Реферат: Голодомор в Україні 1932-33 годах

Причини голодомору

Голод- геноцид в Україні

Діти- жертви голодомору

Звернення уваги світового суспільства на голод в Україні

Наслідки голодомору


"… У. насє окремі випадкиі навіть окремісела голодуючих, однак це лишерезультатмісцевогоголовотяпства, перегинів, особливо відносноколгоспів.Всілякі розмовипро «голод»на Українітреба категоричновідкинути."

Злиста генеральногосекретаря ЦККП(б)УС. КосіораСталіну (25 квітня1932 р.).


Героїчнаі водночастрагічна історіяукраїнськогонароду. Давніджерелазбереглигіркі свідченняпро голоднілихоліттяукраїнськогонароду.

Жахливоюподією в історіїлюдької цивілізаціїпостає голод1931-1933 років.

Голодбувспричиненинасильницькоюсуцільноюколективізацієюгорезвісниихлібозаготівлями, людиноненависницькоюполітикоюрозкуркуленя, відвертиммасовимтероромтоталітарногорежиму протиселян Україні.

Творціголодомору, а цевелика арміяпартійної йдержавноїноменклатури, яка булабагатонаціональноюза своїм складом, не обстоювалиінтересівякоїсь однієїнації, а дбалинасампередпро зміцненняекономічнихпідвалинкомуністичноїімперії.

Причиноюголоду вважаютьйогоштучнийхарактер, походження, тобтосвідомо організованийтодішнім політичнимкерівництвом.Існуєдумка, щоголод бувнаперед спланованийзадляфізичноговинищеннясамеукраїнськихселян.

Голодставсявнаслідокнасильницькогозапровадженнякомуністичноїдоктриниусільськомугосподарствіяку українськіселянине сприйняли, той щовід діда- прадідазаймалисяхліборобствомна власнійземлі. Дослідникидоводять, щоцебувнаслідок безтямноїполітики добуваннякоштів наіндустріалізацію, коли часткаселян простоне браласядо уваги.Очевидно одне-голод в Українівиникне в наслідокстихійноголиха, а буворганізованийштучне. Основноюпричиною голодустала розвестка, яку повторнозапровадиливсічні 1928 долі, офіційно їїназивалихлібозаготівельнимпланом. Хлібозаготівлісупроводжувалисярепресіями, фізичними таморальнимизнущанняминад селянами, якимпоступовостало брауквативсе більшехліба. Селяничинилиопір, почалиховатихліб на «чорнийдень».Урядвишукувавнові формиі методизаготівельсільськогосподарськоїпродукції, щобзабезпечитишалені темпи«соціалістичноїіндустріалізації».Віхід булознайдено.Майжевсі керівникипартійнихустановдійшли думки, щосамемасоваколективізаціясприятимеподоланнюзернової проблеми.

Метамасової колективізаціїцествореннядекількохдесятків тисячколгоспівзамість 5 мільйоніврозпорошенихселянськихгосподарств, щосприялоб швидкомувиконаннюхлібозаготівель.Колектівізаціяпризвеладо різкогопадіння продуктивностісільськогогосподарства. У1930 році валовийзбір зерна вУкраїні становив23 мільйони тон, в1931 році- 18, в1932 році- 13. Цьогощецілком вистачало, щобпрогодуватинаселенняреспубліки, однаксоюзнийурядпродовжуваввстановлюватидля Українінепомірніхлібозаготівельніплани.У1931 році республіканськекерівництвозвернулосядо москвизпроханнямзнизитипланові цифри.Сталін погодивсяна незначнезменшенняплану, алецене могло врятуватисетуацію. Якнаслідок, вженаприкінці1931 долі в Україніпочавсяголод.

Голод1932 1933 рр. для українцівбув тимже, чим нацистськийгеноцид дляєвреї або різанина1915 р. для вірмен.Ця трагедія, масштаби якоїпросто неможливоусвідомити, завдала націїнепоправногоудару, соціальні, психологічніі демографічнінаслідкиякої даютьзнати про себеі сьогодні.Вона ж кинулачорну тінь на«перемоги»радянськоїсистеми і методиїх досягнення.

