Реферат: Украинские народные думы
УДК811.161.2’373.2
Т.П.Беценко (Сумськийпедагогічнийуніверситет)
ОНОМАСТИЧНИЙПРОСТІРУКРАЇНСЬКИХНАРОДНИХ ДУМ
Устатті розглядаютьсяособливостіфункціонуванняономастичниходиниць в українськихдумах — самобутніхзразках народноїтворчостінашого народу.Зокрема, викликаютьінтерес різнівиди топонімів(ойконіми, ороніми, гідроніми таін.), антропоніми(агіоніми, андроніми)як певні складникимовної системи, що фокусуютьв собі різнічасово – просторові,ідейно-змістові, художньо –естетичнікомплекси.
Увагазосередженана систематизаціїта семантико-стилістичномуаналізовіназваних одиницьу структуріпоетичноготексту.
Українськінародні думи, належачи дотворів фольклорнихі яскравовирізняючисьз-поміж іншихзразків цьогожанру багатьматільки їмпритаманнимиознаками, характеризуютьсясвоєріднимономастиконом, який, окрімтого, що надзвичайнобагатий засвоїм кількісно-виражальнимскладом, виявивще й певну специфіку, пов’язану зсистемоюхудожньо-образнихсимволів.
Своєрідністьфункціонуванняономастичниходиниць у названихтворах вбачаєтьсянасампереду певній виокремленостікола власнихнайменувань, що введене условесну тканину: використовуютьсявласні найменуванняне довільного, художньо вимисленого, безпідставногожанру з поглядуінформаційноїточностіповідомлюваноготощо, а такі, що зіставлюваніз окремимидокументальнимиподіями, постатями, зафіксованимив ході історичногорозвитку. Фактично, власні найменування(у даному випадкуті, що виявленів українськихдумах) є відправнимиточками певноїдоби, епохи, аотже – знакаминаціональноїпам’яті, якасягає різнихрівнів людськоїжиттєдіяльності: релігії, етики, естетики, мови,історії, культури...
Частотністьфункціонуваннявласних назв,їх значне поширенняв думах особливопомітне. Протетут, поряд зчистою інформативністю, тяжінням доточності описуванихподій, простежуєтьсявикористанняназваних одиницьз власне художньо-образнимзадумом: частодосягаєтьсяшляхом багаторазовогоповтору в контекстідуми однойменниходиниць (напр., у думі “БогданХмельницькийі Василь Молдавський”м. Чигирин уживається2 рази, м. Сороки– 6 раз, м. Січава-2 рази) своєріднаакцентуаціяна важливихмоментах, спостережениху ході боротьбиі відображенихтаким чиному поетичнихтворах героїчногозмісту.
Чітка окресленістьвласних найменувань(насамперед, топонімів іантропонімів)виявляєтьсяв тому, що всінайменування, як правило, не вигадані, а такі, що реальной документальнозафіксовані.Окрім того, вони позначаютьназви об’єктіві осіб історичнозначущих. Такимчином, їх уживанняобумовлененасампередточністю, достовірністю, правдивістюінформації, що подається.Можна сказати, що в даномувипадку власнінайменування, виконуючи своюпервинну функцію,– інформативно-національну, створюютьінформаційнеполе. Наприклад, згадка в текстідуми “Втечатрьох братівз города Озова, з турецькоїневолі” Савор-могиливже свідчитьпро подальшийхід подій, зокремавказує на трагічнийкінець, аджемогила асоціюєтьсязі смертю:
Про теє промовляв,
До Савор-могилиприбував,
Од голоду, ран знемагав,
Під Савор-могилоюспочивав.
В той час сизіорли налітали...
...................................................
...................................................
За час загодину Богудушу оддав.
