Реферат: Облаштування післявоєнного світу

Відкриттяконференції.Після підписанняКомп'енськогопе­ремир'ягармати замовкли.Боротьба запереділ світупереходилау сферудипломатичнихканцелярій, за стіл переговорів.Представникидержав-переможницьз'їжджалисьдо столиціФранції Парижадляостаточногопідведенняпідсумківвійни.

18 січня 1919р.президентФранції Пуанкареофіційно відкривПаризьку мирнуконференцію.«Панове, — заявиввін, — рівно сороквісім роківтому у Дзеркальномузалі Версальськогопалацу булапро­голошенаНімецька імперія.Сьогодні мизібрались тутдля того, щобзнищити і замінитите, що було створенов той день».

Пленарнізасіданняконференціїмали формальнийхарактер, томущо всі важливіпитання вирішувалипредставникиСША, Франції, Англії, Японіїта Італії. Іздвох представниківвід кожної зцих країн булостворено Радудесяти, яка насвоїх засіданняхмала вирішуватиголовні проблемипіслявоєнногоустрою світу.Головою Паризькоїконференціїбув обранийфранцузькийпрем'єр Ж Клемансо.

РадянськаРосія не булапредставленана Паризькійконференції.Країни Антантирізко негативноставились донеї і не визналисам факт їїіснування, оскільки більшовики, на їхню думку, прийшли довлади незаконнимшляхом, внаслідокдержавногоперевороту.Вони мали намірстворити «санітарнийкордон» навколоРадянськоїРосії і розчленуватиїї на сферивпливу. Особливізусилля докладались, щоб не допуститизближенняНімеччини зРосією.

Нове співвідношеннясил після закінченняПершої світової
війни.Конференціярозпочала своюроботу в умовахнового співвідно­
шеннясил на міжнароднійарені.

США займалипередові позиціїв світі, їхняекономічнаі військоваміць під часвійни різкозросла. З боржникаСША перетворилисьу світовогокредитора. Якщораніше американськіполітики, успадкову­ючизаповіти свогопершого президентаДж. Вашингтона, намага­лисьне втручатисяу справи неспокійноїСвропи, то іззакінченнямсвітової війниза СІЛА закріпиласьроль лідерапіслявоєнногосвіту.

Значно посиливсяполітичнийвплив США наподії в світі.Англія і Франціяперебувалиу важкомуекономічномустані. Не­зважаючина перемогув війні, вонивтратили свійпопереднійвплив на розвитокміжнароднихподій.

Наміри головнихдержав-переможницьна конференції.

а) США. ПрезидентВ. Вільсон вважав, що США можутьстати ря­
тівникомі гарантоммиру. Своє баченнянових принципівміжнародних
відносинвін відобразиву «14 пунктах», опублікованих8 січня 1918р.

Вони містиливідмову відтаємної дипломатії, проголошувалисво­боду торгівліі мореплавства, визнавали праванародів насамовизна­чення, зазначалинеобхідністьроззброєння.ПропозиціїВільсона булиспрямованіна запобіганнясвітовій війні, на створеннядемократичногопорядку в світіі були новимсловом у міжнароднихвідносинах.«14 пунктів»Вільсона багатов чому визначилихід Паризькоїконференції.

б) Англія.Англія ще допочатку конференціїдомогласянайголовнілого, через що бралаучасть у війні: німецький флотперестав існуватиі рештки йогознаходилисьв англійськійгавані Скапа-Флоу.Англіятакожзахопила німецькіколонії в Африціі турецькі наБлизькомуСході, але втой же час вонабула зацікавленав збереженнінімецькоїдержави длязабезпеченнярівноваги силу Європі.

Та все ж становищеАнглії не булобезхмарним: домініонидомог­лисябільшої самостійності;із світовогокредитора вонаперетвориласьна боржника.Економіка булаослаблена, фінанси і торгівлядезоргані­зовані.У Лондоні зтривогою спостерігализа зростанняммогутностіамериканськогофлоту.

в) Франція.Франція домагаласяна конференціїрозчленуванняНімеччини надекілька дрібнихдержав, що допомоглоб у здійсненніїї головнихнамірів: захопленнязначної частининімецьких ітурецькихколоній, розширеннясвоїх кордоніву Свропі зарахунок Німеччини, поверненняЕльзасу таЛотарингії.Франція сподіваласьотримати понад50% від загальноїсуми репараційвід Німеччини.Не відмовля­ласьФранція і віднаміру на лідерствов Європі.

