Реферат: Регіональний розвиток центрально-українського економічного району

Введення

Проблеми регіонального розвитку центрально-українського економічного району – це проблеми невикористаних можливостей, нереалізованого потенціалу. Зменшення чисельності працездатного населення, депопуляція — свідчать про складну демографічну ситуацію. Понад з тим у районі немає великих міст, розвинених галузей промисловості, що є носіями технічного прогресу.

Площа Центральноукраїнського економічного району становить 45,5 т.км2. До нього належать Кіровоградська та Черкаська області, площа яких становить 24,6 і 20,9 т.км2 відповідно.

Проблемами регіонального розвитку Центральноукраїнського економічного району займалися професор, член-кореспондент НАН С.І. Дорогунцов, Л.Г. Чернюк та інші.

Географічне положення та природні умови сприятливі для подальшого розвитку АПК Центральноукраїнського економічного району, але неповністю реалізовані можливості розвитку харчової промисловості. Розгляду рівня розвитку і структури господарства району, економіко-географічній оцінці географічного положення, природних умов і природних ресурсів району, аналізу тенденцій його розвитку присвячена дана курсова робота.

1. Роль району в территориальному розподілі праці

За даними на 01.01.08 у Кіровоградській області 21 адміністративний район. 12 міст (у тому числі 4 державного і обласного підпорядкування), 26 містечок, 1004 сільських населених пункти; в Черкаській відповідно 20, 16 (6), 15 і 824. (Додаток 1)

Частка площі району становить 7,4%, чисельність населення — 5,3% від загальних відповідних показників по Україні. Спеціалізація району в господарському комплексі держави — машинобудування сільськогосподарське, електротехнічне, енергетичне, приладобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, харчова промисловість, виробництво чистих металів і твердих сплавів, видобуток графіту, уранових руд, будівельна, індустрія (видобуток гранітів і лабрадоритів), хімічна промисловість (хімічні волокна, азотні добрива, лаки, фарби) і деревообробка (меблева промисловість), бурякоцукровий, олійно-жировий, зерновий, і плодоовоче-консервний і м’ясо-молочний комплекси.

За структурою економіки Кіровоградська область є аграрно-індустріальною. Характерна особливість регіону – це високий рівень розвитку аграрно-промислового комплексу і машинобудування, що виділяє його серед інших у Придніпров’ї та Україні.

У загальнодержавному територіальному поділі праці Черкащина виділяється виробництвом цукру, молочних і овочевих консервів, машин для харчової та легкої промисловості, хімічних волокон, шовкових тканин, мінеральних добрив, а також зерна, м'яса і молока. Визначальними при цьому є легка промисловість, машинобудівний та агропромисловий комплекси.

2. Економічні і природні передумови розвитку району

2.1 Економіко-географічна оцінка географічного положення, природних умов і природних ресурсів району

Економічна оцінка природно-ресурсного і виробничого потенціалів. Більшість території району лежить у зоні Лісостепу, південніше від Кіровограда зона північного Степу. Рельєфтериторії рівнинний на Придніпровській низовині й хвилястий — на Придніпровській височині. Висота над рівнем моря від 39 до 269 м. Поверхня розчленована долинами річок, ярами та балками.

Кліматичні умови регіону сприятливі для розвитку сільського господарства. Місто Черкаси і територія навколо нього в радіусі 150 км — район максимуму біологічної ефективності клімату.

Клімат помірно континентальний. Середні температури липня 20-21 С; січня — мінус 5-6 °С. Зима м'яка з частими відлигами, літо тепле, сухе. Тривалість безморозного періоду 160-170 днів, сума активних температур близько 3000 С. Середньорічна кількість опадів становить 430-520 мм, максимальна випадає у теплий період року (близько 70%). Днів з опадами за рік 120-140.

/>Серед несприятливих кліматичних явищ — посухи, суховії, пилові (чорні) бурі, град, зливи. Бувають також пізні весняні й ранні осінні заморозки.

Південно-західна частина Черкаської та північно-західна і північна частини Кіровоградської областей лежать у недостатньо вологій, теплій, а південна і східна частина Кіровоградської області — у посушливій, дуже теплій агрокліматичних зонах.

Район багатий на корисні копалини. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Є родовища горючих сланіцв(Бовтиське). На лівобережжі Дніпра, в долинах річок, в тому числі р.Ірдинь, видобувають торф.

Поклади паливних ресурсів використовуються здебільшого для місцевих потреб. Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв'язку з наявними тут покладами уранових руд (Смолинське рудоуправління).

У східній частині району, на лінії Кривий Ріг — Кременчук, зосереджені поклади залізистих кварцитів; на заході, у Побужжі — хромітів та нікелевих руд (Капітанівське й Деренюське родовища). В останні роки розвідано Кіровоградеський золоторудний район (родовища Клинці, Юріївське та ін.).

Видобувають також будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, бентоніти, граніти, габро, лабрадорит та інші (басейн р.Тясмин). Є поклади графіту (Завалівське родовище), вони мають міжрайонне значення. Район перспективний на алмазоносність.

Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро і Південний Буг, багато малих і середніх річок: Цибульник, Сула, Супій, Рось, Вільшанка, Тясмин, Інгулець, Інгул, Синюха, Синиця, Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Ятрань тощо. Всього в Кіровоградській області 438 річок, серед них 120 довжиною понад 10 км і 45 довжиною понад 25 км. У Черкаській області 181 річка понад 10 км завдовжки. Тут також є Канівське, Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища. Крім цих у районі створено ще 108 водосховищ (Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське та ін.) та 2564 ставки і заплавних озера. Збудовано водовід Дніпро (від м.Світловодська) — Кіровоград. Води водосховищ та ставків використовують для водопостачання, риборозведення, зрошування. На території Українського кристалічного щита є джерела лікувальних радонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам'янка).

У районі одні з найкращих в Україні грунтово-кліматичні умови. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи типові середньо- й малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), ясно-сірі та сірі лісові грунти; у степовій — чорноземи звичайні середньо- й малогумусні (95% площі). У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні грунти, є ділянки слабко закріплених пісків. Еродованість земель становить у південно-східній частині 53%, у західній 43%. В Черкаській області переважають типові малогумусні та слабогумусовані (53% площі), лісові й лучні грунти.

Природні типові ландшафти (різнотравно-типчаково-ковиловий степ) практично не збереглися, крім невеликих ділянок на схилах річкових долин та балок, на узліссях.

Серед степової рослинності переважають типчак, тимофіївка, зрідка трапляються ковила, тонконіг, стокодос, волошка, молочай, ромашка, сокирки, конюшина та ін. У заплавах річок поширена лучна та болотна рослинність (очерет, рогіз, осока, жовтець та ін.).

Природно-ресурсний потенціал району сприяє розвитку АПК, будівельної індустрії, окремих галузей кольорової металургії, в майбутньому розвитку хіміко-буровугільного комплексу.

Кіровоградська область розташована в центральній частині країни в межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на межі степової і лісостепової природних зон, але більшість її території лежить у степовій зоні. Вона займає вигідне географічне положення відносно старопромислових регіонів Придніпров’я (Дніпропетровської і Запорізької областей) та Донбасу. Розвитку області сприяє густа мережа транзитних залізниць і автомагістралей та вихід до Дніпра.

Клімат Кіровоградської області помірно континентальний, тривалість безморозного періоду 160-170 днів, сума активних температур 2696-2994 ˚С, опадів випадає 430-520 мм на рік при максимальній кількості в теплий період року. Серед несприятливих кліматичних явищ трапляються часті посухи, суховії, пилові бурі. Північна і північно-західна – у посушливій. Але в цілому агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Природно ресурсний потенціал Кіровоградської області загалом (за грошовою оцінкою) складає 3% в Україні. В його структурі земельні (ґрунтові) ресурси становлять 70,3%, водні – 11,9, мінерально-сировинні – 10,8, природно-рекреаційні – 4,8, лісові – 1,6 і фауністичні – 0,6%.

