Реферат: Богдан Хмельницький та оцінка його особи в історичній літературі

Реферат зісторії Українина тему

«БОГДАНХМЕЛЬНИЦЬКИЙТА ОЦІНКА ЙОГООСОБИ В ІСТОРИЧНІЙЛІТЕРАТУРІ»

ЗМІСТ

Вступ

БіографіяБогдана Хмельницького

Місце гетьманав історичнійдолі України

Висновок

ВСТУП

Відомо, що реалізаціяназрілих унадрах суспільстватенденційрозвитку невідбуваєтьсяавтоматично, сама собою, апотребує напруженняі колосальнихзусиль з бокуїх соціальнихносіїв. І самев переломніперіоди історичногопроцесу різкозростає потребав державнихдіячах великогомасштабу, спроможнихне лише відчутинапрям суспільногопоступу, а йзгуртуватипередові силисуспільствата спрямуватиїх на реалізаціюпоставленоїмети. На щастя, на арені політичногожиття XVIIст. з’явиласясправді титанічнапостать діяча, котрому, завлучним висловомвідомого історикаВ. Липинського, вперше післязанепаду княжоїРусі вдалосярозрубатигордіїв вузолсоціальних, економічних, культурних, цивілізаційнихта політичнихпроблем. Неюбув БогданХмельницький.

Ця людинасправила помітнийвплив на шляхустановленняукраїнськогосуспільства, державнихінституцій, характерусоціально-економічнихвідносин натеренах козацькоїУкраїни, формуваннянації та розвитокїї самосвідомості.Він виявивсяпершим і, напревеликийжаль, останнімполітичнимдіячем Українив її історіївпродовж ХІІІ-ХХст., який зумівоб’єднатибільшістьстанів і групнаселення уборотьбі занезалежність.

Людина-легенда– ось найточнішахарактеристикаєдиного в історіїУкраїнизагальнонаціональноголідера, за якимпіднявся весьнарод. ЖиттяБогдана Хмельницького, тісно переплетенез долями багатьохтисяч українців,- це шлях блискучихперемог і гіркихпоразок, глибокихроздумів, особистихвтрат і знахідок.

Що ж мизнаємо про цюлюдину? Де народився, як виховувався, як проходилойого життя? ЧимкерувавсяБогдан Хмельницький, приймаючи течи інше рішення? Деякі історики(Смолій В. А., Степанков В.С.) називаютьйого Великим.За що? Дізнаймосяце, поринувшиу незліченністорінки історії, пірнувши углибокі скарбницілюдськогодосвіду.

БІОГРАФІЯБОГДАНАХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Богдан-ЗіновійХмельницькийнародився 6січня 1596 року(за старим стилем27 грудня 1595 року), ймовірнішевсього в Суботові.Батько Богдана, Михайло Хмельницький, був, ймовірно, православнимшляхтичем зГаличини, якийз юних роківвін служив уЯна Даниловича,і коли 1590 рокутого призначилистаростоюКорсуня й Чигирина, переїхав з нимдо Наддніпрянщини, обійняв постчигиринськогопідстарости.Оскільки ЯнДанилович живпереважно вКорсуні таПольщі, неприступнийчигиринськийзамок, що височівна гранітнійгорі, цілкомперебував увіданні М.Хмельницького.Відповіднодо посади, вінотримав хутірСуботів завісім кілометріввід Чигиринай за три десяткироків господарюванняперетворивйого на багатуі міцно укріпленусадибу.

ІнформаториXVII ст.повідомляютьпро холеричнийтемпераментБогдана Михайловича.Таку вдачу вінуспадкував, очевидно, відматері. В дитинствівін був запальним, непокірним, гордим і водночасуразливимхлопчиком. Відбатька ж перейняврідкісний дархолодногорозуму, здатністьза будь-якихобставин тверезозважуватиситуацію йзнаходитинайоптимальнішірішення. Всеце блискучевиявилосязгодом, у періодйого гетьманування.

Помітившив сина великіздібності донавчання, МихайлоХмельницькийвирішив датийому освіту.Невідомо, вякій українськійшколі навчавсяБогдан. І. П.Крип’якевичу своїй монографії«Богдан Хмельницький»переконливодовів безпідставністьтвердженняВ. Коховськогопро те, що цебула Київськабратська школа(вона відкриласяу 1617 році, колиБогдану буловже 22 роки). Разоміз тим палеографічнийаналіз власноручнонаписанихгетьманомлистів тауніверсалів, вказує на почерк, характернийсаме для Київськоїшколи. Отже, можна вважати, що він навчавсяу одній із шкілКиєва з йогобагатими традиціямикрасного письменства.В. О. Замлинськийу своїй книжці«БогданХмельницький»висловив міркування, що Богдан спочаткунавчався вдома, а згодом в однійіз приходськихшкіл у Києві.Десь у 1605-1607 рокахБогдан, очевидно, продовживнавчання, найімовірніше, у школі приякомусь ізкиївськихмонастирів, де оволодівлітературноюукраїнськоюмовою, діставвідомості зісторичногоминулого українських(«руських»)земель, довідавсяпро гонінняправославноївіри з бокукатолицькоїта уніатськоїцерков, польськихта ополяченихукраїнськихпанів.

