Реферат: Державне право зарубіжних країн, Бостан, Тимченко

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО

ЗАРУБІЖНИХ

КРАЇН

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів



вищих навчальних закладів

/>УДК342(1-87)(075.8) ББК 67.9(О)я73 Б 86

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України (лист №14 / 18.2-2397 від 16.12.2002 р.)

Рецензенти:

кафедра конституційного і адміністративного права За­порізького державного університету;

Ващенко С.В. — кандидат юридичних наук, доцент.

Бостан С.К., Тимченко СМ.

Б 86 Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 504 с

ISBN966-364-054-5

Навчальний посібник являє собою комплекс навчально-методичних ма­теріалів до курсу «Державне (конституційне) право зарубіжних країн», який є обов'язковим для викладання у вищих юридичних закладах III-IVрівня акредитації. Зміст та структурна побудова посібника обумовлена потребами юридичної освіти на сучасному етапі і спрямований на впровадження в на­вчальному процесі новітніх технологій навчання, зокрема модульно-рейтин-гової системи. Посібник побудований на основі модулів — навчальних блоків, кожний з яких містить у собі навчальну та методичну частини. Осно­ву навчальної частини складає тези і тексти лекцій, методичної частини ком­плекс завдань для індивідуальної самостійної роботи, підготовки до семінарських занять та проміжного (модульного) і підсумкового контролю, їх виконанню допоможуть додаткова література та джерельний матеріал -витяги з 11 конституцій зарубіжних країн.

Для студентів вищих юридичних закладів та факультетів.

УДК 342(1-87)(075.8) ББК 67.9(О)я73

) Бостан С.К., Тимченко СМ., 2005 ) Центр навчальної літератури, 2005

ПЕРЕДМОВА

«Державне право зарубіжних країн» як система знань про відповідну науку і основну галузь права зарубіжних країн ви­кладається в усіх юридичних навчальних закладах III-IVрівня акредитації як обов'язкова навчальна дисципліна. Не­обхідність її вивчення обумовлена місцем, яке державне (кон­ституційне) право як головна галузь права займає в системі права тієї чи іншої країни.

Мета даної дисципліни — розкрити зміст основних поло­жень конституційної теорії і політичної практики, пов'язаних з регулюванням державно-правових відносин в зарубіжних країнах. її завданнями є:

ознайомити тих, хто навчається, із основними понят­
тями, категоріями, інститутами науки та галузі дер­
жавного права зарубіжних країн;

дати тим, хто навчається базові знання щодо провідної
галузі права зарубіжних країн.

Значення вивчення державного права зарубіжних країн полягає у тому, що, маючи спеціалізований, політико-право-вий характер, дана дисципліна є важливою передумовою не тільки юридичної, а й загальнотеоретичної підготовки сту­дентів (курсантів), розширення їх світоглядних уявлень. Це сприятиме політичному самопізнанню, розумінню місця і ролі Української держави у світі, розв'язанню питань державотво­рення в нашій країні шляхом використання зарубіжного досвіду, який знайшов концентрований вираз у теорії і прак­тиці розвинутих країн і може сприйматися як своєрідне міри­ло для прогнозування конституційного розвитку України.

Державне права зарубіжних країн як наука тісно пов'язана з іншими юридичними науками та навчальними дисципліна­ми — загальнотеоретичними, історико-юридичними та галузе­вими. Теорія держави і права формулює найбільш загальні по­ложення, на яких ґрунтується конституційно-правова теорія.

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ

--PAGE_BREAK--ПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>/>Історія держави і права пропонує більш конкретну (історичну) інформацію і такого ж змісту узагальнення. Тісні зв'язки державного права з такими галузевими юридичними дисциплінами, як конституційне право України, адміністра­тивне право України, а також з міжнародним публічним пра­вом. З гуманітарних дисциплін державне право зарубіжних країн найбільш тісно пов'язане з політологією. Але співвідно­шення цих дисциплін має свої особливості. Предметом вив­чення політології є всі без винятку елементи політичної систе­ми, а державного права — лише один з них — держава. Політо­логія ґрунтується на узагальнених підходах до свого предмета і у цьому вона подібна до теоретико-правових дисциплін. Дер­жавне право більш конкретизовано за змістом і має як теоре­тичний, так і прикладний характер.

Конкретний зміст дисципліни визначається типовими на­вчальними програмами, робочими програмами, які розробля­ються кафедрами на основі існуючих вимог, з урахуванням спе­цифіки навчального закладу, в якому вона викладається. Скла­дена нами робоча програма курсу має дві особливості. По-пер­ше, вона не містить двох окремих частин: Загальної та Особли­вої. Програмний матеріал має інтегративний характер, який ви­ражається в тому, що загальні, концептуальні конституційно-правові положення (Загальна частина) супроводжуються кон­кретизацією тих чи інших аспектів державного права окремих країн, які відображають багатство та різноманітність консти­туційно-правових систем сучасності (Особлива частина).

По-друге, в контексті реалізації в Україні вимог болонсь­кого процесу навчальна програма побудована на базі модулів. Суть такої структурної побудови програми полягає у тому, що весь навчальний курс, програмний матеріал логічно розділено на окремі блоки — модулі. Модуль розглядає одне фундамен­тальне поняття або групу споріднених питань, які логічно і функціонально між собою пов'язані. Безпосередній результат від такого структурування — оптимальне компанування про-

грамного матеріалу, що дає можливість усунути повторення та заощадити аудитсрний час. У сучасних умовах це досить акту­ально, тому що організація навчального процесу за модульною системою націлена на раціональне використання часу, відве­деного для аудиторної роботи, стимулювання максимальною мірою самостійної роботи тих, хто навчається.

Пропонований посібник представляє собою комплекс на­вчально-методичних матеріалів з кожної теми курсу і у струк­турному відношенні складається: 1) в основному з тез і дея­ких повних текстів лекцій (див.: Тема 4.2), які спрямовані на формування певної системи знань; 2) завдань для са­мостійної роботи (індивідуальні завдання, завдання для підго­товки до семінарських занять або до написання модульних кон­трольних робіт чи складання заліку), націлених на формуван­ня у студентів у процесі позааудиторної роботи певних нави­чок та вмінь. Під час виконання самостійних завдань є мож­ливість використовувати деякі джерела (повні тексти або ви­тяги з 11 конституцій та одного конституційного закону -див.: Додатки) і додаткову літературу, перелік якої наведе­ний після кожної теми. Список основної навчальної літера­тури, де знайшли відображення всі теми курсу з метою за­побігання повторів, наводимо нижче.

Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн:
Підручник.—Тернопіль: Астон,2003.

Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний
посібник / Під ред В.О Ріяки. — К.: Юрінком Інтер,2002.

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн:

Підручник. — К.,1997 (і наступні перевидання).

* * *

Арановский В.Ф. Государственное право зарубежных
стран: Учебник.-М.,1998 (і наступні перевидання)

Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические
институты / Перевод с франц. проф. В.В.Маклакова.—М.:
Юристъ,2002.

С.К.Бостан, С.М. Тимченко

Иностранное конституционное право /Под ред. проф.
В. В. Маклакова. — М., 1996.

Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран. Учебник в 4-х томах. -Т. 1-2 /Отв. ред. Б.А. Стра-
шун.- М.: БЕКД995; 2-е изд.- М.: БЕК, 1996 (і наступні пере­
видання); Т.З.-М… БЕКД997.

Конституционное право зарубежных стран. Учебник
для вузов / Под общ. ред. члена корр. РАН, проф. М.В.Баглая,
д.ю.н., проф. Ю.И.Лейбо и д.ю.н., проф. Л.М.Энтина.—
М.: НОРМА, 2000.

Мишин А.А. Конституционное (государственное) пра­
во зарубежных стран.- М.: Белые альвы,1996 (і наступні пере­
видання).

Михалева Н.А. Конституционное право зарубежных
стран СНГ.-М: Юристъ,1998.

11.Правовые системы стран мира: Энциклопедический
справочник/ Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Я Сухарев.-2-е изд. изм.
и доп. -М.: НОРМА.2001.

Сравнительное конституционное право / Б.Н.Топор-
нин, В.Е.Чиркин, Ю.А.Юдин и др.—М.: Манускрипт,1996.

Сравнительное конституционное право: Уч. пособие /
Отв. ред. В.Е.Чиркин.—М.: Международные отношения, 2002

14..Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник.-М.,1997 (і наступні перевидання).

Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное)
право зарубежных стран.-Минск, 1998 (і наступні перевидан­
ня).

Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран
(курс лекцій).-М.: Приор, 2000.

Враховуючи той факт, що в деяких темах цього посібника міститься матеріал, що відображає точку зору одного з його авторів, вкажемо на те, що навчально-методичні матеріали з тем №№ 1, 2, 3, 4, 5.1, 5.2, 5.3 підготовлені С.К. Бостаном, а з тем №№ 5.4, 6, 7, 8 — С.М.Тимченком. Певний внесок у підго-

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

товку окремих фрагментів посібника зробили курсанти, члени наукової проблемної групи кафедри загальноправових дис­циплін Запорізького юридичного інституту МВС України «Держава і право зарубіжних країн: історія і сучасність», Даніїл Бостан (двопалатні парламенти), Поліна Бузало (політичні режими), Дмитро Григоришин (змішані форми правління), Юлія Старук (монархічна форма правління). Автори вдячні рецензентам — кафедрі конституційного і іністративного права Запорізького державного університе­ту та доценту кафедри адміністративного права і адміністра­тивної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України, кандидату юридичних наук, С.В.Ващенку за вислов­лені поради під час роботи над рукописом посібника. Ми го­тові взяти до уваги пропозиції щодо подальшого покращення структури і змісту запропонованого посібника, співпрацювати при підготовці нових навчальних видань з державного (кон­ституційного) права зарубіжних країн.

МОДУЛЬІ

ПОНЯТТЯДЕРЖАВНОГОПРАВАЗАРУБІЖНИХКРАЇН (ПРОГРАМНІВИМОГИ)

Перші три теми являють собою групу споріднених питань, які об'єднуються у межах першого модуля. Для оволодіння сукупністю знань цього модуля студенти, курсанти, слухачі повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної робо­ти питання відповідних тем:

ТЕМА №1. Державне (конституційне) право як галузь пра­ва, наука та навчальна дисципліна

1.1.Історичні засади державного (конституційного) права
зарубіжних країн. Основні риси сучасного державного (кон­
ституційного) права: дефініція, предмет регулювання,
суб'єкти. Система державного права: принципи, норми, інсти­
тути.

1.2.Наука державного (конституційного) права за­
рубіжних країн, її розвиток та сучасний стан. Взаємозв'язок
науки державного права зарубіжних країн з іншими науками.
Методи дослідження конституційно-правових явищ. Сучасні
наукові досягнення у сфері конституційного (державного)
права зарубіжних країн.

1.3.Місце державного права зарубіжних країн у системі
юридичних дисциплін. Співвідношення понять «державне
право» та «конституційне право». Предмет, система та метод
навчальної дисципліни «Державне право зарубіжних країн».

ТЕМА №2. Джерела державного (конституційного) права

зарубіжних країн

2.1. Поняття джерел державного права. Класифікація дже­рел державного права зарубіжних країн: формалізовані і не-формалізовані джерела, їх юридичні властивості та особли­вості використання в зарубіжних країнах.

8

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

2.2. Конституція як головне джерело державного (консти-.ного) права. Визначення конституції. Основні риси кон-тггуцій зарубіжних країн, їх класифікація, форма і структу­ра. Прийняття та внесення змін до конституцій зарубіжних країн.

ТЕМА №3. Конституційні засади суспільного ладу за­рубіжних країн

3.1.Поняття суспільного ладу. Суспільний лад і державне
право. Способи конституційного регулювання основ
суспільного ладу.

3.2.Закріплення в конституціях загальних засад еко­
номічної організації суспільства. Конституційно-правове ре­
гулювання соціальної системи. Духовно-культурні відносини,
їх регулювання конституціями зарубіжних країн. Політична

система та її конституційно-правове регулювання.

* * *

У результаті вивчення тем 1-го модуля «Поняття дер­жавного права зарубіжних країн» студенти, курсанти, слу­хачі повинні:

    продолжение

--PAGE_BREAK--а)знати:

предмет, метод і систему державного права за­
рубіжних країн;

джерела державного права зарубіжних країн та особ­
ливості їх використання в різних правових системах;

конституції зарубіжних країн, їх сутність та тенденції
розвитку на сучасному етапі;

конституційно-правові засади суспільного ладу за­
рубіжних країн.

б)вміти:

•класифікувати джерела державного права зарубіжних

країн;

класифікувати конституції зарубіжних країн;

аналізувати шляхи та способи прийняття конституцій
у зарубіжних країнах, оцінювати їх.

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

/>ТЕМА1. ДЕРЖАВНЕПРАВОЯКГАЛУЗЬПРАВА, НАУКАТАНАВЧАЛЬНАДИСЦИПЛІНА

І. ТЕЗИЛЕКЦІЇ

1/>. Державнеправоякгалузьправа. 2. Державне
(конституційне) правозарубіжнихкраїнякнаука.
3. Державне(конституційне) правозарубіжнихкраїняк
навчальнадисципліна

§1. Державнеправоякгалузьправа

1.1. Історичні засади конституційного права зарубіжних країн та основні етапи його розвитку

В історії конституційного права можна виділити кілька етапів. Перший етап друга половина XVIIcm. — кінець XVIIIcm. — це час, коли у провідних зарубіжних країнах сфор­мувалися засади конституційного права як самостійної й авто­номної галузі національного права. її соціальним призначен­ням став захист прав та законних інтересів людини від можли­вих неправомірних дій з боку держави, її органів та посадових осіб. Для цього необхідне було правове обмеження публічної влади суворими рамками права і тим більше — ліквідація умов, за яких можливі зловживання і свавілля з її боку.

В умовах панування абсолютизму можливість формуван­ня особливої системи правових норм, котрі б могли обмежити цю владу, була майже виключена. Тільки повалення абсолю­тизму й ліквідація відповідних режимів створили реальні умо­ви формування особливої системи правових норм, які були покликані утвердити як вищі цінності — свободу індивіда, пра­ва і свободи людини та підкорити таким цінностям порядок формування, організацію та здійснення державної влади.

    продолжение
--PAGE_BREAK--10

Становлення конституційного права як галузі національ­ного права — тривалий і далеко не завжди прямолінійний про­цес. Об'єднання окремих норм та інститутів у систему залежа­ло від ступеня практичної реалізації головних принципів по­будови держави нової епохи (і конституційного права) — пар­ламентаризму та конституціоналізму. Початок їх втілення в державне життя пов'язаний насамперед з історією Англії.

Як відомо, історія англійського парламенту бере свій по­чаток ще від XIIIст., але парламентаризм як система взаємодії держави й суспільства, для якої характерним є виз­нання провідної ролі парламенту у здійсненні державою своїх функцій, став об'єктивною необхідністю, коли буржуазія стала самостійною силою та прагнула до самовираження. Це стало­ся в роки англійської революції середини XVIIст. і особливо після неї, коли у правових актах («Білль про права» 1689 р. та ін.) було визначено провідне місце парламенту в системі ор­ганів влади: за ним закріплювалися законодавчі повноважен­ня; міністри стали відповідальними перед парламентом (пер­ший випадок колективної відставки кабінету мав місце у 1782 р. через поразку Британії у війні з американськими ко­лоніями), кабінет став формуватися на партійних засадах (уперше це сталося в 1727 р. — С.Б). Яскравим свідченням ут­вердження парламентаризму в Англії став перехід її форми правління від так званої дуалістичної монархії до парла­ментської.

Поява конституціоналізму — політико-правового стану, при якому управління державними справами здійснюється у визначених конституціями межах, — теж пов'язана з Англією ("історична конституція" Англії — «Велика хартія вільностей» 1215 p., «Петиція про право» 1628 p., інші парламентські акти вже певним чином визначали межі здійснення державної вла­ди), але затвердження його як одного з основних принципів конституційного права (певним чином через невдалий досвід створення Англією своєї писаної конституції — Знаряддя уп-

11

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

р/>авління 1653 р.) пов'язане з досвідом Франції й особливо Сполучених Штатів Америки.

До числа фундаментальних документів цих країн, які сприяли формуванню конституційно-правових основ і стали віхою в процесі утвердження конституціоналізму та станов­ленні конституційного права, відносяться американська Дек­ларація незалежності 1776 р. та французька Декларація прав людини і громадянина 1789 року.

В американській Декларації на рівні нормативного право­вого акту було підтверджено те, що тільки народ є джерелом влади, а сама держава та уряд мають право на існування тільки в тому разі, якщо вони служать людині та захищають її інтере­си. У французькій Декларації міститься спеціальна стаття, де зазначається, що народ, який не знає гарантій основних прав та свобод і принципу поділу влади, не має конституції. Мова тут іде про те, що справжній конституційний лад, який закріплюється в нормах конституційного права, має ґрунтува­тися на певних принципах, до числа яких віднесені насампе­ред основні права та свободи людини і принцип поділу влади, який повинен перешкодити узурпації влади і зловживання нею.

Обидва названі документи ґрунтуються на положеннях вчення про природні й невідчужувані права людини, тобто про права і свободи, що невід'ємно належать людській особистості від народження. При цьому не має суттєвого значення розход­ження у формулюваннях американського і французького до­кументів, які говорять про права і свободи, даровані Творцем, чи проголошують, що всі люди народжуються вільними й рівними у правах. Нормативно-правове закріплення природ­них прав людини мало важливе значення для утвердження конституційного права як самостійної галузі права: в резуль­таті були досить чітко з'ясовані призначення й сам предмет конституційного права, основною метою якого ставали забез­печення гарантії здійснення природних і невідчужуваних прав

12

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

та свобод людини в її відносинах (і протистоянні) з публічною владою.

Однак, якими б важливими не були документи епохи фор­мування національного конституційного права в зарубіжних країнах, не можна не відзначити, що в цілому це був складний, динамічний і суперечливий процес. На розвиток і формування інститутів конституційного права впливало дуже багато фак­торів: історичні, національні й культурні особливості тієї чи іншої країни, демографічні та природні умови, і, нарешті (що особливо важливо), протистояння різних соціальних класів і груп, котрі боролися за державну владу, за закріплення своїх інтересів у нормах права. Та все ж можна стверджувати, що ос­новним напрямком у розвитку конституційного права було динамічне розширення сфери його дії та кола суб'єктів, які ко­ристувалися захистом за допомогою конституційно-правових норм.

Другий етап — XIX— поч. XXcm. характеризується ліквідацією феодальних пережитків у регулюванні державно-правових відносин, утвердженням конституціоналізму в значній частині країн західної цивілізації й набуттям інститу­тами конституційного права сучасного змісту.

Характерною рисою цього періоду розвитку консти­туційного права є певна однобічність у розвиткові його інсти­тутів. Це, зокрема, знайшло своє відображення в тому, що в ос­новних законах держави (та й у законодавстві в цілому), в пер­шу чергу закріплюються інститути, безпосередньо пов'язані зі здійсненням публічної влади. Тобто на цьому етапі продов­жує, як і раніше, домінувати тенденція політизації консти­туційного права. Конституції декларували громадянські (осо­бисті) та політичні (публічні) права і свободи людини та гро­мадянина (у Франції в 1848 р. вперше запроваджується таємне голосування. — СБ.), а з соціально-економічних — зви­чайно тільки право власності. Природно, що в конституційно­му порядку встановлювався устрій державної влади, її поділ

13

    продолжение


--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>на законодавчу, виконавчу й судову, визначалися взаємини між цими гілками влади. У федеративних державах консти­туції регулювали відносини між федерацією в цілому та ЇЇ суб'єктами, визначали статус цих суб'єктів. Є, щоправда, деякі винятки з цього правила (наприклад, перша французька Кон­ституція, прийнята в 1791 p., визначала окремі завдання дер­жавної соціальної політики), однак протягом XIXст. такі ви­нятки суттєвого поширення не набули.

Поряд із політтшзацією вже в XIXст. проявляється інша тенденція — демократизація конституційного права. Найбільш яскраве своє вираження вона отримала в поступо­вому переході від цензового до загального й рівного виборчо­го права, закріпленні статусу громадянина. Це було результа­том політичної, і насамперед класової боротьби, в ході якої правлячі сили усвідомлювали необхідність демократичних ре­форм, котрі дозволили в багатьох випадках уникнути грома­дянських воєн.

На цьому відтинку часу по суті завершилася дискусія про назву галузі права між захисниками державного права як вия­ву необмеженої, бюрократичної, монархічної влади держави з одного боку, і прихильниками конституційного права як демо­кратичного обмеження державного свавілля конституцією — з іншого.

Представники німецької юридичної школи, котрі абсолю­тизували роль держави й зосереджували увагу на ідеї її прима­ту щодо права, зупинилися на «державному праві», а британці, американці та французи, які вихідними для цієї галузі вважа­ли ідеї природного права та конституціоналізму, демократії й законності, — на «конституційному праві». Крім цих принци­пових позицій, вибір назв-термінів обумовлений також певни­ми традиціями слововживання. Наприклад, для романо- та ан­гломовних країн характерним стало вживання терміну «кон­ституційне право», а для германських — «державне право». То­му майже в усіх країнах англо-американської та романської

14

правових сімей використовували термін «конституційне пра­во», а в германській (у XXст. і колишніх соціалістичних країнах) усталився термін «державне право».

Якщо подивитися на становлення й еволюцію консти­туційного права, можна відразу ж помітити, що первинне коло повноправних суб'єктів конституційно-правових відносин, та й сфера застосування норм конституційного права у XIXст. були значною мірою обмежені. Тільки в наступному столітті в цьому напрямку був зроблений значний крок уперед.

Третій етап — початок XXст. — до сьогодні. У цей час кон­ституційне право остаточно набуває сучасного вигляду, вдос­коналюється, стає головною галуззю національного права пе­реважної більшості країн світу.

Посилення соціально-класових конфліктів у XXст. при­вело до того, що конституції стали в тій чи іншій формі регу­лювати основи всього суспільного ладу, включаючи його політичну, економічну, соціальну й духовно-культурну підси­стеми, зобов'язуючи державу проводити в цих сферах політи­ку, що сприяє створенню та зміцненню суспільно прийнятно­го балансу соціальних інтересів. Перелік конституційних прав і свобод поповнюється соціально-економічними та соціально-культурними правами і свободами (те ж стосується і обов'язків), суб'єктами яких переважно стають «працюючі», а точніше кажучи, працівники найманої праці. З'являються та­кож конституційні права та свободи підприємців, робото­давців. Таким чином, у конституційному праві цього часу про­являється тенденція його соціалізації.

Першою конституцією, в якій стала досить помітною тен­денція соціалізації, була Політична конституція Мексикансь­ких Сполучених Штатів від 5 лютого 1917 р. Вона була резуль­татом перемоги в цій країні демократичної революції, вміщує спеціальний розділ про працю та соціальне забезпечення, до­кладно регулює відносини між працею і капіталом та ряд га­рантій для осіб, що належать до тієї й іншої сторони.

15

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

З/>/>/>міцненню у світовій конституційній практиці розгляну­тої тенденції чимало сприяли «соціалістичні» конституції, на­самперед радянські. Саме вони, починаючи зі сталінської Кон­ституції СРСР 1936 року, в переліку конституційних прав і свобод головний акцент робили на соціально-економічних правах, хоча основне з них — право на працю як право на одер­жання гарантованої роботи з оплатою праці по його кількості і якості — юридичного механізму реалізації мати просто не мо­же.

Проте законодавець у демократичних країнах уже не міг, як колись, ігнорувати соціально-класові відмінності. Саме існування «соціалістичних» та «націонал-соціалістичних» то­талітарних режимів, що виникли на основі обґрунтованого соціального протесту трудящих, показало світові ту грізну не­безпеку, яка можлива через обмеження демократичної держа­ви роллю «нічного охоронця», сподівання на стихійне ринкове саморегулювання суспільних відносин, включаючи міжкла-сові відносини. Потрібні були конституційні засоби перероз­поділу суспільного багатства з метою недопущення небезпеч­ного майнового розшарування, соціальної несправедливості, породжуваної стихійною дією ринку .

Конституції, прийняті після другої світової війни у країнах, що вступили чи повернулися на шлях демократично­го розвитку, приділяють значну увагу регулюванню соціаль­них відносин у широкому та вузькому розуміннях. Напри­клад, частина І Конституції Італійської Республіки (І947 р.) містить глави, присвячені відповідно цивільним (особисті і майнові права, свободи та гарантії), етико-соціальним, еко­номічним (права, свободи та гарантії трудящих, відносини власності), політичним (політичні права, свободи й гарантії) відносинам.

У зв'язку з розглянутою тенденцією слід відзначити також інстпитуціоналізацію (закріплення правового статусу)

    продолжение


--PAGE_BREAK--16

ітичних партій, а в ряді випадків — інших громадських об'єднань. У минулому столітті існування політичних партій у конституціях ніякого відображення зазвичай не знаходило. Тепер же визначення їх політичної ролі стає невід'ємною час­тиною будь-якої демократичної конституції, з'являються спеціальні закони, що регулюють їх статус. Встановлюються конституційні гарантії діяльності профспілок, кооперативів, організацій підприємців, інших інститутів громадянського

суспільства

Продовжує діяти така тенденція розвитку конституційно­го права, як його демократизація. Поряд з розширенням пе­реліку конституційно проголошуваних прав і свобод людини та громадянина, вдосконаленням їх гарантій виникають і роз­виваються нові демократичні інститути. Як приклад можна назвати адміністративну та конституційну юстицію, омбуд-сменів (парламентських уповноважених з прав людини — СБ.), заміну адміністративної опіки над місцевим самоврядуванням адміністративним наглядом тощо.

В останні десятиріччя XXст. простежується тенденція інтернаціоналізації конституційного права, котра виявляється насамперед у зближенні національного конституційного права кожної демократичної країни з міжнародним публічним пра­вом, унаслідок чого між ними часом стирається чітка межа.

Існування відзначених тенденцій не означає, що консти­туційно-правовий розвиток кожної країни здійснюється в " точній відповідності до них: в окремих країнах бувають перерви в їх дії і навіть рух назад. Так, навряд чи можна стверджувати, що чинна конституція Французької Республіки 1958 р. є більш демократичною, ніж попередня, прийнята в 1946 році. Однак огляд саме генеральної лінії розвитку конституційного права зарубіжних країн дозволяє зробити висновок про незво­ротність зазначених тенденцій, котрі обумовлені соціальним прогресом.

1-ПН17

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

І.2. Основні риси сучасного державного (конституційного) права в зарубіжних країнах

1.2.1. Дефініція державного права

У літературі існують різні дефініції поняття «державного права», які за змістом дуже близькі. Найбільш оптимальним з них, на нашу думку є дефініція цього поняття, котру пропонує В.М.Шаповал1.

Державне (конституційне) право це сукупність юри­дичних норм, які закріплюють основи суспільного устрою; поря­док формування, організацію і компетенцію найважливіших ла­нок державного механізму; політико-територіальну ор­ганізацію держави, а також визначають основи взаємовідносин між державою і особою.

Це найбільш загальне визначення, тому спробуємо його «розгорнути» через призму предмета регулювання, суб'єктів, систему державного права.

1.2.2. Предмет правового регулювання державного права

Як відомо з курсу теорії держави і права, галузі права вио­кремлюються за специфічним колом суспільних відносин, які ними регулюються.

Державне (конституційне) право регулює суспільні відно­сини, які за своїм характером є політичними. Але не всі. Пред­метом державного (конституційного) права можна вважати безпосередньо ті відносини, які виникають у сфері державно­го володарювання. їх можна назвати державно-політичними відносинами володарювання, а звідси і державне (консти­туційне) право можна визначити як сукупність юридичних

1/>Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підруч-НИК.-К.Д997.-С.7.

18

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

н/>орм,що регулюють и державно-політичні відносини волода­рювання.

Державно-правові відносини поділяються на 3 групи:

відносини, безпосередньо пов'язані з економічною і
політичною організацією суспільства;

відносини, які виникають у процесі становлення і
функціонування публічних, державних інститутів і відобража­
ють територіальну організацію держави (організація і
діяльність державного механізму, політико-територіальний і
адміністративно-територіальний устрій держави);

відносини, які характеризують основи взаємозв'язків

держави і особи.

Ці відносини ще називають конституційно-правовими або ж державно-правовими. їх учасниками можуть бути тільки певні суб'єкти.

1.2.3. Суб'єкти державного (конституційного) права

    продолжение


--PAGE_BREAK--Суб'єкт державного (конституційного) права — це по­тенційний носій прав і обов'язків, передбачених нормами дер­жавного (конституційного) права.

Суб'єктами державного (конституційного) права є:

а)держава загалом і зокрема через:

державні органи;

органи влади суб'єктів федерації, адміністративно-те­риторіальних одиниць тощо.

б)фізичні особи:

депутати представницьких органів влади; громадяни чи їх спільноти (територіальні, соціальні)

тощо;

іноземні громадяни, особи без громадянства, біпатри­ди.

в)політичні партії;

г)в деяких державах — громадські об'єднання.

19

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

1/>.2.4. Система державного (конституційного) права

Державне (конституційне) право є складною системою, яка включає в себе взаємодіючі частини та елементи. Основні з них:

а)загальні принципи державного (конституційного) права;

б) інститути;

в)норми.

Загальні принципи складають каркас системи державного (конституційного) права і надають їй єдиної спрямованості. Вони регулюють суспільні відносини не безпосередньо, а че­рез конкретні конституційно-правові норми і таким чином втілюються в правозастосовчій діяльності.

У державному (конституційному) праві можна виділити загальні принципи, які декларуються конституціями, напри­клад, народний суверенітет (ст. З Конституції Франції 1958 p.); народне представництво (преамбула Конституції Японії 1946 p.); розподіл влади (ст.20. Основного Закону ФРН); рівноправність (ст. З Конституції Італії 1947 р.)

Ці принципи не формулюють прав і обов'язків, але є виз­начальними для багатьох конституційно-правових норм.

Крім загальних принципів є ще такі принципи, які мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосо­вуються в державній діяльності. Це, наприклад, принцип неза­лежності депутатів від виборців (ст.27 Конституції Франції 1958 p.); судового захисту конституційних прав (ст. 53 Кон­ституції Іспанії 1978 р.) та ін.

Інститут державного (конституційного) права (дер­жавно-правовий інститут) — це відносно самостійна група норм державного (конституційного) права, які регулюють од­норідні і взаємопов'язані між собою суспільні відносини.

Державно(конституційно)-правові інститути розподіля­ються на:

Загальні;

Основні, які входять до складу загальних;

20

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

3. Початкові, котрі, як правило, містять в собі кілька пра­вових норм. Наприклад: Загальний інститут — інститут організації і діяльності

державного механізму. Основні інститути:

інститути кожного з вищих органів влади;

інститути місцевого управління і самоврядування тощо.
Загальний інститут — інститут територіальної організації

держави.

Основні інститути:

політико-територіальний устрій;

адміністративно-територіальний устрій;

державна територія.

Загальний інститут — інститут конституційного статусу

особи.

Основні інститути:

інститут громадянства;

основних прав і свобод.

    продолжение

--PAGE_BREAK--Державно (конституційно)-правові норми— загально­обов'язкові правила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання і охорони конституційно-пра­вових відносин.

Державне (конституційне) право містить велику кількість норм. їх можна класифікувати за наступними критеріями:

За функціональною спрямованістю:

регулятивні;

матеріальні.

Зовнішня форма більшості конституційно-правових норм виражається в статтях конституцій або ж в інших джерелах державного (конституційного) права.

Таке загальне уявлення про державне (конституційне) право як галузь права. Однак слід акцентувати увагу на те, що такої єдиної галузі права як «державне право зарубіжних країн» не існує, бо саме поняття «зарубіжні країни» є умовним.

21

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Воно може застосуватись тільки відносно науки і навчальної дисципліни, які представляють собою «результати» вивчення (дослідження) провідної галузі права зарубіжних країн.

§2.Державне(конституційне) правозарубіжних країнякнаука

Конституційно-правова наука порівняно молода. Вона відокремилась від філософії, соціології та інших суспільних наук лише в першій половині XIXст., тобто значно пізніше та­ких юридичних наук, як цивільне, кримінальне, процесуальне право. Державне (конституційне) право як цілісна наука оста­точно сформувалося у другій половині XIXст.

Вважається, що сучасна наука конституційного (держав­ного) права єдина, а предмет її дослідження — двоєдиний.

По-перше, предметом дослідження даної науки виступає відповідна галузь національного права, наприклад, «Консти­туційне право України», «Держа'вне право Англії» тощо.

По-друге, предметом її дослідження виступають галузі державного (конституційного) права зарубіжних країн.

Загалом твердження про двоєдиний характер науки кон­ституційного (державного) права є вірним, але з урахуванням тенденцій її розвитку останнім часом можна умовно говорити про наявність двох самостійних, але тісно пов'язаних між со­бою юридичних наук.

Якщо говорити про науку державного (конституційного) права в цілому, то вона вивчає :

конкретний зміст галузі конституційного права, її ок­
ремих інститутів і норм, на основі чого визначаються
закономірності розвитку самої галузі;

практику реалізації конституційно-правових норм з
метою вироблення науково обґрунтованих рекомен­
дацій законодавчим суб'єктам і суб'єктам застосуван­
ня права з удосконалення відповідних правових поло­
жень, а окремим особам — з їх використання;

22

•теорії і погляди, що розробляються дослідниками дер­
жавного (конституційного) права, умови, які вплива­
ють на їх еволюцію.

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн вивчає конституційно-правовий досвід різних країн з метою:

а)виявлення загальних тенденцій і закономірностей роз­
витку державного (конституційного) права в сучасному світі;

б)використання ефективних конституційно-правових

рішень;

в)уникнення помилок допущених у державно-правовому

розвитку.

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн тісно пов'язана з іншими науками:

соціально-політичними (наприклад, з політологією,
предметом дослідження якої є всі без виключення елементи
політичної системи, в той час як у державному (консти­
туційному) праві лише одна держава);

юридичними науками теоретико-історичного профілю
(теорія держави і права, що формулює найбільш загальні по­
ложення, на яких засновуються конституційно-правові
дослідження та історія держави і права, особливо зарубіжних
країн, яка пропонує конкретно-історичну інформацію і уза­
гальнення в цій сфері).

юридичними науками галузевого профілю (консти­
туційне право України; міжнародне публічне право та ін.).

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн, як і кожна юридична наука, має свої методи досліджен­ня, іншими словами свій методологічний інструментарій.

По-перше, в конституційному правознавстві, як і в інших юридичних науках застосовуються такі загальні методи як:

історичний метод, що передбачає виявлення історич­
них обставин, які обумовили конституційно-правові
явища, що вивчаються;

    продолжение
--PAGE_BREAK--23

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

системний метод, який допомагає визначити місце і
роль кожного конституційно-правового інституту в
системі права;

структурно-функціональний метод, який допомагає
визначити наскільки теорія тієї або іншої консти­
туційної системи відповідає практиці.

метод соціологічного аналізу, що виявляє соціальну
ефективність прийнятих конституційно-правових
рішень;

•інші методи, наприклад, статистичного аналізу.
По-друге, наука державного (конституційного) права за­
рубіжних країн спирається на свої спеціальні методи:

формально-догматичний, необхідний для з'ясування
змісту нормативного матеріалу, що досліджується

порівняльно-правовий (компаративний), який за умв
необхідності вивчення відповідних галузей права багатьох
країн набуває особливого значення. Використання даного ме­
тоду створює додаткові можливості як для глибокого і
всебічного дослідження галузей конституційного права окре­
мих країн, так і для визначення загальних закономірностей
розвитку теорії і практики зарубіжного конституціоналізму
загалом.

Матеріал науки державного (конституційного) права за­рубіжних країн у концентрованому вигляді знаходить свій ви­раз в навчальній дисципліні із такою ж назвою.

§3. Державне(конституційне) правозарубіжних країнякнавчальнадисципліна

Державне (конституційне) право зарубіжних країн як на­вчальна дисципліна досить молода. Вона з'явилася на початку 90-х років XXст. у зв'язку з тим, що існуючі на той час на­вчальні дисципліни «Державне право буржуазних країн» і «Державне право соціалістичних країн» під впливом соціаль-

24

но-політичних подій кінця 80-х — поч. 90-х pp., втратили свій предмет. На базі цих дисциплін формується новий навчаль­ний курс, який викладається як обов'язковий у всіх вищих на­вчальних закладах (або ж на факультетах) юридичного профілю III-IVрівня акредитації.

3.1. Предмет державного права зарубіжних країн

Предметом вивчення навчального курсу «Державне право зарубіжних країн» є основна галузь права зарубіжних країн -державне (конституційне) право. Оскільки чисельність сучасних зарубіжних країн наближається до 200, то розгляну­ти в межах такого обсягу навчального часу конституційно-правові аспекти відносно всіх країн земної кулі неможливо, та й не має такої потреби. Ми зупинимося лише на основах дер­жавного (конституційного) права деяких зарубіжних країн.

По-перше, найбільший інтерес об'єктивно викликає досвід конституційно-правового будівництва розвинутих за­рубіжних країн (Великобританія, США, ФРН, Італія, Японія, Франція та ін.).

По-друге, важливим в цій сфері є досвід «постсоціалістич-них» країн, котрі, як і Україна, здійснюють пошук найбільш оптимальних шляхів державно-правового розвитку (Росія, Білорусь, Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія, Молдова

та ін.).

По-третє, розгляду підлягають основи державного права -деяких країн, що характеризуються своїми специфічними кон­ституційно-правовими рисами (Близький Схід, Латинська Америка, Африка).

3.2. Система навчальної дисципліни

Навчальні програми класичних юридичних навчальних закладів або ж факультетів передбачають розподіл навчально­го матеріалу на дві частини: Загальну і Особливу. Однак, скла-

    продолжение

--PAGE_BREAK--25

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

с/>ти робочу програму цього курсу за таким принципом нам не дозволив, по-перше, обмежений обсяг аудиторних годин, відведений для вивчення такої дисципліни (50-80 аудиторних годин). По-друге, подача навчального матеріалу в порівняль­ному плані нам здається більш ефективною для відпрацюван­ня студентами (курсантами) навичок порівняльного аналізу.

Тому робоча програма курсу складена так, що загальні, концептуальні конституційно-правові положення супровод­жуються конкретизацією тих або інших аспектів державного права окремих зарубіжних країн. У цьому полягає перша особ­ливість структури цього навчального курсу.

Друга особливість полягає в тому, що теми за певними схо­жими ознаками згруповані у модулі. З цього витікає те, що форми всіх видів навчального контролю здійснюватимуться на основі модульно-рейтингової системи оцінки знань.

Як і наука, навчальна дисципліна «Державне право за­рубіжних країн» тісно пов'язана з іншими навчальними дис­циплінами:

Конституційним правом України і її спецкурсами
(Державне будівництво і самоврядування в Україні; Права і
свободи людини та громадянина)

Теорією держави і права (Актуальними проблемами
теорії держави і права України);

Історією держави і права зарубіжних країн;

Міжнародним правом;

Політологією;

Тактикою професійної діяльності міліції;

•Іноземними мовами.

Навчальний матеріал посібника викладається на основі наведених вище методів, серед яких центральне місце займає порівняльно-правовий.

І, нарешті, в чому полягає необхідність (значення) вивчен­ня даної навчальної дисципліни, яке її місце в цілісній системі вищої юридичної освіти?

26

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

По-перше, вивчення курсу «Державне право зарубіжних країн» сприяє розширенню політичного кругозору майбутньо­го юриста. Це одна з цеглин у фундаменті його юридичної освіти, професійної кваліфікації.

По-друге, вивчення курсу має велике пізнавальне значен­ня, бо ознайомлення з національними особливостями держав­ного права зарубіжних країн дозволяє визначити місце і роль України на конституційно-правовій карті світу.

По-третє, вивчення конституційної теорії і практики має і практичний результат і сприяє вирішенню питань державно­го будівництва в нашій країні.

0 II. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання і. Використовуючи взаємозв'язки між навчаль­ними дисциплінами, зокрема між державним правом за­рубіжних країн та історією держави та права зарубіжних країн, підготувати історичну довідку про становлення державного права як галузі права у зарубіжних країнах.

Завдання 2. Ознайомитись із статтею О.Єгорова «Порівняльне правознавство» // Право України.-1992.-№3, скласти тези основних її положень.

Завдання 3. У спеціальному зошиті розпочати роботу над складанням словника основних понять та термінів з державно­го права зарубіжних країн, наприклад:

Державне право — це

    продолжение
--PAGE_BREAK--...

Державне право зарубіжних країн — це ...

Компаративізм — це ...

Державно-правовий інститут — це ...

Конституційно-правові норми — це...

ШIII. ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА

1. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник для вузів.-К.,1997.

27

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

Б/>орис В.Д., Лубсъкий B.I. Мусульманське право: Курс
лекцій.-К., 1997.

Богданова НА. К новой концепции преподавания кон­
ституционного права // Государство и право.-1994.-№ 7.

Богданова НА. О значении конституционного права
для юридического образования и практической деятельности
юриста (вступительная лекция) // Вестник Московского
Университета, сер. 11. Право.-1995.- № 1.

Богданова НА. Конституционное право (общая часть):
Учебное пособие: В 2-х частях.-М.,1996.

6.Давид Р. Основные правовые системи современнос-
ТИ.-М.Д988.

Джиффорд Д.Дж., Джиффорд К.Х. Правовая система
Австралии.- М.,1988.

Гессен В.М. Очерки науки конституционного права //
Конституционное право: Учебное пособие.-Ч.П. Хрестома-
тия.-М.Д994.

Єгоров О. Порівняльне правознавсгво // Право Ук­
раїни,- і 992.-№3.

Тихомиров ЮА. Развитие теории конституционного
права// Государство piправо.-1998.-№7.

28

ТЕМА2. ДЖЕРЕЛАДЕРЖАВНОГО (КОНСТИТУЦІЙНОГО) ПРАВАЗАРУБІЖНИХКРАЇН

І. ТЕЗИЛЕКЦІЇ

1. Загальнахарактеристикаджерелдержавногоправа
зарубіжнихкраїн. 2. Конституціїзарубіжнихкраїн— головні
джереладержавногоправазарубіжнихкраїн

    продолжение

--PAGE_BREAK--§1. Загальнахарактеристикаджерел державногоправазарубіжнихкраїн

Конституційно-правові джерела зарубіжних країн досить різноманітні. їх відмінності здебільшого пов'язані з різними підходами до розуміння права в цілому та існуванням різних моделей правових систем.

У країнах так званої континентальної, або романо-гер-манської правової системи, головними джерелами права є за­конодавчі акти. Історичні витоки цієї моделі виникли в країнах континентальної Європи — Франції, Німеччині, Іспанії та інших. Право кожної з цих країн впливало на форму­вання загальних характеристик вказаної моделі.

Іншою моделлю є англосаксонська, або англо-амер; ікансь-ка модель правової системи. У країнах цієї правової сім'ї важ­ливе місце серед юридичних джерел займають судові преце­денти. Останні не характерні для країн континентальної Євро­пи і для тих, що наслідували пропоновані ними зразки.

За відмінностями механізмів нормотворення джерела кон­ституційного права поділяють на формалізовані та нефор-

малізовані.

Зміст формалізованих джерел конституційного права є результатом відносно автономного, спеціалізованого право-творчого процесу, здійснюваного державними органами. До них належать:

29

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>♦нормативно-правові акти:

а)різновиди законів — основні, конституційні, органічні,
звичайні;

б)нормативно-правові акти виконавчої влади — окремі
акти глави держави й уряду;

в)парламентські регламенти;

г)акти органів конституційного контролю;

д)в деяких випадках акти органів місцевої влади.

судові прецеденти;

договори (міждержавні, наприклад, для країн Євро­
пейського союзу, а також внутрішні, наприклад, під час прий­
няття конституції, при утворенні федерації тощо);

джерела релігійного характеру (наприклад, Коран
для мусульманських країн).

До неформалізованих джерел відносяться консти­туційні звичаї (конституційні угоди, конвенційні норми), які можуть бути юридичні або політичні. Перші — це не завжди пе­редбачуваний і узгоджуваний підсумок практичної діяльності державних органів (вони є обов'язкові для виконання), другі -результат практичної діяльності політичних партій (не є обов'язковими для виконання).

§2. Конституції— головніджерела державногоправазарубіжнихкраїн

    продолжение
--PAGE_BREAK--2.1. Смислове значення терміну «конституція»

Конституція — це система правових норм, що мають вищу юридичні/ силу і регулюють основи організації самої держави та основи взаємовідносин між людиною, суспільством і держа­вою.

Термін конституція виступає в кількох значеннях: У матеріальному значенні конституція являє собою пи­саний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, які:

ЗО


проголошують і гарантують права людини і громадя­
нина, їх свободи;

визначають:

основи суспільного ладу; форму правління; форму територіального устрою;

основи організації центральних і місцевих органів вла­ди, їх компетенцію і взаємовідносини; державну символіку і столицю.

У формальному значенні конституція — це основний за­кон або група законів, які мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів.

Ці два значення знаходяться в певному співвідношенні: всі держави мають матеріальні конституції, але не всі вони ма­ють формальні конституції.

Вища юридична сила конституції в формальному значенні

виявляється в тому, що:

її норми мають завжди перевагу над актами виконав­чої влади;

закони і підзаконні акти повинні прийматися передба­ченими в конституції органами і за встановленою нею процедурою.

Під юридичною конституцією розуміється певна систе­ма правових норм, що закріплюють і регулюють вказане вище коло суспільних відносин.

Фактична конституція — це реально існуючі відносини. Фіктивні конституції (точніше статті) виникають тоді, коли зафіксована в конституції норма на практиці не вико­нується.

2.2. Історичні засади сучасних конституцій

Конституції в їх сучасному розумінні існують майже більше 200 років. За цей період відбулося шість «хвиль» прий­няття конституцій, що породили шість своєрідних консти-

31

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

туцшних епох. Характер цих епох, який визначався насампе­ред засобом прийняття конституцій та їх змістом, обумовле­ний різними чинниками: а) історичним минулим народу й держави; б) суспільною думкою на момент підготовки та прийняття конституції; в) менталітетом народу; г) рівнем культури в суспільстві; д) розстановкою соціально-політич­них сил у суспільстві та їх представництві в органах державної влади, які приймають конституцію; є) впливом консти­туційного досвіду інших держав; ж) іноді — впливом оку­паційних сил іноземної держави.

Перша хвиля за часом є найтривалішою — від прийняття перших конституцій (США — у 1787 p., Польщі — у 1791 р., у Франції — 1791 р.) до завершення Першої світової війни.

За зразком названих держав до 30-х років XIXст. консти­туції були прийняті в деяких латиноамериканських та євро­пейських країнах (Іспанія — 1812 р., Норвегія — 1814 p., Нідер­ланди — 1815 p., Бельгія — 1831 p.).

«Весна народів» — революційні події 1848 р. — впровадила конституції в колишніх німецьких державах (Австрії, Прусії, Данії, П'ємонті), Італії — 1848 p., Сербії, Болгарії, Люксембур­гу — 1868 p., Німеччині — 1871 p., Швейцарії — 1874 p., Японії — 1889 p., Австралії — 1900 p., Португалії — 1911 р. та ін.

Конституції цього періоду за формою і змістом були корот­кими й лаконічними, писалися архаїчною мовою, визначалися невисокою юридичною технікою (мали багато прогалин, не­точностей, не зовсім зрозумілих норм тощо). Засобами їх прий­няття були установчі збори (конституційна асамблея, конвент тощо) і референдум. Установчими зборами були прийняті Конституція США, перша Конституція Франції, Конституція Норвегії та деякі інші конституції XIXстоліття. На референ­дум виносилася більшість конституційних актів Франції кінця XVIII— початку XIXстоліття. Поряд з цим у переважній більшості європейських монархічних держав використовува­лось октроювання «дарування» конституції монархом.

    продолжение

--PAGE_BREAK--32

Конституції цього періоду приймалися під впливом рево­люцій та в інших надзвичайних ситуаціях. Основна увага в них приділялася питанням організації влади в державі: обме­жували владу монархів або встановлювали республіку, закріплювали принцип поділу влади, засновували виборні представницькі органи народу — парламенти. Правам і свобо­дам людини і громадянина присвячена лише незначна частина конституційних текстів, причому закріплювались тільки най­важливіші права, насамперед політичні. Майже всі консти­туції першої хвилі закріплювали недоторканість власності.

Друга хвиля конституцій припадає на роки між двома світовими війнами (1919-1939 pp.). Цей період пов'язаний з докорінними змінами на карті Європи й виникненням нових

жав (Латвія, Литва, Естонія, Веймарська Німеччина, Австрійська Республіка, Угорщина, Чехословаччина, Юго­славія, Польща, Фінляндія), де були прийняті нові конституції.

Конституції цього періоду значно відрізнялися від перших конституцій: вони були більш грамотно і професійно написані, значно розширювали предмет свого регулювання, збільшили­ся за обсягом. Конституції цього періоду відзначаються більш досконалим переліком демократичних прав і свобод (напри­клад, Веймарська конституція 1919 р., Чехословаччини 1920 р. і ін.), уперше стали закріплювати соціальні права (так, Вей­марська конституція 1919 р. вказувала, що власність зо­бов'язує й повинна приносити благо всьому суспільству. -СБ.). Вони стали більш демократичними за духом, удоскона­люючи парламентаризм (виборче право стало загальним, ліквідувалися цензи), закріплюючи певні елементи консти­туційної юстиції. Зокрема, у 1920 в Австрії вперше створений спеціальний державний орган — Конституційний суд.

Нова ситуація у світі певною мірою викликана результата­ми другої світової війни, породила третю хвилю прийняття

конституцій- 1945-1960 pp.

Прийняття конституцій «третього покоління» відбувалося

за двома напрямками:

33

С. К. Бостан, С. М.Тимченко

приймалися нові конституції в переможених країнах
та оновлювались у країнах-переможницях;

в усьому світі почали поширюватися народно-демо­
кратичні й соціалістичні конституції.

Принципово нові конституції були прийняті в колишніх країнах—агресорах, котрі зазнали поразки у війні: Конституція Італії (1947 p.), Конституція Японії (1947 p.), Основний закон ФРН (1949 p.). Вони розроблялися під впливом окупаційних сил країн-переможниць (насамперед СІЛА) і мали на меті кар­динальну зміну самого характеру переможених держав. Вони фактично заново заклали основи державності (ФРН стала но­вою державою, що виникла майже водночас з Основним зако­ном; Італія з монархії перетворилася на республіку; Японія — з дуалістичної в парламентську монархію), закріпили широкий спектр прав і свобод людини (Італія революційно для свого ча­су сформулювала соціально-економічні та трудові права своїх громадян). Конституції цих країн засудили фашизм і створили передумови неможливості відродження фашизму й мілітариз­му в майбутньому, закріпили відмову від війни, а Японія вза­галі відмовилася від збройних сил; вони заклали основи демо­кратії, багатопартійності й парламентаризму.

Значно демократизувала в 1946 р. свою конституцію Франція. Суттєво змінився конституційний лад держав, котрі опинилися в радянській зоні впливу: НДР, Польщі, Чехосло-ваччини, Угорщини, Болгарії, Румунії. В усіх цих країнах спо­чатку були прийняті народно-демократичні конституції, які легалізували місцеві компартії й узаконили можливість екс­пропріації власності. Це були «компромісні» конституції, які тимчасово примирили національну буржуазію та соціалістичні сили, але створили правові передумови для зміни фактичних відносин власності і приходу до влади ко­муністів.

Використовуючи можливості «компромісних» народно-демократичних конституцій, комуністи прийшли до влади

34

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

11947 — 1948 pp.) у всіх зазначених державах і, експропріював­ши власність у національної буржуазії, змінили існуючу соціальну структуру суспільства. Після цього у всіх семи країнах «радянського блоку» були прийняті «соціалістичні» конституції, що закріпили державний соціалізм як еко-шмгічний лад і належність влади комуністичним партіям. Усі зазначені соціалістичні конституції приймалися під впливом Конституції СРСР 1936 року.

В цей же період приймалися народно-демократичні,

онально-визвольні і соціалістичні конституції у країнах Азії — В'єтнамі, Китаї, Індії, Індонезії й інших країнах.

Четверта хвиля прийняття конституцій була викликана

пням системи колоніалізму наприкінці 50-х — початку 60-х pp. XXст. (1960 сер.70-хpp.). Свої національні консти-

і прийняли країни Африки. Деякі з них розроблялися країнами, що звільнилися, самостійно. Частіше вони прийма-

я за участю колишніх метрополій (Великобританії, Франції) чи дарувалися ними. Процес деколонізації, а саме події в Алжирі — колишній колонії Франції — сприяв прийнят­тю нової, «деголлівської» Конституції Франції 1958 року.

П'ята хвиля нових конституцій (серЛО-х pp.—1990 p.) була обумовлена падінням останніх фашистських режимів у Європі — у Греції, Португалії (1974 р.) та в Іспанії (1975 р.). У цих країнах (у Греції — в 1975 p., Португалії — в 1976 p., Іспанії — у 1978 р.) були прийняті нові, демократичні конституції, які — закріпили права та свободи людини, парламентаризм, новий конституційний лад і демократичний політичний режим. Нові конституції (за зразком португальської 1976 р.) були прийняті і її колишніми колоніями, котрі стали незалежними державами.

Європейські конституції 50—80-х років нерідко визнача­ють як новітні. У них відображено більшу роль держави в еко­номічній сфері, закріплено вже сформульовану на той час дер­жавну функцію. Вони визнають пріоритет за людиною в її взаєминах з державою. Новітні конституції, як правило,

    продолжение

--PAGE_BREAK--35

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

м/>істять порівняно ширші за змістом положення про права і свободи і, звичайно, фіксують соціально-економічні права. Водночас ними встановлено належні юридичні гарантії ре­алізації прав та свобод і запроваджено нові механізми їх захи­сту (омбудсман, конституційна скарга тощо). У новітніх кон­ституціях більшою мірою представлені загальні положення соціального характеру, хоча їх сенс і призначення є різними. В одних випадках в основних законах ідеться про соціальні орієнтири та відповідні завдання держави, необхідність прове­дення реформ; в інших — усе обмежується «соціальною» фразе­ологією. Предметом конституційного регулювання постали відносини, що виникають у межах політичної системи суспільства поза суто державною організацією. Це стосується передусім діяльності політичних партій у їх взаємозв'язках з державним механізмом. Нарешті, ознакою новітніх консти­туцій є наявність у їх текстах положень про зовнішньо­політичну діяльність держави та про співвідношення норм національного й міжнародного права.

Шоста хвиля конституцій стала результатом краху соціалістичного табору й розпаду СРСР. Біля двох десятків держав кардинально змінили свій суспільний лад. Крім цього, близько 20 нових держав з'явилося на карті світу (15 — на те­риторії колишнього СРСР, 5 — на території колишньої Юго­славії).

У текстах цих основних законів робиться ще більший ак­цент на значущості для суспільства й держави прав людини. Практично всі вони визначають державу як правову та соціальну, констатують політичний, економічний та ідео­логічний плюралізм, фіксують певні положення за змістом ідеології природних прав, хоча цим не знімаються проблеми їх реалізації. Заслуговує на увагу й те, що нерідко взірцем побу­дови державного механізму для їх авторів слугувала згадувана Конституція Франції 1958 p.: якою було започатковано прак­тику змішаної республіканської форми державного правління.

36

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

2.2. Суть конституції, її основні риси

Юридична суть конституції полягає у тому, що вона є ос­новним законом, який має найвищу юридичну силу.

Соціально-політична суть конституції визначається ре-

.татом співвідношення політичних сил, що існували на мо­мент ЇЇ прийняття.

Соціальні функції конституції, тобто суспільне призна­чення конституції і способи її реалізації:

юридична — «закон для законів»;

політична — закріплює устрій держави, її відносини з
окремими людьми та їх групами, служить правовою
основою політичної системи;

ідеологічна — найбільш авторитетний закон, котрий
містить загальні цінності людини.

Загальні риси конституцій зарубіжних країн:

закріплюють принцип народного суверенітету;

проголошують основні засади теорії розподілу влад;

встановлюють і закріплюють форму правління
відповідної держави;

встановлюють і закріплюють форму державного уст­
рою;

проголошують демократичні свободи громадян і

підданих;

6)визначають принципи організації системи вищих ор­
ганів державної влади: глави держави, уряду, парла­
менту, в деяких державах вищого органу консти­
туційного нагляду.

Об'єкти конституційного регулювання. Перші конституції регулювали: організацію вищої влади;

політико-територіальний устрій;

права і свободи людини та громадянина.

У XXстолітті конституції стали регулювати зовнішньо­політичні функції. Значний розвиток відбувся в області прав і

37

С. К. Б

    продолжение
--PAGE_BREAK--остан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>/>свобод (право на охорону навколишнього середовища, на охо­рону материнства).

2.3. Класифікація конституцій

I.За часом (або тривалістю) дії:

постійні (необмежені у часі);

тимчасові (обмежені у часі).

II.За політичним режимом, що оформлюється:

демократичні;

недемократичні:


авторитарні;

тоталітарні.
III.За формою правління:


республіканські;

монархічні.

IV.За формою державно-територіального устрою:

унітарні;

федеративні:


федеративні (національні);

суб'єктів федерації.

V.За формою вираження волі засновника:

1)писані:

кодифіковані;

некодифіковані;


неписані;

змішані.

Писані конституції — це єдиний акт (кодифікована консти­туція) або кілька актів (некодифікована конституція) що ма­ють вищу юридичну силу.

Абсолютна більшість конституцій зарубіжних країн — це конституції кодифіковані. Але є у сучасному світі кілька за­рубіжних країн, основні закони яких за формою є некодифи-кованими. Хрестоматійним прикладом такої конституції є конституція Швеції, котра бере свій початок з прийняття

38

1809 р. першого конституційного акту про форму правління.

акт іноді називали конституцією, хоча відповідну зна--г.шість за змістом і юридичною формою мали й деякі інші ак­ти, запроваджені в XIXст.: про престолонаслідування (1810 р.), про свободу друку (1812 р.) і про парламент (1810 p.). Усі вони були прийняті парламентом кваліфікова­ною більшістю голосів. Саме сукупність названих чотирьох актів, на думку офіційних кіл, утворювала те, що було первісною конституцією Швеції.

З часом більшість із цих актів кілька разів змінювалася й доповнювалася, однак складові конституції Швеції номіналь­но залишалися тими ж. На сьогодні чинну Конституцію цієї держави складають прийняті парламентом у лютому 1974 р. ікти «Форма правління», «Акт про парламент» і «Акт про сво­боду друку». Саме цей рік вважається роком прийняття Кон­ституції Швеції, четвертою складовою котрої є «Акт про пре­столонаслідування 1810 р.» зі змінами та доповненнями.

Шведський досвід сприйняла й інша скандинавська країна — Фінляндія. її конституція до кінця XXст. складалася також з чотирьох парламентських актів, які були запровад­жені в різні роки: «Форма правління 1919 р.» (цим же роком зазвичай позначалася і сама конституція країни. — С.Б.), два акти щодо організації виконавчої та судової влади, прийняті в 1922 р., та «Акт про парламент 1928 p.». Однак 11 червня 1999 р. Фінляндія, прийнявши свою нову конституцію — «Ос­новний закон Фінляндії», відмовилася від некодификованої

-конституції.

Некодифікованою вважається також Конституція Австрії. Поняття конституції в цій країні, як правило, ототожнюється з Конституційним законом 1920 p., що регламентує питання державного устрою. Однак він не вичерпує змісту консти­туційного регулювання в цій країні. Офіційно конституційни­ми законами визнані також «Конституційний закон про нейт­ралітет 1955 р.» та деякі інші акти, прийняті в попередні роки, зокрема, ще за часів існування Австро-Угорської імперії. Се-

    продолжение

--PAGE_BREAK--39

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

р/>ед них слід назвати насамперед «Закон про захист свободи особи 1862 р.» і датований тим же роком «Закон про охорону недоторканості житла», «Основний закон держави про за­гальні права громадян і земель 1867 p.».

У Канаді поняття конституції асоціюється з сукупністю актів, частина з яких прямо названа конституційними закона­ми, а решта є такими за своїм характером. Ці акти прийняті протягом 1867-1982 pp., причому більшість їх уведена парла­ментом колишньої метрополії або октройована британським монархом.

Змішаними є конституції Великобританії і Нової Зеландії, які складаються із сукупності різних джерел конституційного права. У Великобританії — це парламентські акти (статути), судові прецеденти, конституційні угоди (правові звичаї), док-тринальні джерела. Доктринальні джерела — це погляди ав­торитетних вчених, до яких звертаються в тих випадках, коли прогалини в конституційному праві не можуть бути заповнені за допомогою названих вище джерел конституційного права.

Неписані конституції — це конституції, які не зафіксовані документально. На сьогодні таких немає.

VI.За порядком прийняття:

октройовані;

«народні» (прийняті або на референдумі, або парламен­
том, або «конституантою» установчими зборами)

VII.За порядком внесення змін:
гнучкі;

— жорсткі;

— особливо жорсткі;
змішані.

0 II. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання 1. Використовуючи навчальну та спеціальну літературу, визначте та класифікуйте джерела державного права зарубіжних країн і відобразьте це у вигляді схеми.

40

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Завдання 2. Використовуючи конституції (витяги), наве­дені в додатках до цього посібника, класифікуйте їх за

іовідними критеріями.

Завдання 3. Продовжіть поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад:

Формалізовані джерела — це...

Неформалізовані джерела — це...

Органічний закон — це...

Конституційний закон -це...

Конституанта — це...

Октроювання — це...

Ц5 НІ    продолжение

--PAGE_BREAK--СЕМІНАРСЬКЕЗАНЯТТЯ

Тема: Конституції зарубіжних країн — основні джерела державного (конституційного) права"

ПЛАН

Класифікація конституцій зарубіжних країн.

Форма, структура та мова конституцій.

Прийняття та зміна конституцій в зарубіжних країнах:
загальні риси та особливості.

Методичнірекомендаціїдо семінарськогозаняття

Підготовку до семінарського заняття необхідно почати з ознайомлення з планом семінару та рекомендованої до нього літератури. Організаційно заняття представляє собою семінар із елементам практичного заняття. Воно поділяється на дві ча­стини, що обумовлює порядок та методи його проведення .

У першій частині передбачається розгляд першого питан­ня «Класифікація конституцій зарубіжних країн» методом ма-

41

/>С. К. Бостан, С. М. Тимченко

лих груп. Його сутність полягає у тому, що навчальна група поділяється на 6 малих грун («держав»), кожна з яких обирає свого «главу держави».

Викладач дає двом групам завдання класифікувати за пев­ний проміжок часу (2-3 хв.) конституцію окремої країни. «Гла­ва держави» однієї групи називає критерії класифікації і відповідь, а глава держави іншої — правильно чи ні. Кожна гру­па отримує за кожну правильну відповідь один бал, тобто мак­симальна кількість балів — 7. Така процедура використо­вується для кожної групи по чотири рази, тобто максимум балів, який може набрати кожна група, складає 28.

Після цього кожна з малих груп на чолі з «главою держа­ви» розподіляє між собою кількість набраних балів залежно від внеску кожного члена групи («громадянина») у колективну відповідь. Результати повідомляються викладачеві, який відповідним чином оцінює тих, що навчаються.

Для ефективної підготовки до цієї частини семінарського заняття необхідно виконати завдання, які виносяться на са­мостійну роботу.

Друга частина семінарського заняття проводиться у формі заслуховування доповідей з п.п. 2,3 плану семінару. До­повідь на 10-12 хв. необхідно готувати на основі вивчення ре­комендованої літератури і вказівок викладача, які були зроб­лені на лекції.

Розкриваючидругий пункт плану семінарського заняття, слід звернути увагу на те, що структура конституцій, за деяки­ми винятками, має стандартний вигляд:

преамбула (вступ);

основна частина (текст конституції);

ряд положень: заключних, перехідних, додаткових;

додатки (в деяких конституціях).

