Реферат: Великі географічні відкриття XV-XVII ст Їх значення для людства і становлення епохи колоніалізму

Міністерствонауки і освітиУкраїни

МиколаївськийДержавнийУніверситетім. В.О. Сухомлинського

Інститутісторії таправа

Кафедравсесвітньоїісторії


Курсоваробота на тему

ВеликігеографічнівідкриттяXV-XVIIст. Їх значеннядля людстваі становленняепохи колоніалізму


Виконала:

студентка324 групи ЛоскутоваО.


Перевірила: к.і.н історичнихнаук,

доцентГосподаренкоО.В.


м. Миколаїв,2009

Вступ


Актуальністьтеми: Великігеографічнівідкриття єпереходом донового часу, початок якихзумовленорізними подіями, що склали комплексвзаємопов’язанихміж собою причині передумов.Наслідки епохизмінили хідподій декількохдостатньорозвиненихцивілізацій, вплинули нахід історичнихподій кожноїєвропейськоїкраїни, булопокінчено зрелігійнимиуявленнямипро світ і всьогоза наступні30 років людствовзнало проЗемлю більшеніж за попереднітисячоліття,і це знаннязмінило світ.Крім змін векономіці, політиці ікультурі, основноюбула змінасвітоглядулюдей.

Мета: дослідити епохуВеликих географічнихвідкриттів, розкрити причинита передумови, що спричинилидо дальніхподорожей, виявити наслідкиепохи Великихгеографічнихвідкриттівдля окремихнародів талюдства взагалі.

Завданняроботи: вивчитиі узагальнитинаукові джерелаз даної теми; показати передумови, причини, наслідкиВеликих географічнихвідкриттів; дослідитипередумови, проаналізуватиподії, що спричинилиподорожі, щостали географічнимивідкриттями; описати найважливішіморські експедиціїнаприкінціXV-XVI ст.та їх вплив настановищенаселеннявідкритихтериторій, висвітлитигеографічнівідкриттядругої половиниXVII ст.; узагальнитиекономічні, культурнінаслідки Великихгеографічнихвідкриттів; окреслитипочаток колоніальноїсистеми і боротьбиза колонії міжєвропейськимидержавами.

Об'єктомкурсової роботиє епоха фундаментальних, дивовижнихподорожейпочатку XV– першої половиниXVI століття, що отрималиназву Великігеографічнівідкриття.

Предметомдослідженняє всі подорожіпершовідкривачів, що здійснювалисьзаради одного– збагаченнясамих себе такраїни, що надалапідтримку.Окремі подорожімали навітьвипадковийхарактер, тобтоне планувались, але здійснились, завершенняяких ознаменувалосьзбагаченням.Вперше буллаздійсненанавколосвітняподорож.

Хронологічнімежі. Епохадивовижнихподорожей івідкриттівнових земельведе свій відліквід плаванняКолумба і відкриттяним Америки12 жовтня 1492 року.Завершуєтьсяепоха «ОдісеївНового часу»відкриттямАвстралії таОкеанії і вважаєтьсякінцем відліку, оскільки відкриттяАвстралії якокремого материказдійснюєтьсяв той періоді є неменшфундаментальним.

Короткийогляд літератури.Джерельноюбазою дослідженняє збірник«ПутешествияХристофораКолумба. Дневники, письма, документы»перекладеніна російськумову СветомЯ.М. у 1956 р., і є цінним, оскільки поданодостеменнуінформаціюпро подорожвидатногомандріника, розкрито особистідумки. Особливоцінним у «Путешевствиях…»є аналіз процесів, подій, що спричиниливідкриття новихземель. Розкриваєтьсяпроцес зародженнясистеми експлуатаціїмісцевих жителівна територіяхнововідкритихземель. Щоденникочевидця АнтоніоПігафетти, щоповернувсяв Іспанію наодному з уцілілихкораблів «Вікторія»,– це розповідьпро велику йтрагічну експедиціюФ. Магеллана.Щоденник розкриваєнайдрібнішімоменти подорожі: контакт з коріннимнаселеннямі відношеннядо нього, цілічленів екіпажу, настрої підчас подорожіі т.ін. ЩоденникАнтоніо Пігафеттибув перекладенийСветом Я.М. івиданий у 1950 р.багатьох вчених.Серед іноземнихдослідниківІсторія Великихгеографічнихвідкриттівцікавила ЖюляВерна, Дж. Бейкера, Лієлайса А, Эрдьоді Я. ПрацязнаменитогофранцузькогописьменникаЖюля Верна(1828 – 1905) – «Історіявеликих подорожей»- присвяченаісторії географічнихвідкриттівз найдавнішихчасів до початкусорокових роківXIX століття.Книга перша– «ВідкриттяЗемлі» – присвяченавеликим подорожамі великиммандрівникампочатку XV– першої половиниXVI століття, подаєтьсядетальний описекспедиційтаких прославленихмореплавців, як Колумба, Дрейка, Тасмані багато інших.Не можна незгадати тацілком самостійнийтвір «Историяоткрытия иисследованияАвстралии иОкеании». Такожзначним є внесоку історіографіюВеликих географічнихвідкриттівтвір ЯнушаЕрдьоді «Боротьбаза моря. ЕпохаВеликих географічнихвідкриттів», виданий уБудапешті у1979 р., перекладенийК. Стебневоюна російськумову у 1985р.

Російськашкола вивченнягеографічнихвідкриттів,їх передумови, причини і наслідкипредставленатакими дослідниками, як МагидовичЙ.П., МагидовичВ.Й., Свет Я.М., Семенов В.Ф., Сказкін С.Д. таукраїнськінауковціКрижанівськийО.П. Заслуговуєна увагу в даномуконтекстіфундаментальнапраця «Очеркипо историигеографическихоткрытий» в5-ти томах, написанавідомим історикогеографомМагидовичемЙ.П., при участійого сина, МагидовичаВ.Й. У нарисахописані територіальнівідкриття, пов'язані зіствореннямй уточненнямкарти Землів межах писменнойісторії людства.Матеріал авторамибув відібранийтаким чином, що дозволивдосить повноописати історіюцих подорожейі відкриттів.Другий томприсвяченийЕпосі Великихгеографічнихвідкриттів(кінець XV- середина XVIIв.). Розповідаєтьсяпро плаванняКолумба і йогосуперників, про відкриттяморського шляхув Індію й проперше навколосвітнєплавання Магеллана, про завоюванняЦентральноїй ПівденноїАмерики провідкриття йдослідженняОкеанії, пошукахНевідомоїПівденноїЗемлі, колонізаціїПівнічноїАмерики й багатоіншого. МагидовичІ.П.та його «Историяоткрытия иисследованияСеверной Америки»в 5-ти т. подаєопис відкриттіві дослідженьбереговоїлінії, островіві півостровів, заток і проток, гірських хребтів, плато й низовин, рік й озер, лісів, прерій і пустельПівнічноїАмерики.

Структурароботи. Курсоваробота складаєтьсяз чотирьохрозділів, висновків, списку використаноїлітератури, додатків. Загальнийобсяг —. ЕпохуВеликих географічнихвідкриттівможна з повнимправом назватиепохою великихпограбуваньта геноцидупідкоренихнародів; європейці, які ще кількастоліть назадмогли гнобитита винищуватиодин-одного, отримувалидуже широкеполе діяльності- весь світ.

Розділ1. Передумовита причиниВеликих географічнихвідкриттів


1.1ПередумовиВеликих географічнихвідкриттів


КінецьXV – першаполовина XVІIст. — це час Великихгеографічнихвідкриттів, коли люди новоїепохи шукалинових шляхівдля дослідженьнад світом іприродою.«Пробуджуєтьсябажання пізнатиближче тайниприроди, невідомікраїни, цілуземлю з її незнанимипросторамий таємничимиокеанами» [4;163]. Взагалі Великігеографічнівідкриття — цекомплекснайвизначнішихвідкриттівна суші і наморі, зробленихпротягом майжевсієї писемноїісторії людства[1;407]. Фінікіяни, греки й римляниу прадавні часипізнали вжезначні простористарого світу; у середньовіччіпоширили географічнийсвітоглядараби, норманий учасникихрестовихпоходів. А скількище має бутивідкрито? Щесплять у своїхпограбованихсклепах людиневідомих намплемен. Чекаютьсвоїх «дослідників»джунглі Амазоніїі басейни іншихрічок, прибереговіпустелі і високогірнірайони Мексикиі Гватемалита інших баготочисельнихкуточків НовогоСвіту.

Однієюз передумовВеликих географічнихвідкриттівбув розвитоктехніки, якийу XV-XVIст. досяг великихуспіхів. Селяниі ремісникипродовжувалинагромаджуватитрудовий досвіді поліпшуватизнаряддя праці.У гірництвій ремеслі почализастосовувативодяний двигун.Це давало можливістькопати глибшішахти і добуватибільше руди.Істотні поліпшеннявідбулися увиплавці таобробці металів.Із XIV ст. почалибудувати домни- великі плавильніпечі. З добутоготаким чиномчавуну виплавлялизалізо і сталь.Металу тепервиплавлялизначно більше, ніж раніше.Його оброблялина спеціальнихверстатах: токарних, шліфувальних, гвинторізних.Багато чавунуі заліза потрібнобуло для виробництвазброї. Буловдосконаленоручну вогнепальнузброю, з'явилисяпістолети, важкі рушниці- мушкети. Тривалийчас європейціне зважувалисьна далекі плаванняу відкритомуморі. Не маючидосконалихкарт і морськихприладів, мандрівникизвичайно плавалив морях, що омивалиЄвропу. Місцезнаходженнякорабля визначалитільки в яснупогоду за розміщеннямзірок. Виходитиу відкрите морестало безпечнішепісля того, яку моряків з'явивсякомпас.

Першіужили його, мабуть, китайціза дві тисячіроків до н.е івикористовувалидля визначеннянапрямку упустелях; вХІІІ-XIV ст.він був удосконаленийі поширивсяпо всій Європі, проте обладнанняйого залишалосьдуже простим– магнітнастрілка, прикріпленадо пробки іпоміщена упосуд з водою.Ужиття компасузабезпечувалоповерненнякораблів додому, перед безцільноюблуканиноюпо безкраїхморях, що давнішечасто траплялося.[4; 164] Відкриттякомпаса призвелодо переворотуу мореплавстві, як порох – увійськовійсправі, а перероблюванийпроцес – уметалургії.Було винайденотакож прилад- астролябіюдля визначеннямісцезнаходженнякорабля. Поліпшенотакож географічнікарти, так, щоморяк міг використатидосвід давнішихпоколінь.

