Реферат: Система права

Зміст

 

Вступ

1. Поняття системи права.Система права і правова система.

2. Структурні елементисистеми права.

3. Підстави класифікації нормправа по галузях:

предмет правовогорегулюванняметод правового регулювання.

Висновок.

Список використовуваної літератури.


Вступ

У даному рефераті розглядаєтьсяпитання, системи українського права.

Люди з древніх пір вступали врізні відносини один з одним. В міру цивілізації людства стали з'являтисязакони, перетворені зі звичаїв, для регулювання цих відносин. Надалі розвитку,розвиваються і відносини, і це вимагає створення вже спеціального складногозаконодавства, яке б могло своїми правовими актами забезпечити законну системусуспільних відносин.

На мій погляд, поняття «системаправа» з'явилося тоді коли суспільство прийшло до висновку про те, що дляраціонального регулювання суспільних відносин необхідно розбити право поспецифіці області регулювання суспільних відносин. У такий спосіб з'являютьсягалузі права, а отже і кодекси як законодавство цієї галузі.

Система права — це будівля права, що дозволяє орієнтуватисяв законодавстві, кваліфікувати порушення і уживати відповідних заходів впливутому що головна особливість кожної галузі ця наявність особливого юридичногорежиму — методу регулювання.

Перетворення права в систему шляхомрозподілу його на галузі, інститути права дозволяє оперативно орієнтуватися взаконодавстві.


Поняття системи права. Системаправа і правова система

 

Відносини, у які вступають люди,об'єднання громадян, держава і суспільство знаходяться між собою в тісномувзаємозв'язку, утворити єдине ціле. Відповідно і право, відображаючи суспільнівідносини, їхні стійкі ознаки, властивості, являє собою цілісне утворення,систему.

Правова система як філософськепоняття — це деяке цілісне явище, що складається з частин (елементів),взаємозалежних і взаємодіючих між собою. Як ціле неможливе без його складових,так і окремі складові не можуть виконувати самостійні функції поза системою.

Відразу ж варто звернути увагу нате, що, незважаючи на схожість вираження, потрібно чітко розрізняти два поняття- «правова система» і «система права». Перше — це узяті в єдності основніправові явища даної країни — і власне право, і правова ідеологія, і судова(юридична) практика. Поняття «правова система» має істотне значення дляхарактеристики права тієї чи іншої країни. Звичайно, у цьому випадку говоритьсяпро «національну правову систему», наприклад, Росії, Великобританії, Китаю.

І от у відношенні тієї чи іншоїкраїни використання поняття «національна правова система» дуже важливо тому, щов ній поряд із власне правом можуть відігравати визначальну роль або судова(юридична) практика, або правова ідеологія, від чого у свою чергу залежить весьлад, «увесь світ» правових явищ.

Саме тому ознаці виділяютьродини правових систем:

родина нормативно-законодавчихсистем континентальної Європи — романо-германське право (у цих системах напершому місці стоїть закон);

родина нормативно-судових,англосаксонських правових систем — прецедентное право Великобританії, США (уцих системах домінуюче значення має судова, юридична практика, прецедент);

родина релігійно-традиційних,заідеологізованих систем — мусульманське право, радянське право (тут головнуроль грають релігія, партійна ідеологія).

Друге ж, система права, стосуєтьсятільки самого права, його будівлі.

Право як системахарактеризується наступними ознаками:

По-перше, система правахарактеризується об'єктивністю. Вона не може створюватися по суб'єктивномурозсуді людей, оскільки обумовлена реально існуючою системою суспільнихвідносин. Право повинне відображати потреби суспільства. Якщо право у своїхнормах неадекватно відображає потреби громадського життя, то воно стає гальмомсуспільного прогресу. Так називані «мертві» чи закони норми є результатомдовільного правотворчества, не враховуючого чи не пізнав об'єктивних потребгромадського життя.

