Реферат: Юридична відповідальність

Дніпропетровський національний університетімені О. Гончара

Факультет післядипломної освіти

Центр підготовки магістрів

Модульна робота

з навчальної дисципліни

«Проблеми юридичної відповідальностів державному управлінні»

Виконавець

слухач групи

Шегера І.П.

Перевірив

Доцент Соколенко О.Л.

Дніпропетровськ– 2009

Юридичнавідповідальність — це різновид соціальної відповідальності.

В юридичній науцііснує двохаспектне розуміння юридичної відповідальності:

Позитивний(проспективний, або заохочувальний) аспект — передбачає заохочення — завиконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки на рівні, щоперевищує загальні вимоги (морально свідоме ставлення до виконання обов'язків).Іншими словами, позитивна юридична відповідальність – це сумлінне виконаннясвоїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою,колективом людей та окремою особою.

Негативний(ретроспективний, або охоронний) аспект — передбачає покарання — заправопорушення (юридична характеристика наслідків невиконання обов'язків). Ретроспективнаюридична відповідальність — специфічні правовідносини між державою іправопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуютьсязасудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням наостаннього обов'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідкиособистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

Юридичнавідповідальність має такі ознаки:

1. Спирається надержавний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних)способів.

Державний примус— це державно-владний вплив відповідних державних органів і службових осіб наповедінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачаютьдержавний примус, який завжди реалізується через діяльність спеціальнихдержавних органів, а цивільне законодавство — можливість добровільноговиконання обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди).

Юридичнувідповідальність не можна зводити до державного примусу, як і державний примус— до юридичної відповідальності. Державний примус може здійснюватися у різніспособи, не пов'язані з юридичною відповідальністю (наприклад, примусовелікування осіб, що вчинили небезпечні для суспільства дії в стані неосудності,митний огляд багажу, примусове стягнення аліментів на утримання дітей та ін.).

Разом з тимдержава покликана вживати певних заходів примусу до суб'єктів (фізичних абоюридичних осіб), які вчинили правопорушення. Ці примусові заходи мають правовийхарактер і є мірами легального державного примусу: вони здійснюються лишекомпетентними органами у визначених законом формах.

2. Виражається вобов'язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення конкретних благ особистого(позбавлення волі, посади та ін.), організаційного і майнового характеру(конфіскація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим,юридичним обов'язком, що не існував до правопорушення.

3. Настає лише завчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення.Ця вимога є обов'язковою при покладанні кримінальної або адміністративноївідповідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути лише особа(фізична або юридична), винна в порушенні правових розпоряджень.

Хотілося бакцентувати увагу на тому, що юридична відповідальність настає за віддання івиконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60 Конституції України).

Не єправопорушеннями необхідна оборона, крайня необхідність, професійний ризик.

4. Здійснюєтьсякомпетентним органом у суворій відповідності з законом, а саме — з санкціяминорм права, якими встановлюються вид і міра втрат. Юридична відповідальність єреалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конкретноїособи.

5. Здійснюється вході правозастосовної діяльності за дотримання певногопроцедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (цивільнимпроцесуальним і кримінально-процесуальним законом про адміністративніправопорушення). Поза процесуальною формою юридична відповідальність єнеможливою.

Порядокпритягнення до юридичної відповідальності визначається нормами процесуальногоправа: породжувані ними процесуальні правовідносини служать формою відносинюридичної відповідальності.

Принципиюридичної відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що ставляться доправопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у суспільстві. Вони єрізновидом міжгалузевих принципів права, відображають його глибинні усталенізакономірні зв'язки. Принципами юридичної відповідальності є відповідальністьвинної особи за діяння, а не за виявлення наміру; законність, невідворотність,доцільність і справедливість покладення юридичної відповідальності; гуманністьі своєчасність юридичної відповідальності.

У демократичній,соціальній, правовій державі юридична відповідальність передбачається лише задіяння, що є протиправними:

1) за фізичнідіяння (а не за думки, світогляд, особистісні властивості);

2) за суспільнешкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою.

Щодо винностідіяння: є окремі винятки в цивільному праві, так звана «відповідальністьбез вини» — обов'язок організацій і громадян, діяльність яких пов'язана зпідвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів, будівництва то що),відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (якщо шкода невиникла внаслідок нездоланної сили або наміру потерпілого). Ці правила визначаютьцивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так іправомірними діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів особи,яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної для оточення;

3) за юридичнезаборонені діяння, тобто діяння, що суперечать природі права і літері закону;

4) за власнідіяння правопорушника.