Учаси середніхвіків будовакораблів перейшлавсестороннійрозвиток. Галери, галони, каравелий інші суднаіталійців, турків, іспанцівприйняли поліпшеніформи й надавалисядо далекихподорожей [4;164]. У XV ст. булостворено швидкохіднийлегкий парусник- каравелу. Цебули рухливі, місткі і міцнісудна. Вонимали три щоглиз прямими йкосими вітриламий могли рухатисяв потрійномунапрямі нетільки приходовому, а йпри боковомуі навіть зустрічномувітрі. На каравелахможна буловирушити вдалекі морськіподорожі. В1459 р. перший корабельподібної конструкціїз'явився наБалтиці. Всікораблі з такимкріпленнямобшивання врозмовній мовістали називатися«каравелами»від італійськогоcara bella(«гарна форма»).Можна зробитивисновок, щокаравели якособливоготипу судів (назразок шхуни, барка або фрегата)у точному значенніцього слованіколи не існувало.Це поняттязавжди булотрохи розмите.У часи Колумбавони вже булизначно крупніше.Каравелою, міжіншим, моглиохрестити неф, якщо він мавгладке обшивання.Зважаючи навсе, саме такобстояла справаіз самою знаменитоюкаравелою — флагманськимкораблем Колумба«Санта-Марією», що сам адміралназивав нао(неф).

ЗасвідченнямПантеро-Пантера, каравела –«дуже легкей бігке судно.Вона порівняноневелика, маєчотири мрії...»[38] Вибираючисудно для своєїекспедиції, Колумб свідомовіддав перевагукаравел.

«Санта-Марія»мала водотоннажністьблизько 130 тон.Висота грота-щоглистановила 28 м.

Булив географічнихвідкриттіві політичніпередумови.Приміром, потужнаморська державаПортугаліяволоділа дещоневеликоютериторієюна заході Європи.Затверджуючисвою могутність, португальцівсіма силаминамагалисярозширити своюдержаву зарахунок заморськихземель. Причому, зусилля ці булинастількиенергійними, що португальськийпринц.


1.2 Причини


Додалеких подорожейвабили декогоідеалістичнімотиви — відкриватидалекі невідомінароди і навертатиїх на християнськувіру. Але щебільшу рольвідігралиматеріальніпричини. ЗахіднаЄвропа булавже доволігусто заселенай у деяких країнаху населеннябула проблема, що полягалау неможливостізнайти собінеобхідногопрожитку. Цілюди шукалисобі новихзасобів дожиття і намагалисьзнайти їх наморі. [4; 164] Ще однієюпричиною географічнихвідкриттівбула торгівля, яка розвинуласяпід час хрестовихпоходів і набулана кінецьсередньовіччяхарактерупостійнихторгівельнихзв'язків. Всілякісхідні товари– прянощі (перець, кориця, гвоздика,імбир, мускатнігоріхи тощо), цукор, ювелірнівироби, парфумернітовари, всякісхідні тканиниі т. ін. – дедалібільше входилив ужиток вищихі середніхкласів ЗахідноїЄвропи.

Великакількістьпосередників(араби, візантійці,італійці таінші) надзвичайноздорожувалавартість східнихтоварів. Купцямзахідних іпівнічно-західнихєвропейськихкраїн віддаленісхідні ринкибули зовсімнедоступні.Завоюваннятурками БлизькогоСходу остаточнопогіршилостановищелевантійськоїторгівлі. Думказнайти новийморський шляхдо Індії, в обхідарабів і турецькихволодінь, почаладедалі більшецікавити купціві моряків різнихкраїн ЗахідноїЄвропи.

Допошуків казковоїІндії спонукалаєвропейцівще й інша причина.Товарне господарство, що розвинулосяв Європі, потребуваловеликої кількостідорогоціннихметалів.

Такимчином, європейцямдоводилосьщорічно доплачуватипевні сумидорогоціннимиметалами, внаслідокчого замістьприпливу золотай срібла доЄвропи вонивідпливализ неї в східнікраїни. [8; 243] Отже,«проблемазолота» перетворюваласьна гостру економічнупроблему, якапотребувалатакож якнайшвидшогорозв'язання.У пошуках шляхівдо Індії найбільшзацікавленнимивиявилися неіталійськікупці, а купці, з якими зв'язаніфеодали іншихкраїн ЗахідноїЄвропи, що лежалив безпосередньомусусідстві зАтлантичнимокеаном. Цимикраїнами булинасампередПортугаліяй Іспанія.Економічнимиїх передумовамибули кількапричин. [2; 179] Однієюз цих причинбуло посиленняв останнійчверті XVст. іспанськоїкоролівськоївлади, що ранішебула обмежена.У формуваннііспанськогокоролівствабули присутніумови, виключноблагосприятливідля обмеженнякоролівськоївлади. [20; 719] Переломому бік посиленнякоролівськоївлади намітивсянаприкінці60-х років XVстоліття. У1469 році королевакастильськаІзабелла вийшлазаміж за наслідникаарагонськогопрестолу Фердинанда, який через 10років ставкоролем Арагону.[24; 4]

Недовгомогла вистоятьостання мусульманськадержава в Іспанії– Гранадськийемірат – черездекілька роківпісля взяттяіспанцямиМалагі і Альмерії– останніхмусульманськихпортів – іспанськівійська напочатку 1492 р.вступили вГранаду.

Закінчивсявосьмисторічнийпроцес реконкісти– зворотньогозавоюванняхристиянськимидержавамипіренейськихкраїн, завойованиху 711 р. мусульманами– маврами. Такимибули передумовиі причинизаокеанськоїекспансіїзахідноєвропейськихкраїн.

Великігеографічнівідкриття буливикликанірозвиткомпродуктивнихсил суспільства, ростом товарно-грошовихвідносин інеобхідністюзолота й срібладля подальшогообігу засобів, тому що грошіпоступовоставали самезасобом обігу.

Передумовамиепохи Великихгеографічнихвідкриттівстали досягненнянауки й техніки, насамперед, в областікораблебудуванняй навігації.

Проте, далекі морськіплавання сталиможливимизавдяки оснащеннюсудів компасами, а капітанів- географічнимикартами. Накартах тогочасу невідомі, але передбачуваніземлі позначалисябілими плямамиабо безформнимиутвореннямиз написом «terraincognita». Метоюпрагнень додальніх плаваньприморськихзахідноєвропейськихкраїн буловідкриттяпрямого морськогошляху «до Індій», тобто до країнПівденної іСхідної Азії, які вважались«батьківщиноюпрянощів» інемовби буялизолотом. Феодалізму ЗахіднійЄвропі в цейчас знаходивсяна стадії розкладу, виросталивеликі міста, розвиваласьторгівля якміж європейськимикраїнами, такі між позаєвропейськами.[17; 3]

Об’єднанняв одне королівствоКастилії іАрагону і митецькаполітика посилиликоролівськувладу в обохкраїнах. Щобприборкатиіспанськедворянство, яке не волілоїм підкорятиськоролі організувалисоюз міст «Святебратство»(Сантаермандад), якевиставилодекілька тисячлюдей для політичноїслужби і в декількароків очистилокраїну відрозбійничихшайок розорившихсядворян.

Допередумоввідкриттіввідноситьсятой факт, щовнаслідокзавоюванняГранади, щопоклало крайцїй, майжебезперервній, війні в самійІспанії, війні, що була ремесломдля тисяч дрібнопоміщицькихдворян – «ідальго», ті залишилисьбез справи.Тепер вонистали ще більшнебезпечнідля монархіїі іспанськихміст, що розвивались, ніж у рокиреконкісти.

Розділ2. Найважливішіморські експедиціїXV- початкуXVI ст.


2.1Відкриттяпортугальцямиморського шляхудо Індії


Нажаль, найчастішегеографічнівідкриттяносили характервійськовоїагресії. Однаіз самих сумнихісторій — відкриттяв 1416 р. Канарськихостровів португальцемВелью, що досліджувавзахідне узбережжяАфрики. ЩасливіОстрови, ЄлисейськіПоля, сад Гесперид, Атлантіда…такими булиперші назвиКанарськихостровів, знайденів грецьких іримських рукописах.Мова йшла проархіпелаг, населенийаборигеннимиплеменамигуанчес – високими, білошкіримилюдьми, що живутьу скелястихберегах, печерахабо невеликихпоселеннях, які складаютьсяз круглих будинків.У 1496 р. цей народпоказав великувідвагу і мужністьу боротьбіпроти приєднаннядо кастильскойкорони. Незабаромпісля відкриттяпортугальціповністю знищилизагадковийнарод, що заселявКанари. [39] ЗавідкриттямКанарськихостровів в 1419р. португальцямиЗарку й ВашТейшейра буливідкриті островиМадейра йПорту-Санту, а в 1431 р. мореплавецьКабрал відкривАзорські острови.

Столицею, де проживалипортугальськівіце-королі, стало містоГоа (на північвід Калікута).Дуже великезначення дляпортугальськогопанування вІндії малозагарбанняважливих торговихі стратегічнихпунктів – містАден (біля виходуЧервоного моряв Індійськийокеан) і Ормуз(у Перськійзатоці). Тимсамим португальціповністю закривалистарі торговішляхи з Індіїдо АлександріїЧервоним моремі з Індії доСирії черезМесопотамію.У 20-х р. XVI ст.португальцізахопили вжезначну частинуЗондськогоархіпелагу.Так за короткийчас була створенавелика португальськаколоніальнаімперія. МісцеАлександрії, а частково іВенеції, зайняломісто Лісабон, столиця Португалії.[18; 327]

У1415р. у Генріха– третього синакороля ЖуанаІ, прозванимсучасникамиМореплавцем, визріла думкадістатисяГвінеї морськимшляхом і перехопититоргівлю уарабів, але дляцьоьго потрібенбув морськийфлот. ПринцГенріх взявсяза організаціюмореплавстваі розпочав зтого, створиву південнійПортугалії, на мисі Сагреш, щось подібнедо морськоїакадемії.

