Реферат: Антифашиський Рух Опору в роки Великої Вітчизняної війни на території України
Міністерствоосвіти і наукиУкраїни
Тернопільськийнаціональнийпедагогічнийуніверситетімені ВолодимираГнатюка
КафедраісторіїУкраїни
АнтифашиськийРух опору вроки ВеликоїВітчизнноївійни на територіїУкраїни
Тернопіль 2006
Зміст
Вступ
1. Історіографічнийогляд та джерельнабаза дослідження
2. Радянськапартизансько– підпільнаборотьба натериторіїУкраїни
2.1 Передумовивинекненняпартизанськогоі підпільногоруху в Україні
2.2 Збройнаборотьба партизаніві підпільників
2.3Зміна тактикипартизансько-підпільноїборотьби ізавершальнийетап боротьби.
3. Антинімецькаборотьба УПАна територіїУкраїни
3.1 ПередумовизародженняУПА
3.2Боротьба УПАв умовах німецькоїокупації
4. Польськийнаціоналістичнийрух опору вУкраїні.
4.1 Створеннята боротьбапольськихпідпільнихорганізацій
4.2 Співпрацяпольськогота українськогоруху опору.
Висновки
Списоквикористанихджерел
Додатки
Вступ
Спливає61 рік післязавершенняоднієї з найжорстокішихй найкривавішихв історії цивілізаціївоєн, який неначестрашний, ненажерливиймолох поглинувмільйони життівлюдських. Проці трагічнідні нашогоминулого написанобагато, але нажаль черезісторію тахудожню літературунерідко пропагувалася«інша війна».Багато працьз історії Другоїсвітової війни, зокрема ВеликоїВітчизняноївійни претендуючина правдивістьта об'єктивність, висвітлюютьїї проблемиз точністю донавпаки, алез іншим ідеологічнимтлумаченням.
Актуальністьтеми. Головнароль в розгроміворога належитьРадянськійАрмії, але відчутнудопомогу надававРух Опору, особливорадянськіпартизани іпідпільники.Однак досі вукраїнськомусуспільствіне вщухаютьсуперечки щодотого, кого жвважати учасникамиантинацистськоїборотьби, акого – колоборантами.В обґрунтуваннінаукових висновківі оцінок буремних40 х років ХХстоліття першочерговезначення маєз'ясування івизнання внескуу спільну перемогунад нацизмомрізних сил, якібрали участьу боротьбіпроти окупантів.На територіїУкраїни цеборотьба радянськихпартизанів, підпільників, українськогонаціональногопідпілля, польськогопідпілля.
Існуваннярадянськоїсистеми виключалооб’єктивней неупередженевивчення проблемипартизансько-підпільноїборотьби, існуєще багато «білихплям», які потрібнедослідити.Увага переважнозосереджуваласьна постійномупідкреслюваннікерівної ролікомпартії ворганізаціїостанньої, міфологізаціїзбройної боротьбиу ворожомутилу, надмірнійгероїзаціїїї учасників.Підкреслювалось, що партизансько-підпільнийрух мав всенароднийхарактер, замовчувавсятой факт, що впочатковийперіод війнинаселення вбільшостіпідтримувалонімців, або жзаймало нейтральнупозицію. Неговорили проте, що західнірегіони республікибільшістюнаселенняпідтримувалоОУН, УПА і сприймалипартизанівяк представниківрадянськоїтоталітарноїсистеми. Невисвітлюваласьтака проблемаяк стосункирадянськихпартизанівз ОУН, УПА, їхставлення донаселеннязахідних областейУкраїни, котрерозглядалосяяк вороже середовищевідносно останніх.
Замовчувалисьпричини невдачв організаціїпартизансько-підпільноїборотьби, катастрофічнівтрати середїї учасників, про знищеннябільшостіпартизанськихзагонів і підпільнихорганізаційнімецькимиспецслужбамив початковийперіод війни.Про недосвідченість, безвідповідальністьлюдей, якимбуло дорученоорганізаціюборотьби, пронедодержанняними правилконспірації.І досі не маєвідповіді напитання: Хтож насправдібув рушійноюсилою партизанськогоруху в перший, найважливішийперіод?.
Залишаєтьсяне визначеноючисельністьучасниківпартизанськоїборотьби, якаколиваєтьсяв межах від 180тис. чол. до 500 тис.чол. Не з’ясованівтрати, якихзазнали партизани, підпільникиу 1941–1944 роках.Викликаютьсумніви у дослідниківі відбиті вофіційнихдокументахпартизанськогоруху Українирезультатибойової діяльностійого учасників, які оцінюютьсямайже 470 тис. вбитихта пораненихвояків противникай осіб, котріз ними співпрацювали.Зазначена цифрабезумовноперебільшена, оскільки запідрахункамиісториківколишньої НДР, втрати гітлерівціввід дій партизанівна теренахусього СРСРстановить лише550 тис. осіб.
З другоїсторони останнімчасом відбуваєтьсягіперболізаціяборотьби ОУН, УПА. Досі невизнано надержавномурівні ОУН, УПАяк воюючу сторонув Другій світовійвійні, а середнаселення неіснує примиренняміж різнимикатегоріямиучасників РухуОпору у ВеликійВітчизнянійвійні. ВоїниОУН, УПА неприрівнянідо ветераніввійни, не маютьжодних пільг, відзнак.
Про діяльністьОУН, УПА написанобагато праць, але жодна неприсвяченаантифашиськійдіяльності, фактологічнийматеріал зданої тематикирозкиданийпо різних джерелахта публікаціях.РадянськіісторикизвинувачувалиОУН, УПА в співпраціз німцями, їмприщеплювалосятавро зрадниківукраїнськогонароду.
Антифашисткадіяльністьпольськогопідпілля натериторіїУкраїни висвітленамало, більшістьпраць присвяченіборотьбі міжукраїнськимнаціональнимпідпіллям тапольськимисилами, Волинськійтрагедії.
Хронологічнірамки дослідженнявизначенійого тематичноюспрямованістюта завданнямиохоплюютьперіод з червня1941 року і до жовтня1944 року.
Мета.Виходячи зактуальностітеми і спираючисьна досягненнявітчизняноїісторіографіїв дослідженнірозвиткуантифашистськогоРуху Опору натериторіїУкраїни, наоснові комплексногоі об’єктивногоаналізу поглибитидослідженняі зробити науковообґрунтованівисновки щодоролі Руху Опорув розгромінімецькогоагресора івизволенітериторіїУкраїни.
Метоюпродиктованіосновні завдання, які необхіднорозв’язатив процесі дослідженняданої науковоїпроблеми:
– теоретичнообґрунтуватиосновні передумовизародженняантифашистськогоРуху Опору натериторіїУкраїни;
– датихарактеристикуметодам і формамборотьби;
– прослідкуватирозвитокпартизансько-підпільноїборотьби нарізних етапахїї розвитку;
– з'ясувативнесок кожноїз частин РухуОпору в розгромнімецькогоагресора;
– висвітлитиспівпрацюпольськогоі українськогопідпілля.
Об’єктомдослідженняє роль антифашистськогоРуху Опору врозгромі ворогана територіїУкраїни в контекстірозгортанняВеликої Вітчизняноївійни.
Предметомдослідженняє суспільно-політичніпередумовизародженняРуху Опору, етапи розгортання, форми і методиборотьбивикористовуваніними.
Методологічноюосновою дослідженняє історико-хронологічний, проблемний, порівняльнийметоди розглядудосліджуваногоматеріалу, принципи науковогопізнання, об’єктивності,історизму.
Теоретичнезначення праціполягає вкомплексномувизначеннівнеску кожноїз частин РухуОпору в розгромворога. Студенткавнесла своюлепту в покриття«білих плям», які стосуютьсяданої проблематики.Розкрито передумовизародженняантифашиськогоРуху Опору натериторіїУкраїни в рокиВеликої Вітчизняноївійни. Зверненоувагу на причининевдач в організаціїпартизансько-підпільноїборотьби впочатковийперіод війни.Охарактеризованоспецифікукожного регіонуУкраїни, природні, соціальні, суспільно-політичніумови для організаціїборотьби. Висвітленоантинациськуборотьбу українськогонаціональногота польськогопідпілля в рокивійни, взаєминиміж частинамиРуху Опору.Подаєтьсяхарактеристикаметодів і формборотьби, і їхеволюція протягомвійни.
Практичнацінність полягаєу використанніданого дослідженняпри вивченнімаловідомих, міфологізованихсторінокантифашиськоїборотьби натериторіїУкраїні в рокиВеликої Вітчизняноївійни. Можебути використанапри вирішенніпитання обґрунтуваннявизнання ОУН, УПА воюючоюстороною вДругій світовійвійні, наданніїм пільг. Зверненняуваги дослідниківна висвітленняпитання антифашиськоїборотьби польськогопідпілля натериторіїУкраїни.
Структураданого дослідженнявизначена метоюта завданнями, складаєтьсяз вступу, 4 розділів, висновків, списку використанихджерел, додатків.
1.Історіографічнийогляд та джерельнабаза дослідження
Історіографіюпартизансько-підпільноїборотьби в тилуворога радянськіісторики поділилина такі хронологічніперіоди:
1. відпочатку докінця війни;
2. 1945 досередини 50 хроків;
3. з другоїполовини 50 хроків до сьогодення.
Вонивідрізнялисьміж собою рівнемконкретно-історичнихзнань з проблеми, наявністюджерельноїбази, ступенемрозробкизагально-методологічнихпитань, що впливалона науковийрівень, формиі методи дослідження.
В першомуперіоді історичніпроблемихарактеризуютьсяне великоюкількістюпраць. Публікаціївоєнних років, в основномув періодичнихвиданнях, носили агітаційно-пропагандиськийхарактер, метою якихбув закликдо боротьбиз ворогом. Статтіприсвяченісистематизаціїдосвіду веденняпартизанськоїборотьби натериторіїУкраїни. В першійкнизі науковихзаписок Інститутуісторії УкраїниАН УРСР, яка вийшла вУфі, куди бувевакуйованийінститут, була розміщенастаття Н. І.Супруненко«З досвідупіврічноїборотьби радянськихпартизан протинімецькихокупантів».В Уфі такожопубліковані«Нарисиісторії України», в одному з розділівяких зробленічасткові узагальненнядосвіду бойовоїдіяльностіпідпільниківі партизанУкраїни.
Ряд матеріалівнауково-публіцистичногохарактерунадрукованів журналі «Українськалітература»в Уфі. Опублікованоперші документальнізбірники, середних збірникдокументальнихматеріалівпро діяльністьпідпільноїкомсомольськоїорганізації«Молодагвардія».
В рокивійни з’явилисьперші спогадиучасниківпартизанськогоруху та їїкерівників.10 березня 1944 рокув газеті «Правда»з спогадами«В битвахза Батьківщину»виступив командирпартизанськогоз’єднанняС.А. Ковпак. Вцьому ж роцівийшла йогокнижка «Похіду Карпати».
Роботиопублікованів роки війнибазувалисьв основномуна повідомленняхСовінформбюро, матеріалахперіодичнихвидань, особистихспостереженнях, бесід авторівз партизанамиі підпільниками.Доступ до архівнихматеріалівбув обмежений.Обмеженістьджерельноїбази впливалана тематикуі зміст робіт,їм не вистачаловсесторонньогоісторичногоаналізу.
В науковихзбірниках, журналах, газетахпіслявоєнногоперіоду друкувалисьстатті, повідомлення, замітки продіяльністьпартизан іпідпільниківв роки війни, проводилисьперші повідомленняпро кількістьзнищених фашистськихгарнізонів, складів, мостів, поїздів, розкривалисьумови життялюдей на окупованійтериторії.
Розвитокпартизанськогоруху в Україніта діяльністькомсомольськогопідпілля всвоїх працяхвисвітлювалиГ.В. Кузовков«Партизанськийрух на Українів період ВеликоїВітчизняноївійни», Д. І. Бедзик «Плем’янескорених: нариси прокомсомольськепідпілля наУкраїні в дніВітчизняноївійни».
Однієюз особливостейцього періодубула наявністьвеликої кількостіспогадів учасниківі керівниківпартизанськогота підпільногоруху на Україні: Ковпака С.А., Федорова А.Ф., Сабурова А.Н., Сабурова О.М., Вершигори П.П., Наумова М. І., Медвєдєва Д.Н., Шеремета М.С., Руднєва С.В. таінших.
З другоїполовини 50 хроків історикиодержали більшширокий доступдо документальнихджерел, ширшерозгорнулисьпублікаціїдокументіві статистичнихматеріалів, були сформованівеликі авторськіколективиісториків зметою розробкиданої проблематики, відкриті науковіустанови іпідрозділи, почали видаватисьнові історичніжурнали.
Великийрозмах дослідницькоїроботи викликалапостанова ЦККПРС від 12 вересня1957 року «Проствореннябагатотомноїісторії ВеликоїВітчизняноївійни», якевизначилонапрями організаційної, науково-дослідноїроботи по вивченнюі розробціпраць з історіївійни.
Особливемісце займаєшеститомна«Історія ВеликоїВітчизняноївійни». В нійвперше вводитьсяв обіг рядпартійнихдокументівпо організаціїнародної боротьбив тилу ворога, дані про кількістьпартизанськихформувань, підпільнихорганізацій, про організаторівборотьби.
У 1956році вийшлав світ монографіяН. І. Супруненка«Україна вВеликій Вітчизнянійвійні РадянськогоСоюзу», де впершезроблено спробусистематизаціїважливих аспектівз історії Українив роки ВеликоїВітчизняноївійни.
Наоснові архівних, документальнихджерел, з використанняммемуарноїлітературинаписана працяКлокова В., Кулика І., СлинькоІ. «Народнаборотьба наУкраїні в рокиВеликої Вітчизняноївійни». Цінністьїї полягає втому, що тутвисвітлюютьсятакі питання, як організаціяі розвитокпідпільногоі партизанськогоруху, патріотизмнароду в боротьбіз ворогом, бойовідії підпільнихгруп, партизанськихзагонів і з’єднань.
В цьомуж році вийшлапраця Тронько П.Т.«Безсмертяюних: з історіїборотьбикомсомольськогопідпілля Українив роки ВеликоїВітчизняноївійни», присвяченаборотьбі молодіі комсомолуУкраїни противорога.
ВмонографіїДемьянчукаІ. Л. «Підпільнапреса України», досліджуєтьсяпитання друкованихзасобів підпільнихорганізаційі партизанськихформуваньУкраїни.
Однакці праці булилише окремимиепізодамиборотьби. Булапотреба в створеніпраць, які бцілісно висвітлюваливсі стороницієї боротьби.Етапним у вирішенніцієї проблемистало виданняколективноїпраці «УкраїнськаРСР у ВеликійВітчизнянійвійні РадянськогоСоюзу 1941–1945 рр.»в 3 х томах, підготовленоїІнститутомісторії партіїпри ЦК КомпартіїУкраїни – філіалаІМЛ з участюнауковихспівробітниківІнститутуісторії Академіїнаук УРСР, викладачіввузів і воєннихісториків. Вній найбільшповно висвітлюєтьсяборотьба народуна окупованійтериторії, подається новийматеріал продіяльністьпідпільнихпартійнихорганів, організаційі груп підпілля, партизанськихзагонів і з’єднань.
ТемупродовжилимонографіїТронька П.Т., Яценка В.Д., СтафійчукаІ. П., СлинькаІ. І.
Виходитьзбірник листівокпартійногопідпілля іпартизанськихзагонів.
З другоїполовини 60 хвидаютьсяпраці, в якихдетальновисвітлюєтьсядіяльністьпідпілля іпартизанськихформувань вокремих районахУкраїни: Кизя Л.Е., Степанова Л.С., Міщенка Г.П. іМатвійчукаМ.М., Замлинського В.О..
Видається26 томів історіїміст і сілУкраїнськоїРСР, де подаєтьсяфактичнийматеріал поборотьбі народув тилу ворогапо більшостінаселенихпунктів і районівреспубліки.
З 1973 рокупочали виходити12 томів «ИсторииВторой Мировойвойны 1939–1945 гг.», остання книгабула виданав 1982 році. 7 йтом українськогоі 8 й томросійськоговидання багатотомної«Истории УкраинскойССР», «Очеркиистории областныхпартийныхорганизаций».Тут розглядалосьшироке колопитань партизанськогоруху, його розвитокі ефективність.
Становленняі розвитокпартизансько-підпільногоруху в західнихобластях України, специфіка іособливостірозвитку тутнародної боротьбивперше розкритов монографіїЗамлинського В.О.«З вірою у перемогу: комуністичнапартія на чоліпартизанськоїборотьби протинімецько-фашиськихзагарбниківу західнихобластях України1941–1944 рр.». Партизанськаборотьба населенняБуковини знайшлавідображенняв монографіїКомарницького С.І. «РадянськаБуковина в рокиВеликої Вітчизняноївійни 1941–1945 рр.».
З’являютьсяпраці, присвяченітематичнійрозробці проблеми, що можна вважатинаступниметапом в дослідженнінародної боротьбина територіїУкраїни. В рядіпраць розглядаютьсяокремі формиборотьби, виділяютьсяпостановкоюпитань, науковоюаргументацієюїх вирішення, новизноюфактологічногоматеріалу.МонографіїКлокова В.Н., Коваля М.В., Кучера В. І., Зінченка Ю. І., Григоровича Д.Ф..
Колективнамонографія«Народнаявойна в тылуфашыстскихоккупантовна Украине1941–1944 г.» складаєтьсяз двох частин:«Борьба в подполье»та «Партизанскаяборьба», матеріал викладенийв проблемно– хронологічномуплані. Ця працядозволяє детальнопростежитивсі напрямиборотьби, їхмісце увсенароднійборотьбі врізних регіонахреспубліки, розкрити механізмкерівництва.В другій книзівисвітлюєтьсябойова і диверсійнадіяльністьпартизанськихзагонів і з’єднаньУкраїни, розкриваєтьсявзаємозв’язокі взаємозалежністьїї форм і методівв різні періодивійни, бойовавзаємодіяпартизан зчастинамиЧервоної Армії,їх розвідувальнадіяльністьдля радянськихвійськ, життяі побут в партизанськихзагонах і з’єднаннях.Автори праціопираютьсяна документальніджерелане лише радянські, але й зарубіжні.
В першійкнизі висвітлюєтьсястворення іукріпленняна Україніпартійно –комсомольськогопідпілля, формиі методи ідейно-виховної, організаційноїроботи підпільниківсеред населення, бойова діяльністьпідпільнихдиверсійнихгруп, їх допомогапартизанамі частинамЧервоної Армії.Велика увагаприділена незбройним формамборотьби населення, частково зривупланів окупантапо використаннюпромислових, природніх ілюдських ресурсівреспубліки.
На реакціїрізних прошарківукраїнськогонаселення нанімецьку окупаціюзупиняютьсяряд англійськихі американськихдослідників.Зокрема, в книзі«Советскиепартизаны вВторой мировойвойне» йдетьсяпро те, що радянськенаселення вході війнипроявляло яклояльністьтак і не лояльністьдо режиму.Зокрема, середмолоді та частковосеред міськогонаселення, насампередсеред промисловихробітниківпрорадянськінастрої булисильніші, ніжсеред старшогонаселення. Втой час іноземніавтори вважали, що селяни –колгоспникибули особливимджерелом прихованогоневдоволення, що й значначастина інтелігенціїне була відданарадянськійвладі, оскількиособливо потерпілапід час сталінськихрепресій і їїпредставникибули готовіпідтриманимбудь-якийантисталінськийрух.
Протягомпершого-другогоетапу станісторичноїнауки виключавоб’єктивнеі неупередженевивчення проблемипартизансько-підпільноїборотьби. Увагапереважнозосереджуваласьна постійномупідкреслюваннікерівної ролікомпартії ворганізаціїостанньої, міфологізаціїзбройної боротьбиу ворожомутилу, героїзаціїїї учасників.У працях радянськихісториківнаполегливопроводиласядумка про те, що партизанський, підпільнийрух мав всенароднийхарактер.Замовчувавсятой факт, що взахідних регіонахреспублікибільшістьнаселенняпідтримувалоОУН, УПА і сприймаларадянськихпартизанівяк зайд, котріприйшли, щобза наказомМоскви знищитиукраїнськийвизвольнийрух. Не висвітлюваласятака проблема, як стосункипартизанів, підпільниківз ОУН, УПА, їхставлення донаселеннязахідних областейУкраїни, котренерідко розглядалосяяк вороже середовищевідносно останніх.
Післяздобуття Україноюнезалежностів серпневі дні1991 року питанняпартизанської, підпільноїборотьби 1941–1944років не знайшлина жаль належноїзацікавленостіу науковців.Ми маємо лишеокремі дослідження.Зокрема, працяЧайковськиого А.С.Невідома війна: партизанськийрух на Україні1941–1944 рр., присвяченаРухові Опоруна окупованійфашистамитериторіїУкраїни в рокиВеликої Вітчизняноївійни. Побудованана документальнихматеріалахта архівнихджерелах, висвітлюєширокий аспектпроблеми «малоївійни», роль і місцепартизанськогоруху в розгромізагарбників, подаєтьсяоцінка антифашиськоїборотьби ОУН, УПА.
Клоков В.Н.в праці «Остратегии итактике советскихпартизанв борьбе противфашистскихоккупантовна Украине », розглядаєвійськовіаспекти радянськогопартизанськогоруху на територіїУкраїни
У стислійформі окреміпитання рухуопору відбитов працях, матеріалахнаукових конференцій, проведенихІнститутомісторії УкраїниНАНУ.
Вийшлонауково– довідковевидання «Українськапартизанка1941–1945 рр. Партизанськіформуваннята органи керівництваними», підготовленеархівістамиЦДАГОУ.
У книзіБезсмертя.Книга пам’ятіУкраїни 1941–1945 рр./ Гол. Ред.Герасимов І.О., простеженокількіснийі національнийсклад партизан, значення, якейому надавалосяв оперативнихі стратегічнихпланах радянськогокомандування, співвідношеннястихійних іорганізованихформ партизанськоїборотьби, однак малоуваги приділяєтьсяпитанню бойовоїдіяльностіОУН, УПА.
РозділРух опору вокупованійУкраїні міститьсяв Політичнійісторії ХХстоліття. Українав Другій світовійвійні 1939–1945 рр.т. 4, автор Кучер В.І..
У брошуріКоваля М.В.«Україна уДругій світовійі Великій Вітчизнянійвійні », авторвказує нагіпертрофованийхарактер висвітленнярозвиткупартизанськогоруху радянськимиісториками.Торкаєтьсяконцепціїборотьби, якупроводилаупродовж 1941–1945рр. ОУН, УПА.
Незважаючина те, що присвяченихісторії українськогонаціонально-визвольногоруху публікаційє чимало, досліджень, присвяченихантинациськійборотьбі, майжене має. Фактологічнийматеріал зданої тематикирозкиданийпо різних джерелахта публікаціяхі, щоб відтворитивесь процесантинациськоїборотьби, требазібрати доситьрозрізненуінформацію.
Загаломісторіографіюз даної проблемиумовно можнаподілити натри групи. Допершої відносимоісторико-мемуарнідослідженняучасниківнаціонально-визвольнихзмагань. Середних можна виділитипраці МірчукаП., Лебедя М., спогади Борця«Чумака» Ю., Бульби – Боровця Т.та «ІсторіяУкраїнськоговійська». Певнівідомості можнапочерпнутиз академічнихбагатотомнихвидань «ЛітописУПА», «Енциклопедіяукраїнознавства».Однак ця літературамає тенденційнийхарактер взалежностівід того, доякого крилаОУН належававтор публікації.
Другугрупу становлятьпраці, які побачилисвіт за часівУРСР та незалежноїУкраїни і маютьяскраво вираженуідеологічнуспрямованістьпроти ОУН таУПА і показуютьучасниківукраїнськогонаціональногопідпілля якнімецькихсоюзників таворогів українськогонароду, праціє заполітизовані, малообєктивні.Подібні думкипредставленів академічномубагатотомномувиданні «ІсторіяУРСР», працяхДмитрука К.Е., Поліщука В.В., Даниленка С.Т., Масловського В., Замлинського В., Войцеховського А.А., Ткачука А.В., Давиденка В.А.….
Третюгрупу становлятьдослідження, які написанів часи незалежноїУкраїни. Притаманноюїх ознакою єгостро полемічний,інколи безкомпроміснийхарактер упитаннях, щостосуютьсявисвітленнямісця та ролінаціональногоруху ОУН, УПА.Такий станречей є своєрідноюреакцією натабу накладенесвого часу нарозробку цієїпроблеми, відвертуїї фальсифікаціюу радянськихдослідженнях.Про різні їїшколи і напрямидає уявленнябібліографічнийпоказник праць, що з’явивсяв період 1945–1998рр. На його сторінкаханонсованодекілька сотеньпраць, що побачилисвіт, як зарадянськихчасів, так і вперіод здобуттяУкраїноюнезалежності.
В1992–1993 роках у Львовібула надрукованапраця Косика В.«Україна іНімеччина уДругій світовійвійні», майжевсі аспектицієї праці длячитача булине відомі, абодавали незвичнуінтерпретаціюподій. Працянаписана наоснові архівнихматеріалівєвропейськихдержав, зокремаНімеччини, документахокупаційногорежиму на Україні.
За1997–2000 роки Косик В.видав у Львовічотиритомнийзбірник німецькихархівних матеріалівпід назвою«Україна вдругій світовійвійні у документах».Кожний документчотиритомникадрукувавсядвічі: у виглядіксерокопіїз архівноїсправи і вукраїнськомуперекладі.
Середробіт, які об’єктивноі виваженопідходять довивчення діяльностіОУН і УПА вартоназвати роботиКиричука Ю.та Кентія А.В…Їх праці відзначаютьсябагатим фактичнимматеріалом, широкою архівноюбазою.
