Реферат: Регіональний туризм на прикладі Черкащини
Зміст
Вступ
1. Тенденції розвитку українського туризму
2. Напрямки формування туристичного ринку України
2.1. Перспективи розвитку регіонального туризму в Україні
2.2. Розвиток сільського туризму на прикладі Черкащини
2.3. Перспективи розвитку ринку готельних послуг в Україні
3. Державна підтримка розвитку туризму в Україні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Туризм упродовж усієї історії свого економічного існування переконливо утримує репутацію специфічної сфери, яка динамічно розвивається у складі галузей обслуговування і посідає все більш помітне місце в світовій економіці за показником швидкості обігу капіталу, кількістю зайнятих, обсягом експорту послуг, в якості джерела доходів для національних бюджетів. Рівень споживання туристичних послуг є одним з важливих індикаторів якості життя. Процес прискореного розвитку туризму є результатом науково-технічного прогресу, зростання пізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнародних ділових контактах. Наявність багатого історико-культурного і природно-рекреаційного потенціалу дало багатьом країнам, окремі з яких навіть не відносяться до високорозвинених, завоювати серйозні позиції на світовому туристичному ринку. Матеріальною основою туристичного ринку в Україні та вагомою структурною складовою її економіки стає рекреаційно-туристичний комплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси.
Територія України має унікальні передумови формування на ринкових засадах рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів. Наявність кількох природно-кліматичних зон та розташування в межах водозаборів трьох морів — Чорного, Азовського та Балтійського — сприяло формуванню різноманіття ґрунтово-рослинного покриву та гідрографічної мережі.
Найбільш цінними серед природних ресурсів, за оцінками Ради з вивчення продуктивних сил України, у формуванні рекреаційно-туристичного комплексу держави: є земельні, мінерально-сировинні, водні, лісові, рекреаційні ресурси, тваринний і рослинний світ.
1. Тенденції розвитку українського туризму
Розвиток туристичної та курортної галузей впродовж останніх чотирьох років характеризується позитивною та сталою динамікою. Створення нового іміджу українського турпродукту, конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном, комплексний підхід до розвитку туризму та курортів на регіональному рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері, зумовили неухильне зростання кількості туристів та обсягів наданих їм послуг.
Внаслідок поступального розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму, кількість в’їзних (іноземних) туристів, які відвідують Україну, щороку зростає. У 2002 р. їх кількість становила 10,5 млн. осіб, приріст склав 14,6 %. Впродовж 2003 р. Україну відвідали 12,5 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 19,0 % або 2,0 млн. більше, ніж у попередньому році (табл.1).
Таблиця 1
| В'їзний (іноземний) туризм України | |||||
| (осіб) | |||||
| 2 000р. | 2 001р. | 2 002р. | 2 003р. | 2 004р. | |
| Організований туризм | 729 701 | 574 284 | 722 860 | 1 012 257 | 2 215 603 |
| Службова поїздка | 1 424 533 | 1 655 111 | 1 192 574 | 954 493 | 1 028 026 |
| Приватний туризм | 4 276 706 | 6 944 771 | 8 601 231 | 10 547 133 | 12 385 584 |
| Всього туристів | 6 430 940 | 9 174 166 | 10 516 665 | 12 513 883 | 15 629 213 |
| Темп приросту | 42,70% | 14,60% | 19,00% | 24,90% | |
| Транзит | 4 772 215 | 2 167 009 | 1 736 417 | 2 011 108 | 2 411 562 |
| Всього відвідувачів | 11 203 155 | 11 341 175 | 12 253 082 | 14 524 991 | 18 040 775 |
У 2003 р. збільшились в’їзні туристичні потоки, зокрема з наступних країн: Словаччини – у 2,5 рази, з Польщі – у 2,2 рази, з США – у 1,7 рази, з Італії та з Румунії – у 1,6 рази, з Франції та з Угорщини – у 1,5 рази, з Туреччини – на 43,0 %, з Німеччини – на 24,8 %.
В ході реалізації державної програми “Фінансова підтримка розвитку туризму в Україні”, що була започаткована у 2002 році, Держтурадміністрація України проводить комплексну та послідовну рекламно-інформаційну діяльність на внутрішньому та зовнішньому ринках туристичних послуг. Результатом цієї роботи є позитивна тенденція прискореного збільшення загальних обсягів організованого туризму: у 1,3 рази за 2002 рік, в 1,4 рази за 2003 рік (Рис.1). Також, вперше за багато років загальні обсяги організованого туризму (1,01 млн. осіб) перевищили обсяги подорожей з службовою метою (0,95 млн. осіб).
Характерною особливістю 2003 року, порівняно з попередніми роками, є кардинальна зміна структури в’їзного організованого туризму. Обсяг потоку організованих туристів з країн Європи та інших країн далекого зарубіжжя (606,9 тис. осіб) у 1,5 рази перевищив обсяг потоку з країн СНД (405,4 тис. осіб). У 2000 році це співвідношення було на користь організованих туристів з країн СНД, кількість яких у 2,3 рази перевищувала кількість організованих туристів з інших країн. [9, 187]
Рис. 1. Динаміка змін турпотоку в Україні
Обсяги внутрішнього туризму зростали впродовж минулих років помірними темпами: у 2002 р. та 2003 році Україною подорожували, відповідно, 7,2 млн. та 7,6 млн. внутрішніх туристів; приріст становив 4,1 % та 5,3 % (табл.2).
У 2003 р. збільшилось, також, число екскурсантів та відвідувачів музеїв до 20,3 млн. осіб; приріст до рівня 2002 р. (19,5 млн. осіб) становив 3,9 %.
Таблиця 2
| Внутрішній туризм України | |||||
| (осіб) | |||||
| 2 000р. | 2 001р. | 2 002р. | 2 003р. | 2 004р. | |
| Підприємства готельного господарства | 2 928 950 | 3 096 047 | 3 102 366 | 3 189 590 | 3 194 669 |
| Санаторно-курортні (оздоровчі) заклади, особи, оздоровлені протягом тривалого часу | 2 524 215 | 2 488 922 | 2 556 926 | 2 556 546 | 2 508 819 |
| Санаторно-курортні (оздоровчі) заклади, особи, які оздоровлені протягом 1-2 днів | 38 431 | 192 823 | 222 029 | 218 150 | 215 493 |
| Дитячі табори | 1 004 578 | 1 055 397 | 1 235 305 | 1 534 934 | 2 183 904 |
| Приватні засоби розміщення | 85 126 | 65 305 | 62 333 | 63 233 | 44 837 |
| Всього внутрішніх туристів | 6 581 300 | 6 898 494 | 7 178 959 | 7 562 453 | 8 147 722 |
темп приросту кількості туристів | 4,80% | 4,10% | 5,30% | 7,70% |
Зростання туристичних потоків зумовлює збільшення попиту та обсягів споживання туристами товарів та послуг різних галузей національної економіки, стимулюючи їх розвиток та приріст виробництва.
Обсяг туристського споживання у 2003 р. становив 28,4 млрд. грн., річний приріст дорівнює 18,0 % (табл.3) (визначено відповідно до Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності, затвердженої спільним наказом Держтурадміністрації України і Держкомстату України від 12.11.2003 № 142/ 394 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 08.12.2003 № 1128/ 8449).
На 2004 рік припадає уведення в дію Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм”, з чим пов’язаний початок ліцензування туроператорської та турагентської діяльності. В результаті цього змінилась база статистичного обліку за формою № 1-ТУР “Звіт про діяльність туристичної організації” – на відміну від 2003 року до переліку респондентів статистичної звітності не увійшли суб’єкти господарювання, діяльність яких не підлягає ліцензуванню: санаторно-курортні заклади, заклади розміщення, суб’єкти, що спеціалізуються тільки на екскурсійній діяльності.