Тутбуло заснованообсерваторію, морську школу, суднобудівнумайстерню, атакож бібліотеку, в якій зберігалисячисленні книгипро морськіподорожі, географічнікарти, рукописи.Перед ними булипоставленізавдання удосконалитиспособи навігації, а головне з`ясуватичи можна дістатисяІндії огинаючиАфрикує. Доситьшвидко академіяперетвориласьна морськийцентр Європи.Смерть Генріхау 1460 році призвеладо занепадуморської академіїв Сагреші, алезапочатковананим португальськаекспансія вЗахідну Африкувже не припинялася.Принц був призначенийримським папоюголовою католицькогоордену Христаі не мав праваза своїм саномбрати участьу морськихплаваннях. У1418 р. на південьбуло спорядженопершу експедицію, але вона повернуласьні з чим – морякибоялися пливтидо екватора, до мису Бохадор, що знаходивсяна узбережжіАфрики, трохина південь відКанарськихостровів. Екіпажнової експедиціі1434 р. як тількидізналась щопопереду мисБохадор счинилабунт. Врятувалисправу хитрістькращого вихованцяпринца Генріхакапітана ЖілаЕаніша. Якбине він, то експансіяПортугаліїна південьзатрималасяби на багатороків. Насправдівін повернувдо відкритогоморя і, колиземля зниклаз очей, попрямувавна південь. Алеі його не покидавнеспокій, зострахом чекав, що ось-ось закипитьвода, почнечорніти шкіра.Та минав час, але нічоготакого з морякамине трапилось, море було спокійним.У 1446 р. португальцідосягли островівЗеленого Мису,і раділи якдіти, побачившибуйну зелень.За таких обставині дістали островисвою назву.Відкрившибагаті берегиГвінейськоїзатоки у 1471 р., португальціне дуже поспішалийти далі. НаплантаціяхМадейри де упункті, що назвалиЗолотим Берегом, збудувалисильну військовуфакторію працювализавезені зАфрики невільники.

НаприкінціXV століттяв багатьохвиникло запитання: чи вірне картамиру Птолемея? На цій картіАфрика простираласядо Південногополюса, відокремлюючиАтлантичнийокеан відІндійського.Але португальськімореплавцівстановили: чим південніше, тим беріг Африкибільше відхиляєтьсядо сходу. Цюхвилюючу загадкувирішив португальськиймандрівникБартоломеоДіас.

Вийшовшиз Лісабона в1487 р. на трьохкораблях., вінв 1488 р. доплив допівденногокраю Африкий навіть обігнувїї, незважаючина жорстокийшторм. Самийпівденнийвиступ АфрикиДіас назвавшимисом Бурь. Зацим мисом йогокораблі ввійшлиу води Індійськогоокеану. АліБартоломеоДіасу довелосяна цьому закінчитисвою подорож: змучена бурямикоманда зажадалаповерненняна батьківщину.Після доповідіБартоломеоДіаса про результатиплаванняпортугальськийуряд розпорядивсяназвати південниймис Африки немисом Бурь, аДоброї Надії- надії досягтиІндії й іншихкраїн Сходуморським шляхом.Надія ця незабаромзбулася. Відплившиз Лісабонавлітку 1497 р. начолі невеликоїфлотилії зчотирьох кораблів, Васко да Гама(1460 – 1524) навесні1498 р. досяг західногоузбережжяІндії, обігнувшиАфрику, висадившисьу місті Калікут.У серпні 1499 р.мандрівникиповернулисяз вантажемзолота та індійськихпрянощів. Задва роки важкогоплавання з 168чоловік командиживими залишилосьлише 55 чоловік[15; 203]. ВідкриттяВаско да Гамисправило уПортугаліївеличезневраження.

Такимчином, першаекспедиціяВаско да Гамивідкрила португальцямшлях уКаликут.[33; 41] Португальськийкороль МануелI (1495 – 1521) прийнявз цього приводутитул «повелительІндії» і прізвисько«Щасливий».Уже 28 серпня1499 р. Мануэл додавдо своготитулу володінняІндією, ставшиназиватися:«Сеньйор Гвінеї, навігації, торгівлі Ефіопії, Аравії, Персіїй Індії»[34; 111]. Мануел прагнувдо встановленнямонополіїна торгівлюз Індієюй хотівустановитиконтрольнад Індійськимокеаном. Тому9 березня 1500 р.він пославв Індіюфлот з 13кораблівпід командуваннямАлвариша Кабрала.Із цьогомоменту починаєтьсяактивне завоюванняІндії, що переслідуєторговельній військово-політичніцілі [34; 112]. Метоюданої експедиціїбуло призначенняадміністраторафакторії в Калікуті, священиківі ченцівдля поширенняхристиянствав Індії, також Мануэлнаказувавборотися з «маврамиз Мекки», щоб установитиповну монополіюправителяПортугаліїна торгівлюспеціями. [33; 42]Там Кабралудозволилиорганізуватиторговельнуфакторію й тимсамим, Португаліязав'язала торгівельнізв'язки з індійськимимістами Кончині Кананор.

По шляхув ІндіюАлвариш Кабралвідкрив Бразилію, вона буланазвана «острівВіра Круш» йоголошенаволодіннямпортугальськогоправителя.У липні1501 р. Кабрал повернувсяв Лісабон.У результатіекспедиціїПедру АлваришаКабрала португальціодержали багаторізної інформаціїпро Індію, про народиіндійськіміста, що населяють, іторговців, щоторгували вних.Але подорожПедру АлваришаКабрала не досягловсіх цілей, позначенихправителемМануэлом I.Після цьогокороль Мануэлу другийраз відправивв ІндіюВаско да Гаму(1502–1503 р.). [39]


--PAGE_BREAK--

2.2ВідкриттяКолумбом Америкита її колонізація


ГенуєцьХристофорКолумб (1451 – 1506)запропонуваву 1492 р. іспанськомуурядові Фердинандай Ізабеллипроект подорожідо Індії в західномунапрямку. Колумбвиходив ізвчення прокулястістьЗемлі. Іспанськийуряд прихильнопоставивсядо проектуКолумба. 3 серпня1492 р. невеликаескадра у складітрьох корабліввийшла з гаваніПалос в Атлантичнийокеан.

Якщокористуватисяофіційнимидокументамидля визначеннянайближчоїмети першоїекспедиціїКолумба, топотрібно впершу чергу, пікреслити, що глухе згадуванняпро материквсе ж могловідноситисьлише до Азії: ніякого іншогоматерика, окрімАзії, — по стародавнімі середньовічнимуявленням –не могло бутив північнійпівкулі назахід до Європи, за океаном(нові материкимогли бути лишеу південнійпівкулі). [26; 18] 12жовтня 1492 р. Колумбвідкрив одинз Багамськихостровів уКарибськомуморі поблизуЦентральноїАмерики. Незабаромвін відкривсусідні великіострови Гаїтіі Кубу. В однійз наступнихподорожейКолумб виявивбереги ПівденноїАмерики (поблизугирла рікиОріноко). Протенова частинасвіту, відкритаКолумбом, недістала назвиза його ім'ям.

Порівняноіз справжньою,«Східною Індією»нова, «ЗахіднаІндія» Колумбавиявиласябідною, безміст і цивілізації.У тубільцівтраплялосязолото та срібло, але далеко нев такій кількості, як сподівалисьіспанці. Колумбшвидко впаву немилістьдвору.

У 1506 р.він помер упровінційномумісті Вальядоліду злиднях, всімазабутий. ВідкритийКолумбом материкдістав назву- «Америка», заім'ям іншогоіталійця, флорентійцяАмеріго Веспуччі(1452–1512). Амерігоздійснив кількаподорожей до«Нової Землі», у 1499 р. прийнівучасть в експедиціїАлонсо де Охеда, дослідившидетальнопівнічно-східнібереги ПівденноїАмерики. [5; 15] Дослідниквисловив думку, що це не Азія, а новий континент.Картографивже з 1507 р. почаливідмічати насвоїх картахземлі, відкритіКолумбом, загальноюназвою «ЗемельАмеріго», пізнішебула зміненана «Америка».[14; 135]

ВідкриттяКолумба викликалосуперництвоміж Португалієюй Іспанією занові землі. Щобзапобігтизіткненням, обидві державиуклали міжсобою в 1494 р. договіру Тордесільясі, згідно з якимбула проведенамежа від полюсадо полюса у2053 кілометрана захід відостровів ЗеленогоМису. Усі нововідкритіземлі і водина захід відцієї межі повиннібули належатиіспанцям, насхід — португальцям.У 1529 р. у м. Сарагосабуло укладеноновий договір, так ставсяперший поділколоніальногосвіту.

КолонізаціяАмерики розпочаласявідразу ж внаслідокїї відкриття.Після відплиттяКолумб залишивчастину екіпажузатонувшої«Санта-Марії»на островіЕспаньйола(Гаїті) побудувавшитам форт Навідад(Різдво). Колумбдумав, що цеЯпонія і давколоністамзавдання вимінюватизолото. Післяприбуття вІспанію віннаписав королямлиста в якомуговорив таке:«Їх високостіможуть бутипевні, що я надамїм стількизолота, скількипотрібно, якщоїх високостісприятимутьмені своєюмилістю, допомогою.Крім золотавони матимутьпрянощі, бавовну- і стільки скількизабажають...»[13; 45] У цьому листівказані всіплани іспанцівщодо новихземель. Колидо Навідадуприплила другаекспедиціяКолумба, тознайшла спаленийфорт і трупиколоністів.Колоністи велисебе за відсутностіКолумба якзграя злочинців, поки не натрапилина войовничогокасіка Каонабо.Його воїнинапали на Навідад, легко взялифорт. Відразуж Колумб організувавкриваву каральнуекспедицію.Почалася колонізаціяостровів Карибськогоморя.

Колонізаціявелась вогнемта мечем, і вонапризвела доповної загибелікорінногонаселення.Після усуненняКолумба відсправ, в Америкуринулась масаавантюристів, хоча траплялисясеред них івчені (АмерігоВеспуччі). Атим часом ситуаціяв колоніях буладуже тяжкою.На Еспаньйолідовелося ввестизаборону залишатиострів боржникам.На одній з каравел, що прямувалана материковуколонію (ниніПанама) виявилиодного з ідальго-боржникана прызвищеВаско Нуньєсде Бальбоа. Подорозі ідальгопідняв на кораблібунт, а дібравшисьдо колоніїзахопив тамвладу, і організувавекспедиціюдля пошукуТихого океану.1 вересня 1513 р.двісті конкістадоріввирушили вбезсмертя. Лише29 вересня кількадесятків солдатівперетнувшиПанамськийперешийок, дісталисяТихого океану.Пограбувавшимісцевих індіанців, експедиціяповернуласьв колонію, деБальбоа заарештувалияк заколотниката стратили.Але його прикладне зупинивінших шукачівпригод. 18 лютого1517 р. сто конкістадорівна трьох каравелахпід командуваннямЕрнандеса деКордови відправилисьв експедиціюта відкрилидержаву Майя.[14; 76] У квітні 1518 р.до Юкатанувирушила новаекспедиціяу складі 240 чоловікна чотирьохкаравелах підкомандуваннямХуана Гріхальви.