По-друге, для системи правахарактерні єдність і взаємозв'язок норм, її складових. Вони не можутьфункціонувати изолированно. Їхній регулююча сила складається у взаємоузгодженніі загальній цілеспрямованості. Любою структурний елемент, витягнутий із системиправа, позбавляється системних функцій, а отже, і соціальної значимості.

По-третє, система права як ціліснеутворення охоплює всі норми, що діють у тій чи іншій країні, і являє собоюскладний багаторівневий комплекс, що складається з норм права, правовихінститутів і галузей права. У системі права діють зв'язку чотирьох рівнів:

1)  між елементами норми права; 2) між нормами,об'єднаними в правові інститути; 3) між інститутами відповідної галузі права;4) між окремими галузями права.

Система права — це внутрішня будівля права, що виражаєтьсяв єдності і погодженості діючих у державі правових норм і разом з тим у поділіправа на відносно самостійні частини.


Структурні елементи системи права

Першим елементом системи прававарто визначити норму права, що регулює типові суспільні відносини, утворитипервинний елемент системи права.

Норма права — це «цеглинка права», вихідний елемент усьогобудинку права даної країни. З цих «цеглинок» складаються правові інститутитобто різноманітні блоки, і в регулятивної, і в правоохоронної областях, апотім із блоків утворяться галузі права тобто найбільш великі підрозділи права,так сказати, цілі поверхи, служби правового будинку.

Правовий інститут — це система взаємозалежних норм, щорегулюють відносно самостійну сукупність суспільних чи відносин які-небудь їхнікомпоненти, властивості. Наприклад, у сфері трудових відносин виділяються,зокрема, відносини, зв'язані з висновком трудового договору, встановленням івиплатою заробітної плати, залученням порушників трудової і виробничоїдисципліни до відповідальності. Відповідно в трудовому праві утворятьсяінститути трудового договору, заробітної плати, трудової дисципліни.

 Подібним чином виділяються й іншіправові інститути. Саме деяка специфічність однієї групи суспільних відносин упорівнянні з іншими служить причиною виникнення відповідних нормативно-правовихінститутів. Разом з тим є і такі інститути, що регулюють лише яке-небудь одніспецифічні суспільні чи відносини навіть один з його елементів. Так, укарно-процесуальному праві відомі інститути потерпілого, підозрюваного,обвинувачуваного, цивільного позивача, цивільного відповідача, що визначаютьправовий статус одного із суб'єктів карно-процесуальних відносин. У цивільномуправі є ряд інститутів, якими регламентується яка-небудь загальна для всіхцивільно-правових відносин окрема сторона. Це, зокрема, інститутипредставництва, задавнення позову, захисту честі і гідності громадянина, щорегламентують такі принципово важливі моменти всіх цивільно-правових відносин,як порядок призначення і права представників суб'єктів правовідносини,визначення термінів задавнення позову, порядок і способи захисту честі ігідності громадянина від будь-яких його слухів, що ганьблять, і домислів.

Звичайно правовий інститут — це порівняно невелика спільність норм,специфіка й автономність якої не виходять за рамки однієї галузі права. У тойже час окремі так називані змішані інститути можуть містити норми, характернідля різних галузей права. Наприклад, інститут, що установлює відповідальністьза здійснення дисциплінарних провин, відноситься до сфери трудового права. Воснові інституту лежать владні повноваження адміністрації підприємства, їїправо накладати дисциплінарні стягнення на винних працівників. Однак трудовісуперечки з приводу накладення подібних стягнень можуть розглядатися в судовомуоргані за правилами цивільно-процесуального законодавства, тобто іншої галузіправа. Наявність змішаних інститутів пояснюється тим, що однорідністьрегульованих галуззю права відносин є аж ніяк не стерильної. У ній завжди (водних випадках більше, в інших — менше) є присутнім деяка кількість іншихвідносин, відмінних за формою, але тісно зв'язаних з іншими по своємупризначенню. Так, у цивільному праві неминуче присутні норми конституційної, адміністративної,фінансової й іншої галузей законодавства. У трудовому праві— нормиконституційного, адміністративного, цивільного і цивільно-процесуальногозаконодавства.

