Реферат: Історія України Верстюк n2
Гипероглавление:Історія України
Стародавнядоба
Кам`яний вік
Епоха міді — бронзи.
Трипільська культура
Зразки трипільської кераміки.
Скіфо-сарматський світ
Античні містаПівнічного Причорномор`я
Населення України
Київська Русь
Передумови утворення східнослов`янської держави
Київське князівствоАскольда.
Інші осередки державностіна Русі
Народження
Давньоруської держави
Розвиток державності на Русів першій половині X ст.Ігор
Перші спроби регламентаціїданиний адміністративно-судової системи.Ольга
Характер і формаДавньоруської держави
Розбудова держави за Володимира Святославича
Релігійні
Завершення формування держави за Ярослава Мудрого
Становлення
КнязюванняВсеволода в Києві.Усобиці наприкінці XI ст.
Боротьба з половецькими ханами
Настання доби феодальноїроздробленості
Відновлення
Володимиром
Мономахом
СуперництвоЯрославичів за Київ
ГНП0МО^Н|>АБоу
Поліцентризація Київської Русі.Нові спроби об`єднання наприкінці XII ст.
Південна Русь
Економічне життяКиївської Русі
Сільське господарство й промисли
КультураДавньої Русі.Фольклор
Література
Школи.Бібліотеки
Архітектура.
Образотворче
Прикладне мистецтво
Зародження передумов складання української народності
Навала орд Батия на Русь
Київська Русь у світовій історії
Об`єднанняВолині і Галичини
Галицько — Волинське
КНЯЗІВСТВО
Данило Галицький
Галицько — В олинське князівство в кінці ХІН-на початку XIV ст.
Входження до складу
Литовської держави
Українські земліу складі Литви та Польщі
Кревська унія
Українські земліза князювання
Політичне життя українських земель
Московські змагання за українські землі
Демографічніте етнокультурні процесиXIV-першої половини
Економічне життяXIV —першої половиниXVI ст.
Суспільна стратифікація
Люблінська унія
Берестейська церковна унія
Україна у передденьХмельниччини
Причини революції
Українське національне відродження.Створення козацької держави
Підготовка і початок повстання.Перші перемоги.Зародження ідеї автономізму
Мейсенса.
Рушійні силиі характер революції.Проблема її типології, хронологічних меж та періодизації
Розгортання національно-визвольноїі соціальної боротьби.Пилявецька битва
Західний похід армії.Укладення українськопольського перемир`я
Збаразько-Зборівська кампанія.
Укладення Зборівської угоди
Внутрішня і зовнішня політика українського уряду.Формування державних інституцій
Запорозька Січ в половині XVII ст.
Відновлення
Битва під Берестечком.
Укладення Білоцерківського
Батогська битваі виборення козацькоюУкраїною незалежності.Наслідки Селянської війни
Погіршення
Переяславська рада.Укладення українськоросійського договору та його значення
Осінньо-зимова кампанія 1654—1655 pp.а її трагічні наслідки для козацької України
Боротьба уряду за возз`єднанняЗахідного регіону.Встановлення спадкоємного гетьманату
Смерть Б.Хмельницького та історичне значення його діяльності
Ліквідація
Зближення з Річчю Посполитою.Укладення Гадяцького договору
Українсько-московська війна.Конотопська перемога
Прихід до влади
Ю.Хмельницького.
Укладення
Переяславського договору.Чуднівська кампанія
Розвиток громадянської війни
Возз`єднання козацької України та обрання П.Дорошенкаїї гетьманом
Криза і поразка революції(серпень 1671 — вересень 1676 pp.)
Українська революція в контексті європейського революційного руху
XVI—XVII СТ.
Особливості революціїта її значення
Україна за гетьмануванняІ.Мазепи та І.Скоропадського
Ліквідація
Під скіпетром спадкоємцівПетра І
Остаточне скасування
Правобережна Україна
Правобережніі західноукраїнськіземлі в другій половині
XVII-XVIII ст.
Між „чотирьох вогнів"
Козацькі клейноди
Економічне
Під іноземною владою
ІЧозацькии устрій та визвольні рухи
Трагедія поділу України
Західноукраїнські землі
Під владоюРосійської імперії
Під владоюРосійськоїі Австрійськоїімперій
Русіфікаторська політика царизму
Структура
Переселенські рухи українців
Соціально-економічніреформи
Історична наука
Кирило-Мефодіївське товариство
Громадівський рух
У пошуках соціального ідеалу
Українські
«Українське питання» —в центрі
-Загальноросіиськии визвольний рухіУкр аіна
Українська культура на завершальному етапінаціонального відродження
Західноукраїнські земліпід владою
Австро-Угорської імперіїАдміністративно політичний статус.Демократична ситуація
Реформування народного господарства та суспільного устрою
Утвердження ринкових відносин
Суспільно — політична ситуація
Національне відродження.
Руська трійця
Відгомін «Весни народів»
Заснування
Політизація національного руху
Зрушення на культурному полі
Українські емігранти на Американському континенті
Україна в роки першої світовоївійни
Українська карта«в передвоєнних міжнародних стосунках
Політична еліта українства розбилась на три основних табори
Україна —арена військових дій.Загострення українського питання.
Визрівання передумов української революції
Створення
Української Центральної Ради
Українська революція
Перші кроки до здійснення
1-й Універсал УЦР
Українська Центральна Рада
Статус автономії країни»?
Інструкція урядуГенеральному секретаріатові"
Жовтневі події 1917 р.у Києві.
Проголошення УкраїнськоїНародної Республіки
Українсько — більшовицька війна
Брестський мирний договір:
Перше становлення
Українська
Народна Республіка:
Становлення
Політична ситуація
Україні у травні-жовтні 1918 р.
Українська держава у зовнішньополітичному контексті
Крах гетьманщини
На перехрестіполітичних перспектив
Орієнтація на Антанту та її крах
Політична ситуація в УНРу квітні-червні 1919 р.
Кам`янецький період
Воєнно`більшовицька експансія в Україну в кінці 1918 —на початку 1919 о.
Запровадження„воєнного комунізму«в Україні
Розгортання селянського антикомуністичного повстанського руху в Україні навесні 1919
Розклад Червоної армії, падіння радянської влади
Революційна
Останній двобій білих і червоних на території України
Революційновизвольний рух на західноукраїнських землях
У переддень повстання
Боротьба за головне містоСхідної Галичини
Бої за Львів
Будівництво національної держави
Прорахунки й здобутки уряду ЗУНР
Орієнтири визвольних змагань
Волинь відбиває атаки
Дипломатична підготовка загарбання
Великі держави рятують
Чи існували перспективи виживання ЗУНР?
Трагічний розвиток подій
Паризька мирна конференція
Останні кроки властей ЗУНРна українській території
Соціально — економічна
УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу
Запровадження нової
Голод 1921 — 1923 pp.
»Автономізація" УСРР
Зміцнення партійної диктатури.
НЕП у помисловості.
Українізація: форма і зміст
Культурне будівництво
Відмова від нової
Концепція планової економіки
Індустріальна гонка
Знищення класу селян-власників
Голод 1932—1933 pp.
Колгоспи у системі
Культурне будівництво
Трагічний фінал соціально-економічних перетворень: масові репресії
Сталінська конституція
-західноукраїнськіземлі між двома війнами
Нова чужа влада
Одвічна зброя експлуататорів
Рецидиви „федераціонізму«в політиці Варшави
Загальнонаціональні прагнення західноукраїнського населення
Радикалізація
Напередодні світової війни
Українське суспільство у 1939-1941 pp.
Радянсько-німецький альянс і возз`єднання західноукраїнських земель у складі УРСР
Наростання загрози нацистської агресії.Стан обороноздатності
Напад Німеччини й оборонні бої
НаступНімеччини у 1941р
Нацистська окупаціяі рух Опору
Вклад України у воєнно-економічну мобілізацію
Повернення радянської влади й українське суспільство
З руїн і попелу
Повоєнне десятиріччя
Третій удар голодом
Політико — ідеологічна реакція
Війна після війни
Радянізація»Західної України
Після смертітирана
Наростання системної кризи тоталітарного ладу
Лібералізація
Шістдесятники
Дисиденти
Політична реакція
Економна" економіка
Стан освіти та науки
Літературно-художня творчість
Етнодемографічні зміни
На шляхудо незалежності
Спроба„прискорення`
Гласність" і початок національного відродження
Від створення Руху до формування парламентськоїопозиції
Опозиція наступає:
Патова ситуація".„ Суверен — комунізм "
Від краху заколоту
Утвердження національноїдержавності
Утвердження незалежної України
Політичне
Економічний стан держави
Аграрна проблема
Основні положення
Розселення українців у сучасному світі
Українці у США, Канаді, Австралії
Українців країнах
Південної Америки
Українці Західної Європи
Українці у Східнійі Південно-Східній Європі
Українська діаспора та Україна
--PAGE_BREAK--
Історія Ужраїни
Навчальний посібник
Рекомендований
Міністерством освіти України
/>
Авторський колектив
В Ф Верстюк, О В Гарань, О І Гуржій, В М Даниленко,
В Б Євтух, Я Д Ісаєвич, Г В Касьянов, М В Коваль,
М Ф Котляр, С В Кульчицький (керівник колективу),
В М Литвин, О П Моця, О В Русина, В ГСарбей,
РГСимоненко, В А Смолій, В Ф Солдатенко,
Ф І Сгеблш, В С Степанков, Т В Чухліб, Ю І Шаповал
Під загальною редакцією В А Смолш
Упосібникуподається короткий огляд
вітчизняної історії в загальному контексті розвитку
світової цивілізаціїВчені Інституту історії України та інших установ НАН України об'єднали
своїтворчі зусилля, щоб представити нову концепцію вітчизняної історії 3 сучасних методологічних позицій осмислюється величезний фактичний метеріал. Узага іьнюються кращі здобутки
історіографи, а також нові факти, запозичені в таємних архівах після їх відкриття 1991 року.
Посібник розрахований на учнів старших класів,
вчителів шкіл, гімназій, ліцеїв, а також на студентів та викладачів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів
Історія України
/ В Ф Верстюк, О В Гарань, О 1 Гуржш та ін ,
Під ред В А Смолія — К, Альтернативи, 1997 ■
416 <
0503020902
97
Без
оголошення
ISBN5-86248-127-3
© Видавничий дім «Альтернативи», 1997
© Макет О В Коваль, В О Козаков, 1997
Стародавня
доба
т ш
Кам'яний вік
З
аселення території сучасної України первісною людиною відбулося ще в епоху палеоліту —
початковий і найбільш значний у часовому
вимірі період історії людства Саме цього часу відбулося виділення людини з тваринного світу, були
виготовлені перші знаряддя праці, почалося використання вогню й одягу, споруджені перші житла.
Цієї ж доби почали складатися основи початкової
суспільної організації людських колективів й зароджуватися ідеологічні уявлення. В ранньому палеоліті
відбулося початкове розселення людства з Африканського континенту на нові території.
На українських землях первісна людина з'явилася пізніше — у так звану ашельську епоху, що датується часом від 1,5 млн. до 150 тис років тому.
В цей час з'явились архантропи, об'єм мозку яких коливався від 800 до 1300 см3 (об'єм мозку сучасної
людини 1400-2000 см3), а зріст сягав 160-170 см.
Первісні люди освоювали нові території, зокрема землі Європи, де й проживали невеликими групами,
що утворювали так зване первісне людське стадо.
Склад і технологія виготовлення кам'яних знарядь праці свідчать вже про початок вивільнення виробничої діяльності архантропів від рефлекторної форми,
тобто про зародження мислення. А поява однотипних кам'яних знарядь, як-от ручного рубила,
ниттовлення знарядь із кістки, рогів та деревини
і тдчать про початок переходу до свідомої виробничої діяльності Задопомогою цих знарядь архантропи долучали засоби існування. Основним їх заняттям було полювання на диких тварин, у тому числі великих.
Нони чбирали також рослинну їжу — плоди, ягоди,
норішія
Архантропи широко використовували вогонь.
Сліди вогнищ у різних місцях виявлені археологами ^
в печерах і на відкритих стоянках тих часів Освоєння вогню мало величезне значення для життя стародавнього населення. Адже він забезпечував надійний захист від холоду та звірів, давав можливість освоювати нові райони, котрі раніше були недоступними Можливо, вже цього часу людина почала використовувати вогонь для приготування їжі.
На сьогодні в різних регіонах України виявлено близько ЗО ашельських стоянок. На думку вчених, початок цього процесу відноситься до часу так званого гюнцського похолодання, що сталося близько одного мільйона років тому. Кам'яні знаряддя праці та сліди виробництва цих часів виявлені на глибині 12 м від сучасної поверхні на стоянці Королево, що на березі р.Тиса на Закарпатті. Ймовірно, вже на цьому етапі люди просунулись і далі на схід — у Північне
Причорономор'я та Приазов'я. Як свідчить аналіз характерних особливостей ранньоашельських кам'яних
індустрій Закарпаття, розселення прадавніх колективів на територію України (принаймні в її західних областях) скоріше всього відбулося цього часу з західної частини Передньої Азії та півдня Центральної Європи (передусім з Балкан).
Та освоєння територій людиною не можна уявляти як одночасовий акт. Це був тривалий процес, що мав, вірогідно, хвилеподібний, перемінний характер.
До того ж міграції окремих груп відбувалися з різних територій. Так, дещо пізніші археологічні матеріали,
знайдені на стоянках на Житомирщині і в Криму,
дають підстави зробити припущення і про імпульси з північних земель сучасної Німеччини та Кавказу.
А на Житомирщину первісне населення теж потрапило з півдня. Тож південно-західний і західний шляхи початкового розселення в українському регіоні
були основними.
Подальша еволюція людини привела до появи в мустьєрську епоху (150-35 тис. років тому) палеоантропів, або неандертальців. Це був наступний ступінь фізичного та розумового розвитку типу людини, що розширила межі свого проживання В Україні відомо близько 200 стоянок такої людини. Кам'яні
знаряддя неандертальців були досконаліші й різноманітніші, ніж у архантропів Серед них особливе значення мали гостроконечники, що використовувались як ножі і, мабуть, як наконечники для списів.
Зовні неандерталець був корінної статури, з розвинутою мускулатурою, трохи сутулий. Будову черепа та мозок (об'єм 925-1800 см3) він мав примітивні. Голова у нього була порівняно велика, видовженої
Історія України
форми, з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям Для неандертальця характерні широкий, що іноді досить виступає, ніс, скошене назад підборіддя, асиметричність півкуль мозку, пов'язана з праворукістю,
краще, ніж у архантропів, розвинутий руховий центр мозку Однак лобова частина мозку у нього була розвинута менше, ніж у сучасної людини
Неандертальці мали почуття родинних зв'язків,
робили спроби розібратися у двох станах перебування родичів — життя і смерті В багатьох печерах знайдені останки похованих — перші соціальні захоронения в історії людства Це також свідчення зародження релігійних уявлень і вірувань Так, під час розкопок грота Кпк-Коба в Криму були виявлені
рештки кісток дорослого неандертальця й дитини
6-8 місяців Дорослий був похований у могильній ямі і лежав на правому боці з трохи підігнутими ногами На думку дослідників, тут була захоронена жінка віком близько 35 років і зростом 135-159 см
Вікове співвідношення похованих і те, що їх поклали поряд, дають можливість зробити припущення, що це могила матері та дитини
Неандертальці — сучасники великого обледеніння з різким похолоданням клімату Вони проживали в печерах, пристосовуючи їх під житло, де споруджували наземні будівлі на зразок чуму, покриті шкурами тварин Одна з них була досліджена на стоянці Молодова на Дністрі (Чернівецька обл ) Споруда, очевидно,
була овально викладена зі спеціально підібраних великих кісток мамонта Каркас житла зводили із жердин, а зверху його покривали шкурами, котрі
закріплювали також кістками мамонта Всередині
збереглися сліди 15 багать і знайдено велику кількість уламків кременю, з якого виготовлялися знаряддя праці
Боротьба людини за існування була дуже тяжкою
Адже за низького рівня розвитку продуктивних сил способи добування їжі (навіть при набутих навичках полювання), які були відомі тогочасній людині, не завжди могли забезпечити окремі колективи необхідними харчами Люди часто голодували, серед них була висока смертність Вивчення решток кісток неандертальців показало, що 55% із них помирали,
не досягши навіть 20-річного віку, і майже ніхто не доживав до 50 років
В епоху, в яку жили неандертальці, відбулося остаточне становлення людини Близько 35 тис років тому з'явились їх нащадки, що вже належали до сучасного типу — „Homo sapiens", або „людини розумної" В Європі їх ще називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де
вперше було знайдено п'ять кістяків цього типу разом з кам'яними знаряддями праці та просвердленими раковинами Фізичною будовою кроманьйонець нічим
істотно не відрізнявся від сучасної людини
Техніка виготовлення знарядь праці й господарство кроманьйонців досягли вищого, ніж у неандертальців, ступеня розвитку Вони виготовляли різноманітні знаряддя з каменю та кістки, прикраси,
статуетки, що нагадують людину, фігури тварин
Основним джерелом добування їжі було полювання на великих тварин — мамонта, зубра, бізона, носорога, печерного ведмедя Мисливська зброя стала досконалішою — з'явились дротики, гарпуни, списокидалки
Кроманьйонці продовжували споруджувати житла на зразок чуму чи яранги, а також землянки і
напівземлянки Як будівельний матеріал використовувалося дерево (жердини), кістки й шкури великих тварин Так, на будівництво трьох жител та обладнання багаття у поселенні біля Межиріч на Середньому
Дніпрі (Черкаська обл ) було використано 1753
кістки мамонта Підраховано, що для спорудження цих жител потрібно було забити 110 мамонтів
У цю ж епоху склався родовий лад і відбулася племінна організація суспільства Виникли давні
форми релігійних вірувань анімізм — культ предків
і вшанування померлих, магія — віра в те, що заклинаннями та обрядами можна вплинути на хід подій,
тотемізм — віра в спільного для конкретного колективу предка із світу тварин чи рослин, фетишизм —
поклоніння предметам неживої природи
Потрібно зазначити, що якраз у цю епоху почався і процес виникнення рас — представників трьох основних типів — європеоїдного, негроїдного та монголоїдного Давні раси менше відрізнялись одна від одної, ніж сучасні, — вони мали яскраво виражені
риси походження від єдиного людського типу
По закінченні останнього льодовикового періоду
(14-12 тис років тому) кліматичні умови Євразійського материка зазнали значних змін Льодовий покрив танув і поступово відступав у межі своєї первісної появи в північних широтах У результаті потепління складалися ландшафтно-географічні зони, близькі
до сучасних Змінився рослинний і тваринний світ
На територіях, де раніше був степ, тундра чи льодовик, виросли ліси Зникли мамонти, шерстисті
носороги й інші тварини, котрі були головним об'єктом полювання та джерелом їжі в попередні часи Ліси заселили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь,
вовк, лисиця, бобер, а степи — бик, кінь, антилопасайга й інші сучасні тварини
б
Стародавня доба
Почалася нова епоха, що дістала назву середнього кам'яного віку — мезоліту Умови життя людей,
зокрема добування ними їжі, різко змінились, що стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці Були створені вироби для обробки дерева —
долото, сокира, тесло, нові знаряддя з кістки та дерева (ножі, кинджали, списи) з крем'яними пластинами Також було зроблене важливе відкриття досить складного длятого часу механічного
інаряддя — лука
Великі родові колективи мисливців на мамонтів та бізонів змінились порівняно невеликими групами мисливців Озброєна луком і стрілами людина тепер мала більшу самостійність і можливість полювати сама Поширеним було полювання на північного оленя 3 луком і стрілами людина навчилась забивати тварин на відстані, а дичину — на льоту
Крім мисливства одним із основних занять стає
рибальство В цей час були винайдені різноманітні
пристосування для ловлі риби — гачки, сіть з поплавками, складна система загородок на ріках та озерах,
а також човни, видовбані з цільних стовбурів дерев,
та весла Важливого значення набуло збирання річкових і морських черепашок, їстівних рослин та ягід
Домашньою твариною став собака — віднині
постійний супутник людини
На відміну від попередніх часів в епоху мезоліту почали ховати померлих вже не серед живих, тобто на території стоянок, а за їх межами — у давніх
іюдовихчи племінних могильниках Так, у Дніпропетровській області досліджено три могильники біля
Волоського та Василівки, на яких виявлено близько
90 поховань Більшість захоронених — чоловічої
статі, покладені в могили на боці Серед останків померлих знайдені стріли і навіть наконечник дротика (причому деякі з них застрягли прямо в кістках),
а на деяких черепах є вм'ятини від ударів Все це
с шдчить про те, що тут були поховані члени роду чи племені, котрі загинули під час сутичок Деталі обряду поховання, зокрема орієнтація померлих,
пказують на те, що люди епохи мезоліту поклоняли-
( я мабуть, небесним світилам і понад усе — сонцю
Поширення мисливства і збільшення кількості
населення зумовили певне порушення екологічного баланс у Внаслідок цього в багатьох регіонах склалася
і шуація, названа кризою мисливського господарст-
іііі І Ірисвоюючі форми господарювання поступово
іііги риували себе, а тому їм на зміну йшли відтворюючі (JIO[)MHЦе відбулося вже в епоху неоліту, коли
і і.і|иіданнє населення України досягло нового ступени < мого культурно-історичного розвитку
В неоліті, або новому кам'яному віці (VI-III тис до н е ), приручаються всі основні види домашніх тварин, виникає примітивне землеробство Але присвоюючі форми господарювання, особливо в лісовій зоні, ще довго відіграють важливу роль у життєдіяльності тогочасного населення Лісові племена так званої культури ямково-гребінцевої кераміки аж до кінця нео мту (як і в попередні часи) існували виключно за рахунок мисливства, рибальства та збирання ягід У поліській зоні особливого значення набуває
рибальство, яке стає визначальною формою господарювання А в південному і південно-західних репонах,
наприклад у населення культури лінійно-стрічкової кераміки, основне місце належало вже примітивному землеробству та скотарству
Відмінності в характері господарювання в різних репонах України, на думку Д Телегіна, свідчать про нерівномірність історичного розвитку неолітичного суспільства, що пов'язано з природним оточенням та історичною ситуацією в ті чи інші часи На півночі
сприятливі умови в епоху неоліту зумовлювали подальший розвиток традиційних форм присвоюючого господарювання А на півдні, в степовій зоні, вже в пізньому мезоліті стало бракувати дичини, що було однією з причин переходу людства до відтворюючого господарювання — скотарства та землеробства (землю почали обробляти за допомогою мотик з рогу та кістки) Перехід племен в епоху неоліту до відтворюючих форм господарювання був важливим етапом в історії людства в цілому
і тогочасного населення України зокрема Іноді
цей процес називають „неолітичною революцією"
Дійсно, в галузі давньої економіки це був своєрідний революційний переворот, котрий розтягся на значний відтинок часу і збігався з темпами соціальноекономічного і культурного розвитку тієї епохи
Одним з важливих досягнень стає виготовлення глиняного посуду Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина Як вважають дослідники, глиняний посуд виник шляхом обмазування сирою глиною посуду,
сплетеного із лози Такий посуд випадково потрапляв у вогонь, дерев яна частина вигорала,
а глина обпалювалась, ставала досить твердою та водонепроникною Посуд швидко набув популярності, і його використовували для різних цілей —
приготування їжі, зберігання сипучих продуктів тощо Його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості По таких масових знахідках археологи визначають ареали проживання окремих людських спільнот (на землях України виділе-
7
но понад 10 неолітичних археологічних культур)
Епоха неоліту в цілому належить до первіснообщинної формації стародавнього суспільства, в котрій порівняно з попередніми періодами відбуваються лише певні соціальні зміни Це племінний лад,
економічною і соціальною основою якого був матріархат Колективні могили, відсутність поховань, що виділялися б багатим інвентарем чи особливостями ритуалу, свідчать про соціальну рівність серед тогочасних людей Лише поява кам'яних булав в окремих похованнях (Маріуполь, Микільське), котрі, мабуть,
мали значення символів влади й підпорядкування,
вказує на зародження інститутів родової влади
За характером матеріальної культури та основних видів занять неолітичні культури України розподіляються на дві зони землеробсько-скотарську та мисливсько-рибальську Межа між ними пролягає
в Євразії — від північної частини Франції через північ Центральної Європи, Польщу, Україну, Нижнє
Подоння та Нижнє Поволжя до Середньої Ази
Характерною ознакою культур землеробськоскотарської зони є переважання плоскодонної
кераміки (рідко — круглодонної), прикрашеної
здебільшого лінійним, у тому числі спірально-меандровим, орнаментом Тут з'являється розписний посуд, використовуються шліфовані кам яні сокири,
складається специфічний поховальний обряд (покладення померлого у скорченому вигляді на боці
разом з керамічними виробами) Носіями культур цієї зони були племена середземноморського типу
Потрібно зазначити що і носи археологічних культур Полісся зробили перші кроки до відтворюючих форм господарювання, хоча переважали традиційні заняття На відміну від вищезгаданих культур мисливців і рибалок типовою є наявність гостродонної кераміки, прикрашеної переважно штампованим орнаментом (ямки, гребінцеві вдавленя)
Серед крем'яних виробів важливе місце займали сокири, здебільшого нешліфовані Тут домінує обряд поховання померлого витягнуто, на спині, без кераміки Носіями цих культур були переважно племена пізніх кроманьйонців
продолжение
--PAGE_BREAK--Епоха міді — бронзи.
Трипільська культура
анні форми відтворюючого господарювання, що
■ зародились у цю епоху, набули подальшого
розвитку в перехідний період від кам'яного
віку до епохи бронзи — в так званому мідному віці,
або ж енеоліті (IV-IIIтис до н е ) В цей час люд-
Історія України
ство оволоділо першим металом — міддю, знайомство з яким відбулося ще раніше в близькосхідному регіоні (V-IVтис до н е )
Важливим досягненням тих часів було зростання продуктивності праці, виникнення передумов для регулярного обміну і появи майнового розшарування суспільства, тобто початку розкладу первіснообщинного ладу Тоді ж намічається перехід від мотичного до ранніх форм орного землеробства Із збільшенням кількості тварин у стаді коня пристосовують для верхової їзди А зміни у виробничій діяльності і розвиток
ідеологічних уявлень зумовили зміни й у комплексі
вірувань Це знайшло відображення у монументальній скульптурі, у орнаменті та поховальному обряді
Найбільш ранніми суспільними утвореннями на території України, що вступили в нову епоху, були землеробсько-скотарські племена трипільської культури та культури Гумельниця Обидві вони сформувалися на основі культури Боян і, можливо інших неолітичних культур Балкано-Нижньодунайського регіону Пізніше з'являється ще ряд культур земле -
робсько-скотарського напряму, пам ятки яких відомі
також і на захід від сучасних кордонів України (кулястих амфор, воронковидних посудин тощо)
Але все ж таки найяскравішою серед них була трипільська (за назвою поселення поблизу с Трипілля на Київщині, дослідженого В Хвойкою) Поширена на території від південно-східного Прикарпаття до
Дніпра ця культура розвивалася протягом IV-IIIтис до н е Вона є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку Трипільська культура була складовою частиною великої трипільсько-кукутенської спільноти, що займала переважно територію лісостепової смуги Правобережної України та Молдови
Особливості трипільської культури та її місце в
європейському енеоліті визначаються, на думку
І Чернікова, по-перше, величезною територією поширення (близько 190 тис км2 ) Вражають швидкі
темпи освоєння трипільськими племенами нових територій — на ранньому етапі освоєна площа становила близько 50 тис км2, на середньому —
150 тис км2 Жодна з європейських розвинених землеробських енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею ні за площею, ні за темпами поширення
По-друге, вони характеризуються довготривалим періодом поступового розвитку — протягом
1500 — 2000 років — без значних змін в основних рисах культури
По-третє, за своїм походженням трипільська
8
І
Стародавня доба
культура хоч і була пов'язана з Балкано-Нижньодунайським регіоном, але в процесі поширення на нові
східні території включала в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур При цьому вплив південно-західного населення
Оув неодноразовий, а розвиток білйш-менш відокремлених общин приводив до виділення своєрідних локальних груп, що мали різну долю
По-четверте, трипільська культура відзначається розташуванням поселень певними концентрованими групами з проміжними менш заселеними територіями
Навряд чи можна назвати Трипілля „культурою ко-
' чуючих землеробів", та деякою мірою до неї підходить поняття „культура пересувних землеробів" Цим племенам доводилося в умовах українського лісостепу кожні 30-50 чи 60-80 років залишати засновані по-
I селения через виснаження грунту внаслідок
' екстенсивного ведення господарства, переселятися та освоювати нові землі Цим, зокрема, можна пояснити і утворення найбільших у Європі за доби енеоліту поселень-гігантів на Уманщині до 450 га, в яких було сконцентровано по кілька великих общин
і1 землеробів
По-п'яте, ця культура була крайньою північносхідною ланкою землеробських культур „балканозахідноукраінського" регіону європейського енеоліту,
що безпосередньо межувала та підтримувала зв яз-
(і ки з найбільшим у Стародавньому світі ареалом
скотарських культур євразійських степів та неолітичних культур лісостепової й поліської зон Східної
Європи
Однією з причин зникнення багатьох культур,
tзокрема трипільської, стала навала скотарських пле-
мен з Північного Причорномор'я Носив курганних культур українських степів, котрі зруйнували багато осередків осілого населення, іноді навіть називають
„вікінгами" IV-III тис доне А руйнація цих культур пов'язується з „курганізацією" Європи та Малої
Ази, що позначається терміном „індоєвропеїзацш",
або „розселення індоєвропейців з прабатьківщини"
Як уже зазначалось, основою життєдіяльності
трипільських племен було землеробство, а також скотарство Надзвичайно високий рівень мали домашні виробництва й общинні ремесла, особливо юнчарство (розписний посуд) та металообробка
Трипільський осередок належав до найдавнішої
в Європі, а також найрозвинутішої в енеолітичну добу Балкано-Карпатської металургійної провінції
Через ці землі проходив шлях, по якому торгували мета \ом Про взаємозв'язки трипільців з іншими
і рунами стародавнього населення свідчать і різні
антропологічні типи, відмічені серед носив цієї культури Отже, Трипілля було сполучною ланкою між
Заходом і Сходом
Основним економічним осередком тогочасного суспільства була велика сім'я, котра складалась із кількох парних сімей Місцями проживання великосімейної общини були великі будівлі, розділені
перегородками на окремі відсіки, кількість яких дорівнювала кількості парних сімей (мала сім'я могла проживати і в окремій будівлі)
Багату інформацію про духовний світ трипільців містить орнамент глиняних виробів Так, тричленна побудова орнаментальних композицій на стінках багатьох горщиків, можливо, є відображенням триярусної картини світу У верхній частині горщика горизонтальною хвилястою лінією зображували воду, посередині — сонце, місяць, краплі дощу, а в нижній частині — дерева, людей, тварин Є припущення, що ці три горизонтальних яруси розпису на керамічних виробах відображують поділ світу на верхнє небо із запасами води, звичайне небо (середній ярус), по якому завершує свій біг ясне сонце
і через яке на землю (третій ярус) падає дощ, окроплюючи рослини
Культові обряди та церемонії проводились як у звичайних житлах, так і в спеціальних святилищах
Одна з таких споруд на поселенні Сабатинівка (басейн Південного Бугу) являла собою будинок з коридором У віддаленій від входу частині приміщення знаходилась піч, біля якої були розставлені
зернотерки, глиняні жіночі статуетки і посуд (в одному з горщиків виявлені кістки бика)
Вздовж стіни був зведений глиняний вівтар,
а поряд з ним, в кутку, — масивне глиняне крісло,
спинка якого закінчувалась двома роговидними виступами, — так званий „рогатий трон" На вівтарі
виявлено 16 глиняних сидячих жіночих фігурок та мініатюрні моделі кріслець з „рогами" на кінцях спинок, пофарбованими в червоний чи білий кольори
Поряд стояв великий горщик із рельєфним зображенням чотирьох жіночих грудей, котрий, вірогідно,
призначався для води Мабуть, це святилище було своєрідним жіночим будинком, в якому випікали ритуальний хліб
Сприятливі природні умови і розвиток різних галузей натурального господарства зумовлювали значне збільшення населення Якщо наприкінці першого етапу існування трипільської культури населення становило близько 30 тис чоловік, то наприкінці
середнього воно сягало вже 410 тис Далі спостерігається певний спад 330 тис у середині і близько
9
/>
Історія України
100-120 тис. чол. наприкінці пізнього етапу. Поселення були різних розмірів, а найбільші з них зосереджувались у межиріччі Південного Бугу та
Дніпра — тут відомо близько 30 пам'яток площею понад 50 га.
Найголовнішим елементом у плануванні таких
„протоміст" було створення кількох овалів забудови,
діаметр яких сягав 1-3,5 км, з двоповерховими чи одноповерховими спорудами. Вони утворювали вулиці
та квартали в центральній частині поселення. На найбільших з них (Майданецьке, Тальянки та ін.)
налічувалось від 1600 до 2700 будівель різних типів.
Крім житлових досліджені також споруди, що могли використовуватися для громадських потреб.
Розвиток відтворюючих форм господарювання викликав корінні зміни й у мисленні людини, ставленні
її до природи. Поступово давні символи та обряди значно змінилися, трансформувалися у нові, передусім у символи добробуту. Зокрема, з культом родючості
пов'язано багато жіночих статуеток, в яких насамперед підкреслюються ознаки жіночої статі. Пізніше їх змінюють зображення молодих дівчат з плавними лініями тіла. Такі статуетки передають образ жіночого божества, широко відомого в усіх ранньоземлеробських племен і тісно пов'язаного з уявленнями про велику богиню-матір, про матір-землю, від якої й залежить родючість. З цим культом пов'язані
також скульптурні зображення домашніх тварин —
бика, корови, барана, козла, свині, собаки. Ліпні
голови їх нерідко прикрашають глиняні горщики, що використовувалися для зберігання їжі.
Але у всякої культури є початок і кінець. Були вони і у Трипілля. З приводу її поступового зникнення висловлюється кілька гіпотез: це і порушення екологічного балансу, що було пов'язано з екстенсивним
веденням господарства; и певне похолодання клімату; і спроба перебудувати землеробську основу економіки на скотарську; і внутрішні протиріччя та протистояння трипільських общин західного та східного ареалів; і експансія степовиків (носіів ямної
культури) на північний захід і племен культури кулястих амфор із заходу на схід (тобто на зайняті
трипільцями території). Вірогідно, що була не одна,
а кілька причин зникнення трипільської культури
Розвиток населення трипільської культури відбувався своїм, суто європейським, неурбаністичним шляхом. Трипільці досить близько підійшли до рівня перших світових цивілізацій Малої Азії та Єгипту, але не змогли зрівнятися з ними внаслідок згаданих причин. Та феномен трипільської культури полягає в тому, що вона своєрідно поєднала господарські, фізико-біологічні, антропологічні, етнокультурні та суспільно-ідеологічні системи найстародавніших представників людських суспільств Півдня, Центру,
Сходу та полісся Європи, що належали до кількох антропологічних та мовних груп, перебували на різних рівнях розвитку. Довготривале проживання населення трипільської культури на значній території Східної
та Південно-Східної Європи привело на заключному етапі до її сегментації, а згодом і до розчинення у складному конгломераті культур, які засвоїли їі основні
досягнення у господарстві, культурі, ідеології. Ці
надбання збереглись у міфології та культах протослов'ян, а також інших індоєвропейських народів.
Тоді ж причорноморські степи і Крим займали угруповання з переважанням скотарського способу ведення господарства — носії середньостогівської, ямної та інших археологічних культур. Перші з названих вже приручили коня. Вони, як і їх наступники, маючи специфічний уклад життя, були досить
Зразки трипільської кераміки.
10
Стародавня доба
войовничими, про що свідчить багато знахідок бойових молотів, кинджалів, наконечників для стріл.
Можливо, побоюючись нападів з півдня, загроза яких постійно нависала над трипільцями, вони й стали будувати поселення-гіганти. їх концентрація і
щільна забудова зовнішніх кварталів дають підстави говорити про оборонні функції цих зон-„суперцентрів". Але водночас взаємовплив південних сусідів та трипільців-землеробів зумовив зміну способу іх господарювання — на пізньому етапі існування цієї
культури стало переважати скотарство.
Племена ямної культури, що селилися на широких степових просторах від Приуралля до Дунаю в
III тис. до н.е., також швидко пересувалися на безмежних просторах і були дуже войовничі. У другій половині III тис. до н.е. на місцях колишніх трипільських поселень лісостепового правобережжя споруджуються кургани ямників. Характеристика їх укладу життя яскраво доповнюється матеріалами,
одержаними під час розкопок Михайлівського поселення на Нижньому Дніпрі, що функціонувало близько тисячі років. Із невеличкого селища з землянковими житлами воно перетворилося на фортецю,
оточену глибокими ровами та кам'яними стінами
(збереглись їх залишки висотою 2,5 м).
У цю ж добу, наприкінці IV тис. до н.е., в степах
України з'являються кургани, що на віки стають невід'ємним елементом ландшафту цієї зони. Ці кургани являють собою округлі насипи різної висоти.
Під ними знаходяться поховання. Та це не просто насипи з грунту, бо довкола них збереглися залишки складних архітектурних споруд із землі, дернових вальків, каміння і дерева. Появу курганів з викладеним довкола камінням чи вертикально поставленими плитами дослідники пов'язують з культом сонця.
Степовий курган— це ніби трохи підняте над поверхнею землі повторення в меншому масштабі того, що бачить людина навколо себе, це ніби своєрідна модель видимого світу.
В ці часи переважає обряд поховання померлого
В скорченому вигляді й посиланого червоною вохрою.
Характерно, що поховальну конструкцію робили у формі воза. При цьому справжні дерев'яні дискові колеса від воза знімались і клались по кутах могильної
ями. Померлий начебто вирушав у подорож з реального світу в інший. Рештки возів у похованнях є
найдавнішими свідченнями використання колісного транспорту на нашій території.
Крім того, в ці часи з'являються перші поховальні кам'яні скрині та монументальна скульптура у вигляді різноманітних стел — кам'яних плит прямо-
кутних, трикутних, трапецієвидних контурів. Поряд з простими стелами зустрічаються й антропоморфні,
на яких вигравірувані окремі частини тіла та різні
предмети. Всі вони, безсумнівно, є культовими пам'ятками, пов язаними з вшануванням предків, сонця,
родючості.
Загалом перші скотарі українських степів різко змінили характер міжплемінних відносин. Вони, зокрема, поклали край віковим культурним впливам на
Дніпровському Правобережжі нижньодунайських та балканських племен. У середині IV тис. до н.е. розпочався зворотний процес, в результаті якого було повністю витіснено це чужорідне для території України населення. А у способі господарювання з'явилося степове скотарство, яке поширилося на території від
Дніпра до Карпат.
Далі на шляху прогресу стародавнього населення України був історичний період, що тривав близько тисячі років (II тис. до н.е.). Він дістав назву доби бронзи за найменуванням цього сплаву (мідь плюс олово чи рідше — свинець або миш'як). Цей штучний метал був твердіший, ніж мідь, температура його плавлення була також значно нижчою: мідь плавиться за температури 1056 градусів, а бронза — близько
700-900. Таку температуру можна було отримати навіть у найпримітивніших печах, а то і на вогнищах просто неба.
Вважається, що відкриттю цього сплаву могла сприяти наявність у деяких мідних рудах домішок олова (найкраща бронза — 9 частин міді і 1 частина олова). Коли люди пересвідчились у перевагах нового металу, з нього почали виготовляти знаряддя праці та зброю. На території нинішнього Донбасу в давнину були шахти для видобування руд, необхідних для виробництва бронзи.
Розвиток металургії бронзи і поява значної
кількості металевих знарядь сприяли подальшому розвитку всього господарського комплексу, взаємовпливу між скотарськими та землеробськими племенами, котрі водночас поглиблювали свою спеціалізаію. Якраз на початку епохи бронзи в степах Східної Європи завершився процес виділення скотарських племен з-поміж інших. Це знаменувало початок нагромадження багатства (насамперед худоби та товарів від землеробів) у руках окремих сімейств. Патріархальні родинні відносини остаточно утвердились у тогочасному суспільстві — головна роль переходить до чоловіків.
Доба бронзи характеризується великою кількістю археологічних культур (близько 20): шнурової та багатоваликової кераміки, тшенецько-комарівської,
продолжение
--PAGE_BREAK--11
і
Історія України
катакомбної, зрубної тощо, котрі належали до різних груп племен Це свідчить про зростання певної відособленості господарського і культурного розвитку окремих людських колективів Проте помітна і певна спільність окремих культур на досить значних просторах України та сусідніх територіях, що свідчить про постійні контакти між ними та розселення носив окремих культур у різних напрямках Порівняно з
іншими стародавніми народами Східної Європи племена, котрі населяли територію України, досить рано вступили в епоху бронзи Але ця територія вже чітко розподілялася на три складові „світи" — Степ, Лісостеп і Полісся Куїьтурні й етноісторичні процеси в кожній із цих зон відбувалися різними темпами і в різних руслах
У цілому тогочасний світ, як уже зазначалося,
ділився на землеробський і скотарський У північних районах протягом усього згаданого періоду добування каменю і виготовлення з нього різноманітних виробів все ще посідало виключно важливе місце,
адже крихка бронза не могла повною мірою витіснити традиційну виробничу сировину
На відносно легких грунтах того ж Полісся почало розвиватись і землеробство, про що свідчать знахідки стародавніх дерев'яних рал у Токарях на
Сумщині та в Поліссі на Чернігівщині Ще більшого розвитку досягло землеробство в лісостеповій зоні
— найсприятливішій для цього заняття Тут значно розширюється асортимент культурних рослин зафіксовані знахідки кількох сортів пшениці, проса,
ячменю, льону, коноплі, гороху, сочевиці, розвиваються садівництво й городництво (виявлені кісточки вишні, сливи, насіння ріпи, цибулі, часнику, маку)
Зображення плуга на плитах навісу Таш-Аїр у
Криму та наскельні малюнки биків у ярмі в Кам'яній
Могилі в Приазов'ї свідчать про те, що в II тис до н е вже було відоме орне землеробство В степових же репонах основним було скотарство Туг знали всі види домашніх тварин, передусім велику рогату худобу, поступово збільшувалися отари овець та кіз
Але степнякам було відоме вирощування злаків Розвивалось, як і на північних територіях, общинне ремесло, що сприяло виділенню ремісників різних напрямів, передусім професюналів-металурпв (Причорномор'я), майстрів з виготовлення крем'яних знарядь (Волинь)
Розвиваються й ідеологічні уявлення Так, з широким використанням у господарстві коня поширюється його культ Особливе місце він посідає
у міфологи індоіранських племен (уподібнюється сонцю) В поховальному ритуалі кінь є посередником
між світом живих і царством мертвих
Самі захоронения дедалі частіше робилися під курганними насипами не тільки в степових районах,
айв інших місцевостях (хоч тут зберігаються й грунтові могильники) Під час здійснення цього ритуалу значну роль починають відводити вогню Здійснювали обряд кремації чи інгумацн, але незалежно від способу захоронения культ предків продовжував існувати Активно вплинути на людське тіло як за життя, так і після смерті намагалися племена катакомбної культури півдня України — найбільш войовниче населення серед племен епохи енеоліту — бронзи
На початку І тис до н е з переходом до виробництва заліза епоха міді — бронзи на території
України завершилася Широке поширення нового металу сприяло подальшому прогресу тогочасного суспільства
Скіфо-сарматський світ
** І тис до н е на сучасних українських землях також відбувалися бурхливі події З'являютьч ся нові етнічні спільноти, про які вже є згадки в письмових джерелах За своєю активністю з-поміж племен виділяються степовики Вони вміють не тільки обробляти залізо та виготовляти міцну зброю, а й мають навички верхової їзди, складний лук „скіфського типу" У них набуло розквіту кочове скотарство На зміну осілим скотарям-землеробам, які мешкали в степах у попередню епоху, прийшли численні кочові
племена, котрі протягом століть визначали історичний розвиток на значних просторах від Внутрішньої
Монголи до берегів Дунаю на заході
Про перше з цих племен — „людей кіммерійських" — дізнаємося з „Одіссеї" Гомера Видатний давньогрецький поет розміщує їх землі поблизу входу до потойбічного світу — царства Аїда В VIII-
VII ст до н е ці войовничі племена проникають на територію Передньої та Малої Ази, громлять війська місцевих зверхників, спустошують їх землі
Історичні пам'ятки цих племен IX — першої половини VII ст до н е знайдено на просторах від Волги до Дунаю Озброєння кіммерійського воїна складалося з лука, кинджала або меча та списа
Займалися ці племена кочовим скотарством
Провідне місце в ньому посідало конярство, що забезпечувало верховими кіньми воїнів та чабанів,
давало значну частину продуктів харчування
Кіммерійське мистецтво мало прикладний характер Типовим було й створення кам'яних антро поморфних статуй, на яких висікались зображення
12
/>/>г
Стародавня доба
різноманітної військової амуніції За мовою вони,
вірогідно, були іранцями Постійний натиск кіммерійців відчували й землеробські племена так званої чорноліської культури (XI — VIII ст до н е ),
що мешкали північніше У Лісостепу вони створюють перші добре укріплені городища Подальший розвиток кіммерійського суспільства був обірваний навалою скіфів
[Найдавніші згадки про скіфів (або, як вони себе називали, сколотів), датовані серединою VII ст до н е, містяться в ассирійських клинописах Володарі
Ассирії спочатку використовували їх як найманців для боротьби з сусідами, а потім скіфи чверть століття самі
панували в Передній Ази Після того як мідійський цар Кіаксар, запросивши ватажків кочівників на банкет, напоїв їх та наказав перерізати, пануванню скіфів у цьому регіоні настав кінець Вони повертаються на місця своїх основних кочівок — на простори Прикубання й Північного Кавказу Надалі вони рухаються в західному напрямку
Про походження скіфів і їх переселення в причорноморські степи розповідає давньогрецький історик
Геродот У середині V ст до н е він перебував у МІСТІ
Ольвія на березі Дніпровсько-Бузького лиману і
описав всі отримані свідчення про них у „Історіях"
Зокрема, в четвертій книзі Геродот наводить кілька варіантів появи скіфів Ймовірно, на його думку, „із кочовиками-скіфами, що мешкали в Ази, воювали і
завдавали їм чимало прикрощів массагети, і через це скіфи перейшли за ріку Аракс і прибули в Кіммерію
(бо країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, за давніх часів була кіммерійською) Кіммерійці, коли побачили, що проти них виступило велике військо, почали радитися, що їм робити Скоро вони розділилися
і почали битися між собою Після того кіммерійці
покинули країну Згодом прийшли скіфи, знайшли країну незалюдненою і зайняли Гі"
Перенесення центру скіфів у Нижнє Подніпров'я
і степовий Крим відбулося в середині — другій половині VI ст до н е Вірогідною причиною цієї
передислокації, на думку В Мурзіна, було намагання кочовиків установити контроль над торговельними шляхами, що сполучали античний світ із землеробськими районами Лісостепу Це відкривало перед
с кіфською знаттю широкі можливості для збагачення Встановлення такого контролю сприяло також мснній економічній єдності кочового Степу та землеробського населення північних районів До складу
t кіфської держави, яка сформувалась наприкінці VI
іт до н е, крім іраномовних сколотів входили різні
.ча походженням народи
Дещо рашше, на початку VI ст до н е скіфським царям довелося пройти через тяжке випробування —
навалу військ могутнього перського володаря Дарія
Проте кочовики без значних втрат перемогли персів
Дійшовши до Волги, нападники повинні були повернути назад Поразка Дарія принесла скіфам славу про їх непереможність
За свідченням Геродота, Скіфію населяли кочові
й осілі племена Поблизу давньогрецького міста Ольвія жили калліпіди, або, як їх ще називали, елліноскіфи, північніше від них — аллазони Ще далі на північ мешкали скіфи-орачі, на схід від них — скіфиземлероби, котрих ще називали борисфенітами В степах на схід від Борисфена-Дніпра проживали скіфикочовики, а на берегах Меотіди (Азовського моря)
та в степовому Криму кочували царські скіфи Територію довкола населяли й інші народи (елліни, таври,
фракійці, агафірси, неври, меланхлени, будини тощо)
(Це був багатий світ, у якому народи постійно зазнавали взаємовпливів Північно-причорноморська
Скіфія досягла свого розквіту в IV ст до н е Багато в чому це було пов'язано з іменем царя Атея, який,
зокрема, вів війни з Філіппом II — батьком Олександра Македонського Останній теж намагався контролювати причорноморські землі Але його намісник у Фраки — Запірюн після невдалої облоги Ольвії був розгромлений войовничими кочовиками
Успіхи скіфів у воєнних діях значною мірою були зумовлені наявністю у них найдосконалішої для тієї
доби зброї
Ударною силою у них була кіннота Головним засобом воіна-скіфа був панцир, хоч використовувались і звичайні шкіряні куртки Він мав бойовий пояс
і щит, його голову захищав шолом Захищеним був також бойовий кінь (у загонах важкоозброєних вершників) Основною зброєю був невеликий склад-
НИИ лук, що стріляв до 500 м Використовувались списи, дротики, сокири, кинджали і передусім короткі
мечі І
«Щоб захиститись від цих небезпечних нападників їх сусіди зводили укріплення У багатолюдному
Лісостепу було чимало величезних на той час городищ —Трахтемирівське (понад 500 га), Мо тронинське (понад 200 га), Ходосівське (понад
2000 га), Більське (понад 4000 га), Каратульське
(більше 6000 га) та ін Вражають не тільки розміри укріплених поселень, а й самі могутні укріплення висота земляних валів на Більському й Немирівському городищах і нині сягає 8 м при ширині
понад 30 м
Лісостепові племена займалися орним землероб-
13
/>
Скіфський вершник
(реконструкція
Є.В.Черненка та М.В.Гореліка).
Історія У краї ни
ством (вирощування пшениці, ячменю, жита, вівса, гороху, сочевиці), але розвивалось і скотарство
(велика й мала рогата худоба, кінь, свиня). Розвивались садівництво та різні промисли, ремесла,
особливо обробка чорного і кольорових металів,
а також бронзи. Суспільство в соціальному плані
було досить диференційоване.
Розшарування суспільства ще виразніше було помітне у кочовиків південноукраїнських територій.
Про це красномовно свідчать численні кургани скіфських володарів, розташовані в районі нижньої
течії Дніпра, — Огуз, Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила (їх висота сягала 20 м)./Про рівень багатства скіфів свідчать хоча б унікальні ювелірні вироби із золота та срібла, знайдені в могилах, здебільшого пограбованих ще в давнинуг
Скіфська релігія була політеїстичною\ За свідченням Геродота, головною богинею була
Табіті — богиня домашнього вогнища^ До пантеону богів також входили: Папай — володар неба;
його дружина Апі — богиня землі, прародителька цього народу; Гойтосір — бог сонця; Фагімасад — бог водяної стихії й покровитель конярства;
Агрімпаса — богиня родючості; Таргітай — бог —
родоначальник скіфів. Усі вони зображувались у вигляді людини.^Скіфське образотворче мистецтво мало зоомор-фний характер (так званий звіриний стиль). Улюбленими були образи оленя,
барана, коня, кошачого хижака, фантастичного грифона, гірськогокозла. А монументальне мистецтво представлене кам'яними антропоморфними стелами.
У своєму розвитку скіфське суспільство досягло
стадії переходу від варварства до цивілізації. Занепад цієї могутньої держави почався на рубежі IV-
III ст. до H.cj^а в II ст. до н.е. на більшій частині її території з'являються нові кочові племена. Певний час
Мала Скіфія, столицею якої був Неаполь, ще існувала в степах Кримського півострова.
Сармати, що на історичній арені змінили скіфів,
як і останні, тривалий час (більш як 600 років) займали широкі простори — від прикаспійських степів до Паннонії. Вони активно впливали на події в античному світі, що поступово відживав, та в ранньослов'янському, що тільки-но народжувався. Тісно контактуючи з землеробськими племенами північнокавказького регіону, зарубинецьким і пізньоскіфським населенням Подніпров'я та Криму, сармати впливали на формування і розвиток їх культур.
Сформувавшись у заволзьких степах на рубежі III
II ст. до н.е., сарматські племена язигів, роксоланів,
аорсів, а трохи пізніше й аланів хвилями просувались на захід у пошуках нових територій, нових пасовищ.
Античні автори, згадуючи про них, підкреслювали їх агресивність і войовничість.
Масове переселення сарматських племен на територію Північного Причорномор'я починається з кінця
II ст. до н.е. На рубежі нашої ери вони повністю освоюють степи між Доном і Дніпром, іноді проникаючи аж до Південного Бугу та Дунаю. В середині
І ст. н.е. вони намагаються розселитися ще західніше.
У сарматському оточенні виявляються пізньоскіфські
городища Нижнього Дніпра, Криму, античні поліси
Ольвія, Тіра, Ніконій, Боспорське царство,
їх постійні набіги і вимоги сплачувати данину зумовили переселення на нові території ранньо-
Реконструкція кінської збруї.
За Б.М.Мозолевським.
Глиняна модель скіфського воза з Керні.
14
Стародавня доба
слов'янського зарубинецького населення Середнього Подніпров'я.
Найбільшого розквіту сарматське суспільство досягло в І ст. н.е. Поступово бідніші прошарки кочового населення осідали у Північно-Західному
Причорномор'ї. І вже в III ст. н.е. якась їх частина ввійшла до черняхівської культури.
Сарматське суспільство Перебувало на перехідному етапі від докласових відносин, а господарство в цілому мало риси їх попередників. У військовій справі сармати відрізнялися від скіфів. Римський
історик Тацит писав, що „коли вони з'являються кінними загонами, ніякий інший стрій їм не може чинити опору». В бою вони користувалися арканами,
довшими, ніж у скіфів, мечами, списами.
продолжение
--PAGE_BREAK--Античні міста
Північного Причорномор'я
і авньогрецькі міста і неукріплені поселення на північних берегах Понта Евксінського та
ЛМеотіди (Чорного й Азовського морів) виникли на завершальному етапі „великої грецької колонізації". Освоєння цього регіону розпочалося в середині VII ст. до н.е., коли були засновані Істрія в Подунав'їта Борисфен на сучасному острові Березань, поблизу Очакова. Пізніше тут формуються три основних центри: Ольвія на Дніпровсько-Бузькому лимані, місто Боспор Кіммерійський з головним осередком у Пантікапеї (сучасна Керч) та Херсонес
(околиці сучасного Севастополя). Розселення вихідців з різних місць, передовсім з Мілета, який за висловом Плінія Старшого, був „родоначальником більш як дев'яноста міст", зумовлювалося розвитком торгівлі, пошуками нових джерел сировини (зокрема металу), воєнно-політичними конфліктами. Сам процес заселення нових територій відбувався як шляхом цілеспрямованої колонізації, так і стихійно.
Античні рабовласницькі держави на території
Північного Причорномор'я існували протягом майже тисячі років. Як вони виникали? Спочатку створювалися невеликі торгові пункти, що називалися емпоріями. Тут були склади товарів, якими обмінювалися з місцевим населенням. Для забезпечення оборони такі факторії засновувалися на берегах морів чи річок або ж навіть на островах. Згодом вони розросталися у великі населені пункти, довкола нких зводилися укріплення. Поступово з являлися нисслки і створювалась сільськогосподарська округа — хора. Місто-поліс набирало характерних для
интимногосвіту рис. У товарообміні з греками були
зацікавлені й місцеві жителі. Збуваючи надлишки хліба, продуктів скотарства і рабів-полонених, вони отримували вино, предмети розкоші, ремісничі вироби тощо.
Прикладом грецького міста-поліса є Ольвія, залишки якої збереглися на березі лиману, біля сучасного с. Парутино Миколаївської обл. Засноване в VI ст.
до н.е., воно було в останні століття своєї історії під протекторатом Риму. Незатоплена частина (33 га)
складається з кількох районів (Верхнє, Терасне,
Нижнє міста), що з'єднувались широкими кам'яними східцями і похилою вулицею. Природний захист
(глибокі балки) доповнювався потужною стіною товщиною близько 4 м.
Верхня частина міста була основною. Тут знаходилися громадські споруди, священний гай,
скарбниця, проходила головна поздовжня вулиця.
У Нижньому місті, поблизу гавані, розміщувалися переважно господарські та ремісничі комплекси, зокрема рибний ринок. Розміщувався ближче до води й театр.
Планування Ольвії було переважно прямолінійним.
У часи розквіту (кінець IV ст. до н.е.) площа міста сягала максимальних розмірів (55 га), а кількість жителів — 15-20 тис. чоловік. Поблизу укріплень було відкрите поселення та міський некрополь.
Пізніше, в римську епоху, гарнізони направлених з Апенинського півострова легіонерів розміщувались у місцевих античних поселеннях, і тільки іноді
для них створювалися спеціальні табори. Одним з них був Харакс на мисі Ай-Тодор у Криму. Городище було недоступним з боку моря, а з суші мис укріплений стіною завширшки 2,2-2,4 м, на яку використані
старі оборонні конструкції місцевих таврів. У різний час тут перебували солдати І Італійського,
XI Клавдієвого легіонів та інших військових підрозділів. Серед різноманітних споруд були й вівтарі
на честь бога Юпітера.
Тут, як і в метрополії, соціально-економічні відносини грунтувалися на законах рабовласницької
формації. За устроєм північнопричорноморські держави були різними: демократичні (Ольвія, Херсонес)
чи аристократичні (Пантікапей до утворення Боспорського царства) республіки або ж монархії
(Боспорське царство). Влада належала рабовласникам, хоча в певних акціях брало участь усе вільне населення. Раби ж були позбавлені будь-яких прав.
До громади також належали жінки та всі не греки.
На першому етапі свого існування (VII — І ст.
до н.е.) міста-держави були незалежними утвореннями, а на другому (І ст. до н.е. — III ст. н.е.) — вони підкорялися Риму. А їх занепад внаслідок загальної
15
Г г
/>
витку релігшних уявлень у причорноморського населення умовно можна виділити два значних періоди.
Для першого (VI-І ст. до н.е.) характерний в основному грецький пантеон божеств із синкретизацією окремих культів, що посилилися в елліністичний час (у другій половині IV-Iст. до н.е.). Особливо популярним було вшанування Аполлона, Артеміди,
Зевса, Афродіти, Діоніса-Вакха. Велике значення мало й шанування героїв — Ахілла і Геракла.
У другому періоді (I-IV ст.н.е.) відбуваються значні зміни: в релігію вищезгаданих осередків проникають і поширюються культи негрецького походження (Кібела, Мітра, Ізіда та ін.), впроваджується культ римських імператорів, посилюється роль локальних культів, синкретизація і абстрагізація окремих божеств. І вже наприкінці цього періоду з'являються перші паростки християнства. Відправлення культів здійснювалось як у громадських місцях,
так і вдома.
Взаємовпливи античних північнопричорноморських міст-держав зумовлювали прискорення розпаду родоплемінних відносин у скіфів, сарматів, інших груп населення цього регіону сучасної України. Завдяки давньогрецьким переселенцям місцеві жителі
знайомилися з передовим для тих часів грецьким та римським культурним надбанням, що в свою чергу привело не тільки до виникнення тут своєрідного варіанта культури, а й сприяло подальшому розквіту власних стародавніх народів Північного Причорномор'я. Греки і римляни принесли сюди свої технічні
досягнення, високу майстерність, особливо в галузях архітектури, ремесел,мистецтва тощо.
Населення України
в І тис.н.е.
* а тлі причорноморських степів Криму цього часу з'являється Візантія, котра стала спад-
I, коємицею Римської імперії. їй удалося
втримати свої позиції в Криму до середини VII ст.н.е.
По цьому тут більш активними стали хозари, які
включили ці землі до складу свого каганату. В період раннього середньовіччя Крим населяли крім місцевих таврів ще й тюркути, болгари, готи та представники
інших народів. Кочовики мешкали у степовій частині
півострова, а родючі гірські долини та прибережні
території займали землероби.
В V-VIст. посилився тиск на візантійські володіння варварських племен, що змусило
Константинополь посилити свої оборонні споруди. В
першу чергу укріплювались старі міські центри. Але
Історія У краї ни
кризи рабовласницької формації, виведення римських гарнізонів та наступу варварських племен, що входили до складу готського військового союзу, припадає на рубіж III— IV ст. н.е.
Греки Північного Причорномор'я, крім вирощування зерна (на Боспорі і в Ольвії), займалися виноградарством. Значну роль відігравали у них скотарство, рибний промисел. Високого рівня досягло ремісниче виробництво: металообробка, ткацтво, вичинка шкіри, виготовлення виробів зі скла,
різноманітної кераміки — амфор, покритого чорним та червоним лаком, фарбами різних кольорів посуду.
Швидкими темпами розвивалася торгівля, для потреб якої карбували власну монету. Для місцевої знаті виготовлялися найвишуканіші ювелірні вироби, з місцевим людом вівся і натуральний обмін. Громадські
діяння проводились на міській площі — агорі, поблизу якої знаходилися головні культові споруду. На початку І тис.н.е. в Північне Причорномор'я потрапляє римська зброя (короткий меч, залізний панцир,
спис з довгою залізною втулкою).
Духовна культура жителів давньогрецьких колоній зазнавала постійних взаємовпливів усього античного світу. На перших етапах існування містполісів у Північне Причорномор'я просто були перенесені всі досягнення культури метрополії. Однак у процесі розвитку північнопонтійських міст виникали і посилювалися місцеві особливості, що зумовлювалося їх географічним положенням,
соціально-політичним устроєм, етнічним середовищем, з яким вони взаємодіяли. Культура міст-держав
Північного Причорномор'я — Боспору, Ольвії, Тіри,
Херсонесу — не була однорідною.
У колоніях з самого початку їх створення була широко розвинута грамотність, а грецька мова залишалася офіційною мовою аж до загибелі багатьох північнопонтійських держав. В Ольвії, зокрема,
майже не знайдено латинських написів, їх більше серед матеріалів кримських пам'яток. Велика увага приділялась освіті, фізичному вихованню (п'ятиборство, стрільба з лука, біг тощо). Розвивались історія та філософія, медицина. Значну роль у культурному житті поселенців відігравали театр, музика,
література, мистецтво (монументальний живопис,
мозаїка, вазопис, скульптура, коропластика — виробництво теракотовихстатуеток та пам'ятки прикладного мистецтва).
Релігія також була грецькою, в своїй основі
політеїстичною, тобто поклонялися багатьом божествам. Природа здавалася давнім грекам живою,
населеною надзвичайними істотами. В історії роз-
16
/>
-ч
Стародавня доба
потребували захисту й обширні території передгірського та гірського Криму, де проживали піддані імперії
або її союзники-федерати.
Вже в часи правління імператора Юстініана І
(527-565 pp.) у південно-західній частині півострова була зведена система так званих довгих стін, які
закривали проходи в гірські долини, заселені готоаланами. Це позбавляло кочовиків можливості нападати зненацька. Трохи пізніше поряд із стінами з'являються нові фортеці, де перебували військові
гарнізони та в разі небезпеки знаходило притулок мирне населення. Тож, навіть прорвавшись через
„довгі стіни", шанси взяти полон були невеликими.
Крім того, на узбережжі піднімається ще один укріплений порт — Сугдея (сучасний Судак).
Поряд з військовим будівництвом візантійська адміністрація проводила широкі акції щодо поширення християнської релігії. Формування нової
релігійної ідеології таврійського населення відбувалося під значним впливом і через культурні зв'язки з
Херсонесом — місцем шанування багатьох християнських святинь. Будівництво культових споруд на території фортець федератів імперії велося за допомогою візантійських майстрів. Але хоч у IV ст.н.е. вже й існували на півострові дві єпархії, нова віра зайняла міцні позиції тільки в другій половині І тис.н.е.
Про це свідчить застосування аж до V ст. у Херсонесі кремації — поховального ритуалу проти якого церква боролась.
У VII ст. до складу Хозарського каганату потрапляє частина Східного Криму, що змусило Візантію вступити в контакти з новим сильним суперником,
їх відносини в різний час коливались від дружніх до військового протистояння. А в VII ст. у результаті
масової міграції малоазійських греків через іконоборські гоніння на землях півострова з'являється велика кількість поселень та монастирів.
Активному впливу хозар у степовій зоні України передували нові хвилі кочовиків, що, перетинаючи
Надчорномор'я, рвалися за добиччю за Дунай, до багатих європейських країн. У 70-х pp. IV ст.н.е.
тут з'явилися гуни, що прийшли з приуральських степів. З їх добою, вважається, почалася середньовічна епоха — було покладено край існуванню рабовласницького ладу у Європі, значно змінилась п етнографічна карта.
Римський історик Амміан Марцелін, який служив у східноримській армії, так описує гунів: „Одяга-.'
міться нони в полотняні сорочки або шкури, харчуються сирим м'ясом та корінням../не мають ані постійних місць помешкання, ані домашньбро, всішища;
ані законів, ані сталого способу життя, кочують різними місцинами, ніби вічні втікачі, з кибитками,
у яких проходить їхнє життя… Ніхто з них не може відповісти на запитання, де його батьківщина… Знайшовши місцину, рясно вкриту травою, вони розміщують свої кибитки колом і харчуються, як звірі;
знищивши увесь корм для худоби, вони знову везуть,
так би мовити, свої міста, розміщені на возах… Вони знищують все, що трапляється на їхньому шляху.
Воюють гуни виключно на конях, здалеку сиплячи на ворогів стріли, і намагаються не братися до рукопашного бою. Озброєні вони мечами, дальнобійним луком та арканом, яким стягують противника з коня".
Прорвавшись до Центральної Європи, ці кочовики після спустошливих набігів створили свою державу в Паннонії. На її чолі став 445 р. Аттіла. Але вже після його смерті 454 р. ця неміцна політична структура розпалась.
У другій половині І тис.н.е. зі сходу на захід продовжували кочувати нові групи номадів — авари,
болгари, угри. Два останніх угруповання, перейшовши Дунай і поєднавшись з місцевим населенням,
дали поштовх до створення сучасних європейських країн — Болгарії й Угорщини. Доля ж аварів (або,
як їх ще називали, обрів) була схожою на долю більшості кочовиків. Про це визначна пам'ятка давньоруської історії „Повість временних літ" (далі —
„Повість") засвідчує: „Ці обри воювали проти слов'ян
і примучили дулібів (союз племен на Волині), що
(теж) були слов'янами, і насильство вони чинили жінкам дулібським: якщо поїхати (треба) було обринові, (то) не давав він запрягати ні коня, ні вола, а велів упрягати три або чотири, або п'ять жінок і везти обрина — і так мучили вони дулібів. Були ті обри тілом великі, а умом горді, і потребив їх бог, і померли вони всі, і не зостався ані один обрин. І є приказка в Русі й до сьогодні: „Погинули вони, як обри", бо нема їхнього ні племені, ні потомства".
Накопичуючи під час військових набігів великі багатства, номади за варварськими звичаями їх і
використовували. Про це красномовно промовляють „скарби" VII-VIIIст., чимало яких виявлено,
зокрема, на Полтавщині та біля Дніпровських порогів
(Мала^Перещипина, Нові Санжари, Ілодоси, Вознеряйкі тощо). Крім зотлілих кісток, кінського
-'■спорядження та зброї до них входили різноманітні
коштовні речі. Очевидно, тут були поховальні чи поминальні комплекси тюркської знаті. Одночасна або близька смерть багатьох кочових зверхників свідчить про великі битви в Подніпров'ї цих часів.
