Реферат: Рекреаційний потенціал Франції
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу
Кафедра туристичного бізнесу
РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ФРАНЦІЇ
(курсова робота)
Виконав:
студентка 1-го курсу
група УТ — 11 Е.В. Козлова
Науковий керівник:
до. геогр.н., доцент Ю.І. Прасул
2010 рік
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальні відомості.
1.1. Загальна характеристика території
1.2. Офіційні символи
1.3. Геодемографічеськая характеристика країни
1.4. Соціально — економічні умови розвитку рекреації
Розділ 2. Природні і природно-антропогенні рекреаційні ресурси.
2.1. Ландшафтні ресурси
2.2. Біоклиматичні ресурси
2.3. Гідромінеральні ресурси
2.4. Природно — антропогенні рекреаційні ресурси
2.4.1. Національні природні парки
2.4.2. Природні заповідники
2.4.3. Інші види природно — антропогенних ресурсів
2.5. Забезпеченість природними і природно — антропогенними рекреаційними ресурсами
Розділ 3. Суспільно — історичні рекреаційні ресурси
3.1. Пам'ятки історії і культури
3.1.1. Архітектурно — історичні ресурси
3.1.2. Музей і музейні комплекси
3.1.3. Культові споруди
3.1.4. Етнографічні ресурси
3.2. Біосоціальні ресурси
3.3. Подієві ресурси
3.4. Забезпеченість суспільно історичними — рекреаційними ресурсами
Висновки
Літературні джерела
Вступ
франція рекреаційний природний історичний
Франція – це країна, яка подарувала світу багато чудових творіннь, моду та шампанське, коньяк і парфюм. Її культура та мова дуже витонченні.На її терріторії знаходиться дуже багато пам'яток архітектури, таких як Єйфелева башта, Тріумфальна арка. Крім пам'яток архітектури у Франціі велика кількість пам'яток історії. Франція – це Батьківщина таких особистостей, як Наполеон та Едіт Піаф. А кулінарія Франції постійно дивує нас. Я обрала саме цю країну, тому що мене все це дуже приваблює. Я хочу знати про Францію ще більше!
Тому метою моєї курсової роботи є саме вивчення усіх ресурсів Франції, починаючи с географічного положення і завершуючи відомими людьми, а відповідно задачами – є пошук та обробка усіх данних країни.
Основною базою пошуку інформації є бібліотечний та інтернетний ресурс, періодичні видання.
Робота складається з 3-х розділів та висновків. Вона містить 32 сторінки тексту та 8 іллюстрацій. Список викоростаних джерел включає 4 найменування друкованних публікацій та 6 найменуваннь електронних публікацій.
РОЗДІЛ 1
1.1 Загальна характеристика територій
Франція, або офіційно Французька Республіка, — найбільша країна Зарубіжної Европи. За площею (551 тис. кв. км.) вона більш ніж удвічі перевершує як Великобританію, так і Німеччину. Територія країни — майже правильний шестикутник. Ще стародавні історики і географи відзначали незвичайно зручне географічне положення Франції. Страбон писав, що «само провидіння спорудило гори, наблизило моря, проклало русла річок, щоб створити тут саме квітуче місце на землі». До Франції відносяться декілька дрібних островів в Середземному морі і затоці Біськайськом. Населення країни складає 53млн. людина. Франція має «заморські департаменти і території»: Гвіана (Французька), острови Гваделупа, Мартіника, Реюньон, Нова Каледонія, Французька Полінезія. Франція займає крайню західну частину Європейського материка. Її можна назвати країною атлантичною і середземноморською, прірейнськой і піренейською. Морські межі країни мають велику протяжність, чим сухопутні. На півночі Францію відокремлюють від Англії неширокі протоки Ла-манш і Па-де-кале. На заході вона омивається водами Біськайського затоки Атлантичного океану. А на півдні — Середземним морем. Багато ділянок побережжя, особливо в Бретані і Провансі, сильно порізано, мають багато бухт, зручних для стоянки судів. Зручності морських і сухопутних зв'язків, положення на перехресті между- народних шляхів відвіку підсилювали економічні позиції Франції, сприяли розвитку її господарства, зростанню культурних і торгових стосунків з іншими країнами. Впродовж багатьох сторіч Франція грала важливу роль в світовій економіці, і в міжнародних відносинах. Проте таке географічне положення було і одній з причин того, що Франція виявлялася багато разів в центрі імперіалістичних суперечностей. Впродовж ХIX — XX вв. територія країни не раз перетворювалася на арену бойових дій. У останнє сторіччя особливо тяжкі наслідки для Франції мало сусідство з мілітаристською Німеччиною. Франція відома як країна талановитого і працелюбного народу, що вписав багато славних сторінок в історію боротьби людства за свободу і демократію, що вніс великий внесок до скарбниці світової науки, культури і мистецтва. Сучасна Франція одна з найбільш розвинених індустріальних капіталістичних країн. За розміром валового національного продукту і за об'ємом промислового виробництва вона займає одне з провідних місць.
Адміністративно-державний пристрій Франції.
У Франції існує історико-економічне ділення на 22 регіони: Аквітанія, Бретань, Бургундія, Іль-де-франс, корсіка, Лангедок-Руссильон, Лімузен, Лотарінгия, Луара, Міді-Піренєї, Нормандія Верхня і Ніжняя, Нор-па-де-Кале, Овернь, Пікардія, Пуату-Шаранта, Прованс -Альпы-лазурный берег, Рона-альпи, Франш-конте, Центральна Франція, Шампань -арденни, Ельзас. Материкова частина Франції в адміністративному відношенні розділена на 94 департаменти, до яких додаються 2 департаменти на острові корсіка, 6 заморських департаментів (Гваделупа, Мартіника і Гвіана в Америці, а також Реюньон у південно-східного побережжя Африки, Сен-пьер і Мікелон біля південно-східного побережжя Ньюфаундленду) і 5 заморських територій (Нова Каледонія; Французька Полінезія, до складу якої входять острови Суспільства, Маркизськие острова, архіпелаг Туамоту, Французькі південні і антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; Майотта — один з островів гряди Коморськой у східного побережжя Африки). Завдяки цьому Франція займає третє місце в світі після США і Великобританії по розмірах заморських володінь.