Задоволенийшкільнимиуспіхами сина, чигиринськийпідстароставирішив навчитиБогдана польськоїй латинськоїмов, без знанняяких у РечіПосполитійгоді було йсподіватисяна життєвукар’єру. Дляцього батькообрав єзуїтськуколегію, заснованув 1608 році у Львові.Там він успішнопройшов класиграматики, поетики тариторики, опанувавпольську ілатинську мови.Глибокі знанняз латині дозволилийому згодомвільно вестипереговориз послами головнихєвропейськихдержав. Однакєзуїти, відоміяк витонченігнобителіюнацтва, незмогли духовнополонити юногоБогдана. Всесвоє життя вінзалишався їхнімнепримиреннимворогом і вроки гетьманстважадав від польськоївлади ліквідаціїєзуїтськихколегіуміву козацькійУкраїні, мотивуючице тим, що відєзуїтів починаютьсячвари в релігіїта руйнуєтьсямир.

В часибурхливогостановленнякозацькогостану молодийБогдан бездопомоги батькавступає доЧигиринськоїсотні. Із першихже років свогокозакуванняБогдан бувсвідком, якщоне безпосереднімучасником, постійнихсутичок різнихугрупованькозацтва, щонегативнопозначалосяна консолідаціїпрогресивнихсил Українив їхній боротьбіпроти іноземногопоневолення, за створеннянаціональноїдержави.

Коли 1620року почаласяпольсько-турецькавійна, він ізбатьком тачигиринськимикозаками приєднавсядо армії С.Жолкевького.У жовтні польськаармія потерпілапоразку наЦецорськихполях. МихайлоХмельницькийполіг у бою, аБогдан потрапиву полон до турків.Доля закинулайого до Константинополя, де він перебуваву неволі одногоіз старшинсултанськогофлоту. Як згадувавпотім Богдан, він терпів «двароки суворогоув’язнення».Протягом цьогочасу він опанувавосновами турецькоїмови, знанняякої пізнішене раз ставалойому у пригоді.Поза всякимсумнівом, суворівипробуваннязагартуваливолю молодогокозака, навчиливолодіти собою, мужньо зноситиудари долі. Заодним свідченням, з полону йоговикупила мати, за іншим – запорожціобміняли йогона турецькихбранців, "ізвдячністюзгадуючи йогобатька", останняверсія припускає, що він втік зполону (Я. Качмарчик).

Повернувшисьдо рідної домівки, Богдан, вочевидь, у першу чергузайнявсягосподарством.Тим часом овдовіламатір виходитьзаміж за дрібногобілоруськогошляхтичаПетриківськогоповіту ВасиліяСтавець когоі покидає Суботів.

Богданпоновлює своюслужбу як реєстровийкозак Чигиринськогополку, хоча мігобійняти якусьіз посад вадміністраціїЧигиринськогостароства.Окремі джереладонесли відомостіпро участьХмельницькогоу складі козацькоговійська в бояхіз турками тататарами (зокремавзяття ним 1629року в полондвох князівіз роду Кантемірів)та у Смоленськійвійні 1633-1634 років.За виявленудоблесть корольВладислав IVнагородивйого золотоюшаблею.

З середини30-х років БогданХмельницькийобіймав посадуписаря (главиканцелярії)Війська Запорізького, брав участьу розробціофіційнихдокументів, зокрема посланьсічового козацтвакоролю та сеймові.Проте спокійнежиття господарябуло не длянього. Хмельницькийслужить у реєстровомукозацькомувійську, береучасть у кількохморських походах, звільняючилюдей з кримськоїневолі. Це підноситьйого авторитетсеред козаків.Згодом він –активний учасниккозацько-селянськихповстань. В40-х роках Хмельницькийтакож береучасть у походахі на чолі загонуразом з ІваномСірком виступаєна боці Франції, що воювала зІспанією.

