Реферат: Батозька битва

Зміст

Вступ

РозділІ. СтановищеУкраїни передБатозькоюбитвою

РозділІІ. Хід битвита її наслідки

Висновки

Списокджерел та літератури

Вступ

Актуальністьтеми. Питанняпро причини, хід та наслідкиБатозької битвиє досить важливимпри розглядіукраїнськоїнаціонально-визвольноїреволюції, аджесаме ця битваі перемога вній українськоїсторони фактичноперекреслилаумови неприйнятногодля УкраїниБілоцерківськогодоговору і щераз підтвердилаі закріпилаутворенняукраїнської, козацькоїдержави, завершилавигнання знашої етнічноїтериторіїпольськоїшляхти і даламожливістьвпровадитив життя великукількістьреформ Б. Хмельницькому, спрямованихна централізаціюдержавногоуправління.

Метароботи. Розглянутипитання, пов’язаніз ходом воєннихдій під часБатозької битвиі її наслідкамив ході національно-визвольноївійни під проводомБогдана Хмельницького.

Завданняроботи. З’ясуватипричини і мотивинового походуРечі Посполитоїна Україну; перебіг самоїБатозької битвита зобразити, яким чиномперемога в нійвійськ козацькоїУкраїни змінилаподальшийперебіг подійі дипломатичнуситуацію накористь державиБогдана Великого

Об’єктдослідження.Батозька битва1652 року

Методидослідження.Для написанняреферату використанітакі методияк збір і аналізнаукових даних, а також принципісторизму, якийпередбачаєоб’єктивневивчення подій, явищ на основінауково-критичноговикористаніджерел та літератури.Використанотакож, принципнауковоїоб’єктивності, конкретності.

Хронологічнімежі роботи.1652 рік

Географічнімежі. ТериторіяУкраїнськоїкозацькоїдержави.

Апробаціяроботи.

Практичнезначення. Матеріалиданого рефератуможна використовуватипри підготовцідо уроків історіїу школі, допрактичнихробіт в університеті, для написаннярефератів, наукових робіт, курсових.

Структурароботи. Рефератскладаєтьсязі вступу, двохрозділів, висновківта спискувикористанихджерел та літератури.

РозділІ. СтановищеУкраїни передБатозькоюбитвою

Вже першіспроби відновитипольське йсоціальнегнобленнявикликалиспротив широкихнародних мас, підтримуванихрадикальнимугрупованнямстаршини. Частинакозаків подаласяна Запорожжя; розпочалисявбивства шляхти.Намагаючисьзапобігтиповстанню, гетьман переконувавМ. Потоцькогоне поспішатиз розташуваннямна постій жовніріву Брацланськомувоєводстві, розсилав універсалидо селян і міщанз наказамивіддавати«послушенство»панам, розпорядивсяполковникамкарати свавільників.Але ці заходивиявилисямалоефективними.На терені Поділляопришки спалилиБрацлавськуфортецю, захопилиМеджибіж таінші міста.Лише силамикількох полківпід проводомМ. Потоцькоговдалося завдатиїм поразки.Чинили спротиврозформуваннюкозаки Брацлавського, Кальницькогота Уманськогополків

Сильнийрух невдоволенняохопив козаківЧернігівськогополку, котрівідіслали доБ. Хмельницькогона переговориС. Пободайла, а самі розпочалипідготовкудо переселенняна Полтавщину.«У черкаськихполковників, котрі живутьпо цей бік Дніпра,- свідчив протопопДмитро, — у чернігівського, у ніжинського, у прилуцькоюі їх полків, уЧеркас на гетьманаБогдана Хмельницькоговиникло нарікання».[4, 164]

Під часскладаннянового реєструсталися повстаннякозаків Корейськогополку під проводомекс-полковникаЛук'яна Мозирі(при цьому буловбито білоцерківськогополковникаМихайла Громику)й заворушеннякозаків Білоцерківськогополку. Хоча напочатку 1652 р. вонибули придушені, а Л. Мозирю стратили, обстановкаістотно неполіпшилася.Особливоїгостроти вонанабула наЛівобережжі, де з'являютьсяновообранігетьмани Вдовиченко, Бугай, Боданкоі Дедюля, з якими, щоправда, гетьманувдалося відноснолегко впоратисябез застосуваннямасових репресій.

