Реферат: Кримські гори як фізико-географічний район

Кримські гори як фізико-географічний район. Основні екологічні проблеми

Кримські гори знаходяться на півдні Кримського півострова і простягаються від мису Іллі на сході до мису Херсонес на заході. Довжина гірської системи 150 км, ширина в середній частині — 50—60 км. Гірська споруда являє собою північну частину мегантиклінорію, південне крило якого по тектонічних розломах опустилось під рівень Чорного моря.

/>

Рис.1 Південний берег Криму

На будову поверхні Кримських гір впливають тектонічні процеси, літологія гірських порід, екзогенні процеси. Орографічно тут чітко виділяються три гірські пасма: Головне (найвище), Внутрішнє, Зовнішнє і поздовжні зниження між ними. Максимальні висоти Головного пасма досягають 1545 м (г. Роман-Кош), 1540 м (г. Демір-Капу), 1525 м (г. Еклізі-Бурун). До Південного берега Криму воно обривається стрімкими вапняковими схилами. Внутрішнє і Зовнішнє пасма поступово знижуються в північному напрямку. Утворення пасом і міжпасмових знижень зумовлено склепінчастим підняттям Кримських гір, інтенсивним ерозійним розчленуванням в антропогені. У межах Кримського мегантиклінорію виділяються Качинський (на північному схилі), Південнобережний і Туакський антиклінорїі (на південному схилі). Вони розділяються синкліноріями Південно-Захід-ного і Східного Криму. В південно-східній частині Криму знаходяться Судацький синклінорій та Судацько-Карадазька складчаста система.

Геологічна будова Кримських гір

Особливістю геологічної будови Кримських гір є наявність таврійських флішових порід — глинистих сланців, пісковиків верхньотріасового і нижньоюрського віку, що відслонюються, складених вулканічними породами — лавами, у долинах річок, підніжжі Головного пасма. На породах таврійського флішу залягають вапняки, мергелі та глини середньо- та верхньоюрського віку. Антиклінорії Качинський, що знаходиться у верхів'ях річок Бельбек, Кача та Альма, Південнобережний на ділянці Ялта — Форос, Туакський — між Гурзуфом і Судаком складені вулканічними породами — лавами, туфітами, туфобрекчіями, великими напівлаколітами (Аюдаг, Кастель, Плакка) та ін. Судацько-Карадазька складчаста система розбита на окремі блоки, характеризується численними насувами. Тут знаходиться середньоюрський вулканічний масив Карадаг, складений лавами, спілітами, ліпаритами, дацитами, туфобрекчіями, трасом, кератофірами та іншими породами потужністю до 800 м. Судацький синклінорій (Судак — Карадаг) збудований середньо- і верхньоюрськими глинистими, пісковиковими і конгломератовими породами, серед яких є вапнякові масиви верхньої юри (гори Сокіл, Караульна та ін.). Північний схил Головного пасма, Внутрішнє і Зовнішнє пасма складені верхньомезозойськими, палеогеновими і неогеновими породами. Головне пасмо приурочене до Південно-Західного і Східного синкліноріїв, збудованих потужною товщею верхньоюрських брекчієподібних і рифових вапняків, мергелів, пісковиків. У будові Східного синклінорію важливу роль відіграють також крейдові й палеогенові відклади.

Табл. 1

Найвищі вершини Кримських Гір

Найвищі вершини

Висота над рівнем моря (м)

Роман-Кош

1545

Демір-Капу

1540

Зейтин-Кош

1537

Кемаль-Егерек

1529

Еклізі-Бурун

1527

Гірські передгірні пасма Криму являють собою куести з характерною для них асиметрією схилів: південні — урвисті, скелясті, з гребенеподібними вершинами, а північні — пологі, розчленовані річковими долинами. Середні висоти Внутрішнього пасма (куести) — 500 м, Зовнішнього — 250 м. Міжпасмові зниження мають неоднакову ширину: між Головним і Внутрішнім вона змінюється від 2—3 до 15—20 км, між Внутрішнім і Зовнішнім пасмами — 3—5 км. Річкові долини в передгір'ях каньйоноподібні, а в міжпасмових зниженнях — широкі й терасовані.