На початку1646 року померкоронний гетьманКонєцпольський, що завжди ставивсядо Богдана такозацькоїстаршини знеприхованоюворожістю.Коронним гетьманомбув призначенийМикола Потоцький.Син КонєцпольськогоОлександр, щостав старостоюкорсунськимі чигиринським,і призначенийним чигиринськимпідстаростоюДаніель Чаплинськийвисунули претензіїна Суботів, щоналежав Хмельницькому, скориставшисьтим, що документина маєток якна спадковувласністьоформлені небули. Влітку1646 року БогданХмельницькийпоїхав у Варшаву, й король особистопідтвердивйого права наСуботів. ПротеКонєцпольськийта Чаплинськийне відмовилисявід своїх намірів.Під час бою зтатарами одиніз жовнірівЧаплинськоговдарив Богданашаблею по шиї, та кольчугавитримала удар.Потім слугиЧаплинськогопобили до півсмертінеповнолітньогосина Хмельницького.Навесні 1647 року, користуючисьвідсутністюгосподаря, Чаплинськийздійсниврозбійницькийнапад на Суботіві захопив усемайно Хмельницького, худобу і хлібнізапаси. Цейнапад прискоривсмерть Богдановоїдружини Ганни, уродженоїСомко. Місцевийсуд, коли звернувсяХмельницький, став на бікКонєцпольськогой Чаплинського, що одноосібнохазяйнувалина земляхЧигиринщини, запропонувавшияк компенсаціюза втраченийхутір 150 злотих, що не йшло вжодне порівнянняз реальноювартістю завданогозбитку. Це сталоостанньоюкраплею, щопереповнилачашу терпінняБогдана. Надопомогу королянадії не було– Владиславбув безсилийпроти сваволімагнатів тапідвладноїїм шляхти вУкраїні. Хмельницькомузалишався одиншлях – на Запоріжжя.

За місяцьХмельницькийзгуртувавнавколо себеукраїнців: 25січня 1648 рокупочалося повстанняпід його проводом.Велика частинареєстровихкозаків Січіперейшла найого бік. Відразуж почалисяпереговоризапорожцівіз кримськимитатарами просоюз протиполяків. Розгортаючимасштабну війнупроти РечіПосполитої, слід було забезпечититил. Інакшеполяки, заплатившиханові належнусуму, вдарилиб козакам успину.

По всій Українірозгорнуласяхвиля козацько-селянськихповстань. Славапро Хмельницькогояк народноговизволителярозлетіласяпо всіх куткахУкраїни, й донього потяглисячисленні загониселян та міщан, погано озброєних, але готовихборотися заволю. Швидкозмінювалисяй завданняборотьби. Повстаннязапорожців, що переслідувалисвої становіінтереси іпрагнули викорінитиунію, теперпереросталоу всенароднувизвольнувійну. Повсюдизапроваджувалосянародне самоврядування, ліквідовувалосяпоміщицькеземлеволодіння, скасовувалосякріпацтво.Козакамипроголошувалисебе десяткитисяч людей.У ході запеклоїборотьби необходилосябез кривавихексцесів ізагибелі тисячіневинних людей.Але, на відмінувід Вишневецького, що закликавдо масовихмордувань істрат народу, Б. Хмельницькийніколи не віддававнаказів розправлятисяз мирним населенням.

Вже напочатку травня1648 року повстанськевійсько підЖовтими Водамита Корсунемущент розгромилопольську армію.Ці перші перемогизасвідчилине лише талантгетьмана якполководця, а й підтвердили, що його закликибули давновиношуваній бажані в Україні.Жовтоводськата Корсунськабитви призвелидо всенародногоповстання, національноїреволюції. Ів наступні рокиХмельницькийразом зі своїмиоднодумцямидосягав блискучихперемог – цебитви під Пилявцями(1648), Зборовом(1649), Батогом (1652), Жванцем (1653). І, незважаючина поразкучерез ханськузраду під Берестечкомі захопленняв полон (1651), виявивсебе видатнимполководцем.Головною рисоюйого стратегіїбула рішучістьнаступальнихдій з метоюрозгрому ворогачастинами увідкритомубою. Хмельницькийбув носіємнових воєннихідей.

Драматичноскладалосяособисте життягетьмана, прощо існують дужесуперечливітвердження.Після звільненнявід поляківНаддніпрянщиниБ. Хмельницькийзійшовся звикраденоюв нього Чаплинськимкоханкою Мотрею.Але злагодиміж ними небуло. Нова дружинапідтримувалатісні зв’язкиз польськимтабором і булапід великимвпливом єзуїтів.Зі спадкоємцемБогдана, Тимошем, у неї склалисявідверто ворожістосунки. ВСуботові вонаразом з матір’юрозтринькувалимайно. ЇЇ називали«степова Єлена».Після якоїсьнезрозумілоїісторії Тимошнаказав стратитиїї. Ходили чутки, що Мотря, намовленаєзуїтами, намагаласяотруїти Богдана.Невдовзі гетьманодруживсявтретє. Обраницеюстала Ганна, сестра ніжинськогополковникаІвана Золотаренка.Розважлива, хазяйновитадружина користуваласяв оточенніХмельницькоговсезагальноюповагою. Воначим могла допомагалачоловіковінавіть у державнихсправах.

У внутрішнійполітиці, намагаючисьдещо пом’якшитигострі соціальнісуперечностіта збільшитикозацькийреєстр, Хмельницькийрішуче придушувавбудь-які спробинародних масвиступити протигетьманськоїадміністраціїі козацькоїстаршини; обстоювавправа церкви, наділяв їхземельниминаділами тощо.

Окремослід згадатиПереяславськуугоду між Україноюта Московією1654 року. Історикита політикирізних поколіньпо-різномувизначали івизначаютьцей крок Хмельницького– від різконегативногодо позитивногоі навіть єдиноможливого.