[2,156-157]
Звичайно, ономастичніодиниці в текстіпоетичнихтворів не позбавленіемоціональногозмісту, що єзакономірнимявищем. Художньо-зображальне, естетичненаповненнявласних найменуваньв українськихдумах – це вториннафункція названиходиниць, їхемоційно –експресивне, художньо–образнеполе, що ґрунтуєтьсяна сприйняттіцих лексем якпевних символічнихзнаків (ЗапорізькаСіч – символкозацькоїслави, мужності, нескореності, героїзму таін., Дніпро –символ України, Чигирин – символгетьманськоївлади).
Проте часомважко визначити, яка функція– інформативно-довідковачи художньо-зображальнабуде домінуючою: наприклад, колитекст думифіксує антропонімБогдан Хмельницький.Не викликаєсумніву, що цеім’я завшесприймалосяукраїнцям звираженимипозитивнимиемоціями, якіобумовленіжиттєвою позицієюцього ватажкаповстанців, його діями, вчинками іпрагненнями, скерованимивисокимипатріотичнимипочуттями.Позитивніемоції, можемостверджувати, були домінуючими: досить назватице ім’я (навітьв тексті думи) і не подаватидетальнихописів йогодій, вчинків,- і текст одразунабере певноїемоційноїтональності, адже ім’я цьогогероя ще зачасів йогожиття є символоммужності, патріотизму, любові до народуУкраїни. Те, щоБогдан Хмельницький- гетьман-ватажок, сприймаєтьсяна другомуплані, хочацей, так званийдругий план,і породив первиннийемоційний фон, який домінуєу сприйняттіцієї лексеми– власної назви.
Таким чином, ономастичнаодиниця передаєподвійний заряд– художньо-естетичнийі інформаційно-довідковий.
Отже, ономастичнийряд як такийз усіма йогоособливостямиі визначаєоригінальністьцих творів.Іншими словами, самобутністьдум прослідковуєтьсявже на прикладіономастичногопростору.
Найпродуктивнішимиз-поміж ономастичниходиниць виступаютьтопоніми. Кожентопонім, уживанийв думах, іменуєпевний (такий, що реальноіснував чиіснує) географічнийоб’єкт. І в творахцього жанрународнопоетичноїтворчості наперше місцеставлятьсягеографічніоб’єкти, а несамі по собіслова-топоніми.Наприклад, функціонуванняв думі “Плачневільникав турецькійневолі” [2,c.101-102]назв пристаньКозловська, город Царьград, Червоне море, Чорне мореслугуєназиваннюоб’єктів, якімають надзвичайнувагу для правильного, точного і повногорозумінняоповіді: в XV-XVIIст. вКозлові (наКозловськійпристані) буввеликий турецькийбазар, на якомупродавалиневільників; Царьград –турецьке місто; Червоне морета Чорне мореасоціювалосьз чужиною (отже, неволею)-з арабськогота турецькогоземлею – такимчином, знаючице, не важкозрозуміти, чомубідний невольникзгадує ці назви:
То не знатимеотець, либоньматерь,
У котороїкаторзі шукати:
Чи у пристаніКозловської,
Чи у городіЦарьграді набазарі,
Будуть ушкали, турки-яничаринабігати,
За Червонеморе у арабськуюземлю запродати...
[2,101]
У іншомувипадку стаєзрозумілим, чому саме топонімКодимадолинавиноситьсяу заголовокдуми: “Смертькозака в долиніКодимі”. Відомоз історичнихджерел, що вКодиній долинідуже частопроходилисутички з татарськимизавойовниками.Тому саме цемісце заслуговуєна особливуувагу, яке таквідчайдушнопроклинає“козак простріляний, порубаний”, що перший разтут “коня вороноговтеряв”, другийраз –“товаришасердечного”, а третій раз-самголову козацькуюпокладає. Прицьому топонімКодина долинанабуває символічногозначення івиступає синонімомдо поняттясмерть.
Знаючи, що город Килія– це місто, розташованев Одеськійобласті, якев 1484р. захопилаТуреччина іпобудувалатам укріплення–свій опорнийпункт в гирліДунаю, стаєзрозумілим, чому “Ой десь, ой десь заКилимом–городомкозаченькогуляє, А з Килима–городататарин поглядає”[ 72].Фактично, цимсамим вказуєтьсяна місце сутичок.А текст думи“Козак Голота”, часто фіксуючитопонім Килія, засвідчуєзначущістьцього топографічногооб’єкта яквійськовогоукріпленнядля тодішньогорозгортанняподій.