Преамбула — виклад мети Конституції, історичних умов прийняття, прав і свобод громадян, початку державного функціонування.

42

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

О/>сновна частина — права і свободи громадян, основи ільного устрою, система і статус державних органів, дер­жавні символи, порядок зміни Конституції. Основна частина складається, як правило, з:

частин;

розділів;

глав;

статей.

Чіткої регламентації в структурі основного тексту немає.

Заключні положення встановлюють порядок набрання чинності конституції.

Перехідні положення визначають терміни введення окре­мих норм.

Додаткові положення — тлумачні норми.

Стиль викладу конституцій суворо документальний, має деякі особливості в країнах романської, германської та англо­саксонської правових систем.

При підготовці до     продолжение

--PAGE_BREAK--третього питання слід засвоїти, що більш ніж 200-літня історія конституціоналізму за способами прийняття Основного Закону знає конституції «октройо-

вані»і «народні».

I.Октройовані — це даровані конституції. Вони властиві
насамперед країнам з монархічною формою правління. Про­
ект основного закону розробляється під контролем самого мо­
нарха (у парламентарних монархіях під контролем уряду) без
залучення представницького органу або виборчого корпусу і
ним же затверджується. Історично октройованими були кон­
ституції переважної більшості європейських держав. Із сучас­
них країн — октройованими є конституції Бахрейну, Йорданії,
Кувейту, Марокко та деяких інших держав, де глави держав -
монархи — зберігають значні владні повноваження.

II.На відміну від дарованої конституції, джерелом «на­
родної» конституції є виборчий корпус (громадяни), котрий:
а) обирає парламент, б) установчі збори (конституанта),
в) безпосередньо приймає Основний Закон на референдумі.

43

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

А/>/>) Якщо починати з Конституції США 1787 р., то історич­но першим способом прийняття Конституції були установчі збори (конституційна асамблея, конвент тощо). Крім Консти­туції США конституантою прийнято першу Конституцію Франції, Конституцію Норвегії та деякі інші конституції XIXст. У XXстолітті установчими зборами були схвалені або прийняті чинні конституції Італії, Індії, Португалії, Болгарії, Румунії та інших держав.-

Позитивна риса цього способу прийняття конституції по­лягає в тому, що установчі збори утворюються тільки з метою розробки та прийняття Основного Закону, а після цього роз­пускаються. Наприклад, так було прийнято Конституцію Франції 1848 р. В конституційному праві ці установчі збори визначають як «суверенні конституанта». Але у консти­туційній практиці зарубіжних країн більше місце займають так звані «несуверенні конституанты», які беруть участь тільки у розробці тексту конституції. Остаточне ж його затвер­дження здійснюється іншим способом, наприклад, референду­мом (Франція, Італія, Югославія — 1945-1947 pp.; Порту­галія — 1975-1976 pp.; Болгарія і Румунія — 1990-1991 pp.).

Б) Ще одним з «народних» способів прийняття сучасних конституцій, який досить широко застосовується, є референ­дум. При цьому він зазвичай виступає лише як кінцева стадія конституційної правотворчості. Іноді, як вже було зазначено, референдуму передує розробка і схвалення конституції уста­новчими зборами (Румунія). Досить часто проект конституції розробляє спеціальна комісія, до складу якої входять депутати парламенту (Ірландія, Данія, Іспанія), або розробку його кон­тролює уряд (Казахстан, Франція, Туреччина, Росія). У будь-якому випадку роль громадян, які беруть участь у відповідних референдумах, обмежується можливістю проголосувати «за» або «проти» запропонованого проекту.

Як стверджує В.М.Шаповал, "історія зарубіжних країн свідчить про те, що роль референдуму як способу прийняття ос­новного закону не слід перебільшувати. Його значення і зміст

44

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

можуть бути перекручені і навіть зведені нанівець шляхом різних маніпуляцій правлячих кіл, активного впливу їх на масо­ву політичну свідомість. Немає прямої залежності між викори­станням процедури референдуму і демократичністю самої кон­ституції. Головним фактором тут виступає розклад політичних сил у суспільстві на момент прийняття конституції, спро­можність їх відобразити і захистити відповідні інтереси"1.

В) Досить поширеним «народним» способом прийняття конституції є введення її законодавчим органом (парламентом) на основі так званої кваліфікованої більшості (як правило, 2/3 від загальної кількості депутатів). Так були прийняті чинні кон­ституції Австрії, Фінляндії, Швеції, Японії, основні закони пе­реважної більшості держав Центральної і Східної Європи, а та­кож тих країн, що утворилися на терені колишнього СРСР.

Іноді парламент схвалює спеціальну процедуру розробки і затвердження основного закону, якої сам і дотримується. Так було прийнято чинну Конституцію Греції. У деяких випадках парламент прямо проголошує себе установчими зборами і діє відповідним чином. Такий порядок використовувався при прийнятті в 60-і роки XXст. перших конституцій в більшості франкомовних країн Африки, а також конституцій ряду інших країн, що розвиваються.

Існують і інші, комплексні способи прийняття консти­туцій. Зокрема, проект чинного Основного Закону ФРН був розроблений спеціальним конституційним конвентом, до складу якого ввійшли прем'єр-міністри земель. Після цього він обговорювався у парламентській раді, сформованій за уча­стю окупаційної адміністрації США, Великобританії і Франції. Членами цієї ради були також представники законо­давчих органів земель — ландтагів. Кінцевою стадією консти­туційної творчості стало схвалення проекту Основного Зако­ну ландтагами, після чого він набрав чинності.

1/>Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. — К.: Арт Ек, Вища шк., 1997. — С 23.

45

    продолжение

--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

З/>начними особливостями відрізнявся порядок прийняття чинної Конституції Австралії. її проект був розроблений кон­ституційним конвентом. Делегатів на цей конвент обирало на­селення колоній, на основі яких з часом були утворені штати -суб'єкти майбутньої федерації. Розроблений проект консти­туції, винесений на референдум у колоніях, згодом був остаточ­но прийнятий британським парламентом у вигляді спеціально­го закону. Розглянута процедура поєднує в собі майже всі відомі способи прийняття конституцій. Австралійська консти­туція є «народною», тобто прийнятою із застосуванням засобів прямої і представницької демократії. Водночас тут можна знай­ти елементи октройованої конституції.

Ще одним цікавим прикладом є чинна Конституція Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Процедура її введен­ня полягає у тому, що розроблений політиками і юристами проект був підписаний (і тим самим затверджений) правите­лями всіх еміратів. Ця конституція має риси міждержавного договору, що відобразилося і у формі державного устрою ОАЕ.

Спосіб прийняття конституції відіграє важливу роль у визначенні основних характеристик політичного і державного ладу конкретної країни. Певною мірою він впливає і на зміст самого основного закону. Кожний з розглянутих способів по-різному узгоджується з концепцією установчої влади, з прин­ципами демократії. Наближення порядку прийняття консти­туції до вимог цієї концепції є найбільш раціональним, зважа­ючи на авторитет основного закону в суспільстві. Прийняття конституції установчими зборами забезпечує зв'язок між на­родом як джерелом державної влади і змістом основного зако­ну, за яким ця влада здійснюється. Саме установчі збори спри­яють встановленню більш глибоких, а головне — усвідомлених зв'язків між волевиявленням на виборах їхнього складу і про­цесом розробки та введення конституції. Це стосується і по­рядку внесення змін до конституції.

46

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Основні способи зміни конституцій і внесення до них по­правок:

гнучкі, змінюються водночас з появою якогось джерела
конституційного права (Великобританія, Нова Зеландія);

жорсткі — змінюються і доповнюються в більш склад­
ному порядку, ніж звичайні законодавчі процедури;

особливо жорсткі — Конституція США;

4)гнучкі — поєднують в собі риси названих вище способів.
Способи зміни конституції (передбачають реалізацію

трьох стадій):

1)ініціатива зміни конституції, як правило, виходить від

парламенту або глави держави;

схвалення запропонованого проекту (кваліфікована
більшість);

остаточне схвалення.

Під час семінарського заняття курсанти і студенти, які не виступають з доповідями, беруть участь в обговоренні: став­лять питання доповідачеві; доповняють; беруть участь у дис­кусії. Кожна з таких форм участі студента (курсанта, слухача) в роботі семінару оцінюється відповідною кількістю балів.

ШIV. ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:

Источники права. Серия «Государство и право в разви­
вающихся странах». -М., 1986.

Каррі Д.П. Конституція Сполучених штатів Америки:
Посібник для всіх.- К.,1993.

Комаров А.С. Источники права Швеции // Советское
государство и право.-1986.-№ 6.

Кагикин СЮ. Конституция на переломе цивилизаций:
формирование глобального конституционного идеала // Госу­
дарство и право.-1992.-№ 11.

Конституції нових держав Європи та Азії / За ред.
В.Шаповала.—К.: Право,1996.

47

С. К. Боста    продолжение

--PAGE_BREAK--н, С. М. Тимченко

Конституции зарубежных государств.—М.: БЕК,1996.

Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общей
редакцией и со вступительной статьей директора Института
законодательства и сравнительного правововедения при Пра­
вительстве Российской Федерации Л.А.Окунькова.—М.:
НОРМА, 2001.

Конституции государств-участников СНГ.—М.: НОР-
МА, 2001.

Конституция США: история и современность (под об­
щей редакцией д.ю.н. профессора Мишина А.А. и д.и.н. про­
фессора Язькова Е.В.). — М.,1988.

Мишин А.А., Власихин В.А. Конституция США: поли­
тико-правовой комментарий.- М.,1985.

11'. Шаповал В.Н. Британская конституция. Политико-правовой анализ.- К.,1991.

48

ТЕМАЗ. КОНСТИТУЦІЙНІЗАСАДИСУСПІЛЬНОГО ЛАДУ ЗАРУБІЖНИХКРАЇН




І/>. ТЕЗИЛЕКЦІЇ

§1. Поняттясуспільноголаду

Суспільний лад це всеохоплююча організація суспільства, яка обумовлена певним рівнем соціально-еко­номічного та політичного розвитку, характерними рисами суспільної свідомості і традиціями взаємодії людей у різних

сферах життя.

Супільний лад охороняється державою і правом, його за­сади знаходять своє закріплення в Основному Законі держа­ви. У структурному відношенні суспільний лад складається з 4-х основних підсистем, кожна з яких об'єднує групу суспільних відносин в економічній, соціальній, духовно-куль­турній і політичній сферах.

§2. Конституційнарегламентаціяекономічної організаціїсуспільногожиття

Конституційна регламентація суспільного життя в різних країнах неоднакова за формою і обсягом. У сфері економічної організації вона протягом тривалого часу зводилась до закріплення в основних законах права власності.

Інститут власності це форма присвоєння благ та відношення між людьми з його приводу. За своїм характером власність поділяється на два види:

1) публічна власність, яка за своїм характером відрізняється неподільністю;

49

    продолжение
--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

/>/>2) приватна власність — подільна. Суб'єктами публічної власності є:

держава:

суб'єкти федерації;

самоврядна місцева територіальна община;

— громадські формування.

Суб'єктами приватної власності можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи.

Публічний або приватний характер власності визна­чається режимом майна, а не тим, хто є власником. Публічна власність завжди є колективною. Приватна може бути індивідуальною, груповою, сімейною, акціонерною тощо. Пе­рехід публічної власності у приватну називається привати­зацією.

Історично право власності розглядалось як природне пра­во людини. «Власність є правом недоторканним і священним, і ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у випадку вста­новленої законом явної суспільної необхідності і за умов спра­ведливого і попереднього відшкодування», — записано у ст.17 Декларації прав людини і громадянина 1789 року. Отже, на­прикінці XVIIIст. право власності не характеризувалося як політичний і юридичний абсолют. Доля власності, що належа­ла окремим особам, пов'язувалася з об'єктивними соціальни­ми потребами. Відповідні конституційні формулювання вже тоді відображали намагання узгодити інтереси особи і суспільства.

З цієї статті Декларації прав людини і громадянина по суті випливає юридична модель конституційної гарантії влас­ності:

право власності невід'ємне;

позбавлення цього права можливе тільки як виняток;

порядок позбавлення повинен бути встановлений за­
коном;

закон, в свою чергу, має визначити такі випадки

50

суспільної необхідності, за яких можливо позбавлення суб'єкта права власності;

ця необхідність повинна бути очевидною;

позбавлення права власності можливе лише з відшко­
дуванням;

відшкодування повинно бути попереднім.

У СТ.14 Основного закону ФРН сказано: «Власність зо­бов'язує. Користування нею повинно водночас служити

ьному благу». У ст.29 Конституції Японії зазначено, що 'право власності визначається законом у такий спосіб, щоб во­но не зачіпало суспільного добробуту". Цим за приватною зласністю прямо визнається соціальна функція, а сама власність тісніше прив'язується до потреб суспільства в цілому.

Розширення змісту і обсягу діяльності у сфері економіки спричинило зміни в державному механізмі, які знайшли своє відображення в основних законах. Зокрема, в Конституції Франції міститься спеціальний розділ, присвячений Еко­номічній і соціальній раді — органу, до повноважень якого вхо­дять консультування уряду з відповідних питань і розробка законодавчих пропозицій. Утворення подібного консульта­тивного органу — Національної ради економіки і праці — пе­редбачено також Конституцією Італії.

Принципи економічної діяльності, які, як правило, закріплюються в конституціях:

використання національних багатств у загальних інте­ресах незалежно від того, хто їх власник; державне планування чи прогнозування економічного

життя;

забезпечення приватної конкуренції і недопущення

приватних монополій;

особлива охорона національного капіталу і виробника. Важливим компонентом економічної підсистеми є фінан­сова система, через яку держава вирішує фінансові завдання, регулює бюджетні і податкові відносини.

51

С.К.Бостан, СМ. Тимченко

§3. Конституційнарегламентаціясоціальнихі духовно-культурних    продолжение

--PAGE_BREAK--засадсуспільногожиття

Формою конституційної регламентації засад суспільного життя можна вважати проголошений в основних законах низ­ки країн принцип соціальної держави. Уперше він був закріпле­ний в Основному Законі ФРН: «Федеративна Республіка Німеччина є демократичною і соціальною федеративною дер­жавою» (ст.20). У подальшому ідея соціальної держави була зафіксована в конституціях інших держав, включаючи держа­ви Центральної і Східної Європи та держави, що утворилися на терені колишнього СРСР.

Серед конституційних положень, на основі яких здійснюється регламентація окремих сторін суспільного жит­тя, можна виділити положення про взаємовідносини держави і церкви. Звичайною практикою є фіксація в основних законах свободи віросповідання (нерідко — свободи совісті). Напри­клад, у СТ.16 Конституції Іспанії гарантується ідеологічна, релігійна і культова свобода індивідів і товариств. Ці свободи можуть бути обмежені у своїх проявах лише для підтримання публічного порядку, що охороняється законом. Ніхто не може бути примушений до висловлення своєї думки з питань ідео­логії, релігії або віросповідання.

За Конституцією Румунії, релігійні культи самостійні, відокремлені від держави і користуються її підтримкою, зокре­ма, через сприяння релігійній присутності в армії, лікарнях, в'язницях, притулках і дитячих будинках (ст.29).

У прийнятих у XIXст. конституціях Бельгії і Люксембур­гу визначено, що цивільний шлюб має передувати церковно­му. При цьому в усіх випадках позиція держави є нейтральною щодо церкви або однаково прихильною до всіх конфесій.

Іноді в конституціях акцентується увага на питаннях цер­ковного і світського виховання й освіти. «Релігійне навчання в державних школах, за винятком неконфесійних, є обов'язко-

52

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

— зафіксовано в ст.7 Основного закону ФРН. Але водно­час зазначається, що держава має право нагляду за таким на-«чанням, і жоден викладач не може бути примушений провади-та його. У §2 Конституції Норвегії записано, що ті особи, які аювідують євангелічну лютеранську релігію, зобов'язані вихо-; .»ьати в її дусі дітей. У Конституції Туреччини підкреслюється, ~о «виховання і навчання релігії та етиці має бути проведене під наглядом і контролем держави. Навчання релігійній куль-

і моральне виховання повинні бути обов'язковими у про­грамах початкових і середніх шкіл» (ст. 24).

У конституціях окремих держав та чи інша конфесія про-

>шена державною або національною. "Євангелічна люте­ранська церква є національною церквою" (§4 Конституції Данії). Статус євангелічної лютеранської церкви як національної встановлений основними законами Ісландії та Норвегії. Згідно положень британської конституції, монарх є главою англіканської церкви.

У дещо іншій формі відповідні стосунки між державою і церквою відображено в ст. 13 Конституції Болгарії, де поряд з

;)женнями про відокремленість релігійних установ від дер­жави і про неприпустимість використання їх у політичних

їх зазначено, що «традиційною релігією в Республіці Бол­гарія є східно-православне віросповідання».

Окремо слід згадати Конституцію Греції. По-перше, вона містить спеціальний розділ «Відносини між державою і церк­вою», де, зокрема, записано, що «панівною релігією в країні є релігія східно-православної церкви Христової» (ст. 3), визначе­но засади церковного управління. По-друге, в іншому розділі спеціально визначений статус гори Афон — місцевості, де роз­ташовані монастирі, що належать до різних православних авто­кефальних церков. Як зазначено в ст.105, частина Афонського півострова наділена «давнім привілейованим статусом само­врядної частини Грецької держави». В духовному відношенні відповідна територія підпорядкована Вселенському (Констан-

53

С.К.Бостан, СМ. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

тино-польському) патріарху. Всі особи, які ведуть там чернече життя, автоматично набувають громадянства Греції. На цій те­риторії, що відома як Свята гора, заборонено селитися іновірцям і розкольникам. Докладний режим Святої гори виз­начається так званою конституційною хартією, яка затверд­жується Вселенським патріархом і грецьким парламентом.

Відносини між державою і церквою належать до сфери конституційного регулювання і в країнах, що розвиваються. Найбільшою мірою це характерно для мусульманських країн, де, як зазначалося, релігія ісламу відіграє важливу роль у суспільному і державно-політичному житті. Закріплення цієї ролі здійснюється зазвичай шляхом конституційного проголо­шення ісламу державною релігією. Іноді в конституціях зроб­лено застереження про неприпустимість перегляду їх поло­жень щодо статусу цієї релігії (Бахрейн, Марокко).

У більшості країн конституційне закріплення за ісламом статусу державної релігії є лише визнанням того факту, що йо­го сповідує майже все населення. Водночас у конституціях йдеться про відданість ісламським традиціям. У конституціях Сирії і Тунісу іслам визначений як «релігія президента». Як правило, визнання ісламу державною релігією поєднується із світськими ідеологічними установками, яких дотримуються правлячі кола. Виняток становлять лише ті країни, де ісламські принципи враховані при формуванні політичних і державних інститутів (Саудівська Аравія та країни Перської затоки) або навіть сама держава визначається як ісламська (Іран). Тут іслам покладений в основу офіційної політико-правової теорії і відіграє майже універсальну роль у суспільно­му житті.

Окрім питань релігії конституції також регулюють:

    продолжение
--PAGE_BREAK--А) міжнаціональні відносини, їх відповідні форми:

національно-територіальна автономія;

рівноправність незалежно від раси, національності,
мови, релігії;

54

3) визнання і гарантування колективних прав національ­них меншин.

Б) сімейно-шлюбні відносини (Конституція Китаю, ст.25, 41).

В) питання науки та освіти.

Наведене вище не суперечить висновку про те, що консти-ії є насамперед основними законами держави, а не іільства, хоча вони в найбільш загальному вигляді регла­ментують суспільне життя.

DII. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання 1. Використовуючи тексти конституцій за-іжних країн, підготувати по два приклади (статті або їх витяги) конституційного закріплення основ суспільного ладу в економічній, соціальній, духовно-культурній сферах.

Завдання 2. Продовжити поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад,

Суспільний лад — це...

Інститут власності — це...

Публічна власність — це...

Приватна власність — це...

Приватизація — це...

III. ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:

Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран: Учебник в 4-х томах /Отв.ред. проф. Б.А.Стра-
шун.- М: Изд-во БЕК, 1996.- Т.1-2.-С.169-215.

Чиркан В.Е. Конституционное (государственное) право
зарубежных стран: Учебник.-М.,1997.-С.88-100.

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн:
Підручник.- К.,1997.- С.3-18.

55

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

IV. МОДУЛЬНИЙКОНТРОЛЬ

Перший модульний контроль проводиться після вивчення програмного матеріалу тем №№ 1-3 у вигляді контрольної ро­боти, примірний варіант якої наводиться нижче. Для успішного її виконання слід повторити матеріал модуля та відповісти на наступні контрольні питання.

? КОНТРОЛЬНІПИТАННЯ?

Схарактеризуйте зміст поняття конституційне (дер­
жавне) право.

Схарактеризуйте основні етапи розвитку консти­
туційного права в зарубіжних країнах

Дайте характеристику державного права зарубіжних
країн (ДПЗК) як науки.

Схарактеризуйте ДПЗК як навчальну дисципліну.

Дайте загальну характеристику джерел ДПЗК.

Розкрийте соціальну та юридичну суть конституції -
головного джерела державного (конституційного) права.

Класифікуйте конституції зарубіжних країн.

Схарактеризуйте способи прийняття конституцій у за­
рубіжних країнах.

Схарактеризуйте способи зміни конституцій в за­
рубіжних країнах.

Дайте дефініцію суспільного ладу, визначте як його за­
сади закріплюються та охороняються державою?

Як здійснюються конституційна регламентація еко­
номічної організації суспільного життя?

12.Розкрийте основні риси конституційного регулюван­
ня соціальних і духовно-культурних засад суспільного життя.

    продолжение

--PAGE_BREAK--ВАРІАНТ № _

1.До якої галузі права відносяться такі правові джерела як
органічні закони:

а)кримінальне право;

б)державне (конституційне) право;

в)екологічне право.

2.Розкрийте значення терміна «конституанта»

3.Дайте визначення поняття «державне право за­
рубіжних країн».

Передайте у вигляді схеми формалізовані джерела дер­
жавного права зарубіжних країн.

Класифікуйте конституцію Швеції.

Наведіть два приклади конституційного закріплення:


питань власності;

сім'ї і шлюбу.

7.Схарактеризуйте способи зміни конституцій у за­
рубіжних країнах.

Сумарна оцінка цього та інших модулів складається з оцінок, які були отримані студентом (курсантом), наприклад,

за:

роботу на семінарських заняттях;

наукову організацію своєї праці (ведення конспекту
лекцій тощо);

своєчасне і якісне виконання завдань для самостійної

роботи;

контрольну роботу;

відвідування занять;

ведення конспектів лекцій та першоджерел.

56

57

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>МОДУЛЬII.

"КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІФОРМИДЕРЖАВИ ВЗАРУБІЖНИХКРАЇНАХ"

Для оволодіння сукупністю теоретичних знань /7-го мо­дуля (Теми № 4.1.-4.4), курсанти, студенти, слухачі повинні опрацювати у процесі навчальної та самостійної роботи питан­ня відповідних тем:

Тема №4.1 Держава як конституційно-правовий інститут

Держава як суб'єкт конституційного (державного) права. Конституційні характеристики сучасної держави. Консти-туціоналізація державного механізму. Конституційно-право­вий статус державних органів.

Тема №4.2 Форми державного правління в зарубіжних країнах

4.2.1.Поняття форми державного правління: дефініція, оз­наки. Типологія форм державного правління.

4.2.2 Монархічна форма правління та її види: абсолютна і дуалістична монархії.

4.2.2. Поліархічна форма державного правління та її види. Президентська (дуалістична) поліархія: поняття, ознаки, різновиди. Парламентарна поліархія: поняття, ознаки, різно­види. Змішана форма поліархічного правління: поняття, озна­ки, різновиди.

Тема №4.3 Форми політико-територіального устрою в за­рубіжних країнах

    продолжение

--PAGE_BREAK--4.3.1.Територіальний устрій зарубіжних країн і ор­
ганізація публічної влади. Конституційні форми політико-те­
риторіального устрою держав, їх ознаки.

4.3.2.Унітарна держава, її територіальний поділ. Консти­
туційно-правовий статус політико-територіальних та
адміністративно-територіальних одиниць. Автономія в
унітарній державі.

58

4.3.3. Федеративна держава. Конституційно-правовий статус суб'єктів федерації. Розподіл компетенції між феде­рацією та її суб'єктами. Територіальний поділ суб'єктів феде­рації.

Тема №4.4 Політичні та державні режими в зарубіжних країнах

Поняття «політичний режим» та «державний режим» у конституційному (державному) праві. Класифікація політич­них та державних режимів, їх закріплення в конституціях за­рубіжних країн.

* * *

У результаті вивчення тем ІІ-го модулю «Консти­туційно-правові форми держави в зарубіжних країнах»

студенти, курсанти, слухачі повинні:

а)знати:

основні конституційно-правові характеристики дер­
жави;

складові частини конституційно-правового статусу

державних органів;

♦ознаки конституційних форм:

державного правління;

політико-територіального устрою;

політичного і державного режимів зарубіжних країн.

б)вміти:

♦аналізувати конституційне законодавство та консти­
туційну практику зарубіжних країн і на підставі цього
визначити:

конституційно-правовий статус того чи іншого дер­
жавного органу;

форми правління, політико-територіального устрою
та політичного і державного режиму зарубіжних
країн.

59

ТЕМА4.1. ДЕРЖАВАЯККОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙІНСТИТУТ

І. ТЕЗИЛЕКЦІЇі£)

1/>. Конституційніхарактеристикидержави. 2. Консти­туційно-правовийстатусдержавнихорганів.

§/>1. Конституційніхарактеристикидержави

Держава (як конституційно-правовий інститут) — це су­купність органів влади, які діють у масштабі всієї країни, суб'єкта федерації чи автономного утворення, разом з вибор­чим корпусом названих вище територіальних одиниць.

Інакше — під державою як суб'єктом конституційного пра­ва розуміють державні, точніше державоподібні утворення (хоча суб'єкти федерації, автономні утворення — державами у повному розумінні цього слова не можуть бути).

Примусовий характер влади держави відрізняє її від інших політичних інститутів, робить її основою політичної си­стеми. Свою роль в політичній системі держава виконує через певні функції:

політичну;

економічну;

соціальну;

ідеологічну.

Сучасні конституції містять наступні конституційно-пра­вові характеристики:

    продолжение

--PAGE_BREAK--1. Соціальна держава. Ідея соціальної держави по-різно­му тлумачиться в зарубіжній конституційній теорії. Найбільшу увагу їй приділено в німецькій юридичній літера­турі. Іноді цю ідею пов'язують з узагальненим поняттям соціальної справедливості, наявністю певного рівня еко­номічного добробуту і культури, доступного усім верствам і групам населення. В іншому випадку вважають, що ідея

60

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

с/>оціальної держави відображає посилення ролі держави в ре-; ванні різного роду соціально-економічних процесів. Вод-ючас вказують на визнання суспільством відповідальності пе-:«ед його членами.

Правова держава — це держава, яка проголошує непо­
рушність прав людини і громадянина, встановлює механізм
гарантій цих прав, незалежність судів, діє через свої органи
тільки у рамках закону, вищим з яких є конституція, де панує
пріоритет норм міжнародного права над нормами національ­
ного права, верховенство права.

Демократична держава — це держава, організація якої
відкриває громадянам та їх об'єднанням можливість форму­
вання державних органів, впливу на зміст державних рішень,
реалізує вимоги щодо реалізації в цих рішеннях своїх соціаль­
них інтересів.

Світська держава — це держава, де основним принци­
пом є відокремлення церкви від держави і школи від церкви
(Конституції Італії (ст.7), Франції (ст.1)). Протилежністю
світської держави є теократична держава, де державна влада
належить церковній ієрархії.

§2. Конституційно-правовийстатусдержавних

органів

Становище кожного державного органу, яке регулюєтьсяправовими нормами, складає його правовий статус. — Правовий статус державного органу включає :

Соціальне призначення цього органу, яке знаходить свій
вираз в його завданнях.

Невід'ємний елемент правового статусу державного ор­
гану — його компетенція, яка складається з його функцій та по­
вноважень (К=Ф+П).

Компетенція державного органу реалізується тільки в
його актах і діях. «Державний орган може тільки те, що дозво­
лено законом» — таким є основний принцип його діяльності.

61

/>С. К. Бостан, С. М. Тимченко

Важливим елементом статусу державного органу є по­
рядок
його формування (частіше обрання або призначення).

Внутрішня організація.

Порядок роботи державного органу, його процедура.

У багатьох державних органів елементом правового ста­
тусу є відповідальність.

DII. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання і. Використовуючи тексти або витяги з консти­туцій зарубіжних країн:

зробити виписки конституційних характеристик 5 за­
рубіжних держав;

визначити складові конституційно-правового статусу
органів законодавчої або виконавчої влади однієї країни. Ре­
зультати оформити у зошиті із конкретним посиланням на ті
чи інші статті конституції обраної держави.

    продолжение

--PAGE_BREAK--Завдання 2. Продовжити поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад:

Держава як конституційно-правовий інститут — це...

Соціальна держава — це...

Правова держава — це...

Демократична держава — це...

Світська держава — це...

III. ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:

Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран: Учебник: В 4-х томах. -Т. 1-2 /Отв. ред. Б.А. Стра-
шун.- 2-е изд.- М.,1996.- С.217-236.

Чиркин В.Е. Конституционное (государственное) право
зарубежных стран. Учебник.-М.,1997.-С.88-100.

62

ТЕМА4.2. ФОРМИДЕРЖАВНОГОПРАВЛІННЯ В ЗАРУБІЖНИХКРАЇНАХ

І. ТЕКСТИЛЕКЦІЙ*

1/>. Поняття"формадержавногоправління". 2. Типологія формдержавногоправління3. Монархіявзарубіжних країнах. 4. Поліархіявзарубіжнихкраїнах

§/>1. Поняття"формадержавногоправління"

З поняттям «форма правління», його змістом Ви вже знайомі з навчального курсу «Теорія держави і права». Але форма правління, що зовнішньо відображає зміст держави, є таким же багатогранним явищем, як. і сама держава. Тому по­ряд з загальною теорією держави вона виступає предметом безпосереднього вивчення і іншими юридичними науками, зо­крема конституційного (державного) права.

Аналіз сучасної юридичної літератури показує на на­явність певного різноманіття дефініцій форми правління, які, з суто формальних позицій, можуть бути поділені на прості і складні. Прості дефініції невеликі за обсягом, зміст їх у вищій мірі абстрактний і вказує лише на найбільш суттєві ознаки са­мого поняття. Такий підхід до дефінітивного формулювання форми правління використаний, зокрема, українськими дослідниками — теоретиком П.Рабиновичем і консти­туціоналістом В.Шаповалом, російським теоретиком С.Кома-ровим, білоруським конституціоналістом М.Чудаковим. Ос­танній відзначає, що «під формою правління найчастіше ро­зуміють устрій вищої державної влади. Форма правління — це

*/>3вертаємо Вашу увагу на те, що в цій темі подаються не тези лекцій, а самі тексти лекцій. їх зміст, який не завжди співпадає з традиційними точ­ками зору щодо поняття та класифікації форм державного правління, відоб­ражають власну позицію одного з авторів — С.К.Бостана.

63

/>С.К.Бостан, С.М.Тимченко

    продолжение
--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

1

тип головування в даній державі"1. С.Комаров вважає, що «форма правління являє собою відображення способів ор­ганізації державної влади конкретної держави»2, а В.Шаповал визначає її як «спосіб організації державної влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих органів держави»3.

Складні дефініції більш великі і, відповідно, змістовніші. За обсягом охоплених ними відповідних ознак їх, теж умовно, можна розділити на три групи.

Як вихідну для першої групи візьмемо дефініцію, запропо­новану харківською дослідницею О. Скакун, котра визначає форму державного правління як «порядок утворення й ор­ганізації вищих органів влади в державі»4. Дещо ширше визна­чення сформульоване авторами виданого в Мінську «Словни­ка сучасних економічних і правових термінів». Вони вважа­ють, що форма правління це «поняття, яке характеризує струк­туру, порядок утворення й організації вищих органів держав­ної влади і встановлений у даній державі порядок відносин між ними»5. Майже такий сенс у зміст даного поняття, але з де­якими уточненнями вкладають і інші вчені. Наприклад, київські юристи — автори узагальнюючої праці з теорії держа­ви і права — до вищих органів державної влади додають ще

Ч/>удаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран.-Мн.: Харвест, 1998.-С.282-283.

Комаров С А. Общая теория государства: Курс лекций.—Изд.2-е, испр. и доп.,-М.,1995.-С52.

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник.—К.: АртЕк, Вища шк., 1997.—С.80; Шаповал В.М. Державний лад країн світу,—К. Український Центр Правничих Студій, 1999,—С. 282.

Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник.—Харьков: Консул; Ун-т внутр. Дел,2000.—С.79; Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підруч­ник / Пер. з рос—Харків: Консум, 2001—С.73. Дещо вужче дефініція російського дослідника А.Якушева. Див..Якушее А.В. Конституционное пра­во зарубежных стран (курс лекцій).—М.: Приор,2000.—С.23.

Словарь современных экономических и правовых терминов / Авт.сост. В.Н.Шимов, А.Н.Тур, Н.В.Стах и др. Под ред В.Н.Шимова и В.С.Каменко-ва.-Мн.: Амалфея, 2002.-С.668.

64

«органи управління»', а російський теоретик В.Хропанюк замість словосполучення «взаємини органів влади» викорис­товує «розподіл компетенції між ними»2.

Для другої групи дефініцій характерно доповнення, котре вказує на певний зв'язок органів державної влади не тільки між собою, але і з населенням. «Форма правління, — відзнача­ють автори фундаментальної роботи з методологічних про­блем теорії держави і права, — характеризує порядок утворен­ня й організації вищих органів державної влади, їх взаємовідносини один з одним і населенням»3. Такої ж позиції дотримуються В.Кулапов4, Л.Морозова5, багато інших фахівців6, що зробило цю дефініцію найбільш розповсюдже­ною у сучасній юридичній літературі. В деяких її мо­дифікаціях міститься конкретизація щодо ступеня «участі на­селення в їх (органів влади — С.Б.) формуванні»7, вказівка на

1/>Див.: Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За заг. ред. акад. АпрН України, д.ю.н., проф. В.В.Копейчикова. Стереотипне ви­дання— К.: Юрінком Інтер,2001.— С.78; Теорія держави і права: Навчальний посібник / A.M.Колодій, В.В.Копейчиков, С.А.Лисенков та ін.; За заг. ред. С.АЛисенкова та В.В.Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер,2002.— С.93.

' Див.: Хропанюк В.Н. Теория государства и права.—М.,1995— С.100.

3 Див.: Проблемы теории права и государства: Учебное пособие / Под
ред. М.Н.Марченко.-М.: Юристъ,2002.-С183.

4 Див.: Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузо-
ва и А.В.Малько.—2-е изд.перераб и доп.—М.: Юристъ, 2001.—С.79.

Див.: Морозова Л.А. Теория государства и права: Учебник.— Ъ1.: Юристь,2002.-С75.

6Общая теория права и государства: Учебник/Под ред. В.В.Лазарева. -2-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристь, 1996. —С.ЗОЗ; Теория государства и права: Учебник для вузов/ Под ред. М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С. Эбзе-ева, — М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 200І.-С.80.

Див.: Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. Под ред.В.М.Корельского и В.Д.Перевалова.—М: ИНФРА-М-НОРМАД997.-С.179, 2-е изд. изм. и доп.-М.: НОРМА (ИНФРА-М),2002.—С.184; Мухаев Р.Т. Теория государства и права.— М.: Приор, 2002.-С.129-130.

    продолжение

--PAGE_BREAK--65

/>


С. К. Бостан, С. М. Тимченко

"/>принципи взаємин між ними (органами — СБ.), або ж участь громадян в обранні цих органів"1, на «правовий (передусім -конституційний) порядок відносин між ними і населенням»2.

Третя група являє собою своєрідний конгломерат дефініцій, що характеризується певним індивідуальним змістом. Більшою різноманітністю відрізняються, як правило, конституціоналісти. У науковому обігу дотепер вживається визначення А.Мішина про те, що «форма правління є найбільш зовнішнім вираженням змісту держави, що обумов­лена структурою і правовим становищем вищих органів дер­жавної влади»3. К.Арановський називає форму правління як юридичну характеристику держави, що визначає умови утво­рення і структуру вищих інститутів влади, а також розподіл повноважень між ними4, а В.Чиркін — як характеристику «структури і взаємин органів законодавчої і виконавчої влади або інших основних органів держави в тих країнах, де немає розподілу на законодавчу, виконавчу і судову владу, а прийня­та концепція „республіки рад“5.

Автори 4-хтомного фундаментального видання з „Консти­туційного права зарубіжних країн“ під формою правління ро­зуміють „систему формування і взаємовідносин глави держа-

К/>онституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов / Под общ. ред члена-корр. РАН, проф. М.В.Баглая, д.ю.н., проф. Ю.И.Лейбо и д.ю.н., проф Л.М.Энтина.-М: НОРМА (ИНФРА-МрООО.-СПб.

Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В.Цвік, В.Д.Ткаченко, Л.Л.Рогачова та ін.; За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина.— Харьків: Право, 2002.-С.86.

3 Див.: Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран: Учебник.— М.: Белые альвы,1996,— С.79. 19 Див.: Чиркин В.Е.
Конституционное право зарубежных стран.—М.: Юристъ,1997.—С.139.

4 Див.: Арановский К.Ф. Государственное право зарубежных стран: Учеб­
ник для вузов. -М: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998.- С.154.

5 Див.: Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. — М.:
Юристъ,1997. -С.139.

66

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

зи, вищих органів законодавчої і виконавчої влади'“, ук­раїнський конституціоналіст АТеоргіца — »спосіб організації та функціонування вищих органів, який у принципі зумов люється становищем глави держави та його відносинами із за­конодавчою владою"2, а В.Шановал в одній з останніх, допов­нених ним дефініцій, стверджує, що «форма державного правління — це відображений в основному законі спосіб ор­ганізації державної влади, який засвідчує особливості компе-тенційних взаємозв'язків між вищими органами держави, на­самперед тими, що співвіднесені із законодавчою та виконав­чою владою»3.

Відокремлено у цьому ряду стоїть дефініція Е.Григониса, на думку котрого, форма правління «являє собою організацію вищої державної влади в країні, певні способи її здійснення, що залежать від політичного режиму» *.

Причина цього різномаїття поглядів, на нашу думку, по­лягає у тому, що вчені по-різному «бачать» об'єкт пізнання. Спробуємо і ми скласти уявлення про форму правління дер­жави, як частини об'єктивно існуючого матеріального світу. І почнемо за допомогою методу «від зворотного», тобто зі з'ясу­вання суті поняття «правління».

Зміст поняття «правління», на відміну від поняття «уп­равління», в сучасній державознавчій літературі не розкри­вається. Яскравим прикладом цього є те, що навіть у «Юри­дичній енциклопедії» термін правління наводиться лише в од-

1/>Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник
в 4-х томах. -Т.1-2 /Отв. ред. Б.А. Страшун.- М: БЕК, 1995- С.ЗОЗ. 23 Гри-
гонис Э.П. Теория государства и права: Курс лекций.—СПб.: Питер, 2002.—

С.60.

2 Георгіца A3. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник.—Тер­
нопіль: Астон,2003.-С199.

3 Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник консти­
туційного суду України,—2003.—№2.—С.49.

4 Григонис Э.П. Теория государства и права: Курс лекций. — СПб.: Питер,
2002. — С.60.

    продолжение

--PAGE_BREAK--67

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>ному значенні: як «виконавчий колегіальний орган колектив­ного підприємства, господарчого товариства...»1. Дійсно, по­няття «правління» містке, воно може бути статичним, як у за­значеному випадку, так і динамічним. Нас цікавить останній аспект, де «правління» виступає як вид соціального керівництва, котрий цілеспрямовано впливає на певну сферу соціальних відносин. Оскільки це керівництво (правління) може здійснюватися на різних рівнях: сімейному, корпоратив­ному, державному тощо, термінологічне позначення виду правління, що відповідає кожному з цих рівнів, завжди потре­бує конкретизації.

Відносно досліджуваної нами проблеми правління буде державним, тобто «державне правління», яке являє собою особливий і самостійний вид діяльності держави щодо керівництва соціальними процесами, котрі б результатом взаємодії певного кола державних органів, які у сукупності ут­ворюють спеціальну державну систему. Саме ця система, вис­тупаючи як своєрідний «двигун», що виробляє «енергію» правління в державі і є, на нашу думку, тим самим об'єктивно і реально існуючим об'єктом пізнання — «формою державного правління».

Системність — це головна умова, середовище матеріально­го існування форми державного правління. Вона насамперед виявляється у тому, що форма державного правління як систе­ма має свою мету, тобто те, чого вона повинна досягти на ос­нові свого функціонування — правити (керувати) державою. Це дуже важливо, тому що об'єкт виступає як система лише відносно своєї мети. Ціль, вимагаючи для свого досягнення визначених функцій, обумовлює через них склад і структуру системи.

Склад системи — повна (необхідна і достатня) сукупність елементів системи, узята поза її структурою. В якості еле-

Ю/>ридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.— К.:«Укр. енцикл» ім. М.П.Бажана, 2002.- Т.4: Н-П.-С.715

68

ментів форми державного правління — внутрішньої вихідної ниці, функціональної частини системи, власна будова якої не розглядається, а враховуються лише її властивості, не­обхідні для побудови і функціонування системи, — виступають органи державної влади. Однак склад системи — це просто набір елементів, котрий не здатний виконувати відповідні функції і досягти мети без наявності структури — тобто відповідних відносин і зв'язків, що утворюють певну цілісність, єдність між цими державними органами. Оскільки процеси державного керівництва здійснюють різні органи, доцільно підкреслити, що «державне правління» є прерогати­вою тих органів, який за словами М.Коркунова, здійснюють «верховне управління», тобто вищі органи державної влади. Саме структурно-інституціональна єдність цих вищих органів держави складає основний каркас «форми державного правління».

Постає питання: чи усі вищі державні органи здійснюють державне правління, які взаємозв'язки між ними і на чому во­ни базуються?

На перше питання можна відповісти, погодившись з наве­деними вище думками В.Шаповала та авторів багатотомного видання з «Конституційного права зарубіжних країн» за ре­дакцією Б.Страшуна про те, що структурними елементами форми державного правління виступають тільки вищі органи законодавчої і виконавчої влади. Якщо точніше, то дана систе­ма буде складатися з наступної тріади вищих державних інститутів: інституту законодавчої влади, інституту глави дер­жави та інституту уряду. Як бачимо, до складу елементів фор­ми державного правління не входять органи судової влади. Це обумовлено тим, що вони суттєво впливають на форми і мето­ди здійснення політичної влади, тобто «відповідають за стан» іншої складової частини форми держави — форми політичного режиму. Можна погодитися з деякими авторами (наприклад, В.Чиркіним), що і судова влада впливає на форму державного

69

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

правління, але цей вплив непрямий, і обумовлений він загаль­ним станом форми держави, у системі якої знаходяться ці ор­гани.

Що стосується взаємозв'язків елементів форми державно­го правління, то вони обумовлені відповідним принципом, по­кладеним в основу цієї структурно-інституціональної системи влади. Якщо її будова базується на принципі концентрації а не розподілу влади, то кількість взаємозв'язків у системі — влада законодавча, влада глави держави і влада уряду — мінімальна, оскільки вони «замикаються», як правило, на одному елементі (органі), що, по суті, і править у державі. Якщо за основу узя­тий принцип деконцентрації влади, тобто розподілу влади, то кількість взаємозв'язків у зазначеному владному трикутнику збільшиться і саме державне правління буде результатом за­гальної (сукупної) діяльності названих вище органів держав­ної влади.

Ці взаємозв'язки виявляються:

а)принципом розподілу (або нерозподілу) влади;

б)у порядку формування вищих органів законодавчої і
виконавчої влади;

б)у розподілі компетенції між ними;

в)у способах взаємного впливу цих органів через засоби
контролю і відповідальності один перед іншим.

Виходячи з викладеного

    продолжение
--PAGE_BREAK--форма державного правління, на нашу думку — це структурно -інституціональна і функціональна державна система, зміст якої визначається принципами організації та взаємодії вищих органів законодав­чої і виконавчої влади, порядком їх формування та правовим становищем.

Ця «матеріальна» модель, у свою чергу, може стати джере­лом різних дефініцій, вироблених представниками різних на­укових галузей державознавства під своїм «гносеологічним» кутом зору. У юридичній науці, наприклад, можна виділити кілька теоретичних рівнів сприйняття досліджуваного явища,

70

ио, деякою мірою, знайшло відображення у наведеному гру-лнні дефініцій. Вказуючи на їх авторів, ми не випадково ак­тували увагу на «належність» вчених до однієї з галузей юридичної науки — теорії держави або ж конституційного їжавного) права. Як видно, і теоретики, і консти-юналісти знаходяться у всіх цих групах, і це, на наш по­гляд, свідчить про певну непогодженість отриманого результа­ту з предметом науки, яку даний учений представляє. З метою запобігання такої плутанини є необхідність у розмежуванні пізнавальних підходів: теоретикам доцільно вивчити форму державного правління через призму сутнісних якостей держа­ви на загальнотеоретичному рівні, а конституціоналістам — че­рез призму конституційного законодавства та конкретної політико-правової практики — особливі й одиничні їх прояви. З позиції теорії держави, форму державного правління, на наш погляд, слід розуміти як спосіб вираження тієї сторони змісту держави, що визначається принципами організації та функціонування системи вищих органів законодавчої і виконав­чої влади, порядком їх формування та правовим становищем.

А з позиції конституційного права — як відносно стійку, що одержала своє закріплення в юридичних, як правило, консти­туційно-правових нормах, структурно-інституціональну сис­тему влади, зміст якої визначається порядком формування, правовим становищем і принципами взаємовідносин вищих ор­ганів законодавчої і виконавчої влади. Іншими словами, форма державного правління, з позиції конституціоналіста — це кон­ституційно-правовий інститут, який являє собою внутрішньо погоджену систему норм, що регулюють у їх єдності порядок формування, правове становище і принципи взаємовідносин ви­щих органів законодавчої і виконавчої влади.

З вищенаведеного витікає, що, досліджуючи форму дер­жавного правління, і теоретики, і конституціоналісти відтво­рюють різні за рівнем узагальнення теоретичні моделі (прото­типи) форм державного правління. У сучасному світі особли-

71

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

в/>е й одиничне в цих теоретичних прототипах знаходять висвітлення в їх конституційних моделях. Ефективність ос­танніх, у свою чергу, може бути оцінена тільки при зіставленні з їх практичними проявами, або ж, за словами Г.Єллінека, політичними формами державного правління, котрі являють собою не систему елементів з передбачуваним результатом, aсукупність функціональних взаємовідносин відповідних суб'єктів влади, результатом якої є реальне (практичне) правління в державі.

В ідеалі і теоретико-юридична, і політична моделі форми державного правління повинні збігатися, на практиці ж остан­ня, як «моментальний знімок держави» (Г.Єллінек) має схильність до «дрейфу». Цей «дрейф» може знаходитися в ме­жах, визначених правовим полем конституційної моделі, або ж виходити за нього. Тому на конституційному праві лежить ве­лика відповідальність, оскільки тільки воно може визначити межі, коли ці політичні форми державного правління стають нелегітимними і мають бути «повернуті» у правове (консти­туційне) поле, або ж коли такі відхилення від конституційно­го прототипу показують свою ефективність на практиці і тим самим обумовлюють корегування змісту самої конституційної моделі.

§2. Типологіяформдержавногоправління

Сучасна класифікація форм державного правління спи­рається на підготовлений попередніми поколіннями дослідників відповідний базис. Найбільшою різноманітністю відрізняються класифікаційні схеми зарубіжних державоз-навців, котрі в своїй більшості спираються на формально-юри­дичні або політико-практичні критерії. Для постсоціалістич-ної, у тому числі і сучасної вітчизняної юридичної науки ха­рактерний багаторівневий підхід до класифікації форм дер­жавного правління. За деякими виключеннями ані теоретики, ані конституціоналісти не виходять за межі загальноприйня-

72

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖ    продолжение

--PAGE_BREAK--НИХКРАЇН

тої класифікаційної схеми форм державного правління. Роз­поділяючи держави за формами правління, вони зокрема відзначають, що «традиційно в науці розрізняють дві форми правління — монархію і республіку». Монархії бувають необ­межені (абсолютні) та обмежені або ж конституційні (ду­алістичні та парламентарні ), а республіки — класичні: прези­дентські та парламентарні, гібридні (змішані) та деякі особ­ливі (соціалістичні, директоріальні, монократичні, мілітарні тощо), що знайшло своє практичне втілення в одній або в не­великій групі держав.

Засади цієї класифікації, котра певним чином були «мо­дернізована» вітчизняними державознавцями радянських часів, закладені ще на рубежі минулого століття. Постає пи­тання: чи відповідає ця класифікаційна схема політико-право-вим реаліям і науковим потребам початку XXIстоліття? В принципі так, оскільки базові елементи цієї конструкції досі збереглися. Але ж у певних деталях, на нашу думку, є можли­вості для її вдосконалення.

Це, насамперед має стосуватись типології форм державно­го правління — класифікаційної операції вищого рівня, яка за найбільш суттєвими ознаками дозволяє створити «збірний» зразок (образ), тип досліджуваного явища. Чи є вищезгадані «основні форми» типами форми державного правління? З од­ного боку ніби-то так, оскільки вони займають верхню сходин­ку на цій класифікаційній схемі і є вихідними для виділення спадних видів форм державного правління. З іншого — ні, оскільки поділ на монархію і республіку, по суті, здійснюється за формальними критеріями. За наявною в юридичній науці традицією основні види (типи) форм правління тих чи інших держав визначаються порядком заміщення поста (посади) гла­ви держави — якщо глава держави обраний народом, то це рес­публіка, якщо він заміщує свій пост шляхом наслідування — монархія. Однак у сучасних умовах цей критерій втратив свою колишню сутнісну значимість і набув формальної ознаки. Для

73

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

типологізації форм державного правління потрібен ґрунтов­ний аналіз сутнісних ознак форми державного правління, зміст якої обумовлений державою (типом держави і типом її форми.—С.Б.) відповідної історичної епохи.

Історія державно-організованого суспільства свідчить, що однією з найдавніших форм організації державної влади є мо­нархія (від гр. моно один, єдино і архія влада, правління '). На питання чи є монархія типом форми державного правління ми відповідаємо ствердно, оскільки, незважаючи на деякі ви­дові розходження ЇЇ в рабовласницькому та феодальному суспільствах, у країнах Західної та Східної цивілізацій, згадані типові риси (ознаки) у сукупності створюють характерну саме для держави станово-кастового суспільства (рабовласницько­го і феодального суспільств)2типову модель форми правління, її зміст знайшов безпосереднє відображення у самому терміні монархія (моноправління) і характеризувався стійкістю, стабільністю, довготривалістю, оскільки обумовлювався сутністю держави станово-кастового суспільства, його моно-кратичною формою 3.

Громадянське суспільство, що прийшло на зміну станово-кастовому, обумовило появу нового типу держави, його загаль­ної полікратичної форми та протилежного монархії типу форми державного правління4. Структура і характер цієї структурно-інституціональної системи влади мала під собою соціально-еко­номічні, політичні й ідеологічні підстави, обумовлені спе­цифікою нового безстанового (громадянського), суспільства.

1/>Пазенюк B.C. Архія// Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.— К.:«Укр. енцикл» ім… М.П.Бажана,1998.— ТІ: А-Г.-С.153.

Див. докладніше: Бостпан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права за­рубіжних країн: Навчальний посібник—К.: Центр навчальної літерату-ри,2004.-672 с

Див.: Сравнительное конституционное право / Отв. ред. В.Е.Чиркин.— М.: Международные отношения, 2002.—С.255

Там само.

74

Поява такої форми державного правління, де формування і функціонування складових її органів засновано на тих чи інших демократичних засадах, мало під собою насамперед соціально-економічні основи: ринкову економіку, засновану на приватній власності, нову соціальну структуру суспільства, наявність чисельного «середнього класу» тощо. Але на відміну від монархії, котра виникла ірраціонально, на базі практично­го досвіду, поява протилежної їй форми державного правління в громадянському суспільстві була підготовлена попередньою суспільно-політичною думкою. Вона, виходячи з принципу формальної рівності людей (неприпустимого для колишнього суспільства), підготувала суспільну свідомість до раціональ­ного сприйняття державної влади, представником якої може стати будь-який громадянин, створила різні моделі її декон-центрації, засновані на принципі поділу влади і їх балансу че­рез систему стримувань та противаг. Саме визнання та прак­тичне втілення цього принципу у державне життя здійснили кардинальний переворот в структурно-інституціональній сис­темі вищих органів державної влади, результатом якого став перехід від правління одного (мпнпт) органу до правління взаємопов'язаних між собою багатьох (сплй) вищих державних органів.

Як зазначалося, цю «основну» форму державного правління зазвичай називають республікою. Але широко відо­мий термін «республіка» для позначення форми правління є, на нашу думку, не зовсім вдалим, оскільки його етимо­логічний зміст не розкриває сутності досліджуваного явища. Останнє, як відомо, являє собою систему влади, владних інститутів, що має знайти відображення у його назві. Термін «монархія» для цього цілком підходить, оскільки його етимо­логічний зміст — єдиновладдя, єдиноправління — безпосеред­ньо дає уявлення про джерело і суб'єкт правління у державі. Термін же «республіка» (від лат.

    продолжение
--PAGE_BREAK--resсправа і publica-публічна, суспільна), який дослівно означає «справа публічна

75

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>(суспільна)», прямого уявлення про форму державного правління не Дає. Постає питання: чому термін «республіка» зайняв місце у цьому понятійному ряду? Певною відповіддю на це може бути формальна аргументація абсолютної більшості сучасних державознавців, котрі поділ на монархію і республіку пояснюють «традицією», що склалася у державоз­навстві.

Така традиція дійсно міцно закріпилася в державоз­навстві. Своїми коренями вона сягає у давнину. Термін «рес­публіка» вперше у понятійний обіг був уведений відомим дав­ньоримським мислителем Цицероном, який, сформулювавши положення "respublicaestrespopuli" (загальна справа є спра­ву народу), сприяв входженню терміну «республіка» до суспільно-політичного лексикону та сприяв його наступному поширенню. З висоти сьогодення видно, що Цицерон під рес­публікою розумів «державу» з відповідним соціальним змістом, а не один з видів (типів) форми державного правління. На користь цього, зокрема, свідчить те, що термін «республіка» він використовував як синонім терміну «держа­ва». Одна з його праць — «Про державу» латинською мовою так і називається "Derepublica"1. Як додатковий аргумент також можна навести факт відсутності терміну «республіка» серед тих, що використані Цицероном для позначення форм держа­ви: монархія, аристократія і демократія.

Родоначальником двочленного поділу «основних форм правління» на монархію та республіку вважається відомий італійський мислитель Н.Макіавеллі. «З того часу, як Макіавеллі протиставив республіку пануванню князя, — писав Г.Єллінек на рубежі ХІХ-ХХ ст. — грецький тричленний поділ на монархію, аристократію і демократію (політію) та їх пере­кручені форми хоча й не витісняються протиставленням мо­нархії та республіки, але все ж таки пізніше й інші автори під

1/>Див.: Цицерон. О Государстве — О законах.-М.: Наука, 1Э66.-С.20, 183.

впливом Макіавеллі кладуть двочленний поділ в основу вчен­ня про форми держави»1. «Всі держави, які володіли або во­лодіють владою над людьми, — зокрема писав Н.Макіавеллі, -були або республіками або державами, керованими єдино­владно»2. Н.Макіавеллі ці поняття справді використовує дуже часто, але більш детальний аналіз його праць «Державець» і, особливо, «Роздуми про першу декаду Тита Лівія» свідчить про те, що італійський мислитель, як і його попередник Цице­рон, під республікою і монархією теж розумів не форму держа­ви, а саму державу із відповідним соціальним змістом. У пер­шому випадку це держава, яка спирається на соціальну рівність, в іншому — на соціальну нерівність3.

У такому ж сенсі, тобто як синонім держави, республіку розумів і Ж.Боден. Тільки після нього суспільно-політична думка починає використовувати термін республіка і для по­значення форми правління. Це, однак, було обумовлено не стільки державницькою теорією, скільки практикою державо­творення того часу в деяких країнах. Не випадково першу спробу сприйняття терміну республіка як форми правління здійснено голландським мислителем та юристом Г.Гроцієм, за «плечима» якого був досвід побудови в Нідерландах «Рес­публіки Об'єднаних провінцій» у 80-х pp. XVIст. Англійська буржуазна революція сер. XVIIст. з її невдалою спробою вста­новлення республіки теж привернула увагу до неї мислителів (наприклад, Ш.Монтеск'є, Ж.Ж.Руссо та ін.), але своєрідну крапку над "і" у цьому питанні поставила американська кон­ституція 1787 p., котра юридично закріпила за створеною но­вою державою — США — так звану республіканську форму

правління.

Таким чином, юридичне закріплення і практичне втілення

ідей про республіку в СІЛА сприяли відходу від початкового

1/>Еллинек Г. Общее учение о государстве.—T.I.—СПб., 1908.—С.492.

Макиавелли Н. Государь: Сочинения.—Харьков: Фолио,1998.—С.50. 3Там само.-С. 179.

    продолжение

--PAGE_BREAK--76

77

С.К.Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>етимологічного змісту самого терміну і остаточному закріпленню у вченні про форми держави двочленного поділу на монархію і республіку. Під впливом такого переконливого досвіду в науці про державу відбулося змішання елементів різних понятійних рядів, яке чітко видно, якщо на це явище подивитись через призму понятійно-категоріального апарату сучасного державознавства, особливо вітчизняної загальної теорії держави і права.

Спираючись на такі ключові поняття останньої як сутність держави та форма держави, можна дійти висновку, що, використовуючи положення «публічна справа є справа на­роду», Цицерон, як утім і Н.Маккіавелі, Ж.Боден та ін., мали на увазі не форму держави, а соціальну сутність останньої. Са­ме у цьому ж сенсі, на нашу думку, має бути використаний у державознавстві термін «республіка», який би слугував для ха­рактеристики якісно нової, народної держави. Тобто під рес­публікою, повертаючись до початкового змісту цього терміну, слід розуміти створену народом (populi) державу, соціальне призначення та мета функціонування якої є забезпечення його загальних інтересів (публічної справи — respublico), а не окре­мих верств населення. Оскільки забезпечення загальних інте­ресів народу можливо за умов рівності усіх його суб'єктів (гро­мадян), то республіка — це держава, сутність якої обумовлена певним періодом розвитку державно-організованого суспільства, а саме його «громадянським» станом. Іншими сло­вами республіка — це тип держави епохи громадянського суспільства. Всі ж держави колишньої, станово-кастової епохи за своєю сутністю і відповідно типом — «нереспубліки» (аге-spublica), оскільки були засновані на соціальній нерівності суб'єктів державного спілкування. З точки зору формальної логіки нонсенсом виглядає позначення, наприклад, античних держав як республік, оскільки вони були «загальною справою» тільки частини народу, в той час як інша його частина, як пра­вило, набагато чисельніша, знаходилась у рабстві. Станова ра-

78

бовласницька або феодальна держава за своєю сутністю у принципі не може бути республікою.

Неузгодженість понять «монархія» і «республіка» прояв­ляється і на сучасному етапі. Так звані «парламентарні мо­нархії», котрі, якщо узяти за основу традиційний критерій -порядок заміщення поста глави держави, з одного боку на 1/3 є «монархіями», оскільки державу очолює спадкоємний, не відповідальний ні перед ким глава держави, а з іншого — на 2/3 республіками", оскільки органи законодавчої і урядової вла­ди формуються безпосередньо (парламент) або опосередкова­но (уряд) громадянами. Питання виникає також щодо наяв­ності «феодальних» монархічних форм за походженням в роз­винутих країнах Європи, Північної Америки, Азії та Австралії, які вже віджили, і конституюванні множини «прогресивних» республіканських форм у відсталих державах Африки.

На сучасному етапі такі суперечності все більше стають очевидними і свідчать про наявність певної кризи у питаннях про класифікацію форм державного правління. Тому цілком закономірними є спроби деяких вчених знайти нові підходи щодо поділу держав за їх формами правління. У цьому плані заслуговує на увагу точка зору Е.Григониса, котрий стверд­жує, що «всі форми правління можна поділити на єдиновладні та засновані на поділі влад, причому як тими, так і іншими мо­жуть бути і монархія, і республіка»1. На перший погляд, автор ніби-то дає зрозуміле пояснення з приводу того, що являють собою «африканські республіки», котрі за цим критерієм є "єдиновладними республіками". Але "єдиновладна рес­публіка," як і «монархія, заснована на поділі влад», це «нон-сенсні», за своїм змістом словосполучення, такі, що взаємо ви^ ключають один одне, оскільки у принципі монархія має бути тільки єдиновладною, а республіка — тільки такою, що засно­вана на поділі влад. У даному випадку ми маємо справу зі

1/>Григонис Э.П. Теория государства и права.—СПб.: Питер,2002.—С.62.

79

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ    продолжение

--PAGE_BREAK--ПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>своєрідною «підгонкою» нового змісту під традиційні, непо­рушні поняття, що однак, чіткості цьому питанню не додає.

Щоб вийти з цієї ситуації, на нашу думку, необхідно знай­ти терміну «республіка» відповідне місце у понятійному ряду: держава — тип держави — тип форми держави — тип форм дер­жавного правління та переглянути критерії типологізації і класифікації форм державного правління.

Зазначений вище понятійний ряд для відповідної історич­ної епохи виглядає наступним чином:

держава епохи станово-кастового суспільства за типом
— нереспубліка (arespublica), за типом форми держави — моно-
кратія, за типом форми державного правління — монархія;

держава епохи громадянського суспільства за типом -
республіка, за типом форми держави — полікратія, а за типом
форми правління пропонуємо назвати цю державу
поліархією.

Термін поліархія, що походить від сполучення грецьких слів полі багато і архія правління, влада, вперше в науко­вий обіг був уведений на початку 50-х pp. XXст. американсь­ким політологом Р.Далем. Вважаючи незаслуженим те, що він вийшов з уживання, наступну свою наукову діяльність Р.Даль пов'язав з розробкою його змісту. Віддаючи належне амери­канському політологу за «реанімацію» терміну «поліархія», ми однак повинні констатувати, що він використовується ним у самому широкому сенсі1, по суті, для позначення саме типу держави громадянського суспільства. На нашу думку, його відхід від смислового змісту терміну поліархія як «управління державою чи містом багатьма на противагу монархії», що

В/>одночас деякими сучасними авторами термін поліархія трактується дуже вузько, наприклад як «множина форма правління різних осіб, родин». Див.: Пазенюк B.C. Архія // Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.— К.:«Укр. енцикл» ім… М.П.Бажана,1998.— ТІ: А-Г.-С153.

80

містилось в оксфордському словнику 1909 р. і самому Р.Далю послужило відправною точкою для його наукових розробок, не має достатніх підстав. Більш слушною у цьому випадку вва­жаємо думку авторів зазначеного вище довідникового видан­ня, які під поліархією розуміють форму організації влади про­тилежну монархії.

Введення терміну «поліархія» і в науковий обіг вітчизня­ного державознавства, у тому числі і конституційно-правової науки, сприяло б, на нашу думку, досягненню певного балансу між термінами «монархія» і «республіка.

Використання „поліархії“ замість „республіки“ при типо­логії форм державного правління», по-перше, усунуло б існую­чий мовно-термінологічний «грецько-латинський» дисбаланс у цьому питанні, беручи за основу одну мову — грецьку, котра є загальновизнаним термінологічним джерелом державознав­ства, на відміну від латинської, яка вважається мовою права (правознавства).