Самежахливе в голодоморі1932-1933 рр. те, що йогоможна булоуникнути. СамСталін заявляв:«Ніхто не можезаперечувати, що. загальнийурожай зерна1932 р. перевищує1931». Як відмічаютьРоберт Конквесті Богдан Кравченко, урожай 1932 р. всьоголише на 12 % бувменше середніхпоказників1926 і 1930 рр. Інакшекажучи, продуктіввистачало.Однак державасистематичновилучала великуїх частинудля власнихпотреб. Незважаючина проханняі попередженняукраїнськихкомуністів, Сталін піднявзавданняпо хлібозаготівлямв Україні на44 %. Його рішенняі та жорстокість, з якою воновиконувалося, прирекли мільйонилюдей на смертьвід штучноствореногоголоду.

Молотівна політбюроЦККП(б)У30 жовтня 1932 р.інформував, що зобов'язанняУкраїни меншаютьна 70 млн. пудіві встановлюєтьсяостаточнийхлібозаготовчийплан в об'ємі282 млн. пудів, втому числі поселянськомусектору 261 млн.Іншимисловами, уселян потрібнобуло вилучитистільки ж, скількивже було заготовленоз червня пожовтень. Зривзаготівельпояснювавсявідсутністюне хліба, а боротьбиза хліб. І дійсно, боротьби небуло. Партійні, радянські ігосподарськіпрацівники, яких майже вповномускладі кинулина хлібозаготівлю, бачили власнимиочима трагізмситуації. Багатохто зних не міг залишатисялише гвинтикамибездушноїдержавноїмашини. Сталінна січневому(1933 р.) об'єднаномупленумі ЦКі ЦККВКП(б)прямо звинувативмісцеві кадрив саботажі:«Наші сільськікомуністи, принаймнібільшість зних… почалибоятися того, що селяни нездогадаютьсяпритриматихліб для вивозуйого потім наринок по лініїколгоспноїторгівлі і, чого доброго, візьмуть такі здадуть весьсвій хліб наелеватори».

Наочнимсвідченнямповноїбайдужостірежиму до людськихжиттів, щоприносятьсяв жертву йогополітиці, сталасерія заходів, здійсненихв1932р. У серпні партійніактивістидістали правоконфісковуватизерно в особистихселянськихгосподарствах; тоді ж був ухваленийзакон «про триколоски», щопередбачавсмертну стратуза крадіжку«соціалістичноївласності».Будь-який дорослийі навіть дитина, спіймані хочби з жменеюзерна білядержавноїкомори абоколгоспногополя, моглибути страчені.Припом'якшувальнихобставинахподібні «злочинипроти держави»каралися десятьмароками таборів.Щоб перешкодитивідходуселян зколгоспів впошуках продуктів, вводиласяпаспортнасистема. У листопадіМосква ухвалилазакон, по якомуколгосп не мігвидавати селянамзерно, покине був виконанийплан здачіхліба державі.

(1 січня1933 р.)

ЗапропонуватиЦККП(б)Уі СНКУССРшироко оповіститичерез сільрадуколгоспи, колгоспниківі трудящиходноосібників, що:

а)ті зних, які добровільноздають державіраніше розкраденийі прихованийхліб, не будутьзазнаватирепресій;

б)відносноколгоспників, колгоспів іодноосібників, що наполегливопродовжуютьвкриватирозкраденняі прихованийвід облікухліб, будутьзастосовуватисянайсуворішізаходи стягнення, передбаченіпостановоюЦИКі СНКСРСР від 7 серпня1932 р. (про охоронумайна державнихпідприємств, колгоспів ікоопераціїі зміцненнісуспільноїсоціалістичноївласності).

