Реферат: Украинский романтизм и Русская Троица

Український романтизм.

“Руська трійця” та їхні перші збірки.

“Русалка Дністрова”.

Діяльність “Руської трійці” на тлі Галицького відродження.

Зв’язки з іншими слов’янськими діячами.

Вплив на подальший розвиток західно-української літератури.

Українськийромантизм маєбагато спільного з романтизмомзагальноєвропейським.Але водночасце є глибоконаціональнеявище, живленеукраїнськимкорінням, українськимсвітосприйняттямі українськоюісторією. Окрімцього, “Романтизмяк етнокультурнадомінантапершої половини19 ст в Українінародився звласних національнихджерел філософськоїдумки, успадкувавшивесь її попереднійрозвиток”[Бовсунівська, ст.17]. Як європейськийромантизмвибудовувавсвої естетичніпогляди нафілософіїГердера, такукраїнськийромантизмпослуговувавсяфілософією Сковороди. Длянього характерназначна сакралізаціясфери естетичного.”Поезія єстьвинайденняіскри божествав дійствительності”[Франко, ст.399].Якщо поезіясприймаласяяк божественнеоткровення, то поет уявлявсяпророком.

Цілкомзакономірно, що Французькареволюція несправила насхідноєвропейськідержави такоговраження, якна інші європейськікраїни.Насхідноєвропейськийромантизмзначною міроювплинув розвитоккапіталістичнихвідносин, розгортаннянаціонально-визвольногоруху, Вітчизнянавійна 1812р. Навідміну відромантизмуєвропейського, український, як і російський, виступав нестільки протинорм буржуазногосуспільствата просвітительськихідей, скількипроти феодальноїдійсності.Східнослов’янськийромантизмформувавсяв умовах впровадженнякапіталістичнихвідносин. Дотого ж на ньогозначною мірою, як і на західно-та південнослов’янський, вплинула розгорненаборотьба протиколоніальногогніту, за національнесамовизначення.Характернадля західноєвропейськихлітератур“світова туга”трансформуваласятут у “національнутугу”. Для творівукраїнськогоромантизмухарактернеяскраве прагненнядо всеслов’янськогооб’єднання.Українці виробиливласний варіант“теорії нації”, розробленийФіхте та Гердером,“заснованийна загальнослов’янськійспільностіта етнокультурнихтрадиціях”[Бовсунівська, ст 19].

Центральноюфігурою романтичноїпоетики стаєлюдина. Людинасприймаласянасампередяк витвір природи, а вже потім якпродукт соціальноїдіяльності.Українськимромантикамлюдина уявляласясходинкою добожественного.Народ же в уявленніромантиківвиступав певнимоб’єднаннямвсебічнорозвиненихособистостей.За таких умоввони вважалиможливим існуваннягармонійногосуспільства.

Жанровіпошуки романтиківзосередилисьна ліричнихмодифікаціях.“Лірика і булатим жанром, який в практиціромантиківпідпорядковувавсобі всі іншіжанри. Романстав ліричним, драма сталаліричною”.1Романтикизначно збагатилиїї можливості,“широко застосувавшисуб’єктивно-ліричнутипізацію, глибокий психологізм, контраст ісинтез, двоплановуконструкціюобразу, асоціативність”[Комаринець, ст.9].Істинним пізнаннямвони вважалипізнання чуттєве, емоційне.

М. Грушевськийдатує початкинаціональноговідродженняГаличини першимидесятиліттями19 ст., коли середнового уніатськогодуховенстваз’являються“освічені ітямущі люде, які думаютьне тільки проінтереси своєїцеркви, а й проінтереси народні, національні, заходятьсяколо піднесеннянародної освітиі добробуту, коло розвоюнаціональноїкультури”.2