За територіальною диференціацією природно-ресурсного потенціалу в Україні (індекс 1,00 грн./га) регіон складає 0,75, особливо виділяються земельні і фауністичні ресурси — відповідно 0,99 і 1,00.

Мінерально-сировинні ресурси. Надра Кіровоградської області багаті на корисні копалини. Тут розвідано 41 родовище бурого вугілля (з них розробляється вісім), є родовища горючих сланців, торфу, на сході області — поклади залізної руди, в тому числі залізних кварцитів (Криворізький залізорудний басейн), на Побужжі-нікелево-хромових руд, графіту (Завалівське родовище), а також уранові руди (3 родовища)… Поширені родовища різних будівельних матеріалів. В області зосереджено 36 водозаборів прісної води, з яких 14 розробляється, та два джерела мінеральних вод.

На території області зосереджено близько 96% запасів графіту, 28,7 — промислових запасів бурого вугілля (по паливно-енергетичних ресурсах регіон дефіцитний), 7,6 будівельного каменю, 1,7% — руди заліза України. Основна проблема щодо мінерально-сировинних ресурсів полягає у здійсненні їх комплексного використання на основі глибокої переробки.

--PAGE_BREAK--

Земельні ресурси. Кіровоградська область розташована в межах Центрально-лісостепової та Дністровсько-Дніпровської північно-степової агроґрунтової провінції. В лісостеповій частині переважають чорноземи типові середньо- і малогумусні, опідзолені, у степовій — чорноземи звичайні середньо- і малогумусні. Середній бал природної родючості сільськогосподарських угідь складає 67, ріллі -68 балів (в Україні відповідно 62 і 63). В області високий рівень сродованості земель: в південно-східній частині — 53, західній 43%. Але в цілому агроґрунтові умови сприяють розвитку сільськогосподарського виробництва.

Аналіз трансформації земельного фонду за 1990-2000 рр. свідчить, що в області скоротилась площа сільськогосподарських угідь у всіх землекористувачів і власників за рахунок зменшення площі ріллі, а також багаторічних насаджень. У той же час розширилась площа природних кормових угідь. У регіоні спостерігається негативна тенденція збільшення площі заболочених земель. Дещо скорочуються обсяги зрошуваних сільськогосподарських угідь за рахунок виведення із обігу зрошуваних площ на системах, які відбули строк амортизації.

Загальна площа земель (суші) за станом на 01.01.2001 складає 2384,1 тис. га, в тому числі 2043,1 сільгоспугідь і 1771,9 тис. га ріллі. Розораність сільгоспугідь надто висока — 86,8% (в Україні — 78,1%). В області найбільший у країні рівень землезабезпеченості на душу населення, зокрема, сільськогосподарських угідь припадає 1,79 (Україна — 0,85), а ріллі — 1,55 га (відповідно 0,66 га).

Негативні тенденції в землекористуванні, деградація ґрунтів призвели до зниження еколого-економічної ефективності використаних земель у регіоні.

Водні ресурси. Річки Кіровоградської області належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу. Густота річкової сітки на заході складає 0,31-0,38, на південному сході — 0,20-0,23 км/км2. На північному сході територію області омивають Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища.

Обсяги використання води на господарські потреби протягом 1990-2000рр. у регіоні значно скоротилися. Так, споживання свіжої води у 2000 році становило 86 мли. м3 або менше порівняно з 1990 р. (270 млн. м3) у 3,1 рази, що обумовлене скороченням виробництва. Знизились також обсяги оборотної і послідовно (повторно) використаної води: у 2000 році вони становили 47 млн. м3 у 1990 — 321, у 1995 р. — 157 млн. м3. Значно зменшилась і частка оборотної води у загальному обсязі використання на виробничі потреби, яка складала відповідно 68, 78, і 75%. У той же час відмічаються високі питомі витрати води. Тому основна проблема щодо водовикористання полягає в скороченні витрат води на виробництво одиниці продукції до оптимального рівня.

Лісові ресурси. Землі під лісами та іншими лісовкритими площами в Кіровоградській області складають 179,2 тис. га, у тому числі 158,3 тис. га вкритих лісовою рослинністю; або 7,5% до загальної площі землі (суші) (в Україні -12,5%). Переважають ліси санітарно-гігієнічного, природоохоронного і рекреаційного призначення. Лісовідновлення здійснюється невисокими темпами — на рівні 300-400 га в рік, посадка і посів лісу складає близько 400 га. У загальному обсязі випуску продукції лісового господарства цей регіон займає лише 1,4%. Основна частина деревини завозиться з інших регіонів України і зарубіжжя.

Головна проблема лісового господарства регіону полягає в необхідності розширення обсягів захисного лісорозведення.

Черкаська область розташована в центральній частині України у басейні середньої течії Дніпра. Утворена 7 січня 1954 року. На півночі межує з Київською, на сході — з Полтавською, на півдні — з Кіровоградською, на заході — з Вінницькою областями. За площею (20,9 тис.км2) займає 18-те місце серед областей України, що становить 3,4% її території. Черкаська область входить до складу Центрального економічного району України. Обласний центр — місто Черкаси.

Область має вигідне економіко-географічне положення, яке зумовлене розташуванням території у безпосередній близькості до промислово-розвинутих регіонів, проходженням транспортних магістралей, що зв'язують її з Києвом, Донбасом, причорноморськими областями України.

Ґрунтові і агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства та рекреації. Область має: розгалужену мережу залізничних і автомобільних шляхів загальнодержавного значення. Через територію області проходить газопровід «Союз».

Основні економічні показники соціально-економічного розвитку Черкаської області наведені в таблиці 1.

Таблиця.2.1.1Основні показники соціально-економічного розвитку Черкаської області [ 9 ]

Показники

1990

1995

2000

В 2000, % до

1990

1995

України

Територія, тис км2

20,9

20,9

20,9

100

100

3,5

Кількість наявного населення, тис. осіб

1530,9

1504,6

1435,2

93,7

95,4

2,9

Питома вага міського населення, %

53

55

55,0

-

-

-

Трудові ресурси(без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку), тис. чол.

724,2

662,8

787,9

108,8

118,9

2,7

Питома вага трудових ресурсів у загальній кількості населення, %

47,3

44,0

    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--

4,7

Експорт товарів, млн. дол. США

275,5

Виробництво електроенергії, млрд. кВт. год.

2,66

1,70

1,8

67,7

105,9

1,0

Споживання електроенергії в промисловості, (без власних потреб електростанцій) млрд. кВт. год.

3,13

1,85

1,39

44,4

75,1

1,8

Споживання палива автобензину, тис. тонн

149,4

87,5

58,6

3,0

вугілля та вугільної продукції, тис. тонн.

979,0

303,3

31,0

0,5

Газу природного млн. м3

3318

3002,2

2472,1

74,5

82,3

3,6

топкового мазуту, тис. тонн

306,1

41,1

13,4

3,4

дизельного пального, тис. тонн

247,1

153,7

62,2

3,1

За характером рельєфу Черкаська область поділяється на дві частини право— і лівобережну. Правобережна частина лежить в межах Придніпровської височини із значним розвитком ерозійних форм рельєфу, лівобережна на Придніпровській низовині з переважно рівнинним рельєфом. Крім Дніпра, область має густу мережу малих та середніх річок: Супій, Рось, Тясмин, Гірський Тікич та інші. Всього в області 181 річка завдовжки понад 10 км. кожна, розташовано 33 водосховища, понад 650 заплавних озер і ставків. Густота річкової мережі коливається від 0,18 на лівобережжі до 0,45 км/км2в басейні Гнилого Тікича.

Черкащина багата на різні нерудні корисні копалини. Паливні ресурси представлені бурим вугіллям (Новосілківське, Тарнавське, Рижанівське, Козацьке та інші родовища), покладами торфу (Драбівський, Черкаський, Смілянський, Чигиринський райони). Наявні значні запаси будівельних матеріалів: граніти, лабрадорити, пісковики, гнейси, глини (Черкаське родовище бентонітових глин), кварцові піски, поклади каолінів, а також джерела мінеральних вод у Звенигородському й Уманському районах.

