використовуються для короткострокового вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку. Пайова участь у спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна i більш оперативна. Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансового інвестування, ставить за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства.
Залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві i ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.
Довгострокові:
1)                  інвестиції, що утримуються до їх погашення;
2)                  інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;
3)                  інвестиції у спільну діяльність;
4)                  інші фінансові інвестиції;
Поточні:
еквіваленти грошових коштів;
інші поточні фінансові інвестиції;
Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також yci інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).
Інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:
    продолжение
--PAGE_BREAK--1)                  вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;
2)                  характеризуються незначним ризиком зміни вартості;
3)                  мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.
Еквіваленти грошових коштів, як правило, утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілій.
До інших поточних інвестицій відносять:
1.                Інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів);
2.                Інвестиції в асоційовані i дочірні підприємства, які придбані i утримуються для продажу протягом 12 місяців;
3.                Інвестиції у спільну діяльність, які придбані i утримуються з метою подальшого продажу протягом 12 місяців;
Залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.
Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:
1)              засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;
2)              виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;
3)              мають необмежений термін обігу;
4)              утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.
На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності.
До них відносять інвестиції, які:
1)              виступають як боргові цінні папери (облігації);
2)              мають боргову природу;
3)              мають установлений термін обігу;
4)              утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.
Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 17.09.2008 року

Таблиця 1. Вихідні дані для розв’язання задачі
Показники
Одиниця вимірювання
Значення
1. Ціна устаткування, що підлягає впровадженню, без ПДВ
грн
34450
2. Транспортні витрати*
% до ціни
5
3. Заготівельно-складські витрати*
% до ціни
1,9
4. Монтаж обладнання*
% до ціни
12
5. Обсяг виробництва:
в базисному році
тонн
100
в проектному році
тонн
115
6. Ціна 1 тонни продукції
грн
9180
7. Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу
грн
34160
8. Витрати на демонтаж (від п. 7)
% від пункту 7
3
9. Маса устаткування, що здаватиметься як металобрухт
тонн
8
10. Ціна 1 тонни металобрухту
грн
1300
11. Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість)
грн
10750
12. Обігові кошти підприємства (за базисний рік)
грн
6950000
13. Обсяг виробництва підприємства (за базисний рік)
грн
92675000
* Послуги здійснюють сторонні організації, розмір витрат вказаний без урахування ПДВ.
Інвестиційні витрати визначаються за формулою:
<shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><shape id="_x0000_i1025" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image001.wmz» o:><img width=«281» height=«32» src=«dopb333397.zip» v:shapes="_x0000_i1025">
де <shape id="_x0000_i1026" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image003.wmz» o:><img width=«37» height=«27» src=«dopb333398.zip» v:shapes="_x0000_i1026"> – загальна сума інвестиційних витрат;
<shape id="_x0000_i1027" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image005.wmz» o:><img width=«29» height=«25» src=«dopb333399.zip» v:shapes="_x0000_i1027"> – нові капіталовкладення (вартість нових основних засобів) з урахуванням їх придбання, транспортування, монтажу, науково-дослідних, проектних, складських та будь-яких інших витрат, включаючи податок на додану вартість (ПДВ);
<shape id="_x0000_i1028" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image007.wmz» o:><img width=«25» height=«28» src=«dopb333400.zip» v:shapes="_x0000_i1028">– витрати на демонтаж старого обладнання, що знімається з балансу;
<shape id="_x0000_i1029" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image009.wmz» o:><img width=«25» height=«24» src=«dopb333401.zip» v:shapes="_x0000_i1029">– кошти, які будуть отримані в результаті реалізації демонтованого обладнання;
<shape id="_x0000_i1030" type="#_x0000_t75" o:ole="" o:bullet=«t»><imagedata src=«105135.files/image011.wmz» o:><img width=«44» height=«27» src=«dopb333402.zip» alt="*" v:shapes="_x0000_i1030">– балансова (залишкова) вартість основних засобів, які демонтуються і знімаються з балансу;
<shape id="_x0000_i1031" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image013.wmz» o:><img width=«64» height=«29» src=«dopb333403.zip» v:shapes="_x0000_i1031">– збільшення (зменшення) вартості оборотних активів у зв'язку зі змінами обсягів виробництва (реалізації) продукції, що очікуються.
1.     Розрахуємо вартість нового обладнання.
Таблиця 2. Розрахунок вартості нового обладнання
2. Розрахуємо необхідні інвестиції на поповнення обігових коштів, оскільки передбачається збільшення обсягу продукції з 100 до 115 тонн.
Вважаємо, що сума обігових коштів підприємства повинна збільшуватись пропорційно до збільшення обсягу виробництва. За даними балансу обігові кошти складали 6950000 грн. За звітністю обсяги виробництва склали 92675000 грн. За проектом очікується приріст обсягів виробництва в натуральному виразі 115 – 100 = 15 тонн за базисною ціною 9180 грн. /т. Цей обсяг становитиме:
Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною = 9180 * 15 = 137700 (грн)
Визначимо приріст обігових коштів:
Складаємо пропорцію:
92675000 грн. (ОВ за звітністю) – 6950000 (обігові кошти)
137700 (приріст обсягу виробництва) – <shape id="_x0000_i1032" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image015.wmz» o:><img width=«51» height=«29» src=«dopb333404.zip» v:shapes="_x0000_i1032">.
Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва = 137700 * 6950000 / 92675000 = 10326,57 (грн)
3. Витрати на демонтаж – 4 % від початкової вартості обладнання, яке буде демонтуватись:
Д = 34160 * 0,03 = 1024,8 грн.
4. Комплекс обладнання, яке демонтується можна реалізувати:
а) частину як металобрухт: 8 тонн за ціною 1300 грн. /т. В результаті підприємство поверне собі кошти (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):
Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт = 8 * 1300 *0,75 / 1,2 = 6500 грн.
б) іншу частину обладнання реалізуємо іншому підприємству за ціною, що відповідає залишковій вартості. В результаті підприємство отримає (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):
Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству = 10750 * 0,75 / 1,2 = 6718,75 грн.
Загальна сума надходжень від ліквідації обладнання становитиме 6718,75 + 6500 = 13218,75 грн.
5. Визначимо загальну суму інвестиційних витрат:
Інвестиційні витрати = 40961,05 + 1024,8 + 10326,57 + 10750 – 13218,75 = 58035,88 грн.