УчастіОУН, УПА у боротьбіпроти німецькоїокупації натериторіїУкраїни присвяченіроботи Лапайдуха Р., Патриляка І., Лукінюка М., НікольськогоВ… Наскрізнаідея, яка об’єднуєці праці, полягаєв тому, що ОУН, УПА виступалирушіяминаціонально-визвольноїборотьби завідновленнянезалежноїдержави, а томувони заслуговуютьбути визнанимивоюючою стороноюу Другій світовійвійні.
З 12вересня 1997 рокув Україні працюєспеціальнаурядова комісіяз вивченнядіяльностіОУН, УПА. У 2000 роцібула виданапопередняісторичнадовідка щодопроблеми ОУН, УПА підготовленакерівникомробочої групив межах діяльностіУрядової комісіїпрофесоромКульчицьким С.В.У 2005 році вийшлодві книги«ОрганізаціяУкраїнськихнаціоналістіві УкраїнськаПовстанськаАрмія. Історичнінариси», «ОрганізаціяУкраїнськихНаціоналістіві УкраїнськаПовстанськаАрмія. Фаховийвисновок робочоїгрупи істориківпри Урядовійкомісії з вивченнядіяльностіОУН і УПА» У2006 році опублікованофаховий висновокробочої групиісториків приУрядовій комісіїз вивченнядіяльностіОУН і УПА. Впродовж7 років робочагрупа випустила28 книг загальнимобсягом 5819 с..
Питанняантифашиськоїборотьби польськогопідпілля таспівробітництваз українськимпідпіллям натериторіїУкраїни у сучаснійукраїнськійісторіографіїрозкрито недостатньо.Всю літературуз даної проблематикиумовно можнарозділити надві групи. Допершої ми відносимолітературу, яка вийшла урадянські часи, однак ця проблемамало досліджувалась.Питання співробітництваукраїнськогота польськогопідпілля розкритев основномув спогадахколишніх командиріврадянськихпартизанськихзагонів, зокрема, С.А. Ковпака, П.П. Вершигори.До другої групизараховуємопублікації, які побачилисвіт у часинезалежноїУкраїни. Зокрема, праця А. Русначенка«Народ збурений», де подаєтьсяпорівняннядіяльностіукраїнського, білоруського, литовського, латвійськогота естонськогорухів опорув часи Другоїсвітової війни.Заслуговуєна увагу працяВ. Сергійчика«Радянськіпартизани протиОУН-УПА», в якійнаведено архівнідокументи, щорозкриваютьполітику радянськоговійськовогокерівництвапо відношеннюдо українськогота польськогонаціональногопідпілля. Вивченнюспірнихукраїнсько-польськихпитань присвяченіпублікаціїматеріалівнаукових конференційпід загальноюназвою «Україна-Польща: важкі питання».Важливими єрегіональнідослідження, зокрема праціО. Гайдая, Б.Хаварівського, В. Ханаса «Хтопожав бурю»,«Предтеча», в яких висвітлюєтьсядіяльністьпольськогопідпілля наТернопіллі.Багато аспектівдіяльностіукраїнськогота польськогоантинациськогопідпілля висвітленоу праці львівськогодослідникаЮрія Киричука«Нариси з історіїукраїнськогонаціонально-визвольногоруху 40–50 роківХХ століття».Слід відзначити, що більшістьлітературиз даної проблематикиприсвяченофактам українсько-польськогопротистоянняв час Другоїсвітової війни.
Отже, якми бачимо проблеміантинациськогоРуху Опоруприсвяченобагато праць, але більшістьз них стосуютьсяборотьби радянськихпартизан іпідпільників, а з боротьбиОУН, УПА, польськогопідпілля й досіне має ціліснихпраць.
Джерельнубазу дослідженняскладаютьзбірники документіві матеріалів:
СоветскаяУкраина в годыВеликой Отечественнойвойны 1941–1944 гг.Документы иматериалы в3 х томах
Українськедержавотворення.Акт 30 червня1941 року: збірникдокументіві матеріалів/ під заг. ред.Шашкевича Я.і Кука В.
СергійчикВ. ОУН-УПА в рокивійни. Новідокументи іматеріали.
ОУНв світлі ПостановВеликих Зборів, Конференційта інших документівз боротьби1929–1955 рр..
Українав Другій світовійвійні: збірникнімецькихархівних матеріалівв 3 х томах.
Цілкомтаємно… Секретнідокументи Рейхупро діяльністьОУН 1941–1944 роках.
Джерельнабаза відповідаєпоставленійметі і завданнямокресленихавтором.
--PAGE_BREAK--
2. Радянськапідпільно-партизанськаборотьба натериторіїУкраїни
2.1 Передумовивиникненняпартизанськогоі підпільногоруху в Україні
Передумовидля виникненнпартизансько-підпільногоруху на Україніформувалисьу міжвоєннийперіод.
Це питаннярозроблялирадянськівоєнні теоретикиМ.В. Фрунзе, М.М. Тухачевськийта інші. Зокрема, проблемі «малоївійни» чималоуваги приділивтогочаснийнарком військовихі морськихсправ М.В. Фрунзеу праці «Єдинавоєнна доктринаі Червона армія».Він зазначав, що важливимзасобом боротьбиз технічнобільш сильнимиарміями противникає партизанськавійна на територіїможливих театріввоєнних дій.Використовуючиїї методи, можнастворити дляармії ворогатакі умови заяких він, поприсвої технічніпереваги, можезазнати суттєвихвійськовихвтрат. Наголошував, що обов'язковоюумовою успішногорозвиткупартизанськоївійни має бутизавчасне виробленняпланів, підготовкавійськово-політичнихкадрів, створенняспеціальнихзасобів, розробкаметодів і формборотьби, щозабезпечатьуспіх.
Один звідомих радянськихфахівцівпартизанськоїсправи І. Г. Старінову своїх спогадахта спеціальнихпрацях у 20 тіроки писав пропрактичневтілення теоретичнихрозробок щодопідготовкипартизансько-підпільноївійни РадянськогоСоюзу на випадокнападу. У Києві, Харкові, Куп'янкубули створеніспеціальніцентри з підготовкифахівців длядіяльностів ворожомутилу, зокрема: мінерів-підривників, радистів, парашутистів, розвідників, водіїв. Налагодженовипуск мінно-підривнихзасобів, спеціальногоспорядження, яке мало бзастосовуватисьу ході розгортаннябойових диверсійнихдій на військовихоб'єктах, промисловихпідприємствах, населенихпунктах протиживої силиворога. З підготовленихкадрів формувалисяспеціальнічастини і підрозділи, які на випадоквійни мали бутипереправленів ворожий тил.
З метоюопануванняпрактичниминавичкамипартизанськихдій проводилисьспеціальнінавчання, наяких відпрацьовувалисьтактичні прийомиз застосуваннямрізноманітнихзасобів боротьби.Старінов І. Г.писав, що напочатку 30 хроків усе булозроблено длятого, щоб у разіворожої агресіїздійснитивелику операціюз допомогоюпартизанськихсил і авіаціїв результатіякої були бпаралізованівсі комунікаціїзахідних областейБілорусії, України, Бессарабії, зайнятих противником, а його військана фронті залишилисьби без поповненняі пального.
Однакнаприкінці30 х років всяпідготовчаробота з розгортанняпартизансько-підпільноїборотьби навипадок війнибула призупинена, партизанськіформування, склади з зброєю, боєприпасами, спорядженням, підривнимизасобами ліквідовано.Сфабрикованосправу на заступниканаркома оборониСРСР М.М. Тухачевського,«викрито змову»проти Сталіната його найближчогооточення, якінамагалисяліквідуватиполітичнусистему, створену«вождем народів».
Причиноюрепресій іпереслідуваньбуло також іте, що ця діяльністьне узгоджуваласьз положеннямирадянськоївоєнної доктрини, яка не передбачалаведення бойовихдій на радянськійтериторії.Сталін вважав, що офіційнеприйняття наозброєнняЧервоною Армієютактики «малоївійни» означалоб те, що РадянськийСоюз не виключаєможливостірозв'язанняНімеччиноювійни протиСРСР, з якоювін намагавсявстановитидружні відносини, підписавши23 серпня 1939 р.політичнийдоговір проненапад.
Вспогадах колишнійначальникУкраїнськогоштабу партизанськогоруху Т.А. Строкачписав: «Донелегальноїборотьби, хочі говорили пронеминучістьоборонноївійни, нашихлюдей ніхтоне готовив.Якби ще 20 червня1941 р. хтось заікнувсяпро те, що підпільнувійну доведетьсявести Україні, Білорусії, Прибалтійськимреспублікам, того б назвалипанікером…Наш народ небув підготовленийморально доможливих поразокна фронтах, доможливої нелегальноїпідпільно-підривноїроботи в тилуворога, що вимагалоспеціальногонавчання».
Однимз перших документіввиданих з метоюмобілізуватирадянськийнарод на відсічнімецькомуагресоровібула директиваРНК СРСР і ЦКВКП прийнята29 червня 1941 р. Вній містилисязаклики допартійних ірадянськихорганів виступитиорганізаторамиопору німецькимзагарбникам.Однак в ній небули конкретизованіформи, методи, засоби боротьби.На місцях працівникипартійнихкомітетіворганів владине знали з чогопочинати, когозалишати впідпіллі, хтомає складатипартизанськізагони, зібратизброю, боєприпаси, одяг для бійців, як забезпечитиїх продовольством.Нерідко траплялося, що керівникипартійнихкомітетів, радянськихорганів владив районах, якимзагрожувалиокупація ганебнокидали своїпосади і тікалив тил.
3 липня1941 р. Директивабула озвученаСталіним І. В.в зверненнідо радянськогонароду, в ньомумістився закликнаселення допартизанськоїборотьби, взайнятих ворогомрайонах потрібностворюватипартизанськізагони, кінніі піші, створюватидиверсійнігрупи для боротьбиз частинамиворожої армії, для розпалюванняпартизанськоїборотьби всюди, для підривумостів, доріг, порчі телеграфіві телефонногозв'язку, підпалулісів, складів, обозів, створюватинеcтерпніумови для противника, шукати і винищуватийого на кожномукроці, при відступіЧервоної Армії.Не залишатипротивниковіні одного кілограмахліба, хлібздавати підзбереженнядержавниморганам длявивозу в тил, хліб і горюче, яке неможливовивезти знищувати.
З метоювиконанняприписів документів, виданих центральнимиорганами, ЦККП У 30 червня1941 року створивоперативнугрупу, яка малазайматисьорганізацієюпартизанськоїборотьби, відборомкадрів, формуваннямзагонів.
5 липня1941 року ЦК КП Уухвалив постановупро організаціюпартизанськихзагонів і створенняпартійногопідпілля.
Закликидо організаціїопору ворожійнавалі містилисьу зверненніПрезидії ВерховноїРади УРСР, РНКУРСР, ЦК КП Удо українськогонароду 7 липня1941 року. Зокрема, в цих документахзазначалося:«Де б не з'явивсяворог він маєзнайти собімогилу. Хайкожна хата ібудинок, хайкожне містоі село несутьсмерть гітлерівськимрозбійницькимзграям».
Привоєнних радахфронтів осінню1941 року з участюпредставниківмісцевих партійнихорганів сталистворюватисьспеціальніоперативнігрупи. 1 листопада1941 року при воєннійраді Південно-Західногофронту буластворена оперативнагрупа на чоліз секретаремЦК КП У М.С. Співаком.До складу увійшлиН.Е. Гавриленко, Л.П. Дрожжин, А.Н. Зленко, Г.Н. Караваїв, В.С. Костенко.
З метоюнадання практичноїдопомоги регіональнимпартійниморганам М.С. Хрущов, Д.С. Коротченко, М.О. Бурмистенко, М.С. Гречуха, М.С. Співак провелинизку нарадв Києві, Воротилові, Сталіно, Харкові, Новоград-Волинськомута інших містах.
Однакплани багатьохобкомів, райкомівпартії так ізалишилисьздебільшогона папері, внаслідокдопущенихпомилок тапрогалин увиборі структури, організації, способах діяльності, конспірації, доборі членівпідпільнихорганізаційта груп, безвідповідальногоставлення тихпартійнихкерівників, яким було дорученозайматись цієюсправою, найпершеце в західнихрегіонах України.
Помилкоюбуло і те, щоперші загонидіяли в прифронтовійсмузі насиченіворожими військами.Не навчені, неоснащені, непристосованідо діяльностів умовах фронтупартизанимасово гинули, не завдаваливтрат противникові, тоді як в глибокомутилу ворогапанував спокій.
У звітіВорошиловградськогообкому КП У пропартизанськийрух і діяльністьпідпільнихорганізаційна територіїобласті відзначалось, що в ряді районівдобір людейна роботи втилу противникабув поспішнимі проводивсябез всебічногоїх вивченн іпровірки. Цепривело допроникненняв підпільніорганізаціїта партизанськізагони політичноне стійкихелементів, якізгодом сталина шлях дезертирстваабо зради.Організаціязв’язкуздійснюваласьне професійно.Конспіративніта явочні квартирине відповідалисвоєму призначенню.
Однієюз причин невдачв розгортанніпартизансько-підпільноїборотьби булоте, що певначастина населеннябула невдоволенаіснуваннямсталінськогорежиму. СтворенаСталінимадміністративно-репресивнасистема булаантигуманноюі антиморальноюза своєю суттю.Жорстока громадянськавійна, жертви, що їх зазнавнарод, насильницькаколективізація, голодомор, репресії, нагнітанняв країні всеохоплюючоїпідозрілості, страху, привелодо того, що людизневірилисяу соціалізмі.Частина населенняу приході німціввбачала порятуноквід жорсткоїрепресивноїполітичноїсистеми. Негативнеставлення доіснуючого ладупосилилосьпід впливомпоразок радянськихзбройних сил, завданих німецькимвермахтом.Приголомшливоподіяв на населеннябезладнийвідступ величезноїмаси військових, які фактичновтікали віднаступаючоїармії. Першареакція назаклики партійнихорганів включатисяв партизанськуборотьбу унаселеннявикликав великийсумнів щодоможливостізупинити німецькуармаду силамипартизанів, коли з цим невпораласьармія, оснащенановітньоютехнікою. Упочатковийперіод війнисклалося враження, що СРСР не вистоїть, буде розгромлений.Не спрацювалиідеологічніштампи про те, що у випадкуагресії радянськілюди «всі якодин станутьна захистсоціалістичноїБатьківщини», про «згуртованістьта дружбу міжнародама СРСР»,«радянськийпатріотизм».Особливе становищесклалося взахідних регіонахреспубліки, які зазналижахливої радянізаціїпісля їх включеннядо складу СРСР.Навіть післяпочатку війнитут продовжувалисьрепресії, тисячінеблагонадійнихворогів народу, що знаходилисьу в’язницяхрозстрілювались.У відповідьна закликиСталіна залишатиза собою мертвуземлю, спеціальнічастини підривалипромисловіпідприємства, залізниці, затоплювалишахти, знищуваливрожай. Найціннішеобладнання, техніка, сировинабули вивезенідо східнихрегіонів СРСР.Пояснення булоєдине, щоб цимне скористалисьнімецькі окупанти.До партизанів, як представниківтоталітарноївлади, які виступалина її захистнаселення, принаймі уперший періодвійни ставилосястримано, а той вороже. Яксвідчать джерелапричиною цьогобули репресії, залякування, терор, розстрілижителів населенихпунктів, якіна поглядпартизанськихкомандирів, не досить лояльноставились доних як представниківрадянськоївлади, не бажаливступати дозагонів, абовідмовлялисьнадавати допомогу.
Отже, якми бачимо практичнийдосвід організаціїі тактикипартизанськогоруху в рокигромадянськоївійни булозабуто, а натеоретичнірозробки накладенотабу. Катастрофічніпоразки нафронтах, величезнілюдські і матеріальнівтрати, що їхзазнали збройнісили СРСР, змусилирадянсько-партійнекерівництвовживати заходівдля розгортанняпартизанськоїборотьби в тилунімецькихвійськ. Однакці перші крокисупроводжувалисьпомилками, прогалинамив роботі.
2.2 Збройнаборотьба партизанівта підпільників
Наявністьвеликих лісовихмасивів у північнихрайонах України, сприяла концентраціїпартизанськихформувань, якірозгорнулиактивну бойовуі агітаційно-масовудіяльність.Вигідні географічніумови Сумськоїобласті зробилиїї центромформуванняпартизанськихзагонів. В вересні1941 р. почали своюдіяльністьзагони, якимикерували С.А. Ковпак, С.В. Руднєв. Вжовтні загониоб'єднались.На стику Чернігівської, Сумської областідіяв загін начолі з А.Н. Сабуровимстворений восновному звійськовослужбовців.На територіїСумської областітакож діялизагони Н. І.Воронова, С.М.Гнібіди, Ф.Е. Канавца, К. І. Погорілого.15 грудня 1941 р. натериторіїпівденногомасиву Брянськихлісів відбуласянарада командиріві комісарів.Створено штабдля вирішенняпитань взаємодіїзагонів. Навесні1942 р. шляхомоб'єднаннярозрізненихзагонів діялодва великихз'єднання начолі з О.М. Сабуроваі С.А. Ковпака.Зимою-весною1942 р. контролювалиСередино-Будський, Хильчицькийрайон.
Бурхливогорозвитку набравпартизанськийрух в південно-західнійчастині Чернігівщини, суміжних районахКиївськоїобласті, дерозкинулисьзначні лісовімасиви. У північнихрайонах Чернігівськоїобласті розгорнувбойову діяльністьобласнийпартизанськийзагін підкомандуваннямО.Ф. Федорова, який водночасбув секретаремЧернігівськогообкому партії.Загін утворивсяв листопаді1941 р. в результатіоб'єднаннязагонів Корюківського, Холминського, Райментарівського, Перелюбськогорайонів і розпочавбойові дії зрозгрому дрібнихнімецькихгарнізонів, поліцейськихдільниць, здійснювалидиверсії накомунікаціяхпротивника.В листопаді1941 р. німецькіохоронні частинипереслідувалипартизанів, які маневруючивідірвалисьі вийшли в лісовімасиви Орловськоїобласті РСФСР.Там діяли спільноз російськимипартизанамидо літа 1942 р. потімзнову повернулисьна Чернігівщину.
Своюдіяльністьрозпочалиневеликі партизанськізагони в Носівськомурайоні в жовтні1941 р. Серед нихзагін на чоліз М. І. Стратилатомдіяв в Бобровицькому, Любецькому, Гродненськомурайонах
ВНовобасанськомурайоні розгорнулибойові діїзагони підкомандуваннямО. Є. Кривця. ВЧорнобильськомурайоні на Київщині, в суміжнихрайонах Чернігівськоїі Комаринськомурайоні Поліськоїобласті діявзагін Головача Ф.В…На Київщинілітом – осінню1941 р. діяло більше20 партизанськихзагонів, якінападали наобози, штабитилових частин, невеликі гарнізон.
Швидкаокупаці західнихобластей Українине дала змогиобкомам партіїзавчасностворитипартійне підпілляі партизанськізагони. Недотримувалисьправил конспірації, що вело до великихлюдських втрат.Крім того німецькаадміністраціязапровадилана цих територіхсвій адміністративно-територіальнийустрій. «ДистриктГаличина»приєднувавсядо створеногона польськійтериторіїГенерал-губернаторства.На окупованійтериторії УРСРстворювавсяРейхскомісаріат«Україна», доскладу якоговходили шістьгенеральнихокругів: областіРівенська, Луцька, Кам’янець-Подільська, Житомирська, Вінницька, Київська, Запоріжська, Дніпропетровська.З центром умісті Рівне.Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловградськаобласті татериторія Кримуперебувалипід владоювоєнних властей.
Специфічнимибули умовидіяльностіпартизанськихформувань уХарківськійі Сталінськихобластях, якіу зв’язку зстабілізацієюфронту на довгийчас сталиприфронтовими.Тут партизанивели боротьбуна лінії фронтуі в близькомутилу ворогав тісній тактичнійвзаємодії зчастинамиЧервоної армії.В смузі оборони6-ї армії на ділянціфронту діяливздовж лівогоберега ПівнічногоДінця 29 загонів, загальноючисельністю1000 чоловік. Завданнядиверсійногоі розвідувальногохарактеру.
Недолікамивзаємодіїпартизан зЧервоною Армієюбуло те, що штабидеяких частинармії не булипідготовленідо взаємодіїз партизанамиу розв’язанніпитання конкретнихоперативно-тактичнихзавдань. Небуло єдиногооперативногооргану, якийби керувавдіями партизанськогоруху, узгоджувавдії партизанз операціямиЧервоної армії.Тому партизанськісили використовувалисямало, інодівиконувалинезначні завданнязазнаючи значнихвтрат. Відсутністьтехнічнихзасобів зв’язкузнецінювалорозвідувальнудіяльністьпартизанськихзагонів.
НаПравобережжіперша партизанськазона виниклав північно-західнійчастині Житомирщини.Загони підкомандуваннямВ. І. Возбранного, Т.Л. Грімана, В.В. Дружинського.Значну рольтут відігравалиорганізаторськігрупи, які булиперекинутіз тилу. В травні1942 р. в районіОлевська-Словечнедіяла розвідувальнагрупа на чоліз І. А. Петровим.В серпні групина чолі з І.Ф. Патуржанським, С.Ф. Набокою.В листопаді1942 р. група начолі з уповноваженимЦК КП У С.Ф. Маликовим.
НатериторіюЖитомирської, Рівенської, Волинськоїта інших областейпередислокувалисьвосени 1942 р. загониС.А. Ковпакаі О.М. Сабурова.В Рівненськійобласті діялизагони підкомандуваннямМ.Й. Місюри, М.С. Корчева, Д.С. Попова. Дваостанні булиоб'єднані вквітні 1942 р. водин на чоліз Д.С. Поповим.Чимале вогнищепартизанськоїборотьби виниклов районі Нікополяв Дніпропетровськихплавнях наприкінціліта на початкуосені 1941 р. Плавністали базоюНікопольського, Криворіжського, Харківського, Апостолівськогота інших партизанськихзагонів. Сюдиприбув загінсформованийвійськовоюрадою Південногофронту в складі311 бійців. Загаломтут базувалосяпонад 700 партизанів.У вересні 1941 р.вони об'єднались, утворивши Радукомандирів, яку очоливФ.Т. Рижиков, А.Г. Рівзниченко.Для їх знищеннянімецьке командуваннянаправило 1 шубригаду СС, 444охоронну дивізіюта частини213-ї охоронноїдивізії.
На Полтавщиніне великі лісовімасиви сталимісцем дислокаціїзагонів, якінамагалисярозгорнутидіяльністьна територіїМиргородського, Лубенського, та інших районів.На базі цихзагонів працювавполтавськийпідпільнийобком на чоліз С.Ф. Кондратенком.Сюди восени1941 року прийшоврейдом з Запоріжськоїобласті загінпід командуваннямІ. І. Копьонкіна.У грудні 1941 р.на нараді вМиргородськомулісі прийняторішення прооб'єднання всіхдіючих загонів.Командиромзагону ставІ. І. Копьонкін.
В південнихобластях небуло великихлісових масивівта інших природніхсховок, щоускладнювалоствореннянеобхіднихбаз і пересуваннязагонів. Томузагони розміщувалисьпереважно врайоні гір.
В листопаді1941 р. в Кримськихлісах діяли27 партизанськихзагонів, чисельністюблизько 4 тис.партизанів.Територіядіяльностіумовно булаподілена на5 районів начолі кожногоз них стоявпартизанськийштаб. Керівникомпартизанськогоруху в Кримубуло призначеноО.В. Мокроусова, комісаромС.В. Мартинова.
Найбільшпоширеноюформою партизанськихформувань бувзагін, якийскладався здекількохбойових підрозділів.Нараховував30–40 чоловік встепових ібільше в лісовихрайонах.
Середформ партизанськоїборотьби в тилуворога найефективнішимибули збройніпартизанськідії, зокреманапади на ворожігарнізони, поліцейськікущі, диверсіїна комунікаціях, розвідувальнідії, підтримканаступальнихоперацій радянськихвійськ.
Важливуроль в розгортанніпартизанськогоруху в початковийперіод війнивідіграваливійськовослужбовці, які не зумілипробитися зоточення долінії фронту, ті, що втеклиз полону. Середних: С. Руднєв, О. Сабуров, М. Наумов, А. Гробак, Д. Рванов, І.Федоров, М.Підкоритов…Військовівносили в рядипартизанівдисципліну, порядок, організованість, знання та володіннязброєю, військовоютехнікою, мінно-підривноюсправою. Сприялипідвищеннюбоєздатностіпартизанськихформувань, займалисьпідготовкоюкадрів, навчаннямцивільнихбійців військовійсправі, плануваннямі здійсненнямбойових операцій, диверсійноюдіяльністю.
Заофіційнимиданими до кінця1941 року для дійу тилу ворогабуло сформовано883 загони, понад1700 диверсійнихі розвідувальнихгруп, загальноючисельністю35 тисяч чоловік.Формуванняпартизанськихсил і підпіллязавершилосьвлітку 1942 року.Діяло 716 партизанськихзагонів, чисельністю24900 чоловік, 605винищувальнихгруп з 1880 бійців,493 розвідувально-диверсійнігрупи.
В Україніроботою з організаціїборотьби в тилуворога керуваличлени Політбюроі секретаріЦК КП У – М.О. Бурмистенко, М.С. Гречуха, Л.Р. Корнієць, Д.С. Коротченко, М.С. Хрущов, М.С. Співак, Й.Г. Лисенко.Під їх керівництвомпроведенонаради секретарівобкомів, міськомів, райкомів, партіїз питань перебудовироботи на воєннийлад та організаціїборотьби в тилуворога. Первиннимиланками підпіллябули партійніорганізації, осередки тагрупи, якістворювалисьв містах таселах і підпорядковувалисьміськкомамта райкомам.При підпільнихорганізаціяхстворювалисьдиверсійніта розвідувальнігрупи. Передтим як фашиськівійська вступилидо Києва у містізалишиласьрозвідувальнагрупа на чоліз І. Д. Кудрею.У Миколаєвідіяла розвідувальнагрупа на чоліз В.О. Легіним, в Одесі групана чолі з В.О. Молодцовим.Усього протягом1941–1942 рр. булопідготовленоі закинено наокупованутериторію 84такі групи, чисельністю1189 чоловік. Послано10908 розвідниківодиночок.
