Реферат: Економічне становище в Україні в 50-60-х роках ХХ століття

1.ВІДБУДОВА ТАРОЗВИТОКПРОМИСЛОВОСТІУКРАЇНИ У 50-Х– 60-Х РОКАХ

Відбудовата розвитокгосподарстваУкраїни в повоєнніроки відбувалисяв умовах, коливсі українськіземлі (крімкрайніх західних, що залишилисяу складі Польщі)опинилися умежах однієїдержави. ТериторіяУкраїни накінець 1945 р. розшириласядо понад 580 тис.км2. У 1954 р. до Українивключено Крим.

Після війнизалишилосялише 17% довоєнноїкількостіробітників, а весь промислово-виробничийпотенціалстановив 48%проти 1940 р. У 1950 р.цей показникстановив 81%.Протягом 50—б0-хроків гостроїнестачі робочоїсили не відчувалосявнаслідоквідносногоаграрногоперенаселення, особливо узахідних областях.У структурізайнятостіістотних змінне відбулося.Більшістьробітниківпрацювало угалузях матеріальноговиробництва(81,5% в 1960 р.). У промисловості, будівництві, на транспортібуло зайнято38,8%. Зберігаласявисока частказайнятих усільськомугосподарстві— 42,7%, а у сферіторгівлі, послуг, державногоуправління— 18,5%.

Господарстворозвивалосяна основі директивнихп'ятирічнихпланів: п'ятого(1951—1956 рр.), шостого(1956—1960 рр.). сьомого(1961 —1965 рр.) У сталінськудобу відправноюточкою розвиткубуло твердженняпро те, що у СРСРпобудованосоціалістичнесуспільствоі почався перехіддо комунізму, який можнапобудуватив одній країні.Ідея догнатиі перегнатиіндустріальнікраїни булапідтриманаМ. С. Хрущовим, який проголосивкурс на досягненняв СРСР найвищогов світі добробутулюдей. Це булоавантюрнерішення, оскількиза якіснимипоказникамигосподарствоСРСР відставаловід США, іншихекономічнорозвиненихкраїн. Результатомфункціонуваннякомандно-адміністративноїсистеми, партійногокерівництва, дефіциту демократіїбула екстенсивнаспрямованістьрозвитку господарствакраїни, що відбувавсяза довоєнноюсхемою.

Значні втратигосподарстваУкраїни в рокидругої світовоївійни зумовилинизький вихіднийрівень порівняноз іншими країнами.У 1945 р. в Українібуло виробленолише 26 % промислової,49% сільськогосподарськоїдовоєнноїпродукції, товарообігзменшився до,31 %.У СРСРці показникистановиливідповідно92, 60, 45 %.

Відбудовагосподарствапродовжуваласядо 1950 р. Швидкимитемпами розвиваласяпромисловість— 34,6 % щорічно при22—23 % по СРСР. Переваганадаваласябазовим галузямпромисловості: паливній, металургійній, електроенергетичній, машинобудівній.Було відбудованота побудованопонад 2 тис.підприємств.

3 відновленняму 1951 р. довоєннихмасштабіввиробництвачавуну, сталі, коксу Україназайняла однез провіднихмісць у Європіз виробництвачорних металів.У паливнійпромисловостібуло створенонові галузі— газову, буро-вугільну.Розшириласямережа газопроводів, зокрема побудованогазопровідДашава — Київ.Проте у структуріпалива переваганадаваласявугіллю (понад90 %) Значнихуспіхів досягломашинобудування.Парк верстатівзбільшивсяу 2 рази. Зрословиробництвоспеціалізованихверстатів-автоматів, напівавтоматів, почали випускатиавтоматичніверстатнілінії. Інтенсивнорозвивалосявиробництвомашин для важкоїпромисловості, будівництва, транспорту, сільськогогосподарства, енергетичногота електротехнічногоустаткування.Перші крокибули зробленів авіабудуванні(Київськийавіаційнийзавод)Первісткамиавтомобільноїпромисловостістали Одеськийавтоскладальнийі Львівськийавтобуснийзаводи. У 1950 р.було випущеноперші 18 тис.вантажнихмашин.

Зростав обсягперевезеньвсіма видамитранспорту.В 1950 р. вантажооборотзалізницьперевищивдовоєннийрівень на 22,9 %, морськоготранспорту— на 50, автомобільного— на 117 %.

Певні досягненнябули у легкійпромисловості: створено шовковевиробництво, освоєно випускмеланжевих, тонкосуконнихтканин, капроновихпанчіх. Однаквиробництволегкої і харчовоїпромисловостіне досяглодовоєнногорівняв (відповідно79 і 80 %). Однією зпричин булообмеженняасигнуваньі розпорошенняїх на відбудовуневеликихпідприємств.

Розпочаласяіндустріалізаціяв західнихобластях України.Розширилисястарі виробництва: видобуток нафти(район м. Долини), природногогазу (Дашавське, Угорське, Більче-Волинськеродовища уЛьвівськійобласті). Відкритіперші робочіпласти уЛьвівсько-волинськомукам'яновугільномубасейні. Створенонові галузіпромисловості, зокрема виробництвоавтобусів, радіоапаратури.У 1950 р. промисловевиробництвостановило 10 %загальноукраїнськогопроти 3 % у 1940 р.