1.2 Офіційні символи Франції
Єдиним наочним символом, офіційно закріпленим в Конституції є трибарвний прапор (Мал.1.1). Його кольори: синій (символ Святого Мартіна (Небесний покровитель Франції)) і червоний (символ свободи (фрігийський ковпак був червоного кольору)). Що вперше з'явився в 1789 році, відноситься до революційної, а потім імператорській Франції, він був рішуче знедолений і замінений на білий в 1814 — 1830 роках. Революція 1830 роки звана липневою, остаточно повернула тріколор і знов зробила його офіційним. Сьогодні трибарвний прапор одностайно визнається символом Франції.
Гаульський півень — символ країни (Мал.1.2). По легенді, галли успішно розводили кури і півнів. Певну роль зіграло і те, що на латині слово півень (gallus) і само назва галлів (Gallus) омоніми. Цей символ втілює гордість, сміливість і красу Франції.
Символом Французької республіки є — Маріана (Мал.1.3). Чому саме це ім'я? За однією з версій, Баррас (отець-засновник Директорії), шукав красиве ім'я для жіночого символу Республіки. Як те він вечеряв у свого друга Жана Ребела. Це був сімейний удін, на якому була присутня Мадам Ребел, що володіє красою і шармом, її ім'я було Марі-Ганна. Баррас вирішив що кращого імені для республіки немає.
Державний герб Французької Республіки зображений у вигляді еліпса, в центрі якого знаходяться дикторський пучок-символ влади і республіки (Мал.1.4). На стрічці поміщені слова: «Свобода, рівність, братерство». Все це оточено дубовими і оливковими гілками-символами влади і слави. Ланцюг, що оточує фігури на гербі, — символ шани і благородства. Внизу овалу розташований орден Почесного Легіону.
Мал.1.1 Мал. 1.2 Мал. 1.3 Мал. 1.4
Французький герб Гаульський півень Маріана Герб Франції
1.3 Геодемографічеськая характеристика країни
Половозрастна структура:
· 0 — 14 років: 18,6% (чоловік. 6 129 729чел., дружин. 5 838 925чел.)
· 15 — 64 років: 65% (чоловік. 20 963 124чел., дружин. 20 929 280чел.)
· 65 і старше: 16,4% (муж.4 403 248 чіл., жен.6 155 767 чіл.)
· Середній вік:
Þ Все населення – 39,4 року
Þ Чоловіки – 38 років
Þ Жінки – 40,9 років
· Співвідношення числа чоловіків і жінок: Все населення — 0,956
Динаміка населення:
о Народжуваність — 12,73 рожденій/1000 людина
о Смертність — 8,48 смертей/1000 людина
о Природний приріст — 0,574%
Міське і сільське населення:
§ Сільське населення: 23%
§ Міське населення 77%
(За місто вважається населений пункт, де проживає не менше 1000чел.)
Чисельність населення найбільших міст:
¤ Париж — 2,2 млн. чіл.
¤ Марсель — 1,6 млн. чіл.
¤ Ліон — 1,4 млн. чіл.
¤ Лілль — 1,3 млн. чіл.
¤ Тулуза — 1,1 млн. чіл.
Щільність сільського населення:
Високий рівень щільності сільського населення (більше 97 чоловік на 1 квадр. Метр.) характерний для родючих районів Північної Франції, морського побережжя Бретані, рівнин Ельзаса і долин річок Рона і Сонна.
Економічно активне населення (ЕАН):
— Загальна чисельність економічно активного населення (ЕАН) — 27,76 млн. чіл.
— Співвідношення ЕАН і неробочих віків — 0, 77
— Половозрастна структура ЕАН:
Þ чоловіків — 14 824 тис. (53,5 %);
Þ жінок — 12 814 тис. (46,5 %)
— Структура економічно активного населення за віком: у найбільш працездатних віках (20-60 років) знаходяться лише 45,8 % економічно активного населення, до того ж 40,6 % даної групи — особи від 40 років і старше.
— Структура економічно активного населення по галузях господарства: сільське господарство — 4,1 %, промисловість: 24,4 %, сфера послуг — 71,5 %
Французи, країни, що проживають за межами:
За даними Міністерства закордонних справ Франції, кількість французів, записаних в Світовий регістр французів, що живуть за межами Франції
1 326 087 чіл. У США проживає 111 875 французів.
Релігійний склад Франції:
§ Католики — 83 — 88%
§ Протестанти — 2%
§ Іудеї — 1%
§ Мусульмани — 5 — 10%
§ Що не сповідають ніякої релігії — 4%.
1.4 Соціально — економічні умови розвитку рекреації
Сучасна французька економіка — одна з найбільш могутніх в світі. На рубежі XX і XXI вв. Франція займає серед провідних країн Заходу 5-е місце в світі по ВВП на душу населення, 5-і — по питомій вазі в світовому промисловому виробництві, 4-і — по частці в світовому експорті, проте по рівню економічного розвитку поступається ФРН і цілій низці малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу). Процеси, що мали місце в економіці протягом «тридцяти сумних років» (так у французькій економічній пресі часто іменують період з початку 70-х до кінця 90-х років), мали неоднозначний характер.
Економіка Франції об'єднує сучасні капіталістичні методи управління з обширним урядовим втручанням. Уряд зберігає значний вплив по ключових долях кожного сектора, воно має контрольні пакети акцій залізниці, електростанцій, повітряного сполучення і телекомунікаційних компаній. Правда, починаючи з 1990-х років, уряд поступово послаблює контроль над цими секторами. Уряд поволі розпродає частину своїх акцій в FranceTelecom, в AirFrance, в страхуванні, в банківській справі, і в різних галузях промисловості. Тим часом, завдяки великим площам родючої землі плюс застосуванню сучасним технологіям, Франція стала провідним сільськогосподарським виробником в Західній Европе. Але в теж час в країні спостерігається постійно високий рівень безробіття. Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які приводять до створення величезних по потужності ТНК. Так, «Іметаль» об'єднує 62 суспільства, що діють в 25 країнах. У автомобілебудівної компанії «Рено» — майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і так далі Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні привела до зміцнення цілого ряду французьких компаній в світовому виробництві. Хімічна компанія «Пешине» перетворилася на світового лідера пакувальної продукції, поліграфічна фірма «Ашет» — в провідного видавця журналів в світі, фірма «Кабль де Ліон» вийшла на перше місце в світі по виробництву електричних кабелів. Банки активно беруть участь в діяльності промислових компаній через систему участі у володіннях акціонерним капіталом. Процес переплетення капіталу привів до того, що вся економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки.
