Реферат: Трипільська культура

РЕФЕРАТ

з предметуекономічнаісторія

на тему:“Трипільськакультура”

тема:”Трипільськакультура”.

ПЛАН:

Енеолітична епоха;

Ранньотрипільські племена;

Середньотрипільські племена;

Пізньотрипільські племена;

Загальне.

Енеоліт- мідно-кам`янаепоха, що булаперехідноювід кам`яноговіку до епохибронзи. Це був якісноновий періодрозвитку продуктивнихсил та виробничихвідносин первісногосуспільства, час дальшоговдосконаленнявідтворюючихформ господарства– землеробствата скотарства.На зміну премітивному, мотичномуземлеробствунеолітичноїепохи прийшлозначно продуктивнішеземлеробствоз використаннямрала і тягловоїсили. Дальшийрозвитокенеолітичнимиплеменамискотарствазумовив потребуйого спеціалізаціїза окремимигалузями; з`явилосявівчарствота конярство.

Поряд з традиційнимдомашним ремесломвиникли спеціалізованігалузі общинногоремесла, продукціяякого йшла назадоволенняпотреб первісноїобщини вцілому.Яскравимпоказникомрозвитку енеолітичнихплемен є те, що вони освоїлинову сировину, оволоділипершим металом– міддю.Добуванняміді, особливатехнологіяїї обробкивикликали дожиття новугалузь виробничої– первіснуметалургіюміді.

Зростаннязагальногообсягу суспільноговиробництвасприяло нагромадженюобщинногобагатства, щов свою чергувідкриваловеликі можливостідля міжплеменногообміну. Дальшийрозвиток суспільноговиробнитства, поліпшенняна його основіобщинногодоброботу, стимулювавшизростаннячисельностінаселення.Разом з тимзбільшувалисярозміри енеолітичнихпоселень таїх кількість.

Значнезростаннякількостіпоселень йвідноснеперенаселеннявикликалисегментаціюенеологічнихплемен та їхрозселенняна нові землі.Все це не моглоне позначитисявдосконаленнясуспільноїорганізаціїенеолітичнихплемен.

Енеолітбув періодомрозквітупатріархальнихсуспільнихта сімейнихвідносин, щозрештою спричинилосядо формуваннявелікіх, спільнихза пходженням, міжплеменевихобєднань, якізаймали значнітереторії.Відноснеперенаселенняпри низькомурівні розвиткупродуктивнихсил зумовлюваловиникненняміжплеменнихсутичок тавійн. Про цесвідчить якзросла рухливістьенеолітичнихплемен, так ипоява значноїкількостікам`яної таметалевоїзброї, спорудженняперших укріплень.Великі зрушенняв економічномута суспільномужитті енеолітичногонаселеннязнайшли відповідневідображенняі в складнихідеологічнихуявленнях, атакож у розміщеннітогочасногомистецтва.

Енеолітичнаепоха, як і епоханеоліту, характерезуєтьсянерівномірністюгосподарськогота суспільногорозвитку тогочасногонаселення.Поряд із передовимиплеменами зенеолітичнимукладом культурита побуту існувалиплемена з відносновідсталим, неолітичнимхарактеромгосподарствата культури, що підтверджуєтьсярізним рівнемїх матеріальноїі духовноїкультури. Вепоху енеолітув лісостеповійта степовійсмугах ПравобережноїУкраїни проживализемлеробсько-скотарськіплемена трипільськоїкультури, культурГумельниця, лінійчастогопосуду та кулястихамфор, у лісостеповійта степовійсмугах Лівобережжя– рибальсько-скотарськіплемена неолітичноїдніпро-донецькоїкультури, а впізніші часи — скотарськіплемена середньостогівськоїта ямної і скотарсько–землеробськіплеменакемі-обинськоїкультур. У північнійполіській смузісучасної тереторіїУкраїни, як ів епоху неоліту, продовжуваложити мисливсько-рибальськенаселення.

Отже, трипільськакультура –археологічнакультура часівмідного віку, пам`ятники якоївперше дослідивВ.В. Хвойка біляс.Трипілля наКиївщині вкінці 19 ст. Трипільськакультура переважнорозвиваласяна ПравобережнійУкраїні і вМолдавії.Розрізняються3 етапи трипільськоїкультури:

ранній(4000-3600 р. до н.е.);

середній(3600-2800 р. до н. е.) ;

пізній (2800-2000 р. до н. е.) ;

Спочаткуносії трипільськоїкультури жилив басейнахрічок Пруту, Дністра та Пд.Бугу; згодомвони розселилисяв Придністров`ї, на Волині, вПд.-зах. Причорномор`ї.

Ранньотрипільські племена

Давньотрипільськакультура дісталасвою назву від с.Трипілляна Київщині(тут наприкінціминулого століттявперше виявленоархеологічніпам`ятки цієїкультури). Питанняпро походженнятрипільськоїкультури щеостаточно нерозв'язане.Існує кількаточок зору щодоїї походження.Деякі вченівважають, щотрипільськакультура виниклана основі місце­воїнеолітичноїбуго-дністровськоїкультури. Іншідотримуютьсядумки, що джерелатрипільськоїкультури слідшукати десьна Балканахабо у СхідномуСередземномор'ї, звідки вонау більш-меншсформованомувигляді з'явиласьу межиріччіДністра таПівнічногоБугу. Найвірогід-нішимє погляд, згідноз яким трипільськакультура виниклав результатіпоєднаннямісцевих таприйшлих елементів.Безперечниме те, що вже удругій чвертіIV тисячоліттядо н. е. в СередньомуПодністров'їта на ПівденномуБузі проживалокілька племіннихгруп осілоготрипільськогонаселення. Всівони в ціломухарактеризуютьсяспільнимирисами в куль­турій побуті, відміннихвід культуриі побуту численнихсусідніх пле­менраннього періодуенеоліту.

