Реферат: Захисник у кримінальному судочинстві

--PAGE_BREAK--Таким чином, захисник зобов'язаний захищати лише права і законні інтереси підзахисного. “Законні інтереси” охоплюють, наприклад, на­магання добитися припинення справи в зв'язку з необґрунтованістю обвинувачення, прагнення до зміни кваліфікацій з ціллю пом'якшення відповідальності у відповідності з обставинами справи, прагнення змінити чи відмінити запобіжний захід при наявності для цього обста­вин, виявляти реальні обставини, що пом'якшують його вину та ін.[3]
Захищаючи законні інтереси обвинуваченого чи підсудного закон­ними засобами і способами, захисник проявляє своє самостійне проце­суальне положення. Це означає, що він не вправі слідувати незакон­ним необґрунтованим вимогам підзахисного. Але процесуальне становище захисника зовсім не означає, що він повинен діяти взагалі незалежно від волі і вимог свого  підзахисного.  Захисники, як правило, є  про­фесійними юристами, і вони самостійно визначають свою правову пози­цію, яка звичайно, погоджується з підзахисним. Захисник, хоча і не вправі слідувати незаконним намаганням підзахисного, але він зобов'я­заний враховувати обґрунтовані законом вимоги свого підзахисного, і в цьому смислі самостійність захисника не є абсолютною.
Специфіка положення захисника в кримінальному процесі, його сприяння виконанню завдань правосуддя полягає в тому, що він сприяє винесенню судом законного і обґрунтованого  вироку /як і прокурор/, але ніколи не повинен забувати, що він здійснює захист прав та інте­ресів підсудного.
«На відміну від процесуальної діяльності суду, покликаного всебічно дослідити справу, процесуальна діяльність захисника є однобічною діяльністю, спрямованою на спростування обвинувачення, на встановлен­ня невинності підзахисного чи на змінення його вини і пом'якшення його відповідальності. Адвокат не вправі перетворювати свою діяль­ність на обвинувачувальну. Поступаючи так, адвокат перестає бути захисником, перетворюється в обвинувача”[4].
Отже, хоча захисник є самостійною фігурою в процесі, він одно­часно представляє законні інтереси підзахисного.
Представництво захисника в кримінальному процесі означає на заміщення однією особою іншу, а правову допомогу, що надається обвину­ваченому /підсудному/ на його прохання або по призначенню слідчого чи суду.
Говорячи про процесуальну самостійність захисника, треба мати на увазі не судження про факти і конкретні обставини справи, свідком яких він не міг бути. В цих питаннях захисник, звичайно не може знати більше свого підзахисного. Мова тут йде про інше — про процесуаль­ну самостійність захисника в оцінці наявних у справі доказів, про думку з правових і практичних питань кримінального захисту.
В процесуальній літературі і на практиці часто виникає питання про співвідношення позицій захисника і підзахисного. Найбільш спір­ним є питання про позиції захисника у випадку, коли підзахисний не визнає своєї вини. Виходячи з задач, характеру діяльності захисника в кримінальному процесі і того факту, що вина обвинуваченого вста­новлюється тільки вироком суду, можна прийти до такого висновку. Коли підзахисний не визнає себе винним і приводить відповідні доводи, захисник повинен прийняти всі заходи при наявності для цього підстав для дослідження обставин, на які посилається на своє виправдання обвинувачений. В тих же випадках, коли обвинувачення і покладені в його основу докази заперечувати не можливо, тобто доводи підзахис­ного на своє виправдання є явно не обґрунтованими, захисник повинен йому роз'яснити недоцільність зайнятої позиції і можливі наслідки, переконати дати правдиві показання.
В той же час захисник концентрує свою увагу на виявленні пом'якшуючих вину обставин, причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.
Згідно зі ст. 48 КПК України захисник не має права відмовитись від взятого на себе захисту. Разом з тим закон /ст.61 КПК України/ передбачає обставини, що виключають участь захисника в кримінальному процесі. При наявності цих обставин адвокат має відмовитися від ви­конання обов'язків захисника. На цих же підставах його може усунути від участі у справі особа, що проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя або суд. Перелік обставин, що виключають участь захисника у справі є вичерпним.
Захисник не вправі діяти на шкоду законним інтересам підзахис­ного, не вправі переходити на позицію обвинувачення, але й обвинува­чений не може примусити захисника діяти всупереч положенням закону, внутрішньому переконанню, що випливає з повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин.
Кримінально-процесуальне законодавство містить обставини, що виключають участь у справі захисника. Згідно ст. 61 КПК України захисником не може бути особа:
1.                          яка брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, експерт судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача,  цивільного відповідача;
2.                          яка відповідно до цього Кодексу є свідком і в зв’язку з цим допитувалась або підлягає допиту;
3.                          яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-якого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача;
4.                          щодо якої порушено кримінальну справу;
5.                          визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.
