Реферат: Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України

Міністерствоосвіти України

Київськийдержавнийторговельно-економічнийуніверситет

Контрольнаробота з предмету

"ІсторіяУкраїни"

на тему:

ГетьманІван Мазепа- державний таполітичнийдіяч України
Виконала:студенткафакультетуФЕМПЗаочневідділення

Група№5

КозаченкоІнна Петрівна

Дом.Адреса: 253232, м.Київ, вул.Данькевича,7А, кв. 41

532-62-94

Перевірила:

Київ, 1998

План:

Державна діяльність гетьмана України І.Мазепи.

Участь у Північній війні. Союз Мазепи з Швеціею.

Державна діяльність гетьмана України Івана Мазепи.

Більше двохстоліть коженрік, у першунеділю великодньогопосту в усіхдержавах Російськоїімперії з амвонапроклиналиІвана Мазепу, проглошувалийому анафему.У радянськічаси його ім«язгадувалосятільки з лайливимиепітетами, образ йогозмальовувавсявиключно чорноюфарбою.

Державнийдіяч і політикнайвищогогатунку, найвправнішийдипломат тодішноїЄвропи, полководецьі водночаспоет, у поезіїякого найсильнішимибули патріотичнімотиви, уболіванняза долю України.Різноманітнаприроднаобдарованістьпоєднуваласяв ньому з високоюосвідченностью.

ГетьманІван Мазепанамагавсязробити з Україниєвропейськудержаву, підняти й зміцнитизначення йпрестиж гетьманськоївлади, яка задесятиріччаруїни зазналастрашної девальвації.Жодний із гетьманівне зробив такбагато, як Мазепадля розвиткукультури тадуховностіукраїнськогонароду. Спробацього гетьманавирвати Українуз-під московськогоярма, реалізувативелику ідеюнезалежноїсамостійноїУкраїнськоїдержави зазналапоразку. Алепротягом трьохстоліть ця ідеяжевріла в серцяхнайкращіх синіві дочок українськогонароду.

Корені сучасноїнезалежноїУкраїни повноюмірою лежатьу великій ідеїМазепи.

Іван Мазепапоходив іззначного шляхетськогороду, волинськогочи подільськогопоходження.Предки йогов 16 ст. оселилисяна Білоцерківщинів селі Мазепинці.Він народився(за різнимиджерелами) вперіод з 1629 по1640 рік. Батькогетьмана, Степан-АдамМазепа, належавдо партії Виговськогоі брав участьв укладенніГадяцькогодоговору. Матийого, Марина-Магдалина, зі старогошляхетськогороду Мокієвських, належала довидатних жінок.Втратившичоловіка, вонавіддаласягромадськимта церковнимсправам. З 1686 рокубула ігуменієюКиєво-ПечерськогоВознесенськогомонастиря. Досмерті, в 1707 році, була дорадницеюсина-гетьмана.

Іван Мазепавчився в Києво-Могилянськийколегії, потім в Єзуїтськийколегії у Варшаві, продовживосвіту в ЗахіднійЄвропі, де навчавсяартелерійськійсправі. Змолодуслужив придворі Яна Казимира, виконувавдипломатичнідоручення. Ценадавало йомуможливістьбагато подорожуватикраїнами ЗахідноїЄвропи, а такожвиконуватиобов»язки королівськогопосланця вКозацькійУкраїні. У 1669 році, повернувшисьна Правобережжя, Мазепа вступаєна службу догетьманаПравобережноїУкраїни ПетраДорошенка.Виконуючи своюпершу дипломатичнумісію, він потрапляєв полон дозапорожців, які видаютьйого гетьмановіЛівобережноїУкраїни ІвановіСамойловичу.Тонкий політик, Мазепа намагаєтьсяперетворитипотенційнокатастрофічнудля себе ситуаціюна особистийтріумф. Своєюдосвідченістьюв міжнароднихсправах ібездоганнимиманерами вінпереконуєСамойловичазробити йогодовіреноюособою. Він бувобраний воєннимосавулом.

Іван Мазепабув найпопулярнішоюособою на радіпід Колмаком.Він мав тодівже 50 років ібув людиноюз величезнимжиттєвим таполітичнимдосвідом, здобутимдовголітньоюучастю в управлінні країною підбулавою двохвидатних гетьманів: Дорошенка таСамойловича.

Але який бине був цей досвід, становище, вякому опинивсяМазепа, як гетьман, було дуже складне, треба було матитакож надзвичайнийдипломатичнийхист, щоб протягом понад 20 роківвести корабельУкраїни порозбурханомуморю анархіїта руїни.

