Реферат: Декабристський рух та його поширення на Україні

Міністерствоосвіти і наукиУкраїни

Рефератна тему

Декабристськийрух

тайого поширенняна Україні

Виконавстудент________________________________________

Науковий керівник_______________________________________

Реєстраційнийномер _______________

Дата_____________________________

Підпис___________________________

2002

Зміст

Вступ

1Перши таємніорганізації

2Північне іПівденне товариствата їх програми

3Об’єднанняреволюційнихсил

4Повстання вПетербурзіта на Україні

Загальнівисновки

Використаналітература

Вступ

Минуло176 років від дніввиступу декабристівна Сенатськійплощі в Петербурзіта повстанняЧернігівськогополку на Україні.Ці події привертаютьувагу вітчизняніісториків яквидатна віхау розвиткувизвольногоруху і демократичноїкультури нетільки в Росії, але і в Україні.

Періодсвітової історіївід Французькоїбуржуазноїреволюції доПаризькоїкомуни відзначенийборотьбою протимонархії тафеодальногогніту. Це булаепоха буржуазно-демократичнихрухів взагалі, буржуазно-національнихзокрема, епохашвидкої ломкифеодально-абсолютистськихустанов, якіпережили себе.Визвольнийрух в Росіїрозвивавсяяк складовачастиназагальноєвропейськогоі світовогореволюційногорухів.

Кожнестоліття, якзазначав П.Пестель — керівникта ідеологПівденноготовариствадекабристів,— має “своювідмінну рису.Теперішнєознаменуєтьсяреволюційнимидумками. Відодного кінцяЄвропи до другоговидно всюдиодне і те ж, відПортугаліїдо Росії… Духперетвореньзмушує, так бимовити, всюдиклекотити…Ось причини, вважаю я, щопородили революційнідумки і правилай укорінилиїх в умах”. [2,207]

Розвитоквизвольнихідей в Росіїбув підготовленийідейними традиціямипопередніхпоколінь. Прагненнядо ліквідаціїрабства, нерівності, станів штовхалопередову дворянськумолодь до читаннянелегальноїросійськоїлітератури.В численнихсвідченняхдекабристівзазначаєтьсяїх захопленнятворами М.І.Новикова, Я.Б.Княжина, Д.І.Фонвізіна, В.В.Капніста. Особливовелика рольу поширенніантикрипацькихі антиціристськихідей належитьтворам піонерареволюційноїдумки О.М. Радищева, які були добревідомі декабристам.

Передовіпредставникиросійськогосуспільствауважно стежилиза національно-визвольнимі революційнимрухом в Європі.

Історичніумови в Росіїрозвивалисьв тому ж напрямку, що і в ЗахіднійЄвропі. В Росіїсформуваласьпередова ланкалюдей, які вборотьбі протиреакційнихсил прагнулиліквідуватикріпацтво ісамодержавства, жадали забезпечитиРосії шляхпрогресивногорозвитку. Ізусією гостротоюбуло поставленопитання: як із чого требапочинати діяти.

Цяробота присвяченавивченню напрямківдекабристськогоруху, в томучислі на територіїУкраїни.

1 Перши таємніорганізації

В умовахвсе зростаючогонезадоволенняшироких верствсуспільстваіснуючим ладомпередові людивсе яснішеусвідомлювалинеобхідністьоб’єднання, створеннятаємної політичноїорганізаціїі виробленнячіткої програмидій.

Початокдіяльностімайбутніхдекабристівпоклала створенав Петербурзів лютому 1816 рокутаємна політичнаорганізаціяпід назвою“Союз порятунку”, а пізніше –“Товариствоістинних івірних синіввітчизни”. Саметут оформленаперша програмаі саме тут розпочалисвою діяльністьвидатні діячідекабристськогоруху.

Ініціаторамиорганізаціїтовариствастали гвардійськіофіцери російськоїармії, учасникивійськовихподій 1812-1815 рр. Середних були О. іМ. Муравйови, С. Трубецькой, С. і М. Муравйови-Апостоли,І. Якушкін. Незабаромдо товариствавступили П.Пестель, М. Лунін,І. Пущин та ін.Всього до складуорганізаціївходило близько30 осіб.

