Реферат: Військо запорізьке

Міністерствонауки та освітиУкраїни

Міжнароднийнауково-технічнийуніверситет

Науковийреферат з історіїУкраїни

на тему:

«Військозапорізьке:

склад, устрій, тактика»

студента1 курсу

групи М-31

Шаяна Євгена

Київ2004

ПЛАН:

Вступ …………………………………………………….1

Характеристика козака ……………………………..…..2

Засади Запорізького війська …………………………...3

Одяг та озброєння козаків………………………………4

Одяг……………………………………………………4

Зброя ………………………………………………….5

Військо ……………………………………………………9

Чисельність армії ………………………………….…9

Поділ війська ………………………………………..11

Дисципліна ……………………………………………...13

Бій………………………………………………………..14

Табір…………………………………………………14

Кіннота у бою ………………………………………15

Тактика піхоти ……………………………………...15

Висновок .………………………………………………17

Список використаної літератури ……………………..19

Додатки.

Вступ:

З появоюкозаків починаєтьсянова доба вісторії українськоговійська. Всінаші давнішівійськовіформаціїорганізувалисяз початку держави, а мали характердержавноговійська. Козаччинаповстала такимспособом, вонавийшла з суспільнихнизів, була відпочатку народнимвійськом. Першікозацькі ватагискладалисяз людей різногопоходження, різних станів,і навіть різнихнародів: їхлучила разомтільки охотадо воячки, потребапоживитись, охота погулятиу степах, здобутисобі здобиччюі як скоро добути, так і скоропотратити.“Доки жита, доки бита” –була приповідкацих добитчиків.

Але боротьбуз татарами вонивели з завзяттямі ненавистю, готові булина найсміливішіі найрискованішіпоходи, не жалувавшисвого трудуй крови та цимдобували собіславу і любовусього громадянства.

Та це, буйне, нестримнекозацтво легкомогло піти набездоріжжята пропастив нетрях анархії.Але найшлисяталановиті,ідейні поводирі, такі як ДмитроВишневецький, Сагайдачний, Михайло Дорошенко, що зуміли опануватинебезпечнутечію й перетворитикозацькі ватагиу правильне, дисциплінованевійсько. Вониочистили козацькіряди від усякогошумовиння йанархічнихелементів, довійська людейвтягнули осілих, зв‘язаних ізземлею тахліборобством, кинули міжКозацьке військонові гасла йдали стану новізавдання. Козаччинапочала прислуховуватисядо змаганьусієї України, пройняласяідеєю оборонивіри й народу, зрозуміланеобхідністьполітичноїорганізації, зацікавиласякультурою –почула себечастиною громадянствата його представником.Запорозькевійсько сталоукраїнськимнаціональнимвійськом.

2. Характеристикакозака.

Як за зовнішнімвиглядом, такі за внутрішнімиетносистемамизапорозькікозаки загаломбули характернимитипами свогонароду і свогочасу. За описаннямсучасників, вони були переважносередньогозросту, плечисті, ставні, міцніі сильні, наобличчя повні, округлі, а відлітньої спекий степовогоповітря смагляві.З довгими вусамина верхнійгубі, з розкішнимоселедцем натім’ї, у смушковійгостроверхійшапці, вічноз люлькою взубах, справжнійзапорожецьдивився якосьпохмуро, спідлоба, сторонніхспочатку зустрічавспочатку непривітно, вельми неохочевідповідавна питання, алезгодом помаленькулагіднішавобличчя йогопід час розмовипоступововеселішало, живі проникливіочі засвічувалисявогнем, і всяйого постатьдихала мужністю, молодецтвом, заразливоювеселістю йнеповторнимгумором. Запорожецьбув здоровим, вільним відхвороб, умиравбільше на війні, ніж дома.

На війні козаквідзначавсярозумом, хитрістюі умінням. Длятого щоб налякативорога, запорожцінерідко саміпоширювалина свою силуі непереможністьнеймовірнучутку, змушуючий інших віритив це. У вільнийвід походівчас запорізькікозаки любилилежати на животахпотеревенити, послухатирозповідіінших.