СекретарЦКВКП(б)І. Сталін


Надзвичайнакомісія перевелаУкраїну наблокаднеположення.У поїздах і настанціях бригадипрацівниківГПУперевірялибагаж пасажиріві конфісковувалипродовольство, яке селянипридбализа великі грошіабо обмінялина цінніречі в сусідніхз Україноюмісцевостях, щоб привезтиголодуючимсім'ям. Деякісела заносилисяна «чорну дошку».У цих селахселяни позбавлялисяправа на виїзд,і якщов селі не булозапасів продовольства, населеннявимирало. Зокрема, на Дніпропетровщинівелике селоГаврилівкаМежевськогорайону вимерлоповністю, село ВербкиПавлоградськогорайону наполовину.Під загальнимкерівництвомнадзвичайноїхлібозаготівельноїкомісії Молотовазагони партійнихактивістівв пошуках хлібаобшарюваликожний будинок, зламувалипідлоги, залізалив колодязі.Навіть тим, хто вже пухнуввід голоду, недозволялосязалишати собізерна… Марфа ІванівнаЗатуливітерз села ТовмачШполянськогорайону на Черкащинізгадувала:“…Ходила такакомісія- “макогонщики”,і все в людейзабирали-грабували.Навіть зерноз динь, кавуніві гарбузів увузликах забирали.Це була страшнавесна 1933-го. Людипаслися натраві, як худоба,їли листя злипи, і очеретжали на ставкахта варили “капусту”,і так рятувалися.Але кожнийтретій падав-умирав з голоду”

Люди, що не виглядалоголодними, підозрювалисяв прихованніпродуктів.Звертаючисьдо подій тогочасу, одинзпартійнихактивістівтак змальовувавмотиви своїхдій: «Ми вірилив мудрістьСталіна яккерівника… Мибули обдурені, але ми хотілибути обдуреними.Ми так беззавітновірили в комунізм, що були готовіна будь-якийзлочин, якщойого хоч трохиприкрашаликомуністичноюфразеологією».

Розповсюджуючисьпротягом всього1932 року, голоддосяг піка напочатку 1933-го.Підрахункипоказують, щона початку зимина середнюселянську сім'юв п'ять чоловікдоводилосябіля80 кгзерна до наступногоурожаю. Іншимисловами, кожнийчлен сім'ї отримувавдля виживання1,7 кгзерна в місяць.Залишившисьбез хліба, селянипоїдали домашніхтварин, пацюків, ялини кору ілистя дерев, харчувалисяпокидькамикухонь начальства, що добре забезпечені. Мали місцечисленні випадкиканнібалізму.Як пише одинрадянськийавтор: «Спочаткувмираличоловіки. Потімдіти. Останнімивмиралижінки. Однакще перед смертюбагато хтобожеволів, втрачав людськийвигляд». Незважаючина те, що вимираливже цілі села, партійні активістипродовжуваливідбиратизерно. Одинзних, ВікторКравченко, пізніше писав:«На полі битвилюди вмираютьшвидко, їхпідтримуютьтовариші іпочуття обов'язку.Тут я побачивлюдей, вмираючихв самотності, поступово, вмираючихжахливо, безцільно, без надії, щоїх жертва оправданна.Вони попалив капкан і залишилисятам вмиративід голоду, кожний всебе в будинку, за політичнимрішенням, прийнятимдесь в далекійстолиці застолами нараді банкетів. Небуло навітьутіхинеминучості, щоб полегшитицей жах…

З1 листопада1932 р. по 1 лютого1933 р. молотовскаякомісія додатково«заготовила»в Україні всього104,6 млн. пудівзерна. Загальнакількістьхліба, вилученогодержавою зурожаю 1932 р., становила260,7 млн. пудів.Таким чином.Молотів справивсяз виконаннямхлібозаготовительногоплану, хоч вивіззреспублікимайже всі готівковізапаси. На початку1933 р. практичноніде в Україніхлібних запасівне залишилося, а треба булоще дожити донового урожаю.Зимова хлібозаготівляфактично відривалаостанній шматокхліба утих, що голодують.

Уархівах невиявлено документаціїнадзвичайноїхлібозаготівельноїкомісії. Томущо її і не було.Молотів, а інодіі Каганович, здійснювалиінспекційніпоїздки поУкраїні, давалиусні вказівки, а всі письмовіпостановивідносно «посилення»хлібозаготовок, які вони вважалипотрібнимиприйняти, йшлипід грифомреспубліканськихорганів запідписамигенеральногосекретаря ЦККП(б)УС.Косіора, голови СовнаркомаУССРВ. Чубаряі інш. Навітьв протоколахзасідань політбюроЦККП(б)У, які продовжувалисягодинами, зафіксованатільки присутністьцих сталінськихемісарів.

УпродиктованомуМолотовимпостановіСовнаркомаУССР«Про заходипо посиленнюхлібозаготовок»від 20 листопада1932 р. був пунктпро застосування«натуральнихштрафів». Йшламовапро штрафуванням'ясом тих колгоспів, які «заборгували»по хлібозаготовкам, але не малихліба, щоброзрахуватисяз державою.