Значносерйознішунебезпекустановилаопозиція з бокуполковниківС. Пободайла, Матвія Гладкого,І. Богуна таАдама Хмелецького.Взимку 1652 р. розпочалосямасове переселеннямешканцівСхідного Поділляна Київщинута в Молдавію.Небаченої силинабрав рухопришків уПодністров'ї.За визнаннямМ. Калиновського(після смерті20 листопада1651р.М. Потоцькоговін командувавпольськоюармією), вони«знищили всеПоділля».

ЗаходиБ. Хмельницькогощодо стабілізаціїсуспільно-політичноїобстановки(виключенняз реєстру 8 тис.бунтівнихкозаків, направленнямешканцямБрацлавщинитаємних універсалівіз проханнямтерпляче «зноситипідданствопанам» й обіцянкоюнавесні «звільнитиїх від цьогоярма» та інші)успіху не мали.[2, 89]

Появана початкуберезня 1652 р. вЧернігівськомувоєводствіпідрозділівпольської арміївикликала тутмасовий спротив.На територіїПрилуцькогополку повстанціатакували полкГабріеля Войниловичай розгромиликорогву ЯнаСемашка; наРоменщині — вчинили опірполку СебастіанаМаховського, котрий наказавспалити м. Липівкай двоє сіл, аїхніх жителіввирізати. Селяний міщани Чернігівськоговоєводстватисячами переселялисяна терениМиргородщини, Полтавщини, Гадяччини, доМосковії (тудиперебралосящонайменше20 тис. осіб). ВідбуваєтьсяінтенсивнезаселенняСлобідськоїУкраїни.

Середрадикальногоугрупованнястаршини визріваєзадум зміщенняБ. Хмельницького.Змовниківвикрили, йстаршинськарада на початкутравня винесласмертний вирокгрупі полковників(М. Гладкому таСемену Герасимову)і сотників. Напочатку другоїдекади травняйого виконали(існують дані, що С. Герасимовавиправдали).їхня смертьспричинилаглибоке обуреннясеред мешканцівЛівобережжя.Наказниймиргородськийполковниквідмовивсяз'явитися догетьмана підтим приводом, що " ти нас поодному чоловікуі всіх переб'єш".Козаки Миргородськогоі Прилуцькогополків обралисвоїм гетьманомВдовиченка.

Останньогостав підтримуватиполтавськийполковникМартин Пушкар.Реальною сталазагроза вибухугромадянськоївійни (за визнаннямБ. Хмельницького,«Русі з Руссю»).Врятуватиситуацію моглолише скасуванняумов Білоцерківськогодоговору йвідновленнясоціально-економічнихзавоюваньнароду.

На щастядля молодоїдержави, гетьманусвідомлювавцю загрозу із березня розпочавтаємну підготовкудо виступупроти Польщі, маскуючи їїзаходами домайбутньоївійни з Туреччиною(до речі, на початкугрудня 1651 р. Б.Хмельницькийпорушив передСтамбуломклопотанняпро прийняттяпротекції, причому не лишекозацькоїУкраїни, а й«всієї Русі, всього „руськогонароду“).

Ймовірно, в кінці березня1652 р. гетьманзвернувся зтаємним універсалом(Ю. Мицик довівйого автентичність)»докозаків, поспільстваі поляківспівчуваючихрусинам", вякому закликавготуватисядо боротьбипісля Великодня(18 квітня за старимстилем). [4, 165]

РозділІІ. Хід битвита її наслідки

На початкутретьої декадитравня Б. Хмельницькийвиступив зЧигирина впохід. Із Бірківвін вирушивназустрічтатарам, яких, вірогідно, прибуло близько15-20 тис. на чоліз Кази-Гіреємі Карач-беєм.Розом із нимигетьман з'явивсядо Тарасівки.Звідси 25 травнявін звернувсяз універсаломдо населенняЛівобережноїУкраїни, закликаючизнищувати«поляків, державцівй урядників», а самим вирушатидо його обозу.