У Кримських горах спостерігаються залишки двох поверхонь вирівнювання: верхня, з відмітками 1250—1400 м, що має досереднеоміоценовий час; та нижня, з відмітками 500—1000 м сарматського віку. Наявність цих поверхонь впливає на особливості ландшафтної структури вершин Кримських гір.

Помітну роль у формуванні рельєфу Кримських гір відіграють сучасні фізико-географічні процеси, зокрема ерозійні. На південному схилі Головного пасма розвиваються зсувні й обвальні процеси. Повсюдне поширення карбонатних порід, тріщини і розломи в них, розчленованість рельєфу, достатня кількість опадів зумовили інтенсивний розвиток карсту й утворення різноманітних карстових форм: понор, лійок, карів, колодязів, шахт, печер, гротів.

Кліматичні умови

Положення Кримських гір на півдні висунутого майже на 200 км від материкової частини в Чорне море півострова, на північній периферії субтропічного поясу, близькість (порівняна) Середземного моря, будова й орієнтація гірських пасом зумовлюють своєрідність їх кліматичних умов. Ця територія є на 1,5—3,0° теплішою порівняно з місцевостями, які знаходяться на відповідних широтах у континентальних умовах. Характерна особливість — збільшення кількості сонячного світла з висотою, наприклад у Нікітському саду вона становить 2287 годин, а на Карабі-яйлі — 2453 годин на рік. Річна сума сонячної радіації становить 5120 (Ялта) — 5310 МДж/м2 (Чор­номорське), при цьому 60 % її — це пряма сонячна радіація. Річний радіаційний баланс на Південному березі Криму становить у середньому 2430 Мдж/м2. При цьому основні суми сонячної радіації та радіаційного балансу реєструють протягом весняно-літнього періоду, коли внаслідок поширення тропічних повітряних мас у Криму переважає сонячна погода.

В осінньо-зимовий період спостерігається хмарна погода, пов'язана з циклонічною діяльністю на полярному фронті. У цей час випадає основна маса опадів, переважно у вигляді дощу. Річні суми опадів у передгір'ях становлять 500—600 мм, а на гірських вершинах — 900—1100 мм. Стійкий сніговий покрив утворюється лише в горах. На Південному березі Криму його не буває, хоча сніг випадає щорічно. Гірське пасмо захищає Південний берег взимку від холодних північних повітряних мас, тому повітря потрапляє сюди після проходження над морем або у вигляді фенових потоків внаслідок перевалювання через Головне пасмо. Найчастіше фени трапляються вдень і тривають від кількох годин до 2—3 діб. Важливу роль у формуванні клімату відіграє бризова циркуляція, зумовлена термічними контрастами суші й моря протягом теплого періоду. Вдень спостерігається морський бриз, вночі — береговий. У горах виявляються гірсько-долинні вітри: вдень вони дмуть до гір, вночі — навпаки. У деяких місцях денний морський бриз поєднується з до­линним вітром, а нічний бриз — із гірським, що приводить до посилення вітрової діяльності. Клімат Південного берега Криму субтропічний середземноморський. Його формування пов'язане з тропічними повітряними масами атлантичного походження влітку та восени і повітрям помірних широт морського і континентального походження взимку і навесні. Через переважання циклонічної діяльності взимку тут добре виявлений зимовий максимум атмосферних опадів і спостерігається більше днів з опадами. Середні місячні температури взимку становлять +2...+4 °С, а влітку — понад +23 °С. Абсолютний мінімум температури в Ялті -15 °С, а в східних районах -20 °С, що свідчить про ймовірність різких похолодань у цих каньйонах. Літо жарке і посушливе, випаровуваність скрізь перевищує суму опадів.