По-друге, усувається існуючий дисбаланс між етимо­логічним змістом цих понять. Монархія — влада, яка є похідною від одного суб'єкту, а правління є результатом дії теж одного державного органу — монарха; поліархія — влада, яка похідна від багатьох суб'єктів (народу), а правління є ре­зультатом колективних дій теж багатьох (більше одного) дер­жавних органів.

По-третє, обидва ці терміни за природою відображених в них явищ є юридичними (нейтральними), оскільки безпосе­редньо пов'язані з державною владою. При старому поділі мо­нархія — за змістом політико-правовий термін, республіка ж -соціальний.

І нарешті, використання термінологічної пари: монархія -поліархія внесе у науку загальної теорії держави і права пев-

1/>Даль Р. Полиархия, плюрализм и пространство // Антология мировой политической мысли: В 5 т.—Т.2.—С.614.

81

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ    продолжение

--PAGE_BREAK--ПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

ний порядок у понятійний ряд: держава — тип держави — тип форми держави — тип форм державного правління, де термін «республіка», виходячи зі свого етимологічного змісту, у цій понятійно-категоріальній ієрархії має зайняти більш високу, ніж раніше, сходинку.

Відносно критеріїв класифікації, нагальною є потреба у створенні комплексного класифікатора форм державного правління як певної сукупності ієрархічно розміщених кри­теріїв, котрі залежно від свого змісту, будуть використані для визначення типів, видів та підвидів форм державного правління. До складу такого класифікатора доцільно включи­ти такі класифікаційні критерії.

Принцип поділу влади, відсутність або наявність якого
вирішальним чином впливає на спосіб організації, механізм
реалізації державної влади, а відповідно і на здійснення
правління в державі.

Режим взаємодії вищих органів законодавчої і виконав­
чої влади (режим злиття, режим поділу, режим
співробітництва) та ступінь впливу інститутів глави держави
і законодавчої влади через засоби формування та контролю на
урядову владу.

Спосіб (порядок) формування вищих органів виконавчої
та законодавчої влади.

Як видно, критерій, що вказує на способи формування державних органів (особливо інституту глави держави), кот­рий завжди вважався головним, ми помістили на останньому місці. І це не випадково, оскільки у сучасних умовах він набув формального характеру. Як підтвердження цьому можна вка­зати на однаковий правовий статус глав держав з т.зв. парла­ментарною формою правління, коли одні з них наслідують цю посаду («парламентарна монархія), а інші — на неї обирають­ся (»парламентарна республіка"). У сучасній юридичні літера­турі справедливо відзначається, що ці «обидві форми держав­ного правління не мають принципової різниці в організації та

82

кціонуванні вищих органів державної влади, за винятком зизнання главою держави обраного президента або,

ювідно, спадкового монарха» \

Порядок заміщення посади глави держави на певному історичному етапі (майже до початку XXст.) дійсно був од­ним з тих основних чинників, що визначав зміст форми правління. Але у подальшому він втратив своє колишнє пер­шорядне значення, оскільки визначальним для поділу форм правління стало визнання принципів, на яких будується відповідна система владних органів, котра здійснює правління у державі, а не хто є главою держави і яким шляхом він заміщує цю посаду. З урахуванням цього можна скласти удос­коналену класифікаційну схему форм правління сучасних держав.

Узявши за основу принцип поділу влади, відсутність або наявність якого обумовлена сутністю держави відповідної історичної епохи, ми можемо визначити вихідні для цієї кла­сифікації одиниці. Ними будуть, з одного боку, монархія, обу­мовлена типом держави станово-кастового суспільства з його монократичною формою, а з іншого — поліархія, обумовлена типом держави громадянського суспільства з його полікратич-ною формою.

§3. Монархіявзарубіжнихкраїнах

3.1. Поняття монархічної форми правління. Класифікація монархічних держав

Монархія склалася ще на зорі появи держави, у суспільствах ранніх землеробських культур, де організація влади, здійснювана на жорстко централізованій основі, згори

1/>Тихонова Є А. Парламентська республіка // Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.— К.:«Укр. енцикл» ім… М.П.Бажана, 2002.- Т.4: Н-П.-С.438-439.

83

/>


С. К. Бостан, С. М. Тимченко

донизу, була найбільш ефективною, зрозумілою, відповідала найсуворішій регламентації сільськогосподарського вироб­ництва, духовному світу хліборобів-общинників. Духовною її основою було те, що в патріархальній свідомості склалося уяв­лення про природну нерівність людей, їх диференціацію за майновим становищем, званням, місцем в соціальній ієрархії. Звідси і розподіл суб'єктів державного спілкування (населен­ня) за походженням «на тих, хто допущений і тих, хто не допу­щений до здійснення верховної влади...'». Саме закріплена у праві соціальна нерівність населення є джерелом і живильним середовищем монархічної влади протягом тривалого історич­ного періоду. В історії державно-організованого суспільства цей період займає цілу епоху — епоху станово-кастового суспільства. Протягом усього цього часу така форма ор­ганізації верховної державної влади набула відповідних типо­вих рис (ознак).

Першою, найбільш суттєвою ознакою, котра етимологічно знайшла своє практичне втілення у змісті самого терміну мо­нархія, є єдиновладдя (єдиноправління). Це означає, що дер­жавна влада, яка характеризується організаційною і функціональною єдністю своїх органів, сконцентрована в ру­ках одного з них — глави держави, що персоніфікується монар­хом. Оскільки серед суб'єктів державного спілкування один він є джерелом державної влади, то в його руках зосеред­жується вся повнота цієї влади. Влада монарха верховна, суве­ренна, не знає обмежень і поширюється на усі сфери держав­ної діяльності. Тобто правління в такій державі є результатом одноособових дій одного вищого органу влади — глави держа­ви, оскільки навіть при розподілі повноважень між іншими державними органами остаточне рішення з будь-якого питан­ня залишається за ним.

(НОРМА-ИНФРА), 2002.-С593. 84

П />роблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов /Под.общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В.С.Нерсесянца.—М.: НОРМА

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Суть другої ознаки, котра вказує на монархічний характер системи влади цієї історичної епохи, полягає у тому, що суб'єкти державного спілкування (населення) усунуті від про­цесу формування органів верховної влади, а відтак і процесу легітимації політичної влади у державі. Владні інституції фор­муються одним правителем і відповідальність несуть перед ним.

Третьою типовою ознакою монархічної форми правління є відсутність юридично закріпленого механізму відповідаль­ності глави держави. Правитель не несе конкретної політичної і юридичної відповідальності за результати свого правління, а за помилки і зловживання в державному керівництві відповідають державні чиновники.

Четверта її ознака — спадковість при передачі влади від од­ного глави держави до іншого,

П'ята — безстроковість, довічність влади правителя.

Шосте — така форма правління є політичною, за своєю сут­тю не правовою (точніше неконституційною) системою влади, оскільки її структура і порядок функціонування визначаються монархом, виходячи з власних міркувань політичної доцільності.

Таким чином, монархія — це типова для держави станово-кастового суспільства структурно -інституціональна і функціональна державна система, де верховна влада сконцент­рована в руках глави держави, котрий у силу свого особливого політичного статусу (первинність і довічність владних повно­важень, безвідповідальність і спадковість) одноосібно править державою.

Монархія як форма правління держави колишньої епохи, в епоху громадянського суспільства закономірно має піти з історичної арени. Це підтверджує і тенденція її розвитку в ос­танні сто років: якщо на початок минулого століття країни з монархічною формою правління за своєю чисельністю суттєвого переважали, то на початку XXIст., за деякими дани-

85

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>ми, таких держав існує 45, тобто біля 1/5 всіх країн світу. Гео­графія її поширення така: в Європі — 12 (Андорра, Бельгія, Ва­тикан, Великобританія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксем­бург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція), в Америці — 10 (Канада, Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Гренада, Сент-Вісент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Ямайка), в Австралії та Океанії — 6 (Австралія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Тон­га, Тувалу); в Азії — 11 (Бахрейн, Бруней, Йорданія, Ма­лайзія, Непал, Камбоджа, Кувейт, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Таїланд, Японія); в Африці — З (Лесото, Свазіленд, Марокко) '.

Перелічені вище монархії визначені за традиційним кри­терієм — порядком заміщення посади глави держави (насліду­вання, хоча в деяких з цих країн вони обираються), але, якщо узяти за основу поділ влади, то «справжніх» монархій у сучас­ному світі стане ще менше. Такими, на нашу думку, мають бу­ти держави, які за рівнем соціально-політичного розвитку «знаходяться» ще у станово-кастовому суспільстві, або ж на перехідному до громадянського суспільства етапі. Ключовою ознакою форми їх державного правління є невизнання прин­ципу поділу влади, котре приводить до єдиновладдя глави дер­жави, що етимологічно знаходить своє практичне втілення у змісті самого терміну «монархія».

Виходячи з цього, дійсною монархією, на нашу думку, слід вважати не державу, глава якої формально наслідує владу, а лише ту державу, де політична влада зосереджена в руках її глави, поширюється на усі сфери державної діяльності і "є рушійною силою усього державного механізму"2. Саме у такій державі глава держави є монархом, оскільки він є єдиновлад­ним правителем. В т.зв. «монархії, заснованій на поділі влади» (парламентарній монархії), глава держави не є монархом,

1/>Георгіца A3. Конституційне право зарубіжних країн.—С.205.

2 ЕллинекГ. Общее учение о государстве.—T.I.—СПб., 1908.—С.502.

оскільки колишня його одноосібна влада (тоді він дійсно був монархом) поділена поміж іншими органами, котрі у цій сис­темі владних відносин, як правило, переважають владу глави держави. Керівник такої держави — це не монарх, а лише глава держави, який займає свою посаду у певному порядку престо-лонаслідування. Така держава за формою правління, на нашу думку, взагалі не є монархією, навіть обмеженою, оскільки щоб так називатись потрібна наявність єдиновладдя у державі, котре могло б бути обмеженим якимось іншим органом, але без втрати самого монархічного елементу.

Виходячи з цього, існуючі ще у сучасному світі монархії, залежно від обсягу і характеру повноважень глави держави -монарха, повноти його влади, можна поділити на необмежені і обмежені. До необмеженої, як це загальноприйнято, слід віднести абсолютну монархію, а до обмеженої, на противагу традиційній класифікації, тільки т.зв. дуалістичну монархію. Останню поряд з т.зв. «парламентарною монархією», як прави­ло, визначають як конституційну. Це, на нашу думку, не до­сить правильно, оскільки всі сучасні форми правління, у тому числі і деякі абсолютні монархії, тією чи іншою мірою знахо­дять своє закріплення у конституційному законодавстві.

3.2. Абсолютна монархія

Абсолютна монархія як форма правління держави колиш­нього станово-кастового суспільства зберегла основні свої ри­си передусім на арабському Сході. Така її живучість пояс­нюється наявністю «благодатної» соціально-економічної бази і відсутністю характерних для класичного абсолютизму гос­трих соціальних суперечностей. Це обумовлено багатими при­родними ресурсами, наявність яких у цьому регіоні дозволяє абсолютній (у політичній сфері) владі здійснювати соціально спрямовану політику і таким чином гальмувати об'єктивні процеси руйнування станово-кастового суспільства, у якому ці країни ще знаходяться, та їх перехід до громадянського

    продолжение
--PAGE_BREAK--87

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>суспільства. Цей чинник, тобто інша соціально-економічна ба­за, відрізняє сучасну абсолютну монархію від її класичного прототипу пізньофеодальних часів. Від останнього сучасну аб­солютну монархію відрізняє також те, що її зміст, як правило, визначається нормативними актами: конституціями або ж прирівняними до них конституційними законами, що на Сході, зазвичай, називаються нізамами. Однак вони виступа­ють певним прикриттям, її «сучасною оболонкою», оскільки походять від монарха, котрий є джерелом всієї влади у дер­жаві. І нарешті, у державі з такою формою правління будь-які виборні органи відсутні, проте це не виключає можливість існування різного роду дорадчих установ, котрі, однак, одно­осібну владу монарха ніяким чином не обмежують. З огляду на це, щоб відрізнити від класичної монархії періоду пізнього феодалізму сучасну абсолютну монархію, останню, на нашу думку, доцільно було б визначити як неабсолютну.

На сьогодні до держав з такою формою правління можна віднести Бахрейн, Бруней, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівську Аравію1, але цей перелік може бути легко змінений, оскільки зміст форми правління цих держав досить динамічний, тому що цілком залежить від волі одного монар­ха. Це, наприклад, знайшло своє підтвердження у Бахрейні, який, після набуття 14 червня 1971 р. незалежності, обрав для себе дуалістичну форму монархічного правління. За прийня­тою в 1973 р. Конституцією Бахрейну, главою держави визна­чався емір, він же — верховний головнокомандувач збройних сил. Виконавчу владу мала здійснювати Рада міністрів на чолі з прем'єр-міністром, якого призначав емір. Конституція перед­бачала створення однопалатного парламенту — Національних зборів у складі членів уряду та ЗО депутатів, що обиралися б населенням на 4 роки. Але справа до цього не дійшла, у 1975 р. емір, призупинивши дію конституції, розпустив парламент, і

1/>Георгіца A3. Конституційне право зарубіжних країн.—С.201

88

тим самим, по суті, встановив замість дуалістичної абсолютну монархію. її зміст не змінився і тоді, коли через 17 років, у грудні 1992 p., був сформований спеціальний державний орган — рада (шура) з ЗО чоловіків, котра на дорадчих началах, як прийнято в цих країнах, брала участь у розробці проектів за­конів, що затверджуються главою держави1.

Схожим є і зміст форми правління Саудівської Аравії. Главою держави є Король, котрий виступає уособленням вла­ди сімейства Саудитів, якому історично належить роль лідера в політичному житті країни. Король водночас є головою Ради міністрів, верховним головнокомандувачем збройними сила­ми; він має право оголошувати війну, надзвичайний стан і за­гальну мобілізацію, призначати на всі відповідальні цивільні, військові й дипломатичні посади. Рада міністрів розгля­дається як орган виконавчої та регламентарної влади; вона формується Королем, перед котрим несе відповідальність. Ра­да міністрів разом із Королем фактично здійснює законодавчі функції: схвалені ним нізами уводяться в дію королівськими декретами. Організація й діяльність Ради міністрів регу­люється спеціальним нізамом 1958 року. Консультативна ра­да, організація якої регулюється спеціальним нізамом 1992 p., є дорадчим органом, котрий висловлює свою думку з приводу проектів нізамів, підготовлених Радою міністрів. Він призна­чається Королем у складі голови і 60 членів терміном на 4 ро­ки. Консультативна рада також висловлює свою думку щодо проектів планів соціально-економічного розвитку, обговорює звіти міністрів та міжнародні договори й угоди2.

Як зазначалося, характерною рисою неоабсолютної мо­нархії є те, що її владна конструкція може бути закріпленою у

1/>Див.: .Федоренко В.Л. Бахрейн // Юридична енциклопедія: В 6 т./ Ред-кол.: Ю.С.Шемшученко та ін.— К.:«Укр. енцикл» ім.М.П.Бажана,1998.—

Т.1: А-Г.-С.2О2.

Див.: Правовые системы стран мира. Энциклопедический справоч­ник / Отв. ред.—д.ю.н., проф. А.Я.Сухарев.—2-е изд. изм. и доп.—М.: НОР-МА-ИНФРА-М,2001.-С.562.

89

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ    продолжение

--PAGE_BREAK--ПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

«конституції» або ж прирівняних до неї законодавчих актах. Так, у Саудівській Аравії ст.5 конституційного документу (нізаму) 1992 р. декларує: «система влади у Королівстві Са­удівська Аравія — монархічна. Влада належить синам короля -засновника Абдель Азіза Ібн Абдель Рахмана Аль-Фейсала Аль Сауда та синам їх синів...». Ст.5 Конституції («Базового статуту держави» Оману 1996 р. проголошує, що «система правління — султанська (»монархічна"). І далі міститься поло­ження, відповідно до якого влада буде успадкована по чо­ловічій лінії нащадками Турки Ібн Саїда Ібн Султана. Ана­логічні положення містяться в конституціях Бахрейну, Катару, котрі проголошують своїх монархів також «недоторканними» персонами.

На «конституційному» рівні, як правило, закріплюється правове становище монарха, його широкі повноваження, і в першу чергу в сфері виконавчої влади. Наприклад, у Консти­туції Бахрейну прямо записано, що глава держави реалізує свою владу через міністрів (ст.ст. 33 і 55). У Конституції Ката­ру також підкреслюється, що емір здійснює виконавчу владу за допомогою уряду (ст.18). Глава держави тут має повнова­ження на призначення та зміщення голови уряду і міністрів, вони є йому підзвітні. До наведеного додамо, що до компе­тенції монархів цих країн належить прийняття законів, їх ра­тифікація, повсюдно монарх є верховним головнокомандува­чем1. «Конституційні» норми, які надають такій формі правління певний «ореол» легітимності, ще більше підвищу­ють правлячий статус глави держави, посилюють його абсо­лютну владу.

3.3. Дуалістична монархія

Дуалістична монархія, будучи історично перехідною фор­мою державного правління, об'єднує у своєму змісті елементи

1/>Георгіца A3. Конституційне право зарубіжних країн.—С.201

90

монархії та незначні елементи парламентарної форми правління. Серед перших — те, що главою держави є монарх, котрий володіє основними прерогативами у сфері виконавчої глади (він формує уряд, котрий як правило, є відповідальним перед ним, здійснює керівництво збройними силами, поліцейськими та іншими правоохоронними органами країни тощо), може призначати членів верхньої палати парламенту, розпускати останній, накладати вето на прийняті парламен­том законопроекти. Наявність парламенту, котрий фор­мується частково на основі загальних виборів, його мож­ливість обмежувати повноваження монарха у законодавчій та уряду — у виконавчій сферах через інститут парламентської відповідальності — вказують на існування в таких державах рис парламентарної форми правління.

Згадані елементи так чи інакше знайшли своє відображен­ня в формах правління Йорданії, Кувейту, Марокко,

В Кувейті главою держави є емір. Він же — верховний го­ловнокомандувач збройних сил країни, верховний суддя і ду­ховний лідер мусульман Кувейту. Виконавча влада належить емірові та раді міністрів на чолі з прем'єр-міністром, якого призначає монарх. За поданням прем'єр-міністра емір призна­чає міністрів з числа депутатів парламенту. Ключові посади в уряді обіймають члени правлячої династії. Законодавча влада належить еміру та однопалатному парламентові — Національ­ним зборам у складі 50 депутатів, які обираються на 4 роки шляхом загальних прямих виборів (право голосу мають чо­ловіки, котрі досягли 30 років) при таємному голосуванні. Парламент відіграє роль переважно консультативного органу

при емірові1.

Відповідно до конституції країни 1952 р. главою Йор­данського Хашімітського Королівства є король, який володіє

1/>Див.: Федоренко ВЛ. Кувейт // Юридична енциклопедія: В 6 т./ Ред-кол.: Ю.С.Шемшученко та ін.— К.:«Укр. енцикл» ІМ… М.П.Бажана,1998.— Т.З: К-М.-С.426.

91

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

широкими повноваженнями як в сфері виконавчої, так і зако­нодавчої влади. Серед них: керівництво всіма збройними си­лами як верховного головнокомандувача; право оголошення війни і укладення миру, ратифікації договорів і угод, призна­чення виборів у Палату депутатів (нижню палату) і призна­чення членів Сенату (верхньої палати), а також спікера Сена­ту і прийняття його відставки, скликання Національних зборів (парламенту), розпуск обох палат парламенту чи звільнення від членства будь-якого сенатора, уведення, при­своєння і позбавлення цивільних і військових рангів, звань і почесних титулів, а також нагородження орденами і медалями, помилування чи скасування вироку суду; підтвердження ви­несеного судом смертного вироку.

Під безпосереднім керівництвом короля виконавчу владу здійснює уряд (Рада міністрів) на чолі з прем'єр-міністром. Король призначає прем'єр-міністра, звільняє його з посади чи приймає його відставку; призначає (за рекомендацією прем'єр-міністра) міністрів, звільняє їх від посади чи приймає їх відставку. Усі рішення Ради міністрів підписуються прем'єр-міністром і міністрами і у передбачених Консти­туцією і законом випадках передаються королю для затверд­ження.

Прем'єр-міністр і міністри несуть колективну відповідальність перед Палатою депутатів за здійснення дер­жавної політики країни. Крім того, кожен міністр відповідаль­ний перед Палатою депутатів за роботу свого міністерства. Конституція вимагає, щоб кожен новий кабінет представив програму своєї діяльності Палаті депутатів. Якщо палата ви­носить вотум недовіри, кабінет має піти у відставку.

Законодавча влада належить королю і Національним збо­рам, які складаються із Сенату і Палати депутатів. Члени Се­нату призначаються королем терміном на чотири роки (його склад оновлюється наполовину кожні два роки). Члени Пала­ти депутатів (80 місць) обираються на загальних прямих вибо-

92

рах. Закон про вибори закріплює частину депутатських місць за національними меншинами: шість місць — за бедуїнами (корінними жителями країни), три місці — за черкесами і че­ченцями, дев'ять місць — за християнами. Прийнята 19 листо­пада 1974 р. парламентом поправка до конституції дає королю право розпустити обидві палати парламенту і правити країною протягом року одноосібно !.

Як видно в змісті форми правління Йорданії домінують елементи абсолютної монархії, але певні зміни в політичній системі країни, які відбулися, починаючи з початку 90-х pp. XXст., ще раз свідчать про перехідний характер дуалістичної монархії. У прийнятій у 1990 р. Національній хартії -своєрідному доповненні до Конституції 1952 p., —Йорданія була проголошена правовою державою, котра дотримується принципу верховенства закону і черпає свою легітимність у «вільному волевиявленні народу». У 1991 р. скасований воєнний стан, що діяв з 1967 р., а в 1992 р. дозволена діяльність політичних партій, котра була заборонена ще в 1957 р.2

Форма державного правління Марокко юридично знайш­ла своє закріплення в Конституції 1972 р., нова редакція якої була прийнята в 1996 році. Вона поєднує у собі риси як абсо­лютної, так і парламентарної монархій. Перші виявляються в тому, що духовним і світським главою держави є Король, сим­вол єдності нації, особа якого священна і недоторканна. Його особисті повноваження, які не потребують контрасигнування, знаходяться у сфері виконавчої влади: загальне керівництво апаратом управління, збройними силами, поліцією, призна­чення прем'єр-міністра, формування складу уряду, оголошен­ня в країні надзвичайного стану, призначення суддів тощо. У

1/>Див.: Федоренко ВЛ. Йорданія // Юридична енциклопедія: В 6 т./ Ред-
кол.: Ю.С.Шемшученко та ін.— К.:«Укр. енцикл» ім… М.П.Бажана,1999.— Т.2:
Д-Й.-С.740.

2 Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв.
ред.—д.ю.н., проф. А.Я.Сухарев.—2-е изд. изм. и доп.—М.: НОРМА-ИН-
ФРА-М,2001.-С.242-243.

    продолжение

--PAGE_BREAK--93

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

законодавчій сфері Король має право відкладального вета, він вправі зажадати від Палати представників (нижньої палати) провести нове читання будь-якого законопроекту чи законо­давчої пропозиції. Якщо ж проект або пропозиція, передані на нове читання, були прийняті або відхилені більшістю в 2/3 го­лосів нижньої палати парламенту, Король може своїм декре­том передати на референдум будь-який законопроект або за­конодавчу пропозицію. Він також має право розпуску нижньої палати парламенту, але може це робити тільки після консуль­тації з Головою Конституційної ради країни. Це право він ви­користовував неодноразово, і протягом тривалого часу у Ма­рокко продовжувалося безпарламентське правління.

Серед парламентських рис форми правління мароккансь­кої держави слід зазначити, по-перше, наявність самого парла­менту — двопалатного законодавчого органу країни. Палата представників обирається терміном на шість років (2/3 — за­гальними прямими виборами, 1/3 — колегіями виборців). Верхня палата — Палата радників — була сформована в 1997 р. із представників профспілок і професійних організацій, а та­кож органів місцевого самоврядування відповідно до змін в Конституції, схвалених в 1996 р.

На зразок запозиченої у Франції концепції «раціоналізо­ваного парламентаризму» законодавча влада марокканського парламенту обмежена. Він може приймати закони тільки з ко­ла питань, прямо перерахованих в Конституції. Всі інші сфери законодавчого регулювання залишені на розсуд регламентар-ної влади Короля й уряду. Палата представників повноважна приймати рамочні закони, котрі визначають лише найбільш загальні напрямки розвитку економічного, соціального і куль­турного життя держави. їх «конкретизацією» займається уряд, який має «регламентарні повноваження» на видання норма­тивних актів з цих питань.

По-друге, наявність Уряду (Ради міністрів) на чолі з Прем'єр-міністром як органу виконавчої влади. Після призна-

94

-ення Королем членів Уряду Прем'єр-міністр викладає Палаті ■редставників свою програму. У переліку найважливіших по-моважень Прем'єр-міністра — здійснення регламентарної вла­ди (нормативно-правового регулювання з питань, що не вхо-

до сфери законодавчих повноважень парламенту). Акти регламентарної влади, видані Прем'єр-міністром, контрасиг-

.ься міністрами, відповідальними за їх виконання.

Прем'єр-міністр може за заявою про загальну політику аболри голосуванні законопроекту порушити питання про відповідальність Уряду перед Палатою представників. Рішен­ая про відмову в довірі чи про відхилення законопроекту мо­же бути прийняте тільки абсолютною більшістю голосів усіх членів Палати і спричиняє колективну відставку Уряду. Та­кою ж більшістю повинна бути схвалена резолюція осуду, що з метою відставки уряду може бути ініційована не менш ніж 1/4 членів Палати представників1. Таким чином, Уряд Марок­ко несе відповідальність перед Королем і Палатою представ­ників, але навіть за конституцією, не говорячи про конкретну практику, із двох цих видів відповідальності уряду більш ваго­мою є відповідальність перед монархом, що свідчить про домінування в системі елементів форми правління Марокко рис абсолютної монархії.

Отже, монархії у повному розумінні цього слова з усіх регіонів світу збереглися в основному в Азії та Африці. І це за­кономірно, оскільки у соціально-політичному відношенні ба­гато з цих дер/ в знаходяться на різних стадіях станово-кас­тового суспільства, якому об'єктивно відповідає монархічна форма правління. Зосередженням різних видів монархій є на­самперед Аравійський півострів, народи якого тільки в другій половині XXст. стали складатися в нації і в силу цього прий­няли законодавче закріплення влади правлячих династій як цілком природне, історично виправдане явище. У силу

П/>равовые системы стран мира. Энциклопедический справочник.— С.414-416.

95

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

патріархально-племінної свідомості вони виходили з того, що висування даного сімейства в лідери здійснювалося за згодою соплемінників, а традиціоналістське сприйняття диктувало їм лояльність стосовно такого лідера. Стійкість монархій у цих країнах у достатній мірі кореспондується із суспільно-політичною свідомістю, культурно-історичною матрицею на­селення, що відповідає певному рівню їх соціально-політично­го розвитку1.

Як зазначалося, на відміну від класичних феодальних мо­нархій, збереження лояльності до монархічної надбудови на сучасному Сході обумовлено виваженою лінією, котра прово­диться правлячими сімействами, особливо в соціальній сфері. Вкладаючи нафтодоллари в національну економіку, впровад­жуючи сучасні технології і підвищуючи її ефективність, вони тим самим об'єктивно сприяють поліпшенню матеріального становища основної частини суспільства, переконуючи його в тому, що монархічна форма правління відображає і захищає інтереси всього народу, а не тільки правлячого сімейства і йо­го оточення. Останній чинник сприятиме суттєвому «продов­женню життя» монархічної форми правління у цьому регіоні, але за загальними законами суспільного розвитку монархія -це форма державного правління минулого і рано чи пізно вона має прийти до свого закономірного фіналу. Майбутнє ж у всіх регіонах світу за поліархією, тобто формою державного правління, яка об'єктивно має прийти на зміну монархії. Про­цес заміни старої державної форми новою йде вже кілька століть (починаючи з перших буржуазних революцій в Європі та Америці) і факт конституювання у більшості держав світу поліархічної форми правління вказує на перспективну тен­денцію її розвитку на сучасному етапі.

А/>лександров ИЛ. Монархии персидского залива: этап модернизации.— М.: Дело и сервис, 2000.-С.152.

    продолжение

--PAGE_BREAK--96

§4. Поліархіявзарубіжнихкраїнах

4.1. Поняття поліархії. Класифікація поліархічних держав

Накопичений досвід побудови державних форм в епоху громадянського суспільства свідчить про те, що на зміну мо­нархії прийшов якісно новий тип форми державного правління, якому притаманні власні характерні ознаки.

По-перше, джерелом верховної влади є не один (моно), а багато (полі) суб'єктів державного спілкування (громадяни, виборці), які безпосередньо або опосередковано беруть участь у формуванні всіх складових інституцій форми правління -вищих органів законодавчої і виконавчої влади.

По-друге, правління у такій державі, на противагу монархії, є результатом колективних дій відповідних органів влади.

По-третє, у таких державах влада деконцентрована — єди­на за своєю суттю вона розділена на ряд гілок: законодавчу, виконавчу і судову.

По-четверте, вищі державні органи влади обираються на певний термін, тобто реалізується принцип змінюваності.

По-п'яте, державні органи через посадових осіб несуть відповідальність. Вона має насамперед політичний характер і може виражатися в таких діях, як достроковий відзив (депута­та), відхід у відставку (уряду, міністрів), розпуск парламенту тощо. Чіткий розподіл компетенції між державними органами дозволяє установити, на якій ділянці державного механізму відбувся збій у роботі і де потрібно замінити ту чи іншу поса­дову особу.

По-шосте, така форма державного правління є правовою (конституційною), оскільки її структурно-інституціональна система закріплена конституційно-правовими нормами.

Виходячи з наведеного, поліархію можна визначити як спосіб вираження сутності держави громадянського

97

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

суспільства, який знаходить своє відображення в політико-правовій системі вищих законодавчих та виконавчих інституцій, організація та функціонування котрої базується на принципі поділу влади та відповідній системі стримувань та противаг.

Здійснюючи загальну класифікацію держав з такою фор­мою правління, ми повинні підкреслювати, що поліархія як тип форми державного правління — це система вищих законо­давчих і виконавчих органів держави, котра заснована на принципі поділу влади. Тобто, на відміну від єдиновладної мо­нархії, поліархія обов'язково є багато(полі)владною системою. Видові розходження змісту форм правління поліархічних дер­жав визначені компетенційними взаємозв'язками між вищими законодавчими і виконавчими органами держави, характер взаємовідносин яких обумовлений обраним державою типом поділу влади. Тип поділу влад визначається тим чи іншим підходом до тлумачення його змісту, котрий знаходить «втілення в різних формах правління і водночас відображає власне факт їхнього існування'». Теорія і практика побудови поліархічних форм державного правління свідчать про те, що в основі виникнення її окремих видів стоять три підходи до тлумачення його змісту.

Історично першим, що був обумовлений теорією і практи­кою державного будівництва Великобританії, є підхід, котрий спирається на основні концепції дифузії (дисперсії) влади. Згідно цієї концепції, яка заперечує жорсткий поділ влад (і то­му цей тип поділу влади умовно назвемо «м'який»), владні по­вноваження здійснюються різними державними органами та посадовими особами. Між цими органами далеко не завжди можна провести чітку межу за інституціональним і функціональним принципом, що не виключає ієрархії між ни­ми. Чим більше органів здійснюють владні повноваження, тим

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

м/>еншою є ймовірність монополізації влади, тим менше мож­ливостей для свавільного і деспотичного правління1. Оскільки у структурно-інституціональній владній системі, побудованій на основі типу «м'якого» поділу влад, над урядовою владою домінує парламент, то форми правління таких держав, зазви­чай, іменують парламентськими.

Тип «м'якого» поділу влад знайшов своє втілення переваж­но у політико-правовій практиці європейських держав. За оке­аном же був обраний інший тип поділу влад — «жорсткий», ко­трий передбачає формальну ізольованість кожної з них, відсутність між ними тісних функціональних відносин. У кла­сичному варіанті цей тип поділу влад знайшов своє юридичне закріплення в Конституції США, де з системоутворюючих еле­ментів форми правління виконавча влада, яка організаційно складається з глави держави (президента) і підпорядкованого йому уряду, здійснює поточне політичне керівництво держа­вою, а законодавча, приймаючи закони, забезпечує необхідне для цього правове поле. Оскільки формальна ізольованість державних органів призвела б на практиці до дисбалансу всієї державної влади, «жорсткий» поділ був доповнений так званою системою стримувань і противаг. Виходячи з того, що при по­будові на такому розумінні принципу «поділу та балансу влад» у формі державного правління домінуюче становище займає глава держави — президент, ці держави за формою свого правління традиційно називають президентськими.

Незважаючи на те, що обидві ці форми державного правління фактично побудовані на обумовлених різними підходами до розуміння принципу поділу влад полярних заса­дах, в них є і дещо спільне. Мова йде про встановлений у сис­темі елементів форми правління цих держав своєрідний ду­алізм владних відносин відповідних державних органів, який накладає відбиток на зміст правління у такій державі. Це знай­шло відображення у тому, що державний орган, який виконує

/>/>98

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн.—К.,1997.—С.81.

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн.—К., 1997. —С.83.

    продолжение

--PAGE_BREAK--99

/>С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ф/>ункцію головного «реалізатора» правління у державі — уряд, опинився, по суті, «поглиненим» іншими органами цієї систе­ми. У президентських державах таким органом став прези­дент, який сам очолює сформований і відповідальний перед ним уряд, а у парламентарній — це відповідно парламент, який формує відповідальний перед ним уряд.

З суто теоретичної точки зору така внутрішня конструкція парламентарної і президентської поліархій, котра більшою мірою була обумовлена політико-правовою практикою відповідного історичного періоду, ніж певними теоретичними прогнозами, є незбалансованою. Історичний досвід та сучасна політична практика свідчать, що перекіс, породжений доміну­ванням у системі форми правління одного з її елементів, при відповідних обставинах, може привести до надмірної концент­рації верховної влади і самого процесу правління у державі в руках одного державного органу.

Ці недоліки певною мірою були усунуті у створеному те­орією і практикою державного будівництва XXстоліття ново­му виді форми державного правління — змішаної поліархії, ко­тра на сьогодні є однією з найпоширеніших в Європі.

Таким чином, узагальнюючи наведене, слід зазначити, що поліархії, залежно від базового типу поділу влади та ступеню впливу на уряд парламенту або ж глави держави, поділяються на парламентарні, президентські та змішані. В межах кожного з цих видів можна виділити окремі підвиди (різновиди), але це можливо тільки після аналізу теоретико-юридичної, як прави­ло, закріпленої на конституційному рівні, моделі форми правління конкретних сучасних держав. Тобто певне, закінче­не уявлення про ієрархічну класифікаційну схему, таку, що складається з трьох рівнів (тип, вид, підвид) форми правління, можна скласти після обґрунтованого аналізу конституційних моделей парламентарної, президентської та змішаної форм поліархічного правління та синтезування отриманих резуль­татів.

100

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

4/>.2. Парламентарнаполіархіявзарубіжних

країнах

4.2.1. Поняття парламентарної поліархії

Однією з ключових ознак парламентарної форми держав­ного правління є тип розподілу влади '. Першим показником практичного втілення принципу розподілу влад є наявність владної полісистеми, що складається з трьох інститутів вер­ховної влади: парламенту, уряду та глави держави.

Парламент — постійно діючий орган, форум, на якому відкрито, гласно і публічно обговорюються питання суспільно-політичного і державного життя народу та прийма­ються акти, котрі мають вищу юридичну силу — є носієм зако­нодавчої влади в державі. Його становище в системі вищих державних органів визначається тим, що він є вищим пред­ставницьким органом, оскільки влада, що належить народові, здійснюється ним через своїх представників — парламентаріїв. Обрані шляхом усенародного голосування представники ста­новлять у своїй сукупності орган, який реалізує або повинен реалізовувати суверенну верховну волю. Тому як офіційна доктрина, так і політико-правова практика визнають акти пар­ламенту і, насамперед закони країни, вираженням загальної волі, яка є підґрунтям їх загальнообов'язковості і верховенст­ва стосовно будь-яких інших нормативних актів.

Уряд у країнах з парламентськими формами державного правління є основним носієм виконавчої влади. Це також ок­ремо існуючий колегіальний орган, котрий здійснює функції управління державними справами. У минулому вважалося, що уряд покликаний в основному забезпечити виконання за­конів. Звідси і саме найменування влади, котра уособлюється урядом, як виконавчої. Зовнішньо відмінною рисою парла-

Ш/>аповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Кон­ституційного суду України.— 2003.—№2.— С.54.

101

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ментарної форми державного правління є наявність посади го­лови уряду.

Третій інститут верховної влади на відміну від попередніх двох колегіальних органів представлений одноособовим гла­вою держави. Його правовий статус, незалежно обраний цей глава або спадкоємний, однаково «слабкий». Цей, колись голо­вний інститут виконавчої влади, у ході історичної еволюції парламентарної форми правління втратив своє значення. Як­що в інших поліархічних державах (президентських, зміша­них) тією чи іншою мірою він пов'язаний з виконавчою вла­дою, у парламентських глава держави фактично (хоча деякі формально-юридичні норми відносно цього збереглися — С.Б.) винесений за межі виконавчої влади. Він є верховним пред­ставником держави, символом національної єдності і наступ­ності держави, однак його юридичні повноваження і ще більш конкретна політична практика не дозволяють йому широкої участі у керівництві і управлінні державними справами.

Кожний з видів поліархічного правління, як вже зазнача­лося, спирається на свій тип «розподілу влади». Відмінною ри­сою типу, притаманного формі правління парламентарної держави, є те, що поділ влади «жорстко» здійснюється між за­конодавчою та виконавчою владою з одного боку і судовою -з іншого. В площині законодавчої і виконавчої влади, взаємо-переплітіння їх організаційних і функціональних зв'язків настільки міцне, що дозволяє часом сумніватися в реальності здійснення самого принципу поділу влади. Це дає підставу де­яким авторам стверджувати, що в дійсності поділу влади в парламентських країнах немає1. Інші, серед них і відомий ук­раїнський конституціоналіст В.Шаповал, справедливо, на на­шу думку, зауважують, що мова йде про особливий тип поділу влади, який спирається на концепції дифузії (дисперсії) вла-

1/>Див.: Эншин JIM. Разделение властей опыт современных государств.— М.: Юрид. лит., 1995.-С.66-67.

102

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

д/>и1. Оскільки зміст цього типу розподілу влад є прямо проти­лежним тому, що використовується у президентських поліархіях — «жорсткому», умовно назвемо його «м'яким».

Обумовлена «м'яким» типом принципу поділу влади взаємозалежність парламенту, уряду та глави держави струк­турно створює той самий двигун, результатом функціонуван­ня якого є правління у державі. Ефективним воно може бути тільки за умови існування добре налагодженої системи стри­мувань і противаг, котра відображає баланс інтересів інсти­тутів влади та тих сил, які за ними стоять.

У більш конкретизованому вигляді наведені вище ознаки парламентарної поліархії будуть такими:

1)структура системи вищих органів законодавчої і вико­
навчої влади, що утворюють форму правління парламентарної
держави, побудована на засадах притаманного їй «м'якого » ти­
пу поділу влади і системи стримувань та противаг, котра йо­
му відповідає. Це знаходить вираз у тому, що:

а)виконавча влада відокремлена від глави держави і ре­
ально відноситься до уряду;

б)повноваження глави держави і глави уряду здійсню­
ються різними особами;

в)глава держави має право розпуску парламенту;

г)акти, що промульговуються главою держави, потребу­
ють контрасигнації з боку глави уряду або відповідно­
го міністра.

2)провідне місце у системі вищих державних органів нале­
жить парламентові, тому утворена ним у сукупності з таки­
ми інституціями як уряд та глава держави форма правління
отримала назву парламентарної. Це знаходить свій вираз у
значному впливі парламенту на уряд:

а) уряд, за номінальною участю глави держави, фор­мується парламентом (нижньою палатою) з обов'язковим вра-

1/>Див.: Шаповал ВМ. Конституційне право зарубіжних країн. -К.,1997.-С.83.

103

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

хуванням позиції політичної партії або коаліції партій, котрі мають більшість у законодавчому органі.

б) уряд несе солідарну (колективну), а іноді і індивідуаль­ну політичну відповідальність виключно перед парламентом, який через прийняття резолюції осуду чи недовіри може відправити главу уряду, а разом з ним і весь уряд, а також ок­ремих його членів у відставку.

3) Правовий статус глави держави, його фактичний вплив на уряд — основного «реалізатора» правління в державі — ха­рактеризується як «слабкий». Це знаходить свій вираз у тому, що:

а)глава держави не є центральною фігурою у системі ви­
щих державних органів;

б)він формально-юридично і ще більше фактично виведе­
ний за межі виконавчої влади;

в)функції глави держави значно обмежені, можливості
для значного впливу на уряд відсутні, оскільки він не може бу­
ти главою уряду, здійснювати контроль над ним.

г)глава держави невідповідальний за свої дії, оскільки йо­
го акти контрасигнуються прем'єр-міністром або відповідним
міністром, котрі і несуть відповідальність за реалізацію
політичних рішень, ними запропонованих .

Синтезуючи вищенаведені ознаки, можна сформулювати дефініцію одного з видів поліархичної форми державного правління — парламентарної поліархії, котра являє собою за­сновану на «м'якому» типові розподілу влади систему з трьох вищих державних інститутів (парламенту, глави держави та уряду), де виконавча влада в особі очолюваного прем'єр-міністром уряду знаходиться під безпосереднім впливом сфор­мованого у результаті загальних виборів парламенту.

Якщо здійснити спробу класифікації форм правління дер­жав в межах зазначеного виду, визначити підвиди парламен­тарної поліархії, то основним критерієм для цього може слу­гувати порядок формування інституту глави держави, котрий

104

дозволяє чітко поділити держави з парламентарною формою правління на дві групи (підвиди): в одній з них глави держав займають цей пост непарламентським шляхом, за спадком, в іншій — виборчим шляхом, де тією чи іншою мірою, але обов'язково, приймає участь парламент.

    продолжение
--PAGE_BREAK--4.2.2. Парламентарні поліархії зі спадковим главою держави

До держав з таким підвидом поліархічної форми правління відносяться, на нашу думку, Великобританія, Бельгія, Данія, Іспанія, Нідерланди. Люксембург, Ліхтен­штейн, Монако, Норвегія, Швеція, Японія, а також колишні домініони Великобританії, нині члени «британської Співдружності»: Австралія, Канада, Нова Зеландія та ін1. Тра­диційно ці держави за формою правління визначаються як парламентарні монархії, але, на нашу думку, це не зовсім вірно, оскільки назва (точніше половина її) цього підвиду форми правління не відповідає його змісту. З точку зору фор­мальної логіки назві «парламентарна монархія» має відповіда­ти зміст "єдиновладдя парламенту, парламентське єдиновлад­дя". В історії такі приклади були, але в сучасних перелічених державах такого немає, оскільки у їх системах вищих органів законодавчої і виконавчої влади парламент, хоча і відіграє провідну роль, не є монополістом всієї державної влади. Тоб­то, ні в цьому сенсі, ні в тому, який зазвичай вкладають у цю назву — «держава на чолі з монархом», ці держави не можуть бути визначені саме як монархії.

Це обумовлено, по-перше, тим, що вони відносяться до розряду розвинутих, насамперед у політико-правовому відно­шенні, країн, система державної влади котрих побудована на основі такого ключового конституційного принципу як роз­поділ влади. Цей принцип є антиподом єдиновладного (мо-

Д/>ив.: Сравнительное конституционное право.— М.,2002.—С.260.

105

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

н/>архічного) принципу і водночас з ним існувати не може. Іншими словами монархія, заснована на поділі влади, як нами вже зазначалося, це нонсенс.

По-друге, це пояснюється тим, що на чолі названих дер­жав стоїть вже не монарх, а лише глава держави, який втратив тогочасний свій правовий статус єдиного правителя, само­держця і перетворився на один з вищих і найбільш слабких державних органів в системі влади цих країн. З монархічних елементів зберігся колишній порядок заміщення поста глави держави шляхом його наслідування, який певною мірою відо­бражає специфіку цієї групи держав з парламентарною фор­мою правління.

Порядок престолонаслідування, як утім і вся «монархічна атрибутика», безумовно є інститутом колишньої епохи, «ар­хаїкою» сучасного державного життя. На питання, «чому одні люди можуть бути монархами, а інші — ні», «за яким це пра­вом» та їм подібні, що ставились ще раціоналістами середнь­овіччя, чітких відповідей у сучасних умовах немає. І це зро­зуміло, оскільки спадковий принцип заміщення поста глави держави порушує головний принцип громадянського суспільства — рівність громадян. Але він застосовується і схо­же ще довго застосовуватиметься у політико-правовій прак­тиці низки країн світу. Така його «живучість» в розвинутих країнах пояснюється кількома причинами. По-перше, це дани­на багатовіковій історичній традиції тих чи інших країн. По-друге, спадковий порядок заміщення поста глави держави «безпечний», оскільки він регулюється, як правило, консти­туціями. По-третє, цей порядок, в умовах відсутності достат­нього рівня загальної політичної культури так званих «рес­публіканських» держав, практично виступає доброю альтерна­тивою порядку обрання глави держави шляхом виборів. На відміну від останнього, спадкоємний порядок зайняття посади забезпечує легітимність кожного нового глави держави, пред­ставляє стабільний, зручний і економічний спосіб переходу

106

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

н/>лади, «працює» на спокій, згуртованість відповідного суспільства в критичних ситуаціях.

Особливістю парламентських поліархій зі спадковим гла­вою держави є те, що правовий статус останнього (з метою за­побігання ексцесів монархізації влади. — С.Б.) досить детально регламентується конституціями. Ступінь цієї деталізації, як правило, залежить від часу прийняття Конституції, що ще раз свідчить про явну тенденцію обмеження «монархічних» рис державної влади. Яскравим прикладом цього є Іспанія, де пра­вовий статус Короля — глави відродженої після режиму «ка-удільо» (вождя) Ф.Франко «монархії» — закріплений в Кон­ституції, прийнятій на референдум 6 грудня 1978 року '.

З одного боку, глава держави наділений достатньо широ­кими юридичними повноваженнями. Пункт 1 ст. 56 Консти­туції Іспанії зокрема проголошує:«Король — глава держави, символ її єдності та спадкоємності, арбітр і примиритель у по­всякденній діяльності державних органів». Статті 56, 62, 63, 99, 100, 123, 124 встановлюють такі повноваження короля:

а)вище представництво держави у міжнародних відносинах;

б)підписання і промульгація законів; в) скликання і роз­
пуск Генеральних кортесів і призначення виборів; г) пропону­
вання кандидатури голови Уряду, призначення або звільнен­
ня його з посади; д) призначення на цивільні та військові по­
сади, нагородження орденами і присвоєння почесних звань;
є) головування на засіданнях Ради Міністрів на прохання го­
лови Уряду; ж) Верховного головнокомандувача; з) здійснен­
ня права помилування; й) призначення послів та інших дипло­
матичних представників; і) підписання міжнародних дого­
ворів: к) проголошення війни і укладання миру за попереднь-

1/>Конституція Іспанії від 27 грудня 1978 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.2. / Под общей редакцией и со вступительной статьей ди­ректора Института законодательства и сравнительного правововедения при Правительстве Российской Федерации Л.А.Окунькова.—М.: НОРМА, 2001.-С.35-94.

    продолжение


--PAGE_BREAK--107

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

ою згодою парламенту тощо. В той же час його повноваження є обмеженими навіть у порівнянні з іншими сучасними держа­вами. Король, зокрема, навіть формально не наділений правом вета на закони, прийняті Генеральними Кортесами (парламен­том). Усі його акти контрасигнуються главою уряду та відповідним міністром. Контрасигнуються і його рішення про розпуск обох палат парламенту у разі нездатності останнього призначити главу уряду.

Якщо за вихідну точку порівняльного аналізу повноважень глав держав з парламентарною поліархічною формою правління узяти конституційні повноваження Короля Іспанії, то за цим критерієм глави інших подібних держав мають бути розміщені на цій умовній класифікаційній шкалі з обох її боків. Серед найбільш «сильних» за владними повноваженнями, закріпленими у конституції, глав держав є Король Норвегії. Він за §12 Конституції наділений «верховною владою щодо всіх справ Держави». Йому ж формально «належить виконав­ча влада» (§3), а також достатньо широкі законодавчі повнова­ження. Зокрема, у випадках «особливої терміновості» в період між сесіями парламенту (Стортингу) він може приймати акти, що мають силу закону, які, однак, після поновлення роботи парламенту ним затверджуються. Крім цього Король наділе­ний правом відкладального вета на закони, прийняті Стортин­гом. Для його подолання закон має бути знову прийнятий пар­ламентом двох скликань. При цьому засідання, на яких парла­мент розглядатиме цей закон, повинні бути віддалені одне від одного щонайменше двома черговими сесіями. З парламентсь­ких поліархій зі спадковим главою держави Норвегія є чи не єдиною, де за главою держави визнано реальне право відкла­дального вето.

Стаття 33 Конституції Люксембургу закріплює положен­ня про те, що Великий Герцог «один здійснює виконавчу вла­ду», а СТ.42 Конституції Нідерландів, що «уряд складається з Короля і міністрів», СТ.36 Конституції Бельгії, §§21, 22 Кон-

108

гуції Данії, СТ.47 Конституції Нідерландів поряд з правом

існювати виконавчу владу надають главі держави або його спадкоємцю (у Бельгії спадкоємець престолу є за власним правом членом верхньої палати парламенту з моменту по-зноліття. — С.Б.) право участі у здійсненні законодавчої влади. Князь Ліхтенштейну навіть наділений правом законодавчої ініціативи, що зовсім не звично для такого підвиду форми дер­жавного правління.

Конституційне формулювання повноважень перелічених лав держав, пов'язаних зі «здійсненням виконавчої і законо­давчої влади», як справедливо стверджує В.Шаповал, є фор­мальною даниною історико-правовій традиції, консти­туційною фікцією, яка є досить характерною для змісту так званих старих (тобто прийнятих у XVIII-XIXст.ст.) основних законів європейських держав з відповідною формою правління1. Це свідчить про «слабкий» правовий статус глав цих держав, але світова конституційно-правова практика знає приклади ще більш слабких юридичних повноважень глав держав з парламентарно-поліархічною формою правління.

До таких «слабких» глав держав можна було б віднести ре­ально Королеву Великобританії. Але ж це важко довести, оскільки її правовий статус закріплений переважно «неписа­ними» конвенційними (звичаєвими) нормами, котрі «приспа­ли» колишні монархічні прерогативи англійського монарха. Оскільки теоретично «пробудження сплячих прерогатив» бри­танського глави держави є більш ймовірним, ніж «підсилення» повноважень глави держави, закріплених в писаних законо­давчих нормах, то хрестоматійними прикладами «слабкого» глави держави у сучасному державознавстві є конституційно відрегульований правовий статус глав шведської і японської держав.

Статус Короля Швеції визначений актами «Форма правління» та «Про парламент», прийнятими Рікстагом (пар-

1/>Див.: Шаповол В.М. Державний лад країн світу.—С136.

109

С. К. Бостаи, С. М. Тимченко

л/>аментом) у лютому 1974 р., а також «Актом про престоло-наслідування» 1810 р. зі змінами і доповненнями, котрі (разом з «Актом про свободу друку» 1974 р. — С.Б.) складають чинну, так звану некодифіковану, Конституцію цієї держави1. Повно­важення Короля у владній сфері, по суті, зведені нанівець. Зо­крема, Король повністю усунутий від участі у формуванні уря­ду. В главі п'ятій (§1) «Форми правління» лише записано, що «глава держави має бути поінформований Прем'єр-міністром про державні справи». Він не наділений навіть номінальним правом вето на закони, прийняті Рікстагом. До цього слід до­дати, що промульгацію законів здійснює не монарх, а глава уряду: закони набувають сили після підписання Прем'єр-міністром .

Чинна Конституція Японії (1947 р.)2, визначає главою держави Імператора, котрий є «символом японської держави і єдності японського народу» (ст.1). Відповідно до ст. 7 Консти­туції "Імператор за порадою і зі схвалення Кабінету здійснює від імені народу наступні дії, що відносяться до справ держави: промульгацію поправок до Конституції, законів, урядових указів і договорів; скликання Парламенту; розпуск Палати представників; оголошення загальних парламентських ви­борів; підтвердження призначень і відставок державних міністрів та інших посадових осіб відповідно до закону, а та­кож повноважень і вірчих грамот послів і посланців; підтверд­ження загальних і часткових амністій, пом'якшень і відстро­чок покарань і відновлення у правах; дарування нагород; підтвердження ратифікаційних грамот та інших дипломатич­них документів відповідно до закону; прийом іноземних

Т/>ут і далі посилання даються на Конституцію Швеції. Див.: Конститу­ции государств Европы: В 3 т.—Т.З. / Под общей редакцией и со вступитель­ной статьей директора Института законодательства и сравнительного пра­воведения при Правительстве Российской Федерации Л.А.Окунькова.—М.: НОРМА, 2001.-С.583-702.

Тут і далі посилання даються на Конституцію Японії від 3 травня 1947 р. Див.: Конституции зарубежных государств.—М.: БЕК,1996.—С.291-314.

110

    продолжение


--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

послів і посланців; здійснення церемоніалу". Однак цей, здава­лося б достатньо широкий перелік повноважень, може бути реалізований тільки під «наглядом уряду», який, контрасигну-ючи відповідні рішення, бере на себе значну частину повнова­жень глави держави і несе за це відповідальність. З огляду на зазначене, доволі показовим є припис, за яким Імператор не може «здійснювати владу над урядом» (ст.4).

В основі усунення глав держав з парламентарно-поліархічною формою правління від безпосередньої реалізації своїх повноважень, від відповідальності ніби-то стоїть фео­дальний принцип, за яким «монарх не може бути неправий, і його дії не можуть бути неправомірними». Фактично же знач­на частина його повноважень легітимно «узурпована» парла­ментом і особливо урядом. За сучасним «монархом» залишені ті його повноваження та права, які суттєво на державну владу не впливають, а лише створюють певний монархічний анту­раж. Серед них наявність у спадкового глави держави спеціальних особистих прав, пільг і привілеїв, зокрема права на певні символічні атрибути влади (корона, мантія, скіпетр і держава) та титул. Найбільш поширеним серед групи цих дер­жав є титул «король». Поряд з ним використовується імпера­тор, великий герцог, князь, до яких зазвичай додають різні по­чесні іменування, назви територіальних володінь та вказівки на династичні зв'язки.

Особа «монарха», як правило, конституціями, визнається недоторканою. Це означає, що він не може бути звинувачений у порушенні норм права і є непідсудним, а посягання на його особу відносять до тяжких злочинів.

Одним з особистих прав сучасного «монарха» є право на державне утримання за рахунок так званого цивільного листа — особливої статті у державному бюджеті, де визначені кошти на його утримання, а також його найближчих родичів та дво­ру. Знаменним слід визнати зміст такого положення, який знайшов відображення в двох статтях Конституції Японії. Зо­крема у ст. 88 записано: «усе майно імператорської родини є

111

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

власністю держави. Усі витрати імператорської родини по­винні затверджуватися Парламентом як частина бюджету», а в СТ.8 — «ніяке майно не може бути передане імператорській ро­дині чи отримане нею, і ніякі дарунки не можуть бути прий­няті нею інакше як відповідно до резолюції Парламенту». На основі цих статей Конституції, прийнятої в 1946 році, здійсню­вався процес «підриву» політичної та економічної позиції японської монархії. Згідно з «Законом про господарство імпе­раторського двору» 1947 р. майно імператорської сім'ї було пе­редане державі, імператорська земельна власність та капітали у вигляді акцій компаній націоналізовані. Прибутки імпера­торської сім'ї обмежувалися бюджетними асигнуваннями, котрі затверджувалися парламентом. Було ліквідоване старе Міністерство імператорського двору. Замість нього створено Управління імператорського двору, що діяло при канцелярії Прем'єр-міністра і займалося вирішенням питань, пов'язаних з повсякденним веденням справ імператора й імператорського дому, організацією імператорського церемоніалу, утриманням та охороною імператорської власності. Начальник цього уп­равління призначався Прем'єр-міністром за схваленням Імпе­ратора. Тобто влада колишнього монарха суттєво обмежува­лась не тільки юридично, але й економічно1.

Хоча інші глави, особливо європейських держав, у ма­теріальному становищі не такі «безправні» (щорічна сума коштів за цивільним листом доволі солідна, наприклад, Єли­завета IIотримує біля 12 млн. фунтів стерлінгів.— СБ.), все ж юридична норма про надання монархові «зарплатні» у певних межах, зводить нанівець монархічну суть цієї посади. Глава держави, який є дійсно монархом, дозволу на використання тієї чи іншої суми з «державної» скарбниці, зазвичай, ні у кого не просить. Це ще один аргумент на користь нашої позиції, що

1/>Див.: Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник.—К.: Центр навчальної літератури, 2004.— С.598-599.

112

глави цих держав і політично і економічно не є монархами, а лише «найнятими» (справді на тривалий термін) на державну службу особами.

Дещо специфічним у групі парламентарно-поліархічних держав зі спадковим главою держави є правовий статус глав держав колишніх домініонів Великобританії, а нині членів Співдружності. Особливістю форми правління цих держав є те, що номінальним главою держави визначений «монарх» Ве­ликобританії, а формально, призначений ним за поданням «місцевого» уряду представник, який має титул генерал-губер­натора. При цьому взаємовідносини між генерал-губернато­ром, урядом і парламентом, а також організація парламенту та уряду в багатьох деталях змодельовані з британського досвіду. Серед них: Австралія, Канада, Нова Зеландія та низка країн басейну Карибського моря та Океанії (Багами, Барбадос, Но­ва Гвінея-Папуа, Ямайка тощо).

Аналізуючи інші зв'язки у системі елементів форми правління парламентських держав зі спадковим главою дер­жави, доходимо до висновку, що у цілому вони відповідають притаманній для цих форм правління загальній схемі. Але водночас в деяких державах є і певні відхилення від неї, деякі конкретні прояви, що відображають специфіку державно-пра­вового розвитку цих країн.

В першу чергу звернемо увагу на наявність в окремих країнах такої інституції як Державна рада. В Норвегії існуван­ня Державної ради є, по суті, конституційною формою існу­вання самого уряду: до її складу входять окрім самого Короля, Прем'єр-міністра, не менше семи інших членів. Останніх при­значає глава держави, однак у своєму виборі він пов'язаний тим, яка політична партія або коаліція партій має більшість місць у парламенті. Рішення Державної Ради за відсутністю Короля, підписуються Королем і виконуються від імені Дер­жавної Ради. Хоча останнє є певною формою організації вико­навчої влади, здійснення її зосереджено на Прем'єр-міністрові

113

    продолжение
--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>та інших членах уряду, оскільки вони контрасигнують усі ак­ти Короля1.

У Люксембурзі Державна рада відіграє суттєву роль у за­конодавчому процесі. До її складу входить 21 особа, призначу­вана довічно главою держави. До її компетенції входить здійснення юридичної експертизи законопроектів, запропоно­ваних від імені Великого Герцога. Водночас Державна рада може активно впливати на остаточні результати законодавчо­го процесу. Згідно зі ст. 59 Конституції, «усі законопроекти ма­ють бути повторно проголосовані, якщо Палата у відкритому засіданні за згодою з Державною радою не вирішить інакше»2. Між двома відповідними голосуваннями має пройти не менше трьох місяців. У даному випадку Державна рада виконує роль своєрідної другої палати парламенту.

До найбільш важливих функцій Державної ради в Нідер­ландах віднесено консультування (попередній розгляд) з пи­тань прийняття конкретних законів та актів глави держави, ратифікацію міжнародних договорів, а також розгляд адміністративних спорів. Головою Державної ради є сам Ко­роль, хоча зазвичай її роботу координує заступник голови, ко­трий призначається з членів Ради. Усіх членів Державної ради призначає безстроково Король. Членами Ради, як правило, є відставні державні діячі, політики тощо3.

Певні особливості має процедура формування уряду в Іспанії, котра передбачає так звану презумпцію довіри. Канди­датура глави уряду пропонується Королем нижній палаті пар­ламенту, і палата, заслухавши його політичну програму, має висловити довіру кандидату на посаду Голови Ради Міністрів.

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Норвегії від 17 травня
1814 р зі наступними змінами. Див.: Конституции государств Европы: В 3
Т.-Т.2.-С.658-672.

2 Тут і далі посилання даються на Конституцію Великого герцогства
Люксембург від 17 жовтня 1868 р. з наступними змінами // Конституции го­
сударств Европы: В З Т.-Т.2.-С.402-418.

Див.: Шаповал В.М. Державний лад країн світу.—К.,1999.—С.164.

114

Відповідне рішення приймається абсолютною більшістю го­лосів. Після цього Король здійснює формальне призначення глави уряду, а за поданням останнього — інших його членів. Повноваження уряду конституційно не деталізуються, однак слід акцентувати увагу на передбаченому Основним законом інституті делегованого законодавства. Парламент у певних ви­падках може делегувати уряду свої законодавчі повноваження уряду, який «у надзвичайних і термінових випадках» має пра­во видавати декрети-закони, котрі у наступному все ж мають бути затверджені парламентом.

Серед інших особливостей можна відзначити наявність у Князя Ліхтенштейну права законодавчої ініціативи, з одного боку, а з іншого — у народу, коли законопроекти можуть бути внесені до Ландтагу від імені тисячі виборців. Своєрідністю відрізняється в цій державі структура і діяльність уряду. За Конституцією Ліхтенштейну, «управління усіма справами дер­жави, за винятком шкільної справи, має здійснюватися Урядом, що є відповідальним перед Князем і перед Ландтагом» (ст.78). Питаннями шкільної освіти опікується окремий державний ор­ган — Державна шкільна рада, яку очолює глава уряду.

У Конституції Люксембургу передбачено спеціальну про­цедуру притягнення членів уряду до кримінальної відповідальності за вчинені злочини, яка може бути ініційова­на парламентом. За клопотанням останнього тільки глава дер­жави може помилувати засудженого у такий спосіб члена уря­ду. У Нідерландах встановлений принцип несумісності депу­татського мандата і посади члена уряду, а члени уряду в Нор­вегії хоча і мають право брати участь у засіданнях парламенту, зокрема у парламентських дебатах, але голосувати не можуть.

Таким чином, схарактеризований вище підвид форми дер­жавного правління у цілому відповідає загальним ознакам парламентарної форми правління. Стосовно віднесення її до поліархії можуть виникнути деякі сумніви, пов'язані з право­вим статусом глави держави, джерелом його влади. Щодо йо-

115

С.К. Бостан, С. М.     продолжение

--PAGE_BREAK--Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

го правового статусу, то ми показали, що він не є монархом у повному розумінні цього слова, а лише спадковим главою дер­жави — одним з вищих державних (найбільш слабких) тієї полісистеми влади, котра утворює форму державного правління. Так що у такому сенсі цей її підвид є поліархічним, точніше триархічним. Окрім нього джерелом провідного орга­ну в цій системі — парламенту (прямо) і сформованого ним уряду (опосередковано) є громадяни-виборці. Оскільки ос­танніх за своєю чисельністю теж багато (полі), то за джерелом влади система органів форми правління без усяких питань вже на 2/3 є поліархічною.