Дочекавшиськозаків Корсунського, Канівськогой Черкаськогополків, 27 травняподався доУмані, пославшипоперед себесина Тимошаз частиноюукраїнців ітатарами Карачбея.Оскільки силидоводилосяформуватитаємно, то врозпорядженнігетьмана перебувалоблизько 12-15 тис.козаків (Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунськийі Жаботинськийполки). По дорозідо цих силприєдналисякозаки Уманськогополку. Тобто, всього українсько-кримськівійська налічували27-35 тис. осіб.

Польськевійсько (20 тис.жовнірів ішляхтичів та15 тис. обознихі слуг) розташувалосяна правому боціПівденногоБугу біля впадінняв нього р. Батіг, гори Батіг тамістечок Батігі Четвертинівка.[4, 164]

[1,175]

Сподіваючисьна приєднанняполків ізЛівобережжя, М. Калиновськийспорудив табірнастількивеликим, щойого важко булозахистити і100 тис. жовнірів.Окрім цього, він із великоюнедбалістюпоставивсядо його укріпленнявалами й шанцями.Як засвідчуютьджерела, Б.Хмельницькийвдався до хитрості: звернувся допольного гетьманаз листом, прохаючийого залишитиобоз і звільнитишлях сину Тимошу, котрий їдесватати донькумолдавськогогосподаря. Якзауважив С.Величко, гетьманточно розрахував, що запальнийі впертий М.Калиновськийне зважить нацю пораду, «прагнучинайретельнішевіддати й відомститина Хмельниченковісвою колишнюкривду відХмельницького...»До всього, Б.Хмельницькийнаписав листаз дороги, алепідписав «зЧигирина», іМ. Калиновськийбув певний, щогетьман залишивсяв ньому. [4, 165]

Швидкепросуванняукраїнсько-татарськогоавангардувикликалопанічну втечушляхти з південно-східнихрайонів Брацлавщини.29травня на лівомуберезі ПівденногоБугу з'явилисяперші загонитатар. Досвідченийгенерал ЗигмундПшиємськийна військовійраді запропонувавМ. Калиновськомузалишити втаборі піхотуй артилерію, а з рештою військайти до Кам'янця-Подільського(за іншими даними- до Брацлава), щоб там об'єднатисяз іншими підрозділамий повернутисяна допомогуобложеним.Проте польнийгетьман відхиливцей план.

У суботу1 червня українській татарськіпідрозділиз явилися якна лівому, такі на правомуберегах Бугу, захопившичастину конейі слуг, котріїх випасали.В польськомутаборі зчиниласявелика тривога.М. Калиновськийкинув протинападниківтри кінні полки, яким вдалосявідтіснитиїх на 3,5-4 км відтабору. Однакпідійшли новіукраїнсько-кримськіпідрозділий у жорстокомубою не лишезупинили поляків, а й змусили їхвідступити.За визнаннямучасника подійМиколи Длужевського,«бій тривавдо вечора ізавдав нашимвійськам чималовтрат». Імовірно, вночі з явивсяз обозом Б.Хмельницький.Недільногоранку він оглянувворожі позиціїй виявив їхніслабкі місця.Враховуючите, що жовнірівбуло замалодля одночасногозахисту таборупо всьому периметру, гетьман вирішиватакувати йогозусебіч.

Із полудняукраїнсько-кримськівійська розпочалинаступ.М. Калиновський, за словамиавтора «Римованоїхроніки», закликавкінноту доконтратаки:«Гей, дітки, заБога, за віру! Нехай так неплюють вам вочі»; заохочувавдіяти сміливо, вдарити поворожих бокахі шиях: "… до них, до них, хто Богабоїться". Спалахнулажорстока січа, але вже за півгодинипольська кіннотаздригнуласяй незабаромпочала відступати.Оскільки натискукраїнців ітатар посилився, вона запанікувалай вирішилазалишити табір, переправившисьчерез ПівденнийБуг. Побачившице, М. Калиновськийпочав волатидо них: «Стійте, стійте, дляБога!» Але нанього не зважали.Тоді польнийгетьман наказавнімецькійпіхоті дативогню по " нецнотливихсинах, не синах, а виродкахВітчизни".