Топонімияк найчисельнішіодиниці в думахпредставленіхоронімами:Украйна [с.167, с.224, с. 231 та ін.], Туреччина(Турещина)[с.158, с.162, с.212, с.221], Брацлавщина[с.434], Білограбськаземля [с.389], Вінниччина[с.с.434], Запоріжжя[с.248, с.312, с.315 та ін.], КарпатськаУкрайна [с.426], Польща [с.276, с.422, с.423], Грабськаземля [с.386, с.388, с.393та ін.], Поділля[с.434], Подністров’я[с.434], Полтавщина[с.434], Прикарпаття[с.426], Чорномор”є[с.170], підгрупуцих топонімівутворюютьприродні хороніми, як-от: луг Базавлуг[2,86], долина Кодина[2, 99,100], долина Кайнарська[79], Черкес-долина[2, 243, 245, 255], Черкень-долина[2, 224];ойконімами(комонімамиі астіонімами): Азов (Озов)[с.150, с.157, с.163, с.164 таін.], Біла церква[с.263, с.267, с.271 та ін.], Богуслав [с.123, с.125та ін.], Боровиця[с.260], Брайлов[с.237], Кам”янськийПоділець [с.278], Кефа (Кафа)[с.135, с.141, та ін.], Килим-город[с.72-74], Килия [с.72, с.73, с.75 та ін.], Козлов[с.119, с.120 та ін.], Корсунь[с.224, с.231, с.246 та ін.], Крилов [с.232, с.236, с.337, с.247 та ін.], Кумейки[с.260], Мерефа [с.295, с.296], Пирятин[с.385, с.387, с.396], Ситники[с.277], Стеблів[с.277], Суботів[с.292], Сучава [с.279, с.281], Тор [с.295], Трапезунд[с.135, с.136, с.140], Цареград[с.101, с.102, с.104 та ін.], Черкаси [с.224, с.226, с.229, с.231 та ін.], Чигирин [с.254, с.262, с.263 та ін.], Ясси[с.279, с.281]; гідронімами,літонімами: Семенів Ріг[с.79]; пелагонімами: Чорне море[с.98, с.101-104, с.106-110 та ін.], Червоне море[с.101, с.103], Азовськеморе [с.424, с.427], Сиваш[с.427], потамонімами: Базавлуг [с.82, с.86, с.87], Буг [с.284], Вісла[с.287, с.289, с.434], Вітка[с.72], Волганка[с.221, с.223], Дніпро[с.83, с.86, с.147 та ін.], Дністр [с.167, с.169, с.223 та ін.], Дон[с.311, с.423, та ін.], Дунай[с.258, с.324 та ін.], ЖовтіВоди [с.276, с.282, с.434], Кодима [с.99, с.100], Полтавка [с.169], Прут [с.276], Рось[с.259], Салтанка[c.166,167,218], Самара [с.89-97,153 таін.], Сула [с.261], Супай(Супонь)[с.261], Ташлик [с.294], Хортиця[с.258];гелонімами:болото Супій[с.261];інсулонімами:Крим[с.426,427], Тендра[с.135,147,398];дромонімами: Муравськийшлях [с.152,156,185та ін.];оронімами: Осаур-могила(Савур-могила, Савір-могила) [с.171], Саура-могила[с.152], Осавур-могила[с.167,169], Савор-могила, Загребельнамогила [156,186].
Майже всітопоніми вдумах, що є прикметоюцих творів, подаютьсяприладковимсловосполученням: як правило, довласної назвидодаєтьсяродове поняття: болото, луг, долина, город, село. Такаконкретизаціязумовленаприпиненнямякнайточнішоїпередачі інформації, визначеннямточної локалізаціїописуванихподій, підкресленнямзначущостітого чи іншогооб’єкта у томіопису тощо.