Репарація(від лат. герагап'о- відновлення)- відшкодуваннядержа­вою, якарозв'язалаагресивнувійну, збитків, заподіянихдержаві, щозазнала нападу.Виплата репараційпередбачаєтьсяпісля закінченнявійни за мирнимдоговором.

г) Італія.Італійськіпредставникина конференціїдомагалисьодержати територіїна Балканах, які входилидо складуАвстро-Угор­щини.

ґ) Японія.Японія вимагалапередачі їйШаньдуна танімецькихколоній наТихому океані.Крім того, вонанамагаласьпоширити свійвплив в Азії.Японію підтримувалаАнглія, вбачаючив союзі з неюпротивагу СШA

Вєрсальськийдоговір

Підписаннядоговору. Уквітні 1919р. булозавершенеопра­цюваннятексту договоруз Німеччиною,її делегаціюбуло викликанов Париж длявручення текстудоговору. Намаганнянімецькихделегатівзмінити окремістатті договорубули марними.

Вєрсальськиймирний договір, який офіційнозавершив Першусвітову війну, був підписанийу Версалі (щоза 18 км від Парижа)28 червня 1919р.Німеччиною, котра зазналапоразки у війні, з одної сторони,і «союзникамита об'єднанимидержавами», які отрималиперемогу, зіншої.

Сенат СШАвідмовивсявід ра­тифікації Версальськогодоговору через небажання СШАзв'язувати Версаль, 28 червня1919 р. Вєрсальськийдоговір набравчинності 10 січня1920 р. після рати­фікаціїйого Німеччиноюі чотирма головнимисоюзними державами: Англією, Францією,Італією таЯпонією.

Ратифікація- затвердженняверховниморганом державноївлади міжнародногодоговору, якийз моменту ратифікаціїнабирає юридич­ноїсили для даноїдержави.

2.2. Основніположеннядоговору.

а) Перерозподілтериторій.

Франція.ЗагарбаніНімеччиноюв 1870 р. французькіпровінціїЕльзас і ЛотарингіяповерталисьФранції, їйтакож передавалисьруд­ники Саарськоїобласті.

Німеччина.Союзники окупувалиліве узбережжяРейну. Зона насхід від Рейнуна 50 км підлягалаповній демілітаризації.

Бельгія.Бельгія отрималаокруги Ейпені Мальмеді.

Данія. ДоДанії переходилапівнічна частинаШлезвігу.

Польща. Польщаотримала Познань, райони Померанії, Західної іСхідної Пруссії, частину ВерхньоїСілезії. Ґданськ(Данциг) отримавстатус «вільногоміста» підуправліннямЛіги Націй.

б) Перерозподілколоніальнихволодінь. Німецькіколонії Тогоі Камерун перейшливідповіднодо Англії іФранції. Англіяотримала такожТанганьїку(колишню НімецькуСхідну Африку), Бельгія -Руандута Урунді (нині- Бурунді). ЗаЯпонією булизакріпленіМаршаллові, Маріанськіта Каролінськіострови в Тихомуокеані, такожкитайськаобласть Цзяочжоуі концесія вШаньдуні.

в) Репарації.За умовамиВерсальськогодоговору винуватцямивійн були оголошеніНімеччина таїї союзники,їм було призначеновиплат репарацій.Сума репараційбула визначеналише в 1921 р. наЛондонськійконференціїі становила132 млрд. золотихмарок. Франціяотримал52%, Англія-22%, Італія -10% відзагальної суми.

г) ДемілітаризаціяНімеччини.Вєрсальськийдоговір забороняізагальну військовуповинністьу Німеччині, не дозволявїй мати підводнийфлот, військовуі морську авіацію.Кількіснийсклад армії, який формувавсяна основі вільногонайму, не мігперевищувати100 тис. чоловік3.Створення ЛігиНацій

Боротьбанавколо створенняЛіги Націй. Нанеобхідностістворення ЛігиНацій наполягав, перш за все, американськийпрези­дентВ. Вільсон, якийвважав це запопередню умовуведення перего­ворів.Про необхідністьствореннявсесвітньоїорганізаціїдержав, зав­даннямиякої були бконтроль задотриманнямміжнародногоправа, запобіганнявійнам тазабезпеченнянезалежностівсіх народівсвіту, президентСША зазначиву 14-му пунктіпрограмипіслявоєнногоми­рного врегулювання.

Він вбачаву Лізі Наційєдиного гарантамайбутньогомиру і розгля­давїї як інструментпосиленняміжнародноговпливу США.Вільсон пропонувавчерез ЛігуНацій вирішуватипитання проколишні воло­дінняОсманськоїімперії та долюнімецькихколоній.