Особа не може брати участь у справі як захисник також у випадках:
·                          коли вона у даній справі надає або раніше надавала юридичну допомогу, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулась з проханням про надання юридичної допомоги;
·                          у разі зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.
Одна і таж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.
         Не може бути захисником особа, яка зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також особи, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.
         За наявності підстав особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд про усунення захисника від участі в справі повідомляють відповідному органу, адвокатському об’єднанню для вирішення питання про відповідальність адвоката (ст. 61-1 КПК України).
ПІДГОТОВКА ЗАХИСНИКА ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ.
Враховуючи велике значення стадії судового розгляду захисник по­винен після віддання обвинуваченого до суду ретельно підготуватися до майбутнього судового процесу ст.255 КПК України передбачає, що суддя повинен забезпечити прокуророві, підсудному і його захиснику, потерпілому, цивільному позивачеві їх представникам, коли вони про це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи. Зазначені особи мають право робити з матеріалів необхідні виписки. Виключно важливе значення має вивчення захисником обвинувального висновку, що вручається обвинуваченому після віддання його до суду.
Відмітимо деякі аспекти питання підготовки захисника до судо­вого розгляду. Перш за все слід підкреслити, що захиснику необхід­но отримати по можливості більш повне уявлення про справу, в якій він бере участь, про всі матеріали, які прямо чи непрямо стосують­ся підзахисного. Не можна залишати поза увагою і матеріали, що стосуються інших підсудних, особливо, якщо їх інтереси протирічять один одному.
Беручи участь в групових чи багатоепізодних справах, захис­ник повинен добре орієнтуватися в усій сукупності обставин, пов'я­заних з одною справою, щоб чітко визначити місце і роль свого під­захисного і відповідно будувати свій захист.
Слід вивчити протоколи допитів і не тільки свідків, що відмі­чені в обвинувальному висновку. Показання інших свідків можуть містити важливі обставини, що часто змінюють всю картину справи. Уважно треба вивчати матеріали первісне проведених по справі ек­спертиз.
На увагу захисника заслуговують протирічливі показання обви­нуваченого, потерпілого, свідків, експертів. Треба зрозуміти суть цих протиріч, що допоможе в ході судового слідства, виявити суб'єк­тивність тверджень вказаних осіб, можливі випадки обмови і самообмови, тощо.
Захисник, знайомлячись з обвинувальним висновком і іншими мате­ріалами справи, що характеризують інкримінований підзахисному злочин, в першу чергу звертає увагу на дотримання всіх матеріальних і про­цесуальних норм на попередньому слідстві і при віддані обвинуваче­ного до суду. Він вивчає протоколи  порушення кримінальної справи, провадження слідчих дій, обвинувальний висновок, його відповідність матеріалам справи, постанову про притягнення в якості обвинувально­го, протоколи допитів  обвинувачених, свідків, потерпілих, експер­тів  тощо. При цьому фіксується всяке порушення матеріальних і процесуальних норм, прав і законних інтересів підсудного.
Захиснику, при вивченні матеріалів справи, слід переконатися, що в матеріалах є достатні докази, що обґрунтовують обвинувачення в цілому і кожну обставину, що входить в предмет доказування, що всі докази отримані із передбачених законом джерел і у вказаному зако­ном порядку.
Захиснику рекомендується складати досьє по справі. Всі матеріа­ли досьє повинні бути належним чином оформлені.
Наявність в них виписок чи копій обвинувального висновку, висновків експертів, тощо,  дають можливість захиснику добре орієнтуватися у справі і продумати план та лінію захисту. Матеріали досьє слід групувати за їх змістом, всі виписки повинні чіткі поси­лання на джерела. Досьє полегшує роботу по складанню плану захисту. План цей складається обов'язково. Його структура і зміст залежить від специфіки даної вправи, але за всіх умов повинен включати по­рядок заявлення клопотання провадження інших слідчих дій в суді, тощо.
В ході бесіди з підсудним захисник може вияснити істотні для справи факти, звернути увагу на обставини, що характеризують вза­ємовідносини підсудного з потерпілими, свідками, експертами. Тут може виявитись необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, проведенні ряду слідчих дій. До кожної зустрічі з підсудним захис­ник повинен ретельно готуватись. Результатом попередньої підготов­ки захисника є правильне визначення своєї позиції у відповідності з фактичними обставинами даної справи, вимогами закону.

УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ.
І. В підготовчій частині судового засідання.
Від правильного її проведення залежить вся організація і хід судового засідання. Захисник повинен впевнитись в тому, що судове засідання відкривається при наявності повного складу суду і всіх викликаних в суд осіб, без яких неможливо провести судовий розгляд. Адвокат перевіряє явку цивільного позивача і цивільного відповідача. Участь цих осіб може бути пов'язана з виясненням істотних моментів обвинувачення.