Ранньотрипільськіплемена жилиу поселеннях, які розташовувалисяпоблизу річок, на мисах першихнадзаплавнихтерас. Селилисятрипільці такожі на високихберегах річок, там, де буладжерельна вода.Родові посе­ленняналічувалипо кілька десятківжител та господарськихспоруд, якірозміщувалисякількома рядамиабо колами. Упоселенняхжило кілька­сотчоловік.

До найкращедослідженихналежитьранньотрипільськепоселен­няпоблизу Луки-Врубловецькоїна Дністрі. Наньому виявленосім жител-напівземлянокзавдовжки 6—12м та одну трикамернунапівземлян-ковубудівлю завдовжки43 м з 11 вогнищами.Ранньотрипільськіплемена будувалижитла двохтипів: заглибленіжитла, що нагадуютьдуже поши­ренів неолітичнуепоху будівлітипу землянок,і наземні житладосить складноїконструкції(вони найхарактернішідля трипільськогонаселення).Підлога в нихвикладаласяз глинянихобпаленихвальків, обмазанихзверху глиною.Така підлогадобре захищалажитло від вологи.Наземні житламали прямокутнуформу. Їх глиняністіни споруджувалисяна дере­в'яномукаркасі. Найчастішежитло будувалосяз двох або трьохкімнат, в якихскладаласяглинобитнапіч. В кожномужитлі проживаловідпо­віднодві або триспорідненіза походженнямсім'ї.

Провіднимигалузямигосподарськоїдіяльностітрипільськихплемен булоземлеробствота скотарство.Завдяки застосуваннюпервісногорала підвищиласьу порівнянніз неолітичноюепохою загальнакультуразем­леробства, виникла можливістьперейти доперелоговоїсистеми землеко­ристування, а також довпровадження^ярихта озимих посівів.Земельні угіддятрипільцівзнаходилисяпоблизу їхніхпоселень. Обробленіпервіс­нимралом землізасівалисятвердою й м'якоюпшеницею, ячменемта просом. Євсі підставигадати, що трипільцівирощувалитакож бобовіі льон.

Другою, тіснопов'язаною зземлеробствомгалуззю господарстватри­пільцівбуло скотарство— приселищнерозведенняпереважновеликої, а такождрібної рогатоїхудоби та свиней.Для випасувикористовувалисяпасовиськана плато, заплавнихлуках річокта їх приток.Продуктитварин­ництвайшли на задоволенняпотреб трипільціву м'ясі, молоціта шкірі. Крімтого, вівчарствозабезпечувалонаселеннявовною. Великарогата худобавикористовуваласьяк тяглова силана оранці, дляперевезенняврожаю, будівельнихматеріалівтощо.

/>

Гончарнапіч з поселеннятрипільськоїкультури в с.Жванпях Хмельницькоїобласті.

Ранньотрипільськенаселення, навідміну відтрипільськихплемен пізнішогочасу, значноюмірою збереглотакі традиційнонеолітичніформи господарювання, як рибальствота мисливство.Трипільціполювали наблагородногооленя, козулю, кабана, рідше— на лося і тура, на різних хижаків(ведмедя, лисицюта ін.), гризунів(бобра, зайця, білку) та пта­хів.На кістяні тамідні гачкивони ловилив ріках веризуба, щуку, судака, сома та іншурибу.

Багатогалузевегосподарстворанньотрипільськихплемен вимагалопостійноговиготовленнязначної кількостірізноманітнихзнарядь праці, мисливськоїзброї, а такожпредметівпобуту. Основноюсировиною (які в неолітичнуепоху) був креміньта камінь змісцевих родовищ.Зростаючапотреба урізноманітнихвиробах зумовилавеликий попитна креміннуси­ровину, внаслідок чогоу трипільськихплемен Подністров'явиникла окремагалузь виробництва, пов'язана здобуваннямкременю. Свідченнямцього є численніштольні, зокремана Білій Горіпоблизу с. Студениців Се­редньомуПодністров'ї.Видобутийкремінь перевозивсядо трипільськихпоселень, депрацювалиспеціальнімайстерні повиготовленнюкрем'яних виробів.Хоч в епохуенеоліту первісналюдина почалакористуватисяви­робами зміді, потребау виробах зкременю нетільки не зменшилася, а, навпаки, зросла.Трипільськікаменярі виготовлялиширокий асортименткрем'яних виробів, які застосовувалисьу різних галузяхгосподарства, а також у побуті.До них належаликрем'яні такам'яні відбійники, рету­шери, точильні камені, без яких немогла обійтисяжодна кремене-та ка­менеобробнамайстерня. Дляобробки дерева, яке використовувалосьу житлобудівництві, з каменю такременю виготовлялисокири, долота, тесла, свердла, скобелі та іншізнаряддя. Великимпопитом утрипільськихплемен користувавсясерп. З кременювиготовлялиневеликіпла­стини-вкладиші, які вставлялиу вигнуту роговуабо дерев'януоправу. Різноманітнізнаряддя працівиготовлялитакож з кістки, рогу, деревата глини. Цебули інструментидля обробкишкур, виготовленняодягу, для плетіннята в'язання.