В цейкритичниймомент загорілисявеликі запасисоломи й сіна.Скориставшисьсум'яттям, ізтабору почалавтікати «обозначеляді'. Українцій татари увірвалисядо нього. Вчинитисерйозногоспротиву жовнірине спромоглися.»Нас, оточенихз усіх боків,— писав М. Длужевський,- орда рубалашаблями, а козакитак захопилитабір, що нашевійсько булобуквальностерте з лицяземлі". [4, 166]

М. Калиновськийта інші шляхтичікинулися доредутів, дезасіли німецькіпіхотинці. Алей там не змоглидовго протриматися, тому що Б. Хмельницькийоточив їх зусіх боків іпіддав сильномуобстріловіз кількох десятківгармат. По томуукраїнськапіхота штурмомоволоділаредутами, їхніборонці «булиабо вбиті, абовзяті до полону».Польська арміяпересталаіснувати. ЗагинулиМ. Калиновський, його син Самуель, Пшиємський, Марек Собеськийта багато іншихмагнатів іродовитоїшляхти. Втіктивдалося небагатьом.Полягло щонайменше8-10 тис. жовнірів(майже вся піхотай половина всіхгусарів РечіПосполитої).Такого розгромуне зазнавалажодна польськаармія протягомXVI-XVIII ст. Джереласпростовуютьпоширену впольськійісторичнійлітературілегенду провчинену Б.Хмельницькиммасову різанинупольськихполонених (хочане виключено, що важко пораненіжовніри, котріпотрапили допереможців, могли, з оглядуна неможливістьїх транспортування, бути страчені).

Висновки

Блискучаперемога підБатогом ліквідувалапринизливіумови Білоцерківськогодоговору йзумовила розгортаннямасового повстаннянародних масБрацлавського, Київськогоі Чернігівськоговоєводств. Допочатку липняна територіїУкраїнськоїдержави цілковитопоновлюютьсяфункції національнихорганів влади.Під час походуукраїнсько-кримськихвійськ із-підБатога черезоколиці Барай Зінькова, Городок — Бедриківськийдо Кам'янця-Подільськогогетьман доручивполковникуО. Гоголю звільнитиПодільськевоєводствовід польськоїшляхти. Завдякипідтримцізагонів опришків, очолюванихКарпаном таІ. Кияшком, вінв основномувиконав цезавдання. ПеремогаознаменуваловиборенняУкраїнськоюдержавоюнезалежності, оскільки тепервона не булазв'язана жоднимидоговорамиз іншими державами, які ставилиб її в залежність.Визнання де-фактоБ. Хмельницькимсоціально-економічнихзавоюваньнародних масзасвідчилотакож успішнезавершенняна теренахкозацькоїУкраїни Селянськоївійни, чого неможна сказатипро результатиселянськихвоєн у Німеччині, Франції, Росіїта інших країнах.

Списокджерел та літератури

1. БорштукО.В. ІсторіяУкраїни: Навч.Посібник.7-8 кл.- Х.: Країна мрій,2003. — 248с.

2. ІсторіяУкраїни / В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань та ін.: Під ред. В.А. Смолія.-К., Альтернативи,1997 — 416с.

3. СмолійВ.А., СтепанковВ.С. БогданХмельницький(Соціально-політичнийпортрет).2-гевид., доп., перероб.- К.: Либідь, 1995 — 624с.

4. Українакрізь віки //В.А. Смолій, В.С.Степанков.Українськанаціональнареволюція Х\/ІІст. (1648-1676рр) — К., Видавничийдім «Альтернатива»,1999. — 352ст. том 7