. Дещо іншою була доля Хозарського каганату —
Історія У краї ни
одного з могутніх об'єднань кінця І тис н е , вплив якого певний час поширювався на території від Кавказу до Дунаю В період своєї могутності Хозарія протистояла Арабському халіфату і Візантії, підкорила чимало народів і племен (у тому числі й частину східнослов'янських — полян, сіверян, в'ятичів, радимичів) Столицею хозар було місто Іпль на Нижній
Волзі, а на землях Дніпровського Лівобережжя їх населені пункти, де мешкали й болгари та алани, сягали басейну Сіверського Дінця Саме тут, на Харківщині
біля Верхнього Салтова знаходилися значні за розмірами городище, відкрите поселення та могильники, котрі були головним осередком Хозари на прикордонні зі слов'янами
Крім кочівництва, що було привілеєм вищих прошарків суспільства, хозари займалися землеробством,
різноманітними ремеслами, особливо посередництвом у міжнародній торгівлі На рівні свого часу була й військова справа, розвитку якої сприяла Візантія,
зацікавлена в їх боротьбі зі слов'янами В цілому ж суспільство переступило рубіж докласових відносин
Серед низів були поширені язичницькі вірування,
верхівка ж на певних етапах приймала іслам, християнство та іудаїзм Розвивалися взаємовідносини хозар зі східними слов'янами Проте після походу київського князя Святослава 965 р каганат як держава був приречений на зникнення Його осіле населення влилося як складова частина до різноетнічних груп Причорномор'я
На північних кордонах сучасної України в І тис н е також кипіло життя Тут північніше басейнів Прип яті
та Десни, мешкали балтські племена Вони тісно контактували зі слов янами Останні виявляли велику активність і вже у І тис н е асимілювали значну частину балтів на землях сучасних Роси та Білорусі
Інша доля чекала германців, які в першій половині
І тис н е із скандинавського регіону через територію
Польщі вирушили на південь Вони досягли земель
Волині та Поділля, де мешкали поряд зі слов'янськими та іншими групами населення їх рух до берегів
Чорного моря не був блискавичним В результаті їх поступової міграції й осідання сформувалася так звана держава Германаріха — очевидно, тимчасове об'єднання багатьох різноетнічних угруповань під егідою готів На території Дніпровського Правобережжя готи проіснували, зберігаючи етнічну відособленість, близько 200 років Після розгромуГу-
нами германські племена (крім окремих, що ще певний час проживали в Криму і навіть були федератами
Візантійської імперії) до кінця IV ст перейшли далі
на захід
продолжение
--PAGE_BREAK--Слов'яни
^, 1 тис н е на історичну арену стрімко виходять слов'яни — одна з основних плок давньоєвропейського населення Про їх походження і
місце початкового проживання є кілька версій Перша з них — дунайська — була висловлена ще
Нестором-літописцем у середньовічні часи Друга пов язує перший етап існування цього населення з вісло-одерським межиріччям За третьою, стародавні слов'яни мешкали на території між Дніпром і
Віслою А за четвертою — між Дніпром і Одером
Та ймовірніше, на думку В Барана, контури праслов'янського масиву з часів виділення його,
принаймні у II тис до н е, з індоєвропейської спільноти і аж до раннього середньовіччя (коли слов'яни були реально зафіксовані в письмових джерелах,
а їх існування підтверджено й археологічними матеріалами) певною мірою змінювались Протягом
ІІ-І тис до н е праслов'яни могли займати різні
території, переміщуючись, водночас не займаючи весь репон у цілому Але хоч нині ще не можна остаточно виділити їх старожитності в культурах бронзового й ранньозалізного періодів, дедалі чіткіше вимальовується картина входження до цього відносно раннього процесу населення поліської
та лісостепової зон Правобережжя Дніпра Починаючи з раннього середньовіччя, ареал слов'янського розселення інтенсивно збільшується, а цей етнос займає чільне місце серед інших утворень цього часу
Уже в трипільський період Україна набуває певних ознак, що й донині лишаються притаманними етнографічній культурі українського народу Від трипільських і до наших часів протягом 5 тисяч років
існує в Україні хліборобство, й хлібороб плекає волів
і мережить ярмо Так само сивий дим здіймається вгору над хатами, обмазаними глиною 3 часів Трипілля
і досі жінка підмазує глиною долівку, розписує фарбами хату й піч І так само при вході в хату висить зображення вічного дерева в теперішній деформації
квітка у вазоні, мотив вишиванок, що проростає
з Трипілля, коли його позначали малюнком на прясельцях
Сучасні українці є однією з гілок історичного слов'янства Вперше про слов'ян — венедів (чи венетів) згадують римські автори І-ІІ стне Пліній
Старший, Тацит, Птолемей, а з середини І тис
(точніше, з VI ст)цпро них ширше говорять візантійські історики Иордан, Прокопій Ке^арійський, Іоанн Ефеський та ін Зокрема, Иордан
18
Стародавня доба
повідомляє, що вони походять від одного кореня 1
відомі під трьома назвами венетів, антів і склавінів
Тобто на рубежі нашої ери слов'яни сформувались як самостійна етнічна спільнота, що співіснувала в Європі
а германцями, фракійцями, сарматами, балтами, угрофінами
Найдавніші знайдені арехеологічні матеріали належать до зарубинецької культури Ця спільнота проживала на берегах Середнього Дніпра, Прип'яті
і Десни на рубежі ІІІ-ІІ ст до н е — І ст н е її появу не можна вивести лише з якоїсь однієї попередньої
культури 11-І тис до н е В етногенетичних процесах брали активну участь також носії східних груп так званої пшеворської культури, старожитності якої
.■(береглися на західноукраїнських теренах та в Польщі
Тож далі часом йдуть пізньозарубинецькі пам'ятки та київська культура
Безпосереднє відношення до формування східною слов'янства мало населення північного ареалу поширення черняхівської культури — явища з провінцій но римськими впливами, які ніби вуаллю прикривали етнокультурну багатоликість Південно-
Східної та Центральної Європи Матеріальні знахідки свідчать, що крім ранніх слов ян до черняхівської
спільноти входили ще скіфо-сарматські, фракійські та
і ерманські угруповання Перші з них в ті часи ще не мали якоїсь окремої культури, а були включені, як і
інші етнічні групи, до загальної культурної моделі,
с твореної під впливом римської цивілізації Слов'яни,
очевидно, були залежні і політично, особливо ПІСЛЯ
приходу у Північне Причорномор'я готів і створення ними військово-політичного союзу
Основною силою, яка протистояла готам, були ан-
іи — слов'янське населення, що входило до складу дншро-дністровської групи черняхівської культури
Слов'яни зазнали поразки, але лише на деякий час
І Іроцеси їх консолідації й самоутвердження тривали,
що сприяло утворенню в майбутньому могутніх військово-політичних союзів Вони зайняли місце готського об'єднання у Південно-Східнш Європі
Ці події, що датуються кінцем IV-V ст, можна инажати початком виникнення нової етнокультури і
і оціально-економічної спільності, в якій провідне
міс це зайняли слов'яни Про це свідчать пам'ятки V,
л можливо, й кінця IV ст, знайдені на межі лісостепової та поліської зон Східної Європи Тут
<*|и>лжуналися ранньосередньовічні східнослов янські
кумігури і звідси в часи Великого переселення народів у trpi дині І тис не — почалося розселення
і літ ми іі.і північний схід, південь і південний захід
Друї.і половина І тис — це час, коли загально-
слов янська спільнота розпадається на три гілки східну, західну та південну В нових умовах старі назви (венеди, анти) в процесі розселення поступово зникають, а їх місце займають нові найменування
Племена полян у минувшину заселяли сучасні
Київщину і Канівщину, древлян — Східну Волинь,
сіверян — Дніпровське Лівобережжя Крім них, на теренах України проживали уличі (Південне
Подніпров'я і Побужжя), хорвати (Прикарпаття та
Закарпаття), а також волиняни, або, як їх ще називали, бужани (Західна Волинь) В археологічних старожитностях існування східнослов'янських племен другої половини І тис н е фіксується пам'ятками корчакської, пеньківської та колочинської культур,
пізніше — лука-райковецької та волинцевськороменської, носії яких уже доживають до часів формування Київської Русі
Починаючи з VI ст, коли слов'янські племена активно заявляють про свої права на кордонах імперії,
на них усе більше звертають увагу візантійські автори Ось як описує їх життя Прокопш Кесарійський
„Племена ці, склавінів і антів, не управляються однією людиною, але здавна живуть у народовладді,
і тому у них вигідні і невигідні справи завжди ведуться спільно Вони вважають, що один із богів —
творець блискавок — єдиний володар всього, і йому приносять в жертву биків і всяких жертовних тварин Долі ж вони не знають і взагалі не визнають,
що вона має якесь значення Та коли смерть уже в них у ногах, охоплені вони хворобою або виступають на війну, то дають обіт якщо уникнуть її, зараз же принесуть богу жертву за своє життя, а уникнувши
(смерті), жертвують, що пообіцяли, й думають,
що цією жертвою купили собі спасіння Також шанують вони і ріки, і німф, і деякі інші божества й приносять жертви також їм усім, і при цих жертвах чинять ворожіння А живуть вони в жалюгідних хатинах, розміщених далеко одна від одної, і кожний змінює, наскільки це можливо часто, місто проживання
Вступаючи в битву, більшість йде на воропв пішими, маючи невеликі щити і списи в руках Панцира ж ніколи на себе не одягають, деякі не мають (на собі)
ні хітона, ні (грубого) плаща, тільки штани Є в тих і других єдина мова, повністю варварська Та
і зовнішністю вони один від одного нічим не відрізняються Всі вони 1 високі, і дуже сильні, тілом же та волоссям не дуже світлі і не руді, зовсім не схиляються і до чорноти, але всі вони трохи червонуваті Спосіб життя (їх) грубий і невибагливий, як і в массагетів (кочовиків) А втім, вони менше всього підступні
19
Історія У краї ни
і каверзні, але й у простоті (своїй) вони зберігають гунський норов Та й ім'я за старих часів у склавінів
і антів було одне"
Звичайно, життя слов'ян було відмінним від візантійського, яке наслідувало античні традиції Та й їх характеристика істориком у деяких місцях не позбавлена суб'єктивізму
В слов'янському господарстві переважало землеробство, передусім підсічне (поліська зона),
встановлювалось орне (лісостеп) Наприкінці цього тисячоліття перелогова система землекористування,
мабуть, почала витіснятися двопіллям Серед злаків культивувалися жито, ячмінь, а трохи пізніше і пшениця Розвивалось скотарство, насамперед вирощування великої рогатої худоби і свиней
Поступово удосконалювались ремесла Металообробкою — виготовленням знарядь праці із заліза або прикрас із кольорових металів — займались уже майстри-професіонали Водночас гончарство, ткацтво, вичинення шкур, обробка каменю і дерева за умов натурального способу життя здебільшого залишалися у родинних межах Підтвердженням цього були ліпний посуд більшості слов'янських культур і
гончарні вироби провінційних римських майстерень,
які в після черняхівський час вийшли з ужитку, IX
замінили місцеві вироби Обмін мав натуральний характер, крім території черняхівської культури, де в різноетнічному середовищі часто використовувались римські срібні денарп
Економічною основою східнослов'янського суспільства була родова власність на землю, а кожна група населення входила до складу племені
Водночас життя на окремих поселеннях уже організовувалось за новими нормами „первісної
сусідської общини" В ній парна сім'я ще не була економічно незалежною, а господарськими осередками були групи родичів із спільною власністю — так звані осередки відокремленої власності (на відміну від більш ранніх часів, коли всією власністю розпоряджався рід) Мала сім'я найближчих родичів (батьки
і діти) стала відігравати провідну роль уже за часів державотворення, хоча протягом другої половини
І тис н е фіксується тенденція розвитку процесу саме у цьому напрямі
Поступовий і неухильний розвиток східних слов ян на шляху до цивілізації зумовлював розклад первісних відносин Як і в інших народів, початок непримиренних суперечностей із традиціями первіснообщинного ладу був пов'язаний з появою рабства — експлуатації
людини людиною Прокопій Кесарійський з цього приводу повідомляє „Склавши завжди вбивали всіх,
хто (їм) зустрічався Але тепер, починаючи з цього моменту, і вони, і ті, з іншого загону, начебто сп'янівши від потоків крові, вирішили взяти в полон деяких 13
тих, хто потрапив їм до рук, і тому всі вони повертались додому, женучи з собою тисячі полонених"
На першому етапі рабство у слов'ян було тимчасовим — через певний час полонені за викуп могли повернутися додому або ж залишитись уже на становищі вільних і брати участь у всіх справах колективу
Таке ставлення переможців до переможених зумовлювалося натуральним господарством і низьким рівнем виробничих відносин Праця залежних давала ще мало економічної вигоди Але це були вже нові
відносини, зовсім не характерні для стосунків між людом класичного родового устрою
Воєнні походи у слов'ян, як 1 в інших народів ЯКІ
перебували на етапі розкладу первіснообщинних відносин, попервах були справою добровільною, в них брали участь усі бажаючі Пізніше починає
виділятися дружина, для якої війна стає професійним заняттям У третій чверті І тис н е формуються й союзи племен, в ареалах яких зосереджуються центри інститутів влади цих союзів Крім політикоадміністративних функцій такі пункти виконували ролі культових центрів, що й сприяло швидкій появі
також і торговельно-ремісничої функції Часті сутички з сусідами змушували дбати й про створення укріплених поселень
Досить швидко серед градів почав виділятися
Київ (крім нього існували й інші — Зимно на Волині,
Пастирське на Черкащині, Чернігів у Подесенні, Битиця на Пслі) Цьому сприяли, як зазначає
П Толочко, його мікрогеографічне положення (контроль за багатьма притоками Дніпра — основними торговельними артеріями середньовіччя), вигідне топографічне розташування (наявність природних рубежів) на кордоні кількох союзів племен Контактування культурних елементів, перейняття передових досягнень слов'янських племен з самого зародження забезпечили Києву високий рівень соціально-економічного розвитку Ранній Київ, ставши політичним центром Полянського союзу, зростав і
розвивався за рахунок притоку населення з різних східнослов'янських племен, і вже на ті часи мав міжплемінний характер
У межах союзів племен між їх окремими складовими частинами налагоджувалися тісніші зв'язки,
переборювалася вузькоплемінна відокремленість Це засвідчується й пам'ятками матеріальної кульгури
— вони нівелюються, втрачають суто територіальні
особливості Слов'янське суспільство переходило
20
Стародавня доба
Л» нових відносин, за яких більшість населення відсто-
[юнювалася від управління й розподілу В утвореннях нікого типу, що раніше називались „військовою демократією", а тепер дедалі частіше — „вождизмом"
(dtxi „чіфдом"), вже існувала нерівність, але ще не було легалізованого апарату примусу Характерною рисою цього рівня суспільної організації була кумуляція світської та духовної влади Продовжувався й процес консолідації східнослов'янських угруповань у
„< уперсоюзи" племен Зокрема, на території Середньою Подніпров'я закладались основи Руської землі
у вузькому значенні цього поняття — території
Київщини, Чернігівщини та Переяславщини
Давні слов'яни досягли й відносно високого рівня розвитку в ідеологічній сфері 3 письмових джерел шдомо, що у них були культові споруди — храми, капища і требища кількох типів (стовповидні будівлі ПІД
дахом, відкриті й закриті храми) Одне з святилищ
(>уло відкрите на Старокиївській горі В Хвойкою
Воно являло собою неправильний кам'яний прямокутник із заокругленими кутами та чотирма виступами
І Іоряд знаходився жертовник
У таких спорудах або ж просто неба стояли язичницькі божества з дерева чи каменю Кілька їх ниивлено в Подністров'ї Найвідомішим серед них є
іак званий Збруцький ідол — Род Зображення божества являло собою високий чотиригранний стовп,
на кожній з сторін якого в три яруси нанесені зображення Очевидно, ці три яруси символізують поширений у давнину поділ Всесвіту на небо — світ богів, землю, населену людьми, та підземний світ, де перебувають ті, хто тримає на собі землю Такий
і ричленний поділ світу дістав назву теорії світового дерева Крім антропоморфних божеств слов'яни вшановували звірів, дерева, каміння тощо
Дохристиянські вірування давніх слов 'ян знайшли відображення і в деталях поховального обряду та
и с амому способі його здійснення — кремації Можна припускати тільки один напрямок переміщення
/>
померлого в просторі — разом з димом поховального вогнища (що споруджувалось у вигляді будинку)
вгору — на небо Знатного покійного супроводжували різні речі, зброя, іноді юнь чи наложниця Прості
общинники (яких було переважна більшість) потрапляли на нове місце перебування часто лише з ліпним горщиком, а то й навіть без нього Але над кожним померлим (крім населення найпівденніших спільностей) насипався курган У східних слов'ян, як і в
інших індоєвропейців, вірогідно, панувала циклічна структура часу, коли все йде по заздалегідь, раз і
назавжди установленому колу Тому кожна людина,
в якийсь момент перебуваючи в одному з „світів", через певний час могла переміститись в інший — один з трьох вищеназваних
Отже, в стародавню добу Україну населяло розмаїття народів і племен, що мешкали на теренах ще
1 млн років тому Всі вони залишили свій слід в історії населення країни, маючи в давнину власні самоназви та свої (довші чи коротші) історії Скіфи та сармати, греки і кельти, фракійці, германці та балти, а також раніші народи — всі вони на різних етапах впливали на культурні традиції місцевого населення, на певний час або ж назавжди, стаючи його частинами
Починаючи з епохи бронзи, особливо в лісостеповій та поліській зонах Дніпровського Правобережжя, зароджується праслов'янський етнічний масив, що з часом посів провідне місце на українських землях Основою такої моделі історичного розвитку
є автохтонна теорія М Грушевського Вона, правда,
доповнена і модифікована у зв'язку з новими (особливо археологічними) матеріалами, накопиченими майже за 100 років від часу її створення
Говорячи ж про проблему етнічних українців, її не потрібно „опускати" в глибину тисячоліть, удревнювати — там народу, який би іменував себе так, нема
Наші предки мали свої самоназви, і всі вони справили свій вплив на формування духовної й матеріальної
скарбниці українського народу, котрий вийшов на
історичну арену дещо пізніше — вже в середньовічні
часи 3 точки зору всесвітньо-історичного процесу це має свої переваги — адже час існування кожного з етносів не перевищує 1200-1500 років, хоч чимало з них загинуло набагато раніше
Словямськазрубна напівземлянка
Схематична реконструкція
21
/>
продолжение
--PAGE_BREAK--Вихід
на історичну сцену
а світанку 18 червня 860 р. руський флот з 200 лодій раптово вдерся до бухти Констан-
* тинополя Золотий Ріг. Напад русів виявився
настільки несподіваним для візантійців, що берегова сторожа не встигла натягти над поверхнею води велетенський ланцюг, яким звичайно надійно зачиняли кораблям вхід до бухти.
Константинопольський патріарх Фотій у своєму
„Окружному посланні" відобразив масштаб навали русів і жах, що охопив обложених при появі невідомого доти ворога: „Народ вийшов з країни північної...
й племена піднялись від країв землі, тримаючи лук
і спис, вони жорстокі й немилосердні; голос їхній шумить, мов море". Візантійському урядові довелося сплатити контрибуцію ватажкові русичів —
київському князеві Аскольду, аби він припинив облогу й повернувся додому. Так уперше Київське князівство середини IX ст., попередник Давньоруської держави, сповістило середньовічний світ про своє
існування й початок боротьби за першість з Візантією на Чорному морі і, може, в Південно-Східній Європі
та Передній Азії.
Понад одинадцять століть тому східні слов яни створили свою першу державу. Літописи та інші
пам'ятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики —
Київська Русь
т ш
Київською, або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвинутіших економічно й політично держав середньовіччя. На величезному обширі від Чорного до Білого морів,
від Карпатських гір до Волги жили витривалі, хоробрі
й мужні русичі. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські
купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю.
Могутньою, високорозвинутою й цілісною була матеріальна й духовна культура Київської Русі. Її народ зводив величні кам'яні храми й ошатні дерев'яні житла, створював могутні фортифікаційні споруди своїх великих і малих міст, будував на тисячі верст захисні
вали проти кочовиків причорноморських степів, що увійшли до народної пам'яті під поетичним найменням „зміиові вали… На весь світ уславились вироби давньоруських майстрів, наприклад дорогоцінні золоті речі з перегородчастими емалями й більш скромні
срібні прикраси: браслети, колти, обручки, сережки тощо. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русі
складалися літописи, в яких описувалося славне минуле й аналізувалося сучасне життя. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів
і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних пам'яток.
Київська Русь багато важила в політичному житті
Європи і Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися візантійські імператори й хозарські хакани. А доньки з київської князівської родини ставали королевами — французькою, угорською, норвезькою,
датською, одна з них — Євпраксія Всеволодівна —
навіть дружиною германського імператора Генріха IV.
Протягом півтисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків — спочатку хозар і болгар, далі печенігів,
торків, берендеїв, ковуїв та половців. Вона прийняла на себе страшний удар залізного тарана
150-тисячної татаро-монгольської кінноти Батия,
ціною життя сотень тисяч своїх воїнів та мирних жителів послабила його і тим врятувала Європу від спаплюження й загибелі.
Київська Русь зробила величезний внесок до світової історії IX—XIII ст., тому інтерес до неї не вщухає серед учених сучасного світу. В Америці, багатьох країнах Європи, слов'янських і неслов'янських,
навіть у загубленій в океані Австралії й екзотичній
Японії плідно працюють над проблемами давньоруської історії десятки вчених.
22
/>
Передумови утворення східнослов'янської держави
авньоруські літописи висвітлюють історію
східних слов'ян лише з часу, коли вони поча-
хли розселятися на величезному обширі Східної Європи, утворюючи союзи племен. У скла-
деній київським ченцем Нестором близько 1111 р.
„Повісті временних літ" намальовано барвисте, вражаюче історичним розмахом полотно того розселення:
„Слов'яни прийшли й сіли по Дніпру і назвалисяпо^
лянами. а інші — древлянами, тому що сіли в лісах,
а ще інші сіли поміж Прип'яттю й Двіною і назвалися дреговичами (від слова „дрегва", болото. — Авт.),
другі сіли по Двіні й назвалися полочанами,— за річкою, що впадає до Двіни і має назву Полота. Ті
ж слов'яни, що сіли біля озера Ільмень, прозвалися своїм ім'ям — словенами… А інші сіли по Десні, і по
Семі, і по Сулі й назвалися сіверянами. Ось так розповсюдився слов'янський народ, а за його ім'ям
і грамота назвалась слов янською". Процес розселення слов'ян почався наприкінці V і в цілому завершився
в VIII—IX ст.
Східнослов'янські союзи племен являли собою виразні етнокультурні спільності, які мали певні локальні особливості, що й відбито в літописі Нестора:
„Мали бо вони (племінні союзи. — Авт.) звичаї
власні й закони батьків своїх і сказання, кожний свій норов". Мовлене літописцем підтверджується пам'ятками археології. Відмінності в культурі й побуті між племінними об'єднаннями так і не були подолані в часи існування Давньоруської держави та її народності
(ІХ-ХІІІ ст.).
Породження родоплемінного ладу — великі й малі союзи племен у перебігу розвитку східнослов'янського суспільства поступово переросли в утворення більш високого соціально-політичного рівня — племінні княжіння. Нестор-літописець розповідає, що після смерті Кия, Щека і Хорива „почав рід їх тримати княжіння у полян". Далі він повідомляє: „А у древлян своє княжіння, а у дреговичів своє, а у словен своє в Новгороді, а інше — на Полоті, де полочани". По тому говориться про кривичів,
сіверян, весь, мурому, черемисів, мордву, тобто про слов'ян і неслов'ян, що теж мали власні княжіння. Час утворення тих племінних княжінь: на півдні Східної
Європи — VIII, а на півночі — IX ст.
їх створення зумовлене виникненням приватної
власності і пов'язаним з нею майновим і соціальним розшаруванням суспільства. Ті княжіння були додер-
жавними об'єднаннями, що заклали фундамент
г
Київська Русь
Джерела
Г
-Г еред допитливим читачем природно постає эа-
I питання: на підставі яких джерел вченими
Ж відтворюється історія Київської Русі? Цими
джерелами є писемні й речові (археологічні) пам'ятки.
Головними писемними джерелами студіювання
історії Київської Русі є літописи: „Повість временпих літ" (початок XII ст., далі — „Повість"),
Київський XII, Галицько-Волинський XIII ст.,
а також Новгородські (їх кілька), Суздальський,
Московський, Никонівський та ін. Саме їх свідчення дають ученим можливість відтворти послідовну картину історії східних слов'ян, починаючи з кінця
V ст. Чимало цінного додають до їх звісток інші писемні пам'ятки давньоруської доби: кодекси й записи норм світського і церковного права;. „Руська правда"
в різних редакціях, князівські устави церкві, „Закон судний людем" та ін., агіографічні твори (житія руських святих, „Києво-Печерський патерик"), князівські
«мельні грамоти тощо.
Останніми десятиліттями до науки активно вволяться якісно нові писемні джерела: берестяні грамоти,
графіті на стінах давніх соборів і археологічних знахідках, зокрема пряслах і монетах. Вартісним доповненням до свідчень давньоруських писемних пам'яток
є розповіді джерел іноземних: візантійських історичних творів і хронік (наприклад, Хроніка Георгія
Амартола і його продовжувача широко використовувалася під час написання «Повісті»), праць арабських географів і мандрівників, численних творів західноєвропейської історії та географії XI—XIII ст.
Речові пам'ятки давньоруської минувшини,
кількість яких завдяки невтомній праці археологів з кожним роком зростає, несуть у собі не лише доповнення до повідомлень джерел писемних. У багатьох нипадках їх відомості додають чимало нового до полотна давньоруської історії, яке ще на початку нашого століття (коли основні писемні джерела, насамперед літописи, були вже відомі й на скільки-небудь значне
І юяширенняїх кола сподіватись не доводилося) більшості
нчсних здавалось хай і неповним, але завершеним.
Лише компаративне вивчення обох груп давньо-
1>уіьки\ джерел—зіставлення свідчень писемних і
археологічних пам'яток, порівняльний аналіз і взаємоперевірка даних обох груп — дає можливість мід гнорити яскраву й об'ємну картину життя людей киїїк ької доби, про яку дослідники ще порівняно не-
Л.імніїого часу, ЗО—50-х pp. нашого століття, могли
ХІІ 1.1 що мріяти.
23
/>/>
східнослов'янської державності. Вони передували першій східнослов'янській державі, що склалася навколо Києва в середині IX ст., яку умовно можна назвати Київським князівством Аскольда.
Могутність і влада глав племінних княжінь грунтувалися на розгалуженій системі укріплених поселень-градів, величезну кількість яких (по кілька сотень у кожному княжінні) зафіксувало германське джерело другої половини IX ст.— так званий
Баварський географ. Частина тих градів, найперше
Київ, були протомістами і у VIII-Xст. перетворилися на справжні феодальні міста. Можна припустити наявність примітивного апарату влади у цих племінних княжіннях. Але в них ще не існувало соціально обособленої потомственої знаті з князем на чолі.
Своєрідність суспільного поступу східних слов'ян характеризується й тим, що племінні княжіння зберігалися ще протягом століття по тому, як виникла Давньоруська держава. „Світлі й великі князі" угод
Олега з Візантією 907 і 911 pp. — не хто інші, як глави княжінь. Лише Володимиру Святославичу в 80-рр.
X ст. удалося зламати їх владу й остаточно приєднати землі племінних княжінь до складу держави.
Київське князівство
Аскольда.
Інші осередки державності
на Русі
Головними ознаками існування державності в
ранньосередньовічному суспільстві сучасні історики вважають наявність влади, відчуженої від
народу, розміщення населення за територіальним
Князь (X ст.).
Реконструкція за матеріалами кургану Чорна Могила.
Рис. П Л.Корнієнка
'"І
Зразки озброєння руських дружинників.
Історія України
(а не племінним) принципом і стягання данини для утримання влади. Можна додати до цього як обов'язкову ознаку успадкування влади князем. В умовах
Київської Русі X ст. конкретними формами державності були: окняження земель (підкорення владі
державного центру територій племінних княжінь) і поширення на ті землі систем збирання данини,
управління (адміністрації) й судочинства.
У літописах свідчення про це з'являються, починаючи з середини 60-х pp. IX ст., тобто з часів князя
Аскольда. Першими київськими князями, існування яких зафіксоване літописцями, були Аскольд і Дір.
За відомостями арабських джерел, Дір княжив перед Аскольдом, ймовірно, в 30—50-х pp. IX ст.,
хоча літописці, зміщуючи хронологічну й історичну перспективу, завжди називають їх разом. Одне з найдавніших літописних повідомлень Новгородського літопису сповіщає, що Аскольд і Дір „княжили в Києві і володіли полянами й були ратними (воювали) з древлянами й уличами". Йдеться про спроби підкорити землі племінних княжінь уличів і древлян,
які продовжилися наступниками Аскольда на київському престолі — Олегом, Ігорем та Ольгою.
З Никонівського літопису відомо, що Аскольд і Дір прагнули приєднати до Києва ще й княжіння полочан. На користь існування першої східнослов'янської
(але ще не Давньоруської) держави на Наддніпрянщині свідчать також грандіозні масштаби походу
Русі на Константинополь 860 p., з якого ми почали нашу розповідь. Територія Київського князівства
Аскольда була невеликою — воно охоплювало землі
навколо Києва, головним чином колишнього племінного княжіння полян. Це князівство стало етнокультурним, політичним і соціальним осердям,
довкола якого наприкінці IX ст. почала зростати
Давньоруська держава.
Останнім часом в історичній науці пожвавилися дискусії навколо давньої проблеми: звідкіля, з Півночі
чи Півдня, „пошла Руская земля" (держава). Очевидно, вони можуть бути вирішені лише на користь
Півдня. Південноруські землі у VIII—IX ст. на стодвісті років випереджали в соціально-економічному та культурному розвитку північні. Однак і на півночі
Східної Європи, в землі ільменських словен, у другій половині IX ст. простежується за джерелами існування протодержавного осередку, одним з центрів якого було Городище поблизу Новгорода (останній виник лише в X ст.).
Вирішальний крок на шляху становлення східнослов'янської державності було зроблено наприкінці
IX ст. Близько 882 р. Олег, прозваний сучасника-
24
/>
ми Віщим, здійснив похід з Городища до Києва,
де й вокняжився. Утвердження Олега в Києві знаменувало собою початок створення східнослов'янської державності — виникнення вже загальноруської держави. Руська Північ була об'єднана з руським
Півднем, Олег оголосив Київ стольним градом новоствореної держави: „Хай буде Київ матір'ю градам руським". З того часу в джерелах наводяться систематичні відомості про розвиток державності
на Русі.
продолжение
--PAGE_BREAK--Народження
Давньоруської держави
наприкінці IX — початку X ст.
нязювання Олега в Києві (882—912) почалося згідно зі свідченнями „Повісті" зі
«створення опорних пунктів центральної вла-
ди у племінних княжіннях міст, зі встановлення попервах приблизного порядку стягання данини на підвладних князеві землях: „Цей же Олег почав міста ставити і встановив данини словенам, кривичам
і мері".
Далі Нестор розповідає про поступове поширення влади Києва на землі незалежних раніше племінних княжінь: „Почав Олег воювати древлян і примучив
(підкорив) їх, збираючи з них данину по чорній куниці". По тому до складу держави, що формувалася,
увійшла більшість південно-руських (а також радимицьке) племінних княжінь: спочатку сіверян і
радимичів, потім уличів. Давньоруська держава почала складатися на півдні. Землі інкорпорованих до держави князівств одразу ж обкладалися даниною,
на них поширювалися системи судочинства й адміністрації. Так утворювалася державна територія
Давньої Русі.
Включаючи до складу молодої держави землі
племінних княжінь, Олег та його наступники на київському столі опікувалися насамперед збиранням данини й прагнули перешкодити стяганню її передусім Хозарським каганатом. Уже за Діра й Аскольда поляни припинили сплату данини хозарам. А далі
„пішов Олег на сіверян, і переміг сіверян, і наклав на них данину легку, і не дозволив хозарам данину платити". Так само київський князь учинив і з радимичами. Наполеглива діяльність Олега щодо створення держави дала добрі наслідки: в останні
роки його правління у Києві владі князя підкорялися поляни, ільменські словени, сіверяни, кривичі,
Киї вська Русь
радимичі, древляни, уличі, можливо, дуліби й хорвати, а також неслов'янські племінні об'єднання —
чудь і меря.
Київська Русь почала складатися й розвивалась як політична держава, її створили руські люди, які
були переважною більшістю її населення. Разом з ними в Київській Русі жило понад 20 різних народів.
Розселяючись просторами Східної Європи, слов яни спілкувалися з багатьма етносами, що з давніхдавен жили там: із скіфами, сарматами, фракійцями,
згодом болгарами та аланами — на півдні, з балтами
— на заході, з угро-фінами — на північному сході й заході. Неслов'янські народи влилися до складу
Київської Русі здебільшого мирним шляхом.
Соціальний, культурний та економічний вплив слов'янського світу сприяв суспільному розвиткові
неслов'ян, що були тоді майже виключно мисливцями і скотарями. Яскравим прикладом співробітницва між етнічно різними народами було створення в середині IX ст. своєрідної конфедерації, що складалася з двох слов'янських (кривичів і словен) і двох неслов'янських (чуді й весі) союзів племен чи, може, навіть племінний княжінь.
Це протодержавне утворення було попередником північного осередку державності, що сформувався поблизу озера Ільмень у другій половині
IX ст.
Давньоруська держава часів Олега залишалася все ж таки не досить консолідованою. Влада київського князя в землях племінних княжінь була ще слабкою,
часом формальною, а системи управління, стягання данини й судочинства — примітивними и діяли час від часу, коли наїжджали княжі дружинники з Києва.
Та країна була, як на свій час, економічно розвинутою й мала велику військову потугу, про що свідчить сама можливість здійснення грандіозного воєнного походу Русі на Візантію 907 р.
Літопис Нестора під тим роком оповідає: „Пішов
Олег на греків на конях і в кораблях, і було кораблів числом 2000. І прийшов до Царгорода (Константинополя), греки ж замкнули Суд*, а місто зачинили...
І звелів Олег своїм воїнам зробити колеса и поставити на них кораблі. І з погожим вітром напнули вони вітрила й пішли з боку моря до міста". Візантійському імператору Михаїлу довелося просити миру.
У створеній на основі народних переказів і дружинних пісень оповіді „Повісті" про похід Русі на
Царгород 907 р. крізь фольклорну, романтичну й напівлегендарну форму проглядає реальна картина
* Давньоруські книжники називають так князівський престол
kТак на Русі іменували константинопільську бухту Золотий Ріг
25
Історія У краї ни
воєнної операції. Коли величезний руський флот наблизився до Золотого Рогу, грецька сторожа
„замкнула" бухту, натягши товстелезний залізний ланцюг між двома кам'яними баштами, що височіли з обох боків затоки (залишки того ланцюга і руїни башт збереглися до нашого часу). За наказом Олега воїни поставили лодії на котки й потягли їх волоком.
Звичайно, лише під вітрилами, хай і на колесах, судна не могли рухатися суходолом.
Завдяки переможному походові Русі на Царгород Олег одразу ж підписав вигідний для своєї
держави мир з імператором. Візантійському урядові
довелося сплатити велику контрибуцію й надати особливі пільги (яких не мала жодна інша країна)
руським купцям і послам. Зокрема, греки повинні були протягом шести місяців годувати тих купців,
постачати їм вітрила, снасті й інше корабельне спорядження. А 911 р. русько-грецька угода була суттєво доповнена. У ній було окреслено правові норми взаємовідносин, правила розв язання конфліктів, що виникали між русами і візантійцями. Договори 907
і 911 pp. є першими дипломатичними й правовими актами молодої Давньоруської держави.
Іншим важливим напрямом зовнішньополітичної
діяльності Київської держави кінця IX — початку
X ст. був східний. Згідно з арабськими джерелами було здійснено кілька походів Русі в землі Арабського халіфату на південно-західному узбережжі Каспійського моря. За свідченням арабського автора аль-
Масуді, близько 912 р. 500 руських лодій досягли
Волгою південного берега Каспію. Дехто з істориків гадає, що саме в цьому поході наклав головою князь
Олег Віщий, обставини смерті якого залишаються загадковими.
Походи Русі на Візантію тривали майже до середини XI ст. Одним з головних їх чинників було прагнення правлячої верхівки Київської держави забезпечити головний тоді ринок збуту для продукції
сільського господарства і промислів, що збиралася з підвладного населення у вигляді данини, попервах її
найпримітивнішої й насильницької форми — полюддя. Сучасник княгині Ольги візантійський імператор
Константан Багрянородний описав стягнення полюддя на Русі: „Коли настане листопад, одразу ж їхні
князі виходять з усіма росами з Києва і вирушають у полюддя, що іменується „кружлянням" а саме —
в Славінії (слов'янські землі) древлян, дреговичів,
кривичів, сіверян та інших слов'ян, що є данниками росів (у даному контексті князя та його дружини.
— Авт.). Годуючись там протягом усієї зими, вони знову, починаючи з квітня, коли розтане лід на річці
Дніпро, повертаються до Києва". Потім руси споряджають лодії-однодеревки і відпливають до Візантії
продавати зібране.
Розвиток державності на Русі
в першій половині X ст.
Ігор
"І часи князювання Олега пожвавився еко-
I — номічний розвиток суспільства. Розбудовувався стольний град Київ. Однак східнослов'янська етнокультурна спільність залишалася не досить згуртованою політично. Будівництво держави було продовжено за наступника Олега — Ігоря.
Давньоруські літописи зберегли мало свідчень про внутрішнє життя Київської Русі в першій половині Хет. Більше їх — у східних істориків і географів того часу. Наприклад, перс аль-Істахрі зображує її
квітучою й могутньою країною. Він пише, що з усіх країн купці приїздять торгувати до Києва, який значно більший, ніж навіть Булгар Великий на Волзі,
одне з головних торжищ тогочасного східного світу.
Прогягом першої половини X ст. київські князі наполегливо й послідовно згуртовували у спільній державі племінні княжіння східних слов'ян. Справу
Олега, за свідченням „Повісті", 912 р. продовжив його наступник Ігор. Він знову приєднав до держави княжіння уличів і древлян, що відпали було після звістки про кончину Олега.
На 40-і pp. X ст. припав новий спалах воєнної активності давньоруської панівної верхівки. Київський князь поширив свою владу на східний Крим і Тамань,
де було створене Тмутараканське князівство. Ігор вчинив два великих походи на Візантію, що мали на меті як захист південних рубежів, так і забезпечення вигод для руських торгових людей у Константинополі та інших грецьких містах.
Перший похід 941 р. не приніс йому успіху. Тоді
944 p., одночасно водою й суходолом, величезне руське військо вирушило на південь. Візантійського
імператора Романа повідомили: „Ось ідуть русичі, немає ліку кораблям їхнім, укрили море кораблі". Тоді
імператор послав назустріч Ігореві своїх урядовців з пропозицією миру. Було підписано союзну угоду, що виявилася менш вигідною для Русі, ніж руськовізантійські договори 907 і 911 pp. Мабуть, Візантія добре підготувалася до війни, й Ігор не зважився ризикувати і йти далі на південь. Зате він досяг успіху в поході 943р. на узбережжя Каспію. Руські воїни заволоділи тоді багатими містами Дербентом і Бердаа.
Великі й малі (не відбиті зовсім у джерелах) війни
26
приносили славу й багатство князям і старшим дружинникам. Водночас вони відривали від мирної праці
багато народу, у війнах гинули тисячі людей, що послаблювало економіку держави. Головним же джерелом постачання війська зброєю, харчами, кіньми залишалося стягання данини, яку князі прагнули увесь час збільшувати. Особливо жорстоким було збирання полюддя, що в X ст. йшло безпосередньо на утримання військової дружини. Саме під впливом своїх дружинників князь Ігор, зібравши один раз полюддя в землі древлян, повернувся туди, щоб стягти його вдруге, за що був забитий повсталими 944 р.
Зі смертю Ігоря закінчився перший етап у розвитку державності на Русі.
Перші спроби регламентації
даниний адміністративно-
судової системи.
Ольга
диний відомий з літопису син Ігоря — Свято-
слав був ще хлопчиком, і на князівський престол сіла його дружина Ольга. Вона вия-
вила себе розумним, енергійним і далекоглядним державним діячем. Ольга жорстоко придушила повстання древлян навесні 945 p., штурмом здобувши їх головне місто Іскоростень, забивши древлянських князів і багато воїнів. Водночас княгиня, певно, зрозуміла, що настав час встановити розмір данини,
насамперед полюддя, із залежного населення, що вона й зробила. „Повість" розповідає: „І пішла Ольга по Древлянській землі з сином своїм і дружиною,
встановлюючи устави й уроки; й існують становища
її й ловища". А далі — „пішла Ольга до Новгорода й встановила по Мсті погости й данини, й по Лузі оброки й данини, ловища її є по всій землі".
Є підстави розглядати сенс державних нововведень Ольги та її „мужів" (верхівки дружини,
радників) у регламентуванні повинностей залежного населення (запровадження „уроків"), створенні
уставів, що їх застосовували княжі дружинники, збираючи данину, виконуючи адміністративні й судові
функції. Все це було, напевне, пов'язано з переходом від системи полюддя до нового порядку стягнення данини через спеціально посланих для цього представників князівської адміністрації, що приймали її від населення в укріплених пунктах —
„становищах". Ольгою були також влаштовані опорні
пункти центральної влади на місцях, адміністративна ж і судова системи поширені на всі підвладні
Києву землі племінних княжінь.
В часи Ольги розбудовувався, прикрашався
і зміцнювався стольний град Русі. Літописці під
945 р. згадують резиденцію Ольги у Києві: „двір княжий" і „терем кам'яний". Археологи розкопали цю велику кам'яну, слід гадати, двоповерхову споруду,
прикрашену мармуром, червоним шифером і декоративною керамікою. З князюванням Ольги можна пов'язувати настання другого етапу в розвиткові давньоруської державності.
Він ознаменувався візитом Ольги до Константинополя близько 946 р. Уперше в історії глава Давньоруської держави ішов до Візантії не з флотом і суходольним військом, а на чолі мирного посольства.
Руську княгиню урочисто прийняв візантійський
імператор Константан Багрянородний. Було укладено союзну русько-візантійську угоду. Ольгу було охрещено патріархом та імператором у головному храмі Візантійської імперії, грандіозному й пишному
Софійському соборі.
Але давньоруське суспільство середини X ст.
виявилось не готовим до запровадження християнства як офіційної релігії. Це, зокрема, доводиться розповіддю Нестора про невдале намагання Ольги схилити сина до нової віри: Святослав „не послухав матері, відправляючи язичницькі обряди", оскільки побоювався, що над ним сміятиметься його військова дружина. Минуло ще більше ста років, аж поки князь Володимир Святославич зважився запровадити християнство на Русі.
Характер і форма
Давньоруської держави
ІХ-Х ст.
иївська Русь ІХ-Х ст. ще не знала класового устрою. Тому східнослов'янська державність
-а лародилася в суспільстві, що залишалося родоплемінним. Можна назвати першу руську державу надплемінною, бо в ній влада не лише відокремилася від маси народу (одна з основних ознак державності), а й піднялася над самою племінною верхівкою,
набула індивідуального характеру й стала успадковуватись. Давньоруська держава була організована за територіальною ознакою, чим принципово відрізнялася від передуючих їй протодержавних об'єднань —■
племінних княжінь.
Джерела, насамперед угоди Русі з Візантією,
характеризують Київську Русь першої половини X
ст. як об'єднання жителів основних її земель. У договорі Олега з греками 911 р. ця держава представлена як осібна соціально-політична спільність із
Київ
іРусь
27
своєю верховною владою, власними „законами й поконами" і як спільність етнокультурна. У преамбулі
до цієї угоди посли Олега мовлять від імені „роду руського". А в договорі Ігоря з Візантією 944 р. наголошено на тому, що посли репрезентують як Ігоря
і „всякеє княжье", так і „всіх людей Руської землі".
В цьому ж документі „люди всі руські" названі повноправними учасниками договору з Візантією.
Варто прийняти запропоноване нещодавно
О.О. Мельниковою вдале визначення форми Давньоруської держави ІХ-Х ст. як дружинної. Адже панівний прошарок складався з верхівки княжої дружини, що протягом тривалого часу утворювала примітивний адміністративний апарат. Дружина стягала данину й чинила суд на місцях.
Літописці зображують давньоруських володарів кінця ІХ-Х ст. як типових дружинних князів.
Справжнім апофеозом дружинності звучать слова
Нестора: „Адже Володимир (Святославич.— Авт.)
любив дружину і з нею думав про влаштування землі
і про раті, і про устав земляний". Певна річ, радниками князя були лише старші дружинники: вони утворювали й апарат управління, судочинства та збирання данини.
Існування дружинної форми державності завершується на добі Володимира Святославича
(978—1015). Проте й його синові Ярославу довелося рахуватися з дружиною, щоправда, вже виключно як з військовою силою. У державних справах князівська дружина перестає брати участь. На перший план висуваються бояри, прошарок яких склався з тих же старших дружинників та вихідців із старої
племінної аристократії.
продолжение
--PAGE_BREAK--Воєнна активність Русі в 60-х —
на початку 70-х pp. X ст.
Святослав
едовге князювання у Києві сина Ольги Святослава (964—972) сповнене майже безперервними походами і битвами. Під час
князювання Святослава Давньоруська держава була розширена й зміцнена. Він повернув до складу
Київської Русі племінне княжіння в'ятичів, що потрапило під владу хозарів. Для цього йому довелося здійснити похід у межиріччя Оки і Волги.
По тому, 968 p., Святослав завдав нищівної поразки Хозарському каганатові, що постійно зазіхав на східнослов'янські землі, перешкоджав торгівлі
Русі, перерізаючи шлях її купцям у гирлах Дону і Волги. Потім київський князь звернув погляд на південь,
Історія У краї ни
втрутившись у затяжну війну між Візантією й Болгарією. Походи Святослава 965—968 pp., за виразом академіка Б. Рибакова, нагадували удар шаблі, що одним махом прокреслив на карті Європи широке півколо від Середнього Поволжя до Каспію й далі Північним Кавказом і Причорномор'ям до балканських земель Візантії. Святослав на чолі величезного на той час війська (що налічувало, за візантійськими джерелами, 60 тис. воїнів) вирушив до Болгарії, розбив під Доростолом сильне болгарське військо й закріпився у Переяславці на Дунаї.
Деякі сучасні історики гадають, що так руські літописці називали давню столицю Болгарії — Преслав
Великий. Візантійський уряд мав на меті вижити звідти руського князя, що зробив свою справу, але до часу не мав для того сили.
Того ж таки 968 р. печеніги раптово напали на
Київ. Вчасно попереджений гінцем з Києва Святослав спішно повернувся до стольного града й відігнав печенігів. Безперервно воюючи п'ять довгих років, він дещо занедбав державні справи й, здається, розумів обгрунтованість закидів киян: „Ти, княже, шукаєш чужої землі й про неї дбаєш, а свою залишив напризволяще".
Однак було б однобічно й неправильно розглядати Святослава виключно як завойовника, шукача воєнної здобичі. Він таки піклувався на свій лад про
Руську землю. Свідченням цього було те, що Святослав провів адміністративну реформу, перед тим як вирушити в другий і останній похід до Болгарії. Старшого сина Ярополка він посадив своїм намісником у
Києві, молодшого Олега — в Овручі, стольному граді завойованої його матір'ю Древлянської землі,
де, мабуть, ще не вщухли сепаратистські настрої.
А позашлюбного сина — Володимира він послав правити від свого імені до Новгорода Великого, боярство якого завжди прагнуло відокремитися від
Києва. Цим Святослав продовжив справу Ольги щодо консолідації держави, зміцнення влади київського князя у землях племінних княжінь.
Другий похід Святослава до Болгарії, що почався 969 p., склався не так успішно, як перший. Князеві
довелося воювати не лише з болгарським царем Борисом, а й з новим візантійським імператором Іоанном
Цимісхієм, що підступно порушив мирну угоду з прямодушним і чесним руським князем. Імператор з переважаючими силами змусив Святослава зачинитися в болгарському місті Доростолі й обложив його.
Але візантійцям так і не вдалося здобути міста.
Руси неодноразово виходили з Доростала й біля його стін билися з ворогом. 971 р. знесилені сторони
/>
28
розпочали переговори. Було укладено мирний договір. Іоанн Цимісхій зобов'язався випустити військо
Святослава із зброєю з Доростола і навіть забезпечити його харчами на зворотний шлях на Русь.
Після підписання миру Святослав з військом попрямував на Русь. Імператор Іоанн, вражений силою й мужністю руських воїнів та полководницьким талантом князя, вирішив позбутися небезпечного суперника в Причорномор'ї. Він змовився з печенігами, аби усунути київського князя. Повертаючись додому, Святославу з військом довелося зазимувати у степу, поблизу дніпровських порогів. Навесні
972 p., коли руси стали повертатися до Києва, на них зненацька напала печенізька орда хана Курі. Святослав загинув у бою.
Між його синами розпочалася запекла боротьба за владу. Олег і Володимир не бажали визнавати верховним князем старшого брата. У свою чергу
Ярополк вирішив приборкати братів і стати єдиновладним володарем Русі. З цією метою він 977 р.
вирушив із військом на Овруч. Олег програв йому битву й трагічно загинув біля брами міста.
На історичну сцену рішуче виступив Володимир
Святославич, Він не став очікувати, поки Ярополк нападе на нього, а попрямував до Скандинавії. Там
Володимир набрав військо із варягів, професійних воїнів, що з часів Олега служили руським князям.
978 р. Володимир рушив на Київ. У короткій війні
між братами Ярополк загинув, і 11 червня того року за свідченням автора середини XI ст. Іакова Мніха,
Володимир вокняжився в Києві.
Розбудова держави за Володимира Святославича
ро утвердження Володимира на київському столі Нестор- літописець урочисто написав:
„І почав княжити Володимир у Києві єдинов-
ладно". Він стає верховним володарем у країні.
Історики характеризують державу часів Володимира як ранньофеодальну монархію. Це визначення значною мірою є умовним. Адже перші паростки феодального способу виробництва на Русі проглядають лише в другій половині його князювання.
Значення видатної постаті Володимира полягає в тому, що своєю діяльністю він ніби з'єднав дві доби:
пізню родоплемінну й ранню феодальну.
Роки князювання Володимира в Києві дехто з
істориків називає богатирською добою в історії
Київської Русі. Тоді успшіно й швидко зводилася велична будова держави, творилася яскрава й само-
Київська Русь
бутня культура її народу, а звитяжні успіхи руської
зброї прославили країну на увесь середньовічний світ.
Володимир взяв під свою тверду руку Давньоруську державу ще не досить консолідованою. Влада племінних вождів і князів на місцях, у віддаленні від центру на багато днів кінного шляху, була майже безмежною. Вони неохоче виконували накази князя й привласнювали багато данини, що належала йому.
Тому він розпочав князювання з того, що посадив намісниками своїх дружинників у багатьох містах
Руської землі. А власного дядька Добриню послав правити від свого імені до Новгорода Великого,
підкресливши цим намагання міцніше з'єднати руську Північ із Півднем.
Володимир повертає до складу Русі землі
племінних княжінь хорватів і дулібів (981). Протягом 981—984 pp. була відновлена влада Києва над княжіннями радимичів і в ятичів. Назріла необхідність кардинальних змін у територіальній організації держави. Близько 988 р. Володимир провів адміністративну реформу. Про це „Повість"
повідомляє так: „Було у нього синів 12: Вишеслав,
Ізяслав, Ярослав, Святополк, Всеволод, Святослав,
Мстислав, Борис, Гліб, Станіслав, Позвизд, Судислав. І посадив Вишеслава у Новгороді, а Ізяслава —
в Полоцьку, а Святополка — в Турові, а Ярослава
— в Ростові. Коли старший Вишеслав помер у Новгороді, посадив Володимир Ярослава у Новгороді, а
Бориса — в Ростові, а Гліба — в Муромі, Святослава — в землі древлян, Всеволода — у Володимирі
(Волинському), Мстислава — у Тмутаракані". Отож вождів племінних княжінь замінили в різних містах держави сини Володимира. Було назавжди зламано сепаратизм племінної верхівки. Відтоді Київська
Русь стає об'єднаною державою.
В результаті реформи 988 р. значно зміцніла система державної влади на місцях. З того часу в основних містах держави від імені київського князя збирають данину, управляють і чинять суд його намісники (сини й старші дружинники), котрі, в свою чергу, мають у підлеглості урядовців нижчого рангу, що порядкують у тій чи іншій волості. Все це привело до концентрації держави, усталення її рубежів. За Володимира загалом завершився процес складання державної території, визначилися її кордони, що в цілому збігалися з етнічними рубежами східнослов'янської етнокультурної спільності. На сході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги,
на заході — Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни, на півночі — Чудського,
/>
Релігійні
реформи Володимира і
ершою за часом реформою Володимира була релігійна Одразу ж по утвердженні на київському столі князь „поставив ідолів на
горбі над двором теремним (княжим) Перуна дерев'яного, а голова його срібна, а вус золотий, і '
Хорса, Дажьбога, і Стрибога, і Сімаргла, й Мокош", як свідчить Нестор-літописець Мова йде про влаштування своєрідного пантеону язичницьких богів,
у якому було зібрано слов'янських і неслов'янських богів з богом-громовержцем Перуном на чолі і
Однак ще на початку нашого століття історики знайшли в джерелах докази на користь того, що насправді Володимир запровадив на Русі культ самого лише Перуна, а інші боги (ідоли) з'явились у літописі
лише в 70-х рр XI ст Виходить, князь прагнув ДО І
монотеїстичного культу, вважаючи, напевне, що його одноосібній верховній владі має відповідати єдиний для всіх у державі бог Але реформа була приречена на неуспіх Стара, віджила язичницька віра не відповідала новим відносинам у суспільстві, що швидко оновлювалось Отже, природно, що згодом
Володимир вирішив запровадити на Русі християнство як державну релігію Історики, синтезувавши свідчення вітчизняних та зарубіжних джерел, так відтворюють цю подію 986р Візантія програла війну Болгари, в країні посилилася боротьба земельних магнатів проти братів-імператорів Василія II і
Константина Василій II спішно вирядив послів до
Києва, щоб просити військової підтримки у руського князя Володимир пообіцяв допомогу, запросивши за неї велику ціну руку сестри імператора Анни
Василію II після роздумів і зволікань довелося погодитися на цей нечуваний доти шлюб Анни з князем-язичником У свою чергу, Володимир зобов'язався охреститися й незабаром виконав свою обіцянку
Велике на той час шеститисячне, добре озброєне й вишколене руське військо допомогло Василію II
здолати феодальну опозицію Імператор зміг перевести дух і підступно порушив головну умову угоди з
Володимиром відмовся видати за князя сестру Щоб таки змусити Василія II додержати слова, київський володар 989 р обложив місто Херсон, що було опорою візантійського панування у Криму, і влітку того року здобув його Імператорові довелося спішно прислати Анну до Херсона, де вона урочисто взяла шлюб з Володимиром Навесні 990 р князь з молодою дружиною повернувся до Києва й заходився
Історія У краї ни
Ладозького й Онезького озер, на півдні — Дону,
Росі, Сули й Південного Бугу
Протягом кінця IX —першої третини XII ст державне, суспільне, економічне й культурне життя
Давньої Русі зосереджувалося в Києві й навколо
Києва, в Середній Наддніпрянщині Тому Київ високо підносився над іншими містами Русі 3 самого початку київські князі особливо піклувалися про розбудову й прикрашання стольного града Незабаром по утвердженні в Києві Володимир Святославич розпочав будівництво міської фортеці площею близько 10 га Цей київський дитинець відомий під назвою
„місто Володимира" Високі земляні вали з баштами оточили центральну частину Києва, так звану Гору
Головною турботою Володимира першої половини його князювання на Русі були постійні напади степових кочовиків — печенігів з півдня Князь докладав величезних зусиль до зміцнення рубежів держави Як свідчить Нестор під 988 р князь „почав ставити міста по Десні й по Остру, і по Трубежу,
і по Сулі, і по Стугні І почав набирати мужів кращих від словенів, і від кривичів, 1 від чуді, і від в'ятичів,
ними населяв міста (порубіжні), тому що була війна з печенігами І воював з ними, і перемагав їх"
Наприкінці X ст була створена величезна за розмахом (вали простягалися майже на тисячу км )
складна й розгалужена система валів, фортець,
укріплених міст, що мала захистити Русь від печенігів Вали частково збереглися до наших днів З
цими „змієвими" валами пов'язані прадавні легенди про боротьбу пращурів з величезними зміями (драконами), яких богатирі запрягали у велетенські плуги й проорювали ними гігантські борозни, аби умертвити Справу батька щодо захисту південних рубежів
Русі від степових хижаків — печенігів продовжив
Ярослав Мудрий
Володимира можна назвати першим реформатором на Русі Крім адміністративної він провів і судову реформу У літописі Нестора читаємо, що Володимир разом з дружинниками дбав про „Устав земляний", ішлося про вироблення „уставу" (закону),
що регулював би правові відносини в суспільстві,
принаймні про удосконалення існуючого тоді кодексу звичаєвого права — „Закону Руського" про пристосування його до умов часу „Устав земляний"
Володимира продовжив політичну лінію, яку намітила своїми „уставами" й „уроками" княгиня Ольга
Родоплемінне суспільство стало переростати в ранньофеодальне, і тих змін не могли, здається, не відчувати Володимир і його радники
/>
зо
насаджувати християнство „Наказав будувати церкви й ставити їх на тих місцях, де раніше стояли
ідоли", — повідомляє „Повість" Руські люди неохоче відмовлялися від віри батьків і дідів Тому християнізація Русі розтяглася на кілька століть Але вирішальний крок на тому шляху було зроблено
Запровадження християнства в Київській Русі мало позитивні наслідки Воно зміцнило авторитет і
владу князя, сприяло розбудові держави Значний поштовх дала нова ідеологія піднесенню давньоруської
культури Лише з часу „хрещення Русі" у ній поширилися писемність і книжність, руські люди познайомилися з кращими здобутками світової літератури і науки В Києві, а далі повсюдно на Русі
почали влаштовувати школи й книгописні майстерні
(скрипторії), і незабаром східнослов'янська країна стала однією з найкультурніших у середньовічній
Європі Запровадження християнського віровчення ввело Давньоруську державу до кола християнських країн світу, зробивши можливими рівноправні й плідні
взаємовідносини між нею та Візантією, Германією й
іншими державами
В часи князювання Володимира Святославича
завершується другий етап у складанні державності на
Русі Третій, заключний, етап припадає на роки правління в Києві його сина Ярослава (1019—1054)
продолжение
--PAGE_BREAK--Завершення формування держави за Ярослава Мудрого
■ озбудована за Володимира Святославича Дав-
! ньоруська держава наприкінці його життя виявилась не такою вже згуртованою, а його
влада — зовсім не безмежною Близько 1012 р замислив лихе проти нього пасерб Святополк
Ярополчич, що був намісником у Турові Володимир кинув його разом з дружиною, донькою польського князя Болеслава Хороброго, до в'язниці в Києві Та незабаром на Володимира чекало серйозніше випробування Під 1014 р Нестор сповіщає „Ярослав же сидів у Новгороді й данину давав Києву по дві тисячі гривен з року в рік а тисячу в Новгороді воїнам роздавав І так давали всі посадники новгородські,
а Ярослав того не давав до Києва батькові своєму І
мовив Володимир „Розчищайте шляхи й мостіть мости" — хотів бо на Ярослава йти, але розхворівся"
Влітку наступного року, коли Володимир готувався до походу на Новгород, аби приборкати сина, він раптово помер Між його синами Ярославом, Борисом, Глібом, Святославом і Мстиславом, а також пасербом Святополком розгорілася кривава бороть-
Киї вська Русь
ба за київський престол У ній загинули Борис, Іліб
і Святослав А Ярослав 1015 р вокняжився в Києві
Під час першого князювання (1015—1018) йому довелося відбивати напад на Київ численного війська степовиків 1017 р „прийшли печеніги до Києва й врубалися в Київ, і ледве -надвечір здолав їх Ярослав і переміг печенігів", як сповіщає „Повість"
1018 р Святополк, котрий утік 1015 р до
Польщі, при підтримці тестя Болеслава захопив було Київ Та взимку 1018—1019 рр Ярослав вибив його з міста, і той утік до печенігів Навесні 1019 р
Святополк з печенізькою ордою напав на Русь Ярослав з військом вийшов назустріч братові в перших рядах Вирішальна битва сталася на р Альті на Переяславщині й принесла перемогу Ярославу Святополк врятувався втечею і незабаром загинув, а „Ярослав сів у Києві, утерши піт з дружиною своєю,
показавши перемогу й труд великий" („Повість")
Певно, Ярослав розумів згубність для Русі
міжкнязівських чвар Тому він домовився з братом
Мстиславом, що вокняжився у Чернігові, про розподіл сфер впливу в Південній Русі, а племінника
Брячислава силою змусив до покори, проте залишив тому Полоцьке князівство Ярослав доклав багато зусиль до відновлення централізованої держави, що послабилася під час міжусобної війни нащадків
Володимира й вторгнень печенігів Він не зупинився перед тим, щоб кинути до в'язниці рідного брата
Судислава — псковського князя, котрий прагнув до самостійності Ярослав позбавив влади також свого брата у перших, новгородського посадника Костянтина Добринича, коли той схилився до місцевого боярства, яке прагнуло позбутися залежності від
Києва
Першочерговим завданням Ярослава так само, як
і його батька Володимира, був захист рідної землі від страшних ворогів—печенігів причорноморських степів Він продовжив діяльність батька щодо фортифікування південних рубежів держави й „почав ставити міста по Росі" Серед тих міст були Юр'їв,
Корсунь, Треполь Але й ця захисна лінія не допомогла 1036 р величезна орда печенігів прорвала її й оточила Київ Тоді Ярослав, як оповідається в
„Повісті", „виступив з міста й вишикував дружину,
й поставив варягів (скандинавських найманців —
Авт ) у центрі, а на правому боці киян, а на лівому крилі новгородців І була січа зла, і ледве здолав їх надвечір Ярослав" Печеніги були розгромлені й назавжди відігнані від рубежів Руської землі
Ярославу Володимировичу довелося протягом тривалого часу дбати й про захист західних кордонів
31
Історія У краї ни
Київської держави, відвойовувати у польських феодалів землі Вони були загарбані Болеславом
Хоробрим 1018 р, коли той повертався з походу на
Київ на підтримку зятя Святополка 1030 р Ярослав звільнив від поляків волинське місто Белз, а наступного року разом із братом Мстиславом відвоював у них і возз'єднав з Давньоруською державою всю
Червону Русь Продовжуючи зміцнювати західні
рубежі країни, він провів кілька успішних походів проти агресивних ятвязьких* (1038) і литовських
(1040) племен Поліпшенню оборони західних кордонів сприяло й існування м Ярослава на р Сян У
30 —40-х рр військо Ярослава Володимировича успішно звоювало проти угро-фінського племені чуді
на півночі Русі та в Прибалтиці, де було збудовано на честь князя** місто Юр'їв
У Ярослава, як і в його попередників, головним напрямком зовнішньої політики був південний Протягом майже всього часу його князювання в Києві
русько-візантійські відносини були дружніми Добірні
руські дружини воювали разом з візантійськими легіонами за тисячі верст від батьківщини Наприклад, 1038—1041 рр Візантія була змушена захищати
Сицилію від арабів і змогла втримати острів за собою з допомогою руського союзного корпусу
Та 1043 р спалахнула русько-візантійська війна,
спричинена зміною політичного курсу нового імператора Константина IX Мономаха, що недружньо повівся з Ярославом, почав чинити перешкоди руським купцям у Константинополі та інших містах імперії
Морський похід русів на Царгород був невдалим Тоді
Ярослав направив послів до Германії й ряду інших
європейських країн, збиваючи коаліцію проти Візантії
До того ж переможці самі потребували допомоги в боротьбі проти навали печенігів Тому імператорові
довелося шукати шляхів замирення з Руссю Підписана 1046 р русько-візантійська угода була незабаром скріплена шлюбом сина Ярослава Всеволода з дочкою Константина IX Марією
Київська Русь мала жваві дипломатичні відносини з Германською імперією 1030 —1031 1 1040
—1043 рр сторони обмінювалися посольствами
Германський хроніст XI ст, Ламберт під 1043 р розповідає про посольство короля Русі Ярослава до
імператора Генріха III Давньоруська держава дивилася на Германію як на кращого з усіх можливих союзника в протиборстві з Візантією, а Генріх III
хотів скористатися з війська Русі у зовнішньополітичних акціях
* Ятвяги — споріднені э прусами племена
** Християнське їм я Ярослава було [еорпй (Юрій)
1048 р король Франції Генріх І посватався до дочки Ярослава Анни Шлюб був укладений, ймовірно,
1049 р По смерті чоловіка (1060) Анна відмовилася від регентства при малолітньому Фшппові І, хоча й підписувала разом з ним деякі офіційні документи
Інша дочка Ярослава — Єлизавета стала дружиною норвезького короля Гаральда Суворого, а ще одна —
Анастасія побралася з угорським королем Андрієм
І Київський володар був зв'язаний союзною угодою з польським князем Казимиром, за якого видав сестру Добронігу Київська Русь допомогла Польщі
у війні проти об'єднаних сил Мазовії, Помор'я,
Пруссії та ятвягів Все це принесло великий міжнародний авторитет Давньоруській державі
Приділяючи чільну увагу зовнішній політиці,
Ярослав не забув і про внутрішні справи Князь доклав багато зусиль для створення нових і розбудови
існуючих міст, насамперед Києва Нестор-літописець скупо підсумував під 1037 р його будівничу діяльність у стольному граді „Заклав Ярослав місто велике, у якому тепер Золоті ворота, заклав і церкву святої Софи митрополичу, і далі церкву святої
Богородиці Благовіщення на Золотих воротах, потім монастирі Святого Георгія та Святої Ірини" У лаконічному описі будівництва в Києві за Ярослава ледве згадана головна фортифікаційна споруда То було „місто Ярослава", київський дитинець, велетенські земляні вали якого мали довжину 3,5 км,
висоту 14 м, а товщину в основі — близько 30 м На них стояли високі дубові стіни У багатьох місцях перед валами були викопані глибокі рови, заповнені
водою За своєю досконалістю й могутністю фортифікації „міста Ярослава" не мали собі рівних на Русі
Головним храмом держави, її найбільш урочистою та високохудожньою спорудою став Софійський собор, збудований у 20—30-х рр XI ст Його архітектура чарує довершеністю, вишуканістю форм
і пропорцій, інтер'єр собору щедро прикрашений сяючими мозаїками і поліхромними фресками, що належать до шедеврів світового мистецтва За давньоруським переказом, собор зведено на тому місці,
де Ярослав здобув славну перемогу над печенігами
У часи князювання Ярослава завершилось будівництво Давньоруської держави Було остаточно зламано місцевий сепаратизм, стабілізувалися державна територія й кордони, вдосконалився державний апарат Полюддя все більше замінювалось м'якшими, передовішими формами данини, що відповідало прогресуючій феодалізації суспільства
1037 р чи дещо пізніше князь виступив ініціатором проведення кодифікаційних робіт у Києві, завдяки
32
Киї вська Русь
чому з явився перший писемний збірник норм давньоруського права „Руська правда" В роки правління
Ярослава інтенсивно розвивалися землеробство і
скотарство, ремесла і промисли, значно пожвавилася внутрішня й міжнародна торгівля
З ім'ям Ярослава пов'язаний і розквіт давньоруської культури, насамперед книжності Київський літописець з гордістю відзначив, що князь „до книг виявляв охоту, читаючи їх і вночі, і вдень" За це його прозвали Мудрим Навколо Ярослава склався гурток з представників давньоруської інтелектуальної еліти, до якого входив славетний книжник і
філософ, автор першого давньоруського філософського твору „Слово про закон і благодать' і, можливо,
першого літопису Іларюн Ярослав зробив спробу позбутися залежності від Візантії в церковних справах і поставив 1051 р Іларюна загальноруським митрополитом На жаль, дальша доля Іларюна невідома А 1054 р київську митрополичу кафедру, як і
раніше, посів грек, присланий патріархом з Константинополя Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р у віці 76 років і був похованцй у мармуровому саркофазі в Софійському соборі Його останки збереглися до наших днів Дослідження скелета Ярослава дало можливість ученим відтворити зовнішній вигляд князя, зробити висновок про його рішучий характер і
бурхливий темперамент
За Ярослава Володимировича Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту й могутності, ставши в ряд з головними країнами середньовічного світу
Візантією та Германською імперією Та його сини не змогли підтримати державу на тому рівні, на який вона піднеслася за їхніх діда й батька
Становлення
феодальних відносин і їх вплив на життя Русі XI ст.