Помірно континентальні кліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства. Середні температури січня та липня становлять відповідно -5,9 та + 20 'С. Річна кількість опадів 450-550 мм.

Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи типові мало гумусні та слабогумусовані. під лісами сірі лісові та темно-сірі опідзолені. В долинах річок поширені піщані, піщано глинисті та торфові ґрунти. Вся територія Черкаської області розташована в межах лісостепової зони.

Ліси вкривають близько 15% території. Це в основному дубово-грабові масиви, а також заплавні ліси з вільхи, верби, осики, тополі.

Значні земельні ресурси характеризуються високим ступенем освоєння. Серед сучасних негативних природних процесів спостерігаються площинний змив та глибинна ерозія, зумовлені нерівністю рельєфу, зливовим характером опадів та легким механічним складом ґрунтів.

2.2 Населення і трудові ресурси

Середня густота населення району 58,2 осіб/км2, в тому числі у Черкаській області — 70, у Кіровоградській — 48 осіб (середня густота населення в Україні 83 особи/км2). Густота сільського населення — в середньому 24,7 осіб/км2, у тому числі на Черкащині — 31,7, на Кіровоградщині — 18,7. Густіше заселені (83 особи/км2) Звенигородський, Христинівськнй, Городищенський райони, менше (до 23 особи/км2) — північно-східна частина Черкаської області. В Кіровоградській області найгустіше заселені північна й північно-західна частини (50-60 осіб/км2), найменше південна (20-30 осіб/км2). Ступінь заселеності як Черкащини, так і Кіровоградщини найнижчий за середній по країні. Існує тенденція до скорочення чисельності населення внаслідок низького природного приросту (у Кіровоградській області народжуваність становить 8,2%, смертність 16,5%, природний приріст — мінус 8,3%; у Черкаській відповідно 8,3, 16,5, мінус 8,2%; показники в Україні в 1998 р. відповідно 8,3, 14,3, мінус 6,0) та значної міграції. Тривалий час простежувалася міграція сільського населення в міста. Так, у Черкаській області міське населення за період з 1980р. по 1990р. зросло з708,3 тис. до 818,1 тис. осіб. В останні роки цей процес майже припинився (в 1998 р. міське населення Черкащини становило 801,1 тис. осіб).

На 1 січня 2008 року загальна чисельність населення по Кіровоградськії області становить1039,7 тис. жителів, у тому числі міського — 637,7 тис., сільского – 402,0 тис, по Черкаській області – 1315,5 тис., 730,0 тис. і 585,5 тис. відповідно.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

У містах мешкає 57,6% населення від загальної кількості його в районі (на Черкащині – 54,7%, Кіровоградщині — 61,2%). У цілому цей показник нижчий за середній по республіці. У регіоні 28 міст, з них 10 обласного підпорядкування; на Черкащині — відповідно 16 і 6, на Кіровоградщині 12 і 4. Переважають малі міста. У Черкаській області сформувались локальні системи розселення: Черкаська, Уманська та Звенигородсько-Ватутінська; у Кіровоградській — Кіровоградська, Олександрійська, Світловодська і Знам'янська. Містечок у регіоні 41, з них на Черкащині — 15, на Кіровоградщині — 26. Найбільші міста району -Кіровоград, Черкаси, Олександрія, Сміла, Умань, Канів. За характером народногосподарських функцій населені пункти поділяють на обласні промислові, транспортні, адміністративно-політичні й науково-культурні центри — Черкаси та Кіровоград; багатогалузеві промислові центри з розвиненими невиробничими функціями — Умань, Сміла, Олександрія, Світловодськ; транспортно-промислові центри — Христинівка, Цвіткове, Гайворон, Знам'янка; адміністративні центри зі значною обробною промисловістю — Городище, Шпола, Кам'янка, Золотоноша, Звенигородка, Жашків, Тальне, Канів, Лисянка, Бобримець, Долинська, Новомиргород, Новоукраїнка, Помічна та ін.; одногалузеві промислові центри — Верхнячка, Стеблів, Вільшана, Юрківка, Мала Виска, Ульянівка та інші.

У віковій структурі населення значна частка осіб похилого віку (25,8% проти 23,3% по Україні), молоді 20,1%, працездатного населення — 54,1%. Коефіцієнт дитячої смертності на Черкащині у 1998 р. становив 11,2, на Кіровоградщині — 13,2 (в Україні — 12,8).

Національний склад населення в цілому однорідний. Українців переважна більшість – 90,5% у Черкаській, 86,9% — у Кіровоградській областях, росіян — відповідно 8,0% і 10,3%. На Кіровоградщині, крім того, проживає 0,9% молдаван (в районах так званої Новосербії) та 0,8% білорусів.

Трудових ресурсів у регіоні в 1998 р. було 1467,9 тис осіб, з них зайнятих у виробництві 1124,0 тис. Рівень зайнятості населення в Кіровоградській області 1997 р. становив 65,1 %, Черкаській — 64,6% (по Україні — 62,8%). За останні роки він зменшився з 75% у 1990р. до 72%. у 1997р. через занепад промислового виробництва. (табл. 2).

Таблиця 2.2.2 Зайнятість населений Центральноукраїнського економічного району у сферах матеріального виробництва [ 8 ]

Область

Всього, тис. осіб

У тому числі, %

У матеріальному виробництві

У невиробничій сфері

1996

1997

1996

1997

1996

1997

Кіровоградська

495,1

456.7

71.7

71,0

28.3

29,0

Черкаська

613,6

579,4

73,1

73,0

26.9

27.0

По району

1108.7

1036,1

72.5

72,1

27,5

27.9

По Україні

20868.3

19835.1

70.2

69,6

29,8

30.4

Попит на робочу силу і її пропозиція на ринку праці на початок 1999 р. були такими: зареєстровано не зайнятих трудовою діяльністю громадян у Кіровоградській області 30,9тис, у Черкаській — 28,7тис; потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад відповідно 0,9 і 0,8; коефіцієнт навантаження на одну вакансію 32,0 і 36,0 (в Україні 30,0). На кінець 1998 р. у Кіровоградській області було 93,3 тис. безробітних (рівень безробіття 14,5%), у Черкаській 77,5 тис. (10,3% при рівні безробіття в Україні 11,3%).

У 1991-2000 році демографічна криза охопила всю територію Кіровоградської області. Кількість населення скоротилася на 76,8 тис. осіб, у тому числі міського — на 42,3 і сільського — на 34,5 тисяч. Міграційне сальдо населення від'ємне і становило у 2000 р. — мінус 3,9 тис. осіб.

Згідно з даними за 2000 р., коефіцієнти природного руху населення в Кіровоградській області (на 1000 осіб) складають: 7,8 — народжених (на рівні середнього значення в Україні), 17,9 — померлих, що значно більше середньоукраїнського (15,3), і природне скороченням — мінус 10,1 (відповідно -7,5), що є одним з найменших показників в Україні. Особливо високі коефіцієнти смертності населення — 1812 осіб на 100 тисяч (в Україні — 1539). Коефіцієнти дитячої смертності знаходяться на рівні середнього значення в Україні.

Динаміка коефіцієнтів природного руху населення в Кіровоградській області свідчить про зниження їх темпами, які значно перевищують середні показники в Україні (табл.3).

Таблиця2.2.3 Коефіцієнт народжуваності, смертності та природного приросту населення Кіровоградської області [ 9]

Регіон

Рік

Кількість народжених

Кількість померлих

Природний приріст населення

    продолжение
--PAGE_BREAK--

всього

у міських поселеннях

у сільських поселеннях

всього

у міських поселеннях

у сільських поселеннях

всього

у міських поселеннях

у сільських поселеннях

Україна

1990

12,7

12,7

12,7

12,1

10,2

16,1

0,6

2,5

-3,4

1995

9,6

8,8

11,1

15,4

13,6

19,1

-5,8

-4,8

-8,0

2000

7,8

7,1

9,3

15,3

13,6

19,0

-7,5

-6,5

-9,7

Кіровоградська

область

1990

12,6

13,3

11,6

14,5

11,2

19,5

-1,9

2,1

-7,9

1995

10,0

9,6

10,6

17,7

14,2

23,4

-7,7

-4,6

-12,8

2000

7,8

7,2

8,8

17,9

15,0

22,6

-10,1

-7,8

-13,8

Трудові ресурси Кіровоградської області (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) за станом на 01. 01. 2001 становлять 634,1 тис. осіб, або 2,2 % до України. В усіх сферах економічної діяльності зайнято 432,1 тис. осіб, або 68,1 % трудових ресурсів регіону. В їх складі значну питому вагу складають зайняті в матеріальному виробництві — близько 69%, у невиробничій сфері зайнято 31%.