Обрання Мазепипов«язане булоз підписаннямнових, „Колмацькихстаттей“. Воснову якихпокладено»Глухівськістатті" Многогрішного1669 року, але зде-якими додаткамина користьМоскви. Так, було зостережено, що Україна несміє порушувативічний мир зПольшою і повиннапідтримуватидобросусідськістосунки зКримом. ЗновузабороненоУкраїні мати дипломатичністосунки зіншими державами.Крім залог тавоєводів, щобули в Києві, Чернігові, Ніжені, Переяславіта Острі, московськазалога маластати в гетьманськийрезиденції- Батурині — дляпостійногоконтролю надгетьманськимурядом. Заборонялось«голосов испущать», що «Малороссийскийкрай гетманскогорегименту», а тільки казати, що він належитьдо единої державиз Великоросійськимкраєм. Томумусить бутивільний перехідз Москви наУкраїну. Гетьмані старшинаповинні дбатипро зміцненнязв«язків міждвома народами.

Коломацькістатті впершезаперечували державний характер гетьманськоївлади, а разомз тим і державністьУкраїни. Алецей пакт не бувреалізований.

Після великогоБогдана Мазепавперше поставивособу гетьманана рівень державноговолодаря, монарха.Недарма в народіпобутувалаприказка: „відБогдана доІвана не булогетьмана“. Своювладу він ототожнювавз могутністюдержави. Мазепаякнайрішучезахищався відбудь-яких посяганьз боку запорожців, що боролисяза свою атономність,і від старшини, яка посилаладонос за доносомцареві.

У своїй зовнішнійполітиці гетьманвідмовивсявід орієнтаціїна Польшу, Крим і Туреччину.Боротьба з ізРосією видаваласьна той часбезнадійною, тому тривалийчас Мазепапросто продовжував лінію Самойловича, спрямовануна забезпеченнямаксимальноможливої автономії.

Та найбільшвражаюча риса Мазепи як політикаполягала вумінні захищатияк власні, такі загальноукраїнськіінтереси, зберігаючиводночас добрістосунки зМосковю. Колив 1689 році на тронзійшов молодийі енергійнийПетро 1, гетьмануже вкотрезастосувавсвій незбагненнийдар чаруватиможновладців.Він надававцарю активнудопомогу вграндіознихпоходах натурків і татар, кульмінацієюяких стало у1696 році здобуттяАзова. Старіючийгетьман такожпостійно дававнедосвідченномумолодому монарховіпоради у польськихсправах; згодомміж ними виниклатісна особистадружба. Козацькіполковникиіз сарказмомзауважували, що „цар скорішене повіретьангелові, ніжМазепі“.

Щойно вступившина гетьманство,Іван Мазепамусив взятиучасть у війніРосії з Кримом.Вже 1688 року булозбудовано »городки" наСамарі, якімали бути базоюподальшоївійни, навесні1689 року почавсяновий похідна Крим. До112-тисячногомосковськоговійська ГоліцинадолучивсяМазепа з українськимикозаками, протягомтравня військапідійшли доПерекопа, малибій з ханом, але у Крим незважились йти.1695 року Петро1 почав новуагресію протиКриму й Туреччини, скерував головнісили на Азов.Мазепа разомз московитамирушив на пониззяДніпра, здобувКизикермен, Тавань, збудувавтам нові укріпленняй поставивкозацьку залогу.Але під АзовомПетро 1 початковозазнав невдачі.Тому похід булоповторено 1696року. На цейраз у ньомувзяв участьі 15-тисячнийкорпус полковникаЛизогуба, якійі відіграввирішальнуроль у здобуттіАзова. Героїчноюсторінкою вцій кампанії(а вона тривалаще чотири роки)була оборонаказаками Таванівід переважаючихсил турків ітатар. Наслідкиросійсько-турецькогомиру, укладеногоу Стамбулівлітку 1700 рокудля Українибули не найсприятливіші: за Росією залишивсяздобутий козакамиАзов і Приазов«я, натомістькозацькі укріпленняна Низу Дніпрамали бути зруйновані, що позбавлялоУкраїну надійногодоступу доЧорного моря.

Року 1699 Мазепаписав до царя, що за 12 роківгетьмануваннявідбув вінодинадцятьпоходів. Однакнаслідки невідповідалижертвам. Дійсно,»Священна ліга"мало чого добилась,і 1699 року Австріята Польша підписализ Туречиноюмирний договір в Карловицях, а 1700 року Москваз Туреччиноюв Константинополі: на тридцятьроків Москвадістала Азовта інші укріпленняна північномуберезі Азовськогоморя; військовийпрестиж Московщинипіднісся.