Важливоюпроблемоювідбудовикраїни буликапіталовкладення.США відмовилиу наданні кредитівРадянськомуСоюзні якийне став учасникомплану Маршалла.Поставки зарахунок репараційз Німеччинибули незначними.Допомога Україніз-за кордонувід УНРРА становила194,2 млн дол. США.Основним джереломінвестиційбули внутрішнірезерви. За1946—1950рр. у промисловість.будівництво, транспорт ізв'язок Українибуло вкладено4,9 млн крб. державнихінвестицій, а разом з кооперативнимипідприємствами.колгоспами— 7,1 млн крб. Часткапромисловостіта будівництвав загальномуобсязі капіталовкладеньстановила55,7.Інвестиціїна 85,7 %направлялисяу важку промисловість.На господарствореспубліканськогопідпорядкуванняприпадало 11%, на господарствосоюзногопідпорядкування— 89 %загальногообсягу капітальнихвкладень.

У 50-х — першійполовині 60-хроків основнінапрями економічноїполітики залишалисяпрактичнонезмінними.Зберігалисявисокими, порівняноз західнимикраїнами, темпиекономічногозростанняУкраїни, хочапісля 1950 р. вонипомітно сповільнилися.За 1951—1958 рр. промисловапродукціящорічно зросталана 12,3%, національнийдоход — на 11,7%, за1959— 1965 рр. — відповіднона 8,8 і 7 %. У структурісуспільноговиробництвав 1960 р. за виробленимнаціональнимдоходом (у СРСРйого обліковувалибез невиробничоїсфери) часткапромисловостістановила 47,9%, сільськогогосподарства— 29,1, транспортуі зв'язку — 4,7, будівництва— 8,2, торгівлі—11,1%.

У паливнійпромисловостіперевага залишаласяза вугіллямпротягом 1951—1965рр… було введенов дію 324 шахти, видобутоквугілля зрісмайже у 2,4 раза.На розвиткугалузі у 60-х рокахпозначилисянесприятливігірничо-геологічніумови: глибиннарозробка досягала700 м, що ускладнюваловидобуток іпідвищувалоціни на вугілля.Розвиток вугільноїпромисловостіздійснювавсяв усіх басейнах— Донецькому, Львівсько-Волинському.Дніпровськомубуровугільному.

Більш швидкимитемпами, ніжвугільна, розвивалисягазова і нафтовагалузі(за 50-тіроки в 7,3 і 9,2 раза, за першу половину60-х — в 3,6 і 2,7 раза).Частка нафтиі газу в структуріпалива збільшиласядо 27 % у 1965 р. порівняноз 9 % у 1958 р. Центрвидобутку нафтиі газу поступовоперемішувавсяу Дніпровсько-Донецькийрайон (53,8 % в 1965 р.).Майжеполовина кількостігазу споживаласяна електростанціях.Незначну йогокількістьвикористовувалияк хімічнусировину, технологічнепаливо, длякомунально-побутовихпотреба

Виробництвоелектроенергіїзабезпечувалосяв основномувели­кимидержавнимитепловимиелектростанціями(ТЕС). Часткагідроелектростанцій(ГЕС) v виробництвіелектроенергіїзменшиласядо 6.6 % у 1965 р. проти20 % у 1950 р.

Порівняноз довоєннимироками зрослозначення металургії.У 1965 р. видобутокзалізної рудиперевищиврівень 1950 р. у 4рази. виплавленнячавуну — в 3,5, сталі— в 1,4, виробництвопрокату — 3.7, трубсталевих — в3,1 раза. Почаливиплавлятисталі більше, ніж чавуну.Було побудованоі здано в експлуатаціюза 1951—1965 рр. 27 доменних,38 мартенівськихпечей, 62 прокатнихі трубних станів.

Важлива рольв індустріальномукомплексіналежаламашинобудуваннюта металообробці, середньорічнітемпи зростанняяких становилиу 50-х роках 16.5 %.Зменшення їхчастки в галузевійструктуріпромисловостіпояснювалосяконверсієюі тим, що воєннупродукцію вофіційнійстатистиціне показували.За цей час булостворено понад17 тис. зразківнових типівмашин, устаткування, приладів, зокремагідротурбін, турбогенераторів, крокуючихекска­ваторів, магістральнихтепловозів, електровозів, трансформаторів.автоматичнихліній, електроннихмашин, телевізорів, магнітофонів, мотовелосипедів, холодильників, пральних машин, пилососів. Досередини 60-хроків булоосвоєно виробництвосинтетичнихалмазів. великовантажнихмашин, автобусіввласної конструкції, малолітражок.авторефрижераторів, автонавантажувачів, танкерів, риболовецькихтраулерів, літаків. Спорудженотакі заводи, як Одеськийі Дніпро­петровськийважких пресів.Кременчуцькийі Запорізькийавтомобільні.Львівськийтелевізорний.Сумський електроннихмікроскопів.Київськийелектронно-обчислювальнихмашин. Хмельницькийтрансформаторнихпідстанцій.Україна займалапровідне місцеу СРСР за обсягомвиробництвасільськогосподарськихмашин. Лише за1960—1965 рр. булопобудовано22 заводи. На 1965 р.було понад 1тис. машинобудівнихпідприємств, на яких працювалобільш як 25 % зайнятиху промисловості.