Єдине питання, що постає, пов'язане з джерелом влади інституту глави держави. Зрозуміло, що колишня аргумен­тація, а саме, визнання «божественності» влади у сучасних умовах є незадовільною. Аналіз конституцій «монархічних» держав останніх часів свідчить, що у цьому питанні «мо-нархічність» значно звужена і залежить від вищого представ­ницького органу державної влади. Показовою у цьому плані є прийнята 17 лютого 1994 р. Конституція Бельгії. Стаття 33 закріплює положення (воно характерно для всіх сучасних «мо­нархічних» держав), що «вся влада похідна від народу» і здійснюється вона «так, як це встановлює Конституція»'. Стат­тя 105 Конституції визначає: «Король не має іншої влади окрім тієї, що надана йому Конституцією і спеціальними зако­нами, прийнятими на підставі Конституції». Тобто так звана «монархічна» влада теж похідна від народу і, що у сучасних умовах є закономірним явищем, за своїм джерелом теж є поліархічною. З огляду на наведене вище ніяких сумнівів що­до поліархічного його характеру не викликає інший підвид парламентарної форми державного правління — з обраним главою держави, влада якого походить від народу.

4.2.3. Парламентарні поліархії з обраним главою держави

Зазначений підвид парламентарної форми правління за традиційною класифікацією позначається як парламентарна республіка. Якщо цю назву узяти не у контексті форми дер­жавного правління, то з цим можна погодитись, оскільки абсо­лютна більшість держав, котрі спеціалістами відносяться до них, за своєю соціальною сутністю є «публічною справою на­роду», тобто республіками. За формою правління вони є поліархічними, на що вказує, як зазначалося, джерело верхов­ної влади — народ (громадяни-виборці), котрі безпосередньо або ж опосередковано формують ті вищі органи влади, резуль­татом спільних дій яких є правління у державі. З урахуванням того, що у системі зазначених вище органів центральне місце займає законодавчий орган, узагальнююча назва цього підви­ду поліархії як парламентарної, теж сумнівів не викликає.

Проведений нами аналіз конституційних моделей парла­ментських поліархій з обраним главою держави показує, що вони відрізняються більшою різноманітністю, ніж розгляну­тий нами у попередньому параграфі підвид поліархії. Певною формальною ознакою для внутрішньої класифікації може слу­гувати тип глави держави: одноособовий чи колективний.

Самою великою, котра традиційно державознавцями виз­начається як «парламентарна республіка», є група держав з од­ноособовим главою, як правило, президентом, котрий так чи інакше обирається за участю парламенту. Така парламентарна поліархія конституйована в Албанії, Греції, Естонії, Ізраїлі, Індії, Італії, Латвії, Молдові1, Німеччині, Туреччині, Угор­щині, Чехії та інших державах.

/>/>Тут і далі посилання даються на: Конституцію Бельгії від 17 лютого 1994 р. (консолідований текст). Див.: Конституции государств Европы: В ЗТ.-Т.1.-С.341-380.

116

1У результаті здійснених у 2000 р. конституційних змін Молдова, перша на терені СНД, зі змішаної поліархії перетворилася на парламентську

поліархію з обраним главою держави.

117

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>Аналіз конституційного законодавства зазначених країн свідчить, що форми їх державного правління відповідають за­гальним ознакам парламентарної форми правління, але у той же час вони мають певні особливості.

Розглянемо питання відносно формування інституту пре­зидента. Конституційне законодавство цих країн передбачає у цілому характерні для парламентських республік процедури обрання президента: він обирається або парламентським кор­пусом, або спеціально створеною колегією. Перший шлях кон­ституційно закріплений в Албанії, Греції, Ізраїлі, Молдові, Латвії, Пакистані, Туреччині, Чехії та Угорщині. Обрання пар­ламентами президентів з правом зайняття цієї посади не більше двох термінів характерно для всіх перелічених вище країн, за винятком Туреччини. Відмінність полягає, по-перше, у тому, що за винятком Албанії, Греції, Індії та Угорщини, од­на й та ж особа може бути обраною на посаду президента не більше як на два терміни підряд; по-друге, конституційні терміни їх повноважень різні: у Туреччині — 7 років (без права переобрання), Албанії, Греції, Ізраїлі, Пакистані та Чехії — 5 років, Молдові та Угорщині — 4, у Латвії — найменший у су­часній конституційно-правовій практиці — 3 роки; по-третє, в деяких державах ускладнений порядок обрання. Прикладом останнього є визначений Конституцією 1998 р. порядок об­рання Президента Албанії. Глава цієї держави обирається кваліфікованою більшістю у три п'ятих від складу Зборів (од­нопалатного парламенту). Дозволяється не більше п'яти турів голосувань щодо відповідних кандидатур і якщо у такий спосіб Президент не буде обраний, Збори саморозпускаються і проводяться парламентські вибори. Новоутворений парла­мент обирає Президента вже абсолютною більшістю голосів його членів '.

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Албанія від 21 жовтня 1998 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.1.— С.171-218.

118

Другий шлях формування президентури конституційно закріплений в Естонії, Індії, Італії, ФРН. Процедуру обрання Президента Естонії можна схарактеризувати як змішану, оскільки СТ.79 Конституції передбачає у разі неможливості об­рання Президента Республіки парламентом (Державними Зборами) використання для цього колегії виборців, до складу якої входять члени парламенту і представники рад місцевих самоврядувань (муніципалітетів)1. Схожою з останньою стадією естонської виборчої процедури є порядок обрання Президента Італії, котрий згідно ст.83 Конституції може отри­мати цей мандат від депутатів обох палат парламенту та деле­гатів від обласних рад на їх спільному засіданні2, а також Пре­зидента Індії, котрий обирається колегією вибірників, до скла­ду якої входять обрані члени обох палат федерального парла­менту і обрані члени законодавчих зборів штатів. У Німеччині президент обирається спеціальною колегією — Федеральними Зборами, які складаються з усіх членів Бундестагу і такої ж кількості інших членів, котрі обираються ландтагами земель на засадах пропорційного представництва від різних парла­ментських фракцій (ст.54 Основного Закону ФРН) 3. Строк перебування на посаді італійського президента один з найбільш тривалих — 7 років (без особливих обмежень — СБ.), а естонського, індійського і німецького — 5 років і тільки на два терміни.

Обрані у такий спосіб глави держав наділяються консти­туціями певним переліком повноважень, який є звичайним для парламентарної поліархії. Типовими можна вважати кон­ституційні повноваження Президента Угорщини, який репре-

Т/>ут і далі посилання даються на Конституцію Естонії від 28 липня 1992 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.З.—С.7ОЗ-744.

Тут і далі посилання даються на Конституцію Італійської Республіки від 22 грудня 1947 р. з наступними змінами. Див.: Див.: Конституции госу­дарств Европы: В З Т.-Т.2.-С.104-132.

3Тут і далі посилання даються на Основний Закон ФРН від 23 травня 1949 р… Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.1.—С.565-636.

119

    продолжение

--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

зентує державу; укладає договори самостійно або за згодою парламенту; акредитує і приймає послів; може ініціювати пе­ред парламентом — Державними зборами — питання щодо про­ведення референдуму або повернути прийнятий закон на по­вторний парламентський розгляд, звертатись до Державних зборів та їх комітетів; розпустити парламент у разі тривалої конфліктної ситуації як такої, що виникла між ним й урядом, або у разі їх нездатності здійснити процедуру заміщення поса­ди глави уряду, є головнокомандувачем збройних сил (ст.ст.ЗО, ЗО/А Конституції)1.

Перелічені повноваження типові і для Президентів Ізраїлю, Індії, Італії, Латвії, Німеччини, Пакистану та Естонії, хоча є де­які специфічні риси. Наприклад, Президент ФРН навіть фор­мально не визнаний головнокомандувачем збройних сил. Та­кий підхід пояснюється реакцією авторів Основного Закону ФРН на характер попереднього етапу державно-правового роз­витку країни2. Президент Латвії, згідно ст.72 Конституції, має право, а якщо цього вимагає третина членів Сейму, то і зо­бов'язаний, відкласти опублікування закону на два місяці. «За­триманий» таким чином закон, якщо цього вимагатиме не мен­ше ніж одна десята частина виборців, має бути винесений на ре­ферендум (народне голосування), тобто пройти процедуру, яка у теорії конституційного права називається народне вето3.

За статтею 53 Конституції Індії (1950 р. з наступними змінами) «виконавча влада належить Президенту», однак цей припис є значною мірою фіктивним. Президент здійснює по­вноваження за порадою Ради Міністрів. Зокрема, у такий спосіб

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Угорської Республіки від
18 серпня 1949 р. у редакції 1989 р. Див.: Конституции государств Европы: В
ЗТ.-Т.1.-С.538-564.

2 Див.: Шаповал В.М. Державний лад країн світу.—С.246.

3 Тут і далі посилання даються на Конституцію Латвійської Республіки
від 15 лютого 1922 р. з наступними змінами. Див.: Конституции государств
Европы: В З Т.-Т.2.-С.308-316.

120

вш може накласти вето на закон, прийнятий парламентом, роз-

і йти Народну Палату, видавати укази, що мають силу зако-jaумов, коли «негайне прийняття закону з даного питання

іаментом не є можливим» (ст.123 Конституції). Видавати кази, що мають силу закону, має право і Президент Пакистану. Він є «символом єдності держави» (ст.41 Конституції), призна­чає губернаторів провінцій і здійснює інші важливі призначен­ня, може ввести надзвичайний стан тощо. Проте його не наділе­но правом вето, не визначено головнокомандувачем збройних сил. У здійсненні усіх своїх повноважень має діяти за порадою Прем'єр-міністра, і такі поради є для нього обов'язковими'.

Президенти інших держав — Албанії, Греції, Молдови, Ту­реччини та Чехії — наділені більш широкими повноваження­ми, які не є типовими для класичних парламентських форм правління. Це, на нашу думку, пояснюється наявністю у «внутрішніх» формах цих держав «залишків» колишніх то­талітарних режимів.

Прийнята після повалення режиму «чорних полковників» Конституція Греції 1975 р. закріпила за Президентом широ­кий обсяг повноважень. Але у 1986 p., було прийнято кілька поправок, згідно з якими Президент втратив право на зміщен­ня глави уряду, розпуск парламенту на свій розсуд — він це мо­же робити лише за умови висловлення парламентом недовіри двом підряд складам уряду, здійснювати більшість своїх по­вноважень без контрасигнування з боку членів уряду. Разом з тим деякі з них він здійснює на власний розсуд, зокрема, може призначати главу уряду, має право «за виключних обставин» скликати засідання уряду і головувати на них, може повертати прийняті закони для повторного розгляду у парламенті (пар­ламент повинен повторно прийняти закон абсолютною більшістю) та деякі інші2.

Д/>ив.: Шаповал В.М. Державний лад країн світу.—С. 174. Тут і далі посилання даються на Конституцію Греції від 11 червня 1975 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.1.—С.646-696.

121

С.К.Бостан, С    продолжение

--PAGE_BREAK--.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Широкими владними повноваженнями наділений Консти­туцією 1982 p., що була прийнята не без «допомоги» військових, Президент Туреччини. Згідно зі ст.104 Конституції, він «забез­печує застосування норм Основного Закону, а також регулює і узгоджує діяльність органів державної влади». Серед конкрет­них повноважень Президента треба виділити його право скли­кати парламент у будь-який момент, відправляти прийнятий парламентом закон на повторний розгляд, скликати засідання уряду і головувати на них, ратифікувати міжнародні договори, виносити на референдум поправки до Конституції тощо. Пре­зидент очолює Раду національної безпеки. Ця рада, до складу якої входять найавторитетніші за посадою члени уряду і керівництво збройних сил, надає рекомендації, які уряд пови­нен розглянути у пріоритетному порядку1.

Достатньо широкими є і повноваження Президента Чехії: на власний розсуд він призначає і звільняє Прем'єр-міністра та інших членів уряду, звільняє Уряд і приймає його відстав­ку, у визначених Конституцією випадках розпускає нижню палату — Палату Представників, призначає суддів Консти­туційного Суду, призначає з числа суддів голову та заступ­ників голови Верховного Суду та здійснює деякі інші повнова­ження. Лише частина його актів потребує контрасигнування з боку Прем'єр-міністра або уповноваженого ним члена уряду (ст.ст. 62-64 Конституції)2.

Майже аналогічними є повноваження Президента Молдо­ви, котрий виконує представницькі функції, репрезентуючи державу за кордоном, укладаючи договори, які мають бути ра­тифіковані парламентом, за пропозицією Уряду акредитує і

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Турецької Республіки від 7 листопада 1982 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.З.— С.222-286.

Тут і далі посилання даються на Конституцію Чеської Республіки від 16 грудня 1992 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.2.— С.500-530.

122

■ідкликає послів; приймає участь у формуванні уряду, є голо­внокомандувачем збройних сил, має право ввести військовий стан у випадках агресії тощо. Його право дострокового розпу­ску парламенту обмежено наступними випадками: якщо не­можливо формування уряду або протягом трьох місяців бло-їсується прийняття законів; якщо протягом 45 днів парламент не висловив Уряду вотум довіри (інвеституру, яка передбаче­на Конституцією. — СБ.), відхиливши його пропозицію не менше двох разів. Позиції Президента підсилюються також тим, що укази, за допомогою яких він здійснює свої повнова­ження, контрасигнуються Прем'єр-міністром тільки у межах, передбачених Конституцією1. Міцність же Президента Албанії пояснюється тим, що Конституцією не передбачено взагалі контрасигнування актів глави держави Прем'єр-міністром або іншими членами уряду.

Таким чином, наведене вище показує, що за своїми влад­ними повноваженнями президентів парламентських поліархій можна розподілити на дві категорії — «слабкі», котрі володіють владою номінально, як це передбачається «законами» парла­ментарної форми правління і «сильні», котрі виходять за вста­новленні канони.

У порядку формування уряду, переліку повноважень та форм відповідальності його перед парламентом розглядається загальна для парламентських держав схема, але з наявністю деяких особливостей. Найбільш чітко регламентованою та відповідно громіздкою є процедура формування уряду у пост-соціалістичних парламентських державах.

В Албанії кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра пропо­нує Президент з числа лідерів політичної партії або коаліції партій, яким належить більшість місць у парламенті. Якщо відповідна кандидатура не буде затверджена, Збори са­мостійно здійснюють одну або дві спроби обрати главу у виз-

Д/>ив. : Правовые системы стран мира.—С.435-436.

123

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХ    продолжение

--PAGE_BREAK--КРАЇН

начені терміни і на основі абсолютної більшості голосів уряду. Обраний у такий спосіб Прем'єр-міністр формально призна­чається на посаду главою держави. Призначений Прем'єр-міністр протягом десяти днів має одержати інвеституру: у відповідний термін він подає до парламенту урядову програму і пропонує склад уряду. Проте ця процедура не потребує відповідного голосування у Зборах. Членів уряду призначає на посади і звільняє з посад Президент виключно за пропо­зицією Прем'єр-міністра, а декрети про такі призначення або звільнення мають бути затверджені Зборами. Ключову роль в уряді відіграє саме Прем'єр-міністр, який за Конституцією «пропонує Раді Міністрів основні напрями загальної політики і є відповідальним за їх здійснення» (ст. 101).

Згідно з Конституцією Естонії, виконавча влада належить Урядові Республіки, до складу якого входять Прем'єр-міністр та міністри. Президент призначає кандидата у Прем'єр-міністри, якому доручає здійснити подальші відповідні дії. Кандидат у Прем'єр-міністри у певний строк після отримання доручення сформувати Уряд подає Державним Зборам до­повідь про основи формування Уряду. Після цього парламент приймає рішення про надання кандидату у Прем'єр-міністри повноважень на формування Уряду. Кандидат у Прем'єр-міністри, який одержав від Державних Зборів повноваження на формування Уряду, у визначений термін подає його склад Президенту, який і здійснює відповідні призначення. Зміни у складі призначеного Уряду проводяться Президентом за по­данням Прем'єр-міністра. Беручи обов'язки, члени Уряду складають присягу перед Державними Зборами.

Процедура формування Уряду в Молдові починається з того, що Президент висуває кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра. У визначений термін кандидат на посаду Прем'єр-міністра звертається до Парламенту з проханням висловити вотум довіри програмі діяльності і всьому складу Уряду, тоб­то отримати інвеституру. Програма діяльності і склад Уряду

124

.•'говорюються на засіданні Парламенту, після чого останній має висловити вотум довіри Уряду більшістю голосів депу­татів1.

Досить близькою до Молдови є процедура формування ду в Угорщині. Вона починається з обранням Державними Зборами (парламентом) Прем'єр-міністра за пропозицією Президента. Вибори Прем'єр-міністра відбуваються разом з прийняттям урядової програми. Інвеституру у вигляді вотуму довіри має отримати Кабінет Міністрів Латвії, котрий визна­ли Конституцією як орган виконавчої влади. Латвійський уряд складається з Міністра-президента (глави уряду) і при­значених ним міністрів. Він формується особою, визначеною цього Президентом, і призначається останнім, якщо Сейм надав йому відповідну інвеституру. Інвеституру обох палат парламенту має отримати уряд Італії — Рада Міністрів. Зі своєю програмою діяльності перед Великими Національними Зборами для її затвердження має постати також і Рада Міністрів Туреччини. Особливістю формування органу вико­навчої влади у цій країні є те, що юридично Прем'єр-міністр та інші члени уряду, котрі обов'язково мають бути членами пар­ламенту, можуть призначатися Президентом без врахування партійно-політичних сил у парламенті.

Прем'єр-міністра Пакистану, який обов'язково має бути мусульманином і членом нижньої палати парламенту, обира­ють Національні Збори на основі абсолютної більшості го­лосів. Прем'єр-міністр формує Уряд, призначаючи його членів виключно зі складу парламенту.

Типовим для парламентських країн є порядок формуван­ня уряду в Індії, де Прем'єр-міністра, і за його поданням інших міністрів, призначає Президент, вибір якого обумовлюється розстановкою партійно-політичних сил у нижній палаті пар­ламенту. Донедавна майже за такою процедурою формувався і

1Тут і далі посилання даються на: ConstituroiaRepubliceiMoldovadela29 juliealanuluil994.- Kisineu, 2004.

125


С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>Уряд Ізраїлю. Але наявність багатопартійної системи, котра породжувала труднощі з формуванням уряду, обумовила не­обхідність внесення певних змін у систему утворення органу виконавчої влади. Нова процедура, котра була закріплена у прийнятому у 1992 р. Основному Законі і на практиці стала використовуватись з 1996 p., дістала унікальні, притаманні тільки Ізраїлю риси. її суть полягає у тому, що Прем'єр-міністра обирає безпосередньо виборчий корпус під час парла­ментських виборів. Спираючись на це, Прем'єр-міністр «відняв» у Президента, який обирається парламентом, частину повноважень. Зокрема, він наділений правом призначити до половини складу Уряду не з числа членів політичної партії, яку сам він репрезентує, розпускати Кнесет, однак реалізація ним цього права водночас означає відставку самого глави уря­ду. Ця спроба модернізувати форму правління Ізраїлю за ра­хунок такого «нововведення» дослідниками оцінюється досить критично. Дж.Сарторі, зокрема відзначає, що «прямі вибори прем'єр-міністра не є одним із видів сурогату або замінника для президентської форми правління. Якщо хто-небудь бажає ввести президентське правління, то доведеться перебудувати весь механізм. І навпаки, введення обраного всенародно прем'єр-міністра, якого не можна змістити, в парламентську систему рівнозначно тому, що в двигун вдарив камінь. Він не зруйнує двигун, але шкоди завдасть багато»'.

Оскільки за будь якої парламентарної форми найваж­ливішу роль у ході формування урядів відіграють політичні партії, конституції усіх зазначених вище держав так чи інакше вказують на необхідність врахування саме співвідношення партійних сил (фракцій) у парламенті. Але у цих державах, котрі конституювалися як парламентарні поліархії тільки у XXст., існують багатопартійні, у силу своєї молодості ще не належним чином організовані партійні системи, котрі не такі

С/>арторіДж. Порівняльна конституційна інженерія. — К., 2001. —СІП.

126

ефективні, як «старі» партії парламентських поліархій зі спад­ковим главою держави.

Відносно інституту відповідальності у системі зв'язків цього підвиду поліархічної форми державного правління при­сутній певний дуалізм, що не є характерним для парламентсь­ких поліархій зі спадковим главою держави. Він знаходить свій вираз у тому, що відповідальність перед парламентом не­се не тільки уряд, але і президент.

Визначений конституціями порядок відповідальності уря­ду, результатом якого може бути його відставка, характерний для парламентських форм державного правління. Через прий­няття резолюції осуду або постанови про недовіру парламент може спричинити відставку глави уряду, усього уряду або ко­гось з його міністрів. В Ізраїлі політичну відповідальність пе­ред Кнесетом несе весь Уряд, в Італії передбачена колективна та індивідуальна політична відповідальність перед обома па­латами парламенту. Таку ж відповідальність несе Кабінет Міністрів Латвії перед Сеймом, причому якщо Сейм вислов­лює недовіру Міністру-президенту, то у відставку йде весь Кабінет Міністрів.

Конституцією Албанії визначено механізми парламентсь­кого контролю за діяльністю уряду та його окремими членами. Зокрема, встановлено, що Прем'єр-міністр та інші члени Ради Міністрів зобов'язані у тритижневий термін давати відповіді на інтерпеляції та депутатські запити. Уряд Угорщини відповідає за свою діяльність перед Державними Зборами. Він регулярно подає парламенту звіти про свою роботу. Державні Збори шляхом висловлення недовіри Прем'єр-міністру, яка розглядається і як недовіра до всього Уряду, може відправити їх у відставку.

Своєрідною рисою парламентської відповідальності уряду Індії є те, що окрім колективної відповідальності уряду перед Народною Палатою, передбачена індивідуальна відповідальність міністрів перед Президентом. Проте Прези-

127

    продолжение

--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

дент може усунути з посади того чи іншого міністра лише за порадою Прем'єр-міністра.

Більш деталізованою є процедура притягнення до відповідальності глави держави. Причому тут розглядається певна закономірність, обумовлена особливостями політико-правового життя минулого деяких держав (Німеччини, Туреч­чини, Пакистану, постсоціалістичних країн), котрі мають не­гативний досвід авторитарно-особистої влади.

Президент Албанії може бути достроково усунений з поса­ди у разі грубого порушення Конституції. Розгляд питання ініціюється членами парламенту, які складають четверту час­тину складу Зборів. Пропозиція про усунення Президента має бути підтримана двома третинами членів Зборів і остаточно набуває сили, якщо її приймає Конституційний Суд, який засвідчує наявність провини глави держави Майже ана­логічною є така процедура в Угорщині, де однак відсутня стадія ініціації процесу усунення Президента з посади. В Ту­реччині і ініціювання парламентської процедури, і прийняття рішення потребує більш міцної підтримки парламентарів. Президент, в разі вчинення ним дій, що визначаються як дер­жавна зрада, може бути усунутий з посади тільки тоді, коли за подання, підтримане двома третинами членів Великих Національних Зборів, проголосують три чверті від загальної кількості членів парламенту.

В Німеччині обвинувачення Президенту в умисному пору­шенні Основного Закону або будь-якого федерального закону можуть пред'явити Бундестаг або Бундесрат. Пропозиція щодо обвинувачення має бути подана від імені не менше, ніж чверті голосів членів Бундесрату. Для прийняття відповідного рішен­ня потрібна більшість у дві третини голосів членів Бундестагу або така ж більшість голосів членів Бундесрату. Після пред'яв­лення обвинувачення Федеральний Конституційний Суд може призупинити функції Президента до вирішення справи. Якщо Федеральний Конституційний Суд встановить, що Президент

128

винний в умисному порушенні Основного Закону або феде­рального закону, він може оголосити про усунення його з поса­ди. Остаточним також є рішення Конституційного Суду Чехії про усунення Президента з посади за державну зраду в разі прийняття обвинувального акту Сенатом.

Повноваження Президента Естонії припиняються, зокре­ма, із набуттям сили обвинувального вироку суду щодо нього. Сам же глава держави може бути притягнутий до криміналь­ної відповідальності зі згоди більшості членів Державних Зборів. Президент Пакистану може бути усунутий з посади за рішенням більшості у дві третини голосів, прийнятим на спільному засіданні палат парламенту. Також не менше двох третин голосів депутатів Сейму потрібно для прийняття, ініційованого не менше ніж половиною членів парламенту рішення про усунення з посади Президента Латвії. Водночас Конституцією передбачений і інший шлях вирішення цієї про­блеми: Президент має право внести пропозицію про розпуск Сейму на референдум і якщо вона народом відхилена, то Пре­зидент вважається усуненим з посади.

Таким чином, різновиду форми правління з обраним одно­особовим главою держави притаманні риси, у цілому харак­терні для парламентарної поліархії. Своєрідними є лише ті, що пов'язані з формуванням президентури і її зв'язків з іншими ви­щими органами цієї системи влади. Однак цього не можна ска­зати відносно форми правління держав, які мають «колективно­го» главу держави і характеризуються як парламентарні. Мова йде насамперед про форму державного правління Швейцарії.

Форму державного правління Швейцарії, встановлену Конституцією 1999 р. ', слід визнати унікальною в ряду поліархічних форм державного правління, що пов'язано на­самперед зі специфікою статусу органу «верховної розпоряд-

1/>Тут і далі посилання даються на Союзну конституцію Швейцарської Конфедерації від 18 квітня 1999 р. Див.: Конституции государств Европы: В З Т.-Т.З.-С.537-580.

129

С. К. Бостан, С. М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХ    продолжение

--PAGE_BREAK--КРАЇН

чої і виконавчої влади Союзу," яким за статтею 174 Консти­туції є Союзна (Федеральна) Рада. До складу Союзної Ради входить сім членів, котрі обираються Союзними Зборами (двопалатним парламентом) на термін повноважень нижньої палати парламенту (Національної Ради) — 4 роки. Характерно, що від одного і того ж кантону (суб'єкта федерації) може бути призначений тільки один член Союзної Ради. її склад онов­люється повністю після закінчення терміну повноважень Національної Ради і всі вакансії, що відкриваються в її складі протягом наступних чотирьох років, заміщуються парламен­том лише на той період, що залишився до кінця терміну повно­важень Національної Ради.

У структурі Союзної Ради важко виділити інститут глави держави та інститут уряду. З формальної точки зори (насам­перед за назвою) у державі є пости Президента та Віце-прези­дента. Союзний Президент (Президент Конфедерації), який згідно зі СТ.176 Конституції обирається Союзними Зборами зі складу Союзної Ради терміном на один рік, головує у Союзній Раді. Особа, призначена на посаду Союзного Президента не може бути обрана повторно або обрана Віце-президентом (за­ступник Союзного Президента, котрий обирається парламен­том на такий же термін. —С.Б.) наступного року.

Союзний Президент, однак, не є «класичним» главою дер­жави: зміст його компетенції насамперед зумовлений членст­вом у Союзній Раді і зводиться тільки до головування в ній. Традиційна же для глави держави компетенція віднесена до Со­юзної Ради, котра «приймає рішення як колегія» (ст.177). Союз­на Рада представляє Швейцарію на міжнародній арені, підпи­сує та ратифікує договори (ст.184); приймає заходи для збере­ження зовнішньої безпеки, незалежності та нейтралітету Швей­царії, приймає заходи для збереження внутрішньої безпеки, у термінових випадках може застосовувати війська (ст.185).

Згідно статті 178 Союзна Рада «керує союзною адміністра­цією. Вона опікується про її доцільну організацію і про цілес-

130

прямоване виконання завдань». Саме через союзну адміні­страцію, котра складається з очолюваних членами Союзної Ра­ди департаментів (іноземних справ, внутрішніх справ, фінансів: митниць тощо) здійснюється реалізація урядової влади.

За наведеними вище ознаками: наявністю союзної адміністрації, посад Президента і Віце-президента, зосеред­ження повноважень глави держави та уряду в руках Союзної Ради, швейцарська держава нагадує президентську поліархію (республіку). Водночас, форма державного правління Швей­царії містить і деякі парламентарні елементи, що дало підста­ви окремим авторам визначити її як «змішану республіку» з вираженим дуалістичним державним режимом '. Але деталь­ний аналіз конституційних норм, котрі юридично закріплю­ють цю систему вищих органів законодавчої і виконавчої вла­ди Швейцарії, показує, що більш слушною є точка зору В.Ша-повала, який вважає, що її форма державного правління «за ба­гатьма» ознаками подібна до парламентарно-республікансь­кої..."2На це вказує:

по-перше, те, що згідно СТ.148 Конституції, Союзні Збори «здійснюють верховну владу у Союзі»;

по-друге, Союзна Рада, яка поєднує функцію глави держа­ви і уряду, формується парламентським шляхом, в той час як однією з ключових ознак «змішаної республіки» є обрання президента позапарламентським шляхом, тобто безпосеред­ньо громадянами;

по-третє, Союзна Рада несе відповідальність перед Союз­ними Зборами, але ця процедура не так чітко відрегульована Конституцією як в традиційних парламентських країнах.

У п.1. СТ.169 Конституції записано, що «Союзні Збори здійснюють вищий нагляд за Союзною Радою та союзною

'/>Див.: Гєоргіца A3. Конституційне право зарубіжних країн.—С.224.; Маклаков В.В. Основы государственного (конституционного) права Швей­царии // Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть. Страны Европы. — Т 3. — М.,1997.— С.421.

2Див.: Шаповал В.М. Державний лад країн світу,—1999.—С.267-268.

131

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

а/>дміністрацією». Стаття 171 встановлює, що «Союзні збори можуть давати доручення Союзній Раді», а «подробиці,… інструменти, за допомогою яких Союзні Збори можуть впли­вати на сферу компетенції Союзної Ради», регулюються зако­ном. І нарешті, у n.b, CT.187 закріплено, що Союзна рада «регу­лярно подає звіт Союзним Зборам про ведення нею справ, а також про становище Швейцарії». Тобто Союзна Рада підкон­трольна парламенту, але останній не має формального права відправити її у відставку.

По-четверте, незважаючи на відсутність у конституції прямих норм, Союзна рада, що формується з врахуванням співвідношення партійних сил у парламенті, реалізує політич­ну лінію парламентської більшості. Така форма взаємовідно­син Союзної Ради і парламенту підсилює значення останнього і його роль у державному механізмі. Відсутність же тра­диційних процедур політичної відповідальності уряду перед парламентом у цьому випадку не перешкоджає їх взаємодії. Питання такої взаємодії вирішуються в межах парламентської демократії ' шляхом узгодження позицій головних партійно-політичних сил і практичної реалізації їх в урядовій діяль­ності2.

Таким чином, при всій своєрідності та унікальності дер­жавного ладу Швейцарії її форма правління за своїм змістом, на нашу думку, є особливим різновидом парламентарної поліархії, котра деякими зарубіжними 3, а слідом за ними і вітчизняним дослідниками4(які спиралися на досвід ор­ганізації влади у Франції «періоду директорії» 1794-1799 p., a

Н/>а підставі цього деякі дослідники визначають Швейцарію «рес­публікою безпосередньої демократії» Див.: Арановскнй К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов.—М.: ФОРУМ-ИНФРА-МД998- С.156-158.

2Див.: Шаповал В.М. Державний лад країн світу.—К.,1999.—С.269.

Швейцарію вважали «директоріальну республікою» політологи К.Доллінгер і К.Левенштейн.

4Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн.—К.,1997.— С.87-88.

    продолжение

--PAGE_BREAK--132

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

також України часів «Директорії УНР».— С.Б.) названа «ди-ректоріальною республікою».

4.3. Президентська поліархія в зарубіжних країнах 4.3.1. Поняття президентської поліархії

Створений 1787 р. конституційний прототип — «вашинг­тонська» модель президентської форми державного правління у подальшому була запозичена багатьма країнами, але жодна з них, незважаючи на тривалий час, що пройшов, не змогла кар­динальним чином змінити американську конституційну мо­дель. Він досі є тим джерелом, що дає уявлення про сучасне поняття президентської поліархії.

Президентський вид форми державного правління, як і парламентський, безумовно теж є поліархічним, оскільки на­самперед базується на деконцентрованій системі влади, обу­мовленій відповідним типом «розподілу влади». На відміну від зарубіжних дослідників, де «цей поділ влади нелегко сформу­лювати»1, вітчизняні визначають його як «жорсткий»2. Побудо­ва механізму здійснення державної влади саме на його засадах є однією з ключових ознак президентської форми державного

правління.

Зміст американського, жорсткого «розподілу влад» на відміну від «м'якого», британо-французького, полягає в макси­мальному відокремленні органів законодавчої і виконавчої влади в плані їх організації і діяльності.

Правовий статус законодавчої влади, яка в США пред­ставлена двопалатним Конгресом, закріплений в статті І Кон­ституції 1787 р. Цей факт свідчив про значення, яке її творці приділяли цьому вищому державному органу і певної їх по­ступки представникам демократичної течії серед делегатів.

С/>арторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія—С. 82. 2Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного суду України.— 2003.—№2.— С.56.

133

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Найважливішою прерогативою Конгресу було визначено за­конодавство. Ніяка інша влада, ніякий інший державний ор­ган подібною владою не володіють, Це право носить у прин­ципі універсальний характер, тобто закон може бути прийня­тий з будь-якого питання. Але це має бути дійсно закон, а не просто акт, що підмінює управлінське рішення. Закон — це акт, який містить найбільш загальні правила (норми), які регулю­ють ту чи іншу сферу суспільних відносин. Якщо ж у формі за­кону намагаються вирішувати оперативні питання уп­равління, підмінити видання загальної норми індивідуально визначеною, яка може бути застосована лише до даного кон­кретного випадку, то мова йде про вторгнення в сферу діяль­ності виконавчої влади. Зрозуміло, що в такому випадку має місце порушення принципу поділу влади, а значить і сам тако­го роду законодавчий акт набував антиконституційного, тобто протиправного характеру1.

На відміну від законодавчих органів парламентських країн, парламенти в президентських псліархіях самі пропону­ють і приймають закони. Мандат члена парламенту не­сумісний з посадою члена уряду. За логікою жорсткого «роз­поділу влад», покладеного в основу Конституції США, фор­мально виключається наявність у президента та інших носіїв виконавчої влади права законодавчої ініціативи у парламенті. Такий підхід є протилежним прийнятому за умов парла­ментського правління, коли ініціювати законопроекти упов­новажені депутати і уряд як вищий орган виконавчої влади, і саме за урядовою ініціативою приймають переважну більшість законів. Більш того, в конституційній практиці США визнано, що президент, члени кабінету та інші посадові особи в системі виконавчої влади не мають навіть права досту­пу в палати парламенту (крім випадку, коли президент висту­пає з посланнями на спільному засіданні палат). Представни-

ки виконавчої влади, як правило, можуть брати участь у роботі комітетів і комісій палат парламенту (але не в засіданні палат), вони готують найбільш важливі й суттєві законопроекти (во­лодіючи для цього і необхідним апаратом, і інформаційною ба­зою, і іншими можливостями), однак у класичному варіанті президентської поліархії виконавча влада юридично позбавле­на права законодавчої ініціативи і має шукати різні шляхи для винесення законопроекту на розгляд палат. Урядовий законо­проект може бути змінений і доповнений парламентаріями без згоди уряду.

В наступній, IIстатті, сильній законодавчій владі Консти­туція США (на вимогу делегатів федералістів. — С.Б.) «проти­ставила» сильну виконавчу владу. Структура останньої нага­дувала структуру виконавчої влади часів «дуалістичної мо­нархії» в Англії, коли глава держави (монарх) безпосередньо очолював відповідальний перед ним уряд і тому «вашинг­тонська» модель форми державного правління іноді і сьогодні спеціалістами визначається як «дуалістична республіка». Суттєва різниця полягала у тому, що замість монарха главою нової держави мав стати президент.

Крім того, саме в США президентство зародилося і набу­ло розвитку як інститут виконавчої влади, котрий на відміну від монархічних, спадкових інститутів того часу став формува­тися виборчим шляхом. Відомо, що у подальшому обиратися стали деякі президенти — глави парламентських поліархій. Але якщо в останніх так чи інакше президентура формується з участю парламенту, у президентській поліархії — тільки по­запарламентським шляхом, шляхом загальних виборів грома­дян. «Наявність прямих, або схожих на прямі, загальних ви­борів глави держави, — зазначає Дж. Сарторі, — є „першим виз­начальним критерієм для системи президентського правління...“1. У США з самого початку були запроваджені

/>

    продолжение
--PAGE_BREAK--С.26.

Див.: Энтин Л.М. Разделение властей опыт современных государств.—

Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія.—С.79.

134

135

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

«схожі на прямі», двоступеневі вибори президента, які перед­бачали його обрання не безпосередньо народом, а виборцями. Хоча в цьому плані американська виборча система дещо відрізняється від класичних прямих виборів, це не порушує саму основу цього критерію, оскільки джерелом формування інституту президентства залишається народ.

Ще однією ознакою, котра відрізняє президентську поліархію від парламентарної є закріплення за президентом прерогативи формування уряду: саме президент на власний розсуд призначає і звільняє членів кабінету міністрів. Зазначе­на ознака доповнюється тим, що сформований президентом уряд ним же і очолюється. Відсутність посади прем'єр-міністра є зовнішньо відмінною рисою президентської поліархії, де глава держави є одноособовим носієм виконавчої влади. Стаття 2 Конституції містить припис, згідно якого «ви­конавча влада належить президенту Сполучених Штатів». Ко­легіальний уряд, але є кабінет як дорадча структура при прези­дентові.

Одна з найважливіших ознак президентської поліархії знаходить свій прояв в набагато ширших порівняно з главою парламентарної держави повноваженнях президента. В США наділення Президента широкими повноваженнями відповіда­ло ідеї «батьків-засновників», особливо федералістів, про те, що централізацію створює тільки урядова влада.

Ще однією ключовою ознакою президентської поліархії є те, що в законодавчо-виконавчих зв'язках відсутні такі, що ха­рактерні для парламентських форм: 1) парламентської відповідальності уряду, тобто парламент (або нижня палата) не може висловити недовіру уряду і тим самим змусити його піти у відставку; 2) можливості виконавчої влади достроково розпу­скати парламент (нижню палату) і призначити позачергові парламентські вибори. Відсутність у президента повноваження розпускати парламент ще ідеологами Конституції США роз­глядалось як таке, що могло б деформувати побудовану ними

136

зрівноважену систему між органами законодавчої і виконавчої влади та зумовити визнання домінуючої ролі виконавчої влади (президента). Вони стверджували, що ненадання президенту права дострокового припинення повноважень парламенту компенсується" відсутністю в останнього повноважень щодо визначення кадрового складу виконавчої влади, зокрема прав контролювати діяльність урядовців, які призначаються прези­дентом, і приймати рішення про звільнення їх з посад '.

Закладений в Конституції США «жорсткий» тип поділу влади, котрий передбачав самостійність та незалежність кож­ної з зазначених гілок влади, на практиці міг би привести до не­узгодженості, конфронтації, паралічу або узурпації влади. Оскільки така можливість «генетично» закладена в зазначено­му типі поділу влад, творці Конституції постаралися виробити взаємозв'язки, котрі попередили би не тільки узурпаторські тенденції кожної з трьох гілок влади, а й забезпечили б стабільність і безперервність функціонування самої державної влади. У цьому плані усі гілки влади організовувалися за вла­сним порядком, тобто мали своє особливе джерело. Єдиним джерелом законодавчої і виконавчої влади було визнано народ.

Усі вони мали різні терміни повноважень. Кожна зберіга­ла певне право впливати на іншу. З одного боку Конституція надала Президенту право вето на прийняті Конгресом законо­проекти, а з іншого — право Конгресу перебороти вето, а також висунути проти Президента обвинувачення в порядку імпічменту. Таким чином, порівняно з парламентськими фор­мами правління серед законодавчо-виконавчих зв'язків прези­дентської поліархії, покликаних забезпечити рівновагу систе­ми, є вето та імпічмент.

Право вето президента на прийняті парламентом законо­проекти — це «двосічна зброя», надмірне використання якої може не тільки призвести до політичної кризи, а й порушити

1/>Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного суду України.— 2003.—№2.— С.56-57.

137

С. К. Бостан, С.     продолжение

--PAGE_BREAK--М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

існуючий у державному механізмі баланс між його найваж­ливішими ланками. Тому вето намагаються насамперед роз­глядати як засіб компромісного узгодження позицій між цими ланками, не як інструмент тиску, а впливу з боку виконавчої влади на законодавчий процес.

Передбачений Конституцією США імпічмент проводить­ся за класичною для двопалатних парламентів процедурою. Нижня палата Конгресу США виступає в ролі слідчого та об­винувача. Для цього вона створює комітет з розслідування, і на основі його доповіді приймає рішення про обвинувачення. Порушену у такий спосіб справу на закритому засіданні роз­глядає верхня палата, рішення приймається 2/3 її складу. Наслідком може бути усунення з посади і позбавлення права займати «почесну, відповідальну або оплачувану посаду на службі Сполучених Штатів» будь-якої федеральної посадової особи1, якщо її, згідно ст.2 (розділ четвертий) Конституції, бу­де викрито у «зраді, хабарництві або інших тяжких злочинах і провинах»2. На цьому, однак, юридичні наслідки скоєного не закінчуються. В подальшому проводять розслідування загаль­ного характеру, справу передають до звичайного суду і винний несе покарання3. Порядок імпічменту, що використовується у США, в цілому характерний для більшості інших прези­дентських поліархій.

Встановлені між цими органами взаємозв'язки, як у ми­нулому, так і сьогодні, мають на меті запобігти посилення од­ного з них за рахунок іншого і перешкодити одній з частин си­стеми діяти в протилежних напрямках. Подібна збалансо­ваність державної системи ускладнює нововведення, але в той

1/>Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн.— С.201.

2 Див.: Конституція США від 17 вересня 1787 р.// Чудаков М.Ф.Консти-
туционное (государственное право зарубежных стран.—Мн.: Харвест,1998.—
С.606-697.

3 Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн.—С.201.
138

же час перешкоджає можливості узурпації влади з боку будь якого з названих органів. У відомому рішенні United States v. RichardNixon, винесеному в липні 1974 p., Верховний суд США пояснив: «Конституція не тільки роззосередила владу для кращого забезпечення свободи, але вона також припускає, щоб на практиці роззосереджена влада була об'єднана в ціле для ефективного управління. Конституція наказує, щоб гілки влади були водночас відділені одна від одної і взаємозалежні, були автономними і взаємодіючими одна з одною»1.

Узагальнюючи наведене, можна виділити ознаки цієї но­вої для держави епохи громадянського суспільства структур-но-інституціональної системи органів законодавчої і очолюва­ної президентом виконавчої влади, а саме:

1) система вищих органів законодавчої і виконавчої влади, які утворюють форму правління президентської держави, по­будована на засадах притаманного їй «жорсткого» типу роз­поділу влад і системи стримувань та противаг, які йому відповідають. Це знаходить вираз у тому, що:

1.1.) система складається з двох організаційно відокремле­них інститутів, котрі представляють виконавчу і законодавчу

влади:

а)виконавча влада, яка уособлюється главою держави та
керованим ним урядом, не має права:

законодавчої ініціативи,

розпуску парламенту

сумісництва своєї посади з депутатським мандатом;

б)законодавча влада не бере участі у формуванні уряду;

в)відсутні інститути парламентської відповідальності
уряду та контрасигнування актів глави держави.

1.2) стримування та противаги в законодавчо-виконавчих зв'язках забезпечуються:

а) правом президента накласти вето на прийняті парла­ментом закони;

1/>Цит за: Конституция США (вступительная статья) // Конституции за­рубежных государств.—М.: БЕК, 1996.—С.7-8.

139

    продолжение

--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>б) правом парламенту притягти президента до відповідальності, використовуючи процедуру імпічменту.

2)провідну роль у здійсненні соціально-політичного
керівництва державою відіграє урядова влада на чолі з прези­
дентом (виконавча влада), звідки і походить саме назва прези­
дентської. Це знаходить свій вираз у значному впливі прези­
дента на уряд:

а)президент формує склад уряду;

б)уряд несе політичну відповідальність виключно перед
президентом, який може відправити у відставку весь уряд або
його окремих членів.

3)Правовий статус глави держави, його фактичний вплив
на уряд основного «реалізатора» правління в державі ха­
рактеризується як «сильний». Це забезпечується тим, що:

а)президентура утворюється позапарламентським шляхом
і має таке ж джерело формування як і законодавчий орган. Пре­
зидент обирається шляхом загальних виборів громадянами.

б)президент поєднує повноваження глави держави і гла­
ви уряду. Як глава держави він має суттєві повноваження в
сфері зовнішньої і внутрішньої політики, а як глава уряду -
здійснює поточне управління країною у межах прийнятих
парламентом законів.

Таким є «набір» ознак та «підознак», що характеризують президентську форму поліархічного правління. Синтезуючи їх, можна сформулювати дефініцію ще одного виду поліархич-ної форми державного правління — президентської поліархії, яка являє собою засновану на «жорсткому» типові розподілу влад дуалістичну систему вищих органів законодавчої і вико­навчої влади, серед яких провідну роль у здійсненні правління в державі відіграє виконавча (урядово-президентська) влада, ко­тру очолює обраний позапарламентським шляхом президент.

У сучасному світі президентська форма державного правління розповсюджена широко. Після США її сприйняли майже всі латиноамериканські держави. їй же пізніше віддали

140

перевагу більшість африканських держав. В Азії цей перелік менше, з держав, котрі останніми конституювали таку форму правління — Узбекистан та Туркменистан (за формальною нормою конституції і Казахстан). А в Європі — найменший: форму державного правління близьку до американської, кон­ституювали лише Азербайджан, Кіпр та Грузія. У цілому пе­релік сьогоднішніх так званих «президентських республік» чималий (біля 65) і аналіз їх юридичних (конституційних) мо­делей дає нам уявлення про загальні, які співпадають з кла­сичним «вашингтонським» прототипом, риси, а також про обу­мовлені різними чинниками певні відхилення від нього. На особливості конституційних моделей сучасних президентсь­ких поліархій і звернемо увагу нижче.

4.3.2. Особливості конституційних моделей президентських форм правління сучасних держав

Із держав з президентською формою правління до «ва­шингтонської» моделі найближчими є Болівія, Нігерія, Еква­дор та деякі інші. Від останньої їх форми правління відрізня­ються перш за все терміном повноважень президентів (і віце-президентів) та можливістю (або неможливістю) їх переоб­рання. Найбільш тривалим є термін повноважень у Президен­та і Віце-президента Болівії — 5 років (без права переобрання) і 4 роки (як в США) Президента Еквадору (без права переоб­рання) та Президента й Віце-президента Нігерії (не більше двох термінів підряд). Крім цього, в Нігерії уряд (адміністрація президента) носить назву Виконавча рада.

Структурно-інституціональні системи верховної влади за­значених вище держав, знаходячись у межах, визначеної «ва­шингтонським» класичним прототипом форми правління, складають певний його «серединний» тип. Порівняно з ним форми правління інших президентських держав мають деякі «відхилення», що знаходять свій прояв у тих чи інших особли­востях.

141

С    продолжение

--PAGE_BREAK--. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Перш за все відзначимо особливості, обумовлені інсти-туціональною специфікою виконавчої влади. Положення про належність виконавчої влади президента або про її здійснення президентом у тій чи іншій редакції наявні в конституціях усіх президентських держав. Іноді президент узагальнено назва­ний главою уряду (Аргентина, Колумбія, Нікарагуа). В Грузії', Таджикистані2, Туркменистані3і Узбекистані4він визначений як глава виконавчої влади, а в Таджикистані і Узбекистані -ще й як керівник (глава або голова) уряду. В ст.85 Конституції Болівії закріплено, що «виконавча влада здійснюється прези­дентом спільно з державними міністрами». Подібні положення містять основні закони Бразилії, Венесуели, Коста-Ріки, Па­нами, Перу і Уругваю1.

За класичною президентською поліархією в структурі ви­конавчої влади уряду як відносно самостійного органу не існує. Міністри складають кабінет (адміністрацію) президен­та, маючи лише дорадчий голос, і якщо навіть вони усі вислов­ляться проти пропозиції президента, прийняття остаточного рішення залишається за ним. Але кілька десятиліть тому у формі президентської республіки стали відбуватися певні зміни6, які і привели до формування однієї із зазначених

Т/>ут і далі посилання даються на Конституцію Грузії від 24 серпня 1995 р..Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.1. —С.742-743.

Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Таджикистан від 6 листопада 1994 р. // Конституции государств-участников СНГ.— М.: НОРМА, 2001.-С.497-522.

Тут і далі посилання даються на Конституцію Туркменистану від 18 травня 1992 р. з наступними змінами, Див.: Конституции государств-участ­ников СНГ.-М, 2001.-С.551-578.

Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Узбекистан від 8 грудня 1991 р. з наступними змінами. Див.: Конституции госу­дарств-участников СНГ.-М., 2001.-С.594-626.

Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного суду України.— 2003.—№2.— С.57.

6Див.: Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт.-М: Зерцало, 1998.- С.273.

142

структурно-інституціональних особливостей. Суть її полягає у тому, що в структурі виконавчої влади поряд з президенту­рою стали утворюватися окремі державні органи, по суті, уря­ди, головним призначенням яких стало здійснення виконавчої влади на основі повноважень, встановлених конституцією або фактично делегованих президентом. їх назви відрізняються різноманітністю: «уряди» в Грузії та Таджикистані; «Кабінети міністрів» — в Аргентині, Домініканській республіці, Туркме­нистані, Узбекистані; «Ради міністрів» — в Алжирі, Венесуелі, Кіпрі', Уругваї, Перу, Сирії, Судані, Тунісі, «Рада кабінету -в Панамі, „Виконавча рада“— в Нігерії, „Виконавчий юань“ -на Тайвані тощо.

З зазначених держав більш чіткими є юридичні конст­рукції виконавчих органів держав Середньої Азії, консти­туційні положення відносно яких формулювалися не без впливу „парламентарної “ Європи. Стаття 73 глави 5 Консти­туції Таджикистану закріплює, що уряд, який „складається з Прем'єр-міністра, його першого заступника і заступників, міністрів, голів державних комітетів“ забезпечує „керівництво ефективним функціонуванням економіки, соціальної і духов­ної сфери, виконання законів, рішень Маджлісі Олі (парла­менту.—СБ.), указів, і розпоряджень Президента Таджикиста­ну“. Майже аналогічним є завдання, яке покладено Консти­туцією (глава XX, ст.98) на Кабінет Міністрів Узбекистану. Основний закон Туркменистану це питання регламентує більш детально, зокрема ст.78 глави 5 Конституції містить пе­релік восьми конкретних повноважень Кабінету Міністрів.

Ці урядові установи зазвичай очолюються самими прези­дентами, але в деяких з зазначених президентських держав конституціями передбачені окремі керівні посади: в Аргентині — це глава кабінету, в Алжирі, Єгипті, на Тайвані, в Тунісі та

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Кіпру від 16 серпня 1960 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.2. —С.233-235.

143

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Таджикистані — прем'єр-міністр, в Грузії — державний міністр, в Сирії — голова Ради міністрів. Але і в цих державах фактич­ним керівником над урядом і особливо над так званими «клю­човими» міністрами є президент. Керівництво іншими міністрами з боку прем'єра теж має відносний характер, вони, як і сам прем'єр, підпорядковані президенту. Найважливіші рішення приймаються на засіданнях уряду тільки під голову­ванням президента і лише рішення оперативного характеру можуть прийматися урядом без його участі. Але і такі засідан­ня прем'єр проводить, як правило, тільки за вказівкою прези­дента. Виходячи з того, що такий глава уряду відіграє коорди­нуючу роль і виконує оперативні завдання, у спеціальній літе­ратурі він отримав назву «адміністративного прем'єра'». На­явність посади «адміністративного прем'єра» та уряду при усіх їх зовнішніх парламентських ознаках не порушують «логіку» системи президентської поліархії, оскільки і уряд, і його глава несуть відповідальність тільки перед президентом.

Ще одна структурно-інституціональна особливість пов'язана з наявністю або відсутністю в системі виконавчої влади посади віце-президента. Стосовно цього слід відзначи­ти, що загальне для більшості латиноамериканських країн правило, коли поряд з президентом обирається та діє один віце-президент, тобто як у США. Але в деяких державах, на­приклад, в Коста-Ріка та Панамі разом з президентами обира­ються два віце-президенти, а в Єгипті президент може призна­чати один, два або більше віце-президентів. Призначення віце-президента як заступника президента, покликано допомогти йому в поточному управлінні державою і, особливо, забезпе­чувати в непередбачених випадках наступність президентсь­кої влади. В той же час можна припустити, що віце-президент, перетягаючи на себе частину повноважень президента, «розпо­рошує» владу останнього. Тому серед президентських

Д/>ив.: Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт.-М.: Зерцало, 1998.- С.273.

144

поліархій відсутність посади віце-президента є нерідким яви­щем. В Домініканській республіці, Перу, Чилі, Еквадорі, Ал­жирі, Грузії, Єгипті, Сирії, Сенегалі, Судані, Таджикистані, Тайвані, Тунісі, Туркменистані, Узбекистані, ці посади взагалі не передбачені конституційним законодавством.

Найсуттєвішими для держав, форми правління яких пев­ним чином відрізняються від класичного прототипу, є особли­вості, пов'язані зі змістом повноважень, котрі надаються кон­ституціями президентам. Аналіз цих повноважень та інших конституційних «важелів», які «підсилюють» або навпаки, «по­слаблюють» президентську владу, показує, що форми правління держав, котрі виходять за межі «серединного» типу (США, Болівія, Еквадор, Нігерія) характеризуються на­явністю в їх системах елементів «посиленого прези-денціалізму» або ж «парламентаризму».

4.33. Президентські поліархії з елементами «посиленого парламентаризму»

За сукупністю своїх юридичних характеристик до держав з більш сильними елементами «президенціалізму» ніж в США, слід віднести, на нашу думку, Бразилію, Грузію, Домінікансь­ку республіку, Колумбію, Таджикистан, Туркменистан, Узбе­кистан, Чилі тощо. Якщо форми правління цих держав «роз­ставити» на умовній шкалі за принципом зростання рівня «президенціалізму», то порядок цей буде приблизно такий.

Порівняно з американським Президентом, влада Прези­дента Грузії сильніша за рахунок права останнього на законо­давчу ініціативу; в Домініканській республіці та Колумбії пре­зиденти наділені більш широкими повноваженнями у надзви­чайних випадках, коли є загроза громадському спокою та національній безпеці, а також у кадровій сфері, де формуван­ня уряду здійснюється президентом на свій розсуд '. Окрім

1/>Правовые системы стран мира.—С.196, 330.

145

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>/>цього всі акти Президента Колумбії, за винятком призначення міністрів, для набуття законної сили мають бути скріплені підписами відповідних членів уряду. Тобто мова йде про вико­ристання характерної для парламентських країн процедури контрасигнування. Але тут вона є протилежною за своєю якістю, оскільки, враховуючи повну залежність кар'єри члена уряду від президентів, цей інститут тут (у президентських поліархіях) означає покладання політичної відповідальності за зміст відповідних рішень і актів та за їх реалізацію на членів урядів, котрі вчинили контрасигнування. Тобто в прези­дентській поліархії наявність інституту контрасигнатури є за­собом не послаблення, а посилення влади президента в сис­темі елементів форми правління.

Такий же наслідок в умовах президентської поліархії, де відсутній інститут парламентської відповідальності виконав­чої влади, має право президента розпускати парламент. Серед держав з такою «порушеною» рівновагою є насамперед Чилі, де Президент може реалізувати це право лише один раз протя­гом строку його повноважень (хоча чітких підстав розпуску парламенту конституцією не встановлено. — С.Б.)\ В інших державах: Алжирі, Єгипті, Перу, Сенегалі, Сирії право прези­дентів на розпуск певною мірою збалансовано наявністю пар­ламентських елементів системи стримувань. «Обґрунтованим рішенням» Президента Сирії може бути і розпущений парла­мент цієї країни, але з конкретного питання таке рішення мо­же прийматися тільки один раз. Це може бути певною відповіддю Президента на винесення більшістю голосів членів парламенту вотуму недовіри Раді міністрів, коли прем'єр-міністр має надати Президенту пропозицію про відставку кабінету, а глава держави приймати відповідне остаточне рішення щодо відставки або розпуску2.

1/>Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник
Конституційного суду України.— 2003.—№2,— С.57.

2Див.: Правовые системы стран мира.—С.579.

146

В Сенегалі, наприклад, Президент може розпустити пар-ямент (Національні збори), якщо він за передбаченими Кон-гтитуцією (1963 р. з наступними змінами) формами парла­ментського контролю (усні та письмові питання з дебатами та без них, слідчі комісії тощо) прийняв резолюцію осуду Уря-

Схожий порядок і в Тунісі, де Президент, поряд з іншими такими сильними повноваженнями, як право законодавчої

іативи, право прийняття по визначеному переліку питань та на конкретний термін делегованого законодавства — дек­ретів, що мають силу закону, може розпустити парламент, як­що протягом одного законодавчого періоду він двічі 2/3 го­лосів парламентарів прийняв резолюцію недовіри відносно

уряду г.

Форми правління кількох держав характеризується більшим ступенем «чистоти» президентських елементів, котрі однак сильніше ніж в США. Серед них перш за все Мексика, територіальне сусідство якої з США сприяло максимальною мірою запозиченню нею «вашингтонської» моделі влади. Але форма правління «Сполучених штатів Мексики» (!) відрізняється дещо посиленими елементами прези-денціалізму: президент на власний розсуд призначає і усуває з посад державних секретарів (міністрів) та цілий ряд інших фе­деральних посадових осіб, має право вводити надзвичайний стан, припинити дію конституційних гарантій, реалізувати можливість федеральної інтервенції у внутрішні справи штатів, втручатись у законотворчий процес. Останнє знахо­дить свій вираз у праві Президента на законодавчу ініціативу, а також у випадках, прямо вказаних в Конституції або за упов­новаженням Конгресу, видавати декрети, що мають силу зако­ну. Владу Президента, як вже зазначалося, посилює також на­явність інституту контрасигнування актів і рішень Президен­та, котре здійснюється членами Централізованої адміністрації

1/>Див.: Правовые системы стран мира,—С.569.

2Див.: Там само. — С.647-648.

147

    продолжение

--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

(уряду), за що вони і несуть відповідальність. Передбачені Конституцією деякі парламентарні елементи: підзвітність членів уряду парламенту, коли при відкритті кожної сесії Кон­гресу члени Централізованої адміністрації подають звіт про стан справ у своїх відомствах, а кожна з палат Конгресу може викликати членів адміністрації з метою отримання інформації з питань, що обговорюються, особливих наслідків не має і на зміст президентської влади майже не впливає.

Ще сильніше елементи президенціалізму в Бразилії, де президентська поліархія була встановлена, по суті, рішенням народу в результаті проведеного 7 вересня 1993 р. плебісциту щодо форми державного правління. На питання, яку з них об­рати: монархію чи республіку, якщо республіку, то прези­дентську або парламентську, громадяни відповіли так: за рес­публіку — 66%; за монархію — 10%; за парламентську рес­публіку —25%, за президентську — 54% '. Таким чином, через 5 років після прийняття Конституції країни (1988 р.) форма дер­жавного правління Бразилії була остаточно визначена як пре­зидентська, але як така, що відрізняється від «вашингтонської» моделі більш широким обсягом повноважень президента.

Президенту Бразилії належить важливе право самостійно встановлювати стан оборони, стан облоги і так званий стан фе­дерального втручання (інтервенції) у справи штатів. Для прийняття відповідних рішень йому необхідна формальна підтримка одного з двох визначених у Конституції консульта­тивних органів — Ради Республіки або Ради національної обо­рони. До Ради Республіки входять віце-президент, голови па­лат федерального парламенту, лідери більшості і опозиції в обох палатах, міністр юстиції і шість бразильських громадян, котрі у рівній кількості призначаються Президентом і обира­ються палатами парламенту. До Ради національної оборони входять віце-президент, голови палат парламенту і ряд

Д/>ив.: Якушев Л.В. Конституционное право зарубежных стран.—М.: Приор,2000.-С239.

148

міністрів. Позиції Президента у законотворчому процесі илює надане йому конституцією право законодавчої ініціативи, право видавати у випадку термінової необхідності акти, що мають силу закону (з наступним представленням в Конгрес) ', а також можливість використовувати вибіркове ве­то на законопроекти, прийняті парламентом. Вибіркове вето на відміну від «загального» дає президенту більше можливос­тей для маневру в його взаємовідносинах з парламентом 2. Водночас Конституція 1988 р. наділила Конгрес правом підда­вати бразильського Президента, як це має місце і в США, суду імпічменту, у випадках скоєння ним злочинів або інших пору­шень конституції і законів, і у цьому немає нічого дивного. Примітним однак є те, що на відміну від США, де суд імпічменту за всю історію цієї країни жодного разу (з двох) не відправив у відставку президента, в Бразилії є практичний досвід: звинувачений в корупції Президент Ф.Коллор в 1992 р. усунений за це з посади глави держави 3.

І нарешті найсильнішими можна вважати становища пре­зидентів в трьох країнах Середньої Азії: Таджикистані, Турк­менистані, Узбекистані. В усіх трьох конституціях цих держав міститься припис, що не є характерним для президентських поліархій інших регіонів, особливо американського. Мова йде про визнання президента гарантом Конституції і законів, прав і свобод людини і громадянина, національної незалежності, єдності і територіальної цілісності, охорони суверенітету, ре­алізації рішень з питань національно-державного устрою тощо. За Конституцією Президент Таджикистану є головноко­мандувачем збройними силами, призначає і звільняє команду­вачів військами збройних сил, утворює Раду безпеки і керує нею, проголошує надзвичайний стан на всій території держави

Д/>ив.: Правовые системы стран мира,—С.95.

Див.: Шаповал В. Державний лад країн світу.—С.37.

Див.: Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран.—С.239.

149

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

або в окремих місцевостях з «негайним» внесенням указу про це на затвердження до парламенту і повідомленням до Ор­ганізації Об'єднаних Націй, керує здійсненням зовнішньої політики. Він уповноважений утворювати та ліквідовувати міністерства і відомства; призначати і звільняти Прем'єр-міністра та інших членів уряду; скасовувати чи призупиняти дію «актів органів державного управління», якщо вони супере­чать Конституції і законам; призначати і звільняти голів тери­торіальної автономії, областей, столиці, міст та районів. Серед найважливіших повноважень Президента є і його право здійснювати подання до Маджлісі Олі щодо призначень і відкликань голів та інших суддів Конституційного Суду, Вер­ховного Суду і Вищого економічного суду, а також за поданням міністра юстиції призначати і звільняти суддів інших судів. За згодою парламенту глава держави призначає та звільняє гене­рального прокурора і його заступників (ст.69, 70).

Але якщо призначення на найважливіші урядові посади та на посади голів автономних і місцевих органів влади Прези­дент Таджикистану здійснює за згодою парламенту (Маджлісі Олі) та маджлісів народних депутатів відповідних адміністра­тивно-територіальних одиниць, то Президент Узбекистану при формуванні апарату виконавчої влади такої згоди не по­требує. Він на свій розсуд призначає та звільняє прем'єр-міністра та інших членів Кабінету Міністрів, забезпечуючи взаємодію «вищих органів влади та управління», керує ним. Крім цього Президент Узбекистану є головнокомандувачем збройних сил, призначає і звільняє вище командування, при­своює вищі військові звання. Серед його повноважень слід та­кож назвати право вести переговори та підписувати міжна­родні договори, забезпечувати додержання укладених держа­вою договорів, а також призначати і звільняти дипломатичних та інших представників Узбекистану в іноземних країнах .

Окрім таких же повноважень, характерних і для Прези­дента Туркменистану, останній має право одноосібно призна-

150

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

чати на 5-річний термін з можливістю перепризначення суддів, керувати формуванням проекту державного бюджету і вносити його на розгляд і затвердження до Меджлісу (парла­менту), видавати з окремих питань закони (це право йому бу­ло надано спеціальною постановою Меджлісу від 12 квітня 1993 р.'), скасовувати акти міністерств і відомств та місцевих органів управління, розпускати органи місцевого самовряду­вання, призначати за рішенням Халк Маслахати 2референду­ми, звертатися з посланнями до народу, достроково скликати Меджліс на сесію, надавати Халк Маслахати щорічні доповіді про стан країни, інформувати про найбільш важливі питання внутрішньої і зовнішньої політики та деякі інші3.