Юридичнавідповідальність ґрунтується на принципах:

1) законності — полягаєу тому, що юридична відповідальність:

• настає задіяння, передбачені законом; застосовується в суворій відповідності звизначеним законом порядком;

• припускаєнаявність складу правопорушення (тобто наявність протиправного, винногодіяння);

• настає лишеперед передбаченими законом компетентними органами;

• припускаєконституційність закону, що встановлює міру відповідальності.

Незнання законівне звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України);

2)обґрунтованості — виражається в:

• установленнісамого факту вчиненого правопорушником протиправного діяння як об'єктивноїістини;

• встановленніінших юридичне значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт і суб'єктаправопорушення;

3) доцільності — полягаєу відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичноївідповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права).

Цей принципвимагає:

•індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкостіправопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61Конституції України: «Юридична відповідальність особи має індивідуальнийхарактер»);

• пом'якшення інавіть відмова від застосування заходів відповідальності за наявностіможливості досягти її мети іншим шляхом;

4)невідворотності -полягає в:

• неминучостінастання відповідальності правопорушника;

• оперативностізастосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення;

• професіоналізміі добросовісності діяльності правоохоронних органів;

• ефективностізаходів, застосовуваних до правопорушників;

5) своєчасності —означає можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягомстроку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від фактуправопорушення.

Дляадміністративних і дисциплінарних проступків установлений строк давності вкілька місяців, для кримінальних злочинів — від одного року до 10—15 років(залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступиву законну силу, або постанови про накладення адміністративного стягнення такожобмежено строком давності. Майнова відповідальність здійснюється в межах строкудавності позову;

6) справедливості— виявляється в такому:

• кримінальнепокарання не встановлюється за проступки;

• привстановленні заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людськагідність;

• зворотної дії вчасі не має закон, що встановлює відповідальність або посилює (але непом'якшує) її;

• за однеправопорушення встановлюється тільки одне покарання. «Ніхто не може бутидвічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те самеправопорушення» (ст. 61 Конституції України).

Метаюридичної відповідальності — вияв її соціальної необхідності та ефективності.Розрізняють такі види мети юридичної відповідальності:

— загальнупревенцію правопорушення; покарання правопорушника;

— впливна свідомість правопорушника; моральну перебудову особи;

— формуванняв людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі;

— виховнийвплив на інших людей з метою попередження правопорушень з їхнього боку.

Метаюридичної відповідальності своєю чергою визначає її функції.

Функціїюридичної відповідальності — головні напрямки юридичного впливу як направопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і вихованнясуб'єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

Розрізняютьтакі види функцій юридичної відповідальності:

— превентивну(попереджувальну) — спрямована на виховання громадян у дусі поважання закону;

— виховну— спрямована на виховання правопорушника;

— репресивну(каральну) — спрямована на покарання державою правопорушника та запобіганняновим правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративнійвідповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в захистісуб'єктивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно визначенийхарактер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання (стягнення): йогопризначення залежить від обставин правопорушення, ступеня вини, характеристикиособи та інших обставин;

— компенсаційну(поновлювальну) — спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусовевиконання невиконаних обов'язків, властивих цивільній, насамперед, майновій,відповідальності (відновлення майнового права). Правовідновлювючі санкції маютьабсолютно визначений характер: розмір заподіяної шкоди може бути точновстановлений незалежно від обставин правопорушення;

— сигналізаційну(інформаційну).

Існуваннярізних видів правопорушень передбачає і поділ ретроспективної юридичноївідповідальності на самостійні види. Існують різні підстави поділу юридичноївідповідальності на види. Залежно від суб'єктів — органів, що накладаютьюридичну відповідальність, її поділяють на таку, що покладається:

а)органами влади;

б)виконавчими і розпорядчими органами;

в)судовими та іншими юрисдикційними органами.

Залежновід суб'єктів правопорушників вона буває:

а)індивідуальною;

б)колективною.

Розрізняютьтакож внутрішню державну і міжнародну юридичну відповідальність. Поширеною єкласифікація юридичної відповідальності залежно від галузевої належностіправової норми, що порушена. На цій підставі розрізняють юридичнувідповідальність:

а)конституційну (юридична підстава — Конституція України) – настає за порушеннянорм Конституції України. Має високий ступінь нормативної концентрації таціннісної орієнтації, норми Конституції є нормами прямої дії. Питання пропритягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до конституційно-правовоївідповідальності вирішується судом;

б)кримінальну (юридична підстава – Кримінально-процесуальний кодекс України) –настає за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких міститься в Карномукодексі, тобто встановлюється лише законом, настає з моменту офіційногообвинувачення, реалізується виключно в судовому порядку. Заходи кримінальноївідповідальності — жорсткі заходи кримінального покарання, які впливають наособу винного і позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі та ін.;застосовуються лише в судовому порядку. Правозастосовний акт — вирок.Кримінальна відповідальність – це різновид ретроспективної юридичноївідповідальності, що полягає у застосуванні міри кримінального покарання дофізичних осіб, винних у вчиненні злочину;

