Реферат: Судова система України

--PAGE_BREAK--В Україні до введення апеляційного порядку другою інстанцією була касаційна. Суд касаційної інстанції був зобов’язаний перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі як в оскарженій, так і в неоскарженій частині, як відносно осіб, котрі подали скарги, так і відносно тих, які скарги не подавали. Тобто касаційна інстанція мала значні ревізійні повноваження. Після запровадження у якості другої інстанції апеляційної обсяг перегляду був визначений у процесуальному законодавстві по­різному. Якщо цивільне процесуальне законодавство виходячи з диспозитивності цивільного судочинства повністю втілило принцип пов’язаності суду вимогами скаржника, то кримінально­процесуальне законодавство реалізуючи принцип публічності, залишило суду можливість вийти за межі апеляції, якщо її розгляд дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли. У такому випадку апеляційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення.
Поряд з правом на оскарження рішення суду в апеляційному порядку Конституція надає право учасникам процесу оскаржувати судові рішення в касаційному порядку. Тобто в Україні запроваджена двохінстанційність перевірки судових рішень за ініціативою сторін. За загальним правилом, касаційний порядок перегляду здійснюється відносно рішень, що набрали законної сили, тобто виконані чи виконуються, і лише відносно законності судового рішення. Перевірка обґрунтованості судового рішення (оцінка від­по­відності висновків суду встановленим у справі обставинам) відбувається при апеляційному перегляді.
Нове вітчизняне процесуальне законодавство розвивається в цілому саме у такому напрямку.
По­перше, касаційна скарга може бути подана лише на рішення, що набрало законної сили. По­друге, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. По­третє, до суду касаційної інстанції звернення можливе після використання механізмів захисту прав та інтересів у суді попередньої — апеляційної інстанції. (Це правило не є загальним. З нього є винятки, які передбачені Кримінально-­процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України. І якщо у КПК це обумовлено незавершеністю побудови підсистеми загальних судів зі збереженими повноваженнями апеляційних судів розглядати у визначених законом випадках справи по першій інстанції, то у ГПК це обумовлено наявністю застарілих підходів до формулювання вказаних норм.)
Судом касаційної інстанції в Україні у системі загальних судів є Верховний Суд України, а в системі спеціалізованих судів — відповідний Вищий суд.
Отже, під судовою інстанцією розуміють судовий орган в цілому або його структурний підрозділ, що виконує певну процесуальну функцію при здійсненні правосуддя. Судові інстанції відрізняються колом процесуальних повноважень по розгляду справи і прийняттю судових рішень. Кожна наступна інстанція є вищестоящим судом відносно судової інстанції, що раніше постановила рішення по справі. Суд апеляційної інстанції є вищим відносно суду першої ін­стан­ції. Суд касаційної інстанції є вищим відносно суду апеляційної інстанції. Іноді одна судова установа наділяється декількома інстанційними повноваженнями. Наприклад, апеляційні обласні суди наділені повноваженнями по розгляду кримінальних справ як суди другої (апеляційної) ін­станції, а у випадках, передбачених законом, і як суди пер­шої інстанції.
Аналогічна структура повноважень в апеляційних адміністративних та господарських судах округів. Одна й та сама скарга не може послідовно проходити обидві інстанції в одному й тому ж суді. Це порушило б міжнародно­правові вимоги, підтверджені багатьма рішеннями Європейського суду з прав людини щодо забезпечення здійснення правосуддя безстороннім, неупередженим судом.
Отже, такі чинники як необхідність забезпечення кожному розгляду його справи в суді за суттю (по першій інстанції), реалізація його права (окрім випадків, встановлених законом) на апеляційне і касаційне оскарження рішень з одночасною забороною розгляду справи в одній судовій установі по двом інстанціям стали найважливішими крите­ріями побудови судової системи, а саме визначили кількість її рівнів (ланок).
Поняття «ланка» — суто судоустрійне, воно застосовується для відокремлення в окремій судовій підсистемі судових установ, що за своїм статусом знаходяться на одному рівні. Зміст поняття «ланка судової системи» визначається колом повноважень, наданих тій чи іншій судовій установі, і обсягом обов’язків, які вона виконує. Суди, які утворюють певну ланку судової системи, мають однакову предметну компетенцію, аналогічну структуру, ті ж самі функції і діють в межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної. Так, основну, нижню ланку в системі загальних судів утворюють районні, районні в містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Другою ланкою є апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, апеляційний суд Автономної Республіки Крим.
