Реферат: Германия в 1920-1930х г.г.

--PAGE_BREAK--Веймарська  республіка
Від  кінця  1918року  економічне  становище  Німуччини  безупинно  погіршувалося.  Втративши  багату  на  сировину  Ельзас-Лотарингію  й  передавши  Франції  на  15  років  право  експлуатації  ресурсів  Саарської  області,  Німеччина  позбулася  75%  видобутку  залізної  руди, 25% — вугілля,  35% – виплавки  сталі.  Згортання  військової  промисловості  та  демобілізації  армії  спричинили  масове  безробіття.  Країна  зазнавала  гострої  нестачі  сировини, продуктів  харчування,  палива.спекулянти  дедалі  більше  роздували  ціни.  Курс  марки  падав,  почалась  інфляція.  У 1922  році  марка  впала  до  1/10  своєї  вартості  1920р.  Життєвий  рівень  населення  знижувався.

Після  Листопадової  революції  1918  року  в  Німеччині  виникло  безліч  добровольчих  формувань  і  таємних  військових  гуртків.  Вони  складалис  головно  з  офіцерів  та  унтер-офіцерів  колишньої  кайзерівської  армії,  що  прагнули  скинути  “листопадових  злочинців”   і  відновити  велич  держави.

Однією  з  таких  організацій  стала  німецька  робітнича  партія(ДАП),  утворена  в  січні  1919р  в  Мюнхені.  Її  організатор  А.Дрекслер,  націоналістично  налаштований  слюсар  залізничного  депо,  того ж  року  запросив  до  лав  партії  Адольфа  Гітлера,  відомого  гострими  промовами  з  критикою  Версальського  договору.  Дуже  швидко  Гітлер  став  лідером  партії,  яка  1920р  отримала  назву  Націонал-соціаліцстичної  робітничої  партії  Німеччини (НСДАП).

Емблемою  партії  було  обрано  свастику – хреста  з  загнутими  під  прямим  кутом  кінцями.  Цей  знак  відомий  з  глибокої  давнини  і  символізує  неперервний  рух  сонця.  У  націоналістичному  русі  Німеччини  цей  символ  уперше  з”явився  на  знаменах  окультного  товариства  Туле,  з  яким  були  тісно т пов”язані  керівники  НСДАП.  Гітлер  обрав  емблемою  партії  чорну  свастику,  вписану  в  біле  коло  на  червоному  тлі.  Для  нього  червоний  колір  символізував  соціальні  ідеали  партії,  білий – націоналістичні, а  свастика  вказувала  на  перемогу  ніцмецького  духу.

Для  партійного  вітання  теж  обрали  символічний  жест – підняття  вгору  піднятої  руки.  Це  створила  своєрідний  імідж  партії;  вона  швидко  стала  численною. А  Гітлер – популярним  оратором.

Членами  партії  були  робітники,  безробітні,  колишні  фронтовики,  згодом електорат  традиційних  буржуазних  партій.  Поступово  її  почала  підтримувати  фінансово-промислова  верхівка  Німеччини.  Яка  вбачала  в  Гітлері  людину,  здатну  вивести  країну  з  кризи,  повернути  їй  велич  і  могутність.

Ідеологія  партії  спиралася  на  чотири  підвалини:  націоналізм,  расизм,  антисемітизм, антикомунізм.  На  відміну  від  фашистів,  нацисти  наголошували  не  на  державі,  а  на  нації.  Вони  трактували  поняття  “нація-  народ”  як  окрему  культурно-біологічну  та  ірраціонально-містичну  спільність,  що  завжди  перебуває  у  ворожих,  антагоністичних  відносинах  з  іншими  спільностями.  Спираючись  на  ідейних  попередників(Фіхте,  Гегель,  Юнг,  Ніцше,  Шпенглер  та ін.),  нацисти  взяли  на  озброєння  основне  положення  з  традиційного  пангерманського  шовінізму  XIXст.:

·       Панівне  становище  Німеччини  в  континентальній  Європі;

·       Возз”єднання  всіх  народів,  що  розмовляють  німецькою  мовою,  в  межах  німецького  рейху;

·       Розширення  німецьких  колоніальних  володінь.

На  початку  20-х  рр.  НСДАП  являла  собою  нечисленну  організацію,  а  найбільшою  партією,  що  мала  значний  вплив  серед  робітників,  залишалася  СДПН.  Вона  налічувала  близько  1  млн  членів.  СДПН  перетворювалася  на  державну  партію:  у  червні  1920р  її  члени  очолювали  уряд,  а  після  того  неодноразово  входили  до  його  складу.  Чимало  соціал-демократів ставали  державними  службовцями.