Україна нічогоне досягла.Навпаки, вонабагато втратила: зобов«язанаколмацькоюугодою братиучасть в зовнішнійполітиці Москви, вона мусиладавати людейне лише длявійськовихсправ, але йсуднобудівництва, копанія окпів, тощо. Головнеж було те, щоУкраїна втрачаланезалежністьі втягуваласьу політикуМоскви, як їївласна територія.

Таке становищедуже шкодилоМазепі, якогосучасникивважали заприхильникаМоскви, не здаючисправи з тяжкоїситуації, вякій він опинивсявнаслідокКолмацькоїугоди і не розуміючи, де кінчавсяпримус, а депочиналасядобра волягетьмана.

На тлі зовнішніхвоєн зросталов Україні соціальнета економічнестановище. Людиприрівнювалисучасне життяз тим, що було»під ляхом", називали Мазепу«вітчимом»України. Дотого ж не припинялисяповстання, щопочалися зрозрухів увійську підКолмаком, якимизустріло козацтвообрання Мазепи.Повстанняжорстоко придушували.Війни вимагалигрошей і томутреба було більшуватиподатки.

Щебільше місцеу внутрішнійполітиці займалаопозиція різнихгруп старшини.Вже була мовапро сильнуопозицію протиантитурецькоїполітики Москви, а разом з неюй України. Особливосильна вонабула середстаршини такупецтва південнихполків; невдалівійни 1687та 1689 роківрозпалювалипочуття незадоволенняполітикоюгетьмана.

У внутрішнійполітиці ІванМазепа спиравсяна старшину, низкою законіввідособившикозацтво якокремий клас.Становищекозацькоїстаршини особливозміцнилосьна початку 18ст., зросла кількістьтак званихбунчуковихтоваришів — старшинськоїмолоді. Всі цізаходи гетьмана, як і реформив галузі судочинствай податків, свідчили пронамаганнягетьмана створитив Україні національнуаристократіюі з її допомгоювести боротьбуза повну автономіюУкраїни. ВодночасМазепа всілякодбав і про захистінтересівнародних мас, обмежувавапетити старшини, встановивмаксимальнупанщину у двадні на тиждень, дозволив селянамвинокурінняна власні потреби, намагавсяскасувати«оранди». Загаломгетьман дбавпро інтересивсього народу, всієї країни.

Осередкомопозиції дополітики гетьманазалишалосьЗапоріжжя, кудистікалися зГетьманщинивсі невдоволенніі знедолені.Посиленняексплуатаціїнизів призводилодо щораз більшогорозриву міжстаршиною інародом і зумовилокінцеву невдачуМазепиногозриву 1708 р.

СтановищеМазепи, що стоявміж місцевоюопозицією івимогами Москви, погіршувалоте, що середстаршини булобагато свояківі приятелівСамойловича.Мазепа їх позмозі усував, призначаючиполковникамисвоїх родичів, людей, відданихйому.

1692 року почалосязаворушенняу південнихполках, якеочолив ПетроІванович, абоПетрик Іваненко.Петрик бувканцеляристомгенеральноїканцелярії, досить освіченоюлюдиною, добриморатором ідипломатом, палким українськимпатріотом, якийнамагавсявизволитибатьківшинувід московськогоярма й приєднатидо ГетьманщиниПравобережнуУкраїну, Слобожанщину(про це йшлосяв його договоріз Кримом 1692 року.)Попри доситьзначну допомогутатар, в Україніплани Петрикане зустрілиширокого схвалення, до того ж протинього виступивгетьман, якийу закликахПетрика бити«чортів-панів»«дуків, що їмцарі маєтностіпонадавали»побачив загрозуіснуючомуладові. Щоправда, деякі історикивисловлювалиприпущення, що вся справаПетрика булаінспірованасамим Мазепою, який за допомогоюдоговору зтатарами хотіввирватися з-підзверхностіМоскви, поширитивпливи Українина південь іутворити самостійнудержаву. Такчи інакше, справаПетрика свідчилапро жвучістьсамостійницькоїконцепції середкозацькоїстаршини.

Акція Петрикане мала успіху, бо її не підтрималоЗапоріжжя, зякого вийшло лише кількасот «голоти». ПротиПетрика, якогообрано на гетьмана, виступилокілька полків, сам гетьмані московськівійська. Петриковісоюзникі, татари, почали грабуватинаселення, виводити ясир, викликаючиобурення людності.Петрик відступивдо Перекопу.Старшинськаопозиція буларозгромленна.Де-кого заслано,інших — позбавленноурядів.

