Реферат: Культура Галицько-Волинського князівство
КультураГалицьке — Волинського
князівства.
Зміст.
1. Галицько-Волннськийлітопис — найвидатншдшісторико-культурннйдокумент.
2. Архітектурата образотворчемистецтвоГалицько-волинськоїКнязівство.
3. РольГалицько-волинськоїКнязівствау збереженніта розвиткуукраїнської
культури.
Література.
1. Галицько-волинськийлітопис — наивидатнішииісторико-культурнийдокумент.
Колизначення Києваяк культурно-політітчногоцентру підупало, важливу рольу духовномужитті почаливідіграватиокремі князівства, в тому числій Галицько-волинське.Воно успадкувалоі продовжилокультурнітрадиції КиївськоїКнязівство.Зразком цьогоє Галицько-Волинськийлітопис, щоскладає третючастину Іпатіївськоголітопису. Дослідженнялітопису показали, що він мав п'ятьредакцій, в тойже час він єцілісним твором, що належитьдо однієї літописноїшколи.
Деяківчені вважають, що в Галицько-Волинськомулітописі буловикористаностаровиннийзбірник, якийдо нашого часуне зберігся.На думку дослідників, цей збірниквключав візантійськіхроніки. Ці«премудріхронографи»були зразкомдля літописцяі він, визначаючимету для себе, писав:
«Хронографутреба описуватиповністю всеминуле, деколисяіати вперед, деколи повертатиу давнє — мудрийчитач зрозуміє».ХарактерноюособливістюГалицько-волинськоголітопису є ге, що в ньому поданохронологічнийперелік подій.Правда, літопису перших редакціяхне мав ніякихдат і час тієїчи іншої
*
подіївизначавсяфразами «в тіж роки», «в тойже час», «післятого» і г.іи. Упроцесі подальшогоредагувагпіялітопис набувформи суцільноюоповіданняпро історичніподії.
Джереладігя написаннялітопису, якзасвідчуютьдослідженнявикористовувалисьрізні, У ньомунаводилисьдокументи, окремі літописнізаписи, що булискладені умістах Володимирі,1 аличі, Холмі,ІПнську. Любомлі, деякі оповідання, як наприклад, розповідь пробій над річкоюКалкою ющо.Літописцінерідко користувалисьнароднимипереказами, дружиннимепосом, піснями, а також народнимиприказкамиі прислів'ями.
Літопис, як правило, складався укняжому дворіі його авторибули виразникамиінтересівкняжої верхівки.Вони відстоювалиідею збереженняєдності Русій засуджувалитих представниківбоярськоїзнаті, які сіяликрамолу і підривалиавторитеткняжої влади.Центральнемісце у літописіпосідає прославленнякнязів з родуРомана Мстиславича.Оскільки літописписався різнимиавторами, толітописцівідбивали точкузору різнихкнязів. Перший
автор, наприклад, присвятивосновну увагудіяльностікнязя ДанилаІ алицького,інші літописціпідкреслювалироль князяволинськогоВолодимираВасильовича.Основна ідеялітопису виражаєтьсяв обгрунтуванніправа князя1 алгщько-Волинськоїдержави володітиКиєвом і всієюПівденноюРуссю. В літописівідображенінайголовнішіподії' виникнення, розвитку ізанепадуГалицько-волинськогокнязівства.Його авторибули високоосвіченимилюдьми, яківолоділи іноземнимимовами, зокрема, добре зналивже згаданігрецьку, латігпську, польську, німецькуі литовськумови. Літописє важливимджерелом вивченняісторії і культуриГалицько-Волинськогокнязівствата Українивзагалі.
2. Архітектурата образотворчемистецтвоГалицько-волинськоїКнязівство.