Режим випадання атмосферних опадів визначає характер поверхового і підземного стоку. У живленні річок велику роль відіграє підземний стік. Запаси підземних формуються на яйлинських масивах Головного пасма внаслідок поглинання карстовими порожнинами талих снігових вод за відсутності поверхневого стоку. Північні схили гір дренуються річками льма, Кача, Бельбек, Чорна, Салгир. Остання є найдовшою в Криму 32 км; разом з притоками Зуєю, Бурульчею, Великою Карасівкою має площу басейну 4010 км2). Середні багаторічні витрати цих річок становлять 1,5—2,0 м3/с, максимальні — 118—220 м3/с У верхів'ях к створено водосховища для водопостачання населених пунктів, річки південного схилу Кримських гір — короткі, порожисті, русла заповнені уламками гірських порід, басейни їх невеликі. Під час злив влітку в долинах річок, балках та ярах південного схилу утворюються селеві потоки великої руйнівної сили. На деяких річках південного схилу утворились водоспади: Учансу на однойменній річці, Джур-Джур на р. Улу-Узень Східний.

Ґрунт

Різноманітність ґрунтоутворюючих порід, зміна кліматичних умов у зв'язку з висотою та експозицією схилів і пов'язана з цим зміна рослинності та характеру денудаційних процесів зумовили мозаїчність ґрунтового покриву. В поширенні ґрунтів і рослинності на загальному вертикально-поясному фоні спостерігають-відмінності між південним і північним схилами, західними і східними районами. У передгір'ях розвинулись чорноземи на карбонатних, делювіальних щебенистих та глинистих відкладах, чорноземи солонцюваті на глинистих породах. Щільні породи залягають з глибини 60—100 см. Ґрунти щебенюваті, вміст гумусу — 3,5—4,0%. Чорноземи солонцюваті поширені в міжгірських долинах. На схилах і плато, складених вапняками, сформувались дерново-карбонатні й перегнійно-карбонатні (на північних схилах) ґрунти. Профіль їх малорозвинений, характеризуються карбонатністю і високою скелетністю. Під суми лісами і чагарниками розвинулись бурі гірсько-лісостепові коричневі ґрунти. Перші колись перебували під лісовою рослинністю. Зміна її на степову і чагарникову, що відбулася під впливом господарської діяльності людини, є причиною остепнення цих унтів. Вони мають високу скелетність, потужність ґрунтового профілю невелика (60—80 см), вміст гумусу — до 5 %. Коричневі ґрунти сформувались під ксерофітними розрідженими лісами, за значної участі степової рослинності. На схилах Головного пасма розвинені бурі гірсько-лісові й дерново-буроземні ґрунти. Вершини яйлинських масивів вкриті гірсько-лучними та гірсько-степовими ґрунтами.

Флора і фауна

У Кримських горах представлена майже вся флора півострова: з 2433 видів більшість поширені у горах. Вважають, що гірська кримська флора є частиною флори Середземномор'я і належить до Середземноморської лісової області. Лісистість становить 32 %. Найбільшу лісом покриту площу займають дуб (64 %), бук (15 %), граб і сосна (по 6,3 %). На північному макросхилі розвинулися пояси лісостеповий, дубових лісів, буково-грабових лісів, на південному схилі — приморських чагарників та ялівцево-дубових лісів, лісів із сосни кримської, буку, сосни звичайної. Верхній рослинний пояс утворюють яйлинські лучні степи.

У фауні Кримських гір представлені різноманітні види тварин, серед них: благородний олень, козуля, кабан, звичайна і мала буро-зубки, білка, кам'яна куниця, борсук, кажани. З орнітофауни характерні сойки, чорні дрозди, вівчарики, зяблики, канюки, яструби, сови, зустрічаються орли-могильники і чорні грифи. З плазунів слід назвати мідянку, кримського гекона, жовтопузика, леопардового полоза; із земноводних — квакшу звичайну; з членистоногих — скорпіона, сколопендру, фалангу; є різноманітні цикади, москіти та ін. У півострівній фауні Кримських гір є близькі види, що належать до Середземноморської зоогеографічної підобласті.

