Реферат: Бурлескно-травестійне віршування 18 ст

РЕФЕРАТ

натему: Бурлескно-травестійневіршуванняXVIIIст.як передумовапояви «Енеїди»І.Котляревського

/>

студентки

факультету: Українськафілологія

Луганськогодержавногопедагогічного

університетуім. Т. Шевченка

Вірші-травестії — пізне явищеукраїнськоїлітератури.Автори їх — мандрованідяки. Вірші-травестії — це в основномупородженнясередини 18 ст., коли все глибшоюставала кризастарої феодально-релігійноїідеології.

Вонирозвивалисяпротягом короткогочасу. Остаточнепокріпаченняшироких масукраїнськогонароду 1783 р. поклалокрай мандруваннюдяків-пиворізів, а разом з тимпогубило і їхнютворчістьзагалом.

Віршів-травестійзбереглосятрохи більшедесятка, всеу записах кінця18 — першої половини19 і навіть початку20 сторіччя. Вонокористувалисязначною популярністю, довго жили внародній пам’яті.Жанр пародія-травестіявідомий з кінця17 ст.

Питанняпро генезутравестії вукраїнськійлітературідослідженодуже мало; невивчені їїзв’язкиз аналогічнимиявищами в іншихлітературах.

Тематичноукраїнськівірші — травестіїподіляютьсяна 2 групи — різдвяніі великодні.Вони виниклиз біблійно-євангельськихта апокрифічнихлегенд проАдама і Єви зраю, про народженняХриста, йоговоскресіннята інш. Алетравестійнийспосіб розробкирелігійнихтем призвівдо того, що увіршах не залишилосьвід «святихобразів» нічого, крім сюжетнихсхем і імен.

Наприклад, народженняХриста " «ПіснірождествуХристову» єлише приводомдля зображеннявеселої і гомінкоїгулянки селяну корчмі.

Длявсіх різдвянихі великодніхвіршів найхарактерноюрисою є те, щов них світ богіві святих зливаєтьсяіз світомукраїнського простолюду.Образи небожителіввтрачають своїбожественно-ірреальніриси. І пеклоз раєм — реальназемля.

Всівірші-травестіїзвучать бадьоро, святково, оптимістично, відображаючицим історичнийоптимізм народнихмас, який вонине втрачалинавіть в важкихумовах, відображається«панібратський»гумор народу, стосовно «божихречей».

Моватравестій — жива народнарозмовна українськамова.

Єтакі травестії:«Піснь світська»,«Вірш на великдень»,«Вірша, говореннаягетьману запорожцамина світлийпразник воскресеніяХристово 1791 года».

Бурлеско-травестійневіршування, як і породіїна церковнівідпраи, булинайяскравішимвиявом тогочасноговільнодумствау «божих речах».І це визивалообурення клерикальнихкіл.

Перечитуючитакі травестії, як «Великодніявірша», ми бачимотакі рядкі, дезображенізагальні танці:

Першенавприсядкибрали,

Потімбили трепака,

Адівчата забивали

Підківкамигоцака.

Азараз ми можемопобачити аналогічнікартини в «Енеїді»:«Еней і сам тутрозгулявся, як на арканіжеребець, зДідорою за рукивзявся, пішовіз нею у танець», тобто дужеблизько дожанрових сценвіршів-травестій.

Зрештоюі «перелицювання»Вергілівської«Енеїди» в кінці18 ст. не було чимосьвинятковимв українськійлітературі, а скоріше сказатизакономірним.Найпрозорливішіпоборникифеодальнихклерикально-релігіознихпорядків бачилиневідтворністьісторичногоруху, усвідомлювалинеминучістькраху своїхідей. Процесйшов повнимходом, людство, сміючись, прощалосьіз своїм минулим.Серйозні речіпереходилив комедію, фарс.

Вцей час ОпанасЛобисевич бувавтором низкиперекладівз латинськоїмови у травестійно-бурлескномустилі.

Алев своєму вільнодумствіавтори віршів-травестій18 ст. були сміливішимиза Котляревського.В «Енеїді»травестуються,«перелизовуються»античні, поганськібоги.

Література:

Історіяукраїнськоїлітературиу 8-ми томах, том2(друга половина18 ст. — тридцятіроки 19 ст.)

Авторитома (Л.Є.Махновець, Д.В.Чалий,Є.С.Шабліовський, В.Є.Шубравський), К., 1967 р., с.53-79.