Експедиціяпросунуласьдалі чим попередняі добраласядо країни ацтеківТеночтітлану, там їх прийнялиза богів і щедрообдарувализолотом. ПісляповерненняекспедиціїГріхальвужорстоко покарализа те що він незавоював багатукраїну. Іспанцівідразу ж почалиготуватисядо завойовницькогопоходу. Керівникомпризначилимолодого дворянинаЕрнана Кортеса.Вибір губернатораЕспаньйолиДієго Веласкесабув невипадковий.Ернан Кортесвстиг повоюватипроти Гранади, вліз в борги.Веласкес невідпускав йогона материк, алекаравели вжевийшли в мореколи в портприбули солдатизаарештуватидержавногозлочинця Кортеса.Експедиціязупиняласяв портах Тринідаді Гаванна, депоповниласяпровізією талюдьми. 18 квітня1519 р. експедиціядійшла до узбережжяМексики. Відразуж було заснованемісто Веракрус.Місцевий правительза наказом зТеночтітланущедро обдарувавіспанців золотомта рабинями,

Кортесзаявив що іспанціхворіють хворобоювід якої одніліки — золотоі, що він повинензустрітисяз правителемТеночтітланутлатоані Монтесумою.Переляканийтлатоані наказавзатриматичужинців, даруючиїм золото. [20;89] Всередині серпня1519 р. конкістадорипочали наступна Теночтітлан.До іспанцівприєдналисяармії двохплемен: тотонаківі тлашкаланців.Першою жертвоюстало містоЧолула. 8 листопада1519 р. Кортес вступивдо Теночтітлана.При цьому Кортессказав: «Звідсілярозпочнетьсязавоюванняімперськихволодінь, саметут знаходитьсямісце, яке дияволзробив своїмголовним сховищем,і коли це містопідкоритьсянам, і підкоритьсябез труднощів, то без труднощівбуде завойованаі решта»[16; 102].

Іспанцівступили довеличногоміста, населенняякого нараховувалоблизько 120 000чоловік (на тойчас Лондон — 40 000, Париж- 65 000). Тим часомз Веракрусанадійшла тривожназвістка — Веласкесвислав 900 солдат, з них 100 кавалеристівз суворим наказомзаарештуватиКортеса і доставитийого на Кубу.Очолював експедиціюдруг губернатораПанфіло Нарваес.

Кортесвіддав частинусвого золотасолдатам, апотім взявши70 солдатів виступивназустрічНарваесу. ВТеночтітланіз армією залишивсяПедро Альварадо[8; 342]. В Теночтітланіспалахнулоповстання. Втравні 1520 р. ацтекизвернулисядо Альварадоз пропозицією: в обмін на правоскористатисяхрамом вониобіцяли знятиоблогу. Післяпочатку богослужінняАльварадонаказав знищитиацтеків, що йбуло виконано.Коли по міступронесласячутка про новийзлочин іспанців, десятки тисячлюдей взялисяза зброю, розпочавсявідчайдушнийштурм палацу.Керував повсталимиплемінникМонтесумиКуаутемок. Самев цей моментв місто ввійшовКортес, якогопропустилив палац безперешкод. Іспанціопинилися впастці. Гіганськівтрати неслитлашкаланціта тотонакі, гинули і іспанці.

Полоненихіспанців наочах товаришівприносили вжертву. 30 червня1520 р. конкістадоривбили Монтесуму.В ніч на 1 липняіспанці пішлина прорив, колидобралися доканалів, виявилось, що мости зруйновані.Поки будувалипереправу зусіх боківвдарили ацтекськівоїни.

Загинуло800 іспанців, буловтрачено всюартилерію.[6;198] Лише на початку1521 р. Кортес зібравнову армію, лише в червніпісля боїв зпереміннимуспіхом Кортесзміг приступитидо штурму. Обложенемісто протрималосьдо 13 серпня 1521 р., після чоготлатоані Куаутемокздався, передтим встигшизаховати скарби.У війні протиіспанців загинулопонад 300 000ацтеків.

Проіснуваннялегендарної«золотої»країни Біруіспанці дізналисяпід час походуБальбоа. Цякраїна сталамрією ФранціскоПіссаро, іспанськогоконкістадора.В 1513-1535 рр. брав участьу завоюванніПанами й Перу, відкрив частинуТихоокеанськогоузбережжяПівденноїАмерики іззатокою Гуаякільі Західну частинуКордильєрів, Анд, розграбуваві знищив державуінків Тауантинсуйу, заснував містаЛіма й Трухильо.[22; 105]

У листопаді1524 р. зібравшиневеличкийзагін Піссароз компаньйонамивідправилисяна південь, алеекспедиціюспіткала невдача.10 березня 1526 р.каравели зновувирушили напівдень і дійшлидо інкськогоміста Тумбес.У 1528 р. з Панамиприбув корабель, але без солдатів.26 липня 1529 р. корольпідписав зПіссаро угоду.Піссаро бувпризначенийгенерал-капітаном, тобто правителемще не завойованоїкраїни. [23;39]

В січні1531 р. експедиціявідправиласьу Перу. 16 листопада1532 р. під час зустрічііспанці перебилиохорону і захопилиінків в полон.Атауальпазапропонувавіспанцям викуп- кімната заповненазолотом (4,5 на7,5метрів), і двікімнати заповненісріблом (6,6 на5,1метра і 10,5 на5,1метра). На кожноговершника припало40 кілограмівзолота, а напіхотинця 20кілограмів.Піссаро порушивсвою обіцянку,і отримавшивикуп почавсудити інків.19 серпня 1533 р.більшістьінків булоповішено. Гігантськаі могуча імперіяінків впалапрактичномиттєво. [25;52].

Дужедорого обійшлосяіспанцям завоюваннякраїни майя.Ще в 1527 р. 250 солдатівпід командуваннямФранціскоМонтехо висадилисьна берегахЮкатану, наступногороку Монтехоповторив похід, в якій конкістадоризазнали поразкиі знову відступили.Третю спробуМонтехо зробиву 1533 р. У 1541 р. у країніпочалася громадянськавійна, склалосядві коаліції.

На чоліодніїє ставКоком, а на чолідругої — Шіва.У 1541 р. загін в 400солдатів начолі з синомМонтехо зновувторгнувсяна Юкатан іуклав союз зШівою. В червні1542 р. відбуласьголовна битвапід іспанськимселищем Меріда, де Коком зазнавпоразки.

У 1536 р.іспанськийзагін на чоліз Гонсало Хіменесомнабрели настолицю державиЧібча-муїсків– Боготу, дезахопили гігантськіскарби. У 1547 р.конкістадорина чолі з ПедроВальдівієюперейшли річкуБіо-Біо і вторглисяв країну Аураканів(південнішеЧилі). Із закликом«За свободунеобхідноборотися»молодий вождьдав генеральнубитву у 1553 р.: вінзаманив іспанціву пастку, девони всі загинули, Вальдівіяпотрапив вполон, де йогостратили. У1885 р. Арауканіяоб`єдналасьз Чилі. Закінчиласьтрьохсоттридцятирічнаборотьба занезалежність.


2.3 Навколосвітняподорож Магеллана


Великезначення вісторії географічнихвідкриттівмала подорожФернанда Магеллана(1480 – 1521). Магеллан, подібно Колумбу, направляєтьсядо суперниціПортугалії– в Іспанію.Іспанськийкороль, вісімнадцятирічнийКарл I, згоднийприйняти його.Іспанія маєпотребу в золоті.Іспанія далайому старісудна, непоказніна вид. Потрібнийбув ремонт, тільки й усього.І після тогояк корабліупорядкували, у гавані Севільївишикувалисяп'ять білосніжнихкрасенів. [10; 183]

«ПроектМагелланабазувався адвох пунктах.По-перше, вінвважав, що впівденнійчастиніПівденноамериканськогоматерика повиненбути прохідз Атлантичногоокеана в Південнеморе. По-друге, він думав, щоМолуккськіострови знаходятьсяближче до ПівденноїАмерики, ніжвважалосьраніше. [30; 57]

20вересня 1519 р. п'ятьсуден Магелланаз екіпажемдвісті шістдесятп’ять чоловіквийшли з аванпорту.Перехід відМагелановогопроливу доМарианськихостровів бувздійсненийза три місяціі двадцятьднів; весь цейчас екіпажікораблів відчувалимуки голоду.«Вони їли сухарі, проте то буливже не сухарі, а сухарна пиль, змішана з чев’яками, що зжерли сухарі.Від неї сильнотхнуло крисиноюсечею»[26; 62]. 6 березня1521 р. Магеллені його супутникивіддали якірна островіГуам.

Відострова ГуамМагеллан відправився8 березня 1521 р. назахід і 16 березнядосяг Філіппінськихостровів (вінназвав їх островамиСан-Лорасо).«Хоча Фернанде Магелланзберіг головуна плечах, вдумливомуспостерігачевіможе здатися, що він її вжедавно втратив»[16; 137].

«Силапулапу, правительприлеглогоострівця Мактан, усе ще противитьсянаверненнюдо християнствай не коритьсяКарлосу-Хумабону, хоча одне зйого селищспалений ущент.27 квітня 1521 рокупісля опівночівідданий наказзайняти місцяв трьох самихбільших човнахфлотилії. Шістдесятзбройних чоловіківу панцирах ішоломах сілив човни. Магелланпосилає сіамськогокупця до Силапулапу.[16; 138] Що трапилосяпотім, не моженіхто розповістикраще свідка, Антоніо Пігафетти:«Магеллан однимз перших бувпораненийстрілою вищеколіна. Коливони його оточили, він ще встигобернутися, щоб подивитися, чи всі досягличовнів». [26; 70]

Натрьох човнахзалишилосявсього 115 чоловік- людей не вистачало,і судно «Консепсіон»довелося спалити.Кілька місяцівкораблі блукалив пошуках «Островівпряностей».На островіТидоре іспанцідешево купилибагато гвоздики, мускатногогоріха й т.д. ірозділилися:«Вікторія»з капітаномХуаном Эль-Канорушила на західнавколо Африки, а «Тринідад», що потребувавремонту, залишився.Капітан Эль-Кано, боячись зустрічіз португальцями, тримався значнопівденнішезвичайнихшляхів. Вінпершим пройшовпо центральнійчастині Індійськогоокеану і відкривострів Амстердам.