Таблиця 3
| Обсяги споживання товарів і послуг туристичної та інших галузей економіки на митній території України, забезпечені внутрішніми та міжнародними потоками відвідувачів | |||||
| млн.грн. | |||||
| 2 000р. | 2 001р. | 2 002р. | 2 003р. | 2 004р. | |
| Споживання, забезпечене в'їзним туризмом | 4 431,44 | 4 356,61 | 4 459,30 | 4 585,53 | 27 342,97 |
| внутрішнім туризмом | 2 668,78 | 2 770,20 | 2 727,59 | 2 647,47 | 4 713,33 |
| виїзним туризмом | 262,47 | 116,37 | 92,49 | 107,19 | 2 713,70 |
| транзитними одноденними відвідувачами України | 47,72 | 47,72 | 17,36 | 5,33 | 128,28 |
Загальний обсяг туристського споживання | 17 823,29 | 21 246,92 | 24 093,42 | 28 464,64 | 34 898,28 |
| темп приросту загального обсягу туристського споживання | 19,20% | 13,40% | 18,10% | 22,60% |
Таким чином, скорочення кількості ліцензіатів (респондентів форми № 1-ТУР) спричинило у 2004 р. від’ємну динаміку узагальнених абсолютних показників, яку не слід трактувати як зменшення обсягів туристичної діяльності в Україні. З огляду на це, для запобігання некоректних аналітичних висновків, варто уникати порівняння відповідних характеристик у їх абсолютному вимірі за 2003-2004 рр.
Станом на 01.01.2005 чинними були 2 754 ліцензії на туристичну діяльність, з них на туроператорську діяльність – 1028, на турагентську — 1726, відповідно 37 % і 63 %. У 2004 р. кількість чинних ліцензій зменшилась у 2,3 рази порівняно з 2003 р. (6 447 ліцензій). Проте, у 2004 р. туристична діяльність здійснювалась фактично 91 % ліцензіатів, а у 2003 р. – лише 60 %, решта 40 % ліцензіатів не звітували або повідомляли про відсутність діяльності. Отже, в процесі отримання нових ліцензій у 2004 р. з реєстру суб’єктів туристичної діяльності практично вибули непродуктивні ліцензіати. Сукупна заборгованість ліцензіатів перед бюджетом скоротилась у 4 рази, а балансовий прибуток збільшився на 43 %.
Фактично, протягом 2004 р. туристичні послуги надавали 2 519ліцензіатів (39% — оператори та 61% — агенти), що майже на рівні 2001 р.
Середньооблікова кількість працівників туроператорів та турагентів дорівнює 23,5 тис. осіб, що у 2,1 рази менше, ніж у 2003 р.
Пріоритетним видом туристичної діяльності у 2004 році залишається внутрішнійтуризм, на який припадає 66 % туристів, обслугованих ліцензіатами. На виїзний туризм припадає, відповідно, 20 %, на в’їзний – 14 %.[9, 190]
Всього протягом 2004 року туроператорами обслуговано 1,9 млн. туристів та 1,5 млн. екскурсантів, що, відповідно, на 34 % та на 44 % менше, ніж у 2003 році. Загальна кількість туристів зменшилась за рахунок скорочення кількості в’їзних і внутрішніх туристів, відповідно на 26 % і 47 %. Натомість, кількість виїзних туристів зросла на 28 % (табл.4).
Таблиця 4
| Виїзний туризм в Україні | |||||
| (осіб) | |||||
| 2 000р. | 2 001р. | 2 002р. | 2 003р. | 2 004р. | |
| Організований туризм | 1 476 010 | 1 318 198 | |||
| Службова поїздка | 1 121 498 | 1 473 833 | 1 716 695 | 1 199 422 | |
| Приватний туризм | 450 932 | 489 601 | 11 602 227 | 12 969 951 | |
| Всього виїзних туристів | 13 422 320 | 14 849 033 | 14 729 444 | 14 794 932 | 15 487 571 |
| темп приросту кількості туристів | 10,60% | -0,80% | 0,40% | 4,70% |
Таким чином, продуктивність діяльності підприємств залишилась на рівні 2003 р. – у 2004 році один ліцензіат в середньому обслужив лише на 1,5 % туристів більше.
Обсяг наданих туристичних послуг туроператорів та турагентів у 2004 році зріс, у порівнянні з 2003 роком, на 2 %. Проте, в середньому один ліцензіат надавав на 57 % більше послуг, ніж у 2003 році.
Водночас, платежі до бюджету ліцензіатів у 2004 році зменшились порівняно з 2003 роком на 42 % і становили 98,1 млн. грн. В середньому на одного ліцензіата припадає 39,0 тис. грн. платежів до бюджету, що на 11 % менше, ніж у 2003 році.
У розрахунку на одного працівника, показники 2004 р. випереджають аналогічні показники 2003 р.: в середньому на одного працівника припадає на 43 % більше обслугованих туристів, на 120% більше наданих послуг та на 25 % більше платежів до бюджету.
У 2004 році відбулось зростання середньої вартості путівки на 54 % через подорожчання одного туро-дня на 83 %. Найбільше підвищилась вартість одного туро-дня у внутрішньому туризмі – на 89%, у в’їзному та виїзному туризмі, відповідно, на 43% та 26%.
Туристичний сезон 2005 року характеризується продовженням загальних позитивних тенденцій розвитку галузі. Зокрема, за даними Адміністрації Держприкордонслужби України, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, темпи росту обсягів в'їзного туризму (114%) перевищили темпи росту виїзного туризму (106%). Впродовж 9 місяців 2005 р. Україну відвідали 13,9 млн. іноземних туристів, за кордон виїжджали 12,4 млн. українських туристів. До кінця поточного року очікується, що Україну відвідають 17,9 млн. іноземних туристів, а до інших держав подорожуватимуть 16,2 млн. українських туристів.
2. Напрямки формування туристичного ринку України
2.1 Перспективи розвитку регіонального туризму в Україні
Складні та неоднозначні трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, знаходять відображення і в соціально-економічному розвитку її регіонів. Однак структура економіки регіонів та їх інфраструктурне забезпечення не відповідає завданням ринкової економіки. В той же час територіальна концентрація виробництва, щільність населення країни та достатній рівень розвитку людського капіталу, вигідне транскордонне положення, якість та унікальність окремих видів ресурсів транскордонних регіонів (наприклад, Карпатського) повинні сприяти ефективному їх використанню.
На нашу думку, одним із перспективних напрямів розвитку регіонів України може стати туризм, який має відповідне природно-ресурсне, інфраструктурне, трудоресурсне, організаційно-інформаційне забезпечення у регіонах і подальший розвиток якого повинен враховувати особливості регіонів, тому що сьогодні розвиток регіонів України характеризуються значними відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку, неузгодженістю ряду законодавчих і нормативних актів, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Спостерігається надмірна концентрація населення і виробництва у великих містах, неефективний, уповільнений розвиток більшості середніх і маленьких міст. Це є наслідком надмірного втручання держави в регіональну політику протягом довготривалого періоду, що призвело до значних територіальних диспропорцій економічного розвитку країни, погіршення демографічної ситуації в країні, стану зайнятості, зниженню якості життя населення, занепаду сільської місцевості.
В регіональному розрізі збереглась тенденція диспропорційності розвитку туризму. Більше половини обсягів туристичної діяльності припадає на три регіони – АР Крим, м. Київ, Одеську область – які розвинені всебічно у різних галузях економіки. Водночас у регіонах, що є депресивними в інших галузях, туризм також не набув належного розвитку, не зважаючи на наявність необхідних для цього природних, історико-культурних та трудових ресурсів. Від 48 % до 67 % обсягів туристичної діяльності в Україні забезпечують підприємства АР Крим, м. Києва та Одеської області.
Таблиця 5
Туристична діяльність регіонів у 2003р.
| АР Крим | м. Київ | Одеська обл. | Разом | |
Загальна кількість туристів в’їзних (іноземних) виїзних внутрішніх | 16 % 27 % 0,4 % 16 % | 21 % 26 % 50 % 13 % | 11 % 16 % 4 % 10 % | 48 % 69 % 54 % 39 % |
| Кількість екскурсантів | 51 % | 5 % | 3 % | 59 % |
| Обсяг наданих послуг | 22 % | 38 % | 7 % | 67 % |
| Платежі до бюджету | 23 % | 29 % | 11 % | 63 % |
| Середньооблікова чисельність працівників | 22 % | 18 % | 11 % | 51 % |
На Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області) припадає 5-12 % загальних обсягів туристичної діяльності. Наступні 10 регіонів з року в рік вирізняються низькими показниками роботи суб’єктів туристичної діяльності та посідають останні місця за рейтингом (табл.5.)