Вимушена діяти в умовах жорсткої конкуренції, Франція зробила ставку на розвиток досліджень, модернізацію виробництва, розробку нових виробів і устаткування. Адаптація промислових потужностей до нового ритму виробництва супроводилася підвищенням продуктивності. Паралельно проходили комп'ютеризація галузей і розвиток математичного забезпечення, що дозволило упроваджувати у виробництво сучасні системи автоматичного проектування і управління технологічними процесами.
РОЗДІЛ 2
2.1 Ландшафтні ресурси
Рел ь єф. У Франції представлені три разних типу рельєфу — гори, плато і рівнини. Особливості будови поверхні країни такі, що наявність декількох піднесених територій не є перешкодою для зв'язків між рівнинами. Піренєї, Альпи і Юріївна — гори альпійської системи. Центральний масив, Арморіканський масив, Вогези і Арденни — зруйновані залишки стародавніх герцинських гір. Паризький басейн (Північно-французька низовина), Гаронськая низовина (Аквітанський басейн) і грабен Рони і Сонні — рівнини з малими амплітудами висот.
Гори. Уздовж межі з Іспанією тягнеться гірський ланцюг Піренєєв. Там немає крупних льодовиків і озер, живописних долин і зубчатих гребенів, характерних для Альп. Альпи частково утворюють межу Франції з Італією і Швейцарією, а частково тягнуться в межі південно-східної Франції аж до р. Рони. Величні вершини, як, наприклад, вища точка Західної Европи гора Монблан (4807 м), живописно виділяються на тлі льодовикових долин. На відміну від Піренєєв, в Альпах є ряд щодо досяжних перевалів. Гори Юріївна, уздовж яких проходить межа з Швейцарією, розташовані між Женевою і Базелем. Вони мають складчасту будову, складені вапняками, нижчі і менш розчленовані в порівнянні з Альпами, проте сформувалися в ту ж епоху і мають тісний геологічний зв'язок з Альпами. У Франції в горах альпійської системи немає значних рудних родовищ. Проте завдяки великим висотам і великій кількості опадів ці гори є важливими джерелами води і енергії, що широко використовувалося при споруді гідроелектростанцій. Грунти гірських районів, за винятком днищ долин, малопотужні і не придатні для землеробства. Схили долин сильно заліснені, і лісове господарство грає велику роль в економіці цих районів. Гірські луги, розташовані вище межі лісу, служать основою для розвитку молочного тваринництва.
Низовини . Верхнерейнськая низовина — в Германії і Франції, між горами Юріївна і Рейнськими Сланцевими горами. Довжина близько 300 км.; по Верхнерейнськой низовини протікає р. Рейн. Обробіток пшениці, цукрового буряка; сади, виноградники. Крупні міста: Страсбург, Франкфурт-на-майне, Мангейм. Гаронськая низовина — у Франції, протягується уподовж
р. Гаронна в її середній і нижній течії (складова частина Гаронськой низовини — Ланди). Широколистяні і саженіє соснові ліси. Сади, виноградники, посіви зернових, обробіток тютюну. Ронськая низовина — на південному сході Франції, по середньому і нижньому перебігу р. Рона. Довжина близько 300 км.
Піднесеності. Арморіканськая піднесеність — на північному заході Франції, в Нормандії і на п-ове Бретань. Висота до 384 м.
Плато. Центральний масив, розташований між басейнами річок Луари, Гаронни і Рони, є найбільшим масивом, що виник в результаті руйнування стародавніх герцинських гір. Подібно до інших стародавніх гірських областей Франції, він піднявся в альпійську епоху, при цьому м'якші породи в Альпах були зім'яті в складки, а щільні породи Центрального Французького масиву розбиті тріщинами і розломами. По таких порушених зонах піднімалися глибинні розплавлені породи, що супроводилося вулканічними виверженнями. У сучасну епоху ці вулкани втратили свою активність. Проте, на поверхні масиву збереглися багато вимерлих вулканів і інших вулканічних форм рельєфу.
Рівнини. Паризький басейн знаходиться на півночі центральної Франції в оточенні Арморіканського масиву, Центрального Французького масиву, Вогезов і Арденн. Навколо Парижа розташована система концентричних уступів гряд, розділених вузькими смугами рівнин. Гаронськая низовина, розташована на південному заході Франції у підніжжя Піренєєв, — рівнинний район з родючими грунтами. Ланди, трикутна клиновидна ділянка, на північний захід від нижньої течії Гаронни відрізняються менш родючими грунтами і засаджені хвойними лісами. Грабен Рони і Сонні в південно-східній Франції утворює вузький прохід між Альпами на сході і Центральним Французьким масивом на заході. Він складається з ряду невеликих западин, розділених сильно розчленованими піднятими ділянками. Водні ресурси. У Франції чотири великі річки — Сіно, Луара, Гаронна і Рона, серед них найбільшою довжиною (1000 км.) відрізняється Луара. Найбільші морські порти Гавр, Нант, Бордо і Марсель розташовані в гирлах цих річок.
Сіно дренує Паризький басейн і впадає в Атлантичний океан у Гавра. Вона відрізняється рівномірним розподілом стоку протягом року, що сприяє судноплавству, і сполучена каналами з іншими річками.
Луара бере початок в Центральному Французькому масиві, перетинає південну частину Паризького басейну і впадає в Атлантичний океан у Нанта. Рівень води в цій річці сильно коливається, тому часто бувають повені. Це характерно і для Гаронни.
Система каналів сполучає між собою основні річки країни, включаючи річку Рейн, по якій частково проходить східна межа країни і яка є одним з найважливіших внутрішніх шляхів сполучення в Европе. Річки і канали мають велике значення для економіки Франції.
Флористчні ресурси. У горах поблизу снігової лінії поширені голі скельні субстрати з незначним розвитком мохів і лишайників. Далі вниз по схилах, але все таки вище за верхню межу лісу альпійські луги використовуються для випасу овець і великої рогатої худоби. Нижче за верхню межу лісу вищий пояс представлений хвойними лісами з сосни, модрини, ялиці і ялини, у самої межі їх зростання гальмується і переважає кріволесье, але з пониженням висоти дерева стають вищими і стрункішими. Хвойні ліси змінялися широколистяними з дуба, буку і каштана. У Франції збереглися лише незначні залишки величних лісів, які колись покривали рівнини і низькі гори. Велика частина рівнин розорана, а ділянки лісу приурочені до бідніших грунтів. Проте рівнинні райони Франції зовсім не позбавлені дерев: уподовж дорогий і каналів зазвичай тягнуться лісопосадки. Вони особливо типові для ландшафтів бокажей (bocage) Нормандії і Бретані. Найбільш своєрідна рослинність среді- земноморського побережжя, де можуть існувати тільки рослини, що переносять тривалу літню засуху. Замість лісів тут ростуть ізольовані невисокі дерева і чагарники, між якими Місцями збереглися зайці, а з копитних в окремих крупних лісових масивах зустрічаються благородний олень, косуля, кабан і бобер. Рибні ресурси Франції сильно виснажені. Велику частину улову в річках і озерах складає форель, яку розводять штучно. У затоці Біськайськом ведеться промисел сардин, камбали і оселедця, а також омарів, креветок і молюсків.