Важливогозначення надавалосядобору і підготовціявочних квартир, зв'язковихчерез відсутністьтехнічнихзасобів. Зокремав Києві булопідібрано 64явочних квартир, у Харкові – 55, Сумській області– 100, Одеській– 104, Ворошиловградській– 120.
Ретельнопідбиралисьзв'язківці, серед якихбагато буломолоді, дівчат, жінок. Середних по КиєвуМ.Я. Гурська, О.С. Козак, Н.Ф. Малиновська, М.С. Родіна.Дніпропетровськійобласті –Н.О. Сарана, В.Я. Портенко, по Донбасу –П. І. Колодін, Сумській – П.Ю.Вікторов, поПолтавській– Л.О. Бугорська, Харківській– А.П. Коротун.
ВДрогобицькій, Львівській, Станіславськійі Тернопільськійобластях створеноДистрикт Галичина.Організованимгрупам, якізасилалисяКПУ в ці областіважче було тудипробитись, бокрім лініїфронту доводилосьпроходитикордони дистрикту.
Однакна початоквійни не булостворено єдиногокерівногоцентру, що приводилодо доблюванняі прорахунків.У молодих керівниківне було досвідуроботи. З швидкимпросуваннямворога партійнікомітети створювалисьпоспіхом, безпідготовкиі інструктурування.Все це булооднією з причинпомилок, проваліві загибелібагатьохпідпільників.Протягом 1941 р.роботу в тилузмогли наладитилише 13 підпільнихобкомів, 110 міськкоміві райкомівпартії, 4 обкомикомсомолу.
Найбільшуспішно діялипідпільніобкоми створеніна базі партизанськихзагонів. Чернігівськийпідпільнийобком партії, який діяв набазі партизанськогозагону очолюваногоМ.М. Попудренкомналагодилизв'язки з підпільнимиорганізаціямина півночіобласті. Підїх керівництвомпочали роботуХолменський,Іваницький, Грем’яницький, Носівськийрайкоми партії.
Полтавськийпідпільнийобком підкерівництвомС.Ф. Кондратенка, Г.Ф. Яценкадислокувалисяв розташуванніпартизанськихзагонів в Гадяцькомулісі. Під їхкерівництвомрозпочалироботу Гадяцький, Лохвицький, Лубенський, Сенчанський, Миргородський, Зінківськийпідпільнірайкоми партіїта 25 партійнихосередків. Зперших днівокупації Полтавистворено підпільнукомсомольськуорганізаціюЛялею Убийвовк.Писала листівкидо народу закликаючидо боротьбиз ворогом. Водній з нихписала:«Народе мій!28 квітня на вулицяхГребінкинімецькі варваридавили нашихвійськовополонених.Кров батьківі братів нашихкличе до помсти.Кров за кров! Смерть за смерть!».Внизу підпис:«НескоренаПолтавчанка».
Підпільницязгуртувалабіля себе 20товаришів-комсомольців.Встановилазв’язок зпартизанськимзагоном Жарова, який діяв удиканськихлісах. Протягомшість місяцівсистематичноприймали повідомленняпо радіо з Москви, друкувалилистівки ірозповсюджувалисеред населення.
Підпільникидізнавшись, що в сараї підколючим дротомутримуютьсявійськовополоненіналагодилизв’язок з лікаремі домовилисьпро проведенняагітаційноїроботи. Передавалилистівки лікареві, який читав їххворим. Визволилиз полону18 радянськихвійськовополонених.
У травні1942 р. радянськівійська в районіХаркова почалинаступ. Підпільникиозброївшисьхотіли завдатиудару фашистамз тилу, але булисхоплені. Влистах до ріднихЛяля з в’язниціписала, що життякуплене ціноюпідлості, гіршевід смерті.26 травня 1942 р.підпільникибули розстріляні.
ПідкерівництвомКіровоградськогообкому партіїна чолі з П.К. Василиноюта М.М. Скирдоювели роботуНовопразька, Світлопільська, Знам’янська,Єлизаветградськапідпільніпартійні організації.
Розгорнувроботу Дніпропетровськийпідпільнийобком партіїна чолі з М. І.Сташиновим, Д.Г. Садовниченком, Харківський– І. І. Бакуліним.Сталінський– С.М. Щетиніним, Одеський –О.П. Петровським, С.С. Сухарєвим, Ворошиловградський– І. М. Яковенком, С.О. Стеценком, Сумський – О.І. Антоновим, Кам’янець-Подільський– І. К. Николюком.Не довго діялиЧернівецький, Станіславський,Ізмаїльськийпідпільніобкоми. Незмогли вийтив задані районикерівникиВінницького, Дрогобицького, Львівського, Ровенського, Тернопільськогообкомів партії.Не закріпилисьв тилу ворогаЗапоріжський, Миколаївський, Волинський.
Під керівництвомпартійнихорганізаційрозгорнулароботу сіткакомсомольськогопідпілля.Розпочалироботу Харківський, Запоріжський, Київський, Сумський підпільніобкоми комсомолу.Київськийміськком ЛКСМУ, Холминськийрайком ЛКСМУ, організувавкомсомольськуорганізацію«Так починалосьжиття» підкерівництвомМ. Єременко.
Виробленозавдання:
* вестиагітаційно-масовуроботу середнаселення, мобілізуватинарод на боротьбуз ворогом;
* зриватизаходи наміченінімцями;
* допомагатипартизанськомузагонові зброєю, продовольсьвом, надсилатипоповнення.
Взялина себе обслуговуванняпартизанів– пралибілизну, пеклихліб. Були пильнимирозвідникамидля партизанськихзагонів. Підготувалив партизани400 чоловік. Налагодилидрук листівок.За 5 місяціввидрукувалиі поширили16000 листівок ізведень РадянськогоІнформбюро.Розклеювалина стінах будинків, парканах, телефоннихстовпах групамипо 3–6 чоловікз балалайкою, гітарею, піснею.
2 березня1942 р. почалисьарешти. Багатоперевиховувалисьв лісі, однакбули схопленікерівник МиколаЯременко іактивні члениО. Омельченко, Ф. Резиченко, Ф. Внукова.«Комсомольціне здаються.Помираємо заБатьківщину»– останніїх слова, написаніна бруднійтюремній стіні.
Важливемісце у діяльностіпідпілля займаламасово-політичнаробота середнаселення.Широко використовувалипресу. На Українуперисилалисьгазети «Правда»,«Відомості»,«Комсомольськаправда»,«Краснаязвезда»,«Комуніст»,«СоветскаяУкраина».Через кожнихдва дні тиражем100 тис. примірниківвиходила газета«За РадянськуУкраїну».ПоліторганамиПівденногофронту за періодз 1 вересня до5 грудня 1941 р. булорозкидано надтериторієюПівденнихобластей України20 млн. примірниківлистівок, 283 тис.газет, 8800 примірниківгазети «Правда».Однак багатолітературане доходилодо місця призначення.Метою булоналагодитивидавництвов тилу ворога, що було важков умовах конспірації, відсутностіпаперу, друкарськихзасобів, спеціалістів.У вересні 1941 р.вийшла в світперша друкованалистівкаЧернігівськогообкому партії.Видавали листівкиМиргородськийпідпільнийрайком Полтавськоїобласті, Ямський– Сталінськоїобласті, Одеськийприміськийрайком партії.Багато листівокписалось вручну.
Листівкирозповсюджувалисьна базарах, підприємствах, церквах, надошках оголошеньпорядз німецькимиоголошеннями.
Сім разівна добу звучалирадіопередачіцентральногорадіо. Вонивключали інформаціюРадінформбюро,інформаціюТАРС, матеріалипро становищена фронтах ітилу, про героїввійни, розгортанняпартизансько-підпільноїборотьби. Створенорадіостанціїімені Т.Г. Шевченкав Саратові та«РадянськаУкраїна»в Москві.
В ідеологічнійдіяльностіпідпіллянайпоширенішоюформою булаусна пропагандаі агітація,індивідуальніі групові бесіди, читка газеті листівок, організованепрослуховуваннярадіопередач.
У селахпроводилисьмітинги, збори, влаштовувалисьлекції і доповідісекретарівпідпільнихпартійнихкомітетів, керівниківпартизанськихформувань, агітаторів, концерти художньоїсамодіяльності, перегляд фільмів.
Особливопоширенимив містах іпромисловихцентрах бувсаботаж економічнихдій німців.Кваліфікованіробочі, інженери, техніки, службовцітікали в селаприховуючисвої спеціальності, працювалисторожами, двірниками.Під керівництвомпідпільниківвиводилосьз ладу заводськеустаткування, телефоннасітка, зриввиконаннявиробничихзавдань. Дебуло введенов дію деякімілкі чи окреміцехи, шахтиробочі систематичнозривали роботу.
Внаслідоксаботажу робітниківі службовцівнімці не змоглиналагодитироботу великихпромисловихпідприємству Горлівці, Сталіно, Макіївці, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Кривому Розі.Під керівництвомпідпільнихорганізаційселяни зривалипольові роботи, ремонти збиральнихмашин, поставкихліба тасільськогосподарськихпродуктів.
У вересні1941 р. київськіпідпільникиздійснилидиверсії настанції Київ-Товарна, в цехах Київськогопаравозоремонтногозаводу, залізничнихмайстернях, депо, водокачці, фабриках ім.О.М. Горькогота ім. РозиЛюксембург.Перешкоджаливідбудовімостів черезДніпро, заводів«Більшовик»,«Ленінськакузня». Восени1941 р. диверсіїна аеродромахХаркова і Чугуєва.
Підпільніорганізаціїперешкоджалививозу населенняна роботу доНімеччини, нападали набіржі праці, знищувалидокументацію, виготовляляфальшиві документизвільненняз роботи застаном здоров’я.
Радянськимпартизанамзначну допомогунадавали членипідпільнихорганізаційв здійсненнідиверсійнихактів на комунікаціях, воєнних об’єктах, розгромі гарнізоніві поліцейськихучастків.Використовувалисяв якості провідниківпри форсуванніводних перешкодпід час рейдів, при здійсненнібойових дійв населенихпунктах. Розвідникипартизанськихзагонів широковикористовуваликонспіративніта явочні квартири.Найважливішадопомога булав південних, мало лісовихі степовихрайонах України.Надавали інформаціюне лише промісцезнаходженняворога, але ійого дислокаціюза межамиконтролюючихзон. На основіцих даних плануваласьбойова і агітаційно-масовадіяльність, зривалисьідеологічні, політичні, економічні, воєнні заходинімців. Підпільникипопереджалипро каральніакції..
З метоюпокращеннякерівництвапартизанськимрухом за рішеннямГКО 30 травня1942 р. при ставціВерховногоГоловнокомандувачабув створенийЦентральнийштаб партизанськогоруху на чоліз першим секретаремЦК КП У БілорусіїП.К. Пономаренком, при воєннихрадах фронтівштаби партизанськогоруху.
При ВоєннійРаді Південно-Західногонапряму створеноУкраїнськийШтаб партизанськогоруху. Начальникомштабу призначеноТ.А. Строкача, членами штабуМ.С. Співак, А.Н. Зленко.
В першідні роботивиникло рядпроблем:
* не мавв розпорядженнірадіостанцій, авіатранспорту, озброєння, боєприпасів, медикаментівінших матеріальнихзасобів;
* постійназміна місцезнаходження.
Літом1942 р. УШПД розробивплан бойовихдій партизанськихформувань наУкраїні.
5 вересня1942 р. виданоуказ наркомаоборони СРСРІ. В.Сталіна «Прозавданняпартизанськогоруху». Вньому містилиськонкретніустанови ідирективи ЦКпартії з наступногорозвитку всіхформ народноїборотьби іпосиленнябойових дійпартизан, особливопо укріпленнюпартизанськихформувань, створеннябойових резервів.
2 жовтня1942 р. ПолітбюроЦК ВКП розглянулопитання пророзвитокпартизанськогоруху на Україні, прийнято рішенняпро створеннявузького нелегальногоЦК КП У з числаосновного ЦККП У і керівниківвеликих партизанськихформувань вскладі 17 чоловік.
Державнийкомітет Оборони11 жовтня 1942 р.прийняв спеціальнупостанову пророзвитокпартизанськогоруху на Україні.Мова йшла пропосилення рухув Правобережнихобластях, депроходиливажливі залізнодорожніі шосейні магістралі.
Розробленооперативнийплан на жовтень-листопад1942 р. Передбачалосьнаправити внімецький тилряд нових оперативнихгруп і партизанськихорганізаторів, перидослокаціюзагонів в іншірегіони, провестирейди під проводомС.А. Ковпака, А.Н. Сабурована Правобережжя.
Осінню1942 р. на Українунаправленодві оперативнігрупи на чоліз Я. І Мельникомв Сумську область, С.Ф. Маликовимв Житомирську.Для зв’язкуз Чернігівськимпартизанськимзагоном докінця жовтня1942 р. десантованаспеціальнагрупа з представниківУШПД, ЦК ВЛСМ, ЦКЛКСМУС.
Важливуроль в координаціїдій партизанськихзагонів і з’єднаньвідігравалитакож штабиобластей створенів тилу ворога.Перший буворганізованийосінню 1941 р.на Чернігівщиніна чолі з А.Ф. Федоровим.На початкугрудня 1942 р.два штаби вКиївській іЖитомирськійобластях начолі з командирамиз’єднаньС.А. Ковпакомта А.Н. Сабуровим.В січні 1943 р.сформованийштаб по Сумськійобласті. В різнийчас його очолювалиЯ. І.Мельник, П.Ф. Куманек.Їх завданнябуло:
* виявленняскритих резервіві створенняна їх базі загоніві диверсійнихгруп;
* поставкапартизанськимизагонами ігрупами завданьі організаціяїх взаємодії;
* підтримказв’язку з всімапартизанськимизагонами області;
* організаціярозвідки іпередача одержаноїінформаціїУШПР.
Весною1943 р. створюютьсяштаби партизанськогоруху по Вінницькій, Волинській, Кам’янець-Подільський, Рівенськійобластях. Начальникомштабу в Чернігівськійобласті ставН.Н. Попудренко.
Літом1942 р. в загонибули організованіспеціальнірозвідгрупи.В центральномуі республіканськихштабах партизанськоїборотьби створювалисьрозвідвідділи.Згідно з постановоюГКО 30 травня1942 р. в їхфункції входило:
* вивчатиі висвітлюватиполітичне, економічнестановище втилу ворога;
*організовуватирозвідку іодержаннярозвідданих: розташування, рух, склад війські штабів, місцезнаходженняаеродромів, складів, хімічнихбаз, техніки.
Отже, зствореннямцентральнихорганів керівництвапартизанськимрухом булопереможеноряд недоліківйого організації, характернихдля початковогоетапу, досягнутанеобхіднакоординаціядій партизанськихформуваньрізних типів, вирішеноорганізаційніі технічніпроблеми, забезпеченабільш тіснаі оперативнавзаємодія зармійськимкерівництвом, досягнутанеобхіднатериторіальнакрнцентраціяпартизанськихсил.
продолжение
--PAGE_BREAK--
2.3 Змінатактики партизанськоїборотьби ізавершальнийетап боротьби
Восени1942 року радянськіпартизанипереходятьдо тактикирейдів. Ідеявиникла в ходінаради, якавідбуваласяз 31 серпня по2 вересня в КремліЦентральнимкомітетом ВКПз представникамипідпільнихпартійнихорганів, командирамиі комісарамивеликих партизанськихформуваньУкраїни, Білорусії.Для участі врейді буловиділено 5 загонівз з’єднанняС.А. Ковпакачисельністю1075 чол., 7 загоніві 2 спеціальнігрупи артилеристіві автоматчиківз з’єднанняА.Н. Сабуровав кількості1617 чол..
Прозавдання дійзагонів повідомляєтьсяв Наказі ЦентральногоШтабу партизанськогоруху про вихідв новий райондислокаціїоб’єднанихпартизанськихзагонів підкомандуваннямС.А. Ковпакавід 15 вересня1942 р. НаказіЦентральногоШтабу партизанськогоруху про вихідв новий райондислокаціїоб’єднанихпартизанськихзагонів підкомандуваннямА.Н. Сабуровавід 15 вересня1942 р..
26 жовтня1942 р. з’єднанняС.А. Ковпакаі А.Н. Сабуровавийшли з Брянськогопартизанськогокраю і двомапаралельнимимаршрутамивирушили назахід. 7 листопадаобидва з’єднаннямайже одночаснопідійшли долівого берегаДніпра, переправилисьна правий, вибилинімців з м.Лоєв. 29 листопадаз’єднанняА.Н. Сабуровавийшло в районОлександрівкиі Ремези Поліськоїобласті БССР, з’єднанняА.С. Ковпакадосягло Буйковичів.В ході розгромленінімецькі гарнізонив селах Хойники, Волока, Юревичі.22 листопадаприбуло в селоКорми, в ніч на26 листопадарозгромилозагін суперникав місті МальчиціПоліськоїобласті. За 14днів обидваз’єднанняпройшли більше300 км., пересіклизалізнодорожнімагістраліГомель-Бахмач, Гомель-Чернігів, форсувалиДніпро. До кінцялистопада1942 р. з’єднаннявиконали поставленізавдання, вийшовшив суміжні райониЖитомирськоїі Поліськоїобласті. За цейчас було форсовановісім залізнодорожніхліній і десяткирічок.
Впершев історіїпартизанськоїпрактики таківеликі загонипартизан пройшлибільше 800 км.По окупованихобластях Сумській, Чернігівській, Гомельській, Київській, Житомирській.
12 листопада1942 р. утвердженоплан на лютий-березень1943 р. ЦККП У. За ниммали бути проведенірейди: по територіїРівенськоїобласті – загонуІванова, Житомирської-Сабурова, Київської-Ковпака, Чернігівської– Федорова, Сумської– Мельника, Щебетуна, Наумова, Гнібеди, Бойко, Харківській– Воронцова, Кіровоградської– Семенчука.
В кінці1942 р. УШПДприйняв рішенняпро формуванняна базі декількохзагонів, якідіяли в межахСумської іБрянськоїобластей з’єднанняпід командуваннямМ. І.Наумова. Ввійшлизагони В.П. Кочемазова,І. А. Пастушенко, харківськийзагін Н. І.Воронцова, кіровоградськийМ.А. Семенчука.Мета-організуватисистематичніудари по залізнодорожнімлініям Брянськ-Конотоп, Суми-Харків, Суми-Готне-Суджа, Суми-Ромни-Лубни, встановившизв’язок зпідпільникамиі партизанськимизагонами.
Степовийрейд розпочався1 лютого 1943 р., в розгар Сталінградськоїбитви. Загінпересік залізнодорожнюлінію Конотоп-Льгов, проскочив містоГлушков, шосеМірополь-Суми, звільнившиГлушков, Краснопольє, Славгородок, Великий і МалийІстроп, Уграєди, Мезеновку, Ворожба. Підірвали5 залізнодорожніхмостів, порушилирух на дорогахСуми-Харків, Суми-Готне, Суми-Лебедин.26 лютого переправилисьчерез Дніпро.Відійшли вКіровоградськуобласть
До серединиберезня зайняломісто Станіславчикбіля Голованевськоголісу в Одеськійобласті. Підчас Степовогорейду з'єднанняпройшло районамиСумської, Полтавської, Кіровоградської, Одеської, Вінницької, Київської, Житомирськоїобластей, форсували18 рік, пересікли15 залізничнихдоріг.
Успішнірейди на Правобережжяна початку 1943року провелидва з'єднанняпід командуваннямА.Ф. Федорова,І. Я. Шушпанові, Я. І. Мельника.В лютому-березні1943 року свійчерговий рейдз Пінськоїобласті підКиїв здійснилоз'єднанняС.А. Ковпака.Весною і літом1943 року протягом65 днів районамиСумської, Полтавської, Кіровоградської, Одеської, Вінницької, Київської, Житомирськоїобласті здійснилоз'єднання Наумова М.І… 12 червня 1943 рокуперед початкомКурської битвиС.А. Ковпакрозпочав великийрейд до Карпат.Завдання –знищення нафтовихпромислів уПрикарпатті, знищення загонівУПА. Однак цезавдання повністювиконане небуло. Форсувалирічки Случ, Горинь, Збруч, Дністер, Прутрозгромилинімецькі загонив Скалаті, Галичі, Солотвино, Рафаловка. Зачас рейду пройшли2 тис. км..
З'єднанняЯ. І. Сіворонова, яке розміщувалосьв Ординськихлісах пд– зх Черкасза наказомкерівництваУШПР, приВоєнній радіПівденно-Західногофронту рейдомвийшло в Житомирськуобласть. ВКоростишевськомуі Корнінськомурайонах Житомирськоїобласті, Великополовецькомуі Сквирськомурайонах Київськоїобласті булостворено з їхдопомогою 36підпільнихбойових груп, чисельністюдо 300 чоловік.В другій половиніжовтня підірвалишість залізно– дорожніхешелонів, зірвалиміст черезрічку Удава, чим перервалина 10 днів рухЖитомир-Фастів.
В липні1943 року ЦШПРрозробив планодночасногомасового знищеннярейок на залізницяхокупованоїтериторії, щобпаралізуватипостачанняворога під часКурської битви.До цієї операціїбули підключені167 партизанськихзагонів з Білорусії, України і 4 російськіобласті. Підриврейок розпочавсяз 3 серпня івідбувавсяна територіїблизько тисячікм. по фронтуі глибною до750 км. У 1943 роціпартизаниукраїни підірвали3606 ешелонів з5 тис. підірванихними за весьперіод воєннихдій. В останнійдекаді вересня1943 року колиРадянська Арміяпідійшла доДніпра розпочавсядругий етапоперації зруйнуванняворожих комунікацій, який діставназву «Концерн».У сумі двохоперацій партизанамвдалося припинитирух поїздівна тривалийперіод, що істотнопогіршилоситуацію німецькихвійськ на фронті.Всього до грудня1943 року булознищено 2270 км.одноколійногозалізничногошляху.
У 1943році Гітлервидав спеціальнийнаказ №14 головномукомандуваннюсухопутнихвійськ «Проборотьбу зпартизанами»:«Партизанськаборотьба, якуведуть росіяни, стає нині дедалібільш активною, як командиризагонів використовуютьсягенерали, ззагонами встановленопостійнийрадіозв'язоккур’єрськесполучення, налагодженопостачання.В оперативнихтилових районахсухопутнихсил нині налічуєтьсяблизько 80 тис.чол., не враховуючичисленнихпартизанськихзагонів, якідіють у районах, підлеглихкомандувачамвійськ Україний Прибалтики.Останнім часомпартизанизавдали значнихзбитків залізничномутранспортуі сільськомугосподарству…Боротьбу зпартизанамислід розглядатияк бойові діїна фронті. Керуватиборотьбою протипартизаніві розроблятибойові операціїпроти них мусятьоперативнівідділи армійі фронтів».
Наслідкомцього наказубуло посиленнякаральнихзаходів щодопартизаніві населення, яке їх підтримувало.
Отже, якми бачимо новимиметодами веденнявійни стаютьрейди на далеківідстані і«рейковавійна».У 1943 партизанипідірвали 3688ешелонів, 1469залізничнихмостів. Майжескрізь малипостійнийзв’язок з військовимкомандуваннямта московськимкерівництвом.На партизанськихаеродромахрегулярноприземлялисьлітаки зі зброєю, одягом, харчами, медикаментами.З центру переправлялиськваліфікованийкомандний складта диверсійнігрупи. Вибуховіпристрої надісланілише однимлітаком з Великоїземлі, за підрахункамитехнічноговідділу УШПРдавали змогупартизанампустити підукіс, що найменшечотири ешелониі вивести зладу майже 200метрів залізничногополотна. Рухприпинявсяна 2–4 доби. Втратичасто наносилисьбільші, ніжбомбардувальноюавіацією.
На кінець1942 року ЦК КП Ута УШПР малирегулярнийзв’язок з партійнимпідпіллям іпартизанськимизагонами лишетрьох областей.Інші обкомиі міськомипартій діставаливказівки іінформувалицентр просвою роботуепізодичночерез зв’язкових.
Накінець 1942 рокурозшириласьмережа комсомольсько-молодіжногопідпілля. Направленів тил ворога126 комсомольськихпрацівниківдопомоглистворити 7 підпільнихобкомів ЛКСМУ,36 райкомів, 141низову молодіжнуорганізацію.
В Маріуполідіяли 10 підпільнихгруп. Зокрема, група П.С. Дьомінанадавала допомогурозвідникамЧорноморськоговійськово-морськогофлоту, переправлялина рибальськихбаркасах черезАзовське морерадянськихвійськовополонених, населення, щовтекло з таборів.
Підпільно-партійнаорганізаціяпід керівництвомВ.Д. Авдєєваоб’єднувалав Сталіно 11 груп, чисельністю150 чоловік. Заперіод з червняпо вересень1943 року багаторазів порушувализв’язок навколоміста, організувалиаварію 4 поїздів, підірвали 17паравозів, 2танки, 8 автомашин, висадили вповітря артилерійськийсклад, спалили6 електромоторів, підірваливодопровідна станціїМушнятове, знищили понад300 солдатів іофіцерів. Загін«За Батьківщину»під керівництвомІ. П. Дунаєвависадив в повітряі зруйнував4 мости, 3 склади, вивів з ладу50 паравозів і30 вагонів, систематичнопорушувализалізничнепостачанняі телеграфнийзв’язок, паралізуваловсі спробиокупантівпустити ЗціївськуДРЕС та іншіпідприємства.
На Дарницькомувагоноремонтномузаводі бороласяз ворогом підпільнаорганізаціяпід керівництвомЛ.М. Воробйова.Її групи булив шести цехахзаводу. Вагониремонтувалитак, щоб викликатиаварію поїздівна дорогах.Підірваликотельню, спалилигараж, вивелиз ладу підйомнийкран. Організаціядобувала зброю, готувала людейдо бойовихоперацій.