6вересня 1522 р.«Вікторія»завершиланавколосвітнюподорож і повернуласядодому, трохипізніше повернувся«Тринідад».Але на ньомупривезли стількипряносщів, щоїх продаж компенсуваввтрату іншихкораблів». [9;204]

ПодорожМагелланавідбуваласьу 1519 – 1522 pp. і булапершою в історіїподорожжюнавколо земноїкулі. ПодорожМагелланаявляла собоюцілу серіювідкриттів:

Магеллановапротока і ВогнянаЗемля в ПівденнійАмериці, численніострови у Великомуокеані, зокремаФіліппінськіострови, Зондськийархіпелаг іт. ін. Водночасця подорожцікава як свогороду синтезіспанськихі португальськихподорожей.Португалецьза походженням, Магеллан плавав, проте, на іспанськихкораблях. Маршрутподорожі –іспанський(у західному, точніше, південно-західномунапрямку). Таметою Магеллана(як і всіх португальськихмандрівників)було досягтиІндійськогоокеану та йогоостровів, щославилисяпрянощами. Із265 чоловік, яківирушили вдорогу, назадповернулосьлише 18. [19;49]. ПодорожжюМагелланадосліднимшляхом булодоведено кулястістьЗемлі.

У70-х рр. ХVI ст.у Тихий океанвперше прониклианглійці, якідо того часупідірвалиморську міцьІспанії у Атлантиці.13 грудня з Плімутавийшла доамериканськихберегів флотиліяпірата ФренсісаДрейка. 20 серпня1578 р. вступив вМагеллановупротоку і вийшову Тихий океан.У 1580 р. корабельпересікла Тихийокеан, вийшовдо Філіппіні Молукк і, обійшовмис ДоброїНадії, і в вересні1580 р. повернувсяв Англію. [29; 85]

Досередини XVIст. було відкритошляхи до берегівІндії черезТихий океан.До 1488 р. португальськімореплавціобстежили всезахідне й південнеузбережжяАфрики (Б. Діасй ін.). В 1492-1494 рр. X.Колумб відкривБагамські, Великі й МаліАнтильськіострови (1492 рік– рік відкриттяАмерики). Теперуже й португальськимкораблям требаплисти в Індію, за всяку цінуі якомога швидше! Підготовкаприскорилася, були прикладенівеличезнізусилля. [35; 156] У1497-1499 рр. Васко даГама відкрив(за допомогоюарабськихкерманичів)безперервнийморський шляхіз ЗахідноїЄвропи навколоПівденноїАфрики в Індію; в 1513-1525 рр. іспанціперетнулиПанамськийперешийок ідосягли Тихогоокеану (В. Нуньесде Бальбоа), відкрили затокуЮкатан, і всеузбережжяМексиканськоїзатоки, завоювалиМексику й ЦентральнуАмерику (Е. Кортесй ін.), обстежиливесь атлантичнийберег ПівденноїАмерики.

ЗавоюванняФлориди, Мексикибуло ускладненевойовничимі непідкорнимдухом корінногонаселення: майя, інків уПівденнійАмереці і індійців– у Північній.«Боротьбаіндіанців протиєвропейськихколонізаторівтривала докінця XIXсторіччя і далаяскравий прикладволелюбності, самовідданостіта відваги».[12;11]

В 1519-1522рр. Ф. Магеллані його побратимизробили першекругосвітнеплавання (навколопівденногокраю Америки- через протоку).

ПодорожМагелланавважаєтьсяоднією з найбільшихподій XVIст.: експедиції, що відправилисяна захід, повернулисяназад зі сходуй довели такимчином, що Землямає форму кулі; уперше європейціперетнулинайбільшийз океанів-Тихий, відкрившипрохід з Атлантики.Крім того, експедиціяз'ясувала, щозначно більшучастину поверхніземлі займаєне суша, як думалиКолумб і йогосучасники, аокеани. Ім'ямМагеллананазвані двазоряних скупчення(Більші й МаліМагеллановіхмари) і протока.Всі подорожіМагелланаописав історіографй учасник експедиціїАнтоніо Пігафетта.

Народи, виховані увіротерпимості, звикли до того, що кораблі, щоприпливализ багатьохкраїн, не представляютьнебезпеки.«Першим сигналом, на який вартобуло б звернутиувагунаселенню, стало поводженняпортугальців.Ледь увійшовшив зону цивілізації, прибульціпочали захоплюватикупецькі човни, вважаючи їхнімвійськовимздобутком, катували їхніххазяїв, щободержати відомості, потрібні дляподальшогоплавання. І такпросувалисяна північ уздовжузбережжя, покине ввійшли всомалійськийпорт Малінді»[12;15]. У зручних місцяхпортугальцівисаджувалисяна берег і ставилиособливі знаки(«падрани»), щопозначали, щодана землявідтепер володінняПортугалії.Було покладенопочаток епохиколонізму.

Розділ3. Географічнівідкриттядругої половиниXVI — першоїполовини XVIIст.


    продолжение
--PAGE_BREAK--

Географічнівідкриттявідбувалисяі у XVI та XVIIст. Ореляна деФранциско (бл.1511 — 1546) – іспанськийконкістадор, перший європеєць, що перетнувПівденну Америкув самій широкійчастині материка, дослідив середнійі нижній плинріки Амазонка(1541-1542). [24; 136] У пошукахнової «золотоїкраїни» у грудні1541 р. він перейшову східній частиніКордильєр йвідкрив повноводнуріку Напо — одиніз припливівверхньої Амазонки.12 лютого 1542 р.бригантинаОреляни пройшламісце, де з'єднуютьсятри ріки, і самабільша з нихбула «широка, як море». Мандрівникище не знали проте, що вийшлина Амазонку- найбагатоводнішурічку світу.[24;137]

Вдругій половиніXVI ст. іспанціздійснили рядтихоокеанськихекспедицій, які мали наметі розшукатиневідомийпівденнийматерик («НевідомаПівденна земля»).В результатіцих експедиційбуло відкритоСоломоновіострови (1567 p.),21 липня 1595 p.був відкритийскелястийострів, названийМагдаленою, це був острівФату-Хіва вМаксизськійгрупі, що становиличастину ПівденноїПолінезії. 5серпня 1595 р. флотиліяпокинула Маркізськіострови. За дватиждні іспанцірозашувалина островахтри хреста івбили двістічоловік. [29; 89]

Наступнівеликі подорожів південнійчастині Тихогоокеану булиздійсненіголландцями.[18; 73] У 1616 р. голландецьШаутен де Горнвідкрив найпівденнішучастину Америки– мис, який діставйого ім'я.

Західнийберег значитьсявже на однійкарті 1542 р. заназвою ВеликоїЯви, як частинавеликої Австралійськоїземлі, що, надумку тодішніхучених, оточувалавесь південнийполюс земноїкулі. В.Янцу в1606 р., очевиднов перший разпідійшло доберега австралійськогоматерика. Незабаромпісля тогоіспанець Торресдосяг цьогоберега зі східноїсторони. Західнийберег був відкритийв 1616 р. капітаномДірком Гартогом, а в 1619 р. купціЕдель і Гутманпристали донього. В 1627 р. ПетерНюітс відкривчастину західногоберега, що лежитьдо сходу відмису Лейвина,і дав їй назваНюітсленда.

Протягом1642 – 1644 рр.співвітчизникГорна АбельТасман обстеживАвстралійськеузбережжя ідовів, що Австралія– це новий континент.[ 11; 27] Ім'я дослідниказбереглосяза о. Тасманією.Протягом XVI– XVII ст. Великігеографічнівідкриття булозроблено і вПівнічнійпівкулі. ГенріГудзон (1550 — 1610) проникаєуглиб ПівнічноїАмерики, досліджуєневідому річкута затоку, пізнішеназвані йогоіменем. ВільямБаренц (1550 — 1597) у 1590– 1597 рр.обстеживморе, яке пізнішеназвали йогоім’ям – Баренцевеморе. У 1594 – 1597 рр.Він вже організувавтри експедиціїдо Нової Землі, під час останньоїз яких загинувразом зі своїмисупутниками.

Величезнезначення малиросійськігеографічнівідкриття, щостосувалисядослідженняПівнічногоЛьодовитогоокеану та північноїчастини Тихогоокеану. В 30-40-х рр.XVII ст. експедиціїІ.Москвітіна, В. Пояркова,Є. ХабароваобстежилиНижній Амурі склали впершекарту цієїріки, островиОхотськогоморя та іншірайони ДалекогоСходу. Найбільшимгеографічнимвідкриттямна ДалекомуСході буловідкриття у1648 р. сибірськимкозаком СеменомДежнєвим крайньогодалекосхідногомису (названогойого ім'ям) іБеринговоїпротоки, якавідділяє азіатськийматерик відАмерики.

Такимчином оскількивідкриті Колумбомземлі виявилисяне частиноюАзії, а новимматериком, перешкодоюна шляху доІндії й Моллукскимостровам посталопитання пропошуки обхідногомаршруту. В1529 р. Іспанія йПортугаліяуклали Сарагоськийдоговір проновий розподілсвіту: Азія (завийняткомФіліппінськихостровів) булавизнана сфероюінтересівПортугалії, а басейн Тихогоокеану (Океанія)- Іспанії. ОсвоєнняіспанцямиОкеанії почалосяв другій половиніст.: були відкритіСоломоновіострови (А.Менданьяде Нейра; 1567-1569 рр.), Маркізськіострови й о.Санта-Крус(А. Менданьяде Нейра; 1595 р.

Напочатку XVIIст. підтвердиласяпопулярна вЄвропі гіпотезапро існуваннявеликого південногоматерика (Австралія).

Можливо, ще в XVI ст.північне узбережжяАвстраліївідвідувалипортугальці, однак честьїї відкриттяприписуєтьсяголландцевіВ.Янцу, що в 1606р.виявив західнеузбережжяпівостріваКейп-Йорк; утому ж роцііспанець Л.В.Торрес відкривпротоку міжАвстралієюй о.Нова Гвінея(протока Торреса).В 1610-1630-х рр. голландськіекспедиціїтрохи обстежилипівнічні берегиконтиненту.Під час своєїпершої подорожі(1642-1643 рр.) голландецьЯ.А.Тасман обігнувАвстралію зпівдня, довівши, що вона являєсобою єдиниймасив суши, івідкрив о.Тасманія, о.Нова Зеландія, острови Тонгай Фіджі; підчас своєї другоїподорожі (1644р.)він досліджувавузбережжязатоки Карпентарія.