2.2 Біоклиматичні ресурси
Над територією Франції відбувається безперервна боротьба між масами океанічного повітря із заходу, континентального — зі сходу і середземноморського — з півдня. Клімат будь-якої частини країни залежить від переважання тієї або іншої тенденції, позначається також вплив висоти і місцевих умов. Океанічний вплив виявляється у встановленні теплої вологої погоди. Західні повітряні маси, проходячи над теплими водами течії Северо-атлантічеського, насищаються вологою. При проходженні над океаном це повітря влітку охолоджується, а взимку прогрівається. В результаті при розповсюдженні західних повітряних мас рідко спостерігаються екстремальні температури. Н., у Бресті середня температура січня 7° З, липня — 17° С. Здесь волого, за рік налічується 185 днів з осіданнями, а загальна сума опадів досягає 840 мм. Велика частина опадів випадає у вигляді безперервного дощу, що мжичить. Небо зазвичай затягнуте хмарами, але снігопади і морози бувають рідко.
Континентальний вплив супроводиться сухою погодою з різкішими температурними контрастами. Повітряні маси, що поступають зі сходу з обширних внутрішніх частин Євразії, приносять мало вологи. При цьому взимку встановлюється холодна погода, а влітку — жарка. Н., у Страсбурзі середня температура січня — 1° З, і взимку період з температурами нижче 0° Із зазвичай складає 80 днів, включаючи не менше 20 днів з снігом. Проте літо в Страсбурзі печеня і часто задушливе, характерні рясні дощі. Средізем-номорськоє вплив розповсюджується на приморську зону шириною 160 км. на півдні Франції. Зими тут м'які і сирі, хоча велика частина опадів випадає у вигляді нетривалих злив, а в проміжках між ними коштує ясна погода. Літо жарке і сухе. Н., у Марселе середня температура січня 7° С, а липня — 22° С, хоча вдень температура іноді підвищується до 38° С. Средняя річна сума опадів складає 580 мм, в році налічується 95 днів з осіданнями. Містраль, холодний вітер, що іноді дме з півночі, особливо взимку, приносить незвично холодну погоду на середземноморське побережжя Франції. Місцями клімат істотно змінюється з висотою — в таких гірських районах, як Вогези, Юра, Центральний масив, Піренєї і Альпи. В цілому з висотою температура знижується, а кількість опадів збільшується. У горах навіть в розпал літа вдень бувають низькі температури і сильні снігопади. Велика частина снігу навесні і літом тане, але на великих висотах сніг зберігається, там розвинені льодовики. Монблан покритий снігом круглий рік.
2.3 Гидромінеральниє ресурси
У Франції дуже велика кількість водних ресурсів: озер, річок, проток, заток і інших. На побережжі країни розташовано багато курортів, баз відпочинку, лікувальних комплексів. Тут знаходяться такі знамениті курорти, як Vichy (центральний район Франції, на березі озера і річки Алье); Deauville (на північний захід від м. Гавр, на березі протоки Ла-манш); Quiberon (південь однойменного півострова західного побережжя Франції), LaBaule (у 450 км. від Парижа, має пляж протяжністю 9 км.); Cannes (на захід від Ніцци, берег затоки Ла-напуль); Roscoff (Північ Бретані); Ciboure (невеликий курорт з величезних кількістю видів водного спорту).
Лікування на мінеральних курортах здійснюється під спостереженням лікаря з використанням мінеральної води, лікувальних грязей і клімату в лікувальній меті. У Франції налічується 150 термальних станцій-курортів. Відмітною особливістю французьких мінеральних курортів є відсутність готелів високих категорії, в основному представлені готелі категорії 2**-3***.
Свідчення для лікування на мінеральних курортах Франції: більшість захворювань виліковуються мінеральною водою і лікувальними грязями.
Мінеральні курорти чудово підходять для страждаючих різними видами захворювань шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки, порушеннями обміну речовин, лікування суглобів, надмірною вагою. Пиття мінеральної води з джерела займає центральне місце в курортному розкладі. Питний курс (щоденна доза і час споживання мінеральної води) призначається лікарем. Новим напрямом в роботі мінеральних курортів є оздоровчі програми, які проводяться на базі мінеральної або прісної води.
На курортах застосовують загальні і місцеві мінеральні ванни при захворюваннях серця і судин, опорно-рухового апарату (суглобів, зв'язок, м'язів), нервової системи, при гінекологічних захворюваннях і ін. Полоскання і інгаляції мінеральною водою призначають при захворюваннях носоглотки і верхніх дихальних шляхів, зрошування — при гінекологічних захворюваннях, промивання і клізми — при захворюваннях кишечника. Мінеральна вода, вжита, безпосередньо впливає на рецептори слизистої оболонки порожнини рота, шлунку і частково дванадцятипалої кишки, рефлекторно нормалізуючи шлункову секрецію і сприяючи видаленню зайвого слизу. Пиття мінеральних вод стимулює також освіту і виділення жовчі, впливає на обмін речовин. Протипоказання: разниє для різних курортів. Протипоказаннями для лікування на курортах в більшості випадків є гострі інфекційні захворювання, запальні захворювання шкіри і внутрішніх органів, деякі захворювання серцево-судинної системи, онкологія, а також будь-які хронічні недуги в стадії загострення. Кращий час для відпочинку на мінеральних курортах — осінь і весна, період загострення хронічних захворювань. Не побоюйтеся осінньої прохолоди — середньоєвропейські курорти порадують Вас сонячною і сухою погодою, розкішними фарбами літа, що йде, і свіжістю повітря, подібного до букета дорого провина. Весна в Европе — це час ніжної спаржі, квітучих гіацинтів і запашних молодою зеленню парків.