Таблиця 6
Рейтинг областей за туристичною діяльністю
| Назва області | Рейтинг області за сукупністю всіх основних показників | ||
| 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | |
| Сумська | 27 | 27 | 27 |
| Чернігівська | 26 | 26 | 25 |
| Житомирська | 25 | 25 | 26 |
| Черкаська | 24 | 24 | 23 |
| Тернопільська | 23 | 23 | 18 |
| Рівненська | 21 | 22 | 24 |
| Кіровоградська | 20 | 18 | 19 |
| Вінницька | 16 | 21 | 22 |
| Луганська | 22 | 19 | 21 |
| Хмельницька | 19 | 20 | 20 |
Найменш розвинутою туристична діяльність є в Сумській, Чернігівській, Житомирській областях. Питома вага кількості туристів, обслугованих підприємствами цих областей не перевищує 1 % від загального по Україні обсягу. Таке становище зберігається впродовж останніх 4 років (табл.6).
У 2003 р. помітно активізувалась туристична діяльність в Волинській, Тернопільській, Закарпатській, Івано-Франківській областях завдяки проведенню комплексних рекламно-інформаційних заходів щодо презентації вітчизняного турпродукту на державному та регіональному рівнях. Найбільшими темпами приросту туристичних потоків, зокрема в’їзного та внутрішнього, вирізняється серед цих регіонів Тернопільська область (рис.2).
Водночас, туристичний та природно-рекреаційний потенціал цих областей, а також Вінницької, Луганської, Кіровоградської, Рівненської, Хмельницької, Черкаської, для яких питома вага кількості обслугованих туристів не перевищує 1,8 % від загального по Україні обсягу, можна використовувати набагато ефективніше.
Рис.2. Динаміка туристичної діяльності України в 2004р.
В цих регіонах для успішного розвитку туризму, окрім природнокліматичних ресурсів, наявні також комплекс об’єктів історико-культурної спадщини, сприятливе екологічне становище, вигідне географічне розташування, з огляду на близькість кордонів з європейськими державами, розвинену систему транспортного сполучення тощо.
Доцільно розбудовувати туристичну інфраструктуру у Херсонській, Волинській, Полтавській, Миколаївській областях, залучаючи для цього внутрішні та іноземні інвестиційні ресурси враховуючи сприятливі для розвитку туризму екологічні та природнокліматичні умови. На даному етапі туризм в цих областях розвивається повільно, втрачаються, з різних причин, потенційні можливості економічного зростання та досягнення продуктивної зайнятості населення. [6, 152]
Незважаючи на позитивні зрушення в туристичній сфері України, розвиток туризму в регіонах відбувається повільно порівняно зі світовими туристичними регіонами. Аналіз розвитку туризму в регіонах України доводить наявність досить сприятливих чинників для сталого розвитку туризму. В той же час наявні ресурси не використовуються належним чином через низький рівень розвитку інфраструктури, в якій одне з перших місць належить транспортній системі. Важливими проблемами залишаються подальше вдосконалення залізничної мережі регіонів, електрифікація окремих відрізків доріг, реконструкція і модернізація залізничних вокзалів.
Треба підкреслити, що і наявна матеріально-технічна база туризму в регіонах використовується неефективно через низку причин:
— асортимент туристичних послуг і рівень сервісу значно відстають від зарубіжних стандартів;
— ціни на готельні послуги мають постійну тенденцію до зростання, хоча це не завжди пов'язано з покращенням комфортності та рівня обслуговування;
— структура номерного фонду не відповідає потребам клієнтів (у готелях регіонів недостатньо одномісних номерів).
Аналіз діючих сьогодні пансіонатів, баз та інших закладів відпочинку в регіонах, засвідчує неналежну комфортність переважної більшості з них, невисокий рівень та асортимент послуг, занепад матеріально-технічної бази» сезонність роботи і пов'язане з нею неефективне використання наявного туристичного потенціалу.
Саме тому головними питаннями сьогодення та найближчої перспективи, вважаємо, є не збільшення кількості об'єктів і їх потужностей, а налагодження конкурентоспроможного ринку туристичних послуг шляхом модернізації існуючої матеріально-технічної бази. Для цього на державному рівні необхідно вирішити ряд першочергових питань:
— розробка державних гарантій повернення інвестицій;
— зменшення відсотку за наданий кредит до 5—7%;
— надання «податкових канікул» суб'єктам господарювання, що здійснюють реконструкцію туристичних об'єктів, на період проведення цих робіт.
До проблем місцевого рівня належить зменшення загального терміну оформлення земельної ділянки у власність або під забудову (сьогодні він становить від 3 до 9 місяців); наявність додаткових умов при наданні дозволів на ділянку (наприклад, будівництво 10 км. доріг, ремонт школи тощо).
На нашу думку, Черкащина – один із пріоритетних регіонів розвитку туризму. Сьогодні на Черкащині працюють 32 суб'єкти туристичної діяльності. За 6 місяців 2005 року вони надали послуги 15 442 туристам, з яких 13593 українців та 502 представників інших країн. Місцеві турфірми за 6 місяців 2005 року надали послуги 13331 екскурсантам. Втім, на туристсько-екскурсійні об'єкти області значну кількість українських та іноземних туристів привозять столичні туроператори.
Серед нових об'єктів та атракцій, що останнім часом з'явились у області, можна назвати фольклорно-екскурсійний тур «Посвята у козаки» біля знаменитого козацького дуба у Холодному яру. На Черкащині також активно розвивається молодіжний туризм. Зокрема, на річці Рось третій рік діє перший молодіжний готель (хостел) — «Модус». Це сучасний молодіжний оздоровчий, спортивно-туристичний та навчальний центр.
Пріоритетними напрямами розвитку туризму на Черкащині є внутрішній та в'їзний туризм. До послуг туристів у області є понад 30 готелів, мотелів, кемпінгів та туристичних баз. Туристичний потенціал Черкащини дозволяє розвивати тут практично всі види сучасного туризму: історико-культурний, пізнавальний, екологічний, спортивний та ін. Все більшої ваги в області набуває сільський туризм. У селах Черкаського регіону туристи ознайомляться з місцевими звичаями, народними художніми промислами — гончарством, килимарством, плетінням, виробами з дерева.
В області є всі можливості для розвитку активного туризму. Територією Черкащини протікає 1037 річок, узбережжя яких використовуються для відпочинку. Тут влаштовуються сплави на човнах та катамаранах, а також спортивні змагання.
Область має значні запаси мінеральних вод з лікувальними властивостями. Зокрема, Звенигородська мінеральна вода (відкрита у 1962 р.) є багатою на радон, залізо, сірковуглець. Мінеральні води «Мошногірська», «Славутич» використовуються для лікування органів травлення.
Черкащину називають Шевченковим краєм: Тарас Шевченко народився у Моринцях, а на Чернечій горі поблизу Канева знаходиться його могила. Наразі розроблена система туристсько-екскурсійних маршрутів по місцям, пов'язаних із Тарасом Шевченком.
Згідно Розпорядження Президента України від 29.04.2005 №1016/2005-р «Про відродження та розвиток історичних і культурних центрів Черкащини» в області було розроблено Концепцію державної програми «Золота підкова Черкащини». Реалізація цієї програми сприятиме зростанню популярності історико-культурної спадщини Черкащини, яка пов'язана з історією українського козацтва, іменами Богдана Хмельницького та Тараса Шевченка.
Фінансування заходів, передбачених програмою «Золота підкова Черкащини», здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також за рахунок залучення інвестицій.
Отже, сьогодні розвиток туризму в регіонах України знаходитеся на етапі, коли необхідно активізувати дослідження традиційних і нових сегментів ринку, попиту споживачів, інформаційних технологій та управлінських методик.
Ефективне функціонування цієї сфери потребує точних статистичних даних, глибоких досліджень, якісного менеджменту на основі принципів стійкого розвитку. Зростання показників розвитку туризму значною мірою залежить від стану безпеки та захисту туристів (туристам необхідно надавати точні дані щодо стану безпеки в туристичних регіонах). Також треба здійснювати подальше спрощення адміністративних та податкових обмежень у сфері туризму. За такого підходу розвиток туризму стимулюватиме розвиток багатьох галузей, безпосередньо з ним пов'язаних. У результаті, крім прямої економічної вигоди і соціальних зрушень, українські регіони стануть привабливими для інвесторів, у тому числі іноземних. Саме тому, на нашу думку, туризм повинен поступово займати вагоме місце в економічній структурі регіонів України.