Отже, юридично коректним є застосування поняття «ланка» лише в кожній підсистемі судів: загальних, адміністративних, господарських, тому що систему судів загальної юрисдикції утворюють не тільки загальні, а й спеціалізовані суди. Вони відрізняються як від загальних, так і поміж собою. У загальних, господарських та адміністративних судах різні предмет компетенції, структура, інстанційні повноваження, територія. Тому й суди, що утворюють певну ланку в підсистемі господарських чи адміністративних судів, не є ідентичними за вказаними ознаками ланці такого ж рівня в підсистемі загальних судів. Тому застосовувати поняття «ланка судової системи» необхідно поряд з визначенням певної підсистеми: загальної чи спеціалізованої, адміністративної чи господарської.
У спеціалізованих судах нижчу ланку судової системи утворюють:
·                   господарські суди Автономної Республіки Крим, обласні, міські Києва та Севастополя;
·                   адміністративні окружні суди.
Другу ланку утворюють:
ü    апеляційні господарські суди округів;
ü    апеляційні адміністративні суди округів.
Третю ланку утворюють відповідно Вищий господарський суд України і Вищий адміністративний суд України.
Четвертою ланкою для обох гілок спеціалізованих судів є Верховний Суд України.
Для визначення підсистеми судів, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, в літературі застосовують також поняття «гілка судової системи». На відміну від поняття «ланка», яке покликане бути елементом систематизації такого складного і різноманітного утворення як судова система України «по горизонталі», поняття «гілка судової системи» застосовується для відокремлення певних її підсистем, тобто «по вертикалі», констатуючи певну їх автономність у межах єдиної судової системи: гілка загальних судів, гілка адміністративних судів, гілка господарських судів.

2.Правосуддя в Україні
Відповідно до Конституції України правосуддя в Україні   здійснюється виключно судами.  Делегування   функцій   судів,   а   також   привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція   судів   поширюється   на   всі    правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство  здійснюється  Конституційним  Судом  України   та  судами загальної юрисдикції.
Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
Судові   рішення ухвалюються судами іменем Україниі є обов'язковими до виконання на всій території України.
Система   судів   загальної   юрисдикції   в   Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
  Найвищим судовим органом  у  системі  судів  загальної  юрисдикції  є Верховний Суд України.
Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до   закону  діють  апеляційні  та  місцеві  суди.       Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб  забороняється.       Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Судді    обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду  України  та  суддів,  які   призначаються   на  посаду судді вперше.
Суддя  звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
1) закінчення строку,  на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості   виконувати   свої   повноваження за станом здоров'я;
4) порушення  суддею  вимог  щодо несумісності;
5) порушення  суддею  присяги;
6) набрання  законної  сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання  його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про  відставку  або   про   звільнення   з посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються у разі його  смерті. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.
Правосуддя  здійснюють  професійні  судді  та,  у  визначених   законом випадках, народні  засідателі  і   присяжні.
Професійні судді  не  можуть   належати   до   політичних   партій   та профспілок,  брати  участь  у  будь-якій   політичній    діяльності,    мати представницький  мандат,  обіймати   будь-які   інші   оплачувані    посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької  та творчої.
На посаду  судді  може  бути  рекомендований  кваліфікаційною  комісією суддів громадянин України,  не  молодший  двадцяти  п'яти  років,  який  має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі  права  не  менш  як  три  роки, проживає в Україні не менш як десять років  а володіє державною мовою.
Суддями спеціалізованих судів можуть бути  особи,   які   мають  фахову підготовку  з  питань  юрисдикції   цих   судів.   Ці    судді  відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.
 Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу,  віку  та  їх професійного рівня встановлюються законом.
Захист  професійних  інтересів  суддів  здійснюється    в    порядку, встановленому законом.
Перше призначення на  посаду   професійного   судді  строком  на  п'ять років здійснюється Президентом  України. Всі інші судді,   крім   суддів Конституційного Суду України,  обираються Верховною Радою України безстроково,  в  порядку,  встановленому законом.
Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється   з   посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні, підкоряються лише закону.