На початку30’х рр. 19 ст. у Львовіпідіймаєтьсянова хвилянаціональногоруху. В цей часпочинає функціонуватигурток студентськоїмолоді на чоліз “Руськоютрійцею”, якийставить передсобою задачу“вправлятисяв слов’янськійі руській мовах, вводити в руськихколах розмовну руську мову, піднімати духнародний, просвіщатинарод і, протистоячиполонізму, воскреситируську письменністьв Галичині”.3До складу “Руськоїтрійці” входилиМаркіян Шашкевич(Руслан ), ІванВагилевич(Далибор ), ЯківГоловацький(Ярослав ). Натой час всівони булистудентами-семінаристами.Маркіяну СеменовичуШашкевичу(1811-1843), літературнадіяльністьякого припадаєна 1833-1843 роки, належатьпонад тридцятьвіршів, незавершенапоема “Перекинчикбісурманський”, казка “Олена”, переспіви тапереклади здавньоруської, чеської, сербської, польської тагрецької, кількастаттей танотаток, а такожперша українська“Читанка” длянародних шкіл(видана у 1850 ). ІванМиколайовичВагилевич(1811-1866)у двох своїхпоетичнихтворах українськоюмовою та кількохпольськоювиступив послідовнимромантиком.Плідно займавсяетнографічнимдослідженнямбойків, гуцулівта лемків. ЯківФедоровичГоловацький(1814-1881)також пліднозаймавсяетнографічнимидослідженнямипобуту народівКарпат; йому такожналежить рядромантичнихвіршів.

Перша збіркасемінаристівне призначаласядо друку. “СинРусі”(1833)-рукописназбірка, про якуБ.Лепкий сказав, що це “першийв Галичинізбірний проявнародної думки, як доказ щироїохоти черезлітературудвигнути нарідз упадку”. Доїї складу входиливірші народноюмовою Шашкевича, Мінчакевича, Левицькогоз Бовшева іЛевицькогоз Августівки, обробка народноїлегенди “Хрестецкамінний крайЛюбачева”. Їїавтори намагалисяопануватинародною мовоюпоетичний жанрнародногопослання, вірша-алегорії, пейзажу тадеякі іншіжанри (всьогоу змісті перераховано13 творів), алезагалом поезіїцієї першоїзбірки відзначаютьсяще не виробленоювіршовою формою.Для неї такожхарактернийсинтез фольклорноїта книжно-словесноїтенденцій, щовзагалі буловластиво дляусієї тогочасноїукраїнськоїлітератури[Нахлік].

Уквітні1834 року до львівськоїцензури булоподано збірку“Зоря”, девізомякої булислова-“Світи, зоре, на всеполе, закільмісяць зійде”.Але на той часу Львові небуло цензора, який би займавсяукраїнськимивиданнями. Тому“Зорю” буловідправленодо Відня, довідомого цензорагрецьких іслов’янськихкниг — ВартоломеяКопітара [СтепанШах, ст.77 ].Віденськийцензор не ставбрати на себевідповідальність за дозвіл чизаборонуопублікуваннязбірки і відправивїї до Львоваз таким висновком:

“1. Наша Галичинамає понад 2 мільйонирусняків, аУгорщина мільйон, що дуже прихильнопривітаютьце видання усвоїй мові.

2. Так самопривітає його6-7 мільйонівросійськихрусняків тієїсамої мови.

3. Отже, йогокруг діянняпростягаєтьсяна 9-10 мільйонівдуш!

4. Але требабрати до уваги, що наші й російськіполяки дивитимутьсяз заздрістюі ненавистюна цю досі неупривілейованулітературу…”4

Післяповерненнязбірки до Львоваостаточноюрецензією булазаборона. Їїрукопис незберігся. Прозміст цієїдругої збіркиможна судититільки зі спогадівЯ. Головацькогота замітокВ.Копітара.Відомо, щорозпочиналасявона портретомБ.Хмельницькогроботи ІванаВендзіловича.У ній вміщувалисяфольклорнізаписи та оригінальнітвори гуртківців, життєписБ.Хмельницькогота літературнаобробка колядки“ХмельницькогообступленієЛьвова” Шашкевича.Гуртківціусунули з правописузбірки Ьта Ы, а замістьних послідовновживали Ь таИ.

До 1835р. належитьперший друкованийвиступ Шашкевича- публікаціяйого оди “Голосгаличан”, змістякої не становитьособливоголітературногоінтересу.Найголовнішазаслуга цьоготвору полягаєв тому, що віннаписанийукраїнськоюмовою.