І
„°ТерШ Н1Ж розповісти про зміни в системі
і князівської влади й структурі держави, що
X настали по смерті Ярослава Мудрого, варто
спинитися на особливостях соціально-економічного поступу давньоруської спільноти середини — другої
половини XI ст Його наростання привело до прогресивних змін у характері власності на землю —
попервах князівської, що означало дальші кроки суспільства на шляху феодалізації Все це не могло не вплинути на зрушення в політичному житті, але вплив той не був ні прямим, ні миттєвим
Як мовилось, Давньоруська держава виникла в дофеодальну добу й існувала як така аж до князюван-
ня Володимира Святославича Але й у його часи власність на землю продовжувала залишатися колективною Земля належала панівно'му класові
загалом, князеві з дружиною й боярами, переважна більшість яких теж входила до дружини
Індивідуальна земельна власність зародилася в Київській Русі лише в другій половині XI ст Якщо „Руська правда", складена за Ярослава близько
1037 р , ще не знає такого способу власності, то в
„Правді Ярославичів«1072 р можна знайти свідчення наявності особистого землеволодіння, поки що князівського Лише у „Поширеній правді», що оформилася наприкінці XII —на початку XIII ст ,
зустрічаємо ясні докази наявності боярського землеволодіння й ведення боярами власного господарства
В літописах перші звістки про князівське землеволодіння датуються кінцем XI, а боярське — починаючи з XII ст
Поява в суспільній правосвідомості поняття можливості особистого володіння землями чи (для князів)
цілими волостями, перші, на жаль, не відомі науці його прояви в середині XI ст не могли не вплинути на тлумачення синами Ярослава його „ряду" (заповіту)
Наведемо фрагмента цього важливого для історичної долі Київської Русі документа Стаття 1054 р
„Повісті" відкривається словами „Помер великий князь руський Ярослав Ще за життя свого він дав заповіт синам своїм, мовивши їм „Ось я залишаю світ цей, сини мої живіть у любові Ось я доручаю замістити мене на столі моєму в Києві старшому синові моєму, брату вашому Ізяславу, слухайтесь його,
як слухались мене, він замінить вам мене, а Святославу даю Чернігів, а Всеволодові — Переяслав, а
Ігореві — Володимир (Волинський), а Вячеславу
—Смоленськ"
Дехто з істориків вважає, що Ярослав, передавши головний престол Русі Ізяславу, зробив його
єдиновладним князем Русі Однак у „ряді" Ярослава проглядає й інше збереження держави у спільній власності його нащадків По смерті Ярослава, писав один із знавців давньоруської минувшини О В
Пресняков, при роздільності володінь бачимо нероздільність спільних дій у захисті Руської землі й у внутрішніх справах трьох старших Ярославичів Брати Ізяслава, як видно, не збиралися визнавати його верховним володарем Руської землі й дивились на міста із землями, шо заповів їм батько, як на особисту спадкову власність — „отчину"
Мабуть, саме тому (а не через брак державної
мудрості) Ізяславу довелося укласти союз із двома молодшими братами — Святославом і Всеволодом У
33
Київській Русі з 1054 р. встановилася незнана раніше форма правління, яку історики назвали тріумвіратом
Ярославичів.
Всі державні справи брати вирішували разом: видавали закони („Правда Ярославичів"), ходили в походи на кочовиків, торків і половців, перевели брата Ігоря з Володимира до Смоленська тощо. Але здебільшого тріумвіри дбали про збільшення власних володінь. 1057 р. Ізяслав захопив Волинь, а коли незабаром потому помер Ігор, тріумвірат поділив між собою Смоленську волость, нічого не залишивши синам покійного. Ізяслав, Святослав і Всеволод
1067 р. заволоділи Полоцькою землею, а її князя Всеслава Брячиславича кинули до київської в'язниці.
Новгород привласнив Святослав, Смоленськ —
Всеволод. Все це викликало обурення серед молодших Ярославичів і посіяло зерна усобиць кінця XI ст.
Після невдалої для Русі битви з половцями на р. Альті тріумвірат дав тріщину й став розпадатися.
1073 р. Святослав звинуватив Ізяслава у змові з недавнім ворогом Всеславом полоцьким, з допомогою
Всеволода вибив старшого брата з Києва і сів на його місце. Так скінчився майже 20-літній тріумвірат
Ярославичів. Ізяслав утік до Польщі, далі до Германії,
та зміг повернутися до Києва лише по смерті Святослава (наприкінці 1076).
Тим часом обійдені дядьками-тріумвірами й жадаючі багатих волостей-отчин їх небожі Олег
Святославич і Борис Вячеславич вигнали з Чернігова, отчини Олега, Всеволода Ярославича, де той сів,
коли Святослав утвердився в Києві. Ізяслав прийшов на допомогу братові, й у битві на Нежатиній Ниві поблизу Чернігова 3 жовтня 1078 р. вони розгромили
Олега з Борисом. Але Ізяслав сам загинув у тій битві, й у Києві вокняжився Всеволод. На Русі
відновилась одноосібна монархія. Та за ступенем централізації й могутністю їй було далеко до держави часів Володимира Святославича та Ярослава
Мудрого.
продолжение
--PAGE_BREAK--Князювання
Всеволода в Києві.
Усобиці наприкінці XI ст.
і севолод Ярославич посадив сина Володимира
. Мономаха в Чернігові, зневаживши переважні
' права на це місто синів свого старшого брата
Святослава: Романа, Давида, Олега і Ярослава, що стало однією з причин гострого спалаху кривавої
війни в Південній Русі наприкінці XI ст. а
Всеволод виявився слабким великим князем. Ио-
/>
го реальна влада поширювалася лише на частину держави — Волинська, Турівська, Муромська землі
не підкорялись йому. Всеволодові довелося захищатися від небожів — Святославичів, Давида й
Святослава Ігоровичів, а також троюрідних онуків —
Рюрика, Володаря й Василька Ростиславичів.
Всеволод був освіченою людиною, знав п'ять
іноземних мов, проводив час у бесідах з вченими людьми й читанні книжок. Змолоду не любив воювати й ходити в походи, доручивши цю справу синові Володимиру, як тільки тому виповнилося 12 чи
13 років. В роки князювання Всеволода державою правив сімейний дуумвіра^, що складався з нього самого й Володимира. Його кончина 13 квітня
1093 р. круто змінила перебіг політичного життя на Русі.
Сталася несподівана подія не лише для сучасників, а й для істориків наших днів, котрі ламають голови, прагнучи розв'язати загадку: чому Володимир Мономах, що й за життя батька був фактичним правителем Русі й мав під своєю рукою найбільшу військову силу, раптом добровільно поступився київським престолом на користь свого брата Святополка? За давніми законами заміщення князівських столів Святополк, який був сином старшого брата Всеволода Ізяслава, мав переважні права на
Київ. Гадаємо, що Мономах виявив повагу до тих законів і не бажав розпалювати чвар на Русі.
Він ще раз учинив так само, віддавши 1094 р. Чернігів
Олегові Святославичу, котрий також був старшим від нього в князівському роду. Володимир перебрався до отчини, що дісталася йому в спадок від Всеволода, — висунутого в південний степ Переяслава, де йому відразу довелося зіткнутися з половцями.
Здобувши батьківський Чернігів, Олег Святославич не вгамувався. Разом з братом Давидом він продовжував підігрівати усобиці, зазіхаючи на волості
інших князів. Здавалось, Русь поринає у безодню удільної роздробленості, бо великий князь київський
Святополк виявився неспроможним власними силами приборкати бунтівників. Тому він уклав союз із
Мономахом, і 1096 р. вони збройно змусили Святославичів утихомиритися. В1096-1113 рр.Руссю править дуумвірат Святополк-Володимир. А 1097 р. в
Любечі зібрався з'ізд, де було проголошено об'єднання сил проти половецької загрози й закріплено фактичне володіння волостями, що склалося на той час:
„Хай кожен володіє отчиною своєю: Святополк —
Києвом, Ізяславовою отчиною, Володимир — Всеволодовою, Давид, Олег і Ярослав — Святославе вою..."
Проголосивши принцип отчинної власності,
34
/>
Святополк з Мономахом сподівались, що це сприятиме припиненню князівських усобиць. Але того самого року волинський князь Давид Ігорович за мовчазного сприяння Святополка київського полонив і осліпив Василька Ростиславича, вимагаючи від свого нещасного бранця віддати Теребовльську волость, закріплену за тим постановою Любецького з'їзду. Цей нелюдський вчинок викликав загальне обурення в суспільстві. Тому Святополкові довелося погодитися з вимогою покарання Давида.
Останнього вигнали з Волині, яку, втім, київський князь одразу привласнив. Постанови Любецького та наступних князівських з'їздів: Витичівського
1100 р., на Золотчі 1101 р. й Долобського 1103 р.
виявилися безсилими приборкати князівські чвари.
Потрібні були дійовіші заходи щодо відновлення
єдності Руської землі, особливо в умовах наростаючої з кожним роком загрози наступу Половецького степу.
Боротьба з половецькими ханами
оловців і раніше знали на Русі. Вони у при-
чорноморських степах змінили печенігів,
, відігнаних Ярославом Мудрим від рубежів
держави. Перша велика битва з ними на р. Альті
Киї вська Русь
/>
1068 р. була програна тріумвіратом Ярославичів.
Наприкінці 70 — на початку 80-х pp. половецькі хани посилили натиск на Переяславщину й південну
Київщину, а Олег Святославич, за ним й інші князі
(переважно чернігівські) почали використовувати степовиків у боротьбі з суперниками на Русі.
Геніальний автор „Слова о полку Ігоревім" (далі
— „Слово") яскраво зобразив усобиці кінця XI ст.:
Отоді за Олега Гориславовича*
Сіялись-росли усобиці,
Гинули внуки Даждьбогові...
Становище особливо загострилося на початку
90-х pp. XI ст. Майже щороку летюча половецька кіннота вдиралася на Русь, убивала й полонила тисячі людей, палила оселі й міста, витоптувала поля.
Навіть об'єднані сили Святополка київського і Володимира Мономаха, в ту пору чернігівського князя,
були 1093 р. розбиті половцями біля р. Стугни, на підступах до Києва. Тому з 1094 р. з ініціативи Мо-
номаха руські князі починають об'єднуватися проти половецьких ханів. Цьому сприяли й рішення з'їздів у Любечі, на Золотчі, біля Долобського озера. Під час Долобського з'їзду 1103 р. дружинники Святополка київського почали заперечувати проти походу у степ, мовлячи, що йти навесні означає втратити смердів (селян) та їхніх коней. На це Мономах виголосив промову, що вражає силою, образністю,
патріотизмом, турботою про трудовий люд: „Дивуюся я, дружино, що коней шкодуєте, на яких орють!
А чому не помислите про те, що ось почне орати смерд, і, приїхавши, половчин застрелить його з лука, а коня його забере, а в село його приїхавши, забере жінку його й дітей йогоь все майно його?! Так коня вам шкода, а самого смерда хіба не жаль?"
(„Повість"). Ці слова присоромили дружинників
Святополка, і князі почали готуватися до походу.
Між 1103 і 1116 pp. з ініціативи й під командуванням Володимира Мономаха було проведено п'ять великих і переможних походів Русі в Половецький степ. Літописці захоплювалися звитягою й могутністю руських воїнів.
Після 1116 р. половецькі хани ще чверть століття не насмілювалися нападати на Русь. Коли 1120 р. син
Мономаха Ярополк пішов з військом на Дон, де звичайно скупчувалися половці, то він не зміг навіть відшукати ворога. Не дивно, що слава про перемоги Русі на чолі з Мономахом над кочовиками ще довго жила в народній пам'яті. Спливло сто років по
Руські воїни в озброєні Х-Х1І ст. Рис. В.Ю.Ящишина.* Гориславича, бо ніс горе Руській землі
35
син і наступник Володимира на київському столі
Мстислав (1125—1132) Він гасив князівські чвари й дбав про консолідацію держави Мстислав об'єднав сили південноруських князів і здійснив кілька успішних походів на половців, загнавши їх за Дон
і Волгу, за що був прозваний літописцями Великим
Він розвинув добрі відносини з сусідами Одна з його дочок — Малфрід була одружена з норвезьким королем Сігурдом, друга — Інгеборг — з датським королем Кнутом Лавардом, третя — Ірина —
з майбутнім імператором Візантії Андроніком
Комніним, четверта — Єфросинія — з угорським королем Гейзою II
Настання доби феодальної
роздробленості
стислав Великий підтримував стабільну централізовану монархію Тому для давньоруського суспільства було несподіваним
розділення по його смерті держави на півтора десятка князівств, володарі яких, принаймні частина з них, заходилися суперничати з великим князем київським, котрий з 40-х рр перетворюється лише на формального главу держави
На Русі розпалюються і не вщухають аж до самої навали орд Батия (1237—1241) великі и малі
війни між князями Автор „Слова" в образній, схвильовано-емоційній формі відтворив саму суть роздробленості
Перестали князі невірних (половців — Авт )
воювати,
стали один одному казати
„Се моє, а се теж моє, брате'"
Історики минулого називали не одну причину настання роздробленості й феодальних воєн на Русі
Головними вони вважали надмірну кількість нащадків
Володимира і Ярослава, яким просто не вистачало князівських престолів, і вони збройно добували їх собі, порушення традиційного порядку заміщення престолів Якщо до середини XII ст дотримувалися „лествичного восхождения" — звичаю, за яким
„столи" переходили найстаршому в роді — від старшого брата до наступного за часом народження, то з того часу сини починають захоплювати престоли батьків, порушуючи „законні" права своїх дядьків
Прихильники такого погляду посилалися на велику феодальну війну на Русів 1146—1151 рр , причиною якої вони вважали лише те, що син Мстислава Вели-
Історія У краї ни
смерті Мономаха, коли галицький книжник відкриваючи свій літопис похвалою князеві Романові
Мстиславичу зазначив, що, перемагаючи половців,
той наслідував діда свого Мономаха, котрий „погубив поганих ізмаїлтян, що їх звуть половцями"
Відновлення
централізованої монархії
Володимиром
Мономахом
В
олодимир Всеволодич Мономах зробив внесок до давньоруської історії не лише гучними перемогами над половецькими ханами Захист
рідної землі від ворогів завжди вважався на Русі
найвищою доброчесністю володаря
16 квітня 1113 р помер Святополк Кияни не любили нещирого й скупого князя, котрий благоволив лихварям і сам спекулював сіллю Його смерть збурила повстання в Києві городяни рознесли на друзки хороми прислужника Святополка, міського тисяцького Путяти, розграбували садиби лихварів Віче із заможних городян покликало на престол Володимира Всеволодича, але той не одразу пристав на цю пропозицію Він був немолодий і вагався, чи варто брати на плечі важку ношу керівництва державою
Тоді до Мономаха надіслали ще одне посольство з словами „Якщо не підеш (до Києва —Авт), то нападуть на невістку твою, і на бояр, і на монастирі"
Володимир вокняжився в Києві й просидів на престолі
до смерті (1125)
Мономах був сильним і мудрим правителем Він відновив єдиновладну монархію часів Ярослава Мудрого Князь визнав за краще не порушувати проголошених за його ініціативою рішень Любецького з'їзду 1097 р кожен володіє власною отчиною
Але зумів тримати всіх інших князів у покорі Втихомирився й зійшов із політичної сцени головний призвідник усобиць часів Святополка Олег Святославич Найменші спроби внести розбрат між князями, вийти з-під влади великого князя швидко й жорстоко придушувались
Припинення усобиць, централізація держави,
розгром половецьких ханів сприяли суспільно-економічному поступові Київської Русі Розвивалися сільське господарство й ремісниче виробництво, пожвавилася торпвля, виникали нові й розбудовувалися старі міста Зріс авторитет Русі в середньовічному світі
Єдність Давньоруської держави підтримував
/>
36
її чолі Важливим чинником згуртування була половецька загроза Так, під 1170 р Київський літопис оповідає „Вклав Бог у серце Мстиславу Ізяславичу
(київському) благу думку про Руську землю Він скликав братів своїх і почав думати з ними, мовлячи так „Браття, пожалійте землю Руську, а свою отчину й дідину Половці кожного року забирають християн (у полон) до своїх веж (кочовищ)" Мстислав закликав князів до спільних дій Вони на час забули чвари, об'єднали сили й здійснили успішний похід проти половецьких ханів
Суперництво
Ярославичів за Київ
днак сепаратизм боярства на місцях і
егоїстичні інтереси князів Ярославового дому, звичайно, брали гору над благими
намірами тих чи інших київських володарів, їхніми закликами до єднання перед лицем зовнішньої загрози
По смерті Мстислава Володимировича (1132) на київський престол зійшов його брат Ярополк Він не зміг зберегти єдиновладдя на Русі, зате одверто піклувався про інтереси свого клану — Мстиславичів, що викликало протидію інших членів великої
родини Мономаха Стабільність у країні порушували й претензії на Київ нащадків Олега
Святославича—Ольговичів Ярополк саме збирав сили для опору Ольговичам, коли його застала смерть
(1139) Князювання цього володаря можна назвати передднем роздробленості
Чварами в родині Мономашичів скористався голова Ольговичів Всеволод і захопив Київ Він спробував відновити єдність держави, — як зазначив київський літописець, „сам хотів землю всю тримати" Але Всеволод Ольгович наштовхнувся на опір не лише обійдених ним Мономашичів, а й власних братів 3 тієї пори перебіг політичного життя
Південної Русі значною мірою визначався суперництвом за головний руський престол між двома князівськими кланами Мономашичами й Ольговичами Літописці відгукуються на уособиці словами
„І настала смута в усій Руській землі" 3 часом у боротьбу за Київ починають дедалі активніше втручатися князі з роду галицьких Ростиславичів
Володимирко Володаревич та його син Ярослав
Не було згоди й серед самих Мономашичів Коли 1146 р , усунувши суперника Ігоря Ольговича, в
Києві вокняжився онук Мономаха й син Мстисла-
Киї вська Русь
кого Ізяслав самочинно вокняжився в Києві, зневаживши права своїх дядьків Вячеслава і Юрія
Володимировичів Однак причини і цієї війни, й роздробленості були глибші — вони випливали з самого характеру суспільно-економічного розвитку в
Київській Русі XII ст
Роздробленість, що охопила Русь у ХІІ-ХІІІ ст ,
дістала назву феодальної, оскільки в Гі підвалинах була еволюція феодалізму Протягом другої половини XI — першої половини XII ст у країні
сформувався клас землевласників-феодалів Вони стають значною економічною, а відтак і політичною силою Суспільний поступ привів до вирівнювання соціально-економічного розвитку в центрі держави і
в її окремих частинах Якщо раніше політичне,
суспільне, економічне й культурне життя Русі зосереджувалось у Наддніпрянщині, навколо Києва,
то в XII ст стрімко розвиваються й підносяться осередки інших земель Чернігів і Галич, Володимирна-Клязьмі й Смоленськ, Полоцьк і Рязань тощо
Князі й бояри цих земель починають вважати обтяжливою залежність від Києва, дбають здебільшого про власний добробут і власні володіння, їх дедалі
менше цікавлять загальноруські справи, захист країни від ворогів, насамперед половців
Проте Давньоруська держава у середині XII ст зовсім не розпалася, як вважали ледве не всі історики минулого Змінилася лише форма державного устрою Відносно єдину й централізовану монархію змінила монархія федеративна 3 середини XII ст
Давньоруською державою спільно керує об'єднання найвпливовіших і найсильніших князів, що розв'язували питання внутрішньої й зовнішньої політики на з'їздах Київ залишався стольним градом Русі й мрією чи не кожного видного члена родини Рюриковичи
Такий порядок сумісного правління Руссю князями Ярославичами дістав у історичній науці назву
„колективного сюзеренітету" Князі — спільні сюзерени Давньоруської держави — зобов язувалися захищати її від ворогів, а за це одержували володіння
(часом дрібні й швидше символічні, ніж вартісні) у великокнязівському домені — Київській землі, найчастіше — на ії південних рубежах, які особливо потребували постійного захисту від вторгнень половецьких ханів
Роздробленість була історично суперечливим явищем Одночасно з відцентровими діяли, а то й перемагали їх часом сили доцентрові Мало не всі
київські князі обстоювали свій варіант відновлення кошшньої єдності держави, звичайно, бачачи себе на
/>
37
продолжение
--PAGE_BREAK--ГНП0МО^Н|>А
Боусъыъмоу
Історія України
Представники різнихпрошарків
населення Києва князь митрополит селянин ремісник
За П П Толочком
/>
/>
ва Ізяслав, у Південній Русі розпочалася справжня громадянська війна, розв'язана його родичами В цю війну незабаром втягнулися князі й Північної Русі
Обурені тим, що племінник обійшов їх, дядьки Ізяслава Вячеслав і Юрій на прізвисько Довгорукий піднялися проти нього Далі головне суперництво за Київ звелося до двобою між Ізяславом і Юрієм
Ізяслав став першим київським князем, якого запросили на княжіння місцеві бояри 3 того часу боярство на Русі дедалі активніше втручається у міжкнязівські
взаємини
1146—1152 рр Південну Русь охопила феодальна смута Ізяслав Мстиславич двічі поступався
Києвом Юрію Довгорукому Щоб надати своєму княжінню законного з погляду суспільства характеру, він зробив своїм співправителем старшого в роді
Мономашичів Вячеслава і таки здолав Довгорукого
Провівши кілька вдалих походів проти чернігівських
Автограф графіті Володимира Мономаха
у Софійському соборі в Києві
Ольговичів, Ізяслав змусив їх до покори, посадивши свого посадника в Путивлі Він поширив свою владу на Волинську, Переяславську й Смоленську землі
Але відновити централізовану державу на Русі не пощастило і цьому енергійному й здібному онукові
Мономаха Надто далеко зайшли відцентрові сили феодальної роздробленості Історично закономірними були процеси соціально-емономічного розвитку суспільства, що вели до піднесення місцевого сепаратизму бояр і загострення міжкнязівських взаємин
Роздробленість у XIII ст набула ще гострішого характеру, ніж у XII
По смерті Ізяслава 1154 р у Києві утвердився
Юрій Довгорукий, що перебрався на південь із Суздаля Він прагнув об'єднати давньоруські землі, але нагла смерть 1157 р перервала його державотворчу діяльність У наступні роки за Київ змагаються глави кланів Мстиславичів, Ростиславичів (теж
Мономашичів) і Ольговичів Подальше відособлення земель і князівств тривалий час стримувалось загрозою з боку половецьких ханів, що змушувала князів триматися разом і прислухатися до думки великого князя київського Так, 1166 р Ростислав
Ізяславич очолив похід південноруських князів у степ, аби відтіснити половців на південь і забезпечити купцям вільний шлях до Візантії й інших країн
Південного Сходу
Однак глибинні економічні й соціально-політичні
процеси, що розвивались у державі, об'єктивно вели до наростання роздробленості Першими відособилися Новгородська й Полоцька землі, до яких ніколи не докочувалися хвилі половецьких вторг-
38
Киї вська Русь
нень Потім стали відносно самостійними теж віддалені від театру чи не безперервних руськополовецьких воєнних дій Владимиро-Суздальська,
Г алицька та Волинська землі Проте державність на
Русі продовжувала зберігатися, хай і у вигляді федерації князівств, а їхні володарі пильнували за тим, щоб мати частку володінь у Київській землі, й прагнули утвердитися в Києві або відстоювати свій варіант об'єднання Руської землі
Коли 1174 р у Києві почав правити Ярослав Ізяславич (із Мономашичів), глава Ольговичів
Святослав Всеволодич почав вимагати якесь володіння на Київщині Ярослав відповів йому „Навіщо тобі наша (Мономашичів) отчина^ Тобі ця сторона
(Дніпра) не потрібна" Святослав став казати йому
„Я не угрин і не лях, а ми одного діда внуки, скільки тобі до неї, стільки й мені" (Київський літопис)
Навіть у цих егоїстичних словах проглядає своєрідна турбота про збереження єдності держави
Нову спробу об'єднати Русь, принаймні Південну, було зроблено у 80 —90-х рр XII ст, коли київським князем став глава Ольговичів Святослав
Всеволодич (з 1177), а його співправителем у південній Руській землі (Київщина, Чернігівщина,
Переяславщина) — глава смоленської гілки Мономашичів-Ростиславичів Рюрик Ростиславич (з 1181)
У Південній Русі цей дуумвірат правив 14 років,
що сприяло урівноваженню політичних сил і на час припинило криваву й виснажливу боротьбу за Киш між князівськими кланами
Святослав і Рюрик провели низку успішних походів проти половецьких ханів (1183, 1185, 1187),
відтіснивши їх далеко на південний схід, до Дону 80
— початок 90-х рр ознаменувалися в Південній
Русі значним розвитком суспільного, економічного й культурного життя Однак тимчасова стабілізація становища на Півдні не означала ще ослаблення феодальних чвар у Давньоруській державі взагалі
Поліцентризація Київської Русі.
Нові спроби об'єднання наприкінці XII ст.
^ середині — другій половині XII ст в історії
^ Давньої Русі поглибилося відособлення окремих князівств і земель, зумовлене еволюцією економіки, дальшим розшаруванням суспільства,
розвитком феодального землеволодіння в центрі й на місцях Якщо раніше епіцентр соціального, економічного й політичного життя був у Києві, то з того часу підносяться інші міста, осередки князівств і зе-
мель Чернігів, Смоленськ, Полоцьк, Галич, Владимир-на-Клязьмі, Новгород Великий, Володимир-Волинський Проте це зовсім не означало занепаду чи ослаблення Києва І в часи роздробленості
стольний град Русі продовжував розвиватися й розбудовуватися Він залишався заповітною мрією для кожної руської людини, для кожного князя, що образно й піднесено відзначив північноруський літописець у середині XII ст „І хто ж бо не полюбить Київського княжіння, адже вся честь, і слава,
і велич, і глава всім землям Руським Київ, і від всіх далеких, багатьох царств сходяться різні люди й купці, й різних благих багато від усіх країн буває
в ньому-1'"
Під тиском народу, громадської думки князі просто змушені були ходити в походи проти половців та
інших ворогів, відстоювати в тій чи іншій формі
єдність країни Не один впливовий і сильний князь,
що, здавалося б, повністю занурився у вир сепаратизму, публічно виступав за припинення чвар, відбиваючи цим загальноруські інтереси Київський літописець вкладає до уст феодальних володарів знаменні слова „То було раніше мир стоїть до раті, а рать стоїть до миру, ми втомилися ратитися (воювати — Авт)
доки ж збираємося Руську землю губитиКнязі домовилися заради всієї Руської землі помиритися,
„Руську землю берегти, жити між собою, мов брати"
И тоді, коли в 60—70-х рр помітно піднеслися над іншими два осередки, що прагнули об'єднати навколо себе руські землі, південний на чолі з Києвом
і північний — з Владимиром-на-Клязьмі, не припиняються змагання за відновлення єдності й консолідацію держави Наприкінці XII ст стабілізується і вдосконалюється система колективного володіння державою Зокрема, князі обирають у своєму середовищі старшого й ревно опікуються збереженням власної частки в Південній Руській землі,
беручи цим на себе зобов'язання боронити Гі від ворога 1195 р Всеволод Юрійович суздальський став вимагати у київського князя Рюрика Ростиславича
„части" в Руській землі, на півдні Київщини, обгрунтувавши вимогу тим, що всі руські князі обрали його своїм главою Рюрик був змушений, аби забезпечити мир у країні, дати йому володіння з містами
Каневом, Корсунем і Богуславом
Однак на початку XIII ст процеси роздробленості
знову пожвавлюються, а міжкнязівські відносини загострюються Не в останню чергу це було пов'зано з відчутним посиленням боярства повсюдно на
Русі Воно ставило місцеві інтереси вище загальнодержавних
39
/>/>
Південна Русь
першого сорокаріччя XIII ст.
а межі XII і XIII ст. політична ситуація в
Південній Русі особливо погіршилася. По смерті Святослава Всеволодича (1194) пору-
шилася рівновага між кланами Ольговичів і
Мономашичів. Рюрику Ростиславичу, що залишився одноосібним київським князем, було дедалі важче стримувати князівські чвари. Після смерті Ярослава Всеволодича (1199) у Чернігові 1201 р. сів
Всеволод Святославич Чермний (Рудий), що незабаром заявив претензії на київський великокнязівський стіл. Назрівало нове зіткнення між Мономашичами й Ольговичами за першість у Південній Русі.
1199 р. Роман Мстиславич з родини Мономашичів об'єднав Галичину й Волинь, створивши сильне
Галицько-Волинське князівство. На заході Південної Русі виник могутній осередок давньоруської
державності. Це докорінно змінило політичну ситуацію в країні. Майже одразу по тому, 1200 чи
1201 р., Рюрик змовився з Ольговичами й вбрався було в похід на Галицько-Волинське князівство. Але
Роман випередив його і напав на Київщину.
Союзники Рюрика перебігли до Романа, а кияни відчинили міську браму перед галицько-волинським князем, певно, побоюючись штурму й розграбування свого міста. Рюрику довелося тікати з Києва, де
Роман посадив князем свого родича Інгвара луцького. Та коли Роман повернувся до Галича, Рюрик
1203 p. разом з Ольговичами й найнятою за великі
гроші половецькою ордою страшенно розграбував
Київ, помстившись на городянах за те, що вони впустили до міста галицького князя. Тоді Роман повернувся до Києва, схопив Рюрика й насильно постриг його в ченці, посадивши в місті сина останнього Ростислава.
Роман Мстиславич прагнув об'єднати під своєю рукою всю Південну Русь, а може, й відновити централізовану Давньоруську державу. Однак його загибель під час походу до Польщі влітку 1205р.
призвела до нового вибуху князівських усобиць. Занепала система колективного управління Руссю, ще більше відособилися одне від одного князівства. По смерті Романа Рюрик скинув рясу й знову вокняжився в Києві. Проте його кращі часи минули, він не мав сил на те, щоб стабілізувати становище в Південній
Русі. Рюрик прагнув захопити Галицьку землю,
але безуспішно. 1206 р. Ольговичі схопили його й посадили князем у Києві Всеволода Чермного
чернігівського. Потім Рюрик повернув собі Київ,
але 1210 р вимушено виміняв його у Всеволода Чермного на Чернігів, де й помер1212 р. Того самого року зійшов зі світу інший відомий державний діяч
Русі, владимиро-суздальський князь Всеволод Велике Гніздо, а його наступники не змогли підтримати силу й велич свого князівства.
1212 р. Всеволод Чермний втратив Київ, де знову сіли Ростиславичі, спочатку Мстислав Романович,
забитий монголами на Калці 1223 p., а далі його брат у перших Володимир Рюрикович. Політичне життя
Південної Русі 20—30 pp. XIII ст. проходило, як і
раніше, у вирі боротьби за Київ між Ростиславичами й Ольговичами. Поступово, на початку 30-х pp.,
до цієї боротьби втручається син Романа Мстиславича Данило, що на той час об'єднав під своєю владою Волинь і намагався повернутися на галицьке княжіння та відновити Галицько-Волинське князівство.
Спочатку Володимир Рюрикович пристав до
Ольговичів у намаганнях заволодіти Галицькою землею. Однак коли глава Ольговичів Михайло Всеволодич чернігівський став зазіхати на Київ,
Володимир вдався до допомоги Данила. Війна між
Володимиром і Данилом, з одного боку, й Михайлом
— з другого, проходила з перемінним успіхом. Напередодні навали орд Батия Києвом заволодів
Михайло Всеволодич, але побоюючись грізного хана, втік на захід, до недавнього свого ворога Данила.
Галицько-волинський князь посадив у Києві свого посадника Дмитра, котрий і очолив оборону міста, коли його облягло військо Батия.
Монголо-татарська навала застала Давньоруську державу роз'єднаною, загрузлою в міжкнязівських чварах, у зіткненні егоїстичних інтересів різних князівських кланів. Вона була страшенно ослаблена усобицями, то був апогей роздробленості. Лише Данилові Романовичу вдалося 1238 р. об'єднати
Галичину й Волинь у могутнє князівство.
Економічне життя
Київської Русі
олітична могутність і військова потуга Давньоруської держави трималися на міцному
І. фундаменті: розвинутій і багатій економіці.
Землеробство і скотарство не тільки були спроможні
прогодувати населення країни, а й виробляли продукти -харчування й сировину на експорт. Промисли,
насамперед мисливство й бортництво, забезпечували потреби держави, їх продукція користувалась
Історія У краї ни
40
Киї вська Русь
постійним попитом у країнах Півдня і Заходу. Міста,
особливо великі, були заселені переважно ремісниками, вироби яких користувалися попитом на Русі й за рубежем. Руські купці, що реалізували здебільшого товари вітчизняного виробництва, бували частими гостями на торгах Константинополя й Багдада, Буди й Кракова, Регенсбурга й Парижа… Спустошливі
вторгнення кочовиків причорноморських степів, виснажливі, майже безперервні громадянські війни між князями хоч і завдавали шкоди, але не могли підірвати економічного життя Русі. Надто розвиненими були продуктивні сили держави, а її люди відзначались працьовитістю, витривалістю й були здатні до прогресивних змін у виробництві.
Сільське господарство й промисли
С
ільське господарство було провідним у давньоруській економіці і досягло високого для свого
часу рівня розвитку. Воно спиралося на прадавні традиції східних слов'ян, що з незапам'ятних часів були землеробами. Основними зерновими культурами в Київській Русі були жито, просо, ячмінь,
пшениця й овес. У різних регіонах величезної держави залежно від грунтів і кліматичних умов застосовувалися різні системи обробітку землі.
У лісовій зоні віддавали перевагу підсічній системі,
застосовуючи для обробки землі легку соху. Ліс вирубувався і спалювався, таким чином звільнялися посівні площі й одночасно удобрювався грунт. У
лісостепових і степових районах найпоширенішою системою землеробства була перелогова, за якої родючість землі відновлювалася природним шляхом.
Не пізніше кінця І тис. н. е. тут головне знаряддя обробітку землі — соху змінив плуг із залізним наральником, що давало особливо добрі результати при розорюванні важких, цілинних грунтів.
У Київській Русі був великий набір ручних землеробських знарядь — заступи, мотики, серпи, коси,
їх досить часто знаходять під час археологічних розкопок. Для обмолоту зерна використовувався ціп.
Землеробство на Русі було на такому агротехнічному рівні, який давав можливість забезпечити високі
для свого часу врожайність і продуктивність праці.
Іншим важливим видом сільськогосподарської
діяльності руських людей було скотарство. У літописах та інших пам'ятках писемності постійно згадуються різні свійські тварини і продукція тварин-
ництва. Великими стадами корів і кіз, табунами коней, отарами овець володіли князі й багаті бояри.
Худобу випасали з весни до осені на луках, заплавах,
у лісах, на перелогових землях і в степах. На зиму для годівлі тварин запасали сіно, зерно тощо.
Серед сільських промислів особливо розвинутими були мисливство й рибальство. Полювання на лісових і степових тварин і птахів забезпечувало м'ясом, а продаж шкурок куниць, лисиць, бобрів,
білок давав добрі доходи. Цінне хутро було однією з головних статей давньоруського експорту, розходячись у багато країн Європи і Сходу. Чималу роль серед промислів відігравали бортництво (добування меду диких бджіл) та бджільництво. Мед і віск мали попит на Русі та за її межами. Князі й бояри були особливо зацікавлені в підтриманні сталого рівня виробництва меду й воску, як і у добуванні хутра. Ці
товари продавалися на ринках Візантії, країн Близького Сходу й Західної Європи. Натомість вони одержували можливість купувати там прикраси, дорогі тканини й одяг, вино, фрукти, зброю тощо.
продолжение
--PAGE_BREAK--Ремесло
> ■ начного поширення й високого рівня розвитку досягло на Русі ремісниче виробництво. Чи не основною його галуззю була металургія,
що поряд із землеробством заклала фундамент господарського прогресу Давньоруської держави.
Обробка заліза, що добувалося з болотяної руди,
велася як у сільських, так і в міських кузнях. Ковалі
користувалися великим набором інструментів і володіли значною кількістю технічних прийомів обробки металу, продукуючи речі високої якості й досконалі
функціонально, а в кращих зразках — і художньо довершені. Останнє особливо стосується предметів озброєння: мечів, шоломів, наконечників для списів
і рогатин тощо.
Надзвичайно високого рівня майстерності досягли руські ювеліри. Неперевершеними досі шедеврами ювелірної справи на Русі є дорогоцінні вироби з перегородчастими емалями: іконки, хрестики, князівські
барми, ковтки тощо. До золотої пластини припаювалися тонкі золоті дротинки, утворюючи складні й вишукані візерунки. А простір між дротинками-перегородками заповнювали різнокольоровою розтопленою на вогні скловидною масою — емаллю,
після чого річ шліфували. Виробництво високохудожніх і коштовних прикрас з емаллю зосереджувалось у Києві, звідки вони розходились по Русі і за її межі. Слава про руських ювелірів рознеслася середньовічною Європою.
41
У давньоруських Чернігові й Галичі їх було по
25 тис., Переяславі й Білоозері — по 10—12 тис.
Міста Південної Русі були зосереджені в Середньому Подніпров'ї, поблизу стольного града Києва.
Чимало міст виросло в західному регіоні, в Галицькій
і Волинській землях. Найголовніші з них займали велику площу. Укріплена частина Києва (дитинець)
сягала 90 га, а разом з ремісничо-торговельними посадами — 380 га; дитинець Галича займав понад 50
га, а площа давнього Чернігова (дитинець, окольний град, перегороддя) перевищувала 200 га.
Соціально-економічне, політичне й культурне життя Київської Русі зосереджувалось у містах. Переважна більшість їх мешканців були ремісниками різних спеціальностей, які об'єднувались у корпорації
на зразок західноєвропейських цехів. Чимало городян займалися торгівлею. Міські ринки являли собою водночас головні площі, на яких вирувало життя.
Там збиралися віча городян, що, починаючи з середини XII ст., відігравали значну роль у соціальному й політичному житті свого міста, а то й землі в цілому, як це бувало в Києві, Галичі, Чернігові, Новгороді
Великому, Владимирі-на-Клязьмі тощо.
Давньоруські міста були культурними осередками. У них діяли школи й книгописні майстерні,
існували бібліотеки, писалися ікони, виготовлялися твори прикладного мистецтва. У містах, насамперед
Києві, Новгороді, Владимирі-на-Клязьмі, складалися літописи, створювалися пам'ятки агіографії (житія святих) та художньої літератури. Без перебільшення можна сказати, що міста визначали культурне обличчя Давньої Русі, вони були носіями суспільного прогресу.
Торгівля
скравим свідченням високого рівня економічного розвитку Давньоруської держави
> була внутрішня й зовнішня торгівля. На жаль,
про внутрішню торгівлю Київської Русі відомо мало.
Між різними землями Русі відбувався економічний обмін, що сприяло забезпеченню продуктами харчування, сировиною й ремісничими виробами тих районів, в яких вони не вироблялися. Міста і великі
торгові села (погости) мали ринки. У значних міських центрах вони діяли постійно, а в Києві, Новгороді Великому, Чернігові, Галичі, Смоленську, Владимирі-на-Клязьмі та ін. збиралися мало не щодня.
Про внутрішню торгівлю письмові джерела згадують мало й неохоче. Основний матеріал для її пізнання дає
археологія.
Історія У краї ни
Наймасовішими видами ремесла були виготовлення керамічного (глиняного) посуду, обробка шкіри,
дерева й кістки. Ремісники, які займалися цим, звичайно селилися разом, утворюючи у великих містах осібні квартали. Так, у Києві про них нагадують назви місцевостей — Гончарі й Кожум'яки. У давньоруські часи багато виробів виготовлялося із скла:
браслети, намиста, персні, кубки, пляшки. Дедалі
ширшого застосування набувало віконне скло. Поширеними були домашні ремесла; прядіння, ткацтво,
виготовлення повсякденного одягу й посуду, а також продуктів харчування, насамперед переробка зерна.
Розвинена обробка дерева й каменю, виготовлення цегли давали можливість руським людям будувати різноманітні житла, зводити церкви й палаци. Найпростішим житлом були напівземлянки,
в яких тулилась біднота. У наземних зрубних будинках мешкали представники середніх прошарків населення. Для князів і великих бояр споруджували хороми в два, три й більше поверхів, зображення яких можна побачити на мініатюрах Радзивіллівського, Никонівського (ілюмінованого) та інших ілюстрованих літописів.
Окрасою й водночас архітектурними домінантами міст і сіл Русі були численні церкви, переважно дерев'яні (зрубні). У великих містах височіли кам'яні
храми. В давньоруську добу в Києві було зведено понад ЗО кам'яних церков. Багато їх збудовано в
Чернігові, Переяславі, Галичі, а також у містах
Північної Русі.
Міста
я к відомо, у VI—VIII ст. у східнослов'янсько-
>І му суспільстві виникали протоміста —
.# Л укріплені поселення, що в зародку мали ознаки майбутніх міст: ремісниче виробництво, осередок влади, культовий центр тощо. Феодальні міста історики образно називають квітами середньовіччя.
Протомісто було тим пуп'янком, з якого виростало,
розвивалося справжнє місто. Так було всюди в середньовічному світі, так сталося й на Русі.
Однак не кожне протомісто могло перерости в місто: для того мали скластися особливо сприятливі
соціальні, політичні й економічні умови. Найдавнішим протомістом Південної Русі був „град Кия", що виник наприкінці V — в першій половині VI ст.
Протягом наступних століть цей град переріс у велике місто, в якому в XI— першій третині XIII ст.
налічувалось близько 50 тис. мешканців. Для свого часу то була дуже велика кількість городян.
/>
42
/>
Незрівнянно більше вчені знають про зовнішньоекономічні зв'язки Русі X — першої половини
XIII ст. Літописи й інші давньоруські письмові джерела, а також візантійські, східні та західно-
європейські пам ятки розповідають про жваві
торговельні взаємини східнослов'янської держави з багатьма країнами середньовічного світу.
Головним напрямком давньоруської зовнішньої
торгівлі був східний. Грецький шлях вів до Візантії,
а Залозний — до країн Кавказу й Арабського Сходу. Велика торгівля провадилася також з країнами
Поволжя: Хозарським каганатом і Волзькою Болгарією. Постійними були торговельні контакти Русі
з Германією, Угорщиною, Чехією, Польщею. Головним осередком торгівлі з країнами Півдня і Заходу був Київ.
Руська правляча верхівка й багаті купці були особливо зацікавлені в підтриманні сталих економічних взаємовідносин із Візантійською імперією. Звідти на
Русь довозили золоті й срібні вироби, посуд, дорогі
тканини (шовк, парчу, оксамит), олію, вино, фрукти, різноманітні ремісничі вироби. Русь постачала на ринки своїх близьких і далеких сусідів хутра, мед,
віск, шкіряні й металеві (зброя) вироби, прикраси із золота й срібла, а також рабів.
На Русі купці об'єднувалися в корпорації, що зосереджувалися на торгівлі певними товарами з тими чи іншими країнами. В Києві, Новгороді, Галичі,
Володимирі-Волинському та інших великих містах були колонії іноземних купців, для них будували торговельні двори.
Головними платіжними засобами внутрішньої
й зовнішньої торгівлі Русі IX—XI ст. були іноземні
монети — переважно арабські срібні куфічні дирхе
ми, численні скарби яких, знайдені в Східній Європі
налічують десятки тисяч прим. Використовувались хоча й у меншій кількості, візантійські міліарісії
а у Північно-Західній і Північно-Східній Русі з
XI ст.— і західноєвропейські денарії.
Кілька разів робилися спроби запровадити в Давньоруській державі власну монету. Близько 990 р.
Володимир Святославич викарбував на честь хрещення Русі перші руські монети: златники й срібляники.
На початку XI ст. його син Ярослав, що був тоді новгородським намісником, випустив срібляники з своїм ім'ям, а 1018 р. Святополк Ярополчич під час свого недовгого князювання в Києві запровадив до обігу срібляники, на яких було вміщено його християнське ім'я Петро. Але карбування давньоруських монет мало дуже скромний обсяг, вони призначалися не стільки для торгівлі, скільки правили за своєрідні
візитні картки названих вище князів, пропагуючи
Давньоруську християнську державу та її володарів.
Златники й срібляники не справили помітного впливу на грошовий обіг Київської Русі та сусідніх країн.
Культура
Давньої Русі.
Фольклор
авньоруська культура представлена багатьма тисячами фольклорних, писемних та
^речових пам'яток, що збереглися до нашого часу. Це лише незначна частина того, що за-
лишив нам час. Але й її досить, аби скласти цілісне уявлення про багату культуру Київської Русі. Захоплюючі твори фольклору: билини, дружинні пісні,
перекази, легенди, казки сповнені світоглядної глибини, роздумів про минуле й сучасне свого народу,
високохудожні історичні твори — літописи; величні
собори Києва й Чернігова, Володимира й Галича,
вишукані вироби ювелірів… Всі ці й безліч інших прекрасних творінь давньоруського минулого дають підстави стверджувати, що культура Київської Русі
була могутньою, яскравою, високохудожньою, різноманітною, сягала кращих зразків світової культури свого часу.
Багата усна народна творчість доби Київської
Русі бере витоки в далекому минулому східних слов'ян ще доісторичних часів. До нас дійшли здебільшого зафіксовані давніми пам'ятками писемності перекази й легенди, дружинні, святкові, весільні пісні,
билини, колядки, прислів'я й приповідки, магічні заклинання й замовляння.
Одним із найстаріших фольклорних жанрів, що зберігся до нашого часу у складі „Повісті" та інших літописів, є народні перекази. Спочатку виникали родоплемінні, етногенетичні перекази, в яких міфи про божественних і тотемних пращурів поєднувалися з реальними спогадами про родоначальників і племінних вождів, про переселення родів і племен та створення їх союзів. Такі родові перекази східних слов'ян можна датувати кінцем V — першою половиною
IX ст. Яскравим зразком родового переказу є історія про Кия, Щека і Хорива та сестру їх Либідь і заснування ними Києва. У другій половині IX—X ст.
складались історичні перекази. У них виступали вже не рід і плем'я, а народність і держава. Міфічні або напівміфічні герої у них поступаються місцем реальним історичним особам.
Природно, що у державі дружинного типу, якою була Київська Русь аж до часів Володимира Свято-
Киї вська Русь
43
/>Література
! сна історія — перекази, легенди, дружинні
пісні та інші види фольклорної творчості — у всіх народів була попередницею історії писем-
ної, яку в Київській Русі започаткувало літописання
Літописи є також пам'ятками художньої літератури
Слов'янська писемність з'явилася на Русі на межі
IX і X ст, про що свідчать, зокрема, знахідки знарядь для письма (писал) в археологічних шарах того часу До «Повісті» вписані слов'янські переклади угод Русі з Візантією 907 і 911 рр Тому дехто з учених, припускав, що літописання в Київській Русі
виникло в X ст , у часи Олега та Ігоря, а перші записи, як-то літописні, були зроблені в середині IX ст ,
у часи Аскольда
Однак сама по собі наявність писемності ще не могла автоматично породити літописання на Русі
Воно виникло в XI ст, на певному щаблі розвитку давньоруського суспільства, із зростанням етнічної самосвідомості в процесі завершення будівництва держави
Академік О О Шахматов встановив, що перший вітчизняний літопис, названий ним «Найдавнішим»,
було створено в Києві 1037—1039 рр, ймовірно, в
Софійському монастирі Вчений спробував реконструювати цей літописний звід на основі „Повісті" і
одного з Новгородських літописів — так званого
«Першого молодшого ізводу» Найдавніший літопис був коротким, у кілька разів поступався за обсягом тій же „Повісті" Дехто з вчених виступив з припущенням, що одним із складачів «Найдавнішого»
літопису, а можливо, й головним був славетний філософ, письменник і церковний діяч, митрополит київський Іларюн Таке припущення виглядає
вірогідним, бо грунтується на текстологічній та ідейній близькості основного твору Іларюна „Слово про закон і благодать" і «Найдавнішого» ізводу
Другим на Русі за часом створення є Новгородський літопис, складений близько 1050 р Сліди його також простежуються у Новгородському першому літописі молодшого ізводу Справу давньоруського літописання продовжив високовчений чернець Києво-Печерського монастиря Никон, створивши в 1073 р перший Печерський ЗВІД А 1093
1095 рр у тому ж монастирі складено другий Печерський звід, названий Шахматовим «Початковим»
Та всі згадані вище літописи не збереглися до нашого часу Першим літописним ізводом, що дійшов до нас, є „Повість временних літ", ім'я складача якої, мудрого ченця Печерського монастиря Несто-
I
Історія України
славича, існував дружинний епос Воіни-дружинники оспівували свого вождя-князя, його звитягу й турботу про них Взірцем такого князя був Святослав
Ігорович, образ якого в „Повісті" немовби зітканий з дружинних пісень Ось як розповідає Нестор, переказуючи одну з дружинних пісень про початок князювання цього володаря „Коли Святослав виріс
і змужнів, став він збирати багатьох воїнів хоробрих
І легко ходив у походах, мов барс, і багато воював У
походах же не возив за собою ні возів, ні казанів, не варив м'яса, але, тонко нарізавши конину чи звірину, чи яловичину і засмаживши на вугіллі, так їв Не мав він і намету, але спав, підіславши пітник з сідлом у головах І посилав до інших земель із словами
„Хочу на вас іти'"
Чудовими пам ятками давньоруської творчості є
билини, що дожили в усній традиції до XX ст „Художнім літописом" боротьби східних слов'ян проти ворогів Київської Русі (насамперед степових кочовиків) називають билини фольклористи Одними з найдавніших, найбільших за обсягом і найвартісніших у художньому та історичному планах є билини Київського, або Володимирового, циклу
Сюжети, образи й історичне тло цих билин пов'язані із стольним градом Києвом і його князем
Володимиром „Красне Сонечко" Билини київського циклу склались у X—XI ст, по свіжих слідах оспіваних у них подій
Є також пізніші цикли билин галицькі, новгородські та ін У них так само, як і в київських, майже не відбились ні конкретні історичні події, ні реальні
історичні персонажі Адже князь Володимир Святославич і його дядько Добриня у билинах є швидше символами, ніж живими людьми У билинах ми не зустрінемо ні Аскольда з Діром, ні Ігоря з Ольгою,
ні навіть Святослава неначе самою природою створеного для оспівування в билинному епосі
І все ж таки билини можна вважати якоюсь мірою джерелом, хоча й дуже своєрідним Гіперболічні перебільшення, ірреальність персонажів, легендарність оповідей та інші риси художнього вимислу не варто вважати підставою для заперечення зв'язку билин з
історичною дійсністю Головна особливість і цінність билин полягає у тому, що вони відбивають саму сутність історичних подій і явищ, їх оцінку і тлумачення народом У билинному епосі закріплювалася пам'ять про історичні події й цілі епохи східнослов'янської історії, особливо важливі з погляду народного розуміння
44
Південної Русі XIII ст, високохудожньою літературною пам'яткою
Ми приділили чималу увагу літописам тому, що вони є основними й в абсолютній більшості випадків
єдиними джерелами з історії Київської Русі IX—XIII
ст, зокрема її південних земель Поряд з ними створювались й інші пам'ятки давньоруської літератури
На жаль, до нашого часу дійшла лише мала їх частка Серед них можна виділити видатний філософський твір Іларюна „Слово про закон і благодать" (30—40-
і рр XI ст ), сповнений роздумів про героїчне минуле й пророкувань славного майбутнього руського народу, „Повчання дітям" Володимира Мономаха
(початок XII ст ), в якому життєпис князя поєднується з викладом історії Русі другої половини XI
— початку XII ст, розумінням сенсу її подій, явищ
і персонажів, розповідями про власний досвід керування державою, закликами до наступників берегти
її єдність
Особливе місце серед творів красного письменства посідає єдина серед збережених часом поетична пам'ятка давньоруських часів „Слово о полку Ігоревім" (кінець XII ст ) Невідомий автор „Слова"
закликає князів забути чвари, об'єднатися і захистити рідну землю від страшного ворога — половецьких ханів Він ставить їм у приклад великого князя київського Святослава Всеволодича
Бувже він грозою для ворога,
Приборкав його полками сильними,
Ще й мечами булатними
Високолітературними й глибоко філософськими творами Київської Русі є пам'ятки агіографічного мистецтва — житія руських святих Серед південноруських пам'яток цього жанру найбільш відомими є
створені в другій половині XI ст „Житіє Бориса і
Гліба" та „Житіє Феодосія Печерського" Останнє
належить перу літописця Нестора
продолжение
--PAGE_BREAK--Школи.
Бібліотеки
розвиток літератури й взагалі письменства не-
* можливий без піднесення й поширення освіти,
книжності й збирання бібліотек Уже за Воло-
димира Святославича започаткували перші школи в
Києві й, можливо, в інших великих містах Русі А
Ярослав Мудрий організував школу в Новгороді,
де навчалося триста дітей Крім початкової освіти було й „навчання книжне", що передбачало вивчення богослов'я, філософії, риторики, граматики —
Киї вська Русь
ра, названо в Хлебніковському спискові цієї пам'ятки Нестор розгорнув історію східних слов'ян на тлі
всесвітньої історії, він використав як джерела давньоруські фольклорні пам'ятки, твори грецьких істориків та хроністів, тексти договорів руських князів 13
Візантією тощо
„Повість" є загальноруським літописом, що відбиває минуле східних слов'ян на всьому просторі їх розселення Вона пройнята духом високого патріотизму, містить заклики до об'єднання руських князів перед загрозою навали кочовиків „Повість" сповнена гордості за свій народ, віри в його славне майбутнє
Завдяки глибоким філософським роздумам та узагальненням, високим літературно-художнім якостям
„Повість" стала вершиною літератури Київської Русі
початку XII ст Вона дійшла до нас у третій редакції,
виконаній у київському Видубицькому монастирі
невідомим нам книжником близько 1118 р
Гідним продовженням „Повісті" став створений також у Києві Київський літопис XII ст, що завершується на останніх роках того століття За своїми художніми достоїнствами він не поступається твору
Нестора, але перевершує його докладністю й насиченістю розповіді, намаганням зрозуміти сенс минулого й тенденції сучасного літописцеві політичного життя Київський літопис містить яскраві й колоритні характеристики політичних діячів свого часу До нього включені численні художні ПОВІСТІ,
найбільш відомою серед яких є повість про невдалий похід Ігоря Святославича у Половецький степ
1185 р Починаючи з 30-х рр XII ст розповідь
Київського літопису стає дедалі докладнішою, зосередившись на боротьбі за Київ князівських кланів
Мономашичів і Ольговичів Загальноруські події у ньому поступово відходять на другий план Складачі
й редактори цього ізводу постійно закликають руських князів до єднання перед половецькою загрозою,
відновлення єдності Давньоруської держави
В усіх відомих на сьогодні давньоруських ізводах, де міститься Київський літопис, йою продовжує літопис Галицько-Волинський, доведений до
90-х рр XIII ст Він не є традиційним літописним
ізводом, а являє собою низку повістей про Данила й
Василька Романовичів, котрі по смерті батька Романа Мстиславича (1205) протягом сорока років наполегливо й послідовно відновлювали створене ним Галицько-Волинське князівство Остання частина джерела присвячена нащадкам Данила і Василька,
які не спромоглися зберегти єдність Галицько-Волинської Русі по смерті Данила Галицько-Волинський літопис є надзвичайно цінним джерелом з історії
45
праобраз майбутньої вищої школи.
При Софійському соборі, інших храмах та монастирях накопичувались бібліотеки, що складалися головним чином з творів іноземних авторів, перекладених на давньоруську мову. Однією з кращих бібліотек свого часу володів Ярослав Мудрий.
Найбільш популярними у давньоруські часи були візантійські історичні хроніки Георгія Амартола й
Синкелла, а також ^Житіє Василія Нового", „Історія
Іудейської війни" Иосифа Флавія, „Александрія",
„Християнська топографія" Козьми Індикоплова та
ін. З часом дедалі більше місця в бібліотеках посідають твори давньоруської літератури.
Справжній гімн книзі, книжності й освіченості в цілому містить „Повість" під 1037 p., розповідаючи про любов Ярослава Мудрого до літератури: „Адже великою буває користь від навчання книжного: книги наставляють і навчають нас шляхові каяття, бо мудрість осягаємо і поміркованість у словах книжних.
Це — ріки, що напоюють всесвіт, це — джерела мудрості, у книжках же незмірна глибина..."
Архітектура.
Образотворче
мистецтво
итло у східних слов'ян на всьому просторі
їх проживання було двох типів: напівземлянки і наземні зрубні будівлі. У складених з
дерев'яних колод і часом прикрашених різьбленням будинках жили представники заможних і середніх верств населення, у напівземлянках тулилась біднота. Бояри зводили собі пишні хороми з дерева, а князі будували розкішні палаци, здебільшого з каменю й цегли. Найдавніший такий палац, відомий під назвою „палац княгині Ольги" (згаданий у літописі
під 945 p.), відкрито археологами на Старокиївській горі. Поблизу цієї споруди дослідниками знайдено залишки ще чотирьох князівських палаців.
Головною окрасою міст і сіл Київської Русі були церкви. Більшість їх будувалась із дерева, а храми великих міст були кам'яними. Перший оздоблений мозаїками і фресками храм Богородиці збудував у
Києві Володимир Святославич 989—996 pp. Його прозвали Десятинним, бо на його утримання (разом
із всією церковною організацією Київської держави)
князь віддавав десяту частину своїх прибутків. Крім величного Софійського собору в Києві, збудованого за Ярослава Мудрого, прекрасні храми зводилися
і в інших містах Південної Русі. Деякі з них (Успенські
собори в Чернігові й Володимирі-Волинському, церк-
ва св. Пантелеймона в Галичі й Кирилівська в Києві
та ін.) збереглися до нашого часу.
Наймонументальнішими спорудами Київської
Русі були укріплення міст. Навіть порівняно невеликі
міста являли собою справжні фортеці з могутніми земляними валами, на яких стояли дубові стіни з численними баштами. Відомому „місту Ярослава" в
Києві мало чим поступалися фортифікаційні захисні
споруди інших великих міст Південної Русі: Чернігова й Переяслава, Галича й Володимира, Кременця
і Холма.
У Києві, Чернігові, Галичі та інших містах існували іконописні майстерні, їхніми витворами прикра-шалися храми. На жаль, від давньоруського часу вони майже не збереглись. Києво-Печерський патерик XIII ст. зберіг розповідь про видатного руського живописця Алімпія. Вважається, що ним написана близько 1114 р. знаменита ікона „Богоматір велика Панагія". Мабуть, Алімпій брав участь у створенні ескізів чудових мозаїк собору Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, що збереглися до нашиз^ днів.
Окрасою монументальних кам'яних церков був фресковий живопис. Найкраще зберігся він у київському Софійському соборі. Високохудожні фрески цього та інших (наприклад Кирилівської церкви в Києві, Софійського собору в Новгороді) храмів є
цінним джерелом вивчення світогляду, побуту, одягу наших далеких предків. Мозаїчні картини створювалися лише в найбільших храмах Києва: Десятинній церкві й соборах святої Софії, Успенському
Печерського монастиря й Михайлівському Золотоверхому Михайлівського монастиря. *
Прикладне мистецтво
І оно дожгло у Київській Русі дуже високого
І рівня. Його масова продукція: недорогі виро-
! би із срібла й міді, скляні намиста й браслети
набули великого поширення на Русі й за її межами.
Особливо уславились у середньовічному світі вишуканіхрібні й золоті творіння київських, чернігівських,
галицьких майстрів. Давньоруські ювеліри досконало володіли різними способами обробки дорогоцінних металів: сканню, зерню, черню, інкрустацією, чеканкою, художнім литвом. У середньовічній Європі
давньоруських ювелірів вважали неперевершеними майстрами своєї справи. Дорогоцінні золоті вироби з перегородчастими емалями (діадеми, князівські
барми, іконки, ковтки, хрестики тощо) та срібні кар-
Історія У краї ни
/>
46
Киї вська Русь
бовані браслети з черню київського виробництва належать до найвитонченіших зразків мистецтва середньовічного світу.
Вироби прикладного мистецтва з дитинства оточували руську людину. То були дерев'яні різьблені
миски, відра, ложки, вирізані з кістки ґудзики,
гребінці, ручки для ножів, керамічний посуд з художнім орнаментом, недорогі прикраси тощо.
За всієї великої різноманітності явищ і виробів,
зрозумілої з огляду на величезну територію розселення давньоруської народності, її матеріальна й духовна культура відзначалася значною цілісністю, що не виключало місцевих, часом відчутних особливостей.
Так було й у добу відносно єдиної Київської монархії
(кінець X — перша третина XII ст.), і в часи феодальної роздробленості, коли, незважаючи на ослаблення політичної єдності держави, культура одержала нові імпульси зростання. Піднесення суспільного, зокрема міського, життя, наростання економічних і культурних зв язків, поглиблення етнічної свідомості народу зумовили дальший розквіт
культури Київської Русі другої половини XII
першої третини XIII ст.
Зародження передумов складання української народності
оба феодальної роздробленості настала, як
/ мовилось, завдяки соціально-економічному
Д..., поступові Давньоруської держави та її
народності й пов'язаній з ним політичній відособленості різних земель і князівств. У XII ст.
складаються земельні території, що стало одним з чинників виникнення української, так само як російської
й біло- руської, народності. Не варто перебільшувати етнокультурної єдності давньоруської народності
— місцеві розбіжності в побуті, звичаях, мовних діалектах, фольклорі в часи її існування (IX—
XIII ст.) так і не були подолані. Але залишається безсумнівним науковим фактом походження українців,
росіян і білорусів від народу Київської Русі, як би його не називати: давньоруською народністю чи східнослов'янською етнокультурною спільністю.
У середині — другій половині XII ст. у державних рамках Давньої Русі виділилося півтора десятка князівств і земель, які незабаром по тому почали об'єднуватися в групи. Це історично об єктивно закладало підвалини формування територій трьох східнослов'янських народностей, яке почалося з
XIII ст. Утворенню територій окремих земель і
князівств були притаманні налагодження й еволюція соціально-економічних, політичних і культурних взаємовідносин між сусідами. У Південній Русі то були Галицька й Волинська землі, що після їх об'єднання тяжіли до землі Київської. У Північно-
Східній Русі особливо тісні зв'язки встановилися між Владимиро-Суздальською та Муромо-Рязанською землями. Ці процеси розвивалися далі наприкінці
— на початку XIII ст.
Піднесення економічного життя як в центрі, так
і на окраїнах, що було основною причиною настання доби роздробленості, продовжувалось і в часи її
політичного поглиблення. Ставали тіснішими економічні зв'язки між регіонами. Людність різних давньоруських земель дедалі жвавіше налагоджувала товарообмін. Пам ятки писемності й археологічні
знахідки свідчать про наростання інтенсивних економічних взаємовідносин між різними землями
Київської Русі.
Красномовним свідченням цього є вже сам характер поширення монетних гривен, що були основним засобом купівлі-продажу у великих торгових операціях на давньоруських землях у часи роздробленості
(ХІІ-ХІІІ ст.). Ці масивні зливки срібла вагою від
160 до 200 з чимось грамів діляться на типи за формою та вагою: київські, новгородські, північноруські.
Здавалось би, київські чи новгородські гривні, виробництво яких засереджувалось відповідно у двох центрах Русі, південному й північному, мали правити за місцеві знаряддя купівлі-продажу. Однак їх знаходять практично на всій території Русі, зокрема новгородські в Києві, а київські в Новгороді, куди їх заносили ріки економічного обміну. Те ж саме можна сказати про певні види ремісничої продукції.
Наприклад, необхідні при тканні (а ним на Русі займались майже в кожній родині) прясла з рожевого шиферу, виготовлення яких зосереджувалося в Києві
та невеликому місті Овручі в древлянській землі
(поблизу якого є поклади цього каменю), археологи постійно знаходять у всіх давньоруських землях.
Вченими помічено, що регіон знахідок шиферних прясел загалом збігається з етнічною територією
Київської Русі.