Влада президентів Туркменистану та Узбекистану суттєво підсилюється за рахунок їх можливостей розпускати парламен-

1/>Правовые системы стран мира.— С.654.

2 Халк Маслахати (Народна Рада) за Конституцією Туркменистану є ви­
щим представницьким органом народної влади, в той час як парламент
(Меджліс) — вищим законодавчим органом. До складу Халк Маглахати вхо­
дять Президент, депутати Меджлісу, а також члени, обрані народом у
кількості, що дорівнює числу депутатів Меджлісу. Крім того, до складу Халк
Маслахати входять голова Верховного Суду, голова Вищого господарського
суду, генеральний прокурор, члени уряду, глави адміністрацій в адміністра­
тивно-територіальних одиницях, а також мери муніципальних рад міст і се­
лищ. До компетенції Халк Маслахати, що обирається на термін — п'ять
років, віднесено розгляд і прийняття рішень з питань доцільності змін Кон­
ституції або прийняття нової; проведення всенародних референдумів: роз­
робки рекомендацій про основні напрями економічного, соціального і
політичного розвитку країни; зміни державного кордону і адміністративно-
територіального поділу; ратифікації і денонсації укладених від імені Турк­
менистану договорів про міждержавні союзи та інші утворення; проголо­
шення стану війни і миру; з інших питань, визначених Конституцією і зако­
нами. Рішення Халк Маслахати реалізуються Президентом, Меджлісом та
іншими органами державної влади. Халк Маслахати скликається «за не­
обхідністю», однак не менше ніж один раз на рік за ініціативою Президента,
Меджлісу або третини встановленого числа членів Халк Маслахати. Його
роботою керує Президент або обраний на його пропозицію будь-який член
Халк Маслахати.

3 Правовые системы стран мира.— С.654.

151

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ти, а також за рахунок складної процедури їх усунення від вла­ди (Туркменистан) або ж взагалі її відсутністю (Узбекистан).

Конституцією Узбекистану (ст.95) визначено, що Прези­дент за погодженням з Конституційним судом може достроко­во припинити повноваження парламенту в разі виникнення в його складі «нездоланних розбіжностей, що загрожують його нормальному функціонуванню, або неодноразового прийнят­тя ним рішень, які суперечать Конституції». В Туркменистані випадки розпуску парламенту конституцією більш конкрети­зовані. Згідно ст. 64 «Меджліс може бути достроково розпуще­ний… Президентом у випадках неспроможності сформувати протягом шести місяців керівні органи Меджлісу або вираже­ної двічі протягом вісімнадцяти місяців недовіри Кабінету міністрів».

Відносно використання процедури імпічменту слід відзна­чити, якщо Конституція Узбекистану — єдина з конституцій країн СНД, котра не передбачає інституту імпічменту прези­дента ', то механізм усунення від посади туркменського глави держави серед цих же держав є найбільш складним. Передба­чене Конституцією Туркменистану право Халк Маслахати висловити недовіру Президенту фактично неможливо ре­алізувати, оскільки, по — перше, мала вірогідність того, що Халк Маслахати, більше половини членів котрого призна­чається Президентом., набере 2/3 голосів на підтримку цього рішення; по-друге, саме рішення про недовіру не призводить до відставки, а тільки до призначення референдуму з цього пи­тання 2.

Наявність в конституціях Узбекистану та Туркменистану деяких елементів парламентарної поліархії не впливає на зміст форм правління цих держав. Так, в Туркменистані пар­ламент уповноважений приймати рішення про недовіру уря-

>днак юридичних наслідків такого рішення для уряду не визначено. В Узбекистані відповідальності кабінету міністрів перед парламентом не передбачено, однак він повинен склада­ти повноваження перед новообраним парламентом. Відповідальність уряду перед парламентом, передбачена за­значеними нормами, є, по суті, умовною.

4.3.4. Президентські поліархії з елементами «парламентаризму „

Водночас серед президентських поліархій є певна група держав, де елементи “парламентаризму» тією чи іншою мірою впливають на зміст виконавчої і, насамперед, президентської влади. Серед держав цієї групи найближчою до класичного прототипу є форма державного правління Панами, де певною самостійністю володіє «Рада кабінету» (ConsejodeGabinete), яка хоч і діє при і під головуванням глави держави, але такі рішення, як призначення суддів Верховного суду, укладання договорів про займи, відчуження національного майна, декре­тування під колективну відповідальність Ради надзвичайного стану і призупинення окремих норм Конституції, президент приймає тільки зі згоди Ради кабінету'.

Взаємовідносини між Президентом та Радою Міністрів в Венесуелі певною мірою вирішуються на основі інституту контрасигнатури. Згідно з Конституцією Венесуели від 15 грудня 1999 р. Президент має повноваження, які можуть бути поділені на три групи: 1) його власні повноваження; 2) повно­важення, що здійснюються через міністрів і потребують обов'язкової контрасигнації; 3) повноваження, що здійсню­ються Президентом у Раді Міністрів і також потребують кон­трасигнації. З цього переліку згідно СТ.190 Конституції тільки два повноваження відносяться до розряду власних повнова-

/>Див.: Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран .—С.239.

1Див.: Якушев А.В. Там само.

2Див • Qvinnoa Л R To… ,..,..„

Див.: Правовые системы стран мира.— С.501.

152

153

    продолжение
--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>жень Президента: право призначати та відкликати міністрів, всі інші потребують контрасигнації з боку відповідних міністрів.

Серед парламентських рис президентської поліархії в Ал­жирі слід відзначити деякі елементи інвеститури уряду, яка знаходить свій вираз у тому, що розроблена урядом програма діяльності має бути ухвалена парламентом — Національними народними зборами'.

Одним з найбільш поширених елементів парламентариз­му в президентських поліархіях є інститут відповідальності виконавчої влади перед законодавчим органом. Ця, не харак­терна для класичної президентської поліархії ознака, з'явила­ся у її законодавчо-виконавчих зв'язках як певний юридичний засіб «приборкання, пом'якшення» президентської влади, кот­ра у відповідних соціально-політичних обставинах часто при­водила до узурпації главою держави всієї державної влади.

Найбільш легкою є форма парламентської відповідаль­ності у Філіппінах, де депутати обох палат Конгресу (Палати представників та Сенату) мають право звернутись із запитами до виконавчої влади — Президента та очолюваного ним Кабіне­ту міністрів, яке, однак особливих наслідків не має2. В Коста-Ріка Законодавчі збори (однопалатний парламент) можуть формулювати інтерпеляцію міністрам Уряду, а рішенням 2/3 присутніх на засіданні парламенту виносити осуд тим посадо­вим особам, які винні в здійсненні неконституційних або неза­конних актів, серйозних помилок, що спричинили або змогли спричинити явну шкоду державним інтересам3. Інтерпеляція є засобом парламентського контролю над урядом і в Парагваї. Конгрес може викликати для запиту будь-якого міністра або іншого керівника виконавчої влади на засідання відповідної палати (Палати депутатів або Сенату). Якщо викликана поса-

1/>Див.: Правовые системы стран мира. — С.ЗО.

' Диз.: Там caMo.-C.697. 5Див.: Тамсамо.-С351.

лова особа не з'явиться на засіданні палати або ж ця палата вва­жатиме відповідь на інтерпеляцію незадовільною, то обидві па­лати 2/3 голосів можуть винести резолюцію осуду і рекоменду­вати Президенту або ж безпосередньому начальникові посадо­вої особи звільнити його від займаної посади.

В Аргентині політично відповідальним визнаний лише керівник міністерського кабінету. Глава Кабінету Міністрів зо­бов'язаний щомісяця звітувати по черзі перед кожною з палат парламенту з питань управління державними справами. Абсо­лютною більшістю від складу обох палат (Палати депутатів та Сенату) Національного конгресу він може бути відправлений у відставку. Всі члени міністерського кабінету на початку кожної сесії звітують перед парламентом, однак можливість вислов­лення їм недовіри у зв'язку з цим не передбачена. В Алжирі та­ка можливість конституційним законодавством передбачена, але остаточне рішення— відправити уряд у відставку або ж роз­пустити парламент — за Президентом '. В Перу Конгрес може висловити Раді міністрів або ж окремому міністру вотум не­довіри або ж відмовити у довірі, коли таке питання ставиться за міністерською ініціативою. Відмова у довірі Раді міністрів або ж міністру має наслідком його відставку. Але якщо Конгрес прийме резолюцію осуду або ж відмовить у довірі двом Радам міністрів, то Президент може розпустити парламент 2. У Вене­суелі протягом перших 10 днів загальної сесії Конгресу кожнен міністр подає на спільному засіданні палат парламенту обґрун­товану і повну доповідь про діяльність свого міністерства за минулий рік та плани на наступний, а також фінансовий звіт про суми грошей, які виділені його міністерству. Нижня пала­та — Палата депутатів може відмовити міністрам у довірі, після чого вони зобов'язані піти у відставку3.

1/>Див.: Правовые системы стран мира. — С.ЗО.

2 Див.: Там само. — С.509.
Див.: Там само. — С.139.

154

155

С. К. Бостан,     продолжение

--PAGE_BREAK--С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Форми державного правління Уругваю та Єгипту характе­ризуються дещо більшим «набором» парламентських елементів. В Уругваї це обумовлено насамперед більшою самостійністю Ради Міністрів у системі виконавчої влади. Президент, котрий її очолює, уповноважений брати участь в урядових засіданнях з правом голосу, який вважається вирішальним у разі голосуван­ня членів Ради Міністрів нарівно (так званий розкол голосів). Однак рішення, прийняті Президентом разом з відповідним міністром або міністрами, можуть бути скасовані колегіальним рішенням уряду в цілому. Найважливішими повноваженнями Ради Міністрів, яка скликається на засідання Президентом або на прохання окремого члена або кількох членів уряду, є підго­товка проекту державного бюджету та ініціювання його розгля­ду в парламенті, а також, за наявності відповідного рішення пар­ламенту, оголошення війни '. Конституція Уругваю (1967 р. з наступними змінами) не передбачає традиційних механізмів парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Однак певним замінником таких механізмів можна вва­жати право кожної палати за ініціативою третини її складу «за­прошувати на засідання міністрів з метою отримати від них інформацію, потрібну для виконання законодавчих повнова-жень»(ст.119 Конституції), а також наявність певних елементів контрасигнатури, коли частково Президент «підписує рішення Виконавчої влади разом з компетентними міністром чи міністрами». Крім цього Президент Уругваю має можливість розпустити Генеральну Асамблею (двопалатний парламент, що складається з Палати представників та Сенату. — СБ.). Це може статися, якщо висловлена недовіра уряду в цілому або окремим його членам, буде підтверджена відповідним рішенням, прий­нятим не менше, ніж 3/5 від складу кожної з палат. Новообрана Генеральна Асамблея повинна або скасувати, або підтвердити рішення попередниці щодо недовіри уряду. У випадку його підтвердження уряд зобов'язаний піти у відставку2.

Порівняно з Президентом США, глава єгипетської держа­ви має право законодавчої ініціативи, у випадках, коли парла­мент не засідає — видавати декрети, котрі мають силу закону, але за умов їх наступного затвердження законодавчим орга­ном '. На свій розсуд він може проводити референдуми з будь якого важливого питання щодо інтересів країни, зобов'язаний проводити референдуми в разі зміни Конституції та розпуску парламенту (Народна Асамблея). Останній пов'язаний з інститутом парламентської відповідальності уряду, коли На­родна Асамблея після прийняття більшістю голосів парламен­таріїв резолюції недовіри у результаті ініційованої 1/10 членів парламенту інтерпеляції може відправити у відставку будь-якого міністра або заступника Прем'єр-міністра. Народна Асамблея може поставити перед президентом питання і про відставку Прем'єр-міністра або всього складу уряду. Якщо та­ка пропозиція не підтримана Президентом, повторне її прий­няття парламентом зобов'язує главу держави винести це пи­тання на референдум. З урахуванням рішення Президент або відправляє у відставку Прем'єр-міністра (а разом з ним — і весь уряд), або розпускає Народну Асамблею. Ефективність цих елементів парламентської відповідальності невисока, оскільки остаточне рішення про відставку окремих міністрів приймає Президент, а процедура усунення від влади Прем'єр-міністра та всієї Ради Міністрів неймовірно ускладнена і із-за можливих, непередбачених для парламенту, наслідків. Одним словом, наявність парламентських елементів у єгипетській президентській поліархії суттєво владу самого президента та уряду не обмежує.

До президентських держав з елементами парламентариз­му слід також віднести Азербайджан. У системі елементів форми правління цієї держави з одного боку досить сильні по­зиції президента, свідченням чого є той факт, що його статус у

/>Див.: Шаповал В.М. Державний лад країн світу.—С.242. 1Див.: Там само .—С.241.

1Див.: Правовые системы стран мира.—С.201, 615.

156

157

С.К.Бостан,С.М. Тимченко

загальному вигляді визначено у другій главі Конституції, яка має назву «Основи держави». Тут, зокрема, записано, що Пре­зидент «втілює єдність народу Азербайджану, забезпечує на­ступництво азербайджанської державності.., є гарантом неза­лежності і територіальної цілісності Азербайджанської держа­ви, виконання міжнародних договорів» (ст.8)'.

Конституція • містить характерний для президентських поліархій припис, що «виконавча влада належить Президенту» (ст.7, 99), який «з метою організації здійснення виконавчих повноважень… утворює Кабінет Міністрів Азербайджанської Республіки», що є «вищим органом виконавчої влади Прези­дента Азербайджанської Республіки» (ст.114). Уряд підпоряд­кований і підзвітний Президентові, котрий, в свою чергу, виз­начає порядок його діяльності і, незважаючи на те, що на чолі Кабінету Міністрів перебуває Прем'єр-міністр, фактичним керівником уряду є Президент. Він в «необхідних випадках» головує на засіданнях уряду, приймає рішення про його відставку, утворює центральні і місцеві органи виконавчої влади у межах відповідних бюджетних видатків, скасовує акти Кабінету Міністрів, а також акти уряду автономії (Нахічевані) тощо. Серед інших повноважень Президента можна зазначити його право затверджувати державні програми, воєнну доктри­ну, призначати і звільняти вищий командний склад збройних сил, давати згоду на використання збройних сил для «вико­нання завдань, не пов'язаних з їх призначенням».

Президент Азербайджану може бути достроково усунутий з посади у разі вчинення тяжкого злочину. Відповідне питан­ня ініціюється Конституційним Судом на основі висновку Верховного Суду і розглядається Міллі Меджлісом. Постано­ва парламенту про усунення Президента має бути прийнята голосами sдепутатів та протягом тижня схвалена Консти-

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Азербайджанської рес­публіки від 12 листопада 1995 р. Див.: Конституции государств Европы: В ЗТ.-Т.1.-С.131-170.

158

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

туційним Судом, без чого вона не набуває чинності. Взагалі імовірність дострокового усунення з посади Президента Азер­байджану незначна, оскільки постанова про усунення Прези­дента має бути прийнята (висококваліфікованою більшістю -75%) і схвалена протягом двох місяців від дня ініціювання Конституційним Судом парламентського розгляду відповідного питання.

З іншого боку ці президентські елементи форми правління Азербайджану «послаблені» деякими парламентськими проти­вагами. Серед них наявність окремого органу виконавчої вла­ди — Кабінету Міністрів на чолі з Прем'єр-міністром, кандида­туру котрого Президент може призначити на цю посаду або ж звільнити з неї тільки за згодою парламенту — Міллі Меджлісу. При призначенні глави уряду Президент вносить відповідну пропозицію не пізніше місяця з дня початку своїх обов'язків або не пізніше двотижневого терміну з дня відстав­ки Кабінету Міністрів. Парламент повинен протягом тижня висловити своє ставлення до представленої кандидатури. Як­що цей порядок Міллі Меджлісом буде порушений або три ра­зи він не затвердить запропоновану Президентом кандидату­ру, то останній може призначити Прем'єр-міністра без згоди парламенту (ст.118). Крім цього в ст.95 Конституції зазначено, що Міллі Меджліс «вирішує питання про довіру Кабінету Міністрів Азербайджанської Республіки». Наявність зазначе­них вище формальних парламентських елементів (участь пар­ламенту у формуванні уряду, подвійна відповідальність перед президентом та перед Міллі Меджлісом. — С.Б.) дало підстави деяким дослідникам визначити форму правління азербайд­жанської держави як «змішану республіку»1. Але зазначений вище порядок призначення Прем'єр-міністра, а також проце-

1/>Шаповал В.М. Державний лад країн світу.—С12. Цієї точки зори дотри­мувались раніше і ми: Див.: Бостан С.К. Президентсько-парламентська рес­публіка як різновид змішаної форми республіканського правління // Вісник Запорізького юридичного інституту.—2001.—№2.—С.41.

159

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

/>дура та наслідки «недовіри» уряду з боку парламенту, що ніяк не деталізовано Конституцією, свідчать про вирішальний вплив президентської влади на урядову, як це прийнято в пре­зидентських поліархіях.

Таким чином, аналізуючи форми правління групи держав, котрі відносяться до президентських поліархій, ми можемо констатувати, що більшість з них, незважаючи на наявність ав­торитетного «вашингтонського» прототипу, відрізняються своєю специфікою. Ця специфіка показана нами на прикладі закріплених в конституційних нормах теоретико-юридичних моделях форм правління, котрі характеризуються 1) елемен­тами «посиленого президенціалізму» та 2) елементами «парла­ментаризму». Але роль цієї класифікації не слід переоцінюва­ти, оскільки «юридична» модель президентської форми дер­жавного правління на практиці може набувати таких проявів, які суттєво віддалені від свого юридичного прототипу.

4.4. Змішана поліархія в зарубіжних країнах

Однією з сучасних форм поліархічного правління в за­рубіжних країнах є змішана поліархія. Типовою ознакою цієї форми державного правління є те, що у своєму змісті вона поєднує риси президентської і парламентарної поліархій. Змішана поліархія на конституційному рівні закріплена у значній частині європейських країн, у тому числі і в Україні, що зумовлює потребу в більш глибокому ознайомленні з ос­новними теоретичними та політико-практичними проблема­ми, що можливо на семінарському занятті.

II. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання 1. Використовуючи літературу з теорії держави і права, та конституційного права України та зарубіжних країн, виписати дефініції форм державного правління, які належать тим чи іншим авторам. Порівняйте їх, зробіть висновки.

160

    продолжение
--PAGE_BREAK--Завдання 2. Використовуючи матеріал з теорії держави і права, а також той, що викладений вище, класифікуйте форми державного правління зарубіжних держав та відобразіть ре­зультати вашої роботи у вигляді двох схем. Порівняйте їх, зро­бить висновки.

Завдання 3. Використовуючи тексти (витяги ) з консти­туцій Латвії, США, Франції, Японії, визначте зміст форми правління цих держав.

Завдання 4. Проаналізуйте на основі Конституції Хор­ватії 1990 р. та «Постанови Палати представників Хорватсько­го Державного сабору „Про проголошення Змін Конституції Республіки Хорватія“ від 9 листопада 2000 p., зміни, які відбу­лися у змісті форми державного правління Хорватія на­прикінці XXст.

Завдання 5. Використовуючи досвід організації влади в за­рубіжних країнах, підготуйте пропозиції щодо вдосконалення змісту форм правління української держави у вигляді „мініпроек-ту“ Закону України »Про внесення змін у Конституцію України"

Завдання 6. Продовжити поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад:

Державне правління — це

Форма державного правління — це...

Монархія — це...

Абсолютна монархія — це...

Дуалістична монархія — це...

Республіка — це...

Поліархія — це...

Президентська поліархія — це...

Парламентарна поліархія — це...

Змішана поліархія — це...

Імпічмент — це...

Контрасигнування— це...

Інтерпеляція— це..

161

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>ЙНІ. СЕМІНАРСЬКЕЗАНЯТТЯ

Тема: Змішана форма поліархічного правління в зарубіжних країнах

ПЛАН

Поняття змішаної форми поліархічного правління

Президентсько-парламентарні поліархії в зарубіжних
країнах

Напівпрезидентсько-напівпарламентарні поліархії в
зарубіжних країнах

Напівпарламентарно-напівпрезидентські поліархії в
зарубіжних країнах

Парламентарно-президентські поліархії в зарубіжних
країнах

Форма державного правління України та зарубіжних
країн: порівняльний аналіз.

Методичнірекомендаціїдо семінарськогозаняття

Семінарське заняття присвячено одній із проблем програм­ної теми № 4.2 «Форми державного правління в зарубіжних країнах», а саме,     продолжение

--PAGE_BREAK--змішаній формі поліархічного правління, тоб­то такій формі правління, яка 1996 р. була конституціоналізова-на і в Україні. На семінарському занятті доцільно глибше вив­чити досвід організації влади зарубіжних країн, де встановле­ний такий вид поліархічного правління. Підготовку до семінарського заняття необхідно розпочати із ознайомлення з планом семінару та з рекомендованою до нього літературою. З кожного питання плану слід готувати доповідь (виступ) на 8-10 хв. та необхідні матеріали для їх обговорення.

Розкриваючи перше питання, слід звернути увагу на такі теоретичні проблеми як ознаки змішаної форми поліархічного правління та її дефініція.

162

Змішана поліархія один з самих молодих видів форм дер­жавного правління. Перші спроби її створення і, відповідно, конституціоналізації, були здійсненні ще в 1919 р. Німеччи­ною та Фінляндією, але цілісну ЇЇ модель — прототип змішаної поліархії дала світові Франція часів «П'ятої республіки»

(1958 р.).

Цей вид форми державного правління, як і обидва «старі» класичні: парламентський та президентський безумовно теж є поліархічним, оскільки насамперед базується на деконцентро-ваній системі влади, обумовленій відповідним типом «роз­поділу влад». Останній ми б визначили як «помірний, частко­вий», оскільки він об'єднує у собі риси, характерні для «жорст­кого» (президентського) і «м'якого» (парламентського) типів розподілу влад та обумовленої ними відповідної системи стри­мувань і противаг. Структурно-інституціональна система змішаної поліархії, на відміну від її класичних попередниць, є триархічною, оскільки правління у державі — це результат взаємодії трьох державних інституцій: глави держави, уряду і парламенту, котрі в "ідеалі" мають бути рівновіддалені та відносно автономні один від одного.

За французьким прототипом законодавчу владу представ­ляє парламент, виконавчу — уряд; президент, юридично виве­дений за межі виконавчої влади, є главою держави, котрому відведено місце арбітра у відносинах всіх інших публічних інститутів. «Президент Республіки, — закріплено в СТ.5 Кон­ституції Франції 1958 p., — пильнує за дотриманням Консти­туції. Він забезпечує своїм арбітражем нормальне функціону­вання державних органів, а також спадковість держави»1.

Концепція президента-арбітра сприйнята в більшості інших країн зі змішаною формою поліархічного правління. В їх основних законах запозичений зміст формулювань Консти-

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Французької Республіки від 4 жовтня 1958 р. з наступними змінами. Див.: Конституции государств Европы: В З Т.-Т.З.-С.411-430.

163

/>С. К. Бостан, С. М. Тимченко

туції Франції 1958 р., хоча сам термін «арбітраж» та похідні від нього зазвичай не вживаються. Згідно положень президент за­безпечує нормальне функціонування демократичних інсти­тутів (Португалія), функціонування органів державної влади і виступає посередником між державними «владами», а також між державою і суспільством (Румунія). В усіх цих випадках, як і у Франції, президент не наділений повноваженнями, котрі за характером є реально «арбітражними». Певний виняток ста­новить право президента призначати референдум, яке у Порту­галії реалізується на пропозицію парламенту або уряду, в Хор­ватії — на пропозицію уряду, а в Румунії — після консультацій з парламентом'. Формулювання, близькі за своїм змістом до пре­зидентського арбітражу, знайшли місце і в основних законах, прийнятих у деяких пострадянських країнах з відповідною формою державного правління — Білорусі, Киргизстані, Росії. Хоча «президентський арбітраж» претендує на власну озна­ку змішаної форми поліархічного правління і деяким дослідни­ками таким вважається2, на нашу думку, він такого «статусу» не набув, оскільки не є притаманним тільки для цього виду фор­ми державного правління. По суті, положення про «арбітраж глави держави» (справді в різних формулюваннях) використо­вується в конституціях держав з різними формами правління: парламентськими — Греція, Молдова, Угорщина, Туреччина; президентськими — Азербайджан, Грузія, Еритрея, Єгипет, Ко­лумбія, Таджикистан і Туркменистан; деякими африканськи­ми суперпрезидентськими і навіть т.зв. «монархічними» держа­вами3. Відносно останніх можна навести приклад Іспанії, де ко­роль — це «арбітр і гарант узгодженості повсякденної діяльності державних органів»(ст. 56 Конституції) 4.

1/>Шаповоп В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Кон­
ституційного суду України,— 2003.— № 3.—С.69.

2 Там само.-С.бв.

3 Там само.—С.69.

АКонституція Іспанії від 27 грудня 1978 р. Див.: Конституции государств Европы: В З Т.-Т.2.-С.62.

164

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

П/>оряд з положенням про президентський арбітраж у ст.5 Конституції Франції 1958 р. також уперше йшлося про функції президента як гаранта у певних сферах державної діяльності. Схожі за змістом з французькою конституцією формулювання про главу держави як «гаранта національної незалежності, територіальної цілісності, виконання міжнарод­них договорів та угод» у подальшому були використані в значній частині держав зі змішаною формою правління; таке конституційне формулювання запозичене і в деяких постра­дянських президентських поліархіях.

Конституційні положення про главу держави як арбітра або гаранта мають різні призначення і наслідки в реалізації і пов'язані з реальним статусом глави держави за умов конкрет­ної «внутрішньої» форми держави. В державах з міцними де­мократичними традиціями прийнятною є концепція глави держави як арбітра-судді, в державах з тоталітарними тра­диціями — положення про президента «арбітра» або «гаранта» є своєрідною підставою для активного втручання президента в державно-політичне життя1. Про це свідчить досвід усіх пре­зидентських та змішаних поліархій СНД: Азербайджану, Білорусі, Грузії, Вірменії, Росії, Румунії, Казахстану, Киргиз­стану, України, Узбекистану, Таджикистану, Туркменистану. Таким чином, хоча зазначені вище конституційні поло­ження породжені французьким прототипом змішаної поліархії, вони, вийшовши за межі цього виду та поширив­шись на інші форми державного правління, не стали її влас­ною ознакою. Серед суто власних ознак змішаної поліархії, які сформувалися на рубежі ХХ-ХХІ ст. і у сукупності характери­зують сучасну змішану форму поліархічного правління, є на­самперед ті, що знаходяться у площині формування президен-тури і уряду та форм політичної відповідальності останнього. При формуванні президентури використовується харак­терна тільки для змішаної форми поліархічного правління

1/>Шаповал В.М. Державний лад країн світу.—С.255.

165

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

процедура. Це знаходить свій вираз у тому, що президент оби­рається позапарламентським шляхом, як у президентській поліархії, але на відміну від останньої, де використовуються непрямі (США) або специфічні (референдум в Єгипті чи Сирії) вибори глави держави, президент у змішаній поліархії обирається виключно прямим всенародним шляхом.

Наступні, властиві змішаній поліархії ознаки, за своєю природою, є дуалістичними. Це знаходить свій вираз, по пер­ше, у тому, що «Глава держави розділяє виконавчу владу з прем'єр-міністром таким чином, що це призводить до структу­ри двоїстої влади»1або до створення т.зв. «двоголової, ду­алістичної» виконавчої влади. Термін «дуалізм» відносно вико­навчої влади сформулювали французькі автори для пояснен­ня відповідних конституційних положень. Він означає «роз­поділ» виконавчої влади між президентом і урядом, її «розд­воєність», «децентралізацію» тощо2.

Звернемо увагу на те, що за своїм характером ця ознака є не суто юридичною, а політико-правовою, оскільки в той час, коли конституції змішаних поліархій містять змістовні визна­чення уряду як носія виконавчої влади, в більшості з них відсутні приписи про належність виконавчої влади президен­тові, здійснення її президентом. Але така його роль закріплена в різних положеннях, наприклад, про те, що президент визна­чає структуру уряду, утворює, реорганізовує та ліквідує, як правило за поданням глави уряду, міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої влади, скасовує урядові акти, прий­має безпосередню участь в роботі уряду. Слід відзначити, що і у такий спосіб юридично закріплені пропорції «розподілу» виконавчої влади між президентом і урядом та роль останньо­го в здійснені виконавчої влади.

Д/>ив.: Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія—С125. 2Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного суду України,— 2003,— № 3.—С.66.

166

У певній групі країн, серед них перш за все посттоталітар-них, уряд, як правило, є органом, який організаційно залежить від президента і функціонально пов'язаний з ним, а прем'єр-міністр — лише формальний глава уряду. У здійсненні впливу на уряд президент спирається, зазвичай, ще й на апарат -адміністрацію, який складається з його найближчих співробітників. Цей апарат, забезпечуючи інформацією главу держави, бере активну участь, хоча і непрямо (шляхом пропо­зицій і зауважень), в підготовці і прийнятті важливих політич­них рішень. В деяких державах (Білорусь, Росія, Україна, Франція) адміністрація президента фактично дублює офіційний уряд. Це явище особливо серйозне, бо, як правило, статус апарату не регулюється безпосередньо конституцією або законами, а лише відповідними актами президента, перед яким адміністрація є політично відповідальною.

В інших країнах значення уряду як складової державного механізму порівняно вагоміше, він є самодостатнім органом виконавчої влади. Про це свідчать визначені в конституціях компетенційні зв'язки між парламентом, урядом і президен­том. Більш значущим є і статус прем'єр-міністра, який висту­пає реальним главою уряду.

По-друге, дуалізм у системі влади змішаної поліархії про­являється у тому, що уряд формується при участі президента і парламенту (нижньої палати). В абсолютній більшості країн з такою формою правління президент пропонує кандидатуру глави уряду для затвердження парламенту і, після отримання його згоди (елемент парламентаризму), призначає весь склад уряду (елемент президенціалізму). Однак такий порядок не характерний, для деяких «старих» змішаних поліархій, напри­клад, Франції, де глава уряду, який призначається президен­том, не вимагає формально-юридичної згоди парламенту, хоча фактично призначати прем'єр-міністра, що не має підтримки вищого законодавчого органу, він не може.

По-третє, дуалізм проявляється у подвійній відповідаль­ності уряду перед главою держави і водночас перед законодав­ці

    продолжение
--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

чим органом. 3 одного боку уряд несе відповідальність перед президентом, який може звільнити прем'єр-міністра, окремого міністра і відправити весь уряд у відставку. З іншого — уряд відповідальний (підзвітний) перед парламентом. Це знаходить свій вираз в ухваленні (або неухваленні) парламентом програ­ми урядової діяльності (інвеститура уряду) та результатів її ви­конання, прийнятті резолюції осуду або недовіри уряду (після інтерпеляції), котрі можуть мати наслідком відставку уряду.

Система стримувань і противаг у змішаних поліархіях теж об'єднує у собі елементи президентської і парламентарної поліархій. Як елементи останньої конституціями визначені інститути контрасигнатури, сумісності депутатського мандату з посадою в уряді, право останнього на законодавчу ініціативу та право президента на розпуск парламенту, але на відміну від «справжньої» парламентарної держави, у змішаній ці процеду­ри певною мірою обмежені та жорстко конституційно регла­ментовані. Серед рис президентської поліархії, що проявля­ються у взаєминах президента з парламентом у державах зі змішаної формою поліархічного правління слід відзначити такі: можливість президента накласти вето на прийняті парла­ментом законопроекти, з одного боку, і можливість вищого за­конодавчого органу застосувати до глави держави, у випадках, передбачених законом, суду імпічменту — з іншого.

У більш конкретизованому вигляді зазначені вище ознаки змішаної поліархії будуть такими:

1) структура системи вищих органів законодавчої і вико­навчої влади держави побудована на засадах притаманного їй «помірного, часткового» типу поділу влад і складається з трьох відносно автономних інституцій: президента, уряду та парла­менту. Це знаходить вираз у тому, що:

а) президент і парламент мають одне й те ж джерело фор­мування — народ, громадян, котрі безпосередньо обирають їх (президента і парламентаріїв) у ході загальних прямих ви­борів;

168

б)виконавча влада відокремлена від глави держави і юри­
дично відноситься до уряду;

в)повноваження глави держави і глави уряду здійсню­
ються різними особами: президентом і, як правило, головою
уряду (прем'єр-міністром);

2) Президент і парламент у структурно-функціональному відношенні рівновіддалені від уряду і у своєму впливі на нього не мають переваги. Ця рівновага досягається :

а)дуалістичною процедурою формування уряду, коли ос­
танній створюється при обов'язковій участі президента і пар­
ламенту;

б)таким же дуалістичним порядком несення відповідаль­
ності, коли уряд може бути відправлений у відставку і прези­
дентом, і парламентом;

в)баланс влад забезпечується системою стримувань та
противаг, котра передбачає:

що акти, які промульговуються президентом, у визна­
чених конституцією межах, можуть бути контрасигно­
вані з боку глави уряду або відповідного міністра;

що президент має право вето на законопроекти, прий­
няті парламентом, а також, у жорстко визначених кон­
ституцією межах, право розпуску вищого законодав­
чого органу;

що парламент у свою чергу, використовуючи процеду­
ри усунення від влади президента або ж імпічменту, має
право притягати главу держави до відповідальності.

Синтезуючи наведені ознаки, можна сформулювати дефініцію змішаної форми державного правління — одного з наймолодших видів форми поліархічного правління, який по­роджений теорією і практикою державного будівництва XXст.

Змішана поліархія являє собою засновану на «помірному або частковому» типові розподілу влад структурно-інсти-туціональну систему вищих органів законодавчої, президентсь­кої та урядової влади, де головний реалізатор правління в дер-

169

С. К    продолжение

--PAGE_BREAK--. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>жаві виконавча влада в особі очолюваного прем'єр-міністром уряду — формується за спільною участю створених у резуль­таті загальних і прямих всенародних виборів парламенту та президента і несе таку ж подвійну відповідальність перед ними. Наведені ознаки та дефініція дають в цілому уявлення про «узагальнений тип» теоретико-юридичної моделі змішаної форми державного правління. В той же час аналіз їх юридич­них конструкцій, котрі знайшли закріплення в конституціях окремих держав, свідчить про те, що їх юридичний зміст ха­рактеризується поліваріантністю. Така поліваріантність зовнішньо знайшла відображення у назві зазначеного виду форми правління. Діапазон цієї назви, на відмінну від класич­них видів, є дуже широким. Французький державознавець М.Дюверже назвав змішану поліархію «напівпрезидентською республікою»'. В той час, коли деякі зарубіжні дослідники, на­приклад, Дж.Сарторі у цьому питанні повністю сприйняли по­зицію французького вченого, додавши до напівпрезидентської ще синонім «змішана», інші, наприклад, Шугарт і Кейрі, виділяють «два типи режимів: (і) прем'єро-президентський і (іі) президентсько-парламентський2. В пострадянській літера­турі „розкид“ цих назв ще більший: їх нерідко також назива­ють „змішаними (напівпрезидентськими) республіками“3, »напівпрезидентськими чи напівпарламентськими рес­публіками"4, «напівпрезидентсько-напівпарламентськими рес­публіками»5, «парламентарно-президентськими (президентсь-

1/>Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного суду України.— 2003.— № 3.—С.66.

СарторіДж. Порівняльна конституційна інженерія—С125. Див.: Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 тт.—М.,1996.—T.l-2.—C.314; Скакун О.Ф. Теория государства и права.— Харьков,2000.-С82

4 Див.: Чудаков М.Ф.Конституционное государственное право зарубеж­
ных стран.—Минск, 1998,—С.302. Конституції нових держав Європи та Азії.
-С.529.

5 Див.: ЧиркинВ.Е. Государствоведение.—М.,1999.—С.157.

170

ко-парламентарними або, що зовсім невдало (на думку В.Ша-повала), напівпрезидентськими республіками»1.

Наведене показує, що відповідь на питання про назву цьо­го виду поліархічного правління, як і зазначалось раніше, є не­однозначною. Це, на нашу думку, пов'язано з порушенням ме­тодологічної ієрархії (загальне, особливе та одиничне) розгля­ду досліджуваного явища. Як зазначалося, аналіз юридичного змісту змішаних форм державного правління свідчить про їх особливі прояви в конкретних державах. Поява цієї терміно­логічної плутанини обумовлена тим, що стан форми правління останніх і відповідно їх назва ототожнюється з за­гальним видом зазначеної форми правління. Вихід із цієї ситу­ації нам бачиться у визначенні назви загального виду, виділенні у межах самого виду його особливих підвидів та виз­наченні їх назви за допомогою деяких запропонованих суча­сними державознавцями термінів.

Для позначення самого виду назва «напівпрезидентська республіка» (поліархія), що була започаткована М.Дюверже, є, як стверджує В.Шаповал (і ми з цим згодні) дійсно невдалою. Це з точки зору як формальної логіки, так і відображеного у цій назві відповідного змісту. Логічно «напівпрезидентську ре­спубліку» слід розуміти як половину президентської форми державного правління, в той час як французький прототип та подібні їм поліархії містять ще частину парламентських еле­ментів. При співвідношенні їх 50% на 50% може виникнути за­питання, на яке важко дати чітку відповідь: якою є вона -напівпрезидентською, або ж напівпарламентарною.

Інші назви, типу «президентсько-парламентарні» або ж на­впаки, «парламентарно-президентські» ще більше, на наш по­гляд, невдалі, оскільки містять вказівку на домінування тих чи інших елементів, порушуючи тим самим рівновагу системи.

1/>Див.: Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс / Изд. 2-е пе-рераб. и доп.—М.,1994.—С.44; Шаповал В.М. Конституційне право за­рубіжних країн.—С.88.

    продолжение

--PAGE_BREAK--171

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>Найбільш виправданою для позначення самого виду форми правління, слідом за В.Шаповалом, Дж.Сарторі, вважаємо на­зву «змішана поліархія», хоча слід визнати, що за точністю сформульованого у ній змісту цей термін поступається позна­ченням двох класичних форм державного правління.

На користь використання терміну «змішана» говорить те, що цей якісно новий вид форми державного правління створе­ний у результаті «змішування» елементів президентської та парламентарної поліархій. В такій за природою інтегрованій справжній системі (Дж.Сарторі)1інститут глави держави ут­ворюється позапарламентським шляхом (як у президентській поліархії), завжди безпосередньо виборцями (власна ознака); органом виконавчої влади є уряд (як у парламентарній поліархії); повноваження глави держави і глави уряду здійснюються різними особами (як у парламентарній поліархії); інститут президента формально-юридично виведе­ний за межі виконавчої влади (як у більшості парламентарних поліархій); уряд формується за участю президента й парла­менту (як у парламентарній поліархії), він відповідальний пе­ред президентом (як у президентській поліархії) та підзвітний парламенту (як у парламентарній поліархії). Рівновага між президентом і парламентом спирається на відповідну систему стримувань і противаг, яка знаходить свій прояв у тому, що президент має право: а) використати вето на законопроекти, прийняті парламентом (як у президентській поліархії), б) роз­пустити парламент (як у парламентарній поліархії), в) висту­пити з законодавчою ініціативою (власна ознака); парламент має право притягати президента до відповідальності, викорис­товуючи процедуру імпічменту (як у президентській поліархії); президентська влада може бути послаблена урядо­вою через використання останньою контрасигнатури (як у парламентарній поліархії); депутатський мандат несумісний із

C/>apmopiДж. Порівняльна конституційна інженерія—С118.

посадою в інших органах державної влади (як у прези­дентській поліархії).

Термін «змішана» використовується і для позначення фор­ми правління української держави. «За наших умов, — зазначає В.Шаповал, — саме термін „змішана республіканська форма державного правління“ набув офіційного звучання: представ­ляючи 20 березня 1996 року у Верховній Раді України проект нової Конституції України, Президент України у своїй до­повіді для позначення запропонованої у проекті форми правління використав саме цей термін»1.

Термін «змішана» для позначення виду форми державного правління є придатним ще й тому, що він є «нейтральний» і «широкий» за змістом і допускає «коливання» особливих кон­кретних форм «в межах однієї системи» (Дж.Сарторі), сталість якої від цього коливання не порушується2. Під цими коливан­нями американський вчений розуміє насамперед політичні прояви змішаної поліархії, які залежно від певних партійно-політичних обставин відхиляються від юридичного прототи­пу. Але такі коливання або точніше відхилення від «середин­ного типу» в межах усього виду змішаної поліархії спостеріга­ються, як зазначалося, і у змісті теоретико-юридичних або ж конституційних моделей. «Особливості такого „розподілу“, -зазначає В.Шаповал, — в різних державах спричинили появу класифікацій самої змішаної республіканської форми правління. Якщо основні повноваження у сфері виконавчої влади належать президенту, цю форму нерідко класифікують як президентсько-парламентську республіку. В разі ж концен­трації відповідних повноважень в уряді — як парламентсько-президентську»3. Але незважаючи на те, що, за думкою В.Ша-

1/>Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Кон­ституційного суду України.— 2003.— № 3.—С.65.

CapmopiДж. Порівняльна конституційна інженерія—СІ 18. 3Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник

Конституційного суду України.— 2003.— № 3.—С.66.

172

173

С. К. Бостан,     продолжение

--PAGE_BREAK--С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

повала, «наведена класифікація ґрунтується на досить абст­рактних критеріях визначення обсягів повноважень президен­та і уряду як носіїв виконавчої влади» і «на їх основі неможли­во чітко розмежувати та встановити зазначені різновиди змішаної республіканської форми»1, після започаткування політичної реформи в Україні (серпень 2002 р.) вона стала за­гальновживаною у вітчизняному політичному лексиконі.

Проведений нами аналіз юридичних конструкцій існую­чих на сьогодні змішаних поліархій в більше ніж двадцяти державах Європи та Азії свідчить про те, що закріплений в конституціях їх зміст дійсно характеризується певним відхи­ленням сукупності її елементів від «серединного типу» у бік президентської або ж парламентарної форм державного правління. Ці умовні підвиди, і у цьому ми згодні з В.Шапова-лом, не слід називати «президентсько-парламентськими» і «парламентарно-президентськими», оскільки їх терміно­логічні позначення передбачають більш конкретний рівень пе­реваги президентських або ж парламентських елементів у змісті змішаної форми державного правління. Найбільш при­датними у цьому сенсі для позначення підвидів змішаної поліархії, їх певних «відхилень» у бік президентської або ж парламентарної форм державного правління ми вважаємо змішані поліархії «з домінуванням президентських елементів» і «з домінуванням парламентських елементів».

До держав, змішана форма правління котрих характери­зується домінуванням президентських елементів, на нашу дум­ку, відносяться: Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Південна Корея, Росія, Україна, Франція, Шрі-Ланка. Однак більш детальний аналіз юридичних конструкцій їх форм правління свідчить про те, що ступінь домінування цих «прези­дентських» елементів є різним. Це дає підстави і можливість для здійснення ще одного рівня класифікації — поділу зазначеного

1/>Див.: Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного суду України.— 2003.— № З.-С. 66.

174

підвиду на різновиди. Такими, на нашу думку, можуть бути: президентсько-парламентарна поліархія, де перевага прези­дентських елементів над парламентськими є суттєвою і напітрезидентсько-напівпарламентарна поліархія, в структурі якої спостерігається певний баланс елементів «парламентариз­му» та «президенціалізму» з незначною перевагою останнього.

Схожа ситуація спостерігається і в тій групі держав, форми правління яких характеризуються домінуванням парламентсь­ких елементів. Аналіз конституційних моделей форм держав­ного правління таких країн, як Австрія, Болгарія, Ірландія, Ісландія, Литва, Македонія, Польща, Португалія, Словенія, Румунія, Фінляндія та Хорватія свідчить про те, що в одних з них в системі верховної влади спостерігається певний баланс елементів «президенціалізму» та «парламентаризму» з незнач­ною перевагою останнього — це напівпарламентарно-напівпре-зидентський різновид змішаної поліархії, а в інших — де парла­ментські елементи суттєво домінують над президентськими -створений так званий парламентарно-президентський різно­вид змішаної форми поліархічного правління. Кожен з цих різновидів форм державного правління має стати предметом безпосереднього розгляду у процесі семінарського заняття.

Друге питання має бути присвячене аналізу консти­туційних моделей президентсько-парламентарних поліархій, до яких з переліку вищенаведених «змішаних» держав, на на­шу думку, можна віднести Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Корею (Південну) Росію та Шрі-Ланку.

Глави держав — президенти — в цих країнах наділені по­вноваженнями, близькими до глави держави президентської поліархії. Окрім Президента Кореї всі вони наділені статусом «гаранта...», конституційне формулювання, яке у змішаних поліархіях завжди, а в цих країнах тим паче, було основою для наділення глав держав найширшими повноваженнями.

З точки зору впливу глави держави на виконавчу владу найближчим до президентської поліархії є Корея. Президент

175

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Кореї згідно СТ.66 Конституції, очолює так звану Екзек'ютиву, якій належить виконавча влада. Поняття екзек'ютиви включає Президента, уряд (Державну Раду), міністерства і Службу державного аудиту та інспекцій. Головою Державної Ради є Президент, а його заступником визначено Прем'єр-міністра. Прем'єр-міністра призначає Президент за згодою Національ­них Зборів. Відповідно до ст. 86 Конституції, «Прем'єр-міністр допомагає Президенту і керує міністерствами під началом Президента». Інших членів Державної Ради призначає Прези­дент за рекомендацією Прем'єр-міністра. Вони покликані «до­помагати Президенту у веденні державних справ і брати участь в обговоренні таких справ» (ст.87). Більшість інших пи­тань, котрі має обговорювати Державна Рада, пов'язані з ре­алізацією конкретних конституційних повноважень Прези­дента: ініціювання винесення на розгляд референдуму питань «доленосного значення», укладення і ратифікація міжнарод­них договорів, проголошення війна і укладення миру; прий­няття декретів на основі делегованих парламентом повнова­жень; видання актів, що мають силу закону за певних, «надзви­чайних,» умов і з наступним парламентським схваленням'.

На відміну від Кореї, де, по суті, виконавча влада здійснюється президентом, в Білорусі, Росії, Казахстані та Киргизстані, згідно відповідних положень конституцій, її здійснює уряд, який, однак, знаходиться під значним впливом президентських структур. Це обумовлено, перш за все тим, що президенти, як правило, беруть активну участь у формуванні органів виконавчої влади: призначають прем'єр-міністрів, виз­начають структуру уряду в цілому або його окремих частин, головують на засіданнях уряду, приймають рішення про його відставку, ліквідують і реорганізовують центральні органи ви­конавчої влади, які не входять до структури уряду тощо.

1/>Див.: Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного суду України.- 2003.- № 3.-С.122-123.

176

Серед інших повноважень президентів цих держав — право президентів утворювати і очолювати Раду безпеки та інші ко­ординаційні органи, керувати збройними силами, звертатись до парламентів із щорічними посланнями про становище в країні, про основні напрями внутрішньої та зовнішньої політи­ки держави, оголошувати референдуми, вести переговори і ук­ладати міжнародні угоди, в Казахстані, після консультацій з Прем'єр-міністром і головами палат парламенту оголошувати надзвичайний стан і застосовувати збройні сили з «негайним інформуванням» парламенту (п.16, ст.44 Конституції)1.

Специфіка державного устрою Росії, як вже було зазначе­но, обумовила появу у Президента додаткових повноважень, пов'язаних із узгоджувальними процедурами для вирішення розбіжностей між органами федерації та органами суб'єктів федерації, а також між органами самих суб'єктів. Він має пра­во до розв'язання даного питання відповідним судом зупиня­ти дію актів органів виконавчої влади суб'єктів федерації у ви­падку, коли вони суперечать Конституції та законам, міжна­родним зобов'язанням держави або порушують права і свобо­ди людини і громадянина (ст.85)2.

Ще одним фактором, який підсилює становище глави дер­жави, є його повноваження в сфері здійснення законодавчої влади. По-перше, слід відзначити нетипове для парламентсь­ких і президентських, та характерне, у цілому, для змішаних поліархій право законодавчої ініціативи президента, яке об'єктивно підсилює його статус. З країн, які нами розгляда­ються, право законодавчої ініціативи мають президенти Біло­русі, Росії, Киргизстану. Конституція Кореї це питання обхо­дить, а Конституція Казахстану вказує, що глава держави та-

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Казахстан від
ЗО серпня 1995 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.2.—

С.166-196.

2 Тут і далі посилання даються на Конституцію Російської Федерації від
12 грудня 1993 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.З.—С.18-
50.

177

    продолжение

--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

кого право не має. В той же час Президентові Казахстану нада­но право визначати пріоритетність розгляду законопроектів, а також проголошувати законопроекти терміновими (ст.61). Останнє означає, що парламент має розглянути відповідний законопроект протягом місяця від дня його ініціювання і якщо така вимога не буде виконана, Президент вправі видати указ, котрий має силу закону. Цей указ діє до прийняття парламен­том нового закону. Президентові Білорусі теж надано право визначити терміновість розгляду законів (протягом 10 днів з моменту внесення його на розгляд), на основі спеціального за­кону, прийнятого парламентом, йому надано право видавати декрети (ст.ст.99, 191)', а Президентові Киргизстану на термін не більше року — указів, що мають силу закону (ст.68)2. Нада­на конституціями така можливість суттєво посилює прези­дентську владу в цих країнах.

По-друге, слід відзначити право глави держави накласти вето на закони або повернути їх для повторного розгляду до парламенту. Реалізація цих прав пов'язана з процедурою про­мульгації закону і певною мірою є її альтернативою. Незважа­ючи на здавалось би однакове значення навантаження, між вказаними правами існує відмінність. Вимога нового розгляду закону, яка може бути висунута главою держави до закінчення терміну промульгації, процедурно менше зв'язує парламент. Вона практично є пропозицією ще раз обговорити зміст зако­ну і провести по ньому голосування. Повторно закон має бути прийнятий абсолютною більшістю голосів, хоч іноді для цього достатньо простої більшості, тобто більшості кворуму. Прий­нятий у такий спосіб закон передається главі держави, який зобов'язаний його підписати і обнародувати у визначений

1/>/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Білорусь від
24 листопада 1996 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.1.—
С.298-330.

2 Тут і далі посилання даються на Конституцію Киргизької Республіки
від 5 травня 1993 р. з наступними змінами. Див.: Конституции государств-
участников СНГ.-С.326-366.

178

конституцією термін. Відповідні процедури встановлені ос­новними законами більшості парламентських та змішаних держав. Але в усіх країнах, які нами розглядаються (окрім Ко­реї. —С.Б.), використовується право вето.

Вето на закон, на відміну від повернення на повторний розгляд, є більш активним вторгненням у законодавчий про­цес. Застосування главою держави процедури вето потребує повторного проходження закону у парламенті, хоча, як прави­ло, у дещо спрощеному порядку. Остаточне рішення прий­мається за результатами голосування на основі кваліфікованої більшості голосів. За цієї умови вето глави держави вва­жається подоланим. В Білорусі, Киргизстані та Росії воно до­лається кваліфікованою більшістю у дві третини від складу кожної з палат парламенту, а в Казахстані протягом місяця на спільному засіданні обох палат парламенту у дві третини го­лосів від загального числа членів кожної з палат. У випадку недотримання вказаного терміну або коли ж вето Президента не подолане, закон вважається не прийнятим або прийнятим у редакції, запропонованій главою держави.

В той же час певну противагу президентській владі скла­дає право парламенту притягати до конституційної відповідальності її носія1. Імпічмент, як форма такої відповідальності, використовується лише у Кореї, де відповідна процедура застосовується за умов, якщо відповідна особа (Президент, член уряду, Конституційного Суду, інші по­садові особи — С.Б.) під час здійснення своїх повноважень по­рушила Конституцію або законодавство. Відповідна ініціатива вноситься до Національних Зборів від імені третини їх складу (відносно Президента — від імені половини), а рішення про

1/>В конституційному праві під імпічментом розуміють відповідну проце­дуру притягнення глави держави до відповідальності за порушення консти­туції та законодавства, результатом якої є тільки політична оцінка його дій. Усунення з посади президентів за державну зраду та вчинення злочину здійснюється за більш складною процедурою і передбачає, як правило, і кон­ституційну і кримінальну відповідальність.

179

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

усунення приймається абсолютною більшістю голосів членів парламенту (у випадку з Президентом — кваліфікованою більшістю у дві третини).

В усіх пострадянських президентсько-парламентських поліархіях використовуються більш складні, порівняно з імпічментом, процедури усунення зі свого поста глави держа­ви. Конституційною підставою для цього є обвинувачення в державній зраді або вчиненні іншого тяжкого злочину. В Росії Президент може бути усунутий Радою Федерації (верхньою палатою) на підставі висунутого Державною думою (нижньою палатою) і підтвердженого висновком Верховного Суду рішен­ня про наявність у діях Президента ознак злочину та виснов­ком Конституційного Суду про дотримання встановленого по­рядку висунення обвинувачення. Відповідні рішення палат Федеральних Зборів (парламенту) мають бути прийняті двома третинами голосів від загальної кількості в кожній з них(ст.93). В Білорусі рішення про звинувачення приймається нижнь­ою палатою Національних Зборів — Палатою Представників на основі абсолютної більшості голосів. Розслідування прово­диться верхньою палатою — Радою Республіки. Президент вва­жається усунутим з поста, якщо за відповідне рішення прого­лосувало дві третини членів кожної палати парламенту (ст.88). Рішення про обвинувачення Президента у Казахстані приймається більшістю голосів нижньої палати — Мажилісу. Відповідне розслідування проводиться верхньою палатою -Сенатом. Остаточне рішення про усунення Президента ухва­люється на спільному засіданні палат більшістю не менше, ніж три чверті від загальної кількості голосів членів кожної з палат за наявністю висновку Верховного Суду щодо обґрунтова­ності обвинувачення і висновку Конституційної Ради про до­тримання встановлених конституційних процедур (ст.47).

В Киргизстані Президент може бути усунутий з поста за рішенням однієї з палат — Зборів Народних Представників на основі обвинувачення, сформульованого Законодавчими Збо-

180

    продолжение

--PAGE_BREAK--эами (іншою палатою) і підтриманого висновком Консти--уційного Суду. Рішення про обвинувачення і про усунення Президента з поста мають бути ухвалені кваліфікованою більшістю голосів у дві третини від складу відповідних палат

(СТ.51).

Неухвалення рішення про усунення Президента протягом двох (Казахстан, Киргизстан), або трьох (Росія) місяців від дня висунення обвинувачення тягне за собою визнання цього обвинувачення відхиленим. Водночас в Казахстані відхилення обвинувачення проти Президента на будь-якій стадії відповідної процедури тягне дострокове припинення повнова­жень депутатів Мажиліса, які ініціювали розгляд питання про усунення Президента з поста глави держави.

Якщо синтезувати парламентські ознаки, що знайшли своє закріплення в конституціях зазначених держав, слід за­уважити, що дещо окремо стоїть Корея, де використовується контрасигнатура. Це означає, що усі акти і рішення Президен­та мають бути підписані з боку глави уряду та міністра, котрий відповідає за їх виконання. Але контрасигнатура в Кореї вико­нує характерну для президентської форми правління роль «підсилювача» влади президента. У цьому ж напрямку діє ще один парламентський елемент — право парламенту -Національних зборів — здійснювати контроль за урядом. Але воно є досить обмеженим. Зокрема, парламент абсолютною більшістю голосів членів парламенту може рекомендувати Президенту усунути з посади главу або інших членів уряду, таке рішення однак не зобов'язує Президента чинити

відповідні дії.

Що стосується пострадянських країн, то тут більш-менш чітко знайшли свій прояв такі елементи парламентарної поліархії як: наявність окремого органу виконавчої влади -уряду на чолі з прем'єр-міністром, участь парламенту у фор­муванні уряду та контроль за його діяльністю, право глави держави за певних умов розпускати парламент.

181

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>Виконавчу владу в Росії здійснює Уряд Російської Феде­рації на чолі з Головою Уряду, які несуть політичну відповідальність перед Державною думою — вона може прий­мати резолюцію осуду або недовіри (ст.ст. ПО, 117). У цій ча­стині Конституція Білорусі копіює основний закон Росії. В Казахстані за Конституцією «уряд здійснює виконавчу владу Республіки Казахстан, очолює систему виконавчих органів і здійснює керівництво їх діяльністю» (ст.64). У своїй діяль­ності уряд несе відповідальність перед Президентом і є підзвітним парламенту. Члени уряду також у певних випадках підзвітні палатам парламенту, які можуть приймати резо­люцію осуду. Як і в Казахстані, Вищим органом виконавчої державної влади в Киргизькій Республіці, є Уряд (ст.70). Він підконтрольний Президенту, і в той же час глава Уряду -Прем'єр-міністр — щорічно подає до палат Жогорку Кенеша звіт про роботу Уряду. Збори Народних Представників мо­жуть висловити недовіру Прем'єр-міністру більшістю у дві третини від їх складу.

Щодо конституційних можливостей президентів розпус­кати законодавчі органи, то у Білорусі це може здійснитись відносно нижньої палати у разі висловлення Уряду вотуму не­довіри, або дворазової відмови дати згоду на призначення Прем'єр-міністра; і відносно всього парламенту — на основі висновку Конституційного Суду про систематичне або грубе порушення палатами парламенту Конституції (ст.94). Дер­жавна дума Росії може бути достроково розпущена Президен­том або після триразового відхилення нею кандидатур на по­саду глави уряду, поданих самим же Президентом, або за умов, якщо Державна дума протягом трьох місяців повторно висло­вить недовіру уряду (ст.109).

В Казахстані парламент може бути розпущений у разі ви­казання ним недовіри уряду або дворазової відмови дати зго­ду на призначення Прем'єр-міністра (ст.63), а у Киргизстані, якщо протягом трьох місяців Збори Народних Представників

182

повторно висловлять недовіру Прем'єр-міністру, глава держа­ви приймає рішення про відставку уряду або розпускає палату (ст.63). В обох державах у випадку кризи, спричиненої нездо­ланними протиріччями між палатами, або парламентами з іншими сферами державної влади глави держав мають право (в Киргизстані за результатами спеціального референдуму -С.Б.) розпустити парламенти.

У Шрі-Ланка Президент є не тільки главою держави, а і главою уряду, склад якого він формує на свій розсуд. З огля­ду на це форма її правління нагадує «вашингтонську» модель. Те що Президент має право законодавчої ініціативи, а також на свій розсуд і в односторонньому порядку уповноважений оминути законодавчий орган шляхом винесення на загально­народний референдум будь-якого законопроекту, відхиленого парламентом, надає їй рис латиноамериканської моделі прези­дентської форми правління. І лише наявність можливості у парламенту висловлювати вотум недовіри та відправити кабінет міністрів у відставку, «повертає» форму правління Шрі-Ланки у межі змішаної поліархії із суттєвим домінуван­ням президентських елементів. Відомо, у цій країні багато років йде громадянська війна, тому, як вірно відзначає Дж.Сарторі, її «систему варто оцінювати за її функціонуван­ням в сприятливішій ситуації, коли вона почне плавання у спокійніших водах»1.

Узагальнення конституційних положень держав, що ха­рактеризуються більш ніж у Шрі-Ланка стабільною ситу­ацією, дає можливість визначити деякі характерні риси юри­дичної моделі президентсько-парламентарної поліархії.

По-перше, президент як глава держави, обирається шля­хом загальних та прямих виборів, тобто отримує свій мандат безпосередньо від народу. Це обумовлює його місце і роль у системі вищих органів державної влади, дає можливість у не-

C/>apmopiДж. Порівняльна конституційна інженерія.—С123.

183

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>обхідних випадках протиставити себе обраному таким же шляхом парламенту. Більше того, конституційне закріплення статусу президента як «арбітра» та «гаранта...» наділяють главу держави президентсько-парламентарної поліархії ширшими повноваженнями в сфері владних відносин ніж главу держави президентської поліархії. Останній, як раніше зазначалося, у класичній президентській поліархії не має права законодавчої ініціативи, розпуску парламенту тощо.

По-друге, президент приймає участь у формуванні уряду і хоча він не є головою уряду і не займає посади прем'єр-міністра у сфері виконавчої влади, наділяється консти­туційними повноваженнями подібними повноваженням глави держави президентської поліархії. Зокрема, він має право го­ловувати на засіданнях уряду, як правило, може і сам склика­ти ці засідання; володіє прерогативою затверджувати декрети і постанови, ухвалені урядом; визначає воєнну доктрину, згідно з посадою є верховним головнокомандувачем збройних сил і за певних умов запроваджує надзвичайну ситуацію в країні. Якщо до цього додати, що президент має право прово­дити з власної ініціативи загальнонародні референдуми, а йо­го акти та рішення (за виключенням Кореї, хоча і там вона підсилює повноваження президента. — С.Б.) не потребують контрасигнації з боку уряду, можна стверджувати, що прези­дент в такій республіці займає домінуюче положення у системі вищих органів державної влади і вирішальним чином впливає на процеси «правління» у державі.

По-третє, уряд при такій формі правління за консти­туційними формулюваннями є відповідальним перед прези­дентом і підзвітним парламенту. Це подвійне становище обу­мовлює слабкість уряду, який може бути відправлений у відставку як главою держави так і представницьким органом. По-четверте, існуюча система стримувань і противаг при такій формі правління є розбалансованою і сприяє посиленню президентської влади. Наявність у глави держави права зако-

184

иодавчої ініціативи і права вето на ухвалені парламентом зако-иіачно посилює його можливість втручатися у законодав­чий процес. Характерна для парламентських форм процедура розпуску парламенту (можливість якого у даному випадку є обмеженою визначеними конституціями нормами — СБ.), особливо при формуванні уряду або оголошенні йому не­довіри теж посилює президента, а не уряд, як це має бути.

При підготовці третього питання аналізу мають бути піддані конституційні моделі напівпрезидентсько-напівпарла-ментарних поліархій. До них слід віднести, на нашу думку, Вірменію, Україну та Францію, донедавна також Фінляндію (1999 р.) та Хорватію (2000 р.)1. У системі елементів форми правління Вірменії, України та Франції хоча і спостерігається певний баланс, все ж незначним рівнем домінування характе­ризується інститут президента. Це насамперед обумовлено до­сить широким колом повноважень обраного безпосередньо на­родом президента у системі вищих органів державної влади.

За Конституцією Вірменії 1995 р. повноваження Прези­дента є близькими до повноважень глави держави у прези­дентській республіці. Глава держави, згідно ст. 49 Конституції, «забезпечує дотримання Конституції, нормальне функціону­вання законодавчої, виконавчої і судової влади. Президент Ре­спубліки є гарантом незалежності, територіальної цілісності і безпеки Республіки»2. Він призначає і звільняє Прем'єр-міністра, а за поданням останнього — інших членів уряду, виз­начає структуру і порядок діяльності Уряду, скликає й веде йо­го засідання. Президент також призначає і звільняє генераль­ного прокурора, чотирьох суддів Конституційного Суду, при-

1/>Зміст форм правління Фінляндії і Хорватії у результаті проведених конституційних реформ 1999-2000 pp.) суттєво посилився парламентськими

елементами.

Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Вірменія від 5 червня 1995 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.1.—С.262-284.

185

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

значає суддів загальних судів і прокурорів усіх рівнів. Серед інших його повноважень слід відзначити право здійснювати за­гальне керівництво зовнішньою політикою, укладати міжна­родні договори. Президент є головнокомандувачем збройних сил, він же призначає виший командний склад збройних сил, приймає рішення щодо їх використання у випадках озброєного нападу або наявності його безпосередньої загрози, проголо­шення Національними Зборами війни, вводить воєнний стан і може оголосити мобілізацію. При цьому Конституція не перед­бачає контрасигнації актів Президента з боку Уряду.