У такий спосіб інститути,знаходячись у тісному взаємозв'язку утворять новий компонент системи права — галузь права.

Галузь права — це цілісне утворення, що характеризуєтьсярядом властивостей, ознак, не властивим правовим інститутам. Зокрема, галузьправа регулює суспільні відносини, зв'язані зі здійсненням якої-небудь широкоїсфери предметної діяльності суспільства, держави, громадян і інших суб'єктівправа. Наприклад, цивільне право регулює всі майнові і зв'язані з ними особистінемайнові відносини, сімейне право — відносини, зв'язані зі шлюбом іприналежністю людини до родини. Трудове право регулює відносини, у яківступають робітники та службовці в процесі здійснення трудової діяльності всфері виробництва. Здатність здійснювати правове регулювання великої сферисуспільних відносин відрізняє галузь права від будь-якого правового інституту,регулятивні функції якого обмежуються якою-небудь порівняно вузькою сукупністювідносин. Крім того, на відміну від інституту галузь права містить вичерпнийнабір юридичних коштів, методів правового впливу, установлюваних державою впроцесі регулювання відносин відповідної сфери.

Галузь права містить повний набірюридичних коштів, покликаних забезпечити ефективна дія як галузі в цілому, такі кожного її компонента на рівні правових інститутів і конкретних норм права.При цьому для кожної галузі характерний специфічний, тільки їй властивий набірюридичних коштів правового регулювання, що дозволяє не тільки поєднувати нормиправа єдине ціле, додавати їм упорядкований, системний характерно і відрізнятиодну галузь права від іншої. У великих і складним по складу галузях правамається ще один компонент — підгалузь права — цілісне утворення, якимрегламентується специфічний вид відносин у межах сфери правового регулюваннявідповідної галузі права. Так, у цивільному праві в якості подотраслейвиділяють житлове, транспортне, авторське, спадкоємне право. Є підгалузі втрудовій, карній і іншій галузях права. На відміну від правового інституту підгалузь не є обов'язковим елементом кожної галузі права. У невеликих і тісноконсолідованих галузях (наприклад, у карно-процесуальному,цивільно-процесуальному праві) підгалузей узагалі немає. Таким чином, системаправа являє собою сукупність діючих норм права, об'єднаних по інститутах,подотраслям і галузям відповідно до характеру і специфіки регульованих нимисуспільних відносин.

Система права сучасногосуспільства поєднує наступні основні галузі:

1. Державне (конституційне)право — це галузь права, щозакріплює основи суспільного і державного устрою країни, основи правовогоположення громадян, систему органів держави і їхніх основних повноважень.

2.Адміністративне право регулює суспільні відносини, що складаються впроцесі здійснення виконавчо-розпорядницької діяльності органів держави.

3. Фінансове право являє собою сукупність норм,що регулюють суспільні відносини в сфері фінансової діяльності.

4. Земельне право регулює суспільні відносини в областівикористання й охорони землі, неї неін. вод, лісів, що є матеріальною основоюжиттєзабезпечення людського суспільства.

5. Цивільне право — найбільш об'ємна галузьсистеми права, що регулює різноманітні майнові і зв'язані Зніми особистінемайнові відносини. Норми цивільного права закріплюють і охороняють різніформи власності, визначають права та обов'язки сторін у майнових відносинах,регламентують відносини, зв'язані зі створенням творів мистецтва, літератури іт.д. Цивільним правом охороняються і такі особисті немайнові права, як честь ідостоїнство чи громадянина організацій.