Демографічне навантаження на населення працездатного віку (кількість непрацездатних на 1000 осіб працездатного віку) досить високе — 795 осіб, у тому числі дітей — 346, осіб старшого віку — 449 при відповідних значеннях в Україні 726, 324 і 402. В Кіровоградській області високими темпами збільшується кількість працездатного населення у працездатному віці, не зайнятого економічною діяльністю: у 2000 р. в порівнянні з 1990 р. — у 3,8 рази, а з 1995 р. — на 3,2% і складали 16,6% трудових ресурсів області (1990р. — 4,6%, 1995 р. — 15,5%). Високими темпами зростає також кількість безробітних: на початок 2001 р. їх зареєстровано 31,6 тис, що у 9,8 разів вище, ніж у 1995 р. Рівень безробіття складає в області 5,1% (в Україні — 4,2%), темпи його зростання вищі, ніж у середньому в Україні (табл.4).

    продолжение
--PAGE_BREAK--

Таблиця 2.2.4 Трудові ресурси Кіровоградської області [ 9 ]

Показник

1990

1995

2000

2000 %до

1990

1995

Трудові ресурси без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку, середнє, тис осіб

680,4

663,6

634,1

93,2

95,6

Кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку, середнє, тис осіб

606,8

520,2

432,1

71,2

83,1

Кількість зайнятих в інших сферах економічної діяльності, середнє, тис. осіб

0,1

29,0

56

у 560 разів

193,1

Кількість незайнятого працездатного населення у працездатному віці, середнє, тис. осіб

, 31,4

102,6

119,2

379,6

116,2

Кількість безробітних, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, тис. осіб

2,3

3,5

33,7

у 14,7 разів

у 9,6 разів

Рівень зареєстрованого безробіття, відсотків від працюючого населення працездатного віку

0,3

0,6

5,1

більше на 0,2 процентних пункти

більше на 4,5 процентних пункти

В Кіровоградській області щорічно зростає навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію). На початок 2001 року попит підприємств на робочу силу (на заміщення вільних робочих місць) становив 1,2 тис. осіб, а кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, — 33,7 тис, тобто навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію складає 43 особи, що в 1,8 разів вище, ніж у середньому в Україні.

У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І — IV рівнів акредитації.

У 2000 р. в Кіровоградській області зосереджувалося 13 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, де в основній діяльності зайнято 0,7 тис. осіб, в тому числі 0,4 -дослідники. Всього чисельність фахівців складає 0,5 тис. осіб, з них з науковим ступенем доктора наук — 17 осіб і кандидатів наук 38. Чисельність працівників-сумісників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, становить 0,2 тис. осіб, з них 22 доктора і 58 кандидатів наук.

ВКіровоградській області працює 14 академіків і членів-кореспондентів, а також 34 доктори і 449 кандидатів наук, які зайняті в економіці області.

Фінансування наукових та науково-технічних робіт складає 3,4 млн. грн., у тому числі за рахунок держбюджету — 1,2, власних коштів — 0,9, коштів замовника -1,3, тобто в структурі фінансування за джерелами переважають власні кошти. Обсяг робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становить 3,3 млн. грн. (у фактичних цінах), основна частина яких це науково-технічні розробки (2,7 млн. грн.). Фундаментальні, прикладні дослідження і науково-технічні послуги складають відповідно 0,09, 0,46 і 0,11 млн. гривень.

Всього в Кіровоградській області виконано 84 розробки, у тому числі по створенню нових видів техніки — 55, з них — 1, у яких використано винаходи, технологій — 2, матеріалів — 1, сортів рослин та порід тварин — 12, методів і теорій — 6, інших 8.

Демографічна ситуація в Черкаській області відображає загальнодержавну тенденцію скорочення кількості населення внаслідок від'ємного природного приросту, який у 2000 році становив мінус 9,8 на 1000 осіб (в Україні — мінус 7,5 на 1000 наявного населення). Тільки за останні десять років населення області зменшилося на 95,7 тисяч і на 1 січня 2001 року становило 1435,2 тис осіб.

Демографічна ситуація характеризується як складна, оскільки тривають процеси депопуляції, що проявляються як у кількісному, так і якісному складі населення. Коефіцієнт народжуваності в області становить 7,4 на 1000 наявного населення є близьким до середнього в Україні (7,8), а коефіцієнт смертності — 17,2, що перевищує середнє значення в країні (15,3). Прогресує процес старіння населення: особи пенсійного віку становлять майже 33% усіх жителів.

Трудові ресурси (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) за станом на 1.01.2001 становлять 787,9 тис. осіб, або 2,7% до всеукраїнського показника. В усіх сферах економічної діяльності зайнято 594,7 тис. осіб або 75,5% трудових ресурсів Черкаської області. Рівень безробіття — 4.5%, тобто дещо вищий ніж загалом в Україні (4,2%). На кінець 2000 року в Черкаській області нараховувалося 34 тис. безробітних. На 1000 осіб працездатного віку припадає 818 осіб непрацездатного, серед яких 339 — діти, 479 — особи, старші за працездатний вік.

У містах мешкає 54,9% населення. Найбільші міста — Черкаси, Золотоноша, Сміла, Умань та інші. Середня густота населення становить 69 осіб на 1 км2, що значно менше, ніж у середньому в Україні (82).

На кількість постійного населення Черкаської області відчутний вплив має міграція, зокрема міждержавна та міжрегіональна. За даними 2000 року, за кордон емігрувало 3,3 тис осіб, а прибуло 1,5, тобто приріст становив мінус 1,8 тис. осіб. Дещо інша тенденція проявляється в розрізі міжрегіональної міграції, де кількість прибулих 10,2, а вибулих 9,9 тис осіб, тобто існує додатний приріст (0,3 тис).

    продолжение
--PAGE_BREAK--

Національний склад населення в цілому однорідний. Більше 90% населення Черкаської області становлять українці. Проживають також росіяни, євреї, поляки, білоруси.

Важливу роль у розвитку продуктивних сил Черкаської області відіграє науково-технічний потенціал, який є вагомим фактором вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем.

У 2000 році в Черкаській області нараховувалося 33 організації, які виконують наукові та науково-технічні роботи, 60 фахівців з науковими ступенями, в тому числі чотири доктори наук, 52 кандидатів наук, 35 академіків і членів-кореспондентів.

Обсяги фінансування наукових та науково-технічних робіт у 2000 році всього склали 1354,2 тис. грн., у тому числі 3278,1 -— за рахунок держбюджету, 19,1 держіннофонду, 2128,6 позабюджетних фондів, 2198,2 власних коштів та 5661,7 тис. грн. за рахунок коштів замовників. У 2000 році в Черкаській області здійснено 454 розробки, у тому числі 125 по створенню нових видів техніки й технологій, у 24 з яких використані винаходи. З них три розробки мають технічний рівень, що перевищує світовий, 67 — відповідає світовому.

На початок 2000/2001 навчального року в Черкаській області нараховувалося 27 вищих навчальних заклади, з них 20 — І-ІІ рівня акредитації та 7 — ІІІ-ІV рівнів, зокрема: Черкаський державний університет ім. Богдана Хмельницького та Черкаська академія менеджменту.

Кількість студентів у вищих учбових закладах освіти всіх рівнів акредитації у 2000/2001 навчальному році складала 40,4 тисяч осіб.

