Реферат: Характеристика спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю

--PAGE_BREAK--Статтею 18 ЗУ „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” визначені обов'язки державних органів, що мають контрольні повноваження.
Національний банк України, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, митні органи України, а також інші державні органи, що мають право контролю за дотриманням організаціями і громадянами законодавства України, з метою боротьби з організованою злочинністю зобов'язані:
а) під час здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій з'ясовувати неправомірні дії організацій і громадян, що можуть свідчити про злочинну діяльність або створювати умови для такої діяльності;
б) передавати відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю одержувані при здійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що надходить, відомості, що можуть свідчити про організовану злочинну діяльність та використовуватися для виявлення, припинення і попередження такої діяльності;
в) за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України організаціями і громадянами;
г) розробляти пропозиції щодо вдосконалення законодавства, спрямовані на усунення умов, що сприяють злочинній діяльності;
д) здійснювати інші заходи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
Органи Державної податкової служби України зобов'язані:
а) забезпечувати виявлення порушень законодавства про податки і платежі в бюджет та негайно повідомляти про це відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю;
б) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводити перевірку своєчасності надання і вірогідності документів, пов'язаних з обчисленням платежів у бюджет, одержувати документи про платежі, що підлягають оплаті, та тих, що фактично надійшли в бюджет, здійснювати з цією метою входження в інформаційну систему, зв'язану з підприємництвом;
в) негайно повідомляти відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю про всі випадки перереєстрації підприємства у зв'язку із зміною його власника.
Митні органи України зобов'язані:
а) подавати необхідну допомогу при проведенні оперативно-розшукових заходів у зоні митного контролю;
б) за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю проводити перевірку законності дій організацій і громадян, пов'язаних з переміщенням предметів і речовин через митний кордон, і комплексний контроль разом з Національним банком України за їх валютними операціями;
в) за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю забезпечувати контрольовані поставки наркотичних і психотропних засобів, а також зброї та інших предметів, що використовуються організованими злочинними групами і угрупованнями з метою контрабанди.
Національний банк України з метою реалізації державної політики в сфері боротьби з організованою злочинністю зобов'язаний:
а) забезпечувати виявлення порушень законодавства з боку комерційних банків та інших підконтрольних Національному банку України підприємств, установ, організацій, які створюють умови для організованої злочинної діяльності, і притягнення винних до відповідальності;
б) встановлювати обсяги і форми звітності, яка подається Національному банку України, необхідні для виявлення організованої злочинної діяльності та умов, що їй сприяють;
в) при одержанні клопотання про видачу ліцензій на здійснення операцій в іноземній валюті повідомляти про це спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю і враховувати одержувані щодо них висновки;
г) попередньо інформувати спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю про великомасштабні операції фізичних осіб (у розмірі понад сто мінімальних заробітних плат) чи юридичних осіб (у розмірі понад п'ять тисяч мінімальних заробітних плат), здійснені одноразово або протягом 30 діб;
д) за рішенням слідчого або суду припиняти фінансування та операції з рахунків клієнтів.
Прикордонні війська України сприяють спеціальним підрозділам Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України у виявленні, припиненні та попередженні організованої злочинної діяльності, затриманні та притягненні до відповідальності її учасників. З цією метою Прикордонні війська України за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, за наявності підстав, передбачених законами України, зобов'язані:
а) проводити перевірку і тимчасове вилучення документів у конкретних осіб, які прямують через державний кордон України;
б) не пропускати окремих осіб через державний кордон, здійснювати їх адміністративне затримання;
в) оглядати конкретні транспортні засоби і майно, що прямують через державний кордон України, і вилучати виявлені при цьому предмети та речовини, заборонені до вивезення і ввезення в Україну, та предмети контрабанди;
г) здійснювати дії щодо контролю і затримання українських та іноземних невійськових суден.
