Реферат: Значення і світова слава Тараса Шевченка

Міністерствоосвіти УкраїниКиївськийдержавнийторговельно-економічнийуніверситетРЕФЕРАТЗначенняі світова славаТараса Шевченка
Київ –1999Шевченко– основоположникнової українськоїлітератури.Шевченкоє основоположникомнової українськоїлітературиі родоначальникомїї революційно-демократичногонапряму. Самев його творчостіповно розвинулисяті начала, якістали провіднимидля передовихукраїнськихписьменниківдругої половиниХІХ – початкуХХ століть.Тенденціїнародностій реалізму буливже властивів значній міріі творчостіпопередниківШевченка. Шевченкоперший в українськійлітературівиступив якістинно народнийпоет, твориякого з усієюповнотою відбилипочуття й думкитрудящих мас,їх віковічнівизвольніпрагнення.

Попередникивеликого поетав українськійлітературів своїх творахкритикувалиокремі явищатогочасногожиття, як-от: знущання поміщиківз селян, хабарництвочиновників.Шевченко жвиступив якгрізний суддяі обличительусьогосамодержавно-кріпосницькоголаду, як непримиреннийворог поміщиківі царизму. Уйого творахзмальованийновий позитивнийгерой – борецьпроти самодержавно-поміщицькоголаду, борецьза щасті народу.

Творчістьвеликого народногопоета внеслав нашу літературунезнане багатствотем і жанрів, прилучила їїдо кращих досягненьсвітової літератури.

ШляхомШевченка пішлинайвидатнішіпередові українськіписьменникинаступногочасу – МаркоВовчок, ПанасМирний, ІванФранко, ПавлоГрабовський, Леся Українката ін.

РольШевченка врозвитку українськоїлітературноїмови. Шевченковідіграв важливуісторичну рольу розвиткуукраїнськоїлітературноїмови. Він установивту структуруукраїнськоїлітературноїмови, яка зберегласьу всьому істотномуяк основа сучасноїмови, тобторозвинув іутвердив певнийсклад словникаі граматичнийлад українськоїмови, які сталинормою і зразкомдля письменників, преси, театрутощо.

ПопередникиШевченка вукраїнськійлітературі, починаючи зКотляревського.Використовувалив своїх творахживу народнуукраїнськумову, а такожскарби усноїнародної творчості, але це використаннябуло ще обмеженим, відповіднодо не доситьшироких темі літературногостилю цихписьменників.Крім того, вонище не позбулисядіалектних, вузькомісцевихелементів.

Нормиукраїнськоїлітературноїмови, створеніна народнійоснові, далапоезія Шевченка.Основні мовніджерела великийнародний поетчерпав із скарбівфольклору іживої розмовноїмови. Він відібраввід загальнонародноїмови все найбільшістотне і яскравеі розкрив усвоїй творчостібагатство, гнучкість, красу і милозвучністьукраїнськогослова.

Вшануванняпам’яті.Царизм репресіямипрагнув зупинитилавину народноїшани й любовідо великогосина України, а вийшло навпаки.З 1918 року вшануванняпам'яті великогоКобзаря 9 березнястало в нашійкраїні щорічнимі всенародним.Відкрито пам'ятникипоетові в Києві, Каневі, Харковіта в інших містахУкраїни, могилувеликого Тарасаоголошенозаповідником,ім'я ШевченкаприсвоєноКиївськомууніверситетові, театру оперита балету; масовимитиражами видаютьсяйого твори, відкрито Державниймузей Т. Г. Шевченка, його ім'я присвоєнонавчальнимзакладам інауковим уста­новам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.

Починаючиз 1962 року, щорічноприсуджуютьсяДержавні преміїУкраїни іменіТ. Г. Шевченкав галузі літературиі мистецтва.За цей час почесногозвання шевченківськоголауреата удостоєніП. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю.Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О.Кульчицька, А. Малишко, В.Касіян, І. Драч, Л. Но-виченко, Д. Павличко, М.Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківськийта інші митці.За рішеннямЮНЕСКО, ювілеїТ. Г. Шевченкавідзначалисяв усіх державахсвіту, в багатьохіз них вийшлипереклади«Кобзаря».