3. Сучасний рівень розвитку і структура господарства району

У регіоні 577 промислових підприємств (5,8% від загальної кількості по Україні), в тому числі машинобудівних — 88 (15,3% від загальної кількості в районі), деревообробних -19 (3,3%), будівельної індустрії 56 (9,7%), легкої промисловості 39 (6,8%), харчової 216 (37,4%). Основна промислова продукція — верстати й сільгоспмашини, гідравлічні помпи, хімічне волокно, азотні добрива, напівпровідникові матеріали, машини для легкої й харчової промисловості. Тут видобувають уранову руду, графіт, граніт та ін. У 1998 р. вироблено 15,4% цукру від загального показника по Україні, 6% борошна, 6,9% олії та ін. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад (табл. 5). Основні галузі спеціалізації — сільськогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка і харчова, чорна та кольорова металургія.

Таблиця 3.5 Індекси продукції промисловості в Центральноукраїнському економічному районі, % (1990 р. = 100%) [ 8 ]

Область

1995

1997

1998

Відсоток 1998 до 1997

Кіровоградська

49

29

30

104.0

Черкаська

61

50

50

100.0

По Україні

52

50

49

99.0

Видобуток бурого вугілля зосереджений у містах Олександрія (Морозівський, Балахівський, Вєрболозівський, Протопопівський, Бандурівський, Костянтинівський розрізи; Світлопольська, Верболозівська, Новомиргородська та Ведвежорська шахти) і Ватутіне; виробництво торфобуровугільних брикетів — на Семенівсько-Головківській, Байдаківській, Димитрівській, Ватутінській фабриках, Семенівському заводі гірського воску в Димитрові. Торф видобуває і переробляє також Ірдинське об'єднання.

Рівень господарського освоєння Кіровоградської області характеризується такими показниками: частка в загальній площі, кількості населення і трудових ресурсів у країні складає відповідно 4,1; 2,3 і 2,2%. Тут зосереджено 2,3% основних фондів, створюються 1,6% валової доданої вартості, промисловістю і сільським господарством виробляється відповідно 3,3 і 0,9% від загальнодержавного рівня.

За територіальним зосередженням (локалізацією) основних галузей економіки в Україні (випуск товарів і послуг) Кіровоградська область виділяється наступними коефіцієнтами: сільське господарство – 2,11; транспорт і зв’язок – 1,32; галузі соціально-культурної сфери – 1,30; житлово-комунальне господарство – 0,95; будівництво – 0,87; галузі сфери обігу – 0,83 і промисловість – 0,45.

Аналіз динаміки територіальної структури промисловості області за 1990-2000 рр. свідчить про скорочення її питомої ваги в Україні по переважній більшості галузей, особливо паливної промисловості й машинобудування і металообробки та харчової промисловості. Істотні зрушення відбулися також в галузевій структурі у напрямі збільшення питомої ваги електроенергетики, чорної металургії, хімічної і нафтохімічної та харчової промисловості й скорочення — паливної, кольорової металургії, машинобудування і металообробки, деревообробної та целюлозно-паперової, легкої промисловості (табл.6).

Таблиця 3.6Галузева структура промисловості Кіровоградської області (без малих підприємств), за обсягом продукції у цінах відповідних років, відсотків [ 9 ]

Галузь

1990

2000

Промисловість, всього

100,0

100,0

Електроенергетика

1,3

17,8

Паливна

4,5

3,2

Чорна металургія

0,3

1,3

Кольорова металургія

8,6

1,9

Хімічна і нафтохімічна

0,3

0,5

    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--

67,1

20,8

65,8

М'ясо, включаючи продукти 1 категорії, тис. тонн

136

51

26,7

19,6

52,3

Ковбасні вироби, тис. тонн

19,5

11,7

11,6

59,5

99,1

Продукція з незбираного молока, тис. тонн

159

46

32,7

20,6

71,1

Сири жирні, тис. тонн

9,2

4,4

6,2

67,4

140,9

Тваринне масло, тис. тонн

20,0

14,3

11,2

56,0

78,3

Борошно, тис. тонн

240

180

111

46,2

61.6

Кондитерські вироби, тис. тонн

17,1

3,8

12,9

75,4

339,5

Скоротилося також виробництво продукції з незбираного молока майже у 5 разів, причиною чого є відсутність достатньої кількості сировини, тому потужності молокопереробних підприємств залишаються не завантаженими.

За обсягами виробництва цукру-піску Черкащина знаходиться на третьому місці в Україні і виробляє 5,6% від загальнодержавного об'єму його виробництва (Верхнянський, Цибулівський, Полянський цукрові заводи).

Серед інших галузей харчової промисловості за обсягами виробленої продукції в 2000 році виділяються хлібопекарна (обсяг продукції 88196,9 тис. грн.), кондитерська (34619.0), спиртова (29071,3), плодоовочева (71402,1), тютюнова (295650,0) та борошномельно-круп'яна (77219,5 тис. грн.).

Харчова промисловість регіону є однією з провідних. З її підгалузей головною є виробництво цукру. На Черкащині працюють 24 заводи з виготовлення цукру-піску й один рафінадний завод (Верхняцький, Цибулівський,. Шполянський, Черкаський, Городищенський, Жашківський, Кам'янський та ін.), на Кіровоградщіні (Долинський, Маловисківський, Новоукраїнський, Ульянівський, Олександрійський, Перегонівський та ін.). Кондитерські фабрики розміщені в Черкасах і Кіровограді.

Великі м'ясокомбінати, птахокомбінати, м'ясопереробні підприємства є в Черкасах, Ватутіному, Зальному, Умані, Золотоноші, Смілі, Катеринополі, Звенигородці, Кіровограді, Олександрії та інших містах. Регіон дає 9,6% від вироблюваного в Україні м'яса (1998р.).

Молочна її маслоробна промисловість розміщена в Кіровограді, Олександрії, Світловодську, Черкасах, Смілі, Бобринці. Городищі, Каневі та ін. Відомими є Петрівський, Голованівський та інші маслоробні підприємства. Сироробні заводи функціонують у Новоархангельську, Знам'янці, Звенигородці, Новоукраїнці. У Малій Висці, Жашкові, Тальпому розміщені заводи з виробництва сухого молока, в тому числі для дитячого харчування. Згущене молоко випускають підприємства в Тальному і Смілі. Регіон дає 5,4% продукції з незбираного молока, 9,4% тваринного масла, 10,0% жирних сирів від загальних показників по Україні (1998р.).

Олійно-жирова промисловість також одна з головних галузей харчової промисловості регіону, а Кіровоградський олійно-екстракційний завод — один з найбільших у країні.

Добре розвинена борошномельно-круп’янапромисловість (18 комбінатів тільки в одній Кіровоградській області). Макаронні вироби випускають у Черкасах. Калібрування зерна кукурудзи зосереджене в Золотоноші, Ульянівці.

Серед підприємств плодоовочеконсервної промисловості виділяються Черкаський консервний комбінат, Звенигородський, Ватутінський, Смілянський, 3нам’янський, Новомиргородський, Побузький, Підвисоцький, Добровеличківський, Цибулівський, Жашківський, Корсунь-Шевченківський та інші заводи.

Відомий регіон своєю спиртовою промисловістю (Кам'янка, с.Косарі, Мала Виска). Лікеро-горілчані заводи є у Смілі, Золотоноші, Умані; пивоварні в Черкасах, Умані, Городищі, Золотоноші, Каневі, Смілі, Кіровограді, Олександрії. Мінеральну воду розливають у Тальному.

Тютюнові вироби випускають у Черкасах. Тут діє спільне з Німеччиною підприємство «Реемтекст».

Комбікормові підприємства розміщені в Городищі, Корсунь-Шевченківському, Христинівці, Бобрниці, Долинській, Малій Висці, Гайвороні, Знам'янці. Новомиргороді та ін.

На базі Кіровоградського родовища трепелу в Кіровограді діє єдиний у світі завод, що виробляє кізельгур- цінний продукт для очищення речовин, який використовують у хімічній та харчовій промисловості.