Штрафиповиннібули стягуватисяне тільки спільноюхудобою, але і худобоюколгоспників.Санкцію на нихв кожному окремомувипадку повиненбув даватиоблвиконком.

Керуючисьцією нормою, власті почаливідбирати уселян, що немають хліба, всі інші продовольчізапаси.

Увсіх місцевостяхУкраїни, крімприкордонних, розповсюдилисяподвірніобшуки з конфіскацією, крім хліба, будь-яких запасівпродовольства сухарів, картоплі, буряка, сала, соління, фруктової сушкиі т.п., заготовленогоселянами донового урожаю.Конфіскаціязастосовуваласяяк покаранняза «куркульськийсаботаж»хлібозаготовок.Фактично ж цядія була свідомонаправленана повільнефізичне знищенняселянськихсімей. Під виглядомхлібозаготівельноїкампанії навеличезнійтериторіїУкраїни (як іПівнічногоКавказу, денадзвичайнукомісію очолювавКаганович) буврозгорненийнебачений терорголодом, щобнавчити тих, хто виживе,«розуму-розуму»(вираженняКосиора), тобтодобросовісномутрудуна державу всуспільномугосподарствіколгоспів.

Те, що відбувалосяв Україні в1933 р., ніде невідображенев документахофіційнихустанов. Причиноюєте, що Сталіннаказав відноситисядо голоду якдо неіснуючогоявища. Навітьв стенографічнихзвітах пленумівЦККП(б)Уі протоколахполітбюроЦККП(би)Уцього періодуслово «голод»не згадується.

Непідлягає сумніву, що до загибелімільйонів селянпривелохолоднокровнерішенняСталіна вилучитиуукраїнськихселян всі з’їстнізапаси, а потім обкутатитих, що голодуютьзавісою мовчання, заборонитияку-небудьдопомогу їмз боку міжнародноїабо радянськоїгромадськості.

Почалисямасові спробивтечі людейза межі України.Лікар із СумШевченко МиколаАнатолійовичписав: “…Позалізницівідбувавсярух голодноголюду всі поїздиі товарні, іпасажирські-були забитісірою, голодноюмасою. То висохлі, як тріски, тонабряклі, якмішки з просом, мільйони людейзрушили з місця.Вошей на людяхбуло стільки, що вони мовтирса вкривалипідлогу. Сотніголодних людейприсідалиспочивати піднасип залізницітам і зоставались, хто вмираводразу, а хтоще довго лежавбез руху ”.Щобукраїнськийселянин не мігвирватися звлаштованогойому пекла уКремлі згадалипро кордониміж республіками-колоніямиі між Україною, Росією і Білорусієювиставилизагороджувальнізагони внутрішніхвійськ.

Смертністьвід голодупочаласявже в першиймісяць-діяльністьмолотовськоїкомісії. З березня1933 р. вона сталамасовою. Майжескрізьоргани ГПУреєструваливипадки людоїдстваі трупоїдства.“Голодна той час розлюттів.Так і косивлюдей, так ікосив. Насскотомогильникпорятував: здохне якаконяка в колгоспіз голоду, татопримітять, колиїї відвезуть, а вночі до ямипідкрадуться, відрубаютьстегно з конячоготрупа і додомунесуть. Мамапотім днів зодва те м’ясоу воді вимочувала, щоб воно карболкоюне тхнуло, атоді вже варилиі їли. Але й конинане порятувала: першою Марійкапомерла, потімГаля, Люба іМишко… Славабогу на дворівже на веснуйшлося…Травадовкола наросталами на споришевій паслися…Бабку на толоцірвали та їли, какиш, свиріпу.А як зацвілаакація ми віднеї відірватисьне могли.”-такпригадуваласвідок тогочасу ВинникПоліна Петрівна.

Незноснішевсього буввиглядмаленькихдітей, вяких висохлі, як ускелета, кінцівкизвисали посторонах, роздувшогося живота. Голодстер з їх лицьвсі ознакидитинства, перетворившиїх в змученістрахітнийвидіння; тількив їх очах залишавсявідблиск далекогодитинства».