Ще складнішоюбула справаз ПравобережноюУкраїною. Польськийуряд вживавзаходи, щобзалюднитиПравобережнуУкраїну, щозалишаласьпусткою післякровопролитнихвоєн та втечінаселення.

Завдякиблизьким стосункамз Петром 1 Мазепазміг скористатисявеликим козацькимповстанням, що вибухнулона ПравобережнійУкраїні у 1702 році.Після того, якцей район зновубуло заселено, польська шляхтаспробувалавигнати звідсикозаків. Правобережнекозацтво начолі з популярнимв народі полковникомСеменом Паліємпідняло повстання; переляканіпольські урядникиповідомляли, що Палій «хочепіти слідамиХмельницького».Сили повстанціввже налічували12 тисяч, колидо них приєдналисяінші козацьківатажки — СамійлоСамусь, ЗахарІскра, АндрійАбазин. Назабаромперед повстанцямивпали такіпольські твердині, як Немирів, Бердичів таБіла Церква.Однак у 1703 роціполякам вдалосьвідвоюватизначну частинувтраченихземель і взятиПалія в облогув його «столиці»Фастові. Самев цей час у Польшувторгаєтьсянайбільшийворог Петра1 — король ШвеціїКарл XII.Скориставшисьзамішанням, Мазепа переконуєцаря дозволитийому окупуватиПравобережжя.Знову обидвічастини НаддніпрянськоїУкраїни булиоб"єднанні,і заслугу здійсненняцього міг приписатисобі Мазепа.Щоб гарантувати себе від загрозиз боку популярногов народі Палія, Мазепа за згодоюПетра 1 наказуєзаарештуватитого й заслатидо Сибіру.

Вінучивя в Києво-МогілянськійАкадемії і вПадуанськомууніверситеті, відвідав кількаЄвропейськихкраїн, мігпорозумітисяз бгатьмаспіврозмовниками, оскільки володіввісьмома мовами. Історичнаерудиція ІванаМазепи викликалазахопленнятих державнихі військовихдіячів, з якимивін спілкувався.Він був знавцемлітератури, власникомнайкращої вУкраїні великоїі цінної бібліотекиз інкунабулами, старовиннимирукописами, раритетнимивиданнями набагатьох мовах.

Він цінуваві розумів високемистецтво, схилявся передкрасою жінок.Майстер епістолярногожанру, він бувнезрівнянимкрасномовцем.І над усім панувалийого могутнійдух і відданість, готовністьдо самопожертвизаради великоїпатріотичноїідеї.

Такий европеєцьіз відблискомренесансності, палкий патріотстояв з 1687 до 1709року біля кермаУкраїнськоїГетьманської Держави, автономіюі самостійністьякої московськийцаризм постійнообмежував, аросійськаімперія душилай териризувала, остаточнознищивши в 1764році.

З самогопочатку свогогетьмануванняІван Мазепавиявив себеяк великийпокровительі меценатнаціональноїкультури, мистецтва, науки, православноїцеркви. ВсякимиспособамиМазепа допомогав, сприяв розвиткуосвіти в України.У Києві, Чернігові, Переяславіта інших містахі навіть селахфундував школи, бурси, шпиталі, наділяв маєтностямиукраїнськімонастирі, которі на тойчас були вогнищамипросвіти завдякивласним школамі друкарням.Мазепа взявпід свою опіку Києво-МогілянськуАкадемію, дбавпро її розвиток, щедро обдаровувавїї маєтностями.У 1693 році нановопобудувавбратську церквуБогоявлення, поставив новийбудинок дляАкадемії, щобполіпшити умови«всякому змалоросійськихдітей, хотящемувчитись».

Гетьман щедрофінансуваврозвиток мистецтва, зокрема архітектурий малярства, прикрасивукраїнськіміста спорудженимий реставрованимичудовими храмами, розбудувавв Україні насвій кошт, атакож використовуючивійськовийскарб близько20 церков. Різніза виконанням, величні, розкішніспоруди водночасмають і спільніриси, названімистецтвознавцями «Мазепинимбарокко». Нетільки талантбудівничого, а й витонченийхудожній смакгетьмана втіливсяв цих церквах.Він відновивКиєво-ПечерськуЛавру, обнісїї кам«яноюстіною, поставивдві гарні брамиз церквами надними.

Після ПетраМогили гетьманІван Мазепасвоїм коштомобновив СофіївськийСобор і побудувавСофійськудзвіницю.