Основні екологічні проблеми

Екологічна ситуація АР Крим на сьогодні є надзвичайно складною: зростає забруднення земельних ресурсів, повітряного басейну, водних ресурсів, деградують лісові ресурси тощо, внаслідок чого підвищується захворюваність корінного населення регіону і знижується привабливість Криму для рекреантів.

--PAGE_BREAK--

Особливо забрудненими є земельні ресурси. Зазначимо, що широке застосування отрутохімікатів у сільському господарстві, використання застарілих сільськогосподарських технологій зумовлюють не тільки забруднення земельних ресурсів, але й активно погіршують якість вирощуваних у Криму продуктів харчування, що може спричинити захворювання не тільки місцевого населення, але й завдати шкоди здоров’ю відпочиваючих. Загальноукраїнська тенденція перевищення смертності над народжуваністю теж має місце в Криму і багато в чому зумовлена вказаними тенденціями.

Більшість підприємств використовують застарілі технології, які зумовлюють не тільки забруднення довкілля, але й являють загрозу для здоров’я і навіть життя їх працівників. На кінець 2002 р. тільки в промисловості АР Крим налічувалося 27,5% працівників, які працювали в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Зазначимо, що в Криму видобуток сировини здійснюється переважно відкритим способом, що завдає непоправної шкоди природному середовищу. Наприклад, інтенсивні гірські розкопки вже багато років ведуться в гірському Криму. Околиці Балаклави залишені без лісів і перетворені на свого роду «місячні ландшафти». Поки що вдається не допустити розробки флюсових вапняків на горі Гасфорта в басейні ріки Чорної біля Севастополя, про які тривалий час ведуться розмови на різних рівнях.

/>

Рис. 2. Викиди шкідливих речовин

У цьому регіоні, що зазнав величезного антропогенного навантаження (особливо у воєнні роки), украй небажано скорочувати чудом збережені природні ландшафти. Це дивовижне місце: гора знаходиться в буферній зоні Байдарського заказника, масив обмежує вихід холодного повітря з Байдарської долини (і якщо зрізати гору, то зміниться місцевий клімат як у самій Байдарській долині, так і в низинах ріки Чорної). На горі Гасфорта після Кримської війни 1854-1855 р. було поховання солдатів з Італії, що не тільки становить історичний інтерес, але і викликає паломництво іноземних туристів. На жаль, у цих місцях використовується вибухова технологія, яка застосовується переважно на кар'єрах, забруднюючи повітряний басейн і тим самим знижуючи якість кліматичних лікувальних ресурсів.

В останні роки наведена ситуація загострилася у зв’язку з тим, що ряд приватних фірм, підприємств і організацій, які сформувалися в 90-х роках і зацікавлені в швидкому збагаченні, накопиченні капіталу, практично нехтували дотриманням природоохоронного законодавства. Відбувалося захоплення земель, здійснювалася розробка нових кар’єрів з видобутку будівельних матеріалів, частішали випадки самовільного вирубування лісів і лісозахисних смуг, через що руйнувалися ландшафти, а в результаті виникло декілька конфліктних екологічних зон, зон екологічної напруги та екологічної кризи в АР Крим.

Зросло забруднення повітря, поверхневих і підземних вод від перенасичення регіону великою кількістю автомобілів з поганими технічними характеристиками. Довкілля забруднювалося продуктами згоряння автомобільного палива (свинець, чадний газ, двооксид сірки та ін.) як внутрішнього так і транзитного транспорту (див. табл. 2).