Антропонімидещо поступаютьсящодо частотностівживання передтопонімами.Проте їх функціонуваннятакож специфічне: переважаєнасамперед????????????, ???????????, реальністьзображуваного, що переплітаєтьсяз возвеличенням-оспіваннямчи (значно рідше)осудом, зневагоютієї чи іншоїдійової особи, яка виноситьсяв епіцентрпоглядів, подійз усіма своїмиякостями.
До розрядувласних назв, зафіксованиху думах, насампередвідносимотеологічнінайменуваннявищого порядку(теоніми).
У кожнійдумі (особливов кінцівках)вживаєтьсяім’я Бога, щомає ряд варіативнихнайменувань:Господь, Господь Бог, милосерднийБог, праведнийСуд”я, милосерднийГосподь, ОтецьНебесний, милостивийГосподь.
Концентраціяуваги слухачів(а пізніше ічитачів) наповсякчасномузверненні доБога, а такожчасте функціонуванняв текстахцерковнослов’янськихслів – термінів, звернення вокремих думахдо релігійнихобрядів наштовхуєна роздуми проджерело виникненняцих творів.
Українськідуми наскрізнопронизанілюбов’ю досвоєї віри, влаштуваннямБога. При цьомухристиянськавіра є уособленнямрідної землі– України іпротиставляєтьсябусурменській, що асоціюєтьсяз неволею, каторгою, чужою землею, смертю. Відповіднододержаннясвоєї віри –найвищий закондля козака.
У думах спостерігаємоповсякчаснезвернення доБога, що проявляєтьсяу власне звертанняхта вихваленняхБога, християнськоївіри, у розумінніважливої ролівиконаннязаповідейБожих, і, що особливоцікаво, у власнихнайменуванняхосіб смертних– козаків прізвищамиз коренем Богта близькимидо християнствапоняттями, як-от: Іван Богун, Маруся Богуславка, Олексій Попович.
З-поміж антропонімівдосить широкопредставленіімена, прізвищаосіб, іноді побатькові: СамійлоКішка, ОлексійПопович, ІвасьКоновченко,Івась ВдовиченкоКоновченко, Хома Замойко, Василь Молдавськийта ін..
Однією зприкметнихознак дум є те, що часто прізвищаподаються ускладі приладковогословосполучення: козак Голота; курінний Сулима; лях Бутурлак; пен Потоцький; отаман Остряниця; отаман Торскій; Ясько Лохвицкій, визначаючицим самим походження, рід занять, соціальнийстан названихгероїв тощо.Це зумовлюєграничну чіткістьта лаконічністьпередачі йсприйняттявисловлюваного.
У думах засвідчені, окрім усього,Імена святих(аніоніми): Миколая, Петра, Василія, які вживаютьсядля позначеннякультовихспоруд, названихіменами цихсвятих, або жсвят.
Андронімихоча і засвідченів думах, протев поодинокихвипадках типу:
То, правда, панове, булав городі Черкасівдова,
Вона по мужуГрициха, попрозваніюКоновчиха.
[, 235],
Жила вдова, старенькаяжена,
Сірчиха– Іванчиха…[ ,295].
Антропонімив думах, порядз топонімами, відіграютьчи не найвирішальнуроль. Можнасказати, щовони навітьпоступаютьсятопонімам засилою та значимістюсвоїх виражальнихфункцій (властивостей).Це закономірнеявище і пояснюєтьсятим, що в епіцентрітворів названогорізновидуперебуваєлюдина – якправило, постатьвизначна, історичнозначуща, національносвідома іобов’язково–безмежнийпатріот рідноїземлі — України- тільки за наявностітаких характеристикназиваєтьсяім’я особи.(Так, наприклад, у думі “Втечатрьох братівіз города Азова, з турецькоїневолі ” іменакозаків відсутні, розглядаєтьсяне власне їхвнесок у хідборотьби занаціональневизволеннятощо, а розглядаютьсяміжособистісністосунки: поведінка, мораль, ставленнядо ближнього, милосердя тощо.Це ж саме маємоі в думах “Сестраі брат”, “Біднавдова і трисини” та ін.).