Напочатку 1818 рокуна основі “Товаристваістинних івірних синіввітчизни”створюється“Союз благоденства”, який проіснувавтри роки. Програмнимивимогами “Союзублагоденства”були: ліквідаціякріпацтва ісамодержавства, введення україні конституції.

Передовамолодь критикувалакріпацтво, деспотизм, аракчеєвщину, беззаконня, розповсюджувалалітературу, вела просвітительськуроботу середсолдатів, обурюваласьвійськовимипоселеннями, визволяла зкріпацтваталановитихкріпаків-самоучок, пропагуваланеобхідністьпоширенняланкастерськихшкіл. ЧлениСоюзу неодноразовоподавали урядовізаписки з вимогамискасуватикріпацтво вРосії. Робитьспробу дативолю своїмселянам І. Якушкін.

Ідеологічніпринципи “Союзублагоденства”чітко відбивалисьв історичних, філософських, економічних, літературно-критичнихтворах йогочленів. Передбачалосявидаватигромадсько-політичнийі літературнийжурнал “РосіянинХІХ сторіччя”, який повиненбув проводитив широкі колачитачів ідеологічнінастановитаємного товариства.

Вимогиконституційноїмонархії вумовах наростанняактивностінародних масв Росії і революційнихподій в Європістали застарівати.20-річний термін, який відводивсядля створеннязагальноїдумки, для підготовкиреволюційногопереворотувиявлявся надтодовгим, а засобиборотьби –малоефективними.У товариствінапруженопрацювали надподальшоюрозробкоюпрограмнихдокументів.В їх продовженніта додаткахбули сформульованібільш радикальній далекосяжнізавдання. Самадійсністьштовхала нарішучіші дії.Намітивсяреспубліканськийнапрямок начолі з П. Пестелем, з ініціативиякого у Тульчинськійуправі протягом1819 року жвавообговорювалисьреспубліканськіпроекти.

Смугареволюційнихподій в західнійЄвропі й зростаннястихійногоселянськогоруху в Росіїнадихали членівтовариствана активнішій сміливішідії. Вирішальнийреволюційнийудар планувалинанести задопомогоювійська. Думкапро воєннуреволюціюшвидко торуваласобі шлях вумах членівтовариства.Це був єдиноможливий шляхв тих історичнихумовах, колине було скільки-небудьсерйозногоруху в іншихверствах суспільства.Прихильникистарої тактики, розрахованоїна поступовезавоюваннягромадськоїдумки, не погоджувалисьз новим напрямомдій. Виниклаідея скликатиз’їзд. На цейчас урядовістало відомопро існуваннятовариства.З’їзд був скликанийв 1821 році в Москві.За рішеннямз’їзду таємнетоваристволіквідували.Це було зробленодля того, щобввести в омануцарський уряді одночасностворити вглибокій таємницінові організації.

2 Північне іПівденне товариствата їх програми

У першіж місяці післяМосковськогоз’їзду колишнічлени “Союзублагоденства”приступилидо створеннянової таємноїорганізації, яка увійшлав історіюреволюційногоруху під назвоюПівнічне товариство.Але несподіваноОлександр Іоголосив похідгвардії наЛитву. Лишепісля завершеннякампанії восени1822 року зусиллямиініціативноїгрупи в складіМ. Муравйова, М. Тургенєва,Є. Оболенського,І. Пущина та М.Луніна діяльністьнового таємноготовариствау Петербурзібула відновленаі значно активізувалась.

Кількістьчленів Товариствапоступовозростала. ПідкерівництвомПівнічноготовариствавідновилиреволюційнудіяльністьактивні діячіліквідованихорганізацій, що жили в Москві.

Протягом1823 – 1824 років утовариствізначно зміцниласьреспубліканськатечія. Особливоце стало відчутним, коли до йогоскладу увійшлиК. Рилєєв, братиМ. І О. Бестужеви, П. Каховський, А. Арбузов, В.Кюхельбекері група офіцерівфлоту на чоліз Д. Завалінишим.

Найбільшяскравим виразникомреспубліканськихідей в Півничномутовариствібув поет К. Рилєєв.Прийнятийвосені 1823 р. ВПівнічне товариствоК. Рилєєв ставйого найактивнішимдіячем і очоливнайрішучішуі найдемократичнішучастину таємноготовариства.

“Рилеєвська”течія поступовопоширювалась, зміцнюваласвій вплив і, нарешті, ставшикерівною, взялана себе весьтягар підготовкиповстання.