А в 1836р. нарештівдалося опублікуватиальманах “Руськоїтрійці” підназвою “РусалкаДністрова”(хоча на титульністорінці стоїтьдата 1837). “В “РусалціДністровій”найповнішереалізувалисяпрогресивно-романтичнілітературніта літературно-науковіпогляди М. Шашкевичата його товаришів”[М.Вальо, ст.145].До її складуввійшли народніпісні, власніоригінальнітвори, перекладиз сербськогота уривки з“Каледворськогорукопису”, атакож статтілітературно-критичного, фольклористичногой історіографічногохарактеру. Нацей раз гуртківцівирішили пітив обхід львівськоїцензури і увересні 1836р.Головацькийпереслав рукопис“Русалки”сербськомугромадськомуі культурномудіячеві, з якимпознайомивсяпід час свогоперебуванняу Пешті на початку 1835р., ГеоргіюПетровичу доПешта, де бувцензор слов’янськихкниг і друкарня.Там її і булонадруковано.Львівськийцензор В. Левицькийзаборонивпоширення цієїзбірки:800 примірників, надісланихдо Львова, буликонфісковані.До читачів, переважно цебули жителіГаличини, потрапилотільки 200 примірників(а інші 600 до 1848 р.зберігалисяу львівськомуцензурномукомітеті). “РусалкаДністрова”- перше виданняв Галичині, надруковане“гражданкою”.Її автори активновідстоювалифонетичнийправопис, і, хоча в самійназві альманахувони використалиЬ, але читаласявона вже як І.Вони такожвідмовилисьвід Ъ та Ы, першізастосувалидо “гражданки”Є, а також впершевжили ЙО, ЬО, які вживаютьсяй зараз.

“Творчістьлітературно-культурницькогоугрупування“Руська Трійця”, насампередвиданий нимиальманах “РусалкаДністрова”, засвідчує появупрогресивнихтенденцій вестетичнійдумці Галичини30’хроків 19 ст.”[В.Горинь, ст.33]Це виданнярішуче поривалоз церковно-книжноюлітературою, яка побутувалатоді на Галичині,і започатковуваланову літературународною мовоюі на народнійоснові. До їїпояви в літературікраю переважалацерковно-схоластична“високоштильнапоезія” тапринципи шкільногокласицизму.“Русалка Дністрова”відкривалаперспективурозвитку прогресивноїнауково-літературноїдіяльностіна західно-українськихземлях”[М.Вальо, ст.147].Шашкевич, Вагилевичі Головацькийсвоєю “ Русалкою”впроваджувалиідеали Романтизма.

Найяскравішеїхні романтичніпогляди відбилисяу їх ліричнійпоезії. У розуміннісуспільнихявищ “Трійця”значною міроювідштовхуваласьвід позиційПросвітництва, але на діалектикулюдини і світусуб’єкта іоб’єкта, часуі вічності,індивідуумаі природи вонивже мали яскравовираженийромантичнийпідхід. У своїхтворах вонипропагувалицей підхід дотих явищ, якізображували.Їхня поезія, зокрема Шашкевича, значною міроювплинула іспонукала доподальшогорозвитку усюнаступнузахідноукраїнськупоезію, збагатившиїї новими елементами.У поезії Вагилевичавідчуваєтьсявплив на ньогопольського, а можливо інімецькогоромантизмуперіоду “Бурій натиску”через своюпоезію діячі“Руської Трійці”знайомили своїхземляків зкращими надбаннямиромантизмузахідного ісхідного. Все, що вони пропонували, було новим інезвичним: їхняісторичнаконцепція, орієнтаціяна фольклор, використанняу творах народноїмови, обстоюваннянародностімистецтва, — але виявилосьпрогресивнимдля подальшогорозвитку літературиу ЗахіднійУкраїні. Цебула нова літературана народнійоснові, і нерідкоїї героєм виступавсам народ, абойого представник.Наприклад, ватажок народногоповстання. “Утворчості“Руськоїтрійці”(найвиразнішеу Шашкевича)втілено триосновних типигероя: романтично-історичнапостать ватажканародних мас; романтично-психологічнийтип непересічноїіндивідуальності, яка страждаєу пошуках особистогощастя, іпросвітительсько-романтичнийтип сучасноїосвіченоїмолодої людини, яка прагнеслужитинаціонально-культурномувідродженнюрідного народу”[Нахлік, ст.336].