3. ЗасадиЗапорізькоговійська

Запорізькікозаки, живучив січі без жінокі без нащадківі водночасщорічно, а часомі щоденно зменшуючись у кількостівід війни, хворобі старості, всіляко намагалисяпоповнити свійсклад і збільшитисвоє військо.Отож зрозуміло, чому козакиприймали у своєтовариствокожного, хтоприходив доних і брав насебе певнізобов‘язання, необхідні длявступу в січ.Люди, близькідо Запорозькихкозаків, у своїхспогадах одночасносвідчать, щов Січі можнабуло зустрітивсякі народності, вихідців чине з цілогосвіту – українців, литовців, поляків, білорусів, великоросів,євреїв, німців, донців, болгар, волохів, чорногорців, французів,італійців,іспанців, англійців.Але головнийвідсоток прибулихна Січ давала, звичайно Україна.

Та кожному, ким би він небув, звідки йколи не прийшовна Запоріжжя, доступ у Січбув вільнимза чотирьохумов:

бути вільною і незалежною людиною,

розмовляти українською мовою,

сповідати православну віру,

пройти певне навчання.

Друга умовавимагала, щобприйнятий, якщовін був не руським, забув своюрідну мову йговорив козацькою, тобто українською, цю вимоги ніколиі ніхто не порушував. За третьоюумовою вінмусив неодмінносповідатиправославнувіру, визнаватиїї догмати, дотримуватисяпостів, знатисимвол вірий молитви; якщовін був католиком, чи мусульманином, повинен бувприйняти православ’я.За четвертоюумовою той, хтовступав до січіповинен бувспочатку придивитисядо військовихпорядків, вивчитиприйоми січовоголицарства, авже потімзаписуватисяв число випробуванихтоваришів, щомогло бути нераніше, як засім років.

Вступившиу Січ, новачокставав справжнімкозаком лишетоді, коли вивчавкозацькі правилаі вмів коритисякошовому отаманові, старшині йцьому товариству.У стосункахміж козакамибрався до увагине вік, а часвступу

4. Одягта озброєннякозаків.

4.1 Одяг.

Одяг запорізькихкозаків початковебув надто простим: на початкусвого історичногоіснуваннязапорізькікозаки не моглиповажно навітьдумати про те, щоб займатисясвоєю зовнішністюй виряджатисяв дорогі «шати»; козак і злиднітоді були синонімами.До того часуцілком можнавідносити словаукра­їнськоїпісні — «сидитькозак на могиліта й штани латає», або слова козаць­коївірші: «козак— душа правдива— сорочки немає». Ганяючисьза звіром безкраїмистепами, глибокимибалками, непролазнимилісовими хащами, про­водячиночі переважнопід відкритимнебом, висиджуючипо кілька годину грузькомуболоті й густомуочереті, запорожцібули більшесхожими назли­деннихголодранців, ніж на «славнихлицарів», ім'яяких, уже в раннічаси їх іс­нуваннягриміло в Європі.Та і в пізнійперіод запорізькоїісторії, колиу коза­ків ужеввійшли в силупевні звичаїй певний костюм, багато хто зних, у силу різнихвипадків навійні чи у себевдома, черезбідність ізлиденність, а часом навітьчерез особливебажання шикнутизлиденнимодягом, частовдягався надтопросто.

Але з плиномчасу з одногобоку вдалівійни, з другогой сам розвитокжиття багатозмінили в поняттяхі побуті запорізькихкозаків: розбившитатар чи тур­ків, пограбувавшипанів чи євреїв, козаки, повертаючисьна Січ, привозилиз со­бою безлічгрошей, одягуй дорогих тканин.Дані, що дійшлидо нашого часу, свідчать, щосаме з одягуздобували собізапорізькікозаки на війні— шуби, жупани, шаровари, сорочки, шапки, чоботи, чекмені, смушковішкури тощо .