Самелюдина визначаєхід розгортанняподій, вирішуєрізноманітніпроблемно-ситуативнімоменти, якізрештою набуваютьзагальнонародногозначення. Подібнівисновкиякнайпереконливішезасвідчуютьзаголовки дум, зокрема історико-героїчнихтворів XV-XVIIст.: наприклад“Козак Голота”,“Атаман Матяшстарий”, “Федірбезрідний, бездольний”,“Іван Богуславець”,“Іван Богун”,“Самійло Кішка”та ін..
Для дум характернеописове найменуванняосіб, зокремашироке використаннявідокремленихприкладковихсполучень.
Особа, якавиноситьсяв епіцентрподій і яка маєперсональнеім’я, обов’язковопоширюєтьсядодатковиминайменуваннями, що, окрім усього, чи то на їїпоходження, соціальнийстан, чи то нарід занять, також визначаютьставлення збоку оповідача, якому дорученоговорити відімені народу:
Як безбожніушкали налетіли,
Федора безродного, Отамана курінного,
Постріляли, порубали [ 83];
Маруся– бранка, попівнаБогуславка[ 128];
КішкаСамійло, гетьманзапорозький[ 140];
ІванЛуговський, писар військовий[ 290];
Ей, ЄврасюХмелниченьку, гетьмане молодий [, 294];
Козак- нетуга, ХвеськоДендиберя [ 305];
ХвеськоКханжа Андибер, гетьман запорозький[, 302].
Унайменуванніосіб насампередпростежуєтьсяставлення доних з бокугромадськості, що досягаєтьсярізними мовновиражальнимиспособами, зокрема додаваннямдо імен (чи прізвища)відокремленихозначень звідповіднимзабарвленням: позитивнимчи негативним.Таким чином, часто утворюєтьсяпоширений, розгалуженийряд нанизуванихвідокремленихприкладок, кожна з якихуточнює, доповнюєпопередню:
Гей, Олексію Поповичу,славнийлицарюі писарю! [399];
Гей, Хвесько Дендибере, батьку козацький,славнийлицарю![ 305],
додаваннямлексем-вториннихнайменувань, позначенихнайвищим ступенемпозитивногоемоційно-експресивногозабарвлення(слів типу батько, пан:
Ой, обзоветьсяпан Хмельницький,
Отаман- батькочигиринський[277];
Пане Филоненку, корсунськийполковнику
Батькукозацький![238])
найменуванням, що базуютьсяна лексико-семантичномупереосмисленні: емоційний плану таких лексемвиступає складникомзмісту і виноситьсяна перше місце:
“Ей, пане, пане Хмельницький,
Богдане –Зиновій, нашбатю,
Гетьманечигиринський!”[ 275]
— у цьому звертанні, що включаєвідокремленіприкладковісполуки, з допомогоюяких ?????.
Окрімтого, в думахфункціонуютьгеортоніми(назви свят, зокрема християнських): Великдень, Різдво, Василія, Петра.
Геортонімив текстах цихтворів виконуютьщонайменшетри функції: найперше, якодиниці, щослужить дляназивання свят, як мовні ознаки, які засвідчуютьлюбов до своєїхристиянськоївіри і всьоготого, що пов’язанез цією вірою,і, як елементихудожньо-поетичноготексту – щотакож не маловажливо-акумулюютьв собі ціліузагальнено-символічнікартини. Наприклад, у контексті:
“Сестро,-каже,-мила,
Родино сердешна!