Прискоренимитемпами розвиваласяхімічна промисловість(16,7 % середньорічниху 1960—1965 рр.). ЗбудованоЛисичанськийхімічний комбінат.Сумськийсуперфосфатнийзавод, Роздольськийсірчаний комбінат.Дніпропетровськийшинний, Черкаськийштучного волокна.Однак асортиментхімічної продукціїзалишавсяпрактичнонезмінним(мінеральнідобрива, сірчанакислота, сода, хімічні волокна).Повільно розвивалосявиробництвополімернихматеріалів.

Значно зрослаі зміцнілапромисловістьбудівельнихматеріалів.було освоєновиробництвонових марокцементу «700» і«800», керамічнихтруб, опор дляліній електропередач, стінових панелей.Створена новагалузь — великопанельнедомобудування.

Вводилисяв дію нові потужностіу легкій і харчовійпромисловості:

Артемівська, Переяслав-Хмельницька, Миколаївська(Львівськаобл.) Кіровоградськашвейні фабрики.Луганськавзуттєва. Херсонськийбавовняний, Житомирськийі Рівненськийльонокомбінати.Лише за 1959—1965 рр.було спорудженопонад 300 новихі реконструйованобільш як 400 підприємств.Освоєно випускнетканих матеріалів, штучного хутра, трикотажнихвиробів ізхімічних волокон.

Наприкінці50-х років розпочаласякомплекснареконструкціязалізничноготранспортуна основіелектрифікаціїта впровадженнятеплової тяги.З 1954 р. цей видтранспортустав рентабельним.Через Українуйшла продукціяу 81 країну світу.Зріс вантажооборотморського, автомобільного, повітряноготранспорту.

Зміниласягеографіяпромисловості.З'явилися новіпромисловіцентри: Кременчук, Херсон, Рівне, Біла Церква, Чернівці, Львів.Зменшиласячастка Донецько-Придніпровського, зросла — Південно-західногоі Південногоекономічнихрайонів. Їхспіввідношенняу 1965 р. становиловідповідно60,7, 27,4 і 11,9%. Продовжуваласяіндустріалізаціяшести західнихобластей, депротягом 50-хроків випускпромисловоїпродукціїзбільшивсявтричі. У 1965 р. ціобласті давали8,9 % валової промисловоїпродукціїреспубліки(за вартістю).

В 1950—1965 рр. угосподарствоУкраїни буловкладено 74,4 млрдкрб. Державнікошти становилиблизько 70%, підприємств— 10. колгоспів— 12, населення— 8 %. Структурарозподілуінвестиційзалишаласянепродуктивною.На обладнанняспрямовувалосяу 50-х роках лише20—30 %, упершій половині60-х років — 28 % всіхкапіталовкладень, решта — набудівельно-монтажніроботи. За сферамигосподарствакапітальнівкладеннярозподілялисятак:

матеріальневиробництво-67,5 %, з них: промисловість— 39.3, сільськегосподарство—16, будівельнаіндустрія —2,4, транспорті зв’язок —9,8; нематеріальневиробництво— 32.5 %, з них: житло— 19.1. торгівля, освіта, наука, охорона здоров'ята ін. — 13,4 %.

Розвитокпромисловостівідбувавсяна основі підвищеннярівня технічноїоснащеності.З другої половини50-х років булорозпочатомеханізаціюта автоматизаціювиробничихпроцесів. Увугільнійпромисловостіудосконалювавсяшахтний транспорт, механізуваласязарубка і вибиваннявугілля (на 98%), навалкайого в лавах(на 75 %). У доменномута сталеплавильномувиробництвібудували печіз великим кориснимоб'ємом, використовувализасоби автоматизаціїна контрольнихопераціяхзаходом плавлення, почали застосовуватикиснево-конверторнийспосіб виплавляннясталі, а такожвипуск сплавівдля авіаракетноїпромисловості.На машинобудівнихпідпри­ємствахзастосовувалиавтоматикута напівавтоматикуелектрозварювання, нові технологічніспособи прискоренняобробки металу.Рівень механізаціїна залізничномутранспортіпідвищивсяу 1960 р. до 60 %, річковому— до 78, морському— до 68,5 %. Лише в1959— 1965 рр. булостворено близько4 тис. нових типівмашин, механізмів.апаратів іматеріалів.Підприємстваосвоїли випускблизько 1100 видівнової технікиі зняли з виробництва800 типів застарілихконструкцій.Було встановленопонад 40 тис.автоматичнихі напівавтоматичнихапаратів, впроваджено813 автоматичнихі напівавтоматичнихліній. У 1965 р. упромисловостіУкраїни налічувалося14 автоматизованихпідприємстві 4 комплексно-автоматизованіелектростанції,9343 механізованій автоматизованілінії, булокомплексномеханізованой автоматизовано2527 дільниць, 1790цехів, 431 підприємство.Зросла продуктивністьпраці.