АвантюризмСталінськоїполітики “стрибка”, що прирікалана напівголоднеіснування, апотім і на голодхлібовиробнірегіони країни, злочинністьзимових хлібозаготівель1932-33 років у голодуючіймісцевостінайбільш яскраворозкриваютьсяу документах, що стосуютьсядитячого харчування.

Уберезні1931 року до Наркоматуосвіти УРСРнадійшов листвід Кам’янськогорайвиконкомуна Дніпропетровщині:“Діти залишаютьсязовсім безхліба…” 220 дітейдитячої колоніїв Кам’янцітреба булотерміноворятувати, оскількицентралізованепостачанняхлібом припинилося, децентралізоване(зправом вільноїзакупівліпродуктів)-заборонялося, а місцевихпродовольчихресурсів неіснувало.

У1931 роцідіти в сім’яхще якось перебивалися, а в школах-інтернатах, дитячих будинках, колоніях, притулкахдіти, перебуваючина державномуутрмманні, страждали відголоднечінайбільше, боці закладицілком залежаливід зовнішньогопостачання.І ось у березні1931 року Наркомосдовідується, що в 180 районахУкраїни, якіне виконалиплани хлібозаготівель, дитячі закладизнято з постачання.Заступникнаркома освітиПолоцький узв’язку з цимпише до ЦКК- НКРСІ та Наркоматупостачання:“Цим районамзабороненоз поточниххлібозаготівокпостачатидитячі інтернатніустанови. Учітеліві виділятипродукти длягарячих безплатнихсніданків.Зцентралізованогфонду для цихрайонів тежнічого не виділено.Це утворилокатастрофічнийстан з постачанням, особливо дитячихінтернатнихустанов, що немають жоднихзапасів. Дітицих установпримушенітікати, чимзбільшуютьбезпритульність…”

Такітривожні вістіпротягом першоїполовини 1931 рокунадходили доНаркомосузвідусіль.Лавина такихлистів заповнилацентральніі місцеві органи, але практичнудопомогу моглиподати переважноз центру, врозпорядженніякго були деякіпродовольчірезерви.Вжев березні 1931 рокуНаркоиат постачанняУСРР дав терміноверозпорядженняпро позачерговепостачаннядитячих закладіву тому числій децентралізованотобто шляхомзакупок продовольствана місцях, деще були такіможливості.А в червні тогож року за спеціальоюрознарядкоюНаркомосуУкраїни для42000 дітей в інтернатнихзакладах буловідпущено 35000килограмівм’яса 5000 килограміввершковогоасла понад105000 штук яєць,інші продукти.Хоча нормиспоживанняпродуктів булимінімальнимипроте вже можнабуло якосьпротриматисядо нового врожаю, бо щомісяцявиділяласяпевна кількістьпродовольствадля дитячихзакладів.

Масштабитрагедії, якавинищувалацілі покоління, змусили замислитисьуряд над остаточниминаслідкамиголодомору, особливо середдітей. РаднаркомУСРР переглянувсвої законипро припиненняцентралізованогопродовольчогопостачаннядитячих установ.Було трохизбільшеномережу притулківта ясельнихбудинків умістах. Шостоготравня 1933 рокуЦК КБ(б)У прийнявпостанову “Про боротьбуз дитячоюбезпритульністю”. Знову з’явиласяВсеукраїнськакомісі дя роботиз безпритульнимидітьми, алепорівняно зповоєннимироками їх булозначно більше.Вонадіяла при РНКУССР, а до їїскладу входилипредставникивід ДПУ, Наркомздоров’я, Наркомосвіти, Наркомпраці, Уповнаркомшляхів, а акожвід Харківськогооблвиконкому.Останню очолювавзаступникначальникаХарківськогообласногоуправлінн ДПУО.О. Бронєвой.

Навітьу голодні рокиБронєвой залишався“шефом” комунивід ДПУ. Комісіязаймаласярізними справами: створюваладитпритулкиу селах, влаштовувалахарчуванняу школах, стримувалав’їзд безпритульнихдітей до міст, притягала довідповідальностіосіб, що недопомагалиголодним дітям, вимагала коштівдля працевлаштуванняпідлітків.