Його пропозиціїзіштовхнулисьіз запереченням, особливо з бокубританськихделегатів.Засідання Радидесяти відбувалосьв атмосферінескінченнихсуперечок.Поповзли чутки, що Вільсонзбираєтьсязали­шитиконференцію.«Здавалось, що все пішлопрахом», — записуваву кінці січняпомічник президента.Чимало зусильдовелось докластидля того, щобпогодити компроміснийпроект СтатутуЛіги Націй.

Основна метадіяльності.Згідно з Статутом, основна метанової організаціїбула визначенаяк «розвитокспівробітництваміж народамиі гарантуваннямиру та безпеки».Проте СенатСША взяв курсна самоізоляціювід європейськихсправ і відмовивсяратифікуватиугоду про вступСША до Ліги.США не бажализв'язувати себеніякими міжнароднимизобов'язаннями.Без економічноїта військовоїмогутностіСША Ліга Наційвиявилась надтослабкою організацією.Провідна рольу її діяльностіналежала Англіїта Франції.

Організаційніоснови. Основнимиорганами ЛігиНацій булиАсамблея, Радата Секретаріат.Місцем дляперебуванняцих орга­нівбула вибранаЖенева. Державимали правовийти з ЛігиНацій за власнимбажанням, вонитакож моглибути виключеніз неї черезбудь-які серйозніпричини.

Практичнож Ліга Наційне стала універсальнимінструментомдля підтримкимиру та запобіганняміжнароднимконфліктам, хоча стаття16-а її Статутупередбачалазастосуванняекономічнихта політичнихсанкцій протиагресора. Вонане змогла зупинитирозв'язанняДругої світовоївійни. СпадкоємницеюЛіги Наційстала ОрганізаціяОб 'єд­нанихНацій (ООН), створенав 1945 р.

Мирні договориіз союзникамиНімеччини

На конференціїбули виробленіосновні принципимирних договорівіз союзникамиНімеччини — Австрією, Болгарією, Угорщиною таТу­реччиною.За їх умовамибули зафіксованідержавні кордони, пов'язані зутвореннямнових національнихдержав у Центральнійта Швденно-СхіднійСвропі: Австрії, Угорщини, Польщі, Чехословаччини, Королів­ствасербів, хорватіві словенців.

Договір зАвстрією. Заумовами Сен-Жерменськогодоговору зАвстрією, підписаного10 вересня 1919р., колишня Австро-Угор-ськамонархія припиниласвоє існування.

ЧастинаПівденногоТіролю переходиладо Італії, Чехіята Мора­віястали частиноюнової держави- Чехословаччини, Буковинапере­даваласьРумунії (всуперечрішенню Народноговіче від 3 листопада1918 р. про її возз'єднанняз РадянськоюУкраїною). Австріямогла мати30-тисячну армію,її флот переходивдо союзників.Заборонялосьоб'єднанняАвстрії таНімеччини.«Особливоюдекларацією»заборо­нялисьбудь-які політичніта економічнізв'язки Австріїз Угорщиноюдо того часу, доки останняне визнає умовимирного договору.

Договір зБолгарією. Заумовами мирногодоговору зБолгарією, підписаного27 листопада1919 р. в Непі, частинаїї територіївідійшла доКоролівствасербів, хорватіві словенців, а також РумуніїПівденнаДобруджа лишиласьу складі Румунії.Болгарію позбавиливиходу в Егейськеморе. Чисельнийсклад арміїобмежувавсякількістю

Договірз Угорщиною.4 червня 1920 р. уВеликомуТріанонськомупалаці Версалябуло підписаномирний договіріз Угорщиною, зa якимХорватія, Бачкай західна частинаБанату передавалисьКоролівствусербів, хорватіві словенців; Трансільваніята східна частинаБанату- Румунії; Словаччинаі ЗакарпатськаУкраїна — Чехословаччині.Угорщина могламати армію до35 тис. чоловікі повиннабуласплачуватирепараціїпереможцям.

Договіріз Туреччиною.Севрськийдоговір, укладенийдержавами-переможницямиз Туреччиною10 серпня 1920 р., зафіксувавподіл Османськоїімперії, якавтрачала близько80% своїх володінь(Па­лестину, Трансіорданію,Ірак, Сирію, Ліван та іншітериторії).