У XVIII ст. польськіписьменникивже докладнішеописують запорізькийодяг. За їх словами, запорізькікозаки носилишаровари зшироким золотимгалуном замістьблямів, сукнянінапівкунтушіз відкиднимирукавами, біліжупани з шовковоїтканини, шовковіпояси з золотимикитицями йвисокі шапкизі смушковимиоколицямисірого кольоруй червонимшовковим вер­хом, що закінчувавсязолотою китицею.Наприкінцітого ж століттясучасник запорізькихкозаків, запорожецьМикита Корж, головним одягомзапорожцівназиває жупан, черкеску, саєтовіяскравих барвшаровари, завширшкичотири аршини, сап'янові кольоровічоботи, шалевийпояс, шапку-кабардинкуз річко­вогозвіра кабаргичи виднихи абовидри, оздобленунавхрест позументом,і, врешті, кудлатувовняну буркудля негоди, звану полякамивільчурою.Такий одяг, засловами Коржа, запорожціносили вдомав Січі і в походахпід час вій­ни.

4.2 Зброя.

Зі зброї увжитку запорізькихкозаків булигармати, рушниці, пістолети, спи­си, шаблі, келепи, стріли, сагайдаки, якірці, кинджали, ножі, панцери.Історик Зеделлерстверджує, щорушницями, які шаблями, запорізькихкозаків пер­шимозброїв 1511 р. ЯківСобеський напочатку XVII ст.каже, що багатохто з козаківне користувавсяшаблями, алерушниці булиу всіх. У томуж столітті прозброю козаківпише Боплан.За його словами, у запорожцівбули у вжиткуфальконети, ядра, по­рох, пищалі й шаблі; вирушаючи впохід, коженкозак брав однушаблю, дві пи­щалі, шість фунтівпороху, причомуважкі боєприпасискладав у човен, а легкі залишавпри собі. Пищалі, як зауваживБоплан, були«звичайною»зброєю ко­заків, з якої вонидуже влучностріляли. 1648 р.запорізькікозаки віталиБог­дана Хмельницькогопостріламиз мушкетів. Утому ж XVII ст. уактах, які дійшлидо нас, є вказівка, що запорізькікозаки застосовувалигармати й пи­щалідля охоронифортець. В томуж XVII ст. про зброюзапорізькихкозаків згадуєлітопис Самовидця: за його словами, у запорожцівбули у вжиткусамопали, шаблі, спи­си, стрілий обухи, тобтокелепи чи бойовімолотки. В серединіXVIII ст. про зброюзапорізькихкозаків пишеМитецький, вказуючи, щоу запорізькомувій­ську, яку старого, такі у малого булавогниста зброя, рушниці абофлінти пістолети, холодна зброя— списи й шаблі, а порох і свинецькупували вПоль­щі й Україні— свій хоч іробили, але вінне відзначавсядоброю якістю.Більшість цієїзброї козакиздобували уполяків, росіяні особливо утатар і тур­ків. Головна масапороху спочаткуйшла від польськогоуряду, а згодом, після переходузапорізькихкозаків у підданстворосійськогоцаря, від російськогоз Москви у Січщороку надсилалосяжалуваннязапорізькимкозакам, а разомз ним російськийуряд надсилавїм певну кількістьпудів пороху.

Переважначастина запорізькихгармат, що дійшлидо нас, польського, ту­рецькогой російськоговиробництва, деякі генуезького:«Гармат запорожців себе не мають, а використовуютьнесподіванозахоплені натурецькихко­раблях ігалерах». Всамій Польщігармати (мідні)почали відли­ватине раніше XV ст.; через те в першійполовині XVI ст.вони були до­ситьрідкіснимияк у самій РечіПосполитій, так і в запорізькихкраях. На ра­хункубула кожнагармата в кожнійіз польськихфортець і вкожній іззапорізь­ких.