6. Трудове право — це галузь права, що регулює суспільнівідносини в процесі трудової діяльності людини. Норми трудового прававизначають, наприклад, умови прийому на роботу, установлюють робочий час і часвідпочинку, правила безпеки умов праці.

7. Сімейне право — галузь права, що регулює брачно-сімейнівідносини. Її норми встановлюють умови і порядок вступу в шлюб, визначаютьправа й обов'язки чоловіків, батьків і дітей по відношенню друг до друга.

8. Цивільно-процесуальне право регулює відносини, що виникають у процесірозгляду судами цивільних, трудових і сімейних суперечок. Нормицивільно-процесуального права визначають мети, задачі, права й обов'язки судупри здійсненні правосуддя; закріплюють правове положення учасників цивільногопроцесу; регламентують хід судового розгляду; порядок винесення й оскарженнясудового рішення.

9. Карне право являє собою комплекс норм, що встановлюють,яке суспільно небезпечне поводження є злочинним і яким покаранням за йогоздійснення застосовується. Норми карного права визначають поняття злочину;установлюють коло злочинів, види і розміри покарання за злочинне поводження йінше.

10. Карно-процесуальне право поєднує норми, що визначають порядоквиробництва по кримінальних справах. Норми даної галузі регулюють діяльністьорганів дізнання попереднього наслідку, прокуратури, судна і їхні взаємини згромадянами при розслідуванні, у ході судового розгляду і при дозволікримінальних справ.

11. Виправно-трудове право регулює відносини, що складаються привиконанні мір карного покарання і зв'язані з виправно-трудовим впливом. Нормицієї галузі встановлюють порядок від'їзду засудженими призначеної їм мірикарного покарання, а також регламентують діяльність по виправленню засудженихпри від'їзді покарання.

Основи класифікації норм по галузях:Предмет і метод правового регулювання

 

Предмет і метод правовогорегулювання — це найбільшістотні підстави для розподілу системи права на галузі. Предмет правовогорегулювання— це те, на что впливає право. А право, як відомо, впливає насуспільні відносини. Суспільні відносини є тією об'єктивною основою, щовикликає до життя право і вносить у нього системообразующие ознаки.

Кожна галузь поєднуєтакі правові норми, що регулюють особливий, якісно визначений вид суспільнихвідносин, об'єктивно потребуючої специфічної правової регламентації. Об'єднанняправових норм у галузі права відбувається в силу об'єктивних причин, що незалежать від розсуду правотворческих органів. Головним фактором, що обумовлюєвідмінність однієї галузі права від іншої, є своєрідність суспільних відносин,що регулюються цими галузями права. Відносини, регульовані нормами різних галузейправа, відрізняються друг від друга своїм змістом, конкретними цілями ізадачами. Так, норми адміністративного права регулюють відносини, зв'язані звиконавчими функціями державної влади, а норми цивільного права визначаютьпорядок майнових зв'язків у державі.

Предмет правового регулювання — це якісно однорідний вид суспільнихвідносин, на який впливають норми визначеної галузі права. Предмет регулюванняє головною підставою для розподілу правових норм по галузях права. При вказівціна галузь права можна відзначити цілий ряд її ознак. У кожної з галузей є «свійпредмет» тобто особлива ділянка громадського життя, цілий комплекс одноріднихсуспільних відносин — конституційних, трудових, земельних, по соціальномузабезпеченню й ін. Кожна з галузей має «своє законодавство», як правило,самостійні кодекси, інші кодифіковані законодавчі акти. Так, карному правувідповідає карне законодавство на чолі з Кримінальним кодексом (КК); цивільномуправу — цивільне законодавство на чолі з Цивільним кодексом (ЦК).

Виділення галузей права обумовленооб'єктивно існуючою специфікою, якісною своєрідністю регульованих нимисуспільних відносин, предметом правового регулювання

Другою, допоміжною підставою длярозподілу норм права по галузях служить метод правового регулювання. Під нимрозуміються способи впливу норм даної галузі права на поводження людей, нарегульовані цією галуззю суспільні відносини.