Вонивболівали задолю рідногонароду і піклувалисьйого освітою, що їх самихробило схожимина романтичнихгероїв, беззастережновідданих своїйсправі. Недаремноцю трійцю називають“будителямиГаличини”.Їхнядіяльністьбула спрямованана розв’язаннябагатьохсуспільно-політичнихта культурнихпроблем, зокремапоширенняосвіти народноюмовою середнароду. Протевони не булипіонерами уцій сфері діяльності.Вони могликористуватисязначним теоретичнимматеріалом, накопиченимїхніми попередниками,- М. Левицьким,І. Могильницьким,І. Снігурським.Романтичнерозуміннянародної літературиШашкевич висвітливу статті “Азбукаі Abekado”, якою він вступиву т. зв. “азбучнувійну”, щорозгоріласяв Галичиніпісля появиу додатку до“GazetyLwowskie”“Rozmaitosciach”за 1834р. статті“Про запровадженняпольськогоабецадла уписьменстворуське” українськогофольклористаі мовознавцяЙ. Лозинського.Свою позиціюШашкевич аргументувавнайбільшоювідповідністюкирилиці допередачі фонетичнихі граматичнихособливостейукраїнськоїмови і, навпаки,- цілковитоїнепридатностідля цього польськогочи іншого латинськогоалфавіту. Шашкевичвиступав назахист заокругленоїкирилиці, якамала поступовотрансформуватисяу “цивільний”шрифт. В ційстатті віняскраво засвідчивсвоє ставленнядо літератури:“Літературабудь-якогонароду є образомйого життя, його способумислення, йогодуші; повинна вколоситися, вирости з власногонароду і розквітнутина тій же самійниві […], якщо будемовпроваджуватидо слов’янськоїлітератури чужі зворотиі чужий спосібвисловлення […], то будемо втручатисьв тіло, що маєсвою душу, іншою, чужою душею, яка не прихилитьсядо народу”.5Цебув першийвідвертийвиступ на захистнародностілітературина Галичині.

ВиступиМ. Шашкевича, Й. Левицькогота деяких іншихдіячів припинилидомаганняввести в українськумову латинськийалфавіт. Я.Головацькийписав:“Коли б в 30’хроках прийнялипольське абецадло- пропала б руськаіндивідуальнанародність, пропав би руськийдух і з ГалицькоїРуси зробиласьби друга Холмщина”.6

У 1836 р. М.Шашкевич уклавпершу в Україні“Читанку длямалих дітей, яка протягомбагатьох роківслужила єдинимпідручникомдля навчаннядітей у сільськихшколах грамотірідною мовою.І. Вагилевичу 1845 р. написаві опублікував“Grammatykujezyka maloruskiego w Galicji”.Яків Головацькийсклав і видав1849 р. “Граматикуруської мови”.Йому такожналежить одинз перших нарисівз історії освутив Галичині “Проперший літературно-розумовий рухрусинів у Галичині”[Кирчів, ст. 29- 30].

Значнийвнесок бувзробленийдіячами “Руськоїтрійці” в розвитокетнографіїта фольклористикина західноукраїнськихземлях. На їхетнографічнудіяльністьзначною міроювплинули творизахідних тасхідних етнографівта фольклористів.Серед них чеськізбірки: “Краледворськийрукопис”(1818) та“Зеленогорськийрукопис”(1819)(чеські підробкипід народнупоезію) В.Ганкита Й.Лінди (Шашкевичі Вагилевичпереклалиокремі уривкиукраїнськоюмовою) та збіркиросійськогофольклоруК.Данилова, М.Чуркова, М.Поповата ін. М.Шашкевичативно збиравзразки народнопоетичноїтворчості, кілька йогозаписів увійшлидо збіркиВ.Залеського.І.Вагилевичзаймався дослідженнямкарпатськихетнічних груп- бойків, гуцулівта лемків. Йомуналежатьфольклорно-етнографічніта історичнірозвідки, присвяченізокрема українськійміфології тасимволиці. Атакож збіркалегенд і оповіданьпід назвою”Kronika Ludu zdemologii slowianskiej”.Їх третій товариш, Яків Головацький, був насампередученим-славістом- фольклористом, етнографом, літературознавцем,істориком, мовознавцем, бібліографом.Йому належатьтакі праці як“Поділ часуу русинів”,“Слова вітання, благословенства, чемності іобичайностіу русинів“,“Очерк старославянскогобаснословия, или Мифологии”.Разом з Вагилевичемвін також заклавоснови українськогокарпатознавства.