Європейськіекспедиції, головним чиномв лиці голандськихмандрівників, дослідилибасейн Тихогоокеану і довели, що в ньому існуютьострови, якіє не лише залюдненими, а й багатірослинністю, тваринництвом.Великі дослідникивідкрили острівнийсвіт Океанії.Нові землі уцій частиніземної кулівнаслідоквідкриття такожпотерпали відєвропейськоїекспансії.

Розділ4. Значення великихгеографічнихвідкриттівв історії людства


ЕпохаВеликих географічнихвідкриттівмає вийнятковезначення дляєвропейськоїісторії. Багатоісториківназивають її«часом великогопрориву», іцьому є всіпідстави. Самев цей періодбули закладеніоснови капіталістичногоспособу виробництва, значно зрісрівень продуктивнихсил, змінилисяформи організаціївиробництва, прискорилисятемпи економічногорозвитку. Цейперіод вивликавпереломні зміниу відносинахЄвропи з іншимицивілізаціями.

Протягомісторії людськогосуспільстварівень і темписоціально-економічногорозвитку окремихнародів і країнбули нерівномірними, тому на етапірозкладанняфеодалізмув середині XV-XVII ст. зароджувалисяй затверджувалисякапіталістичнівідносини. Їхнєстановленняв різних країнахвідбувалосятакож нерівномірной відрізнялосябільшою своєрідністю.Раніше всьогонаприкінціXIV в. елементинового капіталістичноголаду заклалисяу великих італійськихмістах, таких, як Флоренціяй Генуя. В XV-XVIвв. вони одержалирозвиток уНідерландахй Англії. У цейчас в іншихєвропейськихкраїнах щепанував феодалізм, хоча капіталістичнийуклад уже поширивсяу Франції, Німеччині,Іспанії, Португалії.

Центрамирозвитку буржуазнихвідносин булиміста, де складавсяпрошарок людей, що складаликупці, лихваріі цехові майстри.Між містом іселом розвивалисятоварно-грошовівідносини, якіпідривалинатуральніоснови феодальноговиробництва.У результатіпоглибленнясуспільногой територіальногоподілу працівідбувалисязрушення врозміщенніпродуктивнихсил, їхній структурі, що вело до посиленняобміну. Виникланова формаорганізаціївиробництва- мануфактура.Для створеннямануфактурнеобхідні булидві умови: вільнікапітали йнаявністьвільних робочихрук. Ці дві умовистворювалисяв процесі первісногонагромадженнякапіталу, джереламиякого в епохугенезису капіталізмубули доходивід зовнішньоїторгівлі, грабежуколоній, виникненнясистеми державногоборгу, податковогогніту й розвиткувідкупноїсистеми, політикапротекціонізму, торгівельнівійни міжєвропейськимикраїнами й ін.

Першимистворили колоніальніімперії Португаліяй Іспанія, поділившисвіт по меридіану, що проходитьчерез Анлантичнийокеан.

Португалія, що була невеликоюдержавою знаселеннямне більше одногомільйона чоловікі не мала військ, необхіднихдля підпорядкуваннябільших територій, організуваласвою системуїх гнобленняза методом«крапкової»колонізації.Зі створенихтам факторійпортугальцівідправлялинаграбованев Європу. Монопольнимпостачальникомколоніальнихтоварів дляЗахідної Європистав Лісабон.Однак самаПортугаліяв 1580 р. була завойованаіспанськимкоролем ПилипомII (1527-1598). Томувона втратилаколонії. Через60 років Португаліязвільниласявід іспанськогопанування, алеповернутиазіатськіволодіння їйне вдалося.

Іспаніяяк єдина державаутвориласяв 1479 р., коли наоснові династичноїунії об'єдналисякоролівстваКастилія йАрагон. В XVIст. Іспаніязатвердиласяяк абсолютистськадержава, вонадосягла значногоекономічногопідйому й політичногопіднесення.До серединиXVI ст. натериторіїЦентральноїй ПівденноїАмерики заклаласявеличезнаіспанськаколоніальнаімперія. Іспанськіконкістадориза допомогоювогнепальноїзброї й обманулегко захопилинайбільш багатій найбільшнаселені частиниНового Світа- держави ацтеківу Мексиці йінків у Перу.ВідкриттяАмерики спричинилозакладанняпідвалин експлуатаціїкорінногонаселення, щосупроводжувалосяжорстокимиі кривавимидіями з бокуєвропейців.Корінне населеннячинило сильнийопір, але протистояннябуло нерівне.«24 березня 1494 року200 іспанськихпіхотинціві 20 кіннииків, взявши з собоюсобак людожерів, спеціальновидресованихдля витравлюваннялюдей, вступилиу Вега Реальі дали бійіндійськомуополченню.Озброєнітростниковимидротиками,індійці булирозбиті. В бояхіндійці понеслиневеликі втрати, але багатотисяч мирнихжителів обохстатей загинуловід куль карателівабо були роздертісобаками» [27;504].

Спочаткуосновним методомексплуатаціїколоній бувнеприкритийграбіж. Головнимже джереломдоходів відколоній сталапотім торгівля, що була нееквівалентноїй приносиланадзвичайнийприбуток 300-400%,800%.

Уколоніальномуграбежі бралиучасть й іншієвропейськікраїни. КрімПортугаліїй Іспанії, заокеанськіколонії малиГолландія, Англія, Франція, Німеччина, Швеція й ін.Колонізатори,і насампередІспанія, сталивикористовуватив створюванихмаєтках примусовупрацю місцевогонаселення — идійців. Цевело до масовоговимираннятубільців. Вумовах дефіцитуробочої силина знову відкритомуконтинентіколонізаторизнайшли вихідз положенняза рахунокпривозу негрівз Африки, яківикористовувалисяу якості рабіві стали в іспанськихколоніях основноюпродуктивноюсилою. Работоргівлязабезпечувалавийняткововисокий прибутокі стала одниміз джерел первісногонагромадженнякапіталу. Майжетри століттяіснував і діяв«диявольськийтрикутник», маршрутамиякого здійснюваласьработоргівля.

Добували«чорне золото»у різний спосіб.Нападали нанегритянськіселища, захоплювалидужих чоловіківта жінок, знищуючивсіх інших; провокувалиміжплеміннівійни, купуючиполонених; влаштовували«полювання»спустошуючивеличезнірайони континенту.Під час транспортуваннягинуло до 70% рабів,і все одно прибутокстановив до1000% на вкладенийкапітал. Насправжню братськумогилу длямільйонівафриканцівперетворивсяАтлантичнийокеан. [27; 78] Великийприбуток давалой піратство.

Парадоксально, але гігантськібагатства, щопринесли Іспаніїгеографічнівідкриттясправили руйнівнудію на її подальшийгосподарськийрозвиток. Золотопризвело дозанепаду економіки, зубожіннянаселення.Левова частиназолота потрапиладо рук феодаліві ще більшезміцнила ізаконсервувалаїх політичнувладу. [16; 209] Найбільшев світі пограбуванняне перетворилоІспанію наквітучу державу.Навпаки, вжечерез півторасторіччя вонастала однієюз найбіднішиху Європі. Такаж доля спіткалаі Португалію.[21;90]Ні Іспанія, ніПортугаліяне знайшлиналежногогосподарськогомеханізму длязбільшеннянаграбованихбагатств: урезультатінепродуктивногоїхнього використанняфеодальноюзнаттю ці колоніальнідержави піднімалисянедовго.

Економічнаполітика іспанськихкоролів невиходила зарамки феодальногоспособу виробництва.Із серединиXVI в. почавсяекономічнийзанепад Іспанії.У війнах з АнглієюXVI-XVII вв.Іспанія втратиламорську перевагу.Водночас іззанепадомПортугаліїта Іспаніїнабирали могутностіАнглія, Франціята Нідерланди, які також пов`язувалисвої інтересиз колоніалізмом.Вже наприкінціXVI ст. Піренейськідержави зазналивідчутнихпоразок віданглійців таголландців.Так, Нідерландизахопилипортугальськіколонії наДалекому Сходіта в Південно-СхіднійАзії і на серединуXVII ст. володілитрьома чвертямисвітовоготоргівельногофлоту. В 1588 р.англійськийфлот завдавпоразки іспанській«непереможнійармаді», остаточнопідірвавшиморську могутністьІспанії. Як непарадоксально, але спробипозбавитиІспанію їїколоніальнихтериторійвиявилисямарними, насампередз причини постійноїборотьби міжПарижем і Лондономза світовепанування. [14;257].

Географічнівідкриття маливеличезнийвплив на економічнежиття Європи.Насамперед, вони зробилиреволюцію вєвропейськійторгівлі. Розвитокторгівельнихзв'язків поглибивпроцес формуваннянаціональнихринків, загальноєвропейськогой світового.

ВXVI-XVII ст.Європа сталабатьківщиноюперших ранньобуржуазнихреволюцій. Уперіод РеформаціїXVI ст. зіштовхнулисяне тільки всмертельнійбитві релігійніпогляди, алей зародиласясистема цивільнихправ і свобод, вироблялисяосновні поняттяв цій шкаліцінностей –свобода совісті.

Формуванняв цей час капіталістичнихвідносин уГолландії, Англії й іншихєвропейськихкраїнах призвелодо перетворенняєвропейськоїісторії у всесвітню.Втягуваннярізних країні континентіву світовийринок сприялоруйнуваннюфеодальнихформ виробництва, висунуло передфеодальнимидержавами новізавдання йпроблеми, щопризвело дозміни формдержавногоустрою — у цейперіод починаласяепоха абсолютнихмонархій. [7; 91]

Величезнуроль у процесіпереміщенняторгівельнихшляхів зіграливеликігеографічнівідкриття.Насампередпросунувсярозвиток світовихпродуктивнихсил; відома натой час територіязбільшиласяза XVI ст. ушість разів, на ній усе меншезалишалося«білих плям».Торгівельнішляхи з Північного, Балтійськогой Середземногоморів перемістилисяв Атлантичний,Індійськийі Тихий океани.Завдяки цьомуторгівельнішляхи зв'язалиміж собою континенти.Мореплаваннядозволиловстановитистабільніекономічнізв'язки міжокремими частинамисвіту й обумовилоформуваннясвітової торгівлі.