Судочинство провадиться суддею одноособово,  колегією  суддів чи судом присяжних.
 Основними  засадами  судочинства  є:
1) законність;
2) рівність усіх учасників  судового  процесу  перед   законом   і судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода  в  наданні  ними   суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6) забезпечення обвинуваченому права  на  захист;
7) гласність судового процесу та  його   повне   фіксування технічними  засобами;
8)  забезпечення  апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9) обов'язковість рішень  суду. Законом  можуть  бути  визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
За  неповагу до суду і судді  винні   особи   притягаються  до юридичної відповідальності.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для  функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо  визначаються видатки на утримання судів.
Для   вирішення   питань    внутрішньої    діяльності    судів      діє суддівське самоврядування.
В Україні діє Вища рада юстиції, до відання  якої належить:
1) внесення подання про призначення  суддів  на  посади  або   про звільнення їх з посад;
2) прийняття рішення  стосовно  порушення  суддями  і  прокурорами вимог щодо несумісності;
3)  здійснення дисциплінарного   провадження   стосовно   суддів Верховного Суду України і суддів вищих  спеціалізованих  судів   та  розгляд скарг  на  рішення  про  притягнення  до    дисциплінарної  відповідальності суддів апеляційних та  місцевих  судів,  а  також прокурорів.
  Вища рада юстиції складається   з   двадцяти   членів.   Верховна  Рада України,  Президент  України,   з'їзд   суддів   України,   з'їзд  адвокатів України,  з'їзд  представників  юридичних  вищих   навчальних  закладів   та наукових установ  призначають  до  Вищої  ради  юстиції   по  три  члени,  а всеукраїнська конференція працівників   прокуратури   -  двох  членів  Вищої ради юстиції. До  складу   Вищої   ради   юстиції   входять   за    посадою    Голова Верховного Суду  України,  Міністр  юстиції  України,  Генеральний  прокурор України.

3.  Система судів загальної юрисдикції
3.1. Структура системи судів загальної юрисдикції
Власне система судів загальної юрисдикції визначена в Законі «Про судоустрій України», який розвинув і деталізував відправні положення, закріплені в Конституції. Згідно з цим Законом система судів загальної юрисдикції складається з загальних та спеціалізованих судів. Загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Спеціалізованими є господарські суди, які розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також деякі інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. До спе­ціалізованих належать й адміністративні суди, які розглядають справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та самоврядування (справи адміністративної юрисдикції).
Підсистему загальних судів утворюють місцеві районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також вій­ськові суди гарнізонів. Їх відносять до судів першого рівня. Другий рівень у підсистемі загальних судів утворюють апеляційні суди, до яких включено апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово­Морських Сил України. Вжи­ван­ня поняття «апеляційний» у назві вказаних судів не означає, що вони наділені повноваженнями щодо розгляду справ лише в апеляційному порядку. У випадках, передбачених законом, вони здійснюють розгляд справ по першій інстанції. Наявність двох інстанційних повноважень у судах другого рівня обумовила необхідність третього рівня в підсистемі загальних судів, який в Законі представлений Апеляційним судом України.
На четвертому рівні судової системи знаходиться Верховний Суд України, який стосовно загальних судів наділений повноваженням переглядати в касаційному порядку рішення, постановлені місцевими, апеляційними судами та Апеляційним судом України.
Підсистему спеціалізованих судів утворюють господарські та адміністративні суди.
Місцевими господарськими судами (першого рівня) є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.
Апеляційними спеціалізованими судами (тобто судами другого рівня) є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указів Президента України. Вони розглядають справи тільки в апеляційному порядку.
Третій рівень підсистем спеціалізованих судів складають Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. На разі утворення інших видів спеціалізованих судів мають бути утворені відповідні вищі суди. Конституція не визначила зміст поняття «вищий суд», а Закон України «Про судоустрій України» встановлює, що вищі су­ди є вищою судовою інстанцією спеціалізованих судових гілок, які розглядають в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випад­ках, визначених процесуальним законом, дають спе­ціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.
Верховний Суд України, який є найвищим судовим органом і в підсистемі загальних, і в підсистемі спеціалізованих судів, може переглядати справи, розглянуті вищими спеціалізованими судами у касаційному порядку за винятковими або нововиявленими обставинами.
    продолжение
--PAGE_BREAK--