Проскурівськіпідпільні групиорганізували589 диверсійнихактів з них 22аварії поїздів, спалили депостанції Гречани, вивели з ладу18 літаків.
Умілоі уважно діялипатріоти станціїДніпропетровськ, Київ, Лозова, Сарни, Ковельта інших великихзалізничнихвузлів.
Стрийськагрупа на чоліз Василем Грицикомвиводили з ладуелектромоторив токарномуцеху, пошкодилимагістральнийгазопровід, організувалиаварію двохпоїздів настанціях Гайліві Нежухів. Великийсклад з запаснимичастинами дляпаровозів ідивізійнісклади пальногознищили шепетівськіпідпільники.
Радянськіпідпільні групив Галичиністворені у 1941році на початку1942 об’єдналисяв організаціюпід назвою«Народна гвардіяімені ІванаФранка»: групиВ.А. Грушка, А.П. Колубена, Н.Д. Березіна, Т.А. Таєвського, К.М. Пелехатогокількістю 100чоловік. Діялана територіїЛьвівської, Тернопільської, Дрогобицької, Станіславськоїобластей містаЗолочів, Городок, Красне, Винники, Рава-Руська, Дрогобич, Самбір, Борислав, Косові, Коломиї.
В кінцівересня 1942 рокув місті КраснодоніВорошиловградськоїобласті створенаорганізація«Молода гвардія».В штаб увійшлиІван Туркенич, Олег Кошовий,Іван Земнухов, Сергій Тюленін, Віктор Третьякевич.Пізніше ЛюбаШевцова і УлянаГромова. Організаціябула розбитана окремі групи, особовий складпідбиравсяпо територіальномупринципу зврахуваннямдружніх стосунків.
Налагодиливидавництволистівок, спочаткуписали відруки, пізнішез допомогоюшрифту, малисвою топографію.Для зручностімісто поділилина участки.Розклеюваливвечері парами, щоб зменшитипідозри. В нихмістилисьповідомленняРадянськогоІнформбюро, про становищена фронтах, заклики донаселеннячинити опірокупантам.Всього випустили300 найменуваньтиражем до 5тисяч екземплярів.Підпільникипідривалиавтомашини, визволялирадянськихвійськовополонених.Внаслідок їхдіяльностів Красно доніне була відновленажодна шахта.5 грудня 1942 рокуспалили «біржупраці»і тим самимврятували сотніюнаків і дівчатвід німецькогорабства. Підпалювалискирти хліба, перешкоджалививозу до Німеччинихудоби, продуктів.
В приміщенніклубу іменіГорького німцінамагалисястворити свійклуб, для залученнямолоді, об’явилизапис в самодіяльнігуртки. Директоромвстроявся ЖеняМошков, адміністраторомВаня Земнухов.Сюди ж вступилобагато молодогвардійців.Це дало змогузбиратисьвеликими групамипід виглядомрепетицій, пізно повертатисьдодому, безперешкод спілкуватисьз молоддю.
Готуючисьдо бойових дійна кінець грудня1942 року добулирізними способами15 автоматів 80гвинтівок, 300гранат, 15000 патронів,65 кг. вибуховихречовин. Зрадане дала можливостізакінчити ціприготування.15–16 квітня 1943 рокубуло кинутов шурф шахти72 герої Краснодону– 11 комуністів-підпільників,49 молодогвардійців– І. М. Громову, О.О. Дубровіна,І. О. Земнухова, С.Г. Тюленіна.Четверо булорозстріляно– О.В. Кошового, Л.Г. Шевцову, В.Ф. Суботіна, Д. І. Огурцова.
Організаторамипідпільнихгруп виступалитакож вчителі– в селі КонстянтинівціЗапоріжськоїобласті –Н.Ф. Красутський, Сімферополі– О.А. Волошинова.Багато допомагавчоловік ВолошиновоїІван колишнійвикладач географіїв педагогічномуінституті.Здібний художникпідроблявнімецькі печатки, документи.Чудовимиорганізаторамибули такожвчителі А.З. Одуха, В.М. Яремчик, Ю.О. Збанацький.
Багатопідпільнихгруп переходилодо збройноїборотьби. Яскравимсвідченнямє павлоградськета варвинськеповстання.
Напочаток 1944 рокув окупованихрайонах Правобережжяі західнихобластях Українидіяло 9 підпільнихцентрів, 39 підпільнихміських і районнихкомітетів КПУ, 4 обкоми, 16 райкомівЛКСМУ, 300 іншихорганізаційі груп. Обкомиі більшістьрайкомів знаходилисьв складі партизанськихформувань.Секретаріобкомів партіїочолювалипартизанськіз’єднання іобласні штабипартизанськогоруху. Секретаріпідпільнихрайкомів партіїбули командирамиі комісарамипартизанськихзагонів. Такепоєднанняполітичногоі воєнногокерівництвадавало великіпереваги ворганізаціїмасово-політичноїроботи і проведеннюбойових дій, посиленнюзв'язку і взаємодопомогипідпільнихорганізаційі партизан.Партійні комітетиопираючисьна бойову силупартизанськихформувань неслименші втратив людях. Партійніцентри південнихобластей ібільшостізахідних немаючи такоїможливості, не могли широкорозгорнутиорганізаційнуборотьбу населенняв тилу ворога.
З зростаннямчисельностіучасниківборотьби гостровідчуваласянестача зброї.Негативнимбуло те, що в1944 році на окупованутериторіюУкраїни направлялисьлише групиорганізаторівпартизанськогоруху, диверсійніі розвідувальнігрупи, майжезовсім не надсилалисьуповноваженіЦК КП У партійніорганізаторита інші відповідальнікерівникипартійногопідпілля. Небуло вжито всіхзаходів повідновленнюпідпільнихобкомів партіїв Миколаївськійі Одеськійобластях, поствореннюкерівних партійнихцентрів вТернопільській, Львівській, Дрогобицькійобластях, налагодженнюзв’язку з підпільнимиорганізаціями.
Наприкінці1943 року у зв’язкуз визволеннямЛівобережноїта частковоПравобережноїУкраїни, вийшлив радянськийтил і булирозформованіз’єднання підкомандуваннямІ. М. Бовкуна,І. Д.Діброва, Ю.О. Збанацького, Ф. І.Короткова, М.Г. Салая, М.Р.Соболєва, 23великих партизанськихзагони Д.Ф. Гарячого, О. Є. Кривця, Є.І. Петрова, дрібнірозвідувально-диверсійнібойові групи.
В січні1944 року на облікуУШПР було 31з'єднання, 81самостійнодіючий загінчисельністю47,8 тисяч бійців.Кількіснезростанняпартизанськихформуваньвідбувалосядо літа 1944 року.За постановоюДКО СРСРвід 13 січня 1944року Центральнийштаб партизанськогоруху розформовано, керівництвопартизанськимрухом покладенона центральнікомітетикомуністичнихпартій союзнихреспублік, обласні комітетипартій нареспубліканськіобласні штаби.
Продовжуваласьпідготовкарадистів,інструкторів-мінерів, розвідників, керівниківруху. Через«Овруцькийкоридор»завезено медикаменти, озброєння, боєприпаси, спорядження, евакуйованопоранених.
У січні1944 року затвердженоплан бойовихдій партизанськихзагонів насічень-березень.Завдання:
* посилитидійову допомогурегулярнимвійськам внаступі;
* захищатинаселення відзнищення ізабрання нароботи до Німеччини;
* зриватиплани німців, щодо пограбуваннянародногомайна. Зсічня по липень1944 року на Правобережжіі західнихобластях створено101 партизанськийзагін і 37диверсійно-розвідувальнігрупи. Тісновзаємодіючиз регулярнимивійськамипартизанипосилили ударипо комунікаціях, дезорганізувалитил противника, захоплювалипереправи імости на річках, утримувалиїх до підходурадянськихвійськ.
Партизанисамостійноі з частинамиЧервоної Арміївизволили 45міст, райцентрів, залізничнихстанцій. Створившина Поліссівеликий партизанськийкрай, партизанинадійно прикривалиправий флангПершого Українськогофронту, контролюваликомунікації, стежили запересуваннямсил супротивника.Особливо активнодіяло з'єднанняА.Н. Сабурова, що очищалотериторії міжрічками Стирьі Стохід південноїзалізничноїлінії Сарни-Ковель.РадянськіпартизанидопомоглиЧервоній Арміїв звільненніміста Рівне, тут діялапартизанськабригада Ю.М. Собесяка, що складаласяпереважно зполяків.
З'єднанняімені Н.А. Щорсаі С.Ф. Маликовадіючи на шляхувідступу ворога, розбитого підКоростенем,2 січня зайнялирайцентр Лугиниі населенийпункт Ігнатпіль.Просуваючисьна захід очистиливід противникасело Друхів, Грушівку, Довгиничі.На початоклютого форсувалирічки Стир іСтохід. 11 лютоговийшло в районКамінь-Каширського, де зустрілосьз Чернігівсько-Волинськимз'єднаннямразом з нимвело бої замісто Ковель.
Великудопомогу військамлівого крилаПершого Українськогофронту надавалипартизаниКамянець-Подільськоїі Вінницькоїобластей.4 січня з'єднанняА.З. Одухи розгромиловорожий гарнізоні визволилорайцентр Плужне,16 січня – райцентрі залізничнустанцію Славуту.16 лютого з'єднанняА.З. Одухи, С.А. Олексенка, Ф.С. Кота у взаємодіїз армійськимартилерійськимдивізіономвизволили містоІзяслав.
В смузінаступу військДругого Українськогофронту допомогувійськам надаваликіровоградськіі черкаськіпартизани.Активно допомагалирадянськимвійськам іпартизаниКриму. Партизанськабригада «Грізна»зірвала відступворога на шоссеСімферополь-Алушта, перешкодилазруйнуваннюпромисловихоб'єктів Сімферополя.Загони південногоз'єднання кримськихпартизан врятуваливід знищеннябудови Лівадії, вибили німцівз села Павлівниі залізничноїстанції Поштове, утримувалиЯлту до приходурадянськихвійськ.
Місцевенаселеннянадавало істотнудопомогу партизанам, надаючи їмпровідників, витягуючи збруду техніку, розчищаючидороги, постачаючипродуктамихарчування, але не в Галичині.
Під часнаступу радянськихвійськ наПравобережжяі західні областіУРСР важливезначення малиудари по комунікаціяхсупротивника.Підсилилисьдиверсійнідії на залізницях, особливо навколотаких залізничнихвузлів, як Ковель, Шепетівка, Гречани, Жмеринка, Львів, Рава-Руськана магістральнихавтомобільнихшляхах. Виділилисявеликі силидля організаціїгруп підривниківі систематичногопроведеннядиверсій. Урезультатідиверсій пропускназдатність наголовних напрямкахзалізничнихліній Ковельськоговузла взимкуі навесні 1944 рокускоротиласьв 3–4 рази. Партизанивсіляко перешкоджалипідтягуватиі робити перегрупуваннявійськ супротивника, його організованомувідходу, будівництвуі зайняттю нимнових обороннихрубежів
Партизанипосилилирозвідувальнідії. З цією метоюна окупованутериторіюзасилалисьокремі розвідувальніі розвідувально-диверсійнігрупи і загони.У першому півріччі1944 року булозаслано 6 загоніві 3 розвідувальнігрупи Їх успішнійроботі великоюмірою сприяломісцеве населенняі підпільники.Всього 1944 роцівід партизанівбуло одержано1379 розвідувальнихповідомлень, це в сім разбільше ніж в1942 році.
Характерноюрисою рейдів1944 року було те, що вони проводилисьодночаснокількома з'єднаннями, які часом рухалисьпаралельнимимаршрутамина певній відстаніодне від одного.Під час такихрейдів командуваннямало можливістьобмінюватисьінформацієюі ефективновзаємодіяти.Так було, наприклад, під час рейдівз'єднань П.П. Вершигориі М. І. Наумовау Львівськуі Дрогобицькуобласть.
Однимз найбільшзначних рейдівбув Львівсько-Варшавськийрейд Першоїпартизанськоїдивізії С.А. Ковпакапід командуваннямП.П. Вершигори.Почався 5 січня1944 року, тривав90 діб. Шлях простягсяна 2100 км. від селаСобичиногоЖитомирськоїобласті, поПінській, Ровенській, Волинській, Львівськійобластях, натериторіїПольщі. знищиливорожі гарнізонив містах Столині, Горохові, Тарногруді, Улянові. Однак, операція виявиласьневдалою тому, що противникчерез своюагентуру виявивнамір партизані вжив заходівдля оборони.Інші причининевдач: недостатняорганізованістьу проведеніоперації, необізнаністьз силами ворожогогарнізону.
Великийвплив на піднесеннянародної боротьбиу Вінницькійобласті і надезорганізаціюворожого тилусправив рейдз'єднання Я. І.Мельника іД.Т. Бурченка, тривав з кінця1943 до березня1944 року. З'єднанняпройшло по 12районах Житомирськоїі 27 районахВінницькоїобласті, форсувало20 річок, пересікло26 залізничнихі 58 шосейнихшляхів, провело47 боїв.
Складнимі тривалим буврейд з'єднанняМ. І. Шукаєва.З листопада1943 і до січня 1944року діяло врайоні Новограда-Волинськогоі на залізниціШепетівка-Рівне, провело 20 боївз німецькимивійськами, пустило підукіс понад 50ворожих ешелонів.
З наближеннямфронту до районудій з'єднання, його командуванняодержало завданнявийти на південнішеРівне, в районіКунева, де розгорнулибойові і диверсійнідії на шляхувідступу німецькихвійьк. Вийшлорейдом в районПервомайськадля дій в Одеськійобласті. Длявиконаннязавдання двамісяці маневрувалопо територіїРівенськоїі Тернопільськоїобласті. Пройшлоблизько 1800 км., тричі форсувалоСлуч, 5 раз річкуГоринь, перейшло3 залізниці, провело 30 боївз німецькимивійськами іУПА, розгромило7 штабів ворожихвійськовихчастин. Ударпо залізниціБережани-ПеремишляниЛьвівськоїобласті, зірвали9 залізничнихі 5 шосейнихмостів, залізницяне працювала22 доби.
До травняз'єднання просунулосьв район Дрогобичаі Стрия, розташувалосьв горах міжстанціями Сколеі Турка. Звідси26–29 травня з'єднаннясилою двохзагонів завдалоудару по нафтопромислахБорислава іДрогобича.Діяли в даномурайоні до 9 липняпісля чогопродовжувалисвій рейд натериторіюПольщі, 25 серпнявийшли на кордонз Чехословаччиною.
На посиленнянародної боротьбиз окупантомі допомогурадянськимвійськам узахідних областяхУкраїни ЦК КПУ і УШПР спрямувалидії також меншихз'єднань тазагонів, якібули утвореніна базі реорганізованихвеликих з'єднанняхпід командуваннямІ. О. Артюхова, Д.К. Ніколайчика, В П. Чепіги, С.О. Санкова.
Так з'єднанняпід командуваннямБ.Г. Шангіна, В.П. Чепіги, С.Д. Чижова, загони на чоліз М.Й. Куницьким, М.Я. Надєміним, С.Д. Санковимрухаючисьвздовж ЗахідногоБугу вийшлина територіюльвівськоїобласті. обралисвоєю базоюБілгорайськіі Яновськіліси, спрямувалиудари по залізницяхі шосейнихдорогахЛьвів-Люблін-Розвадів, Люблін-Перемишль, Люблін-Холм.Загони з'єднанняБ.Г. Шангіназавдаючи ударівпо залізниціРава-Руська-Замостя, на шляхах навколоБілгорая здійснило48 бойових ідиверсійнихоперацій, вповітря злетіло22 шосейних ізалізничнихмостів. Більшемісяця не працювалазалізницяЛьвів-Люблінна ділянціРава-Руська-Бєльженець.На залізницяхЗамостя-Красностав, Люблін-Розвадівпо територіїПольщі, де діявзагін іменіКірова організовано26 катастроф.
Всьгов 1944 році в здійсненніглибоких рейдівбрало участь19 партизанськихз'єднань і 25самостійнодіючих загоніві груп. За січень-липень1944 року партизанамибуло вбито, поранено, взятов полон понад120 тис. німців, знищено 638 танків,54 літаки, 467 автомашин, організовано1037 аварій назалізницях.
У партизанськійборотьбі українськогонароду бралиучасть тисячіпредставниківінших народів.
Першемолдавськез'єднання підірвало166 ворожих ешелонів.Друге молдавськез'єднання протягомтрьох місяціввтримувалов своїх рукахмістечко ГородніцуЖитомирськоїобласті.
На Київщинідіяв загін начолі з казахськимвчителем КасимомКай сяновим.Льотчикомтатарином М.І. Тіміровимбув створенийзагін на Дніпропетровщині.
У партизанськомурусі бралоучасть сімтисяч поляків, в лютому 1943 рокустворено польськийпартизанськийзагін іменіТадеуша Костюшко.У червні 1943 рокупочав бойовідії польськийзагін С. Богульськогоі українсько-польськийзагін «Смертьфашизму».На Рівненщиніорганізованодва польськізагони: Я. Галіцкого,і К. Гуревича.
У партизанськихзагонах бралиучасть сотнічехів і словаків.У з'єднанніА.Н. Сабуроваствореночехословацькийзагін Яна Нелепки, чисельністю45 чоловік. Великесприяння радянськимпартизанамнадавали словацькіпартизани вКриму і Одесі, де розташовувалисяпідрозділисловацькоїдивізії. Створенословацькийзагін ЮраяЖака. Протягомліта 1942 рокурумунськийофіцер МихайлоМіхайлескупередававпартизанамзведення, перепусткиі інші документинеобхіднірозвідникам, передававпартизанамплан евакуаціїфашиськихвійськ з Криму.
У різнихз'єднанняхвоювали югослави, французи, бельгійці, серби, хорвати.У Криму боролисяіспанці і булиінструктурами-мінерамина Правобережжі.На Рівненщинів загоні Д.Н.Медвєдєвавоювали болгари.
Отже, антифашиськийрадянськийпартизансько-підпільнийрух на територіїУкраїни пройшовкілька етапів, від зародженнядо широкогорозгортаннята активногопротесту.
Стримуючимичинниками йогорозвитку впочатковийперіод стали:
* Наступальнавоєнна доктрина, що почала домінуватинаприкінці30 х років і привеладо згортанняпідготовкикадрів тавиготовленнязасобів дляведення «малоївійни»;
* ліквідаціятеоретичнихрозробок;
* партизанськихсховок і баз;
* відсутністькоординаційногоцентру;
* нестачазброї, боєприпасів, медикаментів;
* жорсткепридушенняокупаційнимивластями будь-якихвиявів опозиціїрежимові;
* дефіцитпідготовленихпартійнихкадрів.
Створенняв 1942 році Центральногопартизанськогоштабу, матеріальнапідтримка зцентру, застосуванняпартизанамиефективнихметодів боротьби, тісна взаємодіяпартизанськихсил з підпільнимисилами, підтримканаселення набільшостітериторіїУкраїни далозмогу перейтина якісно вищийщабель і перетворитисяна важливийфактор війни, на другий фронт.
продолжение
--PAGE_BREAK--
3. Антинімецькаборотьба УПАна територіїУкраїни
3.1 ПередумовизародженняУПА
СкладовоючастиноюантифашиськогоРуху Опору натериторіїУкраїни були– ОрганізаціяУкраїнськихНаціоналістів, УкраїнськаПовстанськаАрмія.
Позиціяукраїнськогонаціональногопідпілля щодонациськихвійськ не буласталою і змінюваласяпротягом окупаційногоперіоду. Умовнонастрої українськогонаціональногопідпілля можнарозділити натри етапи. Перший– тривав з червня1941 до вересня1941 року і характеризувавсядоброзичливимставленнямдо окупаційнихвійськ, другий– з осені 1941 досередини 1943 рокупозначивсянапруженняму стосункахукраїнськогопідпілля інациськихокупаційнихвійськ, третійетап – другаполовина 1943–1944років характеризувавсяпереходом довідкритогозбройногопротистоянняпідрозділівукраїнськогонаціональногопідпілля зчастинаминацистськихокупаційнихвійськ. Цейподіл є умовним, адже на кожномуз етапів булифакти як співпраці, так і збройногопротистояння.
На першомуетапі українськінаціональніполітичніструктурисприймалинімецькі військаяк союзниківі визволителівукраїнськихземель відрадянськоїокупації. Цепідтверджуютьтези записаніа «АктіпроголошенняУкраїнськоїдержавності»від 30 червня1941 року. Де зокрема, в третьомупункті йшлося:«УкраїнськаНаціональнаРеволюційнаАрмія, що творитиметьсяна українськійземлі, боротиметьсяспільно знімецькоюармією протимосковськоїокупації заСувереннуСоборну УкраїнськуДержаву…».
Більшістьмісцевогозахідноукраїнськогонаселеннязустріло нациськівійська прихильно.Загальні настрої, що панувалив західноукраїнськихобластях, добревиражають словаукраїнськогосвященика зсела Романівна Волині: «Радістьпанує поміжнаселення. Всісходятьсядокупи, вітаються, як на Великдень.Коло церкви…населенняобсипає німецькихсолдатів квітами, а німці віддячуютьцукерками йпапіросами».Ці слова підтверджуютьдонесеннянімецькихофіцерів, водному з якихзазначалося:«З приходомвійськ їм зразупочали приноситимолоко, яйцяй інші продукти, як були відданісолдатам безкоштовной цілком добровільно».
Цю ідиліюзруйнувалидії окупаційноївлади, котрау відповідьна проголошенняОУН незалежності, провела у липні1941 року арештикерівництваі членів ОУН, а в серпні створилидистрикт «Галичина».
Як наслідокпочали поширюватисяантинімецькілистівки, котрізакликаливиступати противід’єднанняСхідної Галичиниі розгортатипідпільнудіяльність.
Були ібільш радикальнізаклики. БратСтепана Бандери, Василь закликавдо «Зброї! Потрібно відплатитибрехунам– німцям».
На нелегальнихзустрічах підЛьвовом у жовтні1941 р., визначенихпізніше якПерша конференціяОУН, М. Лебедь, Д. Мирон, Л. Климів, В. Кук та іншікерівникиопрацювалинову тактику: з німцямив конфлікт невступати, перейтиу підпілля, всебічновикористовуватиможливостілегальноїроботи. Першочерговимзавданнямставав військовийвишкіл кадрів, що досягалосяпроникненнямнаціоналістіву підрозділиукраїнськоїдопоміжноїполіції.
В квітні1942 року в околицяхЛьвова булопроведено ДругуконференціюОУН, учасникиякої засудилиполітику німецькогоокупаційногорежиму на Україні, проте не закликалинародні масидо активноїантинациськоїборотьби.Заявлялаи, щовизвольно-революційнуборотьбу зазвільненнявсіх українськихземель і заз’єднання їхв одну незалежнуі соборну державуОУН здійснюєспираючисьна власні силиукраїнськогонароду, відкинувшиорієнтаціюна чужі сили, зокрема наісторичнихворогів України.
У квітні1941 року провідОУН у меморандуміпро цілі українськогонаціональногоруху заявляв:«Провід українськихнаціоналістівусвідомлюючичітко і тверезосучасне політичне, а також загаломгеополітичнестановищекраїни, вважаєбажану тіснуспівпрацю зНімеччиною, то з другогобоку, дуже важливоі бажано глибшеознайомитисьз справжніминамірами Німеччинистосовно СхідноїЄвропи, а такожпевними гарантіямивід авторитетноїустанови щодомайбутньогоі практичноїкоординаціїзаходів».
ВаналогічномумеморандуміОУН в червні1941 року зазначалося:«Навіть, якщонімецькі військапри вступі вУкраїну, звичайноз початку будутьвітати, яквизволителів, то незабаромця ситуаціяможе змінитись, якщо Німеччинаприйде в Українуне з метоювідновленняукраїнськоїдержави івідповіднимигаслами. Новийєвропейськийпорядок безсамостійноїнаціональноїукраїнськоїдержави є немислимим…Якщо навітьсьогоднішнєдержавне утворенняУкраїни, якепід назвоюУкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспублікиє складовоючастиною РадянськогоСоюзу, являєтьсяфікцією, всеж таки ця фікціяє великим крокомвперед у порівнянніз передвоєннимчасом, колитодішній царськійРосії навітьслова Україна, українець, українськийбули заборонені».
Однакжиття і окупаційно-репресивнаполітика Німеччинивнесли своїкорективи уплани й задумиукраїнськогополітикуму, зокрема ОУН.Ілюзії щододопомоги Німеччиниу відродженніукраїнськоїдержави швидкорозвіялисяі насампередв ОУН. Масовіарешти свідомихукраїнців, репресії тарозстріличленів та симпатиківОУН, що особливоактивними булив період з вересня1942 року до лютого1943 року зумовилипошук новихформ і методівборотьби, в тому числіпроти німецькихокупантів.Мельниківці, на відміну відбандерівців, поводили себещодо німцівстримано.
Початокантинациськоїборотьби збокуукраїнськогонаціональногопідпілля стримувавтакийпсихологічнийчинник, як позитивнаналаштованістьмісцевогонаселення доокупаційнихвійськ на початкувійни. Ще з середини1930 х років українськінаціональнісили вели пропаганду, що за допомогоюнімецької арміїможна будевідновитиУкраїнськудержавність.І після кількарічноїпсихологічноїобробки населенняза два місяціпереагітуватилюдей на протилежнінастрої неможливо.Масовий терорщодо місцевогонаселення збоку окупаційнихвійськ, примусовівивози на роботудо Німеччини, вигляди концентраційнихтаборів звійськовополоненимита єврейськігетто справлялигнітюче враженняна місцевенаселення.Тобто, окупаційнівійська провелинабагато кращуантинациськуагітаційнуроботу змісцевим населенням, ніж це робилиактивістиукраїнськогопідпілля.