ДоекономічнихнаслідківВеликих географічнихвідкриттіввідноситься«Революціяцін» — процесзначного підвищеннятоварних цінвнаслідокпадіння вартостіблагороднихметалів, що виконуютьфункцію загальногоеквівалента(грошей) Такождо наслідків, що вплинулина подалбшийрозвиток економікиівплинуло зародженнябуржуазії.«По-різномувідбилася нарозвитку країні матеріальномустановищіокремих верствнаселення«революціяцін», що сприялазбагаченнюбуржуазії, щозароджується,і зубожіннюпролетаріату.Реальні доходинаселення впаливнаслідок ростуцін і відставаннявід росту зарплати.«Революціяцін» створиласприятливіумови дляспекулятивнихугод. Але феодали, що одержувалив цей періодфіксовану рентугрішми, програли.Таким чином,і «революціяцін» вела доприскоренняформуваннякапіталістичногогосподарствай розкладаннюфеодалізму.

Справиливраження івплинули нарозвиток наукидослідженнянових відкритихземель внаслідокепохи. «Великийпрорив» Європибув обумовленийтакож небаченимзлетом науковоїдумки, що відкинулабагато традиційнихыдей і зруйнувалазвичну картинусвыту. Величезнийривок відбувсяв техніці йприродничихнауках, щовизначалосяпотребамипрактики — Великігеографічнівідкриття, розвиток військовогосправи, підприємництвай торгівлі –все це вимагалозастосуваннянових машин.Для ефективноговикористанняприроднихресурсів — впровадженнянових хімічнихпроцесів, длярозвитку військовогосправи булинеобхіднізнання точнихзаконів механіки, для цілей навігації- точні прилади.

Самев цей періодшляхом дослідівбуло доведено, що Земля маєформу кулі.Почалося вивченняявищ магнетизму, законів приломленнясвітла. В XVI-XVIIст. з'явилисягідрометр, ртутний барометр, телескоп, мікроскоп.Вони розширилисферу пізнавальноїреальності: стало можливимвивчення явищ, які раніше булиневидимі неозброєномуоку. З'явилисямашини, що замінялиручну працю, був винайденийдрукованийверстат. Якіснийстрибок у науці, що відбуласяв XVI-XVIIст., називаютьпершою науковоюреволюцією.Успіхи наукипідтверджувалибезмежні можливостілюдини й націлювалиїї на не пасивнеспоглядання, а на перетворювальнудіяльність.До цього призиваві Ф. Бэкон (1561-1626), щодоводив, щосвіт, природутреба вивчати, довіряючитільки науковомуексперименту, досвіду. Вінуважав, що науканадасть людинівладу над світом, змінить життяй навіть суспільнівідносини. ТомуФ. Бэкона правомірновважаютьродоначальникомосвіти, що визначилисуспільнийрозвиток Європив XVIII ст. [7; 93].

Злітнауки, потребипрактики обумовилиістотні зміний удосконалюваннїзасобів виробництва, а отже, у розвиткупромисловості.Закони економічногорозвитку велидо необхідностіпереходу віддрібного виробництвадо великого, до широкогопоширеннямануфактур.І як вже зазначалось, величезну рольу цьому процесізіграли Великігеографічнівідкриття, щомали дуже важливіекономічній соціально-економічнінаслідки, причомунеоднаковідля різнихкраїн.

ПершедесятиріччяХVІ ст. ввійшлов історії іспанськоїколоніальноїсистеми якперіод подальшогоформуванняїї головнихінститутів– рабства йексплуатаціїпраці закріпаченихіндійців. [27; 513]Проте недивлячисьна бездоннуможливістьІспанії збагачуватись, та зазнала зчасом господарськийзанепад буввражаючим, жалюгіднийвигляд справляламануфактура, знецінилисягроші. Скарбинастигли Європузненацька.Першою реакцієюв Іспанії, наприклад, була появазневажливогоставлення доземлі і до працівзагалі. Вважалося, що справжнєбагатствостановлятьдорогоцінніметали як такі.

Значнозросла по всійЄвропі вартістьжиття, відчутнозміниласьсистема цін, справжній бумпереживалафінансова, банківськасправа, розвивалисяринок, торгівля, спекуляція.Швидко зросталиміста. Колишніхбагатіїв перевершилинові, насампередторговці ібанкіри. Буржуазіяставала привілейованимкласом суспільства, фінансуваламонархів, яківитрачализолото, головнимчином, на утриманнявійська. Одназа одною в Європівідбувалисябуржуазніреволюції. [23;45].

Передислокаціяторгівельнихзв'язків визначилашвидкі темпиекономічногорозвитку європейськихкраїн, розташованихна узбережжіАтлантичногоокеану, і сповільниларозвиток Німеччини, Скандинавськихкраїн, ПівденноїНімеччини йособливо Італії, що залишилисяфеодальними.

КраїниАзії, Африки, Америки і Океаніїстають ласимшматком дляколоніальноїполітики європейськихдержав, що шукалинові ринкизбуту, джереласировини іземлі дляколонізації.Вони такожпривнесли зсобою такіганебні явищаяк работоргівля, розбій, грабіжі піратство.Так починаэтьсязародженняколоніальноїсистеми, капіталізму.

Великігеографічнівідкриттяполягали увідкриттіАмерики, дослідженьТихого і Атлантичногоокеанів, взнаходженніморського шляхудо Індії навколоАфрики, а такожу відкриттяхіспанських, французькихі інших мандрівників.Величезнівідкриті території, що значноперевищуваливідомі дотиземлі, змінилиставлення доміж феодальнихвійн за сусідніволодіння.Європейськімонархи доситьшвидко зрозуміли, що означає длязростанняїхньої могутностінові континенти.Будувалисякораблі іспоряджалисяфлотилії дляпідкореннязаокеанськихтериторій, стимулювалосяпіратство. Усвітових справахзначно зрославага атлантичнихдержав — Португалії,Іспанії, Англіїта Франції.

Висновки


Великігеографічнівідкриття маліепохальнезначення длялюдства. Поважливостіїх можна порівнятиз такими подіями, як: утворенняперших держав, падіння рабовласництва, хрестові походи.Всезагальнимзасобом обмінустали гроші, потреба в якихрізко збільшилася, тому у Європісильно зріспопит на золото, що ще більшпосилило прагненнядо «Індій».Проте в цейсамій час длязахідноєвропейцівв результатітурецькихзавоюваньАравії і МалоїАзії ставаловсе складнішекористуватисястарими, східнимиі морськимимшляхами, щоведуть до Південноїі Східної Азії.Почались пошукинових шляхів– навколо Африки,і західних –через Атлантичнийокеан. Пошукамипівденнихморських шляхівдо «Індій»займалась лишеПортугалія.Для більшостіатлантичнихкраїн до кінцяXV століттязалишавсявідкритимморський шляхдля країн Сходу– шлях на захід, через невідомийокеан. Думкапро такі шляхиз’явилась уЄвропі епохиВідродженнязавдяки поширеннюантичноговчення прошароподібністьЗемлі.

В історіїпочаток цієїепохи датується1492 р., відкриттямАмерики ХристофоромКолумбом. Крімдикунів, європейцізустрілисяв Америці знародами, щовже стояли назначному щабліцивілізаціїй державногопобуту. Це булиМексика й Перу.Перша з нихпредставлялаіз себе державу, що простираласяміж двома океанами,із численнимнародонаселенням, добре обробленимґрунтом і доситьрозвинутоютехнікою. В1519 р. іспанецьКортес почавз декількомасотнями хоробрихзавоюванняМексики, котроюй опанував удуже короткийчас, завдякивогнепальнійзброї й союзуіз племенами, підвладнимиацтекам (1521р.).Згодом той жеКортес відкривКаліфорнію.Інша така ждержава булаПеру. Із ще меншимисилами, чимсили Кортеса, ця держава булазавойованаіспанцем Пісарро(1535 р.). Одночаснойого суперникАльмагро напівдні від Перуопанував областю, відомою підназвою Чилі,і всі ці новізавоюванняввійшли доскладу володіньІспанії. Мексиканцій перуанці булирозподіленіміж європейськимиколоністамив якості кріпаків, зобов'язанихпрацювати напереможців.Почалося швидкезвеличенняІспанії, якаперетвориласяна початкуXVIст.

в наймогутнішудержаву Європи.Вона володіланедосяжнимиземлями заокеаном тазначною частиноюЄвропи. Великігеографічнівідкриттятяжким тягаремлягли на плечіселянства, вимушеногоплатити заспорядженняекспедицій, а також тому, що розорялисяв результатістрибка цін, спричиненим«революцієюцін», що сталоновим чинникомпервинногонакопиченнякапіталу. Вонапосилила економічнуроль буржуазіїі їх елементівз дворянстваі кріпацтва, які в тій абоіншій мірівиявилисяпов'язані зновими способамивиробництва.

Зовсімтак само португальці, відкрившиморський шляхв Індію, зустрілисяв цій країніз народами, щостояли вже назначному щаблікультури. Тубільціне дуже дружелюбноприйняли прибульців, які тому зважилисяопануватипотрібниминим пунктамиза допомогоювійни. Португальцідоставлялиіндійськіпрянощі звичайнолише до Лісабона.Далі вантажійшли в Антверпені вже звідтирозходилисяпо всій Європі.Антверпенськабіржа здійснюваланайрізноманітнішіоперації кредитногоі оптово-торговельногохарактеру надуже великісуми. Близькотисячі купецькихконтор, що існувалив Антверпені, належали купцямрізних країнЄвропи, а почастий Азії, надаючиантверпенськомуринку широкогоміжнародногохарактеру.

Вилученіз Америки таІндії цінніметали та іншікоштовностінадійшли вЄвропу саметоді, коли вних з`явиласявеличезнапотреба. Вонишвидко розійшлисяпо європейськимкраїнам ставшимогутнім поштовхомдля розвиткукапіталізму, первісненагромадженнякапіталу створювалоумови дляпромисловогоперевороту, закладенняпідвалин колоніальноїсистеми, виникненнясвітовогоринку. Це маловсесвітнєісторичнезначення.

Работоргівлядала сильнийпоштовх длярозвитку капіталізму.На крові і кісткахмільйоніврабів, негрівта індіанців, закладалосяблагополуччяєвропейськоїзнаті. Найбільшактивною вцьому планібула Англія.Лише в 1774 роціз Ліверпулявідправилосьза рабами 300 суден.Залишки колоніальноїсистеми недемонтованодо цих пір.

Сталосяграндіознепереміщенняторгівельнихшляхів і центрів.