Майжеодночасно зПівнічнимтовариствомв березні 1821 рокуна Українівиникла другаорганізація.Тульчинськауправа на чоліз П. Пестелемне погодиласьз рішенням проліквідацію“Союзу благоденства”і вирішилапродовжуватидіяльністьсвоєї організації, що дісталаназву Південнетовариство.Ідейною основоюїї з самогопочатку булареспубліканськапрограма.

Товаристворозробило своюорганізаційструктуру.Директорамитовариствавибрані булиП. Пестель і О.Юшневський.Вирішальнийудар, до якогоготувалисьна півдні, намічалинанести у столиці,і тому зв’язкиз революційноюорганізацієюв Петербурзібули дуже важливі.З цією метоютретім директоромз півночі бувобраний М. Муравйов.З початку існуванняобох товариствбуло вирішенодіяти спільнимизусиллями.

Крімголовної Тульчинськоїуправи, булистворені Кам’янськауправа на чоліз В. Давидовимта С. Волконськимі Васильківська– на чолі з С.Муравйовим-Апостоломі М. Бестужевим-Рюміним.Для обговоренняпрограмнихдокументіві важливихтактичнихпитань вирішилиперіодичноскликати з’їздикерівних діячівтовариства.Місцем з’їздівобрали Київ, де щорічно усічні відбувалисяконтрактовіярмарки.

Середпитань, обговорюванихна з’їздахПівденноготовариства, найважливішимибули програмні.Автором конституційногопроекту південців, який називався“Руська правда”, був П. Пестель.

Привизначеннішляхів звільненняселян і майбутньогополітичногоустрою російськогосуспільствавиявиласьдворянськаобмеженістьпрограмнихдокументівПівденногоі Північноготовариств. Вреволюційномуперевороті, щоб уникнутигромадянськоївійни, не малибрати участіселянські маси.Зберігалосьпоміщицькеземлеволодінняі передбачалосьзбереженняприбутків упоміщиків призвільненніселян від кріпацтва.Але незалежновід історичнихрозходженьпрограми ідокументитаємних товариствбули спрямованіна знищенняфеодально-абсолютистськоголаду.

3 Об’єднанняреволюційнихсил

Удіяльностітаємних товариствв 1824-1825 рр. помітноюстає тенденціядо об’єднаннявсіх наявнихв країні революційнихсил. Особливоактивно прагнулидо цього члениПівденноготоваристваі насампередйого керівникП. Пестель.

Об’єднаннядвох революційнихорганізаційвимагало насампередрозробки єдиноїполітичноїпрограми. Протягом1823-1824 років проходилижваві переговориі обговореннядвох конституційнихпроектів тапланів спільнихреволюційнихдій. З цією метоюдо Петербургаз листами відП. Пестеля йінших членівтоваристваїздили В. Давидов, С. Волконський, О. Баратинський.Наслідки такихзаходів виявилисьзокрема у збіжностітермінологіїпроектів П.Пестеля і М.Муравйова.Палата депутатіву двох документахмає однаковуназву — Народневіче. Це стосувалосьтакож термінаДержавна дума.Місто НижнійНовгород називаєтьсястолицею майбутньоїреспубліканськоїРосії в обохпроектах. Виявиласьспільністьтактичнихпринципів —віра у військовуреволюцію.

Обидватовариствауклали правило, згідно з якимчлени Північноготовариствачерез постійніпересуваннявійськовихчастин, опинившисьна півдні, підкорялисьПівденномутовариствуі навпаки.

Алеу істотнихпрограмнихпитаннях виявлялисярозбіжності.Члени Південноготоваристване погоджувалисьз конституційноюмонархією, високим майновимцензом, федеративнимустроєм країни, що проголошувалисьв “Проектіконституції”М. Муравйова.В свою чергучлени Північноготоваристване погоджувалисьіз встановленнямдиктатуриТимчасовогоуряду і принципомрозподілу земліміж селянами, як це визначалосяу “Руськійправді”. Незалежновід цього буладомовленість, що обидва товаристваспільно готуватимутьсядо відкритоговиступу протиуряду. Длякоординаціїдій у Петербурзізнаходилисьчлени Південноготовариства.М. Муравйов-Апостолпротягом тривалогочасу жив у Петербурзій за дорученнямП. Пестеля активновів переговорипро об’єднаннятовариств. УКиєві довгийчас перебувавС. Трубецькойз Північноготовариства.