Зона чорноморськихпроток контролюваласькраїнами Антанти(головним чиномАнглією). Протокибули демілітаризовані, а будь-якінечорноморськідержави отримувалиправо на проходженнячерез них своїхвійськовихкораблів. Туреччина, якій лишиличастину півостро­ваМала Азія тасмужку європейськоїтериторії змістом Константи­нополем, власне, опиниласьу становищіколоніальноїзалежності.

В цілому, договори країнАнтанти ізсоюзникамиНімеччини малисуперечливийхарактер іприховувалив собі причинимайбутніхконфліктів.

Українськепитання наконференції

БоротьбаУНР за міжнародневизнання. Вумовах формуван­
нядержавностідля Українив 1917-1920 рр. виняткововелике значення
маливідносини зіноземнимидержавами.

КерівникиЦентральноїРади домагалисьофіційноговизнання Ан­тантоюУкраїнськоїНародної Республіки.Проте Антантащодо Укра­їнипроводиладвоїсту політику.

З одного боку, вона повністюпідтримувалабілогвардійськийрух. Одночаснож, намагаючисьутримати УНРвід переговорівіз Німеччи­ною, Франція таАнглія у грудні1917р. визнали урядУНР, проте допо­могивід них у складнихумовах війниУкраїна такі не отримала.

ПідписанняБрестськогодоговору. У ційскладнійзовнішньо­
політичнійситуації, длязміцнення свогоавторитетуна міжнародній
ареній дипломатичноговизнання іншимидержавами, УНРпочала
шукатизближення зНімеччиною.9 лютого 1918р. міжУНР, Німеччи­
ноюта її союзникамибув підписанийу Бресті мирнийдоговір.

Згідно здоговором УНР, повністювідокремившисьвід Росії] булавизнана державамиЦентральногоблоку. За цимдоговоромприпиня­ласьвійна між Україноюта державамиЦентральногоблоку. Німеччи­най Австро-Угорщиназобов'язувалисьнадавати допомогуУкраїні. З іншогобоку, уряд УНРзобов'язувавсяпостачати дляНімеччини йАвстро-Угорщинипродовольчітовари.

Брестськийдоговір буввеликим успіхоммолодої українськоїдер­жави і поклавпочаток уміжнародномуправовомувизнанні України Україну визналочимало держав, проте вона незмогла на­лагодити(не з своєї вини)нормальнівідносини зкраїнами, відяких багатов чому залежалаїї доля, — РадянськоюРосією і Польщею.

Значно ускладнилосьстановищеУкраїни припояві на півднікраїни військАнтанти. Післяпоразки державнімецько-австрійськогоблоку Антантапрагнула контролюватирозвиток подійна всіх територіях, залишенихвійськамипротивника.Однак вторгненнявійськ Антантив Україну несприяло розв'язаннюжодного ізпитань, навколояких точиласьжорстока боротьба.

Участь українськоїделегації вроботі конференції.Не змогла вирішитиїх і Паризькамирна конференція, куди в січні1919р. прибу­лаоб'єднана делегаціяУНР і ЗУНР. Прицьому послиобох українськихдержав діялисамостійно.

а) ПозиціяАнтанти. Жоднаіз делегаційне мала підтримкивід
країн Антанти.Особливо ворожоющодо ЗУНР булапозиціяФранції,
зацікавленоїу зміцненніПольщі як противагиНімеччині наСході.

б) ПозиціяПольщі. Зі свогобоку, польськаделегаціянамагалась
переконатиучасниківконференціїв тому, що утвореннянезалежної
Українськоїдержави цілкомв інтересахнімців та австрійців, що укра­
їнціохопленіпробільшовицькиминастроями.

в) Доля СхідноїГаличини. Учервні 1919р.представники
Антантина Паризькійконференціївизнали праваПольщі наокупацію
СхідноїГаличини. Прицьому зауважувалось, що поляки вцьому
регіонібудуть управлятитимчасово інададуть краєвіавтономію.
Остаточнодоля СхідноїГаличини малавирішитисьу майбутньому.

ПротиріччяВерсальськоїсистеми договорів

НедосконалістьВерсальськоїсистеми. НедосконалістьВер­
сальськоїсистеми договорівполягала втому, що вонане ліквідувала
повністюпротиріччяміж провіднимикраїнами світу, які спричинили
виникненняПершої світовоївійни. Воналише констатуваланову
розстановкусил на міжнароднійарені післязавершеннявійни.