Чуткипро діяльністькомісії дійшлисіл. Селянисподвалися, що у містахприймуть їхніхдітей до ясел.З усіх районівУкраїни привозилидітей до Харьковаі Києва. На вулицяхз’явилисядесятки тисячбезпритульних.Зокрема, 14 травня1933 року у Щитовськихі Салтовськихбараках розміщувалималолітніхдітей вікомдо чотирьохроків, якихмасово підіймалина вулицях тазалізницях.Удитячих будинкахХарькова залишалипереважно дітейдо одного ібільше років, які були безнадійнохворими і кволими.У доповіднійзаписці міськоговідділу здоров’яповідомлялосяпро те, що дітиу бараках дужевиснажені, ащомісяця помираєбільше третини.Якщо 14 травня1933 року у Салтовськихбараках перебувало450 дітей, то на1 червня- уже900. Вони масовоприбували доХарькова здичавілотулилися великимиюрбами підбудинкамипросто неба.В архівах збереглосячимало матеріалів, що засвідчуютьстрахітливікартини дитячоїбезпритульності.Харків був тодіне лише столицеюУкраїни, а йцентром невимовногоі нестерпногодитячого болюі відчаю. З 11402чоловік, підібранихна вулицяхХаркова засічень-травень,8557 були діти.Комісією, якуочолював Бронєвойбуло затриманолише на залізниці1000 дітлахів.

Голодувалидіти по всійУкраїні. Станомна 25 березня у66 районах Київськоїобластіголодувало398201 чоловік, з них178544 дітей. А15 квітнявід голодустраждали493644 чоловіка ізних 262109 становилидіти. Майже20000 дітей чекалисмерті 1 серпня1933 року. ЦК КП(б)Уорганізувавпланове переселеннябезпритульнихдітей з містдо колгоспів, тобто дітейповерталибатькам, яківже померливід голоду.Розселяли дітйпо колгоспахгрупами- по5-20 чоловік.

Смертністьдітей сягалаза деякими неповними підрахунками50 і більше відсотківдо загальноїкількостіпомерлих. Дітизначно швидшезахворюваливнаслідоктривалогонедоїданняі фізичноговиснаження.

У 1932-1933 рокахсмертністьдітей становилащонайменшеполовину померлихвід голодуселян України.За неповнимиданими лишекількість учніву початкових, неповносередніх, професійнихшколах, а такождітей у дошкільнихзакладах затри голоднихроки зменшиласяна 1 мільйон 71тисячу чоловік.Стали пусткоюсільські школи, бур’яном порослидитячі майданчики, а відсутністьучнівсько-педагогічногоколективусягала подекуди96-98 рівня попередніхроків.

Длязабезпеченняжиттєздатностідитячого організму, не нижче навітьголодної норми, необхідно буломати щодня: 300грамів хліба, склянку молока, пів-яйця, 5 грамівцукру, жиріві 25 грамів м’яса.Такоі нормине мали навітьробітники умістах, а тимпаче діти. Уряддбав про новобудовип’ятирічки, зводив підвалини“світлогомайбутнього”, а затьмаренівід голоду дітимріяли тодіпро рятівнийшмат хліба.

ОднакСталін в цітрагічні місяцінебаченогов історії голодоморуспромігсявизнати публічнолише «продовольчітруднощі в рядіколгоспів».У мовіна Всесоюзномуз'їзді колгоспників-ударників19 лютого 1933 р. вінцинічно заспокійливозаявив: «Принаймні, порівняно зтими труднощами, які переживалиробочі 10 15 роківтому, ваші нинішнітруднощі, товаришіколгоспники, здаються дитячоюіграшкою».

Аналізщо стали доступнимиданих демографічноїстатистики30-х рр. свідчитьпро те, що прямівтрати населенняУкраїни відголоду 1932 р. складаютьбіля150 тис. чоловік, а від голоду1933 р. 3 3,5 млн. людей.Повнідемографічнівтрати, включаючизниженнянароджуваностіпід впливомголоду, досягаютьза 1932 1934 рр. 5 млн.людей.

Звичайно, Сталін і йогооточення дивилисяна речі інакше.У 1933 р. МендельХатаєвич, щеодинзсталінськихставлениківв Україні, щоочолював кампаніюхлібозаготовок, гордо заявляв:«Між нашоювладою і селянствомйдебезпощаднаборотьба. Цеборотьба нена життя, а насмерть. Цей рікстав випробуваннямнашої сили іїх витримки.Знадобивсяголод, щоб показатиїм, хто тут господар.Він обійшовсяв мільйонижиттів, однакколгоспнасистема затвердилася.Ми виграливійну!»