Діяльністьобох товариствпісля рішенняз’єднатисяі виступитиспільно проходилапід знакомрозробки планувідкритоговиступу протиуряду. За часз петербурзькоїнаради 1824 рокудо грудня 1825 рокурозробленоне менше чотирьохконкретнихпланів виступу.

У 1823році під часконтрактовихярмарок в КиєвікерівникиВасильківськоїуправи встановилизв’язки з польськоютаємною організацією— патріотичнимтовариством, яке боролосяза відновленнянаціональноїнезалежностіПольщі. У цьоготовариствабули свої філіалина територіїУкраїни. Розпочалисяпереговори, які повиннібули служитизалученню доборотьби протисамодержавствапольськихдворянськихреволюціонерів, головним чиномофіцерів.

У 1825році в умовахактивної розробкипланів повстанняПівденне товариствовстановилозв’язок ще зоднією таємноюорганізацією— Товариствомоб’єднанихслов’ян, якеочолював офіцерП. Борисов.

Попередницеюцього товариствабула створенав 1818 році братамиА. і П. Борисовимив містечкуРешетилівціна Полтавщинітаємна організаціяпід назвою“Товариствопершої згоди”, яка пізнішезвалася “Товаристводрузів природи”.

Напрямрозвитку політичнихпоглядів членівцього товаристваспорідненийз поглядамичленів таємнихорганізаційдекабристів“Товаристводрузів природи”мало статут, клятвену обіцянку, але ці документине збереглися.

У 1823році утвориласьнова організація.Переїхавшидо Новограда-Волинського, брати Борисовизустрілисьз учасникомпольськогонаціональногоруху Ю. Люблінськимі разом з нимперетворилистару організаціюна “Товариствооб’єднанихслов’ян”. Крімбратів Борисовихі Ю. Люблінського, до складу таємноїорганізаціїувійшли В. Бечаснов,І. Горбачевський, О. Пестов, В.Соловйов, А.Кузьмін, О. Тютчев, М. Щепило таін.

Центральнимполітичнимзавданням члени“Товаристваоб’єднанихслов’ян” ставилизнищення кріпацтваі самодержавства.“Не бажай матираба, — проголошувалосьу програмномудокументі, —коли сам бутирабом не хочеш”.

Товариствоналічувалоблизько 50 чоловік.Головою йогобуло обраноП. Борисова, секретаремІ. Іванова. Членитоваристваждали активнихдій і безустанношукали спільників.Восени 1825 року, коли декабристамстало відомопро існуванняна півдні Росії“Товаристваоб’єднанихслов’ян”, почалисьпошуки шляхівзближення із’єднання двохорганізацій.У вересні 1825 року“Товариствооб’єднанихслов’ян” увійшлодо Південноготовариства, склавши особливуСлов’янськууправу. Побоюваннядеяких членівтовариства, що із злиттямдвох організаційзавдання визволенняслов’янськихнародів відсунеться, були відведенінатхненноюпромовою наоб’єднавчомузасіданні членаПівденноготоваристваМ. Бестужева-Рюміна:“ПеретворенняРосії обов’язкововідкриває всімслов’янськимплеменам шляхдо свободи іблагоденства,…об’єднанітовариствазручніше зможутьздійснити ціперетворення…Росія, звільненавід тиранства, буде відкритосприяти метіСлов’янськогоСоюзу — визволитиПольщу, Богемію, Моравію та іншіслов’янськіземлі, встановитив них вільніправління іоб’єднати всіхфедеративнимсоюзом”.

З’єднання“Товаристваоб’єднанихслов’ян” зПівденнимтовариствомзначно зміцнилоі пожвавилороботу майбутніхдекабристів.Як ніколи, тепербула необхіднарозробка конкретногоплану повстання, який має передбачитиспільні діївсіх товариств.