В Іалицько-Волинськомукнязівствірозвивалисьархітектура, живопис, художніремесла. Кріпосні, оборонні ікультові спорудив головнихмістах виконувалисьу традиціяхвізантійськоїта місцевоїнародної архітектури.В кінці XI століттяв архітектуріспостерігаютьсязначні романськівиливи, особ.'швов Галичі і Володимиріна Волині.Напргтклад, звггчайиийтип церков (такзваних тринефних), видовжуєтьсяв напрямкусхід-західчерез прибудовутретьої паристовпів. Такіцеркви в середгпгімають шістьггілонів, сюдиналежать церквиВолодимира, Галича, Холмата ігшшх міст.Вони складеніпереважно зтесаного каміння,їх покриття, обробка фасадівз двома вежами, портали, капітелі, поліхромнерізьблення, вітражі маютьвиразний романськийстиль. Такою, наприклад, єцерква святогоПантелеймонав Галичі (1200), якамає розкішнийроманськийпортал та іншірізьблені зкаменю деталі.В центрі староукраїнськоїкультури Галичібуло знайденопонад ЗО фундаментіврізних будовтринавнихцерков і однієїротонди, щовказують напереплетеннясхідних, західігих1 місцевихархітектурнихтрадицій.
Яскравукартину спорудженняДанилом церквиу Холмі подаєлітопис, розповідаючи, що церква була«гарна і гожа».Церква малачотири склешнняі «стояли вонина чотирьохголовах людських, вирізьблениходним умільцем;
троєвікон прикрашеністеклами римськими».
Кам'янезодчество уГалицько-волинськомукнязівствібуло дуже поширеним.Міські забудови, оборонні іцерковні спорудавиконувалисьдосвідченимибудівничими.Літопис повідомляє, що, наприклад, міські укріпленняна Волині зводив«муж хитрий»Олекса. Археологічнірозкопки відкрилибагато новихі цікавих матеріалівпро архітектуруй мистецтвов Галицьке-волинськійдержаві.
У Галнцько-Волинськомукнязівствівисокою рівнярозвитку набувживопис. Українськеживописнемистецтво, якдоводить, академікАйналов, виниклоще в дохристиянськудобу. Істотнийвидів на йогорозвиток зробивстиль візантійськогоживопису, якийпанував у тічаси не лишев старокиївськійдержаві, алей по всій Європі.Візантійськийживопис, яквідомо, вирісна ірунті античного, який у своїйоснові бувреалістичним.Християнськийживопис порвавз реаліє гіршимитрадиціямиі перейшов достилізованоїдекоративності, замість жгптєдіяльностістверджуваваскетизм. Самев цьому варіантіхристиянськийживопис прийшовз Візантії вУкраїну. Йогохарактерноюрисою було те, що окремі постатірозмішувалисьна картині внебесній гармонії, а не в життєвомубезладді. Цебув доситьвисокий рівеньживописногомистецтва, алеприйшов віну СтародавнюРусь у дещовидозміненихформах, зокрема, у формі монументальноюмистецтва, тобто декоративногомалювання настінах, і в формікнижковихмініатюр (рисунківі початковихлітер у текстахкниг). Монументальнемистецтво тежзазнало певнихзмін, зокремав техніці малювання.Воно прийшлов Україну уформі стінногорозпису та увигляді мозаїки.Стінний розписнашими живописцямибув названийфресками. Отже, монументальнемистецтводілиться намозаїку і фрески.
У Галицько-Волинському князівстві оздоблення інтер'єрівдавньоруськихпалаців, храмів, княжих дворівздійснювалосьмозаїками, фресками, різьбленимкаменем, іконами.Видатною пам'яткоюживопису тихчасів є мініатюрив літописахі художнє оздобленнякниг. ДослідникихарактеризуютьХП століттяяк початоксамостійноїхудожньоїтворчості вУкраїні.
3. РольГалицько-волинськоїКнязівствау збереженніта розвиткуукраїнськоїкультури.