У 1655 роцішведськийкороль КарлХ Густав начолі з 50-тисячноюармією захопивмайже половинутериторіїПольщі разомз Варшавою.Очолене Б.Хмельницькимвійсько розгромилопід Львовомкорпус коронногогетьмана Потоцького, визволившивід польськоїокупації майжевсю Галичину.Козаки взялив облогу, а потімштурмувалипольськийЛюблін. Хмельницькомувипала нагодаприєднати доУкраїни всізахідні землі, в тому числіЗакарпаття.Шведськийкороль самзапропонувавподілити Польщуміж Україноюта Швецією.Можливо, саметоді гетьманзрозумів, що, підписавшидоговір з Росією, він, маючи могутнюармію, втратившанс возз’єднатиспоконвічніукраїнськіземлі й створитинезалежнудержаву.

Навесні1656 року станздоров’яБогдана Хмельницькогопомітно погіршився.Серйозно похитнулайого і загибельстаршого синаТимоша. У квітні1656 року козацькарада прийняларішення пропередачу гетьманськоївлади у разісмерті Б. Хмельницькогойого сину Юрію.Після важкої, виснажливоїхвороби, 6 серпня1657 року о 5 годиніранку пересталобитися серцевеликого гетьманаУкраїни. Похоронвідбувся, очевидно, в Іллінськійцеркві в неділя2 вересня. Історичнанаука не можез точністювідповісти, де спочиваютьостанки Хмельницького.За свідченнямокремих літописнихджерел, у 1664 роціпольськийполководецьСтефан Чернецький, спаливши Суботів, наказав дістатитіла гетьманата його синаТимофія з труні викинути напопелище. Крип’якевичдійшов висновкупро недостовірністьтакої версії.Можливо, новідослідженняархеологівдопоможутьнаблизитисядо істини уцьому питанні.

МІСЦЕГЕТЬМАНАВІСТОРИЧНІЙДОЛІУКРАЇНИ

З якимполітичнимбагажем прийшовБогдан Хмельницькийдо початкуНаціональноїреволюції? Джерела недають змогидостатньоюмірою реконструюватипроцес еволюціїйого думок.Зрозуміло, щонасампередвін замислювавсянад становищемкозацтва йподальшимрозвиткомкозацькоїУкраїни в складіРечі Посполитої.Розмірковуючинад причинаминевдач повстань, у яких бравучасть, не мігне дійти висновку, що однією знайголовнішихз-поміж нихбула відсутністьєдності середкозацтва. Неможна обійтимовчанкою ійого прихильностідо міцної монархічноївлади. Складаєтьсявраження, щов її запровадженніу Польщі вбачавшлях до розв’язанняполітичнимизасобами козацькоїпроблеми тазахисту православноївіри. Є підставистверджувати, що на 1648 рік Б.Хмельницькийзумів акумулювативесь попереднійдосвід визвольноїборотьби. Причому, у нього длядосягненняпоставленоїмети рівноціннимивиступаютьяк військові, так і політичнізасоби. Виникаєтакож ідеявикористанняу разі збройногоконфлікту зПольщею кримсько-татарськоївійськовоїсили.

ЗаслугоюХмельницькогобуло те, що вінвчасно відчувнові тенденціїу розвиткуукраїнськогосуспільства, а саме: стрімкепоглибленнясуперечностейнаціональногоі соціальногохарактеру, щотісно перепліталися.

Постаєпитання, якоюмірою Хмельницькийосмислюваву 1648 році характері цілі боротьби? Адже до цьогочасу жоден зпредставниківтих політичнихсил, котрі домінувалив політичномусуспільстві, не спромігсясформулюватиі теоретичнообґрунтуватиідею створеннянезалежноїУкраїнськоїдержави. Непростимцей процесвиявився і длягетьмана. Якзасвідчуютьджерела, наперших порахвін не вийшов(і не міг вийти)за межі, за словамиЛипинського, політики «козацькогоавтономізму».Проте польськадержавна елітавиявила дивовижнуодностайністьу несприйняттінавіть у ційзародковійформі ідеїукраїнськоїавтономії йнамагалисявитлумачитиповстаннявиключно яксоціальнуборотьбу козацтва.Перемога українськоїармії під Пилявцямиі її похід узахідний регіонУкраїни сталиважливою віхоюв формуванніосновних принципівполітичноїдоктрини гетьмана.В цей час він, як і більшістьйого соратників.Прагнув домогтисятого, щоб корольРечі Посполитоїстав також«королем руським»і визнав козацькуУкраїну суб’єктомфедеративноїодиниці назразок ВеликогокнязівстваЛитовського.