Членамтовариств сталовідомо, що урядз доносів дізнавсяпро існуваннятаємних організацій.В липні 1825 рокувід унтер-офіцераШервуда, англійцяза походженням, який перебувавна військовійслужбі в Росії, Олександр Іодержав доситьдетальний доноспро діяльністьПівденноготовариствана Україні.Докладний доносбув одержанийвід начальникавійськовихпоселень графаВітта. Шпигуномвиявився такожкапітан Вятськогополку Майборода, якому П. Пестель, командир цьогополку, цілкомдовіряв. Чуткипро розкриттяПівденноготовариствапочали поступовопідтверджуватись.Уряд готувавсянанести удар.

Ціобставинипідштовхнулитоваристводо активнішоїпідготовкиповстання. Доскладу Південноїдиректоріїбуло введеноС. Муравйова-Апостола, як керівниканайчисленнішоїВасильківськоїуправи. ГоловоюТульчинськоїуправи призначавсяО. Баратинський.ЗвільненняП. Пестеля зцієї посадипояснюєтьсятим, що він повиненбув під часповстаннязнаходитисьу Петербурзі, де за планоммав формуватисяТимчасовийреволюційний уряд. Новийнаказ триматитовариствоу бойовій готовностіта встановитинадійний зв’язокз ним. Всі управитакож булиінформованіпро наближеннявирішальнихподій.

Наприкінцілистопада 1825року Південнетоваристводізналося просмерть ОлександраІ. Це вимагалорішучих дій.Час зміни імператорівна престолізавжди вважавсяу планах таємнихтовариствзручним моментомдля революційноговиступу. Розробляєтьсяновий планвиступу івизначаєтьсяйого дата —! січня 1826 року.На початкугрудня у Кам’янській управі відбуласянарад, на якійрозглядалисьосновні контурицього плану.

4 Повстанняв Петербурзіта на Україні

Раптовасмерть ОлександраІ, який не мавнащадків, спричиниладинастичнукризу. Царськийпрестол повиненбув наслідуватийого старшийбрат Костянтин, який перебуваву Варшаві. Алеще за два рокидо кончиниОлександрабуло обумовлено, що право напрестол передаєтьсямолодшомубратові Миколі.Це рішеннятрималося усуворій таємниці.Микола вагавсявиконати волюпомерлого братабез офіційноївідмови Костянтина, а звістка зВаршави затримувалася.В цей періодміжцарстваармія принеслаприсягу Костянтинові.Нарешті, черездеякий час всез’ясувалося: Костянтинприсяги неприйняв і підтвердивсвою відмовувід престолу.На 14 грудня булапризначена“переприсяга”імператоровіМиколі І.

АктивнадіяльністьПівнічноготоваристварозгорнуласьз того самогодня, коли сталовідомо просмерть ОлександраІ. Розпочалосьобговоренняплану виступу.На квартиріК. Рилєєва, якастала штабомпо підготовціповстання, щоденно відбувалисязасідання.Деякі частинипопередньогоплану повстання, розробленогоПівденнимтовариствомі схваленогоПівнічним, втрачали силу.Вирішено булоне гаяти часуі готуватисядо відкритоговиступу в Петербурзі.Призначилийого на деньприсяги імператоровіМиколі І – на14 грудня 1825 року.

Програмнимдокументомреволюційногопереворотустав написанийнапередоднівиступ “Маніфестдо російськогонароду”, якийпередбачалиопублікуватинегайно післяповстання. Йоготекст в закінченомувигляді недійшов до нас: після поразкиповстання вінбув знищенийсамими декабристами.Лише в стисломувикладі вінбув знайденийпри обшуку впаперах С.Трубецького.

В цьомунайважливішомудокументідекабристівперед громадянамивикладаласьмета революційногопереворотуі напрям тихперетворень, які мали здійснитисяв державномуі соціальномужитті країнив разі йогоуспішногозавершення.

“Маніфест”оголошував“знищенняколишньогоправління”, тобто царськийуряд позбавлявсявлади, самодержавстволіквідувалось.Встановлювалась“рівність всіхстанів передзаконом” –знищувалоськріпацтво. В“Маніфесті”говорилосьтакож провстановленнясвободи слова, друку, вірувань, занять, проліквідаціюрекрутчини, військовихпоселень, подушногоподатку.

Длярозв’язанняпитання промайбутнійполітичнийустрій скликалисьУстановчізбори. Тут малавирішуватисьі подальша доляцаря та йогородини. Установчізбори повиннібули вирішититакож питанняпро землю дляселян.