Проте успіхипромисловоговиробництвабули недостатнімипорівняно зпотребамирозвитку країниі світовимдосвідом.Ефективністькапіталовкладеньі фондовіддачазнижувались, а капталоємністьзростала. З'явиласятенденціязниженнярентабельності.Зростаннянаціональногодоходу булонижче за союзний.На кожен карбованецьосновних фондіввін зменшивсяз 2 у 1953 р. до 1,5 крб.у 1965 р. Внаслідокнизьких нормамортизаціїкапіталу (6 % нарік) машини, устаткуваннясписували кожні16—17 років, а третинуобладнаннязастосовувалиаж до фізичногознищення.

Повільновпроваджувалидосягненнянауково-технічногопрогресу.Винахідництвонедостатньостимулювалосяматеріально, практично неіснувало патентногоправа. Незбалансованорозвивалисярізні галузі.Швидше зросталифондоємнігалузі важкоїпромисловості.Відставаливід потребзв'язок, житловебудівництво.Залізниціреспублікиобслуговувалисяелектро- ітепловозноютятою на 59 %. Лишетретина дорігмала твердепокриття. Незабезпечувалипотреби країниавтомобільна, авіаційна, приладобудівнагалузі. Хімічнапромисловістьвідставалаза виробництвомсинтетичнихволокон, пластмас.Посилиласядиспропорціяміж важкою ілегкою промисловістю.Інвестиціїв останню становилидо 12—15 % всіх промисловихкапіталовкладень.Хронічно бракувалоспоживчихтоварів. Неповністювикористовувалисявиділенікапіталовкладення.Тільки в 1965 р. вУкраїні булоне завершено52 об'єкти.

Гальмувалаекономічнийрозвиток системауправліннята плануванняпромисловості.Протягом другоїполовини 40-х —початку 50-х роківгосподарствоУкраїни контролювалосягалузевимизагальносоюзними, союзно-республіканськимиі республіканськимиміністерствами(у березні 1946 р.Народні комісаріатибули перетвореніна міністерства).

Після смертіСталіна розпочавсяперегляд економічноїполітики країни.Було проголошенокурс на прискоренийрозвиток легкоїпромисловості.У 1954 р. створеносоюзно-республіканськіміністерствачорної металургіїта вугільноїпромисловостіУкраїни. У 1956 р.перетвореніз союзних насоюзно-республіканськіміністерствабудівництвапідприємствметалургіїта хімічноїпромисловості, будівництвапідприємстввугільноїпромисловості.Створено міністерствобудівництваУРСР- Протягом1953—1956 рр. у республіканськепідпорядкуванняперейшло близько10 тис. підприємстві організацій.Частка продукціїреспубліканськоїпромисловостізросла до 76 % проти34% у 1953 р. Розширилисяправа директорівпідприємству плануваннівиробництва, реконструкції, будівництва, затвердженніштатів.

Середина50-х років сталаперіодом кризистарого управліннята планування.Внаслідокреформи 1957р.керівництвопромисловістюбуло переданораднаргоспамекономічнихрайонів, якіуправлялипромисловістюна своїй територіїнезалежно відпрофілю. Держпланздійснювавлише загальнекерівництво, плануваннята координаціїу всесоюзномумасштабі. Розробкупланів починалана підприємствахпродовжувалиу раднаргоспах, потім у ДержпланіреспублікиДержплані СРСР.Основнимиметодами плануваннязалишавсябалансовий.Почали впроваджуватиекономіко-математичніметоди моделі.За основнийпоказник ефективностігосподарстваприймалосяспіввідношенняприростунаціональногодоходу в порівнянихцінах і капітальнихвкладень усферу матеріальноговиробництва.Проте реформіне підлягаливоєнна промисловістьта енергетика.Уряд вважав, що реформадопоможераціональнішевикористовуватиресурси, подолатигалузевуроз'єднаністьі відомчі бар'єри.

На територіїУкраїни булостворено 11 районів: Київський, Харківський.Львівський, Вінницький, Ворошиловградський, Дніпро петровський, Херсонський, а у 1960 р. — ще три: Кримський, Полтавський, Черкаський.Майже всяпромисловістьреспублікибула підпорядкованаРаді МіністрівУРСР. У рамкахраднаргоспівпідприємстваабо безпосередньопідпорядковувалисьгалузевимуправлінням, або через трестиі комбінати.Триланковасистема застосовуваласьу легкій, м'ясо-молочній, харчовійпромисловості.У 1960 р. було створенореспубліканськіраднаргоспи, в 1962 р. — Раду народногогосподарстваСРСР і укрупненорайонні раднаргоспи.Замість 14 раднаргоспівстворено 7.