В Пустинно-Миколаївськомумонастирі вКиєві вибодуваву 1690 році новувеличаву церквусв.Миколая.Поставив Мазепатакож великуцеркву Вознесінняв Переяславі.

Ім»я Мазепинабуло розголосунавіть на Сході, де він ставвідомим самечерез те, щоробив дари.Церкві ГробуГосподнегов Єрусалиміпереслав срібнуплиту. На йогож кошти бувнадрукованийарабськийпереклад Євангелія.

Іван Мазепане був демократом.Аристократ, він целеспрямованостворював вУкраїні аристократіюз середовищакозацькоїстаршини йукраїнськоїшляхти. Підтримуючистаршину економічно, надавав їйземельні маєтності, бажав зробитиїї незалежноюполітично, дбавпро її освітуй навіть зовнішнюкультуру.

Не дивлячисьна багату літературу, присвяченуМазепі, йогоособистістьзалишиласяна сьогоднінайзагодковішоюпостатю у вітчизнянійісторії.

Великийгетьман ІванМазепа цікавивдослідників насампередяк визначниійдержавний іполітичнийдіяч, як освічениймеценат, щосприяв розквітув Україні літератури, мистецтва, архітектури.

Гетьман ІванМазепа буввидатнимвоєнначальникомнепоганимвійськовимінженером ізробив дужебагато длярозвитку вітчизняноївійськовоїсправи, намагаючисьпосилити дисциплинув козацькомувійську, а такожознайомитиукраїнськихкозаків з новимивидами зброї.

Необхідновизначити, щоІван Мазепабув професійнимвійськовим, оскільки військовуосвіту, як свідчатьджерела, вінздобув у Франціїта Голандії.Саме там вінвивчив інженернуі гарматнусправу. Він звеликою увагоюставився донових досягненьу військовійсправі, всіляконамагаючисьпридбати останнізразки гармат, рушниць таіншої зброї

В своїй столиціБатурині ІванМазепа маворигінальну, як на той час, колекцію зброї, цю колекціюможна вважатиодним з першихвітчизнянихвійськово-історичнихмузеїв.

Гетьманвсіляко сприяврозвитковіартилерійськоїсправи у козацькомуреєстровомувійську. У Батуринііснували майстерніпо виготовленнюгармат. Самеза мазепинськоїдоби стає регулярнимвиготовленняартилерійськихзнарядь наУкраїні.

Маючи великийдосвід інженера-фортифікатора, Мазепа у 1688 роціпобулувавБогородицькуфортецю нарічці Самарі, яка спочаткуналежала царськимвійськам. В їїбудівництвібрало участь20000 козаків з шестиполків.

Пізніше, у1700 році гетьманувдалося цюфортецю взятибезпосередньопід свою владу.Низові козакибули дуженезадоволеніцим фортифікаційнимбудівництвом.Справа в тому, що Іван Мазепанамагавсяпідкоритинизове військосвої й владі.

Думки гетьманасягали далеко.Він мріяв умайбутньомуоб"єднати уодне ціле зГетьманщиноюнизове і слобідськеВійсько, а такожй Правобережжя.Іван Мазепабажав бачитиУкраїну об"єднанноюмогутньоюдержавою, яказавжди малаб змогу протистоятибудь-якомуворогові.

З ім«ям Мазепипов»язана великакількістькам«яних споруд, які були побудованіна межі 17-18 ст.Серед них особливуувагу привертаєфортечний мурнавкруги верхньоїтериторіїКиєво-ПечерськоїЛаври.

Участь у Північній війні. Союз Мазепи з Швецією.

1700 рік ставпереломнимдля України.Північна віна, до якої ПетроІ втягнув іУкраїну, булачужою дляукраїнськогонароду, а участьу ній українськихвійськ суперечилаумовам договорівУкраїни з Росією(в кожному разі, договоровіХмельницького).До того ж Росіята її союзники- Саксонія, Данія, Польша, виступилив ній агресорамищодо Швеції, Яку збиралисярозподілитиміж собою. Росіяпрагнула вібідратиу шведів узбережжяБалтики. Ужена початковому, нарвськомуетапі війни, Петро І викликаву Прибалтику12-тисячнийукраїнськийкорпус Обидовського.Щоправда, поразкамосковитівпід Нарвою(листопад 1700 року)застала козаківщойно під Псковом, та все однопохід у далкій холодні країкоштував їмтисяч жертв.Новий українськийкорпус підпроводом Апостоладіяв у Ліфляндіїпроти Шліппенбаха, а сам гетьманотримав наказіти в Білорусьна допомогуполякам. Загалом, участь у півнчнихпоходах справедливовикликалавелике невдоволенняна Гетьманщині: московськіофіцери відбиралив козаків трофеї, завдавали їмусіляких кривді образ, козакитисячами гинулине тільки вбоях, а й віднезвично суворогоклімату й черезбрак харчіві платні. Війнаруйнувалаукраїнськуторгівлю йекономікувзагалі.