2.4 Природно — антропогенні рекреаційні ресурси
2.4.1 Національні природні парки
Національні парки Франції займають майже 9% її площ (близько 48 720 кв. км.), причому це тільки крупні території, що охороняються. Характерною межею організації французької природоохоронної системи є доповнююча крупні заповідники мережа з майже півсотні регіональних парків і сотні невеликих територій, що охороняються, які займають в цілому ще 7% територій країни, що утворює одну з найбільших екологічних зон в Західній Европе. При цьому французькі заповідники в більшості своїй не є чисто природними зонами в звичайному розумінні — на їх території активно розвивається активний туризм, розташована безліч історичних пам'ятників і об'єктів культурної спадщини, сільськогосподарських зон і леснічеств. Тому недивно, що заповідних зон припадає на частку до 10% зарубіжних гостей. До речі, самі французи набагато активніше в цьому плані — до 23% внутрішнього туризму в тому або іншому ступені доводиться на заповідники.
Старий парк Тюїльрі ( Tuileries ) в Парижі. Старий парк миру, найбільший парк Франції, один з красивих парків планети, чиє планування до цих пір служить прикладом для всіх паркових дизайнерів.
Меркантур ( Parc National du Mercantour ). Національний парк Меркантур займає однойменний гірський масив площею близько 685 кв. км. в північній частині департаменту Приморські Альпи, на межі з Італією. Заснований в 1979 році навколо вищої точки регіону — гори Жела він за короткий строк перетворився на один з найбільших заповідників Европи, привертаючий увагу туристів цілим набором природних і історичних об'єктів.
Пор-кро ( Parc national de Port-cros ). Національний парк Пор-кро займає частина території Йерських островів на на південний схід від Тулона. Разом з ботанічним заповідником острова Поркероль парк займає близько 10 кв. км. суші і близько 80 км. акваторії. Це перший морський заповідник Европи (заснований в 1963 р.), що спеціалізується на охороні унікальних екосистем сухих середземноморських островів і прилеглих до них вод.
Вануаз ( Parc national de la Vanoise ). Національний парк Вануаз був заснований 6 липня 1963 року, з'явившись найпершим заповідником такого рівня у Франції. Він охоплює близько 1250 кв. км. однойменного гірського масиву, розташованого в південно-східній частині департаменту Савойя, між річкою Ізер на півночі, італійською межею на сході, перевалом Мон-сени на південному сході і довжиною річки Арк на південному заході.
Екрен ( Parc national des Ecrins ). Національний парк Екрен лежить на межі департаментів Ізер і Верхні Альпи, в межах Дофінських Альп, масиву Дюпельву і спис Екрен (4102 м). Цей гірський заповідник площею 918 кв. км. заснований в 1973 році для охорони обширного району соснових і дубових лісів, альпійських лугів і пусток. Але головною прикрасою парку є достаток льодовикових форм рельєфу .
Пірене ( Parc national des Pyrenees ). Національний парк Пірене, заснований в 1967 р. протягнувся майже на 100 км. уздовж іспанської межі. Він охоплює майже
460 кв. км. департаментів Верхні Піренєї і Піренєї Атлантичні, а разом з прилеглим французьким заповідником Пірене-оксиденталь і іспанськими національними парками Ордеса і Монте-пердідо (входять в Список Усесвітньої природної спадщини ЮНЕСЬКО) утворює величезну заповідну зону, половину Центральних Піренєєв, що займає майже.
Севен ( Parc national des Cevennes ). Національний парк Севен лежить в гористих районах півдня країни. Гірська система Севенни є частиною Центрального масиву і одній з якнайдавніших в Европе. Тому ці стародавні ландшафти з дивовижною мережею сильно вивітрених гір володіють одним з самих незвичайних природних комплексів континенту, що славиться безліччю реліктових форм життя.
2.4.2 Природні заповідники
Каланки. Каланки лежить в 5 км. на південний захід від Порто. Термін «каланка» в західній частині Середземномор'я відноситься до геологічних формувань у формі глибокої долини з крутими берегами, частково заповненою морем, тобто це типовий фьорд. Численні оранжеві і рожеві скелі і башточки, цілий «ліс» яких тягнеться по берегу морить, підносяться над водою на висоту до 300 метрів, утворюючи дивовижний ландшафт, внесений до списку природних пам'ятників ЮНЕСКО.
Камарг ( Camargue ). Заповідник Камарг займає всю західну частину обширної дельти річки Рона (площа близько 81 780 га). Ці стародавні краї солончаків, очеретяних боліт, морських лагун, сотень проток і піщаних островів вважаються за останню ділянку на території Европи, де можна побачити реліктові напівстепові природні комплекси, повністю зниклі в інших областях.
Пельву ( Pelvoux ). Пельву- заповідник площею 8,7 тис. га в гірському масиві Пельву (висота до 4102 м) Західних Альп на території Франції. Є частиною Національного парку Екрен (Ecrinis). Включає субальпійські і альпійські луги.
2.4.3 Інші види природно — антропогенних ресурсів
Регіональні парки ( Parc naturel regional , PNR )
Окрім національних парків, у Франції діє ціла мережа (близько 50) регіональних природних парків, чий статус визначається окремими угодами між місцевими властями і французьким урядом. Регіональні парки були створені відповідно до декрету від 1 березня 1967 року, і їх статус підлягає обов'язковому дослідженню кожні 10 років, що дозволяє активно розширювати і розвивати їх інфраструктуру. В результаті багато з них з моменту свого створення виросли в крупні природоохоронні комплекси, здатні по ряду параметрів легко скласти конкуренцію крупним національним паркам країни.
Кейра ( Parc naturel regional du Queyras ). Регіональний природний парк Кейра, заснований в 1977 р. не належить до найкрупніших заповідників країни, але по своїх природно-кліматичних умовах і багатству природи вважається за один з кращих гірських заповідників Европи. Розташований у відрогах Коттських Альп, між Бріансоном (Briancon) і італійською межею.
О-лангедок. Региональный природний парк О-лангедоклежить в південній частині Центрального масиву, між Тулузой і Монпелье. Парк був створений 22 жовтня 1973 року і до справжнього моменту займає площу 2605 кв. км., причому через свою обширність він роздільний на сім областей, кожна з яких володіє своїм характерним природним комплексом.
Вердон ( Verdon ). Регіональний природний парк Вердон лежить на південному сході Франції, в департаменті Альпи Верхнього Провансу. Тут охороняється найкрасивіший в Европе і другий за величиною в світі каньйон річки Вердон, що протягнувся на 25 км. в довжину при глибині близько 700 метрів.