2.2 Розвиток сільського туризму в Україні на прикладі Черкащини
Традиційнірайони світовоготуристського ринкувжепрактично досяглимежірекреаційноїємності. Узв'язкузцим, на нашудумку, Українамаєунікальнуможливістьзайняти своюнішунасвітовомутуристськомуринкузарахунок новихвідвідуванихтериторійтаальтернативнихвидівтуризму. Йдетьсязокремапротакзванийсільський, або «зелений» туризм, якийсьогоднівУкраїнірозглядається якформавідпочинкуміськогонаселеннятаякформа діяльностіселян, щонадаютьвідпочиваючимжитлота харчування. Слідзазначити, щоуПрограмурозвиткутуризмувУкраїнідо 2010 рокувнесенодоповненнящодо розвиткуцьоговидутуризму, авдержавномубюджеті передбачаютьсянавітьпевнікоштинайогорозвиток.
Сільськийтуризмнавідмінувідмасовогонесправляєшкідливоговпливунадовкілля — природнетакультурнеі»утой жечас, робитьістотнийвнесокурегіональнийрозвиток. Вінєоднимзіспособівпереходутуристичноїіндустрії* до усталеногорозвиткуйпереосмисленняприроднихікультурнихцінностейсучасногосвіту, дозволяєвикористовуватиіснуючийжитловийфонд, скорочуєінвестиційнівитрати, даєможливістьбільшрівномірнорозподілятитуристськіоб'єктинатериторії»незавдаючишкодидовкіллю, ащейприноситьдодатковідоходимісцевомунаселенню.
Сільськийтуризм, яквідпочинокусільськіймісцевості, нелишеданинамоді. Вінпробуджуєвлюдяхбажанняпобутипосередчистогоприродногосередовища, даєлюдиніможливістьзвернутисядовитоківнароду, йогокультурноїспадщини, пізнатиісторичну, культурну, етнографічну, атакожархітектурнуспадщину, звичаїтаремесла, щохарактернідляданогорегіону, ознайомитисязмісцевимнароднимодягом, фольклором, збиратитравиі мінерали, взятиучастьусільськогосподарськихроботах -овочівництві, бджільництві, збираннівинограду, фруктів, травтагрибів, квітникарстві, ознайомитисязмісцевою кухнею.
Нинікожнакраїнапрагнестворитивласнунаціональну модельрозвиткусільськоготуризму. Слідзазначити, що сільськийтуризмможерозвиватисянескрізь, злишев регіонах, неохопленихдіяльністю, яказабруднюєнавколишнєсередовище. Крімтого, длярозвиткусільського туризмувпевномурегіонінеобхіднепоєднаннятрьох елементів: первинні — природніісільськогосподарські компонентиврегіоні (ціелементи, власне, ізалучаютьтуристів: наприклад, озера, придатнідлякупання}; вторинні — все, щонеобхіднодляпроживаннятуристівуцьомурегіоні (кемпінги, фермерськісадиби, магазини); додаткові — все, щоробитьпроживаннятуристівбільшзручнимікомфортним. Крімтого, слідзазначити, щокультурніцінності сільськогосередовища (побут, духовнийсвіт, фольклор тощо) неменшзаприроднесередовищеприваблюють туристів.
Урядірозвинутихзахідноєвропейськихкраїн, такихяк Франція, Великобританія, Голландія, Ірландія, Німеччина, Іспаніятощо, заняттясільськимтуризмомзаохочуєтьсяна національномурівні. Вцихкраїнахтуристичніпоїздкидо сілісільськоїмісцевостізаймаютьвжедругемісцепісля відпочинкунаморі. Сільськийтуризмстворюєновіробочі місцятаприноситьреальнийдоходрегіонам, атакождозволяєзнайтизасобийспособидлязбереженняприроди. Зростаючапопулярністьсільськоготуризмуспонукала багатьоханглійськихфермеріворганізуватисязметою пропозиціїбільшрізноманітнихпослугусвоїхбудинках. СільськийтуризмвАнгліїстаєвсебільшпривабливимще йтому, щопропонуєвиключнодоступніціниіспеціальні знижкидлядітей. [7, 42]
Сільськийтуризмможеефективнорозвиватисята функціонуватинатакихтериторіях: села, сільськогосподарськіферми; зонивідпочинкуідачнізони; лісовий фонд, природніфеномени; національніпаркиіспецифічні території, щоохороняються; монастиріісвященнімісця; малімістазхарактерноюархітектурою, побутом, культурою; пам'яткинародноїкультурипідвідкритимнебом. Длярозвитку «зеленого» туризмуУкраїнамаєчудові можливості, оскількиволодієбезцінноюприродноюта культурноюспадщиною. Убільшостіукраїнськихрегіонів натліпрекраснихландшафтіврозташованітисячірізноманітнихпам'ятокІсторіїтакультурисвітовогорівня, деякіз котрихнеменшунікальні, ніж, скажімо, пірамідиЄгипту тазалишкишумерськихміст, — цегородищатрипільської культури, скіфськікургани, безцінніскарбиКиївськоїРусі, середньовічнізамки, чудовішляхетськіпаркитощо. До тогож, натериторіїУкраїнирозташовано 15 унікальних природнихзаповідників. Крімтого, кліматУкраїнивигідно відрізняєтьсявідкліматубагатьохкраїнсвіту.
РозвитоксільськоготуризмувУкраїнісприятимеприпливукапіталудоселатаполіпшеннюматеріальногостаткуселян; створеннюновихробочихмісцьвтуристичному бізнесітатуристичнійінфраструктурісамевтихрегіонах, денайбільшийвідсотокбезробітних, щосповільнитьпроцесміграціїмолодідоміступошукахроботитакращої долі; пожвавленнютоварно-грошовихвідносинврегіонах, аотже—їхньомуекономічномупіднесенню.
Основнимирайонами «зеленого» туризмувУкраїніна сьогоднієКримтаКарпати. Причому, якщоКримдотепертрадиційнолідирувавзакількістювідпочиваючих, то «зелений» туризмінтенсивнорозвиваєтьсявКарпатськомурегіон: — Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській областях. З'являються «зелені» садибивкиївськомуйполтавськомурегіонах. Власне, спробирозвинутисільський туризмохоплюютьрізнімісцевостівідрівнинПоліссядо Карпатськихгір.
СоюзсприяннярозвитковісільськоготуризмувУкраїні, створенийв 1996 році, пропонуєміськиммешканцям відпочинокзрозміщеннямуспеціальнообладнанихбудинкахабоквартирах, розташованихвнаселенихпунктах, щознаходятьсявунікальнихприроднихкуточкахУкраїни. Союзнагромадськихзасадахзаймаєтьсятакож: організаційнимстановленнямсільськоготуризмуяквидупідсобноїдіяльностінаселііпідприємництва; встановленнямспівробітництвадержавнихорганів, органівмісцевогосамоврядуваннязгромадськимиорганізаціямищодостворенняправовихумовігосподарськогомеханізмуфункціонуваннясільськоготуризму; рекламуваннямпотенціалуукраїнськогоселаіпросуваннямнаринокпослугсільськихгосподарівзадопомогоювиданняспеціалізованого журналу «Туризмсільськийзелений», відповіднихкаталогівіпутівників (доречі, виданокаталог «Відпочивайтев українськомуселі», дезібранокоординатибагатьохсільськихгосподарів»щобажаютьздатикімнатитуристам); організацієюіметодичнимзабезпеченнямнавчаннявласниківсадибтаорганізаторівсільськоготуризму; проведеннямвсеукраїнськихіміжнароднихакційізпредставленнямпотенціалусільськогозеленоготуризмувУкраїні; створенняммережіінформаційно-консультаційнихцентрівісприяннямпідготовціоператорівтаменеджерівсільськоготуризмучерезцентризайнятості, середніівищі навчальнізаклади.