Посилиласьконцентраціявиробництва.В 1957—1960 рр. об'єднано800 фабрик і заводіву 400 укрупненихпідприємств.На початку 60-хроків з однотипнимпідприємстввиникли виробничіоб'єднання, щокористувалисьправом юридичноїособи і працювалияк госпрозрахун­кові(перше — взуттєвафірма «Прогрес»у Львові).

У березні1962 р. розпочаласяперебудовауправліннясільськимгосподарством.Створювалисявиробничіколгоспно-радгоспніуправління(об'єднували2—3 радгоспи).Це призвелодо ускладненнявиробництваі виникненнянових труднощіві проблем. Умежах єдиногонародногосподарськогокомплексу СРСРраднаргоспине забезпечувалиєдність технічноїполітики, нерозв'язуваликомплексногосподарськіпроблеми. Порушилосяцентралізованекерівництвогалузямипромисловості.Реформи наприкінці50-х — першоїполовини 60-хроків припинилисьз усуненнямМ. С. Хрущовавід влади у1964 р.

Нове керівництвознищило всіелементи політичногоплюралізму, зміцнило командно-адміністративнусистему управліннясуспільством.Проте економічнітруднощі посилилисоціальнунапруженістьу країні іпотребуваливдосконаленняметодів керівництвагосподарством.Тому в 1965 р. розпочаласяперебудова, завданням якоїбув перехідвід адміністративнихдо економічнихметодів управліннягосподарствомна основі постановпартії й уряду.Передбачалосяздійснитисистему заходів, спрямованихна вдосконаленняформ поєднаннятериторіальногоі галузевогопринципівуправління, централізованого

плановогокерівництваекономікоюі господарськоїсамостійностіпідприємств, посиленнястимулюваннявиробництва.

За програмоюреформ управліннягосподарствомбуло ліквідованораднаргоспиі відновленосистему управліннячерез союзніта союзно-республіканськіміністерства.На кінець 1965 р.у СРСР налічувалося18 загальносоюзнихі 13 союзно-республіканськихпромисловихміністерств, а також республіканськеміністерствомісцевоїпро­мисловості.Створено управлінняматеріально-технічногопостачаннянафтовидобувної, нафтопереробноїі нафтохімічноїпромисловості.Внаслідокподальшоїреорганізаціїв Україні діяло22 союзно-республіканськихі 7 республіканськихміністерств: автомобільноготранспортуі шосейнихшляхів, будівництва, комунальногогосподарства, місцевоїпромисловості, освіти, охоронигромадськогопорядку, соціальногозабезпечення.Союзно-республіканськіміністерствай управліннябули підпорядкованіоднойменнимміністерствамСРСР і РадіМіністрів СРСР.

Удосконаленняплануванняпередбачалоскороченнякількостіпланових показниківдо 8 (фонд заробітноїплати, впровадженнянової техніки, обсягу централізованихкапітальнихвкладень, введенняв дію виробничихпотужностейі основнихфондів та ін.).Решту показниківпідприємствамали визначатисамостійно, зокрема продуктивністьпраці, кількістьпрацюючих, зарплату, собівартістьпродукції тощо.Було здійсненоперехід відпоказниківобсягу валовоїта товарноїдо реалізованоїпродукції, одержаногоприбутку івиконаннязавдань поставок.Оцінка ефективностігосподарсько-фінансовоїдіяльностіпідприємстввизначаласяпоказникамиприбутку, рентабельності.Зросло значеннясистеми економічногостимулювання.заснованоїна таких інструментах, як ціноутворення, кредитування.преміювання.На підприємствахутворювалисяфонди матеріальногозаохочення, соціально-культурнихзаходів тажитловогобудівництва, було прийнятоПоложення просоціалістичнедержавне виробничепідприємство.

ЗавданнямДержплану УРСРбула розробкапланів розвиткугосподарстваусіх галузейсоюзно-республіканськогоі республіканськогопідпорядкуванняі пропозиційщодо плануванняроботи підприємствзагальносоюзногопідпорядкування.Декларуваласьстабільністьпланових завдань.Основною формоюплануваннямав стати п'ятирічнийплан з розробкоюнайважливішихзавдань пороках з орієнтацієюна кінцевірезультатидіяльності.Основним методомплануваннязалишавсябалансовийза основнимивилами продукції, ширше використовувалипро грамно-цільовийі економіко-матема-тичнийметоди.

Економічніекспериментив Україні розпочалисяв 1964 р. на підприємствахшвейної, машинобудівної, вугільної, приладобудівноїта легкоїпромисловостіЛьвівськогораднаргоспу.В 1966 р. на новіумови роботиперейшло 100підприємств, у 1970 р. — 8,2 тис. (83 %), якідавали 92 % обсягупродукції.

2.СІЛЬСКЕ ГОСПОДАРСТВОУКРАІНИ У 50-Х- 60Х РОКАХ

На початку50-х років низькапродуктивністьсільськогогосподарствазалишалася.В 1950—1953 рр. загальнийобсяг продукціїзріс лише на2 %, а землеробствазменшився на1 %.