Війна викликаларемствуваннятакож середукраїнськихселян і міщан.Вони скаржилися, що в їхніх містахі селах розмістилисяросійськівійська, якізавдавалиутисків місцевомунаселенню.Навіть гетьманстав відчуватизагрозу, колипішли поголосипро наміри царязамінити йогочужоземнимгенералом чиросійськимвельможею.

Петро нерахувався звійськовим укладом України: українськичастини мусиливиступати підкомандою московськихначальників, а не гетьмана.В Москві виникалидумки взагаліскасуватикозацькі порядкиі навіть віддатиУкраїну князевіМеньшикову, або англійськомугерцеговіМарльборо. Всеце свідчитьпро те, яка величезнанебезпеказагрожувалаУкраїнськийдержаві.

У 1702 році КарлХІІ розбивАвгуста і захопивВаршаву. Йогоприхильникомбув позанськийвоєвода СтаніславЛіщинський, який згодомстав королемПольші. Війнаохопила всюПольшу і підійшладо українськихкордонів. Занаказом ПетраІ Мазепа виславу Білорусь12-тисячний корпусМиклашевського, а сам з 40-тисячнимвійськом перейшовна Правобережжя.У 1704 році шведиздобули Львіві українськівійська змушенібули відійтиз Польші, хочВолинь і Київщиназалишилисьза Мазепою. Алеколи шведиперенеслибойові дії доСаксонії, Мазепазнову, хоч іненадовго, зайняв Львіві всю Галичину.Бойові дії уБілорусіїзавдали великихвтрат українськомувійськові. Приобороні Несвіжазагинув стародубськийполковникМиклашевський, після довгоїоблоги здалисяшведам Ляховичі, які боронивпереяславськийполковникМирович. Критичнаситуація длясупротивниківКарла ХІІ склаласявосени 1707 року, коли Августкапітолюваві зрікся польськоїкорони на користьС.Ліщинського.Фактично ПетроІ залишивсясам на сам зКарлом ХІІ. Вцих умовахстарий гетьманопинився переднеобхідністювибору — надалізалишатисьу сфері московськоїполітики чиспробуватизвільнитиУкраїну задопомогою новихсоюзників. Дотого ж рокивійни виразнопоказали, щодля Петра ІУкраїна булатільки знаряддямдля здійсненняімперськихпланів і вінне зупинитьсяні перед чимзадля власнихцілей, навітьвіддасть Українувзамін за вихіддо Балтики.Інтенсивневикористаннякозацькоговійська у віддаленихвід Українимісцях, спробиперетворитиокремі полкина регулярнідрагунські, руйнуваннязовнішньоїторгівлі України- все це провіщалоблизьку ліквідаціюавтономіїУкраїни.

За цих умовсеред українськоїстаршини, незалежновід планів інасторїв самогогетьмана, виниклаопозиційнащодо царизмугрупа, якаобговорюваламожливостівідновленняГадяцькогодоговору зПольшею (в особіС.Лещинського)і союзу з КарломХІІ проти Москви.Ще 1706 року полковникиГорленко йАпостол волалидо гетьмана: „Твою душу йкості діти нашіпроклинатимуть, якщо ти післясебе залишишкозаків у такійневолі“, тазносини українськихопозиціонерівз можливимисоюзникамипочалися задовгодо вступу шведівв Україну.

Не втаємниючинікого зі старшини, за виняткомгенеральногописаря П.Орлика, Мазепа, всуперечвимогам ПетраІ, затримавВолинь та Київщинуі з ініціативиЛещинськогорозпочав 1704 рокупереговориз королем СтаніславомЛещінським.На початку 1708року переговориМазепи з Лещинськимзавершилисяформальноюугодою, за якоюУкраїна, яквелике князівство, входила б всклад РечіПосполитоїза гарантієюкороля шведського.

Але договірз Польшою залишавсятільки дипломатичнимінструментом, вигідним дляМазепи. Головнаувага гетьманабула скерованана союз з Швецією.Справа ускладнюваласьі тим, що Мазепаповинен бувзберегти таємницюне лише відстаршини, алетакож і відПольші, яка бне погодиласьна незалежністьУкраїни.