Посилення торговельних та інших зв'язків між різними регіонами Давньоруської держави логічно зумовило утворення в другій половині XII — на початку
ст. кількох груп земель. Між ними зав'язались особливо тісні соціально-економічні відносини. Це,
як визначив академік Л. В. Черепній, такі чотири групи земель: Новгородська, Псковська, Смоленська,
Полоцька та Вітебська; Владимиро-Суздальська,
47
/>
Рязанська, Устюзська та Муромська, Київська,
Чернігівська та Сіверська, Галицька й Волинська
Вже тут проглядається виділення територій російської, української й менш виразно білоруської
народностей Розвиток процесів соціально-економічної концентрації сприяв тому, що, починаючи з
XIII ст на основі цих груп земель (які з часом могли міняти й склад, і територіальні межі) формуються території російської, української та білоруської народностей Крім економічних зв'язків між цими землями
і князівствами пожвавлювались культурні взаємини Вони простежуються, зокрема, в архітектурі
кам'яних храмів, у прикладному мистецтві, фольклорі
(поширення билин) тощо
Складання перелічених вище груп земель само по собі не вело до послаблення, тим більше до розриву економічних і культурних взаємовідносин між ними
Як і раніше, в часи централізованої монархи Володимира Святославича і Ярослава Мудрого, всі
давньоруські землі були об'єднані спільними економічними, соціальними і культурними процесами та явищами І хто знає, як би склалась дальша доля давньоруської етнокультурної спільності, якби не вторгнення на Русь полчищ кочовиків з-за Волги
— монгомв
Київська, Чернігово-Сіверська, Переяславська,
Волинська, Галицька, Подільська землі, а також Буковина і Закарпаття стали тією територіальною основою, на якій склалася й розвивалася українська народність А на Середній Наддніпрянщині, в
Київській землі, утворилося етнічне осердя українського етносу, навколо якого поступово згуртувалося населення інших південноруських земель Видатною є роль Києва у цьому процесі За середньою Наддніпрянщиною раніше, ніж за іншими землями Південної Русі, закріпилася назва
„Україна", якою пізніше, з XVII ст, стали позначати етнічну територію українського народу
продолжение
--PAGE_BREAK--Навала орд Батия на Русь
априкінці XII — на початку XIII ст у степах Монголи склалася сильна протодержава,
, яка за своєю соціальною сутністю була родо-
племінною Велике й могутнє об'єднання монгольських союзів племен очолив Темучін, що 1206 р був обраний Чингіс-ханом (великим ханом) Майже одразу монгольська верхівка розпочала завойовницькі війни проти сусідів, загарбавши країни
Історія Украї ни
Середньої Азії 1223 р у битві на р Калці, недалеко від пониззя Дніпра, 25-тисячне монгольське військо на чолі з Джебе й Субедеєм розгромило дружини південноруських князів, що навіть перед лицем грізної небезпеки не змогли переступити через власні
егоїстичні інтереси й спільно вдарити на ворога То була лише розвідка боєм А через півтора десятиліття онук Чингіс-хана Батий, якому дід заповів похід на
Захід і „подарував" ще не завойовану монголами
Європу, розпочав вторгнення за Волгу
Наприкінці 1237 р величезне військо під проводом Батия (від 150 до 200 тис воїнів) вдерлося на руські землі Князі знали, що монголи готуються до походу, але, поглинені власними чварами, нічого не вдіяли, щоб об'єднати сили А під рукою Батия була не лише неймовірно численна, а й добре вишколена кіннота Нечисленні дружини руських князів, навіть за підтримки погано озброєного й наспіх зібраного міського ополчення, були не в змозі стримувати натиск ворога, що мав перевагу в кілька, а то й у десятки разів Руські люди доблесно билися з страшним ворогом, завдаючи йому значних втрат
Спочатку, протягом кінця 1237 — зими й весни
1238 рр, монголи завоювали Північно-Східну Русь
Були здобуті штурмом, розграбовані й спалені Рязань,
Владимир-на-Клязьмі, Ростов, Углич, Твер та інші
міста Майже всі їх мешканці були винищені завойовниками
Майже рік потому (до весни 1239 р ) монгольські
полчища пробули в південноруських степах, відпочивши й підгодувавши коней Далі вони вторглися на
Південну Русь, захопили зненацька Переяслав і спалили його Потім ворог здобув Чернігів, оборону якого очолював князь Мстислав Ілібович „Переможений був Мстислав, і безліч воїнів його побито було, і місто взяв (монгольський хан Менгу), і запалив вогнем",— з гіркотою зазначив південноруський книжник Далі Батий намірився захопити Київ
На вимогу одного з його воєвод — Менгу-хана кияни відмовилися здати місто Менгу не наважився на штурм Минув рік, і головні сили Батия облягли стольний град Руської землі Це сталося восени
1240 р
У Галицько-Волинському літописі збереглися враження очевидця облоги Києва незліченним монгольським військом За скрипінням возів, ревінням верблюдів, іржанням коней ворога не було чути людських голосів Єдиний раз для штурму руського міста Батиєві довелося зосередити всі свої сили Як оповідає Псковський літопис, облога Києва тривала 10 тижнів і 4 дні А інший північноруський літопис
48
/>
Київська Русь у світовій історії
авньоруська держава залишила яскравий слід у світовій історії ІХ-ХІІІ ст її внесок до середньовічного політичного, економічного,
суспільного й культурного життя був надзви-
чайно вагомим
Вийшовши на історичну сцену з походам Аскольда на Константинополь і нажахавши середньовічний світ середини IX ст, Київська Русь поступово перейшла від воєнних сутичок з сусідніми країнами до рівноправної участі в політичному житті Європи та Близького Сходу Руські володарі уклали мирні й союзні угоди з Візантією й Германською імперією,
Польщею й Угорщиною, Литвою та ятвягами, скріплюючи їх часом, що було нормою міжнародних відносин середньовіччя, династичними шлюбами
Київська Русь відіграла вагому роль у міждержавних відносинах, її втручання в той чи інший конфлікт бувало досить, щоб стримати його
Великий міжнародний авторитет і військова міць
Давньоруської держави поєднувалися з високим рівнем економічного розвитку Високопродуктивними були землеробство і скотарство, ремесла і промисли, а енергійні й багаті руські купці були відомі
мало не в усьому тогочасному світі Руські люди створили багату духовну й матеріальну культуру
Навала орд Батия завдала непоправної шкоди
Русі Перестала існувати держава, загинули сотні
тисяч людей, у вогні пожеж були знищені міста і села, палаци і храми, книги й ікони Та руський народ зумів вистояти й відродити життя Традиції Київської
Русі виявилися настільки живучими й міцними, що дійшли до наших днів, здобувши нове життя в матеріальній і духовній культурі українців, росіян і
білорусів
Київська Русь
— Лаврентіївський — називає день здобуття монголами давньоруської столиці 6 грудня 1240 р
Головний удар Батий завдав з півдня, він припав на Лядські ворота Не зупиняючись ні вдень, ні
вночі, монгольські тарани бухали в браму і стіни цієї
фортеці, аж поки завойовники не змогли вдертися до міста Ярослава „Того ж року,— з сумом свідчить
Лаврентіївський літопис, — здобули Київ татари* і
святу Софію розграбували, і монастирі всі, й ікони,
й хрести, і все узороччя церковне взяли, а людей від малого до великого всіх убили мечем" Дуже мало киян залишилося серед живих, та вони з часом зуміли відродити своє прекрасне місто
По здобутті Києва орди Батия ринули на захід
Вони заволоділи Галицькою і Волинською землями й у середині 1241 р вторглися до Польщі та Угорщини, спустошивши їх Але для завоювання Європи у
Батия сил вже не вистачило надто великих втрат зазнало його військо на Русі
1242 р Батий припинив похід на захід і, вогнем
і мечем знову пройшовши руськими землями, привів свої орди у Пониззя Волги Там монголи заснували свою державу — Орду (в історичній літературі вона виступає звичайно під назвою Золотої Орди)
Давньоруська держава перестала існувати На Русі
встановилося важке й принизливе вороже панування Мине більше двох століть, аж поки Південна
Русь звільниться від ординського панування, щоб потрапити під владу інших чужинців польських королів
і литовських князів
* У давньоруських памятклх писемності монголифігурують піл пізнішимїх
найменням — татар
m
ш
/>
априкінці X — в першій половині XI ст.
адміністративним осередком земель Волині
Підкарпаття був Володимир — місто,
що його заснував і назвав своїм ім'ям князь Володимир Святославич. Він передав управління цим краєм
Всеволодові, який був сином Володимира і Рогніди
Рогволодівни. Місто Володимир стало осередком
єпископства і самим головним центром розвитку культури у регіоні.
Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Окрему князівську династію на Волині започаткував внук Володимира
Мономаха Ізяслав Мстиславич, який князював у
Володимирі протягом 1136-1142 і 1146-1154 pp. Він,
а пізніше його син Мстислав Ізяславич, спиралися на свої волинські володіння, ведучи боротьбу за утвердження на київському престолі. Боротьба за зміцнення
Волинського князівства була нелегкою, і воно в окремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію менших удільних князівств. Князі, які
нерідко намагалися вести самостійну політику, були в Луцьку, Пересопниці, Дорогичині, а в окремі
періоди — також у Бузьку, Червені та інших містах.
Після смерті в 1170 р. Мстислава Ізяславича Волинь була поділена між його синами: Роман став князювати у Володимирі, Володимир у Бересті, Святослав у Червені, Всеволод у Белзі. Лише наполегливою об'єднавчою політикою Романа Мстиславича було забезпечено єдність Волинської землі.
Трохи по-іншому склалась доля Прикарпаття.
Тут вже в 1084 р. утворилися три князівства, в яких панували брати Ростиславичі, правнуки Ярослава
Мудрого. Найстарший брат Рюрик Ростиславич володарював у Перемишльському князівстві, куди входили землі над Сяном і Верхнім Дністром приблизно до р. Стрий. Василькові Ростиславичу належало
Теребовельське князівство, що включало Поділля,
Буковину, східну частину Українських Карпат. На північ від Теребовельського князівства лежало Звенигородське. Воно припало третьому братові,
Володареві, який після смерті Рюрика став князем і
у Перемишлі. 1099 року він, спільно з Васильком теребовельським, переміг військо угорського короля в битві під Перемишлем і це на деякий час припинило напади Угорського королівства на Підкарпаття.
Син Володаря Володимир (якого літопис називає
Володимирком) об'єднав Перемишльську, Теребовельську, Звенигородську землі у складі одного князівства. У 1144 р. він зробив своїм столичним містом Галич над Дністром. Лише у Звенигородському князівстві деякий час правив його племінник Іван
Ростиславич (Іван Берладник). У 1145 р. відбулося повстання містичів Галича, які „ввели у місто" Звенигородського князя. Проте внаслідок кровопролитної
боротьби Володимиркові вдалося не тільки витіснити Івана Ростиславича з Галича, а й приєднати до своїх володінь Звенигород.
Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часу правління Володимиркового сина Ярослава
Осмомисла, батька ^співаної у „Слові о полку Ігоревім" Ярославни. Його володіння сягали вздовж
Дністра досить далеко на південь; навіть землі в нижній течії Пруту й Дунаю опинились у певній залежності від Галича. Зростало значення Дністра у міжнародній торгівлі, що, в свою чергу, сприяло розвиткові міст князівства.
Галицький князь користувався авторитетом на міжнародній арені, підтримував дипломатичні взаємини не лише з сусідами, а й із Візантією, Священною
Римською імперією. З щирим подивом говориться про Ярослава у „Слові о полку Ігоревім":
Галицький Осмомисле Ярославе!
Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підпер гори Угорські своїми залізними полками...
Об'єднання
Волині і Галичини
" езважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька земля
> здавна підтримували якнайтісніші економічні
та культурні взаємини. Ці взаємини стали передумо-
Галицько — Волинське
КНЯЗІВСТВО
т
Ш
/>
50
Галииько-Волинське князівство
вою об'єднання Волині й Галичини в одному князівстві. Незабаром після смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславович на запрошення галицьких бояр зайняв Галич, але не зміг там утвердитися. Лише в 1199 p., після смерті Володимира Ярославовича, останнього представника династії
Ростиславичів, Романові Мстславичу вдалось домогтися сполучення під своєю владою Волині й
Галичини в одне князівство. Незадовго до смерті
Роман утвердився і в Києві. Кияни охоче перейшли на бік Романа і відчинили йому Подільські ворота
Києва.
Утворення об'єднаної Галицько-Волинської держави було подією великої історичної ваги. Недаремно літописець називав Романа великим князем, „царем на Русі", „самодержцем всея Русі", причому слово
„самодержець" вперше в літописі застосовано саме щодо нього. Цей титул, перекладений з грецького титулу візантійських імператорів — автократор, засвідчив зміцнення позиції великого князя, підпорядкування ним непокірних боярських угруповань. Саме у Романа Мстиславича шукав притулку імператор Візантії
Олексій ПІ Ангел після захоплення Константинополя хрестоносцями.
Із захопленням пише автор літопису про те, що великий князь Роман „одолів усі поганські народи,
мудрістю розуму додержуючи заповідей Божих. Він бо кинувся на поганих як той лев, сердитий же був як та рись,… переходив землю їх як той орел, а хоробрий був як тур, бо він ревно наслідував свого предка
Мономаха..."
Роман здобув собі авторитет сміливими і успішними походами на половців та литовців. Згодом він втрутився в боротьбу між гвельфами (прихильниками пап) та гібелінами (прибічниками імператорської
династії Гогенштауфенів), виступивши на боці Філіппа
Швабського Гогенштауфена, який боровся за владу в імперії з Оттоном IV Саксонським, союзником пап. На шляху до Саксонії Роман Мстиславич загинув у випадковій сутичці з військом краківського князя Лешка Білого під Завихостом на Віслі (1205 p.).
Данило Галицький
С
> мертю Романа скористались галицькі боярські
угруповання, які не допустили до влади Романової вдови та його малолітніх синів Данила
і Василька. Як тільки княжичі підросли, вони розпочали з боярством тривалу і запеклу боротьбу за престол Волині, а пізніше і Галичини.
Могутність великих бояр у Галицькій землі пояс-
/>
Периіий галииько-волинський король Данило
нюється не тільки різпоманітністю їхніх прибутків
(розвинуте сільське господарство, солеварні промисли, торгівля), а й тим, що в ході боротьби за утвердження своєї династії на Прикарпатті Ростиславичі мусили залучити на свій бік місцеву боярську верхівку. Для цього був один шлях — надання їм посад і, головне, маєтків, які стали базою зростання впливу боярських родів, дали їм потім змогу протидіяти спробам зміцнення князівської влади. На жаль, нерідко найбагатші бояри вважали більш вигідним для себе іноземне покровительство. Вони виходили з того, що правителям-чужинцям важче, ніж своїм, домогтися підтримки широких кіл населення,
і це спонукатиме їх давати привілеї боярам, як головній своїй опорі.
Втягнення іноземних покровителів-угорців, а пізніше і поляків у внутрішні конфлікти боярства з князями вело до зміцнення позицій бояр і до небаченого в інших князівствах загострення їх боротьби з князівською владою. Ось що трапилось, скажімо,
під час короткого правління в Галичині трьох синів Ігоря Святославича, внуків по матері Ярослава
Осмомисла. Бояри самі запросили їх, сподіваючись,
що князі з Сіверської землі стануть слухняним знаряддям у їхніх руках. Коли ж Ігоровичі стали домагатись реальної влади, розгорілась боротьба не на життя, а на смерть. Ігоровичі влаштували роз-
51
Історія У краї ни
праву над великими боярами, і „вбито їх було числом
500, а решта розбіглися" В 1211 р бояри, запросивши на допомогу угорське військо, захопили двох
Ігоровичів і „повісили задля помсти" Через два роки провідник боярства Володислав Кормильчич насмілився сісти на князівському престолі — це був
єдиний випадок титулування князем людини з-поза династії Рюриковичів Ще 1214 р, з допомогою частини бояр угорці, які вступили в союз з Краківським князівством, захопили Галич і проголосили „королем королівства Галицького" п'ятирічного угорського королевича Калмана (Коломана), якого одружили з дворічною польською княжною Саломеєю Від цієї,
по суті військової, окупації визволив галичан новгородський князь Мстислав Удатний, який разом з
Данилом Романовичем (одруженим з його дочкою)
успішно відбив наступ угорського і польського військ
Однак пізніше Мстислав передав князювання не
Данилові, а молодшому угорському королевичеві
Андрію, одруженому з другою дочкою Мстислава
Врешті, після наполегливих зусиль Данилові вдалося утвердитися на Волині, звідкіля він повів наступ на Галицьку землю 1230 р Данило Романович витіснив угорців із Галича, але не зміг втриматися в місті Це повторилося 1233 р
Оскільки політично безпринципні боярські угруповання йшли на угоди з угорськими феодалами,
які прагнули до захоплення Галичини й Волині, боротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр,
за об'єднання галицько-волинських земель набирала характеру визвольної війни за державну незалежність Романовичі спирались на широкі кола населення і на ту частину бояр, що розраховувала на покровительство князів, їх підтримали містичі -
міські купці і ремісники, в тому числі іноземні поселенці у деяких найбільших містах (вірмени, німці та
інші) Вони були прихильниками не боярського свавілля, а міцної князівської влади (лише пізніше, коли держава ослабла, міські колонії католиків стали орієнтуватися на своїх одновірців — іноземних агресорів) Для перемоги Романовичів мала істотне значення і позиція селян-общинників, які входили до княжого пішого війська Зміцнення боярства не віщувало смердам нічого доброго, а ілюзії про „доброго князя" уже в той час були поширені в народі
Союз князівської влади, боярства, що їй служило, і
міської верхівки був спрямований на встановлення такого варіанту державного ладу, який значно більше відповідав потребам економічного і культурного розвитку, ніж боярська олігархія
Князь намагався створити центральний апарат
управління з вірних собі бояр У ньому найпомітнішою фігурою, своєрідним заступником князя у військових,
адміністративних і судових справах став двірський
Вдосконалюючи державний апарат, прямуючи до спеціалізації його ланок, князі спирались і на досвід
інших країн
В результаті тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалось подолати угруповання галицьких і
перемишльських бояр, які орієнтувались на підтримку Угорського королівства У1237-1238 рр Данило остаточно укріпився в Галичі Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом 1238 р Данило розгромив тевтонських рицарів Добжинського ордену,
що захопили місто Дорогичин, і взяв у полон мапстра ордену Бруна За словами літопису, Данило напередодні проголосив „Не личить держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)" Незадовго до зруйнування Києва Батиєм Данило укріпився в Києві і посадив там тисяцького Дмитра,
досвідченого і хороброго воєводу, якому і довелось керувати обороною міста
/>
Галицько-Волинське князівство
52
Галииько-Волинське князівство
Столицею свого князівства Данило Романович обрав нову резиденцію Холм, де побудував оборонні
споруди, церкви, заклав гарний парк Літописець показує планомірний, цілеспрямований характер містобудівельної діяльності Данила і його брата Василька Романовича 3 їх наказу були споруджені
міста-замки Данилів, Крем'янець, Угровеськ та інші
До міст Данило запрошував „сідлярів, і лучників,
і тульників, і ковалів заліза, й міді, і срібла, і життя наповнювало двори навколо замку, поля і села" Ці
слова у літописі наводяться при описі заснування
Холма, але вони стосуються й інших новозбудованих міст
Фортифікаційна і будівельна діяльність Романовичів була дуже своєчасною Подолавши впертий опір на лінії укріплень вздовж Верхнього Тетерева,
Горині й Случі, Батий на початку 1241 р рушив на Волинь Як вказує літописець, хан, побачивши, що не зможе взяти Крем'янець і Данилів, відступив Очевидно, героїчна оборона цих укріплених фортець спричинилась до того, що орда вирішила не затримувати свого походу до головного міста Волині -
Володимира Боротьба за володимирський дитинець була кривавою Дружинники і озброєні містичі боролись до кінця, до останнього воїна Бастіонами опору стали муровані церкви, які після відходу орди залишились заповнені трупами Так само самовіддано,
як свідчать дані археологи, захищалися інші міста та феодальні замки Данило, який в той час повертався з Угорщини, зупинився в Синевідському монастирі
(в сучасному Сколівському районі), тут він дізнався про навалу і був змушений повернутись до
Угорщини, „бо мало з ним було дружини" Ймовірно,
шлях орди проходив з Прикарпаття на Верецький і
через Буковину на Роднянський перевали Коли в
Угорщині стало відомо про наближення орд Батия, був посланий палатин Григорій з дорученням перекрити карпатські „ворота" Але він здав їх без опору Не затримуючись в Карпатах, орди Батия рушили в
Угорщину, де об'єднались з іншою частиною орди, яка поверталась з Польщі і Чехи Зруйнування міст і
сіл, величезні людські втрати — все це завдало невиправного удару економіці і культурі краю
Все ж Галицько-Волинська земля потерпіла порівняно менше, ніж східні князівства Це дозволило відразу ж після відходу орди приступити не тільки до відбудови зруйнованих міст, а й до спорудження нових Зокрема було зведено могутні укріплення
Холма, збудовано Львів, який названо за ім'ям Данилового старшого сина Лева Одночасно і далі
доводилось воювати з непокірними боярами, які
робили ставку на Ростислава Михайловича Чернігівського та його союзників
В 1245 р військо Данила Галицького здобуло блискучу перемогу в битві з військом угорського короля та його союзниками коло м Ярослава на Сяні
Ярославська битва, в якій Данило підтвердив славу хороброго воїна і здібного полководця, надовго зупинила агресію угорських феодалів на північ від Карпат
Близько 1250 р між Данилом і угорським королем
Белою налагодились дружні стосунки, які були закріплені шлюбом сина Данила Льва з дочкою
Бели Констанцією
Але спроба організувати достатньо сильний союз проти ординців не вдалася Не маючи змоги виставити достатньо надійний опір переважаючим силам Золотої Орди, Данило був змушений поїхати на переговори до хана Батия в його столицю Сарай
(поблизу гирла Волги) Хан прийняв Данила з почестями, але сучасники розуміли, що ця поїздка означала визнання залежності від орди „О, гірша будь-якого зла честь татарська'" — написав з цього приводу літописець Подальша діяльність Данила засвідчує, що він тільки в крайніх обставинах йшов на підпорядкування орді, щоб тим самим отримати передишку і зібрати сили для вирішальної боротьби
Саме з цією метою було споруджено низку укріплених міст, які мали, за словами літопису, бути опорою
„проти безбожних татар" Поступово, спершу дуже обережно, Данило знову починає шукати союзників для боротьби з ординцями В 1254-1255 рр війська
Данила, його брата Василька і сина Лева здобули міста, що піддалися татарам (Болохівські міста в районі Случі і Тетерева), а коли загони хана Куремси перейшли в контрнаступ, вони були відтіснені в свої
кочовища Однак після приходу 1258 р величезного війська Бурундая Данило і Василько були змушені
розібрати укріплення найбільших фортець на доказ того, що вони „мирники" орди Лише столичний
Холм не скорився і зберіг свої фортифікації
Данило проводив активну зовнішню політику
Після смерті останнього австрійського герцога з династії Бабенбергів син Данила Роман одружився з
Гертрудою Бабенберг і з допомогою угорського короля спробував оволодіти герцогським престолом
Австрії Ця спроба була невдалою (в результаті тривалої боротьби з 1282 р тут укріпилась династія
Габсбургів)
Міжнародному авторитетові Данила сприяло вінчання його в 1253 році отриманою від папи Інокентія IV королівською короною Місцем коронації
він обрав Дорогичин на Підляшші, щоб підкресли -
53
/>
ти свої права, на це місто, де свого часу розгромив тев
тонських лицарів Західноєвропейські хроніки називали Галицько-Волинське князівство королівством ще задовго до дорогичинської коронації,
тому, надсилаючи в подарунок Данилові корону, папа рахувався з реальними фактами Взаємини
холмського двора з Римом мали політичний характер
продолжение
--PAGE_BREAK--Галицько — В олинське князівство в кінці ХІН-
на початку XIV ст.
ісля смерті Данила Галицького (1264 р ) його син Шварно Данилович на короткий час об'єднав Галицьке князівство з Литвою Лев
Данилович (помер 1301 р ), який успадкував Львів
і Перемишль, а після смерті Шварна — Холм і Галич значно розширив свої володіння, приєднавши до них Люблінську землю і частину Закарпаття з м Мукачевим У Володимирі правив у цей час Володимир Василькович (1270-1288), у Луцьку
Мстислав Данилович (з 1289 р також у Володимирі)
На початку XIV ст Волинське і Галицьке князівства знову об'єднались в руках одного князя -
Юрія І Львовича, внука Данила Галицького
Скориставшись з внутрішніх заколотів в Золотій
Орді, Галицько-Волинське князівство змогло на деякий час знову пересунути південні межі своїх володінь аж до нижньої течи Дністра й Південного Буга Показником могутності Юрія І було те, що він, як і
Данило, прийняв королівський титул, іменуючи себе королем Русі (тобт£ Галицької землі) і князем
Володимирн(Волині) Йому вдалося ДОМОГТИСЯ ВІД
константинопольського патріарха встановлення окремої Галицької митрополії, до якої входило кілька
єпархій — володимирська, луцька, перемишльська,
турівсько-пінська (перед тим вся Русь входила до складу однієї митрополії — київської) Утворення
Галицької митрополії сприяло розвиткові традиційної
культури і допомагало захищати політичну незалежність об'єднаного князівства До речі, перший галицький митрополит Петро пізніше став першим московським митрополитом
У 1308-1323 рр в Галицько-Волинському князівстві правили сини Юрія — Лев II і Андрій
З їх іменами пов'язана важлива сторінка історії Закарпаття В 1315 р тут почалося повстання місцевих феодалів проти короля Угорщини Карла-Роберта,
основоположника нової династії — Анжуйської Ряд
істориків припускають, що в повстанні взяли участь
/>
і селяни Закарпаття На чолі повстанців стали наджупан Землинського і Ужанського комітетів Петро,
син Петра Петуні, а також палатин Копас Близько
1315 р Петро їздив до Галицької землі, щоб запросити на угорський престол одного з Галицько-
Волинських князів — Андрія або Лева Юрійовича
Повстання охопило значну частину Закарпаття, але,
не отримавши достатньої підтримки, потерпіло поразку В 1320 р на заклик наджупана Петра повстання розгорілось знову, але бл 1322 р було придушене
Мабуть, саме тоді Галицько-Волинське князівство втратило Мукачеве і прилеглу округу
На міжнародній арені Галицько-Волинське князівство за Андрія і Лева Юрійовичів орієнтувалось на союз з Тевтонським орденом Це було корисно як для забезпечення торгівлі з Балтикою, так і у зв'язку з тим, що все більш відчутним був натиск Литви на північні окраїни князівства Збереглась грамота
Андрія і Лева 1316 рокупро підтвердження союзу з
Орденом, якому галицько-волинські князі обіцяли захист від Золотої Орди Отже, хоч галицьковолинське князівство мусило визнавати формальну залежність від Золотої Орди, фактично воно вело самостійну зовнішню політику Польський король
Владислав Локетко називав своїх східних сусідів князів Андрія і Лева „непоборним щитом проти жорстокого племені татар" Виснажлива боротьба із зовнішніми воргами, гострі внутрішні конфлікти князів з боярами і війни князів між собою ослаблювали сили Галицько-Волинського князівства, і цим скористувалися сусідні держави Після смерті останнього Галицько-Волинського князя Юрія II
польський король Казимир III напав на Львів, пограбував княжий палац на Високому Замку (звідки вивіз „дві корони величезної вартості, оздоблені дорогими каміннями і перлами, а також мантію і трон"),
але скоро був змушений відступити Правителем Галицької землі став боярин Дмитро Детько, натомість на Волині укріпився князь литовського походження
Любарт (Дмитро) Гедимінович, який прийняв мову
і звичаї місцевого населення
В боротьбі за галицькі землі, яка йшла із змінним успіхом, симпатії більшості галичан були на боці Любарта Все ж сили були надто нерівними В 1349 р
Польща знову захопила Галицько-Холмське та Перемишльське князівства, а король польський Казимир проголосив себе „правителем Королівства Русі",
тобто Галичини Великийкнязь литовський Аіьпрдас
(Ольгерд Гедимінович) у 60-х рр XIV ст підпорядкував собі інші українські землі — Поділля,
Київщину, Переяславщину Галицьке князівство з
54
Галииько-Волинське князівство
1370 р опинилось під владою Угорського королівства,
причому в 1372-1378і 1385-1387 рр тут правив як васал угорського короля онімечений князь із Сілезії
Володислав Опольський Він прагнув незалежності
від Угорщини і навіть почав карбувати у Львові
монету з гербом Галичини і власним ім'ям Однак
1387 року Галицька земля і західна частина давньої
Волині (Холмщина) були надовго захоплені
Польським королівством Належні раніше до Галицько-Волинського князівства землі між Дністром
і Прутом, в тому числі територія сучасної Буковини,
опинились у складі Молдавського князівства, яке сформ> валось саме в цей час Поряд з румунською більшістю, значну частину населення цього князівства становили українці, а деякі волості були цілком українськими В устрої і правовій системі Молдавського князівства було чимало рис, які сформувались у Галицько-Волинському князівстві навіть грамоти господарів (князів) Молдавії протягом тривалого часу укладались українською мовою
У культурному житті Галицько-Волинської землі,
як і всюди у той час, велику роль відігравали церковні
установи — монастирі, єпископп, парафії Про існування шкіл на Волині можна зробити висновок з житія іконописцю Петра, згодом митрополита, волинянина родом Ного, коли досяг семи років „віддали батьки книг учитись" Освічені люди, знавці іноземних мов працювали в князівських і єпископських
/>
ГвЛІіЦЬКО-волинський король Юрій II
канцеляріях Вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування Збереглись, зокрема латиномовні грамоти галицько-волинських князів і
скріплений печаткою лист ради м Володимира раді
м Штральзунда (Німеччина) з вимогою повернути володимирським купцям сукно з розбитого корабля
У Галицькій області створена найдавніша східнослов'янська редакція тексту Нового Заповіту, яка помітно відрізняється від першої редакції, запозиченої від південних слов'ян Ряд давніх пам'яток
(Христинопольський апостол XII ст, Бучацьке
євангеліє ХІІ-ХПІ ст та ініш) збереглись у монастирі
південноволинського села Городище (поблизу сучасного Червонограда), що був в XIII-XIV ст великим культурним центром В Холмі за Льва Даниловича переписано два Євангелія, в яких типово народні українські мовні риси чітко проступають крізь церковнослов'янську основу тексту літургійних книг
Велика книгописна майстерня була при дворі князя Володимира Васильковича Він „був книжник і
філософ, якого не було у всій землі, 1 опісля нього не буде" Як розповідає літопис, князь зробив щедрі пожертви церквам у своїх містах (Володимир, Бересття,
Більськ, Кам'янець, Любомль) і єпископським кафедрам інших князівств — Луцькій, Перемишльській, Чернігівській Серед дарів літописець описує
36 книг Шкіряна оправа найдорожчих книг оздоблювалась золототканими тканинами (оловір),
металевими накладками із зображенням в техніці перегородчатої емалі (фініптом) Всі ці розкішні оправи виготовлялись місцевими ремісниками Деякі книги прикрашались чудовими мініатюрами
Літописання в Галицькій землі з'явилось рано
„Повість про осліплення Василька", яка ввійшла в
„Повість временних літ", — винятково талановитий твір Простота і безпосередність викладу вміло поєднується з реалістичними штрихами
Першу (життєпис Данила Галицького) написано високоосвіченим книжником у Холмі, в основному з метою звеличення політики Данила — спадкоємця
і продовжувача справи давніх володарів Києва Він
— „князь добрий, хоробрий і мудрий", його славу можна зрівняти лише зі славою Святослава Ігоревича та святого Володимира Великого На повний голос звучить у літописі патріотичний заклик „Краще на своїй землі кістками лягти, ніж на чужій славним бути"
Волинська частина літопису починається
1261 роком В основі вона писалася при дворі володимирського князя Володимира Васильковича в останні роки його життя Можливе місце перебу-
55
Історія України
вання літописця — містечко Любомль, де любив бувати володимирський князь. З приводу смерті князя в текст включено написану іншою особою похвалу Володимирові, значна частина якої — переробка „Слова о законі і благодаті" митрополита київського Іларіона.
Якщо холмський літописець писав з точки зору вірних князю бояр, то волинський більше враховує опору князівської влади і на „простих людей" — „містичів",
селян. Описуючи подвиг одного з воїнів, автор літопису підкреслює, що то був „не боярин, ані знатного роду, а простий муж". Відзначено, що Володимир Василькович „світився правдолюбством" також і „щодо простих людей", те саме пов- торено і про Мстислава Даниловича. У мові волинського літописця порівняно багато елементів, які ставали характерними для тодішньої української народно-розмовної
мови.
У літописі згадані і частково переказані окремі
„слави" — величальні пісні, з якими мають спільність обрядово-величальні колядки, що становлять один з найдавніших пластів української народно-поетичної
творчості. Напевне подібні пісні співав славетний перемишльський співець Митуса, покараний за непокору князю.
Яскравий вияв високого рівня культури —
архітектура краю. Будували переважно з дерева,
кам'яними спершу були лише храми, рідше князівські
палати. Збережений (в реконструкції) володимирський Успенський собор, будівництво якого було завершене 1160 p., повторює план Успенського собору Києво-Печерської лаври. У містах Галичини —
Перемишлі, Звенигороді, Василеві, Галичі започатковано білокам'яне будівництво церков. У одному лише Галичі відомо розташування не менше 30 мурованих монументальних споруд, однак лише частина
їх вивчена археологами. Спорудження найбільшого в Галичині храму — Успенського собору пов'язують
із створенням тут єпископії в 1157 р. Це — яскравий зразок галицької архітектури. Про чудові храми
Данила Галицького в Холмі ми знаємо з літописної розповіді. Особливою красою відзначалась церква Івана. Різьба на них настільки вразила літописця, що він повідомив ім'я скульптора — „хитреця"
Авдія. На головних дверях „був зроблений Спас, а на північних святий Іван, так що всі, хто дивився, дивувалися..." За князя Василька і його сина
Володимира Васильковича працював видатний
спеціаліст в галузі містобудування „муж хитр" Олекса, який спорудив низку дерев'яних міських фортифікацій. Яскравим виявом майстерності
галицьких будівничих була п'ятиповерхова дерев'яна наскельна фортеця IX-XIVст.Тустань поблизу села Уріч у Карпатах.
Місцевий іконопис розвивався в Галицько-Волинській землі під впливом київського. З робіт художників високого професійного рівня збереглась
ікона богоматері-Одигітрії кінця XIII-XIV ст. з
Покровської церкви м. Луцька (нині у Київському державному музеї українського мистецтва). Галицьке образотворче мистецтво гідно представляє відома
ікона святого Юрія-змієборця на чорному коні
(зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва). Ряд українських ікон залишаються в руслі художніх традицій Галицько-Волинської землі. їм, попри індивідуальні манери окремих майстрів, властиві лаконізм і цілісність композиції, стриманість колориту і одночасно вміння користуватись контрастами барв, емоційна насиченість образу-символа. Ці особливості, органічно зливаючись в ході подальшого розвитку з новими рисами, стали в майбутньому одним з компонентів національної своєрідності українського образотворчого мистецтва. Також у багатьох творах народного декоративного мистецтва Західної України (килими, вишивки, писанки) справедливо вбачають використання і дальший розвиток мотивів, які існували ще в середньовіччі.
У культурі галицько-волинської доби ще виразніше, ніж раніше, спостерігається оригінальне поєднання слов'янської спадщини і нових рис, зумовлених зв'язками з Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами Сходу. Князівству належить почесне місце в формуванні української
культури, в зміцненні її зв'язків з культурами інших народів. Протягом століть у важкі часи панування іноземних держав українські діячі літератури,
мистецтва, освіти звертались до спадщини минулих епох, в тому числі і до доби Галицько-Волинського князівства. Спогад про його колишню велич підтримував дух визвольної боротьби українців.
Державницькі традиції доби Київської Русі і Галицько-Волинського князівства мали велике значення для збереження і зміцнення історичної самосвідомості українського народу.
т ш
/>/>
оба, що тривала від 40-х pp. XIV ст. до
40-х pp. XVII ст. — це триста років, опови-
«тих серпанком забуття, сповнених таємниць та парадоксів — і не лише для аматорів, а й
для фахівців, серед яких не вщухають дискусії з найпринциповіших, проблем цього відтинку української
історії. Він ніби випав з суспільної пам'яті: у свідомості наших сучасників між Батиєвою навалою та
Хмельниччиною, як правило, зяє промовиста порожнеча, хоча подіям, що відбувались у цей період,
не бракувало ні драматизму, ні історичної величі.
Саме тоді, за слушним спостереженням Михайла Грушевського „пройшли персони важні, глибокі, які
відмінили тутешні обставини глибоко й сильно в порівнянні з ранішим, досить добре нам звісним,
життям київських часів". І справді, маючи цілісне й повне уявлення про давньоруську добу, ми, на жаль,
деколи, ледь орієнтуємось у подіях пізнішого, ближчого до нас, часу — особливо в подіях загадкового
XIV ст., що іноді практично не піддаються реконструкції.
Причини цього слід шукати в реаліях постмонгольської епохи — руйнації традиційних підвалин життя, припиненні літописання, порушенні політикодинастичних зв'язків із тими східнослов'янськими регіонами, де ця традиція збереглася. Саме тому в наявних джерелах немає докладної інформації про життя українських земель* — більше того, навіть певних відомостей про їх приєднання до Литви.
продолжение
--PAGE_BREAK--Входження до складу
Литовської держави
очаток добі литовської політичної зверхності
над Південною Руссю був покладений
1340 p., коли син Гедиміна Любарт закнязю-
вав на Волині й у Галичині. Остання після 40-річної
запеклої воєнно-політичної боротьби відійшла до
Польщі. Таким чином, Волинь стала першим реальним надбанням Литви на українських землях. Потім упродовж одного-двох десятиліть під контроль Вільна перейшли також Київщина, Сіверщина та Поділля,
внаслідок чого майже вдвічі зросла державна територія Литовського князівства. Таке стрімке при-
єднання величезних земельних обширів було, безперечно, явищем парадоксальним — як, власне, й самі
темпи розвитку цієї держави.
У „Повісті временних літ" литовські племена згадуються як північні народи, які є данниками Русі.
Збереглися й поодинокі відомості про воєнні виправи руських князів проти литовців. У ті часи місцеві
племена ще не мали якоїсь політичної організації.
Разючі зміни відбулись у XIII ст., коли у Поніманні
склалося нове державне утворення —Литовське князівство, першим правителем якого став Міндовг,
названий у Галицько-Волинському літописі „самододержцем у всій землі Литовській".
Консолідацію місцевих племен прискорив потужний тиск іззовні, з боку німецьких рицарів, котрі
проголошували своєю метою християнізацію язичників-литовців. Воднораз піднесення Литви було зумовлене занепадом давньоруських земель, що його спричинило монголо-татарське нашестя. З
Батиєвою навалою назавжди канули у минуле часи,
коли, за висловом автора „Слова про загибель Руської землі" (ХІЦ, ст.), «Литва з болота на світ не показувалася". Йому вторить літописець XVII ст.,
зазначаючи, що саме тоді „Литва почала ярмо руське з себе скидати і з лісів виходити". Це ж, власне,
стверджують і так звані білорусько-литовські (чи західноруські) літописи XVI ст. Згідно з їх версією просування литовців на Русь почалося тоді, коли
„повстав цар Батий і пішов на Руську землю, і всю землю Руську звоював, і князів руських багатьох постинав, а інших у полон повів, і столицю всієї Руської землі город Київ спалив". Дізнавшсь, що „Руська земля опустіла й князі руські розігнані", литовці вирушили на Русь і „в чотирьох милях від ріки Німан нагорі… вчинили (заснували) город і назвали його
Новгородок. І вчинив собі князь великий у ньому сто-
Українські землі
у складі Литви та Польщі
т ш
* Потрібно мати на увазі, що використання термінів «Україна ,
»український" у контексті XIV-XVII ст є суто умовним Загальновідомо,
що тогочасне населення нинішніх українських земель усвідомлювало себе як
«руське» Тож цілком правомірним та коректним для означення цих територій є терміни «Південна Русь» і «Південно-Західна Русь», хоч і вони не вповні конвенційні
57
/>
/сторін України
лець, і назвався князем великим новгородським
У цьому літописному переказі відбився, хоч і в легендарній формі, цілком реальний історичний факт від самого початку Литовська держава не була етнічно однорідною — вже за часів Міндовга вона включала в себе так звану Чорну Русь, найзначніше місто якої, Новгород-Литовський (сучасний Новогрудок),
певний час навіть правило за столицю Литовському князівству В другій половині XIII — на початку
XV ст ця держава зростала за рахунок східнослов'янських земель, котрі істотно переважали саму
Литву як за площею, так і за рівнем соціально-економічного та політичного розвитку Наслідком цього стало „зрущення" литовської правлячої династії
й усього устрою молодої держави, яка ввійшла в
історію як Велике князівство Литовське, Руське та
Жомоітське
Більшість українських земель було приєднано до
Литви за часів співправління князів Ольгерда й Кейстута Щоправда, існує літописний переказ XVI ст про виправу на Русь їх батька і попередника Ге-
ЧОЇНІ «оті
Польско-литовська експансія
диміна (князював у Литві протягом 1316—1341 рр ),
під час якої він нібито завоював Волинську та
Київську землі Ця оповідь тривалий час не викликала сумнівів у істориків Нині ж цілком очевидно, що вона не відбиває реальних обставин переходу Волині та Київщини під владу Литви Щодо першої, то
Гі включення до сфери політичних впливів Вільна було забезпечено родинними зв'язками Любарта
Гедиміновича, а не воєнною активністю Литви Легендарною є й київська частина літописного оповідання жодне з джерел XIV—XV ст не містить відомостей про контроль Гедиміна над Києвом, який у той час, попри руйнацію та політичний занепад, вважався „головним містом усієї Русі" (1380 р, послання патріарха Нила), „матір'ю і главою усім градам руським" (1419 р, „Ходіння" до Царгорода диякона
Троїце-Сергієвого монастиря Зосими), „главою усіх руських земель" (1427 р, лист великого князя литовського Вітовта), „славним великим градом, матір'ю градам" (1483 р, Волинський короткий літопис)
Реальною у цьому переказі є лише більшість персоналій, що й не дивно, бо майже всі вони запозичені
невідомим нам автором із Галицько-Волинського літопису (XIII ст )
Втім, у пам'ятках білорусько-литовського літописання містяться і більш вартісні історичні відомості
щодо приєднання до Литви південноруських земель
Це стосується літописів короткої редакції, складених усередині XV стСеред інших переказів вони містять так звану „Повість про Поділля", де йдеться про справжні події — битву на Синій Воді (нині річка Синюха, ліва притока Південного Бугу) та утвердження на Подільській землі синів литовського князя Михайла-Коріата Гедиміновича У пізньому, XVII ст ,
Густинському літописі з Синьоводською битвою хронологічно ув'язується й підкорення литовцями
Київщини Під 1362 р тут зазначено „УцейрікОльгерд переміг трьох царків татарських із ордами їх
і відтоді з Поділля вигнав владу татарську Цей Ольгерд й інші руські держави під владу свою прийняв,
і Київ під Феодором-князем узяв, і посадив у ньому Володимира, сина свого" Синхронні писемні
джерела дають підстави віднести утвердження Ольгерда у цьому регіоні до 1357-1358 рр Тоді ж почалося просування литовців на сіверські землі,
котрі у13 70-1380-х рр перетворилися на конгломерат удільних князівств на чолі з Гедиміновичами
Вважається, що успіху литовської експансії значно сприяли феодальні усобиці в Орді, відомі як
„велика зам'ятая" 1360-1370-х рр, початок яким поклала загибель хана Бірдібека (1359) Протягом
58
передбачав збереження данницької залежності окупованих Литвою територій від татар Про наявність такої залежності з певністю свідчить ярлик хана Тохтамиша 1393 р, де він вимагає від литовськопольського володаря „З підвладних нам волостей зібравши виходи (данину), віддай послам, що їдуть,
для передачі до нашого скарбу"
Ця залежність тривала до кінця 90-х рр XIV ст,
коли той самий Тохтамиш своїм ярликом відступив українські землі великому князю литовському Однак
і після цього правлячі кола Литви змушені були відкуплятися від татар регулярними „упоминками" Навіть через 100 років, на межі XV—XVI ст, великий князь литовський Олександр, намагаючись покращити взаємини із Кримським ханством, погоджувався на фактичне відновлення щорічного „виходу", обіцяючи Менглі-Гірею „зі своїх людей I з князівських, І з панських, і з боярських у землі Київській, і Волинській, і Подільській з кожної голови по три гроші давати щороку" Це є яскравим свідченням того,якою тривкою була в тогочасній свідомості
пам'ять про залежність окресленого регіону від татарських ханів
Саме визнання цієї залежності дало можливість Ольгерду дуже швидко досягти вражаючого успіху — підпорядкувати собі Київщину, Сіверщину та Поділля Цей успіх є тим показовішим,
що на напрямках його зовнішьополітичної активності реальні здобутки були менш ніж скромними тільки смоленські князі знову визнали зверхність
Литви Боротьба ж за політичні впливи в Новгороді, Пскові та Твері була програна
Тож не випадково один із руських літописців,
відзначивши, що Ольгерд „багато земель і країн звоював, і гради, і княжіння узяв собі і збільшилось княжіння його більше всіх", вбачав розгадку цього
історичного феномена у тому, що володар Литви „не стільки силою, скільки мудрістю воював"
Кревська унія
опри збереження ординської зверхності над південноруськими землями, їх приєднання до Великого князівства Литовського було
важливим успіхом Ольгерда у боротьбі за загальноруський політичний пріоритет, на який у цей період претендувало й Московське князівство Однак Ольгерду не вдалося істотно послабити впливи Москви
Більше того, наприкінці 70-х рр XIV ст намітилося її зближення з окремими литовськими князями
Українські землі у складі Литви та Польщі
1359—1361 рр у Сараї, столиці Золотої Орди,
змінилося сім ханів, а 1362 р внаслідок дій беклярибека Мамая монгольська держава розкололася на дві ворогуючі частини, кордоном між якими стала
Волга Наступні два десятиріччя — аж до приходу до влади Тохтамиша (1380) — були сповнені напруженої боротьби між сарайськими правителями й маріонетковими ханами Волзького Правобережжя
Однак не варто перебільшувати масштабів ослаблення Орди Мамай, фактичний правитель її
правобережної частини, протягом 60—70-х рр
XIV ст зумів утримати під своїм контролем землі на захід від Волги, придушивши сепаратистські виступи місцевих феодалів Тож, очевидно, й взаємини між правобережною Ордою та Литвою будувались у цей період не на засадах воєнного протиборства, а на принципово іншій, договірній, основі, що дало змогу литовським володарям, попри постійні, чи не щорічні напади німецьких рицарів, поширити свій політичний контроль на всю Південно-Західну
Русь
Необхідно зазначити, що дані джерел про воєннополітичну взаємодію татар і литовців сягають
40—50-х рр XIV ст — періоду напруженої боротьби Литви та Польщі за галицько-волинську спадщину Однак у той час ішлося лише про спільні
акції литовських князів і окремих татарських угруповань (можливо, тільки подільських татар) Що ж до спроби налагодження політичних контактів із правлячими колами Золотої Орди, здійсненої Ольгердом 1349 р, то вона не тільки не мала позитивних наслідків, а й закінчилась ув'язненням литовських послів Однак ця спроба не стала останньою, і саме за Ольгердового князювання було досягнуто політичного компромісу між Литвою й Ордою Певне свідчення цього маємо у словах великого князя литовського та польського короля Сигізмунда І, котрий на початку XVI ст, нагадуючи кримському хану
Менглі-Гірею про традиційну литовсько-татарську
„приязнь", посилався на історичну традицію часів
Ольгерда й Вітовта В літературі висловлено гіпотезу про можливість укладення якоїсь компромісної
угоди у середині 60-х рр XIV ст Не заперечуючи цієї точки зору, треба, однак, зауважити, що немає
підстав розцінювати попередню зовнішньополітичну діяльність литовських князів як антиординську, ігноруючи ті протиріччя, котрі існували в Орді
Очевидно, просування литовців на землі Південно-Західної Русі у 50-х рр XIV ст було узгоджене з Сараєм, і, таким чином, їх інкорпорацію здійснено на договірних засадах — у формі кондомініуму, що
/>
59
/>
Українські землі
за князювання
Вітовта (1392—1430)
і ростання могутності Вітовта було тісно пов'яза-
|не з тими змінами, які відбувалися протягом''
'останнього десятиліття XIV ст у внутрішньо-
му устрої підвладної йому держави В цей період найвизначніші з-поміж литовських князів, які мали уділи в Південній Русі, були позбавлені Вітовтом своїх володінь, де вони досі почувалися як самостійні
правителі їхня залежність від великого князя литовського обмежувалася сплатою щорічної данини та
„послушством"
Саме в цьому „послушстві" 1393 р відмовив
Вітовту (як раніше його батькові Кейстуту) новгородсіверський князь Дмитро-Корибут Ольгердович, що й призвело до воєнної конфронтації Зазнавши поразки від Вітовтових військ під Докудовим,
Дмитро-Корибут марно шукав порятунку^на Сіверщині й врешті-решт мусив капітулювати Його землі
були конфісковані та передані князю Федору Любартовичу, у якого відібрали Волинь
Того ж року втратив Поділля Федір Коріатович, котрий, за літописним переказом, володів ним після смерті своїх трьох братів Зпдно з тим же переказом, за його князювання „Подільська земля не хотіла слухняною бути (владі) князя великого Вітовта і Литовської землі, як і до того слухняною не була
І князь великий пішов з усіма силами литовськими до
Поділля і в усіх містах засів" Федір Коріатович знайшов притулок в Угорщині
Дійшла черга й до Київської землі, яку Вітовт пообіцяв передати Скиргайлу як компенсацію за втрачене ним Троцьке князівство Усунення з уділу
Володимира Ольгердовича сталося 1394 р Київський стіл зайняв Скиргайло Ольгердович, але ненадовго
За літописним оповіданням, цей „чудовий і добрий князь" був невдовзі отруєний намісником митрополита Фомою 3 його загибеллю у Києві утвердився князь Іван Гольшанський, котрий передав свою владу у спадок синам
Хоча в результаті цих подій удільний устрій південноруських земель так і не був ліквідований,
місцеві можновладці зазнали нищівного удару, а позиції Вітовта значно зміцніли
Катастрофа спіткала його несподівано — у серпні
1399 р, коли в битві на Ворсклі полягли кращі сили
Литви та Русі Масштаби цієї трагедії мимоволі викликають у пам'яті битву на Калці, в якій загинули тисячі руських воїнів (1223) Ця аналопя не є цілком
Історія У краї ни
Причиною цього стали події, що розгорнулися у
Литві після смерті Ольгерда (1377), коли великокнязівський віленський стіл успадкував, всупереч принципам родового старшинства, його молодший син Ягайло (від другого шлюбу з тверською княжною Уляною) Це викликало обурення старших
Ольгердовичів Деякі з них навіть відмовилися визнавати Ягайла своїм сюзереном і перейшли на службу до короля Людовика Угорського та московського князя Дмитра Івановича (відомого як Донський)
Не було миру й у взаєминах між Ягайлом та Кейстутом Режим їхнього співправління, успадкований від попередніх часів, тривав лише кілька років Невдовзі між ними спалахнула відкрита боротьба, що закінчилася загибеллю Кейстута, таємно задушеного за наказом племінника (1382) Месником за батька виступив князь Вітовт Кейстутович, котрий вдався до допомоги Ордена
У цій ситуації Ягайло змушений був шукати союзників як у середині держави, так і поза її межами
Щоб зміцнити своє становище, він, додержуючись традиції співправління, наблизив до себе брата Скиргайла, котрий, отримавши Троцьке княжіння, зайняв при ньому те ж місце, що мав при Ольгерді Кейстут
Незабаром сприятливо склалися й зовнішньополітичні
обставини малопольські політики висунули ідею одруження Ягайла з королевою Польщі Ядвігою Цей союз мав посилити позиції обох держав у боротьбі зі
спільним ворогом — Орденом
Ягайло прийняв пропозицію Наслідком цього стало укладення Кревської унії (1385), якою передбачались інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польської держави й перехід у католицтво
Ягайла та всіх мешканців Литви У лютому 1386 р
Ягайло охрестився, взявши ім'я Владислав, одружився з Ядвігою і став польським королем Було охрещено й Литву — останню язичницьку країну в
Європі (за винятком Жемайти, яку окатоличено лише 1430 р ) Однак Ягайлу так і не вдалося повністю втілити укладену в Крево угоду й згідно з нею „навік приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Корони Польської", бо в особі Вітовта владно заявила про себе тенденція до збереження політичної самостійності Великого князівства Литовського
Початок державному відродженню Литви був покладений Острівською угодою, за якою Ягайло мав повернути Вітовту всі батьківські землі (передусім
Троцьке князівство) й зробити його своїм намісником у Литві (1392) А вже за кілька років, литовськоруські князі та бояри проголосили Вітовта королем
(1398)
60
візантійський, ординський, волоський посли Однак внаслідок протидії з боку Ягайла Вітовт так і не був коронований Він помер у жовтні 1430 р „у великій честі та славі", залишивши по собі довгу пам'ять
На Вітовта у своїй політичній практиці орієнтувалися інші литовські володарі, а порядки, що існували за його часів, розглядалися у Литовській державі як нормативні
продолжение
--PAGE_BREAK--Політичне життя українських земель
у другій третині
наприкінці XV ст.
аступником Вітовта став молодший Ольгердович — Свидригайло Людина примхливої
та неспокійної вдачі, він протягом кількох
десятиліть завдавав чимало клопоту як великому князю литовському, так і своєму братові Ягайлу Той тільки під тиском обставин погодився на його кандидатуру, що користувалася особливою популярністю серед руських князів та бояр
Князювання Свидригайла розпочалося з воєнних дій на пограниччі Польщі та Литви Яблуком розбрату стало західне Поділля, яке з 1395 р належало
Спиткові з Мельштина Після загибелі Спитка у битві на Ворсклі воно повернулося до Ягайла, котрий
1411 р передав його Вітовту в довічне володіння
Втім польські шляхтичі, яких було чимало на Поділлі,
неохоче присягали на вірність новому володарю і
продовжували вважати свої землі коронними, що цілком відповідало намірам краківського двору приєднати Поділля до Польщі по смерті Вітовта
Тож не дивно, що на звістку про неї поляки захопили кілька замків на західному Поділлі Це викликало обурення Свидригайла, який у відповідь затримав у
Литві Ягайла Останній пообіцяв повернути Поділля,
та не додержав свого слова, і на польсько-литовському прикордонні спалахнула війна, котра, щоправда спиралася не на ініціативу Свидригайла, а на рух місцевих сил
Поштовхом до початку воєнних дій між королем і великим князем литовським стала образа,
завдана Свидригайлом Ягайловому послу Роздратований поведінкою брата король у червні 1431 р вирушив на Волинь, де 31 липня зіткнувся із Свидригайловим військом По битві, яка відбулася під
Луцьком, литовський володар був змушений відступити Місто ж опинилося в облозі, що затяглася на кілька тижнів Пасивність, виявлена Свидригайлом у ході цієї кампанії, певною мірою компенсувалася йо-
Українські землі у складі Литви та Польщі
довільною в обох випадках татари безпосередньо не загрожували Південній Русі На Калці руські
князі обстоювали інтереси половецького хана Котяна На Ворсклі ж війська під проводом Вітовта стали на захист золотоординського хана Тохтамиша, позбавленого влади внаслідок конфлікту з Тимуром
(Тамерланом) і змушеного шукати собі притулку в
Південній Русі
Втім це, безперечно, не означає, що Вітовт не дбав про вдасні політичні інтереси Користуючись ситуацією, він спромігся отримати від колишнього правителя Орди ярлик на підвладні Литві українські
землі, на вагу котрого у татарсько-литовських взаєминах указують його численні підтвердження у
XV—XVI ст Очевидно, плани Вітовта сягали ще далі Принаймні, так стверджує один з літописців,
оповідаючи, що перед битвою „радився Вітовт з Тохтамишем, кажучи „Я посаджу тебе в Орді на царство,
а ти мене посади на Москві, на великому княжінні на всій Руській землі" Тож поразка на Ворсклі була не просто воєнною катастрофою Тут, за словами відомого польського історика Л Колянковського,
„у потоках крові потонули мри Ягайла та Вітовта про об'єднання в межах литовської державності всієї
Русі, всієї Східної Європи"
Не випадково невдовзі було відновлено унію з
Короною Польською Угодою, укладеною у Вільно на початку 1401 р, Вітовт визнався довічним правителем Литви Після смерті ж усі підвладні йому землі,
за винятком тих, що залишалися його вдові та братові
Сипзмунду, поверталися до складу Польщі, й саме тоді
мала відбутися повна інкорпорація Великого князівства Литовського, передбачена Кревською унією
Та з бігом часу Вітовт зумів повернути собі втрачені політичні позиції Особливо зріс його авторитет після битви при Грюнвальді (1410), де були вщент розбиті рицарі-тевтони Наслідком цього стало укладення Городельської унії (1413), якою фактично визнавалося право на існування політично самостійного Великого князівства Литовського після смерті
Вітовта мали відбутися вибори нового великого —
князя литовського, кандидатура якого погоджувалася з Ягайлом чи його наступником на польському троні
Фінальним кроком на шляху суверенізації Be-
ликого князівства Литовського мала стати коронація
Вітовта, яка планувалася на вересень 1430 р На коронаційний з'їзд до великого князя литовського прибули король Ягайло, лівонський та прусський магістри, великі князі московський, тверський
і рязанський, новгородці та псковичі, а також
/>
61
Історія У краї ни
го зусиллями з мобілізації своїх союзників—німців,
волохів і татар. Це й змусило польського короля у серпні 1431 р. піти на дворічне перемир'я із Свидригайлом на умовах збереження статус-кво. Однак справу так і не було доведено до кінця. Через рік, у серпні 1432 р., Свидригайло втратив великокнязівський стіл, який узурпував молодший брат
Вітовта — Сигізмунд Кейстутович.
Ця узурпація була незабарно визнана Польщею, правлячі кола якої сподівалися на поступки Сигізмунда у спірних питаннях — зокрема, щодо Поділля. Сподівання виправдались — того ж
1432 р. Сигізмунд своїм актом відступив Польській
Короні Поділля і території на волинському пограниччі.
Одночасно він визнав зверхність Ягайла як польського короля. До нього чи до його наступника повинно було відійти Литовське князівство по смерті Сигізмунда. Подальша доля Литви вирішувалася обома сторонами, які мали спільно обрати нового великого князя литовського.
Свидригайло, скинутий Сигізмундом, не склав зброї. Протистояння цих двох князів стало стрижнем,
навколо якого оберталися історичні події у Литовській державі до кінця 30-х pp. XV ст. їх боротьба мала національне забарвлення, бо Свидригайло тримався силою руських земель, котрі відмовилися визнати своїм зверхником Сигізмунда і, за висловом літописця, „посадили князя Швитригайла на велике княжіння Руське". Водночас серед його прихильників було чимало литовських князів та панів, тобто представників суспільної еліти, яка була його основною опорою і на Русі. На противагу Свидригайлу, котрий обстоював, головно, інтереси аристократії, Сигізмунд намагався заручитися підтримкою дрібної шляхти.
Можливо, чутки ці виникли в колах, які готували замах на Сигізмунда. Його організаторами джерела називають віленського й троцького воєвод та князів
Чорторийських, а вбивцею — „дворянина, родом киянина, на ім'я Скобейко". Змовники сподівалися,
що після загибелі Сигізмунда Литовську державу знов очолить Свидригайло. Але наступником
Сипзмунда, вбитого у березні 1440 р., став 13-річний син Ягайла Казимир.
Невдовзі, 1444 р., у битві під Варною безвісти пропав його брат, король Владислав, і Казимир отримав польську корону (1447). Після його смерті
(1492) персональну унію Польщі з Литвою було розірвано. Великим князем литовським став Олександр Казимирович, а польським королем —його брат Ян-Альбрехт. Та вже 1501 р., по кончині останнього, обидві держави знов об'єднались у руках
Олександра. Ця ситуація відтворилася і за його наступників — Сигізмунда І (1506 —1548) та
Сигізмунда-Августа (1548—1572). Однак і за єдиного володаря аж до самої Люблінської унії (1569)
зберігалася державна окремішність Литви та Корони Польської, які залишалися двома самостійними політичними організмами.
Казимир відновив удільність Київського князівства, яке протягом 20—30-х pp. XV ст. перебувало під владою воєводи Михайла Гольшанського.
Сюди, у своє родове гніздо, повернулися нащадки Володимира Ольгердовича. 1440 р. у Києві утвердився його син — Олександр (Олелько) Володимирович.
Згодом його заступив Семен Олелькович (1455—
1470), що залишив по собі добру пам'ять, відновивши
Успенську церкву Києво-Печерського монастиря,
„розорену і в запустінні сущу від нашестя злочестивого Батия". Він обдарував її „златом і сріблом, і
сосудами церковними" та „в ній же й сам був похований у гробниці, яку сам створив". Власне, як зазначено в його епітафії, сама церква Успіння стала величним надгробком князю Семену, після якого „на
/>
iOANNFSC.4SIM1RU5 DuGRATIARx\PoLOMAМлЦDl"\
LГГНIAN1/T..RlSS1Д.РкіSSl/tMvsa\'lA-S.V>KXlTLlIjVONLt
S.MOLrASCl.tjLAlHU.СZltlLNI11С* ІЛ'QiENtC\ONSWCORru
GoiнолимУ^льоіюіЩ'ЕШ.ш>іїліии Rrx
Польский король Ян-Казимир.
62
Українські землі у складі Литви та Польщі
Києві князі перестали бути, а замість князів воєводи настали".
Такою була воля Казимира, котрий на звістку про смерть Семена Олельковича прислав до Києва свого намісника — Мартіна Гаштольда, брата дружини покійного князя. Однак Семен мав прямих спадкоємців —сина Василя та брата Михайла, який у той час перебував у Новгороді. Саме його кандидатура найбільше імпонувала киянам, котрі рішуче відмовилися прийняти Гаштольда як людину некнязівського походження. За свідченням польського
історіографа XV ст. Яна Длугоша, вони двічі не пускали Гаштольда до міста, заявляючи, що або всі
накладуть головами, або, якщо Казимир не поставить
їм князем Михайла Олельковича, добудуть собі іншого — як не православного, то хоч католика. Це виразно засвідчує відданість киян традиції князівського правління. Та 1471 р. їй, однак, був покладений край
— Київ під загрозою сили визнав владу Гаштольда.
Так Казимир домігся свого і „царственний град Київ
і княжіння його у воєводство перемінив".
Однак намагання правлячих кіл Литви твердо стати на місцевому грунті спровокувало бурхливу реакцію не тільки й киян, а й Олельковичів, фактично відтиснутих від широкої політичної влади, попри високий родинний авторитет. Відомо, що як Олелько Володимирович, так і Семен Олелькович неодноразово висувалися кандидатами на великокнязівський стіл — адже вони походили зі старшої
лінії Ольгердовичів і формально мали на нього більші
права, ніж Казимир та інші нащадки Ягайла, сина
Ольгерда від другого шлюбу. Про болючість цього питання для київських князів свідчить лист одного з далеких нащадків Володимира Ольгердовича
Сигізмунду-Августу. У ньому він майже через
200 років після приходу до влади Ягайла дорікав його правнуку: „Нашою батьківщиною було Велике князівство Литовське, оскільки прапрадід наш, князь
Володимир — син великого князя Ольгерда, і як князь великий Ольгерд узяв собі другу дружину,
тверянку (У\яну, дочку князя Олександра Тверського), і задля тієї другої своєї дружини прадіда нашого відставив, а дав той столець, Велике князівство Литовське, другої своєї дружини дітям,
с ину Ягайлу".
Так писав князь Іван Бєльський з Москви до
Литви 1567 р. А майже за сто років до цього, на початку 80-х pp. XV ст., втрата обох князівських
„отчин" — Києва й Вільна — спонукала нащадків
Ц<і \одимира Ольгердовича до активної боротьби.
1 Ідеться про так звану „змову князів" 1481 p., її ор-
ганізаторами були Михайло Олелькович і Федір Іванович Бєльський (обидва—онуки Володимира
Ольгердовича), а також Іван Юрійович Гольшанський (правнук Володимира Ольгердовича по матері).
Змову викрили (ймовірно, не без допомоги київського воєводи Івана Ходкевича). Бєльському пощастило втекти до Москви, а Михайло Олелькович та Іван
Гольшанський наклали головами. їх наміри, очевидно, залишилися таємницею для сучасників. Принаймні
на таке припущення наштовхує літописна згадка про події 1481 p.: „Місяця серпня 30 король польський
і литовський Казимир звелів стратити князя
Михайла Олельковича і князя Івана Юрійовича, вина яких Богу одному відома".
За свідченнями деяких джерел, змовники мали за мету детронізацію (а можливо, й убивство) Казимира Ягайловича і возведения на великокнязівський стіл Михайла Олельковича. Це передбачалося вчинити чи то під час королівського полювання, чи то на весіллі Федора Бєльського, на яке був запрошений
Казимир. У будь-якому разі лише щасливий збіг обставин нібито урятував його від смерті. Неясно,
наскільки вірогідною є й літописна версія, за якою організатори змови хотіли відірвати від Великого князівства Литовського землі до р. Березини та піддатися з ними Москві. Однак не виключено, що вони сподівалися на підтримку московського князя,
з яким їх зв'язувала родинна традиція: Олелько був одружений з дочкою Василія І Анастасією, а сам Володимир Ольгердович зажив слави тим, що „бігав на
Москву й тим пробігав отчину свою Київ". Як би там не було, всім цим планам не судилося збутися. Відлунням тієї далекої трагедії дійшов до нас запис у
Києво-Печерському пом'янику: „Пом'яни, Господи, убієнних: князя Михайла Олександровича, князя
Іоанна Юрійовича".
Та хоч традиція князівського правління у Києві
назавжди перервалася, у свідомості тогочасної людності він залишався „столицею славетного колись князівства Київського" (так характеризував й§го наприкінці XVI ст. київський біскуп Иосиф
Верещинський), „першим з-поміж усіх інших міст"
(близько 1550 р., Михалон Литвин). Водночас мандрівники із сумом зазначали, що Київ, „одне з найгарніших і найбагатших міст", „пограбований і
спустошений до краю жорстокістю й несамовитістю татар" (1524 р., Альберто Кампензе). Сусідство з ними завжди чаїло в собі небезпеку. Але якщо 1399 р.
Темір-Кутлуй після поразки литовсько-руського війська на Ворсклі обмежився лише значним грошовим викупом, а 1416 р. татари пограбували і
63
спалили Печерський монастир, то 1482 р. місто було майже повністю знищене.
Річ у тому, що у Східнй Європі відбулася зовнішньополітична переорієнтація, сутність якої полягала в оформленні на початку 70-х pp. XV ст.
московсько-кримського союзу, спрямованого проти
Польщі, Литви і Великої (Заволзької) Орди.
„Наїзд" кримців на Київ був здійснений за прямою вказівкою Івана III, посол якого ще навесні 1482 р.
вимагав від хана Менглі-Гірея напасти на Поділля або на Київщину. Татари з'явилися біля Києва
1 вересня 1482 р., у Семенів день, з якого в ті часи розпочинався відлік нового року. Київський воєвода
Іван Ходкевич надто пізно одержав звістку про наближення ворога і не зумів належним чином організувати оборону міста. Воно було спалене. На знак своєї перемоги кримський хан відправив у дар
Івану III золоті потир і дискос зі сплюндрованої
татарами Святої Софії.
продолжение
--PAGE_BREAK--Московські змагання за українські землі
\ озграбування Києва було проявом агресивної
щодо навколишніх східнословянських земель політики Московського князівства, яке протя-
гом другої половини XV ст. перетворилося на могутню державу. 1478 р. до її складу ввійшла Новгородська земля, а 1485 р.— Тверське князівство,
один з найголовніших суперників Москви. В результаті під владою Івана III був об єднаний основний масив великоруських земель.
Успіхи зовнішньополітичної діяльності великого князя московського відбилися на його титулатурі.
Від середини 80-х pp. XV ст. він почав називати себе „государем і великим князем усієї Русі", що не тільки підбивало підсумки об'єднавчим змаганням, а й містило у собі виразні претензії на зверхність над усіма східнослов'янськими землями, значна частина яких перебувала у складі Литовської та Польської
держав. Це цілком усвідомлювали їх правлячі кола,
про що свідчить дипломатична документація початку 90-х pp. XV ст.
Саме тоді у переговорах між великим князем литовським і послами Івана IIIостанній уперше у практиці московсько-литовських відносин був названий „государем усієї Русі" (січень 1493 p.).
Це, зрозуміло, викликало у Вільні рішучий протест.
Роз'яснення надійшли лише через півроку: „Государ наш у своєму листі до вашого государя… нового нічого не вставив: чим його Бог подарував, з діда-
Історія У краї ни
прадіда, від початку є вродженим государем усієї
Русі". Таким чином, претензії московського князя на всі руські землі були підкріплені посиланням на історичну традицію. Спираючись на безперервний династичний зв'язок між московськими й давніми київськими князями, Іван III став на шлях відтворення своєї загальноруської «отчини».
Важливу роль у формуванні зовнішньополітичного курсу Московської держави наприкінці XV ст.
відігравали суто економічні мотиви, й передусім інтереси торгівлі. З переходом під владу Москви
Новгорода та Івері було частково вирішено історичне завдання виходу до північних і західних торгових шляхів. Що ж до південного напрямку, то тут принципове значення мав дніпровський шлях, який вів у
Крим і далі, у країни Сходу.
Однак умови для торгівлі тут були досить несприятливими. Дипломатичне листування 80—
90-х pp. XV ст. рясніє численними скаргами московських купців на утиски з боку представників литовської адміністрації. Російські посли активно обстоювали у Литві економічні інтереси своєї держави, вимагаючи гарантій безперешкодної торгівлі.
Однак існували й інші, суто воєнні, засоби розв'язання проблем. Вперше їх було застосовано наприкінці
80-х pp. XV ст. Точніше датувати початок війни між Московщиною та Литвою неможливо: формально її так і не було оголошено, хоч конфлікти на московсько-литовському порубіжжі не вщухали протягом усього передостаннього десятиріччя XV ст., що й дало підстави відомому історику О.О.Зиміну назвати ці події «дивною війною». Особливо погіршилася ситуація на прикордонні після смерті Казимира
(7 червня 1492 p.), з якою істотно зросла воєнна активність Москви.
Новий литовський князь Олександр Казимирович, не маючи необхідного політичного і воєнного досвіду для відкритої боротьби, намагався уникнути конфронтації з Московщиною. Він сподівався на мирне полагодження спірних питань через шлюб з дочкою Івана НІ — 18-річною княжною Оленою.
Ідея династичного союзу не була новиною для московсько-литовських взаємин. Свого часу розроблялися плани шлюбу Ягайла з дочкою Дмитра
Івановича Донського; двоюрідний брат останнього
Володимир Андрійович був одружений з Оленою
Ольгердівною, син Василій — з донькою Вітовта
Софією. Що ж до шлюбу Олени Іванівни та Олександра, то, укладаючи його, литовський князь явно помилився у своїх політичних розрахунках: він не лише не усунув напруженості у міждержавних відно-
64
Українські землі у складі Литви та Польщі
синах, а й зав'язав новий вузол суперечностей між
Москвою та Вільно.