Час поверненняз-під Замостя(кінець листопада– грудень) доКиєва не обійшовсябез глибокихі боліснихроздумів надполітичниминаслідкамидесятимісячноїборотьби, безаналізу причинпрорахунків.А київськізустрічі йрозмови Б.Хмельницькогоз представникамиукраїнськоїінтелігенції, вищого православногодуховенствата єрусалимськимпатріархомПаїсієм лишепідтвердилиправоту новихпоглядів намайбутнє України.В чому вониполягали? Документисвідчать, щопід час переговорівз польськимпосольствомАдама Киселя(лютий 1649) гетьманзаявив про свійнамір «відірвативід усіх ляхівусю Русь і Україну», звільнити «зневолі … народвсієї Русі».

Минулодва місяці. Занових обставингетьман підчас розмов змосковськимпослом ГригоріємУнковськимповідомив, що"їм, ляхам ілитві, до нас, ЗапорозькогоВійська, і доБілої Русісправи немає.І вступили бмені і ВійськуЗапорозькомувсю Білу Русьу тих кордонах, як володілиблагочестивівеликі князі, а ми в підданствіі в неволі бутиу них не хочемо".Отже, він нетільки повторивпопередню думкупро створенняУкраїнськоїдержави, алей наголосивна тому, що йому, як володарюУкраїни, належитьправо на політичнийспадок КиївськоїРусі, а отже, йформуваннятериторіїдержави в етнічнихмежах України.

Розбудовамолодої державивідбуваласяу надзвичайноскладнійсоціально-політичнійобстановці.І саме у ційобстановцісповна розкривавсядержавотворчийгеній гетьмана.Йому потрібнобуло виявитивелику мудрість, щоб опануватиситуацію післяукладанняЗборівськогомиру (1649) і Білоцерківського(1651) договорівз Річчю Посполитою.Здавалося, щодержава загине, але Хмельницькийістотно пом’якшиввнутрішньополітичненапруження, визнавши основнісоціально-економічнізавоюванняселянства, іпо-друге, післяперемоги надБатогом (1652) зумівповернутивтрачені козацькоюУкраїною землі.Саме у цей часв основномузавершуєтьсяпроцес становленняУкраїнськоїдержави натерені Брацлавського, Київськогоі Чернігівськоговоєводств. Їївідновленняяк наступниціКиївської Русістало найбільшимполітичнимдосягненнямукраїнськогонароду протягомXIV-XVIIст.

Особливовелику увагугетьман приділявпроблемі влади, створеннюефективнофункціонуючогодержавногомеханізму.Враховуючислабку дієвістьчорної радияк загальнопредставницькогооргану, Хмельницькийз початку 1649 рокупередав їїфункції старшинськійраді. Водночасвін докладавмаксимум зусильдо організаціїдійовогофункціонуваннявсіх ланоквиконавчоївлади. Важливуроль у цьомувідігралирозробка йприйняття вчервні 1648 року«Статейпро устрійВійська Запорозького».Спираючисьна цей конституційнийакт, гетьмандомагався відполкових тасотенних органіввиконавчоївлади беззастережногоі вчасноговиконання своїхнаказів.

Особливопильно Хмельницькийдбав про зміцненняпрерогативгетьманськоївлади. Так, вінскликав ради, брав активнуучасть в обговоренній ухваленніними рішень, очолював державнуадміністрацію, не уникав роботиу сфері судочинства, організовувавфінанси, очолюваввійсько, визначавзовнішньополітичнийкурс уряду, віврішучу боротьбуз найменшимивиявами сепаратизму.За таких обставинвідбуваєтьсяформуванняхаризматичностіпостаті гетьмана, що відігравалопозитивну рольу консолідаціїнаціонально-патріотичнихсил. Не випадковоу свідомостішироких масз 1650 року вінпочинає виступатияк «Богомданий»гетьман надВійськом Запорозькимдля їхньогозвільненняз-під «ляськоїневолі».

Звертаєувагу на себеі той факт, щоБ. Хмельницький, зосередившивсю повнотувлади в своїхруках, з початку1649 року ставвиявлятисамодержавні, монархічніустремління.Прямо чи опосередковановін висловлюєдумки про своювладу не яквиборногогетьмана, а яксамодержавнувладу володаряУкраїни, дануйому від Бога.Так зароджуєтьсяідея українськогомонархізму.Встановленийним режим владинагадує протекторатОлівера Кромвеляв Англії (1653-1659).Згодом гетьманплани запровадженнядинастіїХмельницьких, а у квітні 1657 р.старшинськарада обралайого молодшогосина Юрія (старшийТимоша загинуву вересні 1653 року)спадкоємцемгетьманськоївлади. Так булозроблено вирішальнийкрок на шляхуутвердженнякозацькоїмонархії уформі спадковогогетьманства.

Постаєпитання: курсБ. Хмельницькогона запровадженнямонархічноїформи правліннябув породжениййого честолюбствомчи відображавпрогресивнутенденціюполітичногорозвитку? По-перше,історія козацькоїУкраїни другоїполовини XVIIст. засвідчилаповну неспроможністьолігархічноїформи правлінняуспішно розв’язуватипроблеми розвиткудержави. По-друге, всі більш-меншвизначні гетьмани(І. Виговський, П. Дорошенко, Д. Многогрішний,І. Самойлович,І. Мазепа) раночи пізно приходилидо думки пронадання гетьманськійвладі рис самодержавності, запровадженняїї спадковості.Тому політикаХмельницькогосприяла консолідаціїеліти й суспільствав цілому навколодержавної ідеї, розвитку національноїсамосвідомості, відкривалашлях для запобіганнягострій міжусобнійборотьбі загетьманськубулаву.