Поворотнимпунктом у розвиткусільськогогосподарствастав вересень1953—1955 рр., колизміниласяаграрна політикадержави. Основнізаходи булиспрямованіна підвищенняматеріальноїзаінтересованостіколгоспів, збільшеннядержавнихасигнуваньна потребисела, поліпшеннятехнічногоі кадровогозабезпеченнясела.

З січня 1954 р.діяли постійніпогектарнінорми поставоктваринницькоїпродукції, заборгованістьминулих роківз колгоспівбуло списано.Зменшено поставкиовочів і картоплі.Частину продуктівколгоспникипродавалидержаві у порядкузакупок череззаготівельніорганізації.В 1953—1958 рр. заготівельно-закупівельніціни зрослина зерно у 7 разів, на картоплю— у 8, на продуктитваринництва— у 5,5 раза. Скасованообов'язковіпоставкисільськогосподарськихпродуктів ізколгоспнихдворів, удвічізнижені податкиз присадибнихгосподарств.У 1958 р. відміненообов'язковіпоставки. Встановленієдині закупівельніціни на сільськогосподарськупродукцію, диференційованіпо зонах країни.Зміниласяпрактика планування.Колгоспи малиправо з урахуваннямпланів заготівельі закупок визначатирозмір посівнихплощ під певнікультури, кількістьхудоби. Впершеколгоспникимогли самівирішувати, як використовувативласні ресурси.Почали впроваджуватищомісячноавансуванняколгоспників.

Важливезначення малареорганізаціяв 1958 р. машинно-тракторнихстанцій. Технікубуло реалізованоколгоспам ірадгоспам, аМТС перетворенона ремонтно-технічністанції (РТС), функціями якихбули продажтехніки колгоспам, ремонт її, постачаннянафто-продуктів, запасних частин, добрив, отрутохімікатів.

Протягом1951—1960 рр. збільшилисякапіталовкладення, ще становили6799 млн крб., або15,6 % загальногообсягу інвестиційу господарство.

Прийнятізаходи стимулювалисільськогосподарськевиробництвоЗ середини 50-хроків сільськегосподарствовперше сталорентабельним.Середньорічнітемпи зростаннясільськогосподарськоговиробництвав 1954—1959 рр. становилипонад 7 %,Неподільніфонди зросталищороку в колгоспахна 21,8 %, радгоспах— на 16 %, Підвищилисявалові зборита врожайністьзерна, зрослопоголів'я худоби.Проте піднесеннявиявилосянестабільним.З 1958 р. у сільськогосподарськомувиробництвіпочався спад.Якщо за 1951— 1958 рр.обсяг валовоїпродукціїзбільшивсяна 65 %, то з І 959 по1964 р. — лише на 22%. Середньорічнітемпи розвиткузменшилисядо 2%.

Колгоспизмушені буликупувати технікуза підвищенимицінами. Закупівельніціни 1958 р. булименшими порівняноз 1954—1957 рр. За цихумов доходиколгоспниківзменшилися, заборгованістьперед державоюзросла. З 1963 р.уряд почавнадаватикороткостроковіпозики длякупівлі добрив, насіння, молодняку.У 1964 р. було списанозаборгованістьза техніку насуму 180 млн крб.Проте ці заходибули недостатніми.

Капіталовкладенняв сільськегосподарствозростали повільноі в 1961—1965 рр. становили16,5 % усіхінвестиційу господарство.Як і раніше, вони вкладалисяу виробничіфонди,які за цей періодзросли у колгоспаху 1,8, радгоспах— в 2,5 раза. Однакфондовіддачазменшиласяз 1,47 крб. в 1958 р. до0,87 крб. в 1965 р. у колгоспахі відповідноу радгоспахз 0,92 до 0.77 крб.

Освоєнняцілинних земельу Казахстані, Сибіру, на Уралі, частково наПівнічномуКавказі, якерозпочалосяу 1954 р. законсервувалоекстенсивнийхарактер сільськогогосподарства.Плани розширеннязерновоговиробництваза цілинноюпрограмоюзумовили зменшенняв Україні посівнихплощ зерновихкультур з 65,4 % всіхпосівів у 1950 р.до 40,9 % у 1960 р. З 1955 до1964 р. надмірнорозширювалисьпосіви кукурудзина зерно і фуражбез урахуванняконкретнихгрунтово-кліматичнихумов. У 1955 р. планувалосяпосіяти понад5,2 млн га порівняноз 2,2 млн га у 1953 р., у 1962 р. посівикукурудзидосягли понад20 % усієї посівноїплощі. Однакврожайністьїї була низькою, валовий збірне забезпечувавпотреб країниза умовскороченняпосівів зернофуражнихкультур (ячменю, вівса).

Валове збираннятехнічних ікормових культурзростало переважноза рахунокрозширенняпосівних площ.Так, за 1940—1960 рр.посіви соняшниказбільшилисяв 2 рази, врожайність— у 1,2 раза, відповідноцукрових буряківу 1,7 і 1,4 раза. Длятого щоб збільшитивалові зборисільськогосподарськихкультур, скоротилиплощу під чистимипарами: з 12.3 %у 1940 р. до 6.7 %у 1958 р. і до 0.4 % у1963 р.