Новарозстановкасил. Нова розстановкасил на міжнародній
ареніполягала втому, що післявійни головнимпретендентомна роль
світовоголідера виступилиСІЛА. Вони збільшилисвій економічний
потенціалза роки війни.США перетворилисьіз боржникаЄвропи на
їїкредитора.Проте вони немогли використовуватиЛігу Наційяк
інструментсвого впливув світі, оскількиСенат відмовлявсяратифіку­
ватиВерсальськийдоговір. У ЛізіНацій домінантнимбув вплив

Англії таФранції,

Лідери Антантивисунули пропозиціюпро скликанняна Принцевихостровах конференціївсіх «воюючихгруп» в Росії, але в останню

мить вонабула зірваназахіднимикраїнами. Такимчином, «російськепитання» конференціятакож не розв'язала.

Відносинирозвиненихкраїн із колоніями.Багато суперечностей
приховувалив собі відносинирозвиненихкраїн із колоніями, залежними
територіями.Замість агресивноїколоніальноїполітики конференціяви­
робиламандатну систему, яка реалізовуваласьчерез ЛігуНацій.

Німецькіколонії тадеякі володінняОсманськоїімперії теперпереходилидо «передовихнацій», котрівизначалиськраїнами-переможцями.Англія отрималамандати наІрак, Палестину, Німецьку СхіднуАфрику, частинуТого; Франція- на Сирію, Ліван, Камерун і т.д.

Загостренняміждержавнихі міжнаціональнихвідносин у
ЄвропіІснували такожпротиріччясеред новостворенихдержав Європи,
кордонияких фіксувалисьбез врахуванняінтересівокремих народів.

У результатітакого переділукордонів виниклирайони з компактнимпроживаннямнаціональнихменшин -угорціву Румунії(Трансільванія), Словаччиніта Югославії; німців у Польщій Чехословаччині; австрійцівв Італії, українцівта білорусіву Польщі. Вонипотраплялидо цих державчасто всуперечсвоїй волі,історичнимта етнічнимтрадиціям.

Наслідкипідписаннядоговорів.Великі державизнехтували
можливимиекономічниминаслідкамиукладенихдоговорів, щообтя­
жувалисвітове господарствонадмірнимирепараційнимиплатежами.
Штучнорозривалисьзв'язки, щоформувалисьстоліття.

Договориз Німеччиноюта її союзникамибагато в чомунаблизилирозв'язанняДругої світовоївійни, якарозпочаласьчерез двадцятьро­ків післязавершеннямирної конференціїв Парижі.

Суперництвовеликих державна ДалекомуСході

Зростанняпротиріч наДалекому Сході.Версальськиймир­
ний договірутвердив новеспіввідношеннясил, головнимчином між
європейськимидержавами.Сполучені ШтатиАмерики, якіне підпи­
салибагатостороннюугоду в Версалі, зазнали певноїдипломатичної
невдачі.

Проблеми, які стосувалисяДалекого Сходута Тихого океану, на Па­ризькіймирній конференціїпрактично нерозглядались.У Парижі обго­ворювалисьлише питання, що стосувалисьпереділудалекосхіднихво­лодіньНімеччини.Проте протиріччяв цьому регіонісвіту зростали.

Загостренняпротиріч міжСША та Англією.Особливо
гостримибули протиріччяміж СполученимиШтатами йАнглією,
недавнімиблизькимисоюзникамив роки світовоївійни. Вонипосилювалисьна ґрунті боротьбиза ринки збуту, сфери залученнякапіталів, сфери отриманнясировини.

а) Боротьбаза сфери впливув Китаї. У центріїхнього суперництвабула боротьбаза сфери впливув Китаї. Американці, домагаючиспануванняна всій територіїкраїни підгаслом впровадженнясвоєї політики«відкритихдверей», вимагалиобмеженняодносторонньоговпливу іншихдержав і, першза все, Англії.

Фундаментомтакої політикибуло усвідомленнясвоєї безсумнівноїекономічноїпереваги впіслявоєнномусвіті. Зокрема, американськийкапітал намагавсяпроникнутив басейн рікиЯнцзи та ПівденнийКи­тай, де панувалианглійці. ІнтересиАнглії та СШАзіштовхувалисьтакож в іншихкраїн ах Швденно-СхідноїАзії.

Найгострішимиполітичнимипроблемамиангло-американськихвідносин булив цей час питанняпро морськіозброєння таангло-япон-ськийсоюз.

б) Питанняпро морськіозброєння. У1919р. Конгрес СШАпідтвердивприйняту щев роки війнипрограмувійськово-морськогоудівництва, згідно з якоюамериканськийфлот на 1924 р. мавстати найбільшиму світі. Це означалопрямий викликанглійськійпершостінаморі. Вестисуперництвов умовах тривалоїгонки морськихозброєнь Англіячерез відноснуслабкість своєїекономіки вжене могла. Дотого ж, ускладненняу внутрішнійі зовнішнійполітиці недозволяли їйзагострювативідносини ізСполученимиШтатами.