Навчаючисьв університеті, діячі “Трійці”активно знайомилисьз творамиєвропейськоговідродження.Львів у той часбув одним ізцентрів слов’янськоїлітературита науковоговзаємообігу.До їх послугбула бібліотекаІнститутуОссолінських, читальний залякої відкривсяу 1832 р., та приватніколекції. ЯківГоловацькийтак писав промолоді рокиШашкевича:“Книгохранилищауніверситетскиеі Оссолинськогодостарчалине мало поживидля єго всебольше лакнучогодуха”.7Там вони мализмогу ознайомитисьз творами Й.Добровського, П. Шафарика, Ф.Челаковського, Ф. Палацькогой П. Шафарика.Особливо наїхню творчістьвплинула романтичнапоема останнього“Дочка Слави”, з якої Вагилевичпереклав українськоюмовою окремісонети, та статтятого ж такиавтора “Пролітературнувзаємністьміж слов’янськимиплеменами іговірками”(1836), на яку в своючергу сильновплинулипреромантичніпогляди Гердера.Шашкевич, Вагилевичі Головацькийцікавилисяісторичними, етнографічними, філологічнимитворами сербських, чеських, польських, російськихта ін. дослідників.Окрім цьогоїх також значноюмірою цікавилалітература: творчість“українськоїшколи” у Польщі(Шашкевич переклавукраїнськоюмовою уривокз поеми С.Гощинського“Канівськийзамок”), творчістьКотляревського, Квітки-Основ’яненко, а також літературно-етнографічнізбірки, які втой час видавалисяна СхіднійУкраїні.

Окрімознайомленняз творами діячівслов’янськогоромантизму, гуртківціналагоджувалиі особистістосунки здеякими з них.Вже на початку1835 року, перебуваючиу Пешті, ЯківГоловацькийблизько зійшовсяз сербськимидіячами ГеоргіємПетровичем(завдяки якомупобачила світ“Русалка Дністрова“), Теодором Павловичем, з хорватомФ.Курелацом, а його наставникому вивченніслов’янськихмов, літератур, фольклору таетнографіїстав Ян Коллар.Він також підтримувавзв’язкиз В.Ганкою, Я.Коларом, М.Максимовичем, О.Бодянським,І.Срезневським, П.Лукашевичемта П.Шафариком.З 1836 року розпочалосялистуванняП.Й.Шафарикай І.Вагилевича.У своїх листахВагилевич подавбагатий фактажстосовно українськоїмови, її особливостей, розвитку тадіалектів, зокрема галицьких.Взагалі Шафарикуналежить визначнароль у розвиткучесько-українськихвзаємин. Вінлистувавсяне лише з Вагилевичем, а й з С.Головацьким, О.Бодянськимта Могильницьким.А також систематичнопублікуваву журналі “Casopisceskego museuma”матеріалівз українськоїетнографії, фольклору, палеографії. Вагилевичтакож листувавсяз Максимовичемта Погодіним.Шашкевич мавособисті зв’язкиз В.Залеським, чеськимиписьменникамиі вченими, натой час львів’янами, Я.П.Коубекомі К.Ф.Запом.

ЗахіднаУкраїна географічноближче до Європи, ніж до Росії, тому не дивно, що західноєвропейськівпливи булив ній сильнішими, ніж російські.Нерідко творинаших авторів(як “РусалкаДністрова”)друкувалисяза кордоном.Але в цілому, нова літературана народніймові, яка виниклазавдяки діяльності“Руської трійці”, орієнтуваласяна Східну Україну.Західноукраїнськідіячі пропагуваливозз’єднанняУкраїни і створенняєдиної літературноїмови. Наслідуючидіячів “Трійці”українськоюмовою почалиписати цілийряд прогресивнихукраїнськихписьменників.Найвизначнішимз яких безсумнівноє Іван ЯковичФранко, предтечеюякого Нахліквважає М. Шашкевича[Нахлік, ст. 334], за типом митця, що зумів синтезуватиу своїй творчостігромадськімотиви з ліричнимиінтонаціями, фольклор талітературу, а також успішнопоєднуватилітературнута громадськудіяльність.Українськоюмовою писалиМ. Черемшина, Л. Мартович, В.Стефаник табагато інших.Жанр новели, в якому пізнішетак пліднопрацював Стефаник, започаткувавна західноукраїнськихземлях М. Шашкевичсвоєю казкою“Олена”, в якійопрацьованоновелістичнийфабульнийматеріал. Головнийгерой — легендарнийватажок опришківМедведюк, образякого гіперболізовано, а весь твірносить на собіпечать таємничості.