У даний час спостерігається транспортне перевантаження південного берега Криму. Інтенсивний транспортний рух призвів до забруднення прилеглої території важкими металами. За умов наявних екологічних проблем у Криму плани розвитку транспорту і промисловості без використання надсучасних технологій, безумовно, послаблять екологічний потенціал даної території. Проте існуюче нетерпіння в суспільстві щодо розвитку регіону може зумовити швидке введення промислових і транспортних систем без досить глибокого екологічного обґрунтування та з мінімальними витратами на охорону навколишнього середовища.

Надзвичайно сильно забруднені і водні ресурси Криму. Згідно з офіційними довідковими джерелами, в даний час населення і господарство Криму споживають приблизно 3000 млн. куб. м води на рік, у тому числі: в комунальному господарстві й на побутові потреби — 190, в сільському господарстві — 2500, в промисловості — 250. Із загальної кількості води, що споживається, приблизно 2400 млн. куб. м надходить з Північно-Кримського каналу і понад 500 млн. куб. м – води рік та підземні води. При цьому спостерігається дефіцит води. Фахівці стверджують, що дефіцит води в цьому регіоні сформований штучно: по-перше, вода використовується неекономно і неефективно, по-друге, в регіоні набрали розвитку водоємкі галузі сільського господарства (значна частка води використовується для зрошення, відтак при поливі втрачається до 50% використовуваної води). Неодноразово констатувався також той факт, що на сьогодні відсутній повноцінний розрахунок затрат і доходів, пов’язаних з поливним землеробством. У наявних розрахунках, як правило, не враховано те, що в результаті розвитку поливного сільського господарства значні площі земель підтоплені, відбувається вторинне засолення, дегуміфікація (вже є оприлюднені розрахунки, що за останні 20-25 років вміст гумусу в ґрунтах зменшився з 2,9% до 2,5%), а також те, що відбувається опріснення Сиваша — унікальної гідросистеми, яка містить надзвичайно цінні ресурси для хімічної промисловості та рекреації. Якщо до сказаного додати, що вода Північно-Кримського каналу суттєво змінила природну гідрологічну рівновагу в АР Крим, наслідки чого проявилися ще не до кінця, то доцільність подальшого розвитку поливного господарства видається сумнівною. Адже очевидними є збитки, які виникають в результаті підтоплення земель та погіршення їх екологічного стану, крім того, постійно зростають витрати, необхідні для підтримки функціонування каналу.

Зазначимо, що в Криму забруднена значно більша частина підземних вод, ніж в Україні загалом. Незважаючи на це, в регіоні ще є великі запаси підземних вод доволі високої якості.

Забруднення стічних вод значною мірою пов'язане з застарілими очисними спорудами та їх малим обсягом очищення, недосконалими технологіями промислових підприємств, відсутністю зливної каналізації в містах, що при їх поганому благоустрої приводить до виносу в море забруднень з вулиць міст і приміських шосе.

Стічні води забруднюються і в результаті невирішеного питання утилізації твердих побутових відходів. Так, наприклад, у районі Ялти за санітарно-гігієнічними правилами є недопустимим влаштування смітників, оскільки забруднені води з них проникають у підземні горизонти, дуже швидко досягають прибережних вод поверхневим шляхом.

Висновки.

Найближчим часом екологічна ситуація АР Крим може погіршитися, адже на сьогодні розглядаються такі варіанти розвитку Криму, серед яких — розвиток цього регіону як транспортно-комунікаційної території, яка спеціалізуватиме на перевезенні вантажів: нафти (танкерні перевезення російської і казахстанської нафти з Новоросійська), вугілля, цементу й інших видів вантажів. Щоб пожвавити автомобільні транзитні перевезення, планується будівництво великого порту у Донузлаві та моста через Керченську протоку тощо. Також планується розгортання видобутку газу і нафти в акваторії Азовського моря.

Використана література та інші джерела:

Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. − Львів: Світ, 1994. − 472 с., іл.

Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. − К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. − 479 с.

www.crimeasights.com/

www.crimea-portal.gov.ua/

www.lib.ua-ru.net/


еще рефераты
Еще работы по географии