Радянськастатистикатого часу відомасвоєю невисокоюдостовірністю(відомо, що Сталін, незадоволенийрезультатамиперепису 1937 р., що показалистрахітливийрівень смертності, наказав розстрілятиведучих організаторівперепису). Томувизначитичисельністьжертв голодудуже складно.Підрахунки, засновані наметодах демографічноїекстраполяції, показують, щочисло загиблихпід час голодоморув Україні склаловід 3 до 6 млн.чоловік.

Утой час як вУкраїні, особливов південно-східнихїї районах, іна ПівнічномуКавказі (дежило багатоукраїнців)звірствувавголод, великачастинаРосії ледвевідчула його.Однимзчинників, що допомагаютьпояснити цюобставину, булоте, що відповіднодо першогоп'ятирічногоплану «Україніпоставленостати колосальноюлабораторієюнових формсоціально-економічноїі виробниче-технічноїреконструкціїдля усьогоРадянськогоСоюзу».ВажливістьУкраїни длярадянськихекономічнихпрожектерівпідкреслювалася, наприклад, вредакційнійстатті «Правди»за 7 січня 1933 р., озаглавленої:«Україна вирішальнийчинникхлібозаготовок».Відповідноі задачі, поставленіперед республікою, були непомірновеликі. Як показавВсеволод Голубіїчий, Україна, щозабезпечувала27 % загальносоюзнихурожаїв зерна, повиннабула дати 38 %загальнихпланів хлібозаготовок.Богдан Кравченкозатверджує, що українськимколгоспникамдо того ж платиливдвічіменше, ніжросійським.

Українці, з їх традицієюприватногоземлеволодіння, чинили опірколективізаціїбільш запеклочим росіяни.Саме тому режимздійснювавв Україні своюполітику інтенсивнішеі глибше, ніжде-небудь ще, звсімавитікаючимизвідсистрашниминаслідками.Як вказувавВасиль Гроссман, письменникі колишнійпартійнийактивіст «Булоясно, що Москвапокладаєсвої надії наУкраїну. Результатомже стало те, щонайбільшийгніт згодомобрушився самена Україну. Намговорили, щоприватновласницькіінстинкти тутзначно сильніше, ніж в Російськійреспубліці.І дійсно, загальнийстансправ на Українібув значногіршим, ніж внас».

Деяківважають, що голодоморбув для Сталіназасобом подоланняукраїнськогонаціоналізму.Зрозуміло, щовзаємозв'язокнаціональногопідйому і селянстване вислизнуввід уваги радянськогокерівництва.Сталінзатверджував, що «селянськепитанняв своїй основіє суттю національногопитання.По суті, національнепитання це селянськепитання».У 1930 р. головнагазета комуністівУкраїни розвивалацю думку: «колективізаціяна Україні маєперед собоюспеціальнумету: зруйнуватисоціальнуоснову українськогонаціоналізму індивідуальнеселянськегосподарство».Отже, щонайбільшеможна зробитивисновок, що смерть мільйонівлюдей була дляСталіна неминучоюціною індустріалізації.У гіршому жвипадку можнапередбачити, що він свідомодозволив голодузмести всякуподібністьопору в ційособливо неспокійнійчастинійого імперії.

Примітнимаспектом голодоморубули спробивлади стертийого злюдської пам'яті.Ще недавнорадянськапозиція в цьомупитаннібула однозначною: заперечувавсясам факт голоду.Зрозуміло, якбиістинні масштабиголодоморустали загальновідомими, ценанесло бнепоправногозбитку томуобразу«світоча світуі прогресу», який Москванамагаласязатвердитив свідомостілюдей як всерединіСРСР, так і зарубежем. Томудовгий часрежим заборонявнавіть згадуватипро цю трагедію.