Проводиласьполітика обмеженняособистихгосподарствколгоспників.Так. у 1955 р. удвічізменшено розміриприсадибногогосподарства.У І956 р. встановленогрошовий податокз громадян, щотримали худобув містах, а в1959 р. і це булозаборонено.Відповіднодо законів 1963р. знову булопідвищеноподатки наутриманняхудоби. В 1954—1964рр. поголів'явеликої рогатоїхудоби в підсобнихгосподарствахколгоспниківскоротилосяна 14,3 %. На колгоспнихринках зменшивсяпродаж продукціїтваринництва, підвищилисяціни.

Виснаженняцілинних земель, посуха 1963 р., застійсільсько-господарськоговиробництвав центральнихчорноземнихрайонах Росіїта в Україніпризвели допродовольчоїкризи 1963 р. З цьогочасу РадянськийСоюз почавзакуповуватизерно за кордоном.

Протягом1951—1965 рр. певнихуспіхів булодосягнуто врозвиткутваринництва.За вартістювалової продукціївоно майжедорівнювалорослинництву.Збільшилосяпоголів'я тварин, підвищиласяїхня продуктивність, зросло виробництвоосновних видівпродукції.Частка колгоспіві радгоспівза 1951—1958 рр. зазагальноюкількістювеликої рогатоїхудоби зрослаз 53 до 62,9 %. корів— з 24.1 до 46.2. свиней— з 60.7 до 68.7, коней— з 99.2 до 99,4, за виробництвомм'яса — з 24,7 до 45, молока — з 19,1 до50.5, вовни — з 77,3 до84,7, яєць — з 10,6 до14.1 %. Проте часткаособистихпідсобнихгосподарствнаселенняпоступовозменшувалася, особливо в 60-хроках. В 1970 р. вонастановила запоголів'ямвеликої рогатоїхудоби 21 %, виробництвомм'яса — 37, молока— 30, вовни — 4.8. яєць— 62 %. Нарозвиток тваринництванегативновпливала нестачакормів, породноїта племінноїхудоби.

Поступовопідвищувавсяіндустріальнийрівень виробництва.Наприкінці1958 р. тракторівбуло 168,4 тис., зернозбиральнихкомбайнів —64,8 тис., вантажнихавтомобілів— 129 тис., у 1965 р. —відповідно257, 56,9, 80,4 тис. Технікаякісно вдосконалюваласяза рахунокнадходженнядизельних, колісних, гусеничнихтракторів, самохіднихкомбайнів, навісних машині знарядь, гідравлічнихпристроїв.Почали застосовуватиавтоматизованізернові токи, доїльні установки, пристрої дляприготуваннякормів, механізованеводопостачання.Енергетичніпотужностілише в 1960—1965 рр.зросли з 25,6 до40,3 млн к. с. Підвищивсярівень електрифікації.За 1953— 1965 рр. загальнеспоживанняелектроенергіїзросло з 277,2 до4505 млн кВт/год(у 16,3 раза).

Проте механізаціяі електрифікаціясела булинезадовільними.До комплексноїнаближаласялише механізаціявирощуваннязернових культур.До державнихенергосистембуло приєднано69 % колгоспіві 88 %радгоспів. Незадовольнялисякультурно-побутовіпотреби села.Негативновпливало наврожайністькультур недостатнєзастосуванняорганічнихі мінеральнихдобрив, хочавнесення їхз року в рікзростало.Непродуктивнимибули спроби«перебудовиприроди» насадженнямлісових смугта будівництвомзрошувальнихканалів.

За цей періодзбільшиласякількістьрадгоспів (з935 у 1950 р. до 1343 у і 965р.). За розмірамивони були більшими,ніжколгоспи, у 2—3рази. Посівнаплоща їх становилау 1965 р. 16 % загальноїпосівної площі.

Концентраціявиробництвапоєднуваласяз спеціалізацією.

У 1965 р. в Українізаймалисявідгодівлеюхудоби близько800 колгоспів і500 радгоспів, на вирощуванніовочів спеціалізувалися223, яєць і м'ясаптиці — 139 радгоспів.Колгоспи ірадгоспи Українибуяй рентабельними.Рівень рентабельностіколивався від29,7 % у 1960р.до 44 % у1965р.

У березні1962 р. розпочаласяперебудовауправліннясільськимгосподарством.Створювалисявиробничіколгоспно-радгоспніуправління, що об'єднували2—3 райони. Цеускладниловиробництво, викликало новітруднощі іпроблеми.

У 1964 р. булоскасовано укази1959—1963 рр., що обмежувалирозвиток особистихпідсобнихгосподарств.Проте новіукази такожвстановлювалипевні нормиутриманняхудоби в особистійвласностігромадян.

У березні1965 р. було розпочатореформу в сільськомугосподарстві.Встановлювавсяпостійний планзакупівельзерна на шістьроків для всіхколгоспів ірадгоспів.Підвищувалисязакупівельніціни на пшеницю, жито, гречкута інші зерновікультури, соняшник, продукціютваринництва.За здану продукціюпонад планвстановлюваласянадбавка — 50 %основноїзакупівельноїціни. Було здійсненоперехід догарантованоїгрошової оплатипраці колгоспниківза кінцевимирезультатамигосподарськоїдіяльності.Проте істотнихзмін в аграрнійполітиці невідбулося.Керівництвоздійснювалина основідирективностіта жорсткоїрегламентації.