Потрібнопам’ятати прорадянськихпартизан, підпільників, які вели антинациськуборотьбу ісвоїми діямивикликали теророкупантівстосовно місцевогонаселення, щовикликало зодного бокунеоднозначнеставлення дорадянськихпартизанів, а з другогобоку посилювалобажання людейборотися зокупантами.
ПозиціїкерівництваОУН у планіантинациськоїборотьби розділилися.А. Мельниквисловлюючикритичні зауваженнястосовно політикинацистів наУкраїні, намагалисяне ввійти вконфлікт звищим нациськимкерівництвом.Натомість іншийкерівник ОУНО. Кандиба натериторіїУкраїни намагавсяорганізуватизбройне підпіллядля боротьбиз ворогом.З ініціативиО. Кандиби наКрем’янеччинівлітку 1942 рокубуло створенопартизанськізагони дляборотьби знацистами.Виходячи зпостановДругої конференції, керівництвоОУН розраховуваломаксимальнодовго стримуватизбройні сутичкиз нациськимиокупантамиі готуватисядо загальнонаціональногоповстання. Вці плани внестикорективизмусили партизанськідії радянськихта польськихсил. Наприкінцілистопада 1942року відбуласявійськоваконференціяПроводу ОУН, учасники якоївирішили негайноприступитидо створенняпідпільнихсил. Ця поспішністьґрунтуваласяі на страхувтратити контрольнад лісистимимісцевостямизахідноукраїнськихобластей, якішвидкими темпаминамагалисяоволодітирадянські тапольські партизани.
Отже, протинімецькадіяльністьбоївок ОУНнавесні і влітку1942 року виявляласяпереважно вактах пасивногоопору і саботажущодо дій німецькоїсторони – протиздавання населеннямпродовольчого«контигенту», вивезеннянаселення вНімеччину нароботи.
Попередницеюу антинациськійборотьбі УПАбула «ПоліськаСіч», створеназа ініціативоюуряду УНР векзині.20 червня радастаршин арміїУНР уповноважилиТараса Боровцястворити збройніпартизанськізагони дляборотьби зрадянськоювладою. ТарасБоровець розпочавактивну діяльністьна Поліссі.У червні-серпні1941 року «ПоліськаСіч» здійснилаоперації зочищення волинськихта поліськихлісів від окремихбійців ЧервоноїАрмії. У серпніТ. Боровецьрозгорнув акціюз об’єднаннярозрізненихполітичнихсил для створенняєдиної українськоїармії. Результативнимивиявилисьпереговориз ОУН, монархістамина чолі з полковникомІ. Трейком, УНАКОРотамана Волошина-Берчака.Тісні контактиналагодженоз Білоруськоюнаціональноюсамообороною.У жовтні 1942 рокуз’явилась нованазва – УкраїнськаПовстанськаАрмія. Діялав районі містОлевськ, Людвипіль, Сарни. В основуорганізаціїліг адміністративно-територіальнийпринцип: начолі стоялаголовна команда,2–4 областіоб’єднувалисьв окружну січ, область утворювалаобласну бригаду, район-полк, 2–5сіл-курінь, село-сотню.
Розпочавшиз березня 1942 рокуінтенсивнестворенняповстанськихзагонів, у квітні УПАТ. Бульби-Боровцяперейшла доборотьби знімцями. Їїкількіснийсклад у першійполовині 1943 рокуоцінювавсянімецькимичиновникамив 10–20 тисяч чоловік.
В. Косикподає значноменшу цифру:«Цей руху квітні 1943 рокуналічував 4тисячі повстанціві міг мобілізуватище, може, однудесятку тисяч».
У цей час«ПоліськаСіч» намагаєтьсявикористатиу своїх стратегічнихцілях як німецькекомандування, так і радянськихпартизан. 23–24листопада 1942році відбулисьпереговориміж ТарасомБоровцем танімецькоюстороною напредмет в справіумиротворенняПолісся. Нависунуті контрвимоги– самостійноїУкраїни тазвільненняукраїнськихполітичнихв’язнів – емісарвідповів, щомайбутнядержавно-політичнаструктура будевизначенафюрером, а характерприйнятихрішень залежатимевід поведінкиукраїнців. Щодополітв’язнівд-р П’ютц заявив, що ніхто неможе гарантуватиамністування, оскільки відсутнівідповіднігарантії їхне участі вантинімецькійдіяльності.
У листівід 8 грудня1942 року до д-рП’ютца Т. Боровецьвикладає своюпозицію так:«Я бачу, що за теперішніхукраїнсько-німецькихполітичнихвзаємовідносинпро звільненняукраїнськихполітв’язнівне може бутий мови. Томумоя спільназ вами працянеможлива…Наше нелегальнестановище неозначає, що мизнаходимосьу боротьбіпроти Німеччини.Це лише самозахист.Ми розглядаємоНімеччину яктимчасовогоокупанта, алене ворога. ЯкщоНімеччинавиключила насвід участі вцій війні, якдіючу особу, то ми вирішилидо кінця війнизалишитисьнейтральнимиспостерігачами.Ми дотримуємосьполітики, вамне допомагатиі не шкодити.Ми не змінемонашої позиції, якщо і німецьківласті такожоцінять ненормальнуобстановку, яка виниклаіз-за політики.Якщо ж німецьківласті й надалібудуть ще активнішевиступати протиукраїнськогонаселення, тодіми змушенібудемо перетворитинаш нейтралітетв анти німецькуборотьбу».
Д р П’ютцрекомендувавпропагуватисеред населенняантиупівськінастрої, проголосивБульбу-Боровцябезвільнимінструментоманонімнихпідбурювачів.З метою ізоляціївожака повстанціву його ж таборіпропонувалосяпосилити примусовізаходи щодонаселеннякаральні експедиції, евакуації, агентурнупідривну роботу.
У вересні-листопаді1942 року з аналогічноюмісією в райондислокаціїприбув капітанЧервоної АрміїМ. Брежнєв.Переговорипройшли безрезультатно.Згодом надходилисвідчення відпартизанськихзагонів. Зокрема, в «Доповіднійзаписціштабу партизанськихзагонів Рівненськоїобласті продіяльністьукраїнськихнаціоналістів»від 28 травня1943 року зазначалося:«Найбільшсильне національнеформуваннятак зване об’єднанняТараса Бульбинараховуєблизько 6000 чоловікі повністюохоплює своїмвпливом Костопільський, Рокитнянський, Степанський, Березновськийрайон. До кінцяквітня штабзнаходивсяв лісі в районімістечка Городець, останнім часомзасновано штабв районі Деражно, що має при собіозброєний загіндо 1000 чоловік.В селі Кричильськзнаходитьсяшкола воєнноїпідготовкидо 500 чоловік».
В«Виписці зрозвіддонесенняштабу партизанськихзагонів Житомирськоїобласті продіяльністьукраїнськихнаціоналістів» зазначалося:«Західнішерічки Гориньв основномупівденнішезалізничноїдороги Сарни-Олевськактивізуютьсвою діяльністьнаціоналісти-бульбівці.Вони знищуютьпольське населення, нападають намілкі німецькігарнізони іневеликі групипартизан.
Однагруппа бульбівцівзнаходитьсяв районіДомбровиця-Сарни-Владимирець.Штаб в селіТиклівка. Займають: Сальце, Лудинь, Лютінск, Берестьє, Орваніца, Соломіївка, Любіновичі, Речіца, Щепцевичі, Тикліївка, Рудня, Грані.Озброєння: 2ручних пулемети,3 рушниці, 8 гранат.
Другагрупа бульбівціврозміщуютьсяпо хуторах іселах від Сарндо Рокитно.Штаб знаходитьсяв хуторі Закружьє, що в 3 км. пд-схТомашгруда».
ТарасаБульбу активнокритикуваликола ОУН– СД ), оскількивважали, щопереговориз ворогом лишепослаблюютьбойовий духу повстанців.
У 1942 роціпровід «ПоліськоїСічі» спробувавналагодитиконтакти зпольськимипідпільнимиорганізаціямиВолині з метоюнормалізуватипольсько –українськівідносини учас війни.Посередникомміж УПА і польськимиорганізаціямив Рівному виступивБроніславХодоровський.Однак переговорине відбулися.
На початку1943 року «ПоліськаСіч»розпочалапереговориз військовимивідділамиОУН-СД. Під часпереговорівгрупа націоналістів– самостійниківпід проводомІ. Мітинги, що1941 році відкололасявід ОУН-СДприєдналисьдо «ПоліськоїСічі». Утравні 1943 рокупереговорибуло завершено.Військовівідділи ОУН-СДоб’єдналисьз «ПоліськоюСіччю»в одну формацію– УкраїнськуПовстанськуАрмію. Оперативнийштаб мав бутипоширений зарахунок кооптаціїпредставниківОУН-СД.
Одразуж після об’єднанняв УПА почаливідбуватисьнегативніпроцеси. ОУН-СДрозгорнулапартійну агітацію, почала запроваджуватиінститутислужби безпеки, що не передбачалосьстатусом «ПоліськоїСічі». ТарасаБульбу булозвинуваченов отаманщиніта в некритичномусамовихвалянні.Протистоянняміж ОУН-СД і«ПоліськоюСіччю»досягло апогеюв липні 1943 році.Тарас Бульбаз групою однодумцівоголосив свійвихід з УПА.Щоб уникнутисуперечок заназву,«ПоліськуСіч» булоперейменованона УкраїнськуНаціонально-РеволюційнуАрмію. На базіУНРА була створенаУкраїнськанаціонально-демократичнапартія. 18 серпня1943 році загониУПА-СД начолі з куріннимМаксом оточилиштаб УНРА врайоні Степанеі заарештувалибагатьох старшин.
Післявступу наприкінці1943 року радянськихвійськ на ЖитомирщинуТарас Бульбарозпочав переговориз німцями пропередачу йогозагонам зброїта військовогоспорядженнядля веденняпартизанськоїборотьби збільшовиками.У ході переговорівТарас Бульба-Боровецьбув заарештованийгестапо і ув’язненийу концтаборіЗаксенгаузен.КомандуванняУНРА деякийчас здійснювавотаман Щербатюк-Зубатий.Окремі загониУНРА продовжувалидіяльністьдо 1945 року, поширюючиїї частковона Галичину.
Уконтекстівивченняпочатково-підготовчогоперіоду історіїУПА вимагаєокремого розглядупитання пропохідні групиОУН, більшістьчленів, яких, що вціліліпісля гітлерівськихрепресій, зутвореннямУПА влилисядо її лав. СтворенняПохідних групрозпочалиобидві гілкиОУН – бандерівськаі мельниківська.Похідні групиОУН налічуваливід трьох доп’яти тисяччоловік, сформувализ’єднання«Північ»,«Центр»,«Південь», мали в своємускладі 7–12 особовіоперативнігрупи.
Оперативнагрупа «Північ»на чолі з МиколоюКлимишинимдіяла в Києвіі Київськійобласті.
Оперативнагрупа «Центр»на чолі з МиколоюЛемиком діялана Харківщині.
Оперативнагрупа «Південь»на чолі з ЗиновіємМатлою І М. Річкоюдіяли вОдесі і Криму.
Спеціальнаоперативнагрупа діялав місті Львовіз метою проголошеннянезалежностіукраїнськоїдержави.
На східпросувалистри групи ОУН.Перша група– Дубно, Житомир, Київ, Полтава, Харків вимарширувалаз Холмщини удвох частинах: з з Грубешована чолі з ІгоремШумським таЄвгеном Шульгоюпросуваласьчерез південнуВолинь на прикордонніз Галичиною, друга – Володавина чолі з ФедоромПолбовим замаршрутом, щовів через південнуВолинь на прикордонніз Поліссм.
Другагрупа –Сампара Д. вівчерез Проскурів, Вінницю, Умань, Кіровоград, Дніпропетровськ, Донбас.
Третя– на чолі з БогданомСірецьким пішлаз Вінничиниу напрямі Балти, Одеси, Миколаєва, де об’єдналасьз прибулою зРумунії групоюОреста Масікевича, щоб просуватисьвздовж узбережжяЧорного моряна Кубань.
Членипохідних груподержувалипідробленідокументи абоперепусткислужби пропагандиВермахту. Наосягнутомутерені організувалиукраїнськуміліцію і місцевіуправлінн, здійснювалишироку агітацію, закликалиукраїнцівзаймати посадита працюватидля побудовисамостійноїУкраїни.
Похіднігрупи ОУН закріпилисьу Львові таРівному, кадриОУН захопилиключові позиціїв Житомирі, Києві, Харкові.
17 вересня1941 року штаб-квартиранімецької групиармії «Південь»дала наказарештуватиі передати урозпордженнльвівськогоСД усіх агентівБандери діючиху похіднихгрупах. Протене всіх членівпохідних групбуло заарештовано, багато з-поміжних продовжувалидіяти засновуючинелегальніланки ОУН. Вонивідіграливизначальнуроль у формуваннінаціональногопідпілл і збройнихвідділів УПА.
Отже, передумовамидля зародженняУПА були:
* збройнаборотьба «ПоліськоїСічі» Бульби-Боровцяпроти німців;
* досвідборотьби Похіднихгруп ОУН;
* формуванняі значна активізаціядіяльностірадянськихпартизан, підпільниківв північних, лісових районахУкраїни;
* активнадіяльністьпольськогопідпілля вЗахідних районахУкраїни;
* репресіїітерор протинаселення збокунімецькоїадміністрації.
продолжение
--PAGE_BREAK--
3.2 БоротьбаУПА в умовахнімецькоїокупації
З літа1942 року почалосямасове створеннявідділів самооборонив населенихпунктах, котріліквідувалинімецьку жандармерію, поліцію тазахищали мирненаселення відкарателів. Увересні 1942 рокуПровід ОУНприйняв рішенняпро організаціюбільш мобільнихзбройних відділів, розмірамисотень длядопомоги місцевимсільськимбоївкам.
Наприкінці1942 року поблизуЛьвова відбуласяконференціявійськовихреферентіввищих ПроводівОУН, яка переглянулаіснуючі концепціїі висловиласьза доцільністьтворенняпартизанськихрегулярнихструктур підназвою Військовівідділи ОУН-СД.Створено робочугрупу у складіВасиля Івахіва, Михайла Медвідя, Луки Павлишинадля виробленнявійськовихстатутів таінструкцій.
Протягомжовтня 1942 рокупершу сотнюУПА організувавреферент крайовогопроводу ОУНСергій Качинський– Остап в Кивинськомуповіті наБерестейщині.У листопаді1942 року другусотню УПА організувавпоручник ІванПерегійникпоблизу Луцька.У грудні 1942 рокуорганізувалисотні УПА: хорунжийЯрема в районіКолки Степань, Ворон в Пустушитськихлісах і Крукна Крем’янеччині, Тернопільщині.Усі сотні перейшлипід безпосереднєкомандуванняпоручникаВасиля Івахіва.
У вересні1942 року боївкаОУН під командуваннямСергія Качинського– Остапа ліквідуваластанцію жандармеріву селі Піддубці, район Луцька.
Німецькіспецслужбище з літа 1942 рокувідзначалидосі небаченуактивізаціюукраїнськихнаціональнихгруп, які поширилисвій вплив зрайонів Кобрина, Брест-Литовськана центральніі південнірайони Волині, північ Поділля.Лише протягомостанньоготижня листопада1942 року німцізафіксували150 атак національнихпартизанівпроти своїхвійськ і цивільнихоб’єктів, заготівлізерна згідноз звітами окупантівв районі Сарн, Костополя, Пінська впаладо 25–30% ранішезапланованих.
7 лютого1943 році сотняУПА під командуваннямДовбешки-Коробкипровела наступна загін жандармеріїу місті Володимерець.Містечко повністювизволено відокупанта, здобуто20 одиниць вогнепальноїзброї, 65 ковдр, амуніцію таінші речі. Втративорога: 7 вбитихвключно з командиромжандармерії,інші розбіглися.Втрати УПА: 1вбитий і 2 ранених.
ТретяконференціяОУН-СД 17–21 лютого1943 року схвалилаприйнятий курсна збройнуборотьбу зокупаційнимрежимом.
22 лютого1943 року на лагерУПА біля Висоцьканапала двінімецькі роти.Відділ УПАвступив в бій, після прибуттядопомоги німцямчисельністю350 осіб відділвідступив вліс. Втратинімців: 20 вбитих.Втрати УПА: 2вбитих включноз командиромКоробкою.
З лютого1943 року розпочинаютьсяширокомасштабнібойові дії наПоліссі з метоюусунення німецькоїадміністраціїі очищенняшироких теренповстанськихреспублік. 10березня сотняУПА провелауспішний наступна укріпленіпозиції німцівв селі Оржеві, де знаходилисьтакож складизброї. Втратинімців: 60 вбитихі ранених. ВтратиУПА: 4 вбитих, командир Остап.Здобуто великукількість зброїі військовоїамуніції, якупередано тиловимструктурамУПА.
У серединіберезня 1943 рокувідділ розбивгрупу німецькихкарателів білямістечка Деражня.20 березня відділУПА розгромивлагер полонениху Луцьку, заарештованихзвільнив.
Протягомберезня організованобагато постійнодіючих станицьУПА по селахЛуччини і Ковельщини
28 березнянімці чисельністю1500 осіб напалина сотню УПА, що квартирувалав місті Людвиполі.Розгорівсядовготривалий, жорстокий бій.Підоспілічастини СС незмогли захопитиукріпленіпозиції УПАі відступилидо Костополя.Втрати німців:58 вбитих і ранених,5 знищених автомашин.Втрати УПА: 10вбитих і ранених.
29 березнявідділ УПАрозбив табірполонених вКовелі і тюрму.Визволенобагато полонених.Під кінецьберезня наКременеччинімайже всі селаопинились підконтролем УПА, з 6 квітня німціоголосилинадзвичайнийстан.
За данимирадянськихпартизанівнайбільшогорозмаху антинімецькіакції українськихповстанцівнабули на початкуквітня 1943 рокув районах Мізоч, Острог, Кременець, Верба. Зокремапід час нападуна містечкоВерба буловбито 120 німецькихсолдатів, убоях за селоШимовку – 24, Острог– 32, Мізоч – 11. Радянськіпартизанивідзначали, що у квітні1943 року щодняз лісів Острозького, Шумського, Мізоцькогорайонів наантигітлерівськіакції виїжджало60–70 возів з повстанцями.
Протягомберезеня-квітеня1943 року УПА в бояхз німцями займаєміста і містечката звільняєполоненихмісцевих жителівз тюрем, асаме Володимирець, Степань, Топоровиці, Людвипіль, Деражне, Цумань.Захопленобагато зброїта військовоїамуніції. Такожвідділи УПАв більших містахВолині і Поліссярозбили в’язниціізвільнилив’язнів: Кременець, Дубно, Ковель, Луцьк, Рівне, Ківерці. Захопилизброю і амуніцію.
2–4квітня загінУПА опанувавмісто Горохів.Захоплено банк, пошту, тюрмуі звільненополітичнихв’язнів 3–4 квітнявідділ УПАрозбив карнийлагер на Горохівщині.В’язнів звільнено.
4 квітнянімці в силі300 осіб напалина село Постійно.Багато хатспалили, господарствапограбували, при відступінімців з селаневеликий загінУПА організувавдобре спланованузасідку. Результатомкороткого боїбула повнапоразка німців.Втрати ворога:50 вбитих і ранених.В УПА 3 ранених.Здобуто: 2 важкікулемети, радіостанцію,2 фіри амуніції, польову аптеку.
З 12 на 13квітня відділУПА наскочивна укріпленіпозиції ворогав місті Цумань.Німців розбито, звільненополонених, здобуто зброю, коні, військовуамуніцію. Втратинімців: 20 вбитихі 15 ранених, рештавтекла. УПА безвтрат.
В квітніна Володимирщиніспалено майжевсі держгоспи, перейменованінімцями на такзвані лігеншафти.Це були маєткиколишніх куркулів, з націоналізованібольшевикита захопленінімцями, дерабською працеюпрацюваломісцеве населення.Довший часпісля цьоголюди отрималиможливістьпрацювати навласних поляхі годуватитільки себе.
17 квітнябіля села Бортівкавідділ УПАорганізувавзасідку нанімецькиймоторизованийзагін. Втративорога: 16 вбитих.Втрати УПА: 1вбитий і 3 ранених.Здобуто однуфінку і кількакрісів.
З 21 на 22квітня організовановійськовуоперацію, силамидвох сотеньУПА по визволеннюІванової Долини, Костопільщини.Позиції ворогабули добреукріплені, апідрозділибагато чисельні.Знищено адміністративнібудинки каральнихпідрозділівокупанта, зірванодва залізничнімости, здобутобагато зброї, військовоїамуніції і однутону вибухівки.Втрати ворога:250 вбитих, 150 раненихі полонених.Втрати УПА: 4вбитих і 3 ранених.
Кінецьквітня 1943 рокуна терені Остріг, Крем’янець, Шумськ відбуваютьсявеликі боїпідрозділівУПА-Північ таУПА-Захід знімецькоюдивізією, котраскладаласьз двох армійськихполків вермахту, полку СС, полкужандармеріїта полку козаківзавербованихнімцями з полоненихЧервоної Армії.Після кількаденнихбоїв дивізіюрозбито, армійськічастини з неохотоювступили в бійй швидко розпорошились.
Німецькіурядовцідокументальнозасвідчили, що у квітні1943 року УПАконтролювалавсю сільськумісцевістьна південь відтраси Київ-Рівне-Ковель-Брест-Литовськ.ЧисельністьУПА за підрахункамигітлерівськихспецслужб уквітні 1943 рокусягнула 8–10 тисячбійців. Німціповідомляли, що націоналістичніпартизани, атакують ужепосеред білогодня, нападаютьна потяги, визволяютьлюдей, підготовленихдо вивезенняна примусовіроботи до Німеччини.У багатьохрайонах вжене існує німецькоїадміністрації, в районах Рівногоспалено всітартаки й вбитоблизько 400 їхніхкерівниківі робітників.РейхкомісарЕріх Кох звітуючив Берлін писав, що на Волинізалишилосялише два районивільні відбанд, а німецькаадміністраціяповноціннофункціонуєлише на півдніПоділля.
Протягомквітня 1943 рокуу боях з УПАзагинуло близько600 німців та їхніхсоюзників. 2травня 1943 рокуна трасі Ковель-Рівнеу засідці загинувшеф СА ВікторЛюце.
Весною1943 року у своємувнутрішньомулистуваннігітлерівцізазначали, щовони не контролюютьна Волині 75% орнихземель і втратили52% поставок худоби.
4 травня1943 року у селіЛюбачів Костопільськогорайону націоналістинапали на німецькувійськовуавтоколону.Було спалено11 машин і вбито35 солдатів.
9 травнянімці силою400 осіб напалина село Яполоть, Костопільщину, грабуючи людей.УПА силою двохсотень оточилинімців з трьохсторін. Розгорівсяшестигодиннийбій. Втратинімців: 80 вбитихі ранених. УПАбез втрат.
9 травнярозпочалисьтритижневібої між німцямиі загонами УПАу Скарбівськихлісах. Тоді жу сутичках білясела ЛобечівкаБерестечківськогорайону німцівперше масововикористалипроти повстанськихвідділів артилеріюта бронетехніку.Три дні тривалибої за селоКолки, в якихмістились базиі п’ять госпіталівУПА. 13 травнямасштабнісутички відбулисьв районі Деражні, де загинулиперші керівникиУПА-Північ –Василь Івахів, шеф його штабупоручник ЮліанКовальський, ад’ютантС. Снятецький.
У травні1943 року відділиУПА почалипроводитивеликі рейдиПравобережноюУкраїною. Зокрема, на Житомирщиніповстанськізагони за тритижні травня1943 року здійснили15 успішних боївз німецькоюполіцією йзнищили поліцейськушколу біляЖитомира, вбивши260 її слухачів.
В травні1943 року у великомубою біля Дружкополяна Горохівщиніповністю розбитовеликий загінСС. Знищено 56німціві 140 фольксдойчів,200 ранених. В травнів бою в Пилипичахна Володимирщинівбито 96 німців.
В травні1943 року очищеновід німцівтериторіюплощею 2000 кв. км.на Волині, амісто Колкистало столицеюповстанськоїКолківськоїреспубліки.
5 травня1943 року в Україніз робочим візитомприбув рейхсміністрокупованихтериторій СходуА. Розенберг.На нараді вРівному йомудоповіли, що«українськінаціоналістизавдають більшетруднощів, ніжбольшевицькібанди».Комісар, округиЛуцьк, заявив: «Майжевсі державнігосподарстваперебуваютьв руках банд.Залізниціпідривають, по шляхах можнаїздити лишев супроводіконвою. Нашісили не можутьвзяти над бандамиверх. Тому інаселення знами більшене співпрацює».РейхскомісарЕріх Кох доповів, що «українськінаціональнібанди маютьсвоє сувореі уміле керівництвоі подиву гіднеозброєння, треба припустити, що ці бандипочали методичнозбирати зброюі боєприпасиодразу ж післяприходу німецькоговермахту…Об’єкти на, якінападають банди– це важливідля поступув країну і постачаннязалізниці, шляхи і мости, державнігосподарства, молочарнісклади зі збіжжямі сіном, доступніїм промисловіпідприємства».
Зважаючина критичнестановище німціз червня 1943 рокунамагаютьсяперейнятиініціативу, розгорнулимасштабнібойові операціїпроти УПА.Командуванняздійснювавгенерал Гінцлер, а з липня – фондем Бах Залєвський.У червневомута липневомунаступі протиукраїнськихнаціоналістіввзяли участь10 тисяч німецькихі польськихполіцаїв іжандармів, 10батальйонівмотопіхотиз артилерією,50 танків і бронемашин,27 літаків, угорськічастини та 5бронепоїздів.
Здійснюючикаральні акціїпроти УПА німціпотурбувалисьпро ідеологічнупідготовкусвоєї акції.В селах і надлісовими масивамирозкидалисьлистівки в якихОУН називалися«знаряддямжидівськогобольшевизму».Стверджувалось, що кремлівськіжиди стоятьу зв’язку зОУН, УПА, керують«агенти Москви».Німці застосовувалимасовий терорпроти мирногонаселення.Протягом тижнябуло заарештованоі страченоукраїнськуінтелігенціюРівного, Луцька, Кременця. Спаленоцілі села. Протягом20–25 липня 1943 рокунімці бомбилиз літаків населеніпункти Лабрів, Радомишль, Суховою, Вільче.