Метод правового регулювання — це особливий юридичний режим, що багато вчому орієнтований на способи правового регулювання — дозволу, заборони,обовязку. До дозволів, скажемо, тяжіє цивільне право, трудове право; до заборонкарне; до обовязку — адміністративного.

Метод правового регулюванняскладається з наступних елементів:

специфічного способу взаємозв'язкуправ і обов'язків між учасниками урегульованих галуззю правовідносин. Так,головною рисою адміністративно-правового методу є «вертикальний»характер взаємного розташування суб'єктів відносин, що знаходяться в станівлади і підпорядкування. У цивільному праві суб'єкти правовідносин мають рівні,позиції; тієї чи іншої сукупності юридичних фактів, службовців підставоювиникнення, чи зміни припинення правовідносин. В адміністративному, фінансовомуправі правовідносини виникають на основі актів застосування норм права,прийнятих компетентними органами держави, у цивільному праві — з договору, уцивільно-процесуальному праві — за заявою (позову) особи, якому заподіянийморальний чи матеріальний збиток неправомірними діями інших фізичних чиюридичних осіб або державних органів, особливих способів формування змісту праві обов'язків суб'єктів права. Такі права можуть виникати, зокрема, з нормправа, або з угод сторін, або з адміністративно-правових актів і іншихспособів; санкцій, способів і процедур їхнього застосування.

Кожна галузь права має доситьширокий спектр примусових заходів, що можуть бути застосовані до порушниківвідповідних нормативно-правових установлень. Особливо яскраво це виявляється наприкладі карного, адміністративного, цивільного і трудового права, санкції якихможуть застосовуватися тільки в межах названих галузей права. Системапримусового заходів в інших галузях права також носить специфічний характер ізводиться до тієї чи іншої комбінації з адміністративно-правових іцивільно-правових санкцій. З названих компонентів формується метод правовогорегулювання конкретної галузі права. При цьому різне сполучення способів,прийомів правового впливу на суспільні відносини утворить специфіку галузевогометоду, визначає його особливий юридичний режим, що послідовно здійснюєтьсячерез всі інститути і норми галузі і за допомогою якого здійснюєтьсярегулювання відповідної сфери суспільних відносин.

 


Висновок

Система права — це внутрішня структура права, щоскладається з взаємозалежних норм, інститутів і галузей права.

Вона має свої риси:

— її первинним елементомвиступають норми права; — її елементи не суперечливі, внутрішньопогоджені, взаємозалежні, що додає їй цілісність і єдність;

— вона обумовленасоціально-економічними, політичними, релігійними, культурними, історичнимифакторами;

— має об'єктивний характер.

Поняття «системи права» не слідототожнювати з поняттям «правова система». Останнє ширше по своєму обсязі імістить у собі, крім системи права, юридичну практику і пануючу правовуідеологію. У такий спосіб правова система і система права співвідносяться якціле і частина.

Для розподілу норм права нагалузі використовують 2 критерії:

предмет і метод правовогорегулювання.

Простими словами говорячи, предметвідповідає на запитання, що регулює право, а метод — як регулює.

Галузь права — це сукупність юридичних норм, що регулюютьвизначений рід (сферу) суспільних відносин. Галузь найбільш великий підрозділсистеми права.

Інститут права — це сукупність юридичних норм, що регулюютьвизначений вид (групу) суспільних відносин. Якщо галузь регулює рід суспільнихвідносин, то інститут — лише їхній вид.


Список використовуваної літератури

 

1. Хропанюк Н.В. «Теорія Держави і Права», Київ,«ДДТ», 1994 р.

2. Котюк В. О. Основи держави і права, Київ,1998р.

3. Основи правознавства, підручник під ред. І. Б.Усенка. – Київ, “Перун”, — 1997р.

еще рефераты
Еще работы по государству и праву