Для творчостіШашкевича, Вагилевичата Головацького, як і для всіхтогочаснихромантиків, характернезвернення дославного минулогосвого народу:“БолеславКривоустийпід Галичем,1139”, фольклорністилізації“О Наливайку”,“ХмельницькогообступленієЛьвова” М. Шашкевича,“Dumy”, легендарно- історичнабалада “Мадей”Вагилевича.Ці твори невідзначалисяісторичноюдостовірністю, а лише символічновиражали інколиабстрактнувіру у відродженняукраїнськогонароду. Подібнітвори писалиМ. Устиянович, А. Могильницькийта ін. Новимякісним етапому змалюванніісторичногоминулого сталивже твори Т.Шевченка (“ІванПідкова”, “Тарасованіч” та ін.). Такождля Шашкевича, Вагилевичай Головацькогохарактернезамилуванняприродою, щовилилось учудову пейзажнулірику: “Підлиссє”,“Сумрак вечерній”Шашкевича,“Весна”, “Річка”(які маютьалегоричнийзміст) Головацького.Значний у нихдоробок і любовноїлірики: “Туга”,“Вірна” Шашкевича,“Wspomnienie”,“Spotkanie” Вагилевича,“Два віночки”Головацького.Але найпродуктивнішимщодо подальшихнаслідуваньбув напевнозапочаткованийними жанр послання:“Слово до чтителейруського язика”,“Руська матинас родила” Шашкевича, “ДоL***”Вагилевича,“Руський зруським повстрічався…”,“Братові з-заДунаю” Головацького.Пізніше доцього жанрузверталисяМ.Устиянович(“До перемишлян”,“До “Зорі галицької”), А. Могильницький(“Ученим членамРуської Матиці”), Ю. Федьковича(“Оскресни, Бояне”) та багатьох, багатьох інших.

Етнографічнідослідження“Трійці”започаткувалиукраїнськекарпатознавство,їм належатьперші у Галичинітвори з історіїкультурногорозвитку рідногокраю та бібліографічнівидання.

Література:

Нахлік Є.К, Нова література в Західній Україні// Історія української літератури 19 століття. Кн.1. — Київ, 1995.

Кирчів Р.Ф., Етнографічно-фольклористична діяльність “Руської Трійці” — Киів,1990.

Шапірко І., “Руська Трійця” і проблеми народної освіти в галичині// Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. Львів-Броди-Вінніпег, 1996.

Вальо М., Літературно-критичні ідеї “Русалки Дністрової” і розвиток літературно-наукової думки на західноукраїнських землях у 30-40’х рр. 19 століття// Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. Львів-Броди-Вінніпег, 1996.

Горинь В., Естетичні погляди “Руської Трійці”(До генези українського романтизму)// Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. Львів-Броди-Вінніпег, 1996.

Стеблій Ф., “Руська Трійця” в концепції українського національного відродження М.Грушевського// Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. Львів-Броди-Вінніпег, 1996.

Гольберг М.Я., Південнослов’янські зв’язки “Руської трійці”// Міжслов’янські літературні взаємини. — Київ, 1961.

Журавська І.Ю., Франко і розвиток чесько-українських літературних зв’язків. — Київ, 1958.

Кирилюк Є.П., Український романтизм у типологічному зіставленні з літературами західно- і південнослов’янських народів(перша половина 19 століття). Сьомий Міжнародний з’їзд славістів. — Київ, 1973.

Франко І., Твори: у 50-ти томах. Том 29. — Київ,1980.

Шах С., О.Маркіян Шашкевич та Галицьке відродження. — Париж-Мюнхен, 1961.

Комаринець Т.І., Ідейно-естетичні основи українського романтизму. — Львів, 1973.

Бовсунівська Т., Феномен українського романтизму. — Київ,1997.

Плющ П.П., Нариси з історії української літературної мови. — Київ,1958.

Колесса Ф., Фольклористичні праці. — Київ.

Українські поети-романтики 20-40’х рр. 19 століття. — Київ, 1968.

Українські поети-романтики 20-60’х рр. 19 століття. — Київ, 1987.