Галицько-волинськекнязівствомало тіснікультурнівзаємозв'язкиз країнамиЗахідної Європи, що виявлялисяв активнійторгівлі, дипломатичнихстосунках, різних політичнихпереговорахта взаємнихвізитах. Західнікнязі неодноразововідвідувалиВолодимир, Холм, Галич, агалицькі таволинські князів свою чергуне раз бувалив столицяхзахідних держав.Літопис розповідаєпро візит Даниладо угорськогокнязівства.Данило "їхавпоруч з королемза звичаємруським: кіньпід ним бувнапрочуд гарний, сідло з паленогозолота, стрілиі шабля прикрашенізолотом таіншими оздобами, аж дивно було, кожух із оловирагрецького, обшитий золотимплоским мереживом,і чоботи з зеленогосап'яну". Воїни, які супроводиликнязя теж бу; шпишно одягнуті:«Від полківйого йшла великасвітлість, відблискучоїзброї». Дружинакнязя справилавелике враженняна місцевихлюдей, а корольБела в захопленніказав: «Меншварта мені йтисяча срібла, ніж те, що типриїхав руськимзвичаєм своїхбатьків».
Між державамивідбувавсяобмін мистецькимицінностями.Для церквиБогородиців Холмі Данилопривіз із угорськоїземлі «чашуз багряногомармуру, вирізьбленучудовим мистецтвом,..».Мстислав ДаниловичподарувавКонраду Мазовецькомудорогий одягта гарних конейз майстерновиготовленоюзбруєю.
Подіїкультурногоі політичногожиття у Галицько-волинськомукнязівствізнаходилиширокий відгуку хронікахзахідних держав.
У той жечас в Галицько-волинськомулітописірозповідаєтьсяпро події вкраїнах ЗахідноїЄвропи. Взаємовпливикультур формувалиатмосферуміжнародноїдовіри та мирнихвзаємовідносину жорстокуфеодальну епохувоєн і розбою.
Па заходіГалицько-волинськаРусь була форпостомсхіднослов'янськоїдуховності.Різні сфериїї культури, зокрема такіяк освіта, мистецтво,
філософія, література, розвивалисяпід впливомзахідної тасхідної культур.
^ Черезтакі культурніцентри, як Володимир, Холм, Галич іЛьвів культурні
впливидавньоруськихземель надходилидо східнихслов'ян в Уіорщинуі держави ЦентральноїЄвропи. У тойже час Галіщько-Волинськіземлі зазнава; ш
істотнихкультурнихвиливів своїхзахідних сусідів; засвоєнл духовніі матеріальніцінності передавалисьіншим землямСтародавньоїРусі. Але основакультури Іалицько-волинськогокнязівствабула українська, спільна з іншимикнязівствамиСтародавньоїРусі.
Князівськіміжусобиціта напади різнихзавойовниківвиливали накультуруГалицько-Волинськогокнязівства, але не змоглипризупинитирозвитку культурногопроцесу. Грунтуючисьна принципахєдності культуристарокні'вськоїдержави, культура західногокнязівства продовжуваларозвиватисьв умовах феодальноїроздрібненості, втілюючи ідею(диості давньоукраїнськихземель. За своїмідейним змістомта художнімиякостями цякультура булана рівні культурсередньовічноїЄвропи, а в окремихвипадках перевищувалаїх. Цим самимвона сприялазакріпленнюісторичнихтрадицій КиївськоїРусі, примножувалабагатющу скарбницютрадицій українськоїкультури.
6
галицько-волинська
ДЕРЖАВА- СПАДКОЄМИЦЯКИЇВСЬКОЇ РУСІ
НаприкінціXII — у першійполовині XIII ст.князівстваСередньогоПодніпров'я— Київське, Чернігово-Сіверськета Переяславськечерез низкуобставин (нескінченнікнязівськіусобиці, певнузміну світовихторговельнихшляхів, активізаціюнападів кочівників, відтік населенняз південнихрайонів тощо)економічнота політичнезанепадаютьі втрачаютьсвої колишніроль та значення.Монгольськанавала посилилата поглибиларуйнівні процесиу цьому регіоні.
Кардинальноіншою буласиутація упівденно-західнійчастиніРусі,де 1199 р. з'явилосянове державнеоб'єднання —Га-лицько-Волинськекнязівство, яке надалімайже впродовжпівтора сторіччявідігравалонадзвичайноважливу рольу житті східнихслов'ян.