Завдання 3
Посадові особи Сумської філії ПІБ на протязі 1999-2002 року скоїли розкрадання грошових коштів на суму 500 тис. грн. (злочин передбачений ч.5 ст.191 КК України). Визначте коло оперативно-розшукових і слідчих підрозділів до компетенції яких належить розкриття і розслідування злочинів передбачених ст 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Яким судом і в якому складі буде розглянута дана кримінальна справа
Відповідь:
Злочин був скоєний відповідно до Кримінального Кодексу України ч.5 ст.191 „Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”:
1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, —
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем —
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, —
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, —
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Відповідно до Кримінально-процесуального Кодексу України та Закону України „Про міліцію” справу буде порушено відділом внутрішніх справ міліції. Справу будуть вести слідчі відділу по боротьбі з економічною злочинністю.
По першій інстанції, згідно Закону України „Про судоустрій” справа має розглядатися судом загальної юрисдикції, а саме районним судом (Зарічним, чи Ковпаківським) м.Сум.
Завдання 4
Слідчим відділом УПМ в місті Суми в ході розслідування кримінальної справи №11233 по обвинуваченню Зощенко М.І. у скоєні злочинів передбачених ч.3 ст.212 (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) були встановлені факти привласнення ним майна скоєного шляхом зловживання службовим становищем (злочин передбачений ст.191 КК України). Що потрібно робити в даній ситуації слідчим податкової міліції. Відповідь обґрунтуйте
Відповідь:
Злочин був скоєний відповідно до Кримінального Кодексу України ч.3 ст.212 „Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”
1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, —
карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, —
караються штрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, —
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
П р и м і т к а. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які в п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
А також відповідно до Кримінального Кодексу України ст.191 „Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”:
1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, —
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем —
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, —
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, —
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Справа порушена в податковій міліції має буде поділена на дві справи:
1.По ст.212 ККУ – слідство мають вести слідчі податкової міліції
2.По ст. 191 ККУ – слідство передається в відділ по боротьбі з організованою економічною злочинністю Районного відділу міліції м.Сум.
По першій інстанції, згідно Закону України „Про судоустрій” справа має розглядатися судом загальної юрисдикції, а саме районним судом (Зарічним, чи Ковпаківським) м.Сум.

Завдання 5. Нотаріат в Україні. Права і обов'язки нотаріуса
Відповідь
Загальна характеристика та основні завдання нотаріату
У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату. Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону).
Діяльність нотаріату спрямовано на охорону й захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного й своєчасного вчинення нотаріальних дій.
Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безперечних прав, безперечних фактів і вчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб, закріплених у Законі України «Про нотаріат». У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус зобов'язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до розв'язання спірного питання судом. Під час здійснення нотаріальної дії виділяють такі стадії нотаріального провадження:
— подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконання нотаріальних дій і умов їхнього здійснення;
— розгляд заяви по суті;
— здійснення нотаріальної дії;
— оскарження дії нотаріального органу;
— виконання нотаріального акта.
У функціонуванні нотаріату умовно можна виділити загальну частину, в якій розглядають такі положення, як правова основа діяльності нотаріату, права й обов'язки нотаріуса тощо, та спеціальну, де основним є повноваження з вчинення окремих нотаріальних дій. Джерелами нотаріального права є система нормативних актів, що регулюють ці правовідносини. Джерелом є також Конституція України, де закріплено теоретичні положення, які обумовлюють діяльність нотаріату.
2 вересня 1993 року прийнято Закон України «Про нотаріат». Цим Законом врегульовано діяльність нотаріату в Україні, визначено, хто може бути нотаріусом, установлено коло прав і обов'язків нотаріусів. Законом вперше було передбачено запровадження приватного нотаріату.
Крім цих основних нормативних актів, нотаріуси в своїй діяльності керуються постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції.
Норми, що регулюють організацію й діяльність нотаріату, становлять самостійну галузь законодавства. Разом з тим законодавство про нотаріат тісно пов'язано з такими галузями законодавства, як цивільне, цивільне процесуальне, шлюбно-сімейне та трудове. Під час здійснення будь-яких нотаріальних дій нотаріусам доводиться використовувати не лише правила нотаріального провадження, а й звертатися до норм зазначених галузей законодавства. Наприклад, засвідчуючи договори купівлі-продажу, заповіт, видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус керується нормами цивільного законодавства, роз'яснює їхній зміст громадянам, які до нього звернулися. Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначено консульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а в певних випадках можуть бути застосовані норми іноземного законодавства.
    продолжение
--PAGE_BREAK--