Цейманіфест мавбути обнародуванийза згодою і відімені Сенату, який у крайньомуразі треба булозмусити цезробити. Обнародуванняцього документа, без сумніву, викликало бвибух революційногоентузіазмув армії і народі.

Наперехіднийперіод до скликанняУстановчихзборів у країністворювавсятимчасовийреволюційнийуряд з кількохосіб, якомунадаваласявища виконавчавлада. До складутимчасовогоуряду пропонувалисяП. Пестель, С.Трубецькой, М. Сперанський, М. Мордвинов, Г. Батеньков.

Повстання14 грудня в Петербурзіцарському урядувдалося придушити.У відповідьна повстанняв столиці збройнаборотьба протицаризму булапродовженана півдні, наУкраїні, деПівденне товариствочекало з хвилинна хвилинусигналу з півночіпро початоквиступу.

Післяарешту П. ПестелякерівникиВасильківськоїуправи інтенсивноготувалисядо збройноговиступу. Хочз’єднання двохтовариств небуло завершеноу 1825 році, але буврозробленийзагальний планзбройногоповстання ідосягнутатверда домовленістьпро одночасністьвиступу.

Першазвістка пропоразку повстанняв Петербурзібула одержана25 грудня. Вонаглибоко вразилачленів Південноготовариства.Склаласьнепередбаченаситуація захопленнявлади не відбулося, повстання вПетербурзіне протрималосьдо початкуповстання напівдні, військаприсягнулиновому імператоровіМиколі І. Алестало ясно, щотаємна організаціядекабристівна півдні викритаурядом і неминучебуде знищена.Вже заарештованоС. Муравйова-Апостола, одержано наказпро арешт М.Бестужева-Рюміна.І все ж сповненірішучості члениПівденноготоваристванаважуютьсяпідняти повстання, щоб врятуватичесть і справудекабристів.

29 грудняв селі Трилісичлени таємноїорганізаціївизволили з-підарешту С.Муравйова-Апостола.Солдати 5-ї ротиЧернігівськогополку, що буларозташованау цьому селі, криками “ура”вітали звільненогокомандирабатальйону.Так почалосяповстанняЧернігівськогополку. На чолісміливоговиступу солдатівстали керівникиВасильківськоїуправи ПівденноготоваристваС. Муравйов-Апостолі М. Бестужев-Рюмін.

Середчленів таємнихтовариствкерівникиВасильківськоїуправи відзначалисьглибокоюпереконаністюі відданістюреволюційнійсправі. Вониактивно велипереговориз польськимиреволюціонерамипро спільнідії проти царизму, були ініціаторамиз’єднанняпівденноготоваристваз “Товариствомоб’єднанихслов’ян”. Протягом1823 – 1825 років бралинайактивнішуучасть в розробціпланів збройногоповстання напівдні, велиреволюційнупропагандусеред солдатіві офіцерів.Прихильникирішучих дій, вони без ваганьочолили повстання.

З селаТриліси повсталарота рушиладо села Ковалівки, де з’єдналасьще з однієюротою. Керівникиповстанняодразу ж з розкрилиперед солдатамиреспубліканськілозунги, підякими готувалосьі проходилоповстання.

30 грудняповсталі ротина чолі з С.Муравйовим-Апостоломрушили на Васильків.

НамаганняофіцерівЧернігівськогополку, що перебувалиу Васильковій залишилисявірними урядові, захистити містовід повстанцівзалишилосямарними. Авангардповсталих ротбез пострілівувійшов доміста. Підрозділирешти Чернігівськогополку відмовилисястріляти усвоїх товаришів.Солдати і більшістьофіцерів перейшлина бік повстанців.Саме в цей часдо Васильковаприбув зв’язківецьз Північноготовариства, який нарештіпривіз звісткупро рішеннярозпочатиповстання вПетербурзі.“Скоріше вінне міг діяти,— зауважує М.В. Нєчкіна, —але як пізноі з якими труднощамивстановивсязв’язок”. [7, 360]

Захопленняміста Васильковабуло значнимуспіхом повстання.У розпорядженніповстанцівопинилисясклади із зброєю, боєприпасами, продовольством, обмундируванням.Високо піднявсядух повстанців.Їм співчувалаосновна масанаселення.