Виникненнюта піднесеннюГалицько-волинськоїдержави сприяло:
1. Вдале географічнеположення(віддаленістьвід Києвапослаблювалавплив центральноївлади, природніумови робилиці землі важкодоступнимидля степовихкочівників, крім того, князівстворозташовувалося-наперехрестістратегічноважливих торговихшляхів).
2. Необхідністьспільної боротьбидвох князівствпроти агресіїз боку Польщіта Угорщини, а згодом протимонгольськогонашестя та іга.
3. Енергійнаоб'єднавчаполітика князівРомана Мстислави-ча(1199—1205 рр.) та ДанилаРомановичаГалицького(1238— 1264 рр.).
4. Існування натериторіїкнязівствабагатих родовищсолі, що сприялоекономічномузростанню таінтенсифікаціїторгівлі.
ДержавнийрозвитокГалицько-волинськогокнязівствавідбувавсяу кілька етапів:
І. Утворенаята становлення(1199—1205 рр.).
Спираючисьна середнє ідрібне боярствота міщан, волинськийкнязь Роману 1199 р. придушуєопір великихбояр і обєднуєГаличину іВолинь. Сміливийвоїн, талановитийполітик, жорсткий, а інколи навітьжорстокийволодар, князьведе активнузов-нішню політику.Переможніпоходи протиЛитви та Польщіпомітно піднялийого авторитетта посилиливплив на Русі.Вже 1202 р. РомановолодіваєКиєвом і стаєвеликим князем.Літописецьназиває його«самодержцемвсея Русі».
Оволодівшизначною частиноюкиївськоїспадщини, Галицьке-Волинськекнязівствона рубежі XII—XIIIст. за розмірамисвоїх володіньне поступалосяСвященнійРимській імперії, Його зміцненняна тлі прогресуючогозанепаду князівствСередньогоПодніпров'ясвідчило проте, що центрполітичногота економічногожиття поступовопересуваєтьсяу західномунапрямку. Центромсвоєї державиРоман'обравне орієнтованийна ВізантіюКиїв, а близькийдо кордонівзахідних державГалич. Потужнаторговельнаартерія Буг—Дністервитісняє занепадаючийшлях "із варягів— у греки".
З Часом Романстає помітноюфігурою наєвропейськійісторичнійсцені, про щосвідчить пропозиціяПапи Римського1204 р. в обмін наприйняттякнязем католицизмукоронуватийого. Галицько-Волинськийкнязь втягуєтьсяу жорстокуборотьбу міжГогенштауфенамиі Вельфами, яказагостриласяу тодішнійкатолицькійЄвропі. Протене тільки мечемздобував собіславу'Роман.В останні рокижиття вінзапропонувавмодель підтримки«доброго порядку»на Русі. Відповіднодо цього проектупланувалосяприпиненнякнязівськихміжусобиць, консолідаціясил для відпорузовнішнімворогам, запровадженнямайорату (передачікнязівськогостолу й усіхземель старшомусину. що моглозупинити, надумку Романа, процес роздрібненості)та вибори київськогокнязя (у разісмерті) шістьманайбільшимина Русі князями.
Проте галицько-волинськомукнязю не вдалосяоб'єднати Русь.У 1205 р. він трагічнозагинув поблизупольськогомістечка Завйхостапід час сутичкиз воякамикраківськогокнязя ЛешкаБілого. ' !II. Тимчасовийрозпад єдиноїдержави (1205—1238рр.). Зі смертюРомана розпочинаєтьсямайже 30-річнийперіод боротьбиза галицькийстіл. Характернимирисами державногожиття у Цей часбули: .