3.ФІНАНСИ, КРЕДИТ, ДОБРОБУТ УКРАЇНИУ 50-Х – 60-Х РОКАХХХ СТ.

Державнийбюджет Україниоб'єднувавреспубліканськийі місцеві. Зайого допомогоюперерозподіляласябільша частинанаціональногодоходу республікиміж виробничоюта невиробничоюсферами, галузямигосподарства, економічнимирайонами. Індексзростаннядержавногобюджету порівняноз 1940 р. становиву 1950 р. 225, у 1960 р. порівняноз 1950 р. — 434, у 1985 р. порівняноз 1960 р. — 415,8, у 1990р. порівняноз 1985 р. — 140,7.

З метою зміцненняфінансів (скороченнягрошової маси, випущеної підчас війни) угрудні 1947 р. булоздійсненореформу, їїпроводиликонфіскаційнимиметодами. Старігроші, що перебувалив обігу, обмінювалисяна нові успіввідношенні1 :10. Вклади в ощаднихкасах розміромдо 3000 крб. переоцінювалисякарбованецьза карбованець, віл 3000 до 10 000 крб.— з розрахунку3:2, а понад 10 000 крб.— зменшувалисянаполовину.Облігаціїдержавних позикзамінювалисяна облігаціїконверсійної2 %-ї позики1948 р. у співвідношенні3:1. Кошти колгоспіві кооперативнихорганізаційобмінювалисяяк 5:4 або вилучалося20 % їхгрошовихнагромаджень.Оскільки цізаходи призвелидо збільшеннядотацій промисловості, то в 1949 р- булопідвищенооптові цінина засоби виробництвата тарифивантажоперевезень.31 березня 1950 р.підвищено курскарбованцяпо відношеннюдо іноземнимвалют, переведенойого на власнузолоту базу.

У 1961 р. проведенореформу, щозмінила масштабцін, який підвищивсяв 10 разів. Цеозначало відповіднезниження всіхцін, плати запослуги, грошовихдоходів населення.Старі грошібуло заміненона нові у співвідношенні10:1. Одночасноз 1 січня 196 І р.встановлювавсязолотий вмісткарбованця0,987412 г чистогозолота (ціна1 г золота дорівнювала1 крб.). Долар ставоцінюватисяв 90 копійок замість4 крб.

Протягомперших повоєннихроків податковасистема булауніфікованаі спрямованана чітке визначенняобсягів податківреспубліканськогой особливомісцевих бюджетів.У другій половині50-х років у фінансовійсистемі РадянськогоСоюзу намітиласятенденціярозширенняповноваженьсоюзних республік.Вони одержалаправо самостійновизначатидоходи і видаткив розрізіреспубліканськихі місцевихбюджетів, використовуватидодатковідоходи, а такожті суми, щозалишилисявнаслідокекономії видатків.За республікамибули закріпленіпевні повноваженнящодо складання, утвердження, виконаннядержавнихбюджетів, розподілудоходів і видатківміж республіканськимі місцевимибюджетами.

Було внесенозміни у податковуполітику. В1953-р. прийнятоновий законпро сільськогосподарськийподаток. Замістьоподаткуваннядоходу віл усіхджерел сільськогосподарськоговиробництвавведено податокза твердимиставками зоднієї сотоїгектара присадибноїземлі колгоспногодвору. Передбачаласясистема пільгдля окремихкатегорійнаселення(інвалідів, сімей військовослужбовцівта ін.). У 1957 р. замістьчотирьох різнихставок (у розмірівіл 6 до 15 %) буловведено новуєдину ставкуоподаткуванняз валовогодоходу колгоспіву розмірі 14 %, щобула диференційованапо республікахі областях.

У 1958 р. припиненовипуск державнихпозик, що реалізувалисяза підпискоюсеред населенняі довгий часбули важливимджерелом доходівбюджету. Протягом1960—1962 рр. булопідвищенонеопо­даткованиймінімум заробітноїплати, зниженоподаток з заробітноїплати длянизькооплачуванихгромадян, скасованоподаток забездітністьз неодружених, одиноких імалосімейних.

Протягом50-х років з розширеннямправ союзнихреспублік ународномугосподарствіСРСР підвищувалосязначення республіканськогобюджету. Йогочастка удержавномубюджеті Українистановила у1958 р. 69,2 % проти 32,9 % у1950 р. З кінця 50-хроків у розподілідоходів міжреспубліканськимі місцевійбюджетами зновунамітиласятенденціязбільшеннячастки останніх.

У господарськомурозвитку Українизначна увагаприділялася торгівлі. В1950 р. було відродженоїї матеріально-технічнубазу. Абсолютнийобсяг продажутоварів у державнійі кооперативнійторгівлі. включаючигромадськехарчування, становив 97 % рівня1940 р.