Зносини Мазепизі шведамипожвавилисяв 1706 році. Очевидно, тоді й булаукладена угодаміж Швецієюі Україною.П.Орлик у „Виводіправ України“, написаномуу 1712 році, подавтакий змістцієї угоди: Україна маєбути вільноюдержавою, Українськимкнязівством, Мазепа — довічнимкнязем, абогетьмангом.Після йогосмерті станимають обратинаступника; король шведськиймає захищатиУкраїну відворогів.

Ці переговоривелися у глибокійтаємниці, томуширші колаукраїнськогосуспільствааж до 1708 рокувважали гетьманамосковськимпосіпакою, іколи той перейшовна бік КарлаХІІ, просто неповірили йому.Власне українськастаршина змусилаМазепу до рішучихкроків 1708 року, коли гетьманопинився убезвиході післянаказу ПетраІ йти на допомогуросійськійармії, в тойчас як уся Українабула окупованацарським військами.Гатьман волівдочекатисянаслідківвирішальноїсутички міжПетром І і КарломХІІ, але обставинине дозволилицього. І Мазепавиступив протиПетра І, не встигшині підготуватидо цього українськесуспільство, ні стягнутив Україну більшістьзбройних сил.

До союзу зКарлом ХІІзмусив гетьманавступ шведівв Україну восени1708 року. У своємузверненні довійська й народугетьман стверджував, що союз із шведами- звичний дляУкраїни договір, аналогічнийдоговорамХмельницького,- допоможе визволитиУкраїну з рабстваі московськоїтиранії і відновитиїї „самовладність“, що у війні Українадотримуватиметсязбройногонейтралітету, а після війнизалишиться»при своїхприроднихкнязях і привсіх попередніхправах і привілеях, що вільну націюозначають".Договір передбачав, що «Українаобох сторінДніпра з ВійськомЗапорізькимі народом українськиммає бути вічнимичасами вільноювід усякогочужого володіння…Цільсть границьїї, непорушністьвільностей, законів, праві привелеївїї свято маютьзаховуватися, аби Українавічними часамивільно тішиласясвоїми правамиі вільностямибез жодноїшкоди».

І хоч шведськимсолдатам заборонялосьвсілякі реквізіїі насильстващодо українськогонаселення, хочхарчі й фуражвони здобуваливиключно загроші, народпереважнопоставивсядо шведів якдо ворогів, значною міроюзавдяки православномудуховенству, яке наголошувалона тому, що шведи- іновірці ймало не язичники.Позиція ж церквивизначаласянастановамий наказамиПетра І. У всіхцерквах, навітьу тих, які збудувавМазепа, йогоім«я піддавалианафемі, численнівідозви донаселеннязакликали невірити „зрадникові“Мазепі, якийдіяв буцімтозадля особистоївигоди і з приватнихміркувань.

Стратегічнимпрорахункомшведськогокомандуваннябули дії напівночі України, які призвелидо втрати Стародуба.ПолковникСкоропадський, прихильникМазепи, не маючиможливостіз»єднатисяз гетьманом, мусив скоритисяПетрові І. Батурин, перетворенийМазепою напотужню фортецю, завдяки сильномугарнизоновій значній артилеріївитримав першийштурм Мечникова, але був здобутийчерез зрадустаршини ІванаНоса. Увірвавшисьу гетьманськустолицю, московськівійська чинилинечувану різанину, знищивши нетільки козаків, а й усе цивільненаселення міставключно знемовлятами.А поза тим уБатурині знаходилисягетьманськаскарбниця, артилерія, припаси продовольства, які б моглипридатисяшведам. Батуринськакатастрофабула великимударом і длявсієї Мазепиноїсправи. З неїпочалося винищеняпо всій Україніприхильниківгетьмана, зокремасеред старшини.У Лебедині діявспеціальнийсуд, на якомуукраїнцівтортурамизмушувалипризнатисяу «зраді», апотім страчували.Тільки в Лебединізагинула майжетисяча українців.Згодом репресіямбуло підданой жителів місті сел, які гостиннозустрічалишведів і чинилиопір російськомувійськові.

Узимку 1708 рокузапеклі боїточилися напівночі України, але вирішальнабитва відбуласялише всередині1709 року. ВзимкуКарлові ХІІвдалося розгромитимосковськукінноту, тачерез відлигувін мусив повертатисязі Слобожанщини.