Не можнанедооцінюватиролі великогогетьмана уформуваннідержавноїеліти. Є підставивисловитиміркування, що після першихперемог вінмав надію залучитина свій бікокремих представниківаристократії.Але українськікнязі й верхівкашляхти, перейшлина бік РечіПосполитоїі взяли активнуучасть у боротьбіпроти власногонароду, що сходивкров’ю, виборюючинезалежність.

Геніальністьгетьмана якдержавногодіяча полягалав тому, що вінспромігсяпоєднати реалізаціюнаціональноїідеї з соціально-економічноюполітикою, яка, попри певнунепослідовністьі суперечливість, у цілому відповідалаінтересамбільшостінаселення, насампередкозацтва йселянства. Вжодному разіне можна забувати, що періодХмельниччини– це не лишечас становленнянезалежноїдержави, а йдоба глибокихсоціальнихпотрясінь. Натерені козацькоїУкраїни булознищено великеі середнє феодальнеземлеволодіння(за виняткоммонастирського), панщинно-фільварковусистему господарства, ліквідованокріпацтво, селянствовибороло особистусвободу, утверджуваласядрібна, фермерськоготипу власністьна землю.

Жорсткулінію проводивХмельницькийщодо маєтковихапетитів козацькоїстаршини (до1654 року не виявленожодного йогоуніверсалупро наданняїї представникамземельнихволодінь). Томучастина старшини, невдоволенацим аспектомйого політики, почала таємнодобиватисявід московськогоцаря грамотна маєтки (родинаВиговських, СамійлоБогданович-Зарудний, Павло Тетеряй ін.). Інакшегетьман ставивсядо володіньправославноїцеркви. Розуміючиважливе значеннярелігійногочинника у розгортаннівизвольноїборотьби, вінодразу ж пішовна захист церковногоземлеволодінняй не тількисуворо каравтих, хто зазіхавна монастирськемайно і землі, а й надававмонастиряму володіннямаєтки.

Ще одиндуже важливийаспект соціальноїполітики Б.Хмельницького- намагання недопустити вукраїнськійдержаві вибухугромадянськоївійни. Загрозарозвалунаціонально-патріотичноготабору, що виниклапісля укладанняЗборівськогоі Білоцерківськогодоговорів, спонукала його, з одного боку, час від часувидавати грізніуніверсали, які страхали«бунтівників»смертною карою, а з другого –навіть підтиском польськогоуряду ніколине вдаватисядо масовихрепресій протиповстанців.

Прогресивнийхарактер мализаходи гетьманаі в інших сферахекономічногожиття країни.Відомо, що вінз великою увагоюставився доміст – звільнявїх від постоїв, захищав відсвавільників, збільшувавміські привілеї, піклувавсяпро міськуземельну власність.Постійно дбавпро розвитоквнутрішньоїта зовнішньоїторгівлі. Вдіяльностіуряду окреслиласятенденція доскасуваннявнутрішньоготоргового мита.Універсаломвід 8 травня1654 року гетьманвстановив митона іноземнітовари, щоб«найменшийущербом скарбовинашему войсковомуне бил».Проводиласяполітика захистуінтересівукраїнськихкупців у міжнароднійторгівлі. Свідченнямцього служитьрозроблений, очевидно, у1650 році, проектдоговору зТуреччиноюпро торгівлю, що передбачавїх звільнення«від всякихмит, оплат іподатків… насто років…».Водночас створювалисясприятливіумови для торгівлііноземців натерені українськоїдержави. Так, згідно з універсаломвід 12 травня1657 року булостворено окремийсуд для грецькихкупців, якийрозглядавторгові справи.

Серйознепіклуваннявиявив гетьманщодо організаціїфінансовоїсправи. В джерелахє відомостіпро запровадженнякарбуваннянаціональноїмонети, і, можливо, подальші пошукинауковцівдадуть можливістьпідтвердитиїх вірогідність.Поповненняфінансів відбувалосяпереважно зтрьох джерел: земельногофонду, доходіввід промислівта торгівлій податків.Набула поширенняздача в орендурізних промислів.Повністю державномускарбові належаликордонні мита:"індукта" і«евекта» заввезення івивезеннятоварів. Універсаламигетьмана визначалисязагальні податки, якими обкладалосявсе населення.Одиницеюоподаткуванняслужив двір, тобто господарство.В цілому податкине були великимиі, як відзначивІ. Крип’якевич, не лягали важкимтягарем нанаселення.