Ранньотрипільськіплемена застосовувалиперший механічнийпри­стрій —ручний лучковийдриль для свердліннярізних матеріалів.Вони в числіперших в енеолітичнуепоху на сучаснійтериторіїУкраїнськоїРСР користувалисявиробами зміді. Оскількиродовищ мідіна територіїтрипільськихплемен не було, то мідні виробисюди довозилися.Серед них переважалишильця, рибальськігачки та прикраси.Найближчимцентром, деіснували родовищаміді і де металургіяміді набувалазначного розвиткув енеолітичнуепоху, бувБалкано-Карпатськийрайон.

У трипільськихплемен високоготехнічногота художньогорівня досяглокерамічневиробництво.Трипільськімайстри досконалооволоділискладною технологієювиготовленнякераміки. Відповіднодо її призначен­няіснувало виробництвогосподарськогота побутовогопосуду, длячого використовувалисярізні гатункисировини —глини та домішок.Незва­жаючина те, що трипільськігончарі незнали гончарногокруга, їх виробивражаютьрізноманітністюта витонченістюформ. Для розписуглиняногопосуду трипільцішироко застосовувалимінеральніфарби. На відмінувід неолітичноїкераміки, якувипалювалина відкритихвогнищах, три­пільськийпосуд випалювавсяу спеціальнихпечах. Посудвиготовлялидвох різновидів: так званийкухонний істоловий. Продукціякерамічноговиробництватрипільцівйшла на задоволеннягосподарськихта побутовихпотреб не окремоїсім'ї чи поселення, а цілої групипоселень певногора­йону. Цим, зокрема, пояснюєтьсята обставина, що саме в керамічнійпро­дукціїтрипільськихплемен такяскраво вираженімісцеві етнографічніособливостіокремих племіннихгруп трипільськогонаселення. Всеска­зане свідчитьпро те, що виготовленняоригінальногоглиняногопосуду у трипільцівбуло справоюмайстрів-професіоналів, а керамічневиробни­цтво— спеціалізованоюгалуззю общинногоремесла.

Розвитоквиробництва,істотні зрушенняв різних галузяхгосподар­ськоїдіяльності, нагромадженнявиробничогота суспільногодосвіду — всеце знайшловідповідневідображенняяк в самомумисленні, такі в до­ситьскладних ідеологічнихуявленняхранньотрипільськихплемен, яківизначалисябезпосереднімипотребамиземлеробсько-скотарськогови­робництваі спрямовувалисяна забезпеченняйого успішногорозвитку. Вирішальноюумовою розвиткуземлеробсько-скотарськоговиробництвабула, звичайно, врожайність, родючістьземлі. Саметому ідея родючостіНабуває домінантногозначення відеологічнихуявленняхстародавніхземлеробів.З культом родючостіпов'язана ціласистема релігійно-магіч­нихобрядів трипільськихплемен. Самекультові родючостізобов'язанасвоїм виникненнямі високим художнімрозвиткоморигінальнаантропо­морфната зооморфнапластика.

Одне з центральнихмісць в ідеологічнихуявленнях, авідповідноі в антропоморфнійглиняній пластиці, займала богиняродючості —Велика Матірвсього сущого, значна кількістьсхематичнихскульптурнихзобра­женьякої лишиласянакожному ранньотрипільськомупоселенні. Проспе­цифічноземлеробськийхарактерантропоморфнихзображеньбогині родю­чостісвідчать спеціальнідомішки борошната зерен злаківдо глини, з якоїїх виліплено, що мало магічнезначення. Звиготовленнямта магічнимви­користаннямзображеньбогині родючостіпов'язані релігійніобряди, ви- конуваніпід час зимово-весня­нихсвят трипільськихземлеро­бів.З цим обрядомбули такожпов'язані глинянічоловічі фі­гурки.

Ідею плодючостіу скотар­ствівтілюють глиняніскульп­турнізображеннясвійськихтварин, переважнобика, свині, собаки, а такожптахів. З цієюж ідеєю бувтісно пов'язанийобряд культовихпоховань лю­дейу житлах, звичайнопід їх долівкою.Він підпорядковував­сяідеї збереженнясім'ї, про­довженняроду тощо. Культомродючостіпояснюютьсярелі­гійно-магічніобряди похованьв межах житлачерепів свійсь­кихтварин: бика(або його ро­гів), собаки, свині.

Складнасистема господар­стваранньотрипільськихплемен зумовилаі відповіднусоціальну організацію, яка базувалася, мабуть, напатріархально-родовихвідносинах.У кожномутрипільськомупоселенні жиличлени од­ногороду, поділеногона великіпатріархальнісім'ї, які в своючергу складалисяз окремих парнихсімей. На чоліроду стоявстарійшина, який керувавусім господарськимта суспільнимжиттям родовоїобщини. Кожнеплем'я малосвою територію, Що становилаплемінну власністьі поділяласяміж окремимиродовими поселеннями.Мова кожногоплемені буладіалектомзагальноїміжплемінноїмови. Окреміплемена відрізнялисявід інших спорідненихтрипільськихплемен не тількисвоїм діалектом, а й певнимиетнографічнимиособливостямикультури. Насучасній тери­торіїУкраїни, у Подністров'їта на ПівденномуБузі, в ранньо-трипільськийчас проживалокілька такихплемінних груп.