4.4.4 Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість

Деревообробна промисловість представлена Черкаським меблевим об'єднанням, Шполянською меблевою фабрикою, меблевими підприємствами Кіровограда (заводи «Жовтень», ім.Кірова, підприємство «Кіровоградсільпром»). Світловодська, Новомиргорода, Новоукраїнки (фабрика «Зірка»), Золотоноші. Сміли, Чигирина, Олександрії. Лісопильна промисловість розвинена в Олександрії, Світловодську, Помічній, Знам'янці. Ватутіному; целюлозно-паперова представлена виробництвом діаграмного паперу в Олександрії, паперової та картонної тари в Кіровограді і Знам'янці. У с.Чапаївці Золотоніського району працює; завод з просочення деревини.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

На деревообробну і целюлозно-паперову промисловість Черкащини припадає 6,1% за обсягами продукції області. Деревообробні та меблеві підприємства виробляють пиломатеріали, дерев'яну тару, будівельні деталі з деревини та плити на деревній основі, дерев'яні господарчі вироби, меблі.

4.4.5 Невиробнича сфера

Рівень торговельних послуг у районі відстає від середнього по країні. Роздрібний товарообіг на душу населення у 1998 р. становив у Кіровоградській області 237 грн., у Черкаській 314 грн. (в Україні 384 грн.). У районі 6,9 тис. підприємств роздрібної торгівлі (5,7% від загальної кількості в Україні), 1,9 тис. підприємств масового харчування (5,1%). Платні послуги на душу населення на Кіровоградщині дорівнюють 138 грн., на Черкащині 162 грн. (в Україні 196 грн.). Побутові послуги розвинені краще і становлять відповідно 16 грн. і 13 грн. на душу населення (14 грн. в Україні).

Забезпеченість регіону дошкільними закладами освіти вища, ніж у середньому по Україні. Їх відвідує 40% дітей дошкільного віку в Кіровоградській області і 49% — у Черкаській (в Україні 38%). Середніх закладів освіти в регіоні 1359 (64% від усіх у країні).

У регіоні 38 вищих навчальних закладів I — II рівнів акредитації і 12 IIIIV рівнів: три педагогічних (у Кіровограді, Черкасах, Умані), сільськогосподарського машинобудування, вищельотне училище цивільної авіації (Кіровоград), Уманська сільськогосподарська академія та інш, функціонує багато середніх спеціальних навчальних закладів (у тому числі гідромеліоративний технікум вс. Шевченкові), професійно-технічних училищ. Є науково-дослідні інститути і проектно-конструкторські бюро: філія Українського проектного інституту «Укрміськбудпроект», Придніпровське відділення Українського НДІ праці, проектно-конструкторсько-технологічний інститут «Укргрунтмаш», селекційіно-дендрологічна станція Українського інституту лісового господарства і лісомеліорації. Черкаська обласна сільськогосподарська дослідна станція. Інститут садівництва Лісостепу ім. Л. Симиренка у Млієві, Верхняцька дослідно-селекційна станція, Канівський фізико-географічний стаціонар та ін.

У Кіровограді є два театри, філармонія, краєзнавчий музей з філією музеєм-заповідником Карпєнка-Карого «Хутір Надія», музей В.О.Сухомлинського. В області 17 музеїв, 730 клубів, 662 бібліотеки. В Черкасах є театри музично-драматичний та ляльок, філармонія, 8 музеїв (в області 24 музеї, 796 клубів, 816 бібліотек). Забезпеченість населення закладами культури вища, ніж у середньому по Україні. Історичні місця Черкащини пов'язані з іменами Т. І. Шевченка, Б.Хмельницького, О.О. Гулака-Артемовського.

Забезпеченість населення району медичними закладами у 1998р. була менша, ніж у середньому по країні. На 10000 чоловік населення в Кіровоградській області припадало до 35 лікарів, у Черкаській — 37,6 (в Україні — 45,5); середнього медичного персоналу-відповідно 107,1 і 109,7 (111,7), кількість лікарняних ліжок — 96,1 і 89,9 (97,0), місткість амбулаторно-поліклінічних закладів — відповідно 232,3 і 189,8 (193,7) тис. відвідувань за зміну.

Основні рекреаційні ресурси району оздоровчі (м’ягкий клімат, мальовничі береги річок і водосховищ), екскурсійно-туристські та курортні (води сульфатно-хлоридно-натрієво-кальцієві, гідрокарбонати і натріево-магнієво-кальцієві для пиття і радонові для ванн у Знам'янському, Кам'янському, Звенигородському районах). Діють кілька санаторіїв, пансіонатів (14 на 2985 місць, 1.9% від загальної кількості їх в Україні), будинків відпочинку (2 на 570 місць, 0,7%). В областях діють туристсько-екскурсійні організації, декілька туристських баз.

У соціальній сфері Кировоградскійобласті зайнято 27,4% трудових ресурсів, зосереджено 16,6% основних фондів економіки, створюється близько 27% валової доданої вартості, в тому числі в галузях, що надають послуги, — 52%. У галузевій структурі соціальної сфери на матеріально-побутові галузі припадає 48, на соціально-культурні — 52%.

За 1991-2000 рр. в області значно скоротились інвестиції у цю сферу, зменшились обсяги платних послуг, особливо побутових, кількість закладів культури, лікарняних ліжок, обсяги житлового і соціально-культурного будівництва (табл. 12).

Таблиця 4.4.5.12Основні показники розвитку соціальної сфери Кіровоградської області[ 9 ]

Показник

1990

1995

2000

2000, % до

1990

1995

Торгівля і послуги

Роздрібний товарооборот у цінах 1999р., млн. грн.

1603

456

431

26,9

94,5

Роздрібний товарооборот на одну особу, грн.

1290

371

371

28,8

100,0

Об'єкти роздрібної торгівлі, тисяч

4,2

3,7

2,8

66,7

75,7

Торгова площа магазинів, тис. м2

310

281

156

50,3

55,5

Об'єкти ресторанного господарства, тисяч

1,4

1,0

0,7

50,0

70,0

Кількість місць на об'єктах ресторанного господарства, тисяч

93

69

43

46,2

    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--

131,6

125,5

Овочі, тис. тонн

321

253

344,2

107,2

136,0

М’ясо в забійній вазі, тис. тонн

195

96

74

37,9

77,1

Молоко, тис. тонн

1010

727

499

49,4

68,6

Яйця, млн… штук

561

284

379

67,5

133,4

Картопля, тис. тонн

735

708

940,2

127,9

132,8

Вовна, тонн

379

112

13

3,4

11,6

Багато господарств спеціалізуються на кролівництві, шовківництві, бджільництві та рибництві. Овочівництво поширене повсюдно і у 2000 році отримано 344,2 тис. т. овочів.

Черкащина характеризується досить високою урожайністю більшості сільськогосподарських культур, які вирощуються на її території. Так, урожайність зернових культур пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, овесу, проса — перевищує загальнодержавні показники, зокрема, жита та соняшнику -— найвища в Україні (21,1 та 12,7 ц/га відповідно).

6. Транспорт і економічні зв'язки

Транспортний комплекспорівняно із сусідніми районами (Придніпровським, Столичним) у Центральноукраїнському менш розвиненний. Переважають транзитні залізничні йавтомобільні перевезення. Оскільки через територію району не проходять значні міжнародні магістралі, якість цих перевезень не відповідає сучасним вимогам. Внутрішній транспорт, як залізничний, так і автомобільний, розвинений недостатньо, особливо в сільській місцевості. Так, у Черкаській області 23% місцевих автомобільних шляхів не мають твердого покриття. Внутрішній пасажирський транспорт через подорожчання палива значно зменшив обсяги перевезень і кількість постійних маршрутів. Недостатньо розвинений і міський транспорт внаслідок переважання в районі малих та середніх міських поселень, які не в змозі фінансувати транспортні підприємства.

Пасажирські і вантажні перевезення здійснюються переважно залізницями. Протяжність магістральних залізниць 1697 км. густота 37 км на 1000 км2. Найбільші залізничні вузли -станція їм. Шевченка, Цвіткове. Золотоноша, Христинівка, Знам'янка, Помічна, Долинська, Гайворон. Через район проходять важливі магістраліні шляхи: Москва – Одеса, Київ — Донецьк, Київ – Херсон, Знам'янка — Миколаїв.