Передувалоцьому «раптоверозширеннясвітовогоринку, збільшенарізноманітністьциркулюючихтоварів, суперництвоміж європейськиминаціями у прагненніоволодітиазіатськимипродуктамиі американськимискарбами, колоніальнасистема...».Середземнеморе, яке ранішевідігравалоголовну рольв європейськійторгівлі, післягеографічнихвідкриттівзначною міроювтратило своєзначення. Головніторговельнішляхи булиперенесеніна Атлантичнийокеан і Північне(Німецьке) море.Місце Італії, колишньоїнайбільш розвиненоїторгової країнив Європі, зайнялиінші країни-- Португалія, Нідерланди, Англія. Особливовелику рольу XVI ст. почаливідіграватиНідерланди.

В тойже час, використовуючисвоє сприятливегеографічнеположення дляучасті в легальнійторгівлі зколоніямиІспанії таПортугалії, для розвиткуконтрабандияк ремесла, атакож стимулюваннякорсарствата піратстваАнглія тимсамим бралаактивну участьв перерозподіліколоніальнихбагатств.

Англійськийекономіст ДжонКейнс висловиворигінальнудумку що золотоі срібло Перуфактично сприялиствореннюбританськоїімперії. Вінписав, що привезенів Англію піратомФренсісомДрейком скарби, які були найбільшоюздобиччю піратствавсіх часівпоклали початокзовнішнімкапіталовкладеннямкраїни. Англійськакоролева Єлизаветаскористаласявдачею свогоадмірала іповністю виплатилазовнішній борг, а значну частинукапіталу — 42000фунтів стерлінгів, вклала в компаніюЛеванту. Частинаприбутківкомпанії пішлана створеннявідомої Вест-Індійськоїкомпанії. Цев першу чергупереворот всвідомостілюдей. Відкриттяпокінчили злегендами іміфами проформу Земліта невідомітериторії іїх населення.Якщо до цьогоЗахід був відноснозамкнутимрегіоном, тов XV-XVII ст. відбулисяпомітні зміни.Подорожі Колумбата його послідовників, плавання Магелланаза кілька десятківроків зробилисправжнійпереворот вгеографії.Величезнихуспіхів досяглаастрономія.Успіхи мореплавствавідкрили шляхирозвитку світовоїторгівлі тазв`язків міжвіддаленимитериторіями.

Від, головним чином, плавання наневеличкихкораблях мореплавціперейшли доокеанічного, використовуючикаравели інефи. Справжнійбум у суднобудуванніта науці мореплавствастався у XVI ст., коли з`явилисяпринциповонові морськісудна та навігаційнеустаткування, багатопалубнівійськовікораблі тавантажні — дляперевезеннялюдей, худоби, коштовностей.Наука, літератураопанувалиоригінальнуі надзвичайноважливу дляпізнання світуі людини проблематику: географічнівідкриття, подвиги і пригоди, невідомі тварини, нові раси, самобутнікультури ісвоєріднірелігійнісистеми, іншезоряне небо.Особливо прогресувалиприродничінауки та фізика, отримали стимулдля свого розвиткусоціально-історичнінауки, зароджувалисяантропологіята етнографія.Людство почаложити в новомучасі, новійепосі. Недаремнобільшістьісториківвважають 1492 рокомзакінченняепохи феодалізмута початкунового часу.Отже, для Великихгеографічнихвідкриттівбули серйозніісторичні іекономічніпередумови: для подальшогорозвитку європейськікраїни потребувалидорогоціннихметалів: золотаі срібла, буланеобхідна дляподорожейтехніка: достатньобув розвиненийфлот. Крім того, Схід сприймався, як скарбниця.Значно поліпшилосьі збагатилосьхарчуванняєвропейців.Найбільшогозначення набулакартопля завезеназ Перу у 1533 році.На початкуXVIII ст. цей коренепліднабув значногопоширення вЄвропі, перетворившисьна другий хліб.Не меншу популярністьздобула кукурудза, яка суттєвовплинула нарозвитоктваринництва.

Дізналисьєвропейці протомати, квасолю, велику кількістьфруктів. Дізналисяі про тютюн.

Безсумніву європейськаматеріальнаі духовна культуразбагатиласядосягненняминародів Азії.Схід став дляЄвропи першимпостачальникомекзотики, асхідні мислителістали для освіченихєвропейцівзразком мудростіі досконалості.Але реальністьАмерики з їїсамобутнімиіндіанськимицивілізаціями, які несподівановиринули зтуману віків, просто приголомшилигуманістівЄвропи. Особливезначення малаполеміка пролюдську сутністьіндіанців.

Неприпиниласявона і післябулли папиПавла III від 1537р., яка визналаіндіанців«справжнімилюдьми». Багатоєвропейськихгуманістіввиступило назахист індіанськогонаселення танаселенняАфрики та Азії.Велася боротьбаза права людинита расоверівноправ`я.

Прагненнядо наживипоєднувалосьна Піринейськомупівостровіз релігійнимфанатизмом– результатомбагатовіковоїборотьби християнпроти мусульман, постійно підбурюванимдухівництвом, яке мріяло пропоширеннякатолицькоївіри на всіх«язичниціких», що жили у Східнійі ПівденнійАзії. Внаслідокчого захопленіземлі швидкоколонізувалисяі християнізувалися.Католицькацерква насаджуваласвої інституції, в тому числіінквізицію, особливо постраждалиАфрика та Америка.В Америці булознищено до 90%корінногонаселення.Африка перетвориласяна джерелочорних рабів.Колоніальнідержави відкривалина узбережжіАфрики факторії, що займаласявідловом людей.Цілі африканськінароди зникализ лиця землі, знищені работоргівлею.Історія людстваще не зналатакого масовоговикраденнята поневоленнялюдей.

В результатівеликих географічнихвідкриттівв економіціНідерландіві Англії відбувсябурхливийкапіталістичнийрозвиток, якийпослужив розвиткукласу буржуазії, а також розвиткуторгівлі і т.п.

Такимчином, в країнахсвіту Великігеографічнівідкриттявикликалинеоднозначнуреакцію економічногорозвитку. Франція,Іспанія і Португаліяслабше користуваласярезультатамивідкриттів, оскільки відсутністьекономічнихстимулів призвелатільки до зростаннярозкоші середправлячихкласів.

ЗначенняВеликих географічнихвідкриттівв історії людствавеличезне. Вониознаменувалинову еру вгеографічномудослідженніЗемлі, далипоштовх дорозвитку багатьохобластейприродознавства, сприяли інтенсифікаціїсвітової торгівлі.Лише після цихвидатних відкриттівбули стерті«білі плями»на географічнійкарті Землі.

Такимчином, Великігеографічнівідкриттяпослужилизмінам в економіціі соціальнійструктурісуспільствабагатьох країнсвіту.

Списоквикористанихджерел


Бейклесс Дж. Америка очима першовідкривачів. — М: Політіздат, — 1969. — 328с.

Бекер Дж. История географических открытий. — М., 1960.

Великие тайны океана: В 2 т.: Энциклопедия / Пер. с фр. Л. Деревянкиной, А.Григорьева. — М.: ЭКСМО, 2002.

Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. — М., 1971. — Т. 4. — 600 с.

Варшавский Анатолий, Колумбы каменного века. – М., — Знание, — 1978.

Верн Жюль. История великих путешествий. — М.,1993.

Всемирная история. Учебник для вузов. / Под ред. Г.Б. Поляк, А.Н. Маркова. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, — 1997. – 496 с.

Гарсіласо де Ла Вега, Історія держави інків. — Москва: — АСТ, — 2005 — 408с.

Гришин Ю.А. История мореплавания. – М., Транспорт, 1972.

Гумилевская М.В. Как открывали мир: Из истории путешествий и открытий.- М., 1977. — 366 с.

Кабеса де Вака. Кораблекрушения. – М., 1975. – 115 с.

Корней Коломов. Таинственный пилот экспедиции Васко да Гамы // Зеркало недели. — № 17, — 2002., с. 15 – 19.

Крижанівська О.О., Крижанівський О.П. Історія середніх віків. — К., 2004. — 368 с.

Крип'якевич І.П. Всесвітня історія: У 3 кн. — К., 1995. — Кн. 2. — 424 с.

Кунін К.І., Магеллан — Москва: — Політіздат, — 1958 — 402с.

Ланге Пауль Вернер. Подобно солнцу… Жизнь Фернана Магеллана и первое кругосветное плавание. — М., 1988.

Лієлайс А. Конкістадори. — Київ: — Україна, — 1996 — 367с.

Лебедєв М.К. Вперше навколо землі. Подвиг Магеллана. — К., 1950.-48 с.

Магидович И.П. История открытия и исследования Северной Америки в 5-ти т. — М., 1962. — 476 с.

Магидович І.П. Нариси по історії географічних відкриттів. — М: Віче, — 2000. — 389с.

Маркс и Энгельс. Сочинения, т. Х.

Моррісон С.Е. Христофор Колумб, мореплавець — Москва: — Політіздат, — 1958 — 412с.

Муромов И.А. Сто великих путешественников.– М.: Вече, — 2001. — 656 с.

Мюллер В.К. Путешествия Христофора Колумба. — М., 1960.

Пащук В.В. Викрадення континенту — Київ: — Україна, — 1991 — 320с.

Пигафетта Антонио. Путишевствия Магеллана. – М., 1950.

Путешествия Христофора Колумба. Дневники, письма, документы / Пер. с испан. Света Я.М. / Под ред. Магидовича И.П. — М., 1961. — 515 с.

Ревзин Г. Колумб. — М., 1947. — 362 с.

Свет. Я.М. История открытия и исследования Австралии и Океании. – М., 1966. – 400 с.

Семенов В.Ф. Історія середніх віків. Пер. з рос. — К., 1975. — 528 с.

Сенкевич Ю.А., Шумилов А.В. Их позвал горизонт. — М., 2002. — 234 с.

Фрадкин Н.Г. С четырех сторон горизонта. — М., 1962. — 142 с.

Хазанов А.М. Португалия и мусульманский мир (XV–XVI вв.) — М., 2003.

Хазанов А.М. Путешествие Васко де Гамы. — М., 2000.

Хрестоматія з історії середніх віків: У 3 т. / За ред. Граціанського М.П., Сказкіна С.Д. — К., 1953. — Т. 3. — 340 с.

Эрдёди Януш. Борьба за моря. Эпоха Великих географических открытий. – Будапешт, — 1979. — с. 163.

savelaleksandr.narod.ru/

spain.com.ua/ua/islas_canarias_espana

www.geografia.ru/Gama8.html


еще рефераты
Еще работы по историческим личностям