Спостерігаючиперспективуукраїнськогосільськоготуризму наміжнародномутуристичномуринку, західнікраїнинадаютьтехнічнуйорганізаційнудопомогуУкраїніврозвиткуцієїгалузі. Так, міжнародніфондитаорганізаціїТАСІS проводятьконсультаціїурядутапересічнихгромадян, бажаючихзайматисятуристичнимбізнесом, створюютьінформаційніцентри, видаютьрекламнупродукцію, щопокликаназалучативідпочиваючих. Нажаль, сьогодніімідж українськогосільськоготуризмуусвітінеоднозначний. З одногобоку, Українасприймаєтьсяяктрадиційноаграрна країназізбереженимсільськимспособомжиття, багатою культурноюспадщиною, знеушкодженоюприродоюі гостиннимигосподарями. Зіншогобоку, відзначаєтьсяте, щотуристичнаінфраструктуравбагатьохселахненалагодженанарівнієвропейськихстандартів, більшетого, відсутнітакізвичнідлягородянинаблага, якгаз, каналізація, гарячаводатощо. Багатосілмаютьпроблемиз шляхамитатранспортом.
Алеостаннімчасомнамітилисяпевнізрушеннявпозитивномунапрямку. Заможнігосподарі, неочікуючина кредити, будуютьбудинки, декоженблокмаєобставлені кімнатизтелефоном, телевізором, індивідуальнимсанвузлом, душемабованною, аінодійсауною, автономнимопаленням, пральнимимашинами, кухнеютощо. Ідо тогож, багатогосподарівуселахмаютьсвої* городи, худобу, пасікиі, відповідно, можутьзапропонуватипроживаючимнайсвіжішіекологічночистіпродуктипростозгороду.
ОсновнимиперешкодамирозвитковісільськогозеленоготуризмувУкраїнієвідсутністьпочатковогокапіталу, механізмукредитуваннятависокіподатки (принагіднозазначимо, щовУгорщинівгосподаря, щоприймаєвідпочиваючих, доходивід 10 ліжокнеобкладаютьсяподатком. УРумуніїрозглядаєтьсяпитанняпрозвільненнявід податківтакихгосподарівпротягом 15 років. ВАвстріїселяни, щозаймаютьсяприйманнямгостей, маютьпільгиз оподаткуваннявжепротягом 40 років. УПольщінеобкладаютьсяподаткомдоходивіднаданнятуристамне більш 5 кімнатдляпроживанняйхарчування.
Дляподальшогоуспішногорозвиткусферисільського туризмувУкраїні, нанашпогляд, необхідно: активізувати державнуполітикувсферісільськоготуризму; вдосконалитисистемурегулюваннядіяльностізсільськоготуризму; забезпечитирозвитокправових, організаційнихіекономічнихосновсферисільськоготуризму; забезпечити захисттуристськогоринкушляхомприйняттяантидемпінговихтаІншихзаходівдержавноїпідтримки; організувати безпекутуристів; сформуватиіміджУкраїнивсвітіякпривабливогооб'єктадлясільськоготуризму; вдосконалити системуінформаційногозабезпечення; поглибитинаукові дослідженнявсферісільськоготуризму; привестиметодологіюстатистичногооблікупослугсферисільськоготуризмуувідповідністьзміжнароднимистандартами; стимулюватирозвитокінфраструктурисільськоготуризму шляхомзалученнявітчизнянихтаіноземнихінвестиційдля реконструкціїібудівництватуристськихоб'єктів; поліпшитиякістьобслуговуваннятуристівнаосновістандартизації, сертифікаціїіліцензуваннядіяльностізсільськоготуризму; забезпечитирозвитоксистемипідготовкиіпідвищення кваліфікаціїкадрівусферісільськоготуризму;
Сьогодні в Черкаській області формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Сільський зелений туризм у більшості країн розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем.
Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаними.
Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері але й в сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа відпочиваючих з'являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.
Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Суттєву роль відіграє розвиток сільського зеленого туризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення.
Повідомлення, що на Черкащині то тут, то там з'являються паростки зеленого туризму, надходять уже не перший рік. І справді, глибше ознайомлення з проблемою дало змогу з'ясувати, що в окремих районах цьому виду діяльності приділяється певна увага. Певні сподівання щодо його розвитку дає здійснюваний у трьох селах Черкаського району канадсько-український проект «Зелений туризм для соціального благополуччя села». Його мета — створення у Худяках, Сагунівці та Леськах Черкаського району агросадиб, які б їхні власники могли використати для прийому та обслуговування туристів з інших регіонів України та з-за кордону. Черкаський бізнес-центр Товариства фахівців промислового менеджменту, який і сприяє реалізації згаданого проекту, організував навчання для господарів, які мають бажання приймати туристів. Вони ознайомлюються з основними стандартами якості у сфері зеленого туризму.
У Худяках на такому семінарі п'ятнадцятеро господарів приватних будинків детально вивчали специфіку послуг, які можна було б надавати туристам. [3, 5]
За деякими даними, на сьогодні в області готові приймати туристів господарі 30 таких садиб. Зрозуміло, що цього вкрай недостатньо, аби зрушити з місця таку важливу справу.
Однак, поки що всі намагання перейти від планів до здійснення конкретних задумів наштовхуються на бар'єр відсутності коштів. Як зауважила працівник управління культури Наталія Беззуба, управління тільки приступає до координації цієї діяльності, а тому поки що достеменно не володіє ситуацією в області. За словами Наталії Валентинівни, незабаром проблеми зеленого туризму будуть обговорені на засіданні круглого столу, на який будуть запрошені всі зацікавлені суб'єкти. Мова йде про те, щоб сприяти залучення сільського населення до діяльності у сфері сільського зеленого туризму, увести добровільну систему сертифікації житла як базового елементу сільського туризму, що допоможе визначити, на яких правах і яку якість обслуговування забезпечить сільський господар.
Створення в Україні високорентабельної сфери сільського туризму, здатної виробляти та реалізовувати якісний, конкурентоздатний в умовах міжнародного туристського ринку продукт, дозволить: збільшити туристичний потенціал країни; зберегти та забезпечити раціональне використання культурно-історичних та природно-рекреаційних ресурсів; забезпечити доступність туристських ресурсів для всіх шарів населення; стимулювати зайнятість сільського населення; підвищити ефективність взаємодії державних та приватних структур у сфері сільського туризму; сприяти розвиткові малого та середнього підприємництва на селі.
2.3 Перспективи розвитку ринку готельних послуг в Україні
Поняття «готельнегосподарство» ранішеспіввідносилосязгосподарськоюдіяльністю, щополягалавнаданніплатнихпослугрозміщеннявготелях. Згодом, із зростаннямпопитунатуристичніпослугиіпрагненнямготелівдорозширеннякомплексностіобслуговування, послугирозміщеннясталитіснопов'язуватисьізхарчуванняміреалізацієюдодатковихпослуг. Цедаєпідставидлявизначенняпоняття «готельнегосподарство» уширокомутавузькомуйогорозуміннях. Уширокому розуміннівоновключаєпроживання, харчуваннятадодатковіпослуги, увузькому лишепроживання.
Дляпослугготельногокомплексувластиві, насамперед, такіособливості, як сезонністьпопитуіналежністьдопевноїтериторії, оскількипризниженніпопитуготельнеможереалізовуватисвоїпослугивіншийчасівіншомумісці. Так, курортніготеліповністюзавантаженійотримуютьприбутоклише 3-4 місяцінарік, арештачасуїхметоюємінімізаціязбитків. Напротивагуїмготелівеликихмісту літнімісяцістраждаютьвіднестачіклієнтівізарадизалученнядодатковихзнижуютьцінина 20-30%.
Наступною особливістю є проблема контролю послуги. Готельна послуга невідчутна, а крім тогою важко визначити стандарт таких необхідних елементів, як ввічливість та привітність. Тому контроль якості послуги здійснюється через контроль поведінки персоналу готелю.
На початку 2004р. в Україні налічувалось 1254 готельні підприємства на 51107 тис. місць (табл.7.) За формами власності всі готельно-ресторанні господарства розподіляються так: 584 із них перебувають у загальнодержавній, 68 – у комунальній, 11523 – колективній, 5389 – приватній власності, а 176 належить міжнародним організаціям та юридичним особам інших держав. За даними аналізу структури готельного господарства, такі форми, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази в Україні майже не розвинені.