Автошляхів у регіоні понад 12 тис. км, з них з твердим покриттям — більш як 10 тис. км. Густота автошляхів 262 км на 1000 км2. Територією області проходять автомагістралі Санкт-Петербург — Одеса; Київ — Дніпропетровськ; Київ — Донецьк; Київ — Кишинів; Полтава — Балта — Рибниця; Кіровоград — Кривий Ріг; Умань — Первомайськ; Кіровоград-- Миколаїв.

У Кіровограді, Черкасах є аеропорти, проте вони мають невелике значення.

Судноплавство на Дніпрі розвинене недостатньо.

Територією регіону проходять траси газопроводів«Союз», Кременчук — Кіровоград, Кременчук — Кривий Ріг, нафтопроводуКременчук — Кривий Ріг.

Регіон має зв'язки з іншими районами держави, країнами СНД, світу. Зрайону вивозяться сільгоспмашини, устаткування для харчової промисловості, верстати, гідравлічні помпи, автомати дозування, друкарські машини «Ятрань», деякі прилади и радіоапаратура, азотні добрива, чистий графіт, чисті метали, феронікель, граніт, меблі, торфовугільні брикети, гірський віск, цукор, олія, м'ясо, масло, молочні і плодоовочеві консерви та ін. Ввозяться в район деревина, міндобрива, метал, машини, нафтопродукти, природний газ, бавовна та ін.

В Кіровоградскій області розвинутий залізничний, автомобільний, трубопровідний і авіаційний транспорт.

Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування у 2000 році становила 937 км (4,2% в Україні). Щільність залізниць дещо вища, ніж середньоукраїнська відповідно 38 і 37 км на 1000 км2. Головні залізничні магістралі, які проходять через територію області, це: Москва — Одеса, Київ -Донецьк, Київ — Херсон, Знам'янка — Миколаїв, основні залізничні вузли — Знам'янка, Помічна, Долинська, Гайворон.

Довжина автомобільних шляхів загального користування складає 7,1 тис. км, у тому числі з твердим покриттям — 6,2 тис. км (86,6%). Щільність останніх — 251 км на 1000 км2 (в Україні 271). Обсяги вантажоперевезень автомобільним транспортом за 1991-2000 рр. скоротились, що пояснюється значним зменшенням обсягів виробництва сировини і готової продукції промисловості та сільського господарства. У 2000 р. вони становили 16,3 млн. т, що майже в 9,7 разів менше, ніж у 1990 р. іна 61,1% — порівняно з 1995 р.

В Кіровоградській області високими темпами розвивається електрозв'язок і розширюються напрями обслуговування поштами клієнтів (здійснюються банківські операції, різні види розрахунків, надаються інформаційні послуги). В той же час забезпеченість населення основними телефонними апаратами найнижча в Україні — 32 одиниці на 100 сімей. Майже в3 рази порівняно з 1990р. скоротились обсяги відправлення газет і журналів.

У розвитку економіки Черкаського регіону важливу роль відіграє транспорт. Наявність розвиненої транспортної мережі впливає на темпи його розвитку, забезпечує здійснення широких міжрегіональних економічних зв'язків, посилює тяжіння периферійних територій до їх економічного ядра.

Транспортна система Черкаської області територіально поєднує такі види транспорту, як автомобільний, залізничний, річковий, повітряний і трубопровідний. У внутрішніх й зовнішніх перевезеннях провідну роль відіграє автотранспорт, який складає близько 90% загальної кількості перевезень вантажів, і залізничний транспорт.

Експлуатаційна довжина залізниць у 2000 році становила 651 км з густотою 31,2 км на 1000 км2. Основні залізничні лінії проходять по напрямках Миронівка — ім.Т.Шевченка — Знам'янка (двоколійна, електрифікована змінним струмом), та Гребінка — Черкаси — Христинівка (одноколійна, не електрифікована). Найголовнішими залізничними вузлами області, що виділяються найбільшим вантажо— та пасажирообігом, є Черкаси, Христинівка, Цвіткове, ім. Т.Г. Шевченка, Золотоноша.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

У структурі вантажообігу вагоме місце займає сировина, напівфабрикати, паливо, метал і металоконструкції, товари широкого вжитку та інші товари, що ввозяться на територію області. У вивозі переважає сільськогосподарська продукція, продукція легкої, хімічної, деревообробної, машинобудівної промисловості.

Найбільші обсяги перевезень, виконує автомобільний транспорт. Загальна довжина автошляхів становить 6,0 тис. км., в тому числі 5,8 тис. з твердим покриттям. Щільність автомобільних шляхів загальною користування з твердим покриттям складає 277 км на 1000 км2 До найбільших центрів автомобільної мережі Черкащини можна віднести декілька центрів: Черкаси, Сміла, Золотоноша, Умань, Корсунь-Шевченківський. Нагальною проблемою є підвищення якості автошляхів, їх технічне переоснащення до світових стандартів.

Головною воднотранспортною магістраллю єрічка Дніпро, що перетинає всю Черкаську область з північного сходу на південний схід і по якій здійснюється судноплавство. Річковий порт розміщується у Черкасах. За останній час вантажо- та пасажирообіг річковим транспортом значно скоротився. В літній період існує річкове сполучення Київ-Черкаси. Численні малі річки області транспортних функцій практично не виконують. Через територію Черкаської області проходить газопровід «Союз».

Авіаційний транспорт за останнє десятиріччя практично не розвивається. Пасажирські перевезення припинені взагалі. Аеродром розміщений в Черкасах.

Становлення ринкових механізмів господарювання закономірно підвищує роль та значення інформаційних послуг, зокрема інформаційних систем і зв'язку. На рівеньінформатизації області істотний вплив мають загальний рівень розвитку економіки, різноманітність сфер економічної діяльності, життєвий рівень населення. що характеризується як низький.

Нині забезпеченість населення домашніми телефонами в Черкаській області складає 36 апаратів на 100 сімей, а кількість незадоволених заяв — 81 тисячу. В 2000 році введено в дію міських автоматичних станцій на 9,4 тис. номерів. Зростає кількість сучасних телефонних мереж і абонентів, які ними користуються. Підвищується значення та кількість користувачів всесвітньої мережі "Інтернет", розвиваються нові види зв'язку — електронна пошта, мобільний зв'язок, пейджинг.

7. Територіальна структура господарства району

На Черкащині історично склалися Північно-Східннй і Південно-Західний господарські підрайони, а на Кіровоградщині — Північно-Західний (майже 45% території, 35% населення області), Центральний (відповідно 30% і 50%), Південно-Східний (20% і 15°о).

Основним у Північно-Східному підрайоні є Черкаський промисловий вузол з галузями спеціалізаці ї- машинобудування, хімічна та харчова промисловість. У сільському господарстві вирощують зернові, цукрові буряки; у тваринництві розвинені молочно-м'ясне скотарство і свинарство.

Південно-Західний підрайон Черкаської області формується на базі Звегнігородсько-Ватутінського промислового вузла та Уманського промислового центру (паливна і харчова промисловість, сільськогосподарське машинобудування). Район продукує пшеницю, цукрові буряки, овочі, фрукти, м'ясо, молоко.

Північно-Західний підрайон Кірвоградської області має значні запаси мінеральної сировини (нікель, графіт, граніти, лабрадорит та ін.), з якими пов'язаний розвиток видобувних галузей. Підрайон є головним виробником цукру в області. Спеціалізація сільського господарства — буряківництво, молочно-м'ясне скотарство, свинарство.

Центральний підрайон промислово найбільш розвинений. На нього припадає основне виробництво продукції машинобудування і металообробної промисловості, хімічної, легкої, кольорової металургії, будівельних матеріалів, значна частка харчової промисловості. Тут розвинена енергетична і паливна галузі. Сільське господарство району спеціалізується на виробництві молока, м'яса, вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і соняшнику. Поширений приміський тип сільського господарства.

Південно-Східнийі підрайон відомий харчовою промисловістю та виробництвом будівельних матеріалів. Аграрний сектор продукує зернові, соняшник, продукцію свинарства, вівчарства.