в)адміністративну (юридична підстава – Кодекс України про адміністративніправопорушення) – накладається за адміністративні правопорушення органамидержавного управління (органами так званої адміністративної юрисдикції) доосіб, що не підпорядковані їм по службі. Заходи адміністративноївідповідальності — попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавленняспеціальних прав (наприклад, прав водія) і таке інше. Правозастосовний акт —постанова. Під адміністративною відповідальністю розуміють покладення напорушників загальнообов'язкових правил, що діють в управлінні та в іншихсферах, адміністративних стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливінаслідки майнового чи морального характеру;

г) цивільну(юридична підстава – цивільний процесуальний кодекс України) – настає з моментуправопорушення — невиконання договірного зобов'язання майнового характеру увстановлений строк або виконання неналежним чином, заподіяння позадоговірноїшкоди (цивільно-правової проступку) або здоров'ю чи майну особи, її особливістьполягає у добровільному виконанні правопорушником відповідальності беззастосування примусових заходів. Державний примус використовується у разівиникнення конфлікту між учасниками цивільних правовідносин. Питання пропритягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до цивільно-правовоївідповідальності вирішується судом. Заходи цивільно-правової відповідальності —відшкодування майнових втрат, скасування незаконних угод, штраф, пеня та іншіміри, які полягають у примушуванні особи нести негативні майнові наслідки.Правозастосовний акт — рішення, постанова. Цивільно-правова відповідальність єсамостійним видом ретроспективної юридичної відповідальності. Цевідповідальність фізичної чи юридичної особи за порушення договірнихзобов'язань, за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушенняособистих майнових прав. Завданням цивільно-правової відповідальності є захистправ власника. Окрім майнового, цивільно-правова відповідальність має ікомпенсаційний (правопоновлювальний) характер. Із допомогою цивільного праварегулюються і особисті немайнові відносини. На фізичну чи юридичну особу можебути покладено обов'язок спростувати відомості, які ганьблять честь і гідністьгромадянина або організації, коли той, хто її поширює, не доведе, що вонивідповідають дійсності (ст. 7 ЦК України). Але покладення немайновоївідповідальності в цивільному праві — це скоріше виняток, аніж правило.Основним же для названого виду відповідальності є майновий характер заподіяноїшкоди, правової санкції та юридичної відповідальності.

д)трудову

— дисциплінарну(юридична підстава – Кодекс законів про працю України (ст.ст.139-152). Церізновид юридичної ретроспективної відповідальності працівника за порушення трудовоїдисципліни з застосуванням до нього догани та звільнення. Законодавством,статутами й положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можутьбути передбачені інші дисциплінарні стягнення. Розрізняють загальну іспеціальну дисциплінарну відповідальність. Загальна дисциплінарнавідповідальність передбачається Кодексом законів про працю і Правиламивнутрішнього трудового розпорядку, а спеціальна — здійснюється: а) в порядкупідлеглості; б) за статутами про дисципліну; в) за окремими нормативнимиактами. Дисциплінарні стягнення можуть застосовувати органи, які мають правоприймати на роботу (обирати, затверджувати і призначати на посаду даногопрацівника). На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність застатутами, положеннями та іншими актами законодавства, дисциплінарні стягненняможуть накладати також органи, що стоять вище від згаданих (ст. 1471 КЗпПУкраїни). Близько до дисциплінарної знаходиться матеріальна відповідальність,оскільки підставою для притягнення до обох видів відповідальності є трудовеправопорушення. На відміну від дисциплінарної, матеріальна відповідальністьпрацівника настає у випадках, коли заподіяно матеріальну шкоду. Засобидисциплінарної відповідальності: догана, звільнення. Правозастосовний акт —наказ.

— матеріальну(юридична підстава – Кодекс законів про працю України (ст.ст.130-138). Розглядаєтьсяяк різновид ретроспективної юридичної відповідальності працівника заматеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідокпорушення покладених на нього трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП України).Умовами накладення матеріальної відповідальності є передбачені законодавствомтакі ознаки: а) пряма дійсна шкода; б) протиправна поведінка працівника; в)причинний зв'язок між протиправними діями чи бездіяльністю та виниклою шкодою;г) провина працівника в заподіяній шкоді. Матеріальна відповідальність можебути повною та обмеженою. Випадки обмеженої матеріальної відповідальностіпрацівників передбачені ст. 133, а повна матеріальна відповідальність — ст. 134КЗпП України.