/>

Середньотрипільськіплемена

Середнійперіод енеолітубув періодомдальших помітнихзрушень угосподарськомута суспіль­номужитті трипільськихплемен, дальшогозбіль­шеннячисельностінаселення.Відноснаперенаселеністьзмушувалатри­пільськіплемена освоюватисусідні землі.Трипільськіплемена СередньогоПодністров'ярозселювалисяна північнийзахід у ВерхнєПодністров'я.Трипільськіплемена Побужжяпросунулисядалі вгоруПівденним Бугомі на північнийсхід, вздовжтечії Росі, досягнувшиСередньогоДніпра і витіснившизвідти племенаДніпро-донецькоїкультури. Внаслідокзбільшеннятрипільськогонаселення ійого розселенняв середнійперіод енеолітуна нові земліна широкихпросторах міжПрутом і Дніпромуже проживалокільканадцятьтрипільськихплемен, кожнез яких харак­теризуєтьсявідповіднимиетнографічнимиособливостямиматеріальноїкультури.

У цей часпомітно збільшилисярозміри трипільськихпоселень, житловихта господарськихспоруд. В окремихпоселеннях, як, наприклад, у Володимирівніна ПівденномуБузі, налічувалосявже понад двістібу­дівель, акількістьжителів сягаладвох тисяч.

У трипільськихплемен Побужжята Подніпров'япростежуєтьсяпевна закономірністьу розташуванніпоселень: їхбудували переважнона зруч­нихдля оборонимісцях. Порядз великими(багатосімейними)житлами будувалисямалі (односімейні).В кожному приміщенні, де проживалаок­рема сім'я, були піч, відповіднийгосподарськийта побутовийінвентар. Крімтого, в окремихкамерах з випаленоїглини споруджувалисяжертов­ники, які розписувалисярізноманітнимифарбами. У цьому, зокрема, про­являласяодна з характернихособливостейкультурисередньотрипіль-ськихплемен Побужжя.

Сталися зміниі в асортиментізнарядь праці, зросло виробництвозброї (вістердо стріл тасписів), що булозумовленозростаючимигоспо­дарськимита суспільнимипотребами.

Спорудженнячисленнихдовгочаснихжител, основнимбудівельнимматеріаломдля яких, крімглини, служилотакож дерево, вимагало даль­шоговдосконаленняі виготовленняпродуктивнішихдеревообробнихін­струментів.У зв'язку з цимзбільшилосявиготовленнясокир і теселз твердих порідкаменю та кременю.Про зростанняпопиту на крем'янісокири свідчитьналагодженняїх масовоговиробництвав спеціальнихкременярськихмайстернях.Для господарськихта побутовихпотреб три­пільцішироко використовувалитакі породидерева, як дуб, ясень, граб, клен, в'яз таверба.

Незважаючина те, що в господарствота побут трипільськихплемен дедаліширше входиливироби з міді, кременеобробневиробництвопродов­жувалозалишатисяпровідноюгалуззю увиготовленніосновних знарядьпраці, зброїта предметівпобуту. Збільшувавсяасортименткрем'яних

виробів, удосконалюваласятехнологіякременеобробноговиробництва, а ра­зом з нимзростало ізначенняспеціалізованихкременеобробнихмайсте­рень.Кременедобувнета кременеобробневиробництвоПодністров'ясвоєю різноманітноюпродукцієюзабезпечувалопотреби нетільки трипільськихплемен Подністров'я, а й населенняінших районів, зокрема Подніпров'я, де не було родовищкременю доброїякості.

Вищого рівнядосягло всередньоенеолітичнийперіод керамічневи­робництвотрипільців.Саме в цей часнабуло розвиткувиготовленнясамо­бутньоїтрипільськоїрозписноїкераміки. Якщов ранньотрипільськийчас кольоровийрозпис посудузастосовувавсялише зрідка, то в середньотри-пільськийперіод великогопоширення набувбагатобарвнийорнамент, створюванийза допомогоюбілої, жовтої, червоної ічорної фарб.Трипіль­ськіплемена нетільки досконаловолоділи складноютехнологієюкольо­ровоїорнаментаціїпосуду, а й булисправжнімимитцями орнаментальнихкомпозиційта сюжетів.

Особливоювинахідливістюв цьому відношеннівідзначалисятрипіль­ськіплемена Подністров'я.Кожне з нихстворило своєріднийстиль роз­писупобутовогопосуду. Високамистецькамайстерністьтрипільськогокерамічногорозпису булазумовлена, крімусього іншого, його магічнимзмістом і символічнимзначеннямокремих орнаментальнихсюжетів такомпозицій.Не випадковов чисто орнаментальнісхеми вписуютьсядосить реалістичнізображеннярізних тварин, рослин, а такожлюдини. Пробез­посереднєритуально-магічнепризначеннятрипільськоїкераміки свідчатькультові зображенняжіночих постатейз чашами наколінах, які, безпе­речно, пов'язані зрізними обрядами«чаклування».Насиченістьприклад­ногомистецтварелігійно-магічнимзмістом є характерноюрисою ідеоло­гічнихуявлень, світоглядупервіснихземлеробів.