в) Проблемиангло-японськихвідносин таСША. Англіїдовелось пітиназустрічамериканськимвимогам і впитанні щодоангло-японськогосоюзу. Маючина початкусторіччяантиросійську, потім антинімецьку,і лише почастиантиамериканськуспрямованість, цей союз післяПершої світовоївійни був націленийпереважно протиСполученихШтатів

ДипломатіяСШ А упертовимагала ліквідаціїангло-японськогосою­зу. Цей союзвикликав суперечностінавіть у самійБританськійімперії. ПредставникиКанади таПівденно-АфриканськогоСоюзу неодноразо­возаявляли, щодобрі відносиниз США — це основаїхньої зовнішньоїполітики, асоюз із Японієюпсує ці відносини.Виступаючина конфе­ренціїкраїн Британськоїімперії в 1921 р., канадськийпрем'єр Майєнзапропонувавзамість англо-японськогосоюзу укластидоговір чотирьохдержав — США, Англії] Японіїі Франції. Урезультатіімперськаконфе­ренціяухвалила винестиостаточневирішення цьогопитання наобгово­ренняспеціальноїконференціїза участю СполученихШтатів. Фактич­ноце означало, що англо-японськийсоюз не будевідновлений.

Погіршенняангло-японськихвідносин. Натой час відносиниміж Англієюта Японієюзначно погіршились.У самій Англіїбули впливовіпротивникивідновленнясоюзу з Японією.Зміцненняпози­цій Японіїв Китаї під часПершої світовоївійни завдалосерйозної шкодианглійськимінтересам уцій країні.

На 1918-1919 рр. японськікапіталовкладенняв Китаї досяглисуми, близькоїдо англійськихкапіталовкладень.У липні 1921 р. «Ки­тайськаасоціація»в Лондоні(організаціяанглійськихпромисловців, що вели торгівлюз Китаєм) звернуласьдо англійськогоміністерствазакордоннихсправ з листом, у якому вимагалазамінитиангло-японсь­кийдоговір угодоючотирьох держав.

Суперництвоміме США і Японією.Але на першийплан в дале­косхідномурегіоні поступововипливалисуперечностіміж США та Япо­нією.ТериторіальніпридбанняЯпонії в Китаїта на островахТихого

океану, атакож значнепосилення їїекономічногота політичноговпливу викликализростаннястурбованостісеред американськихправлячих кіл.

Після завершеннявійни сталовагомішимзначеннядалекосхіднихринків дляамериканськихпідприємцівта банкірів.Цьому сприялоофіційне відкриттяв 1920 р. Панамськогоканалу, якийнабагато ско­ротивморський шляхміж портамиСША і ДалекимСходом.

Боротьбаза посиленнявпливу на ДалекомуСході, і зокремав Китаї, перейшлана перший планв американськійзовнішнійполітиці. Відносиниміж двома країнамиускладнювалисьтакож черезїх намаганняпосилити свійвплив на сходіРадянськоїРосії. Правлячікола як США, так і Японії, почали відкритоговорити проможливістьвоєнно-морськогозіткнення.Основні силиамериканськогофлоту булипереміщеніз Атлантичногов Тихий океан.

Вашингтонськаконференція.

Договоричотирьох, п'яти, дев'яти держав

Початок роботиконференції.Вашингтонськаконференція, яка зафіксуваланове співвідношеннясил між великимидержавами наДалекому Сході, проходила уВашингтоніз 12 листопада1921 р. по 6 лютого1922 р. У роботіконференціїбрали участьпредставникиСША, Англії (з1921 р. — СполученекоролівствоВеликої Британіїі ПівнічноїІрландії), Китаю, Японії, Франції,Італії, Нідерландів, Бельгії і Португалії.Були присутнімитакож делегати, які виступаливід імені британськихдомініонівта Індії.

Ініціаторамидипломатичноїзустрічі уВашингтонівиступили США, які розраховувалидомогтися наконференціїсприятливогодля себе вирішенняпитання щодоморських озброєньта закріпленняново­го співвідношеннясил у Китаї ібасейні Тихогоокеану. ДелегаціїРРФСР і Далекосхідноїреспублікине були допущеніна конференцію.