Рушниці(правильнішеручниці, відслова «рука»), або ж самопали, у запо­різькихкозаків булинайрізноманітніші: більшість булаз довгими стволами, оправленасріблом з насічкамий черню на ложах, стріляла завдякипокладено­муна полицю пороховій припасованомудо полиці йкурка кременю.Так само виглядалий менші за розмірами, з «просторнмми»стволами пістолети, звані запорізькимикозаками пістолями; кожен козакмав при собічотири пістолетий носив два зних за поясом, а два у шкірянихкобурах (відтатарського«ку-бур» — шкірянийчохол), причепленихззовні до шароварів.Рушницями, пі­столетамий шаблями запорожціособливо любилишикувати ізвертали наних великуувагу, оздоблюючидорогою оправоюта прикрасамий завжди намагалисяутримуватиїх у великійчистоті (черезщо й побутуваввислів «ясназброя»)

Списи й ратища(від слова «рать»)також широковикористовувализапорожці:«козакові безратища, як дівчинібез намиста».Зі списів, щодійшли до нашогочасу, видно, щовсі вони виготовлялисяз тонкого йлегкого дере­вазавдовжки вп'ять аршинів, спіральнопомальованогочервоною йчорною фарбою.На кінці ратищабув залізнийнаконечник, а на нижньомудві невеличкі, одна під одною, дірочки дляремінної петлі, що одягаласяна ногу. На де­якихратищах робилище залізнуперетинку, щобпронизанийсписом ворогзопалу не просунувсяпо спису аж дорук козака іне зчепивсязнову битисяз ним, адже бувало, що комусьрозпанахаютьживота, а з ньогонавіть кровне бризне, вінцього навітьне помічає, далі лізучив бійку. Деякісписи робилиз вістрями наобох кінцях, ними можна булокласти ворогіві сюди й туди.Списи частослужили запорожцямзамість мостівпри переходічерез болота: дійшов­ши догрузькогомісця, вонивідразу кладутьодин за однимдва ряди списів— в кожномуряду спис івздовж та впоперек,—і переходятьпо них; колиперейдуть черезодин ряд, відразустають на другий, а перший знімутьі з нього мостятьтретій, та такі перебираються.

Шаблі використовувалине надто кривій не дуже довгі, середньоюдовжиною вп'ять четвертей, зате дуже гострі:«як рубонекого, то такнадвоє й розсіче,—одна половинаголови сюди, а друга туди».Леза шабельвкладали удерев'яні обшитішкірою чи обкладеніметалом піхви(від слова «пхати»), часто прикра­шеніна кінці, біляруків'я, якимосьвирізаним іздерева звіромчи птахом; насамих лезахчасто робилизолоті насічки.Шаблі носилипри лівому боцій при­в'язувализа два кільця, одне вгорі, адруге нижчесередини, вузенькимремін­цем запояс. Шаблябула настількинеобхідноюзапорізькимкозакам, що вїхніх пісняхзавжди називалася«шаблею-сестрицею, ненькою рідненькою, панночкоюмолоденькою».

Загалом проозброєннязапорізькихкозаків слідсказати, що всенизове вій­ськобуло озброєневогнепальноюта холодноюручною зброєю; козак-піхотинець, зокрема, мавмушкет, шаблюй ратище, кіннийкозак мав мушкет, шаб­лю, ратищей чотири пістолети, два з яких носивза поясом, адва в кобурібіля передньоїлуки сідла; порох і куліпіший носиву чересі навколопояса, кінний— у ладунцічерез плече.До цього сліддодати кинджали, ятагани, ножі, сокири, стрілий дротики, яківикористовувалиті й інші.

5. Військо

5.1 Чисельністьармії.

Чисельністькозацькоговійська дужезміниласяпротягом століть.З кінцем XVI ст., коли козаччинавперше виступилаяк окреме, організованевійсько, рахувалийого від 2000 до10.000. Так, наприклад, Косинськийу 1593. р. мав біля4000; на австрійськуслужбу 1594 р. запорожціобіцяли виставитидо 6000 добірноговійська. СилиНаливайканараховували12.000; у боях підЛубнами було6.000 учасників, але між нимитільки 2.000 доброговійська.