Провідниминапрямамигосподарськоїдіяльності, в основі якоїле­жали колективніформи обробіткуземлі та общиннеутриманняхудоби, як іраніше, лишалисяральне землеробствота приселищнескотарство.Питома вагамисливствата рибальствав економіцітрипільціву порівнянніз ранньотрипільськимперіодом помітнозменшилася.Дальшого розвиткунабули різнівиди домашньогообщинногоремесла.

Зі збільшеннямчисельностітрипільськогонаселення, виділеннямнових племіннихгруп і розширеннямтериторії, зодного боку, та зростан­нямвнутріобщинногой міжобщинногоподілу праціта обміну — здругого, господарсько-суспільнаструк­туратрипільськихплемен усклад­нюється.

--PAGE_BREAK--

/>

Глинянийпосуд з трипільськогопоселенняпоблизу с.ВолодимирівниКіровоград.

Найвіддаленішітрипільськіпле­мена немогли підтримуватибезпосе­редніхконтактів міжсобою в усіхгалузях господарськогота суспіль­ногожиття. У середньотрипільськийчас почаливиникати міжплемінніоб'єднання рядуплемен певногорайону. Кріметнографічнихособ­ливостейматеріальноїкультури ок­ремихтрипільськихплемен, ужепростежуютьсядеякі особливостікультури групиплемен окремихрайонів. Зокрема, для трипільськихплемен Подністров'ябуло характер­ниммасове виробництвоглиняногорозписногопосуду, а длятрипіль­ськихплемен Подніпров'я— майже повнайого відсутність.У середньо-трипільськийчас міжплеміннихоб'­єднань булощонайменшетри: в Под­ніпров'ї, Побужжі таПодністров'ї.

Вони складалисяз окремих племен, кожне з якихмало свої особливостіма­теріальної! духовної культури.Своєрідністьматеріальноїі духовноїкуль­тури окремихтрипільськихміжплеміннихоб'єднаньзумовлюваласявід­мінностямита особливостямиїх культурно-історичногосередовища.Так, подніпровськіплемена, крімтісних зв'язківз сусіднімиспорідненимитри­пільськимиплеменамиПобужжя, підтримувалибезпосередніконтакти зсусідами напівночі — племенамиДніпро-донецькоїкультури. Всвою чергутрипільськіплемена Подніпров'ята Побужжявступали часому мирні, а часому ворожі стосункиз войовничимисередньостогівськимиплеменамиЛівобережжя.Ці нові длятрипільських, особливоподніпровських, племен контактита взаємовпливине могли непозначитисяна характеріїх куль­тури, яка увібралау себе ряд чужих, не характернихдля неї рис.Серед-ньотрипільськіплемена Подністров'я, які жили майжевиключно вото­ченніспоріднених, спільних запоходженнямтрипільськихплемен, малисприятливіумови для розвиткусвоєї самобутньоїяскравої культури; саме тому вонинайдовше зберігалий розвивалидалі її традиційніелементи.

.

/>

Глиняні вироби з трипільських поселень:

1-Верем`я; 2-П`янишкове.

Пізньотрипільскі

племена

На початкупізнього періодуенеолітупізньо-трипільськіплемена продовжувалирозвиватитра­диційніформи господарствата культури, харак­тернідля попередньогочасу. Зросталакількістьтрипільськогонаселення, атакож розміриїх поселень.Зокрема, у Побужжівиявленопізньо-трипільськіпоселенняпоблизу сілДоброводів, Тальянок, Майданецького, Небелівки; загальна площакожного з нихдосягала 400 га.Кількістьжитлових спорудна кожномупоселенністановила 2—4тис. Проте зростаннярозмірів поселеньне врятувалотрипільськіплемена відвід­носногоперенаселення.Тому продовжуваласясегментаціятрипільськихплемен, якізмушені булиосвоювати новіземлі.

Нові трипільськіпоселеннявиникали натериторіїСхідної Волині, в північнихрайонах СередньогоПодніпров'я, на ПоліськомуЛівобереж­жі.Частина трипільськихплемен СередньогоПодністров'яосвоїла степиПівнічно-ЗахідногоПричорномор'я.Виникали новіплемінні групи, що ускладнюваломіжплеміннуорганізаціюпізньотрипільськихплемен, які натой час являлисобою одне знайбільшихенеолітичнихоб'єднань уСхід­ній Європі.Духовна й матеріальнакультура кожноїз племіннихгруп цьо­гооб'єднання маласвої особливості.Найбільш виразноці особливостікультури тапобуту виявилисьу периферійнихпізньотрипільськихпле­мен, зокремау племен СтеповогоПівдня (усатівськіплемена), Волині(городськіплемена), Київщини(софіївськіплемена). Крімзгаданих, кіль­кагруп племенвідомо у Верхньомута СередньомуПодністров'ї, середній таверхній течіяхПівденногоБугу.

Історіяпізньотрипільськихплемен ВерхньогоПодністров'явивчена в результатідослідженняпам'яток кошиловецькогота касперівськогоипів, які відображаютьокремі фазиїх історичногорозвитку.Пізньо-трипільськіплемена ВерхньогоПодністров'янайдовше зберігалихарак­терніриси трипільськоїкультури попередньогоперіоду.

