Реферат: Кодифікація права України XVIII ст.

                                             ПЛАН:

1. «Зібраннямалоросійських прав» 1807р. ­– перший проект цивільного кодексу України.

2. Литовський статутросійської редакції 1811р.,  його зміст і характерні риси.

3. «Звід місцевихзаконів західних губерній» 1837р. Характеристика його змісту.

4.  «Звід законівРосійської імперії» редакції 1842р. тайоговплив на право України.

5. Право України впершій половині XIXст.

1. «Зібрання малоросійських прав» 1807р. ­–перший проект цивільного кодексу України.  

       УXVIII ст. здійснювалися неодноразові спробисистематизувати російське і, в тому числі українське, законодавство. На початкуXIX ст. ця робота стає особливо інтенсивною, бовідсутність систе­матизації норм було однією з причин безладдя та зловживань усу­дах.

       Джерелаправа різних частин України, що входили до складу Російської імперії, до 40-.хроків XIX ст. мали пев­ні відмінності. У Слобідсько-Україн-ськійгубернії застосо­вувалось російське законодавство. У лівобережних (Пол­тавська,Чернігівська) і правобережних (Київська, Во­линська, Поділь-ська)губерніях діяли ті ж нормативні акти, що і  у XVIIIст.: Литовський статут і збірники магдебурського права. Під впливом нових умовсуспільно-політичного розвит­ку, враховуючи невдачі кодифікаторів XVIII ст., поширю-валася думка про те, що необхідно встановитиєдиний порядок застосування правових норм, зовсім усунути місцеві особливості.

       У1801 р. Олександр І заснував чергову, десяту комісію на чо­лі з П. В.Завадовським (вихідцем з української козацької старши­ни Чернігівщини), їїметою було систематизувати всі чинні норма­тивні акти, в тому числі і натериторії України. Групу систематиза­торів права очолили також відоміправознавці: на Правобережжі — А. Р. Повстанський, на Лівобережжі — Ф. І.Давидович. Загальне керівництво кодифікаційними роботами в імперії з 1804 по1808 рр. здійснював М. Сперанський. Вони упо­рядкували «Свод местныхзаконов губерний й областей, присоединенных от Польши» й «Собрание гражданских законов,действующих в Малороссии»  («Собрание малороссийских прав»). У цих збірникахзібрані і систематизовані норми права, що були чинними в Україні і становилиоснову української системи права, яка скла­лася у XVIIIст.

      «Собрание малороссийских прав» — це був посуті кодекс реально діючих норм цивільного пра­ва. Наприкінці 1807 р.відредагований рукописний примірник цього кодексу був переданий у другуекспедицію кодифікаційної комісії. Там він і залишився на довгі роки у зв'язкуз призупиненням загальноправової політики,  спрямованої на формування єдиногоправового поля Росії і України

       Збірникскладався з трьох частин, викла­дених у п'яти книжках. Частини поділені нарозділи (всього 42), а розділи – на параграфи (всього 1377).

        Перша частина викладена в одній книжці під назвою «Cобрание Малороссийских прав касательнолиц по данным от присудствия коммисии оглавлениям». У цій час­тині викладені правові норми, що визначалиправо-здатність і дієздат­ність особи, порядок взяття шлюбу,майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей. Наприклад, неповнолітніми вва-жались: жінки – до досягнення ними 13 річного віку,чоловіки – до 18 років. Жінка, яка досягла 13 років може вступити в шлюб.

        Друга частина збірника мала назву " Выпискаиз прав в  Малороссии употребляемых, учиненная поруководству на II-е отде­ление о деяниях". Право­ві норми систематизовані втаких розділах: «Про дії взагалі», Про дії особистості",«Про договори», «Про дії недозволені». До цієї частинидодано список цін на майно. Зміст другої частини свідчить про те, що тутвикладені норми зобов'язального права, в тому числі з питань, що стосуютьсяосуднос-ті, виявлення волі, договорів та зобов'язань, що з нихвипливають. Наприк-лад, в розділі  11.«Про договори» йдеться проте, що «предмет договоров заключается в свободной каждаго воле распоряжаться вечно посвоему изво-лению собственным имением.»[1]

        Третя частина «Зібрання Малоросійських прав» 1807 р.складала­ся з трьох книг, що мають аналогічну назву – «Выпискаиз прав  Малороссии употребляемых, учиненная по руководству на III-е отде­ление о вещах или имении». У цій частинівміщені правові норми, що регулювали майнові від-носини: про володіння івласність, способи набуття права власності, про спадщину, земельне і оброчнеправо, про давність.