— прогресуючесвавілля бояр, які дійшли добезпрецедентногопорушення нормфеодальногоправа — оголошеннякнязем бояринаВолодиславаКормильчича(1213—1214 рр.);
— безперервневтручання увнутрішніСправи західнорусь-кихземель сусідніхдержав — Угорщинита Польщі, наслідкомта проявомякого булопроголошення«королем Галичинита
Володимири'»п'ятирічногоугорськогокоролевичаКалмана (Ко-л'омана), одруженогоз дворічноюпольськоюкняжною Саломе-є»(розпочатапісля цьоговоєнна окупаціятривала від1214 р до 1219р.);
— наростаючамонгольськазагроза, щовпершезаявила просебе 1223 р. на березіріки Калки(галицькі таволинськіформуваннявходили докоаліції руськихкнязів);
— енергійнаборотьба завідновленнядержавноїєдності ДанилаГалицького, яка успішнозакінчилася1238 р.
III. Об'єднаннята піднесення, активна боротьбаіз золотоор-дннськимігом (1238—1264 рр.).
Відновившиєдність, Галицьке-Волинськекнязівствонабирає силита відвойовуєвтрачені позиції.Навесні 1238 р.Данило розгромивтевтонськихлицарів Добжинськогоордену підДоро-гочином.Незабаром вінзнову поширюєсвій вплив наКиїв, у якомузалишає управлятисвого воєводуДмитра. Відчуваючиреальністьпостійноїзагрози ізЗаходу і Сходу, зводить низкуміст-замків(Данилів, Кременець, Угровеськ таін.).
У період монгольськогонашестя ДанилаГалицькогоне було в князівстві: він перебувавв Угорщині таПольщі, де намагавсясхилити феодальнуверхівку цихдержав до утворенняантимон-гольськрговоєнного союзу.
Коли тгрлчищаБатия рушилив Угорщину, Данило повернувсяна рідні землі.Тут його чекалине тільки значнідемографічнівтрати, руїнита згарища, ай черговЄзіткненнязі свавіллямгалицькихбояр, які запросилина престолмаріонетковогочернігівськогокняжича Ростислава.Одержавши 1245р. у битві підгалицькиммістом Ярославомперемогу надвійськамиРостислава, Данило зновувідновлюєєдністьГалицько-волинськогокнязівства.В тому ж 1245 р. князьзмушений їхатидо ЗолотоїОрди, щоб одержатиярлик на управлінняземлями. Формальновизнавшизалежністьвід хана, Данилонамагався тимсамим вигратичас для збираннясил та підготовкивирішальногоудару по золо-тоординцях.Географічнавіддаленістьвід Орди створюваладля цього сприятливіумови: сюдимайже не навідувалисяханські бас'каки, тут непроводилисятотальні переписинаселення зметою обкладенняданиною; головнийобов'язок князяполягав лишеу наданні ханудопоміжнихзбройних формуваньпід час йогопоходів наПольщу та Литву.
За цих обставинДанило мавзмогу сконцентруватиувагу на посиленнібоєздатності, внутрішньомузміцненні тацентралізаціїкнязівства.Активно укріплялисястарі містата зводилисяфортеці новоготипу, розташованіна горбах і зкам'яними стінами;
відбуласяреорганізаціявійська: булосформованопіхоту, переозброєнокінноту (особливуувагу зосередженона важкоозброє-нійкінноті, ударівякої, як правило, не витримувалитатари).
Водночас зполітикоювнутрішньогозміцненнякнязівстваДанило Галицькийу зовнішньополітичнійсфері намагаєтьсяреалізуватисвої плани щодостворенняантиординськоїкоаліції. Князьне тількипримирюється, а й налагоджуєсоюзницьківідносинизі своїми колишнімиворогами —Польщею, Угорщиноюта Литвою. Шлюбдочки Данилата володимиро-суздальсь-когокнязя АндріяЯрославича, молодшого братаОлександраНевського, скріпив воєннийсоюз двохнайвпливовішихруських князів.На жаль, цізовнішньополітичнікроки галицько-волинськогокнязя не привелидо утворенняантиординськоїкоаліції.По-перше, основніінтереси західнихсусідів Данилабули зосередженіна Заході, а нена Сході. По-друге, у 1252 р. Золота Ордазавдала спустошливогопревентивногоудару поВо-лодимиро-Суздальськомукнязівству, внаслідок якогокнязь Андрійвтратив свійстіл і втік доШвеції.