Бренн. Розташований практично в самому центрі Франції регіональний природний парк Бренн вважається за найважливіший «озерний заповідник» країни. Заснований 22 грудня 1982 року на землях між Пуатье (Poitiers) і Шатору (Chateauroux), населених людьми більше двох тисяч років, він являє собою зразок дбайливого відношення до природи в умовах сильного впливу сучасної цивілізації.
2.6 Забезпеченість природними і природно — антропогенними рекреаційними ресурсами
Природні ресурси добре забезпечують країну, що сприяє розвитку рекреації(мінеральні, горно-лижні і інші курорти). Відмінно розвинені природно-антропогенні ресурси, які показиваються наявністю величезної кількості парків самих різних статусів(регіональні, міські, національні). Також маються і зоологічні парки, наприклад, зоопарк у Венесенськом лісу. У Венесенксом лісу окрім зоопарку ще є Парк квітів, в цьому парку — міні-гольф, гори, електричні машини і маленький поїзд. Працює дитячий театр. Атрактивність цього парку дозволяє привертати увагу туристів різних віків.
РОЗДІЛ 3
3.1 Пам'ятки історії і культури
3.1.1 Архітектурно — історичні ресурси
Вандомськая площа в Парижі ( place Vendome ). Прямокутна площа Вандомськая на північ від вулиці Сент-оноре оточена одноманітними імпозантними будівлями міністерств, особняків, банків і готелів. За останнє століття тут перебували чи не всі європейські знаменитості, від Чарлі Чапліна до Коко Шанель, що прожила в готелі «Рітце» останні 37 років життя. У XVII столітті площа, спланована Ардуен-мансаром, носила ім'я Людовика Великого і його статую. При Наполеонові в центрі встановили Вандомськую колону, чиє кам'яне тіло обвивали бронзові листи, відлиті з 1 250 трофейних гармат. Нині ж площа швидше асоціюється з ювелірними магазинами Boucheron (№ 26) і VanCleef & Arpels (№ 22).
Елісейськие поля Парижа ( Champs - elysees ). Поля Елісейськие — одна з головних магістралей Парижа. Поля Елісейськие — синонім християнського раю, тій частині загробного світу, де перебувають герої, чисті душі, праведники, тоді як в Аїде терплять вічні муки злочинці, лиходії і так далі
Тріумфальна арка ( Arc de Triomphe ). Споруджена в 1806-1836 по розпорядженню Наполеона архітектором Жаном Шальгреном. Прикрашена 4-мя скульптурними групами: з боку полів Елісейських — «Марсельєза» скульптора Рюда (справа) і «Тріумф скульптора 1810 м.» Корто; з боку авеню дела Гранд-арме — «Опір» (справа) і «Мир» скульптора Етекса. На стінах арки вигравійовані назви 128 битв, виграних республіканською і імператорською армією, а також імена 558 французьких воєначальників. Арку оточують 100 гранітних тумб (на честь «ста днів» правління Наполеона), сполучених між собою чавунними ланцюгами.
Версаль ( Chateau de Versailles ). Палацово-парковий ансамбль Версаля- це найбільший пам'ятник архітектури XVII ст., що зробило величезний вплив на містобудівну думку подальших сторіч. У художньому відношенні Версаль взагалі став як би «ідеальним містом», про яке мріяли і писали автори епохи Відродження і який волею Людовика XIV і мистецтвом його архітекторів і садівників виявився втілений наяву, причому в безпосередній близькості від французької столиці.
Монмартр ( Montmartre ). Монмартр — назва 130-метрового горба на півночі Парижа і давньоримського поселення. Горб Монмартр — висока точка Парижа. На вершині горба знаходиться базіліка Сакре-кер, одна з найпопулярніших визначних пам'яток французької столиці. Зійти на Монмартр можна по знаменитих сходах або за допомогою фунікулера.
3.1.2 Музеї і музейні комплекси
Франція — це культурна країна, з великою кількістю найрізноманітніших музеїв. Деякі з них представлені нижчим.
Музей д'0рсе, Musee d ' orsay . Займає будівлю колишнього ж/д вокзалу. Найбільший в світі музей європейського мистецтва XIX століття. Кращі колекції імпресіоністів і постімпрессіоністів: Мане, Моне, Ренуара, Дега, Сезанна, Ван Гога.
Музей Лувр, Musee du Louvre . Енциклопедичний музей, складається з 7 відділів, що представляють колекції з античних часів до середини XIX ст.
По кількості експонатів, їх цінності і різноманітності, а також за виставковою площею займає перше місце в світі.
Музей Армії, Musee de l'armee . Колекції зброї, зброї, обмундирування і реліквій. У Домськом Соборі розташований саркофаг Наполеона Першого.
Музей мистецтва країн Африки і Океанії,musee des Arts d ' afrique et d ' oceanie .
Колекція африканського мистецтва і мистецтва країн Океанії. Прекрасний тропічний акваріум.
Будинок-музей Оноре де Бальзака,maison d ' honore de Balzac . Малюнки, портрети, листи.
Музей Бурделя, Musee Bourdelle . Бронзові, гіпсові, мармурові скульптури, малюнки і живопис в майстернях, в яких скульптор жив і працював все життя.
Музей Клюні. Великі збори середньовічного мистецтва.
Музей Пікассо, Musee Picasso . Назва говорить за себе. Розташований в особняку XVII століття, яке стоїть в аристократичному кварталі Маре.
Музей Оранжері, Musee de I'orangerie . Величезний музей імпресіонізму, сучасне мистецтво. “Латаття” Клода Моне, картини Анрі Руссо, Модільяні, Пікассо, Матісса. Колекція Вальтера Гийома. Тимчасові експозиції.
Музей Огюста Родена, Musee Auguste Rodin . Бронзові і мармурові скульптури Огюста Родена (1840-1917), твори Каміль Клодель, Ван Гога, Моне, Ренуара. Старовинні фотографії. Скульптури виставлені також в парку особняка. У цьому будинку великий Огюст жив і творив. А потім заповідав особняк державі при умові, що його роботи після смерті будуть виставлені в цьому будинку.
Музеї національних античних колекцій, Musee des Antiquites Nationales Place .
Колекції археологічних знахідок зі всієї території Франції: історія людини з моменту виникнення до епохи короля Шарлемань.
