Реферат: Варшавский договор

НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ  СПРАВ  УКРАЇНИ

 

КАФЕДРА ІСТОРІЇДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

Реферат

<span Monotype Corsiva";mso-ansi-language:UK">„

<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language: UK">Варшавський договір”<span Monotype Corsiva";mso-ansi-language:UK">

<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language: UK">виконав:                     

<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language: UK">студент

<span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:EN-US">I<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language:UK"> курсу

<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language: UK">101 групи

                      

<span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">Питчак Андрій

Київ – 2005

<span Monotype Corsiva"">План

Вступ....................................................................................................................3

1. Причини підписання Варшавськогодоговору............................................4

2. Реакція на Варшавський договір..................................................................6

Висновок..............................................................................................................8

Список використаноїлітератури......................................................................10

<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">Вступ

<span Monotype Corsiva";mso-ansi-language: UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

            У період розбудови незалежноїУкраїнської держави помітно посилився інтерес до історії – справжньої, а неперелицьованої на догоду тим чи іншим політичним доктринам. Освоєння в історії«білих плям» заполонило не тільки уми фахівців, а й широкогогромадського загалу, членів різних політичних об'єднань. Історична тема, як ітема культурно-національного відродження, домінує в багатьох публікаціях ірефератах на наукових конференціях, посідає важливе місце на сторінкахпубліцистики.                                                                                                                         Одна з таких сторінок нашої історії –боротьба українського народу за соборність своїх земель. Зараз гостродебатується питання про возз'єднання українських земель у єдиній державі. Цяпроблема у багатьох випадках висвітлюється однобоко. Дехто прагне звести її до1919 року, інші – до 1939 року. Такий підхід не відображає всієї гамиісторичного процесу возз'єднання українських земель у єдиній державі.

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">Причини підписання

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK"> Варшавськогодоговору

Причинами підписання Варшавської угоди були:

À<span Times New Roman"">   

бажання не допустити встановлення владибільшовиків та бажання зберегти незалежність УНР зі сторони С. Петлюри,

À<span Times New Roman"">   

Польща бажала розширити свої території,а також не допустити приходу до влади більшовиків на Україні.

Західноукраїнські землі були важливим об'єктомпереговорів у квітні 1920 р.

         Тому 21 квітня 1920 року голова дипломатичної місії УНР Левицький і міністрзакордонних справ Польщі Домбський підписали загальну і торгівельну економічну конвенції. Польський урядвизнавав існування УНР, а кордони з Польщею встановлювались по лінії, якувійська Пілсудського вже зайняли. Таким чином, у межах Польщі залишалисяХолмщина, Підляшшя, Посяння і Лемківщина (з 1918 року), Західна Волинь ічастина Полісся по Збруч і Горинь (з травня 1919 року) та вся Галичина (з липня1919 року). З відома С. Петлюри дипломатична місія на чолі з А. Лівицькимтаємно від уряду УНР підписала Варшавський договір, який включав у себе політичну та воєнну конвенцію.

         За першою з них польський уряд визнавав незалежність УНР, Директоріюта Головного отамана Петлюру верховною владою на Україні. Директорія в своючергу погодилася на встановлення східних кордонів Польської держави по річкахЗбруч і Горинь. Іншими словами, до складу Польщі мали увійти Холмщина,Підляшшя, Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся – територія площею 100 тис.кв. км з населенням близько 10 млн. чоловік.

24 квітня 1920рокубуло укладено таємну військову конвенцію.Збройні сили Петлюри підпорядковувались польському командуванню:

Þ<span Times New Roman"">                 

УНР дала згоду на підпорядкуваннязалізниць польському управлінню і на спільну валюту

Þ<span Times New Roman"">                 

утримання польських військ на територіїУкраїни покладалося на український уряд,

Þ<span Times New Roman"">                 

а озброєння петлюрівських дивізій – напольський уряд.