       Джерелами  «ЗібранняМалоросійських прав» 1807 р. були: третій Ли-товськийстатут, «Саксонське Зерцало», право Хелмінське, право  Магдебур-зьке,«Порядок прав цивільних». У двадцяти випадках посилання відсутні. Алеу вступі зазначено,  що ці параграфи розроблені на підставі звичаїв.

       У цілому в зібранні, його додатках і поясненнях систематизовані правові норми,що визначали основні риси цивільного і сімейно-шлюбного права та права спадщини.

     «Зібрання Малоросійських прав» 1807 р. являє собою перший проектцивільного кодексу Украї­ни. Цей збірник, як і більшість попередніх, офіцій-ногозатвердження не дістав.Пізніше «Зібрання малоросійських прав», як удалийзбірник реально чинних норм цивільного права Лівобережжя, було часткововключено до Зводу законів Російської імперії (1833р.)

       Таким чином, «Зібрання малоросійських прав» і нині залишається цін-нимджерелом знань про право України XVIII — першої половини XIX ст. У ньому чи невперше в дореволюційній історії було систематизовано норми цивільного права,зокрема про спадкування, власність, сімейно-шлюбні та інші правовідносини. Зазмістом — це збірник феодального права. На відміну від попередніх збірниківXVIII ст. у ньому знайшли відображення ті правові зміни, що відбулися в Україніу зв'язку з розкладом феодалізму і зміцненням капіталістичних відносин.

 2. Литовський статут російської редакції 1811р.,  йог зміст іхарактерні риси.

        Використання IIIСтатуту 1588 року було підтримано виданням у Петер-бурзі в 1810 році наросійській мові покажчика до нього під назвою «Ручной словарь, или краткоесодержание польских й литовских законов, служащих руководством в судебныхтяжбах всякого рода, собранных для употребления в присутственных местах и дляпользы частных обывателей коронных и литовских провинций».

       В 1811 році було надруковано текст III Статуту на російській і польськіймовах. Той факт, що переклад здійснювався по польському виданню 1786 ро-ку,говорив, що в Російській імперії не знали або не хотіли знати походженняСтатуту як пам'ятки права литовського, українського і білоруського народів і ажніяк не польського. Цей текст Статуту і був діючим джерелом права дорозповсюдження на Україну законів Російської імперії.

      Що ж до джерел – то  урядові кола Російської імперії, вбачаючи необхід-ністьу висвітленні норм Литовського статуту, яким ще користувалися судові йадміністративні органи на місцях, ініціювали (наказ міністра юстиції) ви-данняцього статуту в редакції 1786р.

        Група А.Повстанського, враховуючи те, що наПравобережній Україні діяли переважно правові норми польсько–литовського похо­дження,здійсни-ла переклад на російську мову Литовського статуту. Загальне керівництво кодифікаційними роботамиздійснював тоді М.Сперанський. Українську кодифікаційну комісію очолив графП.Завадський.  

         Статут мав дві частини, 14 розділів, а останніділилися на параграфи.     Він надрукований у такий спосіб: ліворуч подававсяпольський текст, право-руч – російський. До кожного параграфу булипояснення і доповнення з польських і литовських конституцій і ста­тутів. Укінці Статуту був покажчик, в якому в алфавітному порядку давалися поясненняюридичних термінів із вказівкою розділу, арти­кулу і параграфів, де вонизустрічаються в тексті 1811 року.

        У цілому структура Литовського статуту 1811 р.і довідник до нього бу-ли скла­дені чітко, послідовно, що полегшувалопроцес користування цим збірником.

       Статутмістив норми матеріального і процесуального пра­ва, що фактично діяли в Україніаж до часу, що залишалися чинними вУкраїні під час реформування місцевої влади й управління до поширення російського законодавства.