Число військазросло сильнов московськихвійнах, у двохпер­ших десятиліттяхXVII ст. З ДмитромСамозванцемходило 12-13.000 козаків, під Смоленськом1609 — 1611 р. могло бути30.000, чи навіть40.000, під Хотином1621. р. — понад 40.000.Але серед військабуло багаточеляді, джурі всякої помічноїслужби. Одиніз тодішніхзнавців воєнноїсправи, Старовольський, засвідчує 1628.р.: »Самих козаківбуває 15.000, але зновиками виходитьсороктисячневійсько«.

В 1620-1630 рр. числокозаків ужене збільшувалося, а власне — меншало.В повстанні1625 р. налічувалоськозаків 30.000, а зних у боях малозагинути 8.000; упереяславськійкампанії 1630 р.налічували37000 повстанців; у московськомупоході 1633. р. було30.000 козаків; уповстанні 1637р. Павлюк мав23000.

Для тих часівпомітно, якпоступовозбільшувалосячисло реєстро­вихкозаків накоролівськійслужбі. В 1575-1576 рокахбуло реєстровихтільки 300, в 1580. рр.— 600, в 1590-1591 р. — 1000 козаків;

у 1622-1623 р. булозапропоновано2000 до 4000; у 1625 р. установленореєстр— 6000; 1630 р.збільшено числореєстровцівдо 8000;

у 1635 р. зменшенодо 7000; у новійординації 1638р. залишенотільки 6000. Колипочалося повстання1648. р., сам Хмельницькийвимагав тільки12.000 реєстровоговійська.

За Хмельниччиничисло козацькоговійська зрослодо нечуваноїдосі кількості.У Пилявецькомупоході військоХмельницькогоналічувалина 100.000, під Львовом1648. р. на 200.000, у Зборівськійкампанії на300.000; а й сам Хмельницькийговорив московськимпослам, що підЗборовом йоговійсько доходилодо 360.000 людей. Алев цій великіймасі справжньоговійська булатільки невеликачастина. Цевидко з того, що у Зборівськомумирі Хмельницькийпогодився на40.000 реєстровоговійська, а впереяславськихпереговорахіз царем, девін міг вільноставити своїумови — не поставиввищого числа, ніж 60.000. Але й цевійсько, в порівнянніз арміями, якимирозпоряджалисьна заході різнісильні держави, було вже дужевелике.

Після смертіХмельницькогопочинаєтьсязанепад козацькоговійська, в основномучерез те, щовід Гетьманщинивідпала правобережнаУкраїна. Виговськийнамагавсяспочатку втриматиреєстр 60.000, алев Гадяцькійумові погодивсяна 30.000 реєстровогоі 10.000 найманоговійська. ЮрійХмельницькийі Брюховецький, у переговорахз Московщиною, наполягалина цифрі 60.000 реєстровоговійська. АлеМногогрішнийу Глухівськійумові 1668 р. Погодивсяна 30.000 війська,і це число збереглосяв пізнішихумовах Самойловича1672. р. й Мазепи1687 р. Але ж насправдікозаків, щоповнили військовуслужбу булокуди більше; у ХVІІІ ст. українськаармія зновучисельно зростає.В 1723 р. нараховували55.241 козаків і до1000 охотноговійська. В описі1777 р. нараховувалиаж 179.128 козаків, та не знати, чивсе це булисправді озброєнілюди, чи тількиті, що належалидо козацькогостану. В 1783. р., тобтоостанньогороку передскасуваннямкозацькоговійська, числили176.886 виборнихкозаків і 198.295козаків-підпомішників.

5.2 Поділ війська.