Таблиця 7
Кількість готельних підприємств в Україні (од.)
| Місце мешкання | Роки | ||||
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | |
| Всього в Україні в т.ч. | 1328 | 1326 | 1308 | 1258 | 1254 |
| Готелів | 916 | 872 | 866 | 831 | 815 |
| Мотелів | 15 | 21 | 19 | 20 | 23 |
| Готельно-офісних центрів | 6 | 5 | 10 | 8 | 7 |
| Кемпінгів | 9 | 10 | 10 | 11 | 12 |
| Молодіжних турбаз і гірських притулків | 11 | 11 | 20 | 25 | 28 |
| інших | 371 | 407 | 383 | 363 | 359 |
Ринок готельних послуг в Україні дуже далекий від насичення, зокрема, в Києві відкрили лише «Прем'єр-Палас», в Одесі – 19-поверховий готель «Одеса Кемпінскі»на 158 номеріввартістю 28 млн. дол., уДонецьку — «ДонбасПалас» на 129 номерівіфешенебельнийрозважально-готельнийкомплекс «Вікторія» на 38 номерів, уДніпропетровську – «Гранд-готель».
Рис.3. Співвідношення обслуговуваних готелями України в'їзних (іноземних) та внутрішніх туристів в 2003 році
Стверджувати, якіготелізаразнайбільшекористуютьсяпопитом, складно, оскількикоженрегіонмаєсвоюспецифіку, щопотрібновраховуватиприбудівництві новихготелів.
Стійкийринокпопитунаготельніпослугивкраїніщенесформувався, хочапозитивнітенденціївжеє. Лишеминулогорокукількістьклієнтіввітчизнянихготелів збільшилосянатретину, причомузростанняпопитупозначилосяпрактичновусіх ціновихсегментах.
Станом на 01.01.2004 р. в туристичній та курортній галузях нараховується всього 8,3 тис. підприємств, в тому числі: 3,9 тис. суб’єктів туристичної діяльності; 1,2 тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання; 3,2 тис. санаторно-курортних закладів.
При цьому фактично надавали послуги 7,7 тис. підприємств (не працювали з різних причин 661 санаторно-курортний заклад), в тому числі:
3,9 тис. туроператорів та турагентів;
1,2 тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання;
2,6 тис. санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, з яких 1,9 тис. є госпрозрахунковими.
Сукупна кількість функціонуючих підприємств галузі збільшилась за 2003 рік на 10,3 %. Це зумовлено зростанням на 23,3 % кількості туроператорів та турагентів, збільшенням на 0,6 % загальної кількості санаторно-курортних закладів та одночасним скороченням числа санаторно-курортних закладів, які не працювали — від 668 до 661 одиниць. [8, 258]
За рахунок підвищення ефективності роботи підприємств галузі та інтенсифікації праці збільшились обсяги наданих ними послуг.
Сукупний обсяг послуг, наданих у 2003 р. підприємствами туристичної та курортної галузей, становить понад 4,1 млрд. грн., що на 34,4 % більше ніж у 2002 р. (3,1 млрд. грн. та 12,2 %, відповідно)(табл. 8).
З метою підвищення якості послуг туристичної інфраструктури відбувається їх послідовна сертифікація. Станом на 01.01.2004 р. обов’язкову сертифікацію готельних послуг пройшли 682 підприємства, з них пройшли сертифікацію на відповідність категорії 5 зірок – 1 підприємство, 4 зірки – 18, 3 зірки – 55, 2 зірки – 56, 1 зірка – 21, без категорії – 531. Сертифікат відповідності послуг харчування отримали 763 підприємства.
Таблиця 8
Основні показники роботи суб’єктів туристичної діяльності України
| Назва показника | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | Темп приросту 2003/2002 |
| Кількість суб’єктів туристичної діяльності (ліцензіатів), що надавали послуги (одиниць) | 2 652 | 3 134 | 3 864 | +23,3 % |
| Всього обслужили туристів (осіб) | 2 175 090 | 2 265 317 | 2 856 981 | +26,1 % |
В т. ч. — в’їзних (іноземних) (осіб) | 416 186 | 417 729 | 590 641 | +41,4 % |
| — виїзних (осіб) | 271 281 | 302 632 | 344 332 | +13,8 % |
| — внутрішніх (осіб) | 1 487 623 | 1 544 956 | 1 922 010 | +24,4 % |
| Кількість екскурсантів (осіб) | 1 874 233 | 1 991 688 | 2 690 810 | +35,1 % |
| Обсяг наданих послуг (тис. грн.) | 1 206 668 | 1 386 132 | 2 093 160 | +51,0 % |
| Платежі до бюджету (тис. грн.) | 126 787 | 136 177 | 169 058 | +24,1 % |
| Обсяг послуг в середньому на 1 ліцензіата (тис. грн.) | 455 | 442 | 542 | +22,5 % |
| Платежі до бюджету в середньому на 1 ліцензіата (тис. грн.) | 48 | 43 | 44 | +0,7 % |
| Середньооблікова чисельність працівників (осіб) | 37’956 | 39’706 | 50 315 | +26,7 % |
| Обсяг послуг в середньому на 1 працівника (тис. грн.) | 31,8 | 34,9 | 41,6 | +19,2 % |
| Платежі до бюджету в середньому на 1 працівника (тис. грн.) | 3,3 | 3,4 | 3,4 | 0 % |
| Кількість туроднів обслуговування (одиниць) | 14’701’543 | 14’146’885 | 22’483’551 | +58,9 % |
| Середня тривалість подорожі (діб) | 6,8 | 6,2 | 7,9 | +26,0 % |
| Середня вартість 1 подорожі (путівки) (грн.) | 555 | 612 | 733 | +19,7 % |
| Середня вартість 1 туродня (грн.) | 82 | 98 | 93 | — 5,0 % |
Частка послуг туристичної та курортної галузей у ВВП зросла від 1,32 % у 2000 р. до 1,36 % у 2001 р. та 1,39 % у 2002 р., та 1,56 % у 2003 р.
Середньо-облікова чисельність працівників туристичної та курортної галузей у 2003 р. дорівнює 199,8 тис. осіб і зросла на 5,4 % проти 189,5 тис. осіб у 2002 р., в т. ч.: працівників турагентств та туроператорів, що надавали послуги – 50,3 тис. осіб; готелів та інших місць для короткотермінового проживання – 28,3 тис. осіб; санаторно-курортних закладів – 121,1 тис. осіб.
Завдяки швидким темпам зростання економічних контактів, діловийтуризм вважаєтьсяоднимізнайрентабельнішихінайперспекгивним. Уйогоінфраструктуріоднезцентральнихмісцьзаймаютьготеліібізнес-центри.
Найбільшперспективнимсегментомможнавважатитаймшер — дольовувласністьмісцемвідпочинку, коликлієнтстаєвласникомномеранафіксованийстрок. ЗастатистикоюВТО, попитнацюпослугузростаєусвітіна 16% щорічно. Впершеїївирішиввипробуватикримськийпансіонат «Порироку», створившитаймшер-клуб, учасникиякого впродовжтижняна 10 роківстаютьвласникамидвомісногономера. Вартістьтакої послуги -1,4-2,8 тис. дол. щороку [4, 8-9].
Готелірекреаційнихтериторій, наприкладКриму, перебуваютьпідвпливом ажіотажногопопитуувисокийсезон, колицейпоказникперевищуєпропозиціюв 15-30 разів. Однакпіслялітанастає «мертвий» сезон, якийсупроводжуєтьсязниженнямвартостіпроживання. Сьогоднінайбільшпоширенимувітчизнянихготелівметодомборотьбизсезонністюєрозширенняперелікупослуг. Готелірозвиваютьмедичнийнапрямпозиціонуючисебеякоздоровчіцентри.ОдніобмежуютьсякосметологієюіSРА, інші пропонуютьпрофілактичнітадіагностичніпослуги
Багатоготелівроблятьставкунапроведенняконференцій, семінарів, презентаційітренінгів
ПроведенийаналізсучасногостанузасобіврозміщеннявУкраїнівиявивтакі проблеми:
— сьогоднінеіснуєрозвиненоїмережіприміщень, дедитячі, молодіжнігрупи татуристимоглибизупинятисянаночівлюувипадкукількаденноїподорожі;
— цінинаготелійіншівидиночівлі, зазвичай, недоступнідлядітейімолоді, щостримуєрозвитокекскурсійнихітуристичнихпоїздокУкраїною;
— туристично-рекреаційнийтаінвестиційнийпотенціалбагатьохпровінційних міст, деєбазадлярозвиткуісторичноготарекреаційноготуризму, залишаєтьсяневикористаним.