Іван III звинуватив зятя у тому, що він всупереч передшлюбним обіцянкам, «неволить» Олену в католицтво. Під тим же приводом — утисків православних — перейшли на службу до Івана III нащадки тих московських князів, які за півстоліття до цього знайшли притулок на території Литовської держави,
де їм було надано величезні володіння на Сіверщині.
Це й спровокувало московсько-литовську війну, яка тривала протягом 1500—1503 pp.
Олена вважала себе винуватницею усіх цих подій.
Однак, зрозуміло, причини війни полягали не в обставинах її життя у Литві. Укладаючи мир з
Олександром 1494 p., Іван III не збирався відмовлятися від своїх претензій на всі руські землі. Що ж до поголосу про насильне покатоличення руських земель, то його фальшивість цілком очевидна, як і
спроби копіювання ситуації 1500 р. через вісім років,
під час повстання Михайла Глинського, котрий також поширював аналогічні чутки.
Католик за віросповіданням, європейськи освічена людина, Михайло Львович Глинський (що походив з незначного князівського роду, який дістав своє
прізвище від Ілинська на Сулі) зробив блискучу кар'єру при дворі Олександра, обійнявши уряд маршалка двору і отримавши великі маєтності. Після смерті Олександра (19 серпня 1506 p.), якого заступив брат Сигізмунд, становище Глинського помітно похитнулося. Поразка ж ініційованих ним у лютому
1508 р. авантюр змусила його шукати підтримки московського князя, котрий обіцяв передати йому всі волості та міста, які він «придобуде» у Литві. Де б не з'являлися загони Глинського, вони, за його власними словами, «вогонь пускали й шкоди чинили»,
беручи чисельний полон. Певну воєнну підтримку надай йому московський володар, який ще раніше,
порушивши укладене 1503 р. на шість років перемир я,
розтрнув бойові дії проти Литви. Та ця допомога виявилася явно недостатньою, що за умов, коли повстання не мало глибоких соціальних коренів, прирекло його на поразку.
У пізнішій традиції Глинський змальовується як оборонець національних інтересів руських земель
Литовської держави, виразник настроїв місцевої
православної аристократії. Насправді ж, на думку сучасних дослідників, він був лише талановитим авантюристом, здатним перетворити епізод придворної боротьби на подію східноєвропейського масштабу.
У жовтні 1508 р. закінчилася московсько-
литовська війна, Литва була змушена формально визнати втрату на користь Москви сіверських земель, яка фактично відбулась 1500 р. Глинський,
емігрувавши до Московщини, не полишав спроб налагодити стосунки із Сигізмундом. Красномовним свідченням цього є його лист громаді м. Гданська, де він, бідкаючись на своє життя, висловлював бажання повернутися до Литви за умов отримання колишніх урядів та маєтностей (1509). Однак ці його плани не реалізувалися, й надалі Глинський мав обстоювати московські інтереси. Зокрема, з його іменем хроністи пов'язують втрату Литвою Смоленська (1514), мешканці якого піддалися Василію III нібито за намовою цього бунтівливого князя.
У контексті смоленських подій згадується й інший український князь (який, до речі, після втечі Глинського отримав його резиденцію Турів) —гетьман
Костянтин Іванович Острозький. Він завдав нищівної
поразки московському війську в битві під Оршею
(8 вересня 1514 p.). Літописне оповідання про цю подію є справжнім гімном «славному й великоумному» князеві, котрого анонімний автор порівнює із славетними полководцями минувшини — Тиграном,
Антіохом, Пором, Олександром Македонським; наприкінці ж висловлено побажання, „аби так само бив сильну рать татарську, проливаючи кров їх бусурманську». Це й не випадково — адже на той час напади кримчаків перетворилися на постійний чинник життя українських земель, який істотно впливав на демографічні, економічні та соціальні процеси у регіоні.
Демографічні
те етнокультурні процеси
XIV-першої половини
XVI ст.
4і НГ Татарський фактор» активно формував де-
I мографічну ситуацію в Україні, особливо
JL у Середньому Подніпров'ї, яке, за висловом М.Грушевського, «в перших віках історичного життя українських земель було огнищем політичного, економічного, культурного життя для цілої Східної
Європи», а в середині XIII — середині XVI ст.
«стало глибоким перелогом, на якім буйно віджила дівича природа, не чуючи над собою важкої руки чоловіка».
Ще у XIII ст. частину населення тут було винищено, частина ж (хай і незначна — верхівка духовенства, дрібні князі та бояри з їх почтами)
мігрувала, тяжіючи до міцної князівської влади й,
як зазначено в одному з документів XIV ст., до
65
Історія У краї ни
«постійних і надійних джерел прибутків» У Києві на кілька століть осередком міського життя став Поділ
Верхнє ж місто залишилося німим свідком колишньої
величі «матері руських міст» Поступово вилюдніли
Південна Київщина та Переяславщина, створивши так звану «буферну зону» між Золотою Ордою і
володіннями руських князів, яка, за висловом італійського мандрівника XIII ст Плано Карпіні, перебувала
«під безпосередньою владою татар» Аналогічні зони виникли у Галицькому Пониззі (Бакота) та у верхів'ях Південного Бугу (Болохівська земля) Сам факт існування певних груп населення, «сидячих за татарами» з власної волі, вказує на те, що тодішні
русько-татарські відносини не можна осмислювати лише в категоріях протистояння, непримиренного антагонізму Очевидно, що протягом другої половини XIII-XIVст вироблялися й певні форми спів-
існування двох етносів Тривалий час цілком толерантним було й ставлення правлячої верхівки Литви до тюркського населення Південної Русі, що виразно засвідчує значна кількість татарських родин у складі
місцевої шляхти в XV—XVI ст
Зі зміною традиційного щодо Криму зовнішньополітичного курсу великих литовських князів наприкінці XV ст і їхньою переорієнтацією на Заволзьку Орду ситуація в регіоні різко погіршилася
Вище вже йшлося про погром Києва 1482 р Відбудова міських укріплень після цього Менглі-Гіреєвого походу стала загальнодержавною справою, в якій взяли участь близько 60 тис чоловік, однак київський замок так і не був належно «зароблений і поставлений» Власне, у Вільні та Кракові покладалися не стільки на обороноздатність «украінних» замків,
скільки на можливість полагодження стосунків із
Кримом Досить лише пригадати широковідомий
лист Казимира до хана, в якому він розцінює розорення Києва як Божий гнів і зазначає з цього приводу
«Хоча б і ти, царю, тому помічником не був, однак
(все одно) було тому городу горіти і тим людям загинути, коли на них Божий гнів прийшов, а з Божої
ласки у нас є градів і волостей досить» Така позиція не могла не стимулювати подальших татарських набігів, внаслідок яких запустіли обширні території на півдні України На них практично не поширювався державний контроль Литви Тож не дивно, що у
XVI ст московські «сторожі» вільно почувалися на теренах Переяславщини, а вихідці з Сіверщини (яка залишалась у складі Московщини до Деулінської
угоди 1618 р ) становили значну частину місцевої
промислової людності —- так званих «уходників»
Крім цих промисловиків, які жили тут «на м'ясі,
на рибі, на меду», в ревізіях середини XVI ст згадуються хіба що «копачі», котрі в пошуках скарбів розривали давні кургани
Значно відчутнішим демографічним наслідком татарських нападів на Україну були величезні втрати населення Сучасник задавав риторичне запитання
«Хто з істориків підрахував, скільки десятків тисяч наших братів взяли татари у той чи інший час, хто склав докупи цілу суму і при цьому підрахував приплід, який могли дати ті схоплені, мешкаючи у нас
і збільшуючи кількість нашого народу'* Хоча, кажуть, ця кількість безконечна, а я не знаю, чи вистане цифр, щоб вирахувати таку велетенську кількість людей, яку втратив наш народ через татар і все ще втрачає" І справді, визначити цю цифру досить непросто, за попередніми підрахунками вона дорівнює,
як мінімум, — 2,5 млн убитих і полонених
Татарські напади впливали й на темпи урбанізаційних процесів, значно уповільнюючи їх розвиток на Наддніпрянщині та Поділлі Так, на
Брацлавщині (Східному Поділлі) у середині XVI ст було лише два міста й чотири містечка, тоді як на Волині ці показники становили відповідно 32 та 89
Безперечно, багатовікові контакти з татарами,
безвідносно до їх характеру, не могли не позначитися на ментальності, побуті й звичаях населення українських земель Та попри ці та інші іноетнічні
впливи, збереглося усвідомлення його національної
ідентичності — „руськості", що сприймалась як категорія не тільки етнічна, а й конфесійна*
Щоправда, досить відчутним був і тогочасний регіональний партикуляризм, адміністративно-правове відчуження поодиноких земель Джерела
XV—XVI ст вирізняють окремі територіальні групи місцевого населення киян, волинян, подолян тощо
Згадуються і так звані сіврюки — нащадки літописних сіверян, що зберегли свою етнографічну самобутність до XVI ст, коли почалась інтенсивна колонізація Сіверської землі Московщиною Інша хвиля міграційних рухів була пов'язана з енергійним просуванням волинських князів на Київщину та
Брацлавщину в другій половині XVI ст Спричинене цим переміщування населення, підриваючи основи регюналізму, разом із іншими чинниками сприяло формуванню нового типу етнічної самосвідомості
Ного ознакою стало використання в літературній традиції початку XVII ст терміна „Мала Русь",
який вирізняв Україну з-поміж інших руських земель
* Зокрема охрещення за православним обрядом розцінювалось як перетворення на «русина»
66
Українські землі у складі Литви та Польщі
продолжение
--PAGE_BREAK--Економічне життя
XIV —першої половини
XVI ст.
С
"\ снову економіки України у XIV-XVIст ста-
1 новили землеробство й традиційні промисли
мисливство, бортництво, рибальство, при-
чому останні переважали у господарській діяльності
значної частини населення
Це й не дивно далися взнаки монгольська навала і небезпечне сусідство з „Татарією" (на кордоні з якою наприкінці XV ст розміщував Киш італієць Амброджю Контаріні) Занепала аграрна культура
Величезні обшири східноукраїнських земель,що їх родючість і напрочуд багатий рослинний та тваринний світ дивували сучасників-іноземців, обезлюднівши, перетворилися на суцільні мисливські й бортні „уходи"
(упдця) Вони стали тереном особливої форми експлуатації природних багатств — сезонного „уходництва" Ним займалися приходні — і серед них не
ильки промисловики-професіонали, а й міщани та селяни Характерно, що у XIV—XV ст значна частина останніх, як і за давніх-давен, платила данину „медом і скорою (шкурками хутрових звірів —
куниць, білок, бобрів, лисиць тощо)" Бортні землі
становили самостійні господарські об'єкти — предмет пожалувань литовських князів Аналогічна картина спостерігалася й на тих землях, які у XVI ст опинились у складі Московської держави військо-
ію-служилому люду при розміщенні на території
( шерщини найчастіше роздавали „за пашню" бортні
VI іддя
Промислова діяльність, яку живив стабільний
ікиїит на продукти мисливства, бортництва та рибаль-
і ін<і, перетворюючись на постійне заняття, значно
і и >м< жувала господарську ініціативу населення Це породжувало залежність Полісся й Середнього Подні-
іі|к>и'и від довозу зерна, зокрема із західноукраїнських
«гмсль, де аграрні відносини набули більш зрілих форм і звідки, починаючи з середини XVI ст, хліб
гкі портувався у Західну Європу
Впродовж XIV—XVI ст українські землі, помри економічну стагнацію, були одним з важливих
'іимникш системи європейської торгівлі Активно функціонував дніпровський шлях, обслуговуючи, гомшші, транзитну „московсько-ординську торгівлю,
ІІІІІІІІ.чЧднуючи Крим і Північне Причорномор я з
І Ішіїїчно-Східною Руссю Від Таванського переводу и ііоііи-ізі Дніпра торгові каравани йшли „землею й(ні подою", тобто суходолом чи Дніпром, повз Чер-
»ні и и Канів до Києва Тут відкривалися річковий та
сухопутний шляхи на Чернігів і далі, вгору Десною,
на Новгород-Сіверський та Брянськ, звідки через Воротинськ, Калугу, Серпухів і Лопасню купці
діставалися до Москви
Окрім цієї „стародавньої й загальновідомої в усіх своїх звивинах дороги" з Криму до Московщини вів ще один шлях — „полем", повз державні митниці
Починаючись біля Перекопу, він ішов степом до витоків р Коломак, де повертав на Путивль Звідси купецькі каравани прямували до Москви через Новгород-Сіверський або Новосиль
Цими торговими шляхами через Подніпров'я курсували різноманітні східні товари тканини, одяг,
килими, сап'ян, шовк-сирець, прянощі (шафран, перець, імбир), фарби, коштовності, ладан, мускус,
мило, зброя Назустріч їм з півночі йшли предмети московського експорту хутра, шуби, шкіра і шкіряні
вироби тощо Частина цього краму реалізовувалася на українських ринках, зокрема у Києві, який, за описом середини XVI ст, що належить Михалону
Литвину, був „наповнений чужоземними товарами"
Він же твердив, що завдяки цій торгівлі „київські
намісники, відкупники, купці, міняйли, власники човнів, візниці, провідники, корчмарі постійно збагачуються, і досі ще ні москвитин, ні турок, ні татарин на це не скаржились Каравани приносять вигоду киянам і тоді, коли, простуючи через непрохідні степи, гинуть у зимову негоду під сніговими заметами
Тому трапляється, що в непоказних київських хижах
(втім, переповнених плодами, овочами, медом, м'ясом
і рибою) з'являються дорогоцінні шовки, коштовності, соболині та інші хутра і прянощі у такій кількості, що я й сам, бувайте, бачив там шовк,
дешевший за полотно у Вільні, а перець, дешевший за сіль"
Чимало торгових шляхів пролягало теренами Галичини, Волині та Поділля Ними у Західну Європу рухалися як східні й московські товари, так і продукти місцевого господарства віск, мед, зерно, шкіра,
худоба, солона риба, сіль, деревина тощо Натомість ввозилися західноєвропейські тканини (сукно, атлас, оксамит, полотно), одяг, ремісничі вироби, залізо,
вина Протягом XV—XVI ст економіка цих земель поступово переорієнтовувалася на потреби зовнішнього ринку, який з плином часу потребував дедалі більше деревини й продукції місцевого промислового та сільського господарства Інтенсифікація останнього досягалася за рахунок організації
фільварків, зростання панщини й обезземелення селянства, що безпосередньо впливало на соціальні
відносини у регіоні
67
Історія У краї ни
Суспільна стратифікація
/*\ собливістю середньовічних соціумів було пе-
I І реважання селянства в структурі населення.
V-rf^ У XIV—XVI ст. частина селян відбувала повинності безпосередньо на користь великих литовських князів та польських королів, частина ж
(яка постійно збільшувалася за рахунок роздачі доменіальних маєтностей) сиділа на приватновласницьких землях, перебуваючи під юрисдикцією своїх володарів.
Межа між групами селянства була досить умовною. Зокрема, слуги, крім несення військової,
„пушої«чи „ординської» служби, платили різноманітні
натуральні й грошові податки, косили сіно, ходили на толоку, гатили греблю тощо. До категорії слуг могли перевести тяглого селянина і т. ін.
Таким же відносним був і поділ селян на „похожих" (особисто вільних) і „непохожих" (прикріплених до свого наділу). „Непохожий" міг покинути свого володаря, маючи когось, хто б заступив його й ніс відповідну службу, або ж продавши свій грунт. У
свою чергу, „похожий" селянин, відсидівши десять років на чиїй-небудь землі й не застерігши собі права виходу, міг бути його позбавлений.
Зазначимо, що за рахунок селянських виходів і
втеч значною мірою формувалося населення середньовічних міст. Та й за характером занять міщани,
особливо у невеликих містах та містечках, мало чим відрізнялися від селян. Однак з розвитком міст на перший план висувалася реміснича й торгова діяльність їх мешканців. У середині XVI ст. налічувалося вже понад 130 спеціальностей міського населення, з них безпосередньо ремісничих — близько 80. На корінних українських землях від кінця
XIV ст. ремісники, за західноєвропейським зразком,
об'єднувались у цехи. У регіонах, що входили до складу Литви, цехова організація не набула значного поширення. До того ж тут не існувало жорсткої
регламентації, притаманної ремісничим корпораціям
Західної Європи.
Конкурентом міщанства у сфері торгівлі виступала шляхта, котра, втягуючись у товарно-грошові
відносини, здобула право безмитного провозу продуктів власного господарства. Таке виразне протегування шляхти лише частково характеризувало її суспільний статус, юридично оформлений законодавством XIV
— другої третини XVI ст. Ним їй було надано значні політичні права, особисті свободи та майнові
гарантії, що у сукупності й визначило специфіку
шляхти як привілейованої, панівної верстви.
Щоправда, за її монолітним фасадом крилися різні прошарки. Найближчою до суспільних низів, як за походженням, так і за способом життя, була дрібна шляхта, чи то зем'яни — здебільшого нащадки тих слуг, які несли військову (боярську) службу, являючи собою проміжну ланку між селянством і
військово-служилою верствою. Цю ланку було розірвано у XVI ст., коли ті з слуг, які спадково, з діда-прадіда, відбували дану службу, отримали чи „вивели" собі шляхетство, а решта поступово злилася з селянством і козацтвом.
Вищим за зем'ян прошарком, за шляхетською
ієрархією, вважалися так звані пани; верхній щабель займала титулована знать — князі, що їх цариною до середини XVI ст. була Волинь і які в останній третині цього століття посунули ка Київщину та
Брацлавщину, створивши тут величезні латифундії.
У XV—XVI ст. паралельно з кристалізацією шляхти відбувалося формування принципово нової
соціальної групи — козацтва, яке пізніше, у XVII—
XVIII ст., перетворилося на визначальний чинник суспільного життя. Колискою козацтва стала Південна Україна, що відігравала роль буфера між Кримським ханством та володіннями польських і литовських правителів, перебуваючи поза будь-яким полі-
тичним контролем і не маючи постійного населення.
Природні багатства цього краю вабили до себе людність. Для тих, хто прийшов сюди на промисел,
уходництвочасто ставало засобом існування. „Життя по уходах,— писав М. Грушевський,—
захоплювало їх своїми відмінними прикметами та відводило від повсякчасної селянської чи міщанської
праці. Таким нудно було в звичайних умовах життя села чи міста. їх знову й знову тягнуло на степові
річки, де ловили рибу, на дніпрові луки, на степові простори". Однак тут на випадок татарських „наїздів"
доводилося завжди бути напоготові. Тож з плином часу члени промислових „ватаг" набували необхідного досвіду і, призвичаївшись до місцевих обставин, не лише могли дати відсіч татарам, а й самі починали громити їхні улуси. Багата здобич, вільне життя мали особливу привабність для тих, хто, за висловом королівського секретаря Р. Гейденштейна, „терпів тяжкі
злидні чи був засуджений за карні злочини", кого гнали з насиджених місць „обставини або закони".
„Козакування" перетворювалося на їхнє основне заняття, стаючи для них соціальною нішею.
Так на окраїні суспільного життя з рухливих, неконформних елементів поступово сформувався цей маргінальний прошарок населення —козацтво, що по-
68
i
Украї нські землі у складі Литви та Польщі
чинає згадуватись у документах з кінця XV ст.
(1489, 1491 та інші роки). Завдячуючи своєю появою сусідству з „Татарією", воно органічно увібрало у себе чимало тюркських елементів — у назвах,*
побуті, звичаях.
Правлячі кола Польщі й Литви розглядали козацтво як дестабілізуючий фактор внутрішньой зовнішньополітичних відносин. Прагнучи приборкати козацтво, вони водночас вважали за можливе спрямовувати його енергію у річище загальнодержавних інтересів, тобто, за висловом Сигізмунда І,
використати прикордонних відчайдухів для „послуги й оборони". Саме цей литовсько-польський володар першим висловив ідею організації козацького війська, яке могло б успішно охороняти від татар дніпровські переправи. Однак за його життя цей проект залишився нереалізованим. Лише в останній третині XVI ст. козацтво набрало певних організаційних форм і водночас було інкорпоровано до тогочасної станової структури.
Остання, згідно з традиційними уявленнями, була трискладовою. Поряд з тими, хто працює та воює,
вона включала тих, хто молиться,—духовенство.
Особливістю цієї станової групи була її незамкненість
— адже ряди духовенства постійно поповнювали представники усіх інших суспільних прошарків.
Церковні
та міжконфесійні відносини
XIV — другої третини XVI ст.
\, країнські землі під литовською зверхністю не
. знали суспільної боротьби на релігійному грунті,
<». — передусім через толерантність, яку виявляли володарі Литви щодо різних конфесій. Вона сформувалась усією історією цієї держави, що виступала своєрідним буфером між православним Сходом і католицьким Заходом. Уже її засновник князь Міндовг,
не маючи достатніх сил для боротьби з Лівонським орденом, котрий вів наступ на Литву під гаслом боротьби з язичництвом, охрестився за католицьким обрядом і мусив заснувати єпископію (1251). Та це хрещення, хоч і принесло йому королівську корону,
ла висловом літописця, „льстиво було". 1260 р.
Міндовг розірвав угоду з Орденом і папою та зрікся християнства, керуючись власними політичними розрахунками. Суто прагматичними міркуваннями кгрувався згодом і Гедимін, котрий, намагаючись яаи'язати торговельні контакти з містами Ганзи, у
* Лифгма. тюркськими за походженням є такі слова, як «козак ,
»іпямлн", «кіш», «курінь тощо
своїх посланнях давав згоду хреститись і будувати церкви, а потім, зі зміною обставин, рішуче відхилив пропозицію папських легатів перейти в католицтво.
Уже в XIV ст. виразно проявились „руські» впливи у Литві: православ'я прийняли сини Гедиміна
Любарт, Коріат, Наримунт, Явнут, Ольгерд і майже всі діти останнього. Досить поширеними були й родинні зв'язки литовських князів із православними династіями Північно-Східної Русі. Важко судити,
наскільки далекосяжними могли б бути наслідки шлюбу Ягайла з дочкою Дмитра Донського (адже,
за попередньою угодою, литовський князь мав стати православним). Проте історія розпорядилась
інакше. Саме Ягайло, одружившись на королеві
Ядвізі, рішуче зв'язав долю своєї країни з католицькою Польщею. За умовами Кревської унії
язичників-литовців було охрещено за католицьким обрядом, а бояр-католиків зрівняно у правах з польською шляхтою; крім того, за Городельським привілеєм 1413 р. вони отримали виключне право займати посади каштелянів і воєвод та брати участь у роботі державної ради. Згодом, з ускладненням внутрішньополітичної ситуації у Великому князівстві
Литовському, привілеями 1432 і 1434 pp. ці права були поширені на руських князів та бояр, щоб стабілізувати становище в країні та „уникнути на майбутнє розколу міжнародами" Литовської держави. Однак майже через сторіччя,1529 p., чинність
Городельського привілею було підтверджено, чому передував протест литовських панів проти призначення троцьким воєводою православного князя Костянтина Острозького (1522).
Характерною рисою політики правлячих кіл Литви щодо православної церкви було їх намагання позбутися залежності від Москви (куди у 20-х pp.
XIV ст. переїхав митрополит) — адже з політичним відчуженням східнослов'янських земель існування
єдиної митрополії, цього релікта давньоруської доби,
перестало відповідати реаліям часу. Литовські володарі прагнули мати у межах своєї країни самостійну церковну організацію. Паралельно докладалося чимало зусиль до відновлення єдності католицької та православної церков. Відомо, що, для переговорів,
про їх унію на Констанцький собор (1414—1418)
Вітовт відрядив литовського митрополита Григорія
Цамблака. Проте укладення унії відбулося пізніше,
1439 р., на Флорентійському соборі, де були остаточно з'ясовані всі догматичні питання. Вищі ієрархи православної церкви визнали католицькі догмати про супрематію римського папи, чистилище тощо. Митрополит Ісидор, який представляв на соборі єдину на той
69
Історія У краї ни
час митрополію Київську та всієї Русі, був висвячений папою на кардинала Повертаючись з Італії до
Москви, він розіслав по підвладних йому єпархіях папську буллу, де повідомлялось про укладення унії
Однак володар Московщини Василій II виступив проти укладеної у Флоренції унії, й Ісидор мусив шукати порятунку в Римі У 1451 р Казимир Ягеллончик передав „митрополич столець" московському митрополиту Іоні*, хоч і ненадовго після призначення в Римі на київську митрополію учня Ісидора,
Григорія Болгарина (1458), йому всупереч опору з боку Іони й великого князя московського, були підпорядковані всі православні литовські єпархії, чим остаточно ліквідовано єдність загальноруської митрополії За словами сучасника, „відтоді стало два митрополити на Русі — один у Москві а другий у
т/1«
1\ИЄВ1
Новостворена митрополія, спочатку перебуваючи під зверхністю римського папи, згодом знов опинилася під контролем Константинополя, де унія була соборно засуджена 1451 р Царгородський патріарх затвердив на митрополичій кафедрі Григорія Болгарина (1467) 3 благословіння Константинополя ставали митрополитами і його наступники,
що їх обирали на сан у Литві
Таким чином, на території Великого князівства
Литовського церковну унію так і не було втілено у життя Як писав наприкінці XVI ст єпископ Іпатій
Потій, „з'єднання грецької церкви з римською мало не півтораста літ по соборі Флорентійському отлогом лежало", причину чого він убачав у недбалості вищих церковних ієрархів Втім, пояснення цього слід скоріше шукати у тогочасній боротьбі за давньоруську політичну спадщину, в якій володарі
Московщини охоче використовували гасло захисту православних від наступу католицизму Тож недарма Сигізмунд І, на правління котрого припало три литовсько-московські війни, „Русь любительно милував"
Дещо інша ситуація склалася на руських землях
Корони, де позиції католицтва були значно міцнішими, ніж у Литовській державі І хоч і тут православні
користувалися свободою віросповідання, їхня конфесія розглядалася як нижча за католицьку, ознакою чого було оподаткування православного духовенства, обмеження окремих культових відправ, церковного будівництва та ін Релігійна політика останнього
* іона був висвячений у митрополита собором єпископів 1448 р без санкції Константинополя і таким чином став першим виборним митрополитом в історії Московської Русі церква якої фактично перетворилася на автокефальну
Ягеллона —польського короля і великого князя литовського Сигізмунда II Августа — не відзначалася послідовністю Двічі (1547 і 1551) підтвердивши чинність Городельського привілею, він 1563 р скасував його, зрівнявши у правах шляхту католицького
і православного віросповідань, чим заразом задовольнялися станові інтереси останньої та закладалися підвалини унії 1569 р
продолжение
--PAGE_BREAK--Люблінська унія
О
б'єднання Польщі та Литви в „єдину спільну
Річ Посполиту", здійснене на сеймі в
Любліні, що тривав з 10 січня до 12 серпня
1569 р , увінчало собою унійні змагання, започатковані у Крево 1385 р Відтоді було укладено чимало державних угод, але обидві сторони, маючи вдосталь
„шкір і печаток (скріплених печатками пергаментних документів), усе-таки не мали унії", — точніше, на середину XVI ст вона була лише персональною Така ситуація не влаштовувала польську шляхту, яку вабили безкраї обшири руських земель, що здавались
їй тим ціннішими, чим вищим був попит на сільськогосподарські та лісові товари на зовнішньому ринку
Однак литовці ревно обстоювали свою державну самостійність Змінити ставлення до об'єднавчих проектів їх змусила так звана Лівонська війна з Московщиною (1558—1583), яка виснажила матеріальні
ресурси країни та помітно позначилася на позиціях шляхти, котра стала вбачати вихід із скрутного становища в унії з Польщею До того ж їй імпонували широкі права, якими користувалася шляхта Корони
Аналогічними були й настрої на литовсько-польському порубіжжі,— хоч і з інших причин населення
Волині та Підляшшя сподівалося, що унія покладе край постійним прикордонним конфліктам Неприхильно ставилася до унії верхівка Литви, яку відлякувала перспектива втрати свого політичного всевладдя її настрій виразно засвідчила поведінка литовської депутації, котра після місячних переговорів з поляками в ніч на 1 березня потайки покинула
Люблін
Цей вчинок не спантеличив польську сторону,
яка вжила рішучих заходів, реалізуючи свою програму-мінімум — привласнення Волині та Підляшшя
Сейм зажадав від короля „повернення" останніх
Польщі, заочного, з огляду на відсутність литовців,
вирішення питання про унію, а в разі необхідності —
розгортання воєнних дій Тож, як зауважив М Грушевський, „супроти рішучого відпору литовських сенаторів (було) кинуто в кут всі фрази про
70
Українські землі у складі Литви та Польщі
обопі\ьний інтерес, про стародавню приязнь і братерство Польща звернулася до насильства й ладилася війною змусити литовських панів, аби піддалися добро дійствам унп"
5 березня королівською грамотою Підляшшя й
Волинь були приєднані до Корони Представники цих земель мали прибути до Любліна і, присягнувши
Польщі, взяти участь у роботі сейму А оскільки вони з цим не поспішали, їм пригрозили конфіскувати
їхні маєтки, чим і було залагоджено справу
Цікаво, що на сеймових засіданнях волиняни енергійно підтримали ідею приєднання до Польщі
Київської землі — певно, прагнучи зберегти традиційну систему зв'язків із своїми сусідами Легкість,
з якою вирішилася доля Волині й Підляшшя, спонукала поляків до дій Незабарно було знайдено
„докази" того, що Киш належить Короні, а заразом
— і Брацлавщина Так було побудовано цілу теорію,
згідно з якою вся Русь здавна підлягала польським королям —внаслідок добровільного визнання їхньої
влади, завоювання або успадкування Ці твердження перегукувались із загальноруськими претензіями московських володарів, які продовжували простягати руки до українських земель — передусім до Києва
На цьому і наголошували польські політики*, обстоюючи необхідність їх інкорпорації до Корони
Брацлавщину та Київщину було „возз'єднано" з
Польщею на початку червня Тож коли на сейм прибула литовська депутація (6 червня 1569 р ), всі
українські землі опинилися поза межами Литви**
У такому „урізаному" вигляді Литовська держава й уклала угоду про унію з Польщею Згідно з актом від 1 липня 1569 р вони злилися воєдино й надалі мали управлятися одним загальнообраним володарем, котрий коронувався у Кракові як польський король і великий князь литовський Литва втратила право на власні сейми та зовнішні зносини,
водночас втративши й будь-яке політичне значення,
хоча й не припинила свого державного існування
(ознакою чого були окремі адміністративна та фінансова системи, армія, законодавство, уряди)
На подальших засіданнях сейму литовці намагалися протестувати проти захоплення українських земель Однак наслідком цього було лише внесення пункту про їх „повернення" Польщі у додатковий, по твердний, акт унп від 11 серпня 1569 р Таким чином,
* «Московський (цар) наполегливо прагне заволодіти Києвом як колишньою столицею Русі — занотовано у щоденнику сейму
** Нагадаємо що в цей період Сіверщина залишалась у складі Московської
держави Втім вона також вважалась істинно польською і як така була приєднана до Корони після Доулінської угоди
Волинь, Брацлавщина та Київщина, чию долю було вирішено „в антракті» унійних переговорів, остаточно злилися з Короною Анемічні спроби литовців повернутися до цього питання після смерті Сипзмунда-Августа (червень 1572) не увінчалися успіхом
Вимоги, висунуті шляхтою, на Люблінському сеймі, були мінімальними (збереження всіх існуючих привілеїв, свободи віросповідання, руської мови в офіційному діловодстві), а їх реалізація вичерпала політичний потенціал української еліти До того ж, як слушно зазначив американський дослідник Я Пеленський, у 60—70-х рр XVI ст вона практично не мала можливостей для маневрування „Це був час прогресуючого занепаду Литовської держави, що й ставило шляхту українських земель перед необхідністю вибору між ягеллонською Польщею та
Московською Руссю Польща була країною з досить прогресивним конституційним устроєм, обмеженою королівською владою, гарантованими політичними свободами та становими привілеями, відносною релігійною толерантністю, самобутньою ренесансною культурою, що не могло не приваблювати суспільну еліту Оцінюючи цей вибір з сучасної
точки зору, слід визнати його продуманим, реалістичним і навіть мудрим Здавалося, польська політична система з її відкритим і гнучким характером мала майбутнє Однак відхилення від цієї моделі та відмова від релігійної толерантності наприкінці XVI — на початку XVII ст призвели до глибокої кризи Польсько-Литовської держави"
Берестейська церковна унія
!™| ринцип свободи віросповідання мав особли-
I І ве значення для Речі Посполитої — і не ли-
Ж І ше з огляду на приєднання населених „схизматиками" українських земель, а й через бурхливе поширення тут протестантизму Цей принцип прокламували наступники Сигізмунда-Августа — Генріх
Валуа, Стефан Баторій, Сигізмунд III Проте водночас у країні розгорталася діяльність ордену єзуїтів,
котрі спрямовували зусилля на боротьбу з Реформацією Паралельно вони активно обстоювали ідею церковної унії їй, зокрема, було присвячено працю
єзуїтського проповідника Петра Скарги „Про єдність церкви Божої" (1577), адресовану князю Василю-
Костянтину Острозькому * На нього, як і на ін-
* Острозький Василь (1526 1608) — молодший син князя Костянтина
Івановича Острозького (на честь якого його також звано Костянтином)
найвпливовіший з поміж тогочасних українських магнатів загальновизнаний
«начальник у православ Г меценат засновник слов яно греко латинської
школи вищого типу в Острозі
71
/>позначилася протидія об'єднавчим задумам у вигляді протестів української шляхти й віденського духовенства Унійна авантюра була різко засуджена у посланні Василя-Костянтина Острозького, який закликав до рішучого опору діям владик, котрі
ігнорували волю православного загалу Серйозність власних намірів він підтвердив заявою про готовність виставити в разі необхідності 15—20 тис чоловік на захист „благочестя» За таких обставин навіть Гедеон Балабан почав заперечувати свою причетність до унійного заміру
Однак події вже набрали необоротного характеру король своїм універсалом підтримав унію, а Потій
і Терлецький відбули до Рима, де 23 грудня 1595 р були прийняті папою й склали йому присягу Заключний акт укладення унії мав відбутися на соборі в
Бересті (нині м Брест), призначеному на 6 жовтня
1596 р Але прибулі на собор одразу розділилися на два ворожих табори Перший, офіційний, репрезентували митрополит, п'ять владик-уніатів і католицьке духовенство їм протистояли захисники ортодоксії—
представники патріархату, єпископи Балабан і
Копистенський, більшість православного кліру, князь
Острозький із сином, шляхта, міщанські депутації
Після невдалих спроб порозумітися обидві сторони прокляли одна одну Так унія глибоко розколола тогочасне суспільство замість того, щоб, за словами
Сигізмундового універсалу, „зберегти й укріпити"
єдність Речі Посполитої
Суспільні рухи кінця XVI —30-х pp.
XVII СТ.
літературі XV і XVI ст нерідко розглядаються як часи занепаду чи, власне, як „переходові
до того культурного і суспільного національ-
ного українського руху, що розпочався при кінці
віку" (М Грушевський) Ця точка зору хибує
на недооцінку тих процесів, котрі відбувались упродовж двох століть, сповнених напруженої історичної
роботи Хоч, безперечно, неквапливий плин тогочасного життя різко контрастує з тим вибухом суспільної енергії, який відбувся на межі XVI—
ст
Передусім значний громадський резонанс дістала Берестейська унія Спалахнула бурхлива літературна полеміка між православними та уніатами,
в якій обидві сторони гаряче обстоювали власне бачення подій 1596 р Ця полеміка, що тривала кілька десятиліть, не тільки не пом'якшила гостроту міжкон-
ЦТ
Історія У краї ни
ших сучасників, цей твір справив помітне враження
Успіху католицької пропаганди сприяло безладдя, яке на той час панувало в житті православної
церкви За умов існування практики „подання", церковні уряди нерідко розглядалися лише як джерело прибутків Ті ж, хто обіймав їх у гонитві за „достатком мирським' та „властительством", часто не тільки не являли собою взірець християнських чеснот, а й порушували найелементарніші моральні норми — були,
за висловом сучасника, не святителями, а „сквернителями"
За цих обставин на захист авторитету православ'я виступили міщанські організації — братства,
які створювалися при парафіяльних церквах Пріоритет у цій справі належав львівському Успенському братству, що за статутдм, ухваленим 1586 Р
антюхійським патріархом Иоакимом, узяло на себе функції контролю за діяльністю духовенства Це призвело до конфлікту між братством і місцевою
єпархіальною владою в особі владики Гедеона Балабана В боротьбі з ним братчики сперлися на підтримку Константинопольського патріарха Ієреми
Останній під час свого перебування у Речі Посполитій зробив низку рішучих, але не досить продуманих кроків, то суворо додержуючись канонічної практики, то йдучи за існуючою традицією — передусім,
позбавив сану митрополита Онисифора, призначивши на його місце Михайла Рогозу, і запровадив уряд патріаршого намісника з титулом екзарха, надавши його луцькому єпископу Кирилові Терлецькому (1589)
Енерпйне втручання патріархії у справи місцевої
церкви та виразне протегування Константинополем братського руху викликали невдоволення серед вищого духовенства, яке стало замислюватися „над способом утечі від того всього галасу й неспокою, який підняли домашні реформатори й грецькі ієрархи"
(М Грушевський) Унія гарантувала їм повне визволення з „неволі константинопольських патріархів",
і саме тому ідея переходу під супрематію римського папи почала поступово оволодівати умами православних владик
Ініціатива в цій справі належала Гедеонові Балабану, якого на з'їзді у Белзі підтримали луцький,
турово пінський і холмський єпископи, письмово засвідчивши свою прихильність до унії (1590) їх наміри були схвалені Сипзмундом III До змовників приєдналися нововисвячені єпископи перемишльський (Михайло Копистенський) та володимирський
(Іпатій Потій), а згодом — і митрополит Михайло
Рогоза У середині 1595 р умови укладення унії були погоджені з папським нунцієм і королем Водночас
72
Українські землі у складі Литви та Польщі
фесійних суперечностей, а й поглибила спричинену ними суспільну конфронтацію
Офіційні кола Речі Посполитої категорично відмовляли православній церкві у праві на існування,
що за умов тотожності православ'я та „руськості"
сприймалося широким загалом як політика, спрямована на те, „аби Русі не було в Русі" Зусилля шляхти поліпшити ситуацію шляхом висунення відповідних вимог на сеймових засіданнях не мали помітного успіху 3 часом опозиційність шляхти стала слабшати На захист православ'я виступило козацтво, що вже наприкінці XVI ст заявило про себе як про помітну соціальну силу
Це було наслідком як кількісного збільшення рядів козацтва, що поповнювались за рахунок селянських втеч, так і набуття ним певних організаційних форм Передусім, поза межами Речі Посполитої, у пониззі Дніпра, за порогами, сформувався укріплений центр козацтва — Січ, життя якої будувалося на засадах військової демократії Паралельно козацтво здобуло правове визнання у польських офіційних колах, котрі з початку 70-х рр XVI ст почали використовувати його для несення пограничної служби Для козаків було встановлено власний „присуд",
тобто, вилучено з-під юрисдикції місцевої адміністрації
та підпорядковано „старшому і судді над усіма низовими козаками" Цей судовий імунітет поширювався не тільки на тих козаків, які перебували на королівській службі, одержуючи відповідну платню (їх кількість у 70-х рр XVI ст коливалась у межах
300—500 чоловік)*, а й на тих, що виходили з Низу „на волость" (державну територію Речі
Посполитої) Так абстрактна ідея козацької
„вільності" сповнилася конкретним змістом і здобула офіційну санкцію, а козацтво в адміністративно-правовому відношенні було відділене від решти населення Речі Посполитої та почало оформлятися в окрему станову групу, яка інтенсивно зростала внаслідок „покозачення" селянства й міщан
У свою чергу козацтво прагнуло поширити свій вплив на якомога більші території Це виявилося вже під час першого значного козацького повстання, очоленого Криштофом Косинським (1591 1593),
учасники якого примушували населення присягати їм у „послушенстві" Козаки захопили Білу Церкву,
Трипілля, Переяслав 3 Київщини повстання перекинулося на Волинь та Брацлавщину і не припинилося навіть після смерті Косинського, підступно вбитого
* І Ьяніше їх було названо реєстровими оскільки вони фіксувались у
і мгціальному списку реєстрі
в Черкасах у травні 1593 р, а в 1594 —1596 рр увесь цей регіон став ареною дій козацьких загонів під проводом Лободи, Шаули та Наливайка Останній у своєму листі до Сигтзмунда III висунув власний проект улаштування козацтва що передбачав передачу йому земель між Бугом і Дністром, південніше Брацлава, де під його началом мало перебувати 2 тис чоловік, при цьому під єдиною козацькою юрисдикцією опинялася територія від Дніпра до Дністра Цей план, зрозуміло, так і залишився на папері, а його автор у квітні 1597 р після тортур був скараний на горло й четвертований Масштаб повстання викликав серйозне занепокоєння правлячих кіл Речі
Посполитої Після його придушення вони взяли курс на ліквідацію козацького імунітету Тільки гостра потреба у козацтві як військовій силі змусила уряд частково задовольнити його вимоги щодо повернення втрачених привілеїв (1601) І хоча право на власну юрисдикцію було визнане лише за реєстровцями, під козацьким „присудом" опинялися дедалі нові групи населення, а то й цілі міста
Зміцнювалися зв'язки козацтва з православним духовенством Завдяки цьому 1620 р, за гетьманування Петра Сагайдачного, який задекларував свою позицію включенням усього Запорозького війська до складу Київського братства, було повністю відновлено вищу церковну ієрархію, фактично втрачену
1596 р Козаки взяли під свою охорону єрусалимського патріарха Феофана, котрий, маючи відповідні
повноваження від константинопольського патріарха,
таємно висвятив на сан київського митрополита (ним став Іов Борецький), п'ятьох єпископів і архієпископа полоцького Це дало новий привід для літературної
полеміки й посилило напруженість у міжконфесійних відносинах
Найбільшого напруження боротьба за визнання прав православної церкви досягла на початку 30-х рр
XVII ст , ко\и смерть ревного католика Сигізмунда
III пробудила сподівання на відродження свободи віросповідання у Речі Посполитій За цих умов чи не найрішучіше висловилося козацтво, натякаючи в своїх петиціях на можливість повстання, якщо сейм
і майбутній король нехтуватимуть інтересами православних
Широкий суспільний рух змусив сина Сигізмунда III королевича Владислава, схильного до віротерпимості, створити незалежну комісію, яка виробила „Статті для заспокоєння руського народу",
затверджені на коронаційному сеймі 1633 р Цим актом було легалізовано існування православної церкви та повернено їй частину маєтностей Оновилася
73
го, Кодацького, порога. Та тільки-но закінчилося будівництво, як його захопив козацький загін на чолі
з гетьманом запорожців Іваном Сулимою. Ця подія могла стати сигналом до нового козацького повстання. Однак Сулима був підступно виданий реєстровцями та невдовзі страчений.
Із ще більшою силою виявилися суперечності
між запорозьким і реєстровим козацтвом 1637 p., під час повстання Павла Бута (Павлюка), коли було страчено гетьмана реєстровців та частину старшини.
Повстанці діяли під гаслами боротьби з „ляхами", закликаючи до неї всіх, хто сповідує православ'я. їхні
універсали спричинили масове „покозачення" селянства Наддніпрянщини. І хоч після поразки у битві під
Кумейками (6 грудня 1637 р.) козацько-селянське військо капітулювало, вже навесні наступного року боротьба спалахнула з новою силою, очолювана Яковом
Острянином (Остряницею), а потім — Дмитром
Гунею. Але перевага була не на боці повстанців, і в липні 1638 р. вони склали зброю.
На скликаній 30 серпня козацькій раді у Києві було оголошено ухвалену сеймом „Ординацію
Запорозького реєстрового війська", спрямовану на скасування його привілеїв. Ліквідовувалося козацьке судочинство і виборність старшини. Гетьмана мав заступити обраний сеймом комісар, котрий зосереджував у своїх руках усю повноту влади над реєстровцями, кількість яких обмежувалася 6 тис. чоловік. 24 листопада на раді в урочищі Маслів Став козаки прийняли ці продиктовані їм умови разом із новопризначеною старшиною. Під жорстким військово-адміністративним контролем опинилася не тільки
„волость", а й Запорожжя, де дислокувався постійний гарнізон. Запобігати втечам на Низ (що прирівнювались до злочину) мала відбудована 1639 р.
Кодацька фортеця. Усі ці заходи на певний час поклали край козацькому „свавіллю", і наступне десятиріччя ввійшло в історіографію як період „золотого спокою".
продолжение
--PAGE_BREAK--Україна у переддень
Хмельниччини
ей спокій, однак, був відносним, і не тільки через спорадичні (хай і незначні за своїми масштабами) селянські та міщанські виступи, ніби шар попелу жевріючі вуглини вкри-
вав ті суперечності, що, врешті-решт, вибухнули грандіозною Визвольною війною. Саме на зламі 30-
40-х pp. XVII ст. уповні виразними стали наслідки
Історія У краї ни
ієрархія. Митрополитом на сеймі був обраний визначний церковно-культурний діяч Петро Могила. І
хоч не всі суперечності відійшли у минуле, а полеміка між православними та уніатами так і не вщухала,
релігійне питання втратило після цього свою гостроту.
Однак неухильно поглиблювався антагонізм між польсько-шляхетським режимом і козацтвом. Зростання сили останнього та його суспільних і політичних амбіцій викликало занепокоєння в офіційних колах
Речі Посполитої. Охоче використовуючи козаків у численних воєнних кампаніях, у мирний час вони прагнули зменшити їхню чисельність до кількох тисяч чоловік, занесених до реєстру, та максимально обмежити політичну ініціативу прикордонних
„свавільників". Особливе занепокоєння польського уряду викликало втручання козаків у внутрішні справи Кримського ханства, де вони підтримали антитурецьку партію, та кілька зухвалих походів низовців на Константинополь. Тож 1625 р. на Україну було виряджено війська під проводом гетьмана Конецпольського. Гетьману реєстровців Жмайлу не вдалося швидко мобілізувати необхідні сили. Та й за цих умов поляки не змогли завдати козакам рішучої
поразки. На Куруковому озері було укладено угоду,
за якою кількість реєстровців обмежувалася 6 тис. чоловік (тобто подвоювалася порівняно з 1619 p.).
Крім того, козакам заборонялося провадити самостійну політику щодо Криму й Туреччини та втручатись у релігійну боротьбу.
Після цього в Україні кілька років панував відносний спокій. Та вже на початку 1630 р. Подніпров'я охопило повстання, очолене Тарасом Федоровичем
(Трясилом), якого запорожці обрали своїм старшим,
відмовившись коритися реєстровому гетьману Григорію Чорному, котрий займав угодовську стосовно поляків позицію. Повстанці вирушили із Запорожжя „на волость", стратили Чорного, заволоділи низкою населених пунктів і зупинились у Переяславі, куди невдовзі підійшли польські війська під проводом Конецпольського. Туг поляки зазнали таких значних втрат, що коронний гетьман мусив піти на переговори з козаками. За укладеною між ними угодою реєстр зростав до 8 тис. чоловік; водночас вдвічі, до 2 тис. чоловік, збільшувалася залога з реєстровців, яка мала постійно дислокуватися на Запорожжі.
Та поляки не дуже покладалися на цю залогу, і саме тому 1635 р. було прийняте сеймове рішення про будівництво фортеці на нижньому Дніпрі. Розташований тут гарнізон мав узяти під свій контроль шляхи на Запорожжя. Замок було споруджено біля першо-
/>
74
Українські землі у складі Литви та Польщі
ПОЛІТИКИ ІІрсШЛЯЧИХ кіл Корони, в межах якої було об'єднано практично увесь масив українських земель.
За 70 з лишком років, на очах двох-трьох поколінь, відбулися глибокі зрушення у соціальному,
економічному, духовному житті, яке енергійно перебудовувалося на польський взірець. Провідником цих змін стала рухлива польська шляхта, котра активно просувалася на Східну Україну. За даними подимних тарифів, наприкінці 20-х — початку
40-х pp. XVII ст. в її руках опинилося вже близько
30% приватновласницького земельного фонду Волині,
Київщини та Брацлавщини, причому це були здебільшого великі латифундії, що формувалися з королівських роздач, купівлі, шлюбів з місцевою знаттю. Дещо іншою була ситуація на „рекуперованій" („поверненій" Польщі) Сіверщині. Спустошена численними війнами, вона являла собою невичерпне джерело земельних пожалувань для дрібної й середньої шляхти.
Залучення цих обширів (як і земель Південної
України) до господарського обігу було, безперечно,
явищем позитивним. Однак водночас поширювалися характерні для Польщі форми аграрних відносин,
що значно збільшувало відбутковий тягар. Сучасник зазначав: „Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана… та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були робити, не кажучи про гроші, яких пани від них вимагають… Одним словом, селяни змушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть...
Але і це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, а й над
їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни ніби перебувають у чистилищі)".
Ця влучна характеристика, що нині вже стала хрестоматійною, належить перу розумної та спостережливої людини—французького військового
інженера Гійома Левассера де Боплана, який упродовж 17 років ніс службу в коронному війську на
Україні, покинувши її перед самою Визвольною війною. У своєму „Описі України", створеному на основі власних вражень і вперше опублікованому
1651 р., Боплан лише побіжно згадує про закладення ним Кодацького замку, невдовзі зруйнованого
„якимсь Сулимою", участь у битві під Кумейками,
осадження слобід на півдні України, „що стали начебто колоніями, з яких за короткий час утворилося понад тисячу сіл". Пером Боплана водила не надія на
винагороду від польського короля, посланням якому відкривається „Опис України", а жвавий інтерес до
„цієї гарної й рідкісної країни", її народу, звичаїв,
історії. Це й обумовлює цінність „Опису" як історичного джерела, примушує прислухатися до свідчень французького дворянина, котрий вів суворе трудове життя, „перекопуючи землю, відливаючи гармати і
палячи порох". Він зауважив, що „польська шляхта досить покірна і послужлива перед вищими..., люб'язна і привітна з рівними собі співвітчизниками, але дуже зверхня і нетерпима по відношенню до нижчих за себе". Ще дошкульнішою є характеристика української („руської") шляхти, яка „наслідує
польській і, схоже, соромиться того, що належить до
іншої, аніж римська, віри, щоденно переходячи до неї,
хоча вся знать і всі ті, що титулуються князями,
вийшли з грецької віри" („яку по-своєму називають руською").
За цими словами — розкол „українного"
суспільства, спричинений появою культурно-релігійної
альтернативи, нестримний потяг знаті до нового,
західноєвропейського, стилю життя, відмова від
„руської" віри, а відтак — і від „руськості", розщеплення етнічної свідомості за формулою: „русин за походженням, поляк за національністю".
Чимало сучасників сприймало це як національну трагедію. Згадаймо хоча б Мелетія Смотрицького,
котрий 1610 р. у своєму „Треносі" гірко оплакав відступництво від православ'я української аристократії, — передусім, славетного роду Острозьких,
що був, за словами автора, безцінним каменем у короні православної церкви, перевершуючи всі
інші блиском своєї старожитної віри. І справді, є
щось символічне в долі „острозької спадщини": онука Василя-Костянтина Острозького Анна-Алоїза
Ходкевич заснувала на місці Острозької школи
єзуїтський колегіум (1624) і перехрестила кістки батька, Олександра Острозького, перетворивши цю процедуру на своєрідне театралізоване дійство.
За свідченням місцевого літописця, „загробний"
голос князя просив, щоб його було обернено на католика, бо „віра ліпша римська ". Однак не менш символічно й те, що сам „Тренос" написано польською мовою (втім, як і багато інших антиуніатських творів), а його автор, син ректора Острозької школи Герасима Смотрицького, здобув освіту в
єзуїтському колегіумі та кількох західноєвропейських університетах.
Нова українська культура, що формувалася в опозиції до наступу католицизму, була відкритою для Заходу. Проповідь національної ізоляції, „куль-
75
Історія України
турного старовірства", з якою виступив наприкінці
XVI ст. пристрасний полеміст, афонський чернець
Іван Вишенський, практично не знайшла своїх адептів.
Традиційному церковно-схоластичному вихованню,
яке обстоював Вишенський, було протиставлено викладання „семи вільних мистецтв"*, запроваджене,
за європейським взірцем, спочатку в Острозі, а потім
— у братських школах.
Наступним кроком стало створення Петром Могилою 1632 р. на основі школи Київського Богоявленського братства колегіуму (знаного як Києво-
Могилянський), де традиційну для братських шкіл грецьку мову потіснила латинь, котра у Речі Посполитій мала не лише освітнє, а, передусім, практичне значення — як мова судочинства, діловодства тощо.
З виникненням колегіуму (який сучасники, за свідченням Боплана, вважали „університетом або академією") за Києвом остаточно закріпилася роль провідного осередку національної культури, де гуртувалися найкращі інтелектуальні сили суспільства.
Наступ католицизму на „руську" віру активізував національну свідомість тогочасної людності,
викликавши своєрідну „захисну реакцію" — пошуки своїх етнічних коренів, інтерес до минулого.
Водночас саме тут виразно далася взнаки духовна стагнація попередніх століть — коли той же Боплан захотів „дослідити історію русів, щоб дещо довідатися про давні часи цих місцевостей", то, „розпитавши
кількох найученіших з-поміж них", почув лише нарікання на „великі й тривалі війни, які спустошували їхню землю з краю до краю" та призвели до загибелі бібліотек. Не дивно, що пошук свого історичного „я", врешті-решт, привів українську духовну еліту до активного використання здобутків польської
та частково московської історичної думки, які й були покладені в основу національної історіографії.
Найсприятливіші умови для поширення московських ідеологем склалися у 20-х pp. XVII ст., коли окремі
церковні ієрархи (до митрополита включно), монастирі та братства через нестатки були змушені
звертатися до царя і патріарха за допомогою („милостинею"), наголошуючи на спільності віри й походження. Як серед вищого духовенства, так і серед козацтва дедалі популярнішою ставала ідея переходу
„під государеву руку". Та з прийняттям „Статей для заспокоєння руського народу" і опануванням митрополичої
кафедри Петром Могилою ситуація докорінно змінилася: контакти з царським урядом перервалися, а політичний альянс православної ієрархії та козацтва розпався. Духовенство втратило свій войовничий запал,
і місію виразника національних інтересів узяло на себе козацтво, виступивши фундатором нової України.
* Тобто граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометри, музики,
астрономії (що їх Вишенський розглядав як «поганські хитрощі»)
т
Причини революції
а середину XVII ст. у різних сферах розвитку українського суспільства визріли гострі
суперечності з існуючим статусом України в
складі Речі Посполитої, її політикою в українському питанні, з усталеними в ній суспільно-політичним ладом і системою соціально-економічних відносин.
В чому вони проявлялися?
І. У політичній сфері:
Організувавши в ході укладення Люблінської
унії 1569 р. інкорпорацію українських земель, польська еліта сформулювала імперську доктрину, за якою вони проголошувалися такими, що раніше належали
Польщі, були від неї відірвані, а тепер законно поверталися до п складу. Таким чином, український народ не лише позбавлявся історії незалежного державного розвитку, але й перспектив у майбутньому,
бо терени його проживання проголошувалися споконвічними польськими землями. На середину
XVII ст. польська політика привела до денаціоналізації української еліти (князів, магнатів, шляхти),
що консолідувалася зпольською на платформі польської державної ідеї.
Українське національне відродження.
Створення козацької держави
т ш
Із перебранням козацтвом на себе функції виразника національних інтересів, воно починає,
особливо в 20—30-х pp., набувати функції «носія української державності». Тому не випадково відіграє
провідну роль у формуванні в козацькому регіоні зародків українських державних інституцій, які прагнула ліквідувати Польща. Виступаючи новою елітою
(«політичним народом»), воно все наполегливіше виступає у захист «прав і вольностей руського народу» й започатковує розвиток державної ідеї у формі
надання певного політичного статусу Південному регіону. Інтереси політичного розвитку України приходили у непримиренну суперечність з інтересами
Речі Посполитої.
II. У національно-релігійній сфері:
На середину XVII ст. колоніальна політика національно-релігійного упослідження православних українців (абсолютної більшості населення) окреслилася(особливо в Західномурегіоні) досить виразно.
По-перше, послідовно проводився курс на їх усунення від участі в міському самоуправлінні, яке в найбільших містах починає зосереджуватися в руках поляків; православним єпископам заборонялося засідати в сенаті. По-друге, чинилися перешкоди при вступі до цехів, у заняттях ремеслами, промислами, торгівлею, внаслідок чого в економічному житті
великих міст провідну роль починають відігравати поляки й представники інших національностей. Ця політика таїла загрозу усунення українців від магістрального поступу нової цивілізації (в якій провідну роль відігравало місто) та їх замкнення у сфері середньовічного села, а відтак перетворення у
«селянську націю». По-третє, проводилася політика на ліквідацію православної віри й впровадження католицизму та уніатства (закриття православних храмів
і монастирів, масове спорудження костьолів і кляшторів, знущання над релігійними почуттями православних, насильницьке обернення в католицтво чи уніатство тощо). По-четверте, дискримінація у сфері мови та освіти. По-п'яте, в умовах загострення національно-визвольної боротьби каральні органи вдавалися до елементів етнічних чисток (винищення українців тому, що вони були українцями). Вважаємо слушним міркування канадського вченого Ф.Сисина, що якби «не повстання Хмельницького, то окрема руська ідентичність та культура були б приречені на повільну, але неминучу ерозію і дезінтеграцію в Польському королівстві».
В умовах швидкого розвитку національної свідомості викристалізовуються національні інтереси,
/>
77
продолжение
--PAGE_BREAK--Підготовка і початок повстання.
Перші перемоги.
Зародження ідеї автономізму
' олітика уряду на ліквідацію козацтва як стану, переслідування православної віри,
>. зловживання і здирства з боку місцевої
адміністрації та орендарів вже в середині 40-х pp. викликали гостре невдоволення серед козацтва. Є
підстави вважати, що|починаючи з 1646 p., група козаків, очолювана чигиринським сотником Богданом
Хмельницьким, розпочала підготовку повстання.
Протягом 1646—1647 pp. до керівного центру входили сотники Ф.Вешняк, К.Бурляй, Д.Гиря,
Б.Топига, колишні полковники М.Нестеренко і
Я.Клиша, М.Кривоніс, брати Нечаї тощо. Для реалізації задуму Б.Хмельницький та його соратники намагалися скористатися намірами короля Владислава IV залучити козаків до війни з Портою. У
серпні-вересні 1647 р. проводяться таємні ради для обговорення планів повстання. Приймається рішення розпочати його в листопаді, коли коронний хорунжий А.Конєцпольський мав вирушити у пониззя Дніпра проти татар.
Однак раптова поява Очаківської орди та зрада
боку чигиринського осавула Р.Пешти зірвали виступ. Б.Хмельницький ув'язнюється. Вирвавшись за сприяння друзів на волю, він (очевидно, в третій декаді грудня) з кількома десятками осіб (серед них перебував і 20-річний Петро Дорошенко) негайно подався на Запорожжя. Зважаючи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на о.Томаківка (Буцький), де відразу ж розпочав формування збройних сил й встановив зв'язки із запорожцями. Заручившись підтримкою останніх,
лютого 1648 р. оволодів Січчю, а 9 лютого завдав поразки черкаському й чигиринському полковникам,
котрі готувалися до наступу на повстанців. Очевидно, через кілька днів на козацькій раді в Січі
Б.Хмельницький обирається гетьманом Війська Запорозького. Саме ці події й ознаменували початок
Національної революції.
На перших порах керівник повстання розгорнув діяльність відразу ж у кількох напрямах: підготовки відступу на «волості», залучення на свій бік 6 тис.
реєстрових козаків, уникнення передчасних воєнних дій з польською армією, укладення військово-політичного союзу з Кримським ханством. Так, у південні
райони направляються досвідчені козаки з листами гетьмана до їх мешканців готувати зброю й підніматися на боротьбу. Цей заклик знайшов у них
Історія У краї ни
осмислення їх значимості у житті суспільства. Утверджується переконання, що поляки прагнуть «руський бідний народ унівець повернути і зовсім викоріняти»,
а відтак зміцнюється рішучість знищити «панування ляхів».
У соціально-економічній сфері:
Хоча за рівнем розвитку промисловості й торгівлі
Україна відставала від Німеччини, Англії та Нідерландів, все ж на цей час вже окреслився процес розкладу цехового ремесла і в багатьох промислах відбувалося зародження початкових форм мануфактурного виробництва. Особливо виразно подих нової
цивілізації проявлявся, на відміну від Нідерландів і
Німеччини, не в промисловості й торгівлі, а в сільськогосподарському виробництві Півдня Укра'іни. Адже становлення козацького стану супроводжувалося розвитком якісно нового типу господарства — за суттю фермерського. І протиріччя між ним і наступаючим фільварково-панщинним господарством, яке грунтувалося на праці закріпаченого селянина, стає
одним із головних причин вибуху 1648 р. По-друге,
козацтво виробило такі принципи соціальної організації, які докорінно різнилися від існуючих середньовічних суспільних відносин й вступили в антагоністичну суперечність з ними. Курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану не міг не викликати його збройного спротиву. По-третє,
відбувалися надзвичайно швидкі темпи як зростання соціально-економічного визиску селян і міщан,
так і закріпачення ще відносно вільного населення
Південного й Східного регіонів.
IV. У психологічній сфері:
Відомий соціолог П.Сорокін встановив: придушення базових інстинктів породжує «революційні
відхилення у поведінці людей». До них належать голод і травний інстинкт; інстинкти власності,
самозбереження, свободи, успадкованих здібностей тощо. Протягом 1647—1648 pp. голод охоплював великі райони країни; протягом 20—40-х pp. відбувався процес втрати селянами, козаками, міщанами, дрібною шляхтою власності; постійні напади татар і репресії
з боку державних структур придушували інстинкти як індивідуального, так і групового самозбереження,
самовираження успадкованих здібностей, а закріпачення вело до втрати свободи.
Отже, на 1648 р. в Україні зав'язався складний вузол різних суперечностей, що міцно перепліталися і розв'язати який правлячі кола Польщі виявилися неспроможними.
/>
78
Українське національне відродження. Створення козацької держави
підтримку. Лише український князь І.Вишневецький вилучив у підданих своїх маєтків кілька десятків тисяч самопалів. За визнанням коронного гетьмана
М.Потоцького, «не було жодного села, жодного міста, в яких би не лунали заклики до свавілля і де б не замишляли на життя й майно своїх панів і орендарів» . Активна організаційна робота проводилася і
серед реєстрових козаків.
До середини березня українському гетьману вдалося завершити переговори з Кримським ханством.
Згідно з досягнутою домовленістю воно зобов'язувалося надати допомогу проти поляків, причому,
татари не повинні були шкодити українцям, не палити міст і сіл. Із свого боку українці обіцяли платити упоминки і не допускати морських виправ. На допомогу повстанцям хан направив 3—4 тис. осіб на чолі
з комендантом Ферал-Керману Тугай-беєм.
На цьому етапі революції Б.Хмельницький та його прибічники висували лише ідею автономії для козацького регіону. Під час переговорів з послами
М.Потоцького (близько середини березня) поставили вимоги: вивести польське військо з цих земель,
ліквідувати на них «управління Речі Посполитої»,
надати їм права укладати договори із зарубіжними володарями. Вважаючи їх неприйнятними, коронний гетьман пришвидшив підготовку походу. Маючи у розпорядженні близько 15 тис. жовнірів (разом з реєстровими козаками), вирішив завдати удару по табору повстанців. З цією метою 26 квітня направив
Дніпром 4 полки реєстрових козаків і частину драгунів (4,5 тис. осіб), асуходолом 21 квітня — 2
полки реєстровців і жовнірів (5 — 5,5 тис. осіб) під проводом сина Стефана.
Одержавши від розвідників інформацію про час
і напрямок виступу С.Потоцького, Б.Хмельницький на чолі 4 — 5 тис. українців і татар Тугай-бея вирушив Микитинським шляхом назустріч полякам.
Застосувавши тактику використання передового загону татарської кінноти для зупинки ворога і
прикриття головних сил при їх виході у район битви,
він оточив 29 квітня противника біля р. Жовті Води.
Під час боїв, що набрали затяжного характеру, гетьман зумів заручитися підтримкою реєстрових козаків
(12 травня на його бік перейшли полки, що пливли
Дніпром, а наступного дня — ті, котрі перебували при
С.Потоцькому). У вирішальному бою 16 травня польське військо при виході з урочища Княжі Байраки було повністю розгромлене.
Не гаючи часу, Б.Хмельницький виступив проти головних сил противника, щоб не допустити відступу у центральні райони України й об'єднання
з 6-тисячним військом І.Вишневецького. 26 травня полки М.Потоцького потрапили неподалік від Корсуня у заздалегідь підготовану пастку в урочищі
Горохова Діброва й зазнали нищівної поразки. Коронний і польний гетьмани потрапили до полону.
Добившись блискучих перемог, Б.Хмельницький мав намір продовжити наступ у центральні
райони,томуірухаючись до Білої Церкви,розсилав
універсали до населення з закликами братися за зброю. Через Тугай-бея передав М.Потоцькому програму вимог, що передбачала створення до Білої
Церкви та Умані удільної, з визначеними кордонами,
держави. Так було вперше сформульовано ідею створення національної держави.
Через відмову хана Іслам-Гірея (прибув до українського табору під Білою Церквою 2 червня)
/>
Б.Хмельницький.
Гравюра Вауманса іМейсенса.
79
/>
взяти участь у подальшому наступі, прагнення більшості козацтва замиритися з польським урядом,
а також загрозу вторгнення московського війська як союзника поляків у боротьбі з татарами, Б Хмельницький змушений був припинити похід Скликана козацька рада вирішила направити посольство до
Варшави і добиватися задоволення соціально-економічних вимог козацтва та повернення православним у ряді міст захоплених уніатами церков Питання автономії для козацької України в інструкції обходилося мовчанкою
Рушійні сили
і характер революції.