За німецькимиданими активністьповстанцівпісля каральнихакцій зросла.Особливо дошкульнимивиявилися ударина півночіВолині. 24 липня1943 року повстанцірозбили карателівбіля села РядовичіТурійськогорайону. В нічна 20 липня 1943 рокузагін Ю. Стельмащуказахопив містоКамінь-Каширськийі утримувавйого протягомдня, вивізшивеликі трофеїі вбивши 100 німців.
У липні1943 року відділиУПА активнорейдувалиЖитомирщиною.В одному з боївбіля села Устинівкиліквідувалиблизько 130 гітлерівців.Під час нападуна місто Коростеньроззброїлинімецьку поліцію.Загалом протягомлипня 1943 рокуУПА здійснила295 атак на німецькіопорні пункти,682 саботажніакції на залізниці,119 нападів нагосподарськіоб’єкти.
За серпеньактивністьнаціоналістівзросла: 391 нападна німецькігарнізони, 1034диверсії назалізниці, 151атаки на підприємствах.
21–25 серпняпід охороноюУПА на Бережанщинівідбувся ТретійНадзвичайнийВеликий ЗбірОУН, перший, що пройшов нарідних землях.
У вступідо постановзбору характеризувавсяетап, який пройшлаОУН від 1941 до 1943року. ВдокументахЗбору зробленоаналіз змін, які сталисяна світовійполітичнійарені на весну1943 року, зокрема, ослабленняпозицій Німеччини.«Війнастала тим струсом, що виявив слабкістьнімецької імосковсько-большевицькоїімперії. Поневоленінароди одержалиреальну можливістьз серединиуспішно вдаритив те, що всуперечконструктивнимтенденціямлюдства творятьзлочинні елементи».
Протягомдвох років, щопройшли з часупроведенняДругого КраківськогоЗбору, ОУН відстоялане тільки моральніпозиції українськоїнаціональноїреволюції, ай створилапрактичніпередумовидля наступупроти загарбників.Вже в липні1943 року 12 областейУкраїни сталина шлях збройноїборотьби протиокупантів
В прийнятихдокументахчітко прослідковуєтьсяставленнянаціоналістівдо Німеччини.Оцінюючи внутрішнюситуацію наукраїнськихземлях в документахговорилося:«ПолітикаНімеччини наокупованихукраїнськихземлях іде даліпо лінії повногополітичногопоневоленняй нещадногоколоніально-економічногограбунку українськогонароду».Виходячи зцього наміченометоди і формиборотьби. Це, перш за все, організованазбройна і політичнасила українськогонароду. Керівникипідпіллясподіваються, що війна виснажитьобидві воюючісторони в такіймірі, що вонибудуть не здатніпротистоятипрагненнямпоневоленихнародів донезалежності.«Сучаснавійна, являєтьсязовнішнімдопоміжнимчинником, щозближує національніі соціальніреволюціїпоневоленихнародів».
Політичнапрограма ОУНстала такожпрограмою УПАі була поширенау вигляді листівокза підписом«УкраїнськаПовстанськаАрмія»датована серпнем1943 року.
На ЗборіРомана Шухевичабуло обраноГоловою БюроПроводу ОУН, а у вересні1943 року рішеннямГРШ УПА призначеноГоловним КомандиромУПА.
Німецькіфронтові частинивідступаючипід ударамичервоної АрміїбуквальнозаполонилиВолинь, а томуй УПА змушенабула вступитиу боротьбу зворогом, ужовтні-листопаді1943 року повстанцізнищили понадпівтори тисячінімців. Втратиповстанцівсягнули 414 осібубитими. Почалисьперші масштабнізіткнення міжзагонами УПА-Західі німецькимивійськами вГаличині. УКарпатах, біляЛиповиці, вбоях з УПА загинулопонад 200 німців.
В жовтні1943 року, рейдуючигрупа УПА вкількості 6сотень поЖитомирщині, Київщині, Вінниччині, Кіровоградщинізводять цілийряд важких івеликих боївз німецькимиі румунськимивійськами.Найбільші боїі великі втративорога: 15.10 1943 рокубіля села Могилівка, на шляхуЗв’ягель-Коростень,17.10 в містечкуБараші, 20.10 в селіВ’язовецьЖулинськогорайону. 3 жовтнявідділ УПАопановує станицінімецькоїполіції в Литині, визволившив’язнів, здобуває300 одиниць вогнепальноїзброї, запобіглививезеннюзбіжжя до Німеччини.
5 жовтнякурінь УПАзахопив містоКозин на Рівненщині.Знищено ворожийгарнізон, спаленотюрму, здобутопродовольство, медикаменти, зброю.
8 жовтнясотня УПА провелапереможнийбій біля містаВолодимерець.Здобуто зброюі справнийтанк. У жовтні-листопадівідбулисясутички наСамбірщиніі Станіславщині.
Останнімісяці 1943 рокупоказали, щовійна йде дозавершення.Вермахт тріщавпід могутнімиударами РадянськоїАрмії, а союзникиНімеччини післявиходу з війниІталії хотілирозірватистосунки. Затаких умовкомандуванняУПА провелопереговориз Бухарестомі Будапештом, низку локальнихпереговорівз командирамиокремих частині з’єднаньугорців, італійців, словаків, румунів, латишів. Зметою укладенняугод про ненапад, підтримки УПАзброєю, в обмінна продовольствоі спокійнийпрохідокупантівтериторіямипідконтрольнимиповстанцями.
Тактичнийхарактер малипереговориз німцями вліткуі восени 1943 року.В обмін на зброю, спорядження, боєприпаси, обіцянки звільнитиз тюрем лідеріворганізаціїі можливістьзагонам УПАпереходитифронт, повстанціобіцяли дотримуватисьнейтралітетупри зустрічахз німецькимичастинами, постачативермахт розвідувальноюінформацієюі дезорганізовуватирадянськийтил. Однак знімецькихдокументіввидно, що реальнодосягнутідомовленостіне виконувались.Німці, як правилоне давали зброї, мотивуючи цетим, що не відомо, яка інстанціямає займатисьпередачеюзброї, скаржились, що націоналістипродовжуютьроззброюватиїхні підрозділи, нападають наобози, господарськіоб’єкти, своєюагітацієюсприяють дезертирствуз лав СС «Галичини»та українськоїполіції. ОУНзакидали німцямпідрив економікипри відступі, грабунки населення, вивезеннянаселення напримусовіроботи до Німеччини, небажаннязвільненняполітичнихв’язнів.
В 1944 роціпереважалипереговориміж УПА і Німеччиною, тому між нимивідбувалисьлише поодинокізіткненнямісцевих боївок.9 січня 1944 рокубіля села Лісогірки Кам’янець– Подільськоїобласті німцінапали на українськихповстанців.Партизаниоточили німців, здобули в бою3 автомашиниз великим майном,7 кулеметів, 2міномети, 10 крісів,30000 набоїв, 500 гранат,3 радіоапарати.
В лютомупід час облавив лісі колоДубівлян відбувсябій між українськоюсамообороноюй німцями. Ворогвтратив 8 вбитих, УПА – 3. Подібнізбройні сутичкиупівськихзагонів з нацистамивідбулися 5березня в селіСадки, а 12 березняв селі ЯгольнцяСтара Чортківськогорайону. 28 квітняв селі НовийВербів Бережанськогорайону.
9 квітняв селі ЛукавецьСторожинецькогорайону на Буковинщинізнищено окупаційнузалогу, зібранеокупантамипродовольствороздано людям.В квітні проведеновизвольні акціїна інших теренахБуковинщини: в селах Багна, Міліїв, Каратів, Чорноус.
Проходилибої німецькихпідрозділівз УПА у Львівськійобласті. Так,11 травня великінімецькі силиповели наступв селі Каріві БандзінРава-Руськогорайону, де булирозташованівідділи УПА.Загинуло 8 стрільців,4 ранено, 40 потрапилов полон. В рукинімців попалобагато зброїі військовоговиряду, спалено6 господарств.Втрати німцівне відомі. Приобстрілі згармат селаБандзіна загинуло3 стрільці, 2поранено. Німцізахопили магазинисотні Морозенказ харчами таодягом. Селоспалили.
25 травнявідбулисясутички підчас облави, якунімці провелив лісі між селамиСадів, Котів, Гранатів, Литвав Сорочинськомурайоні. Загинуло7 повстанців.
8 червнявідбувся бійвояків УПАна горі Лопатіпроти 2 німецькихта однієї угорськоїдивізій, якийстав найбільшоюперемогоюповстанцівнад німецькимивійськами.Українськевійсько здобуловелику кількістьстрілецькоїзброї, ручнихгранат, набоїв, амуніції. Втратинімців 150 вбитимиі раненими, знищено вантажніавтомашиниОстанній великийбій з німецькимивійськовимичастинами звелаУПА-Захід 9–16липня 1944 рокуу Скільщинібіля села Кам’янкиі Липа.
Протинімецькізбройні акціїУПА, які триваливід початку1943 року до середини1944 року не малистратегічногозначення і невпливали нахід боротьбиміж Німеччиноюі РадянськимСоюзом. Вонилише обмежувалидіяльністьнімецькоїокупаційноїадміністраціїстосовно економічноїексплуатаціїтериторіїВолині-Полісся, де знаходиласьматеріальнабаза національногопідпілля. Наказомвід 22 серпня1944 року по групіУПА «Захід»протинімецькийфронт остаточнозгортався. Внаказі зазначалося, що німці з опущеннямукраїнськоїтериторіїперестаютьбути для насокупантом іголовним ворогом.Наказувалосяоминати сутичокз німцями, мадярами.
Отже, проблема внескуОУН, УПА у антинациськуборотьбу натериторіїУкраїни єсуперечливоюі не однозначною.Стосунки українськогонаціональногопідпілля іНімеччинизазнавалипостійних змін, залежно відгеополітичноїситуації. Однакза будь-якихумов оунівцінамагалисядіяти такимчином, щобмаксимальновикористатиобставини накористь боротьбиза самостійнуУкраїнськудержаву. Колиінтереси Українипотребувалиспівробітництваз Німеччиною– вони йшли наспівпрацю, колибула необхідністьпоберегти сили, перебуваючив стані нейтралітету, займали вичікувальнупозицію, алеколи обставинивимагали боротьбиз рейхом, тоУПА вела цюборотьбу самовіддано, безкомпромісно, масштабно. Відгітлерівцівбуло визволенозначні території, на яких переставалафункціонуватинімецькаадміністрація, зривали поставкисільськогосподарськоїі промисловоїпродукції, сировини, вивозунаселення вНімеччину, визволенняполонених, захист населеннявід каральнихдій… Тому цілкомзакономірнобуло б визнати, що ОУН, УПА зайнялисвою почеснусходинку вієрархії борцівпроти гітлерівськогорабства.
продолжение
--PAGE_BREAK--
4.ПольськийнаціоналістичнийРух Опору вУкраїні
4.1 Створеннята боротьбапольськихпідпільнихорганізацій
На територіїЗахідної Україникрім радянськихта українськихнаціональнихсил діяло польськепідпілля. Міжцими силамибули, якакти суперництватак і активзаємодіїна антинациськомугрунті.
На територіїСхідної Галичинибув створений«ДистриктГаличина», який було приєднанодо створеногона польськійтериторіїГенерал-губернаторства.Волинь увійшладо РейхскомісаріатуУкраїна. Основнароль в польськомупідпільномурусі належитьСоюзу збройноїборотьби АрміїКрайової –організаціїсформованоїв листопаді1939 року. У ЗВЗ-АКбув мандатуряду РечіПосполитоїв екзині. Згодомцей союз зрісдо кількатисячноїпідпільноїармії, якапідпорядковуваласобі та об'єдналавсі інші підпільніорганізації, які визнавпольськийеміграційнийуряд.
ТериторіальнаструктураЗВЗ-АК охоплювала: області, округи, під округи,інспектори, обводи, райони, осередки.
ЗВЗ-АКпередбачавтри етапи боротьбизалежно відситуації нафронтах і усамій окупованійкраїні. Це були: підпільнаборотьба, періодперед повстаннямта загальнеповстання.Повстання малоне лише визволитиокупованукраїну, але йзабезпечитиїї територіальнунеподільність.
ЗВЗ-АКочолював генералКазімєж Савицький«Прут»та підполковникВладиславФіліпковський«Янка».У Львівськомуокрузі – комендантамибули підполковникиВладиславСмеричинський«Домб», Адам Маліновський«Роберт», Стефан Червінський«Стефан», полковникЛюдвік Чижевський«Францішек».У Станіславськомуокрузі – підполковникЯн Роговський«Влодзімєж», капітан ВладиславГерман «Ноша».Тернопільськомуокрузі – капітанМечислав ЗенонВідаєвич «Черма», підполковникФранцішекСтудзінський«Сніба», капітан ФранцішекГавроль «Дзірит».Волинськомуокрузі – майорГрунон Рольне«Аспін», полковникКазімєж Бондзінський«Либонь», підполковникЯн Войцєх Сіверський«Оліва».Володіли вони18 ма зорганізованимирайоннимиінспекторамиі 50 ма обводами, різними зачисельністю.У 1944 році особовийсклад організаціїскладав приблизно40 тисяч чоловік.
Методиборотьби, використовуваніАрмією Крайовою:
1. диверсії;
2. саботаж;
3. терор.
Наприкінці1941 року у складірозвідвідділуГК АК був створенийСхідний відділ, який діяв утилу німецькогофронту. На дільниці«Україна»було створенокілька осередків, які вели розвіддіяльність.Вони здобувалиінформаціюпро чисельність, напрямки рухунімецькихвійськ, якапередаваласясоюзникам таСРСР. До кінця1943 року німецькаконтррозвідкафактично знищилаусі ці осередки.
На територіїВолині та СхідноїМалопольщі, поряд з місцевимиорганізаціямидіяли першийподільськийі другий київськийсектори диверсійноїорганізації«Вахляж».Це була саботажно-диверсійнаорганізація, зокрема, другадільниця «Вахляжу»діяла на комунікаційнихшляхах: по лініїшосе – Рівне– Звягіл – Житомир– Київ, по лінії волинськоїпівнічноїзалізниціКовель –Сарни –Коростень– Київта по лініїпівденноїзалізниці Рівне– Здолбунів– Шепетівка– Бердичів –Козятин – Фастів– Київ. Щоб неспровокуватинімців на каральнідії проти польськогонаселенняВолині, керівники«Вахляж»передбачали, що саботажно-диверсійнадіяльністьповинна проводитисьбільш активнона територіях, які лежали насхід від довоєнногопольськогокордону. Доскладу організаціївходили «тихотемні»спеціальнопідготовленіу Великобританіїкадри диверсантів.Однак діяльністьцієї організаціїтакож буласпаралізовананімецькоюконтррозвідкою, а її члени увійшлидо складу АК.
З квітня1942 року на територіїдистриктуГаличина діялиосередки Звйонзекаодвету. Цяорганізаціябула складовоючастиною АК, але з метоюбезпеки малавласну мережузв’язку і власнівиконавчіструктури. Їїзавданням булопроведеннясаботажно-диверсійноїдіяльностіі репресивнихакцій у відповідьна дії німцівна територіїГенерал-Губернаторстваі приєднанихдо Рейху земель.
На територіїСхідної Галичини1942 році булистворені БатальйониХлопські. Узв’язку змалочисельністюдокументівважко відтворитихід об’єднавчоїакції між загонамиБХ і АК та назватиточну кількістьбехівців, якіувійшли доскладу АК. Відомолише, що 14 квітня1943 року у містіЛьвові на зборахпредставниківУзгоджувальноїкомісії польськихпартій окружноїкомендатуриБХ і АК булоприйнято рішенняпро наданнядопомоги радянськимпартизанськимзагонам і проналагодженняз ними співпраці.Тривалий часорганізаційнунезалежністьвід АК на Львівщинізберігалиендеми та їхнєзбройне формування– Національнаорганізаціявоскова.
З військовихорганізацій, організаційвійськовогохарактеру, партій та політичнихугрупувань, свої відділиорганізовувализокрема: БХ, НОВ, НСЗ,, ЗЙ, КН, ОВ-КБ, ООБ, ПОЗ, Унія, ЗОР, ТОВ, КОП, ПЛАН, ЗСП,«Меч і Плуг»,«Збройневизволення», СОБ, ГЛ-ВРН, БО«Схід», Шаре шереги.Деякі з нихкористувалисяширокою підтримкоюсеред місцевогонаселення.Найбільшимвпливом володілиБХ, сформованіу восьмий округВолинь та девятийокруг Львівз Львівським, Станиславівським, Тернопільськимпідокругами.З національнихорганізаційНОВ мала львівськийокруг, на правахобшару, натомістьдо територіальноїструктури НЗСвходив Чотирнадцятийпівденно-східнийокруг, якийфактично бувошаром таП’ятнадцятийволинськийокруг. У Львовіорганізовувалисвої округиСОБ, ОВ-КБ, ЗЙ.Чисельністьвищезгаданихорганізаційскладала кількатисяч. У результатіоб’єднавчогопроцесу переважначастина з нихувійшла доскладу АК.
Порядз військовоювертикаллюпідпільноїпольськоїдержави, свійадміністративнийі виконавчийкомітет у 51 повітімали Окружніделегатуриуряду на Волиніта у Львові.Вони тісноспівпрацювализ ЗВЗ-АК і політичнимиугрупуваннямиСЛ, СН, ППС.
ОсновнимизавданнямиКомандуванняльвівськогообшару і волинськогоокругу булапідготовкадо загальногоповстання.Згідно розробленихоперативнихзвітів №54 і №154львівськийобшар і волинськийокруг, що буливисунені назовніповстанськоїбази, готувалисядо того, щоб узоні прикриттяпровести посиленудиверсійнуоперацію івиступити протиукраїнськихзазіхань захопитиВолинь і СхіднуМалопольщузі Львовом.Додатковоутворено райониі диверсійніцентри для дійу час повстання.У 1943–1944 роках проведенопонад 100 акційна ешелони, залізничнірейки і мости.
ВершиноюдіяльностіАрмії Крайовоїстала операція«Буря».Спочатку вонапланувалася, як посиленадиверсійнаоперація противідступаючихнімецькихвідділів. Вдійсностіперетвориласяна збройнеповстання, якерозвивалосяпоетапно зісходу на захід.Його мета –заявити пропрагненняборотися знімцями тасамооборонау випадку нищеннянаселеннявідступаючимисилами ворога.Щодо ЧервоноїАрмії булозабороненовдаватись дозбройних дій, за виняткомсамооборонногохарактеру.Політичнезавдання «Бурі»– це представитирадянськійвладі загониАК, як законнихгосподарівданої території, як представникапідпільноїпольськоїдержави тапольськогоуряду в екзині.
У січні1944 року, округВолинь першимз-поміж східнихокругів приступивдо здійсненняоперації«Буря».Відділи АКспільно діючиз радянськимичастинами усічні та лютомувзяли участьу боях за Клесів, Сташів, Рівне.
Основнийтягар акціївзяла на себе27 ма Волинськадивізія піхотиАК під командуваннямпідполковника«Оліви», яка налічувалаблизько 7 тис.чоловік.Маючи у своємурозпорядженніполкові з'єднання«Громада»майора ЯнаШатковського«Коваля»під Ковелемта «Основа»капітана КазімєжаЖняка «Гарди»під Володимиром-Волинським, захопила територіюприблизно 430кв. км. Міжзалізничноюлінією Ковель– Холм і шосеЛуцьк – Водимир– Волинський,її західнимкордоном бувБуг, східним– спершу лініяСтир – Стохід, згодом річкаТурія.
У другійполовині березнядивізія встановилаконтакти зЧервоною Армієюі уклала попереднювійськовуугоду. Отрималанаказ розгорнутисвої дії в районіТуриська, Олеська, Любомля таВолодимира-Волинського, з метою відволіктирадянськівідділи, якітоді наступалина Ковель. Провеларяд агресивнихдій, зокрема, наступ на Голоби, брала участьу здобуттіТуриська і велабої за захопленнямостів у Туропиніі під Капітулкою.
З першихднів квітня27 ма дивізіябезперервнознаходиласяна передовійлінії фронту.З'єднання «Громада»захищало ділянкуфронту по лініїЗамлиння –Штунд – Чмикос– Пустинка –Ставочки –Ставки –Оволочин.
Післятого, як одиницінімецької арміїперейшли доконтрнаступу, становищедивізії погіршало.Невдачею закінчилисяспроби з'єднаннягрупи «Основа»та 56 го полкукінної піхотизахопитиВолодимир-Волинськийта наступ «Громади»та 54 го полкукінної піхотина Олесько, Ставочки, Овлочин.За цих обставиндивізія зайняланові бойовіпозиції напівнічномукраю Мосурськихлісів і на півднівід Стенжарицьдо Лісок. В серединіквітня рішучийнаступ німецькихбронетанковихдивізій тапіхоти призвелидо того, що вонаопиниласяпоза лінієюфронту. Оточеназ усіх сторінвела важкі бої, у ході якихзагинув командирдивізії. Підчас пробиванняпід Ягодиномчерез залізничнулінію Холм– Любельський– Ковель, дивізіязазнала великихвтрат і булачастково розпорошена.Перебуваючиу Шацьких лісахвела боротьбуз угорцями танімцями. 21 травнявирвавшисьз кільця вирішилиперейти фронтна Прип’яті.27 травня нарадянськусторону пробилосяз'єднання «Гарди», втративши 120чоловік. Заперіод відсічня до червня27 ма Дивізіяпровела понад100 боїв, різнихза масштабом.
На початкуберезня 1944 рокубув наказ розпочатиоперацію «Буря»в інспекторатах: Тернопіль, Золочів, Бережанитернопільськогоокругу, інспекторатіКоломия Станиславівськогоокругу, якіопинилися вприфронтовійзоні. 7–9 березняпроведенокоординованудиверсійнуоперацію нашляхах Тернопіль– Красне, Тернопіль– Потутори, Броди – Красне, під Теребовлею.Виведено з дії16 поїздів. УТернополізупинено 5евакуаційнихешелонів. Здійсненоряд засідокна дорогах іруйнуваннятелекомунікаційноїмережі. Проведенобої у Тернополіі Микулинцях, надана допомогарадянськимвідділам у бояхза Броди. У квітніфронт зупинивсяна річці Стрий.Дії по здійсненнюоперації«Буря»призупинилисьдо липня.
В окроєномульвівськомуобшарі, поділеномуна три підокруги, підготовкадо відновлення«Бурі»тривала декількамісяців. Головнезавдання –захопленняЛьвова. 14 липнярозпочавсяконтрнаступУкраїнськогофронту.
Тернопільськийпідокруг відбудовував12 ту дивізіюпіхоти. В районіБережан, Підгайців, Монастириськбуло сформовано51 з’єднанняпп. пор. АнтоніяФандеровського«Ванна», в районі Золочева, Зборова, Буська52 з'єднання пор.Міхала Хорвата«Кміціца».В обводі Бережаниприєдналась51 компанія пп.пор. ЗігфридаШинальського«Трика».52 з'єднання пп.кап. МечиславаЛіпи «Міхури»вивело з рейокчотири поїзди, зірвало тримости, захопиловелику кількістьполонених. Велобої в селахВороняки, БілийКамінь, а нашосе Зарваниця– Фільваркирозбило транспортнуколону, захопилозалізничнустанцію Золочів.Спільно з відділами3 Броньовоїармії бралоучасть в оточеннінімців в районімісцевостейПідгірці, Сасів, Ушня, Князі, Ламкі, Гологори.
Станиславівськийокруг організував11 дивізію піхоти, поділену натри полковіз'єднання: відділи48 пп. в районіСтаніславоваі Лукова, відділи49 пп. в районіНадвірної-Біткова, відділи 53 пп.в районі Дашави– Моршина, Стрия, Стебника. «Буря»почалася напочатку серпня.Було виведенощонайменше5 німецькихзалізничнихтранспортів, в Калуші розброєнонімців, в районіБорислава, Дрогобичазабезпеченотехнічне устаткуваннясвердловин.Поблизу Борислава, Дрогобича, Стрия, Самборадійшло до спільнихдій з ЧервоноюАрмією. Найбільшісили зосередилисяу львівськомупід окрузі.Найбільші силизосередилисяу львівськомупід окрузі.Перша рота 40пп. капітанаФридерикаСтауба «Проха»наступала навідступаючінімецькі транспортніколони, спільноз радянськимивійськамизахищала Свижі захопилаБібку. У СтаромуСелі владуперебралипольські загонимайора АнатоляСавицького«Млота», де вони зорганізувалиоборону і допомагалирадянськимвійськовимчастинам. 17 липнязабезпечувалиправе крило29 моторизованоїбригади 4 Броньовоїармії, яка велаважкі бої зоточениминімецькимивідділами врайоні Винників.Впродовж чотирьохднів перебувалана передовійлінії фронтув районі Пасіки-Коп'ятинь.26 компанія пп.пор. Яна Адамовського«Британа»вела бої в районіКулиголови– Коморово.Здобуті в німцівсхеми міннихполів над Дністромпередали радянськійстороні. Рота26 пп. полковникаЗенона Кучерського«Лєха»діяла вздовжшосе Львів –Перемишль. 26липня вступиладо Мостиськ, де залишиласьдо прибуттярадянськоговійська. Декількадиверсійнихактів здійсненона залізниціЛьвів – Перемишль.
Завершальнимактом діяльностівідділів АКу операції«Буря»стали спільнідії з радянськимипідрозділамиу бояхза Львів 26–27 липня.Незважаючина певні заслугиАК у спільнійборотьбі знімцями, радянськекомандуваннязажадало відкомандуючогообшару полковникаВ. Філіпковського, щоб він своїмнаказом розформувавзагони, що йбуло зроблено.Самого В.Філіпковськогоразом з кількомаофіцерами, атакож окружногоДелегата урядубуло заарештовано.Рядових змусилиприєднатисьдо армії генералаЗ. Берліна.