         Воєнна конвенція передбачала спільні дії польських та українськихвійськ у поході проти Радянської України. Директорія дала згоду відновити правапольських поміщиків у межах УНР. За Польщею визнавалось право на безмитнийтранзит товарів через Одесу на 15 років. Український уряд зобов'язувався підчас походу постачати польське військо харчами, кіньми, волами тощо.

         Таким чином, підписуючи Варшавськийдоговір, пілсудчики прагнули, по-перше, загарбати західноукраїнські землі,по-друге, створити між Польщею і Радянською Росією буферну Українську державупід своїм контролем.

С. Петлюра вважав Варшавський договірісторично вимушеним фактом, необхідною ланкою у веремії політичних і військовихподій в Україні (а не штучним витвором політичної нерозважливості). Вінпідкреслював, що мир з поляками це — прагнення не мати зайвого ворога назахідному кордоні.

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">Реакція на Варшавський договір

         Наслідком підписання варшавськогодоговору стала інтервенція польських військ з військами Петлюри, Польща надекілька місяців захопила Білорусію, Правобережжя України та Київ. В наслідокчого політичний авторитет Петлюри дуже впав. Однак треба визнати, що С. Петлюрахотів збереження незалежності УНР, що частково виправдовує його союз з Польщею.

<span Monotype Corsiva";mso-ansi-language:UK">    

Варшавський договір викликавнезадоволення серед української громадськості. Наприкінці травня 1920 р. уПразі відбулася конференція українських ессерів, у якій взяли участь М.Грушевський, О. Жуківський, М. Шаповал та інші представники еміграції. Вони заявили, що Варшавський договірє незаконним. В. Винниченко виїхав на Україну, щоб переконати більшовицькийуряд створити радянську самостійну Україну, але не мав успіху і повернувся закордон. Голова Всеукраїнського трудового комітету С. Вітик звернувся до Москвиз декларацією, в якій констатував, що Варшавський договір укладений незаконно іпропагував розпочати мирні переговори з урядом УНР.

         Галицькі громадські діячі вважали, щодальша війна з більшовиками неможлива. Ціла Херсонська дивізія, що складалася переважно з галичан, укінці серпня 1920 р. покинула Галицький фронт і під командуванням генералаКравса та полковника Вольфа перейшла до Чехії, де була інтернована спочатку вЛіберці, а потім у Йозефові.

         На основі військової конвенції,зв'язаної з Варшавським договором, 25 квітня 1920 р. почався спільний похідПілсудського і Петлюри на Україну. В цей час Друга і більша частина Першої бригади ЧервоноїУкраїнської Галицької армії перейшли на бік Петлюри. Вони були інтернованіполяками в спеціальні табори. Якби галичани були знали про квітневідомовленості Пілсудського-Петлюри, вони, напевно, не пішли б на такий крок.

         На початку липня 1920 р. Червона армія, вибивши пілсудчиківіз Поділля, вступила на галицькі простори. 8 липня у Тернополі був створенийГалицький революційний комітет на чолі з В. П. Затонським, який через тижденьпроголосив державну самостійність Галицької Соціалістичної РадянськоїРеспубліки.

         Після підписання Варшавського договору події розвивалися засвоєю логікою 25 квітня 1920 року розпочався наступ на Наддніпрянську Україну.7 травня був захоплений Київ. С. Петлюра переїхав з Вінниці до столиці України27 травня, він доручив В. Прокоповичу сформувати новий уряд.

         Але не встиг цей уряд приступити до роботи, як стало відомо,що 5 червня радянські війська перейшли у контрнас­туп і прорвали фронт. 8червня уряд залишає Київ і переїжджає до Вінниці. 3 цього часу й до листопадареспублі­канська армія відступала за межі Наддніпрянської України.