Проблема її типології,
хронологічних меж та періодизації
овідавшись про розгром польського війська,
селяни і міщани масово бралися за зброю і во-
®сени 1648 р боротьба охопила всі етноукра-
їнські землі Речі Посполитої 3 поміж соціаль-
них верств найважливішу роль в революції відігравало козацтво, котре міцно тримало у своїх руках провід
і винесло на плечах основний тягар боротьби за незалежність Саме воно становило кістяк армії, основу нової політичної еліти, чинило найорганізованіший спротив феодалізації соціально- економічних відносин, незважаючи на те, хто виступав її рушієм старшина, панство, польський чи російський уряди
Дуже активну участь у революційних подіях взя-
\о селянство, особливо протягом 1648 1652,
1658—1659,1664—1666,1668 рр Поголовно «покозачившись» у 1648 р , воно в наступні роки відчайдушно боролося за збереження «козацьких прав і вільностей» На жаль, обезкровлене селянство Західного регіону, починаючи з осені 1649 р
(залишившись за межами Української держави),
відходить від активної боротьби й знову потрапляє у феодальну залежність до панів Масового характеру набрала у 1648 р участь у боротьбі міщан Саме за
їх сприянням загонам повстанців вдалося опанувати найміцніші міста-фортеці, а в окремих регіонах вони відігравали провідну роль в організації боротьби
(Західне Поділля, Житомирщина, Луцький повіт,
Галичина)
З самого початку боротьба охопила «всю Русь»
й спрямовувалася проти національно-релігійного гноблення з боку Польщі Українці прагнули звільнити від «ляхів» «Руську землю» й домогтися
ІсторіяУкраїни
«відокремлення Русі від Корони» 3 кінця 50-х рр народні маси розпочали також боротьбу проти колоніальної політики Росії, уряд якої намагався звести нанівець суверенітет козацької України, вони також чинили спротив спробам Кримського ханства й Порти підпорядкувати її своїм інтересам
Невід'ємною складовою революції була соціальна боротьба Незважаючи на виразно окреслені
жорстокість та розбійницький й грабіжницький аспекти, основний Ті зміст полягав у ліквідації всіх різновидностей феодальної залежності й існуючих форм експлуатації, у виборенні особистої свободи і
вільної (фермерського типу) власності на землю
Влітку 1652 р селяни і міщани де-факто добилися визнання з боку українського уряду головніших соціально-економічних завоювань
Отже, боротьба носила національно-визвольний,
релігійний та соціальний характер її головніші завдання полягали в тому, щоб добитися створення незалежної соборної держави і ліквідувати існуючу феодальну модель соціально-економічних відносин й утвердити нову, в основі якої лежала б дрібна власність фермерського типу Визначальним було виборення незалежності, бо лише вона відкривала перспективу розвитку нових відносин й могла б запобігти процесу феодалізації суспільства
В історичній науці залишаються відкритими питання типології, хронологічних меж і періодизації
боротьби, що розпочалася в 1648 р Набрали поширення такі її терміни як «повстання» (козацьке,
народне, українське, селянське і тін ), «війна» (козацька, селянська, громадянська, польсько-козацька,
визвольна, національно-визвольна, та ін ), «революція» (козацька, буржуазна, національна, національно-визвольна, українська та ш ) Зрозуміло кожне з названих понять розкриває зміст соціальнополітичних подій, які мають спільні риси, а за певних обставин можуть розвиватися з однієї в іншу І все ж,
такі поди як «повстання», «війна» і «революція»
різняться між собою і вимагають вживання для означення своєї сутності відповідних дефініцій
Вважаємо, що за своїми масштабами, змістом,
формами, характером і метою боротьби, якісними змінами, що відбувалися у політичному, соціальноекономічному і духовному житті суспільства подія, що розпочалася у 1648 р, становила собою не «повстання» чи «війну», а «Українську національну революцію» близьку до Нідерландської революції 1566—
1609 рр Помилковим є вживання термінів «козацьке
И (( « » -
повстання , козацька війна і т ін , бо вони ігнорують національно-визвольну боротьбу української
80
/>і/
Українське національне відродження. Створення козацької держави
нації за створення незалежної держави й зводять зміст події до внутрішнього соціального конфлікту у
Польщі (таку оцінку їй давали польські історики другої половини XVII ст )
Залишається нез'ясованим питання хронологічних меж революції В радянській історіографії 50—80-
х рр панував погляд, що Визвольна війна тривала протягом 1648—1657 рр На нашу думку, зі смертю великого гетьмана в серпні 1657 р боротьба народу за розв'язання головніших завдань не припинилася, хоча тепер точилася у значно складніших внутрішніх і геополітичних умовах Не випадково сучасники подій 60—70-х рр вбачали в них продовження боротьби, що спалахнула у 1648 р Лише ліквідація державних інституцій у Правобережній
Україні й зречення від влади П Дорошенка у вересні
1676 р ознаменували завершення революції поразкою
В її розвитку виділяємо такі періоди:
Перший (лютий 1648 — червень 1652 рр ) характеризується найбільшим розмахом національновизвольної і соціальної боротьби Витворена Українська держава де-факто виборює незалежність, а
Селянська війна завершується ліквідацією дореволюційної системи феодальних відносин на селі
Другий (червень 1652 — серпень 1657 рр )
відзначається погіршенням геополітичного становища козацької України та активними пошуками союзників на міжнародній арені з метою розгрому
Речі Посполитої й возз'єднання в межах держави усіх етноукраінських земель У політичному розвитку намітилася яскрава тенденція щодо утвердження монархічної форми правління в особі спадкового гетьманату
Третій (вересень 1657 — червень 1663 рр ) охоплює час різкого загострення соціально-політичної
боротьби, що вилилася в громадянську війну й розколола Українську державу на два гетьманства
Четвертий (липень 1663 — червень 1668 рр )
ознаменувався намаганнями польського і російського урядів поділити Українську державу та відчайдушною боротьбою національно-патріотичних сил за збереження ії єдності
/7ятий (липень 1668 — вересень 1676 рр )
припадає на нове загострення політичної боротьби,
посилення втручання іноземних держав у внутрішні
справи козацької України, ліквідацію державних
інституцій у Правобережжі та поразку революції
продолжение
--PAGE_BREAK--Розгортання національно-визвольної
і соціальної боротьби.
Пилявецька битва
Б
Хмельницький вжив заходів для розгортання визвольної боротьби й формування на місцях національних органів влади 3 цією метою
розіслав у різні регіони підрозділи, очолювані
досвідченими старшинами Особливо швидко розгорталося повстання у Лівобережній Україні Тому
І Вишневецький поспішно залишив Переяслав і в районі Любеча переправився на Правобережжя
Протягом червня загони повстанців і козацькі сотні
зайняли Лубни, Переяслав, Прилуки, Мену, Сосницю й інші міста До середини липня, за винятком
Чернігова й Стародуба, вся територія Лівобережжя була звільнена від польського панування Наприкінці
липня впав Стародуб, а на початку серпня повстанці
оволоділи Чернігівським замком, який захищало близько 2-х тис осіб
У значно складніших умовах розгорталася боротьба у Правобережній Україні та західноукраїнських землях, де знаходилося багато міст-фортець з сильними залогами Похід козацьких підрозділів у першій половині червня до Києва та його захоплення сприяли розвитку повстанського руху у центральній частині
Київського і в Житомирському повітах, які до середини липня звільнилися від польської влади
Розгортання боротьби на терені Поділля й півдня
Волині пов'язане з діяльністю черкаського полковника, наказного гетьмана М Кривоноса Вступивши на початку червня на чолі 400 козаків у межі Брацлавщини, він до середини липня створив щонайменше
20-тисячне військо Під час походу було не лише звільнено десятки міст (серед них такі великі як Погребище, Немирів, Брацлав, Вінниця, Полонне,
Заслав, Острог та інші), а й у боях 26—28 липня під
Старокостянтиновом завдано поразки 10—12-тисячному війську під проводом І Вишневецького Ця перемога створила сприятливі умови для розвитку повстання на території Волинського, Подільського і
Руського воєводств І хоча М Кривоноса було відкликано до табору українського війська, повстання продовжувало швидко поширюватися
Великим успіхом подолян стало взяття ними 10
серпня резиденції коронних гетьманів в м Бар У
Подністров'ї розгорнувся рух опришків (левенців),
загонами яких керували Коломеда, Вовк, Чуйко,
І Александренко, С Мрозовицький та інші ватажки
81
Історія У краї ни
З другої половини серпня вони взяли в облогу
Кам'янець-Подільський, що тривала до початку грудня. Масового характеру набрала боротьба у
Луцькому повіті Волинського воєводства та Овруцькому повіті Київського воєводства. Спалахують виступи у Теребовельщині й Галицькій землі Руського воєводства. На середину вересня були звільнені
Брацлавське, Київське, Чернігівське, Подільське воєводства, південна й центральна частина Волинського.
В чому полягали суть і найістотніші особливості
боротьби? Насамперед вона мала яскраво виражений національно-визвольний і релігійний характер. У
другій половині серпня теребовельський підстароста підкреслював: на Поділлі «ні шляхтича, ні ксьондза,
ані жида не знайдете'. Захоплені до полону під стінами Кам'янця-Подільського опришки повідомили,
що добровільно, не стерпівши польського панування,
взялися до зброї. Необхідно відзначити жорстокий характер боротьби з обох сторін, внаслідок якої гинули тисячі осіб.
Влітку починає визрівати ідея необхідності розгрому Речі Посполитої й створення власної держави на території, що явно виходила за межі козацького регіону. У середині липня один з полонених козаків заявив кам'янецькому старості П.Потоцькому, що вже „держава від вас, ляхів, перейшла до нас, козаків“
і кордон має проходити по р. Горинь. Повстанці
повідомляли про наміри дійти „до Вісли“, „вдарити по Речі Посполитій“, а на визволеній території створювали органи влади (»заводять своїх урядників, —
писав князь В.Д.Заславський, — окрему республіку собі вчинивши"). Польські урядовці засвідчували
існування в українців намірів домогтися «відокремлення Русі від Корони».
Провідну роль у надзвичайно інтенсивному процесі руйнування польських і становлення українських державних інституцій — центральних і місцевих органів влади, території, судових установ, армії, нової
соціальної структури, адміністративно-територіального устрою — відігравало козацтво. Саме у цей час почалося формування державної еліти. Виразно простежується прагнення повсталих до створення
єдиного державно-адміністративного устрою. І до кінця року закладаються підвалини унітарної, республіканської за формою правління, національної
держави. В її політичному розвитку окреслилася боротьба двох тенденцій — демократично- охлократичної та монархічної (гетьманської).
Однією з найважливіших особливостей революції
було тісне поєднання визвольної й релігійної бороть-
би з соціальною. Сотні загонів селян і міщан громили маєтки, знищували шляхту (незалежно від її
етнічного походження й конфесійної приналежності),
орендарів, корчмарів, урядників. Пани відразу ж звернули увагу на те, що повстанці «вогню і мечу»
піддавали «лише шляхетський стан», намагаючись "
повністю його знищити". Тому не без підстав брацлавський воєвода А. Кисіль одним з перших побачив у ній «жахливу селянську війну». Генератором соціальної активності селянських мас виступав козацький
ідеал. У їх самосвідомості зафіксувалося стереотипне уявлення про козака як людину, вільну від будь-яких обов'язків перед паном і державою (за винятком військового) і котра користується особливим імунітетом (особиста воля, право володіння землею, своя юрисдикція тощо). Саме тому, що боротьба за здобуття козацького імунітету стала загальноукраїнським явищем, селяни і міщани масово покозачувалися («хлопство, збунтувавшись, у козацтво пішло») й запроваджували «козацькі порядки». Вони, по суті, означали не що інше, як створення органів місцевого самоуправління, що стали основою адміністративних структур Української держави.
На початок серпня соціальна боротьба вийшла за межі звичайного повстання. Вперше в історії України вона охопила більшу частину її території. Зміст боротьби полягав у знищенні існуючої системи соціально-економічних відносин, виборенні особистої свободи, права власності на землю та сільськогосподарські угіддя. З огляду на це можна стверджувати, що протягом липня вона переросла у
Селянську війну, що тривала до червня 1652 р.
Яку позицію зайняла польська еліта щодо розв'язання українського питання? Вона була на диво одностайною у несприйнятті навіть у зародковому стані ідеї української державної автономії. Тому під час розробки інструкції посольству для переговорів з Б.Хмельницьким промовці наголошували на неприпустимості поступок, якщо козаки захочуть «відірвати від королівства якусь частину землі». Тому до її
змісту вноситься застереження комісарам — ні в якому разі не дозволяти створення " особливого уділу з володінь Речі Посполитої".
За обставин, коли, з одного боку, проти мирних переговорів виступали маси селян і міщан, підтримувані радикальним угрупованням старшини (очолював
М.Кривоніс), а з другого — більшість шляхти, переговори заходять у безвихідь. Стає реальною загроза відновлення воєнних дій. Тому Б.Хмельницький проводить майстерне маневрування силами 100—
110-тисячної армії між Старокостянтиновим і Пиляв-
82
Українське національне відродження. Створення козацької держави
цями й обирає місцевість майбутнього бою, де можливо було б використати кінноту.
На початку вересня українці розташувалися неподалік Пилявець: на правому березі р. Ікви головні
сили армії, а на лівому — полки М.Кривоноса. їх з'єднувала вузька гребля, яку зміцнили шанцями та гарматами. Зумівши за допомогою розвідки дезінформувати польське командування, гетьман заманив сюди 80—90-тисячне вороже військо, котре 19 вересня розташувалося табором на пагорбах і в заболочених долинах. Реально оцінивши співвідношення сил, він вдався до тактики активної оборони табору з наступним завданням потужного контрудару. Битва розпочалася 21 вересня. Незважаючи на втрату у цей день переправи, Б.Хмельницький наступного дня провів добре скоординовану широкомасштабну наступальну операцію з обох таборів й розгромив противника. Ця перемога дозволила укра-
їнському командуванню перебрати ініціативу у веденні
воєнних дій, створила сприятливі умови для визволення Західного регіону.
Західний похід армії.
Укладення українськопольського перемир'я
І Хмельницький вирушає на захід, узявши спо-
— чатку в облогу Львів (8—26 жовтня), а згодом
Замостя (6—21 листопада). Для організації
боротьби населення Белзького, Волинського і Руського воєводств розіслав у різні райони свої полки. До середини листопада вони разом із загонами місцевих повстанців звільнили увесь західноукраїнський регіон.
Тут розпочалося формування державних інституцій,
зокрема полково-сотенного територіально-адміністративного устрою. Вперше з часів княжої Русі реальною стала можливість об'єднання українських земель у межах національної держави.
Чи усвідомлювало важливість цього історичного моменту українське керівництво? У гетьманській програмі вперше з'являються думки про необхідність звільнення західноукраїнських земель. Б.Хмельницький вважав підвладною собі Галичину, заявляв про готовність у разі потреби продовжити наступ у центральні райони Польщі («нас Вісла з Божою поміччю ласкаво через себе перенесе»). Однак національна державна ідея ще не сформувалася і не стала наріжним каменем політичної програми молодої еліти,
що залишалася в полоні автономізму. Осіння кампанія проводилася не стільки з метою включення Західного регіону до складу держави, скільки для рефор-
мування державного устрою Речі Посполитої: запровадження абсолютизму й визнання за Україною
(щонайменше в складі Київського, Брацлавського,
Чернігівського, Подільського і Волинського воє-
водств, де козаків багато") таких же прав, які мала
Литва (схоже, саме у зв'язку з цим в оточенні гетьмана точилися розмови про утворення Руського князівства). Ці сподівання пов'язувалися з обранням на трон короля (Владислав IV помер у травні) спочатку московського царя, пізніше — трансільванського князя, а коли ці надії стали примарними —
королевича Яна Казиміра, котрий начебто обіцяв бути «руським королем».
Саме тому Б.Хмельницький та його прибічники припустилися великої політичної помилки, якої згодом так і не вдалося виправити: замість того, щоб укріпитися на західних кордонах (як це радили
М.Кривоніс і П.Головацький), вони пішли 21 листопада на укладення перемир'я з Яном Казиміром, за яким передбачалося повернення армії «на Україну».
Перемир'я справді потрібно було укладати, бо армія втрачала боєздатність й була неспроможною проводити взимку наступальні операції на терені Польщі,
але в жодному разі не можна було відводити полки від західних рубежів. Адже український уряд втрачав велику територію з високорозвинутим виробництвом, а Польща отримувала напрочуд вигідний стратегічний плацдарм для зосередження й утримання за рахунок українського населення своєї
армії, готової у сприятливий момент розпочати наступ.
Окрім всього іншого, в разі поновлення воєнних дій вони велися б виключно на українських землях, що прирікало останні на спустошення й руйнацію продуктивних сил.
Уже під час відходу гетьмана від Замостя почали виявлятися серйозні розходження між його планами та можливими поступками з боку новообраного короля. Б.Хмельницький наполягав, щоб польське військо не просувалося далі Старокостянтинова й заборонив магнатам з'являтися до маєтків розташованих південніше Білої Церкви та у Лівобережній
Україні. В універсалі від 22 грудня до шляхти повідомив її про своє право виступати в разі необхідності у захист населення Західного регіону. Розпорядився також залишати залоги в містах на схід від лінії р.
Горинь — м. Кам'янець-Подільський. Зі свого боку Ян Казимір домагався від нього розпуску по домівках селян і міщан, а також направив у залишені
українським військом райони підрозділи коронної
армії.
Наступ жовнірів, повернення до маєтків панів із
83
Історія У краї ни
загонами озброєних слуг наштовхнулися на сильний спротив з боку селян і міщан. Все ж, зломивши його, до лютого 1649 р. полякам вдалося окупувати територію по лінії м. Бар — м. Меджибіж — межиріччя Горині і Случі.
їх спроби проникнути далі від неї на схід і південь зазнали невдачі.
Розробка Б.Хмельницьким наріжних принципів української державної ідеї.
Початок становлення українського монархізму
таких обставин 20 лютого 1649 р. у Пере-
СЯ|>яславі розпочалися українсько-польські
переговори. їх перебіг показав, що на цей час гетьман, переосмисливши уроки минулорічної боротьби, вперше в історії української суспільнополітичної думки сформулював основні принципи національної державної ідеї. Надалі вони були розвинуті під час його квітневих переговорів з московським посольством Г.Унковського.
По-перше, у розмовах з королівськими комісарами було чітко засвідчене право українського народу на створення держави в етнічних межах проживання. В реалізації цього гетьман відтепер убачав основну мету своєї діяльності («виб'ю з лядської неволі народ весь руський… А ставши на Віслу, скажу дальшим ляхам: сидіте, мовчіте ляхи»).
По-друге, було висловлено ідею незалежності
утвореної держави від влади польського короля. Як підкреслював Б.Хмельницький у розмові з Г.Унковським, «а нас Бог від них увільнив — короля ми не обирали і не коронували, і хреста йому не цілували. А вони до нас про це не писали і не присилали, і
ми волею Божою цим від них стали вільні .
По-третє, сформульовано положення про соборність Української держави. В переговорах з поляками гетьман неодноразово наголошував на намірі „відірвати від ляхів всю Русь і Україну“.
По-четверте, утворена Українська держава розглядалася як спадкоємниця Київської Русі.
Б.Хмельницький повідомив Г.Унковському про можливість замирення з Річчю Посполитою лише за умови визнання її урядом незалежності козацької
України в тих кордонах, що „володіли благочестиві великі князі“.
Протягом цього часу відбувалися серйозні зміни
і в самосвідомості українців: пришвидшується розви-
ток ідей Батьківщини, її єдності та незалежності,
чуття спільної мети й ідентичності. Польський історик другої половини XVII ст. В.Коховський засвідчує, що під час переговорів в Переяславі полковник Ф.Джеджалій заявив польським послам:
»Майте для себе Польщу, а Україна нам, козакам, належить". Український посол С.Мужиловський,
розмовляючи в Москві з російськими сановниками,
підкреслив: нині Україна «стала вже їх, козацька земля, а не польська і не литовська». За визнанням польських посланців, котрі в травні побували в козацькій Україні, там «немає короля і не чути про іншу владу, окрім гетьмана з Військом Запорозьким» і
«хлопство всієї України» покладає надії на Б.Хмельницького, що він "їх з підданства Речі Посполитій зможе звільнити".
У політичному житті відбувається заміна функціонування «генеральної» (чорної) ради старшинською, зміцнення гетьманської влади.
Окреслюється процес відродження ідеї українського монархізму, становлення монархічної форми правління. Б.Хмельницький вперше прямо чи опосередковано починає висловлювати думку про свою владу не як владу виборного гетьмана, а самодержавну владу володаря України. 22 лютого він заявив польським послам: «Правда то єсть: жем лихий і
малий чоловік, але мі то Бог дав, жем єсть єдиновладцем і самодержавцем руським». Відомо, що
єрусалимський патріарх Паїсій надав йому титул
«князя Русі і прирівняв його до Костянтина Великого» (тобто римського імператора Костянтина І
Великого). Польський анонімний автор праці про королювання Яна Казиміра (кінець XVII ст.) наводить дані, що під час переговорів з трансільванським посольством, Б.Хмельницький обіцяв князеві допомогти захопити польську корону за умови визнання його, гетьмана, незалежним «князем всієї Руської
землі» з столицею в Києві. У листі до короля від 8 березня члени польського посольства підкреслювали:
«йому (Б.Хмельницькому — Авт.) вже не про козацтво (йдеться), тільки про володаря й князя
Руських провінцій, як він наказав звертатися до нього, хоч і скритно».
Нова політична програма висувала як першорядне завдання включення до складу держави Західного регіону. З огляду на це насамперед потрібно було закріпити за собою контрольовану територію. І за умовами укладеного 25 лютого з польським посольством перемир'я, гетьман добився визнання де-факто автономії козацької України. Кордон між нею і Річчю
Посполитою мав проходити по ріках Горинь,
84
Українське національне відродження. Створення козацької держави
Прип'ять та м. Кам'янець-Подільський, через який заборонялося переходити польським підрозділам,
урядовцям і шляхті.
продолжение
--PAGE_BREAK--Збаразько-Зборівська кампанія.
Укладення Зборівської угоди
В
есною почала стрімко наростати хвиля національно-визвольної і соціальної боротьби на терені Подільського воєводства,
межиріччі Случі й Стиру, Овруччині. За визнанням уже київського воєводи А.Кисіля, «тут, від Дніпра до
Стиру , все повністю покозачилося ». За умов небажання польського уряду йти на серйозні політичні
поступки, сподівання на продовження діалогу стають примарними. Б.Хмельницький розпочав мобілізацію.
За словами українського літописця Самовидця, «так усе, що живо, піднялося в козацтво». Польща також завершує підготовку до воєнних дій. І 31 травня 10—
12-тисячне військо вторгнулося у південно-східну
Волинь. Відбулися бої в околицях Заслава, у Сульжиницях, Зв'ягелі, Острополі та в інших містах.
Десятки поселень були повністю знищені жовнірами;
край сплив кров'ю. Основні сили поляків на чолі з польним гетьманом А.Фірлеєм спинилися під Старокостянтиновом.
Довідавшись про наступ ворога, Б.Хмельницький вирушив у похід, маючи на меті звільнити українські землі від Перемишля до кордону з Московією. Його раптова поява під Пилявцями викликала паніку серед жовнірів, котрі поспішно відступили до
Збаража. До початку липня їх чисельність тут зросла до 15 тис. осіб. Тим часом, отримавши відомості про наміри короля силами литовської армії Я.Радзівілла завдати удару у напрямку Києва з подальшим виходом у тил українцям, гетьман направив проти нього київського полковника С.М.Кричевського з наказом будь-що зірвати плани ворога. Відчайдушна атака українцями литовських підрозділів 31 липня під Лоївом,
незважаючи на завдану їм поразку і смерть полковника, настільки знекровила ворога, що литовський гетьман змушений був відмовитися від виконання королівського наказу.
Маючи у розпоряджені до 100 тис. вояків,
Б.Хмельницький, об'єднавшись, ймовірно, 8—-
9 липня з військом Іслам-Гірея (близько 30—
40 тис. осіб), вирішив наступати на противника. Ранком 10 липня українсько-кримська кіннота з'явилася під Збаражем. Так розпочалася Збаразька облога.
Протягом липня — початку серпня гетьман провів
7 великих приступів: 13, 17, 19, 20, 21, 31, липня,
6 серпня. Для повної блокади поляків з 20 липня розпочалися роботи щодо зведення навколо ворожих позицій високих валів і копання глибоких ровів. На початку серпня становище жовнірів стає безнадійним:
лютував страшний голод, гостро відчувалася нестача води.
Дізнавшись 7 серпня про наближення королівської
армії, Б.Хмельницький вирішив атакувати її на марші.
Взявши із собою близько 40 тис. українців і 20—30
тис. татар, разом з ханом, очевидно, вночі з 13 на
14 серпня вирушив назустріч Яну Казиміру. За допомогою місцевого населення основні сили вдалося заховати в лісах біля Озерної та Зборова, інше угруповання (мало вийти в тил полякам) — неподалік
Млинівців. Тим часом 20-тисячне польське військо,
прибувши 13 серпня в околиці Зборова, готувалося до переправи через болотисту Стрипу. Туманного й дощового ранку 15 серпня вона розпочалася.
Б.Хмельницький завдає противнику одночасного удару з фронту і з тилу, де події розгорталися особливо успішно. Українці й татари розгромили жовнірів
і погнали їх до обозу під Зборів. За свідченням одного з учасників битви, трупи встелили дорогу «на велику милю» (бл. 8—10 км.). Дуже сильним був удар і з фронту. Зім'явши корогви князя С.Корецького, атакуючі зробили вигляд, що наступатимуть на праве крило, але потім блискавично змінили напрям просування й обрушилися на ліве крило. Поляки не витримали й почали втікати, намагаючись заховатися в коноплях, не дбаючи «ні про вітчизну, ні про короля». Лише мужність короля й стійкість німців дозволили жовнірам оговтатися й повернутися на поле бою. Увечері він затих.
Становище польської армії було катастрофічним.
Вона втратила бл. 7 тис. осіб, у т.ч. понад 3 тис.
убитими. Командування розуміло, що не має підстав сподіватися ні на перемогу «у відкритому бою», ні
на те, щоб витримати облогу. У пошуках виходу із критичного становища король звернувся з листом до хана, пропонуючи розпочати переговори. Останній погодився, оскільки був принциповим противником розгрому Речі Посполитої й утворення незалежної Української держави. У боротьбі
України з Польщею вирішив проводити політику
«рівноваги сил», що вела до їх взаємного виснаження й давала можливість Криму відігравати провідну роль у Південно-Східній Європі.
Наступного дня битва відновилася. Якщо татари
«легко наступали» на польський табір, то українці розпочали відчайдушний штурм Зборова. Опівдні
85
Історія У краї ни
українці посилили натиск на табір і двічі проривалися у нього, але, наштовхуючись на сильний спротив,
відступали. Вночі в обозі розпочалася паніка, яку з великими труднощами королю вдалося вгамувати.
серпня воєнні дії припинилися. Переговори хана з королем завершилися укладенням договору, що передбачав установлення «вічної приязні» й надання взаємної допомоги проти ворогів. Польща згодилась також на передачу Криму щорічних упоминок,
виплату 200 тис. талерів, визнання 40 тис. козацького реєстру. Після гострих дискусій Ян Казимір погодився на таємну 6 статтю, в якій татарам дозволялося «вільно спустошувати край, повертаючись назад» (іншими словами — грабувати й брати ясир на українських землях).
За таких умов Б.Хмельницький намагався зберегти якомога більшу автономію для козацької
України. До її складу мали ввійти Брацлавське,
Київське, Чернігівське воєводства, східні райони
Волинського і Подільського воєводств. Проте довелося піти на серйозні поступки. Згідно з укладеним
серпня договором територію держави складали лише Брацлавське, Київське і Чернігівське воєводства. Втрачалася територія Барського, Зв'ягель-
іського, Любартівського, Миропільського, Остропільського й Подністровського полків. Чисельність козацького реєстру встановлювалася в 40 тис. осіб.
Шляхта отримала право повернутися до маєтків; селяни і міщани повинні були виконувати дореволюційні
повинності. А питання скасування унії відкладалося до рішення сейму. 24 серпня було знято облогу Збаража. Воєнна кампанія завершилася. Таким чином,
спроба створення соборної незалежної держави зазнала невдачі. Гетьман змушений був задовольнитися одержанням козацькою Україною автономії у межах
Речі Посполитої.
Внутрішня і зовнішня політика українського уряду.
Формування державних інституцій
Г
*'\ дним з перших трагічних наслідків договору
І стало жахливе пограбування татарами зе-
мель Волині, Галичини й особливо Поділля.
Було спустошено Острог, Заслав, Сатанів, Бар,
Меджибіж й багато інших міст (всього близько 70).
Згідно зі свідченням автора «Рифмованої хроніки»,
Поділля настільки збезлюділо, що не було кому не лише рятувати дітей-сиріт, а й мертвих ховати.
Умови договору висунули перед українським урядом комплекс питань політичного й суспільноекономічного характеру, від вирішення яких залежала доля держави. Серед них чи не найскладнішим було
— запобігти соціальному вибухові селян і міщан,
оскільки передбачалося відновлення старої моделі
соціально-економічних відносин і вилучення з козацького стану десятків тисяч осіб з їх наступним поверненням до «підданства». Вже у вересні розпочався рух селян і міщан, котрі хотіли бути «собі
вільними» й не мати «над собою дідичних панів».
Особливої сили він набирає на початку 1650 p., коли після затвердження сеймом Зборівського договору розпочалося масове повернення панів до маєтків.
За таких обставин Б.Хмельницький проводиз гнучку соціальну політику. З одного боку, він розсилав універсали для «втихомирення» населення, з другого — домагався від А.Кисіля «скромного» поводження шляхти з підданими, відмовився залучати панів до складання реєстру, дозволив залишатися у війську багатьом виписаним з реєстру, хто мав виконувати обозну службу. Наприкінці лютого — на
Запорозька Січ в половині XVII ст.
/>
86
Українське національне відродження. Створення козацької держави
початку березня у Києві зібралася старшинська рада, рішення якої засвідчили прагнення Б.Хмельницького не допустити відновлення найгрубіших форм експлуатації трудящих, національно-релігійних утисків. Рішення ради зафіксували також намагання старшини перетворити козацтво на привілейований стан українського суспільства, змусити селян визнати своє підлегле шляхті й гетьманській владі
становище. Місцеві органи влади одержують розпорядження «жорстко страчувати» учасників соціальних виступів тощо.
І все ж з березня стрімко наростає хвиля антифеодальної боротьби. Селяни і міщани йшли до «козаків джурами» або переселялися за Дніпро й створювали слободи. Посилюються виступи населення на окупованих поляками землях. За свідченням одного з магнатів, «хлопи від Львова, від Стрию, від Устя йдуть таборами між Прутом і Дністром через Волоську землю до Могилева, в Україну… йдуть щодня… Не думають нам хлопи біля Бара, а тим паче за Баром і
в Подністров'ї жодних маєткових повинностей відбувати і панів своїх слухати чи у послушенстві панів залишатися». Влітку соціальна боротьба набрала особливо гострого характеру на Брацдавщині та Лівобережній Україні. Не без сприяння органів влади на початку 1651 р. у Брацлавщині спалахує антишляхетське повстання. Кам'янецький каштелян С.Лянцкоронський підкреслював прагнення подолян «знищити ляцьке ім я .
Важливе місце у політиці гетьмана посідала проблема реорганізації адміністративно-територіального устрою України та зміцнення державних інституцій.
На початок 1650 р. було сформовано 16 полків, які
становили територіальне ядро (180—200 тис. кв.
км.) держави, де проживало у цей час близько 1,4 —
1,6 млн. осіб. У цілому завершується також творення державних інституцій козацької України.
Старшинська рада перетворилася (замість генеральної ради) в головний орган державної влади, що вирішувала політичні, економічні, військові й інші
справи й ухвали якої були обов язковими для гетьмана. Останній очолював уряд й державну адміні-
страцію, був головнокомандуючим, скликав ради,
відав фінансами, керував зовнішньою політикою.
Б.Хмельницький неухильно проводив курс на зосередження в своїх руках всієї повноти влади. За словами ротмістра С.Чарнецького (майбутнього талановитого польського полководця), „всі (його) шанують як Бога; у воєводствах Київському, Брацлавському, Чернігівському і Сіверському так управляє, як і в Чигирині“. Він рішуче добивався
виконання органами влади прийнятих рішень; без його відому полковники не мали права розв'язувати важливі справи державного життя. Гетьман розглядав свою залежність від польської Корони як чисто формальну й з літа 1650 р. почав замислюватися над питанням про встановлення династичного зв'язку з молдавським господарем В.Лупу.
Керівні військово-адміністративні посади займала генеральна старшина. На території полків влада перебувала у руках полковників, сотників, отаманів.
На місці станово-шляхетської системи земських і
підкоморських судів виросла мережа нових козацьких судів. Замість ліквідованого доменіального
(за винятком монастирського) судівництва виникали сільські суди. Незмінним залишалося міське судівництво. Побутувала практика поєднання судової й адміністративної влади, що заборонялася
Литовськими статутами. Налагоджується функціонування державних органів у сфері стягнення податків з населення. Серйозна увага приділялася будівництву храмів, розвитку освіти, захисту найбільш обездолених (у кожному місті й селі будувалися для бідняків і сиріт спеціальні притулки), боротьбі з кримінальними злочинцями.
Вдалося домогтися зміцнення міжнародного становища держави, зростання її ролі як суб'єкта відносин у Східній і Південно-Східній Європі. Гадаємо, що саме у другій половині 1650 р. укладається угода з Портою про надання українським купцям права вільно плавати Чорним морем, безмитної
торгівлі у портах імперії та перебування в Стамбулі
українського резидента. Влітку 1650 р. Б.Хмельницький погодився прийняти турецьку протекцію і
наприкінці року султан взяв його „під крила і протекцію неосяжної Порти“. Справа тепер залишалася за відповідною ухвалою старшинської чи генеральної
ради. Вдалося уникнути загострення відносин з
Росією й домовитися з Трансільванією про координацію дій проти Польщі. Гетьман змусив господаря
Молдавії відмовитися від проведення антиукраїнської
політики; підтримував дружні відносини з Валахією;
налагодив стосунки з Венецією; розпочав пошук шляхів порозуміння з Швецією.
І все ж таки проблема нейтралізації негативних наслідків кримсько-польського договору залишалася нерозв'язаною. Кримська верхівка домагалася створення антимосковської коаліції (із залученням до неї козацької України) з метою проведення війни,
щоб прилучити землі Астраханського і Казанського ханств. А загострення українсько-польських відносин наприкінці 1650 р. загрожувало зірвати ці наміри
87
Історія У краї ни
й утягти ханство у воєнні дії Намагаючись уникнути участі в них, Іслам-Гірей тривалий час відмовляв
Б Хмельницькому у допомозі і лише під тиском султана направив наприкінці лютого 1651 р 5—6 тис татар з нурадин-султаном Казі-Гіреєм з наказом ухилятися від боїв з поляками
продолжение
--PAGE_BREAK--Відновлення
воєнних дій.
Битва під Берестечком.
Укладення Білоцерківського
договору
Т~ 1 ольський уряд вирішив не допустити зміцнен-
ії І ня Української держави 119 лютого 1651 р
Лit 12—14-тисячна польська армія на чолі з польним гетьманом М Калиновським перейшла у наступ Наступного дня вона атакувала м Красне, де з основними силами брацлавського полку перебував полковник Д Нечай У запеклому бою майже всі козаки полягли (в т ч і Д Нечай), хоча й ворог втратив до І тис жовнірів Продовжуючи наступ, поляки захопили Мурафу, Шаргород, Чернівці, Ямпіль
Завдяки добре організованій кальницьким полковником І Богуном обороні вінницького монастиря
(11—20 березня) наступ М Калиновського загальмувався 3 підходом сюди 20 березня українських полків, польська армія відступила спочатку до Бара,
а потім Кам'янця-Подільського За місяць боїв вона втратила близько 6 тис вояків
Український гетьман переходить у наступ Однак вичікувальна тактика володаря Криму та його протидія проведенню українцями наступальних операцій позбавили Б Хмельницького ініціативи й прирекли на пасивність (близько місяця 100—110-тисячна армія тупцювала на місці у районі Тернополя-Збаража) Це дозволило Яну Казиміру завершити мобілізацію величезної армії (десь 200 тис жовнірів, шляхти й озброєних слуг) і привести її 19 червня під Берестечко В цей час Казі-Гірей вступає в переговори з правлячими колами Польщі щодо можливості замирення з ханом
Після зустрічі приблизно 20—21 червня з 30—
40-тисячною ордою Б Хмельницький подався до
Берестечка, де 28 червня розпочалися бої їх перший день скінчився невдачею для кримсько-української
кінноти (до речі, українців було небагато), яка змушена була відступити 29 червня вона атакувала противника вже значно більшими силами Тепер половину кінноти складали українці В жорстокому
бою польська кіннота зазнала серйозної поразки (лише шляхтичів загинуло близько 200) й відійшла до табору Проте хан хотів домовитися про мир і, за свідченням окремих джерел, вступив у переговори з королем Чим завершилися вони, нам не відомо, але
є підстави гадати, що Іслам-Гірей вирішив не брати участі у майбутній битві Джерела зафіксували пасивність дій орди 30 червня, котра лише опівдні
зайняла позиції на схилах пагорба, звідки хан приглядався, за визнанням одного з шляхтичів, «готуючись до втечі» І чи не тому основні сили орди знову були відведені на пагорб'1 Сам він з кількома сотнями вершників спостерігав за розвитком битви, що розпочалася приблизно о 16-й годині атакою польських полків лівого флангу під проводом І Вишневецького українських позиції Разом з окремими підрозділами татар їм вдалося затримати просування ворога
Бездіяльність хана дозволила королю перехопити ініціативу й розпочати наступ силами центру й правого флангу Від гарматного пострілу по його ставці Іслам-Гірей стрімко кинувся за пагорб, і, наче за сигналом, вся орда почала швидко відступати у напрямі м Лешнева Українська армія одразу ж потрапила у катострафічне становище Крім цього, хан затримав при собі гетьмана (котрий прибув до нього, щоб переконати у необхідності повернутися назад)
до кінця першої декадилипня, що вкрай негативно позначилося на боєздатності українського війська
Проте 10 липня воно все ж зуміло, хоча й з великими втратами, вирватися з оточення Отже, можна сказати, що трагедія під Берестечком стала закономірним результатом зовнішньополітичного курсу
Криму
/>
Герб війська Запорозького
88
Українське національне відродження. Створення козацької держави
Польська і литовська армії до початку вересня окупували північні, центральні й західні райони козацької України Впав Київ Народні маси розгорнули партизанську боротьбу, що набрала особливо великого розмаху у Поділлі й Чернігівщині Завдяки організаторській діяльності Б Хмельницького вдалося відновити боєздатність армії, зупинити під Білою
Церквою просування противника й змусити М Потоцького погодитися на переговори Все ж укладений
28 вересня Білоцерківський договір зводив нанівець автономію держави її територія обмежувалася
Київським воєводством, кількість козаків зменшувалася до 20 тис , пани одержали право повертатися до маєтків, гетьман підпорядковувався владі коронного гетьмана тощо
Батогська битва
і виборення козацькою
Україною незалежності.
Наслідки Селянської війни
w«розуміло, що такі наслідки боротьби не мог-
ОС ли задовольнити ні український уряд, ні
населення козацької України І відразу ж проти відновлення дореволюційних порядків виступили широкі кола народних мас, підтримувані радикальним угрупованням старшини Незважаючи на заходи гетьманської влади, вкрай напруженою склалася ситуація на теренах Чернігівського і Брацлавського воєводств Під час складання нового реєстру спалахнуло повстання козаків Корсунського полку на чолі
з колишнім полковником Л Мозирею Хоча воно наприкінці 1651 р було придушене, а Л Мозирю страчено, у Лівобережній Україні з'явилися самозвані гетьмани Вдовиченко, Бугай, Боданко, Дедюля
Внутрішньополітичну ситуацію ускладнювала також опозиція гетьманові з боку полковників І Богуна
С Пободайла, М Гладкого
Намагання Б Хмельницького стабілізувати становище (виключення з реєстру 8 тис козаків,
надіслання таємних універсалів мешканцям Брацлавщини з проханням терпляче зносити підданство панам» й обіцянкою «зняти з них це ярмо» весною та ін ) успіху не мали Поява на початку березня
1652 р на Лівобережжі підрозділів польської армії
викликала тут новий спалах боротьби Розпочалося масове переселення мешканців Чернігівського воєводства на територію Миргородщини, Полтавщини,
Гадяччини тощо Серед радикального угруповання старшини визріває задум зміщення Б Хмельницько-
го Хоча він був викритий і за рішенням ради у середині травня було страчено групу полковників і
сотників, розвиток подій виходив з-під контролю уряду. Виникла загроза вибуху громадянської війни
(за словами Б Хмельницького, «Русі з Руссю»), що могла знищити молоду державу
Гетьман вчасно зрозумів цю страшну небезпеку
Тому з кінця квітня розпочав мобілізацію полків для наступу проти 16—20-тисячного ворожого війська,
яке стояло табором під Батогом На початку другої
декади травня Б Хмельницький вирушив у похід,
заручившись підтримкою Криму, невдоволеного політикою Варшави 1 червня авангард українськокримського війська під проводом гетьманського сина
Тимоша розпочав бої з противником Наступного дня підійшов Б Хмельницький Оглянувши величезний табір поляків, він зрозумів, що у М, Калиновського замало сил для його одночасного захиступо
всьому периметру Тому вирішив завдати удару з усіх боків У другій половині дня розпочалася стрімка атака Не минуло й години бою, як польська кіннота заметушилася й розпочала готуватися до втечі
Помітивши це, М Калиновський наказав німецьким піхотинцям відкрити вогонь по утікачах У цей критичний момент українські розвідники запалили у ворожому таборі солому й сіно Жовнірів охопила паніка, що полегшило украінсько-кримським підрозділам прорив у середину табору Оволодівши ним, українці пішли на штурм редутів, де закрилися німці, й до заходу сонця захопили їх Перемога була повною За всю свою середньовічну історію Польща не зазнавала такого страшного розгрому Загинуло щонайменше 8 тис жовнірів, у тч половина всіх гусар Речі Посполитої
Поразка поляків викликала масове повстання населення козацької України проти шляхти, і до початку липня на всій її території відновлюється функціонування національних органів влади Українська держава виборола фактичну незалежність, що створювала сприятливі умови для реалізації національної ідеї У
джерелах знаходимо згадку про карбування восени
1652 р власної української монети Гетьман почав міркувати над створенням 50-тисячної регулярної
армії Зміцнювалася його влада
Б Хмельницький де-факто визнав соціальноекономічні наслідки Селянської війни, що знаменувало
Гі завершення Нова модель соціально-економічних відносин мала свої особливості Були ліквідовані, за невеликим винятком, велике й середнє землеволодіння, фільварково-панщинна система господарювання й кріпацтво Більшість земельного фонду про-
89
Історія У краї ни
гнаних феодалів, королівщин и католицької церкви перейшла у власність державного скарбу. Зросло землеволодіння православних монастирів. Започатковується складання гетьманського й старшинського землеволодіння, завершується процес утвердження козацької земельної власності. Значна частина земель переходить до рук селян, котрі виступали її співвласниками нарівні з державою.
Відбулися істотні зміни у соціальній структурі
суспільства. Було ліквідовано стан великих і середніх світських землевласників, різко зменшилася кількість дрібної шляхти, але зросла Гі роль у політичному житті. Провідна роль у суспільстві перейшла до козацького стану. Істотно поліпшилося становище селянства, котре здобуло особисту свободу, власницькі права на землю, право вступу до козацького стану. Зміцнився статус православного духовенства.
Провідна роль у житті міст перейшла до рук українців. Пришвидчився процес формування нової
еліти суспільства.
Щоб уникнути продовження воєнних дій,
Б.Хмельницький намагався схилити уряд Речі Посполитої до визнання незалежності козацької України,
що дозволило б, за його словами, "і нам, і Речі Посполитій жити у спокої". Однак польська еліта виявилася неспроможною відмовитися від імперської ідеї
відновлення свого панування. Тому точиться гостра дипломатична боротьба. Польський агент ксьондз
С.Щитницький у листі до канцлера підкреслював, що метою діяльності Б.Хмельницького є «абсолютно й незалежно від жодного монарха панувати, і всі ті
землі мати у володінні, які починаються від Дністра,
йдуть до Дніпра й далі до московських кордонів...».
Погіршення
геополітичного становища.
Жванецька кампанія
f' априкінці 1652 р. Річ Посполита пришвид-
" ■ * шує підготовку до нового наступу. У лютому
1653 р. її підрозділи атакували Погребище,
Прилуки й інші міста Брацлавщини. Через місяць почалося вторгнення 8-тисячної армії, яка, прямуючи до
Умані, знищила десятки міст і сіл. Лише після поразки під Монастирищем, вона відступила з території
Української держави.
Весною 1653 р. почало ускладнюватися міжнародне становище козацької України. Справа в тому, що гетьман, намагаючись прилучити Молдавію до антипольського союзу, домігся одруження (серпень 1652
р.) сина Тимофія з донькою В.Лупу Розандою, не пе-
редбачивши при цьому негативних наслідків цієї
акції. Османська імперія виступила проти включення Молдавії в сферу політичних інтересів України.
т/> • ..и
ІЧрім того, українсько-молдавський союз насторожив володарів Валахії і Трансільванії, які пішли на зближення з Річчю Посполитою. А внаслідок нерозважливих дій Т.Хмельницького у Молдавії у травні,
розпочалося оформлення антиукраїнської коаліції у складі Речі Посполитої, Валахії й Трансільванії, до якої згодом приєдналася (після державного перевороту) і Молдавія.
На цей час почали проявлятися й негативні
наслідки тривалої боротьби за незалежність.
Внаслідок воєнних дій сильного спустошення зазнало Правобережжя (було знищено понад 100 міст і
містечок). Вони разом з голодівками й епідеміями чуми й холери (1650—1652 pp.) зумовили важкі втрати серед населення (обезлюдніли цілі райони). Розорення козацтва унеможливлювало значній його частині
виконувати військову повинність. Не можна ігнорувати й того факту, що напруга боротьби породжувала серед частини населення зневіру й розчарування у неможливості виборення перемоги, посилювала серед нього промосковські настрої.
Саме ці фактори у поєднанні з невдоволенням,
грабежами татар і невдачами Тимофія у Молдавії
викликали приблизно 20 червня масовий виступ вояків у таборі під Городком (Поділля) проти політики
Б.Хмельницького. Внаслідок цього йому довелося відмовитися від продовження походу у Галичину й повернутися до Білої Церкви. Влітку він припускається нової помилки у молдавській політиці, внаслідок якої
близько 18—19 серпня 6—8-тисячне українське військо під проводом Тимофія було оточене у Сочаві
молдавсько — валасько -трансільвансько — польськими підрозділами. Вона призвела також до погіршення відносин з Кримом і Портою.
22 серпня польське військо на чолі з Яном Казиміром виступило з-під Глинян у похід проти козацької
України. На початку жовтня назустріч вирушив
Б.Хмельницький. Об'єднавшись у дорозі з татарами, направив до Сочави значні сили, не знаючи про смерть сина (помер від рани у середині вересня).
Вони незабаром повернулися, бо обложені українці
домоглися почесної капітуляції й залишили Сочаву.
Отримавши трагічну звістку про загибель Тимофія,
гетьман подався до Кам янця, щоб перехопити на марші поляків. Тим часом король після двотижневого перепочинку під Кам'янцем 29 вересня виступив до Бара, плануючи подальший наступ до Білої Церкви. Однак, дізнавшись біля с. Зеленче про об'єднан-
90
Українське національне відродження. Створення козацької держави
ня українсько-кримського війська, вирішив повернутися й зупинитися табором біля м. Жванець, споді-
ваючись на підхід союзників. 8 жовтня близько 49
тис. жовнірів зайняли позиції під замком між ріками
Дністер і Жванчик, 21 жовтня розпочалися воєнні дії.
Б.Хмельницький спочатку перебував під Шаргородом, а потім підійшов до Бара. Маючи дані про важке становище противника (голод, епідемія, дезертиство), він вирішив відмовитися від проведення битви й досягти капітуляції поляків шляхом їх облоги. І вже на початку листопада вони опиняються майже у повному оточенні. Для активізації воєнних дій і посилення блокади переніс свою ставку до Гусятина. До середини грудня становище жовнірів стає
катастрофічним: від голоду й холоду померло близько 10 тис. вояків і слуг.
За таких обставин король пішов на переговори з ханом (в яких українській стороні відводилася роль статистів), які 15 грудня завершуються укладенням
(в усній формі) Кам'янецької угоди, за якою воєнні
дії припинялися. Польща зобов'язувалася виплатити упоминки, а питання ясиру обходилося мовчанкою,
що практично розв'язувало татарам руки для захоплення бранців на українських землях. Відносно козацької України вона передбачала відновлення не умов Зборівського договору (як це часто стверджується в історіографії), а лише передбачених ним прав і вільностей козацтву. Всі ж інші аспекти договору ігнорувалися. Тому не випадково Крим погодився на негайну окупацію козацької України польськими підрозділами, повернення туди панів, відновлення дореволюційних повинностей селян і міщан. Таким чином, політичні наслідки Жванецької кампанії
виявилися катастрофічними: вони не передбачали навіть автономії для Української держави в складі Речі
Посполитої. Воєнно-політичний союз з ханством ставав фатальним для реалізації державної ідеї.
продолжение
--PAGE_BREAK--Переяславська рада.
Укладення українськоросійського договору та його значення
% цій ситуації перед гетьманом гостро постає
%. проблема пошуку військово-політичної допо-
!моги зовні. У реальному житті її можна було одержати від Порти чи Московії. Адже, як справедливо зауважував Я.Дашкевич, трагедія України полягала в тому, що як соборна держава вона могла виникнути й зміцніти лише під протекторатом одно-
го з сусідів; не було можливості здійснити перехід до незалежності без попереднього залежного періоду.
Більшість старшини надавала перевагу московському варіанту. Зумовлювалося це дією кількох чинників:
приналежністю до православного віросповідування,
наявністю в історичній пам'яті українського народу
ідеї спільної політичної долі за часів княжої Русі,
відсутністю в етнопсихології українців антиросійських настроїв, близькістю мови й культури,
військово-політичною слабкістю Росії у порівнянні з
Османською імперією, що давало надію на збереження Україною повнішої державної самостійності.
В результаті тривалих переговорів 11 жовтня
1653 р. Земський собор вирішив прийняти Військо
Запорозьке «під свою государеву високу руку» й розпочати війну проти Речі Посполитої. 29 жовтня посольство В.Бутурліна виїхало в Україну для юридичного оформлення цього акту з боку гетьмана й старшини. У такий спосіб Московія прагнула запобігти небезпечному для себе зближенню України з
Портою і небажаному зміцненню Польщі у разі її поразки.
Хоча скликана 18 січня Переяславська рада ухвалила рішення про прийняття протекції царя,
подальші переговори ледь не зірвалися через відмову посольства В.Бутурліна присягнути від імені царя в тому, що той не віддасть українців польському королеві й не порушить їхніх прав та вільностей. Лише усвідомлення цілковитої безвиході, неспроможності
власними силами відстояти незалежність, довести до переможного кінця війну з Польщею й домогтися возз'єднання українських земель у межах єдиної
держави змусило гетьмана й старшину погодитися на однобічну присягу цареві як протектору. Адже в разі
відмови від неї знесилена Українська держава залишалася сам на сам з Річчю Посполитою, яка відповідно до Кам'янецької угоди, заручилася підтримкою ханства на проведення її негайної окупації.
Поділяємо міркування І.Лисяк-Рудницького, що гетьман «гостро відчував уразливість геополітичного становища України і його, як і Бісмарка,
переслідував „кошмар коаліцій“. Здається, головною турботою Хмельницького було бажання уникнути війни на два фронти.
Не торкаючись перебігу подальших переговорів
(вони добре з'ясовані в історіографії), обмежимося констатацією факту укладення наприкінці березня в
Москві договору. Він передбачав цілковите збереження за козацькою Україною витворених форм правління й устрою інституцій політичної влади, території, суду і судочинства, армії (в 60 тис. реєстрових козаків),
91
фінансової системи, територіально-адміністративного поділу, нової моделі соціально-економічних відносин, цілковитої незалежності в проведенні
внутрішньої політики Важливе значення мала реалізація Б Хмельницьким ідеї пожиттєвого гетьманства Суверенітет України частково обмежувався в царині зовнішньополітичної діяльності
(відносини з Річчю Посполитою і Портою), а також обов'язком виплачувати данину до московської скарбниці За своїми формально-правовими ознаками договір нагадував акт про встановлення відносин номінальної протекції, але за змістом найімовірніше передбачав створення під верховенством корони Романових конфедеративного союзу, спрямованого проти зовнішнього ворога
Як оцінити значення цього договору, який проіснував лише до вересня 1658 р (часу укладення украінсько-польського Гадяцького договору)'1 Поділяємо міркування О Апанович, ідо він не був „для України ні трагедією, ні ганьбою“ Його значення полягало в наступному
по-перше, в царині міжнародних відносин він засвідчував юридичну форму відокремлення й незалежності козацької України від Речі Посполитої,
по-друге, він служив правовим визнанням
Росією внутрішньополітичної суверенності Української держави, недоторканості існуючих державних інституцій і витвореної системи соціально-економічних відносин,
по-третє, він відкривав перспективу в союзі з
Московією довести до переможного кінця війну з
Річчю Посполитою й завершити об'єднання земель у кордонах національної дерджави,
по-четверте, він виступав у свідомості
нацюнально-патрютичної еліти наступних поколінь,
за визнанням П Орлика, „найсильнішим і найнепереможнішим аргументом і доказом суверенности
України
Осінньо-зимова кампанія 1654—1655 pp.
а її трагічні наслідки для козацької України
епер на чільне місце висуваються завдання,
спрямовані на відрив від Речі Посполитої
придунайських країн, запобіганню вкрай не-
безпечному для України зближенню Польщі
з Кримом та координації дій української та московської армій проти ворога Однак, незважаючи на зусилля української дипломатії, розвиток міжна-
Історія У краї ни
родних відносин складався несприятливо Володарі
придунайських держав воліли залишитися у сфері
інтересів Польщі Порта вирішила підтримати антиросійську позицію Криму Влітку 1654 р між
Кримом і Річчю Посполитою укладається “Вічний договір» про взаємну допомогу, який був ратифікований 22 листопада новим ханом Мегмед-Гіреєм
Усвідомлюючи жахливу небезпеку удару ЗО—
40-тисячного польського війська із заходу та
ЗО—40-тисячної орди з півдня, гетьман прагнув добитися від Росії допомоги і перегляду нею плану дій,
що відводив основну роль боротьбі за оволодіння
Смоленськом і Білорусією Однак, зазнав невдачі, бо бюрократичний апарат Московії виявився неспроможним реально оцінити військово-політичну ситуацію й вчасно переорієнтуватися та надіслати військові сили
Тому Б Хмельницький втратив кілька місяців часу,
сприятливого для наступу проти ворога Цим скористалося польське командування, і в листопаді
30-тисячна армія вторглася у Брацлавщину На початок 1655 р 50 міст Подільського краю були повністю зруйновані, десятки тисяч подолян загинули у боротьбі
Після об'єднання на початку 1655 р з татарами польське командування продовжило наступ до Умані
Лише дочекавшись нарешті 23 січня підходу 10—
12 тис московських вояків, Б Хмельницький виступив у похід Увечері 29 січня неподалік Охматова несподівано для себе він був атакований ворогом, якому вдалося увірватися до табору й захопити
16 гармат Битва набрала затятого характеру Поляки були витиснуті з табору і до ранку 30 січня українцями й росіянами зводяться неприступні
укріплення (здебільшого з возів і саней, снігу й трупів)
Гетьман не втрачав надії вирватися із страшної пастки (армія була оточена в лютий мороз, не маючи ні
палива, ні води) 3 одного боку, готував полки для прориву під захистом табору, з другого — вступив у переговори з кримськими мурзами, аби нейтралізувати їх під час виходу з оточення 30 січня відбувалася гарматна перестрілка, а українська піхота вела влучний вогонь по жовнірах, завдаючи їм великих втрат
Дійшовши згоди з татарами, ранком 1 лютого український табір почав просуватися до Охматова Всі
спроби польської армії розірвати його чи спинити не мали успіху Українці і росіяни, відбивши всі приступи, пройшли через околиці Охматова й подалися до Букова Отже, кровопролитна битва не виявила переможця, жодна з сторін не могла проводити наступальних операцій
92
Українське національне відродження. Створення козацької держави
Польсько-кримське військо відійшло на терени
Брацлавщини, де С Потоцький дозволив союзникам як винагороду брати ясир До кінця березня край перетворився на руїну За допомогою жовнірів татарами було зруйновано близько 270 міст і сіл й 1 тис церков, вбито не менше 10 тис немовлят 1 взято в неволю близько 200 тис осіб Цей жахливий фінал кампанії став важким ударом для гетьмана, котрий починає втрачати надії на можливість одержання від
Московії ефективної допомоги Довідавшись про відхід на початку квітня татар до Криму, він послав у Брацлавщину полки І Богуна та М Зеленського, які
до середини травня звільнили її від поляків
Боротьба уряду за возз'єднання
Західного регіону.
Встановлення спадкоємного гетьманату
Л
очекавшись підходу московського війська
І Бутурліна, 11 липня Б Хмельницький виступив у похід, прямуючи до Галичини У се-
редині серпня українсько-московське військо взяло в облогу Кам'янець-Подільський, під стінами якого гетьман прийняв шведського посла й погодився на спільні ди із шведами проти поляків Не гаючи часу, він вирушив до Львова і після розгрому 29 вересня коронного війська год Городком розпочав облогу міста На початку жовтня Б Хмельницький направив до західних кордонів України корпус Д Виговського і П Потьомкіна, щоб таким чином поширити свою владу на весь західноукраїнський репон Не випадково під час переговорів з посольством львівського магістрату 10 жовтня він підкреслив, що став володарем всієї Руської землі
Здавалося, плани Б Хмельницького про возз'єднання українських земель сповнилися Однак розвиток подій пішов іншим шляхом Шведський король Карл X і його радник колишній польський підканцлер Г Радзейовський вирішили не допустити
(кожен із своїх інтересів) входження Західного регіону до складу козацької України й висунули гетьманові вимогу залишити Галичину Крім того хан,
поспішаючи на допомогу королю, вторгнувся в українські землі За таких умов Б Хмельницький змушений був відмовитися від реалізації програми возз'єднання й на початку листопада залишив околиці Львова
Перед відходом він прийняв королівського посла
С Лубовіцького, якому повідомив про можливість замирення з Польщею лише за умови відмови її уря-
ду від претензій «до всього Руського князівства» і визнання його за козаками по Володимир, Львів, Ярослав
і Перемишль Дорогою українсько-московське військо двічі — під Заложцями (14—15 листопада) і
Озерною (20—21 листопада) — було атаковане татарами Проте, зазнавши невдачі, хан пішов 22
листопада на укладення договору, що передбачав нейтралітет Криму у війні України і Московії проти
Речі Посполитої
З кінця 1655 р визначився ще один згубний для реалізації української державної ідеї фактор Московія, налякана успіхами Швеції в Прибалтиці, пішла на зближення з Річчю Посполитою і в кінці травня наступного року оголосила війну Швеції Б Хмельницький намагався переконати царя у помилковості
цього курсу й направив для захисту українських інтересів на російсько-польські переговори у Вільно своє
посольство, яке, однак, не було допущене до участі
в них Укладене на початку листопада Віденське перемир'я зафіксувало згоду російської сторони після обрання царя на польський трон на залишення козацької України в складі Речі Посполитої
Виходячи із ситуації, гетьман розпочав пошук шляхів до створення з Швецією і Трансільванією антипольської коаліції При цьому пильнував, щоб їх володарі у текстах відповідних договорів зафіксували визнання західноукраїнського регіону складовою частиною Української держави Тому, дізнавшись на початку 1657 р від шведського посла ГВеллінга про визнання Карлом X незалежності України лише в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств, старшинська рада відхилила пропозицію укласти угоду Вона вирішила «не вступати з королем ні в які переговори, поки він не визнає за ними права на всю Україну, або Роксоланію, де є грецька віра та існує їхня мова, аж до Вісли» Під час переговорів з послами Трансільванії та Швеції влітку 1657 р
Б Хмельницикий знову засвідчив твердий намір «отримати всю Україну між Віслою і тутешніми місцями»,
яку вони нікому не віддадуть
Певні надії український уряд покладав на успіх походу у Польщу трансільванського князя Д'єрдя II
Ракоці, котрому на допомогу було послано наприкінці
1656 р корпус А Ждановича Хоча союзники взяли Краків і Варшаву, через прорахунки князя й залишення Польщі Карлом X, похід закінчився повним провалом Тому потрібен був пошук нових політичних комбінацій
Якими ж були напрями політичного розвитку козацької України в 1654—1657 рр Насамперед відзначимо інтенсивний процесутвердження спадко-
93
/>/>
вого гетьманату, як форми управління Б Хмельницький добився великих успіхів в утвердженні своєї
влади Вже влітку 1654 р київський митрополит
С Косов в листі до московського уряду характеризував його, як "їх країни начальника і володаря"
Подібну думку висловив у цей же час у Москві український посол полковник П Тетеря
Б Хмельницький «володів усім один, що накаже, те
і всім військом роблять» Однак, він розумів необхідність дотримання традиційних атрибутів у прийнятті рішень, тому проводив їх через схвалення старшинських рад, що надавало їм в очах козацтва легітимності Зазнає змін і його титулування, яке виглядало по-монаршому «Божою милістю гетьман
Військ Запорозьких»
Цей курс увінчався реалізацією ідеї спадкоємності
гетьманської влади Квітнева 1657 р Корсунська рада обрала його сина Юрія гетьманом, що відкривало шлях до утвердження володарювання династії
Хмельницьких Нова форма правління не мала серйозної ні соціальної, ні політичної опори в суспільстві, вона трималася в основному на титанічній постаті Великого гетьмана та вузького кола його однодумців І справа не в тому, що її не сприйняли козацько-селянські маси, в перспективі вони могли б стати соціальною опорою спадкового гетьманства
Потрібен був час Інша справа — позиція політичної еліти, яка у своїй масі не поділяла монархічної ідеї
й прагнула домогтися утвердження республіканськоолігархічної форми правління Незважаючи на обрання спадкоємця булави, з кінця травня (в умовах різкого погіршення стану здоров'я
Б Хмельницького) розгорілася прихована боротьба за владу Є дані, наче гетьман, дізнавшись про ці
зазіхання з боку генерального писаря І Виговського та полковника ГЛесницького, ледь не позбавив їх життя Вважаємо, що політика Б Хмельницького на утвердження в козацькій Україні спадкового гетьманства носила прогресивний характер, оскільки сприяла консолідації еліти і суспільства навколо державної ідеї, відкривала шлях для запобігання гострій міжусобній боротьбі за булаву
продолжение
--PAGE_BREAK--Смерть Б.Хмельницького та історичне значення його діяльності
ісля важкої виснажливої хвороби в понеділок
6 серпня 1652Р помеР творець Української
держави Ного похорони відбулися
ймовірніше всього 2 вересня в Суботові в іллінській
церкві Значення його постаті в українській історії вбачаємо в наступному
Б Хмельницький зумів об'єднати всі патріотичні сили навколо великої ідеї національного визволення,
спрямував енергію народних мас на розбудову соборної держави та виборення нею незалежності,
першим виробив наріжні принципи національної державної ідеї, яка стала визначальною у визвольних змаганнях нації наступних сторіч,
гнучкість соціально-економічної політики дозволила провести державний корабель повз небезпечні
«соціальні рифи», запобіг вибуху громадянської війни,
що неминуче привело б державу до руйнації,
приборкав анархічну стихію охлократії й отаманства старшини, взяв курс на встановлення спадкового гетьманства,
проявив себе блискучим полководцем, створив боєздатну й добре організовану національну армію,
прийняв військовий статут «Статті про устрій Війська Запорозького», збагатив українське військове мистецтво,
відіграв вирішальну роль у процесі становлення розвідки й контррозвідки Української держави,
створив дипломатичну службу, що забезпечила прорив на шляху до визнання козацької України урядами інших країн як суб'єкта міжнародних відносин, виявив себе тонким і дуже вправним дипломатом
Ліквідація
спадкового гетьманату.
Основні напрями політики уряду І.Виговського
ісля смерті Б Хмельницького загострилася боротьба за владу Першим зробив спробу
»відібрати булаву у Юрія гетьман Г Десниць -
кий, але зазнав невдачі Успішніше діяв І Виговський зібрана в Суботові секретна нарада частини полковників, як встановив Ю Мицик, вирішила, щоб він до часу повноліття Юрія виконував гетьманські функції
На початку вересня старшинська рада обрала його гетьманом — «поки змужніє» Юрій А в другій половині жовтня Корсунська розширена старшинська рада підтвердила це рішення, знявши згадане обмеження 27 жовтня чернігівський єпископ Л Баранович освятив булаву, бунчук і шаблю, які раніше належали Б Хмельницькому, й вручив їх І Виговському
Так було усунуто династію Хмельницьких від влади й скасовано попередню форму правління, тобто, по суті, здійснено лептимним шляхом державний
Історія У краї ни
ж
94
Українське національне відродження. Створення козацької держави
переворот, який зруйнував єдину перепону розгортанню боротьби за владу Адже, попри свою юність і
відсутність визначних здібностей, Ю Хмельницький, як спадкоємець величезних заслуг засновника династії, в очах різних прошарків населення міг відігравати роль символа соборності України, легитимного носія верховної ради Тепер же, коли принцип спадковості гетьманства виявився порушеним, для багатьох старшин з'явилася спокуса поборотися за булаву, що й стало однією з причин руїни Української
держави
Безсумнівно, прихід до влади І Виговського припав на час загострення соціальних суперечностей та ускладнення геополітичного становища країни Можна було очікувати, що такий досвідчений політик спроможе вчасно вжити необхідних заходів, щоб запобігти спалаху громадянської війни На жаль, цього не сталося Лиховісну роль тут зіграли два фактори
Перший — І Виговський виявився нездатним зрозуміти значимість й незворотність перевороту, що стався в ході революції в сфері соціально-економічних відносин й вважав за можливе відновлення їх дореволюційної моделі Другий — новий гетьман став на шлях ігнорування провідної політичної ролі в державі козацтва (висуваючи на неї шляхетство), а також його традиційних принципів соціальної організації
їх негативні наслідки виразно окреслилися уже наприкінці 1657 р Рішуче придушивши заворушення у війську, уряд почав відверто нехтувати традиційними «свободами і вільностями городового й запорозького козацтва, зокрема змістив кошового, заборонив ловити рибу в річках і продавати вино,
поширив практику оренд і збільшення поборів
Здійснюється необачна спроба відновити шляхетське землеволодіння на терені Полтавського і
Миргородського полків
Воднораз серед запорожців і городових козаків шириться невдоволення тим фактом, що вибори нового гетьмана сталися не на чорній раді, тобто без їх участі Окрім цього, чимало козаків і старшин не приховувало антипатії до постаті І Виговського За визнанням козака І Петрова, його „наша братія не любить і “найбільше потерплять ще років три чи чотири, а тоді де оберуть Хмельниченка» Всі ці чинники й зумовили вибух опозиційного руху, я£ий до кінця
1657 р набрав загрозливого характеру Його центрами стали Запорожжя і Полтавський полк Виходячи
із амбітних інтересів, ним вирішили скористатися кошовий Я Барабаш і полтавський полковник
М Пушкар, котрі, як встановила російська дослідни-
ця Т Яковлева, не належали до «промосковського»
угруповання старшини
Зіткнувшись із серйозним спротивом, І Виговський обрав згубну для держави тактику дій Замість того, щоб рішучими діями (мав у розпорядженні
40—60-тисячне військо) придушити виступ, або шляхом поступок залагодити конфлікт, почав схиляти до його розв'язання (всупереч договору 1654 р )
російський уряд До такого ж кроку вдається керівництво опозиції Внаслідок цього обидві сторони несуть відповідальність за створення сприятливих умов для реалізації Москвою планів обмеження суверенітету козацької України та її перетворення в автономну частину імперії
В зовнішній політиці до початку 1658 р проводився курс, спрямований на захист національних
інтересів Було зроблено кроки для відновлення союзницьких відносин з Кримом й порозуміння з
Портою, 16 жовтня укладено договір із Швецією, що передбачав утворення військово-політичного союзу й визнання Гі урядом незалежності України Серйозна увага приділялася вреіулюванню взаємин з Річчю
Посполитою і в жовтні укладається угода не розпочинати воєнних дій й дотримуватися кордону по р
Горинь Правда, з листопада гетьман та Ю Немирич повертаються до ідеї можливості входження на певних умовах козацької України до складу Речі
Посполитої На початку січня 1658 р І Виговський
/>
Іван Виговський
95
передав Яну Казиміру згоду на визнання його сюзеренітету й укладання відповідного договору. Ці кроки не були реалізацією заздалегідь продуманого плану на з'єднання з Польщею й не варто перебільшувати пропольських симпатій гетьмана.
Протягом лютого—березня 1658 р. І.Виговський веде складну й в окремих аспектах важкозрозумілу зовнішньополітичну діяльність. Визначальними були два напрями. З одного боку, він проводив курс на зближення на антиросійській платформі з Річчю
Посполитою і Кримом, з другого — робилися такі поступки Москві, про які російський уряд міг лише мріяти (погодився на прибуття воєвод до «знатних міст» й передачу їм адміністративної влади; уступку
Бихова, Чаусів й інших білоруських міст; пропонував взяти на себе функції «вмиротворення» Зопорожжя й Полтавського полку; пропонував надіслати до міст воєвод з комісарами для складання козацького реєстру й перепису міщан, млинів, оренд тощо).
Початок
громадянської війни.