С.Муравйов-Апостолі М. Бестужев-Рюмінсклали прокламаціїдо війська інароду, якімали на метісприяти приєднаннюдо повстанняінших військовихчастин і викликатиспівчуттянаселення. Цимагітаційно-пропагандистськидокументамнадана релігійнаформа. За допомогоюнаведенихокремих місцьз святого писанняу вигляді запитаньі відповідейдоводиласьнеобхідністьповаленнясамодержавстваі встановленняреспубліканськоголаду. Прокламаціябула названа“Православнимкатехізисом”.

У повнійвідповідностіз “Православнимкатехізисом”складена і“Відозва”, вякій на початкуговориться, що “всі злигодніросійськогонароду випливализ самовладногоправління”.

Щобпідняти людейна повстання, до сусідніхвійськовихчастин надсилалисяпредставникиЧернігівськогополку. До Києвабули відрядженіп’ять осіб, якімали завданняпоширити“Православнийкатехізис”серед солдатівКиївськогогарнізону інаселенняміста. Вирушилипредставникиі до Білої Церкви.

Ізвеликою прихильністювітало пригніченеселянство іміське населенняповстанців-солдатів.Вони поздоровлялиїх з Новим рокомі промовляли:“ДопомагайБог тим, хто занас старається”.Селяни охочебрали на постійсолдатів, “постачалиїх усім з лишком, бачачи в нихне постояльців, а захисників”.[7, 374]

СучасникиповстанняЧернігівськогополку пізнішестверджували, що у Білій Церквіповстанцівчекало не меншяк 4 тисячі кріпаків, готових підтриматиповстання.

Керівникиповстання міжтим не збиралисязалучати селяндо активноїучасті в революційномувиступі. Прагнучизавоювати зізброєю в рукахсвободу і щастянародові, вонив своїх планахзбройної боротьбине відводилинародним масамактивної ролі, не розумілизначення масовогоруху. Всі зусилляі вся увагадворянськихреволюціонерівбули скерованіна залученнядо повстаннявійськовихчастин, розташованихнавколо Києваі Житомира.

ПовстанняЧернігівськогополку налякалоцарський уряді його адміністрацію.Було вжитовійськовихзаходів длязахисту відповстанцівКиєва і Житомира.Ненадійнівійськовічастини з районудії повстанціввиводилися.За рухом повстанціві настроямимісцевогонаселеннявстановлювавсяпильний нагляд.Охоплена повстаннямтериторіяоточуваласяшироким кільцемурядових сил.Були виданінакази “нещадити ніякихзаколотниківі скрізь, детільки можна, рубати і битиїх картеччю”.

Повільнідії, нерішучістькерівниківповстання, відсутністьчіткого планувели до падінняморальногонастрою революційногополку. Бойовепіднесеннята ентузіазмповсталихпоступовозмінювалисьпригніченістюй зневірою.Зусилля керівництваповстаннязалучити доруху інші військовічастини успіхуне мали. Позначаласьвідсутністьреволюційногодосвіду.

Чернігівськийполк залишивсяв самотні і неодержувавочікуваноїпідтримки збоку військовихчастин, на чоліяких стояличлени Південноготовариства.2 січня 1826 рокуреволюційнийполк одержавзвістку пронамір солдатіві офіцерівБілої Церквиприєднатисядо повстанців.Дійшовши досела Пологи, розташованогов 15 км від цьогоміста, чернігівцідізналися, щоненадійніпідрозділизавчасно виведенізвідти командуванням.Повстанціповернули назаддо сіл Трилісиі Ковалівка, до тих місць, де вони розпочиналисвій виступ.

Останнімепізодом повстанняЧернігівськогополку був бій3 січня підУстинівкоюПовстанці булиоточені каральнимизагонами інещадно розстрілювалисяз гармат впритулкартеччю. Близько50 чоловік буловбито і поранено.Загинув М. Щепило.Застреливсячерез кількагодин післяпоразки пораненийА. Кузьмін. БратС. Муравйова-АпостолаІполіт, щоб непотрапити дорук карателів, покінчив життясамогубством.Тяжко пораненихС. Муравйова-Апостола, М. Бестужева-Рюміната інших учасниківповстання буловзято у полонна полі бою зізброєю в руках.Заарештованихсолдатів відправилиу Білу Церкву.Організаторіві керівниківповстання С.Муравйова-Апостолаі М. Бестужева-Рюмінавідвезли доПетербурга.