Якініціативузпідтримкивнутрішньоготуризмувартопаралельноввестизнижкинаоподаткуваннярічнихдоходівукраїнськихгромадянтаіноземнихрезидентів заумовипроведеннянимивідпустоквмежахУкраїни.
Щостосуєтьсяпідтримкимасовоготуризму, тослідвідвертовизнати, щобез пільговогоподатковогорежимухочабнакількароківстворитиякіснуідоступнуготельнупослугудлямасовоговнутрішньогоринкунеможливоініякогосерйозного розвиткуукраїнськоїтуристичноїсферичекатиневарто. Деякічотири — і п'ятизірковіготеліможнапобудувативіснуючомунормативно-правовомуполіза рахунокзалученихінвестицій, хочамлявістьреалізаціїмайжевсіхміжнародних проектівтакожєсвоєрідноюоцінкоюнедосконалостіцьогополя. Потрібнешвидке поліпшенняситуаціїшляхомнаданняпевнихподатковихканікулдляготельного сектора, якідозволятьвідновитиготелізарахунокзаробленихвласнихзасобів імаксимальностимулюватимутьзалученняІнвестицій.
Податковіпільгинеєновимизпоглядусвітовоїпрактики. ВусіхкраїнахЄС, наприклад, серйознаувагаприділяєтьсярозробціподатковоїполітики, щостимулювалаброзвитокпідприємництвавготельномусекторіекономіки. Взв'язкузцим застосовуєтьсядиференційованийрозмірПДВ, якийколиваєтьсявід 5,5% уФранції, до 10% вІрландії. Висококласнимижеготелямицейподатоксплачуєтьсявстандартномурозмірііваріюєтьсяврізнихкраїнахвід 12% вІспанії, до 22% вДанії. Так, вІталіїрозмірпільговогоподаткустановить 9%, тодіякповнаставкадля п'ятизірковихготелів -19%. ВІспаніїпільговаставкаподаткувстановлена 6%, для чотирьох- іп'ятизірковихготелів -12%. Віншихкраїнахзмогутньоютуристичноюіндустрією, наприклад, вІзраїлі — підприємства, щоприймаютьіноземних туристів, взагалінеобкладаютьсяПДВ. УЄгиптітакаподатковапільгарозповсюджуєтьсянапідприємства, якіобслуговуютьіноземнихтуристівупродовж 10 років.
Використовуючиміжнароднийдосвід, доцільновпроваджуватидиференційованіставкиПДВ (ут. ч. стандартну, зниженутапідвищенуставки) залежновід зірковостіготельнихпідприємствіпитомоївагиіноземнихгостей, типівікатегорійпідприємствресторанногобізнесу, атакожпільгиподатковогохарактерудлямалихпідприємств
Такимчином, досвідбагатьохкраїнпоказує, щоуспіхрозвиткутуризмубезпосередньозалежитьвідпідтримкизбокудержави. Різнідержавніпрограмистимулюванняв'їзноготуризмупередбачаютьпільгивоподаткуванні, спрощенняприкордонно-митногорежиму, створеннясприятливихумовдляінвестицій, надання пільговихпозикікредитівдлянаціональнихпідприємців, збільшеннябюджетних асигнуваньнарозвитокінфраструктури, рекламуназарубіжнихринках, підготовку кадрів. ЗастосуваннявУкраїніподібнихзаходівназаконодавчомурівніприскорить розвитокіндустріїгостинностіітуристичноїгалузізагалом, атакожстанеефективнимспособомформуванняпозитивногоміжнародногоіміджунашоїдержави.
Актуальнимнинієствореннястудентськихготелів (хостелів). Аналіздосвідудіяльностімолодіжнихготелівузарубіжнихкраїнах, зокремавРосії, даєзмогуговоритипроперспективирозвиткумережіхостеліввУкраїні. Одночаснодосвідіншихкраїнтакожсвідчить, щомолодіжнехостельнегосподарстводоцільнорозвиватипаралельнозекскурсійноюдіяльністю, атакождитячим, молодіжнимісімейнимтуризмом.Самецігрупитуристівнайчастішівідвідувачітаспоживачіпослугкостелів.
Координаційну, консультаційнутафінансовудопомогудлярозвиткумережіхостелівмаютьнадатитакіорганізації, якДержавнатуристичнаадміністраціяУкраїни, Державнийкомітетусправахсім'їтамолоді, Українськийнаціональнийкомітет молодіжнихорганізацій, МіністерствотуризмуАРКрим, координаційнірадизпитаньмолодіжноїполітикиобласнихдержавнихадміністрацій, атакожКиївськата Севастопольськаміськідержавніадміністрації.
ОстаннімчасомінтересдоІнвестиційвготельнуінфраструктуруізсторонияк Заходу, такіСходузначнопосилився; вДержтурадміністрацїїпройшлипереговори зпартнерамизІспанії, Австрії, Туреччини, СаудівськоїАравіїйІншихкраїн.
Нанашудумку, Державнатуристичнаадміністраціяповиннадолучитисядо розвиткуготельноїсправизадопомогоюнаступнихзаходів:
— забезпеченняучастіделегаційукраїнськихготелівуміжнароднихпрофесійнихвиставках;
— виданняофіційногодовідниказасобіврозміщення, дезапідсумкамирегіональноїінвентаризаціїбудеприведенанайповнішаінформаціяпроготелі, санаторії, пансіонати, будинкивідпочинкувУкраїні;
— створеннявІнтернетіелектронноїбіржіпрацевлаштування;
— формуваннябазиданихпротуристичніфірмиіготелі, місцяїхрозташування, послуги, ціни, вивченняіпрогнозуванняпопиту, створенняпостійнодіючоїІнтернет-виставкиінвестиційнихготельнихпроектів.
Реалізаціяцихтаіншихзаходівсприятимеподальшомурозвиткуготельногогосподарства, створеннюумовдляінтеграціївітчизнянихготелівуміжнародніготельнімережі, формуваннютарозвиткумережінезалежнихпідприємствготельного господарствавУкраїні.
3. Державна підтримка розвитку туризму в Україні
Останні декілька років розвиток туризму в Україні проголошується стратегічним пріоритетом національного розвитку. Відповідно до цього держава зробила багато кроків з інституційного, інформаційного, нормативно-правового забезпечення розвитку туризму в Україні.
У 2002 році створена Державна туристична адміністрація України (ДТАУ), що має права державного комітету. На цей орган центральної влади покладено розробку та впровадження державної політики підтримки туризму в Україні. При ДТАУ створена національна рада з туризму. Низка державних підприємств (наприклад ДП „Національна туристична організація, ДП „Науковий центр розвитку туризму”, та інші) спрямовують свою діяльність на інформаційно-аналітичний та рекламний супровід туристичної сфери України.
Низка законів, указів Президента України, постанов Уряду вже регулюють відносини суб’єктів господарської діяльності (СГД) туристичної сфери як між собою, так і з державою (дивись аналітичне дослідження „Аналіз державної політики підтримки розвитку туризму в Україні”). Практично повсюдно створена державна вертикаль (центральний – обласний рівень) управління та координації туристичною сферою.