Полтавська трагедія
осковія майстерно розігруючи карту примирення сторін, по суті провокувала загострення боротьби між ними, формую-
чи з козацтва, старшин і духовенства угруповання своїх прихильників. Тим часом М.Пушкар і його прибічники, відмовляючись визнавати владу гетьмана, збільшували військо. У миргородському полку козаки обрали полковником однодумця полтавського полковника С.Довгаля. Починаючи з березня в соціальний рух втяглися десятки тисяч селян, міщан
ікозаків, котрі громили маєтки шляхти й старшин,
розправлялися з їх власниками, орендарями, збирачами податків. Боротьба переросла в громадянську війну. Серед повстанце визріває план походу на Чигирин. У ролі політичного керівника виступало
Запорожжя, яке під прапором захисту козацьких прав і вільностей від „ляха" гетьмана, домагалося скликання чорної ради. Вперше з літа 1648 р. Січ знову перетворилася на серйозну політичну силу.
Яких же заходів вживав І.Виговський? Після невдалої спроби на початку лютого розгромити
М.Пушкаря він не йшов ні на компроміси, ні на рішучі дії. Лише дочекавшись у першій половині
квітня підходу татар, гетьман вирішив розпочати активні операції проти повстанців. Він проводить мобілізацію армії. Водночас направив посла до поль-
ського сановника С.К.Беньовського з повідомленням,
що тепер найліпший час для переговорів про повернення козацької України до складу королівства. У
першій половині травня українсько-кримська армія розпочала переправу через Дніпро, а в середині місяця І.Виговський залишив Чигирин.
Гетьманське військо, безжалісно спустошуючи околиці, оточило Полтаву. На початку червня І.Виговський через посольство Ф.Лободи надіслав ультиматум: визнати його владу і взяти участь у воєнній кампанії проти Московії. М.Пушкар засвідчив готовність скласти зброю, але за умови надіслання назад до Криму орди і відмови гетьмана від московського походу. Тоді І.Виговський пригрозив узяти Полтаву штурмом і всіх знищити. У
запеклому бою 10 червня в околицях міста повстанці
зазнали поразки (полягло, за одними даними, 15
тис., за іншими — 30 тис. осіб). М.Пушкар потрапив до полону і був страчений (за свідченням інших джерел, його було вбито в бою, а голову принесено гетьману).
Частину захоплених до полону повстанців було страчено, інших — віддано татарам. Наступного дня
І.Виговський увійшов до Полтави і " козаків велів усіх вирубати, а жінок і дітей і міщан і мужиків всіх віддав татарам", а саме місто дощенту зруйнував. Він дозволив союзникам грабувати міста й села аж до м.
Лубни і р.Сули. Щоб довершити розгром опозиції,
гетьман наказав стратити кількох полковників і 12 сотників. Цей терор, за словами овруцького полковника
В.Виговського, «в людей учинив страх великий».
Усього ж внаслідок цієї каральної експедиції загинуло щонайменше 50 тис. осіб. Оскільки постраждало переважно населення Лівобережної України, окреслилася вкрай негативна тенденція його протистояння до Правобережжя.
Зближення з Річчю Посполитою.
Укладення Гадяцького договору
овернувшись до Чигирина, І.Виговський очікував вістей про хід переговорів з Поль-
, щею П.Тетері, котрого відправив, ймовірно,
наприкінці травня з табору під Полтавою. Вони завершилися схваленням 5 липня проекту угоди, статті
якої пізніше стали основою Гадяцького договору. Як промовляють джерела, він прагнув домогтися входження козацької України до Речі Посполитої як суб'єкта рівноправної федерації, що викликало невдоволення в правлячих колах Польщі. Познанський
Історія У краї ни
/>/>
96
Українське національне відродження. Створення козацької держави
воєвода Я.Лещинський в листі до короля на початку вересня нарікав на І.Виговського, котрий вимагає
не лише окремого статусу на зразок Литви, але взагалі складається враження, що «вони (українські
політики — Авт.) хотіли б (бути) скоріше незалежними союзниками, ніж з'єднання з Річчю Посполитою тісним громадянством».
Залишивши частину полків для блокування московської залоги в Києві, гетьман 21 серпня подався у Лівобережжя й на початку вересня зупинився табором неподалік Гадяча. Сюди ж 9 вересня з'явилося польське посольство С.К.Беньовського. а наступного дня — російське В.Кікіна. Розпочався надзвичайно складний процес переговорів, бо значна частина старшин виступила проти розриву договору з Московією. На зібраній 16 вересня козацькій раді
українська сторона наполягала на створенні удільного Руського князівства в складі Белзького, Брацлавського, Волинського, Київського Подільського,
Руського, Чернігівського воєводств, Пінського і
Мстиславського повітів Литовського князівства (тобто, по суті, в етнічних межах України); скасування унії
й повернення православній церкві відібраних храмів тощо. Польська — погоджувалася на визнання Руського князівства у межах виключно козацької України
(Брацлавського, Київського, Чернігівського воє-
водств). Нарешті українці пішли на поступки і договір було укладено. Він характеризувався відсутністю чіткої фіксації волевиявлення обох сторін (існує кілька автентичних екземплярів трактату,що різняться
змістом окремих статей і на яких стоїть чомусь лише підпис 1. Виговського).
За ним козацька Україна в особі Руського князівства (у тексті немає терміну «Велике») входила на правах формально рівноправного суб'єкта федерації
— "єдиної і неподільної Речі Посполитої". Його очолював гетьман, котрий диступав київським воєводою і першим сенатором. Його влада — пожиттєва,
а після смерті українські стани обирали 4 претендентів, з-поміж яких король призначав гетьмана. За польським зразком утворювалися органи влади;
відновлювався дореволюційний адміністративно-територіальний устрій. Руське князівство позбавилося права на міжнародні відносини; його збройні сили мали складатися з 60 тис. козаків і 10 тис. найманців.
У сфері соціально-економічних відносин передбачалося повернення до становища, яке існувало на
1648 р. Лише козакам підтверджувалися всі права і
вільності, а по 100 осіб з кожного полку могли отримати шляхетство. Визнавалася свобода релігійного віросповідання (католицького чи православного), га-
рантувалися права православної церкви на терені
всієї етнічної України. В одному з примірників договору передбачалося збереження унії, в іншому — її
знищення. Дозволялося відкриття 2-х академій і без обмежень шкіл і друкарень.
Отже, Гадяцький договір істотно змінював політичний лад, адміністративно-теріторіальний устрій й судову систему козацької України; засвідчував відмову від реалізації ідеї соборності України та її
незалежності, ліквідовував витворену в ході революції модель соціально-економічних відносин й відновлював стару, що неминуче мало викликати спалах соціальної боротьби.
продолжение
--PAGE_BREAK--Українсько-московська війна.
Конотопська перемога
В
ідіславши 18 вересня комісарів і своїх послів до
Варшави, гетьман продовжив похід до московського кордону. Але козаки й частина
старшини виступали проти війни з Росією, через що він змушений був припинити наступ і розпустити військо. Цим скористався Г.Ромодановський, котрий на початку листопода вступив з армією в Україну. Так розпочалася українсько-московська війна, що зумовила поглиблення розколу серед еліти й спровокувала новий спалах політичної боротьби. Після невдалої
спроби українців захопити Київ І.Виговський, зважаючи на рішення старшинської ради, змушений був надіслати посольство до київського воєводи й царя,
засвідчуючи свою доброзичливість.
Лише після прибуття 4—5 тис. жовнірів на чолі
з обозним коронним А.Потоцьким й одержання звістки про наближення татар наприкінці грудня, він вирушив на Лівобережжя, щоб відновити свою владу. По дорозі вдавався до репресивних заходів:
дозволив татарам брати у ясир населення міст і сіл,
вороже настроєних до нього, розпорядився також розпочати переселення у Правобережжя мешканців
Полтавського і Миргородського полків. Вони посилювали ненависть населення до гетьмана й штовхали його в обійми Московії, уряд якої дуже вміло використовував у своїх цілях соціальну й політичну боротьбу.
Ймовірно, у середині березня І.Виговський проводить старшинську раду для обрання посольства на сейм для затвердження укладеної угоди. Вона висловилася за розширення прав козацької України в складі Речі Посполитої, зокрема відновлення ідеї її
соборності, а також запровадженого Б.Хмельницьким спадкового гетьманства. Тому до Варшави
97
направляється посольство з новими пунктами, що передбачали прилучення до Великого князівства
Волинського, Подільського і Руського воєводств,
скасування наданих без згоди гетьмана володінь і
урядів, обмеження прав князів, встановлення козацького реєстру в 60 тис осіб, негайне скасування унп, заборону діяльності єзуїтів у Брацлавському,
Київському і Чернігівському воєводствах, запровадження спадкоємності гетьманської влади
Після ради І Виговський відправив на чолі 4-
полків ГГуляницького до Конотопа, а сам повернувся до Чигирина Не виключено, що саме в цей час,
підозрюючи польський уряд у нещирості, він направив посольство до Стамбула, засвідчуючи готовність прийняти підданство Порти Як і слід було чекати,
польський уряд рішуче відхилив ці «пункти» Гетьман пішов на поступки, і 22 травня уточнений текст Гадяцького договору у найневигідншюму для України варіанті був ратифікований сеймом Зокрема, територія князівства обмежувалася лише Брацлавським,
Київським і Чернігівським воєводствами, кількість козаків становила 30 тис осіб, унія залишалася Щоб якось згладити неприємне враження, було зроблено подарунки старшині (одержали маєтки і шляхетство)
Тим часом політична ситуація в Україні продовжувала загострюватися На початку квітня російське військо, очолюване князем А Трубєцкім, перейшло в наступ Заручившись підтримкою наказного гетьмана І Безпалого й інших старшин, князь 20 квітня вирушив до Конотопа і 30 квітня взяв його в облогу Українські полки Г Гуляницького та міщани захищалися з великою хоробрістю й відбивали всі приступи ворогів У середині червня на допомогу обложеним виступив і Виговський Під Говтвою він розгромив полк Сілки і кілька московських підрозділів А затим подався до Конотопа 7 липня біля с Соснівки відбулися сутички авангарду украінсько-кримської армії з росіянами Щоб зупинити просування противника А Трубецкой переки-
нув у район Соснівської
переправи основні сили армії (15 тис вояків) 9
липня тут спалахнув жорстокий бій
І Виговський скориставшись тим, що росі-
яни не зміцнили другої
переправи в районі боліт,
наказав захопити її і вийти в тил ворога Цей
Історія У краї ни
/>
Печатка І Виговського
маневр було проведено блискуче Атака українців з боку с Попівки стала повною несподіванкою для московського командування Не в змозі стримати атакуючих, росіяни почали втікати до Конотопа їх переслідували 12 км Загинула майже вся армія До полону потрапили князі С Пожарській, С Львов,
Бутурліни, багато офіцерів Ввечері українські і татарські підрозділи з'явилися під Конотопом і
розпочали наступ на ворожий табір Водночас ГГуляницький зробив вдалу вилазку Росіяни почали відступати до переправи У нічному бою українці
прорвалися до табору, але закріпити успіх (через нестачу піхоти) не зуміли А Трубєцкой спромігся організувати переправу залишків війська й відірватися від переслідувачів До 20 липня росіяни дісталися до Путивля
Блискуча перемога відкривала перспективу для успішного завершення війни з Московією й припинення громадянської війни Однак реалізувати її
гетьманові не вдалося По-перше, невдоволена підступністю Варшави старшина почала пошук шляхів до порозуміння з Росією, внаслідок чого воєнні дії велися дуже мляво, по-друге, замість пошуку порозуміння з опозицією, І Виговський знову вдався до терору, який посилював до нього ненависть з боку значної частини населення Лівобережжя й штовхав його шукати захисту в Росії, по-третє, татари,
набравши здобичі, повернулися ло Криму, а без них воювати гетьман не наважувався Внаслідок чого,
після невдалої облоги Гадяча, він в середині серпня розпускає військо і повертається до Чигирина
Прихід до влади
Ю.Хмельницького.
Укладення
Переяславського договору.
Чуднівська кампанія
'"«Т» им часом у Лівобережжі посилюється анти-
I гетьманський рух Повстанці розгромили
Л урядові залоги, вбили Ю Немирича та інших однодумців І Виговського Набрали поширення промосковські настрої До кінця вересня на вірність царю присягнула більшість лівобережних полковників Скориставшись сприятливою обстановкою,
А Трубєцкой перейшов у наступ і на початку жовтня увійшов до Переяслава
Водночас різко погіршується становище гетьмана і на Правобережній Україні, де опозиційні сили зосереджувалися навколо Ю Хмельницького За свідченням деяких джерел, провідну роль в їх орга-
98
Українське національне відродження. Створення козацької держави
нізації відіграли І Богун, І Ковалевський, П Дорошенко та І Сірко На середину вересня у таборі
Ю Хмельницького під Германівкою вже перебувало близько 10 тис осіб Щоб урятувати ситуацію, І Виговський прибув під Германівку й скликав чорну раду
За його дорученням П Верещака та Сулима зробили спробу ознайомити присутніх із змістом Гадяцького договору Але козаки не захотіли їх вислухати до кінця й почали звинувачувати гетьмана в ігноруванні
інтересів козацької України Рятуючи життя, він поспішно залишив табір і вирушив до А Потоцького Козаки домагалися його зречення від влади, й після тривалих переговорів він змушений був повернути клейноди Близько 24 вересня неподалік від
Фастова чорна рада обрала гетьманом Ю Хмельницького
Отже, дворічне гетьманування І Виговського позначилося різким загостренням соціально-політичної
боротьби, що переросла в громадянську війну Трагедія цього досвідченого, не позбавленого таланту державного діяча полягала в тому, що він не бачив перспективи розвитку України як суверенної держави і
як справедливо відзначав І Крип'якевич знехтував здобутками Національної революції й намагався
„створити шляхетську Україну на зразок шляхетської Польщі"
Перед новим гетьманом стояли надзвичайно складні завдання припинити громадянську війну,
пом якшити соціальне напруження, покласти край як охлократичним поривам „черні", так і олігархічній сваволі старшин І, що найголовніше, запобігти загрозі
територіального розпаду України на Лівобережжя,
Правобережжя та Запорожжя, поліпшити функціонування центральних і місцевих органів влади, домогтися повного суверенітету та об'єднання етнічно-українських земель у межах держави
Досить складною була й зовнішньополітична ситуація Так, у Лівобережжі перебували московські
війська, які користувалися підтримкою значної частіш населення, тому продовження війни з Московією очначало подальший розвиток громадянської війни
Слід було шукати порозуміння Водночас розрив доктору з Річчю Посполитою ставив Україну перед чаї розою відновлення воєнних дій з нею та Кримським ханством Тому уряд прийняв таке рішення діяти оіісрежно, граючи на суперечностях між Московією м Річчю Посполитою
ІО Хмельницький вирішив укласти новий доиіііір ч Московією На скликаній у Жердовій Долині
раді виробляються статті, спрямовані на збереження
< унеренітету козацької України в її конфедератив-
ному зв'язку з Росією Вони передбачали включення до її складу північної Чернігівщини й частини
Білору-сії, заборону перебування на її теренах московського війська і воєвод (за винятком Києва),
вільне обрання гетьмана, право на зовнішньополітичну діяльність, від-криття шкіл, присяги царя на умовах договору тощо
Однак, А Трубєцкой, вдавшись до військового шантажу, відхилив ці статті і домігся на скликаній
27 жовтня раді ухвалення нового Переяславського договору Він складався з підроблених московським урядом умов договору 1654 р (українська сторона їх на цей час втратила) та додаткових статей Його зміст переносив характер украінсько-московських відносин із сфери конфедеративного союзу у площину обмеженої автономії України в складі Росії
Відповідно до нього козацька Україна позбавлялася права без дозволу царя переобирати гетьмана На обох берегах Дніпра мали перебувати по одному судді,
осавулу й писарю Гетьман втрачав право призначати й звільняти полковників, карати смертю старшин,
виступати у похід без царського дозволу Заборонялися зносини з іншими країнами Російські воєводи отримали право прибути разом з залогами до Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава й Умані Київська митрополія підпорядковувалася московському патріарху та ін
Зрозуміло, що такий характер стосунків з Московією не міг не викликати глибокого розчарування й обурення серед козаків і старшин, особливо Правобережжя Тим більше, що в роботі ради не брали участі 7 правобережних полковників Звичайно, це не було простою випадковістю, а засвідчувало певну політичну позицію правобережної старшини, а саме недовіру до Москсші Укладений договір відбивав промосковську орієнтацію лівобережної старшини й був великою помилкою гетьманського уряду, що привела до розколу державну еліту за територіальною ознакою Щоб пом'якшити її негативні наслідки,
Чигиринська старшинська рада у листопаді направила до Москви посольство під проводом полковників
П Дорошенка та А Одинця з тим, щоб домагатися скасування неприйнятних для України статей Проте ця місія зазнала невдачі
Ситуація вимагала внесення серйозних змін до політичного курсу Однак це виявилося далеко не простою справою Юний Ю Хмельницький прагнув блага своїй Вітчизні, хотів вибороти для неї незалежність, не допустити розколу козацької України
Вживав заходів, щоб повернути до складу держави втрачені землі у Поділлі та Волині Тому українські
99
Історія У краї ни
підрозділи восени 1659 р перейшли у наступ і наприкінці листопада розгромили під Хмельником
А Потоцького та І Виговського Було взято в облогу Бар і Меджибіж Ю Хмельницький наполягав,
щоб московський уряд у переговорах з Річчю Посполитою у Борисові (куди хотів направити посольство) домагався проходження кордону України по ріках Прип'яті й Горині, містах Острог,
Заслав, Гоща, Меджибіж, Вінниця, Бар, Зіньків,
Студениця, вільного сповідування православної віри на території Речі Посполитої, підпорядкування київському митрополиту львівського, володимирського, перемишльського і холмського єпископів,
дозволу польським і литовським купцям торгувати з
Україною тощо
Однак добре освічений і не позбавлений гострого розуму гетьман не мав здібностей ні політика, ні
полководця Емоційно неврівноважений, слабкої волі,
він не користувався авторитетом серед старшини, не міг твердо тримати кермо влади і швидко став іграшкою в руках лідерів політичних угруповань (інше питання, коли б він виступав представником правлячої династії Хмельницьких) Тому, усвідомлюючи свою слабкість володаря, він уже в лютому 1660 р почав висловлювати міркування про небажання обіймати гетьманську посаду Проте не був замінений, що привело до вкрай негативних політичних наслідків
Тим часом становище України швидко погіршувалося У середині лютого 1660 р 10-тисячне польське військо на чолі з коронним гетьманом С Потоцьким вторглося у Брацлавщину, намагаючись захопити Могилів Потерпівши поразку, воно зробило спроби оволодіти Брацлавом, Ладижином та
Уманню, але теж безуспішно Зазнавши великих втрат С Потоцький відступив Уклавши мирний договір з Швецією (перша половина травня) і
заручившись підтримкою хана Магмед-Гірея, польський уряд пішов на зрив переговорів з Московією й почав підготовку до наступу
Призначений російським урядом командуючим військами в Україні київський воєвода В Шереметьев скликав 17 липня раду з участю гетьмана й старшин, яка ухвалила ризикований план дій Ним передбачалося виступити з московським військом і
лівобережними полками наказного гетьмана Т Цицюри проти польської армії, а Ю Хмельницького з правобережними полками залишити для боротьби з татарами, аби не допустити їх об'єднання з поляками (кидається у вічі територіальний принцип розподілу української армії, що засвідчував наявність
протистояння між старшинами обох частин України)
Київський воєвода, затягнувши час виступу (аж до початку вересня), на чолі 40 -тисячного московсько- українського війська вирушив назустріч
70-тисячній польсько-кримській армії, що зайняла позиції під Старокостянтиновом
Рішучими діями польське військо 14 вересня оточило московсько-українські полки неподалік Любара,
а після їх відходу до Чуднова —заблокувало Тим часом Ю Хмельницький (на чолі 20 тис вояків) діяв повільно й нерішуче, що зумовлювалося настроями значної частини старшини розпочати переговори з поляками Лише на початку жовтня українське військо прибуло до Слободищ, що в 20 км східніше Чуднова Щоб не допустити об'єднання Ю Хмельницького з В Шерємєтьєвим, проти нього 7 жовтня на чолі
24—29-тисячного польсько-татарського війська вирушив талановитий полководець маршалок коронний
Є Любомирський У другій половині дня відбулася кровопролитна битва, яка не принесла успіху жодній
сторін Проте група старшини (ГЛесницький,
Т Носач, П Тетеря та ін ), всупереч настроям основної маси вояків, домоглася від гетьмана згоди на переговори з Є Любомирським Чим вони скінчилися, з'ясувати важко, але відомо, що маршалок коронний з частиною армії повернувся під Чуднів, залишивши для облоги українців решту полків Старшина вирішила зачекати тут на підхід армії київського воєводи, хоча, ймовірно, мала досить сил, щоб пробитися йому на допомогу
Відчайдушна спроба московсько-украінського війська 14 жовтня вирватися з оточення зазнала невдачі Дізнавшись про це, старшина змусила
Ю Хмельницького пришвидшити переговори з поляками 15 жовтня до С Потоцького прибуло українське посольство Після дискусій 17 жовтня було укладено Чуднівський договір, який передбачав відновлення умов Гадяцького договору (щоправда, без статті про створення Руського князівства) За таких обставин становище В Шереметьева ставало катастрофічним 21 жовтня його табір залишила частина українських полків В результаті переговорів він змушений був капітулювати Однак поляки порушили умови домовленості й дозволили татарам учинити
листопада погром обезброєному московському війську
Нова політична ситуація приховувала серйозну небезпеку загострення соціально-політичної боротьби
По-перше, більшість лівобережного козацтва й старшини одразу ж виступили проти укладеного договору й почала відмовлятися визнавати владу Ю Хмель-
100
Українське національне відродження. Створення козацької держави
ницького По-друге, розташування у Правобережній
Україні на постій жовнірів, котрі безжалісно грабували населення, а також повернення до маєтків вигнаних панів викликали тут масове невдоволення політикою гетьманського уряду Усвідомлюючи свою безпорадність, Ю Хмельницький зробив спробу покласти булаву на Корсунській раді (21 листопада), але безуспішно Тоді у переговорах з Польщею гетьман намагався обстоювати права козацької України та релігійні інтереси всього українського населення Речі
Посполитої В середині липня 1661 р сейм затвердив Чуднівський договір, відхиливши вимоги щодо ліквідації унп та права козаків брати участь у виборах короля
продолжение
--PAGE_BREAK--Розвиток громадянської війни
в 1661—1663 pp.
та її політичні наслідки
г~Т~'им часом відбувається загострення грома-
I дянської війни, що вела до розколу Українську
» державу за територіальною ознакою У
політичній самосвідомості еліти неухильно зміцнюється небезпечна тенденція, по-перше, відмови від реалізації національної державної ідеї й висунення на чільне місце регіональних політичних
інтересів і, по-друге, при розв'язанні внутрішньополітичних проблем все більше покладатися на уряди
іноземних країн (в залежності від орієнтації тих чи
інших угруповань) Все реальнішою стає загроза розколу козацької України на два гетьманства,
оскільки лівобережна старшина, при підтримці Московії, взяла курс на відокремлення від Правобережжя
Так, у квітні 1661 р наказний гетьман Я Сомко зробив першу, щоправда невдалу, спробу домогтися на скликаній неподалік Ніжина раді обрання себе гетьманом Восени І Брюховецький домігся проголошення себе запорозьким гетьманом й також активно включився у боротьбу за булаву Особливої гостроти вона набрала після чергової невдачі
Ю Хмельницького наприкінці 1661 р відновити на
Лівобережжі владу Основними претендентами виступали Я Сомко, І Брюховецький і ніжинський полковник В Золотаренко Далеко не конструктивну роль у цих подіях відігравали представники вищого православного духовенства, котрі часто розпалювали міжусобну боротьбу й виступали провідниками московської політики в Україні
Водночас загострюється й соціальна боротьба
Старшина займалася величезними зловживаннями,
внаслідок чого становище селянства й незаможного
козацтва помітно погіршувалося (виразно окреслюється процес феодалізації соціально-економічних відносин) Очевидно, не без підстав І Сірко у листі
до Я Сомка (березень 1662 р ) дорікав йому та іншій старшині за те, що бігають за шляхетством „чортівським ляцьким"
Невдоволення широких кіл незаможного козацтва вміло використовував у політичній боротьбі
І Брюховецький Він створював собі на Запорожжі
авторитет найрішучішого борця за козацькі права й вільності Принагідно зазначимо, що на відміну від
Я Сомка, котрий плекав надію звільнитися від московської залежності („з холопства визволитися і
жити за своїми звичаями"), запорозький гетьман був палким прихильником московської орієнтації,
часто висловлюючись за ліквідацію гетьманату й створення князівства на чолі з царевичем Федором
У Правобережжі швидко зростало невдоволення реанімацією польсько-шляхетських порядків,
свавіллям жовнірів, нехтуванням Варшавою умов
Чуднівської угоди 3 огляду на це, наприкінці 1661
— на початку 1662 рр Ю Хмельницький розпорядився усунути з маєтків державців, старост і
підстарост Проте в лютому 1662 р сейм скасував отримані раніше права козаків на шляхетські володіння й повернув їх шляхті У середині квітня гетьман змушений був на вимогу короля дозволити урядовцям 1
панству повертатися до маєтків
Непевність його становища, наміри зректися булави сприяли розвиткові погано прихованої боротьби за владу В числі найреальніших претендентів був також І Виговський, котрий, як стало відомо польським властям, виношував плани перетворення козацької України в удільну державу під протекторатом Порти Нагадаємо, що в екс-гетьмана відбувся болісний процес переходу з платформи федералізму до ідеї української незалежності Тому не випадково польський уряд всіляко прагнув перешкодити реалізації його намірів Зазнавши влітку 1662 р серйозної поразки під час нового походу в Лівобережну Україну, Ю Хмельницький остаточно вирішує
скласти повноваження гетьмана Серед претендентів на булаву виступали досвідчені полковники Г Гуляницький, М Ханенко та П Дорошенко В першій половині січня 1663 р на скликаній у Чигирині козацькій раді основна боротьба розгорілася між
ГГуляницьким і П Тетерею Завдяки підтримці татар, переміг П Тетеря
У Лівобережжі в квітні 1662 р Я Сомко на скликаній у Козельці старшинській раді домігся проголошення себе „повним гетьманом" Проте побув ним
101
Історія У краї ни
лише місяць, бо Москва не визнала законності цієї
акції, шукаючи собі надійнішого васала Характерно,
що російський уряд, намагаючись якомога швидше замиритися з Річчю Посполитою, починає у цей час, з одного боку, висловлювати готовність уступити їй не лише Правобережну, а й Лівобережну Україну, а з другого — намагався зміцнити свої позиції у Лівобережжі У зв'язку з цим Москва дала згоду на скликання чорної ради й відправила для організації
її проведення князя Д Вєліко-Гагіна з 7—8 тис ратних людей І на нараді 27—28 червня під Ніжином більшість козацтва виступила проти^старшини й обрала гетьманом І Брюховецького Його суперники були ув'язнені, а згодом страчені
Так завершилася в козацькій Україні громадянська війна 1658—1663 рр її наслідки були трапчними
По-перше, було породжено проблему територіальної
цілісності держави По-друге, витворено причину перманентної політичної боротьби По-третє, створено сприятливі умови для реалізації планів Московп
і Речі Посполитої поділити між собою козацьку Україну
Боротьба народних мас козацької
України проти відновлення польського панування.
Прихід до влади у Правобережжі
П.Дорошенка
Г
-кладається враження, що прийшовши до влади, П Тетеря мав продуманий п\ан дій,
спрямований на виведення держави з глибо-
кої політичної кризи Його серцевину, за словами
Я Дашкевича, становила ідея соборності козацької
України її реалізацію він вбачав у розв'язанні двох завдань досягнення взаєморозуміння з найвпливовішою старшиною Лівобережжя і віднайденням союзника за межами України при нейтралізації потенційних недругів Української держави
Перші дипломатичні кроки гетьмана не засвідчують його безумовної вірності й покірності Польщі
Через посольства до хана дав зрозуміти йому, що „від царя й короля не чекає нічого доброго" й прохав допомоги проти можливої агресії Московп Водночас робляться кроки у справі порозуміння з урядом останньої Особливе місце у планах гетьмана займали стосунки з Річчю Посполитою Як промовляє аналіз
інструкції послам до Варшави від 22 січня 1663 р ,
П Тетеря прагнув зрівняння у правах православної
церкви з римо-католицькою й повернення їй захоплених уніатами храмів, залишення Війська
Запорозького при усіх вільностях, домагався він також права на самостійні дипломатичні відносини з
Молдавією і Валахією та укладання угод з Кримським ханством Іетьман багато зробив для згуртування навколо себе найвпливовіших представників еліти, а також зміцнення гетьманської влади На жаль, поза його увагою залишався комплекс соціальноекономічних проблем, нерозв'язання яких вело до загострення суперечностей В полках посилюється рух козацьких низів І в кінці місяця спалахнуло повстання в Паволочі та його околицях на чолі з колишнім полковником І Попенком За визнанням гетьмана,„лише на волосині висіло саме моє життя" Лише в другій декаді червня урядові підрозділи придушили його
За таких обставин П Тетеря підтримав наміри
Яна Казиміра розпочати воєнні дії проти Московії,
сподіваючись за допомогою Польщі домогтися возз'єднання козацької України 3 прибуттям у другій половині вересня 22-тисячного польського війська під проводом короля, він намагається заручитися підтримкою з боку Запорожжя та населення Лівобережжя
Однак, його становище залишалося складним Поперше, прибуття польських підрозділів, а з ними шляхти, супроводжувалося безчинствами жовнірів,
збором з населення податків і примусом виконувати різні повинності Побоюючись повстання, польське командування залишило на Правобережжі, крім жовнірів, Київський, Чигиринський, Брацлавський
і Канівський полки По-друге, більшість мешканців
Лівобережжя не влаштовувала перспектива відновлення польсько-шляхетського панування, тому сподіватися на їхню допомогу в боротьбі проти росіян не доводилося По-третє, серед еліти Правобережжя, очевидно, з ініціативи І Виговського, почало формуватися угруповання (наказний гетьман І Богун,
Ю Хмельницький, Г Гуляницький, київський митрополит И Тукальський й ін ), яке планувало усунути
П Тетерю й порвати з Польщею
На початку листопада Ян Казимір переправився у Лівобережну Україну Польсько-украінські
полки, при підтримці татар, діяли в північному і південно-східному напрямах й до кінця грудня захопили десятки міст Оскільки на початку січня 1664 р король довідався про назрівання виступу у Правобережжі, то направив туди П Тетерю, створив комісію для розслідування справи Сам же він рухався на з'єднання з литовським військом спочатку до Новгород-Сіверська, а згодом до Севська Мужній опір полякам вчинили мешканці Салтикової Дівиці й Мени Три дні захищався Короп 23 січня авангард
102
Українське національне відродження. Створення козацької держави
польського війська з явився під Глуховом, залогу якого очолювали полковник В Дворецький і російський офіцер А Лопухін Розпочалася двотижнева героїчна оборона міста Велику допомогу його захисникам надав І Богун, котрий повідомляв про плани польського командування Ян Казимір, втративши тут близько 4 тис жовнірів, у т ч 350 офіцерів, 8 лютого зняв облогу і вирушив до Севська, де 17 лютого об'єднався з литовцями
Звідси польсько-литовське військо виступило до
Новгорода-Сіверського, де 27 лютого зайняло позиції Цього ж дня королю стала відома антипольська діяльність І Богуна Ймовірно, при спробі заарештувати його на раді, він вчинив опір і був убитий На початку березня в околицях міста сталися бої з підрозділами московського війська Г Ромодановського та українськими полками І Брюховецького
Переконавшись у неможливості добитися перемоги, Ян Казимір відмовився від намірів відновити польську владу над Лівобережжям, відправив частину війська у Правобережжя, де вирувало повстання,
а сам повернувся до Польщі
Тим часом, у третій декаді лютого, розпочалося повстання у Правобережжі в районі Торговиці під проводом Д Сулимки, С Височана й інших ватажків
їхні загони захопили Лисянку й взяли в облогу Білу
Церкву 12 березня підрозділи С Маховського та
П Тетері розгромили повстанців й незабаром оволоділи Лисянкою Встановивши факт причетності
І Виговського до вибуху повстання, П Тетеря вирішив усунути серйозного супротивника 3 цих міркувань не заперечив проти брутального порушення С Маховським законності — винесення екс-гетьману смертного вироку, котрого було розстріляно 27 березня під стінами Вільховця І власне з цього часу
П Тетеря уже повів боротьбу не за возз'єднання козацької України, а за утримання гетьманської булави
Тим часом повстання швидко набирало силу й незабаром охопило всю Брацлавщину Цьому сприяв похід запорожців на чолі з І Сірком Значними загонами керували В Варениця і Мельник, котрий наприкінці квітня зробив невдалу спробу зайняти Бар
На їхню сторону перейшов брацлавський полковник
О Гоголь До рук повстанців потрапили Умань, Вінниця Меджибіж, Могилів та інші великі міста І Сірко вирішив зайняти Чигирин і пішов назустріч загонам
«порожнів наказного кошового С Турівця та росіян
Г Касогова (Косагова), з якими об'єднався в середині
квітня у Крилові Проте у Бужині їх обложив на чом 15-тисячного польського війська київський воєвода С Чарнецький Лише після розгрому двома
козацькими полками, направленими на Правобережжя І Брюховецьким, корогв Пясочинського біля
Суботова С Чарнецький відступив до Чигирина, а
І Сірко та ГКасогов подалися до Сміли
Дочекавшись підходу орди Селім-Гірея, київський воєвода обложив Смілу Почалися бої І Брюховецький під Сокирною переправив близько 10 тис вояків у Правобережжя й розпочав наступальні дії Першим серйозним успіхом стало захоплення Черкас Отримавши відомості про появу лівобережних полків,
С Чарнецький на початку червня відійшов до Городища Однак лівобережний гетьман діє невдало під
Чигирином і з великими труднощами пробивається до Канева 1 червня сюди підходить польсько-татарське військо і відбуваються жорстокі бої Зазнавши відчутних втрат, київський воєвода відмовляється від блокади Канева й відводить полки до Стеблева
Але І Брюховецький не скористався сприятливою ситуацією для контрнаступу й дозволив ворогу зміцнити залоги у Паволочі, Білій Церкві, Корсуні,
Чигирині, Ставищах С Чарнецький вдається до політики масових репресій, що мали елементи етнічних чисток — повністю вирізалися непокірні міста й села, були ув'язнені в середині червня И Тукальський,
а через кілька місяців — ГГуляницький (Ю Хмельницький був арештований ще раніше)
Розправи жовнірів викликали нове піднесення національно-визвольної боротьби У першій декаді
червня полковник С Височан зайняв Капустяну Долину, полковники П Стріла та М Шульга —
Лисянку Міщани Стеблева зробили спробу заручитися підтримкою І Брюховецького, внаслідок чого татари повністю його знищили (за свідченнями одного з джерел, „немовлята копитами кінськими стерті")
Ще наприкінці квітня спалахнула боротьба у Поліссі,
яку очолив овруцький полковник В Децик На початку липня повстали міщани Ставищ, котрі знищили польську залогу Оточені С Чарнецьким, вони героїчно захищалися до початку жовтня, коли змушені
були капітулювати За час боїв ворог втратив під стінами міста кілька тисяч жовнірів
Відмовившись від наступальних дій, І Брюховецький направив 30 червня до Умані підрозділи під проводом І Сірка та Г Касогова Вони розгромили татарські чамбули у Капустяній Долині та під Уманню
Однак з невідомих причин (ймовірніше всього через боротьбу за владу) І Сірко та О Гоголь не порозумілися і кошовий, залишивши Брацлавщину,
подався за здобиччю до улусів білгородських і ногайських татар Під час повернення назад у
Сараджинському лісі (неподалік Чечельника) ук-
103
Історія У краї ни
раїнці та калмики, які були разом з ними, зазнали поразки.
С.Чарнецький з підходом з Криму нових підрозділів вдався до проведення диверсійних акцій у Лівобережжі, що остаточно позбавили І.Брюховецького ініціативи. А без підтримки лівобережних полків повстанці Правобережжя знекровлювалися у жорстокій боротьбі і їх спротив восени 1664 р. помітно слабшає. На початку вересня на бік поляків з полком перейшов О.Гоголь. Здалися Ладижин, Немирів,
Бершадь і Тростянець. Після капітуляції Ставищ склали зброю захисники Боярки, Маньківки, Шавулихи й інших міст і містечок. Продовжували захищатися Лисянка і Медвин, у Поліссі діяли загони В.Децика. До кінця року основні вогнища народного повстання були пригашені, а територія
Правобережжя перетворена в згарища й руїни щедро облиті кров ю захисників міст і сіл. За дуже приблизними підрахунками загинуло близько 100—
120 тис. осіб й десятки тисяч пішли в кримську неволю. 23 серпня С.Чарнецький в одному з листів повідомляв: „Сміливо пишу, що 100 000 хлопства вже тут загинуло протягом цього року".
І все ж з лютого 1665 р. піднімається нова хвиля національно-визвольної боротьби. Одними з перших повстали мешканці непокірного Ставища,
котрі незабаром були знищені жовнірами С.Чарнецького. Активізує дії полковник І.Сербии, котрий укріпився в Умані. В Поліссі В.Децик розгромив корогви Павлюковського. Наприкінці лютого — у березні у Брацлавщині успішно діяли загони повстанців
Гоголя, В.Дрозденка, І.Кияшка та Овдієнка. їм вдалося захопити основні міста-фортеці Східного
Поділля.
Польські підрозділи, втративши талановитого полководця (С.Чарнецький помер у середині лютого), виявилися неспроможними виправити ситуацію.
30 березня вони зазнали поразки під Торговицею.
Невдалими для них виявилися також бої під Гумельцями, Вільшанкою та Лисянкою. 13 квітня послані
Брюховецьким полки зайняли Корсунь. Наступного дня В.Дрозденко розгромив вірні П.Тетері
підрозділи у Брацлавщині. Запеклі бої відбувалися в околицях Умані, під час яких загинув І.Сербии.
Наприкінці травня під Білою Церквою українці розбили польські корогви С.Яблоновського. 9 червня сюди вирушив І.Брюховецький, однак його спроби взяти місто не увінчалися успіхом. Дізнавшись про наближення орди, він 24 червня відступив. У цей же час
П.Тетеря залишає козацьку Україну й виїжджає до
Польщі, прихопивши клейноди, корогви й залишки
архіву. Правобережжя залишилося без гетьмана.
Аналізуючи розвиток національно-визвольної
боротьби 1664 — першої половини 1665 pp. можна стверджувати, що її сильні сторони полягали у масовому характері, самовідданості й героїзмі повстанців,
прагненні домогтися єдності козацької України. Водночас було чимало й негативного: згасання державної
ідеї; неспроможність створити керівний центр та єдину армію; неучасть у боротьбі значної частини козацтва й старшини; міжусобиці та свавілля ватажків.
Незважаючи на глибокі суспільно-політичні суперечності в середовищі державної еліти з її
орієнтацією на різні зовнішні сили й постійне втручання останніх у внутрішнє життя України, обидва її
регіони зв'язували в один державний організм політичні, етнокультурні, конфесійні та економічні
фактори. Ще не була втрачена перспектива об'єднання. Яскравим представником ідеї сильної, самостійної,
соборної України виступав обраний у серпні 1665 р.
гетьманом П.Дорошенко. Як він повідомляв в кінці
листопада королю: „мене не мурзи на цей щоденний тягар (себто на гетьманський уряд) обрали, але згодними голосами полковники, сотники, осавули й чернь".
продолжение
--PAGE_BREAK--Перші заходи П.Дорошенка на царині возз'єднання українських земель.
Підгаєцька кампанія та її невдача
~ '* іяльність нового гетьмана розпочиналася у дуже несприятливій внутрішній і геополітичній
,:' ,! обстановці. Крім того, що держава була роз-
' членована на два гетьманства із своїми урядами, вона, як зазначалося, виявилася надзвичайно спустошеною. За далеко неповними підрахунками, на середину 60-х pp. Правобережна Україна втратила щонайменше 65—70% свого населення.
Складалася сприятлива ситуація для поділу Української держави між Московією і Річчю
Посполитою. Російський уряд висловлював готовність встановити кордон по р.Дніпро. Тому відмовився від надання істотної допомоги повстанцям Правобережжя й повів курс на інкорпорацію Лівобережжя.
Восени 1665 р. І.Брюховецькому було нав'язано укладення нового договору. Відповідно „Московських статей" передбачалося перебування воєвод і московських залог в усіх великих містах; передати збір податків до рук воєвод; проводити вибори гетьмана лише в присутності царського представника; заборо-
104
Українське національне відродження. Створення козацької держави
нити гетьману зовнішньополітичну діяльність тощо.
У березні 1666 p. І.Брюховецький отримав наказ
„без затримки" передати воєводам міські ключі, гармати та запаси продовольства у містах. Розпочався перепис населення й збір податків до московської
скарбниці.
Реально оцінюючи обстановку, П.Дорошенко вважав за першочергове завдання домогтися зміцнення влади у Правобережжі, щоб згодом приступити до возз'єднання козацької України (при цьому сподівався отримати допомогу з боку польського уряду).
Скликана на початку березня 1666 р. розширена старшинська рада підтвердила його гетьманські повноваження і ухвалила направити до короля посольство, аби домагатися виведення польських залог, замирення з Лівобережною Україною, ліквідації
унії, повернення православній церкві захоплених храмів і майна, відновлення усіх прав і свобод Війська Запорозького, відкриття українських шкіл і
семінарій та ін. Однак, як і слід було очікувати, найважливіші з нихЯн Казимір відхилив. П.Дорошенко налагоджує добрі стосунки з новим ханом Аділь-
Гіреєм. А в липні-серпні, коли у Лівобережжі
спалахнуло велике повстання на терені Переяславського полку проти московської політики та влади
І.Брюховецького (було вбито полковника Д.Єрмоленка й інших старшин), зробив першу спробу поширити свою владу на Лівобережжя. Оскільки повстання було придушене, вона зазнала невдачі.
Восени 1666 р. гетьман приходить до висновку,
що об'єднання України під верховенством польської
Корони не підтримується більшістю населення. Річ
Посполита не надасть дієвої допомоги у реалізації плану возз'єднання Української держави. Не виключено,
що він отримав відомості про зміст московсько-польських переговорів в Андрусові й зрозумів, що обидві
сторони домовляться про розподіл козацької України. Виходячи з цього, вирішив не допустити розташування у Брацлавщині 6-тисячного польського війська С.Маховського і в бою 19 грудня під
Браїловом розгромив його. Після чого повернувся до
Чигирина й розпочав облогу польської залоги. Ці
кроки засвідчили розрив П.Дорошенка з Польщею.
Водночас він іде на зближення з Портою, володар якої запропонував йому прийняти його протекцію на умовах визнання удільності Української держави та згоди надати військову допомогу.
На початку 1667 р. істотно змінюється міжнародне становище Української держави. Укладається московсько-польський Андрусівський договір, що передбачав встановлення на 13,5 років перемир'я,
закріплення за Росією Сіверщини й Лівобережної України та на 2 роки Києва, а за Річчю Посполитою —
земель Білорусії та Правобережної України. Запорожжя потрапляло у спільне володіння обох країн.
Отже, договір засвідчив досягнення компромісу між двома імперіями за рахунок розподілу Української
держави, що обернулося трагедією для української
нації. Адже складалися, по суті, незборимі перешкоди на шляху до збереження витвореної держави та возз'єднання у її межах етноукраїнських земель.
11 березня П.Дорошенко звернувся з універсалом до козаків України, повідомляючи про укладений договір і загрозу можливого наступу поляків.
В його діяльності провідними стають два напрями. По-перше, щоб уникнути кровопролитної
міжусобної боротьби, запропонував козакам всієї
України (включаючи Лівобережжя й Запорожжя)
зібрати чорну раду на Росаві з метою обрання єдиного гетьмана, засвідчуючи готовність покласти свою булаву й визнати гетьманом того, кого вона обере. Цей крок знайшов розуміння й підтримку з боку козацтва, однак І.Брюховецький та більшість лівобережної
старшини відмовилися з «явитися на раду й цей захід
П.Дорошенка не був реалізований.
По-друге, він розпочав підготовку до визвольного походу у Західноукраїнський регіон, щоб прилучити його до складу держави. У травні на допомогу гетьманові підійшли татари, котрих він відіслав у західні
райони Поділля та на Волинь. Це було його великим прорахунком. Грабежі татар відштовхнули від нього мешканців Західного регіону, чим вдало скористався талановитий польський полководець гетьман
Ян Собеський (майбутній король Польщі), схиливши на свій бік частину селян і міщан. З підходом орди калги-султана Крим-Гірея, П.Дорошенко на початку вересня вирушив у похід. Основні сили українців прямували на Старокостянтинів, а допоміжний удар з боку Подністров'я наносив О. Гоголь.
Я.Собеський поспішно залишив Кам'янець-
Подільський і відступив до Підгайців. 6 жовтня тут з'явився П.Дорошенко. Враховуючи дуже вдале розташування противника, вирішив вдатися до облоги,
слушно вважаючи, що її тривалий час жовніри не •>
витримають.
Безсумнівно, ця тактика в підсумку принесла б успіх, але фортуна усміхнулася Я.Собеському. Справа в тому, що в серпні запорожці атакували Очаків,
а в середині вересня їх великий загін (близько 8 тис.
осіб) на чолі з І.Сірком (на той час харківським полковником) і кошовим І.Рогом прорвався через Перекоп і дуже спустошив Крим. Дізнавшись про це, у се-
105
/>
редині жовтня Крим-Гірей пішов на укладення угоди з польним гетьманом. П.Дорошенко, поставлений у скрутне становище, змушений був також підписати 19 жовтня договір, що передбачав визнання підданства королю, дозвіл шляхті повертатися до маєтків та ін. Отже, близорука політика згаданих старшин зірвала реалізацію програми П.Дорошенка.
Можна лише собі уявити, яким важким ударом для нього став такий фінал старанно підготовленої кампанії.
Возз'єднання козацької України та обрання П.Дорошенка
її гетьманом
ії запорожців помітно ускладнили взаємини гетьмана з ханом, тим більше, що в середині
sлистопада І.Сірко на чолі 6 тис. козаків вчинив новий похід на Крим. Внаслідок цього
посли П.Дорошенка, які в грудні прибули до Аділь-
Гірея, потрапили під арешт. Водночас кримська верхівка з прихильністю зустріла польське посольство. Щоб убезпечити себе від можливого підступного кроку з боку хана, гетьман спорядив посольство до султана.
Чимало уваги наприкінці 1667 — на початку
1668 pp. П.Дорошенко приділив переговорам з
Росією. Переговори він вів ра^ом із своїм соратником, палким патріотом України И.Тукальським. Вони відхилили вимогу Росії порвати з Кримом, тому що,
по-перше, ворожу політику щодо України проводить
Річ Посполита, а по-друге, в такому випадку татари вчинять велике спустошення. Торкнувшись відносин з Московією, гетьман і митрополит відзначили бажання, щоб під протекцією царя була „у возз'єднанні Україна вся». При цьому П.Дорошенко підкреслював, що має відбутися об'єднання не лише Правобережної України з Лівобережною, а всіх етнічних земель України (всієї території в минулому княжої Русі, включаючи Перемишль, Ярослав,
Львів, Галич і Володимир).
Гетьман погоджувався прийняти царську протекцію лише за низки умов, а саме: у містах і містечках не буде російських воєвод та інших урядників; з міщан і селян не збиратимуться податки; не порушуватимуться козацькі права і вільності; гетьманом обох боків Дніпра стане П.Дорошенко, а І.Брюховецький задовольниться боярством і маєтками.
Оскільки московська сторона не погодилася з ними,
переговори зазнали невдачі.
Історія У краї ни
Значних зусиль правобережний гетьман докладав до пошуків порозуміння із Запорожжям та І.Брюховецьким. Важливо відзначити, що протягом
1665—1667 pp. в лівобережного гетьмана відбувалася еволюція політичних поглядів (згодом подібний шлях пройшов І.Мазепа): з гарячого прихильника московської орієнтації він стає її противником. Окрім того він проводить курс на зміцнення прерогатив гетьманської влади, а також усвідомлює згубність для
„України вітчизни нашої милої" міжусобної боротьби та розколу. Тому прихильно зустрів пропозицію
П.Дорошенка розпочати підготовку повстання проти московських залог, з тим, щоб розірвати
Московський договір 1665 р. й прийняти протекцію
Порти. На початку 1668 р. лівобережний гетьман зібрав таємну раду полковників і відкрив їм свої плани. Заручившись її підтримкою, направив посольства до султана й хана. Наприкінці січня — на початку лютого П.Дорошенко скликає старшинську раду, в роботі якої взяли представники І.Брюховецького та
Ю.Хмельницький, котрий повернувся до політичної
діяльності. За даними шляхтича Сєножацького, вона вирішила, що „з обох сторін Дніпра жителям бути у возз'єднанні і давати данину турському цареві та кримському ханові, так як волошський князь платить,
а щоб під рукою великого государя і королівської
величності в жодному разі не бути".
На початку лютого в Лівобережній Україні вибухнуло антимосковське повстання. І.Брюховецький розіслав листи до мешканців міст і козаків, повідомляючи про розрив з Росією, яка разом із Польщею задумала до кінця згубити український народ і
„Україну вітчизну нашу." До середини березня більшість території Лівобережжя була звільнена з-під влади московського уряду. Тим часом стають рішучішими дії Порти, спрямовані на встановлення протекції над Україною. У березні великий візир
Мустафа-паша попередив уряд Речі Посполитої, що султан бере козаків під свою опіку й не дозволить їх кривдити. У червні, прийнявши посольство від І.Брюховецького, уряд Порти погодився взяти під протекцію і Лівобережну Україну, якщо на її теренах не буде російських залог.
Дочекавшись підходу татар і заручившись підтримкою значної частини лівобережної старшини,
П.Дорошенко вирішив усунути І.Брюховецького й об'єднати козацьку Україну. На початку червня він переправився з військом через Дніпро й повз Говтву й Решетилівку попрямував назустріч лівобережному гетьману, котрий стояв табором на Сербовому полі.
За свідченням джерел, 17 червня П.Дорошенко на-
106
Українське національне відродження. Створення козацької держави
правив до І.Брюховецького 10 сотників із вимогою віддати клейноди, одначе той відмовився. Коли наступного дня військо правобережного гетьмана наблизилося до табору супротивника, козаки, які
ненавиділи І.Брюховецького, схопили його й привели до П.Дорошенка. Останній почав докоряти, чому,
мовляв, не хотів здати гетьманство. Вражений перебігом подій, І.Брюховецький мовчав. Відразу по тому, можливо, не без згоди правобережного гетьмана, козаки накинулися на І.Брюховецького і за мить забили його. Козацька рада обирає П.Дорошенка гетьманом возз'єднаної козацької України.
Здавалося, заповітна мрія цього визначного державного діяча здійснилася. Розіслані ним підрозділи до середини липня звільнили все Лівобережжя. Практично всі стани й соціальні групи укра-
їнського суспільства підтримували його програму.
/>
Петро Дорошенко.
Загострення політичної боротьби.
Внутрішня і зовнішня політика уряду П. Дорошенка
(липень 1668 — липень 1671 pp.)
днак, розвиток подій пішов іншим шляхом.
І І Уряди Московії, Речі Посполитої й Криму
X S рішуче виступили проти акту возз'єднання
Української держави, а частина старшини, переслідуючи егоїстичні цілі, спираючись на допомогу ззовні,
розпочала боротьбу за владу.
Довідавшись про вторгнення польських корогв у
Брацлавщину, гетьман 18 липня залишив Лівобережжя й повернувся у Правобережжя. Тим часом на булаву заявив претензії запорозький писар П.Суховій, підтримуваний Запорожжям та Кримом.
Трагізм політичної колізії, що зав'язувалася й згодом вилилася в кровопролитну міжусобну боротьбу, полягав у тому, що новий претендент на гетьманування також виступав з патріотичних позицій. А в Лівобережній Україні, внаслідок наступу московського війська, наказний гетьман Д.Многогрішний і
більшість старшин переходять на бік Росії. В березні наступного року при підтримці росіян він обирається гетьманом Лівобережної України. Українська держава знову розпалася на два гетьманства.
В умовах спалаху політичної боротьби П.Дорошенко в серпні 1668 р. направив посольство до
Стамбулу, щоб з'ясувати можливість турецького протекторату. Післгі його повернення й прибуття турецького посольства на початку третьої декади березня 1669 р. гетьман скликає у Корсуні генеральну старшинську раду, у роботі якої взяли участь представники Лівобережжя, Запорожжя, колишній гетьман Ю.Хмельницький. Вона підтвердила пожиттєвий характер гетьманства П.Дорошенка,
схвалила прийняття турецької протекції, відхиливши можливість московської, проте відмовила в принесенні
присяги султану („піддалися по словам, а не на письмі"). На яких умовах українська сторона погодилася на протекцію? Із проекту договору 1668 р.
можна зробити висновок, що гетьман добивався возз'єднання в кордонах держави всіх етноукраїнських земель від р.Вісли й міст Перемишля та Самбора на Заході до Севська і Путивля на Сході („всі
суть козаки"). Далі: гетьман мав обиратися довічно;
населення України звільнялося від сплати податків і
данини; православна церква отримувала автономію під царгородським патріархом; турки й татари, прибуваю-
107
Історія У краї ни
чи в Україну, не мали права споруджувати мечетей,
брати ясир, руйнувати міста й села; султан і хан не могли без відома українського гетьмана укладати договори з Московією і Річчю Посполитою та ін.
Відомо, що П.Дорошенко намагався порозумітися з Д. Многогрішним, схиляючи його до проведення спільної козацької ради для розв'язання питання про владу, а також переконував не йти на проголошення у Лівобережжі окремого гетьманства. Однак,
дарма. Скликана у березні 1669 р. в Глухові рада обрала Д. Многогрішного гетьманом і схвалила новий договір — „Ілухівські статті". Вони стали кроком вперед порівняно з „Московськими статтями" І.Брюховецького, але все ж істотно обмежували права Української держави (в межах Лівобережжя). Умови статей передбачали залишення воєвод лише в 5 містах,
котрі не мали права втручатися у місцеве управління й очолювали тільки залоги; закріплювали збір податків до російської скарбниці за українською адміністрацією; встановлювали чисельність козацького реєстру в ЗО тис. осіб; забороняли гетьманському урядові проводити зовнішню політику тощо.
Водночас П.Дорошенку доводилося вести жорстоку боротьбу із П.Суховієм, котрого підтримували
Крим, частина полковників, особливо уманський
М.Ханенко, а також Ю.Хмельницький. Лише 29
жовтня 1669 р. гетьман завдав вирішальної поразки своїм противникам. П.Суховій та М.Ханенко втекли, а Ю.Хмельницький потрапив у полон до білгородських татар і згодом був відісланий до Стамбула.
Добившись перемоги, гетьман намагався уникнути воєнних дій з Річчю Посполитою і Московією, а також порозумітися з Д.Многогрішним. Помітно пожвавлюються його переговори з польським урядом.
У листі до короля М.Вишневецького від 29 жовтня
1669 р. підкреслював, що пішов на прийняття турецької протекції лише тому, щоб „зберегти цілісність занепадаючої України...". Внаслідок обміну посольствами, було вирішено провести зустріч комісій в
Острозі з метою вироблення статей українсько-польського договору. Український уряд розробив наказ послам, пункти якого, по суті, передбачали встановлення конфедеративного зв'язку Української держави з Річчю Посполитою, а також розширення її території
за рахунок частини Подільського воєводства, Волині
й Полісся (кордон мав проходити по р.Горинь); знищення унїї й підтвердження прав православної церкви;
збереження за козаками всіх прав і вільностей у т.ч.
права на проживання у шляхетських маєтках, заборону польському війську перебувати на українській території; відкриття двох академій, шкіл, друкарень
тощо. Оскільки Варшава не хотіла визнавати існування Української держави, а гетьман зайняв принципову позицію, то поляки зробили ставку на значно поступливішого М.Ханенка. На початку вересня 1670 р.
в Острозі з представниками останнього укладається угода, в якій відсутній будь-який натяк на українську державну автономію, оскільки фактично відновлювалось становище, що існувало напередодні революції.
П.Дорошенко продовжував послідовно захищати національні інтереси козацької України. Вивчення джерел дозволяє з'ясувати основні напрямки внутрі-
шньої і зовнішньої політики його уряду. Насамперед відзначимо курс на всебічне зміцнення ролі гетьманської влади, хоча, як і свого часу Б.Хмельницький,
для надання більшої легітимності рішенням проводив
їх через ухвали старшинських рад. Як і його великий попередник, прагнув відновити принцип її спадковості.
Львівський єпископ И.Шумлянський, котрий побував у Чигирині взимку 1671 р. свідчив: П.Дорошенко „абсолютно (в них) панує і користується у всього народу любов'ю...". Як визнавав Д.Многогрішний, гетьман виношував плани „стати удільним князем." Подібне твердження висловлював і польський підканцлер А.Ольшевський: мав прагнення до
„незалежної ні від кого монархічної влади".
Звертає увагу на себе гнучкість соціально-економічної політики, а саме: проводив заходи на утвердження в державі козацького типу господарства й недопущення до маєтків панів і урядовців.
Надіслане восени 1670 р. посольство до М.Вишневецького домагалося, щоб на територію козацької
України шляхта не поверталася, бо козаки „в жодному випадку не можуть перебувати у підданстві й послушенстві панів".
Анонімний представник польської еліти у трактаті „Думка певної особи" (бл. 1669—1670 pp.)
з цього приводу писав, що в козацьких місцях „жодної панщини ніколи не буде, бо і тепер її там немає".
Як він підкреслював: „Поборів, подимних і такого роду податків і не згадуй! А якщо й випаде податок який за універсалом гетьманським чи полковницьким раз на рік, щонайбільше — два (податки) на тих, котрі
не ходять на війну...і то не перевищить цей податок десятка з лишком злотих на рік, хоч би й з найбагатшої особи. А жодного іншого тягару на люд посполитий ніколи не буває, а особливо на козаків, бо кожен є вільним вояком". u
П.Дорошенко підтримував також заходи И.Тукальського у справі створення окремого Українського патріархату, вбачаючи в ньому важливий політичний фактор утвердження самостійності козацької
108
/>
душував прояви свавілля й непослуху з боку старшин
і козацтва; домігся прилучення до Лівобережжя
Києва з округою; хотів приєднати до України Мстиславське воєводство; домагався проходження кордону з Литвою по р.Сож; не приховував обурення діями
Москви у справі її зближення з Польщею. Невдоволені його діями старшини у березні 1672 р. змістили лівобережного гетьмана і в червні ним обирається
І.Самойлович.
продолжение
--PAGE_BREAK--Криза і поразка революції
(серпень 1671 — вересень 1676 pp.)
ольський уряд, стурбований зміцненням влади П.Дорошенка, вирішив розпочати воєнні
, дії. У середині серпня 1671 р. польська армія
перейшла у наступ. Незважаючи на серйозний спротив козаків і міщан Брацлава, Вінниці, Могилева,
Райгорода, Кальника й інших міст, до кінця жовтня
Я.Собеському вдалося відновити польське панування майже над всією Брацлавщиною. Цьому сприяв перехід на бік коронного гетьмана М. Ханенка,
І.Сірка, М.Зеленського й інших старшин з частиною козаків. Зібрана 27 жовтня козацька рада (взяло участь близько 1 тис. осіб) обрала М.Ханенка гетьманом. Розташувавши на постій залоги в містах
Брацлавщини, Я.Собеський повернувся до Львова.
На початку грудня до П.Дорошенка прибули татари і незабаром розпочалися бої з польськими корогвами під Ладижином, Уманню, Тростянцем.
Т* … •.<J
Королівські підрозділи залишають південні и центральні райони Брацлавщини. Стала реальною загроза вступу у війну Порти. Я.Собеський, враховуючи її,
радив сейму й королю піти на поступки П.Дорошенку, а також відзначав корисність союзу з українцями у майбутній боротьбі з турками. Але ці
застереження були проігноровані, як і ультиматум султана відмовитися від претензій на Україну.
На початку червня 100—120-тисячна турецька армія, очолювана Мегмедом IV, вирушила у похід.
Вона рухалася повільно, бо турецький уряд не втрачав надії на мирне врегулювання конфлікту. Але цього не сталося й розпочалася польсько-турецька війна. П.Дорошенко, дочекавшись підходу частини кримської орди, теж переходить у наступ. 18 липня
1672 р. неподалік Четвертинівки він розгромив польське військо К.Лужецького й козаків М.Ханенка.
Після прибуття хана Селім-Гірея вирушив до Кам'янця-Подільського. Після штурму Кам'янця через боягузтво керівників його оборони 28 серпня місто капітулювало. Звідси П.Дорошенко та Селім-Гірей
Українське національне відродження. Створення козацької держави
України. Не випадково польський уряд найбільше непокоїв його курс на виборення незалежності для держави в етнічних межах України. Один із сенаторів на початку квітня 1670 р. відзначав той факт, що прийняття турецької протекції гетьман розглядав лише як ширму для виборення незалежності від Речі
Посполитої й створення удільної держави на зразок
Молдавської, Валашської чи Трансільванської. В
середині квітня А.Ольшевський у листі до люблінського воєводи звертав його увагу на наміри П.Дорошенка „вчинити народ Руський удільним і незалежним краєм (у розумінні держави)". В 1672 р. гетьман
Я.Собеський в листі до сейму підкреслював прагнення українського гетьмана „(визначити) краю
Руському кордони по Люблін і Краків, в цілому там,
куди лише заходять імена та церкви Руські". Саме з цих міркувань П.Дорошенко не визнавав за польським королем права на користування титулом князя
Руського.
Смертельно побоюючись утвердження незалежності Української держави, правлячі кола Речі
Посполитої прагнули будь-що послабити позиції
П.Дорошенка, запобігти консолідації національнопатріотичних сил. Виходячи з цього, докладали максимуму зусиль для розпалювання міжусобної боротьби (як це, до речі, робили й московські політики)
серед старшини й козацтва. Як визнавав один з високоповажних сановників, було б „непоправною втратою для Р (ечі) П(посполитої), коли б Ханенко з Дорошенком порозумілися", бо ця незгода „між ними є порятунком для Республіки". П.Дорошенко рішуче протидіяв заходам польського уряду, спрямованим на розкол козацтва, протиставлення запорожців городовому козацтву тощо. В листі від 24 червня
1670 р. він дорікав Я.Собеському за спроби підбурювання „свавільників низових" грошима, привілеями,
гетьманськими клейнодами проти городових козаків,
на скликання ними „чорних рад", бо у такий спосіб „не лише Україну, але й увесь народ вигубити стараються".
Протягом першої половини 1671 р. гетьман намагався зміцнити міжнародне становище козацької
України, зокрема, встановити політичні контакти з бранденбурзьким курфюстом Фрідріхом Вільгельмом, поліпшити відносини з Московією. Не залишав спроб порозумітися з Д. Многогрішним. Зокрема,
пропонував йому укласти братерську приязнь, щоб разом захищати „суспільне добро і цілісність". Цілком можливо, що їм вдалося досягти певного взаєморозуміння. Принагідно зазначимо, що лівобережний гетьман зробив чимало для зміцнення своєї влади
(намагався запровадити її спадковість); рішуче при-
109
Історія У краї ни
пішли до Львова Під час облоги міста гетьман потурбувався про те, щоб воно не було захоплене й пограбоване турками й татарами
Поразки Речі Посполитої змусили М Вишне -
вецького розпочати переговори з турками у Бучачі
Представники П Дорошенка переконували керівника турецької делегації домагатися від Польщі
встановлення кордонів України по ріках Горинь і Латунь, знищення унії, визнання митрополитом
И Тукальського Однак добитися цього їм не вдалося За укладеним 18 жовтня договором Подільське воєводство відходило до Туреччини, передбачалося визнання Польщею Української держави (така назва козацької України в офіційних документах зустрічається вперше) у давніх кордонах 3 її території виводилися всі польські залоги Козаки
М Ханенка одержали право або виїхати за межі козацької України, або залишитися за умови „статечної
поведінки"
Підписання Бучацького договору й визнання
Річчю Посполитою незалежності Української держави істотно міняло міжнародну ситуацію в Східній
Європі Оскільки польський уряд відмовився від
Правобережної України, то Московія могла тепер вважати, що має підстави, не порушуючи угоди з
Річчю Посполитою, відновити боротьбу за повернення Правобережжя під свою протекцію І російський уряд на початку 1673 р доручив І Самойловичу розпочати відповідні переговори з П Дорошенком Варто зауважити, що лівобережний гетьман також розглядав козацьку Україну як єдину політичну структуру
Добре освічений він проводив курс на створення аристократичної, з міцною гетьманською владою держави Рішуче протидіяв спробам Запорожжя здобути політичну самостійність, намагався прилучити під свою бу\аву Правобережну Україну, не спускав очей також із Західного регіону Пізніше (у
80-х рр ) він неодноразово звертав увагу урядів Роси та Польщі на той факт, що Правобережжя та західноукраїнські землі разом з Лівобережною Україною мають бути єдиним державним організмом
Тим часом зростають невдоволення й розчарування у П Дорошенка українською політикою Порти
Адже її уряд, по суті, проігнорував умови договору
1669 р Є дані, що тепер він почав домагатися зруйнування фортець, розброєння населення, виплати данини тощо За таких обставин гетьман погодився на переговори з Росією, домагаючись від неї
возз'єднання козацької України на чолі з єдиним гетьманом, збереження всіх прав і вільностей Війська Запорозького, на яких цар повинен присягнути,
встановлення кордону між Річчю Посполитою та
Україною, виведення з Києва залоги, направлення на допомогу українцям для боротьби з турками сильної
армії Оскільки Москва відхилила його пропозиції,
вони припиняються
На початку 1674 р І Самойлович вирішив реалізувати свої наміри У П Дорошенка не було сил протистояти наступу ГРомодановського та лівобережного гетьмана, й до початку березня їх війська оволоділи основними містами Правобережжя 25 березня до Переяслава з'явилася старшина правобережних полків, і на раді 27 березня гетьманом козацької
України „обох сторін Дніпра" обирається І Самойлович Тут же М Ханенко, котрий порвав з Річчю
Посполитою, склав свої гетьманські клейноди
Що становив собою цей політичний акт Роси та лівобережного гетьмана^ Можливо, він був би виправданим лише у разі серйозної підготовки сил до неминучої війни з Портою, яку вони розпочали проти неї вторгненням військ у Правобережжя Інакше був безвідповідальною політичною авантюрою з усіма трапчними наслідками для місцевого населення, про що неодноразово попереджав П Дорошенко російський уряд
Справді, турецький уряд, урахувавши, що через суперечності Московія і Річ Посполита не зможуть об'єднати армій, вирішив завдати поразки Росії У середині липня кримська орда перейшла Дністер і
розпочала жахливе спустошення краю між Дністром
і Південним Бугом Штурмом були захоплені Вінниця, Стіна, Косниця та інші міста
Г Ромодановський та І Самойлович, дізнавшись про вступ на терени Брацлавщини турецького війська на чолі з султаном, замість того, щоб виступити проти ворога, втекли на Лівобережжя Населення
Правобережжя залишилося на поталу ворогові Героїчний опір туркам і татарам вчилили залоги й мешканці Ладижина та Умані Кількість спроможних битися з противником у Ладижині налічувала близько 5 тис осіб Бої розпочалися десь 12—13 серпня
Протягом тижня обложені відбили 9 великих приступів Коли ситуація стала безнадійною, ймовірно
21—22 серпня, склали зброю Усіх дорослих турки забрали в неволю, дітей вирізали, а саме місто зруйнували дощенту
Звідси Мегмед IV відправив на чолі 20-тисячного війська з ЗО гарматами каймакана до Умані
Розпочався штурм міста, але наповнивши яничарським «трупом всі рови», каймакан повідомив султана про свою невдачу Підійшли нові турецькі підрозділи й приступи відновилися Сильний гарматний вогонь
110
Українське національне відродження. Створення козацької держави
руйнував укріплення, а внаслідок вибухів мін у них утворилися проломи Тоді захисники міста вирішили пробиватися і після запеклого бою незначній їх частині вдалося прорватися до Торговиці Інші ж захищали кожен будинок Умані За словами Самовидця, „юже по улицах з дворов билися так, же кров текла ріками, аж усі полегли, а інших по льохах, соломи понаволікавши, турки подушили " Одне з найбільших міст держави перестало існувати Втрати турків, за даними джерел, були величезні —
близько 10 тис осіб
Розлючені опором населення й значними втратами, підрозділи турецько-татарських військ знищували все на своєму шляху П Дорошенко виявився неспроможним запобігти страшній катастрофі
Правобережжя Лише у середині вересня ворог розпочав відхід Вцілілі мешканці краю, проклинаючи
П Дорошенка, вдалися до масового переселення на
Лвобережжя Скориставшись цим, обраний королем
Я Собеський наприкінці жовтня перейшов у наступ на Брацлавщину До середини листопада жовніри зайняли Печери, Немирів, Жорнище, Кальник й
інші міста
Наприкінці грудня король вислав посольство
И Шумлянського до П Дорошенка, обіцяючи визнати права Війська Запорозького Хід переговорів показав, що П Дорошенко продовжував боротися за національні інтереси України, добиваючись для неї в складі Речі Посполитої статусу суб'єкта федерації Від „всього народу Руського" висунув вимоги
Гі обов'язкового відокремлення в удільну дежавнополітичну одиницю, взаємної військової допомоги
України і Польщі в боротьбі з ворогами, підтвердження всіх прав і вільностей Війську Запорозькому,
заборони державцям і старостам прибувати до міст,
ліквідації унії, відновлення прав православної церкви на всій території, де „перебуває Руський народ та
(поширена його) мова", допуску православних до участі в роботі магістратів, відновлення вживання української мови на теренах Польщі й Литви та ін
Оскільки король відмовився схвалити головніші з них, переговори зазнали невдачі
Складається враження, що, починаючи з глибокої осені, в Я Собеського визріває ідея про необхідність пошуку серед старшин гідного опонента непокірному П Дорошенку, щоб відірвати від нього козацтво й зміцнити свій вплив в Україні 3 цією метою 22 листопада 1674 р він видає могилівському полковнику О Гоголю привілей, що передбачав надання йому титулу довічного подільського полковника, а також звільнення козаків Подільського полку
від виконання різних повинностей і виплати всіх податків На початку квітня наступного року козакам правобережних полків надається дозвіл на скликання генеральної ради, рішення якої король обіцяв затвердити Водночас наказним гетьманом польський правитель назначає О Гоголя, котрому мали підлягати Могилівський, Кальницький і Уманський полки з усіма населеними пунктами, що „здавна до них нале-
((и
жали , а також „охотні полки
Влітку 1673 р становище П Дорошенка стає
критичним Не припинявся потік біженців у Лівобережжя, його почали залишати раніше вірні йому підрозділи, соратники, родичі Важкою втратою стала смерть близького друга й порадника
И Тукальського Правда, відбувається запізніле порозуміння з кошовим І Сірком їм вдалося домовитися про скликання весною 1676 р козацької ради для обрання гетьмана України, бо запорожці не брали участі
у виборах І Самойловича Але ця спроба виявилася невдалою Московський уряд відмовився визнати законність акту його зречення від турецької протекції й присяги цареві, що відбувався 22 жовтня
р в Чигирині перед І Сірком як представником
Запорожжя Врешті-решт П Дорошенко змушений був капітулювати Коли в другій половині вересня
р під стінами Чигирина з'явилися російські
підрозділи, він засвідчив готовність скласти зброю і
присягнути Роси В кінці місяця здав гетьманські
клейноди Ця подія стала останнім політичним актом
Національної революції, що завершилася поразкою,
головнішими причинами якої були
відсутність досвіду державного будівництва в еліти, котра очолила боротьбу, незавершеність процесу її становлення, існування гострої політичної
боротьби між окремими угрупованнями, переважання в ментальності значної частини старшин особистих,
групових інтересів над національними, державними,
зрада національним інтересам з боку панівного стану українського суспільства, переважна більшість якого відразу ж перейшла на бік Речі Посполитої і взяла найактивнішу участь у боротьбі проти власного народу,
перебування у зародковому стані на початок революції національної державної ідеї, що зумовило політику автономізму її керівництва у 1648 р, і привело до залишення ворогу Західного регіону, породивши таким чином проблему соборності Української
держави,
ліквідація встановленого Б Хмельницьким спадкового гетьманату й утвердження республікансько-олігархічної форми правління, що зумовило
111
/>
Наслідки революції виявилися для української
нації катастрофічними: не вдалося ні створити держави в етнічних межах України, ні відстояти незалежності козацькій Україні, хоча за свободу було заплачено неймовірно високу ціну — втрати (від воєнних дій, голодівок, епідемій, захоплення в ясир,
переселень) становили близько 65—70% усіх українців ( 2,6 (3,2) — 3 (3,5) млн. осіб від близько
5 млн. мешканців етноукраїнських земель Речі Посполитої), а в Правобережній Україні близько
85—90% жителів регіону; зазнали руйнувань майже всі міста України.