Досить широкі повноваження глави держави Французької республіки. Згідно діючої Конституції Франції (1958 р.) він зобов'язаний, як вже нами було зазначено, забезпечити «своїм арбітражем нормальне функціонування державних органів» (ст. 5), на власний розсуд призначає Прем'єр-міністра, припи­няє повноваження глави уряду після вручення останнім заяви про відставку уряду. За пропозицією Прем'єр-міністра він призначає інших членів уряду, функції яких визнані не­сумісними не тільки з депутатським мандатом, але і з будь-якою іншою посадою на державній службі; підписує норма­тивно-правові акти (ордонанси і декрети), які були обговорені в Раді Міністрів (назва уряду, коли в ньому головує Прези­дент); здійснює призначення на цивільні і військові посади на державній службі. Президент є головнокомандувачем зброй­ними силами, він головує у спеціальних державних органах -радах і вищих комітетах національної оборони. В умовах, коли "інститути Республіки, незалежність нації (держави), цілісність її території або виконання її міжнародних зо­бов'язань є під серйозною і безпосередньою загрозою, а нор­мальне функціонування органів державної влади, утворених відповідно до Конституції, порушене" (ст.16), Президент во­лодіє надзвичайними повноваженнями — після офіційних кон­сультацій з Прем'єр-міністром, головами палат парламенту, а також з Конституційною Радою він може вживати будь які за-

186

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

ходи залежно від обставин. Це рішення він доводить спеціаль­ним посланням до нації. Крім того, Президент наділений пра­вом вимагати нового обговорення прийнятого у парламенті за­кону або окремих його статей, і парламент не може відмовити проведенні такого обговорення. За пропозицією уряду у період сесії парламенту або за спільною пропозицією палат парламенту Президент може винести на референдум законо­проекти з ряду питань.

За певних умов глави всіх цих держав можуть бути усу­нені зі свого поста, що теж є характерною ознакою прези­дентської республіки. Наприклад, Президенти Вірменії та Ук­раїни можуть бути усунені з посади у разі державної зради або вчинення іншого тяжкого злочину. Згідно СТ.57 Конституції Вірменії рішення про це приймають Національні Збори на ос­нові більшості у дві третини голосів від загальної кількості де­путатів. Такому рішенню має передувати відповідний висно­вок Конституційного Суду, зроблений за попереднім звернен­ням парламенту. Президент Франції може бути притягнутий до відповідальності тільки за державну зраду. Зокрема, стаття 68 Конституції Франції визначає, що Президентові може бути пред'явлено звинувачення обома палатами парламенту абсо­лютною більшістю голосів, а справа розглядатиметься у спеціальному органі — Високій палаті правосуддя. Найбільш складною є передбачена ст.111 процедура притягнення до відповідальності Президента України, яка самим Основним законом визначена як імпічмент.

З наведеного можна зробити висновок, що президенти ма­ють повноваження, подібні повноваженням глав держав пре­зидентських республік. Вони беруть участь у формуванні уря­ду, мають право головувати на засіданнях уряду, як правило, можуть і самі скликати ці засідання; володіють прерогативою затверджувати декрети і постанови, ухвалені урядом; можуть втручатись у законотворчий процес, маючи право вето; визна­чають воєнну доктрину, згідно з посадою є верховними голо-

187

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

внокомандувачами збройних сил, а за певних умов запровад­жують надзвичайний стан в країні. Крім того в конституціях цих держав закріплено положення президента як «гаранта...» або «арбітра...», що посилює позиції президента. Процедура "імпічменту", яка є дуже складною, таке становище президен­та, як правило, не послаблює. Тобто можна стверджувати, що президент займає домінуюче положення у системі вищих ор­ганів державної влади і як в президентсько-парламентарній поліархії суттєво впливає на процеси «правління» у державі.

Але на відміну від президентсько-парламентарної, напівпрезидентсько-напівпарламентарна поліархія характери­зується більш значущими ознаками парламентарної поліархії.

Відносно Вірменії, відзначимо, по-перше, те, що згідно СТ.85 Конституції, «виконавчу владу в Республіці Вірменія здійснює Уряд Республіки Вірменія», хоча прерогативи Пре­зидента у цьому питанні сильно ЇЇ послаблюють. Зокрема, про­позиції про структуру і порядок діяльності Уряду вносяться Прем'єр-міністром, але остаточне рішення приймає Прези­дент, останній також засвідчує підписані Прем'єр-міністром Постанови Уряду, в разі необхідності доручає Прем'єр-міністрові вести засідання Уряду.

По-друге, у Конституції держави передбачена процедура надання парламентської інвеститури Уряду. Сформований Президентом Уряд у двадцятиденний термін має подати для ухвалення Національними Зборами (однопалатний парла­мент. — С.Б.) програму своєї діяльності, що означає постанов­ку питання про вотум довіри. Протягом певного часу парла­мент повинен прийняти відповідне рішення абсолютною більшістю голосів. У випадку прийняття рішення про не­довіру Прем'єр-міністр подає Президенту заяву про відставку Уряду. Якщо з цього питання парламентом прийнято пози­тивне рішення, то «з метою законодавчого забезпечення про­грами діяльності Уряду» останній може бути уповноважений Національними Зборами приймати постанови, що мають силу закону (ст.78 Конституції). Ці постанови підписує Президент.

188

Вони діють протягом встановленого парламентом терміну і не можуть суперечити законам. У даному випадку маємо справу з характерним для парламентських країн явищем — «делегу­ванням законодавства» виконавчій владі.

По-третє, Уряд може поставити у парламенті питання про довіру у зв'язку з розглядом внесеного ним законопроекту і в разі необхідності у зв'язку з цим або іншими питаннями (справді, це конституційне положення недостатньо конкрети­зовано. — С.Б.) Президент, проконсультувавшись з головою парламенту і Прем'єр-міністром, може розпустити Націо­нальні Збори і призначити дострокові вибори.

У Франції елементи президентської республіки обумов­лені широкими прерогативами Президента, певною мірою врівноважуються деякими парламентськими елементами. По-перше, за Конституцією, відносно самостійне місце у системі органів державної влади займає Уряд, який «визначає і здійснює політику нації»(ст. 20). Його діяльністю керує Прем'єр-міністр, який у разі необхідності головує замість Пре­зидента на засіданнях рад і комітетів національної оборони. Це ж саме він може робити і на засіданнях Ради Міністрів, однак тільки у «виключних випадках» за дорученням Президента і за «визначеним порядком денним» (ст. 21). По-друге, у відно­шенні до парламенту уряд має право законодавчої ініціативи, може вимагати скликання парламенту, може виступати в пар­ламенті, а також вимагати передачі (делегування) уряду зако­нодавчих повноважень (ст.38). По-третє, Уряд в цілому несе політичну відповідальність перед парламентом: Національні Збори можуть висловити йому недовіру шляхом прийняття резолюції осуду уряду або запровадити процедуру інтерпе­ляції1, яка теж може призвести до відставки уряду. По-четвер-

1/>Інтерпеляцію вперше запроваджено саме у Франції в кінці XVIIIст. Зміст її в даному випадку полягає в тому, що глава уряду або окремий міністр повинні дати відповідь на внесений до нижньої палати і підтрима­ний певною кількістю депутатів письмовий запит. Відповідь обговорюється і може спричинити постановку у палаті питання про недовіру уряду.

189

    продолжение
--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

те, Президент, після консультацій з Прем'єр-міністром і голо­вами палат, може розпустити Національні збори (ст.12). По-п'яте, Президент політичної відповідальності ні перед ким не несе, тому що згідно СТ.19 Конституції, найважливіші його ак­ти і рішення, за виключенням вказаних в статтях 8 (перший абзац),11,12, 16, 18, 54 і 61, потребують формального контра­сигнування з боку глави уряду і в разі необхідності -відповідального міністра.

Синтезуючи наведене, ми приходимо до висновку, що су­купність елементів президентської поліархії у системі досліджуваного нами різновиду суттєво не відрізняється від президентсько-парламентарного різновиду.

1.Президент як глава держави також обирається шляхом
загальних та виключно прямих виборів. Це обумовлює його
важливе місце і роль у системі вищих органів державної вла­
ди, які посилюються закріпленим в конституціях положенням
про президента «гаранта...» або «арбітра» між владами.

2.Президент бере участь у формуванні уряду і хоча він не
є головою уряду і не займає посади прем'єр-міністра, у сфері
виконавчої влади наділяється конституційними повноважен­
нями, подібними повноваженням глави держави президентсь­
кої поліархії. Зокрема, він має право головувати на засіданнях
уряду і, як правило, може сам скликати ці засідання; визначає
воєнну доктрину, згідно з посадою є верховним головнокоман-
дуючем збройних сил і за певних умов запроваджує надзви­
чайну ситуацію в країні. Президент володіє прерогативою за­
тверджувати декрети і постанови, ухвалені урядом; має право
законодавчої ініціативи (окрім Франції. — С.Б.) і право вето на
ухвалені парламентом закони, що значно посилює його мож­
ливість втручатися у законодавчий процес.

3. Уряд при такій формі правління за конституційними формулюваннями є відповідальним перед президентом, який може відправити його у відставку.

Але на відміну від президентсько-парламентарної, прези­дентські ознаки напівпрезидентсько-напівпарламентарної

190

архії мають певну противагу з боку парламентських, які зменшують вплив президента на уряд.

Це, по-перше, обумовлено тим, що парламент як і прези­дент, бере участь у формуванні уряду, який в свою чергу несе од ним визначену конституцією відповідальність.

По-друге, це наявність процедури прийняття програми .ряду і з боку парламенту. У Вірменії вона має «ранг» інвести­тури уряду, тобто кандидат на посаду глави уряду (або уряд в цілому) має у встановлений конституцією термін подати пар­ламентові або його нижній палаті урядову програму, щоб от­римати довіру. У протилежному випадку — має сформуватися новий уряд. В Україні ця процедура не має таких наслідків, але вона може проявитись при звіті уряду, коли незадоволе-ний тим, як виконується урядова програма, парламент може приймати резолюцію осуду та відправити уряд у відставку.

По-третє, в цих державах, за винятком, Вірменії, викорис­товується інститут контрасигнатури. Але сфера застосування цієї процедури, яка в парламентських країнах використо­вується майже завжди і з усіх питань, в напівпрезидентсько-напівпарламентських поліархіях є обмеженою, що наочно вид­но на прикладі України та Франції.

По-четверте, глави держав мають право розпускати парла­мент: у Вірменії та Франції після консультування із прем'єр-міністрами та керівництвом парламенту (головою у Вірменії, головами палат у Франції), в Україні із визначених консти­туцією питань.

Таким чином, розглядаючи характерні риси напівпрези-дентсько-напівпарламентарної форми державного правління, можна констатувати, що між ознаками президентської і озна­ками парламентарної поліархій в цій системі існує певна рівновага. Хоча президентура тут теж домінує у своєму впливі на уряд, міра цього впливу, у силу достатньої противаги парла­ментських елементів, є нижче ніж в президентсько-парла­ментських поліархіях.

191

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

Ч/>етверте питання семінарського заняття має бути при­свячене характеристиці напівпарламентарно-напівпрези-дентських поліархій. До держав де встановлений такий різно­вид змішаної форми поліархічного правління, ми б віднесли Болгарію1, Литву, Македонію, Польщу, Португалію, Сло­венію, Румунію.

Серед ознак змішаної поліархії, що знаходять відображен­ня в їх формах правління, слід відзначити насамперед обрання президентів безпосередньо громадянами на визначений кон­ституцією, як правило, 5-річний термін. Своєрідністю відзна­чається структура президентури у Болгарії, де Президент, згідно СТ.92 Конституції, у своїй діяльності «користується до­помогою віце-президента», який обирається шляхом загаль­них і прямих виборів за одним з главою держави бюлетенем (ст.94-95), тобто за процедурою, притаманною суто прези­дентським поліархіям.

Серед президентських елементів форм правління цих дер­жав слід відзначити передусім наявність у президентів повно­важень, функціонально поєднаних із сферою виконавчої вла­ди. Президент Португалії згідно ст.133 Конституції2призначає Прем'єр-міністра, відправляє у відставку Уряд та звільняє з посади його главу, за пропозицією Прем'єр-міністра призна­чає або усуває з посади членів Уряду, за проханням Прем'єр-міністра головує в Раді міністрів. Крім цього він має право призначати на інші посади в центральних та автономних об­ласних органах влади, бути Верховним головнокомандуючим Збройних Сил, проголошувати надзвичайний стан та стан об­логи тощо (ст.134). При Президенті Португалії (що не харак-

1/>Хоча СТ.1 Конституції Болгарії від 12 липня 1991 р. визначає її «рес­
публікою з парламентарним правлінням», за змістом основного закону Бол­
гарія є державою зі змішаною формою поліархічного правління. Див.: Кон­
ституции государств Европы: В 3 т.—Т.1.—С.394.

2 Тут і далі посилання даються на Конституцію Португальської Рес­
публіки від 2 квітня 1976 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—
Т.2.-С.748-836.

192

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

т/>ерно для інших держав цієї групи.— С.Б.) діє консультатив­ний орган (Державна рада), яка за своїм складом та повнова­женнями відрізняється від консультативних «рад національ­ної оборони або безпеки» (Польща, Хорватія). Згідно ст.142 Конституції до складу Державної ради, окрім самого глави держави, входять голова Асамблеї Республіки (однопалатного парламенту), Прем'єр-міністр, голова Конституційного Три­буналу, уповноважений парламенту з питань прав людини (проведор юстиції), глави урядів автономій, а також усі ко­лишні президенти, котрі не були усунені зі своїх постів. Окрім цього, по п'ять членів ради призначає Президент і обирає Асамблея Республіки. Державна рада є досить впливовим ор­ганом, оскільки значна частина її рішень потребує санкціону­вання або підтримки у вигляді рекомендацій з її боку.

Президент Польщі має право висувати кандидатуру і при­значати Голову Ради Міністрів (п.П, ст.144; ст.154), приймати відставку Ради Міністрів (п.12, ст.144), призначати на вищі су­дові та інші посади (п.п.20т23,25-26, ст.144), призначати і відкликати представників в іноземних державах і при міжна­родних організаціях, за поданням глави уряду оголошувати за­гальну або часткову мобілізацію, вводити на три місяці надзви­чайний стан, який може бути продовжений ще на два місяці за згодою Сейму (нижньої палати парламенту)1. За Конституцією, дорадчим органом при Президенті з питань внутрішньої та зовнішньої безпеки є Рада національної безпеки.

Участь Президента Румунії у формуванні та діяльності уряду полягає у тому, що він пропонує кандидатуру Прем'єр-міністра, здійснює за пропозицією останнього зміни в Уряді, може брати участь в урядових засіданнях, де обговорюються питання «національного значення», або, на прохання Прем'єр-міністра, головує на всіх засіданнях Уряду, де він присутній, є

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Польща від 2 квітня 1997 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.2.—С.687-732.

193

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>головою Верховної ради оборони, здійснює деякі інші владні повноваження (ст.85, 87, 91-94, 102)1.

Литовський Президент призначає і звільняє Прем'єр-міністра, міністрів, інших державних посадових осіб, котрі не­суть відповідальність перед ним; вирішує важливі питання внутрішньої політики і разом з урядом здійснює зовнішню політику; оголошує у встановленому законом порядку і пев­них випадках надзвичайний стан з наступним затвердженням відповідного рішення Сеймом (парламентом); виступає у Сеймі з річними доповідями про становище у державі, внутрішню і зовнішню політику (ст.84)2. У Македонії глава держави пропонує кандидатури у склад уряду та Консти­туційного Суду; призначає та звільняє інших посадових осіб, що визначаються Конституцією та законами; виступає (що­найменше раз на рік) перед Зборами (однопалатним парла­ментом. — С.Б.) з питань, що належать до його компетенції; є головою Ради безпеки, яка розглядає питання безпеки і обо­рони та вносить до Зборів і уряду відповідні пропозиції (ст.84)3.

До компетенції Президента Словенії відноситься висунен­ня кандидатури Голови Уряду, призначення державних служ­бовців, призначення та звільнення з посади послів тощо (ст.107 Конституції)4. Майже аналогічними є й закріплені

Т/>утідаліпосиланнядаютьсянаКонституціюРумунії21 листопада 1991 р. // КонституциигосударствЕвропы: В3 т.—Т.З.—С.63-92.

ТутідаліпосиланнядаютьсянаКонституціюЛитовськоїРеспубліки від25 жовтня1992 р. Див.: КонституциигосударствЕвропы: В3 т.—Т.2.— С.332-362.

' ТутідаліпосиланнядаютьсянаКонституціюРеспублікиМакедонія17 листопада1991 р. Див.: КонституциигосударствЕвропы: В3 т.—Т.2.— С.433-460.

4ТутідаліпосиланнядаютьсянаКонституціюРеспублікиСловеніявід 25 червня1991 р. Див.: КонституциигосударствЕвропы: В3 т.—Т.З.—С.170-208.

194

СТ.98 Конституції повноваження Президента Болгарії1. Слід також відзначити повноваження президентів, які пов'язані із їх можливістю втручання в законотворчій процес. Це, зокрема, досягається шляхом використання главами держав права за­конодавчої ініціативи, відкладального вето та видання актів, що мають силу законів.

Що стосується законодавчої ініціативи, то таким консти­туційним правом наділені тільки президенти Литви та

Польщі.

Відкладальне вето так чи інакше використовується у всіх зазначених країнах, але воно має деякі свої особливості. Пер­шою з них є те, що порівняно з США, вето глав держав напівпарламентарно-напівпрезидентських поліархій до­лається легше. Виходячи з досить розпливчастих норм ст.77 Конституції Румунії, котра закріплює, що «2. До промульгації Президент може один раз вимагати перегляд закону Парла­ментом. 3. Якщо Президент потребував перегляду закону або якщо потребував перевірки його конституційності, промуль­гація здійснюється не пізніше десяти днів (у перший раз це 20 днів. — С.Б.) після отримання закону, прийнятого після пере­гляду, або отримання рішення Конституційного Суду, яке підтверджує його конституційність», можна зробити висновок про доволі спрощений порядок подолання в цій країні прези­дентського вето.

У Болгарії закон вважається прийнятим, якщо при по­вторному голосуванні він отримав «більшість, більше ніж по­ловина голосів всіх народних представників» (п.2. ст.101 Кон­ституції). Така ж більшість необхідна для подолання вета Пре­зидента в Македонії (ст.75 Конституції). В Португалії Прези­дент зобов'язаний промульгувати закон, якщо парламент (Асамблея Республіки) підтверджує своє перше голосування

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Болгарія 12 липня 1991 р. Див.: Конституции государств Европы: В 3 т.—Т.1.—С.170-208.-Т.1.-С394-422.

195



    продолжение
--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

абсолютною більшістю голосів депутатів. Такої більшості од­нак недостатньо для подолання вета Президента відносно дек­ретів, що мають стати органічними законами або ж таких, що «присвячені наступним питанням: а) міжнародним відноси­нам; Ь) розмежуванню державного сектора, приватного секто­ра, кооперативного і громадського сектора власності на засоби виробництва; с) регулювання виборів актами, що передбачені Конституцією, і не приймаються у формі органічних законів». Для цього необхідна кваліфікована більшість у «дві третини голосів депутатів, які присутні на засіданні і за кількістю пере­вищують абсолютну більшість повноважних депутатів...» (п.2,3 СТ.136 Конституції Португалії). Схожим є порядок подо­лання президентського вето в Литві, де повторно розглянутий Сеймом закон вважається прийнятим, якщо за закон проголо­сувало більше половини, а за конституційний закон — не мен­ше трьох п'ятих усіх членів Сейму (ст.72 Конституції). Такої ж кваліфікованої більшості «у три п'ятих голосів у присутності не менш половини законного числа депутатів», згідно п.5, СТ.122 Конституції, має набрати польський Сейм для подолан­ня президентського вето.

Інша особливість, пов'язана з використанням процедури повторного перегляду закону полягає у тому, що у Словенії президентське вето взагалі конституцією не передбачено. Таке право надано Державній раді, органу «представництва носіїв соціальних, економічних, професіональних і місцевих інте­ресів (ст.96 Конституції), котра виконує функції верхньої па­лати, її вето долається нижньою палатою, якщо при повторно­му розгляді закон приймається більшістю голосів від загаль­ної кількості депутатів, за винятком випадків, „коли відповідно Конституції для прийняття закону, що обгово­рюється необхідна більша кількість голосів“.

Відсутність у президента Словенії права вета певною мірою компенсується конституційним положенням про мож­ливість видавати акти (укази), „коли Скупщина не може бути

196

скликана у період стану війни або під час надзвичайного стану“ (ст.108 Конституції). В цих випадках видані президентом акти, що мають силу закону, повинні бути затверджені нижніми па­латами як тільки вони почнуть свою роботу в нормальному ре­жимі. В протилежному випадку вони є недійсними.

Характеристику правового статусу президентів цієї групи держав з точки зору впливу глав держав на виконавчу та зако­нодавчу владу не можна вважати повною, якщо не звертати увагу ще на одне важливе конституційне положення, котре юридично і фактично посилює позиції глав держав зі зміша­ною формою правління, даючи їм змогу активніше втручатись в управління державними справами. Маємо на увазі юридич­ну норму про президента як „арбітра...“ або „гаранта...“, яка знайшла своє закріплення тільки в конституціях Польщі, Пор­тугалії та Румунії. З огляду на це, можна зробити висновок, що правовий статус глав інших держав цієї групи: Болгарії, Лит­ви, Македонії та Словенії, де частіше за все президенти визна­чаються як посадові особи, що є главами держав та представ­ляють її всередині країни та за кордоном, слабше ніж їх вище­зазначених колег.

Одна з ознак президентської, як утім і змішаної поліархії, знаходить свій прояв у конституційній можливості усунення глави держави з його поста. Найбільш деталізована ця проце­дура у Конституції Польщі, де вказано, що за порушення Кон­ституції або закону, скоєння злочину Президент може бути притягнений до відповідальності перед спеціальним судом -Державним Трибуналом (п.1, ст.145). Рішення про звинува­чення приймається Народними Зборами (тобто на спеціаль­ному спільному засіданні Сейму і Сенату) більшістю не мен­ше, ніж дві третини від їх складу. Члени Державного Трибуна­лу обираються Сеймом на термін його повноважень, причому депутати і сенатори не можуть бути туди обрані. До відповідальності перед Державним Трибуналом у відповідних випадках можуть бути притягнені члени уряду та деякі інші

197

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>державні посадові особи. Схожа з польською є процедура при­тягнення до відповідальності Президента Португалії. За скоєні ним злочини, пов'язані з виконанням своїх обов'язків, Президент Республіки відповідає перед Верховним Судом, який приймає відповідне рішення після отримання ініційова­ного однією п'ятою та ухваленого двома третинами голосів парламентарів відповідного „подання-рішення“. За скоєні зло­чини, що не пов'язані з виконанням своїх обов'язків, Прези­дент Республіки відповідає після закінчення терміну своїх по­вноважень перед судом загальної юрисдикції (ст.130 Консти­туції). Президент або Віце-президент Болгарії згідно ст.103 Конституції можуть нести відповідальність тільки за пору­шення Конституції та державну зраду. У такому випадку об­винувачення висувається за пропозицією не менше однієї чверті народних представників і вважається підтриманим На­родними зборами у тому випадку, коли більше двох третин парламенту проголосувало за цю пропозицію. Остаточне рішення про усунення з посади цих двох вищих посадових осіб у місячний термін приймає Конституційний Суд.

Президент Македонії, в разі порушення Конституції, може бути усунутий з поста достроково за однаковою процедурою, яка розпочинається за рішенням Зборів (ст.87 Конституції), прийнятим двома третинами від їх складу. Такою же кваліфікованою більшістю Конституційний Суд приймає ос­таточне рішення щодо усунення президента з поста і відповідно про припинення чинності його мандату. Майже аналогічні норми містить ст.109 Конституції Словенії. Вона зокрема передбачає, що якщо під час виконання своїх повно­важень Президент діє всупереч Конституції або серйозно по­рушує закон, за поданням нижньої палати парламенту (Скуп­щини), він може бути усунутий двома третинами голосів Кон­ституційного Суду. Питання про усунення Президента Литви з посади у порядку імпічменту Сейм може вирішувати трьома п'ятими голосів парламентаріїв у випадку грубого порушення

198

главою держави Конституції або присяги, а також у випадку виявлення факту вчинення злочину (ст.74, 86).

В усіх зазначених державах процедура усунення глави держави з посади здійснюється за загальною схемою: ініційо­ване та ухвалене кваліфікованою більшістю (3/5, 2/3) голосів депутатів парламенту (нижньою палатою) відповідне рішення затверджується конституційним, верховним або ж спеціально створеним судом. І тільки Румунія у цьому плані дещо стоїть осторонь, оскільки прийняте після отримання висновку Кон­ституційного Суду більшістю голосів на спільному засіданні палат парламенту рішення про усунення з поста Президента за »скоєння тяжких діянь, що порушують положення Консти­туції" (ст.95), має бути затверджене на референдумі, який про­водиться протягом місяця.

Такими є основні президентські елементи у напівпарла-ментарно-напівпрезидентській поліархії. Але при існуючій в формі правління цих держав певній рівновазі президентських та парламентських елементів, останні все ж домінують.

1. Це наявність уряду на чолі з головою, який є більш са­мостійним у своїх діях, ніж голови урядів напівпрезидентсько-напівпарламентських і тим паче президентсько-парламентсь­ких поліархій. Міра участі парламенту у формуванні уряду сильніша ніж президента. Це обумовлено використанням при формуванні органу виконавчої влади так званої інвеститури уряду, яка безпосередньо передбачена конституціями Литви, Македонії, Польщі, Португалії та Румунії.

Згідно ст. 185-187 Конституції Португалії «вищим орга­ном державного управління» є Уряд — Рада Міністрів, який, як вже було зазначено вище, формується при участі Президента (ст.190). Але всі його дії у цьому плані можуть бути нейт­ралізовані з боку парламенту, якщо уряд не одержує інвести­тури. Для цього не пізніше десяти днів після призначення Прем'єр-міністра програма уряду має бути подана на розгляд Асамблеї Республіки. У разі відхилення цієї програми уряд

    продолжение

--PAGE_BREAK--199

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>повинен піти у відставку (ст. 195). В Литві Прем'єр-міністр мо­же бути призначений Президентом тільки після схвалення Сеймом відповідної кандидатури. Протягом п'ятнадцяти днів з моменту його призначення він пропонує Сейму утворений ним та затверджений Президентом уряд і подає на розгляд програму уряду. Одержує він інвеституру в разі схвалення йо­го програми більшістю голосів депутатів, які беруть участь у засіданні Сейму (ст.92 Конституції).

В Польщі призначена Президентом Рада Міністрів в особі його Голови у двотижневий термін після його призначення і формування складу уряду подає Сеймові програму діяльності уряду з метою отримати вотум довіри. У разі невдачі сформу­вати уряд через зазначену процедуру, сам Сейм обирає Голову Ради Міністрів з числа тих, хто попередньо був запропонова­ний до складу уряду. Президент зобов'язаний затвердити об­раного нижньою палатою главу уряду. Якщо передбачена Кон­ституцією процедура формування уряду виявиться безрезуль­татною, Президент, заслухавши думку голів обох палат парла­менту, може «припинити термін повноважень Сейму і призна­чити вибори» (ст.154 Конституції). Подібною є процедура формування уряду і у Румунії, який, згідно ст.101 Конституції, здійснює внутрішню і зовнішню політику країни і керує дер­жавним управлінням". Формування румунського Уряду почи­нається з пропозиції кандидатури на посаду Прем'єр-міністра, яку визначає Президент із урахуванням розкладу партійно-політичних сил у парламенті. Відповідний кандидат формує склад Уряду і разом з цим складом і проектом урядової про­грами постає перед кожною палатою парламенту — Сенатом і Палатою Депутатів, де він має одержати інвеституру. Призна­чені у такий спосіб Прем'єр-міністр та інші члени уряду скла­дають присягу перед Президентом. У Македонії запропонова­ний главою держави кандидат на посаду Прем'єр-міністра по­винен представляти політичну партію або партії, які мають більшість місць у Зборах (однопалатному парламенті). Цей

200

кандидат подає до Зборів урядову програму та пропонує склад Уряду, які мають бути затверджені шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості представників.

Формування уряду в Болгарії та Словенії не передбачає інвеститури, але здійснюється за характерною для парла­ментських країн процедурою. Кандидатуру на заміщення по­сади Голови Ради Міністрів Болгарії, який «здійснює керівництво загальною політикою уряду, координує її і несе за неї відповідальність» (ст.108 Конституції), пропонує Прези­дент після консультацій з парламентськими групами. Інших членів уряду призначають Народні Збори за поданням його глави. Усі члени уряду складають присягу перед парламентом і подають у відставку перед новообраними Народними Збора­ми (ст.84,99,109 Конституції). В Словенії Президент, прокон­сультувавшись попередньо з лідерами парламентських груп (фракцій), пропонує Скупщині кандидата на посаду Прем'єр-міністра, який обирається більшістю голосів усіх депутатів. За певних умов, у разі невдалої спроби обрати Прем'єр-міністра, Скупщина може бути розпущена Президентом. Інших членів уряду призначає та звільняє Скупщина за пропозицією Прем'єр-міністра. Термін повноважень Уряду припиняється, коли збирається новообрана Скупщина (ст.111, 112, 115).

2. Уряди цих країн несуть відповідальність перед своїми парламентами. Ст.108. Конституції Румунії «Відповідальність Уряду», зокрема проголошує: «1. Уряд несе політичну відповідальність за усю свою діяльність тільки перед Парла­ментом. Кожний член уряду солідарно з іншими його членами несе політичну відповідальність за діяльність Уряду та його акти». В Португалії парламент може приймати резолюцію осу­ду Уряду в разі невиконання ним програми або з іншого пи­тання, яке представляє національний інтерес (ст.197 Консти­туції), а в Болгарії — у результаті ініційованого однією п'ятою частиною парламентарів питання про недовіру Раді Міністрів або ж її голові, коли за це проголосувало більше половини де-

201

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>путатів болгарського парламенту (ст.89 Конституції). Голо­вною формою парламентського контролю в Македонії є інтер­пеляція, яка, згідно СТ.72 Конституції, за ініціативою не менш ніж п'яти депутатів «може бути внесена кожній особі, що зай­має державну посаду, Уряду і кожному його члену окремо і може стосуватись питань діяльності державного органу». В той же час Збори за ініціативою 20 депутатів мають право вис­ловити Уряду недовіру, останньому ж надано право порушити перед Зборами питання про довіру (ст.92-94 Конституції). Як­що у всіх випадках проти Уряду висловлюється більшість від загальної кількості депутатів, він має піти у відставку.

Інтерпеляція, як форма парламентського контролю вико­ристовується і в інших країнах. У Литві вона може бути пред'явлена Прем'єр-міністрові або міністру за ініціативою однієї п'ятої членів Сейму і якщо відповідь на неї цих посадо­вих осіб парламентом вважається незадовільною, «більшістю голосів усіх членів Сейму» Уряду висловлюється недовіра (ст.61 Конституції). Крім цього відставка литовського уряду може бути спричинена, якщо такою ж більшістю приймається резолюція недовіри після звіту про свою діяльність, який, згідно СТ.101 Конституції, зобов'язані зробити Уряд або окре­мий міністр на вимогу Сейму. В Словенії інтерпеляція може бути ініційована групою, чисельністю не менше десяти депу­татів. Якщо після її обговорення більшість депутатів вислови­ли недовіру Уряду або окремому міністру, Державні збори зміщують Уряд або міністра (ст.118 Конституції). В Польщі, згідно СТ.115 Конституції «Голова Ради Міністрів і інші члени Ради Міністрів зобов'язані дати відповіді на депутатські інтер­пеляції і запити протягом 21 дня».

Крім процедури інтерпеляції, котра, на відміну від Маке­донії, в Словенії та Литві не є основною формою парламентсь­кого контролю, Державні збори Словенії можуть також висло­вити Урядові недовіру. Але відставка уряду, за німецьким зраз­ком, здійснюється на основі т.зв. «конструктивного вотуму»,

202

коли більшістю голосів від загального числа депутатів парла­мент обирає нового Голову Уряду (ст.116 Конституції). Такий же порядок застосовується і в Польщі, де Сейм (нижня палата) може відправити Раду Міністрів у відставку, якщо пропозиція про недовіру з вказівкою на ім'я кандидата на посаду глави уряду була підтримана «більшістю законного числа депу-татів»(ст.158 Конституції). Але в той час як для ініціювання та­кого «конструктивного вотуму» в Словенії потрібно не менш ніж 10 голосів депутатів, у Польщі — 46 голосів. Ще більше — 69 голосів депутатів — необхідно для ініціювання відставки окре­мого польського міністра, яка здійснюється, коли недовіру йо­му висловлено також «більшістю законного числа депутатів» Сейму (ст.159 Конституції).

3. Глава держави — президент, як і в парламентарній поліархії, має право розпуску законодавчого органу.

Литовський Сейм може бути розпущений Президентом, якщо парламент 1) протягом тридцяти днів після подання програми уряду не прийме рішення про неї або якщо після першого подання програми уряду протягом шістдесяти днів двічі підряд парламент не ухвалить її; 2) за пропозицією уря­ду, якщо останньому з боку Сейму висловлюється недовіра (ст.58 Конституції). Крім цього, Конституцією держави пе­редбачена можливість саморозпуску Сейму та проведення до­строкових виборів. Таке рішення може бути прийняте самим Сеймом більшістю не менше, ніж у три п'ятих голосів усіх де­путатів. Польський президент може розпустити Сейм достро­ково, коли передбачена Конституцією процедура формування уряду виявилася безрезультатною (ст.154), а також за умов, якщо протягом чотирьох місяців після його подання держав­ний бюджет не буде ухвалено палатами (ст.225 Конституції). Водночас Сейм може саморозпуститися, ухваливши відповідне рішення кваліфікованою більшістю у дві третини від свого складу. У разі саморозпуску або розпуску Сейму закінчується достроково і термін повноважень Сенату.

    продолжение

--PAGE_BREAK--203

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Своє право розпуску парламенту Президент Румунії може реалізувати після консультацій з головами палат і лідерами парламентських груп і за умов, якщо парламент протягом ше­стидесяти днів двічі не зміг висловити довіру Уряду (ст.89 Конституції). При прийнятті рішення про розпуск парламен­ту зобов'язаний також консультуватись з представниками політичних партій та членами Державної ради Президент Португалії (ст.133, 172 Конституції). Право президентів Бол­гарії та Словенії на розпуск парламентів пов'язано з неспро­можністю останніх формувати уряд (ст.102 Конституції Бол­гарії; ст. 111 Конституції Словенії), а Конституція Македонії главі держави такого права взагалі не дає, оскільки ст.63 Ос­новного закону передбачає тільки саморозпуск Зборів у тому випадку, коли більше ніж половина загальної кількості пред­ставників про це приймає рішення.

4. Ще один важливий елемент, характерний для парламен­тарної поліархії, котрий за винятком Словенії, використо­вується в усіх державах з напівпрезидентсько-напівпарламен-тарною формою правління — це контрасигнатура. На значен­ня такого інституту вказує Конституція Португалії, яка у п.2 ст. 140 «Контрасигнація» проголошує, зокрема те, що «відсутність контрасигнації тягне за собою юридичну недійсність актів». Характерною рисою контрасигнації, закріпленої у конституціях цих державах (Болгарія (ст.102-103), Польща (ст.144); Литва (ст.85), Румунія (ст.99), Порту­галія (ст. 140)), є, що контрасигнуванню підлягають не всі ак­ти глави держави, як у суто парламентських державах, а тільки певна їх частина.

Таким чином, аналізуючи закріплений в конституціях за­значених держав порядок формування, організацію та систему взаємовідносин виконавчої та законодавчої влад, ми дійшли висновку, що напівпарламентарно-напівпрезидентській рес­публіці притаманні загальні ознаки змішаної форми поліархічного правління, де порівняно з напівпрезидентсько-

204

нанівпарламентарною поліархією президентські елементи ма­ють більш суттєву противагу з боку парламентських.

По-перше, президент як глава держави обирається шля­хом загальних та виключно прямих виборів, котрі обумовлю­ють його досить міцне місце і роль у системі вищих органів державної влади. Але положення про президента «гаранта...» або «арбітра» між владами, які зазвичай посилюють його вла­ду, містять тільки конституції Польщі, Португалії та Румунії, в той час як відсутність такої норми в інших чотирьох держа­вах цієї групи: Болгарії, Литві, Македонії та Словенії робить їх форми правління більш «парламентаризованими».

По-друге, президент також наділений суттєвими консти­туційними повноваженнями у сфері внутрішньої і зовнішньої політики, але міра їх реалізації не така висока як в президентсь­ко-парламентських та напівпрезидентсько-напівпарламентсь-ких поліархіях. Поясненням цього факту може служити, зокре­ма те, що уряд у цих державах більш залежний від парламенту. Це знаходить свій прояв у передбачених конституціями проце­дурах формування уряду та його відповідальності.

Роль президента при формуванні уряду, як правило, зво­диться до «пропозиції» кандидатури прем'єр-міністра, підбір котрої, як приписують конституції усіх цих держав, так чи інакше має здійснюватись ним з урахуванням співвідношення партійно-політичних сил у парламенті. У п'яти з семи зазначе­них вище держав як додаток до цього використовується про­цедура інвеститури уряду. Саме факт врахування президентом співвідношення партійно-політичних сил у парламенті при формуванні уряду є однією з тих головних рис, котра відрізняє напівпарламентарно-напівпрезидентську поліархію від напівпрезидентсько-напівпарламентарної. Іншою такою ри­сою є те, що уряд несе відповідальність перед парламентом. Там же, де збереглися конституційні положення про «підзвітність» уряду президентові, це для уряду не має особли­вих наслідків, оскільки відставка уряду або його окремих

205

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>членів може статися виключно за рішенням парламенту; пре­зидент же тільки затверджує цей факт або в кращому випадку вносить зміни у склад уряду (і то за пропозицією Прем'єр-міністра — СБ.). Як форма парламентського контролю в цих країнах широко використовується інтерпеляція.

По-третє, уряд в напівпарламентарно-напівпрезидентсь-ких поліархіях більш автономний від президента, ніж в напівпрезидентсько-напівпарламентських поліархіях. Більш за те, сам глава держави певною мірою, через інститут контра­сигнування його актів з боку уряду або відповідного міністра обмежений у своїх діях відносно виконавчої влади. Додамо до цього, що відсутність у президентів більшості з цих країн (ви­нятком є Литва і Польща. — С.Б.) права на законодавчу ініціативу зменшує його можливість впливати на законодав­чий процес.

По-четверте, певна перевага парламентських елементів над президентськими проявляється у можливості глави держави розпускати, правда в визначених конституцією випадках, пар­ламент, а також у конституційному праві суміщати мандат пар­ламентарія з посадою члена уряду (Польща, Румунія).

Предметом розгляду     продолжение

--PAGE_BREAK--п'ятого питання семінарського за­няття мають стати форми правління тих держав, які визначені як парламентарно-президентські.

Парламентарно-президентська поліархія за юридичними ознаками є своєрідною протилежністю президентсько-парла­ментарній поліархії. На відміну від останньої, де в системі влади переважають президентські елементи, парламентарно-президентська поліархія характеризується суттєвим доміну­ванням парламентських. До країн, в яких встановлений такий різновид змішаної форми державного правління, ми б віднес­ли Австрію, Ірландію, Ісландію, Фінляндію та Хорватію.

З зазначеного переліку найбільш «парламентаризовани-ми» є перші три країни: Австрія, Ірландія та Ісландія. І це не дивно, оскільки ці змішані поліархії утворювалися на «парла-

206

ментському» фундаменті шляхом перейняття після Другої світової війни деяких елементів президентської поліархії. Се­ред останніх головним є те, що президенти цих країн замість парламентів стали обиратися безпосередньо громадянами на визначений конституцією термін. Відносно визначення виду форми правління цих держав як у зарубіжній, так і у вітчиз­няній літературі немає єдиної точки зору. Родоначальник вив­чення змішаної форми державного правління М.Дюверже виз­начав їх як «напівпрезидентські»1. Його думку не поділяє Дж. Сарторі, визначаючи Ірландію та Ісландію як «парла­ментські республіки», Австрію як таку, що може приймати і змішану форму2. До «парламентських республік» Австрію та Ісландію відносять окремі російські вчені3, в останній час змінив свою оцінку форми державного правління Австрії, Ірландії та Ісландії зі «змішаної»4на «парламентську» і вітчиз­няний конституціоналіст В.Шаповал5.

Серед різноманітних точок зору щодо визначення виду форми правління Австрії, Ірландії та Ісландії найбільш слуш­ною вважаємо точку зору М.Дюверже, який визначав їх з од­ного боку як «напівпрезидентські», а з іншого, як такі, що в них

1/>Duverger М. A New Political System Model: Semi-Presidential Government // European Journal of Political Research.—1980.—№ 2(8).—

P.167.

Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія.—С.79,120-121.

Див.: Тимошенко И.Г. Вводная статья к Конституции Республики Ис­ландии от 17 июня 1944 г. // Конституции государств Европы.—Т.2.—С.9; Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. — д.ю.н., проф А.Я.Сухарев.— 2-е изд., изм. и доп.— М.,2001.—С.8, 265. В Австрії, наприклад, Федеральний президент став обиратися на основі за­гальних та прямих виборів тільки з 1957 року.

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн.—С.88.

Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Кон­ституційного суду України.— 2003.—№2.—С.47. Крим зазначених вище країн він визначає як парламентарні ше такі змішані держави як Болгарія, Литва, Македонія, Словаччина, Словенія, Фінляндія.

207

С.К.Бостан,С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

«політичною практикою є парламентаризм, а президенти є »символічними керівниками"'. М.Дюверже використовує най­важливіший з точки зору методології підхід в оцінці форми державного правління як соціально-політичного явища, котре має дві грані: юридичну та політико-практичну. Такий методо­логічний підхід, як вже зазначалося, заклав ще наприкінці XIXст. видатний німецький державознавець Г.Єллінек, який поділяв форми держави (правління) на юридичні та політичні. Юридична форма правління, зазначав Г.Єллінек, міцна і виз­начена, оскільки закріплена конституційними нормами; політична ж форма «як усе неправове в державі, неміцна і не-визначена. Перебуваючи у залежності від конкретних держав­них відносин, вона сама безупинно змінюється так що ледве можливо, і у всякому разі мало плідно, встановлювати міцні категорії для цих, так би мовити, моментальних знімків держа­ви» 2.

Юридичні (конституційні) моделі форм державного правління Австрії, Ірландії та Ісландії, як утім Фінляндії та Хорватії, на нашу думку, відносяться до змішаного виду поліархії, але такі, що за ступенем концентрації елементів пар­ламентаризму знаходяться «на межі» (Дж.Сарторі) змішаної та парламентарної юридичних форм. Вийти за «логіку систе­ми» (змішаної поліархії) їм не дозволяє наявність певних, ха­рактерних суто для них (або президентських поліархій) юри­дичних ознак.

Аналіз змісту чинної Конституції Австрії3чітко показує, що в структурі форми правління цієї держави суттєво переважають

D/>uverger М. A New Political Sistem Model: Semi-Presidential Government // European Journal of Political Research.—1980.—№ 2(8).— P.167.

2 Еллинек Г. Общее учение о государстве.—T.I.—СПб., 1908.—С.491.

3 Згадаємо, що в Австрії не має т.зв. «кодифікованої» конституції. «Неко-
дифіковану» Конституцію держави складають кілька конституційних за­
конів, серед яких центральне місце займає Федеральний конституційний за­
кон 1920 в редакції 1929 року із наступними змінами.

208

елементи парламентарної поліархії. Це знаходить свій вияв, зо­крема, у тому, що Федеральний Уряд здійснює «вище уп­равління справами Федерації» (ст.69 Федерального консти­туційного закону — далі ФКЗ1); на підставі пропозицій Феде­рального уряду або уповноваженого урядом федерального міністра, якщо інше не передбачено вищезазначеним законом, здійснюються всі дії, на які уповноважений Федеральний пре­зидент (ст.67 ФКЗ); його акти (якщо інше не передбачено Фе­деральним конституційним законом — С.Б.) мають бути контра­сигновані Федеральним канцлером або компетентним феде­ральним міністром. Крім цього Федеральний президент не наділений правом повернення на повторний розгляд закону, прийнятого парламентом, оскільки закони оприлюднює Феде­ральний Канцлер. Очолюваний ним уряд несе колективну і індивідуальну політичну відповідальність перед нижньою пала­тою парламенту— Національна Радою (ст.74 ФКЗ).

Водночас необхідно звернути увагу на наявність в юри­дичній конструкції форми правління Австрії деяких елементів президентської поліархії.

По-перше, це те, що Федеральний Президент та Феде­ральний Уряд визначаються як вищі органи «Виконавчої вла­ди Федерації» (Третій розділ ФКЗ).

По-друге, Федеральний Президент обирається безпосе­редньо виборцями на 6-річний термін з правом переобрання

(ст.60 ФКЗ).

По-третє, Федеральний Президент призначає згідно ст.70 ФКЗ Федерального Канцлера і за його поданням інших членів Федерального Уряду. Звернемо однак увагу і на те, що Феде­ральний конституційний закон: а) ніяким чином не пов'язує формування уряду з парламентом, його партійно-політичним складом (у реальному політичному житті це враховується, але

1/>Тут і далі посилання даються на Федеральний конституційний закон Австрії від 10 листопада 1920 р. із наступними змінами. Див.: Конституции государств Европы: В 3-х т..—T.I.—С.26-124.

209

    продолжение

--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

це є політичною практикою); б) відставка Федерального Уря­ду не потребує контрасигнації з боку Прем'єр-міністра.

По-четверте, статус члена уряду несумісний із депутатсь­ким мандатом (п.2, ст.70 ФКЗ).

Конституційно-правовий статус Федерального президен­та Австрії дійсно обмежений, але дещо сильніше порівняно із правовим становищем глави парламентарної держави. Окрім своїх представницьких повноважень Федеральний президент, як зазначалося, формує та відправляє у відставку Федераль­ний уряд, призначає «федеральних службовців, включаючи офіцерів, і інших посадових осіб Федерації...» (ст.65 ФКЗ), мо­же розпустити нижню палату парламенту — Національну раду, однак з однієї і тієї ж причини він може зробити це лише один раз протягом одного скликання (ст.29 ФКЗ) тощо. Певною мірою становище Федерального президента посилює також більш ускладнений (навіть за мірками президентської поліархії. — С.Б.) конституційно визначений порядок усунен­ня його від поста. Це, згідно ст.ст.68, 142 ФКЗ, може статися тільки за результатами референдуму, ініційованого нижньою палатою парламенту — Національною Радою.

Схожу норму про можливість усунення Президента з поста народом містить і Конституція Ісландії. Згідно ст. 11 Президент може бути усунутий з посади достроково, якщо ініційована трьома чвертями від загальної кількості депутатів Альтингу (однопалатного парламенту) відповідна резолюція на всенарод­ному референдумі (котрий має відбуватись протягом двох ка­лендарних місяців з дня прийняття цієї резолюції) отримає більшість голосів виборців. На відміну від Австрії, однак, ініційована парламентом резолюція може мати для останнього непередбачувані наслідки, оскільки якщо на референдумі вона не буде підтримана народом, Президент розпускає Альтинг '.

1/>Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Ісландія від 17 червня 1944 р. зі наступними змінами. Див.: Конституции государств Ев­ропы: В 3-х Т.-Т.2.-С. 17-32.

210

Як і в Австрії, ядро юридичної форми правління Ісландії складають парламентарні елементи. Загальне керівництво державними справами здійснює призначений Президентом Кабінет міністрів, який несе відповідальність перед Альтин­гом (ст.14 Конституції). Міністри, згідно СТ.51 Конституції, за посадою мають право бути присутніми на засіданнях Альтин­гу і за бажанням брати участь у читаннях за умов дотримання правил процедури. Вони мають право голосу тільки у тих ви­падках, коли водночас є членами Альтингу, тобто на відміну від Австрії депутат парламенту в Ісландії може одночасно бу­ти і міністром.

Основний закон Ісландії передбачає також інститут кон­трасигнування актів глави держави, але у зміст відповідних конституційних положень, на відміну від парламентських країн, вкладений дещо інший сенс. «Міністр, котрий підписує якусь пропозицію, — зазначається в ст.18 Конституції, — пови­нен, як правило, представити ЇЇ на розгляд Президента». І далі, ст. 19 «Підпис Президента, контрасигнований одним з міністрів, надає юридичної сили законодавчому акту або акту Уряду». Тобто замість характерного для парламентських країн змісту контрасигнування, коли «скріплений підписом міністра акт має бути обов'язково підписаний главою держави», в Ісландії, на нашу думку, зроблено акцент на тому, що позиція міністра, яка попередньо має бути узгоджена з Президентом, набуватиме юридичної сили тільки після його (глави держа­ви) підпису". Це підтверджується, зокрема тим, що Президент має конституційне право (ст.26) не підписати прийнятий пар­ламентом закон. Наслідком цього є те, що останній все ж набу­ває юридичної сили, але тільки до того моменту, поки обстави­ни дозволяють Президентові винести його на референдум: «у випадку відхилення його дія припиняється; у випадку ухва­лення він зберігає силу закону» (ст.26 Конституції).

Наявність навіть цих «відхилень» від класичного парла­ментського прототипу ставить під сумнів можливість характе-

211

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>ристики форми державного правління Ісландії як «парламен­тарної республіки». До них додамо те, що «Президент Ісландії обирається народом» (ст.З Конституції) шляхом загальних і прямих виборів терміном на чотири роки (ст.6 Конституції)1, «виконавча влада здійснюється Президентом та іншими дер­жавними органами виконавчої влади...» (ст.2 Конституції): Президент, котрий «здійснює свою владу через своїх міністрів» (ст.13 Конституції), має право призначати і усувати посадових осіб на державній службі, укладати міжнародні договори, щорічно скликати або відстрочити засідання Альтингу, скли­кати його на надзвичайну сесію у випадку крайньої не­обхідності, в перервах між сесіями парламенту «видавати тим­часові акти, котрі мають силу закону» за умов, що вони не супе­речать Конституції" і після скликання Альтингу одразу ж ним ухвалюються. Зі змісту цієї ж 28 статті Конституції витікає, як­що на «даний фінансовий рік» Альтинг не прийняв бюджет, тимчасовий бюджет може бути виданий Президентом.

Зазначене вище, а також те, що Конституція (ст.16) перед­бачає можливість функціонування спеціального засідання уряду під головуванням Президента у формі Державної ради, на засіданнях котрої розглядаються проекти законів і «важливі державні заходи», свідчить про неможливість визначення юридичної конструкції форми державного правління Ісландії як парламентарної, оскільки за видом вона є змішаною, а за відповідним різновидом останньої — парламентарно-прези­дентською поліархією.

Такою ж ми визначаємо і форму державного правління Ірландії, яка у своєму змісті об'єднує елементи як прези­дентської, так і парламентарної поліархій. На президентські ознаки вказує те, що главою держави є Президент, який оби­рається шляхом загальних і прямих виборів терміном на 7

1/>Як у Франції можливість переобрання Президента Ісландії Консти­туцією не обмежується.

212

років з правом одного переобрання (ст.12 Конституції). Він бере участь у формуванні Уряду, виконує інші повноваження, частину з яких Президент здійснює «після консультацій або за узгодженістю» з Державною радою (ст.13). Правовий статус та склад Державної ради Ірландії дещо відрізняється від Держав­ної ради Ісландії. До її складу входять глава уряду та деякі інші посадові особи. Сюди також за їх згодою можуть бути включені колишні президенти, прем'єр-міністри і голови ви­щого суду. Крім цього, сам глава держави може призначити ще сім членів Державної ради. За приписом Конституції (ст.31-32), головним призначенням Державної ради є надання допо­моги і сприяння главі держави у реалізації його компетенції.

Президент має деякі права, котрі можна вважати дис­креційними. Так, повністю на свій розсуд він може відмови­тись від розпуску Палати представників (нижньої палати), як­що про це вносить пропозицію Прем'єр-міністр, котрий втра­тив довіру цієї палати. Після консультацій з Державною ра­дою Президент може передавати будь-який законопроект Вер­ховному суду для визначення ступеня його (або частини його) відповідності Конституції. Він також може відмовитись від підпису законопроекту і винести його на референдум, але на відміну від Ісландії, де використовується подібна процедура, таке рішення Президента в Ірландії повинно мати підтримку більшості верхньої палати — Сенату і не менше 1/3 голосів членів палати Представників. Президент може бути обвинува­чений в скоєнні правопорушення і на цій підставі усунутий з поста. Процедура усунення з поста ірландського президента схожа на процедуру імпічменту американського президента. Звинувачення формулюється однією з палат парламенту, Се­натом або Палатою представників, за рішенням, прийнятим кваліфікованою більшістю у дві третини від її складу. У тако­му випадку інша палата проводить розслідування дій Прези­дента і відповідною більшістю може прийняти рішення про його усунення (ст.12 Конституції).

213

    продолжение

--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Серед парламентських елементів слід звернути увагу, на те, що за п.2. СТ.28 Конституції «виконавча влада здійснюється… Урядом або за його уповноваженням». Поря­док формування уряду, його взаємовідносини із парламентом свідчать про перевагу парламентських елементів у системі влади Ірландії. За пропозицією Палати Представників Прези­дент призначає Прем'єр-міністра (ст.13). Після цього, вже на пропозицію Прем'єр-міністра, яка має бути попередньо ухва­лена нижньою палатою, глава держави призначає інших членів Уряду. Також за поданням глави уряду Президент приймає відставку або звільняє з посади будь-якого члена уря­ду. Свої повноваження Президент здійснює «за порадою Уря­ду і на його пропозицію». Зокрема, саме у такий спосіб, за ви­нятком зазначеного вище випадку, він може розпустити Пала­ту Представників (ст.13).

Прем'єр-міністр повинен бути членом Палати Представ­ників, а інші міністри — членами однієї з палат парламенту. Уряд несе політичну відповідальність перед Палатою Пред­ставників, що означає, зокрема, можливість вираження нею йому недовіри (п.5.1., СТ.28). Особливістю Національного Парламенту Ірландії є те, що він складається з Президента і двох палат. Така формула є даниною британській консти­туційній традиції', і означає, що глава держави бере певну участь у законодавчому процесі, зокрема, промульговує прий­няті палатами закони або на вимогу більшості від складу Сена­ту і третини від складу Палати Представників, як вже зазнача­лося, виносить його на референдум.

Таким чином, і в Ірландії елементи парламентарної поліархії суттєво домінують над президентськими і, якщо порівнювати її форму правління з Австрією та Ісландією, то вона буде на «самій межі» з парламентарною поліархією. Змішаний зміст форм правління усіх цих трьох держав, як вже

'/>Шаповал В.М. Ірландія. Юридична енциклопедія.—К., 1999.—Т.2.— С.723.

214

зазначалося, був результатом «президенціалізації» деяких еле­ментів колишньої парламентарної системи влади.

Іншим шляхом до свого парламентсько-президентського змісту дійшли Фінляндія та Хорватія. Оскільки зміна змісту їх форм державного правління була здійсненна у ході консти­туційних реформ, тобто шляхом багато в чому схожим на той, котрий зараз проходить Україна, зосередимо увагу саме на на­копиченому цими країнами конституційно-правовому досвіді перебудови владних відносин у системі вищих органів законо­давчої і виконавчої влади.

Фінляндія дала світові, по суті, перший досвід побудови змішаної республіки, конституювавши її ще в липні 1919 р.1. Протягом 70-ти років її зміст залишався майже незмінним і характеризувався певною перевагою президентських еле­ментів над парламентськими. Звідси і провідна роль, котру відіграла президентура серед інших суб'єктів верховної влади. Питання про необхідність «парламентаризації» форми правління виникло ще у 70-х pp., але воно не зустріло підтрим­ки з боку доволі «сильного» президента У. К. Кекконена, який не міг погодитись з пропозиціями членів створеної консти­туційної комісії про обмеження повноважень глави держави.

1/>Історичним «прародичем» змішаної республіки вважається Німеччина, котра деякі риси такої моделі форми державного правління закріпила у т.зв. Веймарській конституції, ухваленій 31 липня 1919 року (Див.: Страхов MM. Історія держави і права зарубіжних країн: [Підручник для студентів юри­дичних спеціальностей вищих закладів освіти]. Харьків, 1999.—С353; Cap-торі Джованні. Порівняльна конституційна інженерія. —С.121). Але спра­ведливим буде зазначити, що Фінляндія свою змішану за змістом форму ре­спубліканського правління конституйовала дещо раніше — 17 липня того ж 1919 року. У цей день парламент (Ендускунта), в спеціальному консти­туційному законі юридично закріпив факт набуття колишньою «частиною» Російської імперії державної незалежності та появи на політичній карті Європи суверенної Республіки Фінляндії (Суомі). Цей найважливіший пар­ламентський акт, котрий мав назву «Форма правління», був головним серед інших актів, які до кінця XXст. у сукупності складали т.зв. некодификовану Конституцію Фінляндії.

215

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВО    продолжение

--PAGE_BREAK--ЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>Ситуація змінилася після того, коли за станом здоров'я У. К. Кекконен на початку 80-х років минулого століття подав у відставку і замість нього, в 1981 p., главою фінської держави був обраний М.Койвисто. Під час його президентства стали проводитися поетапні зміни у системі відносин законодавчої і виконавчої влади. Спочатку М.Койвисто добровільно посту­пився значною частиною своїх внутрішньополітичних і внутрішньоекономічних повноважень Державній раді (уряду) і така практика згодом була закріплена в актах «Форма правління» та «Про Едускунту». На основі цих змін більшість своїх дій Президент мав здійснювати за згодою Державної ра­ди, а призначення послів і консулів було цілком передане до ведення останньої.

Досить лояльна позиція М.Койвисто, відповідні політичні зміни у Центральній та Східній Європі та здійснені практичні кроки у напрямку вдосконалення змісту форми правління фінської держави на початку 90-х pp. XXст. підготували ґрунт для проведення протягом останнього десятиліття минулого століття широкої конституційної реформи. В її проведенні можна виділити два етапи: перший — 1991-1995 pp., коли зміни здійснювалися у відповідних законодавчих актах; другий -1995-1999 pp., коли була підготовлена та прийнята нова Кон­ституція Фінляндії.

Здійснені на першому етапі зміни суттєво посилили пар­ламентарні елементи форми правління фінської держави. Це знайшло відображення насамперед у зміцненні ролі парламен­ту та Державної ради: Президент мав призначити прем'єр-міністра і формувати не на власний розсуд, а за узгодженням з керівництвом Едускунти; при висловленні останньої недовіри Державній раді або окремому міністру або за пропозицією прем'єр-міністра Президент був зобов'язаний відправити Дер­жавну раду (або міністра) у відставку; достроковий розпуск Едускунти і призначення нових парламентських виборів глава держави міг здійснити вже за пропозицією прем'єр-міністра.

216

Ці зміни послабили положення глави держави. Однак на відміну від парламентських республік, у яких прерогативи Президента на практиці обмежені у всіх сферах громадського життя, Президент Фінляндії зберіг за собою ще досить знач­ний обсяг повноважень насамперед у зовнішньополітичній сфері. Головним чинником збереження ним частини своїх ко­лишніх повноважень та своєрідним бар'єром проти їх повної «парламентаризації» послужив новий порядок обрання Прези­дента, який визначався прийнятим 22 липня 1991 р. Законом «Про зміну порядку виборів і повноважень Президента Фінляндської Республіки». Згідно з цим законом фінського Президента замість колишніх вибірників (як у США. —СБ.) стали обирати безпосередньо громадяни.

На другому етапі відповідні зміни у формі правління фінської держави були здійснені разом з підготовкою та прий­няттям нової конституції Фінляндії. Прийнятий 11 червня 1999 р. «Основний закон Фінляндії» набув чинності з 1 берез­ня 2000 р.' Відносно державних інституцій Основний закон ніяких змін не вніс: такими залишались Державна рада (уряд), Едускунта (парламент) і Президент Республіки; останні два органи формувалися на основі виборчої системи, встановленої колишнім законодавством. Водночас Основний закон ще більше змінив та відповідно закріпив домінуюче становище парламенту у системі цих органів.

В ньому зокрема знайшов чіткий вираз парламентський принцип формування Державної ради. Якщо за колишньою Конституцією (Актом «Форма правління. —С.Б.) виконавча влада здійснювалася Президентом, при якому для управлікля країною створювалася Державна рада, то новий Основний За­кон містив припис згідно з яким, „виконавча влада знаходить­ся в руках Президента і Державної ради“(§3). Прем'єр-міністр

1/>Тут і далі посилання даються на Основний закон Фінляндії від 11 черв­ня 1999 р.(1999/731).Див.: Конституции государств Европы: В 3-х т. 2001.— Т.З.-С.371-398.

217

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

відповідно до §61 обирається парламентом і формально затвер­джується указом Президента, а інші міністри призначаються останнім за пропозицією прем'єр-міністра. При цьому роль глави держави у визначенні складу Державної ради зведена до мінімуму. Хоча кандидатура прем'єр-міністра пропонується як і раніше Президентом, він уже не може впливати на формуван­ня уряду, оскільки, згідно з Регламентом Едускунти, затверд­женим водночас з Основним законом, ця кандидатура поперед­ньо ретельно аналізується і рекомендується главі держави спеціальним депутатом, призначеним фракціями політичних партій в Едускунті. У Едускунті може бути проведено не більш трьох голосувань по кандидатурі прем'єр-міністра. При цьому кожного разу має пропонуватися нова кандидатура.

Згідно з § 62 Конституції „Державна рада без зволікань повинна представляти свою програму Едускунті у формі за­яви. Таке ж представлення має бути зроблено, коли суттєво змінюється склад Державної ради“. Державна рада й окремі міністри несуть перед Едускунтою політичну відповідальність. Згідно з цим Президент зобов'язаний звільнити всю Раду або окремого міністра не тільки на їх про­хання, але і при вираженні їм вотуму недовіри з боку більшості депутатів Едускунти (§ 64). Справи про юридичну відповідальність Президента, Канцлера юстиції, юридичного уповноваженого Едускунти, міністрів можуть порушуватись конституційною комісією парламенту, котра наділена правом контролю за діяльністю Державної ради. У випадку ухвалення відповідного рішення Едускунтою справа передається до Дер­жавного суду, де обвинувачем виступає Державний прокурор. На відміну від колишнього порядку, міністр не може бути при­тягнутий до відповідальності за незаконні дії і рішення Прези­дента, проти яких він заперечував, якщо ці заперечення були записані до протоколу засідання Уряду.

Нова Конституція Фінляндії суттєво посилила і парла­ментський контроль. Найбільш важливою його ланкою, як і

218

раніше, є конституційна комісія Едускунти, котра вправі знай­омитися з усіма документами і протоколами Державної ради, порушувати питання перед Едускунтою про притягнення до відповідальності міністрів, контролювати роботу омбудсмана і Канцлера юстиції, давати свій висновок щодо питання про ре­золюцію осуду Державній раді. Цій комісії надане право про­водити розслідування з власної ініціативи, за пропозицією Канцлера юстиції, омбудсмана, кожної з інших постійних комісій, а також не менше ніж 10 депутатів. Підставою для пред'явлення обвинувачення в порядку імпічменту є не тільки пряме порушення закону, але й зневажливе ставлення до своїх

обов'язків.

Контрольними повноваженнями в сфері зовнішньої політики наділені Велика комісія і комісія з іноземних справ, яким Державна рада зобов'язана представляти всю необхідну інформацію з питань зовнішньої політики і політики безпеки. Відповідно до §97 Основного закону прем'єр-міністр має за­здалегідь знайомити ці комісії зі справами, котрі підлягають розгляду в Європейському Союзі, а вони вправі направляти в Державну раду свої рекомендації з зазначених питань.