З визволеннямРадянськоюАрмією ЗахідноїУкраїни польськепідпілля тутв основномубуло знищено.
Отож, Польський РухОпору бувпредставленийвеликим розмаїттямпідпільнихорганізацій, об’єднанихспільною метою– відновленнянезалежностіпольськоїдержави в довоєннихкордонах.
4.2 Співпрацяпольськогота українськогоантинациськогоруху опору натериторіїЗахідної України
Позиціяукраїнськихполітичнихсил стосовноспівпраці зпольськимипатріотамибула не однозначною.Представникиуряду УНР векзині схилялисядо співпраціз поляками, вбачаючи востанніх союзникав ймовірнійборотьбі західнихдержав з СРСР.Емігрантськийуряд УНР черезсвого представникаВ. Солов'я підтримувавконтакти зчленами новоутвореногоу Франції польськогоемігрантськогоуряду на чоліз В. Сікорським.На протилежнихпозиціях стоялипредставникиОУН. Вони відкидалибудь-яку співпрацюз поляками, вбачаючи в нихокупантівукраїнськихземель. КерівникиОУН у своїхсподіванняхна відновленняУкраїнськоїдержави покладалисьна Німеччину, що перемоглаПольщу і вперспективіповинна перемагатиСРСР.
Крім тогоокремі українськіполітичні кола, зі вступомбільшовиківна територіюЗахідної України, сподівалисьна звільненнявід польськогогніту та побудовунезалежноїУкраїнськоїдержави. Та цісподіванняшвидко розвіялисьчерез реаліїсталінськоїрепресивноїсистеми.
Не зважаючина різні політичніінтереси, українськогота польськогопідпілля, міжними мали місцепереговорипро співпрацю.Про порозумінняміж полякамита українцями, покращаннявідносин міжними йшлосяпід час зустрічіпредставникапольськогопідпілля ВладиславаПіховськогоз митрополитомУГКЦ АндріємШептицькиму квітні, а потіму червні-липні1940 року. Реальноговтілення вжиття ці розмовине мали. Необхідністьподальшихпереговорівусвідомлювалияк представникипольськоготак і українськогопідпілля.
Відбувалисязустрічіпредставниківпольськогопідпілля з тимиукраїнськимиполітичнимидіячами, якідо 1939 року займалисьлегальноюполітичноюдіяльністюв Польщі –М. Рудницьким, В. Мудрим, В. Горбовим, С. Скрипником.Ці розмовивелися в періодз серпняпо жовтень 1941року.
Під часперших польсько-українськихзустрічейсторони вивчалиодна одну. Ініціативатаких переговоріву 1941–42 роках належалаЗВЗ-АК, зокремапольська сторонабула представленакомендантом3 обшару АК генераломК. Совіцьким, Я. Дем'янчуком, розвідником, підполковникомГ. Погоским, С. Бездек, М.Кіровським.З українськогобоку організацієюзустрічі займавсякапелан УГКЦЙ. Кладочний.У переговорахбрали участьчлени ОУН Є.Вреціона, З. Матла, М. Степняк.
В ходіпереговорівпорушувалисяпитання припиненняантипольськихвиступів з бокуукраїнців, ставиласьпропозиціяпорозумінняміж обома підпільнимиструктурамита створенняспільногофронту протинімців. В результатіобидві сторонині до чого недомовились, лише визнали, що взаємнаборотьба міжпольським таукраїнськимнародом на рукунімцям.
У переговорахз польськимпідпіллям бралиучасть членизакордонноїреферентуриПроводу ОУН, якою керувалио. І. Гриньох, а згодом М. Лебідь.Переговориздійснювавтакож МирославПрокоп. Ці розмовивелися в другійполовині 1943 ів першому кварталі1944 р. Та попричасті представницькізустрічі тісноїспівпраці міжукраїнськимта польськимпідпіллям наантинациськомуфронті не відбулося.
Найголовнішимипричинами булинаступні:
Полякивважали українців– вихідців зЗахідної Українипольськимигромадянами, які мали бипідтримуватиїх у боротьбіза незалежністьПольщі. Однакукраїнці прагнулидо створеннявласної незалежноїУкраїнськоїдержави. У своючергу представникипольськогопідпілля нехотіли миритисяз втратою «східнихкресів»і визнаватиправа українцівна власну державу.Хіба у майбутньомуна землях УРСР, без Західноукраїнськихземель.
Ще однієюперепоною допорозуміннябули завданіу минуломукривди українцямзбоку поляків.
ПідпілляОУН не хотіловходити в конформаціюз німцямисподіваючись, що останнідопоможутьвідновитиукраїнськудержаву.
З 1943 р. назаваді домовленостямстали сподіванняполяків навідродженняПольськоїдержавності, можливо з східнимикресами, завдякиперемогамЧервоної Армії.
Покладаючипевні надіїна СРСР польськепідпілля усеж продовжувалопереговориз українськиминаціональнимиколами. Зокрема, на початкуберезня 1944 р.у місті Львовівідбулисяпольсько-українськіпереговори.Українськасторона булапредставленаІ. Гриньохом,Є. Вренцьоною, А. Андріївським, польська –командиромльвівськоїокруги АК. Протереальних результатівці переговорине дали іукраїнсько-польськепротистоянняпродовжувалось.
Враховуючибезкомпромісністьпозицій польськогоемігрантськогоуряду і керівництваОУН в роки війнистосовно поступокна користь одинодному в територіальномупитанні, наврядчи можна стверджувати, що у них бувшанс досягтизгоди, налагодитиспівпрацю іуникнути абопринаймі припинитикровопролиття.Історичнийдосвід свідчитьпро те, що жоднакраїна чи народне зрекалисядобровільнопридбанихраніше земельабо тих, яківважали своїми.Можливо, тількина завершальномуетапі війни, коли для українськогоі польськогонезалежницькихрухів сталоцілком очевидним, що не їхнімизусиллямивирішуватиметьсяпитання майбутньоїдержавницькоїприналежностіЗахідної України, постали реальніможливостідля створенняспільногофронту боротьби.Проте вже булопізно.
Дещоінакше розвиваласяспівпрацякомуністичнихтечій польськогота радянськогоруху опору. Воснову співпрацітут лягла спільнаідеологія такоординуваннядіяльностізбоку Москви.
Однимз яскравихприкладівспівробітництвапольських таукраїнськихантинацистівє допомогазбоку ПольськоїПартії Робітничої– українськійпідпільнійкомуністичнійорганізації«Народнагвардія іменіІ. Франка», центр якоїрозташовувавсяу місті Львові.Ця праці буладосить тісноюпро що свідчитьтелеграмасекретаря ЦКППР ПавелаТінзера головівиконкомукомінтернуГ.М. Димитровувід 15. 06. 1943 р. В ній, зокрема сказано:«Рік томутовариші зіЛьвова звернулисядо нас з проханняморганізуватиу них роботу.Враховуючи, що вони не маютьзв’язку з КПУ і що в цей частам починаютьактивізуватисьрізні реакційніукраїнськіі польськіорганізації, ми подали їмдопомогу влюдях, матеріалахі грошах, заявивши, що до встановленняними зв’язкуз КП У ми організуємоборотьбу українськихі польськихмас протигітлерівськихзагарбників, за відновленнявільної РадянськоїУкраїни».
Представникипольськогота українськогопрокомуністичногоантинациськогопідпілля закликалиукраїнськихі польськихнаціоналістівоб'єднати зусилляв боротьбіпроти спільноговорога – НацистськоїНімеччини.Чимало поляківперебувалов підпільно-диверсійнійгрупі, якуорганізуваву Золочівськомурайоні на Львівщинівійськовийлікар ОпанасКундіус, а такожу деяких дрібнішихорганізаціях, які на той часпочали діятиу Львівськійобласті. Одинз польськихпартизанськихзагонів бувстворенийз'єднаннямНаумова в березні1944 р. під командуваннямст. лейтенантаМороза і капітанаМурашкіна, укількості 43чоловік. Загінмав діяти врайоні СтарихМостів Львівськоїобласті.
Отож, якми бачимо співпрацяна основі спільноїідеї та керівництваефективніше, ніж коли вонарозглядаєтьсякрізь призмунаціональноїідеї.
Складнішимпостає питанняспівпраціпольськогонаціональногопідпілля зрадянськимисилами.
На початковомуетапі війниставленняпольськогонаціональногопідпілля дорадянськоївлади булодосить суперечливим, а часто і ворожим.Адже органиНКВС розгромилиосновні силипольськогопідпілля у1940–41 роках натериторіїЗахідної України.
Однимз перших документів, що регламентувавспівпрацюпольськогопідпілля зрадянськимурядом, сталаугода «Просоюз з СРСР», підписанаголовою польськогоемігрантськогоуряду Сікорським30 липня 1941 рокупід тискоманглійськогоуряду.
Крім тогорадянськийуряд вів переговориз Польськимеміграційнимурядом в Лондоні, але серйознихрезультатіввони не дали.Тому до 1943 рокуспівпраця АКз червонимипартизанами, здійснюваласьлише на рівнімісцевої ініціативи, так само якдомовленостіпро тимчасовуспівпрацю АКі УПА, УПА ічервонимипартизанами.
Фактспівпраці зрадянськимипартизанамипольськихпідпільниківзгадує у книзі«Люди зчистою совістю»учасник «Карпатськогорейду»П.П. Вершигора.Він подає фрагментрозмови польськогосвященика змонахом: «Вацек! Ти зараз поїдешдо Бучача. Вацек! Ти зробиш дляпана полковникавивід. Так зробиш, як би зробивто для військапольського»П.П. Вершигоранаводить конкретніфакти допомогипольськихзалізничнихробітниківпри підривімоста у селіБірки на Тернопільщиніта поляків-інженерівпід час ліквідаціїнафтових вишокна Станіславщині.
З другоїполовини 1943 рокуситуація змінюється, коли польськийеміграційнийуряд в Лондонізрозумів, щоРадянська арміяшвидко вступитьна територіюРечі Посполитої, то почалисярозмови проможливістьспівпраціпольськогонаціональногопідпілля зрадянськимрухом опору.
14 квітня1943 року у Львовіна зборахпредставниківУзгоджувальноїкомісії політичнихпартій, окружноїкомендатуриБХ і АК буловирішено надатидопомогу радянськимпартизанамі налагодитиз ними співпрацю.
Такаспівпраця сталатіснішою упершій половині1944 року, колирадянськівійська велибої за звільненнятериторіїЗахідної Українивід нациськихокупантів.
28 лютого1944 року в селіЧмикош керівникирадянськихпартизанськихпідрозділівКоротченкота Бурим домовилисьз польськимкомандиром«Соколом»про взаємодіюпольськихзагонів з партизанамив боротьбі зфашистами іукраїнськиминаціоналістами, накази партизаніві польськихзагонів, оперативно-тактичнідії мають бутиузгодженими.
Польськепідпілля надавалодопомогу радянськимвійськовимчастинам у бояхза Броди. Прикладомспівпраці сталаучасть польськогонаціональногопідпілля разомз радянськоюармією у бояхза Львів у липні1944 року. Протепісля взяттяміста радянськевійськовекомандуванняпопросилокомандуючогополковникаТіліпковського, щоб він своїмнаказом розформувавсвої загониАК, що було зроблено.
Отож, недивлячись надопомогу радянськимвійськам уборотьбі зокупантомпольськенаціоналістичнепідпілля булорозпущено, анайвідомішихйого діячівна територіїЗахідної Українизаарештовано.
В співпраціукраїнськогота польськогопрокомуністичногоантинациськогопідпілля пануваловзаєморозуміннята взаємодопомога, оскільки ціпідпільніструктуриєднала однаідеологія –комунізм, і всідії скоординовувалисьз одногоцентру – Москви.
Суперечливоюбула співпрацяпольськогонаціональногопідпілля зукраїнськимипрокомуністичнимиантинациськимрухом опору.Адже на початковомуетапі Другоїсвітової війниїх можна охарактеризувати, як ворожі. Вперіод з червня1941 по першийквартал 1943 – малимісце взаємноїспівпраці такі взаємопоборювання.А з першогокварталу 1943 пожовтень 1944 рокуїх стосункихарактеризувалисьяк тісне співробітництво.Нерідко співпрацяпольськогонаціональногопідпілля зрадянськоювладою малаантиупівськийхарактер, колиформуванняАК спільно зчервонимипартизанамиборолися протизагонів УПА.
Отже, польське підпілляспівпрацювалов боротьбіпроти німцівз радянськоювладою, комуністичнимитечіями. Однаквона не буласталою, і в будь-якиймомент, на будь-якійтериторії моглазмінитися наворожі дії.Однак черезпевні причинибезуспішнимибули переговорипро співпрацюпольськогопідпілля з ОУН, УПА.
продолжение
--PAGE_BREAK--
Висновки
Партизанськийрух у 1941–1944 рр. вУРСР, як свідчатьісторичнідокументи, спогади йогоучасників тапраці дослідників, пройшов складнийі часом драматичнийшлях розвитку, перетворившисьна зламі 1942–1943років у важливийфактор допомогиРадянськійАрмії в розгромій вигнанні зукраїнськоїземлі німецькогоокупанта. Якщов 1941–1942 рр. діїнечисленнихзагонів партизанівмали переважнорозрізненийхарактер, товже з весни1943 року противорога велибойову діяльністьїх формуваннячисельністювід 800 до 1, 5 тисбійців і більше, озброєні гарматами, мінометами, автоматичноюзброєю. Їх діїстали організованими, виваженимиз створеннямУШПР у 1942 році.Системнийхарактер малидиверсії партизанівна комунікаціяхгітлерівськоїармії, які призводилидо зриву військовихперевезень, тягли за собоювтрати ворогау живій силіта техніці, важливе значеннямали саботажнідії, рейковавійна, рейди, поступовоналагодилосячітке узгодженнядій партизанівз діями Червоноїармії, підпільниками.
На тлівідомих здобутківучасниківпартизансько-підпільноїборотьби, якізмушений буввизнати ворог, варто зазначити, що вище партійно-радянськекерівництвоу Москві недостатньовикористалопотенціалпартизанськогоруху на окупованійфашистамитериторії, особливо Україні, де була найбільшрозгалуженаструктура тилуі надзвичайновразливі комунікації.Під час битвза Кавказ, Сталінградта на Курськійдузі більшістьперевезеньвермахтуздійснювалисьчерез українськутериторію. Тутвідпочивалиі переформовувалисянімецькі військовіз’єднання, проводивсясередній ідрібний ремонтбойової техніки.Україна булаголовнимпостачальникомпродовольствай фуражу дляпотреб противника.Загальновідомийінтерес фашистівдо її сировиннихта людськихресурсів.
Хоч наукраїнськійтериторії, крімпівнічнихрайонів, буливідсутні великілісові масивияк база дляукриття партизанськихсил, проте можливостідля дії їх мобільнихзагонів і диверсійнихгруп були цілкомсприятливі, після боїв1941–1942 років залишилосябагато військовихоточенців, якістановилирезерв кадрівучасників рухуОпору. Однак, щоб реалізуватизазначенийвище потенціалдля розгортанняпартизанськоїборотьби вУРСР, необхіднобуло на державномурівні у стислийстрок розв’язатинизку організаційних, кадрових таматеріально– технічнихпроблем. Спробибули, але озброєнійборотьбі вУкраїні ненадавалосяпріоритетногозначення узагальносоюзнихзаходах щодорозвиткупартизанськогоруху на окупованихтеренах СРСР.Більше увагиприділялосяучасникам рухуОпору Білорусіїі Росії.
Можнаприпустити, що Сталінатурбувала думкапро те, щоб запевних обставинчисленні тадобре озброєніформування, де більшу частинубійців становилиетнічні українці, не перейшлипід вплив національноорієнтованихелементів, наантирадянськіпозиції абож їх зброя непотрапила доостанніх, якідемонструваливисоку політичнуактивністьв західнихрегіонах.
Заохочуючипартійно-радянськекерівництвоУкраїни допосиленняпартизанськоїборотьби протифашистів Москва, не вирішуючиадекватно допоставленихбойових завданьпитань кадровогоі матеріально– технічногозабезпеченняучасниківборотьби, постійновимагала відних самопожертвив ім'я перемогинад фашизмом.А це призводилодо того, щонедостатньонавчені, незавжди укомплектованіфахово підготовленимикомандирамиі спеціалістамипартизанськіформуваннявідчуваючибрак зброї табоєприпасів, зазнавалиневиправданихвтрат.
Ведучимову про антинацистськийфронт у бойовійдіяльностіОУН, УПА, потрібновідзначити, що протягомокупаційногоперіоду ставленнянаціональногопідпілля донацистськихокупантівзмінювалося.Першим чинником, що зумовивперехід доантинацистськоїборотьби, булаполітика окупаційноївлади щодомісцевогоукраїнськогонаселення іпредставниківукраїнськогополітикуму.Другим чинникомвиступилиперемоги Червоноїармії і ініціативазнизу. Немалуроль відігралаконкурентнаборотьба заопануваннялісовими масивамиміж українськимнаціональнимпідпіллям ірадянськимита польськимипартизанами.
В цейперіод керівництвоукраїнськогонаціональногоруху допустилоряд помилок.Найбільшоюбуло розброєннямельниківськихта інших підпільнихструктур, яківели антинацистськуборотьбу. Цепослабилоантинацистськийфронт боротьби.
Порівнюючиформи і методиборотьби, тослід сказати, що бойові діїпартизанівв тилу підпорядковувалисьпотребам фронту.Вони відбувалисяу формі диверсійна комунікаціях, ударів по об’єктахвійськовогозначення, збираннярозвідувальноїінформації.УПА діяла яксамооборонанаселення. Вонавитискувалаокупаційнуадміністрацію, захищала населеннявід сваволівлади, зриваласпроби вивезенняв Третій Рейхпродовольчихі сировиннихресурсів таробочої сили, вела обороннібої з каральнимизагонами запериметромі всерединісвого запілля.Залізниці, комендатури, штаби, місцезосередженнябойової технікизалишилисьздебільшогопоза увагоюУПА, повстанцінападали нанімецькі військовіоб’єкти з метоюзахопленнязброї і спорядження.
Щодопольськогопідпілля назахідноукраїнськихземлях, то слідпідкреслити, що воно не булоякимось єдинимі цілісниморганізмом.Існувалаконспіративнамережа АрміїКрайової, якаготуваласядо здійсненняплану «Буря»,і паралельноз нею існувалибази самооборони, партизанськізагони, які водин і той самийчас в одномумісці моглиспівпрацюватиз німцями, угорцями, або радянськимипартизанами, а в іншому місцімогли вестиз ними боротьбу.У цьому випадкукраще говоритипро підпільнуі партизанськудіяльністьполяків у ЗахіднійУкраїні, дотого ж діяльністьз патріотичнихміркувань іпро діяльністьз метою самозбереження.Зазначимо, щовирішальниму виборі свогомісця в ційдіяльностічи боротьбідля поляківбули частішенавіть не наказикерівниківпідпілля, аінстинктсамозбереження.Діяльністьпольськогопідпілля нацих територіяхна різних етапахвійни могламати антирадянськуабо анти німецькуспрямованість, але завждиантиупівською.
Списоквикористанихджерел
1.Новітня історіяУкраїни: підручник //СлісаренкоА.Г., Гусєв В. І., Дрожжин В.П.. –К.: Вища школа,2000. – 663 с.
2.Супруненко Н.І. З досвідупіврічноїборотьби радянськихпартизан протинімецькихокупантів //Наукові запискиІнститутуісторії Уфа,1943
3.Нариси історіїУкраїни. – Уфа,1942
4.Герои Краснодона: Материалы идокументы оработе в тылуврага подпольнойкомсомольськойорганизации«Молодая гвардия». –М.: Молодая гвардия,1943
5.Ковпак С.А.Похід у Карпати. –КХ Укрдержвидав,1944
6.Кузовков Г.В. ПартизанськийРух на Українів період ВеликоїВітчизняноївійни. – К.: Товаристводля поширенняполітичнихі науковихзнань УРСР,1951
7.Бедзик Д. І.Плем’я нескорених: Нариси прокомсомольськепідпілля наУкраїні в дніВітчизняноївійни. –К.: Молодь, 1949
8.Ковпак С.А. ОтПутивля доКарпат. – М.:1949. – 187 с.
9.Федоров А.Ф. Подпольныйобком действует. –Кн 1. – М.: Воениздат, 1949
10.Федоров А.Ф. Подпольныйобком действует.-Кн2. – М.: Воениздат,1949
11.Сабуров А.Н. Залинией фронта: партызанскиезаписки. – М.: Воениздат,1953. – 271 с.
12.Сабуров О.М. Залінією фронту. –Львів.: Книжково-журнальневидання, 1954. –271.
13.Вершигора П.П. Людиз чистою совістю. –К.: Радянськийписьменник,1946. – 744 с.
14.Наумов М. І.Хинельськіпоходи. – К.: Радянськийписьменник,1953
15.Медведев Д.Н. Этобыло под Ровно. –М.: Детиздат,1948. – 380 с.
16.Медведев Д.Н. Сильныедухом. – М.: Воениздат,1951. – 472 с.
17.Шиян А. І. Партизанськийкрай. – К.: Укрдержвидав,1946. – 382 с.
18.Шеремет М.С.В партизанськихзагонах. – К.: Укрполітвидав,1947
19.Гнідаш Т.З. ЗпартизанамиФедорова. –К.: Радянськийписьменник,1948
20.Андросов М.В.Хоробрі серця. –К.: Молодь, 1950
21.Бакрадзе Д.И.Кровь’югероев: записки участникапартизанскогодвижения, соединенияКовпака. –Тбилиси.: ГосиздатГрузии, 1953. –530 с.
22.Руднєв С.В. Щоденникпро Карпатськийрейд. – К.: Укрполітвидав,1948. – 84 с.
23.ПопудренкоМ. Щоденник. –К.: Держполітвидав,1949. – 340 с.
24.История ВеликойОтечественнойвойны СоветскогоСоюза 1941–1945 гг..-Т.1–6. – М.: Воениздат,1960–1965
25.Клоков В., КуликІ., Слинько І.Народнаборотьба наУкраїні в рокиВеликої Вітчизняноївійни. – К.: Ви-воАН УРСР, 1957. –130 с.
26.Тронько П.Т. Безсмертяюних: з історіїборотьбикомсомольськогопідпілля Українив роки ВеликоїВітчизняноївійни. – К.: Молодь, 1957. –87 с.
27.Дем’янчук І.Я. Підпільнапреса України. –К.: Ви-во Київськогоуніверситету,1956. – 130 с.
28.УкраїнськаРСР в ВеликійВітчизнянійвійні РадянськогоСоюзу 1941–1945 рр.. –в 3 х т. –Т. 1. – РадянськаУкраїна в періодвідбиття віроломногонападу фашиськоїНімеччини наСРСР і підготовкиумов для корінногоперелому увійні. –К.: ВидавництвополітичноїлітературиУкраїни, 1967. –544 с.
29.УкраїнськаРСР в ВеликійВітчизнянійвійні Радянськогосоюзу 1941–1945 рр.. –в 3 х т.. – Т.2 РадянськаУкраїна в періодкорінногоперелому в ходіВеликої Вітчизняноївійни. – К.: ВидавництвополітичноїлітературиУкраїни,1968. – 520 с.
30.УкраїнськаРСР в ВеликійВітчизнянійвійні РадянськогоСоюзу 1941–1945 рр.. –в 3 х т. – Т.3 РадянськаУкраїна взавершальнийперіод ВеликоїВітчизняноївійни. – К.: ВидавництвополітичноїлітературиУкраїни, 1969. –455 с.
31.Тронько П.Т.В боях за Вітчизну. –К.: Молодь, 1959–1960. –380 с.
32.Тронько П.Т. Подвигтвоїх батьків: з історії боротьбикомсомольціві молоді РадянськоїУкраїни протинімецько-фашиськихзагарбниківу період ВеликоїВітчизняноївійни 1941–1945 рр.. –К.: Молодь, 1969. –429 с.
33.Яценко В.Д.КомсомольціУкраїни впартизанськихлавах. – Х.: Ви-воХДУ, 1969
34.Стафійчук І.П. Все для перемоги: подвиг трудящихУкраїни в ВеликійВітчизнянійвійні 1941–1945 рр.. –М.: Мысль, 1968. –108 с.
35.Слинько І. І.Підпілля іпартизанськийрух на Україніна завершальномуетапі визволення1944 р.. – К.: Науковадумка, 1970. – 171 с.
36.Листівки партійногопідпілля іпартизанськихзагонів Україниу роки ВеликоїВітчизняноївійни. – К.: ПолітвидавУкраїни, 1969. –339 с.
37.Кизя Л.Е. Народнімесники: з історіїпартизанськогоруху на Ровенщині.-Львів.: Каменяр, 1960. –171 с.
38.Степанов Л.С. Доісторії антифашиськоїборотьби наРовенщині. –Львів.: Каменяр,1966. – 220 с.
39.Міщенко Г.П., Матвійчук М.М.Виховані партією.Комсомол імолодь Житомирщиниу ВеликійВітчизнянійвійні. – К.: ВидавництвоКиївськогоуніверситету,1960. – 290 с.
40.Егоров В.Ф., Зотов Н.И. 907 днейв тылу врага. –Одесса.: Маяк,1969
41.Варягін В.Д., Вакуленко Г.С. Народнагвардія іменіІвана Франка: сторінки героїчноїборотьби підпільної, партизанськоїорганізаціїзахідних областейУкраїни 1942–1944рр.. – Львів.: Каменяр, 1967. –229 с.
42.Замлинський В.О. Караючаземля: прокомуністичнепідпілля іпартизанськийРух на Волинів роки ВеликоїВітчизняноївійни. – Львів.: Каменяр, 1965. –259 с.
43.Ємець П.Н., Самойленко О.П. Полтавщинав роки ВеликоїВітчизняноївійни. – Х.: Прапор,1965. – 190 с.