Провіднароль на конференціїналежала СполученимШтатам. Своїмпершочерговимзавданням вонивважали ліквідаціюангло-японськогосоюзу. Переговорипро це велисьсуворо таємноміж главамиамерикан­ської, англійськоїта японськоїделегацій — Юзом, Бальфуромі Като.

Договірчотирьох держав.Договір чотирьохдержав бувпід­писаний13 грудня 1921 р. Своїпідписи підним поставилипредстав­никиСША, ВеликоїБританії, Франціїта Японії.

Він передбачавспільний захистсторонами, якіуклали договір,«те­риторіальнихправ» на Тихомуокеані. У договорібуло зафіксовано, що після йогоратифікаціїангло-японськийсоюз втратитьсвою силу. Цебув великийуспіх американськоїдипломатії: Великій Британіїдове­лосьвідмовитисьвід англо-японськогосоюзу і датизгоду на участьв Угрупованні, де головна рольналежатимеСполученимШтатам. ОдночасноДоговір чотирьохдержав бувспрямованийсвоїм вістрямпроти національно-визвольногоруху в колоніальнихта залежнихкраїнах.

2.3. Договірп'яти держав.Договір п'ятидержав (СІЛА, Великої
Британії, Японії, Франціїта Італії) бувпідписаний6 лютого 1922 р.
іспрямованийна обмеженнявійськово-морськихозброєнь тазміну
їхніхспіввідношеньна користь США.

Після Першоїсвітової війниприхильникинеобмеженоїгонки озброєньв США висунуливимоги про те, щоб США побудуваливій­ськовийфлот, який змігби протистоятифлотам ВеликоїБританії таЯпонії разомвзятими. Наверфях США булозакладеновелику кіль­кістьлінкорів, крейсерівта інших кораблів.Не бажаючивтрачати своюморську перевагу, Велика Британіяна конференціїпогодиласьлише на обмеженняграничноготоннажу великихбойових кораблів-лінкорів таавіаносців, котрі з розвиткомпідводногофлоту й авіаціївтратили своєвирішальнезначення.

Договір п'ятидержав «Прообмеженняморських озброєнь»встано­влювавспіввідношеннятоннажу лінійнихкораблів таавіаносцівдля США, ВеликоїБританії, Японії, Франції, Італіїв пропорції5:5:3:1,75:1,75. Також булоухвалене рішення, згідно з якимзабороня­лосьбудувати лінкориводотоннажністюпонад 35 тис. тонн.Справа в тому, що США поки щовідставалив будівництвітаких кораблів.До того ж лінійнікораблі водотоннажністюпонад 35 тис. тоннне могли пройтичерез Панамськийканал. Обмеженняне поширювалисьна корабліменших класівта підводнічовни. Договірістотно обмежувавінтереси Франції, флот якої повиненбув контролювативеличезну зарозмірамиколоніальнуімперію.

Успіх американцівполягав такожу тому, що вонипримусилиВели­ку Британіювідмовитисявід давньогоправила, заяким її флотне повинен бутислабшим відфлотів двохінших сильнішихморських державразом взятих.

Зрозуміло, що Договірп'яти державне ліквідувавсуперечностіміж двома провіднимиморськимидержавами, хочай змінив співвід­ношеннясил на користьСША.

2.4. Договірдев'яти держав.Договір дев'ятидержав (США, Великої Британії, Франції, Японії,Італії, Бельгії, Нідерландів, Португаліїта Китаю) бувнаправленийна дотриманняпринципу «відкритихдверей» в Китаїі спрямованийпроти домаганьЯпонії на монопольнепанування вцій країні. Вінбув підписаний6 лютого 1922 р. Договірвідобразивтимчасовийбаланс американо-японськогосуперництвав Китаї.

а) Боротьбаза посиленнявпливу в Китаї.Укладали цейдоговір в тойчас, коли в Китаїне припиняласьгромадянськавійна. Японськекерівництвозробило ставкуна підтримуючиййого уряд генералаЧжан Цзоліня, який захопиввладу в Північно-СхідномуКитаї. Про­тенапередодніВашингтонськоїконференціїв Пекіні відбувсяновий державнийпереворот, ідо влади прийшовуряд, що орієнтувавсяна СполученіШтати та ВеликуБританію.

Японія змушенабула евакуюватисвої військаз деяких територійКитаю, однакТокіо продовжувавнаполягатина своїх «спеціальнихінтересах»у цій країніі відхиливвимоги Китаюпро виведенняяпон­ськихвійськ із ПівденноїМаньчжурії.