Козацькевійсько ділилосяна полки, сотній курені. Полкозначав і відділвійська і округу, де цей відділдислокувався.В 1620-1630 рр. було 6реєстровихполків: білоцерківський, канівський, корсунський, переяславський, черкаський, чигиринськийі короткий часще — миргородськийй лубенський.За БогданаХмельницькогобуло 17 полків: білоцерківський, брацлавський, кальницькийабо винницький, канівський, київський, корсунський, кропивенський, миргородський, ніжинський, паволоцький, переяславський, полтавський, прилуцький, уманський, черкаський, чернігівський, чигиринський, а деякий часще й бихівськийабо білоруський, подільськийй інші. В XVIII ст.залишилосякозацьке військотільки на Лівобережжі(й у Києві); тодіполків було10: гадяцький, київський, лубенський, миргородський, ніжинський, переяславський, полтавський.прилуцький, стародубський, чернігівський.

Величинакозацькогополку за ці двастоліття безнастаннозростала.

На переломіХVІ-ХVІІ ст. козацькийполк складавсяпересічно з500 людей. Так, відділ козаків, набраних заБаторія, мав530 чоловік; в 1601.р. козацькевійсько числом2000, мало 4 полковників; австрійськийпосол до козаків1594. р. Еріх Лясотакаже, що на Запорожжіполковник цестарший над500 людьми. В 1620-1630 рр.козацький полкбув уже удвоєбільший, мав1000 людей. Такувеличину полкуприйнято ворганізаціїреєстровихкозаків тогочасу. Деколиполк був іщебільший; у військуСагайдачногопід Хотином1621 р. були полкипо 3000, а то й 4000 кіннотників.

За Хмельниччиниця висока чисельністькозацькогополку збереглася.Так, під Збаражем1649 р. »було 23 полковники, а в кожномуполку від 5.000 до20.000; менше 5.000 в полкуне було”. В 1651 р.козацькі полковникиговорили московськимпослам, що увійську топрибуває, товідбуває людей:»в таких полках, де раніше булопо 1000 і 2000, тепербуває й по 5000«.Але при організаціїреєстровоговійська, післяЗборівськоїумови 1649 р., прийнятовеличину полківвід 2000 до 3000 і тількиєдиний ніжинськийполк доходивдо 1000 чоловік.

У XVIII ст. полкстав іще чисельніший.В 1723. р. полки мали, переважно, 5000козаків, аленіжинськийполк мав майже10.000 людей. В 1782. р.полки містилипо 10.000 до 20.000, а ніжинськийдоходив до40.000 виборнихкозаків.

Полк діливсяна сотні. Первісний, невеликий полкмав справжнісотні по 100 людей.

Сотню ділилиспершу на десятки, пізніше накурені. В 1581 р. уреєстровомувійську десятокскладався зотамана й 9 козаків.В 1601 р. сотня мала8 десятниківі на одногодесятникаприпадало 12»чорних« вояків.Поділ військана десяткистрічаємо щей за Хмельниччини.Так на помічханові 1650. р.Хмельницькийвислав козаків»одвуконь, зоружжям добрим, огнистим, одинвіз на десятокчоловіка«; упоході на Польщу1651 р. козаки малипо 2-3 бочки сухарівна десяток.

6. Дисципліна

В війні панувалау війську суворадисципліна.За давнім звичаємкозакам забороненобуло пити горілкупідчас походу.Але пізнішецей звичай, мабуть, не втримався.Сторожі довколаобозу пильнували, щоб неохочіне втікали звійська і втікачівловили. В таборі, відбувавсяне раз суд івинуватихкарали військовимикарами: приковувалидо пушки, караликиями, а за більшізлочини присуджувалий смертну кару.

Окремі санітарніустанови в цічаси ще не існували.У козацькімвійську бувалилікарі і цирульники, але тількипринагідне, не на постійномувійськовомуутриманні.Похідних шпиталівне було; раненимиопікувалисятільки людидоброї волі, або церковнібратства помістах. Славнийкозацькийшпиталь уТрехтемировібув не справжнімшпиталем, азахистом длякалік та інвалідів.Коли з’являласяде-небудь якапошесть, військоставило заставиі не пропускалолюдей з загородженихоколиць.