Аналіз сучасного стану економіки Кіровоградської області свідчить про існування низки проблем: дефіциту паливних, водних і лісових ресурсів; критичного рівня зносу основних фондів та зниження темпів росту основних виробничих фондів; високого рівня ресурсомісткості продукції; нераціональної галузевої (недостатня частка галузей, що виробляють товари народного споживання) і територіальної структури господарського комплексу; недостатнього рівня розвитку інноваційного та інвестиційного комплексів (нераціональна структура, відволікання значної частини фінансових ресурсів від інвестування реального сектора економіки); незбалансованості робочих місць; незадовільного стану розвитку соціальної сфери та рівня життя населення (низький рівень реальних доходів, недостатній рівень споживання продовольчих, особливо промислових товарів та послуг); складної екологічної ситуації.

У найближчій перспективі Кіровоградська область не змінить основного напряму спеціалізації. В загальнодержавному поділі праці вона буде виділятись розвитком електроенергетики, первинного збагачення та переробки уранової руди, видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії, промисловості рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів, пластмасових виробів, підйомно-транспортного, сільськогосподарського і тракторного машинобудування, промисловості будівельних матеріалів, швейної промисловості, борошномельно-круп'яної і комбікормової, медичної та поліграфічної промисловості.

Передбачаються такі основні напрями розвитку господарського комплексу: підвищення рівня використання природних (особливо водних і земельних ресурсів) та ресурсів виробництва (комплексне використання, залучення вторинних ресурсів і відходів виробництва); удосконалення галузевої і територіальної структури господарського комплексу; надання пріоритетності галузям соціальної сфери і галузям спеціалізації матеріального виробництва, особливо експортоорієнтованих галузей промисловості, удосконалення спеціалізації та підвищення рівня інтеграції сільськогосподарського виробництва; охорона і оздоровлення навколишнього середовища.

8. Проблеми розвитку і умови переходу до ринкових відносин

В цілому рівень розвитку регіону недостатній, особливо промисловості, електроенергетики. Частково ця проблема буде вирішена введенням в дію Чигиринської ТЄС та Канівської ГАЄС. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Необхідно впроваджувати нові технології, в тому числі і за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі.

Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких тут сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв'язку зі спеціалізацією району на розвитку сільського господарства та наявністю належних виробничих потужностей доцільна реконструкція сільськогосподарського машинобудування, насамперед Кіровоградського заводу сільськогосподарських машин. Перспективим є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, електронної промисловості.

Значних інвестицій для розширення асортименту й поліпшення якості продукції потребують виробництво цукру, макаронних виробів, олійно-жировє, ефіро-олійне, плодоовочеконсервне. м'ясо-молочне та ін.

Позитивні зрушення у легкій промисловості можливі за умови впровадження нових технологій виробництв, особливо у швейній і трикотажній галузях.

У паливно-хімічній промисловості актуальною є проблема переробки бурого вугілля (з нього можна отримати більш ніж 10 видів продукції). Мають бути підвищені обсяги видобутку і рівень комплексної переробки залізної (Долинське) та нікелевої руд. Необхідно вдосконалювати унікальне підприємство з виробництва твердих і чистих сплавів у Світловодську. При впровадженні нових іноземних технологій може стати більш конкурентоспроможним виробництво продукції з цінної будівельної сировини граніту, лабрадору. Технічної реконструкції потребують також об'єднання «Азот» і « Xімволокно».

У сільському господарстві, як і по Україні взагалі, необхідно вводити приватну власність на землю, впроваджувати сучасні технології, розширювати фермерські господарства. Для внутрішнього розвитку району важливим є вдосконалення транспортного комплексу, системи зв'язку, соціальної інфраструктури.

Зекологічних проблем найважливішими є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничодобувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості (Олександрія, Світловодськ, Черкаси, Кіровоград, Побузьке, Смолине).

У Кіровоградському регіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянка, Звенигородки. Єкологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.

Використання води підприємствами в останні роки зменшилося у зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн.м3 в 1990 р. до 306 у 1998р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Об'єм скидання забруднених стічних воду природні поверхневі води в 1998р. становив 89 мли м3(2,1% від загального об'єму їх по Україні). Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9 тис. т в 1990р. до 192,6 тис. т в 1998р. (3,2% від загального обсягу по Україні).

У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд добовою потужністю 481 тис.м3. Збудовано 58 протиерозійних ставків. 397 км водорегулюючих валів. У районі понад 420 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 25,9 тис. га, у тому числі: Канівський заповідник; заказники державного значення Липівський, Русько-Полянський, Тарасів Обрій, Редьчине (орнітологічний) та Чорноліський (ландшафтний); пам'ятки природи Чорний Ліс, Закревський бір, Козацький вал, Мошенська діброва, Горіхове озеро, Святе озеро та ін.; дендрологічні парки Софіївка, Веселі Боковеньки, Черкаський зоопарк; пам'ятки садово-паркового мистецтва Онуфріївський парк, Хутір Надія та ін.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

Сучасний стан соціально-економічного розвитку Черкаської області можна охарактеризувати як суперечливий та нестабільний з певними тенденціями до покращення.

В процесі трансформаційних перетворень до формування соціально орієнтованої ринкової економіки державна і регіональна політика має спрямовуватись на структурну перебудову промисловості та формування інноваційної моделі економічного зростання.

Нині перед народногосподарським комплексом Черкаської області стоять ряд, важливих питань які потребують якнайшвидшого вирішення. Це поліпшення демографічної ситуації шляхом створення умов для збільшення народжуваності та зменшення смертності населення, розвиток соціальної інфраструктури малих міст та сіл регіону, пом'якшення територіальних диспропорцій в розвитку продуктивних сил, налагодження впутрірегіональпих зв'язків у промисловості.

Важливим є забезпечення динамічного розвитку промисловості через раціональне використання виробничих потужностей промислових підприємств та оновлення їх основних фондів.

В екологічній сфері необхідне оновлення природоохоронного обладнання підприємств, відродження деяких малих річок та озер, використання туристичних, рекреаційних, історико-археологічних можливостей.

Важливим є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективне використання ресурсного та науково-виробничого потенціалу, що в кінцевому рахунку має призвести до позитивних зрушень в соціально-економічній ситуації Черкаської області.

Висновок

Основні галузі спеціалізації Центральноукраїнського економічного района – сільскогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка й харчова, чорна та кольорова металургія. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад.

Кліматичні умови району сприятливі для подальшого розвитку сільського господарства. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Отже, необхідно впроваджувати нові технології, у тому числі й за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі. Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких у районі сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв`язку зі спеціалізацією району на розвиток сільського господарства перспективним є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, реконструкція сільскогосподарського машинобудування.

Для стабільнішого й ефективного розвитку Центральноукраїнського економічного району необхідне вирішення ряду проблем — проведення земельної реформи, подальший розвиток фермерства, внесення змін до системи ціноутворення, проведення особливої фінансово-кредитної й податкової політики, впровадження нових технологій і виробництво конкурентноспособної продукції як на внутрішній ринок, так і на експорт та інших.

Вирішення цих проблем і завдань дозволить Центральноукраїнському економічному району зайняти гідне місце в господарстві країни.

Список літератури

Голіков А.П., Дайнека О.Г., Казакова Н.А. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Навчальний посібник. – Харків: ТОВ «Олант», 2002.-320 с.

Дорогунцов С.І., Чернюк Л.Г., Борщевський П.П., Данилишин Б.М., Фащевський М.І. Соціально-економчні системи продуктивних сил регіонів України. – К.: Нічлава, 2002. – 690 с.

Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України. Підруч. Для 9 кл.; серед. Загальноосвіт. Шк. – 2-ге видання, із змінами. – К.: Форум, 2001. – 239 с.: іл., карти.

Є.П. Качан. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. – К.: В.Д.»Юридична книга», 2001. – 552 с.

Розміщення продуктивних сил: Підручник/В.В.Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін.; За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. – 2-ге вид., випр. І доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 546 с.

Клиновий Ю.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України/За наук. ед. Л.Г. Чернюк. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с.