Отже, можна констатувати, що Основний закон не тільки формально поставив Едускунту на перше місце в державному механізмі, але і створив необхідні передумови для забезпечен­ня її верховенства. Обмеживши права Президента, Основний закон прямо зв'язує Едускунту з Державною радою. Він не тільки закріпив формування Ради Едускунтою, але і зо­бов'язує міністрів бути присутніми на її пленарних засіданнях, представляти їй і постійним комісіям усю необхідну інфор­мацію, у т.ч. і з міжнародних справ.

Проте обмеження президентських прерогатив зовсім не оз­начає, що функції глави держави зводяться до чисто представ­ницьких. Конституція зберегла за ним право на призначення цілого ряду посадових осіб, Канцлера юстиції і суддів, внесен­ня законопроектів, у т.ч. тих, що стосуються Аландських ост-

219

    продолжение

--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>ровів; право вести засідання Державної Ради, де розглядаються та вирішуються найбільш важливі питання зовнішньої політи­ки, державної безпеки, оборони, внутрішньої політики, держав­ного бюджету. Пропозиції Державної ради, котрі не одержали схвалення Президента, повертаються на додаткове доопрацю­вання. Якщо питання або рішення повинно спрямовуватися в Едускунту, то Президент зобов'язаний погодитися з другою пропозицією Державної ради1.

Досвід «перебудови» змісту форми правління фінської держави шляхом його «парламентаризації», як нами зазнача­лося, міг би бути корисним для тих країн, котрі вирішили піти на схожі зміни. Але слід визнати, що відповідні конституційні формулювання та і сама структура влади Фінляндії, які ви­пробували на собі і шведський, і російський досвід, досвід інших європейських держав, є досить складними за своїм змістом. У цьому плані вигідно відрізняється перебудована у ході проведеної конституційної реформи структура влади в Хорватії. З точки зору практичних потреб, пов'язаних з прове­денням політичної реформи в Україні, саме накопичений хор­ватами досвід перебудови своєї «президентсько-парламентсь­кої республіки» на «парламентсько-президентську» може бути особливо корисним.

Корисність хорватського досвіду для нас обумовлена схожістю процесів державного будівництва, котрі здійснюва­лися в обох країнах протягом останнього десятиліття XXст. Хорватія — перша з постсоціалістичних країн, яка 22 грудня 1990 p., ще за часів СФРЮ, прийняла нову Конституцію2. 25 червня 1991 р. парламент одноголосно прийняв Декларацію про проголошення суверенної і самостійної республіки Хор-

1/>Могунова МЛ. Вводная статья к Конституции Финляндии от 11 июня
1999 г. // Конституции государств Европы.-Т.3.-С.369-З70.

2 Тут і далі посилання даються на: Конституція Республіки Хорватія від
22 грудня 1990 р. // Конституції нових держав Європи та Азії.—К, 1996.—
С.371-403.

220

ватія, а 8 жовтня того ж року — Постанову про припинення усіх державно-правових відносин з колишньою Югославією і проголошення незалежності Республіки Хорватія.

Встановлена Конституцією 1990 р. форма державного правління в Хорватії за своїм змістом стала досить близькою до конституйованого пізніше (1996 р.) в Україні різновиду змішаної республіки. Оскільки, як і в Україні, закріплена Кон­ституцією 1990 р. форма правління хорватської держави на­лежним чином не показала своєї ефективності, на рубежі століть вона була реформована. Прийнята 9 листопада 2000 р. Постанова Палати представників Хорватського Державного сабору «Про проголошення Змін Конституції Республіки Хор­ватія»1суттєво «парламентаризовала» зміст форми державного правління Хорватії. Оцінити ступінь кардинальних змін, здійснених хорватським законодавцем у цьому напрямку можливо, порівнюючи відповідні норми Конституції 1990 р. та «Постанови...» парламенту від 9 листопада 2000 р.

Форма державного правління Хорватії за Конституцією 1990 р. характеризувалася наявністю у системі законодавчої і виконавчої влади певного балансу президентських та парла­ментських елементів, але із незначною перевагою інституту глави держави у його впливі на уряд. Останнє забезпечувалось конституційним положенням про те, що обраний шляхом за­гальних і прямих виборів терміном на п'ять років Президент виступав «гарантом дотримання Конституції, забезпечення те­риторіальної цілісності та єдності Республіки і належного функціонування державної влади» (ст. 94 Конституції), тобто положення, котре в постсоціалістичних країнах сприймалося (і сприймається) як аргумент на користь «піднесення» Прези­дента над іншими суб'єктами влади саме через «претензію»

1/>/>Тут і далі посилання даються на: Постановление Палаты представите­лей Хорватского Государственного сабору «О провозглашении Изменений Конституции Республики Хорватия»// Конституции государств Европы: В 3-х т.-Т.З- С.473-490.

221

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>/>глави держави на безпосереднє керівництво тими державними органами, які насамперед «силою» можуть забезпечити дотри­мання вищезазначеної конституційної норми. «Постанова...» 2000 р. (ст.ЗЗ) скоригувала зміст цієї статті Конституції: «Пре­зидент Республіки, — закріплюється в ній, — піклується про ре­гулярну і узгоджену діяльність державної влади, а також її стабільність. Президент Республіки несе відповідальність за захист незалежності та територіальної цілісності Республіки Хорватія».

«Постанова...» 2000 р. суттєво обмежила повноваження Президента. Якщо за Конституцією 1990 р. він, по суті, на власний розсуд міг оголошувати референдум відповідно до Конституції, призначати на посаду та звільняти з посади Прем'єр-міністра, за поданням останнього призначати і звільняти інших членів уряду (ст.98); скликати засідання Уря­ду та вносити до їх порядку денного питання на розгляд, голо­вувати на тих засіданнях, у яких бере участь (ст.102), призна­чати членів очолюваного ним спеціального органу -Національної ради оборони, будучи Головнокомандувачем збройних сил, призначати та звільняти з посад склад Зброй­них Сил (ст.100); призначати та відкликати дипломатичних представників (ст.99); видавати укази, які мають силу закону, та вживати надзвичайних заходів у випадку стану війни або за наявності «безпосередньої загрози незалежності та єдності Ре­спубліки, або коли інші органи державної влади позбавлені стійкої здатності виконувати свої конституційні обов'язки» (ст.101), то за новою редакцією відповідних конституційних статей перелік цих повноважень глави держави або скороче­ний, або пов'язаний з контрасигнатурою, яка раніше була пе­редбачена тільки при прийнятті Президентом рішення про розпуск Палати представників (нижня палата парламенту -Хорватського Державного Сабору,—С.Б.)

Згідно з новою редакцією зазначених вище консти­туційних положень Президент вже «вручає мандат на форму-

222

вання Уряду тій особі, котра на основі розподілу депутатських місць у Палаті представників і після проведених консультацій користується довірою більшості депутатів Палати представ­ників» (ст.98 Конституції 1990 р. / ст.37 «Постанови...» 2000 р. — далі: 98/37); він може «пропонувати Уряду скликати засідання уряду і розглядати певні питання… може бути при­сутній на засіданні Уряду та приймати участь у розгляді пи­тань» (102/41); співпрацювати з Урядом " у формуванні і про­веденні зовнішньої політики. За пропозицією Уряду і при на­явності контрасигнатури голови Уряду Президент приймає рішення про встановлення дипломатичних та консульських представництв", у такий же спосіб, але за згодою компетентно­го комітету парламенту «призначає та відкликає дипломатич­них представників за кордоном» (99/38).

«Постанова...» 2000 р. (ст.39) взагалі вилучила із ст.100 Конституції 1990 р. ту частину, котра закріплювала прези­дентські повноваження щодо Національної ради оборони. На­далі Президент, як Головнокомандувач збройних сил, мав пра­во внести зміни не у весь, а тільки «у командний склад Зброй­них Сил», а «у випадку безпосередньої загрози незалежності, єдності і існуванню держави» він «може при наявності контра­сигнатури голови Уряду віддати наказ про використання Збройних Сил без оголошення військового стану.»

Суттєво обмежені передбачені ст.101 Конституції 1990 р. законодавчі повноваження Президента. За новою редакцією цієї статті він може під час військового стану видавати укази, які мають силу закону «на підставах та повноваженнях, отри­маних від Палати Представників Хорватського Сабору», а у випадках «безпосередньої загрози незалежності, єдності та існуванню держави або коли органи державної влади не в змозі постійно виконувати свої конституційні обов'язки» такі укази Президент може видавати тільки «за пропозицією голо­ви Уряду та при наявності його контрасигнатури» (ст.40 «По­станови...» 2000 p.).

223

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Більше ніж раніше пов'язано з парламентом та Урядом право Президента про розпуск Палати представників. Ст.104 Конституції у новій редакції закріплює, що Президент може розпустити Палату Представників Хорватського сабору за пропозицією Уряду і при наявності контрасигнатури голови Уряду, попередньо проконсультувавшись з представниками парламентських груп (раніше — тільки з Головою Палати), як­що вона висловила недовіру Урядові або не затвердила дер­жавний бюджет протягом ста двадцяти днів (раніше — тільки місяць), як його було внесено у палату (ст.104). Закріплення нової норми про те, що Палата представників також може бу­ти розпущена Президентом, якщо вона після відставки Уряду протягом тридцяти днів не висловила довіру новому кандида­ту на посаду голови Уряду і членам Уряду (ст.53 «Постано­ви...» 2000 p.), теж свідчить про посилення парламентських елементів форми державного правління Хорватії і відповідно послаблення президентських. Останнє також підтверджується новим змістом СТ.106 Конституції. Якщо раніше Президенту у здійсненні його функцій допомогу надавали «Президентське віче, а також інші дорадчі та допоміжні органи», то за нової ре­дакції цієї статті допомогу Президенту надають тільки «до­радчі органи», котрі формуються за колишнім порядком. Але «нове продовження» цієї статті регламентує, що «неприпусти­мо призначення посадових осіб за умов недотримання прин­цип поділу влад. Дорадчі, спеціальні і інші функції здійсню­ються в Адміністрації Президента Республіки. Організація і коло повноважень Адміністрації Президента регулюються за­коном і її регламентом» (ст.46 «Постанови...» 2000 p.).

Майже без змін залишилися статті 81 та!05 Основного за­кону Хорватії. Нова редакція ст.81 також не наділяє Прези­дента правом вето, яке, по суті, здійснюється верхньою пала­тою парламенту — Палатою жупаній. Повернений нею (в пе­редбачених Конституцією випадках) закон в Палату представ­ників долає це «вето», якщо при повторному розгляді остання

224

прийме його більшістю голосів від загальної кількості депу­татів, за винятком випадків, коли для прийняття рішення не­обхідна більшість не менше ніж двох третин голосів Палати представників (ст.24 «Постанови ...» 2000 p.).

Стаття 105 Конституції регламентує процедуру достроко­вого усунення з поста глави держави за порушення Консти­туції. Це може статися, якщо таке рішення Палати Представ­ників, прийняте двома третинами від їх складу протягом міся­ця (раніше термін не був вказаний), буде підтверджено такою ж кваліфікованою більшістю членів Конституційного Суду. Водночас незвичним для сучасних конституцій є зміст нової, доданої до СТ.105 Конституції, ст. 105(a), котра закріплює, що Президент може бути затриманий під варту і без згоди Кон­ституційного суду, але «тільки у тому випадку, якщо він був застигнутий в момент скоєння злочину, за який передбачена кара не менше п'яти років позбавлення волі» (ст.45 «Постано­ви ...» 2000 p.).

Зміст нової редакції статей 107-114 Конституції Хорватії, котрі регламентують правовий статус Уряду, свідчить про суттєве посилення на нього впливу парламенту.

По-перше, це знайшло відображення у тому, що центр ва­ги у питанні про відповідальність уряду перемістився у бік Хорватського сабору, а точніше його нижньої палати. Якщо СТ.111 Конституції 1990 р. закріплювала підзвітність Уряду Президентові Республіки та Палаті представників Сабору Ре­спубліки Хорватія, то СТ.112 в новій редакції визначила і закріпила підзвітність Уряду тільки Палаті представників Хорватського Сабору (ст.52 «Постанови...» 2000 p.).

По-друге, Президент, по суті, втратив колишнє право на свій розсуд підбирати кандидатуру на посаду голови Уряду і має це робити обов'язково з урахуванням позиції тих партійно-політичних сил, котрі «користуються довірою більшості депу­татів Палати представників» (ст.98 Конституції 1990 р. / ст.37 «Постанови...» 2000 p.). Раніше цю довіру (інвеституру) при-

225

/>    продолжение

--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

з/>начений Президентом Прем'єр-міністр (та запропоновані ним не пізніше ніж через 15 днів після призначення кандидатур міністрів. — С.Б.) міг отримати в разі, якщо за такий склад Уря­ду проголосувала більшість членів Палати Представників (ст.ПЗ Конституції). Після внесення відповідних змін «канди­дат на посаду голови Уряду повинен негайно після формуван­ня Уряду і не пізніше тридцяти днів з моменту прийняття ман­дату (на формування Уряду.—С.Б.) запропонувати Палаті представників Хорватського сабору програму (раніше цього положення не було.— С.Б.) і склад Уряду та просити про вика­зання довіри. Уряд вступає на посаду після отримання вотуму довіри усіх депутатів Палати представників»( 109/48). Свідчи­ти про наявність такої довіри має голова Хорватського сабору (парламенту), без підпису (контрасигнатури) якого Президент не може остаточно призначити голову Уряду, а останній, в свою чергу, — інших членів уряду"( 109/48).

Завершуючи аналіз форм правління вищезазначених дер­жав, ми дійшли висновку, що за юридичними ознаками, котрі знаходять свій прояв у закріплених в конституціях повнова­женнях відповідних органів державної влади, вони є парла­ментарно-президентськими, тобто змішаними поліархіями із суттєвим домінуванням парламентських елементів. Про це свідчить в першу чергу те, що виконавча влада зосереджена в уряді, процес формування якого знаходиться майже повністю під контролем парламенту. Участь президентів у цьому силь­но нагадує аналогічну процедуру в парламентських країнах, де існує конституційний обов'язок призначення глави уряду, інших міністрів тільки з урахуванням співвідношення партійно-політичних сил у парламенті. Як ми бачимо, в тій чи іншій формі це передбачають конституції всіх згаданих дер­жав. Додамо до цього, що уряди несуть відповідальність ви­ключно перед законодавчим органом, у більшості з них вико­ристовується інститут контрасигнатури, в деяких випадках президент може розпустити парламент.

226

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

В/>одночас ці держави за своїми формально-юридичними ознаками не можна віднести до парламентських. Вважати їх змішаними, на нашу думку, було б достатньо тільки через те, що президентська влада легітимізується таким же шляхом як і законодавча — безпосередньо народом. За своєю юридичною природою президент «рівний» парламенту, оскільки, на нашу думку, правий Ж.Лінц, коли стверджує, що «не існує жодного демократичного принципу, щоб розв'язати розбіжності між виконавчою (президентською. — С.Б.) і законодавчою владою відносно того, яка з них дійсно виражає волю народу'». Але окрім цього, як нами вже було показано вище, деякі парламен­тарні елементи не мають абсолютного характеру. Це сто­сується контрасигнатури, котра хоча і використовується ши­роко, все ж обмежена законодавчо закріпленим переліком, а також права президента на розпуск парламенту, котре обумов­лено не тільки «побажанням» цього Прем'єр-міністра, а відповідними приписами конституції.

Особливо хотілося б звернути увагу на наявність в трьох країнах: Ірландії, Ісландії та Фінляндії спеціального органу -Державної Ради. Але якщо в останніх двох країнах — це, по суті, уряд, засідання котрого проходять під головуванням пре­зидента (для класичних парламентських держав це не харак­терно. — СБ.), то в Ірландії — це консультативний орган, кот­рий допомагає Президентові в управлінні державними справа­ми, послабляючи тим самим певною мірою уряд. Цей орган, на нашу думку, має багатий потенціал у сфері узгодження по­зицій представників різних гілок влади. Утворення подібного органу, вважаємо, було б доцільним в змішаних поліархіях із нестабільною соціально-політичною ситуацією та конфрон­таційним партійно-політичним станом. Певною мірою ко­рисність такої консультативної інституції підтвердила Порту­галія, правовий статус Державної ради якої, конституйований, вірогідно, під впливом Ірландії.

Ц/>ит за: CapmopiДж. Порівняльна конституційна інженерія.—С.131.

227

С.К.Бостан,С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>Нагадаємо, що зазначене вище стосується саме «юридич­ного, конституційного змісту» змішаних поліархій. На прак­тиці ж вони, як і інші види форми державного правління, мо­жуть набувати різних політичних проявів.

З

    продолжение
--PAGE_BREAK--шостого питання необхідно підготувати цільовий вис­туп або реферат на тему: «Форми державного правління Ук­раїни та зарубіжних країн: порівняльний аналіз». Його метою має бути пошук найбільш вдалих зарубіжних конструкцій ор­ганізації верховної влади, використання котрих в Україні спри­яли б вдосконаленню змісту форми правління української дер­жави. При підготовці цільового виступу (доповіді), реферату, творчої роботи тощо можна використовувати викладене вище, а також матеріал, що міститься в додатковій літературі.

IV. ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:

Благож Й. Формы правления и права человека в бур­
жуазных государствах.- М.,1985.

Бостан С.К. До питання про юридичну сутність форми
правління в Україні та інших державах Східної Європи //
Вісник Запорізького юридичного інституту.-2000.-№3.

Бостан С.К Сучасна українська республіка: юридична
модель та політико-правова практика// Вісник Запорізького
юридичного інституту.-2000.-№4.

Бостан С.К. Президентсько-парламентська республіка
як різновид змішаної форми республіканського правління
// Вісник Запорізького юридичного інституту.-2001.-№2.

Бостан С.К. Напівпрезидентсько-напівпарламентська
республіка як різновид змішаної форми республіканського
правління // Вісник Запорізького юридичного інститу-
ту.-2001.-№3.

Бостан С.К. Напівпарламентсько-напівпрезидентська
республіка як різновид змішаної форми республіканського
правління // Вісник Запорізького юридичного інститу-
ту.-2001.-№4.

228


Бостан С.К. Парламентсько-президентська республіка
як різновид змішаної форми республіканського
правління // Вісник Запорізького юридичного інститу-
ту.-2002.-№2.

Бостан С.К. Змішана форма республіканського
правління: проблеми теорії і практики // Вісник Академії
праці і соціальних відносин федерації профспілок України. —
2002.- №2.

Бостан С.К. Реформа політичної системи України в
контексті європейського конституційно-правового досвіду

// Вісник Луганської Академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України.—2002.—№4.

10.Бостан С.К. До питання про побудову в Україні парла­
ментсько-президентської республіки // Вісник Академії праці
і соціальних відносин федерації профспілок України. —2003.—

№1.

Бостан С.К. Парламентарна форма республіканського
правління: європейський досвід та політична реформа в Ук­
раїні // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ:
Збірник наукових праць...— 2003.—Вип.2.

Королько В. Порівняльний аналіз форм державного
правління і український тип демократії // Схід.—1996.—№7.—

С.1-11.

13.Правовые системы стран мира: Справочник.- М.,2001.

Сарторі Джованні. Порівняльна конституційна інже­
нерія. Дослідження структур, мотивів і результатів: Пер. з 2-го
англ. вид.— К.: АртЕк,2001.

Стародубскш Б.А. Уникальная система правления в
Израиле // Государство и право.-2000.-№2.

Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в совре­
менном государстве // Государство и право. -1994.-№1.

Чиркин В.Е. Элементы сравнительного государствове-

дения.- М., 1994.

18.Шаповал В. Форма держави в конституційному праві

// Вісник Конституційного суду України.— 2003.—№2, № 3.

229

ТЕМА4.3. ФОРМИПОЛІТИКО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮВЗАРУБІЖНИХКРАЇНАХ

І    продолжение

--PAGE_BREAK--. ТЕЗИЛЕКЦИЙ

1/>. Поняттяполітико-територіально-устроюдержави. Кла­
сифікаціядержавзаформамиполітико-територіально-ус­
трою. 2. Унітарнаформаполітико-територіальногоус­
трою. 3. Федеративнаформаполітико-територіального
устрою.

§1. Поняттяполітико-територіальногоустрою державиікласифікаціяйогоформ

У конституційному праві є поняття державної території і державних кордонів, що визначають її параметри. Межі тери­торії держави в тих чи інших формулюваннях визначаються в конституціях. Однак ці конституційні норми нерідко відобра­жають тільки принциповий підхід до цього питання з позицій міжнародного права: говориться про сушу, внутрішні води, повітряний простір тощо.

Територія держави завжди певним чином організована, розділена на частини адміністративного чи політичного зна­чення, в яких проживає населення з метою управління ними. Відповідні розділи конституцій іноді так і називаються: «Про організацію держави». У даному випадку мова йде не про сис­тему державних органів, а про територіальну організацію дер­жави.

Узагальнюючим для такої організації у вітчизняній літе­ратурі довгий час використовують термін «форма державного устрою». Однак через багатозначність слова «устрій» цей термін зазнає критики, тому що «державний устрій» іноді ро­зуміється в дуже широкому значенні — як устрій держави в цілому, включаючи деякі соціально-економічні і політичні мо­менти, систему органів держави і т.д.

230

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

У деяких нових виданнях поняття «державний устрій» замінено на такі поняття, як «форма територіально-політично­го, політико-територіального чи державно-територіального ус­трою держави», що на нашу думку, варто вважати синонімами.

Політико-територіальний устрій держави — це розподіл країни на певні територіальні частини, в межах якої (країни) існує система взаємовідносин між державою в цілому (цент­ральною владою) та її складовими частинами (населення та публічної влади тієї чи іншої території).

Традиційно розрізняються дві основні форми тери­торіально-політичного устрою держави: унітарна і федера­тивна держава. Конфедерація є союзом держав, в основному це міжнародно-правове об'єднання, але в ньому є деякі кон­ституційно-правові елементи, і тому про конфедерації теж іноді згадується в конституційному праві.

Відігравши значну роль у становленні державності у США, Швейцарії інших країнах, конфедерація, як певна істо­рична та перехідна форма державно-територіального устрою майже пішла з історичної сцени. Але події останніх років: «конфедералізація» Європейського Союзу (зараз ведуться підготовчі роботи щодо прийняття Конституції ЄС), Юго­славії, союз Бєларусі та Росії свідчать про «повернення» цієї державної форми та певну її перспективність.

Формою територіально-політичної організації держав­ності (в межах унітарної або ж федеративної держав) є також автономія, особливо політична автономія, тим більше якщо вона створена на основі самовизначення етнічних груп, національних меншин. В останні десятиліття в деяких країнах (Іспанія, Італія й ін.) склалася так звана регіоналістська дер­жава, яка об'єднує різноманітні елементи унітаризму, феде­ралізму, автономії і що є, власне кажучи, перехідним від уніта­ризму до федералізму.

231

    продолжение
--PAGE_BREAK--С.К.Бостан,С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

§2. Унітарнаформа політико-територіальногоустрою

Унітарна держава в своєму класичному варіанті скла­дається з адміністративних територіальних одиниць, які не мають політичної самостійності (Болгарія, Швеція, Румунія, Нідерланди та ін.)

Держава вважається унітарною (простою), якщо жодна з частини її території не наділена статусом державного утворен­ня. В унітарній державі існує лише одна конституція, одна си­стема права і одна система органів влади. Територія унітарної держави навіть формально є єдиною. її складові частини най­частіше мають статус адміністративно-територіальних оди­ниць.

Адміністративно-територіальні одиниці — це частини те­риторії держави, організаційно відокремлені для виконання загальних завдань державного управління. Вони є тери­торіальною базою для здійснення функцій такого управління. Однак у межах адміністративно-територіальних одиниць здійснюються не тільки функції державного управління у вузькому значенні цього поняття (тобто суто адміністративні функції), а й певні політичні функції.

Адміністративно-територіальні одиниці не є суто гео­графічним явищем. Це матеріальна основа організації публічної влади, що склалася на окремій частині державної те­риторії. Існує кілька систем адміністративно-територіального поділу. Для розвинутих країн звичайними є дво- і триланкові системи. Зустрічаються й чотириланкові (Франція). Порядок формування адміністративно-територіальних одиниць має свої особливості в унітарних і федеративних державах. Якщо за умов унітарної форми державного устрою створення та зміна цих одиниць здійснюються централізовано, то у феде­рації відповідні питання, як правило, вирішуються на рівні суб'єктів.

Більш детально питання, що стосуються унітарної форми політико-територіального устрою, розглядатимуться на семінарському занятті.

§3.Федеративнаформа політико-теріторіальногоустрою

Федеративна держава — це союзна держава, яка скла­дається з державоподібних утворень, що мають певну політичну та юридичну самостійність.

Сама федерація як один з видів складної форми державно-територіального устрою, що утворюється на добровільної ос­нові, є наймолодшою. Засади сучасного федералізму закладені у Сполучених Штатах Америки. Конституція США 1787 p. на­давала суб'єктам федерації — штатам — відповідні права пере­дусім у політичній сфері. Вони зберегли права на власний кон­ституційний устрій політичної влади, свої судові та правові системи. Але встановлений конституцією федералізм ще не був досконалим: законодавчі повноваження штатів були суттєво обмежені як сферою загальнофедеральної компе­тенції, так і прямими заборонами в конституції; Конгрес США зберігав так звані «повноваження, які маються на увазі» з ви­дання законів, а виконавча влада — право охороняти штат від «безладу». Це значною мірою звужувало реальні права штатів, не пов'язані з місцевими справами, і породжувало напругу між владними органами

Згодом, пройшовши через усі труднощі в пошуках ефек­тивної взаємодії, шляхів легітимного подолання існуючих су­перечностей, американський федералізм перейшов від «цент­ралізованого федералізму» до форми «кооперативного феде­ралізму», котрий, виходячи з прагматичних принципів «корис­ності і вигоди» для країни, максимальною мірою виключив не­примиренне «перетягування канату» в боротьбі за владу. Це говорить про досить вдале розв'язання питання щодо розме-

232

233

С.К.Бостан,    продолжение

--PAGE_BREAK--СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

жування відповідної компетенції органів влади союзу та суб'єктів федерації, котре стало будуватись на основі принци­пу виключної компетенції федерації, коли сфера компетенції суб'єктів утворюється шляхом передачі їм так званих залиш­кових повноважень — повноважень, які не віднесені консти­туційним законодавством до виключно федеральних. У по­дальшому в такий же спосіб було вирішене це питання в Авст­ралії, Бразилії Мексиці, Швейцарії тощо.

Водночас історія державного будівництва інших за­рубіжних країн дає приклади й інших принципових підходів побудови взаємовідносин між органами влади федеративних держав. Цікаво, що різноманітні приклади цього дали деякі домініони Великобританії, котрі, не прийнявши форми дер­жавно-територіального устрою метрополії, стали феде­раціями. Якщо Австралія за взірець взяла державно-тери­торіальний устрій США, то найближча до останніх — Канада -започаткувала новий принцип побудови федеративних відно­син — принцип двох сфер виключної компетенції: сфера феде­рації і сфера суб'єктів федерації. Для цього було встановлено два переліки питань, віднесених відповідно до повноважень федерального парламенту й законодавчих органів провінцій. Основний закон ФРН 1949 р. також встановлює дві сфери компетенції, але ж: виключної компетенції федерації і так зва­ної конкуруючої компетенції. У сфері конкуруючої компе­тенції приймати рішення можуть як федеральні органи, так і органи земель. За суб'єктами федерації залишається тільки право законотворчості з тих питань, які не включені до двох відповідних переліків.

Одночасно з Німеччиною, але на базі іншого принципу розмежування владних відносин по вертикалі, федеративний устрій був встановлений в Індії. її конституція закріплює три предметні сфери компетенції: виключну компетенцію феде­рації, виключну компетенцію штатів і спільну (конкуруючу) компетенцію федерації та штатів .

234

Федеративні держави зазвичай кваліфікують як складні. Нині їх налічується більше 20: в Австралії і Океанії нарахо­вується 3, Америці — 7 (Аргентина, Бразилія, Канада, Мекси­ка, США та ін.) Азії — 4, (Індія, Малайзія, Пакистан, ОАЕ), в Африці — 4 та в Європі — 6 (Австрія, Бельгія, Росія, ФРН, Швейцарія, Югославія). Протягом останніх десятиліть від фе­деративної форми з різних причин відмовилися Індонезія, Ка­мерун, Лівія та деякі інші країни, що розвиваються. В Європі на початку 90-х років XXст. самоліквідувалася така феде­рація, як Чехословаччина. Водночас на засадах федералізму відбувалося реформування державного устрою Бельгії.

Існуючі федерації різняться за багатьма характеристика­ми, що не заважає виявленню загальних ознак цієї форми дер­жавного устрою. Як зазначалося, територія федеративної дер­жави розглядається як сукупність територій суб'єктів феде­рації — штатів (Австралія, Бразилія, Венесуела, Індія, Ма­лайзія, Мексика, Нігерія, США), провінцій (Аргентина, Кана­да, Пакистан), земель (Австрія, ФРН), республік, країв, округів (Росія, Югославія), кантонів (Швейцарія) тощо.

Серед зазначених держав слід виділити так звані симет­ричні та асиметричні федерації. Прикладом першої може бути ФРН, другої — Росія. Зміст політико-правового статусу дер­жавних утворень, якими вважаються суб'єкти федерації, вияв­ляється у тому, що останні, як правило, наділені установчою владою, тобто можуть приймати власні конституції, які по­винні відповідати федеральним основним законам. Водночас загальною рисою є наявність у кожного суб'єкта федерації власної системи органів влади, зокрема законодавчих, вико­навчих і судових органів. Прийнято навіть виділяти вищі ор­гани суб'єктів федерації.

Наявність у федерації двох систем органів влади робить необхідним розмежування компетенції між ними. Конституції країн встановлюють чотири основні принципи розмежування відповідної компетенції.

235

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

В/>основних законах Австралії, Бразилії, Мексики,
США, Швейцарії і Югославії визначена сфера виключної ком­
петенції федерації, а сфера компетенції суб'єктів утворюється
шляхом передачі їм так званих залишкових повноважень, тоб­
то тих, які не віднесені конституціям до виключно федераль­
них.

Конституція Канади визначає дві сфери виключної ком­
петенції — сферу федерації і сферу суб'єктів федерації. Для
цього встановлено два переліки питань, віднесені відповідно
до повноважень федерального парламенту і законодавчих ор­
ганів провінцій. Як і в США, тут визнаний принцип, за яким
усі нові за змістом питання, що виникають у державно-
політичній практиці, і стають предметом законотворчості, ма­
ють бути віднесені до компетенції федерації.

Основний закон ФРН також встановлює дві сфери
компетенції. Це робиться шляхом визначення виключної ком­
петенції федерації і так званої конкуруючої компетенції. У
сфері конкуруючої компетенції можуть приймати рішення як
федеральні органи, так і органи земель. За суб'єктами феде­
рації, безумовно, залишається тільки право законотворчості з
тих питань, які не включені до двох відповідних переліків.

Дещо інший принцип розмежування відповідної ком­
петенції прийнятий в такій федерації, як Індія. її конституція
встановлює три предметні сфери компетенції: виключну ком­
петенцію федерації, виключну компетенцію штатів і спільну
(конкуруючу) компетенцію федерації та штатів.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

II. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання 1. Вивчити літературу з теорії держави та пра­ва, політології, конституційного права та проаналізувати, чому для визначення цієї складової форми держави використову­ються різні терміни, наприклад, «державний устрій», «держав­но-територіальний устрій», «політико-територіальний устрій»,

236

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

"/>територіально-політичний устрій" та інші. Який термін, на ваш погляд, є найбільш вдалим, аргументуйте свою точку зору. Завдання 2. Використовуючи літературу та тексти консти­туцій європейських країн, заповніть таблицю за наступною формою:

№ з/п



Країна



Унітарні країни

Федерації



Централізовані

Децентралізовані

1

Бельгія

_

-

+

2





3





4





Завдання 3. Використовуючи тексти (або витяги з) кон­ституцій Латвії, Росії, США, ФРН, визначте форми політико-територіального устрою цих держав.

Завдання 4. Використовуючи відповідні нормативні акти, вирішить наступну ситуаційну задачу. Складіть ще по 3 при­клади аналогічних задач.

«Одна з земель в ФРН своїм законодавчим органом вирішила врегулювати питання які стосуються співробітництва Федерації та землі в галузі кримінальної поліції, змінити склад поліції та її структуру».

Чи має право в даному випадку влада суб'єкта федерації вирішити позитивно це питання?

Завдання 5. Продовжити поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн,

наприклад:

Політико-територіальний устрій держави — це...

Унітарна держава — це...

Федеративна держава — це...

Автономія — це...

237

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВО

    продолжение
--PAGE_BREAK--ЗАРУБІЖНИХКРАЇН

SIII. СЕМІНАРСЬКЕЗАНЯТТЯ

Тема: Унітарна форма політико-територіального устрою

ПЛАН

Унітарна держава: поняття, класифікація, загальні ри­
си та особливості.

Автономія в зарубіжних країнах.

Політико-територіальний устрій України та за­
рубіжних країн: порівняльний аналіз.

Методичнірекомендаціїдосемінарського заняття

Семінарське заняття присвячено одній із частин програм­ної теми № 4.3 «Форми політико-територіального устрою зарубіжних країн, а саме, »унітарній формі політико-тери­торіального устрою", яка на конституційному рівні (ст.2) закріплена і в Україні.

Метою заняття є поглиблення, конкретизація і системати­зація, отриманих з цієї проблеми знань у процесі підготовки до семінару.

Підготовку до семінарського заняття необхідно розпочати із ознайомлення із планом семінару та рекомендованої до ньо­го літератури. З кожного питання плану слід підготувати до­повідь (виступ) на 8-10 хв. і необхідні матеріали для їх обгово­рення.

У першому питанні слід розкрити поняття унітарної дер­жави: дати її класифікацію, схарактеризувати її загальні риси та особливості.

Конституції, що закріплюють унітарний характер держа­ви, або містять цей термін, тобто «унітарна» (наприклад, Банг­ладеш, Румунія), або говорять про "єдину, неподільну держа­ву" (Франція, Таїланд).

238

Поняття унітарної держави. Унітарна держава (від ла­тинського слова «унус» — один) — це єдина держава, що скла­дається не з державних утворень (штатів і т.д.), а з адміністративно-територіальних одиниць областей, провінцій, губерній, що потім поділяються, наприклад, на райо­ни, повіти, а останні — на громади, комуни і т.д. В окремі адміністративно-територіальні одиниці виділяються великі і середні міста, деякі з них ще від колишніх часів мають свої хартії самоврядування. Такі міста можуть мати статус громад з більш широкими повноваженнями, а можуть бути містами центрального підпорядкування.

Число ланок адміністративно-територіального розподілу може бути різним. В окремих дуже дрібних державах (напри­клад, у Науру і Тувалу в Океанії, населення кожної з яких не досягає 10 тис. чоловік) взагалі немає адміністративно-тери­торіального поділу, в одних країнах воно двох-ланкове (на­приклад, області і громади в Болгарії), в інших — чотирьох -ланкове (регіони, департаменти, кантони, громади у Франції). Найбільш поширений розподіл: область — район — громада. У кожній з адміністративно-територіальних одиниць наявні ор­гани управління: іноді державні (призначені зверху губерна­тори), іноді органи місцевого самоврядування, що обираються. В адміністративно-територіальних одиницях, що розгляда­ються як територіальні колективи, завжди є обрані населен­ням органи (іноді разом із призначеними «зверху» чиновника­ми), у тих же, що такого статусу не мають і не є громадами, діють призначені посадові особи.

Форми унітарних держав. Унітарні держави поділяються на: прості, котрі мають тільки адміністративно-територіальний поділ, і складні, які поряд з адміністративно-територіальними одиницями мають у своєму складі ще і автономні одиниці.

За ступенем централізації прийнято розрізняти цент­ралізовані, децентралізовані і відносно децентралізовані дер-

жави.

239

С. К. Бостан, С.     продолжение

--PAGE_BREAK--М. Тимченко
У централізованій унітарній державі в усі ланки адміністративно-територіального поділу, включаючи общин­ну ланку, іноді навіть села, призначаються «зверху» чиновни­ки для управління ними або такі чиновники затверджуються вищими органами з числа кандидатур, запропонованих місце­вими зборами, місцевими представницькими органами. Ос­таннє має місце, наприклад, в Індонезії, Таїланді. Меншою мірою, але все-таки централізованою, є унітарна держава, в об­ласній ланці якої (наприклад, в областях Болгарії, воєводствах Польщі) немає представницьких органів, цими адміністратив­но-територіальними одиницями одноосібно керують призна­чені представники уряду (начальники областей — управителі в Болгарії, воєводи в Польщі).

Відносно децентралізована унітарна держава характери­зується тим, що у вищих ланках адміністративно-територіаль­ного розподілу (звичайно, крім районної ланки) є два органи: призначений зверху чиновник загальної компетенції (комісар, префект) — представник державної влади й обрана населенням рада — орган місцевого самоврядування. У містах, громадах та­ка рада (муніципалітет) обирає мера. Подібна система існує у Франції, її запозичили також деякі франкомовні країни Афри­ки, але в більш централізованому варіанті. Мер може бути об­раний і безпосередньо населенням.

У децентралізованій унітарній державі немає призначених на місця (в адміністративно-територіальні одиниці) представ­ників уряду, що володіють загальною управлінською компе­тенцією. На місцях, у дрібних адміністративно-територіаль­них одиницях, скликаються сходи громадян, у більш великих обираються ради. Місцеві посадові особи (наприклад, скарб­ник, шериф і т.д.) теж найчастіше обираються безпосередньо населенням.

Досвід більшості країн Європи (і не тільки Європи) пока­зує, що в післявоєнний період посилився процес реформуван­ня централізованої унітарної держави у бік децентралізованої.

240

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Свій новий зміст унітарна децентралізована держава набувала через автономізацію влади відповідних територіальних оди­ниць. Також вдосконалювалися форми автономного устрою.

Друге питання має бути присвячено автономії як формі політичної організації влади на території унітарних держав.

У широкому розумінні автономія у конституційному праві означає надання якій-небудь частині держави, кільком части­нам або всім однопорядковим одиницям внутрішнього само­врядування, самостійності у вирішенні місцевих питань. У більш вузькому сенсі під автономією розуміються особливі політико-територіальні одиниці, які створені з урахуванням політико-територіальної специфіки, національного складу, куль­тури, традицій, побуту населення. Тому при підготовці цього питання слід звернути увагу саме на цей аспект проблеми.

Автономні утворення іноді створюються законом зверху (Ірак), іноді попередньо проводиться референдум у районах передбачуваної автономії, після чого видається відповідний закон (Філіппіни). Часто створення автономії є результатом тривалої і завзятої боротьби населення певної території, особ­ливо якщо це населення характеризується етнічними особли­востями. Компетенція автономних утворень визначається конституцією (Італія) чи спеціальними законами про кон­кретну автономію (Великобританія).

Залежно від того, компактно чи розрізнено проживають етнічні й інші спільноти, а також від інших обставин, у за­рубіжній літературі використовуються три характеристики автономії: персональна, корпоративна і територіальна.

Персональна автономія створюється, коли окремі етнічні групи, національні меншості проживають розрізнено (напри­клад, в Австрії, Угорщині) і створюють свої об'єднання, які в основному займаються питаннями культури, побуту, але мо­жуть брати участь у політичному житті шляхом представ­ництва (з правом дорадчого голосу) при деяких центральних органах держави.

241

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Корпоративна автономія пов'язується з існуванням лінгвістичних спільнот, для яких нерідко резервується визна­чена частка місць у державному апараті, а державні чиновни­ки інших етнічних груп, що працюють у цьому районі, повинні знати мову і побут місцевого населення, яке проживає невели­кими етнічними групами разом з іншими народностями (існує екзамен з мов для державних службовців). Крім того судовий процес, викладання в школі можуть здійснюватися місцевою мовою. Таку форму автономії мають, наприклад, зареєстро­вані касти і племена в Індії.

Територіальна автономія буває національно-територіаль­ною чи етнотериторіальною (перша назва в літературі за­рубіжних країн майже не застосовується), але буває і заснова­ною не на етнічних ознаках, а з урахуванням особливостей культури, традицій, побуту населення певної території. Тери­торіальна (етнотериторіальна) автономія утворюється тільки у випадку компактного розселення етнічних груп чи інших груп, які відрізняються певними особливостями. Створюють­ся автономні області, округи, райони, інші автономії, котрі ча­сто мають офіційно лише географічні назви (наприклад, Азорські острови в Португалії), іноді включають у назву най­менування національності (Іракський Курдистан), а в окре­мих випадках — і визначення автономії.

Іноді та сама етнічна група водночас використовує різні форми автономії (наприклад, саами у Швеції і Норвегії).

У вітчизняній літературі прийнято розрізняти дві головні форми автономії: національно-територіальну (етнотери-торіальну) і культурно-національну. Обидві вони, як видно з їх назв, пов'язані з етнічними характеристиками.

Залежно від обсягу повноважень існують дві форми національно-територіальної (етнотериторіальної) автономії: політична (її часто називають ще державною, законодавчою) й адміністративна.

    продолжение
--PAGE_BREAK--1. Політична автономія має деякі ознаки державності. Вона (її органи) має право законодавства з місцевих питань

242

(перелік цих повноважень зазначений у конституції, напри­клад, в Італії). Іноді їй належить також право участі у вирішенні деяких загальнодержавних питань, у тому числі під час переговорів про міжнародні угоди, якщо вони торкаються питань автономних утворень, як це має місце в Португалії (Азорські острови і деякі інші автономні утворення Порту­галії). У політичній автономії створюється місцевий парла­мент, іноді двопалатний. Прийняті ним закони не повинні су­перечити інтересам держави і її складових частин. Такі закони можуть видаватися з питань організації адміністративних ус­танов, підпорядкованих певному автономному утворенню, адміністративно-територіального розподілу автономії, місце­вої поліції, ринків, санітарії, ремісничого навчання, дорожньої мережі, сільського господарства й ін.

Різні форми політичної автономії існують у багатьох країнах. Яскравим прикладом «автономізованого унітаризму» є державно-територіальний устрій Великобританії, який ба­зується на трьох видах територій: а) Об'єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії; б) «володіння корони» -острови Протоки (Ла-Манш) та острів Мен; в) залежні тери­торії, що відділені від Великобританії океаном. У свою чергу, саме Об'єднане Королівство має у своєму складі чотири істо­ричні частини: Англію, Уельс, Шотландію і Північну Ірландію, кожна з яких має офіціально обмежену власну тери­торію, національно-культурні особливості, адміністративно-територіальний поділ. До 1972 p., тобто до початку дій північноірландських терористів, політичну автономію, що уо­соблювали такі органи управління як парламент (Стормонт) та уряд, мала тільки Північна Ірландія. Але згідно з прийняти­ми рішеннями на референдумах 1997-1999 pp. такий же політичний статус отримали Англія, Уельс та Шотландія. Політичний характер мають «володіння корони» та залежні те­риторії Великобританії. З перших, наприклад, острів Мен має свій парламент — Тинвальд, котрий є одним з найстаріших у

243


С. К. Бостан, С. М. Тимченко

с/>віті. Він складається з двох палат: верхньої (Законодавча ра­да), до якої входять єпископ, прокурор (генерал-атторней), судді острова і 7 членів, котрі обираються іншою палатою; нижньої (Палата ключів, тобто ключових осіб острову. — С.Б.), яка обирається населенням на 5 років і складається з 24 депу­татів. Свої парламенти, виконавчі та судові органи мають та­кож крихітні острови Протоки. Ще більшу автономію мають т. зв. залежні території — колишні колонії, які, однак, не стали суверенними державами (Фолклендські острови та ще близь­ка десяти островів, Гібралтар). Вони мають свої парламенти, органи управління, деякі з них — навіть свою валюту .

Такою ж широкою політичною автономією володіють Корсика у Франції, Аландські острови у Фінляндії, Фаррескі острови та Гренландія в Данії. Остання країна дала яскравий приклад цивілізованого підходу до вирішення питань авто­номного устрою, надання широкої політичної самостійності її територіальним частинам. Зокрема, при вступі Данії до Євро­пейського союзу, гренландці, відмовившись на референдумі від участі в ньому, створили прецедент, коли Данія стала чле­ном Європейського союзу, а її автономна частина — ні. Заслу­говує на увагу також досвід побудови «автономізованої» унітарної держави в Іспанії, Італії, ЮАР тощо.

Не можна не відзначити наявності такого ж досвіду і в дея­ких постсоціалістичних країнах СНД, де певною конституційно закріпленою автономією володіють в нашій державі — Автоном­на Республіка Крим, в Азербайджані — Республіка Нахічевань, в Узбекистані — Республіка Каракалпакстан. Порівняльний аналіз конституційно-правового статусу цих автономій з ана­логічними конституційними характеристиками вищезгаданих розвинутих держав показує, що у перших — Азербайджані, Уз­бекистані та Україні — є суттєві можливості для удосконалення форм свого державно-територіального устрою.

Найбільш придатний для запозичення, вважаємо, досвід конституционалізації автономії областей в Італії. Автономний

244

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

статус областей цієї країни закріплений у розділі VКонсти­туції Італії «Області, провінції і комуни», який нараховує 20 статей (ст.ст.114-133). Для порівняння аналогічні структурні елементи конституцій Азербайджану містить 8 статей, Узбе­кистану та України по 6 статей. Але положення Конституції Італії щодо автономії областей переважають не тільки в кількісному, а і в змістовному плані. З 20 статей звернемо ува­гу на три, котрі забезпечують політичну та фінансову са­мостійність областей Італії, а також регулюють взаємовідно­сини обласної влади з владою її адміністративно-територіаль­них частин.

Стаття 117 Конституції Італії, закріплюючи перелік 18 пи­тань, з яких область «видає законодавчі норми за умови, що во­ни не суперечать національним інтересам інших областей», вказує на широкі політичні можливості влади областей. Для порівняння Конституція України (ст.137) таких питань нара­ховує 9, Азербайджану (ст.138) — 7, а Узбекистану такої кон­кретизації не містить. Примітним є той факт, що в Україні Верховна Рада Криму лише «здійснює нормативне регулюван­ня» з цих питань (ст.137), а Нахічеванський парламент — Алі Меджліс — приймає, як в Італії, закони.

Важливим юридично і вирішальним для тих чи інших те­риторій на практиці є питання щодо їх фінансової са­мостійності. Згідно статті 119 Конституції Італії «області кори­стуються фінансовою автономією у формах і межах, встановле­них законами Республіки, які приводять її у відповідність з фінансами держави, провінцій і комун. У розпорядження обла­стей надходять місцеві податки і відрахування від державних податків, які визначаються залежно від потреб у витратах, не­обхідних для виконання їх звичайних функцій». Водночас відзначимо, що у жодній з названих вище країн СНД питання фінансової автономії не знайшли свого конституційного закріплення і тому, навіть юридичне визнання, наприклад, Нахічевані «автономною державою (курсив наш. — СБ.) в

245

/>    продолжение

--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

складі Азербайджанської Республіки" (ст. 134), чи права Рес­публіки Каракалпакстан виходити «зі складу Республіки Узбе­кистан на підставі загального референдуму народу Каракал-пакстану» (ст.74), ставить під сумнів питання про реальну політичну незалежність влади цих республік від центру.

Ще більше підкреслює такий їх стан стаття 128 Консти­туції Італії, котра вказує на автономізацію всієї вертикалі вла­ди в державі. «Провінції і комуни, — проголошує вона, — є ав­тономними утвореннями (курсив наш. — СБ.) в межах прин­ципів, встановлених загальними законами Республіки, котрі визначають їх функції» Наявність такої багаторівневої систе­ми автономних утворень дала підстави деяким зарубіжним дослідникам визначити державно-територіальний устрій Італії як федерацію. Досвід Італії, Іспанії, інших унітарних держав ще раз підтверджує загальну тенденцію «феде­ралізації» унітарної держави, яка обумовлена відповідним рівнем розвитку громадянського суспільства.

2. Адміністративна автономія не має права видавати свої місцеві закони, хоча її представницькі органи приймають нормативні акти в межах своїх повноважень. Однак у порівнянні зі звичайними адміністративними одиницями, котрі теж видають нормативні акти місцевого значення, адміністративна автономія володіє деякими додатковими пра­вами. У Китаї представницькі органи автономних утворень можуть приймати акти (положення) про автономію (такі акти підлягають затвердженню вищих представницьких або ор­ганів Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників), можуть змінювати або скасовувати акти ви­щестоящих органів держави, якщо такі акти не відповідають місцевим умовам (але з дозволу вищих органів), можуть брати участь у зовнішньоекономічних відносинах відповідно до за­конів держави. У районах адміністративної автономії в судо­чинстві може застосовуватися місцева мова, враховуються звичаї населення, місцевою мовою видаються газети, здійсню-

246

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

ю/>ться радіопередачі, вона використовується для навчання в школах. Крім того, державний апарат комплектується з осіб, які знають місцеву мову, корінним жителям надається перева­га при формуванні місцевого управлінського апарату.

Адміністративна автономія, на відміну від політичної, існує в меншій кількості країн. У Нікарагуа є два округи на Ат­лантичному узбережжі, населені індійськими англомовними племенами, у Молдові — два округи, де проживають гагаузи. Найбільше автономних утворень у Китаї (більше сотні). У цій країні є три ступені автономії: автономні райони, що є найбільш великими автономними утвореннями (у тому числі найбільший з них Тибет), автономні округи (середня ланка) і автономні повіти (низова ланка).

3. Поряд із двома формами територіальної автономії в де­яких країнах використовується культурно-національна ав­тономія. Серед представників інших етнічних груп вона за­стосовується там, де національності, етнічні групи живуть не компактно, а розрізнено. У цьому випадку національності створюють свої організації і виборні органи, які займаються переважно питаннями мови і культури, іноді надсилають представника цієї етнічної групи до парламенту (з правом до­радчого голосу), мають представника (чи обрану етнічною групою раду) при уряді держави. З ними консультуються при вирішенні питань мови, побуту, культури. Культурно-національна автономія використовується в Австрії по відно­шенню до угорців, словенів, хорватів, чехів та інших національностей, що живуть розрізнено, в Угорщині — віднос­но представників більше 10 різних національних груп, у Скан­динавських країнах (Фінляндії, Швеції, Норвегії) — по відно­шенню, насамперед, до саамів. Останні утворюють свої ви­борні ради, що часто називають саамськими парламентами. Існує і міждержавна рада саамів, яка не стільки займається пи­таннями мови і культури, скільки регулює оленярство (визна­чає райони і періодичність випасів тощо).

247

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

/>/>У цілому зростає багатство різних форм автономії, її роз­маїття, збільшується чисельність автономних утворень у світі. Разом з тим існують і конституційні заборони створення авто­номних утворень. Конституція Болгарії 1991 p., наприклад, за­бороняє створювати територіальну автономію в країні виходя­чи з того, що їй достатньо місцевого самоврядування.

З третього питання необхідно, використовуючи нижче рекомендовану літературу та літературу з «Конституційного права України» підготувати цільовий виступ або реферат на тему: «Форма політико-територіального устрою зарубіжних країн та України: порівняльний аналіз».

IV. ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:

і. Бодуэн Ж. Государственное устройство Кана­ды // США. Экономика, политика идеология.-1990.-№ 4.-С.119-121.

Маклаков В.В. Европейские сообщества и государст­
венно-правовые институты их участников // Изв. вузов. Пра­
воведение.-1989.-С.72-78.

Марченко М.В. Сравнительные исследования пробле­
мы федерализма // Вестник МГУ.-Серия II: Пра-
во.-1993.-№1.-С.42-50.

Современный федерализм (сравнительный анализ).-
М.,1995.

Тадевосян ЗВ. О моделировании в теории федерализма
и проблема асимметричных федераций // Государство и пра-
во.-1997.-№ 8.-С 58-68.

248

    продолжение
--PAGE_BREAK--ТЕМА4.4. ПОЛІТИЧНІТАДЕРЖАВНІРЕЖИМИ В ЗАРУБІЖНИХКРАЇНАХ

І. ТЕЗИЛЕКЦІЇ

1. Політичнірежими. 2. Особливостісучасноїдемократії 3. Державнірежими.

§/>1. Політичнірежими

Політичний режим це форми і методи здійснення політичної влади в тій чи іншій країні. Політичний режим обу­мовлюється порядком політичних відносин, ступенем політичної свободи. Він впливає на правові форми держави та її відносини із суспільством, окремою людиною.

Проте часто саме політичний режим виступає як причина фіктивності певних правових норм, зміст яких нівелюється практикою здійснення державної влади.

Політичні режими бувають трьох видів: демократичний, недемократичний та ліберальний.

1. Демократичний режим — характеризується високим ступенем політичної свободи людини; реальним існуванням політичних і правових інститутів, що дозволяє йому впливати на державне управління суспільством. Демократичний політичний режим зазвичай знаходить відображення в кон­ституціях і законах, що регулюють різні форми участі в політичному житті через:

інститути представницької і безпосередньої демо­
кратії;

гарантовані громадянські (особисті) та політичні пра­
ва і свободи;

незалежні засоби масової інформації;

партійний плюралізм;

розподіл влади;

249

С.К.Бостан, СМ. Тимченко

широке самоврядування;

гарантії для меншин;

органи публічної влади вдаються до силових методів
лише у виняткових випадках.

2. Недемократичний режим знаходить свій вираз в а) ав­торитарному та б) тоталітарному режимах.

Авторитарний режим характеризується повною або май­же повною відсутністю демократичних політичних відносин:

опозиція або прямо забороняється, або ставиться у
такі умови, котрі не дозволяють їй нормально
функціонувати;

публічна влада широко вдається до засобів придушен­
ня, адміністрування;

самоврядування практично відсутнє;

якщо й існує формальний поділ влади, то реально всі
функції влади зосереджуються в руках однієї особи
або правлячої олігархії.

Різновид авторитарного режиму — це військові диктатури різного роду.

Державне право може маскувати авторитарний режим, а може його достатньо неприкрито оформляти (Марокко, Йор­данія, Індонезія).

Тоталітарний режим є крайньою формою авторитарного. Якщо останній задовольняється контролем за поведінкою гро­мадян, то тоталітарний претендує на контроль над думками, намагається виховувати все населення таким чином, щоб воно було готовим слухняно виконувати будь-які вказівки влади. Для оволодіння суспільством використовується такий політичний інститут, як державна «партія», яка проникає в усі осередки суспільства.

    продолжение

--PAGE_BREAK--3. Ліберальний режим був характерним для розвинутих країн у XIXст., а зараз спостерігається в ряді країн, що розви­ваються та наблизилися до розвинутих (Індія, Філіппини, по-стоталітарні європейські країни).

250

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Ц/>ей режим відрізняється:

♦високим ступенем політичної свободи; проте
внаслідок культурної відсталості більшості
суспільства, відсутності механізмів реалізації цих
прав, реально користуватися демократичними
політичними інститутами можуть лише деякі країни;

♦держава частіше, ніж в умовах демократичного режи­
му, використовує різноманітні форми примусового
впливу.

Це обумовлено тим, що низький життєвий рівень багатьох прошарків суспільства породжує маргінальність і схильність до насильницьких дій для досягнення своїх соціальних цілей. У державному праві це знаходить своє відображення у вигляді значних обмежень демократії, котрі залишають органам і поса­довим особам публічної влади досить широке поле для дій за власним розсудом.

§2. Особливостісучасноїдемократії

Носієм авторитету і єдиним джерелом влади при демокра­тичному режимі є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Звідси виходить, що єдиний для суверенного народу засіб зберегти той рівень влади, якої він потребує, та яку сам може здійснювати, полягає в тому, щоб не давати своїм правителям необмежену владу. Це означає, що демократичний характер режиму може зберігатися, якщо принцип «вся влада народові» поступово змінюється так, що перетворюється в гасло «вся

влада нікому».

Демократія може бути життєздатною лише у тому випад­ку, якщо дотримується принцип контролю над владою. Ніхто не повинен володіти всією повнотою влади. В політиці, як і в ринковій економіці, неприпустима монополія в будь-якій формі.

251

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Без сумніву, демократія має політичний характер (визнає народ джерелом і носієм влади, передбачає участь народу в уп­равлінні справами в суспільстві і державі), однак треба зазна­чити, що в основі демократії — політичне рівноправ'я громадян в управлінні справами суспільства й держави і перш за все рівність виборчих прав, що дає можливість вибору між різни­ми політичними альтернативами.

Правова форма демократії з такими елементами є всеза-гальним надбанням більшості громадян держави. Така демо­кратія вигідна більшості верств населення, і вони готові її за­хищати. Однак сучасна демократія (для багатьох зарубіжних країн, в першу чергу посттоталітарних) не відповідає даним вимогам. Саме глибокі протиріччя соціальних інтересів різно­манітних груп, класів, верств, суспільства приводять до того, що демократія замість інструмента оптимальної організації соціальних систем перетворюються на інструмент класового, кланового або мафіозного панування над суспільством. Це і є першопричиною політичної боротьби, яка в умовах демократії в періоди загострень соціальних конфліктів нерідко досягає крайніх форм.

Тут ми підходимо до розуміння однієї з причин глибокої кризи демократії, яка виражається в протиріччі між не­обхідністю для повноцінної демократії широкого переліку де­мократичних прав і свобод, гарантованих конституцією, та можливістю узурпації цих прав і свобод партійною, класовою або клановою олігархією.

Таким чином, демократія здійснює дезорганізацію, роз­гойдування соціальної системи як форми устрою суспільства. Особливо небезпечною для демократії як фактора організації суспільства є її олігархізація.

Олігархія як влада небагатьох, як політичний та еко­номічний режим, коли державно-правові рішення приймають­ся невеликою групою обраних й неконтрольованих виборця­ми політиків, знана ще з давнини. Але в XXстолітті вона отри-

252

мала подальший розвиток, у той час як політичне життя стало соціально-класовим, партійним, за участі мільйонів людей.

Без відбору обдарованих, досвідчених, енергійних, про­фесійних кадрів суспільство належним чином управлятися не може. Елітний відбір — умова існування суспільства. Однак елітарність, що так необхідна суспільству, завжди складає меншість, яка і керує суспільством. Взагалі ж в суспільстві, не­залежно від того, який клас утримує владу в своїх руках, завжди формується пануюча меншість, що керує більшістю, суспільством в цілому.

Отже, демократія як панування більшості — це принцип, а реальна влада належить меншості. У цьому полягає причина глибокої кризи демократії нашої держави (а також країн СНД). У кінцевому результаті одна меншість замінює іншу в своєму пануванні над масами.

Головний недолік демократії: керівництво меншості не ка­рається, тому що деспотизм та узурпацію влади можна ви­правдати необхідністю діяти заради загального інтересу, що і здійснюється. Демократія дає можливість пануючій «буржу­азії» замінювати одну «буржуазну» меншість іншою, забезпе­чуючи життя олігархії, яка змінюється. Внаслідок цього га­рантія відповідальності держави за свою діяльність перед лю­диною перетворюється в звичайну формальність, як і першо­чергове тлумачення слова «демократія».

У своєму трактаті «Політика» Аристотель вказав, що демо­кратією слід вважати такий лад, коли вільно народжені та бідні, складаючи більшість, матимуть верховну владу в своїх руках, а олігархією — такий лад, при якому влада знаходиться в руках меншості — осіб багатих благородного походження. Тому необхідно, щоб у «змішаному» державному ладі були представ­лені і демократичний, і олігархічний елементи, а не один з них. Історично сформована в надрах демократії олігархія зади­хається під тиском демократичних принципів і прагне звільнитись від нього, формуючи тоталітарний режим. Тут ви-

253


/>    продолжение

--PAGE_BREAK--С.К.Бостан, С.М.Тимченко

являється закономірність олігархічної спадкоємності, яка не може ліквідувати плям політичного минулого.

Сьогодні Україна та інші зарубіжні країни колишнього СРСР є зразками збитковості демократії, тому що зруйнувати стару олігархію вони не здатні швидко, породити нову теж. Буржуазія ще слабка, а широкі верстви робітничих мас, забиті бідністю і «шоком» реформ, не в змозі організаційно обдумати те, що відбувається і створити спочатку партійну, а потім і дер­жавну еліту для формування власної олігархії. А без олігархії, без еліти демократія породжує хаос, анархію, свавілля, політичну нестабільність, коли розумне, раціональне в суспільстві руйнується, поступається місцем інстинктові й емоційному безладдю.

Будь-яка форма організації соціальних систем підпадає під відновлену олігархію. Питання тільки в тому, якої вона якості, кому служить, чиї інтереси формує і реалізує в процесі управління суспільством. Сучасне суспільство повинно боро­тися не проти олігархії як політичного або соціального явища, а за олігархію певного рівня культури, професіоналізму, що працює в умовах гласності, змінності, жорстких правових ви­мог, за «мудрих олігархів, олігархів філософів»

§3. Державнийрежим

Державний режим це реальний порядок функціонуван­ня і взаємодії вищих органів державної влади. Державний ре­жим поняття вужче ніж політичний.

У межах демократичного політичного режиму можуть існувати такі державні режими:

1) Парламентарний, коли жодна партія не має абсолютну більшості у парламенті, тому у системі органів влади домінує парламент.

2) Міністеріальний, коли якась партія має більшість у парламенті, формує уряд, як правило, з лідерів партії, що мо-

254

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

жуть нав'язувати свою думку (рішення) парламенту. У сис­темі органів влади домінує уряд.

3) Дуалістичний, коли між владами існує певний баланс сил (президентська та деякі змішані республіки).

У межах недемократического режиму можуть існувати такі державні режими:

абсолютний;

партократичний.

0 II. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання 1. Вивчить літературу з цієї проблеми і визнач­тесь з трактуванням понять: «політичний режим» та «держав­ний режим» у різних літературних джерелах. Проаналізуйте погляди різних авторів, сформулюйте своє визначення.

Завдання 2. Використовуючи тексти (витяги з) консти­туцій 5 зарубіжних країн (на вибір), визначити форми політичного та державного режимів.

Завдання 3. Продовжити поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн,

наприклад:

Політичний режим — це...

Державний режим — це

Міністеріальний режим — це...

    продолжение
--PAGE_BREAK--Парламентарний режим — це...

Дуалістичний режим — це...

Партократичний режим — це...

ШIII. ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:

Арановский В.Ф. Государственное право зарубежных
стран: Учебник.-М.,1998.- С.234-290.

Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран: Учебник: В 4-х томах /Отв.ред. проф. Б.А.Стра-
шун.- М.: Изд-во БЕК, 1996.- Т 1-2.-С.212-215, 305.

255

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Распопов Н. Политические режимы современности.—
Нижний Новгород, 1995.

Чиркин В.Е. Конституционное (государственное) право
зарубежных стран: Учебник.-М.,1997.-С179-191.

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн:
Підручник.- К., 1997.- С.3-18.

IV. МОДУЛЬНИЙКОНТРОЛЬ2

Другий модульний контроль проводиться після вивчення програмного матеріалу тем №№ 4.1-4.4 у вигляді контрольної роботи, приблизний варіант якої наводиться нижче. Для успішного її виконання слід повторити матеріал модуля та відповісти на наступні контрольні питання:

? КОНТРОЛЬНІПИТАННЯ?

Схарактеризуйте зміст поняття держави як консти­
туційно-правового інституту.

Розкрийте конституційні характеристики держави.

Схарактеризуйте конституційно-правовий статус дер­
жавних органів влади в зарубіжних країнах.

Схарактеризуйте зміст поняття «форма державного
правління».

Схарактеризуйте типологію форм державного
правління.

Дайте загальну характеристику монархічної форми
правління в зарубіжних країнах.

Схарактеризуйте абсолютну монархію в зарубіжних
країнах.