Не залишавсягетьман остороньпроцесу становленнянової судовоїсистеми. Намісці станово-шляхетськоїсистеми земських, гродських іпідкоморськихсудів виникаєнова система– козацькихсудів: сотенних, полкових ігенеральнихсудових установ.Місце скасованогодомініальногосудівництвазаймали здебільшогосільські суди.Найвищий судперебував пригетьмані. Широкеколо повноваженьмали міськісуди в містахмагдебурзькогоправа. Судовасистема діяласправно, що, зокрема, визнавсин антіохійськогопатріархаМакарія ПавлоАлеппський, котрий побувавв Україні влітку1654 року. За правлінняХмельницького, писав він, пануютьправосуддяі справедливість.

Майжене збереглосяджерел, як бвисвітлювалиполітикуХмельницькогоу сфері культури, освіти, побуту.І все ж деякіфрагментарнідані даютьзмогу висловитиміркування, що вона не залишаласяпоза увагоюгетьмана. Так, він піклувавсяпро організованиху спеціальнийцех музикантівЗадніпров’я; за свідченнямАлеппського, дбав про спорудженняцерков зимовихі літніх з численними«склянимивікнами». Тойже автор, відзначаючивисокий рівеньосвіченостіукраїнськогонаселення, особливо середдітей, підкреслював, що «чисельністьграмотнихособливо зрослаз часу появиХмеля…».Не приховуваввін свого здивуваннятим, що «в усійкрайні козаківу кожному містіі в кожномуселі збудованодля їхніх бідняківі сиріт будинки…, які служатьїм притулком».Напевне, зробитице без державноїпідтримки булоб неможливо.

В умовахпостійноїзагрози нападунеабияке значеннямала здатністьдержави захищатисвої національніінтереси. Розуміючице, Хмельницький, по суті, ставтворцем українськоїармії (60-80 тис.). Востанні рокижиття задумавсянад проблемоюсформування50-тисячногорегулярноговійська, якеутримувалосьби за рахунокскарбниці.Велику рольу зміцненнізбройних силУкраїни відігралоприйняття«Статейпро устрійВійська Запорозького», що послужилипершим українськимвійськовимстатутом.

Основнуударну силуармії становилапіхота. Гетьманпереозброївїї найсучаснішоювогнепальноюзброєю, визначивнорми боєприпасиі запровадивзавчасну йогопідготовкудо стрільби(ладування).Велику увагуприділяв кінноті, створив сильнуартилерію, запровадивгармати налафетах.

Б. Хмельницькийпоказав себенеперевершениммайстром маневровоїтактики. Підчас боїв демонструвавособисту мужність, залізну витримку, кмітливість, ніколи не втрачаєздатністьтверезо оцінюватиситуацію іприймати необхіднірішення. Вирішальнуроль відігравХмельницькийу процесі становленнярозвідки таконтррозвідки.

В рокиреволюціїгетьмановідоводилосявирішуватикомплекс проблем, пов’язанихіз зовнішньополітичнимзабезпеченнямжиттєдіяльностідержави. Українськукозацьку державубуло визнаноурядами Порти, Кримськогоханства, Англії, Венеції, Росії, Трансільванії, Австрії, Молдавії, Валахії, Швеції.

Пішовшина утворенняконфедеративногосоюзу з Московією, гетьман розглядавйого лише якзасіб для досягненнябільш масштабноїта глибокоїмети: утвердженнясуверенноїдержави й об’єднанняпід булавоювсіх етнічноукраїнськихземель.

Звичайно, як і кожен державнийдіяч, гетьманприпускавсяпрорахунків.Зокрема, великоюпомилкою, якузгодом так іне вдалосявиправити, буловиведення нимармії з західногорегіону в листопаді1648 року. Це малотакі трагічнінаслідки: а)призвело доокупації польськимивійськамиЗахідноукраїнськогорегіону; б) породилавійськово-стратегічнуситуацію, заякою воєннідії велисявиключно натериторіїУкраїни, щопризвело дострахітливогоспустошенняй знелюдненняПравобережжяй Західноукраїнськогорегіону. Такожсуттєвою помилкоюХмельницькогостала відмовавід продовженнянаступу дозахідних рубежівУкраїни післяблискавичноїперемоги підБатогом у червні1652 року, який давби змогу об’єднативсі етноукраїнськіземлі. Дипломатичнимпрорахункомгетьмана тайого сподвижниківу 1650-1651 років сталавідмова відприйняттятурецькоїпротекції, оскільки заіснуючих обставинлише Портамогла надатидопомогу йзмусити Кримськийханат відмовитисявід проведеннясамостійноїполітики.

Помилковимвиявився курсХмельницькогона утриманняпри владімолдавськогогосподаря В.Лупу 1653 року, якийпризвів дорізкого погіршенняміжнародногостановищаУкраїни й оформленняпроти неї коаліціїв складі РечіПосполитої, Молдавії, Валахіїі Трансільванії.