Поселеннякошиловецькоготипу розташовувалисьу різних топогра­фічнихумовах: на низькихберегах рік, на плато корінногоберега Дністрата його приток.Це були поселенняз рядовим розміщеннямтипових три­пільськихназемних жител, переважнооднокамерних, поява якихпояснює­тьсявиділенняму межах патріархальнихродових колективівокремих сімейв самостійнігосподарськіосередки. Крімжител та господарськихям, на поселенняхвиявлено виробничіспоруди: керамічнігорна длявипа­люванняпосуду та печідля випалюванняглиняних вальків— основногоматеріалу, якийвикористовувавсяпри будівництвіжител.

Незміннимзалишавсяземлеробсько-скотарськийнапрям господар­ства.Дальшого розвиткунабували традиційніформи домашньогота об­щинногоремесла. Однез чільних місцьпосідало керамічневиробництво: виготовлявсяглиняний посудпобутовогота господарськогопризначення.Переважнучастину керамічноїпродукціїстановив розписнийтрипіль­ськийпосуд. У зв'язкуз розвиткомнової галузіремесла — ткацтва— почалосявиготовленняу значній кількостіглиняних пряселець, веретен тарізноманітнихза розмірамий формою глинянихважків дляткацьких верстатів.Основною сировиною, з якої виготовлялисязнаряддя праці, зброя та предметипобуту, залишалисякамінь, кремінь, кістка і ріг.

Про ускладненняідеологічнихуявлень трипільськихплемен та дальшудиференціаціюу них культуродючостісвідчать численнізнахідки глиняноїантропоморфноїта зооморфноїпластики, атакож оригінальніамулети полімастичногохарактеру.

Трипільськіплемена ВерхньогоПодністров'я, які перебувалиу звич­них умовахжиття, в оточеннілише спорідненихтрипільськихплемен і якіне мали безпосередніхконтактів зчужинцямитрипільськоїпериферії, зберегли внайбільш чистійформі традиціїгосподарства, культури, по­бутута ідеологічніуявлення своїхпредків. З часом, коли сталисязміни у зовнішньомуоточенні трипільськихплемен, вонитакож зазнализагаль­ногокультурногонівелювання.

Інакше склаласяісторична долясусідніх трипільськихплемен Серед­ньогоПодністров'я.В середині IIIтисячоліттядо н. е. частинаїх змушена булазалишити своїземлі і переселитисяв степові райониПівнічногоПричорномор'я.Незвичні длятрипільцівумови СтеповогоПівдня вияви­лисямалопридатнимидля землеробства, яке базувалосяна примітив­нійральній техніці.У той же час упричорноморськихстепах булисприят­ливіумови для розвиткускотарства, яке й сталопровідноюгалуззю гос­подарськоїдіяльностіусатівської(від с. Усатовогопід Одесою, девперше виявленоі дослідженопам'ятки цьоготипу) групиплемен.

Усатівськіпоселення булиоточені ровами,іноді у кількарядів. В укріплениху такий спосібпоселенняхпід час небезпекиховалося насе­ленняразом з худобою.Крім невеликихпоселень абообороннихстійбищ, усатівцімали доситьвеликі поселенняз кам'янимибудівлями тарізнома­нітнимигосподарськимий культовимиспорудами, які, найімовірніше, являли собоюміжплемінніта культовіцентри. Навколопоселення, відкритого поблизуУсатового, розміщувалосякілька курганнихта безкур-ганнихмогильників.Під курганами, які мали доситьскладну конструк­цію, з кам'янимибанями та кромлехами, усатівці ховалиплеміннихвождів та родовихстарійшин.Померлим упоховальнікамери клалироз­писанийна трипільськийвзірець керамічнийпосуд, прикрасиз кістки, мідіі м ні плоскісокири, кинджалитощо. В одномукурганномупохованні вождявиявлено кам'януплиту з зображеннямилюдей і тва­рин— звичайнихдля скотарівсюжетів. Рядовихчленів родуусатівці ховалив безкурганнихмогильниках, у невеликихямах, інодіперекритихкам'яними плитамиабо кам'янимизакладами.Небіжчиківзвичайносу­проводжувавбідний поховальнийінвентар. Традиційнотрипільськийзви­чай похованняв невеликихямах, перекритихкам'яними плитамита за­кладами, був поширенийу трипільськихплемен Подністров'я, звідки походилиусатівці.

Усатівцірозводиливелику рогатухудобу та коней, а також кіз іовець. Скотарствомало відгіннийхарактер, однакбазувалосявоно на згаданихобороннихстійбищах.Мисливствота рибальствоне відігравализначної роліу господарстві.