Військо упоході малосвоїх священиків-капеланів, а деколи й похіднуцеркву.

7. Бій

7.1 Табір.

Козацькекомандуваннянамагалосяпровести бійна місці, щозаздалегідьбуло приготовленедо зустрічі, щоб ворогавідразу поставитиу невигіднуситуацію. Цевидно особливоу боях Хмельницького, під Корсунемчи під Зборовом, де гетьманзаскочив поляків, непідготовленихдо битви.

Базою длявійська, щовиходило у бій, був табір. Боротьбай оборона зтабору булахарактерноюособливістюкозацькоїтактики.

Табором, називали укладаніразом обозовівози, за якимиставало військо.Такий спосібоборони буввідомий в українськихстепах уже закняжих часів; наше військона безлюдномумісці, де неможна булознайти захистув терені, заставлялосявід половціввозами. Табориуславилисяу XV ст. в чеськихгуситів, якихзвали навітьтаборитами, знали його йлитовські йпольські війська.Але спопуляризувалицей спосібоборони козаки; довівши йогодо незвичайноївмілості.

Табір починалипорядкуватитоді, коли військоготувалосядо зустрічіз ворогом. Обозовівози ставалитоді по одномуі другому боцівійська, простоюлінією, одинза другим, укілька рядів.В 1596. р. Лобода підБілою Церквоюмав табір зп’ятьох рядіввозів, Гаврилюк1637. р. ішов таборому шість рядів.Посерединіставало військо, піхота і кіннота.Перед і зад бувтеж забезпеченийвозами, тамприміщувалитакож артилерію.

Коли ворогнадійшов близько, піхота з-позавозів починаластрільбу зрушниць, як іартилерія. Читреба було йтивперед, чивідступати, військо підохороною табору, за кількомарядами возів, було добрезабезпечене, від наступу.

Табір бувавдеколи дужепросторий. ПідБерестечком1651. р. табір Хмельницькогомав мати по сімверстов уздовжі вшир. В оборонномутаборі возиставили близькоодин біля одногоі зв’язувалиодне до одногоїх колеса. Деколизвертали возиоглоблями доворога.

7.2 Кіннотау бою.

До бою рушаланаперед кіннота, а саме невеликівідділи, щовикликаливорога на герць.

З якою зброєювиступалакіннота доатаки, про цедокладно невідомо. У давнішихчасах козакитрималисятатарськоїтактики, здалекаобстрілюваливорога з луків, зблизька вдарялисписами. ЗаХмельниччинидеякі козацьківідділи маливже пистолі.Компанійців XVIII ст. мали короткірушниці абопістолети. Алев остаточнійзустрічі зворогом вирішальноюзброєю вершникабула шабля ібій на шабліакцію закінчував.

Козацькакіннота не булависокоякісною.Боплан зазначає:»На коні вонине найліпші; мені траплялосябачити, як 200польськихкавалеристівпримушуваловтікати 2000 найкращогокозацькоговійська«. Подібновисловлюєтьсяодин полякперед боєм підБерестечком:»Піше військобуде битисядобре, але накомонник слабанадія: одиндобрий юнакможе відігнати10 кінних козаків«.Саме томуХмельницькийбув змушенийкористуватисятатарськоюкіннотою убитвах з поляками.

7.3 Тактикапіхоти.

Вирішальнуроль в козацькомувійську малапіхота. З початкомбитви піхотинневійсько пробувалов таборі, підохороною таборовихвозів. Коликіннота почалавже герці йувага ворогазвернуласяна неї, виходилапіхота, стараючисьнепомітнопідійти доворожих позицій.