Схарактеризуйте дуалістичну монархію в зарубіжних
країнах.

Дайте загальну характеристику поліархічної форми
державного правління в зарубіжних країнах

Схарактеризуйте поняття президентської поліархії та
основні її різновиди в зарубіжних країнах.

256


Схарактеризуйте поняття парламентарної поліархії та
основні її різновиди в зарубіжних країнах.

Визначте зміст поняття «змішана форма поліархічного
правління».

13.Класифікуйте держави зі змішаною формою
поліархічного правління.

Схарактеризуйте змішані поліархії із домінуванням
президентських елементів.

Схарактеризуйте змішані поліархії із домінуванням
парламентських елементів.

16.Порівняйте форми державного правління України та
інших змішаних поліархій Європи.

17.Розкрийте зміст поняття «політико-територіального
устрою» держав.

Класифікуйте держави за їх політико-територіальним
устроєм.

Схарактеризуйте ознаки унітарної форми політико-те­
риторіального устрою.

Схарактеризуйте ознаки федеративної форми політи­
ко-територіального устрою.

Дайте загальну характеристику автономії як форми те­
риторіальної організації влади.

Схарактеризуйте політичну автономію в зарубіжних
країнах

Схарактеризуйте адміністративну автономію в за­
рубіжних країнах

Схарактеризуйте політичні і державні режими.

Визначте особливості сучасного демократичного режи­
му.

    продолжение
--PAGE_BREAK--ВАРІАНТ №

1. Визначте:

1.1) В яких з перелічених держав президент обирається особливою колегією виборців з числа депутатів парламенту та місцевих органів влади?

257

С.К.Бостан, С.М.Тимченко


/>/>/>

а) Ізраїль, Греція


б) США, Аргентина


в) Індія, Італія


2) Який різновид поліархічної форми правління встанов­лений в цих державах: а) президентська; б) парламентарна; в) змішана:



а) ФРН, Греція


б) США, Аргентина


в) Індія, Італія


Поясніть значення терміна «міністеріалізм».

Дайте визначення поняття «державна автономія»

4.Відобразіть у вигляді схеми президентську форму
поліархичного правління.

5.Класифікуйте політичні та державні режими.

6.Порівняйте ознаки федерації та децентралізованої
унітарної держави, зробіть висновки.

7.Використовуючи текст конституції Латвії, про­
аналізуйте конституційно-правовий статус Сейму.
Відповідь обґрунтуйте, посилаючись на відповідні статті кон­
ституції.

258

МОДУЛЬIII

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙСТАТУСОРГАНІВ

ДЕРЖАВНОЇВЛАДИТАПОЛІТИЧНИХПАРТІЙУ

ЗАРУБІЖНИХКРАЇНАХ

(програмнівимоги)

Для оволодіння сукупністю теоретичних знань Ш-го мо­дуля (Теми № 5-6) курсанти, студенти, слухачі повинні опра­цювати у процесі навчальної та самостійної роботи питання відповідних тем:

Тема № 5. Вищі органи державної влади в зарубіжних країнах

Тема № 5.1. Вибори як засіб формування органів дер­жавної влади

    продолжение

--PAGE_BREAK--5.1.1.Виборче право в державному (конституційному)
праві. Об'єктивне та суб'єктивне виборче право. Принципи
виборчого права та їх закріплення в конституційному законо­
давстві зарубіжних країн. Цензові та додаткові вимоги.

5.1.2.Вибори в зарубіжних країнах. Соціальні функції ви­
борів. Класифікація виборів. Організація і порядок проведен­
ня виборів у зарубіжних країнах.

5.1.3.Виборчі системи в зарубіжних країнах. Кла­
сифікація виборчих систем: мажоритарна виборча система та
її різновиди (відносної, абсолютної та кваліфікованої
більшості); пропорційна система, її особливості в різних
країнах; змішана виборча система.

Тема № 5.2. Органи законодавчої влади в зарубіжних

країнах

5.2.1. Поняття парламентаризму та парламенту у держав­ному (конституційному) праві. Порядок формування парла­ментів в зарубіжних країнах, їх склад та організація.

259

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>Внутрішня структура парламентів. Комісії (комітети ) як еле­мент структури парламентів.

Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних
країнах. Юридична природа депутатського мандата. Права та
обов'язки парламентарія. Парламентський імунітет.
Індемнітет. Об'єднання парламентаріїв.

Повноваження парламентів зарубіжних країн. Зако­
нодавчі повноваження парламентів, стадії законодавчого проце­
су. Контрольні повноваження парламентів. Судові, фінансові та
зовнішньополітичні повноваження законодавчих органів.

Тема № 5.3. Органи виконавчої влади в зарубіжних країнах

Глава держави, його місце в системі конституційної
влади. Монарх, особливості його конституційно-правового
статусу. Повноваження монарха. Президент: порядок обрання
і заміщення посади, його повноваження.

Уряд, його місце в системі державної влади. Поря­
док формування урядів у зарубіжних країнах, їх структура та
внутрішня організація. Конституційна відповідальність
урядів. Повноваження урядів, їх правотворчість.

Тема№ 5.4. Судові та правоохоронні органи в зарубіжних країнах

Поняття і соціальні функції судової влади в за­
рубіжних країнах. Структура судової влади. Правовий статус
суддів, прокурорів та слідчих. Конституційно-правові принци­
пи організації і діяльності судових систем. Система судів за­
гальної юрисдикції.

Конституційна юстиція в зарубіжних країнах. Орга­
ни конституційного контролю. Об'єкти та суб'єкти консти­
туційного контролю. Види конституційного контролю. Компе­
тенція органів конституційного контролю і механізм ЇЇ ре­
алізації.

Правоохоронні органи в зарубіжних країнах: проку­
ратура, адвокатура, органи внутрішніх справ.

Тема № 6. Конституційно-правовий статус політичних партій в зарубіжних країнах

Політичні партії, їх місце в політичних системах за­рубіжних країн. Класифікація політичних партій. Інсти-туціоналізація політичних партій. Партійні системи за­рубіжних країн, їх особливості.

* * *

У результаті опанування навчального матеріалу 3-го мо­дуля «Конституційно-правовий статус органів державної влади та політичних партій у зарубіжних країнах» студенти, курсанти та слухачі повинні:

а)знати:

принципи виборчого права зарубіжних країн;

суть різних виборчих систем;

загальні шляхи формування та основні завдання,
функції та повноваження вищих органів державної

влади;

особливості системи судових та правоохоронних ор­
ганів різних держав;

складові частини конституційно-правового статусу
політичних партій.

    продолжение

--PAGE_BREAK--б)вміти:

використовувати методики різних виборчих систем
для визначення результатів виборів, оцінити їх;

порівнювати організаційну структуру та компетенцію
вищих органів державної влади зарубіжних країн та
України, прогнозувати розвиток деяких з них в нашій

країні;

♦оцінювати, базуючись на конституційному законо­
давстві, діяльність політичних партій.

260

261

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>ТЕМА5.1. ВИБОРИЯКЗАСІБФОРМУВАННЯ ОРГАНІВДЕРЖАВНОЇВЛАДИ

І. ТЕЗИЛЕКЦІЇ

1/>. Конституційніпринципивиборчогоправа. 2. Виборив зарубіжнихкраїнах: поняття, класифікація, стадіївиборчо­гопроцесу. 3. Загальнахарактеристикавиборчихсистем.

§/>1 .Конституційніпринципивиборчогоправа

Виборче право сукупність норм, які закріплюють та ре­гулюють процес формування ланок державного механізму.

Виділяють обективне та суб'єктивне виборче право. Саме ж виборче право як суб'єктивне право особи (громадянина) поділяється на активне і пасивне виборче право.

Активне виборче право — це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах до органів державної вла­ди насамперед шляхом голосування.

Пасивне виборче право означає право балотуватися на відповідні посади, тобто право бути обраним. Можливість на­дання активного і пасивного виборчого права завжди зумов­лювалась певними вимогами (цензами) до потенційних учас­ників виборів. Ці вимоги визначено в конституціях і виборчо­му законодавстві.

Принципи виборчого права — умови, виконання яких ро­бить вибори дійсним волевиявленням народу. Серед принципів виборчого права виділяють:

1. Загальність виборчого права, яка означає, що виборче право мають всі дорослі та дієздатні громадяни держави. За­гальність може бути обмежена в деяких державах відповідни­ми цензами:

    продолжение

--PAGE_BREAK--а) ценз статі. Еволюція виборчого права призвела до скасування так званого статевого цензу і надання відповідних прав жінкам. Уперше активне виборче право було надано

262

жінкам у США: в період з кінця XIXст. і до першої світової війни воно було встановлено законодавством шести штатів. В кінці XIX— на початку XXст. емансипація жінок на виборах мала місце в Новій Зеландії (1893 р.), в Австралії, а на євро­пейському континенті — в Норвегії та Фінляндії, причому в двох останніх країнах жінки могли не тільки голосувати, а й балотуватися на виборах.

Після першої світової війни розпочався процес розширен­ня виборчого корпусу і в інших країнах. Він був досить трива­лим і для багатьох розвинутих країн завершився лише після другої світової війни. Наприклад, якщо в США на федераль­ному рівні виборчі права були надані жінкам у 1920 р., то в цілому ряді європейських країн це було зроблено лише після другої світової війни, а у Швейцарії — в 1971 р. В наш час фор­мальних обмежень виборчих прав за ознаками статі в розвину­тих країнах практично не існує, хоча все ж спостерігається в деяких країнах Латинської Америки та Близького Сходу.

б) наявність цензу осілості, тобто постійного проживан­ня на території виборчого округу — одна з характерних рис ви­борчого права ХІХ-ХХ ст. Це відповідає історично обумовле­ним поглядам на виборчий округ як на територіальну корпо­рацію, населення якої є певною єдністю з різноманітними спільними інтересами. Однак на сьогодні виборчі округи дале­ко не завжди співпадають з адміністративно-територіальними одиницями, які б могли претендувати на визнання такими корпораціями. Та все ж ценз осілості запроваджений у багать­ох країнах. У США він дорівнює одному місяцю, в Австралії, ФРН і Японії — трьом, у Бельгії і Франції — шести, у Канаді та Фінляндії — дванадцяти місяцям тощо. Звичайно такий ценз обумовлює необхідність проживання протягом встановленого строку на території відповідного виборчого округу або адміністративно-територіальної одиниці.

В окремих країнах ценз осілості виражений узагальнено. Наприклад, у Конституції Ісландії зазначено, що для участі в голосуванні на парламентських виборах потрібно проживати в

263

С. К. Бостан, СМ. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>країні не менше п'яти років (ст. 33). Аналогічний термін осілості для надання активного виборчого права визначений у Норвегії, для пасивного права він становить десять років (§§ 50 і 61 Конституції). В Австралії, крім тримісячного цензу осілості у відповідному виборчому окрузі, запроваджена ви­мога проживати в країні протягом не менше півроку до почат­ку складання виборчих списків. Іноді ценз осілості встанов­люється у непрямій формі. Зокрема, у Великобританії до участі в голосуванні не допускаються ті громадяни, які хоч і мають виборчі права, але за місяць до дня виборів не були за­реєстровані.

в)моральний ценз. Іноді встановлюються більш загальні
обмеження щодо соціальної поведінки виборців: у деяких
штатах США передбачено, щоб виборець мав «добрий харак­
тер», в Конституції Італії припускається обмеження виборчих
прав у випадках скоєння «негідних вчинків, вказаних у за­
коні» (ст. 48).

г)майновий ценз. Згідно з концепціями виборчої дієздат­
ності, що були запропоновані теоретиками XVIIIст. і певний
час домінували в Європі та Америці, наявність виборчого пра­
ва обумовлювалася цензами майнового характеру. Однак з се­
редини XIXст. загальна картина поступово почала змінювати­
ся. Обмеження майнового характеру були поступово скасо­
вані або зведені нанівець.

д)віковий ценз. Ще однією рисою розвитку виборчого
права у ХІХ-ХХ ст. було те, що при встановленні вікового
цензу для активного виборчого права виходили з необхідності
зрівняти його з віком повноліття. Проте спочатку у більшості
європейських країн відповідний віковий ценз становив 21-25
років.

Такий підхід об'єктивно обмежував політичну активність молоді. І тільки в другій половині XXст. динаміка суспільно-політичного життя призвела до зниження вікового цензу для активного виборчого права. У 1969 р. у Великобританії він ста­новив 18 років. Наступного року такий самий ценз законодав-

264

чо визначили ФРН і США, а згодом — Франція, Італія, Швеція, Іспанія, Греція та інші країни. Однак у Туреччині, Швейцарії та Японії відповідний ценз і нині дорівнює 20 рокам.

Разом з тим у наші дні зберігається різниця між віковими цензами для активного і пасивного виборчого права. Як і раніше, перший, за загальним правилом, нижчий. Наприклад, на виборах у нижні палати парламентів Бельгії, Великобри­танії і Росії відповідних прав набувають у віці 18 і 21 року, Франції і Румунії -18 і 23 років, Італії, Канади, США та дея­ких інших країн — 18 і 25 років, Японії — 20 і 25 років. Водно­час у Данії, Нідерландах, Фінляндії, Швейцарії, Угорщині і Словенії вікові цензи для активного і пасивного виборчого права співпадають.

Характерним є і те, що на виборах до верхньої палати пар­ламенту там, де вона існує і обирається, віковий ценз для па­сивного виборчого права зазвичай вищий, ніж у нижню. Так, у США правом бути обраними до палати представників наділені громадяни з 25-річного віку, а в сенат — з 30-річного. В інших країнах відповідні цензи становлять: в Італії — 25 і 40 років, Чехії — 21 і 40 років, Франції — 23 і 25 років, Румунії -23 і 35 років, Японії — 25 і ЗО років.

Сучасне виборче право сприймається як загальне при оп­тимальному обмеженні виборчого віку. Як зазначалося, май­нові цензи в розвинутих країнах практично відсутні. Єдиним реальним цензом у більшості випадків залишається ценз осілості. Це не виключає обмеження громадян у виборчих пра­вах за законом. Звичайно, такі обмеження встановлюються для тих, хто вчинив злочин і відбуває покарання у вигляді поз­бавлення волі. Законодавство ряду країн застерігає, що у ви­борчих правах обмежуються банкрути, ті, хто утримується за рахунок суспільних фондів, та деякі інші особи.

2. Конституції і законодавство закріплюють     продолжение

--PAGE_BREAK--принцип рівного виборчого права. На практиці це означає, що, по-пер­ше, виборці повинні мати однакову кількість голосів (по одно­му в більшості країн, у Болгарії — по 2, в деяких землях ФРН

265


С.К.Бостан, С.М.Тимченко

-/>по 3), по-друге, виборчі округи мають бути за чисельністю виборців приблизно однаковими, по-третє, всі громадяни бе­руть участь у виборах на рівних підставах.

Законодавство передбачає необхідність утворення рівних за кількістю виборців або населення округів, хоча вимога рівності виборчих округів розглядається як загальна і майже повсюдно не виконується. Для нерівності округів є певні об'єктивні підстави. Зокрема, виборчі округи намагаються більш-менш точно узгодити з існуючим у тій чи іншій країні адміністративно-територіальним поділом. Відповідні одиниці за кількістю населення можуть помітно відрізнятися. Нерівна ж кількість виборців, які проживають у різних округах, при­зводить до того, що голос, поданий в одному окрузі, «важить» більше, ніж поданий в іншому. Як результат, порушується принцип рівного виборчого права.

Проте ще більшою мірою таким порушенням сприяють свідомі маніпуляції з виборчими округами, відомі як «виборча географія (геометрія)». Оскільки визначення виборчих округів є прерогативою державних органів, правлячі партії здобувають можливість забезпечити собі завищене представництво в пар­ламенті. Робиться це так: менша частина округів формується таким чином, щоб там проживала переважна більшість прибічників опозиції. Остання буде домінувати в цих округах на виборах, а її представники будуть обрані. В кожному з реш­ти округів більшість серед виборців, хоч і незначну, становити­муть ті, хто підтримує уряд. Звідси при однаковій підтримці конкуруючих партій в цілому по країні в більшому числі ок­ругів переможуть представники правлячої партії, що забезпе­чує їй збереження влади. Подібна практика тією чи іншою мірою застосовується в різних країнах, починаючи з часів про­голошення самого принципу рівного виборчого права.

Принцип прямого виборчого права, який означає, що
всі виборці голосують безпосередньо.

Принцип вільної участі у виборах, але він породжує аб­
сентеїзм — тобто неучасть у виборах. Тому в деяких країнах

266

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

(/>Італія, Туреччина та ін.) участь у виборах юридично є обов'язковою, тобто вводиться т.зв. обов'язковий вотум).

5. Принцип таємного голосування (за допомогою спеціальних кабін).

§2. Загальнахарактеристикавиборіву зарубіжнихкраїнах

Вибори є способом формування такого органу як парла­мент і виступають у ролі однієї з визначальних характеристик природи самого народного представництва. Водночас вибори є способом формування інших вищих органів держави, зокре­ма, в «республіках» обирається глава держави — президент.

Вибори бувають прямими і непрямими. Прямі вибори відбуваються за умов, коли виборці безпосередньо виявляють своє ставлення до кандидатів шляхом голосування. Прямими, як правило, є парламентські вибори і вибори до інших пред­ставницьких органів. Шляхом прямих виборів обирається гла­ва держави у переважній більшості президентських і змішаних поліархій. На непрямих виборах волевиявлення виборців опо­середковується спеціальною колегією виборців (прези­дентські вибори у США) або самим парламентом чи створено­го на його основі колегії (президентські вибори в «парламен­тарних республіках»).

Прямі вибори за порядком організації і проведення багато в чому співвідносяться з референдумом. Головна ж відмінність між ними полягає в тому, що народне волевияв­лення на референдумі є за своєю суттю безпосередньою влад­ною діяльністю виборчого корпусу, а волевиявлення на вибо­рах лише визначає того, хто буде уповноважений займатися владною діяльністю.

Особливістю прямих виборів є те, що вони пов'язані з не­обхідністю узгодження волевиявлення виборців і відповідної діяльності обраних, тобто з певним поєднанням їх волевияв­лень, що в теорії іноді розглядають як своєрідну угоду. Звідси

    продолжение

--PAGE_BREAK--267

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

поява терміну «депутатський мандат». Але, незважаючи на термінологію, взаємовідносини виборців та обранців не можна ототожнювати з такими, що виникають між учасниками цивільно-правових договорів, зокрема договору доручення. На виборах і при здійсненні мандата волевиявлення виборці та їх обранці не протистоять один одному, що є характерним для цивільно-правових договірних відносин. Ці волевиявлен­ня спрямовані на досягнення однієї мети — заміщення і ре­алізацію цього мандата. Вибори не призводять до виникнення якихось суб'єктивних стосунків між виборцями та обранцями. Волевиявлення виборців обмежується самим актом обрання і за умов прийнятого в розвинутих країнах вільного мандату практично не впливає на зміст конституційно-правового ста­тусу парламентарів. Статус останніх визначається консти­туцією і законодавством, а не волею виборців.

Вибори до представницьких органів проводяться із засто­суванням різних юридичних процедур та проходять кілька стадій. Ключовою стадією виборчого процесу є висунення кандидатів у депутати. У деяких країнах відповідна діяльність законом віднесена виключно до політичних партій (Австрія, Португалія, Фінляндія, Швеція). В Італії, ФРН та в цілому ряді інших країн висунення кандидатів здійснюється не тільки партіями, а й самими виборцями. При цьому для реєстрації кандидатів необхідно, щоб відповідні документи були підпи­сані певною кількістю виборців по кожному округу (напри­клад, у ФРН — 200 виборців, в Італії — 350).

Виборче право знає і порядок самовисунення кандидатів. Так, у Франції кожен громадянин, кваліфікований законом як можливий кандидат у депутати, може самовисунутись на ви­борах до нижньої палати парламенту за умови, що його реєстрація відбудеться не пізніше, ніж за три тижні до дня го­лосування. В англомовних країнах з парламентарними форма­ми правління також прийнятий порядок самовисунення кан­дидатів та їх реєстрації за умови необхідної підтримки з боку виборців. До того ж така підтримка має, по суті, символічний

268

характер. Наприклад, у Великобританії для реєстрації канди­дата достатньо його власної заяви, письмово підтриманої деся­тьма виборцями.

Особливістю виборчого права країн, де встановлений по­рядок самовисунення кандидатів або формального їх висунен­ня за ініціативою виборців, є наявність так званої виборчої за­стави. Виборча застава — це певна грошова сума, визначена законом, яку кандидат у депутати вносить у момент його реєстрації. Після закінчення виборів ця сума повертається йо­му лише за умови певної підтримки виборців, визначеної за результатами голосування. Зокрема, у Великобританії вибор­ча застава у розмірі 500 ф.ст. не повертається, якщо кандидат зібрав менше ніж 5% загальної кількості голосів, поданих у відповідному окрузі. В Нідерландах застава втрачається, якщо кандидат був підтриманий виборцями, голоси яких станов­лять менше ніж 3/4 так званої виборчої квоти (середньої кількості голосів, необхідних для заміщення одного депутатсь­кого мандата за пропорційною виборчою системою). Подібна застава відома виборчому праву Австралії, Канади, Франції, Японії, країнам Балтії та багатьом іншим.

У реальному державно-політичному житті висунення кан­дидатів у депутати майже завжди здійснюється політичними партіями. У більшості випадків цю функцію беруть на себе керівні органи партії. Практично в кожній країні є округи, де у зв'язку з різними обставинами забезпечена підтримка вибор­цями представників певної партії. За таких умов добір канди­датів наперед вирішує результат виборів. У свою чергу існу­вання надійних виборчих округів зумовлює так зване десанту­вання, коли висувають кандидатів, які не мають з округом ніякого зв'язку, але їх обрання має велике значення для політичних партій. Зазвичай на виборах у таких округах бало­туються керівники партій.

Суттєвими особливостями характеризується порядок ви­сунення кандидатів у депутати й на виборні посади у США. Тут він практично завжди має суто партійну природу. Майже

269

С.К.Бостан, СМ. Тимченко

в усіх штатах законодавчо визначена спрощена процедура ви­сунення кандидатів від так званих встановлених партій. Ними визнані головні політичні партії США — демократична і рес­публіканська. Інші партії набувають статусу встановлених ли­ше після того, як під петицією про висунення їхніх кандидатів буде поставлена певна кількість підписів виборців. У різних штатах ця кількість визначена від кількох тисяч до десятків тисяч підписів. Для визнання партій як встановлених, вони та­кож мають одержати підтримку на самих виборах. Зазвичай, це кілька відсотків від загальної кількості виборців, що брали участь у голосуванні.

Встановлені партії висувають кандидатів шляхом так зва­них первинних виборів — праймеріз. Лише в одному штаті ви­сунення кандидатів відбувається на партійних з'їздах, а ще в чотирьох процедури праймеріз здійснюються паралельно з визначенням кандидатів на з'їздах. З використанням процедур первинних виборів висувають кандидатів у президенти, губер­натори, члени федерального конгресу і законодавчих органів штатів, а також на деякі виборні посади місцевого рівня.

    продолжение

--PAGE_BREAK--Праймеріз це висунення кандидата із застосуванням го­лосування виборців. Але на відміну від самих виборів на прай­меріз обираються кандидати на виборні посади, які після цьо­го балотуються у звичайному порядку. Як правило, прай-мерізи мають закритий характер, тобто кожна партія прово­дить голосування окремо і залучає до нього тільки своїх при­хильників. У семи штатах проводяться відкриті праймерізи, коли у відповідних процедурах беруть участь усі виборці неза­лежно від партійного членства. У південних штатах допус­кається проведення додаткових праймерізів: якщо жоден з кандидатів не набрав більше половини поданих голосів, про­водиться другий тур за участю двох кандидатів, які здобули найбільшу підтримку в першому турі. У будь-якому випадку первинні вибори мають суто партійний характер.

Порядок висунення кандидатів, подібний праймерізу, існує і в деяких інших країнах. Зокрема, в Бельгії для визна-

270

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ч/>ення кандидатів у депутати парламенту проводяться так звані пули. На відміну від американських праймерізів, проце­дури яких визначені законом, пули є суто партійними захода­ми. В пулах мають право брати участь, а іноді й зобов'язані це робити, усі члени партії, яка має намір висунути своїх канди­датів на виборах. Порядок проведення пулів визначений ста­тутами всіх головних політичних партій цієї країни.

Діяльність політичних партій визначає зміст інших стадій виборчого процесу. Вони беруть активну участь у роботі ор­ганів, які створюються для проведення виборів, а в ряді країн — у формуванні таких органів. У деяких країнах політичні партії навіть готують виборчі бюлетені. Саме партії проводять передвиборну агітацію, забезпечують контроль за можливими порушеннями в процесі виборів тощо. Практично вибори в розвинутих країнах набули характеру однієї з форм суто партійної діяльності.

Визначаючи парламентські вибори як форму реалізації ідей представницької демократії, слід також згадати встанов­лений законодавством окремих країн принцип обов'язкового голосування. Так, у ст. 48 Конституції Італії голосування на виборах розцінюється як громадський обов'язок. За ухилення від участі в голосуванні передбачається застосування так зва­них моральних санкцій: мер — голова представницького орга­ну місцевого самоврядування — у відповідних випадках має право публічно висловити громадський осуд. Виборчі закони Австралії, Бельгії, Люксембургу, Нідерландів і Туреччини пе­редбачають грошові штрафи за неучасть у голосуванні. В Австрії і Греції як альтернатива штрафним санкціям допус­кається можливість адміністративного арешту.

Обов'язковий порядок голосування зумовлює штучне підвищення активності виборців. Однак за своєю природою таке голосування суперечить ідеї вільного волевиявлення на виборах. Це волевиявлення становить сенс самого виборчого права як суб'єктивного права громадян. Ставлення до голосу­вання і до участі у виборах в цілому як до обов'язку має рацію

271

С.К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

лише тоді, коли воно самостійно сформувалося у свідомості виборців.

§3. Загальнахарактеристикавиборчихсистем

Виборча система це сукупність встановлених законом правил, принципів та критеріїв, за допомогою яких визнача­ються результати голосування.

Виборчі системи, які в основу визначення результатів го­лосування ставлять принцип більшості називаються мажори­тарними. Згідно з правилами мажоритарної виборчої системи обраним за виборчим округом є той кандидат або список кан­дидатів, який набрав встановлену законом більшість голосів. Мажоритарна система має 3 види:

мажоритарна система відносної більшості (США, Ве­
ликобританія, Індія та ін.);

мажоритарна система абсолютної більшості (50% +
1) (Франція);

мажоритарна система кваліфікованої більшості (2/3
голосів, Чилі)

Однак мажоритарна система має деякі недоліки:

фінансові витрати та нерезультативність виборів (при
абсолютній та кваліфікованій більшості),

нерепрезентативність виборів (при відносній
більшості). Тому найчастіше використовують іншу
виборчу систему — пропорційну.

Пропорційна виборча система — це система, за якою роз­поділ депутатських місць між партіями здійснюється відповідно до кількості зібраних кожною партією голосів. В основі цієї системи лежить принцип

    продолжение
--PAGE_BREAK--виборчої квоти або ви­борчого метра {кількість голосів, необхідних для обрання одно­го депутата).

Пропорційна система має свої позитивні сторони: вона ре­зультативна, репрезентативна, тобто в розрахунок беруться майже всі голоси виборців (за винятком держав, де використо-

272

вуються так звані відсоткові 5% /Німеччина/, 10% /Туреччи­на/ бар'єри), в той час як при мажоритарній системі частка го­лосів виборців пропадає.

Для визначення результатів голосування також викорис­товується так звана система дільників. Згідно з нею голоси, по­дані за кожний партійний список, діляться послідовно на певні дільники. Кількість мандатів розподіляється за змен­шенням відповідно до кількості набраних голосів.

Ці та інші питання більш детально розглядатимуться на семінарському занятті.

ОII. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання 1. Підготувати за бажанням реферат на одну з запропонованих тем:

Вибори депутатів парламентів (порівняльний аналіз ви­
борчих систем України і зарубіжних країн)

Вибори президентів (порівняльний аналіз виборчих сис­
тем України і зарубіжних країн).

Крім того, кожен студент ( курсант, слухач) може запропо­нувати свою тему реферату, яка, однак, не повинна виходити за межі теми, що вивчається.

Завдання 2. Використовуючи знання принципів виборчо­го права, скласти зразок виборчого бюлетеня.

Завдання 3. Скласти по 2 задачі з використанням методик наступних виборчих систем:

Мажоритарна система відносної більшості;

Мажоритарна система абсолютної більшості;

Пропорційна за допомогою виборчої квоти ТХара;

Пропорційна за допомогою виборчої квоти Гогенбаха-

Бишофа;

Пропорційна за допомогою методу дільників ВД'Ондта;

Пропорційна за допомогою методу дільників Сан-Лагює.

Завдання 4. Продовжити поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад:

273

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

Виборче право — це… Активне виборче право — це… Пасивне виборче право — це… Абсентеїзм — це… Виборча застава — це… Праймеріз — це… Виборча система — це… Мажоритарна система — це… Пропорційна система — це… Виборча квота — це...

ИIII. СЕМІНАРСЬКЕЗАНЯТТЯ

Тема: Виборчі системи зарубіжних країн

ПЛАН

Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.

Пропорційна виборча система в зарубіжних країнах.

Змішана виборча система в зарубіжних країнах.

Методичнірекомендаціїдосемінарського

заняття

Підготовку до семінарського заняття необхідно розпочати з ознайомлення з планом семінару та рекомендованою до ньо­го літературою. Організаційно заняття представляє собою семінар із елементами практичного заняття. Воно поділяється на дві частини, що обумовлюється порядком та методом його проведення.

У     продолжение

--PAGE_BREAK--першій частині (до 50 хв.) передбачається розгляд пи­тань плану семінарського заняття у вигляді доповіді або рефе­рату. Метою цієї частини заняття є поглиблення, конкрети­зація і систематизація отриманих з цієї проблеми знань у про­цесі підготовки до семінару. Реферати рекомендується підго-

274

тувати на основі методу порівняльного аналізу виборчих сис­тем зарубіжних держав та України.

У першому питанні має бути схарактеризована мажори­тарна виборча система.

Мажоритарними виборчими системами вважаються ті виборчі системи, які в основу визначення результатів голосу-* вання ставлять принцип більшості. Згідно з правилами мажо­ритарної виборчої системи обраним по виборчому округу є кандидат або список кандидатів, отримавши встановлену за­коном більшість голосів. Мажоритарна система має 3 види:

1.Мажоритарна система відносної більшості (США, Великобританія, Індія та ін.).

Згідно з цим видом мажоритарної системи обраним є той кандидат (або список кандидатів), котрий набрав голосів більше, ніж кожен з його противників окремо. Ця система ре­зультативна, вона дає можливість формування стабільного уряду, але мало репрезентативна.

II. Мажоритарна система абсолютної більшості. За мажоритарною системою абсолютної більшості для обрання особи необхідна абсолютна більшість голосів по округу, тобто 50% + 1. Наприклад, в окрузі балотуються 4 кандидати: А, Б, В, Г. Всього було подано 12000 голосів. Вони розподіли­лись таким чином: А-2000; Б-3000; В-6100; Г-900 голосів, тоб­то обраним вважається кандидат В. Однак при цьому проявля­ються деякі недоліки:

Голоси його опонентів пропадають.

Ця система сприяє великим партіям.

Вона затратна, тому що в тому випадку, коли жоден
кандидат не набрав більше половини, проводиться повторне
голосування з перебалотуванням кандидатів.

///. Мажоритарна система кваліфікованої більшості.

Ця система має ті ж недоліки, тому використовується ду­же рідко, наприклад, при виборах нижньої палати Чилійсько­го парламенту, і то лише на першому етапі, якщо ніхто не на-

275

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

брав кваліфіковану більшість, то при повторному голосуванні використовується мажоритарна система абсолютної більшості.

Друге питання семінару має бути присвячене про­порційній виборчій системі.

Пропорційна виборча система — це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) про­порційно до кількості голосів, відданих за списки.

Ідея пропорційного представництва політичних об'єднань при формуванні органів державної влади була сформульована ще у 1793 р. видатним діячем Великої французької революції Луї Сен-Жюстом. В 40-х pp. XIXст. проекти пропорційних ви­борів пропонували американець Томас Джільпін і швейцарець Віктор Консідеран. Але на практиці пропорційна система була вперше використана у Бельгії в 1889 р. На початку XXст. існу­вало близько 150 її різновидів. Зараз вона використовується у більш ніж 60 країнах, зокрема, в Іспанії, Португалії, Австрії, Швеції, Фінляндії, Норвегії, Бельгії. Ця виборча система за­стосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них не має стабільної більшості в парла­менті.

Форми пропорційного представництва характеризуються різноманітністю. Важко знайти дві країни, де б ці форми збіга­лися в деталях. Однак усі без винятку форми такого представ­ництва мають певні спільні риси і ґрунтуються на двох нача­лах. Це — необхідність визначення так званого виборчого мет­ра (квоти) та існування умовної передачі голосів. Виборча кво­та — (Q) — це необхідна кількість голосів, необхідних для об­рання одного депутата за пропорційними виборчими система­ми. Використовують різні методи визначення квоти, більшість яких пов'язана з досить складними математичними підрахун­ками.

    продолжение

--PAGE_BREAK--О=х дех— кількість голосів виборців по округу;

у у- кількість мандатів на округ.

Є декілька видів квот:

Q_ х — квота Т.Хара

У Q_ хквота Гогенбаха — Бішофа

у+1

Наприклад, у 8-ми мандатному виборчому окрузі загалом було подано 400 000 голосів. Q=400 000:8=50 000. Роз­поділяємо мандати за партіями.

Квота T.Hara Q=400 000:8=50 000.

Партія

X

Q

У

Залишки голосів

А

126 000

50 000

2

26 000

Б

94 000

50 000

1+1

44 000

В

88 000

50 000

1+1

38 000

Г

65 000

50 000

1

15 000

д

27 000

50 000

0+1

27 000

Квота Гогенбаха Бішофа. Q=400 000:8+1Ы4 444

Партія

X

Q

У

Залишки голосів

А

126 000

44 444

2+1

37112

Б

94 000

44 444

2

5 112

В

88 000

44 444

    продолжение
--PAGE_BREAK--1+1

43 556

Г

65 000

44 444

1

20 556

Д

27 000

44 444

27 000

При використанні цих методик є один недолік: мандати не розподіляються всі одразу. Тому використовується так звана система дільників, яка ще у XIXст. була запропонована бельгійським вченим ВД. 'Ондтом. Згідно з нею голоси, які по­дані за кожний партійний список, діляться послідовно на 1,2,3,4,5 і т.д. Кількість мандатів розподіляються за зменшен­ням, відповідно до кількості набраних голосів, тобто всі одразу.



276

277

С.К.Бостан, СМ.Тимченко



ДільникиВ.Д

'Ондта




Діль­ники

А

Б

В

Г

Д

1

126 000

94 000

88 000

65 000

27 000

2

63 000

47 000

44 000

32 00

13 500

3

42 000

31333

29 333

21666

9 000

4

31500

23 500

22 000

16 250

6 750

Ця система використовується в багатьох країнах, з певни­ми модифікаціями, наприклад, метод дільників Сан-Лагює, ко­ли в якості дільників використовуються числа 1,3,5,7, інші йо­го модифікації, наприклад, 1,4; 3; 5 (Болгарія). Слід акценту­вати увагу, на тому, що різні дільники по-різному впливають на результати голосування щодо великих, середніх або малих партій. Тому у виборчому законі закріплюється, як правило, та система, яка більше сприяє партії (партіям), які мають більшість у законодавчому органі.

Вибори за пропорційними системами проводяться у бага­томандатних округах, тому що навіть теоретично неможливо поділити один мандат між кількома кандидатами. Враховуючи те, що парламентські вибори за кордоном практично завжди мають партійний характер, виборці за умови пропорційного представництва голосують не за окремі кандидатури, а за партійні списки. Поділом загальної кількості голосів, поданих за список, на виборчий метр визначається число представ­ників, обраних від даного списку, тобто партії.

У більшості випадків застосовується правило вільних списків. Воно дає змогу виборцям виражати своє ставлення до кожного з кандидатів, занесених до конкретного партійного списку. Для цього в бюлетені вони вказують, кого з кандидатів хотіли б бачити обраним у першу чергу, кого — у другу і т.д. В окремих країнах (Фінляндія, Швейцарія) свобода вибору під час голосування не обмежується кандидатами тільки одного партійного списку.

Значне менше використовується правило звязаних списків, за якими порядок розміщення кандидатів у списку визначає сама партія, а виборець голосує за список у цілому

278

    продолжение

--PAGE_BREAK--ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

(/>Албанія, Естонія, Ізраїль). У деяких країнах вибір голосую­чого обмежується одним кандидатом у відповідному списку (Бельгія, Данія, Нідерланди). Таке правило гарантує політич­ним партіям обрання будь-якого кандидата, чиє прізвище стоїть в основній частині списку у тому виборчому окрузі, де партії мають достатню і стабільну підтримку.

Якщо в країні діє запобіжний механізм у вигляді певного мінімуму голосів, який має набрати партія, то партія, за яку го­лосувало достатня для подолання бар'єру кількість виборців, одержує мандати пропорційно до набраних голосів.

А якщо ж голосів виявилося менше ніж встановлено бар'єром, то партія залишається без місць у парламенті.

Третє питання має бути присвячено характеристиці змішаної виборчої системи.

Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням ма­жоритарної і пропорційної виборчих систем. У Європі змішана система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки — у Литві, Грузії, Росії. Змішані виборчі систе­ми застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення ком­промісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішуван­ня: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша — за пропорційним принципом. Прикладом є Німеччина, де нижня палата парламенту — Бундестаг — на 50 % обирається за мажоритарною системою відносної більшості, а на 50%-за партійними списками. За таким же принципом обираються парламенти в Литві, Грузії, Словенії. Угорський парламент третину місць відводить депутатам, обраним за мажоритарною системою, решту місць — переможцям за партійними списками у межах єдиного загальнонаціонального округу. В Росії трети­на нижньої палати Російського парламенту — Державної думи — обирається за пропорційною виборчою системою, а дві тре­тини — за мажоритарною.

279

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішу­вання: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша — за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем використовуються в Австралії, Італії, Польщі.

У другій частині семінару (ЗО хв.) передбачається вико­нання практичних задач методом малих груп — «виборчих комісій», які мають підрахувати голоси по своєму «виборчому округу» з використанням різних методик при мажоритарній, пропорційній та змішаній виборчих системах. Навчально-ви­ховною метою цієї частини заняття є прищеплення практич­них навичок та вмінь обробки та аналізу відповідного ма­теріалу, а також виявлення можливостей колективної роботи студентів і курсантів, рівню їх самооцінки, оцінки своїх колег.

Оцінювання здійснюється наступним чином. Кожна «ви­борча комісія» отримує за кожну правильну розв'язану зада­чу від 2 до 5 балів (залежно від складності задачі). Сумарна кількість балів, а це залежить від того, скільки задач вирішить кожна група за ЗО хв., розподіляється між «членами виборчої комісії» з урахуванням внеску кожного у колективну відповідь. Результати повідомляються викладачеві, який зано­сить їх до журналу.

Для ефективної підготовки до цієї частини семінарського заняття необхідно виконувати завдання, які виносяться на са­мостійну роботу.

ШIV. ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:

Ковлер А.И. Избирательные технологии: российский и
зарубежный опыт.- М.: ИГЛ РАН, 1995.

Ламберт Дж.Д., Лейкман Э. Исследование мажоритар­
ной и пропорциональной систем.- М.: ИЛ,1958.

Левин И.Б. О реформе избирательной системы в Ита­
лии //Полис.-1993.-№ 3-4.

Реформы избирательной системы в Италии и России:
Опыт и перспективы. — М.: ИГЛ РАН, 1995.

280

ТЕМА5.2. ОРГАНИЗАКОНОДАВЧОЇВЛАДИВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

    продолжение
--PAGE_BREAK--І. ТЕЗИЛЕКЦІЇ

1/>. Поняттяпарламентаризмуіпарламенту. 2. Внутрішня структурапарламентів. 3. Повноваженняпарламентів.

§/>1. Поняттяпарламентутапарламентаризму

Історія світової цивілізації є свідком того, як руйнувалися імперії, зазнавали краху диктаторські та авторитарні режими і, водночас, утверджувався фундаментальний принцип законної основи влади усіх часів: «правління народу, що здійснюється народом, і для народу». Цей принцип залишається непоруш­ним, оскільки ще не було знайдено жодної надійної заміни йо­му в ролі підвалини політичної влади. З точки зору осмислен­ня цього основоположного принципу устрою державної влади одним із ключових питань конституційно-правової науки та конституційної політики є інститут парламентаризму.

У вітчизняній і в зарубіжній юридичний літературі понят­тя «парламентаризм» розуміється по-різному. Один з провідних спеціалістів з цієї проблеми в Україні А.З.Георгіца наводить таку дефініцію:

Парламентаризм — це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну пло­щину організація влади у державі і суспільстві, в якій парла­мент, побудований на демократичних засадах, володіє юридич­ним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюд­жетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю актив­ною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни.

В.М.Шаповал стверджує, що парламентаризм — це сис­тема взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є

281

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

визнання провідної або особливої і досить істотної ролі у здійсненні державно-владних функцій загальнонаціонального колегіального постійно діючого представницького органу.

За А.А.МІШИНИМ, парламентаризм — це система держав­ного керівництва суспільством, для якого характерне визнання провідної ролі парламенту в здійсненні державно-владних функцій.

Парламентаризм не зводиться лише до наявності вищого представницького органу народу, а обов'язково уособлюється з активно діючим парламентом у системі конституційного правління. Це комплексна характеристика політичної системи демократичного типу, яка відповідає досягненням і цінностям сучасного рівня цивілізації.

Парламент це загальнонаціональний колегіальний пред­ставницький орган державної влади, який повністю або част­ково обирається народом (виборчим корпусом) і на відміну від інших загальнонаціональних колегіальних представницьких ор­ганів — так званих установчих зборів (конституційних кон­вентів, асамблей), — діє на постійній основі (В.М.Шаповал^.

Представницька природа парламентів не пов'язується ли­ше з їх виборністю. У багатьох країнах шляхом загальних ви­борів заміщується пост глави держави — президента. Однак лише парламент претендує на роль своєрідного «дзеркала суспільства». З цим пов'язана така притаманна всім без винят­ку парламентам риса, як колегіальність.

§2. Внутрішняструктурапарламентів

Основними елементами структури парламентів є: парла­ментські фракції; керівні органи і комісії (комітети).

    продолжение

--PAGE_BREAK--2.1. Парламентські фракції

Парламентські фракції утворюються за принципом на­лежності депутатів до тієї чи іншої політичної партії, репре­зентованої у представницькому органі. Угрупування депутатів 282

за іншими принципами, як правило, забороняються, хоч існу­ють країни, де, крім фракцій, у парламентах функціонують об'єднання депутатів на основі спільних професійних інте­ресів, регіональної належності тощо.

Парламентські фракції формуються з членів однієї політичної партії, хоч у ряді розвинутих країн існує практика утворення спільних фракцій з представників кількох партій, котрі проводять єдину або близьку лінію в політиці. У деяких країнах (Австрія, Італія) створюють так звані змішані фракції, до складу яких входять депутати, які не є членами будь-якої партії або які не побажали стати членами фракцій, що утвори­лися на партійній основі.

Фракції мають свою внутрішню організацію. Зокрема во­ни утворюють керівні органи, для розв'язання питань поточної парламентської роботи фракції у своєму складі формують так звані робочі групи, які вивчають ті питання, що є предметом окремих законопроектів з порядку денного. Робочі групи ма­ють тимчасовий характер і діють до розв'язання відповідних питань. Фракції орієнтуються на рекомендації робочих груп, до складу яких призначають найбільш компетентних депу­татів.

Партійні фракції виконують суттєву роль у підготовці і прийнятті практично всіх парламентських рішень, вони бе­руть активну участь у формуванні інших парламентських структур — постійних і спеціальних комісій (комітетів), а та­кож керівних органів палат. Від них залежать зміст порядку денного роботи палати, хід законодавчого процесу, ініціативи щодо контролю над урядом тощо. У країнах із змішаними і парламентарними формами правління в тих випадках, коли жодна з партій не завоювала більшості місць у представниць­кому органі фракції відіграють вагому, а нерідко і вирішальну роль у формуванні уряду. Через фракції політичні партії впли­вають на уряд, якщо вважають, що дії останнього суперечать їхнім настановам.

283

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>2.2. Керівні органи парламентів (палат)

Важливим елементом внутрішньої структури палат парла­ментів є їхні керівні органи — одноосібні або колегіальні. В Японії, в англомовних і деяких інших країнах керівництво па­латами здійснюється одноосібно їх головами. В однопалатних парламентах і в нижніх палатах голів обирають самі палати, іноді лише на час сесії.

В усіх англомовних країнах одноосібний голова парламен­ту або нижньої палати зветься спікером. Його повноваження і фактичне становище в палаті в різних країнах помітно відрізняється. Так, спікер палати громад парламенту Велико­британії має широкі повноваження в питаннях процедури. Він стежить за дотриманням регламенту, керує парламентськими дебатами, організовує виконання внутрішньопарламентських рішень тощо. Спікер несе відповідальність за роботу адміністративно-допоміжних служб і палати. Важливим є йо­го право самотужки встановлювати правила парламентської процедури. Так звані правила спікера становлять важливу ча­стину офіційних регламентів палати громад. Вони діють доти, доки сама палата спеціальним рішенням їх не скасує.

Спікер вважається політично нейтральною фігурою. Де­путат, обраний спікером, відразу ж припиняє всі формальні зв'язки зі своєю партією. Самі ж вибори спікера проводяться на непартійній основі. Іноді спікер репрезентує опозиційну партію. У виборчому окрузі, де балотується спікер, не прийня­то висувати кандидата-конкурента. Новий склад палати май­же завжди знову обирає на строк своїх повноважень «старого» спікера. Все це має бути запорукою його політичної неуперед­женості. Через це спікер не бере безпосередньої участі в парла­ментських дебатах і голосує тільки тоді, коли під час голосу­вання голоси депутатів розділились порівну.

В парламентах інших англомовних країн спікери наділені дещо вужчими правами. Різниться і їх загальний статус. Так, спікера палати громад парламенту Канади за традицією обира-

284

ють з лав правлячої партії, хоча можливі і винятки. На відміну від нижньої палати британського парламенту, де спікер зазви­чай обіймає посаду на весь час його обрання як депутата, в Ка­наді строк перебування на цій посаді, як правило, обмежений одним скликанням, що пов'язано з прийнятим принципом послідовної ротації на посаді спікера представників англо- і франкомовного населення. До претендента на посаду спікера ставиться вимога знати обидві державні мови — англійську і французьку. Якщо обраний палатою спікер є представником однієї з двох мовно-етнічних груп, то його заступник має обов'язково репрезентувати іншу групу.

Спікер палати представників конгресу США реально є представником своєї партії і діє відповідно. Тому на цю поса­ду завжди обирається конгресмен від тієї політичної партії, яка має більшість у палаті. Він є однією з найважливіших осіб, які забезпечують реалізацію законодавчих програм партії більшості. І хоча офіційно він не очолює цю більшість, його рішення і дії мають великий авторитет і орієнтують поведінку багатьох парламентарів. На відміну від спікера британської палати громад, він голосує і тим самим визначає свою

партійну позицію.

Як і кожний одноосібний голова палати, спікер має широкі повноваження в забезпеченні нормальної діяльності палати представників згідно з встановленою процедурою. Водночас у цій сфері він володіє і значними дискреційними повноважен­нями, тобто практично діє на свій власний розсуд. Це пере­дусім стосується вирішення питань надання слова і парла­ментської дисципліни. В англо-американській юридичній і політологічній літературі існує вираз «спіймати погляд спіке­ра», або «бути визнаним спікером», який означає, по суті, довільну поведінку спікера в ході парламентських дебатів.

У верхніх палатах одноосібний керівник, як правило, та­кож обирається. Проте існує й інша практика. У Канаді відповідна посада заміщується за рішенням генерал-губерна-

285

    продолжение

--PAGE_BREAK--С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>/>тора з рекомендації прем'єр-міністра. У США офіційним голо­вою верхньої палати є віце-президент. Водночас сенат обирає так званого тимчасового голову, який, за деякими винятками, веде засідання палати. У Великобританії керівництво палатою лордів здійснює лорд-канцлер. Як зазначалося, він займає і ряд судових посад, а також є членом британського уряду (кабінету).

Повноваження голів верхніх палат нерідко більш обме­жені у порівнянні з одноосібними керівниками нижніх палат. У першу чергу це стосується тих парламентів, де палати нерівноправні, і домінує або переважає за своєю загальною компетенцією нижня палата.

У більшості країн керівну роботу в палатах парламентів здійснюють виборні колегіальні органи (бюро, президія, правління тощо). Голову цього органу, як правило, обирає па­лата і він є водночас її головою. Значну частину функцій керівництва палатою голова здійснює самостійно. Титули він має різні: власне голова (у більшості країн), маршалок (у Польщі), президент (в Австрії, Норвегії, ФРН), тальман (у Швеції) тощо.

Порядок заміщення посади голови у верхніх палатах пар­ламентів таких федеративних держав, як Австрія та ФРН ха­рактеризується, певними особливостями. Так, в Австрії у фе­деральній раді заміна головуючого відбувається через кожні півроку: головують по черзі представники різних земель, роз­ташованих за алфавітом. Такий самий принцип заміщення по­сади голови встановлений і в бундесраті ФРН з тією лише різницею, що строк повноважень кожного з головуючих стано­вить один рік.

Кількісний склад колегіальних керівних органів палат істотно різниться. У цілому ряді країн він визначений у межах від трьох до п'яти осіб. Частіше ж колегіальні органи являють собою більш чисельні і навіть громіздкі структури. Так, у Швейцарії бюро нижньої палати складається з десяти осіб, а

286

верхньої — з п'яти, у Франції — з двадцяти двох і двадцяти відповідно. В Італії бюро кожної з палат складається з шістнадцяти членів. Президія бундестагу ФРН нараховує дев'ятнадцять чоловік. Такі цифри пояснюються тим, що до складу колегіальних органів палат тут входять не тільки голо­ви та їхні заступники, а й так звані секретарі і квестори.

Секретарі виконують в основному організаційно-технічну роботу в ході парламентських засідань. Квестори займаються питаннями парламентського персоналу та організації офіційних церемоній. Усі ці посадові особи обираються зі складу представницького органу зазвичай з урахуванням про­порцій партійного представництва в ньому.

Роль колегіального органу в керівництві палатою досить обмежена. Головну відповідальність за ведення парламентсь­ких справ несе голова цього органу. Важливо й те, що ко­легіальні керівні органи палат парламентів розглядаються ли­ше як робочі органи палат. Вони не мають повноважень прий­мати будь-які рішення за самі палати ні під час сесій, ні в періоди парламентських канікул. До того ж колегіальні керівні органи в переважній більшості країн не виконують політичні функції загального характеру і обмежуються лише внутрішньопарламентськими справами.

Голови палат (парламентів) здійснюють церемоніальні функції і представляють палату у відносинах з іншими держав­ними органами, а також у сфері міжпарламентських відносин. І хоча вони майже повсюдно не зобов'язані зрікатися своєї партійної належності, від них вимагається керувати парла­ментською роботою без будь-якої політичної упередженості.

Водночас за головами палат закріплені і важливі політичні функції. У більшості «республік» голови парла­ментів (нижніх палат) особисто або спільно з іншими посадо­вими особами заміщують президента в разі його тимчасової відсутності. В Італії, Франції, ФРН та Югославії право такого заміщення належить головам верхніх палат. В Австрії функції

287

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВО    продолжение

--PAGE_BREAK--ЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>президента переходять спочатку до глави уряду — канцлера. Якщо ж пост президента залишається вакантним більше 20 днів, або якщо главу держави усунуто з поста за результатами спеціально проведеного референдуму, то його функції здійснює керівний орган нижньої палати парламенту. В дея­ких країнах голови палат (парламенту) входять до складу спеціальних колегій, що у відповідних ситуаціях заміщують президента. В Ірландії до складу такої колегії входять голови палат і голова верховного суду, в Ісландії — голова парламен­ту, голова верховного суду і прем'єр-міністр.

Голови палат здійснюють і деякі інші політичні функції. У Казахстані та Франції голови обох палат парламенту разом з президентом призначають відповідно по два і три члени кон­ституційної ради кожний і тим самим формують склад цього органу, що здійснює функції конституційного контролю. Ці повноваження голів палат, безумовно, надають їм значної політичної ваги.

2.3. Парламентські комісії (комітети)

Парламентські комісії палат відіграють важливу роль у діяльності парламенту. За терміном дії вони бувають:

а)тимчасовими, які необхідні для вирішення конкретного
(тимчасового) завдання (наприклад слідчі комісії);

б)постійними, що утворюються на весь термін повнова­
жень парламенту, детально розглядають і розробляють зако­
нопроекти;

За своєю компетенцією комісії поділяються на:

а)спеціалізовані (галузеві);

б)неспеціалізовані.

У різних країнах комісії формуються по-різному:

головою палати (Японія, Голландія);

пленарним засіданням палати (США, Італія);

особливою комісією палати (Англія, Ірландія).

Голови комісії обираються:

головою палати;

самою комісією;

самою палатою.

При голові палати створюються особливі консультативні органи — об'єднані комісії, погоджувальні комісії для розв'язання процедурних питань і порядку денного.

Ще один елемент структури парламентів складає інститут парламентського комісара, який в скандинавських країнах от­римав назву омбудсман. Його основне призначення забезпечу­вати парламентський контроль і розслідувати факти порушен­ня прав людини з боку адміністративних органів, особливо на місцях. Він обирається парламентом або його нижньою пала­тою, щорічно звітує перед ним. Комісар не має права вирішу­вати питання по суті, а тільки за фактом.

§3. Повноваження парламентів 3.1.Законодавчі повноваження парламентів

Законодавчі повноваження парламентів зарубіжних країн у різних формах закріплені в Конституціях цих країн. Велике значення, для характеристики парламенту мають стадії зако­нодавчої діяльності цих парламентів.

Стадії законодавчого процесу такі:

/. Виявлення потреби в прийнятті закону і здійснення законодавчої ініціативи.

Суб'єктами права законодавчої ініціативи у країнах з пар­ламентарною формою правління є:

прем'єр-міністр;

депутати;

уряд — через депутатів або своїх членів.

Деякі пропозиції, що носять характер законодавчої ініціативи містяться у тронних промовах монарха.

288

289

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

У/>президентській поліархії право законодавчої ініціативи, як правило, мають:

окреміпарламентарі;

парламентськікомітети.

Послання ж президентів не носять характеру законодавчої ініціативи і приймаються депутатами лише до відома.

У змішаній поліархії право законодавчої ініціативи мають, як правило, президент, уряд, депутати (Національний банк в Україні).

За суб'єктами законодавчої ініціативи законопроекти діляться на:

депутатські;

урядові.

    продолжение
--PAGE_BREAK--За змістом на:

публічні (загальні норми поведінки);

фінансові (це виняткова компетенція нижньої палати);

приватні (для окремих фізичних і юридичних осіб з
характером адміністративного акту).

Як правило, процедура законодавчої ініціативи почи­нається в нижній палаті (якщо палати парламенту нерівно­правні), якщо рівноправні, то в обох палатах.

У Великобританії внесення публічних і фінансових біллів здійснюються:

з попереднього дозволу парламенту;

з попереднього затвердження палат;

внесення білля за допомогою передачі з палати лордів
у палату громад.

//. Прийняття законопроекту до розгляду (внесення до порядку денного, зазвичай цю стадію називають «перше чи­тання»).

///. Обговорення законопроекту і прийняття рішення по ньому (друге читання). Залежно від особливості роботи парламенту загальні дебати проводяться до або після розгляду законопроекту в парламентській комісії або комітеті.

290

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

IV.Розгляд законопроектів у комісіях або комітетах

(в англосаксонських державах це здійснюється після загаль­ного обговорення, керуючись діючими інструкціями).

У США, наприклад, в Сенаті існують 16 комісій, в Палаті представників — 22.

V.Остаточна стадія промульгація законопроекту,
тобто його підписання главою держави і обнародування
(офіціальна публікація).

Якщо виникають розбіжності між законодавчою і вико­навчою владою, то вони вирішуються встановленими проце­дурами.

1)створення погоджувальних комісій, знаходження ними

компромісу;

2)метод «човнику» — законопроект передається з однієї
палати в іншу, доки одна з них не прийме його.

3.2. Контрольні та інші повноваження парламентів

А) Контрольні повноваження. У президентських поліархіях контроль парламенту над діяльністю уряду менш різноманітний, адже уряд не може розпустити парламент.

У парламентарних, а також змішаних поліархічних країнах контроль парламенту над урядом більш суттєвий. За ініціативою уряду парламент може бути розпущений (правда, у змішаних поліархіях тільки у деяких, вказаних консти­туцією, випадках).

Методи контролю над урядом:

постановка питання про довіру (парламентарні країни,
де уряд відповідальний перед парламентом) — це питання ста­
вить сам уряд;

резолюція «осуду» (вноситься за пропозицією палати

або парламенту);

3)інтерпеляція — звернена до уряду вимога дати пояснен­
ня з приводу внутрішньої або зовнішньої політики, що прово­
диться ним, а також з будь-якого іншого питання;

291

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>/>/>/>питання усні і письмові;

діяльність слідчих комітетів і комісій (контроль за
діяльністю адміністративного апарату);

інститут омбудсмана.

    продолжение
--PAGE_BREAK--Б) Інші повноваження парламентів. Парламент має фінансові повноваження. Головним у цій сфері є прийняття державного бюджету.

Також слід відзначити повноваження у сфері міжнарод­них відносин, наприклад: ратифікувати і денонсувати міжна­родні договори; оголошувати війну і укладати мир; схвалюва­ти міжнародні угоди, прийняті урядом.

II. ЗАВДАННЯДЛЯСАМОСТІЙНОЇРОБОТИ

Завдання 1. Підготувати за бажшням реферат на одну з рекомендованих тем:

Парламенти зарубіжних держав та України: загальні ри­
си та особливості.

Правовий статус депутата: порівняльний аналіз право­
вого становища зарубіжних та вітчизняних парламентаріїв.

Крім того, кожен студент (курсант) може запропонувати свою тему реферату, яка, однак, не повинна виходити за межі теми, що вивчається.

Завдання 2. Складіть анотацію на книгу Шаповала В.М. Зарубіжний парламентаризм. — К., 1993.

Завдання 3. Використовуючи відповідне конституційне законодавство, розв'яжіть наступні задачі:

Задача №1: «Громадянин Болгарії Павло Стоянов 1972 року народження був висунутий кандидатом в народні пред­ставники Народних Зборів республіки Болгарія на виборах 1992 року. Він має вищу економічну освіту, очолює провідну фірму, але протягом 1991 року був притягнутий до адміністра­тивної відповідальності (у вигляді штрафу) за незаконну діяльність цієї фірми».

292

Чи має можливість Павло Стоянов бути обраним народ­ним представником?

Задача №2: «Містеру Дж. Сміту, громадянину США, ви­повнилося ЗО років. З них 10 років він проживав на території штату Огайо, але на вибори у верхню палату Конгресу свою кандидатуру він висунув у штаті Масачусетс».

Чи може бути містер Дж. Сміт сенатором від штату Ма­сачусетс?

Задача №3: «Під час сесійного засідання Сенату США бу­ло проведено голосування, в якому взяв участь віце-президент США як головуючий. Голосування по винесеному питанню проводилось вперше, і в результаті нього було з'ясовано, що, окрім голосу віце-президента, голоси сенаторів розділились порівну. Від одного сенатора поступило заперечення щодо процедури».

В чому може полягати це заперечення? Чи була дійсно по­рушена процедура голосування?

Завдання 5. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад:

Парламентаризм — це...

Парламент — це...

Бікамералізм — це...

Індемнітет — це...

Імунітет — це...

Спікер — це...

Квестори- це...

Омбудсмен. — це...

Промульгація- це...

Інтерпеляція- це...

293

С.К.Бостан, СМ.     продолжение

--PAGE_BREAK--Тимченко

Ш"ІСЕМІНАРСЬКЕЗАНЯТТЯ

Тема: Бікамеральні (двопалатні) парламенти та консти­туційно-правовий статус депутатів

ПЛАН

Бікамеральні парламенти: обумовленість їх форму­
вання у сучасних умовах, назви палат.

Способи формування верхніх палат.

З Компетенція бікамерального парламенту. 4. Конституційно-правовий статус депутатів.

Методичнірекомендаціїдосемінарського

заняття

Семінарське заняття присвячене двопалатному (бікаме-ральному) парламенту. Нагальна потреба у вивченні цієї теми обумовлена існуванням низки проблем теоретичного і прак­тичного характеру, пов'язаних, зокрема, із необхідністю нетра­диційного для України, але досить популярного в зарубіжних країнах інституту двопалатного парламенту.

Метою заняття є поглиблення, конкретизація і системати­зація отриманих знань з цієї проблеми. Для ефективної підго­товки до семінарського заняття необхідно виконати завдання, які виносяться на самостійну роботу.

При розкритті першого питання слід звернути увагу на те, що двопалатність (бікамералізм) тривалий час була типовою рисою парламентаризму. Історично створення або збереження верхніх палат відображало компроміси, досягнуті між буржу­азією і феодальним класом у їх боротьбі за політичну владу. Верхні палати сприймалися, і певною мірою сприймаються нині, як консервативний за своєю політичною природою еле­мент парламентаризму.

Однопалатні парламенти в Західній Європі (до другої світової війни в умовах демократичного правління) існували

294

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

лише в Люксембурзі й Фінляндії. У повоєнні роки домінувала тенденція формування однопалатних парламентів. Але в наші дні вона почала втрачати свою силу: Польща, Румунія, Сло­венія, Чехія і Хорватія, а з країн СНД — Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія встановили двопалатну форму побудови парламенту. З перерахованих тільки Росія є федеративною державою, де двопалатна побудова парламентів вважається обов'язковою і пояснюється необхідністю представництва на загальнонаціональному рівні інтересів суб'єктів федерації та

їх населення.

В унітарних державах існування верхніх палат передусім пояснюється потребами оптимізації парламентської ор­ганізації шляхом забезпечення врівноваженого підходу у пар­ламентській роботі. Це досягається діяльністю верхніх палат, які мають стримувати нижні, забезпечувати зважений законо­давчий процес, унеможливлювати прийняття непродуманих та поквапливих рішень і зберігати рівновагу в державному ме­ханізмі.

Палати бікамеральних парламентів, як і самі представ­ницькі органи, мають різні назви. Відносно цих назв існують певні інтернаціональні традиції, які роблять таку різницю відносною. Так, однією з найпоширеніших назв нижньої пала­ти парламенту є «палата представників». Таку назву встано­вили конституції Австралії, Бельгії, Ірландії, Румунії, Уруг­ваю, Філіппін, США, Японії та деяких інших країн. Широко вживаною назвою нижньої палати є «палата депутатів». Вона характерна для парламентів більшості президентських рес­публік Латинської Америки, зокрема Бразилії, Мексики та Чилі. Так називається і нижня палата італійського парламен­ту, а в Іспанії вона дещо трансформована в «конгрес депу­татів». Конституції фіксують й інші назви нижніх палат: «національні збори» (Франція), «палата громад» (Великобри­танія, Канада), «сейм» (Польща) тощо.

«Сенат»є майже універсальною назвою для верхніх палат, її мають верхні палати парламенту США і всіх президентсь-

295

С.К.Бостан, С.

    продолжение
--PAGE_BREAK--М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕПРАВОЗАРУБІЖНИХКРАЇН

/>/>ких республік Латинської Америки. В Європі таку назву одер­жали верхні пала