Скориставшисьскрутним становищемДанила Галицького, Римський ПапаІнокентій IVпообіцявгалицько-волйнськомукнязю реальнудопомогу вборотьбі ззолотоординцямита королівськукорону за умовиукладення уніїруської православноїцеркви з католицькоюпід покровительствомПапи. Намагаючисьвикористативсі сили дляборотьби протиіга, Данилопогоджуєтьсяна ці умови, і1253 р. у місті Дорогочинівідбуваєтьсяйого коронація.У цьому ж роціПапа Римськийоголошує Хрестовийпохід протитатар, до участів якому закликавПольщу, Чехію, Помераніюта Сербію. Протечерез низкупричин (більшістьназваних країнбули втягнутіу боротьбу заавстрійськуспадщину, їхроздираливнутрішньополітичнінегаразди, немогли вонирозраховуватиі на кількіснуперевагу надвійськовимиформуваннямимонголів) планище одного хрестовогопоходу так ізалишилисянездійсненими.Не відчувширеальної допомогиз боку папськоїкурії, Данилорозриває угодуз Ватиканомі вступає увідкриту збройнуборотьбу ізЗолотою Ордою.
Наприкінці1254 р. Данило Галицькийперейшов унаступ противійськ Куремси, який намагавсяокупуватигалицьке Пониззя.Внаслідоквдалих та рішучихдій князю вдалосявідвоюватиу кочівниківземлі вздовжПівденногоБугу, Случі таТетерева. Дойого планіввходило визволенняКиєва, але самеу цей час литовськийкнязь Міндовгрозриває укладений1254 р. військовийсоюз, який булоскріпленозарученнямсина Данила— Швар-но тадочки Міндовга.Це різко змінюєситуацію —протягом 1255—1256рр. безперервнотриває протистоянняз Литвою.
Змінившислабкого Куремсуна досвідченогоБурундая, якоголітописецьназиває «безбожним, лихим,-окаянним», Орда розпочинає1258 р. новий масованийнаступ. Не маючисил для протидії, Данило Галицькийпід тискомвимог Бурундаябув змушенийвіддати наказпро знищенняукріпленьВолоди
мира, Луцька, Львова, Кременця, Данилова таінших міст.Збе--реглисялише оборонніспоруди неприступногоХолму. Саме уцьому містіпісля серйозноїхвороби 1264 р.помирає князьДанило.
IV.Стабільністьта піднесення(1264—1323 рр.). Післясмерті ДанилаГалицькогокнязівствознову втрачаєсвою ^ єдність: його землі булоподілено міжтрьома нащадкамикнязя — Левом, Мстиславомі Шварно. Прагнучистабільності, Шварно укладаєсоюз Галицькогокнязівстваз Литвою, алеце об'єднанняне було тривалим.Найпослідовнішепродовжувавдержавницькуполітику свогобатька ЛевДанилович(1264— 1301 рр.). Хоча віні був змушенийвизнати своюзалежністьвід улусу Ногая, все ж саме цейкнязь приєднавдо своїх володіньЗакарпаттята Люблінськуземлю. Завдякицьому територіяГалицько-Волинськоїдержави сталанайбільшоюза всю своюісторію.
На рубежі XIII—XIVст. відновиласяєдністьГалицько-волинськоїдержави підвладою наступникаЛева — князяЮрія І (1301—1315 рр.).Це був період, коли ЗолотаОрда, яка роздираласявнутрішнімиміжусобицямита чварами, поступововтрачала владунад підкоренимитериторіями.Юрію вдалосяскористатисяцією сприятливоюобставиноюдля зміцненнявласних позицій.Він, як і Данило, прийняв королівськийтитул і назвавсебе «королемРусі та княземВолодимири».За період правлінняЮрія І стабілізувавсясуспільнийрозвиток, розквітлиміста, піднесласяторгівля, зрісекономічнийдобробут. Іхоча миролюбний, схильний докомпромісівкнязь змушенийбув повернутизміцнілійПольськійдержаві люблінськуземлю, йогоміжнароднийавторитет тавплив зростали.Про це свідчитьвстановлення1303 р. окремої-Галицькоїмитрополії, яка безпосередньопідпорядковуваласяВселенськомупатріарховіу Константинополі.За словамипольськогосередньовічногоісторика ЯнаДлу-гоша, Юрій І був «людиноюспритною ішляхетною, щедрою до духовнихосіб. Під часйого правлінняРусь користуваласяблагами мируі величезногодобробуту».
