Реферат: Карпенко-Карый

(Иван КарповичТобилевич)

(1845 — 1907)

Майже півторасторіччя минуловід дня народженнявидатногоукраїнськогодраматургаі театральногодіяча ІванаТобілевича, широко відомоготакож під псевдонімомКарпенко-Карого.Йогославне ім’ятісно пов’язанене тільки зукраїнськимтеатральнимренесансомостанньоїчверті XIX століття, а й з розвиткомвизвольногоруху на Україні, з боротьбоюза ідейністьта народністьлітератури.До мистецькихвершин Карпенко-Карийішов повільною, але твердою, впевненоюходою, долаючичисленні перешкоди, що одна за одноюпоставали найого многотрудному життєвому шляху.

Народивсямайбутнійдраматург 29вересня 1845 рокув слободі Арсенівціпоблизу Єлисаветграду(нині Кіровоград)в родині збіднілогодворянина. Матипоходила здавнього козацькогороду. Початковоїграмоти І.Тобілевичнавчився, яктоді водилося, у дяка, а продовжувавосвіту в бобринецькійтрикласнійповітовій школі(1555).Навчання хлопцевідавалося легко,і закінчив віншколу в числінайкращих учнів(1559).

На чотирнадцятомуроці життя долякинула хлопцяв похмурі кімнатиповітовихканцелярій, де молодийписарчук мусивкоротати довгідні над нудноюроботою. Такбуло в Бобринці, так і в Єлисаветграді, куди І.Тобілевичпереїхав разомз повітовимиустановамивлітку 1865 року.Хоч у новомумісті ІванКарпович бувстолоначальникомповітового, а потім секретаремміської поліціїі мав чин колезькогосекретаря, чиновницькакар’єра йогоне приваблювала.

У Єлисаветградівін утвориваматорськийгурток, виставиякого мало чимвідрізнялисявід виставпрофесійнихтруп.

1883- Вальманасі М.Старицького«Рада» опублікованеоповідання«Новобранець»за підписомГнат Карий.Звільненийз посади секретаряполіції. ПідпсевдонімомКарпенка-Карогостає акторомтрупи М. Ста­рицького.

1884 — Одруживсязі співачкоютрупи СтарицькогоСофією ВіталіївноюДітковською.

Він був одниміз найактивнішихдіячів місцевогоТовариствадля поширеннясеред народуремесел іграмотності, клопотавсяпро утворенняпритулку длякалік і сиріт, був ініціаторомутвореннябезплатноїлікарні длябідного люду, безплатноїнародної бібліотеки, а наприкінцісімдесятихроків близькозійшовся зпередовоюінтелігенцією(П.Михалевич, М.Федоровськийта ін.), з якоїзгодом склавсянелегальнийгурток однодумців, готових віддатисили за правду, за свободурідного народу.Архівні документисвідчать щоу будинкуІ.Тобілевичана Знаменськійвулиці не развідбувалисязібрання гуртка, на яких читализабороненулітературу.Ще до розгромуцього гурткаКарпенка-Карогояк людинунеблагонадійнубуло звільненоз посади секретаряЄлисаветградскоїполіції, а згодомвислано на трироки під наглядполіції за межіУкраїни.

1884 Віноселяєтьсяв м. Новочер­каську, живе під наглядомполіції якполітичнийзасланець.Працює в кузніі в палітурніймайстерні.Написав п'єсу«Бондарівна».

1885 Написаніп'єси «Розумнийі дурень» та«Наймичка».Переробляєп'єсу «Хто винен?»на «Безталанну».

1886 Створенакомедія «МартинБоруля». У Херсоніви­ходить«Збірник драматичнихтворів» І.Карпен­ка-Карого.

1887 Одержує дозвілзалишитиНовочеркаськ.Переїжджаєна хутір Надіябіля Єлисаветграда.Живе під нагля­домполіції. Займаєтьсягосподарством.Прагне по­новитисвою театральнудіяльність.Листуєтьсяз бра­тами: М.Садовськимі П. Саксаганським.

1888 Гласнийполіцейськийнагляд за драматургомзмінюєтьсянегласним.Дозволено виїздіз хутора Надія.Відновленняакторськоїдіяльностів україн­ськомународномутеатрі. Виїжджаєна гастроліразом з Кропивницьким, Заньковецькою, Саксаганським, Садовським.Разом із Саксаганськимзго­дом очолюєокрему трупу.

1889 Написавкомедію «Стотисяч». 7892 Написавдраму «Батьковаказка».

1893 Написавп'єсу-жарт «ПаливодаXVIII століття».

1895 Написанадрама «Лихаіскра полеспалить і самащезне».

1897 Створивп'єси «ПонадДніпром», «Чумаки».Склав запискудо з'їзду театральнихдіячів у Москві, яку з трибуниз'їзду виголосивП. Саксаганський.

1898 Написаностаттю «НаталкаПолтавка».Сторінки зспоминів».

1899 Створивтрагедію «СаваЧалий».

1900 Написавкомедію «Хазяїн».

1907 Під часгастролей уМоскві відвідуєЛ. М. Толстого, дарує йому своїтвори.

1902 Написав драму«Гандзя». 1903—1904 Написавкомедії «Суєта»,«Житейськеморе».

1907 У другійполовині січняв м. Умані востаннєвисту­пає насцені. Черезтяжку хворобузмушений при­пинитироботу в театрі.31 серпня їделікуватисьдо Берліна.

155вересня Померу Берліні ІванКарпенко-Карий.

1907 Його тілоперевезенона Україну іпоховано побли­зухутора Надіяна кладовищіс. Карлюжино, по­руч з могилоюйого батька.

1969 У хуторіНадія відкритолітературно-меморіальниймузей І. Карпенка-Карого.

З 1889 року майжедо кінця життяКарпенко-Карийбув одним ізфактичнихкерівників, режисером іактором у трупісвого братаП.Саксаганського, об’їздив з неюдесятки великихі малих містколишньоїросійськоїдержави і написавтакі шедевридраматургії, як “Сто тисяч”,“Хазяїн”,“СаваЧалий”,“Суєта”.