Незважаючина вимушеністьприйняттямосковськоїпротекції, гетьман і старшиниприпустилисяпрорахунківу юридичномуоформленніцього акту, нез’ясувавшинасампередусіх умов. Російськаж сторонаскористаласяз цього, обмежившичастково суверенітеткозацькоїУкраїни.

ВИСНОВОК

ДіяльністьХмельницькогосправила помітнийвплив на шляхустановленняукраїнськогосуспільства.І не можна, якце інколи чинятьокремі автори, ставити йомувинуватитийого за те, щоукраїнці неспромоглисяїї здобути.

Не винагетьмана втому, що традиційнаукраїнськаеліта (князі, магнати, паний шляхта) в умовахпольськогопоневоленняна серединуXVII ст.втратила рольполітичногопровідниканаціональнихінтересів.Водночас Хмельницькийнесе пряму чиопосередкованувідповідальністьза допущеніпомилки, якінегативнопозначилисяна перебігуй наслідкахвизвольноїборотьби, економічномуі політичномурозвитку України, умовах життянаселенняокремих регіонівтощо. Але всіці прорахунки, попри негативнінаслідки, невизначаютьзмісту діяльностіХмельницькогота оцінки йогоролі в українськійісторії.

Відчувшиосновну тенденціюполітичногорозвитку України, гетьман спрямувавсвої зусилляй енергію народнихмас на розбудовудержави. Самев цьому напрямінайповнішерозкрився йогополітичнийгеній. З існуючихзародків державностів козацькомурегіоні впродовж1648-1650 років розбудувавдержаву, спроможнувпродовж десятківроків боротисяза незалежність.

У внутрішнійполітиці гетьманвизнав принциповонову модельсоціально-економічнихвідносин. Невипадково усвідомостінаступнихпоколінь українцівім’я Б.Хмельницькогостало символомвизволенняне тільки від«ляськоїневолі», а й від кріпацтвай панщини.

У боротьбіза незалежністьсповна виявивсявеличезнийполководницькийталант гетьмана.Він зумів створитибоєздатну, добре організовануармію. Вміловикористовувавдосвід і вітчизняногобойового мистецтва,і закордонного, часто вдаючисьсаме до стратегіїнесподіваногонаступу, а недо оборонноїтактики. Чималоюмірою самезавдяки особистимзусиллям гетьманакозацька Українадомогласявизнання Європоюяк суб’єктаміжнароднихвідносин.

«Хмельниччина,- писав М. Грушевський,- була все-такивеликим етапомв поході Українськогонароду, українськихмас до своїхсоціяльних, політичних, культурнихі національнихідеалів. Сякрівава, руїнна, облита слізмиі потом, хаотичнаі невдала всвоїх досягненняхдоба була ізістанетьсявеликим і високиммоментом українськогожиття, повнимвеликого напруженняі величнихзмагань… ВідХмельниччиниведе свій початокнове українськежиттє, се я нераз говорив.І Хмельницькийяк головнийпотрясательзістанетьсягероєм українськоїісторії».

Значеннягетьмана полягаєв тому, що він:

зумів об’єднати патріотичні сили навколо великої ідеї національного відродження;

спрямував енергію народних мас на розбудову соборної держави та виборення нею незалежності;

першим виробив принципи національної державної ідеї, яка стала визначальною у визвольних змаганнях націй впродовж наступних сторіч;

завдяки гнучкій соціально-економічній політиці провів державний корабель повз небезпечні «соціальні рифи»; запобіг вибухові громадянської війни, що неминуче призвела б державу до руйнації;

приборкав анархічну стихію охлократії й отаманства старшини; проводив курс на зміцнення централізації держави; запобігання сепаратизму; встановлення спадкоємного гетьманату;

виявив себе блискучим полководцем; створив боєздатну й добре організовану національну армію; ухвалив військовий статут «Статті про устрій Війська Запорозького»; збагатив українське військове мистецтво;

відіграв вирішальну роль у процесі становлення розвідки й контррозвідки Української держави;

створив дипломатичну службу, що забезпечила прорив на шляху до визнання козацької України урядами інших країн як суб’єкта міжнародних відносин; виявив себе тонким і дуже вправним дипломатом.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ

Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). – К.: Либідь, 1993. – 504 с.

100 найвідоміших українців. Гнатюк М., Громовенко Л., Семака Л., Скорульська Р., Стус Д., Удовик С. – М.: Вече, К.: Орфей, 2001. – 584 с.

Видатні постаті в історії України (ІХ – ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довід. вид./ В. І. Гусєв (кер. кол. авт.), В. П.Дрожжин, К. О.Калінцев, О. Г. Сокирко, В. І. Червінський. – К.: Вища школа, 2002. – 359 с.

Історія України: нове бачення. В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін.; під ред. В. А. Смолія. – К, «Альтернативи», 2000. – 464 с.

Історія України в особах: Козаччина (Авт. колектив: В. Горобець, О. Гуржій, В. Матях та ін.). – К.: Україна, 2000. – 302 с.

В. Смолій, В. Степанков. Богдан Хмельницький. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. – 400 с.