Деякігазети на Заходіінформувалигромадськістьпро голод, однактут такожне відразуусвідомилийого страхітливімасштаби. Експортзерна, що неприпинявсяв 1930-і роки і відмовурежиму прийнятибудь-яку іноземнудопомогу вводилив помилку західнийсвіт, де насилу моглиповірити, що притаких умовахв Україні можелютувати голод.Здійснивширетельно організованіі обставленівладою подорожіпо СРСР, такізахідні світила, як Бернард Шоуабо колишнійпрем'єр-міністрФранції ЕдуардЕрріо, яскравоописувалидосягненнярадянськоївлади, не забуваючи, звичайно, розказуватипро задоволенихжиттям, процвітаючихселян. Московськийкореспондентв «Нью-Йорктаймі» УолтерДюранті, стараючисьсподобатисяСталіну, неодноразовозаперечувавв своїх статтяхфакт голоду(хоч в приватнихбесідах допускавможливе числожертв голодув 10 млн).«За глибину, об'єктивність, тверезу оцінкуі винятковуясність» йогорепортажівзСРСР Дюрантів 1932 р. був нагородженийПулітцеровськоюпремією.

Хочзахідні урядизнали про голод,їх позиція вцьому питаннібула схожоюна ту, що булавикладенав одномуздокументівбританськогоміністерстваіноземнихсправ:

«Мидійсно маємов розпорядженнідосить інформації, що свідчитьпро голод напівдні Росії, аналогічноїтієї, що з'являєтьсяв пресі… Протеми не вважаємоможливої робитиїї надбаннямгромадськості, оскільки цеможе зачепитирадянськийуряд і ускладнитинаші відносиниз ним». До тогож під час Великоїдепресії значначастиназахідноїінтелігенції, охопленапрорадянськимисимпатіями, рішуче не сприймаланіякої критикиСРСР, тимбільше в питанніпро голод. ЯквідмітивР. Конквест, «ганьба полягалане в тому, щовони були готовівиправдатибудь-кого діїРад, а в тому, що вонине бажали навітьчути про що-небудьподібне, небули готовіпоглянутиправді в очі».

Світоваісторія знаєчимало жахливихмасових злочинів.Але рідко якийза своїми масштабамий садизмом можезрівнятисяз тим, який булоскоєно в 1932-1933 рокахмосковсько-комуністичнимрежимом супротиукраїнськоїнації. Скількизагинуло українціву цей голодоморніхто точноне знає. Єрізніздогади ще 1935року кореспондентгазети «Нью-ЙоркАмерикен»писав, нібиСкрипник, зяким він бувзнайомий сказавйому, що кількістьжертв голодоморув Україні й наКубані перевищила8 мільйонів.

Дослідники, підраховуючикількістьзагиблих, зіставляютьдані переписів1926 і 1939 років якнайбільш достовірні.Але при цьомувипускаєтьсяз уваги тойкаламутнийпотік, що йшовдо нас з Росії.Адже в Українунаправлялисярізні емісаридля «зміцнення»й «наданнядопомоги».Правильнеуявлення процілеспрямованістьголодоморуі його наслідківможе дати зіставленнязмін у кількостінаселення зайого національноюознакою, а неза територією.У матеріалахМіжнародноїкомісії длярозслідуванняголоду в Україні 1932-1933 років такдані наводяться.З1926 по 1939 рокикількістьросіян у СРСРзбільшиласямайже на 22 мільйони, білорусів-більш як на 0,5мільйонів, аукраїнцівзменшиласьна 3 мільйони, тобто було 33,2мільйона, стало28,1 мільйона. Якщоврахувати, щов попереднібільш меншблагополучніроки кількістьукраїнцівщороку зросталаприблизно на0,6 мільйона осіб, то за 12 роківми недорахуємосяпонад 10 мільйонівукраїнців


Списоквикористаноїлітератури

В.Г Афанасьева, Г.Л. Смірнова. Урок дає історія. — М.: Поліздат, 1989 р.

Кульчинський С.В., Курнаков Ю.О., Коваль М.В. Історія України. ДО. Освіта, 1995 р.

Орест Субтельний Україна Історія. ДО. Лебідь 1994 р.

“Освіта" № 33- газета

“Літературна Україна" від 14 грудня 1989 року

“Комсомольська правда " від 3 лютого 1990 року

Газета “Рада"

“Сільські вісті" від 4 вересня 1991 долі

Спецвипуск- підручник “Освіта"

еще рефераты
Еще работы по историческим личностям