Ой сподівайсямене тоді вгості,
Як будутьо Петрі бистриїріки-озеразамерзати,
Об Різдвікалина в лузіпроцвітати...”[ 330] –
вживаннямназв свят Петра(12 липня за новимст.) та Різдва(7 січня за новимст.) напрочудвиразно передаєтьсязмалюваннянеможливостіздійсненнятого, що проситьсестра у брата.При цьому назвивеликих християнськихсвят співвідносятьсяз часовим виміромі тією закономірноюреальністю, що супроводжуєїх. Таким чином, сполуки будутьо Петрі бистриїріки-озеразамерзати таОб Різдві калинав лузі процвітатиможнарозглядатияк оксюморонні– у плані поетичногооформлення.А при глибшомусприйняттіта осмисленніподаної у творідумки приходимодо інших висновків: два ряди оксюмороннихсполук побудованіна взаємномуперехрещенніознак, властивихназваним поняттям: свято Петраспіввідноситьсяз літнім часом, а Різдво — з зимовим; отже, протиставляються, з одного боку, літо (тепло): зима (холод),іншими словами– любов, потягдо рідної душі(теплота почуттів): відмова (холодпочуттів). Цепротиставленняна зовнішньомурівні. На внутрішньому– інша опозиція: шляхом поєднання, зіставленнянесуміснихпонять: святаПетра з замерзаннямрік-озер, таРіздва з процвітаннямкалини в лузі.Схематичноце можна податитак:
/>
/>/>
Ці дварівні художніхпротиставленьзовнішньогоі внутрішнього– взаємодіютьміж собою, утворюючи, що очевидно, складний комплексчуттєво-почуттєвих(емоційно-експресивних)та ідейно-змістових вражень, покликанихобразно, сильноі переконливопередати сутністьвисловленоїдумки.
Уіншому випадкугеортонімконцентруєне менший спектремоційно-змістовихвражень, протеїх розгортаннявідбуваєтьсяв іншому ключі.Так, дівка-бранка, Маруся, попівнаБогуславка,яка “потурчилась, побусурменилась”, намагаєтьсяспокутуватисвій гріх переднародом, Україною, вірою християнкоюі звільнитивсіх біднихневільниківсаме “на святийпразник, роковийдень Великдень”[ 123]. Великденьтут – як найбільшесвято християн– є уособленнямбезмежноїлюбові до рідногонароду, Батьківщини, а відтак і –міцності вірив душі “побусурмениної”Марусі Богуславки;це свято воскресінняІсуса Христа, свято перемогижиття над смертю– тому такавелика подія– рокова подія– має відбутисяв день цьогосвята: козакиніби вдругевоскресаютьпісля тридцятилітньоїневолі.
Еклезіоніми(назви церков, монастирів)представленітільки найменуваннямхристиянськихкультовихспоруд, що єнасампередпідкресленнямзначущостідля козаківсвоєї віри.Окрім того, ціодиниці є свідченнямй іншого, прощо можна судитиз контексту:
Мимо церковїхав, мимо святого
Миколая, шапкине знімав [ 387].
Отже, ономастичнийпростір, представленийв думах як творахісторичних, широкий і своєрідний.
Найпершевпадає в окорізноманітністьфункціонуванняономастичниходиниць (топонімів, антропонімівта ін.), що підпорядковуєтьсяв цілому ідейно-художньомузадумові, всійсюжетно-композиційнійканві цих творів.Окрім того, цимодиницям, якструктурнимкомпонентамтексту, властивіпевні поетичніфункції, яків свою чергуобумовлюються.
ЛІТЕРАТУРА
Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. – К.: Наукова думка, 1987.
Украинские народные думы. – Москва, 1972.
РЕЗЮМЕ
Встатье рассматриваютсяособенностифункционированияономастическихединиц в украинскихдумах. Вниманиесосредоточенона систематизациии семантико-стилистическоманализе топонимов, антропонимови других единицэтого планав структурепоэтическоготекста фольклорногожанра.
SUMMARY
Inarticle are considered the particularities of operating theonomasiology units in Ukrainian Dumas. Attention is concentrated onsystematizations and semantics-stylisticanalysis an toponims, anthroponims andother units of this plan in structure of poetical text of folkloregenre.