Як і рештапізньотрипільськихплемен, усатівцізаймалисярізними видамидомашньогота общинногоремесла. Високоготехнологічногой ху­дожньогорівня у нихдосягло керамічневиробництво, продукція якоговідрізняласявід керамічнихвиробів іншихпізньотрипільськихплемен. Місцевімайстри з сировини, яка надходилаз Балкано-Карпатськогоруд­ного басейнуабо Кавказу, виготовлялирізноманітніметалеві вироби, в тому числізброю. Усатівцямдобре буловідоме ткацтвота каменеоброб­неремесло. Усатівськіскотарі підтримувалитісні господарськіта куль­турнізв'язки як зісвоїми безпосереднімисусідами, такі з племенамибільш віддаленихтериторій. Підвпливом самецих зв'язківу їхній куль­туріта побуті виниклочимало рис, нехарактернихдля рештитрипіль­ськихплемен. Цілкомможливо, щоусатівськіплемена запозичилиу кемі-обинськяхобряд похованняпід курганамита досвід спорудженнясклад­нихкам'яних конструкцій.Від південно-західнихплемен, якіпроживали вДунайськомупониззі, усатівськіплемена одержувалисировину дляви­готовленняметалевихвиробів. Безперечно, що найтіснішій найрізнома­нітнішізв'язки вонипідтримувализ трипільськимиплеменамиСередньогоПодністров'я.

Відіграючив певному розумінніроль форпостутрипільськогооб'єд­нанняплемен на південномукордоні, усатівськіплемена, якнайбільш войовничі, деякий часстримувалинатиск скотарськихплемен ямноїкуль­тури, якіпостійно нападалина трипільців.Але наприкінціIII тисячоліттядо н. е. усатівськіплемена булипідкорені йз часом асимільованівойов­ничимиплеменами ямноїкультури.

Інший шляхрозвитку пройшлипізньотрипільськіплемена СередньогоПодніпров'я— найбільшвіддалені напівнічний східвід основногомасиву трипільськогонаселення. Назаселених щена середньомуетапі розвиткутрипільськоїкультури землях, незважаючина периферійнерозташування, пізньотрипільськіплемена СередньогоПодніпров'япродовжувалирозви­ватихарактернідля трипільськоїкультури традиціїгосподарствата побуту.

Пізньотрипільськіпоселеннярозташовувалисяна високихділянках платоправого берегаДніпра. Це буливідносно великідовгочасніпосе­лення, на яких налічувалосядо півсотнірізних за розмірамижител та господарськихспоруд. Будівлірозміщувалисяколом, з входомвід центра.Своєю конструкцієювони майже невідрізнялисявід типовихтрипіль­ськихназемних жителпопередньогочасу. Матеріальнакультура вцілому продовжуваларозвиватисяв дусі місцевихтрадицій, зберігаючисвої особливості.Землеробствой скотарство, як і раніше, лишалися провід­нимиформами господарства.Розвивалисяремесла. Місцевіплемена підтримувалипостійні зв'язкиз рештою трипільськихплемен. Це бувперіод спокійногогосподарськогота культурногорозвитку. Протеі перед три­пільськимиплеменамиСередньогоПодніпров'япостала загальнадля всіх трипільськихплемен проблемавідносногоперенаселення.Для того, щобурятувати себевід голоду тазлиднів, вонизмушені булирозселюватисяна нові землі.Зі сходу наЛівобережжітрипільцямпротистояливойовничістепові скотарськіплемена. Томумісцеве трипільськенаселенняподалося даліна північ тапівнічний схід, у райони, депроживали нижчіза рівнем розвиткуплемена з неолітичнимхарактеромгосподарства, культури тапобуту. Окреміродові общинитрипільцівпоступовопросувалисядалі на північвід гирла Стугни, освоюючи новіземлі в Подніпров'ї.

Опинившисьу середовищіхоч і слабіших, але чужих іворожих племен, пізньотрипільськіродові общинидля заснуванняпоселень оби­ралидобре захищенів природномувідношеннімісця. Це булиневеликі поселення, які налічувализ десяток жител.Спочаткуспоруджувалисятимчасові житлаземлянковоготипу, а згодом, прижившисьна цих місцях, переселенціпочали будуватитипові длятрипільцівдовгочасніназемні житла.Поступовотрипільськіплемена, просуваючисьвсе далі напівніч та північнийсхід, дійшлидо гирла Десни, перейшли налівий берегДніпра, заснувалисвої поселеннявище по Десні, на сході вонидосягли р. Трубежа(поселення біляс. Лукашів).

З часом уцьому районівиникло ще однеродоплеміннеоб'єднання здо­сить своєрідною, багато в чомувідмінною відінших пізньотрипільськихплемен матеріальноюкультурою, якадістала назвусофіївської(від с. Со-фіївкипоблизу Києва, де вперше буловідкрито йдослідженопізньотри-пільськиймогильник).

Софіївськіплемена, крімвиробництвазвичайних дляенеолітичнихплемен знарядьпраці та предметівпобуту, багатоуваги приділяливиго­товленнюзброї. Це булипереважнооригінальніза формою бойовікам'яні сокирита молоти, атакож невеликі, добре обробленікрем'яні вістрядо стріл. З мідівироблялисякинджали, вістрядо списів тадротиків, при­краси— пронизки, підвісні кільця.

Про тривожний, неспокійнийчас і особливуповагу до воїнівсвідчать багатіпохованнявоїнів зі зброєю.Саме тоді з'явилисямасові родовімо­гильникиз трупоспаленням(Софіївка, Чернин, Червоний Хутір, Зава-лівкапоблизу Києва).