б) Умови «Договорудев'яти». «Договірдев'яти» проголошувавнезалежністьі цілісністьКитаю. Учасникидоговорузобов'язувалисьповажати суверенітет, територіальнуй адміністративнуцілісністьКи­таю. Великідержави зобов'язувалисьне домагатисьподілу Китаюна сфери впливуі дотримуватисьпринципів«відкритихдверей» і «рівнихможливостей».Цей документ, однак, не мавніяких гарантійщодо втіленняйого положеньу життя.

Японія відмовляласьвід монопольногостановища вКитаї і зобо­в'язуваласьповернути йомуколишні німецькіконцесії вШаньдуні тавивести своївійська ізцього регіону.

Проте дляКитаю включенняамериканськоїдоктрини «відкритихдверей» у Договірдев'яти державфактично означалогрубе порушен­няйого суверенітету.Китай був дляучасниківВашингтонськоїконфе­ренціїоб'єктом угоди.

Новий договірбув спрямованийпроти китайськогонаціонально-визвольногоруху і нічогоне змінив унапівколоніальномустатусі кра­їни.Держави, якіпідписалидоговір, відмовилисяповернути Китаю«орендовані»у нього території, заявивши, щоці території«мають над­товелике стратегічнезначення дляних». Для Японіїтакою територієюбув Ляодунськийпівострів, дляВеликої Британії- Сянган (Гонконг)і Цзюлун (Коулун).

Нестійкарівновага.Вашингтонськаконференціяпродемонст­рувалазростаннявпливу США вміжнароднихвідносинахв цілому І вДалекосхідно-тихоокеанськомурегіоні зокрема.У той же часрівновага, яканастала в результатізустрічі встолиці США, була нестійкою.Уже в ході самоїконференціїСША заявилипро недостатністьяпонськихпо­ступок уКитаї. Японіявідразу післязавершенняконференціївирішила переглянутирішення, прийнятіу Вашингтоні, що породжувалонове, небезпечневогнище майбутньоїконфронтаціїна ДалекомуСході.

ЗавершеннястворенняВерсальсько-Вашинпонськоїсистеми, їїсильні і слабкісторони Фундаментпіслявоєнноїстабільності.Версальсько-Вашингтонськасистема заклалафундаментпіслявоєннихміжнароднихвідносин, їїствореннязабезпечиловихід із війни, дозволилорозряди­типіслявоєннунапруженістьі закластифундамент длявідносно стабільнихміжнароднихвідносин у20-ті роки.

РішенняПаризької іВашингтонськоїконференційвключали прин­циповонові положенняв міждержавнихвідносинах,- це і визнанняправа на самовизначеннянародів, і відмовавід війни якзасобу вирі­шенняконфліктів.Важливою подієюстало створенняЛіги Націй-першої міжнародноїорганізаціїдля координаціївідносин міждержа­вами.Були прийнятіпозитивнірішення стосовноКитаю, які дозволи­лизберегти цілісністьцієї країни.Деякі європейськікраїни отрималинезалежністьі суверенітет.

Слабкістьі суперечливістьВерсальсько-Вашингтонськоїсистеми. І всеж Версальсько-Вашингтонськасистема післявоєннихвідносин виявиласьслабкою ісуперечливою.Економічнінаслідки післявоєннихдоговорівбагато в чомузруйнувалистару системугосподарськихзв'язків, різкозагостриласьборотьба занові джереласировини таринки збутуміж вчорашнімисоюзниками.

Створенакраїнами-переможницяминова системаміжнароднихвідносин, появав Європі цілоїнизки новихдержав із взаємнимипре­тензіямиодна до одноїстворювалиобстановкунестабільностій на­пруженості.

Поза рамкаминової системиміжнароднихвідносин булидві впл* вовікраїни — Німеччина, де робила першікроки демократія,і Радян­ськийСоюз, де привладі бувбільшовицькийрежим.

Версальськийдоговір фактичнопринижувавдержавну йнаціо­нальнугідність новоїНімецькоїдержави, створюючитаким чиномпередумовидля внутрішньоїдестабілізаціїта зростаннянастроїв ре­ваншизму, перегляду умовдоговору.

СРСР, якийтривалий часне був дипломатичневизнаний впливовимикраїнами світу, вірний більшовицькимідеологічнимпринципам, взявкурс на досягненнясвоєї стратегічноїмети — здійсненнясвітовоїсоціалістичноїреволюції, щоістотно вплинулона розвитокміжнароднихвідносин у20-30-ті роки.Версальсько-Вашингтонськасистема затвердилакульт сили вміжнароднихвідносинахі багато в чомузумовила розв'язаннянової світовоївійни.