Музей Версальський Палац і Тріанон, Musee des Chateaux de Versailles et du Trianon . Резиденція французьких королів з 1678 року (Людовик XIV) по 1789 рік (Людовик XVI).
Музей музики, Musee de la Musique . Дуже багата колекція музичних інструментів зі всього світу, в основному, східних від XVI століття до наших днів.
Центр Ла Віллетт, La Villette . Медіатека, планетарій, дитячий центр. У Центрі представлені великі науково-технічні досягнення нашого часу.
Музей Геберта, Musee Hebert . Живопис, малюнок, і акварелі Ернста Геберта (1817-1908).
Будинок-музей Віктора Гюго, Maison de Victo Hugo . Віктор Гюго жив в цьому особняку на Площі Вогезов в 1832-1848 роках.
Музей Гюстава Моро, Musee Gustave Moreau . Майстерня Гюстава Моро (1826-1898): 1200 полотен і акварелей, 5000 малюнків.
Музей декоративного мистецтва, Musee des arts decoratifs . Музей історії французького житла від епохи середньовіччя до наших днів.
Музей Ежена Делакруа, Musee Eugene Delacroix . Майстерня і останнє місце проживання Делакруа (1798 — 1863). Твори і документи художника і його найближчого оточення.
Музей мистецтв і ремесел, Musee des Arts et Metiers . У старовинному Монастире Сен-мартін де Шамп (XII століття) розташована унікальна колекція свідчить про розвиток науки і техніки з XVI але XX століття.
Музей народного мистецтва і традиції, Musee des Arts et Traditions Populaires .
Етнографія Франції.
Музей Ніссим Камондо, Musee Nissim de Camondo . Відтворена атмосфера XVIII століття: унікальні збори меблів, картин, гобеленів.
Музеї кіно, Musee du cinema . Перший Музей кіно в світі. 5.000 рідкісних експонатів (афіші, сценарії, костюми, макети, кінокамери) свідчать про чарівну історію кіно.
Музей Коньяк-же, Musee Cognacq-jay . Колекції живопису XVIII століття (Фрагонар, Шарден. Буше...), передані Парижу Ернестом Коньяк і його дружиною Луїзою Ж. засновниками магазинів Samaritaine.
Музей Моди і текстиля, Union centrale des arts decoratifs . Костюми, фурнітура і текстиль від XVII століття до наших днів.
Музей Монет, Musee de la Monnaie . Історія Франції через історію монет і медалей з античних часів до наших днів.
Центр Мистецтва і Культури ім. Же. Помпіду, Centre Georges Pompidou Place Beaubourg . Музей сучасного мистецтва, бібліотека, медіатека, тимчасові виставки.
Музей романтичного життя, Musee de la vie romantique . Цей музей присвячений художньому і літературному життю XIX століття. Численні експонати, присвячені життя Жорж Санд, твори художника Арі Шеффера.
Музей сучасного мистецтва Парижа, avenue du President Wilson . Сьогоднішня експозиція представляє найцікавіші напрями мистецтва XX століття: кубістів, фовістов.
Музей «Токійський палац». Справжній центру сучасного мистецтва, відкритий і вдень, і вночі. Розташований напроти Музею сучасного мистецтва французької столиці Токійський Палац не схожий на справжній музей, оскільки в нім немає постійної експозиції. Це швидше центр сучасної творчості, щось подібне до лабораторії творчої культури і культурної агітації.
Музей окулярів і лорнетів. Зібрав унікальну колекцію оптичних приладів і пристосувань. Серед експонатів — моноклі, біноклі, лорнети, окуляри, ескімоські пристосування з оленячих рогів для захисту очей від сонця.
Музей Олімпійських ігор. Музейна експозиція розгорнена в кварталі Батіньоль, на півночі французької столиці.
Національний морський музей Франції в Парижі ( Musee national de la Marine ).
Колекції Морського музею Парижа, створеного за наказом Карла X в 1827 р., включають моделі судів і предмети морського побуту.
3.1.3 Культові споруди
NOTRE DAME (Собор паризької Богоматері). Собор Паризької Богоматері побудований в західній частині острова Ситі, на місці, де в I столітті нашої ери знаходився давньоримський вівтар, присвячений Юпітеру.
У Соборі Паризької Богоматері зберігається одна з великих реліквій християнства — Терновий вінець Ісуса Хріста.
St .de la MADLEINE . Паризька церква Мадлен- це церква Святої Марії Магдалини; знаходиться в 8-му окрузі французької столиці, на однойменній площі; яскравий зразок неокласицизму в архітектурі.
PANTHEON . На горбі Св. Женевьеви, що підноситься на 60 м над рівнем Сени, коштує Пантеон — один з орієнтирів Парижа, видний з різних кінців міста.
St .SULPICE. Ця церква, мабуть, має якусь магічну ауру. Неспроста в багатьох белетристичних творах XX ст. саме в ній відбуваються таємничі події, виявляються таємні і загадкові послання. Дослідники окультних суспільств вважають, що Сен-сюльпіс пов'язана з могутнім масонським суспільством, що приховано впливає на європейське життя в течію, як мінімум, 10 століть.
St .DENIS. Собор був побудований на місці галло-римского кладовища, де був похоронений перший єпископ Парижа, що прийняв мученицьку смерть близько 250 р. Колись тут був знаменитий монастир. Історія собору тісно пов'язана з монархією. Тут знаходяться усипальні французьких королів, тут коронувалися багато королев. На кожній гробниці викладений барельєф того, хто в ній похований. Це один з найзагадковіших і дивовижніших Соборів Парижа.
St .CHAPELLE. Царствено-величава, створена в стилі зрілої готики, за наказом Людовика Святого, каплиця Сент-шапель зводилася, як королівська церква і повинна була стати символом священної влади французьких монархів. Тут зберігаються частинки Хреста Ісуса Хріста.
St .EUSTACHE. Церква Сент-есташ по своїх розмірах сопоставіма з собором Паризької Богоматері, а висота її зведення навіть на декілька метрів перевищує висоту Норт-дам. У архітектурному плані вона дивовижна тим, що поєднує середньовічну готику із зразками італійського Відродження. А додавши сучасної скульптури, ми, взагалі, отримуємо надзвичайний коктейль.