44.Історія УкраїнськоїРСР. – Т.7. – К.: Науковадумка, 1977. – 534 с.История УкраинскойССР. – Т.8. – К.: Науковадумка, 1984. – 640 с.
45.Замлинський В.О.З вірою у перемогу: комуністичнапартія на чоліпартизанськоїборотьби протинімецько-фашиськихзагарбниківу західнихобластях України1941–1945 рр.. – К.: Вищашкола, 1976. –430 с.
46.Комарницький С.І. РадянськаБуковина в рокиВеликої Вітчизняноївійни 1941–1945 рр.. –К.: Наукова думка,1979. – 320 с.
47.Клоков В.Н. Действияпартизан нажелезно– дорожныхкоммуникацияхв тылу фашисткихвойск 1941–1944 гг.. –К.: Наукова думка,1984. – 168 с.
48.Коваль М.В. БоротьбанаселенняУкраїни протифашиськогорабства. – К.: Наукова думка,1979. – 135 с.
49.Кучер В. І.Партизанськікраї і зони наУкраїні в рокиВеликої Вітчизняноївійни. – К.: Науковадумка, 1974. – 142 с.
50.Кучер В. І. Бойовадіяльністьантифашиськогопідпілля наУкраїні 1941–1944рр.. – К.: Науковадумка, 1989. – 255 с.
51.Зинченко Ю.М. Боевоевзаэмодействиепартизан счастями КраснойАрмии на Украине1941–1944 гг.. – К.: Науковадумка, 1982. – 187 с.
52.Немятий В.Н.В боротьбі зазрив грабіжницькихпланів фашистськоїНімеччини. –К.: ПолитиздатУкраїни, 1982. –56 с.
53.Немятий В.Н.Комуністичнапартія – організаторвсенародноїборотьби протизагарбницькоїполітики німецькогоімперіалізмуна окупованійтериторіїУкраїни. –К.: ПолитиздатУкраины, 1982. –48 с.
54.Григорович Д.Ф.Ідейно-політичнадіяльністькомпартіїУкраїни в рокиВеликої Вітчизняноївійни. – К.: ПолитиздатУкраины,1983. – 520 с.
55.Народная войнав тылу фашистскихоккупантовна Украине1941–1944 гг..-в 2 хкн.. – Кн1..-Партизанскаяборьба. – К.: Наукова думка,1985. – 430 с.
56.Народная войнав тылу фашисткихоккупантовна Украине1941–1944 гг.. – в 2 хкн.. – Кн2. – Борьба вподполье. –К.: Наукова думка. –398 с.
57.Кентій А.В. Партизанськийрух 1941–1944 рр. вУкраїні // Українськийісторичнийжурнал. – 2005. –№3. – С 3–15
58.Чайковський А.С.Невідома війна: партизанськийрух на Україні1941–1944 рр.. – К.: Україна,1994. – 255 с.
59.Клоков В.Н. Остратегии итактике советскихпартизан вборьбе противфашисткихоккупантовна Украине. –К.: 1974. – 74 с.
60.Безсмертя.Книга пам'ятіУкраїни 1941–1945 рр./ Гол. Ред. ГерасимовІ. О.. – К.: 2000. – 944 с.
61.Політичнаісторія УкраїниХХ століття. –у 6 ти т.. –Т. 4. Українау Другій світовійвійні в 1939–1945 рр./ керівник томуКучер В. І.. –К.: Генеза, 2003. –584 с.
62.Мірчук П. УПА1942–1952 рр.: Документиі матеріали.– Львів, 1991. –447 с.
63.Лебедь М. УкраїнськаПовстанськаАрмія. Її ґенеза, ріст і дії увизвольнійборотьбі українськогонароду за УкраїнськуСамостійнуСоборну Державу. –1 ч. Німецькаокупація України. –Дрогобич, 1993. –208 с.
64.Борець Ю. Рейдбез зброї. –К.: Наукова думка,1994
65.Борець Ю. У виріборотьби. Спогадиучасника повстанськоїборотьби 1941–1943рр.. – К.: Науковадумка, 1993
66.Тарас Бульба-БоровецьАрмія без держави. –Львів, 1993. – 168 с.
67.Історія Українськоговійська. Другедоповненевидання. Клюбприятелівукраїнськоїкнижки. – Вінніпег.: Видавець ІванТиктор, 1953. – 832 с.
68.Літопис УПАТ. 24 Ідея і чин.Орган ПроводуОУН 1942–1946. Передрукпідпільногожурналу. –Львів.: ВидавництвоЛітопис УПА,1995–1996. – 590 с.
69.Енциклопедіяукраїнознавства. –в 11 т. – Т. 9 перевиданняв Україні. –Львів, 2000. – С. 3377–3381
70.Дмитрук К.Е.С крестом итрезубцкм. –М.: Политиздат,1980. – 224 с.
71.Поліщук В.В.Гірка правда.ЗлочинністьОУН-УПА. – Донецьк,1996. – 495 с.
72.Даниленко С.Т. Дорогоюганьби і зради. –К., 1970. – 340 с.
73.Заречный В.Альянс ОУН-СС //Военно-историческийжурнал. – 1991. –№4. – С. 63–70
74.МасловськийВ. Жовто-блакитнамафія. – Львів,1975. – 250 с.
75.ЗамлинськийВ. Шлях чорноїзради. – Львів.,1954. – 180 с.
76.Ржезач Т., Цуркан В.Прокляті народом. –Львів., 1954. – 260 с.
77.Войцеховськый А.А. Украинскоезвено общеевропейскогоколлаборационизмав годы Второймировой войны //Україна у Другійсвітовій війні: уроки історіїта сучасність.Матеріалиміжнародноїнаукової конференції/ за ред. Коваля М.. –К., 1995. – С 180–187
78.Карпов И.К. Оуни УПА национал-фашызм //Справжні іміфічні визволителіУкраїни. Матеріалинауково-практичноїконференції/ за ред. ХмільС.. – К., 1993. – С 84–100
79.Ткачук А.В. Украинскиебуржуазныенационалисты– пособникигитлеровскойагрессии //Справжні іміфічні визволителіУкраїни. Матеріалинауково-практичноїконференції/ за ред. ХмільС.. – К., 1993. – С 39–47
80.Давиденко В.А.УПА: Шлях ганьбиі злочинів. –К.: ТовариствоЗнання УРСР,1989. – 48 с.
81.Косик В. Українаі Німеччинав Другій світовійвійні. –Париж-Нью-Йорк-Львів,1993. – 660 с.
82.Литвин В.М.Історія України. –в 3 х т.. – Т. 3 Новітнійчас. – Кн. 1. –К.: Видавничийдім «Альтернативи»,2005. – 832 с.
83.Киричук Ю.Історія УПА. –Тернопіль,1991. – 55 с.
84.Киричук Ю. ТарасБульба-Боровець: його друзі івороги. – Львів,1997. – 87 с.
85.Киричук Ю. Нарисиз історіїукраїнськогонаціонально-визвольногоруху 40–50 х роківХХ століття. –Львів, 2000. – 304 с.
86.Кентій А.В. Нарисиісторії ОрганізаціїУкраїнськихНаціоналістівв 1941–1942 рр.. – К.,1999. – 200 с.
87.Кентій А.В.УкраїнськаПовстанськаАрмія в 1942–1943 рр.. –К., 1999. – 285 с.
88.Лапайдух Р.УкраїнськаПовстанськаАрмія: поглядчерез півстоліття //Дзвін. – Львів,2000. – №2. – С 103–111. –№3. – С 113–123
89.Патриляк І.Національнийпартизанськийрух на територіїЗахідної Українивлітку 1941 року //Українськийісторичнийжурнал. – 2000. –№4. – С 113–119
90.Лукінюк М. БоротьбаУПА з окупантами: поступ до правди //Сучасність. –2001. – №5. – С 87–102. –№6. – С 94–108
91.НікольськийВ.М. ПідпілляОУН на Донбасі. –К., 2001. – 177 с.
92.ОрганізаціяУкраїнськихНаціоналістіві УкраїнськаПовстанськаармія: Фаховийвисновок робочоїгрупи істориківпри урядовійкомісії з вивченнядіяльностіОУН і УПА // Історіята правознавство. –2006. – №7. – С 1–16
93.Бречак І. М., Клоков В. І, Русак А.В. Підпрапоромінтернаціоналізму.Зарубіжніантифашистив партизанськійборотьбі наУкраїні 1941–1944рр.. – К., 1970. – 198 с.
94.РусначенкоА. Народ збурений.Національно-визвольнийрух в Україніі рухи опорув Білорусії, Литві, Латвії, Естонії. – К.: Пульсари, 2002. –519 с.
95.Сергійчик В.Радянськіпартизани протиОУН-УПА. – К.: УкраїнськаВидавничаСпілка, 2000. – 200 с.
96.Старка В. Взаємодіяукраїнськоїта польськоїтечій антинациськогоРуху Опору натериторіїЗахідних областейУкраїни в рокиДругої світовоївійни // Науковізаписки Тернопільськогодержавногопедагогічногоуніверситетуімені ВолодимираГнатюка. –Серія: Історія. –№1. – 2004. – С 134–139
97.СоветскаяУкраина в годыВеликой Отечественнойвойны 1941–1945. Документыи материалы. –в 3 х т.. – Т. 1. –К.: Наукова думка,1985. – 516 с.
98.Українськедержавотворення.Акт 30 червня1941 року: збірникдокументіві матеріалів/ під заг. ред.Шашкевича Я., Кука В.. – Львів-Київ.: Піраміди, 2001. –556 с.
99.Сергійчук В.ОУН-УПА в рокивійни. Новідокументи іматеріали. –К.: Дніпро, 1996. –496 с.
100.ОУН в світліПостанов ВеликихЗборів, Конференційта інших документівз боротьби1929–1955 рр. // Причинкидо суспільногомислення. –Торонто, 1989. –160 с.
101.Україна в Другійсвітовій війні: збірник німецькихархівнихматеріалів. –в 3 х т.. – Т. 1. –Львів, 1997. – 384 с.
102.Цілком таємно…Секретні документиРейху про діяльністьОУН 1941–1944 роках. –Тернопіль.: Рухінформцентр, 1992. – 25 с.
103.Кучер В. Радянськийпартизанськийрух у початковийперіод війни //Історія України. –2002. – №19–20. – С 1–2
104.Кучер В. Партизанськийрух в Україні1941–1944 рр.: поглядз сьогодення //Історія в школахУкраїни. –2004. – №19–20. – С 1–2
105.Історія України: Посібник / заред. Темка Г.Д., ТупчієнкаЛ.С.. – К.: «Академія»,2001. – 480 с.
106.Строкач Т.А. Нашпозывной. –К.: Свобода, 1975. –464 с.
107.Кучер В. Радянськийпартизанськийрух у початковийперіод війни: воєнно-політичнийвимір // ІсторіяУкраїни. –2002. – №21–24. – С49–50
108.Сталин И.В. ОВеликой Отечественнойвойне СоветскогоСоюза. – М.: 1952. –450 с
109.Бойко О.Д. ІсторіяУкраїни: Посібникдля студентіввищих навчальнихзакладів. –К.: «Академія»,1999. – 568 с.
110.Коваль М.В.Україна в Другійсвітовій іВеликій Вітчизнянійвійнах // Українакрізь віки. –в 15 т. – Т. 12. – К.:«Альтернативи»,1999. – 335 с.
111.Шашко К.М. Партійнепідпілля вКриму в рокиВеликої Вітчизняноївійни // Українськийісторичнийжурнал. – 1960. –№5. – С 16
112.Подвиг партизанівне забуто //Голос України. –2005. – №17–18
113.Тронько П.Т. Всенароднаяборьба противфашисткихзахватчиковна временноокупированнойтериторииУкраины. – К.: Общество «Знания»УкраинскойССР, 1980. – 48 с
114.Мольченко В., Петров М. Героїчніподвиги молодів тилу ворогав роки ВеликоїВітчизняноївійни. – К.: 1958. –35 с
115.УкраинскаяССР в годы ВеликойОтечественнойвойны СоветскогоСоюза: хроникасобытий / Ред.Кол. Клоков В.И.. –К.: ПолитиздатУкраина, 1985. –618 с.
116.Бычков Я.Н. Партизанскоедвижение в годыВеликой Отечественнойвойны 1941–1945 гг.. –М.: Мысль, 1965. –168 с.
117.Попов А.Ю. Организацияруководствапартизанскимдвижениим втылу врага в1941–1943 годах // Вопросыистории. –2004. – №10. – С 145–151
118.Старожылов И.В. ПартизанскиесоединенияУкраины в ВеликойОтечественнойвойне. – К.: Вищашкола, 1983. – 239 с.
119.Асмолов А.Н. Фронтв тылу вермахта. –М.: Политиздат,1983. – 302 с.
120.Дедюля И.П. Партизанскийфронт. – М.: Молодаягвардия, 1975. –320 с.
121.Стафийчук И.П. Героическийподвиг молодежи/ Участие комсомольцеви молодежиУкраины вовсенароднойборьбе в тылуврага 1941–1944 гг.. –К.: Знание, 1979. –64 с.
122.Молода гвардія. –Донецьк.: Донбас, 1969. –365 с.
123.Романько В.Знати правдупро МолодуГвардію // МолодьУкраїни. –2004. – 16 листопада
124.Коваль В.С. Вседля перемоги.Подвиг трудящихУкраїни у ВеликійВітчизнянійвійні 1941–1945 рр.. –К.: Наукова думка,1970. – 195 с.
125.Старка В.В. Антинациськаборотьба Українськогонаціональногопідпілля натериторіїДистрикту«Галичина»в час Другоїсвітової війни //Наукові запискиТернопільськогонаціональногопедагогічногоуніверситетуімені ВолодимираГнатюка. –Серія: Історія. –№2. – 2005. – С 214–218
126.Стародубець Г.Внутрішньо-політичніконфлікти вОУН, як один згальмівнихчинників розвиткуантифашиськогоруху опору в1942 році // Науковізаписки Тернопільськогодержавногопедагогічногоуніверситетуімені ВолодимираГнатюка. –Серія: Історія. –№7. – 1998. – С 127–137
127.Бондаренко К.Діяльністьукраїнськихзагонів самооборонина Волині, Буковиніта Галичинів роки Другоїсвітової війни //Україна-Польща: важкі питання. –Т. 3. – Варшава,1998. – С 15–32
128.Патриляк І.Внесок ОУН іУПА у справувизволенняУкраїни віднацистів //Визвольнийшлях. – 2004. – №10. –С 80–96
129.МуковськийІ. Т., Лисенко О.Є. Звитяга іжертовність: українці наполях Другоїсвітової війни. –К.: «Книгапам’яті України»,1997. – 568 с.
130.Полянський О.А.Армія нескорених: до 60 річчя УПА. –Тернопіль.: Підручникиі посібники,2002. – 48 с.
131.Сергійчик В.ОУН.-УПА в рокивійни: документиі матеріали //Молодь України. –1992. – 3 вересня
132.Поліська Січ //Енциклопедіяукраїнознавства. –Словниковачастина. – в11 т.. –Т. 6 / Гол. Ред.Професор д-рКубійович В.. –Париж-Нью-Йорк.:«Молодежиття»,1970. – 2399 с.
133.Довідник зісторії України/ за заг. ред.Підкови І., Шуста Р.. – К.: Генеза, 2001. –1136 с.
134.Філер В. Розвитокукраїнськогосамостійницькогоруху на Волиніу 1939–1944 рр. ВиникненняУПА // Україна-Польща: важкі питання. –Т 1–2. – Варшава,1998. – С 89–90
135.Історія ОУН– УПА. 100 найбільшихбитв протинімецьких ірадянськихкаральнихвійськ / http:// upa 1 freepage ru / army1 uk 1 htm
136.ОУН і УПА в Другійсвітовій війні //Українськийісторичнийжурнал. – 1995. –№5. – С 102
137.Патриляк І.К. До питанняпро внесок ОУНта УПА уборотьбу протинациськихокупантів натериторіїУкраїни // Українськийісторичнийжурнал. – 2004. –№5. – С 81–95
138.Потічний П. УПАта німецькаадміністрація //Сучасність. –1993. – №12. – С 67
139.МуковськийІ., Лисенко О.УПА та збройніформуванняОУН у Другійсвітовій війні //Воєнна історія. –2002. – №5–6. – С 18
140.Ліпка А. БоротьбаУПА з німецькимокупаційнимрежимом // Воєннаісторія. –2002. – №5–6. – С55
141.Коваль М. ОУН– УПА ітретій рейх //Політика ічас. – 1991. – №5. –С 72
142.Мірчук П.УкраїнськаПовстанськаармія 1941–1952 рр.Коротка історія. –Тернопіль,1993. – 85 с.
143.Осадчук П. Секретнасправа рейху.ОУН-УПА в донесенняхнімецькоїрозвідки //Віче. – 1992. –№14. – С. 137
144.Коваль М. ОУН-УПАі третій рейх //Політика ічас. – 1991. – №6. –С 70–75
145.Коваль М.В.ОУН-УПА міжтретім рейхомі сталінськимтоталітаризмом //Українськийісторичнийжурнал. – 1994. –№2–3. – С 95–102
146.Стародубець Г.Еволюція програмнихположень ОУН. Б // Науковізаписки Тернопільськогодержавногопедагогічногоуніверситетуімені ВолодимираГнатюка. –Серія: Історія. –№2. – 2003. – С 227–241
151.ПіскуневичГ. Польськепідпілля напівденно-східнихкресах ДругоїРечі посполитоїу 1939–1945 рр. // Україна-Польща: важкі питання. –Варшава, 1998. –С 172–190
152.Гайдай О., ХаварівськийБ., Ханас В. Хтопожав «Бурю».Армія Крайована Тернопільщині1941–1945 рр.. – Тернопіль,1996. – 176 с.
153.Іллюшин І.Національно-визвольніпрагненняукраїнськихта польськихсамостійницькихсил за часівДругої світовоївійни // Українськийісторичнийжурнал. – 2003. –№1. – С 82–96
Додаток1
«ЗНаказу Народногокоміссараоборони прозавданняпартизанськогоруху ».
1. З метоюпорушення рухуна залізничнихдорогах і зривурегулярнихперевезеньв тилу ворогаздійснювативсіма способамизалізно-дорожнікатастрофи, підриватизалізно-дорожнімости, зриватиабо спалюватистанційніспоруди, підривати, спалювати, розстрілюватипаровози, вагони, цистерни настанціях, призалізно-дорожніхаваріях знищуватиживу силу, техніку, пальне, боєприпасиі інші вантажі, вцілілі паровозиі вагони. Нашосейних іґрунтовихдорогах підриватиі спалюватимости, віадуки, розрушуватигати і іншіштучні споруди.При неможливостівикористаннязброї, транспортуі вантажіввиводити їхз ладу, всімаможливимизасобами.
2. Приможливостізнищувативоєнні гарнізони, штаби і установи, загони військ, окремих офіцеріві солдатів, охорону транспортуі складів.
3. Знищуватисклади і базиз зброєю, боєприпасами, пальним, продовольствомі інше майно, гаражі, ремонтнімайстерні.
4. Знищуватилінії зв’язку, вирізати івивозити проводи, спилювати іспалюватителеграфністовпи, знищуватирадіостанціїі обслуговуючийперсонал.
5. Нападатина аеродромиворога і знищуватилітаки, ангари, склади бомб, пального, знищуватильотно-технічнийсклад і охоронуаеродромів.
6. Знищуватигосподарськізагони, командиі агентів зконфіскаціїхліба, нападатина обози знаграбованимхлібом, на складиі елеватори, по можливостіхліб роздаватинаселенню, принеможливостіце зробити, знищувати.
7. Діямипартизан щене охопленіміста. Партизанськимзагонам, окремиморганізаціямі диверсантампроникнутив всі міста, великі і малі,і широко розгорнутитам розвідувальнуі диверсійнуроботу.
8. Знищуватиі захоплюватив полон фашистськихполітичнихдіячів, генералів, великих чиновниківі зрадниківбатьківщини, які на службів ворога.
9. Партизанськимзагонам і окремимбійцям-партизанамвести неперервнурозвідувальнуроботу в інтересахЧервоної Армії:
а) особливовідбиратилюдей, здатнихвести прихованурозвідувальнуроботу, вщедрятиїх на службув місцеві управлінняі установи, створені німцями, на заводи, депо, станції, пристані, телеграф, телефон, аеродроми, базиі склади, гестапоі його школи, а також в всіінші установиі органи, якіобслуговуютьармію чи місцевуадміністраціюнімецькоївлади;
б) безперервнослідкуватиза місцемрозташуванняі пересуваннямвійськ і вантажівпо залізничнимі ґрунтовимдорогам, вияснятичисельність, рід військ інумераціючастин, кількістьі характербойової техніки, напрям рухуі час пересування, встановлюватипорядок і силуохорони воєннихешелонів ітранспорту;
в) виявлятимісце розташуваннявійськ і штабів,їх найменуванняі нумерацію, а також установиі органи окупаційноївлади;
г) розвідуватиаеродромиворога, встановлюватимісце розташування, кількість ітипи літаків, допоміжні іспеціальніавтомашини, запаси пальногоі масел, охоронуаеродромівна землі і вповітрі;
д) організовуватирозвідку місті великих населенихпунктів з метоювстановленнячисельностівійськ в гарнізонах, протиповітряноїоборони, воєннихскладів, майстерень, воєнної промисловості, вищої воєнноїі цивільноїадміністрації;
е) вияснятиде і як побудованіоборонні рубежі;
ж) слідкуватиі точно фіксуватирезультатибомбардуваньнашої авіації;
з) припершій можливостізахоплюватинакази, донесення, оперативнікарти і іншідокументиворога;
Даніагентурноїі бойовоїпартизанськоїрозвідки негайноповідомлятиЦентральнийШтаб партизанськогоруху.
10. Керівниморганам партизанськогоруху, командирамі комісарампартизанськихзагонів нарівні з бойовоюроботою розгорнутиі вести середнаселенняпостійну політичнуроботу. З цієюметою організовувативидавництвогазет, листівокі інших друкованихматеріалівна окупованійтериторії.
ВерховнеГоловнокомандуванняЧервоної Арміївимагає відвсіх керівнихорганів, командирів, політробітниківі бійців партизанськогоруху розгорнутиборотьбу противорога в тилуще ширше і глибше.Це краща і найціннішадопомога Червонійармії.
Спільнимидіями ЧервоноїАрмії і партизанськогоруху ворог будезнищений.
НароднийКомісар Оборони Й.Сталін.
Додаток 2
Організаційнапобудова УПА
На чоліУПА стоялиГоловна командата Головнийвійськовийштаб. При творенніорганізаційноїструктури требабуло враховуватидва принципи:
1. збереженняєдності іцілеспрямованостівсього руху
2. забезпеченняякнайбільшоїоперативностівідділів.
Збереженнюцих принципівгарантувавтериторіальнийта адміністративнийподіл територіївведений окупантомз незначнимигеографічнимиі тактичнимикорективами.
Арміяділилася начотири групи:
УПА-Північ
УПА-Захід
УПА-Південь.
Кожназ груп поділяласьна воєнні округи, ті в свою чергуна ТактичніВідтинки.
УПА-Північмає три ВО:
1. ВО «Турів»охоплює Луччину, Володимирщину, Ковельщину
2. ВО «Заграва»– райони Сарни, Костопіль, Березно, Людвіполь, Степань, Клясів, Рокітно, Дубровиця, Володимирець, Рафалівка, Морочно, Висоцьк, Давидгородок, Лукинець, Пинськ.
3. ВО «Волинь»– Рівне, Клевань, Тучин, Межиріч, Корець, Гоща, Олександрія, Дубно, Острожець, Демидівка, Козин, Верба, Радивилів, Кремянець, Шумськ, Дедеркали, Почаїв, Ланівці.
УПА-Західмала шість ВО:
1.ВО «Лисоня»– терен Тернопільщинипо Дністер
2.ВО «Говерла»– Гуцульщинаі Буковина
3. ВО «ЧорнийЛіс» – Станіславщина
4. ВО «Маківка»– Стрийщина, Дрогобиччина, Самбірщина, Турчанщина
5. ВО «Буг»– Львівщина
6. ВО «Сян»– Закерзоння.
УПА-Південьмала три ВО:
1. ВО «Умань»
2. ВО «ХолоднийЯр»
3. ВО «Вінниця»
Територіальнігрупи УПА-Східне поділялисьна ВО.
Восени1943 року виникаютьперші повстанськізагони на Буковиніі Бессарабіїпід назвою БУСА– БуковинськаУкраїнськаСамообороннаАрмія. В травні1944 року відділиБУСА вливаютьсядо складу УПА.
У серпні1944 року УПА-Північреформованона 2 ВО, УПА-Захід– на 4, УПА-Східфактично припинилаіснувати. ПостановоюГоловногоКомандуванняУПА група «Південь»розформована.Її частиниввійшли доскладу УПА-Північі УПА-Захід.
Додаток3
ОзброєнняУПА
Пістолетикулемети
ППШ 41, калібр 7, 62 мм.
ППС 43, калібр 7, 62 мм.
ППД 39, калібр 7, 62 мм.
МП 38/40, калібр 9 мм.
39 М, 43М, калібр 9 мм.
Ручнікулемети
Ручнийкулемет ДегтярьоваДП 27, калібр 7,62 мм.
Ручнийкулемет МГ 42, калібр 7, 92 мм.
Гранатомет
Протитанковийгранатомет«Панцерфауст 44», калібр 43, 8 мм.
Гвинтівки
МагазиннагвинтівкаМосіна 1891\30, калібр7, 62 мм.
МагазиннагвинтівкаМаузера 1898, калібр7, 92 мм.
Пістолетнаручна зброяУПА була представленадуже широкопо виробництвумайже всіхєвропейськихкраїн, але цярізношерстістьвносила лишеплутанину вбоєпостачання.Тому для уніфікаціїнайбільш масововикористовувались: пістолети ТТ, пістолет ВальтерХП 38.