Таблиця 3. Зведена таблиця із результатами розрахунку
Відповідь: нові капіталовкладення з ПДВ становлять 40961,05 грн., інвестиційні витрати – 58035,88 грн.

ЗАДАЧА 2
Оцінку ефективності інвестиційного проекту здійснюють за показниками:
·        чистий приведений доход;
·        індекс (коефіцієнт) доходності;
·        індекс (коефіцієнт) рентабельності;
·        період окупності (недисконтований та дисконтований).
Нижче наведені основні формули для розрахунку показників.
Чистий приведений дохід (чиста теперішня вартість) при одноразовому вкладанні інвестиційних витрат (ЧПДо) визначається так:
<shape id="_x0000_i1033" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image017.wmz» o:><img width=«196» height=«51» src=«dopb333405.zip» v:shapes="_x0000_i1033">,
де <shape id="_x0000_i1034" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image019.wmz» o:><img width=«55» height=«25» src=«dopb333406.zip» v:shapes="_x0000_i1034">– сума чистого грошового потоку за окремі інтервали загального періоду експлуатації проекту. Розраховується за формулою:
<shape id="_x0000_i1035" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image021.wmz» o:><img width=«171» height=«29» src=«dopb333407.zip» v:shapes="_x0000_i1035">,
де <shape id="_x0000_i1036" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image023.wmz» o:><img width=«52» height=«29» src=«dopb333408.zip» v:shapes="_x0000_i1036"> – сума чистого додаткового прибутку, що очікується, грн.;
<shape id="_x0000_i1037" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image025.wmz» o:><img width=«40» height=«25» src=«dopb333409.zip» v:shapes="_x0000_i1037">– приріст амортизації (зміна загальної суми амортизації) у зв'язку зі зміною вартості основних засобів;
t– період життєвого циклу проекту;
n – кількість періодів в загальному розрахунковому періоді t;
р – ставка дисконту (в частках одиниці).
Критеріальне значення ЧПД<shape id="_x0000_i1038" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image027.wmz» o:><img width=«29» height=«19» src=«dopb333410.zip» v:shapes="_x0000_i1038">
Індекс (коефіцієнт) доходності при одномоментних інвестиційних витратах по реальному проекту розраховується за наступною формулою:

<shape id="_x0000_i1039" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image029.wmz» o:><img width=«128» height=«76» src=«dopb333411.zip» v:shapes="_x0000_i1039">,
де ІДо – індекс (коефіцієнт) доходності по інвестиційному проекту при одномоментному здійсненні інвестиційних витрат.
Критеріальне значення ІД<shape id="_x0000_i1040" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image031.wmz» o:><img width=«23» height=«17» src=«dopb333412.zip» v:shapes="_x0000_i1040">
Період окупності може розраховуватись за двома методами – статичним (бухгалтерським) і дисконтним.
Недисконтований показник періоду окупності (ПОн) визначається статичним методом і розраховується за наступною формулою:
<shape id="_x0000_i1041" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image033.wmz» o:><img width=«125» height=«53» src=«dopb333413.zip» v:shapes="_x0000_i1041">,
де <shape id="_x0000_i1042" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image035.wmz» o:><img width=«65» height=«27» src=«dopb333414.zip» v:shapes="_x0000_i1042">– середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту.
Дисконтований показник періоду окупності (ПОд) визначається за наступною формулою:
<shape id="_x0000_i1043" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«105135.files/image037.wmz» o:><img width=«175» height=«77» src=«dopb333415.zip» v:shapes="_x0000_i1043">
Таблиця 4. Вихідні дані для розрахунку
    продолжение
--PAGE_BREAK--