На догідномумісці піхотанасипала шанці.В тому козаківуважали занезвичайнихмайстрів. »Проних кажуть, щонема на світівійська зручнішогозакладатишанці, як козаки«, свідчить семигородецьКравс. Козакивміли чудововикористовуватихарактер терену, особливо горбки, яри, річки, болота, багна. »Длякозака, що живенад Дніпром, вся надія, йвідвага в воді, ріці, болоті«, пише учасниккозацької війни1637-38. р. »Коли козакне має води, болота або яру, то пропав. Зцим багатоможе, багатовміє, багатодоказує, — безцього »глухийнімець«, нічогоне вміє й як тамуха, гине. Тим-тозима, коли вжекопати не можна, коли ніяк водоюне втечеш — длянього суворийнеприятель; але весна, літо, а почасти йосінь, це йогохліб, скарб, достатки івсяка фортуна«...

До шанцівкозаки вживалилопат і мотик.»Козак має ціобидва приладина одному держаку, завсіди привязанідо пояса, нимивін сипле землюй робить укріпленняпроти кіннотисеред безмежнихрівнин своєїкраїни«, оповідаєпапський нунцій.У німецькомуописі битвипід Лоєвом1651. р. є згадка проте, що й кожнийкінний козакмав лопаткупри сідлі. Козацькішанці складалисяз окопів, ровіві ям, де ховалисякозаки відобстрілу. »Кожниймає свій захист, яму в землі.Ставши на ноги, вони стріляютьіз рушниць, аколи стріляєворог, ховаютьсяпо ямах, і жаднакуля їх не влучить«, описує ПавлоАлепський.

Копаючи шанці, піхота підступалавсе ближче доворога. До ворожихпозицій заходилине тільки зфронту, а й збоків; не разі близько своготабору встановлювализасідки і старалисяприманити тудиворога. Не разі кіннота піднапором вороганаслідувалапіхоту: зсідалаз коней або»спішувалася«, обкопуваласяшанцями й такборонилася.

З-поза шанцівкозаки обстрілювалибезперервноворога. Козацькастрільба буваланезвичайногуста та сильна.Очевидець поляк запевняє, щов бою під Кумейкамикозаки вистріляли 50.000 куль. Сильнийвогонь піхотизвичайно вирішувавбитву, — такбуло в боях підКорсунем, Пилявцями, Зборовом, Конотопом.Під обстріломіз мушкетівворожа кіннотане могла довговитримати йутікала з утратами,— тоді й козацькакіннота моглаздійснити новуатаку.

8.Висновок

Розвитоккозацькоговійська тривавтри століття– з кінця XV докінця XVIII ст. іприпав на періодбездержавностіукраїнськогонароду. В найкритичнішиймомент історії, коли вирішувалосяпитання самогоіснування нашоїнації, народспромігсявитворитивійськову силу, яка в боротьбіз нерівнимисупротивникамине лише зумілавистояти, а йздобути політичнусвободу. Протеслід одразуж наголосити, що поняття“народ” не єтотожним поняттю“чернь”, саменаціональнаеліта сформувалаз розрізненихнапів-терористичнихзагонів потужнумілітарнуреспубліку.

Із поглибленнямпольськогонаціональногота релігійногогніту та збільшеннямтатарськогонахабствакозаки всебільше усвідомлювалисебе як єдинадієва українськасила. Остаточноперехід від“козацькоговільного лицарства”до “народуруського”відбувся вперіод Хмельниччинипід час боротьбина всіх можливихнапрямках.

Козацькийустрій, виробленийу причорноморськихстепах, почаввикористовуватисьтепер для управліннявсією територієюУкраїнськоїдержави; козацькевійсько перетворилосьна регулярнуармію і окремусоціальнуверству, утворивсяустрій, якийякнайкращевідповідавсвітоглядута традиціямнації. Іншаріч, що цейпозитивнийетап тривавнедовго з оглядуна ряд причин, які ще довговпливатимутьна нашу історію.

9. Списоквикористаноїлітератури:

Микола Аркас — "Історія України"

Наталія Полонська-Василенко — "Історія України"

Орест Субтельний — "Історія України."

Додатки:

/>

Держак козацькоїшаблі XVII ст.