Правильно поступають ті захисники, що ставлять питання про відкладення слухання справи при неявці потерпілого.
Одна з важливих умов успішного здійснення захисту підсуд­ного є знання ним всіх поданих йому прав. У відповідності зі ст.294 КПК України головуючий повинен роз'яснити підсудному його права. А захиснику, якщо він бере участь у справі необхідно прослідкува­ти за цим.
Захисник попереджає перекладача про відповідальність за завідомо неправдивий переклад. Це стосується і свідків. Таким же важли­вим є дотримання вимог наданих законом про роз'яснення експерту його прав і обов'язків з попередженням про відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків.
Важливим моментом підготовчої частини судового засідання є встановлення особи підсудного. Ці дані можуть вирішувати питання про його кримінальну відповідальність і покарання, виявлення пом'як­шуючих обставин, які можуть враховуватися судом при винесені виро­ку. Це особливо стосується неповнолітніх та осіб, що мають фізич­ні вади та страждають психологічними захворюваннями. Згідно зі ст. 254 КПК України для захисника є головним своєчасність вручен­ня підсудному названих документів: обвинувального висновку і повіст­ки про виклик до суду. При несвоєчасному врученні обов'язок захис­ника аргументовано обґрунтувати необхідність відкладення слухання справи.
Важливою гарантією  прав підсудного є законний склад суду і право підсудного і його захисника заявляти відводи всьому складу суду чи комусь із суддів, народному засідателю, прокурору, секретарю, експерту.
Дуже важливим засобом захисту є заявлення підсудним і його захисником клопотань про виклик нових свідків і експертів, про витребування речових доказів і документів. Однак, цей перелік не є вичерпним.
Захисник вправі висловити своє міркування про клопотання  ін­ших учасників процесу, погоджуючись з ними чи залишаючи їх відкри­тими. Так само вислухавши думки інших учасників процесу, захисник може змінити свою точку зору.
За заявленими клопотаннями суд повинен винести ухвалу, а суд­дя — постанову. Характер розв'язання клопотання у відповідності зі ст.296 КПК повинен бути критично проаналізований захисником. Відхилення клопотань не позбавляє підсудного та його захисника пра­ва заявляти ті ж клопотання протягом усього судового слідства.
2. Участь захисника у судовому слідстві.
Судове слідство є центральною частиною судового розгляду, в ході якої детально виясняються, критично перевіряються і об'єктив­но досліджуються всі зібраній по даній справі докази, на основі яких суд виносить свій вирок.
Згідно зі ст.287 КПК судове слідство починається з читання обвинувального висновку в повному обсязі, чітко, ясно, щоб він добре був засвоєний обвинуваченим, іншими учасниками процесу і всі­ма присутніми в залі.
Важливим елементом початку судового слідства є виявлення і вияснення відношення підсудного до пред'явленого йому обвинувачен­ня. І від характеру відповіді залежить вся наступна позиція підсудного і вся діяльність захисника. Тут захисник повинен рішуче протестувати проти будь-яких намагань тиску на волю  підсудного.
Якщо на питання про визнання себе винним підсудний не може дати чіткої відповіді, захисник з дозволу суду повинен встановити / у вигляді серії запитань/ чи визнає підсудний свою всю повноту пред’явленого йому обвинувачення, чи тільки частину. Цілком можливо, що підсудний може дати таку відповідь, яку захисник зовсім не очіку­вав і це поставить його у складне становище, заставить його міняти план захисту. Але ні в якому разі захисник, як і суд, не може здій­снювати вплив на підсудного з тим, щоб отримати бажану відповідь.
Після з'ясування цих питань головуючий з’ясовує думку учасників судового розгляду, про те, які докази треба дослідити, та про порядок їх дослідження /ч. 1 ст.299 КПК/. Прокурор, як правило, зацікавлений в такій  послідовності допитів, при якій спочатку будуть допита­ні свідки, а потім вже підсудний, що заперечує свою вину. Але захист підсудного в ряді випадків вважається доцільним саме в такому поряд­ку, коли показання свідків слідують після показань  підсудного. Захиснику в усіх випадках слід продумати такий порядок дослідження доказів, який найбільше відповідає інтересам ефективного захисту, і відшукання істини по справі. Головне, щоб захисник активно прагнув до досягнення наміченого ним порядку дослідження доказів і уміло аргументував і обґрунтовував його. А у випадках необхідності захис­ник вправі вже в ході судового  слідства входити перед судом з клопотаннями про ті чи інші зміни в прийнятому порядку дослідження доказів в інтересах захисту прав  підсудного.
3.Участь захисника в допиті підсудного.
У відповідності зі ст.300 КПК допит підсудного починається з пропозиції головуючого дати в справі показання, після чого підсуд­ного допитують прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивіль­ний позивач, цивільний відповідач, їх представники і захисник.
    продолжение
--PAGE_BREAK--