Економічне  становище  Німеччини  залишалося  дуже  тяжким,  а  французька  окупація  Руру  в  січні  1923р  спричинила  тотальний  обвал  економіки  Німеччини:  за  англійський  фунт  стерлінгів  давали  приблизно  20  млрд  марок!  Це,  своєю  чергою,  загострило  соціальну  напруженість  у  країні.  У  жовтні  1923р  стався  грандіозний  виступ  робітникі  Гамбурга,  але  його  придушили  поліція  та  війська.

2 листопада  СДПН  оголосила  про  свій  вихід  з  уряду.  З  ситуації,  що  склалася,  скористалися  націонал-соціалісти,  щоб  завдати  удару  республіканському  урядові  та  встановити  військово-терористичну  диктатуру.

8 листопада  1923р.  Коли  генеральний  секретар  Баварії  фон  Кар  мав  виступати  з  промовою  на  мітингу  почесних  громадян  м. Мюнхена  в  пивному  барі  “Бюргерброй  геллер”,  Гітлер  разом  із  штурмовиками  з  СА(напіввійськове  формування  НСДАП)  увірвався  до  зали,  розмахуючи  револьвером,  вистрілив  у  повітря,  а  після  цього  проголосив  “програму”  створення  “національного  уряду”.  “Пивний”  путч  наступного  дня  було  придушено,  Гітлера  та  його  спільників(серед  них  генерал  Людендорф),  що  опинилися  перед  судом,  засуджено  до  5  років  ув”язнення.  Та  вже  наприкінці  1924  року  їх  звільнили.  Перебуваючи  у  в”язниці,  Гітлер  написав  книгу  “Майн  кампф”(“моя  боротьба”) – “біблію”  націонал-соціалізму  та  його  програму.  У  книзі  було  викладено  маніакальні  ідеї  автора  та  опиано  його  життя.  Тут  були:  схиляння  перед  прусським  мілітаризмом;  ненависть  до  народів  Європи,  насамперед  до  французів  і  слов”ян  як  до  “неповноцінних”  і  “вироджених”;  заклик  до  повернення  традицій  тевтонського  ордену  та  його  “дранг  нах  Остен”;  антисемітизм,  доведений  до  погромного  цькування;  расистські  розмірковування про  “расу  панів”;  містичний  ідеал  “третього  рейху”,  покликаного  панувати  над  усіма  народами.

1925-1927р.р.  були  періодом,  коли  відбувалася  консолідація  націонал-соціалістів.  Наприклад,  у  серпні  1927р  в  старовинному  м.Нюрнбергу  було  проведено  свято  на  честь  НСДАП.  Зібралося 30тис.  нацистів.  вперше  вони  були  одягнені  в  єдину  уніформу  коричневого  кольору.  Гітлер  теж  був  у  коричневій  сорочці.  Стоячи  на  автомобілі,  він  робив  огляд  своєї  армії,  яка  вітала  його  вигуками  “Гайль  Гітлер!”.

У  1927р  Гітлера  було  запрошено  на  зустріч  із  400  підприємцями  Руру,  що  відбулася  на  віллі  Круппа.  Після  цього  він  та  його  партія  регулярно  фінансувалися  великими  промисловими  корпораціями  та  банками,  що  були  пов”язарні  з  міжнародними  діловими  й  політичними  колами.

Проте  вибори  до  рейхстагу  1928р  нацисти,  як  і  інші  праві  партії,  програли.  Більшість  голосів  здобули  соціал-демократи.  Причиною  того  було  покращення  економічного  становища  Німеччини.

Індустріальне  виробництво  1929р  становило  117%  проти  рівня  1913р.  Темпи  промислового  розвитку  Німеччини  були  повільнвшими,  ніж  до  війни,  і  нижчими,  ніж  у  США  та  Франції,  проте  вищими  від  англійських.  Частка  Німеччини  у  світовому  промисловому  виробництві  зросла  до  12%.  Швидкими  темпами  розвивалися  кам”яновугільна,  хімічна  та  газова  галузі  промисловості,  обробка  металу,  електротехніка.

У  роки  стабіліщації  вживалися  заходи  з  модернізації  підприємств,  концентрації  виробництва  та  підвищення  його  конкурентосппроможності.  У  1926 р  відбулося  об”єднання  автомобільних  заводів  Даймлера  і  Бенца.  Тогож  року  було  створено  сталевий трест  — найбульше  гірничодобувне  об”єднання  в  Європі.  Концентрація  виробництва  в  хімічній  промисловості  привела  до  створення  у  1925р  найпотужнішого  в  Європі  хімічного  концерну  “І.Г. Фарбеніндустрі”,  що  зосередив  80%  виробництва  синтетичного  азоту,  майже  100%  відсотків  синтетичного  бензину  та  барвників.  Зросла  могутність  банків.

У  1925р  президентом  республіки  став  кайзерівський  фельдмаршал  монархіст  Гінденбург.

    продолжение
--PAGE_BREAK--