Світовезначення творчості.Кожний, хтоглибоко вивчаєтворчістьвеликого синаУкраїни, неминучепереконується, що має вонасвітове значення.Ось кількависловлюваньз цього приводу:«Завдяки Шевченковіскарби українськоїдуші повноюрічкою влилисяв загальнийпотік людськоїкультури»(Луначарський);«Тарас Шевченконе має собірівних у світовійлітературі»(Курелла, Німеччина);«Його генійрозрісся, якдерево, простягнувшикрону над віками»(Камілар, Румунія);«Поки б'ютьсясерця людей, звучатиме іго­лос Шевченка»(Хікмет, Туреччина);«Він був найбільшнародним поетомз усіх великихпоетів світу.Поезія Шевченкабула явищемєдиним і неповторним.Немає для неївідповідникав світовійлітературі»(Якубець, Польща).

Інколисправедливозауважують, що революційно-демократичнихписьменниківу XIX ст. було нетак уже й мало, проте жоденз них не піднявсядо таких вершиншани і любовінароду, як Шевченко.У своїх творахвін випромінювавна скривдженихвсю силу великоїлюбові, цілийокеан ніжності, а трагедіюсироти чи вдовипідносив дорівня світовоїтрагедії.

«Кобзар»знаменувавсобою демократизаціюсвітової літератури, бо з його сторінокчи не впершезаговорилицілі соціальніматерики, якізалишалисяневідомимидля елітарноїкультури — іце було одкровенням.

Не дивно, що твори Кобзаряперекладенівсіма слов'янськимимовами, а такожгрузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійськоюфранцузькою, датською, новогрецькою,іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською,італійською, угорською, малайською, бенгальськоюта багатьмаіншими мовами.

Про всебільшу світовуславу великогоКобзаря свід­чатьпам'ятники, встановленів різних країнахсвіту: у Палермо(Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижітощо.

ТворчістьШевченка постаєчи не найвидатнішимвсеєвропейськимі світовимявищем, бо досі, як слушно зауваживВадим Скуратівський,«вікове горемас, по суті, не мало своїхлітературнихуст, не розверзалосяними, не прорізалосясвоїм художнімголосом». Булиокремі літературніспроби, аленастількинесміливі йнаслідувальністосовно панівноїкультури, щоставали панськоюіграшкою, а неграндіозниммистецькимявищем інаціонально-соціальнимвикликом, якимбула творчістьвеликого Кобзаря.Саме Шевченковперше в історіїпорушив тисячолітнюнімоту соціальнихнизів. Тому“Кобзар” і маєпланетарнезначення, самеукраїнськимсловом впершезаговорилиневідомі досідля елітарноїкультури світи, речником якихстав українець, він своєю творчістюдемократизувавєвропейськута світовулітературу.

Шевченко— явище унікальне.Його немає зким порівнятиу письменствіінших народів.Не тому, що вінкращий за інших.Йдеться проособливийгенотип культуринашої країни.

Тарас…Просторо вцьому імені.В ньому всяісторія наша, все буття, яваі найпотаємнішісни. Нас простоне існує безнього: Україна— це Шевченко, Шевченко — цеУкраїна. Незнайти такогоанато­мічногоскальпеля, якийміг би відділитиодне від одного.Синонімічнапара на всічаси, доки йсвіту.

Уявитисебе без Шевченка— все одно, щобез неба надголовою. Він— вершиннапарость родовогодерева нашоїнації, виразникі хранительнародного духу.Навіть плотьйого вознесенана вершину.Іншої такоїмогили на Українінема, нема такоїмогили на всійпланеті. Вона— немов козацькавежа, де принаближеннінебезпекизапалювалисторожовийвогонь. Вогоньна сторожовійвежі Шевченкане згасає ніколи.Той вогонь —його іменнийГлагол. Колими необачновіддалялисявід нього —більмами бралисянаші очі, полудазаступала шлях.Отоді мали те, що мали. Шевченкоуніверсальний.Кажемо: Тарас—і чи є такийукраїнець, якийби не знав, прокого йдеться.Росіянин неназве ПушкінаОлександром, англієць Шекспіра— Вільямом, німець не наречеімені Гете чиШіллера, француз— Гюго. Там іншийвимір, там —відчуття дистанції.

Шевченкодля свідомостіукраїнців —не просто література.Він — наш всесвіт.Явище Шевченка— виправданняУкраїни передлюдством, підтвердженнянашої національноїповноцінності.Слово, яке неспів­відноситьсяз його Словом,—нічого не варте.До Шевченкатреба доростативсім життям».

Література

Л. Боллшаков. Повість про вічне життя. – К., 1990.

О. Бабишкін. Шевченкова слава. – К., 1989.

В. Смілявська. Святим огненним словом. – К., 1990.