НаступникамиЮрія І сталийого сини —Андрій та ЛевII (1315—1323 рр.). Вониподілили територіюкнязівствана сфери впливу, але правилиспільно, дуумвіратом,і тому розпадуєдиної державине відбулося.Романовичіпроводилиактивну зовнішнюполітику: налагодилисоюзницьківідносини зПольськоюдержавою таТевтонськиморденом. Цісоюзи малиантилитовськута антиординськуспрямованість.Однак братамне вдалосяефективнопротидіятиекспансії Литви— Дорогочинськата Берестейськаземлі буливтрачені. Трагічнодля них закінчиласяі боротьбаз Ордою: 1323 р. убитві з військамихана Узбекамолоді князізагинули.
V. Поступовийзанепад (1323—1340рр.).
Загибель Андріята Лева II, якіне мали дітей, урвала прямулінію династіїРомановичів, що призвелодо посиленняполітичноїролі та впливугалицькогобоярства, зростаннячвар та усобицьу феодальнійверхівці, втручанняіноземнихдержав у внутрішнісправи галицько-волинськихземель. Майжедва рокигалицько-волинськийтрон залишавсябез правителя.Лише 1325 р. внаслідоккомпромісуміж місцевимбоярством іправителямиПольщі, Угорщинита Литви главоюдержави булообрано 14-річногома-зовецькогокнязя БолеславаТройденовича, сина Марії, дочки Юрія ІЛьвовича. Юнийкнязь, якийприйняв православ'ята ім'я Юрія IIБолеслава, нестав маріонеткоюу руках бояр, а проводивсамостійнувнутрішню ізовнішню політику.Проте апогейсвого розвиткуГалицько-волинськадержава вжепройшла. ПерірдправлінняЮрія II ставпоступовимзанепадомГалицько-Волйнсько-гокнязівства: посиливсяординськийвплив, безуспішноюбулаборотьба зПольщею заЛюблінськуземлю, містадедалі, більшеконтролювалисяіноземнимикупцями таремісниками, національназнать відійшлавід адміністративноївлади, місцевенаселеннянаверталосядо католицизму., ' '
Масовеневдоволеннянароду політикоюЮрія 11 далопідставу боярамне тільки дляантикнязівськоїагітації, а йдо активнихнасильницькихдій. Внаслідокбоярської змовиу квітні 1?40 р. ЮріяII Болеславабулоотруєно.Після цієїподігзберегтиєдність колисьмогутньогоГалицько-Волинськогокнязівствавже не вдалося.Протягом короткогочасу державазанепала тарозчленувалася,її землі опинилисяпід владоючужоземців: Галичина — підПольщею, Волинь— під Литвою, Буковина — ускладі Молдавськогокнязівства.
Отже, будучи безпосереднімспадкоємцемКиївської Русі, Га-лицько-Волинськекнязівствовідігралонадзвичайноважливу рольв історії: -
— зберегло відзавоюваннята асиміляціїпівденну тазахідну гілкисхідного слов'янства, сприяло їхнійконсолідаціїта усвідомленнювласної самобутності;
— стало новимпісля занепадуКиєва центромполітичногота економічногожиття;
— модернізувалодавньоруськудержавну організацію;
— розширилосферу діїзахідноєвропейськоїкультури, сприялопоступовомуподоланнюоднобічностівізантійськоговпливу;
— продовжилославні дипломатичнітрадиції КиївськоїРусі, ще 100 роківпісля встановленнязолотоординськогоіга з честюпредставлялосхіднослов'янськудержавністьна міжнародній-арені.