Значення революції в історії України:
привела до витворення національної держави,
частина якої на теренах Лівобережжя (Гетьманщина)
на правах автономії проіснувала в складі Російської
імперії до початку 80-х pp. XVIII ст.;
під час її розвитку формується національна державна ідея, що стала для наступних поколінь українців неписаним заповітом у боротьбі за незалежність;
відіграла роль могутнього імпульсу для розвитку національної самосвідомості;
сформувала нову політичну еліту, що захищала національні інтереси;
зумовила закріплення за витвореною державою назви «Україна» й започаткувала зміну назви
„Руський народ" на „Український народ";
істотно збагатила й зміцнила традиції боротьби як проти національно-релігійного, так і соціального гноблення; пробудила волю народу до самоутвердження й самовираження у формі національної держави;
протягом тривалого часу після її завершення козаки, селяни й міщани продовжували користуватися плодами соціально-економічних завоювань в роки революції;
сприяла розвитку усної народної творчості,
історичної науки (у формі літописання), художньої
літератури тощо.
продолжение
--PAGE_BREAK--Українська революція в контексті європейського революційного руху
XVI—XVII СТ.
^вітчизняній історіографії склалася негативна
традиція зображувати події Національної революції у відриві від розвитку європейського
революційного руху. Разом з тим є підстави розглядати її причини як складову визрівання процесу соціальної і визвольної боротьби, що охопила ряд
Історія У краї ни
слабкість центральної влади, міжусобну боротьбу за булаву й всевладдя старшин на місцях;
прорахунки (після смерті Б.Хмельницького)
у внутрішній політиці урядів, які провокували загострення соціально-політичної боротьби, що набирала форм громадянської війни;
постійна агресія (у різних формах) з боку
інших країн, що була спрямована на ліквідацію самостійності Української держави.
Особливості революції
та її значення
Ж країнська революція мала ряд своїх особли-
Yвостей. Відзначимо головніші з них:
%J — боротьба точилася не лише проти Речі Посполитої (як це традиційно зображується в історичній літературі), але й інших ворогів української незалежності — Московії, Криму й Порти;
тісний взаємозв'язок і взаємовплив національно-визвольної, релігійної й соціальної боротьби;
переростання соціальної боротьби в Селянську війну 1648—1652 pp., що завершилася утвердженням у козацькій Україні нової моделі
соціально-економічних відносин;
довготривалість, нерівномірність й суперечливість розвитку революції, який супроводжувався злетами й спадами, спалахами соціально-політичної боротьби, яка інколи переростала в громадянську війну;
відхід з 1649 р. від боротьби мешканців
Західного регіону, котрі в жорстоких реаліях боротьби часто ставали заложниками і жертвами у воєнних діях української, польської, кримської, московської
та турецької армій;
провідна роль у розвитку революції козацтва
— стану дрібних землевласників фермерського типу;
зрада національним інтересам з боку частини панівного стану українського суспільства — князів
і шляхти, котрі разом з поляками й литовцями придушували визвольну боротьбу України за незалежність і соборність;
слабкий позитивний вплив на розвиток революції міського патриціату, інтелігенції, вищого й середнього духівництва;
домінування збройних форм боротьби, яка час від часу набирала надзвичайно жорстокого характеру й супроводжувалася проявами етнічних чисток;
вкрай негативна роль геополітичного фактору,
оскільки уряди найбільших сусідніх держав всіляко протидіяли виборенню Українською державою незалежності.
112
Українське національне відродження. Створення козацької держави
європейських країн у 40—70-х pp. XVII ст. Так, у
1640 p. розпочалася революція в Англії, що тривала до 1660 р.; в цьому ж році спалахнуло повстання португальців проти іспанських поневолювачів і „війна женців" в Каталонії за збереження автономії. Високою була соціально-політична напруга в Данії. В
1647 р. розгорнулася антиіспанська боротьба у
Південній Італії та Сіцілії; в наступному році розпочалися Фронда (антиабсолютиський рух) у Франції,
повстання міщан і селян у Московії, Австрії, Білорусії.
Ці та інші події засвідчували посилення кризи середньовічної цивілізації в Європі, що супроводжувалася зародженням і розвитком нового ладу.
Тому не випадково Українська революція мала чимало спільного з Німецькою, Нідерландською та
Англійською революціями XVI—XVII ст. Типологічно найближче вона стояла до Нідерландської
революції (1566—1609 pp.), що розв'язувала завдання виборення національної незалежності й встановлення буржуазних відносин. В їх розвитку можна виділити такі спільні риси:
довготривалість боротьби за незалежність,
нерівномірність розвитку, імпульсивність, чергування злетів і спадів;
складність і суперечливість боротьби, під час якої, в силу багатьох обставин, народні маси нерідко потрапляли по різні боки барикад;
переплетення національно-визвольної, релі-
гійної та соціальної боротьби;
велика різноманітність форм боротьби: від найпасивніших до найактивніших, включаючи воєнні
дії силами армій, політичну і дипломатичну боротьбу; прояви протиборствуючими сторонами нетерпимості, жорстокості й терору;
Українська й Нідерландська держави утворились не в межах етнічних територій, а лише в окремих
їхніх частинах, внаслідок чого кордони проходили не за національно-мовними, а за географічними рубежами;
важлива роль релігійного фактору; при чому в обох країнах боротьба велася проти католицизму;
відсутність єдності серед політичної еліти,
що негативно позначилося на ході й результатах боротьби;
негативна роль геополітичного фактору.
Вивчення змісту й мети боротьби українських
селян і феодально залежних мешканців міст і містечок дозволяє стверджувати, що вона нічим не відрізнялася від боротьби селян під час європейських революцій XVI—XVII ст.: спрямовувалася на
ліквідацію всіх різновидностей особистої залежності
й існуючих форм експлуатації, у виборенні особистої свободи і вільної власності на землю.
Аналіз політичного розвитку України та Англії під час революції дозволяє виявити однотипну тенденцію
— зміцнення особистої влади їх керівників (відповідно
Б.Хмельницького та О.Кромвеля) й еволюцію республіканської форми правління в монархічну (в Україні
в 1657 р. запроваджується спадкове гетьманство, а в Англії в 1653 р. — протекторат Кромвеля). І хоча в Україні після приходу до влади І.Виговського утверджується республіка (в Англії в 1660 р. цей процес завершився реставрацією монархії), все ж пізніше
і він, і майже всі наступні гетьмани рано чи пізно приходили до висновку про необхідність зміцнення гетьманської влади, надання рис самодержавності, запровадження її спадковості. Навіть П.Дорошенко,
котрого відомий історик Д.Дорошенко назвав
„найбільш конституційним гетьманом, який додержувався старих козацьких традицій", не лише прагнув
„вічного гетьманства" й передачі влади після його смерті „синові й онукові його неодмінно", а й виношував плани „стати удільним князем", „володарем всієї України".
Таким чином, Українська революція 1648—1676 pp.
типологічно належить до одного ряду з європейськими революціями XVI—XVII ст. Вона становила важливу складову ланку процесу зародження й утвердження на континенті нових суспільних відносин.
На відміну від Англійської та Нідерландської революцій, що завершилися перемогою, вона зазнала поразки, як, до речі, і Німецька. Все ж в зовнішньополітичному аспекті революція викликала серйозну зміну співвідношення сил у Східній, Південно-Східній
і Центральній Європі (яка, на жаль, також виявилася несприятливою для України). Вона різко послабила позиції Речі Посполитої та Криму й привела до зміцнення ролі Російської імперії, Швеції й Бранденбургу (у 1657 р. Польща відмовилася від ленних прав на Східну Прусію). Революція вплинула на загострення соціальної боротьби в Польщі, Московії,
Молдавії; національно-визвольної боротьби — в
Білорусії, Валахії, Сербії, Болгарії. Не випадково вона викликала в Європі широкий резонанс і систематично висвітлювалася на сторінках брошур, „летючих листків", наукових праць і шпальтах французьких газет „Газетт де Франс" і „Еспьйон де Кур Де
Пренс Кретьєн", англійських „Меркюр Англе" і
„Модеріт Інтелідженсер", німецької «Франкфуртер
Пост-Цайтунг» та інших.
/>
Україна за гетьманування
І.Мазепи та І.Скоропадського
ісля завершення Визвольної війни Україна
потрапила у скрутне соціально-економічне
. і політичне становище. Лівобережжя та Сло-
божанщина перебували у складі Російської держави,
Правобережжя — Речі Посполитої й частково під протекторатом Туреччини. Південь, що тільки-но почав освоюватися, відчував близькість володінь
і влади кримського хана. Пошматована на окремі
частини, вона зазнала значних матеріальних і людських втрат. Десятки великих міст і містечок, сотні сіл були зруйновані, а їх мешканці загинули чи змушені
були залишити рідні місця під тиском ворога. Сучасник тих подій, арабський мандрівник П.Алеппський
(Халебський, близько 1627-1669 pp.) так записав про Україну в своєму нотатнику: «Що нам сказати про цей благословенний народ? З них убиті за ці роки під час походів сотні тисяч, і татари забрали їх у полон тисячі; пошесті вони не знали, але в ці роки вона з'явилась у них, забравши з них сотні тисяч у сади блаженства».
Проте дух козацький, волелюбність українців залишились нездоланними. Поступово в них дедалі
яскравіше проявлялось національне самоусвідомлення. Найчисленніша група населення (розкріпачене селянство Гетьманщини порівняно з кріпаками Росії,
з її консервативним монархічним правлінням) мала більше можливостей для суспільного розвитку та визрівання самобутніх етнічних рис у галузі художнього життя, побуту та звичаїв. Порівнюючи свої
Ліквідація
козацької
державності
т ш
враження від перебування в Москві, а потім у Києві,
П. Алеппський зазначав: «Цілі два роки в Москві колода висіла на наших серцях, а розум був геть чисто стиснений і придушений, бо в тій країні (Росії) ніхто не може почувати себе хоч трохи вільним і задоволеним, хіба лише ті люди, що там виросли… Зате
Козацька країна була для нас начебто рідний край, а
її мешканці були нашими добрими приятелями та людьми, наче ми самі». Цар Петро 11698 р. зазначив у розмові з патріархом: „Священики у нас грамоти мало знають… Якби їх… у науку послати до Києва у школи..." Зрозуміло, що загальний рівень освіти простого люду Росії був ще нижчим.
Що ж являли собою наприкінці XVII ст. українські землі, котрі відійшли до Російської держави?
Згідно з Андрусівською угодою 1667 р. між урядами Росії й Польщі, за якою повністю ігнорувалися
інтереси власне України, територія на правому березі
Дніпра опинилася під владою польської корони.
Тільки Київ з навколишньою місцевістю (декілька верст навкруги) передавалися на два роки під московський скіпетр. Польща повертала також Сіверську землю та офіційно визнавала входження Лівобережжя до складу Російської держави.
Лівобережна частина Гетьманщини у військовоадміністративному відношенні, як і в попередні роки,
продовжувала поділятися на полки. На той час їх налічувалося 10: Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський,
Полтавський, Прилуцький, Стародубський
і Чернігівський. Всі вони були поділені на сотні: від
7 до 20 у кожному. Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав і деякі інші міста мали власне самоврядування,
користувались Магдебурзьким правом, наданим їм ще до Визвольної війни. Після Б.Хмельницького гетьмана обирали на військовій раді з наступним затвердженням царя. При ньому дорадчим органом залишалася генеральна старшина / генеральні обозний, суддя, писар, осавули, хорунжий, підскарбій
і бунчужний/.
Запорозька Січ законодавчо підпорядковувалась адміністрації обох країн (воля гетьмана тими не бралася до уваги). Певною мірою визначався західний кордон між Річчю Посполитою і Російською державою по Дніпру, починаючи від порогів до нижньої течії
р. Сож. Від неї по межі Річицького повіту (охоплював „кут" південно-східного району, пізніше Мінської
губернії на берегах Дніпра, Прип'яті та Березані) й частково Мстиславського воєводства демаркаційна лінія Української держави повертала на схід за Сож
і дуже ламано окреслювала східний кордон, вста-
114
Ліквідація козацької державності
новлений ще Поляновським трактатом 1634 р.
Отже, фактично більшість здобутків українського народу, завойованих протягом майже двадцятилітньої кривавої війни за національне визволення, розчерком пера було принесено в жертву дипломатичним міркуванням Росії та Польщі. Оцінюючи цей факт, літописець Самійло Величко зазначив,
що„всім козакам не корисний Андрусівський торг".„Страшним ударом для Української держави"
назвав його відомий історик Омелян Терлецький.
Одразу після підписання Андрусівської угоди шляхта почала „вогнем і мечем" приводити населення
Правобережжя до покори.
Договір про „Вічний мир" від 26 квітня (6 травня) 1686 р. між Росією і Польщею знову підтвердив попереднє рішення про поділ України, але в категоричнішій формі. Він остаточно не тільки юридично,
а й фактично закріпив за Москвою право на володіння Гетьманщиною. За ним по р. Орель окреслено південну межу краю, а Польща відмовилося від протекторату над Запорозькою Січчю. Північно-західний рубіж володінь Війська Запорозького і Речі Посполитої пройшов від Січі вгору по Дніпру та гирлу р.
Тясмин, а звідти до Чигирина і далі до Чорного лісу.
Нейтральною незаселеною зоною проголошувалися Південна Київщина і Брацлавщина, спустошені
польсько-шляхетськими військами та турецькотатарськими нападниками. Західноукраїнські землі,
Волинь і Північна Київщина поверталися Речі Посполитій, а Поділля залишалося під владою Туреччини.
fРосія продовжувала чинити диктат на українських землях. Петро І (1672-1725) з самого початку свого правління (1682) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він насторожено стежив за всіма міжнародними контактами
Запорожжя, представників старшинської адміністрації
Гетьманщини та Слобожанщини, суворо забороняв
їм вести будь-які самостійні переговори з іноземними послами. Законодавчо це ще раз затверджували
„Коломацькі статті" — договірні умови між старшинами і урядом Росії, прийняті на козацькій раді
в Коломаку 25 липня 1687 р. під час скинення з гетьманства Івана Самойловича й обрання на цей ранг (посаду) одного з найвпливовіших діячів
Лівобережжя генерального осавула Івана Мазепи
(1687-1708).
Ці статті, порівняно з попередніми, містили кілька принципово нових пунктів, згідно з якими посилю-
11,1 лась влада царату на українських землях, що нходили до складу єдиної Російської держави. На-
приклад,(гетьманові Лівобережної України заборонялось позбавляти старшину керівних посад без прямої
згоди на це царя, а старшинам не дозволялось обирати гетьмана. Завдяки політичному хисту І.Мазепи низка шкідливих для України ухвал Коломацької
угоди залишилася нечинною^
З початком нового століття після проголошення війни Швеції 1700 р. Петро І перетворює Україну
(в першу чергу її прикордонні землі з Польщею)
фактично на свою заложницю при вирішенні великодержавницьких проблем. Так, укладаючи угоду з польським королем Августом II Сильним (1697-
1706, 1709-1723) про спільні дії проти шведського короля Карла XII (1697-1718), він, нехтуючи інтересами Української держави, обіцяє уступити Речі
Посполитій кілька міст на Правобережжі й деякі
села Стародубського полку. А вже після цього відправляє до Мазепи (з метою розвідати, як той поставиться до такого рішення) дяка Бориса Михайлова
з „таємними" статтями. В них, зокрема, йшлося про можливість відриву від України та повернення у володіння Речі Посполитої задніпровських містечок
Трахтемирова, Стайок і Трипілля; заселення Чигирина та деяких прикордонних районів, що за „Вічним миром" мали залишатись без осілої людності; передачі найближчих до Польщі сіл на Стародубщині.
Г Гетьман добре розумів тактику і загальну політику щодо України царського двору. В цій справі для нього майже не існувало секретів^/Гому Мазепа як досвідчений дипломат, щоб не йти на конфронтацію з Петром І, вирішив повністю не відмовляти посланцю і після дворазової зустрічі з ним таємно наодинці
погодився Трахтемирів, Стайки і Трипілля віддати полякам. Але зажадав, враховуючи попередній досвід
і непостійність поляків, зафіксувати цю угоду в конституції на сеймі, а зміст її офіційно опублікувати.
Очевидно, так він хотів уберегти Українську державу від подальших зазіхань і королівської, і царської влади.
На всі інші пропозиції гетьман не пристав. Він тактовно, але принципово заявив: „… Польській стороні
уступати ніяк не можна з таких причин: якщо ті міста уступати, то на тому боці залишиться у державі його царської величності один Київ, і буде велика небезпека, оскільки у ті Чигиринські місця й інші
міста* переселяться з того боку Дніпра… і оволодіють берегом того боку річки Дніпро й стануть називати його своїм… а тому, гетьману, якщо послушенство, яке
і вчинять, то хіба що невільно, й від того будуть як від
* Попередньо мова йшла також про Канів, Черкаси. Крилов
115
Іван Мазепа протягом свого правління не полишав надіїзновувозз'єднати
під своєю булавою Правобережжя й Лівобережжя Цікаво, що навіть в
іменних указах і грамотах його нерідко називали гетьманом «Війська
Запорозького обох боків Дніпра» ^
Історія У краї ни
мешканців з того боку Дніпра, так і від запорожців труднощі й непорозуміння значні, і все піде на сторону царської величності неспокійно і до втрати великої". І далі конкретно про Стародубщину
І. Мазепа наголосив: „Стародубський полк від поляків відділила ріка Сож, і за тією рікою, на польському боці його, гетьманського володіння, ніякого немає, а за річку в Стародубський полк полякам вселятися непристойно ж...".
' Отже, цілком очевидним є, по-перше, гостре небажання гетьмана ще більшого „звуження" його влади на правому березі Дніпра* та обмеження впливу на Запорозьку Січ; по-друге, застосування ним у формі політичного „аргументу" чи тиску (до певної
міри, звичайно) на російську сторону можливого вибуху протесту запорожців і частини мешканців
Лівобережжя проти пропольської орієнтації царя;
по-третє, визнання Мазепою того незаперечного факту, що Гетьманщина, в тому числі й Київ, перебувають у складі „держави його царської величності",
а також є „гетьманським володінням'^]
Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені
нерівномірно. Так, на середину XVII ст. тільки на
Київщині мешкало близько 1 млн. 400 тис. чоловік,
а в межах Слобожанщини — 50 тис. На території
Київського і Чернігівського воєводств на 1 кв. км у середньому припадало 10—12 чоловік. У межах країни проживали тоді представники 21 народності.
Найчисленнішими серед них (крім українців) були росіяни, білоруси, поляки, серби, болгари і чехи.
Більшість з них осіла на родючих землях Наддніпрянщини. Значно менше тут проживало вихідців з Молдови і Волощини, Литви, Угорщини та Німеччини. Протягом другої половини століття кількість населення зростала порівняно швидко. Зокрема,
1657 р. на Слобожанщині було 64 міста й села, в яких мешкало до 100 тис. чоловік, а лише через неповних 30 років налічувалося вже 232 населених пункти з 250 тис. жителів. Тобто, кількість міст і сіл збільшилася в 3,6, а людність — в 2,5 раза. Власне українці становили близько 98%.
В цей час у Російській державі проводилися значні реформи, що не могло не вплинути на суспільно-політичне, економічне та культурне життя українців. Цар Петро І особисто кілька разів відвідав
Україну, зустрічався з гетьманами І.Мазепою та
І. Скоропадським, представниками місцевої еліти.
Реформи в Росії об'єктивно, певною мірою, сприяли і розвиткові господарства та виробничих відносин
„окраїнних областей". Зокрема, деякі царські укази та заходи передбачали в сільському господарстві
України значне поширення окремих технічних культур, культивування нових овочів і фруктів,
збільшення виробництва полотна і канатів, розвиток скотарства і т.ін.
Іменний указ від 31 грудня 1719 р. про рудокопні
„заводи", згідно з яким майстрових рудокопних підприємств звільняли від державних повинностей і
податків, виконання військової служби, викликав значне переселення працездатних людей з Правобережжя на Лівобережжя, а також зумовив прибуття з Польщі фахівців цієї галузі. Указ 18 січня 1721 р.
деякою мірою сприяв збільшенню кількості місцевих заводів. На початку 20-х pp. утворюється спеціальна контора для нагляду за хліборобством і забезпеченням корінних мешканців хлібом під час неврожаїв і стихійних лих. Імператор особисто вимагав надсилати відомості про кількість зібраного хліба,
поліпшення обробітку землі й збільшення освоєних земель.
Водночас величезним тягарем реформаторські
державницькі дії Петра І лягали на Україну, котру він цілком намагався підпорядкувати Російській державі. Відвертий деспот і кріпосник, прибічник абсолютистської влади, він писав закони, за висловом О.Пушкіна, батогом, жорстокі й примхливі, що ніби вирвались у нетерпеливого, самовладного поміщика.
І Зміцнення позицій царату в Україні і ще більше послаблення гетьманської влади сталося після подій,
пов'язаних з Північною війною 1700-1721 pp., а конкретно — з переходом до табору Карла XII частини козаків на чолі з І.Мазепою, який хотів звільнитись від диктату Москви і здобути ширшої автономії для
Гетьманщини! Взимку 1708—1709 pp. армія Росії активізувала свої дії на кордонах Північної України.
Карл XII вторгся в межі Слобожанщини, де під
Красним Кутом дав великий бій спільним російськоукраїнським військам. Після його завершення перемогу приписали собі обидві сторони. Проте шведи незабаром відступили і отаборилися на території
від р. Десна до Полтави, яка перекривала їм прямий шлдх на Москву.
Г І.Мазепа спробував підняти повстання проти засилля московського уряду й відірвати Україну від
Росії. Але в цьому гетьмана мало хто підтримав —
головним чином „низовики" під керівництвом кошо-
116
Ліквідація козацької державності
вого отамана Костя Гордієнка та порівняно невелика кількість старшини і козаків Гетьманщини. Цар проголосив І.Мазепу та його прибічників зрадниками: наказав ганьбити їх всілякими способами в церквах і перед народом усієї Російської держави.
Ранком 27 червня (8 липня) 1709 р. під Полтавою стався вирішальний кривавий бій між військами Петра І і Карла XII внаслідок якого шведський король і гетьман з рештками розгромленої армії
втекли в межі володінь турецького султана^/
З 1708 р. практично призначений царем (хоча формально й обраний на старшинській раді в Глухові)
новий гетьман Іван Скоропадський одразу підпав під особливий нагляд довіреної особи Петра І —
боярина Андрія Ізмайлова, котрому таємно наказувалось при будь-якому „народному невдоволенні"
або „чиїй-небудь зраді" застосовувати „великоросійські полки". 1722 р. сюзерен видав особливий указ про створення на Україні так званої Першої малоросійської колегії. її безпосередні функції (нагляд за всією діяльністю гетьмана, генеральних, полкових
і сотенних старшин, дозвіл на видачу ними розпоряджень по управлінню краєм тощо) як вищої апеляційної
інстанції на території регіону ще більше зміцнили позиції російських сановників.
Такого політичного удару престарілий І.Скоропадський не зміг пережити і незабаром після виходу царського указу від хвилювання занедужав і помер.
Проте й ця смерть не стала на заваді Петру І в здій-
/>
Портрет І.Мазепи.
сненні його великодержавницьких планів. Навпаки —
він взагалі заборонив вибори наступного гетьмана.
Наказним (у сучасному розумінні слова: виконуючим обов'язки) гетьманом призначили Павла Полуботка (1722—1723), котрий дуже швидко за свої
порівняно незалежні погляди потрапив до Петропавлівської фортеці, де після тяжких моральних і
фізичних страждань помер (1724). Імператор фактично придушив спробу угруповання козацької старшини обстояти свої політичні й соціальні права.
Взагалі репресії й нехтування людським життям були характерними для російського самодержця, що весь час відчували на собі особливо ті, хто пробував вести самостійну незалежну політику. Так/після переходу І.Мазепи на бік Карла XII цар наказав покарати багато людей, причому постраждали не тільки прихильники гетьмана, а й зовсім невинні.]
Значну кількість старшини він позбавив маєтків і
урядових посад, їх місця позаймали „вірні" чиновники з росіян, а також іноземці або ж космополіти. У
жорстокості стосовно українців не відставали від сюзерена і його* васали", такі, наприклад, як Олександр
МеншиковГСаме він наказав жорстоко винищити не тільки залогу, а й все населення Батурина — від малого до старого — за те, що мешканці міста виступили на боці І.Мазепи. Гетьманська столиця була варварськи спалена^
Неймовірно тяжким випробуванням стали примусові канальні роботи, спорудження фортифікаційних споруд, воєнні „низові" походи тощо. Козаків і посполитих нерідко „ганяли" до Петербурга, Астрахані,
на Кавказ. Українців змушували воювати в Білорусії, Литві, Ліфляндії й Фінляндії за чужі їм інтереси.
До цього, як правило, залучались найбільш фізично здорові й економічно забезпечені рядові козаки, селяни та міщани. З них додому поверталось усього від
30 до 60%, а інші вмирали від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв і т.ін.
Така внутрішня політика царату фактично вела до поступового знищення українського генотипу
(адже мова йшла про смерть десятків тисяч людей).
Правда, до нижчих верств власне російського населення він ставився нічим не краще. В одному з документів того часу — описі полковником Іваном Черняком праці козаків на Ладозькому каналі 1722 р. —
так йдеться про це: „… Велика кількість козаків хворих і померлих перебуває, і дедалі множаться тяжкі
хвороби — найбільше вкорінилася гарячка і набряк ніг, і мруть з того. Однак приставні офіцери, незважаючи на таку нужду бідних козаків, за наказом пана бригадира Леонтьева… б'ють їх при роботі пал-
117
/>
Історія У краї ни
ками, — хоч і так вони п не тільки вдень і в ночі,
а навіть і в дні недільні й святкові відправляють* —
без спочинку..." Далі полковник зазначив: „Боюся я, отже, щоб козаків тут не погубити, як торік — що
їх хіба третя частина в минулім році додому повернулася..."
Нетерпимість царя до українського народу наочно виявилась у ліквідації в травні 1709 р Запорозької
(Старої) Січі. Але й перед цим запорожці неодноразово скаржилися, що при Петрі І потерпають у вільностях, здобичі й промислах. Наприкінці XVII
— першій чверті XVIII ст. поширились деякі обмеження царського уряду в сфері економіки України.
Зокрема, дедалі частіше місцевим купцям і торговим людям заборонялось займатися торгівлею з закордоном. Вводилась державна монополія на багато товарів.
Широко практикувалось перекуповування різноманітних товарів лише у російських купців, з чого останні мали неабиякий зиск. Нерідко центральною владою наперед визначались торги, ярмарки, а особливо порти в Росії, де саме могли торгувати українці.
В зв'язку з цим особливої гостроти на той час набуло питання торгівлі з Запорожжям. Спеціальні
розпорядження царату взагалі забороняли її. За порушення такого роду указів жорстоко карали і
засилали до Сибіру. Так, 9 червня 1721 р. гетьману
І.Скоропадському царський уряд надіслав „грамоту"
про покарання „кнутом" і заслання до Сибіру полтавців С.Кирильченка та А.Пархоменка за недозволену торгівлю на Запорожжі. Крім того, незважаючи на те, що імператор, як правило, позитивно ставився до будь-якої промислової діяльності, він значно обмежив українців, які їздили на південь країни за сіллю, рибою та звіром. Отже, російський царат в особі Петра І фактично скасував вільну українську торгівлю. Однією з негативних економічних санкцій російського уряду було збування на території українських земель „лихих" мідних грошей, щоб срібні й золоті залишались по можливості в обігу в
Росії і зосереджувались у державній казні.
Українську економіку дуже підривали постійне перебування в Україні великої кількості російських військ (часом понад 10 тис. чоловік), які утримувались здебільшого за рахунок простого люду, а також швидке зростання податків. Так, тільки з Лівобережжя в царську скарбницю 1722 р. надійшло
45,5 тис.крб, 1723 р. — 85,9 тис., а вже 1724 р. —
241,3 тис.крб.
Проте, попри всі ці та деякі інші негаразди (нев-
рожаї, стихійні лиха, епідемії тощо) народне господарство розвивалося. В другій половині XVII —
першій чверті XVIII ст. збільшення попиту на сільськогосподарську продукцію зумовило значне розширення оброблених площ, відбулося поглиблення спеціалізації окремих районів. Розвиток товарно-грошових відносин сприяв зростанню посівів технічних культур, зокрема тютюну, льону, коноплі.
Сталися зрушення в системах обробітку грунту. Нові
явища особливо виразно проявились у мануфактурному виробництві, яке розвинулось на базі дрібних селянських промислів і міського ремесла. Саме поява та функціонування мануфактур активно впливали на руйнацію старих відносин і заміну їх більш прогресивними — буржуазними.
Розвивалася також і національна культура, хоча з 1690 р. значна частина книг, видрукованих чи написаних у „Малоросії", була визнана єретичною, а місцеві вчені викликали в Москві дедалі більшу недовіру. Наприкінці XVII — першій чверті XVIII
ст. цілеспрямовано звужувалося вживання національної мови (особливо в офіційних установах, великих містах і т. д.), скоротився видрук українських книг,
здобуття освіти було взято під нагляд дуже підозрілої,
неприязної до „інородців" державної цензури. Одночасно йшла „викачка інтелектуального потенціалу українців у Росію". Українська церква підпала під значний вплив Московської патріархії*, що не раз викликало невдоволення і протест не тільки серед місцевого духовенства, а й широких кіл простих селян. 1721 р. навіть Святе письмо заборонялося передруковувати з давніх книжок, виданих в Україні.
Це дозволялося робити тільки з московських книжок.
Антиукраїнській політиці Петра І фактично постійно то приховано, то явно протистояла опозиція представників різних суспільних кіл. Одним з найбільш відомих серед них був прибічник І.Мазепи, генеральний писар у 1702-1708 pp. Пилип Орлик
(1672-1742), якого 1710 р. в еміграції група козаків
і старшин обрала гетьманом. У його оточенні
16 квітня того ж року були складені так звані Пакти та Конституція прав і вільностей Війська Запорозького. За ними українська православна церква мала перейти у підпорядкування від московської
патріархії до візантійської; відновлювався попередній кордон Української козацької держави по р.Случ;
Запорожжю поверталися Трахтемирів, Кодак, Келеберда, Переволочна і землі біля р.Ворскли; неабияк зростала влада і самостійність гетьмана, генеральної
* Праця в неділю та святкові дні для християн є великим гріхом.
* 3 середини 80-х років XVII ст. відбулося підпорядкування Київської
митрополії Московському патріархатові.
118
/>
продолжение
--PAGE_BREAK--Під скіпетром спадкоємців
Петра І
а нове обрання гетьмана пішов 1727 р. уряд російського імператора Петра II (1727-1730)
. — онука Петра І, сина царевича Олексія
Петровича і принцеси Софії Шарлотти Вольфенбюттельської. Онук, після падіння і заслання
Олександра Меншикова, проголосив себе руйнівником дідових перетворень. Гетьманом став досить відомий на Лівобережжі на той час миргородський полковник Данило Апостол. Укладені „традиційні"
статті-угоди (гетьманські „Нужди малоросійські" й царські „Рішучі резолюції" на них) між обома державами юридично вже не визнавали Гетьманщини як самостійної сторони, а національні органи влади фактично позбавлялись номінальних функцій, бо майже повністю підмінялися російськими установами чи окремими сановниками.
Надалі процес інкорпорації Української держави
Росією пішов прискореними темпами.
Козацька старшина була постійно невдоволена політикою царського уряду щодо України, і щодо
Січі зокрема. Наприкінці 40 — на початку 50-х pp.
ускладнення міжнародного становища спонукало
імператрицю Єлизавету Петрівну (1741-1762), дочку Петра І і Катерини І, задовольнити деякі
домагання козацької старшини, зокрема щодо „обрання" (фактично призначення) нового гетьмана. Іменним указом від 16 жовтня 1749 p., виданим Колегією
іноземних справ, це доручалось здійснити графові
Гендрикову. Можливо, стався збіг обставин, але через кілька днів після виходу цього указу на ім'я
імператриці було подано „донесення" військового писаря Запорозької Січі Петра Чернявсього. У ньому висловлювалось прохання від „усієї" низової
старшини змінити порядок „виборів" кошового отамана і надалі призначати його царицею, щоб позбавити
„чернь" можливості обирати „їй потрібного отамана"
(оригінал документа датовано 22 жовтня 1749 p.).
При доборі кандидатури гетьмана вибір упав на К.Г.Розумовського (1728—1803). Цікаво, що в дитинстві він випасав батьківську худобу, а після
„випадку" з старшим братом О.Г.Розумовським,
некоронованим чоловіком цариці, став графом
(з 1744 p.). Після затвердження указом 5 червня
1750 р. гетьманом України Кирило Григорович переселився в Глухів, де, оточивши себе „двором" і
охоронцями, зажив, мов „царьок". Спочатку Єлизавета Петрівна пішла на значні поступки новообраному гетьманові. Нею особисто чи з її відома були повер-
Ліквідація козацької державності
старшини, полковників і значущість козацьких рад;
обмежувались податки і повинності козаків та посполитих тощо. І хоча ці плани не набули реального втілення в життя, вони відіграли тоді важливе значення, бо у свідомості багатьох українців формували ідею, яким саме шляхом за інших обставин міг би піти державотворчий процес в Україні.
Розвиткові національної суспільної думки сприяло функціонування першої вищої школи у Російській державі — Києво-Могилянської академії (з 1701 p.).
Виникнувши 1632 р. в результаті об'єднання школи
Києво-Печерської лаври з Київською братською школою, вона аж до 1755 р. (до відкриття Московського університету) відігравала провідну роль у справі освіти. В ній у різний час навчалися згодом відомі в усьому цивілізованому світі українські діячі:
Феофан Прокопович (1681-1736), Григорій Кониський (1717-1795), Григорій Сковорода (1722-
1794), Яків Козельський (1729 — близько
1795 pp.) та багато інших, а також вихідці з Росії,
Білорусії тощо.
Народні маси обох країн не завжди безоглядно слідували політиці своїх правителів. Повсякденне життя часто-густо саме визначало характер взаємин між представниками російського та українського етносів. Та і Петро І, як відомо, нерідко віддавав перевагу суспільним діячам, ученим, духовним особам з України, а всіх, хто стояв в опозиції до його реформ в Росії, — не любив і переслідував. Тоді, як писав професор Іван Огієнко у книзі „Українська культура", український вплив, хотіли того в Москві
чи ні, позначився в Росії „на всьому житті", конкретно „ одбився на будівництві, на малюванні, на одежі,
на співах, на музиці, на звичаях, на праві, на літературі і навіть на самій московській мові".
/>
Військова печатка часів І.Мазепи
119
Історія У краї ни
нуті всі рангові маєтності „на булаву", відновлено право самостійного фінансового управління в регіоні,
відкликані російські сановники з старшинської
адміністрації, генерального суду, комісії економії тощо, а також скасована канцелярія міністерського правління.
24 липня 1751 р. Сенат видав указ про підпорядкування Коша Запорозької Січі гетьманові й надіслав його до Канцелярії К.Г.Розумовського. Цими заходами практично скасовувалася більшість Адміністративних „реформувань" Петра І, Петра II та Анни
Іванівни, а Гетьманщині повертався політичний статус, який вона мала на період обрання гетьманом
І. Скоропадського.
Сам гетьман, незважаючи на те, що між ним і урядом Росії не було укладено ніяких „статей"— угод чи договору, почав на свій розсуд розширювати автономне управління Української держави: відновив склад генеральної старшини і суду, функціонування суспільно-політичних установ, дещо реформував торгівлю й судочинство (наприклад, скасував російський „суд по формі" тощо). К.Г.Розумовський одразу взявся за реальне підпорядкування Запорозької Січі
гетьманській владі. Конкретно це стосувалось також питання розмежування земель низовиків і
мешканців Лівобережжя. Так, 1752 р. він видав „ордер" Кошу про необхідність присилати з Січі
„депутатів" з приводу суперечки за так звані старосамарські землі. У 50-х pp. гетьман розгорнув
/>
Гетьман Іван Скоропадський.
боротьбу за підпорядкування собі Києва, який і на той час багато в чому продовжував зберігати середньовічне самоврядування.
1753-1754 pp. уряди України, Росії й Польщі
продовжували уточнювати кордон. Зокрема, тоді
було зроблено „Опис на карті Російської імперії з
Польською областю кордонів...", а також виготовлена „Карта спеціальна Російської імперії з Польською областю Стародубського полку спірних грунтів різних власників...". На них маємо дуже детальну демаркаційну лінію між одним з найбільших Лівобережних полків — Стародубським і Річчю Посполитою з нанесеними понад 40 „внутрішніми" форпостами.
Кордон місцями не відзначався стабільністю. Наприклад, окремі форпости взимку чи по весні могли переноситись (через повінь, кригу тощо).
Проте саме тоді, 1754 p., дуже підозрілий до дій
К. Г.Розумовського царський уряд завдає кілька
„ударів" по розбудові Української держави. В липні
Сенат законодавче ліквідовує і до того досить прозорий кордон між Україною й Московією, припиняє
функціонування державних митниць у цьому районі, запроваджує на українських землях загальноімперську митну систему. В радянській
історіографії ці заходи царизму розглядались, головним чином, як позитивні: в контексті поліпшення економічних зв'язків між Україною та Росією, сприяння їх спільному народногосподарському розвитку.
Проте цим скасовувалась одна із важливих ознак української автономії.
З початком 60-х pp. загострюється питання про
Запорозьку Січ, про землі, які належали низовикам. У цьому бере участь і царський уряд, і
гетьманське правління. Так, 1760 р. К.Г. Розумовський надсилає до Сенату, а той приймає до розгляду
„рішення" гетьмана щодо перенесення Січі на нове місце. 8 грудня 1761 р. кошовий отаман Григорій
Федорів своїм „рапортом" сповіщає гетьмана про отримання ним „ордера" про прийняття у „відомство" Війська Запорозького старосамарських земель з поселенцями, за які точилися суперечки з адміні-
страцією Полтавського полку не один рік.
Того ж року К. Розумовський знову порушує
перед Сенатом і Кошем питання щодо перенесення
Січі в урочище Микитне. Не байдужими залишались до запорозьких володінь прусський король і, зрозуміло, кримський хан. Так, в одному з документів
1762 р. згадується про те, що „земля вся, якою запорожці володіють, уже обіцяна (Росією) була через прусського короля хану кримському для приєднання до Криму". Але вступ на престол Катерини II
120
/>
^..ірр *вобе «»е>нн<я;
ГАЛИЧИНА { ^ ГіЙДАМАЦЬНС
і »ь поєстаммя
ІУНОвИНА^^І^
*"< V. »
< ОТТОМАНСЬНА '
\ імперія
\
(
Ліквідація козацької державності
С
~ X < V.
І
Російська експансія
на Україну наприкінці Willст.
(1762-1796) завадив здійсненню цих намірів.
В цей період відбувається також поступова ліквідація більшості соціальних здобутків Визвольної війни і перетворення значної кількості в недалекому минулому порівняно незалежних в економічному та правовому відношенні груп населення фактично на кріпаків. Все це супроводжувалося поглибленням соціальної диференціації посполитих і
козаків, зростанням майнової нерівності серед них. На той час помітно звузились функціональна діяльність та вплив сільських громад, відчутно змінився характер заселення слобід, що зумовлювалось здебільшого згортанням довільної заїмки землі. Як самостійна адміністративна одиниця набирав господарської сили хутір. Поволі, але невпинно змінювалася сама соціальна свідомість простого люду: на зміну дідам
і батькам, які брали безпосередню участь у Визвольній війні, приходили покоління посполитих, в умах яких старі традиції та наслідки боротьби за економічну та юридичну незалежність трансформувались під обтяжливим впливом нових умов життя.
Деякі верстви населення дедалі активніше втягувалися в буржуазні відносини, які визрівали в надрах старої натуральної системи господарства й які, природно, формувались у територіальних межах усіх українських регіонів, що входили до складу імперії.
В соціальному аспекті про це може свідчити конкретно перехід окремих посполитих у статус таких груп населення, які кинули займатися сільським господарством, власними ремеслами чи промислами, а
„бавилися купецьким промислом", наймитували або поповнили ряди робітних людей. Одним із наслідків динаміки економічних процесів стало дальше відокремлення промисловості від землеробства. Відхід від останнього, а також праця у наймах на підприємстві
чи підробітки „в людях", перетворювали найбіднішу
частину населення у спролетаризовану масу. Цей процес не могли зупинити навіть рішучі заходи старшинської адміністрації щодо встановлення вже на середину XVIII ст. суворих станових меж. Часто порушувались і законодавчі акти царського уряду,
котрі також обмежували соціальні права трудового люду.
В другій половині 20-х — на початку 60-х pp.
XVIII ст. особливо наполегливо панівна верхівка суспільства Лівобережної й Слобідської України виступала проти переселення селян з місця на місце, з маєтності одного землевласника до іншого, з губернії
в губернію. В питанні про селянські переходи Генеральна військова канцелярія, обстоюючи інтереси можновладців, 1727 р. постановила: після „ушедших" підданих у власності державців мали залишатися тих „грунти, двори, куплені і некуплені». Цей законодавчий акт значною мірою сприяв обмеженню селянських переходів.
29 травня 1738 р. Сенат видав указ про заборону землевласникам у межах російських губерній приховувати в своїх маєтках посполитих і козаків, які
переходили з Слобідської України. Генеральна військова канцелярія постановою від 20 липня 1739 р.
самочинно поширила дію цього указу і на територію
Лівобережжя, надавши йому сили загального розпорядження про заборону переходів. Тим самим можновладці одержали юридичне обгрунтування й
„законні" підстави для повернення своїх селян-втікачів на старі місця.
В матеріалах ревізій, переписів тощо Слобожанщини вже досить широко великі „дідичі" називаються не лише „власниками", а й „поміщиками", які були пожалувані помісною землею. Про це, зокрема, йдеться в переписі населення Харківського полку 1732 p.,
постановах, відомостях і донесеннях харківської пол-
121
/>
кової канцелярії 40-х pp. В цьому простежувалася спроба ототожнити на практиці місцеву старшину з російськими сановниками-дворянами. Це пояснювалось кількома обставинами. По-перше, Слобідська
Україна раніше і глибше, ніж Лівобережжя, підпала під вплив російських суспільних процесів. По-друге,
наявність на території Слобідського регіону певної
кількості російських кріпосних селян і дворян позначилась (а можливо, стала навіть прикладом для наслідування) і на ставленні тамтешніх державців до власних посполитих. По-третє, тут слабкіше відчувались соціальні наслідки Визвольної війни українського народу.
продолжение
--PAGE_BREAK--Остаточне скасування
української державності
зсередини 60-х pp. XVIII ст. процес суцільно-
|го знищення царатом усіх автономних чинників
'України пішов особливо швидкими темпами. У
часі він збігся з завершальним етапом феодалізації
суспільних відносин і юридичним закріпаченням великої маси відносно вільних посполитих. Змінювалося співвідношення між підневільною та найманою працею (на користь останньої), поглиблювалося станове розшарування і майнова нерівність, активізувалась товаризація господарства.
Зокрема, найбільшого поширення наймана праця набула в купецьких мануфактурах. У другій половині XVIII ст. у Ніжині та Києві шовкові й шкіряні заводи купців Іванова, Алісова, Смородіна,
полотняну мануфактуру Єгорова в Климовичах,
підприємства у с.Клинці обслуговували тільки наймані робітники. Великі суми грошей зосередились у руках старшинських і дворянських родин Апостолів,
Ґалаґанів, Скоропадських, Маркевичів — на Лівобережжі; Кондратьєвих, Квіток, Ковалевських та
інших на Слобожанщині.
В січні 1764 р. Катерина II наказала К.Розумовському прибути до Петербурга й під загрозою кари за „зраду" примусила його зректися гетьманства. 10 листопада того ж року вона видала указ про утворення замість старшинського управління
Малоросійської колегії на чолі з графом Петром Румянцевим. А указом від 17 листопада призначила
„головним малоросійським командиром" генералгубернатора. Маніфестом від 28 липня 1765 р.
Катерина II ліквідувала козацьке самоврядування на Слобожанщині, позбавивши місцевих козаків їх прав і привілеїв (їх перевели на статус звичайних
„військових обивателів").
Історія У краї ни
З серпня 1775 р. набув чинності „Маніфест про знищення Запорозької Січі й про причисления оної
до Новоросійської губернії". На початку 80-х pp. на
Лівобережжі також скасовувався полковий устрій, а замість нього створювались Новгород-Сіверське,
Чернігівське та Київське намісництва. 1782 р.
відповідно до указів цариці й Сенату виходить розпорядження Намісницького правління, в якому ще раз проголошувалась необхідність остаточного скасування внутрішніх „малоросійських" митниць і „застав"
на кордонах білоруських, Псковської та Смоленської губерній, перенесення їх „по кордоні імперії...".
Указом 1783 р. розформовувалось українське козацьке військо й зливалось з російською армією.
1796 р. на території колишньої Гетьманщини утворено Малоросійську губернію.
Фактично і законодавчо ліквідувавши автономію,
царський уряд у другій половині XVIII ст., правда,
ще не раз порушував питання про уточнення кордонів між „Великоросією", „Малоросією" та Слобожанщиною; Україною, Річчю Посполитою і Туреччиною,
окремими українськими і російськими губерніями.
Але мова вже йшла про Україну (чи її регіони) не як державу, а, головним чином, як одну з „областей", що входили до складу єдиної імперії. Досить характерною в цьому аспекті є доповідь членів Сенату
імператриці 1775 р. про Новоросійську і Азовську губернії, де всі землі між Бугом і Дніпром вже розглядались здебільшого як російські. В ній також зазначалось, що кордон Новоросійської губернії, а отже, і Російської імперії з Польщею на ділянці від гирла Тясмину до гирла Синюхи тоді збігався з межею Єлизаветградської провінції. Далі він пролягав униз Бугом до його гирла і Дністра, за ним до фортеці Кінбурн „з її округом" (таку офіційну думку від
імені Сенату висловив граф Григорій Потьомкін).
Досить детальний опис цієї демаркаційної лінії
знаходимо в „Акті розмежування Новоросійської
губернії і Польської України, укладеному уповноваженими її імператорської величності і короля
Республіки польськими комісарами в 5-й день січня
року". При цьому мета з обох боків була така:
„Назавжди запобігти й відвернути колишні між жителями донині суперечки й чвари". Ще раз уточнює-
ться вона в „Описі кордону між Новоросійською губернією і Польською Україною" від 16 січня того ж року. Кордон в обох випадках визначався по річках
Тясмин, Ірклій, Вись, Синюха (або Синя Вода), Буг
(Бог), Турія, Дніпро, а також суходолом між ними.
Що ж конкретно до кількості населення, так
р. у Київському, Новгород-Сіверському та
122
Ліквідація козацької державності
Чернігівському намісництвах налічувалось усього
8217 населених пунктів, серед яких — 33 міста,
89 містечок, 8149 сіл, слобід і хуторів з 1144 015 душ чоловічої статі (крім дворян). На Слобідській Україні
наприкінці XVIII ст. налічувалося 19 міст, понад 1 тис.
сіл і слобід, 2,1 тис. хуторів, де мешкало близько 1 млн.
чоловік. Коли порівняємо наведену кількість жителів Слобожанщини з кількістю її мешканців наприкінці XVII ст. (232 міста і села з 250 тис. чол.), то побачимо: фактично за 100 років людність кількісно зросла в 4 рази. На Лівобережжі лише з 30-х pp.*
по 1782 р. кількість мешканців зросла приблизно в 1,5 раза.
Більшість населення, зрозуміло, становили селяни. Так, за матеріалами ревізії 1763-1764 pp. на
Лівобережній Україні вони становили 58% від усього населення, козаки — близько 31, інші—11%.
Порівняно з даними перепису 1782 р. співвідношення помітно не змінилося (селяни — 59%, козаки
— 33, інші — 8%). Відсоток „малоросійського"
міщанства та купецтва сягав 3%. Причому тут тільки
2% населення звільнялося від сплати податків.
Потрібно зазначити, що загалом по Росії на той час (IV ревізія) приватні й державні селяни (без
„вільних поселян" — 6%) становили 88%, а міщани і купці—3%.
Про етнічний склад чоловічого населення Південної України (конкретно Новоросії) 1763—1764 pp.
маємо такі дані: серед загальної кількості 67 730
(100%) душ українці становили 50 672 (74,8%),
росіяни — 8164 (12%), волохи — 6227 (9,2%),
серби—1410 (2%), поляки — 564 (Г/о) тощо.
Варто наголосити на тому, що загалом у 60-х pp.
XVIII ст. на території Російської імперії українці
становили близько 15% від усього її населення. Збільшення питомої ваги українців щодо всього населення держави помітно зумовлювалось активною колонізацією Новоросії та зростанням їх природного приросту. За матеріалами четвертої ревізії (1782
p.), українців тут (тобто без Правобережної і Західної
України) налічувалось понад 2 млн. 150 тис. душ чоловічої статі, або 16,5% від усього населення. А вже
1795 р. ця цифра зросла до 2 389 890 душ чоловічої
статі або 17% населення.
1774-—1783 pp. заселення та освоєння нових земель півдня України відбувалося в умовах напруженої
боротьби за Крим, який, згідно з умовами Кючук-
Кайнарджійського мирного договору 1774 р. МІЖ
Росією і Туреччиною, вважався незалежним, але
* Тоді в Гетьманщині мешкало трохи більше 700 тас дуці чоловічої статі
фактично перебував під впливом то російської, то турецької зовнішньої політики. Це позначалося не лише на темпах колонізації, розвитку сільського господарства та промислів краю, а й на торгівлі у чорноморській зоні, яка в зв'язку з цим була дуже обмежена. Напередодні приєднання півострова до
Російської держави 1783 р. там налічувалося близько 1400 населених пунктів, більшість з яких були невеликими за розмірами (5-7 дворів у кожному). Загальна ж кількість населення Криму на початку 80-х
pp. становила до 130 тис. чоловік, з них 15 тис. —
мешканці міст.
Приєднання до складу імперії Кримського ханства, що фактично означало ліквідацію цілої держави,
обумовило не тільки включення нових районів з багатими природними ресурсами. Безпосереднім наслідком цієї політичноі акції стало те, що землі
створеного згодом Катеринославського намісництва перестали бути окраїною країни, зникла загроза спустошливих ординських нападів. А це відкрило широкі
можливості для інтенсивного заселення краю.
Загроза перебуванню Півдня в складі Російської
держави знову нависла у 1787—1791 pp. в зв'язку з російсько-турецькою війною. На боротьбу з ворогом було мобілізовано значну кількість нових переселенців, знизились темпи господарського розвитку. Результатом війни стало те, що до Росії
відійшла Очаківська область. У зазначений історичний період інтенсивно відбувався подальший наступ на особисту свободу посполитих і рядових козаків, що виявлялось насамперед у їх прикріпленні до землі й обмеженні (пізніше — скасуванні) вільних переходів. При цьому дедалі частіше згадувались юридичні
норми Литовського статуту. Ще 1752 p., генеральні
старшини С.Кочубей, М. Скоропадський, А.Безбородько, М.Ханенко та деякі інші звертались до гетьмана К.Розумовського з „донесенням", в якому посилаючись на розділи 3, 9, 12 „малоросійських прав книги Статуту", просили заборонити підданим
„відходити від своїх власників до інших на життя і
таких збіглих повертати у попереднє володіння узаконено". Причому тих, хто переховував втікачів,
вимагали штрафувати.
Таке прохання старшини виражало позицію гетьманського управління і було досить типовим для подібних випадків (втеч приватних селян). „А нині
у Малій Росії багато… посполитих підданих, — зазначалось далі в документі,— бігають з місць своїх з дружинами, дітьми і пожитками, а другі власники таких чужого володіння підданих приймають до себе в підданство зі скасуванням права, та ті ж збіглі
123
Історія України
посполиті, не маючи постійного і твердого житла,
ухиляються від належних власникам повинностей і від податей народних… а решта обивателів, що на своїх місцях залишились, і за тих збіглих зносять все вкрай тяжко, також вагаючись переходити, бігти, вишукуючи способи такими втечами наблизитися до кордонів, бігають таємно і в чужі держави, як-от: в
Польську і Турецьку близькі і прикордонні області зі
збитком народному стану, а особливо в глиб Росії в різні міста біжать, як-от: у слобідські полки і у нові
у Великій Росії слободи, притому і на землі запорозьких козаків, де вони, запорозькі козаки, населяли і
населяють малоросійськими людьми слободи немалою кількістю дворів, і від таких втеч і нетвердого життя у Малій Росії обивателів у містах, селах малоросійського народу велике зменшення стало і з часом дедалі стає".
Як бачимо, джерело в черговий раз зафіксувало масовість переходів чи втеч селян на Лівобережжі в середині століття. Вони переселялися на Правобережжя, Слобожанщину, південь України, в центральні
райони Росії. Міграційні рухи справляли негативний вплив на розвиток місцевого господарства. До речі, останній аспект, як правило, випадав з поля зору радянських дослідників і подавався здебільшого позитивно: як активізація класової боротьби і загострення соціальних антагонізмів.
Як конкретно і коли відповів гетьман К.Розумовський на „донесення" верхівки панівної верстви,
невідомо. Але 22 квітня 1760 р. він видав спеціальний універсал, де наказувалося, щоб посполиті,
переходячи з однієї маєтності в іншу, не забирали з собою майна, нажитого на землі „свого" власника.
„Чужим" господарям заборонялось приймати до себе таких селян під загрозою сплати значного штрафу.
Змінювати місце проживання їм дозволялось лише за письмової згоди державця, від якого вони були в залежності. Правда, в універсалі передбачалося право посполитих в разі „упертості" чи небажання можновладців віддавати відповідні письмові дозволи звертатися за ними в місцеві органи влади. В тому ж таки році Розумовський видав ще один „ордер" про заборону переходів селян з Лівобережної України в
Нову Сербію і повернення втікачів на попереднє
місце проживання.
Тенденція щодо обмеження особистої незалежності безпосередніх виробників спостерігалась і в діях царського уряду Росії, що мали прямий вплив на соціальну політику в межах приєднаних українських регіонів. Так, у 60-і pp. були законодавче закріплені права великих землевласників відправ-
ляти залежних селян „за предерзости" (без суду і
слідства) на каторжні роботи у Сибір на поселення,
віддавати на свій розсуд і у будь-який час у рекрути.
1764 p., остаточно ліквідувавши інститут гетьманства на Україні,* Катерина II передала новопризначеному генерал-губернатору П.О.Румянцеву „секретну" інструкцію щодо управління краєм. В ній,
зокрема, пропонувалося припинити переходи селян в будь-який спосіб, розмежувати функції „переплутаного і мішаного там правління військового з цивільним", пильно наглядати за економікою та сприяти збільшенню податків з населення. Для успішного виконання всіх тих завдань генерал-губернатору радилося „вміло вивертатися" та „мати і вовчі зуби,
і лисячий хвіст".
В цілому ж, ще раз наголосимо на цьому, у ставленні Катерини II до суспільно-політичного устрою в Україні виявлялась її великодержавна, колоніальна політика, спрямована на поступову, але, потрібно додати, обережну русифікацію корінного населення.
Вона хотіла, щоб місцеві жителі „обрусіли і перестали б дивитися, неначе вовки в ліс". Скасувавши ж уряд гетьманства, вона прагнула одного: щоб цей час і сама назва „гетьман" назавжди б зникли. Цікаво, що син останнього гетьмана —сенатор О. К.
Розумовський (1748—1822) також був прихильником русифікації національних регіонів Російської
держави.
1772 р. вже Малоросійська колегія в указі Переяславській полковій канцелярії знову порушує питання про вжиття заходів против втеч селян із Лівобережжя на територію Запорозької Січі й Новоросії. Конкретно урядовці з Малоросійської колегії вимагали:
„… Щоб ніхто відтепер як з посполитого народу, так
і з козаків (!), згідно з вищеописаними указами, втеч не чинив. Для чого від полкової канцелярії, зробивши скрізь по заставах суворе повеління, щоб таких збіглих віднині не було пропущено і наглядати за цим пильно самим полковим канцеляріям, сотенним правлінням".
Як бачимо, дуже важливий документ для повного розуміння всієї системи заборони переходів
і переслідування не тільки збіглих селян і козаків,
а й тих, хто підбивав їх на це. При цьому передбачались різні форми суворого покарання: від грошо-
* Формальним приводом (крім політичної причини) цьому послужила подача
К.Г. Розумовським від "імені" українського «шляхетства» безпосередньо
імператриці «просіння» про спадковість гетьманського титулу в його роду.
Цей учинок страшенно налякав Катерину II. тому вона примусила брата колишнього фаворита Єлизавет Петрівни взагалі відмовитеся від гетьманського
«уряду».
Ліквідація козацької державності
вого штрафу до тимчасового тюремного ув'язнення.
1775 р. царський уряд видає новий указ, який стосувався як взагалі збіглих селян, так і конкретно різних груп державних посполитих. „Усім взагалі збіглим, —
говорилось у ньому, — як державним, чи двірцевим,
чи економічним, чи приписаним до заводів селянам
і з міст будь-якого звання людям, які відлучилися самовільно з своїх місць або жител, оголошуємо всемилостивійше прощення, тільки б з'явились до тих місць чи поселень, до яких кожен належить, протягом 1775 і майбутнього 1776 років".
Отже, незважаючи на всі раніше прийняті постанови про заборону (чи обмеження) переходів, збіглих посполитих ще раз „всемилостивійше" прощали,
прагнули „напоумити" протягом двох років повернутися в маєтки своїх землевласників. Фактично це були останні „реверанси" освіченої імператриці в бік підданого простого люду. Наближався 1783 р. — рік остаточної заборони переходів селян з місця на місце
і юридичного оформлення кріпосного права на Лівобережжі й Слобожанщині. Указом від 3 квітня
Катерина II законодавче затвердила поділ усього українського населення на стани так, як його зафіксувала перед цим ревізія 1782 р.
А указом від 21 квітня 1785 р. українська старшина одержала права російського дворянства. На неї поширювалася чинність „Грамоти на права,
вільності й переваги благородного російського дворянства". Одночасно міські жителі також ставились у привілейованіше становище, ніж сільські (головним чином це стосувалося патриціату і частково міщанства). Згідно з „Грамотою на права і вигоди містам
Російської імперії" (21 квітня 1785 р.), за тими,
хто мешкав у містах, закріплювалися і охоронялись законом „власність і володіння, що кому по справедливості й законно належить, як рухоме, так і нерухоме". Селяни такого права вже не мали.
У другій половині XVIII ст. самодержавство,
проводячи в загальноімперських масштабах політику, спрямовану на підпорядкування духовної влади світській, секуляризувало монастирські маєтки на
Лівобережжі, Слобожанщині й Півдні України.
Більшість церковних угідь перетворилася на державну власність чи опинилась у руках світських можновладців.
Однією з характерних рис соціально-економічного розвитку українських земель у складі Російської
імперії стала поступова заміна натуральних податків грошовими, причому помітна була тенденція до швидкого зростання останніх на користь казни. Так, ще до
1765 р. не було чітко регламентованого державного
податку. Консистентські збори, що стягувались як натурою, так і грішми, то збільшувалися, то зменшувалися (відповідно до умов і господарських можливостей самих посполитих). 1765 р. було запроваджено „рубльовий оклад", якому підлягали всі
двори селян, міщан, козаків-підпомічників, а також підсусідки.
За указом 1783 р. обкладалося вже все посполите населення чоловічої статі та рядове козацтво:
міщани платили по 70 коп., казенні, замість робіт,
і монастирські — по 1 крб. на рік, а козаки „на утримання військової їх служби, замість колишніх нерівних поборів, що залежали від волі начальства",
— по 1 крб. 20 коп. „… У поміщицьких селах, —
зазначалося далі в указі, — докладну розкладку встановлених з селян їх податей залишити в розпорядженні поміщиків на кращий і господарський розсуд".
Результати такої „реформи" перевершили всі
сподівання царських сановників: лише з населення
Лівобережної України казна після 1783 р. почала збирати за рік втричі більше. 31797 р. згідно з урядовим розпорядженням у межах реорганізованих
Київського, Новгород-Сіверського, Чернігівського та Харківського намісництв загальнодержавний податок хлібом також замінявся на грошовий.
Усі вищеназвані як об'єктивні, так і суб'єктивні
чинники з кінця XVII і протягом усього XVIII ст. зумовлювали зміни суспільного характеру. Зокрема,
колись порівняно єдина соціальна еліта поступово перетворилася з активної політичної сили на інертну.
Становий егоїзм панівної верхівки перманентно перемагав і фактично витіснив загальнодержавницькі
національні інтереси. Міщанство відійшло від прогресивних у минулому устремлінь українських братств і
вже виявляло мало інтересу до широких самобутніх культурних програм, а зосереджувало головну увагу на своїй: участі в торгівлі чи промисловості. Духовенство, яке за часів Визвольної війни не боялося прямо виступати проти засилля Москви в церковних справах, чимдалі брало участь у суспільних процесах,
остерігаючась ризикувати власним майном, коштами,
привілейованим становищем. У середині XVIII ст.
втратила свою значущість Києво-Могилянська академія, яка за інших політичних обставин могла б стати могутнім двигуном розвитку культурного життя в Україні.
Такими були найголовніші тенденції соцілаьнополітичного та економічного розвитку тогочасного українського суспільства на території регіонів, що волею долі опинилися під скіпетром російських монархів і пильним оком двоглавого орла.
/>
продолжение
--PAGE_BREAK--Правобережна Україна
равобережна Україна" — саме така назва виникла у наукових колах щодо
, земель Волині, Київщини та Поділля, де
на захід від Дніпра споконвіків проживали українці
Однойменні з цими землями воєводства існували протягом XV-XVI ст у складі Великого князівства
Литовського, згодом, після утворення Речі Посполитої (1569), вони перейшли під владу Польської
Корони
У результаті відомих революційних подій середини XVII ст територія Правобережної України стала серцевиною молодої Української держави Після її
політичного розколу у 60-х рр землі, які відійшли під управління правобережного гетьмана, стали називатися в тогочасних документах „тогобічною",
„чигиринською", а трохи згодом — „польською"
Україною За міжнародними договорами останньої
чверті XVII — початку XVIII ст правовий статус
Правобережжя постійно змінювався
Розділивши новостворену козацьку республіку,
кожна з сусідніх країн — Річ Посполита, Московська держава та Османська імперія — намагались вирішити проблему її „спадщини" на свою користь
Однак власне українська державність проіснувала,
з невеликою перервою, на теренах Київщини, окремих частинах Поділля і Волині до 1714 р 3 цього часу тут знову встановилася польська влада, яка протрималася до кінця XVIII ст, коли Річ Посполита була сама розподілена між сильнішими європейськими
Правобережні
і західноукраїнські
землі в другій половині
XVII-XVIIIст.
т ш
країнами, а землі Правобережної України потрапили до складу Російської імперії
Кордони Правобережжя склалися історично
У XVII ст в