3.1.4 Етнографічні ресурси
Особливістю французької кухні є приготування і вживання Бургундських равликів, каштанів і жаб. Салат «Олівье» теж родом з Франції. З винних виробів славитися Бургундське вино. Історія відомого напою шампанське бере свій початок у французькій провінції Шампань. Також Франція славитися дуже багатою сувенірною продукцією. Найчастішими таким, що набуває туристами сувеніром є маленька Ейфелева башта, що характеризують саме цю країну. Французькі духи визнані найстійкішими і чарівливими ароматами у всьому світі (CocoChanel).
3.2 Біосоціальні ресурси
Франція відома не тільки Ейфелевою баштою або модою, також тут дуже багато знаменитих на весь світ осіб. Таких як: Наполеон I Бонапарт (Napoleon I Bonaparte, Buonaparte) (15 серпня 1769, Аяччо — 5 травня 1821, острів Святої Олени) — французький державний діяч, полководець, імператор в 1804-1814 і в березні — червні 1815. (Мал.3.1). Сирано Де Бержерак, Савіньен (CiranodeBergerac, Savinien) (6 березня 1619-1655) — французький поет, драматург, воїн. (Мал.3.2). Шарль де Голль (Gaulle) (22 листопада 1890, Лілль 9 листопада 1970, Коломбе-ле-дез-егліз) — французький політичний і державний діяч, засновник і перший президент П'ятої республіки. (Мал.3.3). Вінсент ван Гог (30 березня 1853, Грот-зюндерт, Нідерланди — 29 липня 1890, Овер-сюр-Уаз, Францію) — відомий художник-постімпрессіоніст. (Мал.3.4).
Мал.3.1 Мал.3.2 Мал.3.3 Мал.3.4
Наполеон I Бонапарт; Сирано де Бержерак; Шарль де Голль; Вінсент Ван Гог.
3.3 Подієві ресурси
День Перемоги і День Перемир'я. З цивільних свят День Перемоги в другій світовій війні (8 травня) і День Перемир'я в першій світовій війні (11 листопада) наголошуються урочистими офіційними церемоніями.
Паризьке Аерошоу. Почавши свою історію з 1909 року, Аерошоу в Ле Бурже поблизу Парижа перетворилося на престижний захід міжнародного масштабу.
Свято музики. 21 червня — щонайдовший світловий день і Свято музики по всій Франції.
День узяття Бастілії. 14 липня на вулицях Парижа завжди весело, багатолюдно і шумно, країна відзначає своє велике національне свято. Не дивлячись на декілька скромну офіційну програму торжеств, по всьому місту — в дискотеках, барах, нічних клубах, в будинках і просто на вулицях — проходять безперервні вечірки.
Театральний фестиваль в Авіньоне в липні. У французькому Авіньоне щорічно, вже більш за півстоліття проходить театральний фестиваль — один з двох найвідоміших в світі. Містечко, відмічене в європейській історії епізодом під назвою «Авіньонськоє полонення тат», без малого весь липень зачаровується театром в різноманітних його проявах.
3.4 Забезпеченість суспільно — історичними рекреаційними ресурсами
Країна добре забеспеченна суспільно-історичними рекреаційними ресурсами. На сто квадратних кілометрів доводитися приблизно один суспільно-історичний ресурс.
Висновок
Франція – найбільша країна Зарубіжної Європи. Велику частину населення складають жителі віком від 15 до 64 років (65 %). Народжуваність набагато перевищує смертність, що дає можливість розвиватися країні. Що стосується релігійного світогляду, то практично все населення дотримується католицького світогляду (83-88 %). Сучасна економіка Франції – одна з найбільш потужних в світі (ВВП — 5-е місце, питома вага — 5-е місце, експорт — 4-е місце). Працездатне населення в основному працює у сфері послуг (69 %), що характерний для багатьох країн сучасності.
Якщо брати ландшафтні ресурси, то у Франції є всі їх підвиди, отже і всі види туризму тут розвинені.
Беручи до уваги флору і фауну ми можемо сказати, що і це присутнє у Франції. Але потрібно підкреслити, що за останні роки тваринний світ збіднів, із-за господарської діяльності людини.
Клімат у Франції дуже мінливий, оскільки йде постійна боротьба мас океанічного, континентального і середземноморського повітря.
У Франції дуже багаті гидромінеральні ресурси, на їх базі побудована велика кількість курортів.
Достаток природно-антропогенних ресурсів теж велик. У Франції дуже багато заповідників, парків, самих різних статусів (національні, регіональні, і так далі), і багато чого іншого. Тому збираючись у подорож до Франції неодмінно увімкніть до свого розкладу відвідування заповідних та паркових зон країни.
Навіть не вивчаючи Францію серйозно кожна людина може назвати достатню кількість пам'ятників історії і культури, наприклад таких як: Єлісейскі поля, Тріумфальна арка, Версаль, Ейфелева башта та інші.
У Франції дуже багато самих найрізноманітніших музеїв. Кожному туристу, навіть самому вимогливому, знайдеться музей за інтересом.
Вирушаючи в таку країну, як Франція, кожен має прогулятися відомими вулицями Парижу.Дівчини, котрі полюбляють моду мріють відвідати Дома моди відомих кутюр'є та придбати вишуканий наряд за неймовірною знижкою. А тім кто залишається байдужим до всього цього, можемо порекомендувати відвідати сувенірні лавки, в котрих ви неодмінно знайдете приємний подарунок для ваших близьких.
Що стосується біосоціальних ресурсів, то такі відомі люди, як Наполеон I Бонапарт, Сирано де Бержерак, та багато інших відомих особистостей родом саме з цієї чудової країни.
Літературні джерела
1. Генш К. Курорты мира — М.: Аст, 2007
2. Кусый И.А., Стамбулян Е.Р. Вокруг Света. Франция — М.: Издательство «Вокруг света», 2005
3. Квартальнов В.А. Иностранный туризм — М.: «Финансы и кредит», 1999.
4. Романов А.А, Саакянц Р.Г. География туризма — М.: Издательство «Советский спорт», 2004
5. ВСЕ СТРАНЫ МИРА доступ з www.stranymira.com/2007/02/15/page,2,francija.html [25.12.2009]
6. FranceTour.ru доступ з www.francetour.ru [26.12.2009]
7. Ртуристо.ру доступ з www.rturisto.ru/city/france/paris/dost/mont
[13.02.2010]
8. Otpusk доступ з www.otpusk.com/ref/fr/parizh/ctyinfo [13.02.2010]
9. EUROPA европейский портал доступ з www.evropa.org.ua/country/france/5_1.htm [15.02.2010]
10. Все страны мира – туры и путешествия доступ з www.c.weare1.info/europe-france.html [15.02.2010]