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">Висновки

<span Monotype Corsiva";mso-ansi-language: UK">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

         На початку 1919 року суперечки щодошляхів і методів дальшої боротьби за збереження національної державностівсередині Директорії продовжували загострюватися. Після урочистого проголошення22 січня 1919 року в Києві злуки УНР і ЗУНР Петлюра не хотів нікому віддавативладу, у тому числі й галицькому урядові. Він не визнавав прав Є. Петрушевича як диктатора, мотивуючице тим, що Конституція ЗУНР не передбачала цієї посади.

         Але більшовицький наступ, що почався на початку 1919 року,примусив Петлюру піти на співробітництво з Петрушевичем, створити коаліційнийуряд. Але це не могло згладити антагоністичних суперечностей між спільниками.Представники галицького уряду вважали першорядним завданням активізаціювійськової боротьби з Польщею. Не заперечувалася при цьому й можливість укладеннявідповідної угоди з Денікіним. Директорія ж наполягала на зосередженні всіхзусиль на боротьбі з більшовиками.

Прибувши до Варшави,Петлюра займається формуванням нових частин української армії, шукає союзниківдля продовження боротьби.

У цій ситуації він чітковизначив позицію, на якій можливе зближення з Польщею. В одному із своїх листіввін писав: «Польща має визнати нас, але, очевидно за дорогу ціну. В кожномуразі без того чи іншого порозуміння з Польщею ми не можемо одновити нашоїдержавної праці».

         Переговори з поляками закінчилися підписанням 21 квітня 1920року політичної, а 24-го—військової конвенцій, що дістали назву Варшавськогодоговору. Згідно з   ним,   кордон між  Польщею  і Україною мав  пройти  по  р.Збруч. Таким чином Галичина, Волинь і Полісся залишалися під Польщею.

Цей союз був наслідкомтрагічної ситуації, що створилася наукраїнському фронті восени 1919 року. Ставлячись з недовір'ям як до «червоної»,так і «білої» Росії, представни­ки уряду УНР на переговорах у Варшаві пішли тодіна великі поступки Польщі, аби тільки не припиняти боротьбу проти більшовиківза незалежну Україну.          Пізніше,відповідаючи на обвинувачення в «продажі України полякам», С. Петлюра писав:«Угода, підписана урядом УНР з Польщею є логічним наслідком тої зрадницькоїрозкладової праці, що її провадили збольшевичені елементи українськогогромадянства на користь Москви в момент української національної боротьби знею. Уряд УНР пішов натяжку жертву в інтересах державних, але він ніколи не відрікся від ідеї державноїсамостійної України, не кликав нації до відмовлення від її державного ідеалу,або надщерблення його будь-якими федераціями з ким то не було ».

<span Monotype Corsiva";mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">Список використаної літератури:

<span Monotype Corsiva"; mso-ansi-language:UK">

1.<span Times New Roman"">    

ВинниченкоВ.   Заповіт  борцям за  визволення. Київ,  1991.

2.<span Times New Roman"">    

КосикВ.  Зовнішня політика Симона Петлюри.Симон Петлюра. Збірник студійно-наукової конференції в Парижі (травень 1976).Статті, замітки, матеріали — Мюнхен, Париж — 1980.

3.<span Times New Roman"">    

ІванисВ.    Симон Петлюра—президент України. То­ронто,1952.

4.<span Times New Roman"">    

Ананка  Ж.П. Симон  Петлюра  у сучасному  вимірі  української

    свідомості.  “Трибуна”,№11-12,  1996.

7. Вергель О. Він хотів процвітання України. “Самостійна  Україна”, №4, 1994.

8.<span Times New Roman"">    

ЛукаренкоК.  С.Петлюра: людина  в історії. “Молодь України”, 7.05.1992.

9.<span Times New Roman"">    

  Хміль І. Петлюра  і  петлюрівщина. “Радянська  освіта”, 5.06.1990.

<span Albertus Extra Bold",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">18.04.2005

еще рефераты
Еще работы по истории