Яксамостійний вид ретроспективної юридичної відповідальності в теорії праварозглядають скасування актів, що суперечать чинному законодавству. Це — особливий вид ретроспективної юридичної відповідальності, який полягає в тому,що компетентний орган чи службова особа застосовує право відновну санкцію,скасовуючи незаконно прийнятий акт. Є декілька форм названої юридичноївідповідальності:

а)скасування акта, який суперечить чинному законодавству;

б)визнання недійсним акта, який суперечить чинному законодавству;

в)зміна акта в тій частині, що не відповідає чинному законодавству;

г)давання вказівок компетентним органом чи службовою особою про обов'язковескасування чи зміну акта, який суперечить чинному законодавству суб'єктом, якиййого приймав.

Невважається формою зазначеного виду юридичної відповідальності припинення діїакта.

Підставамиюридичної відповідальності є: наявність правової норми, що передбачає складправопорушення; юридичний факт — скоєння самого правопорушення; наявністьправозастосовного акта, що набрав чинності.

Невідворотністьвідповідальності, як один із принципів законності держави, ще не означає, щоособа за кожне правопорушення має обов'язково нести юридичну відповідальність,відбути повністю покарання, чи на неї повинно бути накладене стягнення.Законодавець передбачає підстави звільнення від юридичної відповідальності.

Такіпідстави передбачаються у кримінальному, адміністративному, трудовому та іншомузаконодавстві. Наприклад, кримінальне законодавство передбачає випадкизвільнення особи від кримінальної відповідальності та від кримінальногопокарання (статті 50, 51 КК України). Підставами звільнення від кримінальноївідповідальності можна назвати такі:

— давність притягнення до кримінальної відповідальності;

— коли до часу розслідування чи розгляду справи в суді внаслідок зміни обставинскоєне винним діяння перестало бути суспільне небезпечним чи сама особаперестала бути суспільне небезпечною;

— амністія чи помилування;

— застосування до неповнолітнього, який скоїв злочин, примусових заходіввиховного характеру;

— застосування до особи, яка скоїла злочин, що не має великої суспільноїнебезпеки, заходів виправлення і перевиховання без застосування кримінальногопокарання, через притягнення такої особи до адміністративної відповідальності;

— передача матеріалів справи на розгляд у товариські суди; вжиття заходівмедичного характеру;

— передача особи на поруки громадській організації або трудовому колективу.

Підставамизвільнення від адміністративної відповідальності є:

— давність притягнення до адміністративної відповідальності;

— передача матеріалів справи на розгляд товариського суду, громадськоїорганізації чи трудового колективу;

— обмеження усним зауваженням у разі скоєння незначного адміністративного правопорушення.

Власникабо уповноважений ним орган чи фізична особа може замість накладеннядисциплінарного стягнення передати питання про правопорушення на розглядтрудового колективу або його органу (ст. 152 КЗпП України).

Підсумовуючисказане, можна визнати два блоки підстав звільнення від юридичноївідповідальності:

— особа, яка скоїла правопорушення, вважається такою, що втратила суспільнунебезпечність;

— правопорушення внаслідок зміни обставин перестало бути суспільне небезпечним.

Отже,правова поведінка, як діяльність і спілкування суспільних суб'єктів права,характеризується правомірним і протиправним аспектами діянь. Правопорушення, якодин із різновидів протиправних діянь, тягне за собою ретроспективну юридичнувідповідальність, що є реакцією держави на правопорушника і ті діяння, які вінскоїв і за які зобов'язаний понести певну кару чи стягнення з метою виправленняі перевиховання.

Підбиваючипідсумки, можна зробити такі висновки:

1.Право, як і держава, має розглядатися в їх постійній взаємодії, взаєморозвитку,взаємофункціонуванні.

2. Яксамостійне явище право має свої поняття, ознаки, функції, форму і середовищездійснення.

3.Теоретичні знання про право сприяють оволодінню регулятивно-юридичнимимеханізмами в повсякденному житті, формують навички його практичногозастосування.

4.Вміння користуватися правом допоможе активно здійснювати, охороняти і захищатиправа людини в громадянському суспільстві.

Списоквикористаної літератури

1.   Кримінально-процесуальнийкодекс України;

2.   Кодексзаконів про працю України;

3.   КодексУкраїни про адміністративні правопорушення;

4.   Цивільнийпроцесуальний кодекс України;

5.   КіваловС. В., Біла Л.Р. Державна служба в Україні: Підручник. – Одеса: Юридичналітература, 2003. – 368 с.

6.   МаліновськийВ.Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. –К.: Атака, 2003. – 576 с.