Поширенийу софіївськихплемен обрядтрупоспаленнябув характер­нимлише для них.Разом з тим уматеріальнійкультурі софіївськіплемена зберігалибагато специфічнихрис, притаманнихтрипільськійкультурі вцілому. Зокрема, у них простежуєтьсятрипільськатрадиція розпису­ватифарбами глинянийпосуд. Зберегласятакож традиційнатрипільськаантропоморфнапластика.

Софіївськіплемена продовжувалирозвиватиземлеробсько-скотар­ськегосподарство.Особливоїмайстерностівони досяглиу виготовленнісерпів з великихкрем'яних пластин.Софіївці невтрачали зв'язківіз су­сіднімий віддаленимитрипільськимиплеменами.Шляхом обмінувони одержувалирізноманітнівироби, переважноприкраси, зКавказу, а та­кожсировину тамідні виробиз Балкан іПрикарпаття.

Небагатовідомо проісторичну долюсофіївськихплемен. Цілкомймо вірно, щовони, як і рештапізньотрипільськихплемен, приблизнонапри­кінціIII тисячоліттябули підкорені, а з часом йасимільованііншими пле­менами, можливо — племенамитак званоїсередньодніпровськоїкуль­тури.

Протягомпевного часупізньотрипільськіплемена в іншихрайонах, зокремана Волині таВерхньомуПобужжі, щезберігали деякіособливо­стісвоєї культурита побуту. Алев другій половиніIII тисячоліттядо н. е. в матеріальнійкультурі всіхпізньотрипільськихплемен простежуєтьсянівелювання.Колись такідосить своєріднів етнографічномувідношеннірайони, як ВерхнєПодністров'я, Побужжя таВолинь, на фінальномуетапі історіїтрипільськихплемен за характеромматеріальноїкультури вжемало чим відрізнялисяодин від одного.Під впливомнавислої небезпекияк з заходу (збоку племенкультури кулястихамфор), так ізі сходу (з бокуплемен ямноїкультури) відбувсяпроцес консолідаціїпізньотрипіль-ськихплемен, якийзнайшов відображенняв однотипностіматеріальноїкультури навсій територіїїх поширення.

В Українівиявлено величезнукількість –понад тисячу– пам`ятоктрипільськоїкультури. Слідитрипільцівзнайдено і вПокутськихКарпатах, поблизусоляних джерел,

де вони виварювалисіль та будувалиоборонні городища.Населення навсій тереторіїтрипільськоїкультури становилощонайменше1млн. осіб.Восновному цебули родовіабо племеннітривалі поселення, що налічуваливід десяткадо сотні жителта господарськихспоруд. Такіселища маличітке планування– всі будовибули розташованікількома рядамиабо концетричнимиколами навколовеликого майдану, на якому стоялиодна або декількагромадськихспоруд-святилищ.Від майданурадіальнорозходилисьвулиці, обабічяких були розташованіі садиби.Житлатрипільцівбули переважноназемними ірізними зарозмірами(площею від 30до 150 м2). Конструкціяїх була доситьскладною: підлогавикладаласяна дерев`яномупомості з глинянихопалених валків і зверху замазуваласяглиною.Стіниспоруджувалисяна дерев`яномукаркасі-плетенціі теж обмазувалисяглиною, двосхилийдах перекривавсясолом`янимиабо очеретянимисніпками. Частожитла малипіддашшя. Вікнабули невеликимита округлими.Всередені моглабути одна, двіабо й три кімнати.Вкожній кімнатімістилися піч, лежанка, сімейнийвівтар-жертовник.Зовні стінижител розмальовувалисьвертикальнимисмугами червоногожовтого табілого кольорів.Розмальовувалисякарнизи вікон та дверей, стінив середині.

На Уманщині, в серединітечії ПівденногоБугу, а такожв межиріччіДністра й Прутувиявлено величезніпоселенняплощею до 400 га, які налічувалипонад 2000 жител, розташованихконцетричнимиколами. Тут вжеіснувала квартальназабудова, багатобудинків споруджувалидвоповерховими.Це були на тойчас найбільшів Європі, а можливо, й у світі першісправжні протоміста, в кожному зяких проживалодо 25 тис. людей.

Високийрозвитокземлеробства, скотарства, зачатки ремеселпривели досоціальноїдиференціаціїсуспільства.Важливосказати проструктеризаціюпраці, про щосвідчить наявністьтрипільців, що займалисясуто малярством, а особливовиникненняпоселеньмалярів.Наявністьскарбів свідчитьпро нагромадженнябагатства вруках окремихіндивідумів.

Отже, проаналізувавшипопереднійматеріал можнасказати, щотрипільькіплемена булидоволі сильнорозвинутимиу культурному, соціальномута економічномуплані, враховуючичас у який існувалитрипільськіплемена.

Списоклітератури:

1.Давняісторія Укрвїни.Книга 1. / підручник/ П.П. Толочко, Д. Н.Козак ,

С.Д.Крижицький/ Київ.Либідь.1994.

2. ІсторіяУкраїнськоїРСР. Том 1. Первісно-общиннийлад, винекненнята розвитокфеодалізму./ Шевельов А.Г.,І. І. Артеменкота ін. / Київ.1977.

3. УкраїнськаРадянськаЕнциклопедія/ О. К. Антонов, М. П. Бажан таін. / Київ.1984.

4. Трипільськакультура натереторіїУкраїнськоїРСР. / В. М.Конопля,І.Р.Михальчишинта ін./ Львів.1989.