ПовстанняЧернігівськогополку булонерозривноюланкою в загальномуплані збройноїборотьби декабристів.Для виступуЧернігівськогополку характернітакі ж риси, які для повстанняв Петербурзі— чекання наприєднаннянових військовихчастин, відсутністьтактики нападу.Намагаючисьздійснити свійідеал в ім’янароду, але безйого участі, спираючисьтільки на вірніофіцерам-декабристамвійськовічастини, дворянськіреволюціонеризазнали поразки.Абсолютизмбув сильніший, ніж це уявлялисобі навітьнайтверезішікерівникитаємних товариств.

Першавідкрита збройнасутичка революційнихсил з самодержавствому Петербурзій на Українізакінчиласяпоразкою. Розпочалисямасові арештидекабристівв Петербурзі, в Москві, увійськовихчастинах, вдалеких маєтках, на півночі йпівдні Росії.Протягом 2-3 днівмайже всі учасникиповстання наСенатськійплощі були вжев руках новогоцаря. Загальнакількістьзаарештованихостаточно понад3 тис. чоловік– понад 500 офіцеріві понад 2,5 тис.солдатів. Дляслідства надчленами Південногоі Північноготоваристваі учасникамиповстання вПетербурзіі на Українібули створеніслідчі комісії.

Царськийуряд сподівався, що стратамивін покінчитьтакож і з визвольнимиідеями декабристів.Але ідеї незнищують багнетами.

Загальні висновки

… Декабристи… Мудра якістьпогляду насвіт, інтелектуальначесність, непогамованесвободолюбство, енергія пристрасногопориву і лицарство— ось чим мизахоплюємосяі сьогодні, осьчим захоплюватимутьсяі нащадки, звертаючисьдо історіїдекабристськогоруху черезбагато-багатороків.

Підбиваючипідсумки, необхідновідмітити, щодекабристине тільки задумали, але й організувалиперший в історіїРосії вступпроти самодержавствазі зброєю вруках. Вониздійснили йоговідкрито, наплощі російськоїстолиці, передобличчям народу, що зібравсяна Сенатській.Вони діяли вім’я знищенняфеодальноголаду, який вжевіджив, та рухусвоєї вітчизнивперед по путісуспільногорозвитку. Ідеї, на ім’я якихвони повстали,— знищеннясамодержавствата ліквідаціякріпацтва, —стали життєвимита довгі рокизбирали підсвої знаменареволюційноїборотьбі наступніпокоління.Завдання, зарозв’язанняяких боролисядекабристи,— ліквідаціякріпацтва іабсолютизму— на довгі рокизалишалисьосновнимизавданнямивизвольногоруху в Росіїі на Україні.

Повстаннядекабристівпосідає важливемісце в історіївизвольногоруху в нашійкраїні. Це булаперша відкритазбройна боротьбапроти самодержавствав забитій ікволій кріпоснійРосії.

Рухдекабристівоставив глибокийслід в історіїРосії та України, тому, ставшипочатком першого, дворянськогоперіоду вреволюційномуруху в країні.Ідеї декабристів, які були радикальнимидля свого часу, впливали нашлях державнихреформ в ХІХст. (як розповідаютьсучасники, матеріалидопитів декабристівбули настильноюкнигою МиколиІ) та ідеологіюнаступнихпоколінь суспільнихдіячів Росії.

Використаналітература

Антонов В.С., Огнянов М.Б., Пирумова Н.И. Книга для чтения по истории СССР XIX век. М., Просвещение, 1989.

Избранные социально-политические и философские произведения декабристов, т.1.

Иосифова А.Б. Декабристы. М., Прогресс, 1989.

Константинов В. “...І довгождану ти відкриєш таємницю...” (Слідами декабристів в Одесі). Одеса, Маяк, 1991.

Котов В.Н. Перші російські благовістителі свободи. К., Знання, 1975.

Нечкина М.В. Декабристы. М., 1982.

Нечкина М.В. Движение декабриств, т. ІІ. М., 1985.

Эдельман О.В. Каменская управа Южного общества под тайным над зором / Крайности истории и крайности историков. М., 1997.

Эдельман О.В. Южное общество декабристов в 1825 году: проблема взаимоотношений / Россия и реформы, вып.4, составитель Н.В. Самовер. М., 1997.