Але зрозуміло, що ефективний розвиток туризму в Україні не можливий без повноцінної участі у цьому процесі органів місцевого самоврядування, які безпосередньо, за Конституцією та Законами України, забезпечують життєдіяльність та розвиток територіальних громад. На сьогодні органи місцевого самоврядування вже мають бюджети розвитку (хоча, нажаль поки що, дуже малі). Нарешті, в основному, закінчено поділ майна між державою та комунальною власністю. Органи місцевого самоврядування постійно демонструють наявність місцевої ініціативи та здатність вирішувати складні питання забезпечення життєдіяльності та розвитку територіальних громад. Наявний великий досвід консолідованих дій органів місцевого самоврядування у відстоюванні та просуванні власних інтересів (дії Асоціації міст України (АМУ), спілки „Золоте Перевесло”, інші). Важливим показником реального впливу є довіра населення до представників органів місцевого самоврядування, яка сьогодні (за результатами соціологічних досліджень) значно перевищує довіру до представників органів центральної влади. Тому, залучення органів місцевого самоврядування до впровадження ефективної політики підтримки розвитку туризму на місцевому рівні є обов’язковою умовою успішного розвитку туристичної сфери України в цілому.
Об'єктивно аналізуючи нормативно-правову регуляцію стану галузі туризму в Україні, слід відмітити, що вона активізувалася лише протягом декількох останніх років. Законодавство України про туризм складається з Конституції України, Закону України “Про туризм”, інших законодавчих актів України, що видаються відповідно до них, міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна.
До сьогодні в Україні було досить чітко вибудовано диференційовану систему органів урядового та неурядового характеру, які фахово займалися цим питанням. Так, Законом “Про туризм” встановлено, що державна політика у галузі туризму визначається Верховною Радою України. Центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму був Державний комітет України по туризму (на сьогодні — ліквідовано), повноваження якого визначалися цим законом та положенням, що затверджувалося Кабінетом Міністрів України. Державний комітет України по туризму реалізував державну політику в галузі туризму і ніс відповідальність за подальший його розвиток; брав участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. Місцевими органами державної виконавчої влади в галузі туризму є відповідні структурні підрозділи у складі органів державної виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковані цим органам влади та Державному комітету України по туризму. Для координації діяльності міністерств і відомств України в галузі туризму створено Національну раду по туризму, яка є позавідомчим колегіальним органом.
Всі плани, програми та проекти щодо розвитку туристичної індустрії повинні бути максимально зорієнтовані не тільки на створення належних умов для туристів, а й на забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону. Іншими словами, розвиток туристичної галузі треба розглядати як фактор стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення.
Серед інших питань, які регулюються відповідними урядовими організаціями, є й такі, які, наприклад, розробка першочергових кроків у реалізації Основних напрямів розвитку туризму в Україні, схвалених Указом Президента України від 10.10.1999 р. постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо подальшого розвитку туризму” (від 29.04.1999 р.) Ряду центральних органів виконавчої влади дано доручення “організувати облаштування мережі міжнародних транспортних коридорів об’єктами туристичної інфраструктури, залучення інвестицій та одержання кредитів для розвитку туристичної індустрії”.
Окремо слід сказати про роботу Асоціації туризму України. Вона на сьогодні є головною ланкою в тій системі, яка була наведена вища, займає провідне місце серед урядових та неурядових організацій. Об’єднуючи організації відповідного профілю на місцях, Асоціація значно полегшує роботу, намагаючись скоординувати їх роботу. Прикладом таких організацій може бути Львівська організація розвитку туризму, Асоціація “Трускавецькурортосервіс”, Одеський регіональний центр сприяння розвитку туризму “Регіон-туризм”.
Висновок
Стратегічною метою розвитку туристської індустрії України є вихід її на світовий рівень туристських послуг. Основними передумовами для цього виступають: географічне положення, наявність природного, історико-археологічного туристського потенціалу, політична стабільність та економічне зростання, конкурентноздатність туристських послуг. Якщо перші чотири умови в теперішній час у державі забезпечені, то дві останні гальмують входження національного туризму в міжнародний туристський простір.
Порівнюючи світовий досвід в організації туризму з сьогоднішнім станом його в Україні, треба констатувати, що між ними існує значний розрив. Так в перші роки незалежності, Україна стала в основному виїзною країною, що деформувало структуру і баланс туризму. Був продемонстрований у міжнародних відносинах новий феномен: при низькому ВВП на душу населення спостерігався виїзний масовий туризм її громадян за кордон, щороку не менше 6 млн. чол., переважно з комерційно-торгівельною метою.
У світовій практиці туризм відіграє значну роль в забезпеченні розвитку соціально-економічних процесів у країні та є важливим елементом її загальної стратегії. Значна роль туризму полягає в розвитку зовнішньої діяльності — це один із напрямків участі України в міжнародному поділі праці, як фактор розвитку зовнішньої торгівлі, як один із елементів, що формують імідж держави у фінансових і політичних колах світу.
Якщо розглядати туризм як внутрішній фактор, він являє собою: джерело валютних надходжень до бюджету; засіб здійснення структурних зрушень в господарстві країни за рахунок появи на ринку конкурентоспроможних послуг; залучення в обіг індиферентних ресурсів (природно-кліматичних, історико-археологічних, культурно-побутових та ін.); вирішення соціального питання розширення ринку робочих місць і за рахунок цього зменшення безробіття в цілому та особливо в регіонах зі слабо розвинутою промисловістю.
Зміни в житті світового суспільства, викликані соціально-економічними факторами і технічним прогресом у XX столітті, суттєво трансформували соціальний статус людини, тобто підвищився рівень життя, скоротився робочий час і зріс обсяг вільного часу. Але в той же час і зросли психологічні навантаження на людський організм, підвищилась інтенсивність ритму життя і праці, погіршився екологічний стан навколишнього середовища. В таких неоднозначних умовах відбувається трансформація людських ціннісних орієнтацій, зростає потреба у вільному часі та активному відпочинку, що є невід'ємним елементом суспільного життя поряд з матеріальним благополуччям. Зважаючи на ці фактори, туризм є тією сферою діяльності, яка здатна частково задовольнити вище наведені потреби суспільства, і в той же час він є найбільш високорентабельною галуззю економіки в розвинутих країнах світу, оскільки представляє собою цілу індустрію, що включає в себе окрім готельно-ресторанного господарства, транспорту і зв'язку цілу систему інших галузей та сфер діяльності, що обслуговують туристську індустрію (торгівля, промисловість, соціальна інфраструктура, індустрія розваг тощо), що мають шанс розвиватись за рахунок туризму.
На наш погляд туризм в Україні повинен розглядатись Урядом, як один із важливих чинників стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, збільшення ВВП на душу населення, позитивного впливу на стан справ у багатьох сферах діяльності, особливо це стосується в'їзного туризму, тому що на сьогодні створені принципово нові умови для розвитку туризму у зв'язку з відкритістю території України для відвідування іноземними туристами і прагненням країни інтегруватись у ЄС.
Список використаної літератури
1. Закон України „Про туризм” вiд 15.09.1995 № 324/95-ВР із змінами та доповненями/ Верховна Рада України. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 20 с.
2. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки // Урядовий портал (www.kmu.gov.ua).
3. Кирей В. Зелений туризм – не тільки відпочинок, а й важлива галузь економіки// Черкаський край, — №24 від 29 березня 2006р.
4. Ковальова В. Важкий шлях інвестора // Готельний і ресторанний бізнес, — №5, — 2002.
5. Левковська Л.В. Туризм та готельний бізнес в Україні: стан і перспективи розвитку// Трибуна, — №5-6, — 2003,- с.38-39.
6. Лихоманкова О.В. Стан і перспективи регіонального розвитку туризму в Україні// Актуальні проблеми економіки,-№6(36),-2004,-с.149-155.
7. Мунін Г., Зінов'єв Г. Сільський туризм – перспективний напрямок розвитку туристичної індустрії україни//Трибуна, — №1-2,- 2003,- с.42-43.
8. Уніят А., Альховіцька О. Перспективи розвитку ринку готельних послуг в Україні: світовий досвід та вітчизняна практика // Вісник ТАНГ — №5-2, — 2005 – с. 257-265.
9. Шульгіна Л. Тенденції розвитку українського туризму: географічний та мотиваційний аспекти динаміки попиту// Вісник ТАНГ, — №5-2, — 2005, -с.186-192.
10. Агафонова Л., Агафонова О… Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський ун-т туризму, економіки і права. – К.: Знання України, 2002. – 352 с.
11. Туризм в Україні. Статистичний бюлетень, — К.: Державна туристична адміністрація України, — 2004.