Другим успіхомКарла ХІІ іМазепи бувперехід наїхній бік запорожцівна чолі з кошовиматаманом КостемГордієнком, адже протягомусього гетьмануванняМазепи запорожціпостійно булив опозиції донього як допровідникакріпосницькихпоглядів, несумісних здемократичнимладом Запоріжжя.Боротьба заволю батьківщинипоєднала запорожцівз патріотичноюстаршиною.Запорожцізавдали кількохпоразок московськимчастинам із"єдналисяз гетьманомта шведами.Натомістьмосковськевійсько завдякиперекинчиковіГ.Галагану ійого компанійцямзуміло післязатятого боюоволодітиЧортомлицькоюСіччю (14 травня1709 року) і містечкомПереволочною.Після Батуринаце був великийудар спільнійшведсько-українськійсправі. Винищившицівільне населення, зруйнувавшикозацькі укріпленняі оволодівшистатегічноважливимипунктами (внаслідокцого від Українибули відрізанітатари, що виявилиготовністьвиступити протицаря), царськевійсько, крімтого, відтялоКарлові ХІІй Мазепі можливийшлях відступу.Знищення річковогофлоту не далозмоги союзникамбіля Полтавипереправитичерез Дніпробільшістьвійська й перетворилотактичну поразкуна стратегічну.

З початкомтравня шведипочали облогуПолтави. МетоюКарла ХІІ буловикликатиросіян на вирішальнубитву. Аджесувора зимазавдала великихвтрат шведськійармії, відчувавсябрак харчів, фуражу, боєприпасів, отож затягуваннявійни простознищило б шведськуармію. Самабитва відбулася27 червня (8 липнян.ст.) 1709 року ймала фатальнідля шведів іУкраїни наслідки.За шведськимпідрахунками, Карл ХІІ виставивлише 18 тисячбоєздатноговійська, натомістьПетро І мав40-тисячне військо.Козаки в боюучасті не брали.Щоправда, шведськісолдати маликращій вишкіл, але й російськаармія була вжене та, що десятьроків передтим під Нарвою.Росіяни малиудвічі більшеартилерії, увійську булобагато європейськихгенералів іофіцерів, тай Петро І виявивсебе добримполководцем.А Карл ХІІ незміг особистокерувати битвою, бо напередоднібув тяжко пораненийі його носилина ношах. ГенералРеншільд, якомуКарл ХІІ доручивкомандування, припустивсякількох помилок,і шведи, попримужність війська, зазнали поразки.Щоправда, вонивтратили всього5 тисяч жовнірів, але, провадячиорганізованийвідступ, потрапилиу безвихідьпід Переволочноюі значна частинаармії капіталювала.Карл ХІІ з рештоюшведів і Мазепай Гордієнкоз козакамивідірвалисявід погоні ізнайшли притулокна турецькихземлях.

6 липня 1709 рокуМазепа і КарлХІІ були в Очакові, а 1 серпня перейшлидо Бендер, детурецький урядпризначив їммісце перебування.З Мазепою булитільки Орликз родиною, Ломиковский, Войнаровський, Горленко, Мирович, Герцик, Гордієнкоі ще кількастаршин.

Гетьман прибувдо Бендер вжезовсім хворийі не встававз ліжка. Силишведів не буливичерпані: КарлХІІ чекав новихвійськ зі Швеціїі хотів продовжувативійну з Петром.Мазепа віриву можливістьукласти коаліціюсеред державдля боротьбіз Московою.

21 вересня1709 року в Бендерахупокоївся ІванМазепа. Похованогетьмана спочаткубіля Бендер, а пізніше перенесенойого останкидо монастиряв Галиці. З нимзійшов з світуодин з найвидатнішихдіячів України, людина винятковихадміністративнихта діпломатичнихздібностей.Він прагнувстоворити зУкраїни незалежнудержаву західноєвропейськотипу, з абсолютноювладою правителя- гетьмана чикнязя. Українухотів він піднестина вискоийрівень культури.

Для Українице була колосальнакатастрофа.Визвольні планиїї зруйновані.Але ім«я Мазепизалишилосядля дальшіхпоколінь символомбротьби занезалежністьУкраїни.

Списоквикористованноїлітератури:

Гетьман Іван Мазепа та його доба: тези доповідей наукової конференції. — К: Просвіта, 1995. — 46 с.

Історія України / Ю.Зайцев.- Львів: Світ, 1996. — 488 с.

Історичні постаті України: Історичні нариси / О.В.Болдирев. — Одеса: Маяк, 1993. — 384 с.

Костомаров Н.И. Мазепа. — М: Республика, 1992. — 335 с.

Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. Т 2.- К: Либідь, 1993. — 608 с.

Субтельний О. Мазепинці. — К: Либідь, 1994. — 240 с.

Субтельний О. Україна: історія. — К: Либідь, 1993. — 720 с.